CC BY
21
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академЯ»
КЛ1Н1ЧНА МЕДИЦИНА
УДК 616.89-008.442-06:616.89-008.485-055.1]:615.851 Андрух П. Г., Орос М. М.
ЕМ0Ц1ЙН1 ТА 1НТЕЛЕКТУАЛЬН0-МНЕСТИЧН1 РОЗЛАДИ У ХВОРИХ НА ЕП1ЛЕПС1Ю 13 ЧИННИКОМ ЗАЛЕЖН0СТ1 В1Д ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН
Харгавська медична академiя пiслядипломноí освiти МОЗ Укра'ни Хустська районна полiклiнiка, м. Хуст
У статтI здшснено аналгз сучасних даних щодо патоперсонологгчних, особистгсних ознак хворих на еп/лепс/ю 1з чинником залежностг в1д психоактивних речовин. Представлено сучасш стратеги лкування паЦентгв в залежностг в1д проявгв психопатологгчного ранжування. Основы дослгдницью результати визначення емоцшних та ттелектуально-мнестичних розлад1в у профшьних хворих враховано для необхгдностг раннього адекватного протиешлептичного лкування, формування ре-соЦалгзацшних впливгв на вищевказаний контингент.
Ключовi слова: ептепая, залежнють, психоактивш речовини, емоцшш порушення, Ытелектуально-мнестичш розлади, протиептептичне лкування.
Робота е фрагментом НДР кафедри психотерапП' Харювсько)' медичноТ академп пслядипломноТ осв1ти «Непсихотичн пситн розлади у хворих на серцево-судинн /' судинно-мозков/' захворювання», № держреестрацИ' 0109и002826.
Вщомо, що кшшчними проявами ептепсп е не ттьки судомш напади або 'х е^валенти, але також й iншi рiзноманiтнi психiчнi розлади, виразнють яких звичайно посилюеться одночасно iз прогресуванням хвороби. Одним iз таких, що утруднюе соцiальне фун-кцюнування та знижуе рiвень життя, е наростаючи змiни особистостi. У бтьшост хворих (75 - 80% хворих) велик судомнi приступи вдаеться контролювати за допомогою медикаментозних препара^в, але у певно'' частини хворих протисудомна тератя не е ефективною. Саме у таких хворих частше виникають рiзноманiтнi психiчнi розлади [1, 9]. Розвиток захворювання в значшй ктькост випадкiв призводить до поступово'' змiни особистостi з характерними патоперсонолопчними ознаками та своерiдного зни-ження iнтелекту [2]. Ця ситуа^я доволi часто обтяжуеться формуванням залежност вiд психоактивних речовин (ПАВ).
Часто найскладнiшимi у терапевтичному плат за ептепсп е не судомш напади, а асоцшоваш психопатолопчш та патоперсонолопчш прояви хвороби. Бтьшють хворих на епiлепсiю за умов адекватно' кураци мають можливiсть зберегти нормальний рiвень iнтелекту та звичайну поведЫку. Але в той же час вiрогiдно доведено, що за цього захворювання частше трапляються розумовi та поведiнковi розлади, а також со^альш та психологiчнi проблеми, яга школи, власне, й призводять до Ывалщизаци [3, 6, 7].
Сучасш л^ературш данi вказують на зростання
ктькост випадкiв психопатологiчних та патоперсонолопчних розладiв у хворих на ептепаю [8]. Це рiзноманiтнi психотичн розлади, агресивнiсть, афективнi захворювання, змЫи поведiнки та особистостi, затримка Ытелектуального розвитку, сексуальна дисфункцiя та н [2]. Отже стан емоцшно''' та iнтелектуально-мнестичноí сфер хворого е важливим для подальшого вибору тактики лкування [4, 5]. Саме тому в арсеналi препаратiв, що 'х використовують для лiкування хворих на ептепсю, е психотропнi та ноотропш препарати.
Мета дослiдження - виявити наявнють емоцiйних та iнтелектуально-мнестичних розладiв у хворих на епiлепсiю.
Об'ект дослщження - 63 хворих на ептепаею вiком вiд 19 - 56 рогав (середнiй вiк - 29,9 рогав), зна-ходяться на диспансерному облку в Хустськiй центральна полiклiнiцi. 39 з них перебували на диспансерному облку в психiатра у зв'язку iз рiзноманiтними психопатологiчними розладами. Ста-тевий склад обстежених - 38 чоловшв та 25 жшок. Стаж захворювання в уах обстежених складав бiльше десяти рогав.
Методи та методики дослвдження
Задля визначення порушень на емоцмному та iнтелектуальному рiвнях у дослщженш було викори-стано такi методики: - шкала ММЭБ;
Актуальш проблеми сучасно!' медицини
- тест Люшера;
- опитувальник Айзенка ^вень Ю).
Отриманi результати
Основними клУчними проявами у хворих на ептепаю, що взяли участь в обстеженш, були простi та складнi пар^альы напади, парцiальнi напади iз вторинною генералiзацieю, тонiко-клонiчнi, атонiчнi напади та абсанси. Частота ептептичних нападiв ко-ливалася вiд 5 - 10 на рк до 20 - 50 на добу.
Ранше юнувало положення, що у хворих на ептепаю спостерiгаeться облiгатне та значне зни-ження iнтелекту. Зараз доведено, що лише у невелико! ктькост хворих мае мюце гальмування ро-зумового розвитку. Розумовi змiни, що включають зниження iнтелекту, пам'ятi та втрату мовних навичок, частше пов'язан з органiчним ураженням головного мозку, його патолопчною електричною активнiстю та побiчною дiею протиепiлептичних медикаментiв, особливо в умовах зловживання та формування залежност вщ ПАВ. До помiрного зниження розумово! дiяльностi можуть призводити як генералiзованi, так i пар^альш напади. 1нколи це можна виявити лише пюля детального тестування хворих. У деяких па^етчв епiлептичнi напади можуть спричинювати тривале зниження Ытелекту, особливо складнi парцiальнi та генералiзованi тонiко-клонiчнi. Для вив-чення цього питання нами й було проведено тестування по шкалi ММЭБ та Ю.
Хворим, у яких судомн напади виникають рiдко (до 2 - 4 на мюяць), а змши бiоелектричноí активностi мозку е незначними, призначають медикаментозне протисудомне лкування. Воно включае введення медикаменлв, дiя яких спрямована на нормалiзацiю електрично! активностi мозку, полiпшення метаболiчних процесiв, активiзацiю мозкового кровообiгу; але антиконвульсанти мають також цiлу низку побiчних ефектiв, одним з яких е порушення iнтелектуальноí та емоцмно! сфер. У пацiентiв, що проходять довготривале лкування антиконвульсан-тами, спостер^аються емоцiйнi розлади, а також по-слаблення зорово! та мовно! (особливо довготривало!) пам'ятi.
Клiнiчна практика доводить, що особливу увагу при лкуванш хворих на ептепаю антиконвульсанта-ми треба звертати на !х емоцмний стан. Результати дослiджень свiдчать, що ептепая асоцiюеться з депресiею, збудженням, психозами, поведЫковими змiнами; часто досить важко бувае визначити голов-ний фактор, що призводить до зазначених явищ. Це може бути оргашчне ураження головного мозку, влас-не патогенез ептептично! хвороби, психосо^альы фактори, протиепiлептичнi препарати.
Для вивчення емоцмного стану хворого викори-стовували ключовий тест Люшера, враховуючи його простоту та ефективнюь. Отриманi результати наведено на дiаграмi 1.
Даграма 1
Аналiз вибору кольору хворими на ептепаею як критерю емоцйного стану пацента згдно тесту Люшера
граф I к % 3
25 20 15 10 5
□
-И
□ клькгсть учасниш
Т -и* (У ^
8Г *
колф
Результати дослiдження наочно продемонстру-вали, що бiльшiсть хворих на ептепаею мають стан вираженого внутршнього напруження, певнi негативнi переживання, схильносп до депресií, асоцiальних форм поведшки та формування залежностi вiд ПАВ. Майже кожен 10 хворий мае схильнють до агресп та можливого су!циду.
Часто у хворих на ептепаю виникають емоцiйнi розлади, як в бiльшостi випадкiв проявляються збудженням або депресивним станом. Депресивний стан може передувати ептептичному нападу або з'являтися пщ час та пюля нього, i нерщко тривае го-дини або й днк Багато соматичних, психологiчних, соцiальних складнощiв можуть призводити до депресií, - зокрема страх перед нападом, со^альна дезадапта^я, багаторiчна тривалiсть хвороби, низька ефективнють лiкування, звуження життевих перспектив. Невипадково частота самогубств серед хворих на ептепаю в 4 - 5 разiв бтьша, ыж серед загально! популяцií.
Тому лкування цих контингентiв хворих повинно передбачати призначення не ттьки протиепiлептичних препара^в, але й антидепресантiв, а також обл^атне проведення психотерапií.
Результати тестування по шкалi ММЭБ наведено на дiаграмi 2.
Дiаграма 2
Аналiз результатiв тестування по шкалi ММЭБ у хворих
на ептепаю
0
В1СНИК ВДНЗУ «Украхнська медична стоматологгчна академЯ»
Виходячи з результат дослщження, майже бтьше половини дослщжуваних взагалi не мали клУчно значущих змiн особистосп,- за шкалою MMSE вони набирали вщ 6 до 30 балiв, але кожен шостий iз обстежуваноТ групи мав виражене пору-шення пам'ятi. Слiд зазначити, що порушення пам'ятi знижуе комплайенс хворих, що в свою чергу впливае на подальше прогресування ептептичноТ хвороби.
Часто порушення памят прямо корелюе iз зни-женням iнтелекту у хворих на ептепаю. Стан iнтелекту хворих вивчали за допомогою загально-прийнятого тесту рiвня iнтелекту Айзенка (IQ). За результатами анкетування виявилося, що майже кожен п'ятий обстежуваний мав IQ бтьше l05 балiв, 20 % обстежуваних мали IQ менше 70 балiв i дегалька мали IQ менше 30.
Результати обстеження наведено на дiаграмi 3.
Даграма 3
Дан до^дження за тестом рiвня нтелекту Айзенка у
хворих на ептепаю
Дан дослщження по IQ
□ Бльше 105
□ 105-90
□ 90-70
□ 70-30
□ 30 i менше
Важливо вщм1тити, що пац1енти, яга мали р1вень IQ бтьше 105 бал1в, по шкал1 MMSE набирали б1льше 25 бал1в, а хвор1, як1 за шкалою MMSE вщповщали менше 20 балам, згщно тесту Айзнека мали не бтьше 70 бал1в.
Отже, цтком очевидно, що хвор1 на ептепаю мають б1льший ризик щодо розвитку у них псих1чних порушень та деменци [10]. Псих1чн1 порушення мо-жуть виникати як до ептептичних напад1в, так i п1сля них. Тому в комплексне лкування даноТ групи хворих необх1дно включати як антиконвульсанти, так i ноо-тропи та нормолептики.
Висновок
догляду. Цкавим е факт, що майже 19% хворих на ептепаю i3 дослщжуваноТ групи виявили досить висок iнтелектуальнi здiбностi. Напруженiсть та схильшсть до афективних розладiв було встановлено у 65%, а схильнють до агреси та суТциду - в 16% хво-рих.
Необхщно врахувати, що 53% дослщжуваних продемонстрували нормальн показники IQ (бтьше 105 балiв), та майже сттьки ж па^енпв вiдповiдають рiвню бiльше 25 балiв за шкалою MMSE. Отже, го-ловним завданням лiкаря щодо ^еТ групи хворих е пiдбiр адекватноТ протиепiлептичноТ терапи та прове-дення конптивно^хевюральноТ психотерапiТ задля Тх повноцЫноТ соцiалiзацiТ.
Враховуючи наведенi вище даы, можна стверд-жувати про необхщнють раннього адекватного протиепiлептичного лiкування для призупинки проце-су епiлептогенезу i вiдповiдно зупинки деградаци особистостi. Також при лкуванш хворих на ептепаю необхщно враховувати емоцiйний стан та корегувати його у зв'язку з тим, що в них досить часто проявля-ються депресивн розлади. Задля корекцп депресив-них проявiв частiше всього використовують антиде-пресанти iз групи С1ЗЗС, що не впливають на епiлептичну активнiсть.
Лггература
1. Лапоногов О. А. Стереотаксический метод трансплантации эмбриональной нервной ткани в лечении эпилепсии у детей / О. А. Лапоногов, В. И. Цымбалюк, В. Г. Антоненко, К. Р. Кос-тюк // Второй съезд нейрохирургов Российской Федерации (16 - 19 июня 1998 г., Нижний Новгород) : Материалы съезда. - СПб., 1998. - С. 208.
2. Лапоногов О. О. Корекця псмчних розладiв у дтей, хворих на ептепаю, тсля стереотаксичних операцм / О. О. Лапоногов, В. Г. Антоненко, К. Р. Костюк, М. Г. Матюк [та Ы.] // III Мiж-народна конф. УкраТнськоТ протиептептичноТ лiги (27 - 29 травня 1999 р., К.) : Матерiали конференций - К., 1999. - С. 43.
3. Лапоногов О. А. Стереотаксическая хирургия в лечении больных эпилепсией / О. А. Лапоногов. - Бюл. УАН. - Вып. 3. -2002. - С. 12-13.
4. Панасюк А. Ю. Адаптированный вариант методики Д. Векс-лера / А. Ю. Панасюк. - М. : Минздрав СССР, 1993. - 89 с.
5. Полищук И. А. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека / И. А. Полищук, А. Е. Видренко. - К. : Здоров'я, 2004. - 90 с.
6. Шрамка М. Эпилепсия и её хирургическое лечение / М. Шра-мка, С. А. Чхенкели. - Братислава : Веда, 1993. - 290 с.
7. Яцук С. Л. Стереотаксическая амигдалэктомия в лечении детей, больных эпилепсией / С. Л. Яцук // Вопросы нейрохирургии. - 2005. - № 3. - С. 27-29.
8. Bladin P. F. Psychosocial aspects of epilepsy and of epilepsy surgery / P. F. Bladin // J. Clin. Exp. Neurol. - 1992. - V. 29. - P. 49 - 61.
9. Devinsky O. Seizure Disorders Clinical Symposia / O. Devinsky. -1994. - V. 46, № 1. - 34 p.
Polkey C. E. Selection Criteria for Epilepsy Surgery : Psychometric Evolution / C. E. Polkey // In : Neurosurgical Aspects of Epilepsy. Ed. J. D. Picard, G. Marina, C. E. Polkey, T. Trojanowsky. Springer-Verlag. - Wien, N.Y., Acta Neurochirurgica. - 1989. - Suppl. 50. - P. 72-76.
10.
За результатами дослщження встановлено, що 20% хворих мають такий рiвень порушення памят та мислення, який заважае адекватно адаптуватися в сусптьст^ та жити самоспйно, а 10% хворих у зв'язку iз низьким рiвнем штелекту потребують щоденного
Реферат
ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ И ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНО-МНЕСТИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА У БОЛЬНЫХ ЭПИЛЕПСИЕЙ С ФАКТОРОМ ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПСИХОАКТИТВНЫХ ВЕЩЕСТВ Андрух П. Г., Орос М. М.
Ключевые слова: эпилепсия, зависимость, психоактивные вещества, эмоциональные нарушения, интеллекту-ально-мнестические расстройства, противоэпилептическое лечение.
В статье осуществлен анализ современных данных о патоперсонологических, личностных признаках больных
Актуальш проблеми сучасно'1 медицини
эпилепсией с фактором зависимости от психоактивных веществ. Представлены современные стратегии лечения пациентов в зависимости от проявлений психопатологического ранжирования. Основные исследовательские результаты определения эмоциональных и интеллектуально-мнестических расстройств у профильных больных учтены для необходимости раннего адекватного противоэпилептического лечения, формирования ресоциализа-цийних воздействий на вышеуказанном контингенте.
Summary
EMOTIONAL, MENTAL AND MNESTIC DISTURBANCES IN EPILEPTIC PATIENTS WITH PSYCHOACTIVE SUBSTANCE DEPENDENCE Andrukh P. G., Orosz M. M.
Key words: epilepsy, addiction, psychoactive drugs, emotional disturbances, mental disorders, anti-epileptic medication. This article presents the analysis of the latest data on pathological personal signs of epileptic patients with psychoactive substance dependence. Much attention is paid to the latest strategies in therapy for the patients depending on the manifestations of psychopathological ranking. The principle achievements for detection of emotional, mental and mnestic disturbances in the patients were considered for earlier adequate antiepileptic treatment and for the formation of resocial-ized impacts on the above-mentioned contingent.
УДК 6.16.24 - 002 : 612.11 Бойко Д.М., Бойко М.Г.
ДИНАМ1КА КЛ1Н1ЧН0Г0 СТАНУ ХВОРИХ НА САРК01Д03 ЛЕГЕНЬ В ЗАЛЕЖН0СТ1 В1Д СТУПЕНЯ АКТИВН0СТ1 ПАТ0Л0ГП У СП1ВСТАВЛЕНН1 3 Р1ВНЕМ ПР0- ТА ПР0ТИЗАПАЛЬНИХ ЦИТ0К1Н1В СИР0ВАТКИ КР0В1
Вищий державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
Питання дгагностики та прогнозування перебггу сарко'1'дозу потребують присктливо'1 уваги. В да-нш роботi було придшено увагу аналгзу ргвшв про- та протизапальних цитокШв у ствставленш з клШчними даними хворих на сарко'1'доз тд час загострення та ремюп з метою вiднайти значимi кореляцшш зв'язки та видыити прюритетш напрямки подальших до^джень. Загострення сар-когдозу легень незначно впливае на швидтсш та об'емш показники функцИ' зовншнього дихання i призводить до вiрогiдного (p<0,05) зростання рiвня задишки за шкалою MRC порiвняно з контрольною групою та патентами з сарко'1'дозом легень в ремiсiï. Пiд час загострення сарко'1'дозу легень iс-нуе значимий зв'язок мiж реестра^ею характерних для сарко'1'дозу змт в nаренхiмi легень та зро-станням рiвня прозапальних цитокШв (IL-1, IL-8, TNF-a) наряду зi зниженням цитокШв з проти-запальними властивостями - IL-4, IL-10. Зниження активностi nатологiчного процесу до рiвня, який можна було б вважати ремiсiею, характеризуется зв'язком мiж зворотною регресiею рент-генологiчноï симптоматики в легенях (за даними стрально'1 комп'ютерно'1 томографа) та зрос-танням рiвня IL-4 та IL-10 i високо вiрогiдним (р<0,001) зниженням вмюту IL-1 та TNF-a у сиро-ватц кровi обстежених хворих на саркогдоз.
KnrcwoBi слова: цитокши, сарко'щоз, загострення, ремiсiя.
До^дження виконане в рамках науково-до^дних тем: «Клiнiко-фyнкцiональнi та морфологчн особливот nepe6iay захворювань рестраторноУ системи (туберкульозу, саркоТдозу, дисемiнованих процесв та ХНЗЛ) на рзних етапах лiкyван-ня, реаблтацц' та профлактики», номер держреестрац/ï 0110U008151; "Вивчити стан та взаeмодiю рзних популяцй iмyно-компетентних штин у реалiзацiï системних та мiсцевих iмyнних реакцй у хворих на хронiчне обструктивне захворювання легень ", номер держреестрац/ï А.09.01.
Проблема дисемшованих захворювань легень стае все актуальшшою. Останым часом вивченню процеав, як проходять в органiзмi людини пщ час пе-реб^у ле! чи Ышо! хвороби легень з числа Ытерстиць альних захворювань оргашв дихання, придтяеться все бтьше уваги. Найрозповсюдженшим та вщповщ-но вивченим захворюванням з ^е! групи е сарко!доз. На Всесвптому конгрес в Кюто у 1991 роц визна-чення сарко!дозу читаеться наступним чином: "... сар-ко!доз е полюрганним захворюванням невщомо! етю-логп. На нього зазвичай страждають люди молодого та середнього вку i супроводжуеться двостороншм збтьшенням прикореневих лiмфатичних вузлiв, леге-невою Ыфтьтра^ею, очними та шгарними проявами. Можливе ураження Ыших оргаыв i систем. Дiагноз
встановлюеться за наявност характерних кгмшчних даних та пщкртлюеться пстолопчно - наявнють eni-телюТдно-штинних гранульом. Варто виключити ^i вiдомi захворювання, яким притаманне утворення гранульом та мюц^ саркоТдн реакци. Часто спосте-р^аються змши системи iмунiтeту, що на шкiрi прояв-ляеться як реак^я пперчутливост сповтьненого типу, збтьшуеться CD4/CD8 коeфiцiент в мюц ушко-дження. Зростае рiвeнь циркулюючих iмунних компле-ксiв наряду з ознаками В-к^тинно'Т гiпeррeактивностi [8, 9, 10].
Варто зауважити, що початковим етапом, який з плином часу призводить до ушкодження легеневоТ тканини, е скупчення запальних та iмунних штин в альвеолярних структурах (рис. 1).
