CC BY
40
МАР'СНКО Л.Б,1, ВОВКА.О,2, МАР'СНКО к.м,1 1 Льв!вський нац!ональний медичний ун!верситет ¡мен! Данила Галицького 2Льв!вський нац!ональний ун!верситет ¡мен! 1вана Франка
ЗМНИ ОСОБИСТОСЛ ПРИ ЕП1ЛЕПСП ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОПЧНОГО ПАТОМОРФОЗУ
ЗАХВОРЮВАННЯ
Резюме. На пiдсmавi вивчення залежностi особистсниххарактеристик хворих на етлепст з тривалСтю захворювання понад 5 ро^в вiдряду чинни^в (етшлогп i тривалостi захворювання, вжу i статi пацieнтiв, ефективностi лкування) були визначет особливостi психологiчного патоморфозу етлепсп. Позитивний (по вiдношенню до здоров'я) терапевтичний психологiчний патоморфоз був вiдмiчений у хворих 1з повним контролем нападiв. Негативний змшаний (екзо- i ендогенний) довготривалий психологiчний патоморфоз виявлений у пацieнтiв 1з тривалим переб^ом захворювання, у вшовш груш бльше 45 ро^в, в оаб чоловiчоi статi, а також при справжнй i псевдорезистентностi до лшування.
Ключовг слова: епшепая, змши особистостi, опитувальник СМОЛ, психологiчний патоморфоз.
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОПОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.853-02:[159.923.2:616.89-008.486]
Вступ
Епшепая як одне з найбтьш поширених невролопч-них захворювань е прикладом мшдисциплшарно! пробле-ми, оскшьки наявшсть у частини пащент1в псииатрично! коморбщносл (ПК) потребуе всеб1чно! оц1нки стану хворого не тльки неврологом, але 1 психиатром та психологом.
Л1тературн1 даш щодо поширеност1 1 систематизаци псих1чних розлад1в при ешлепсй е суперечливими 1 залежать значною м1рою вщ того, хто — невролог чи псих1атр — оц1нюе цю симптоматику у хворого. 1снуе думка, що розб1жност1 в поглядах невролог1в 1 псииа-тр1в на переб1г, прогноз та л1кування ептепси можуть приводити до непорозумшь м1ж фах1вцями 1 негативно впливати на ефективн1сть ведення хворих [19]. Але в останш роки саме завдяки необх1дност1 мультидисци-пл1нарного п1дходу до проблеми ептепси в1дбуваеться в1дродження тако! галуз1, як нейропсих1атр1я, розвиток яко! бере початок у Х1Х стол1тт1 [14].
До ПК при ептепси належить широкий спектр псиич-них порушень (афективних, особист1сних, когн1тивних, психотичних), як1 в частини хворих 1з часом набувають нав1ть бтьшого значения, н]ж власне ептептичш напади. Вважаеться, що серед оаб з ептепаею хоча б один вид ПК мають вщ 5,9 до 64,1 % хворих [15]. За останш роки вщшчений незаперечний патоморфоз псимчних розлад1в при ешлепсй, коли питома вага психоз1в значно знизилась, натом1сть зросла ктьюсть форм ептепси з непсихотични-ми порушеннями [2, 7], серед яких розлади особистост1,
Адреса для листування з авторами: Мар'енко Л.Б.
79010, м. Львгв, вул. Пекарська, 69 Льв1вський иацiоиальиий медичний уиiверситет ¡м. Данила Галицького
© Мар'енко Л.Б., Вовк А.О., Мар'енко К.М., 2014 © «М1жнародний невролопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
за рiзними даними, спостерйаються в 1—2 % [10] до 40 % хворих на ешлепсш [7]. Щ розлади мають незаперечне значення для оцшки особливостей перебiгу i прогнозу ептепсй, оскiльки вони можуть слугувати причиною втрати або зниження працездатностi, появи конфлшгаих ситуацiй, утруднювати адаптацiю хворих до нових умов навколишнього середовища, тобто виникае психологiчний патоморфоз ешлепсй пщ впливом рiзноманiтних чинниюв (бюлопчних, соцiальних, терапевтичних тощо).
Вивчення розладiв особистостi при ептепсй мае до-вгу iсторiю, але остаточного виршення ще! проблеми ще не знайдено [9, 13]. 1снуе дек1лька гшотез розвитку «ешлептичного характеру»: консгитуцiональна, оргашчна, локалiзацiйна, пов'язана з формою ешлепсй, лiкуванням, прогредiентнiсгю хвороби [7]. На думку В.А. Карлова [4], юнуе внесок ушх цих складових у процес формування осо-бистiсних порушень при ешлепсй В останнiх публ^щях вщстоюеться думка, що особистiснi розлади все ж най-бтьше пов'язаш з тiею структурною патологiею головного мозку, яка сприяе виникненню ешлептичних нападав [17]. Частина авторiв вважають «ептептичний характер» або «змши особистосл за еттипом» патогномонiчними озна-ками ептепсй, наприклад синдром Ваксмана — Гешвшда [18], iншi називають ц змiни типовими, але не специ-фiчними [1], i, нарештi, деяю дослiдники заперечують наявнiсть специфiчних характеролопчних особливостей, пов'язаних iз захворюванням [8, 16].
З точки зору психиатра М.Я. Юсшна [5], облiгатними ознаками ептепсй е глшро'тний (або в'язкий) та екс-плозивний варiанти змш особистостi, факультативни-ми — паранойяльний, шизо'тний, психастенiчний та ютерощний, яю можуть виникати ще до машфестацй епiлептичних нападiв, а потiм посилюватись упродовж захворювання. Змiни особистостi при ептепсй значною мiрою залежать вщ ефективностi протиептептично! те-рапй. Так, психиатр Т.А. Рогачова [6] вважае, що у хворих на ептепсш, яю знаходяться в ремiсii, змши особистостi мають 30,7 % ошб, причому в 91 % з них вони мають не-значний стутнь i не схильнi до прогресування, а отже, успiшнiсть л^вання певною мiрою запобiгае деформа-цй характеру хворих на епiлепсiю. Невролог В.А. Карлов [4] вважае, що при хрошчнш прогредiентнiй, особливо симптоматичнш ешлепсй з ознаками органiчного ураження ЦНС формуеться цтком визначений тип змш особистоста, коли втрачаються шдивтуальш осо-бливостi характеру i розвиваеться притаманний ттьки епiлепсii психiчний дефект. Таким чином, погляди не-вролопв i психiатрiв на проблему особистюних розладiв при епiлепсй зазнали суттевих змiн i навiть деякою мiрою помiнялись мiсцями.
Мета дослщження — вивчення залежносп особис-тiсних характеристик хворих на ептепсш з тривалютю захворювання понад 5 роив вщ низки чинниюв (етiологii ептепсй, тривалосл захворювання, вiку, статi пацiентiв, ефективносп лiкування) та окреслення особливостей психолопчного патоморфозу епiлепсii.
Матер1али i методи дослщження
Для визначення профiлю особистостi хворих на ешлепсш був використаний перекладений украшською мо-вою психометричний iнструмент СМОЛ (Сокращенный многофакторный опросник для исследования личности — росшський термш), який е адаптованим i стандар-тизованим варiантом анкетного тесту Mini-Mult [12] — скорочено! форми опитувальника MMPI (Minnesota Multiphasic Personality Inventory). Опитувальник СМОЛ мiстить 71 тестове запитання i, за результатами факторного аналiзу, мае найбiльшу дiагностичну цiннiсть [3]. Опитувальник заповнили 128 пащенпв (73 жiнки i 55 чоловшв) iз числа 404 ошб, яю знаходились пiд нашим постшним тривалим спостереженням протягом 5—26 роив (у середньому 8,5 ± 3,0). На час проведення тестування вiк пацiентiв становив вiд 19 до 64 роив (у середньому — 33,9 року). Хворих вюэм 19—30 роив було 66 (51,6 %), 31-45 роив — 38 (29,7 %), 46-60 роив — 21 (16,4 %), понад 61 рш — 3 (2,3 %). Серед пащентав, яю заповнили опитувальник, iз щопатичною ептепшею було 14 ошб (10,9 %), iз криптогенною — 52 (40,6 %), iз симптоматичною — 62 (48,5 %). Вшм пащентам протягом перюду спостереження (у бтьшосл випадкiв неодноразово) було проведене стандартне комплексне обстеження: клшшо-неврологiчне, клiнiко-психопатологiчне, електроенце-фалографiчне (ЕЕГ) та нейровiзуалiзацiйне (КТ/МРТ) з метою встановлення етюлогй епiлепсii та мониторингу ii перебiгу. Статистичний аналiз проводився за допомогою програми Statistica 6.0. Для визначення ступеня та характеру зв'язку мiж параметрами дослщження був використаний статистичний метод групування та однофакторного дисперсшного аналiзу (апостерiорний критерiй Шеффе) та кореляцшний аналiз (лiнiйний коефiцiент кореляцй Пiрсона); всi зазначенi у статл вiдмiнностi та зв'язки е статистично значимими на рiвнi p < 0,05 або статистично вiрогiдними на рiвнi р < 0,01.
Результати дослiдження та IX обговорення
Мiж хворими з рiзною етiологiею ептепсй (рис. 1) виявлено статистично значимi вщмшносп в показнику схильностi до депресй: в осiб iз симптоматичною ешлепш-ею депресивнi розлади були бтьш вираженими порiвняно з хворими з щопатичною ептепшею (r = 0,23, р < 0,05), що вщповщае лгтературним даним [11]. Це, серед шших чинникiв, може пояснюватись вiдсутнiстю структурних змiн головного мозку, молодим вшом та ремiсiею нападав у бтьшост хворих з щопатичними формами епiлепсй (84,2 %) ж^вняно з контролем нападiв лише в 57,6 % хворих iз симптоматичною ептепшею. Загалом пащ-енти iз симптоматичною епiлепсiею не демонстрували якихось особливих для певно! етiологй захворювання (судинно!, пiслятравматичноi' тощо) особистiсних роз-ладiв, окрiм пацiентiв з ептепшею внаслщок уроджених вад мозку. У таких випадках хворим були бтьш прита-манш паранойяльнiсть (r = 0,21, р < 0,05) та шизощнють
(г = 0,18, р < 0,05), тобто Ti патологiчнi риси характеру, за присутноста яких щоденнi проблеми не викликають у людини емоцшного вщгуку, а в мiжособистiсних стосун-ках такi пацieнти виявляють вщчуженють, вразливiсть або конфлiктнiсть, агресивнiсть i злопам'ятнiсть. Такi хворi можуть почуватися не цтком повноцiнними через стан свого здоров'я, заздрити здоровим, злитися на них, переживати стигматизацш i вщчуження, унаслiдок чого втрачають довiру до оточуючих та бажання йти на контакт, що призводить до уникнення стосунк1в, сощально1 iзо-ляци хворого, формування соцiальних фобiй. Можливо, вродженi аномалй' мозку (фокальнi кiрковi дисплазй', полiмiкрогирil, нодулярнi гетеротопй') починають чинити свiй негативний вплив на формування характеру пащента ще до машфестаци ептепси, обумовлюючи негативний ендогенний довготривалий психологiчний патоморфоз ще1 форми ептепси. Не виключено, що через вiдсутнiсть методiв нейровiзуалiзацil в минулих столгттях власне пацieнти з недiагностованими вродженими аномалiями мозку та шшими клiнiчно «невидимими» структурними змiнами ЦНС давали шдстави психiатрам [5] для твер-дження про вроджений характер змш особистостi у хворих на ептепсш.
Мiж хворими рiзного в^ виявлено статистично зна-чимi втмшноста у двох показниках особистiсного про-фiлю (рис. 2). Пацieнти вшом понад 45 рок1в мали вищi показники шохондри (р < 0,05) та ютери (р < 0,05) по-рiвняно з бiльш молодими особами (вшовий негативний ендогенний психолопчний патоморфоз). Отже, у зв'язку з вюэм (а не з тривалгаю ептепси) у хворих формуеться за-непокоення станом свого здоров'я на фош високого рiвня тривоги, песимiзму та недовiри до лiкувальних захода;
хворi намагаються привернути до себе увагу оточуючих, прагнуть !х пдтримки. Iмовiрно, це зумовлено сощаль-ною роллю осiб середнього вiку (виконання обов'язтв у сш'1, вiдповiдальнiсть за дней, проблеми працездатностi), що для пащентш молодшого вiку мае менше значення. Старшi хворi, ймовiрно, також гостро переживають по-ступове згасання свое! сощально! та життево! активносп, незадоволення i розчарування при пщбитп попередн1х пiдсумкiв життя, шукають у хворобi виправдання та по-яснення сво1х життевих невдач i помилок, почуваються спустошеними, знедоленими, скривдженими внаслщок тих особливих умов, у яких проходить К життя.
Зазначимо, що однаково часто у хворих рiзних втэ-вих груп, у чоловшв i жiнок, вiдмiчались психопатичнi риси характеру, розвиток яких залежав вщ тривалостi хвороби (г = 0,19, р < 0,05), упродовж яко! наростае негативний вплив на головний мозок рiзних чиннитв: самих нападiв, дц протиепiлептичних препаратiв (ПЕП), пси-хогенних факторiв, додаткових оргашчних церебральних порушень. Високi показники за щею шкалою можуть свiдчити про негативний змшаний (екзо- i ендогенний) довготривалий психолопчний патоморфоз ептепси через значну сощальну дезадаптацiю та стигматизацш таких хворих у зв'язку з !х конфлштшстю, непередба-чуванiстю поведшкових реакцiй, експлозивнiстю, емо-цiйною нестшыстю. Щоправда, деякi автори вважають [7], що тривалють ептепси не впливае на формування певного типу особистюних розладiв, а лише пiдсилюe прояви деяких рис характеру хворого.
Порiвняно з ж1нками для чоловшв бтьш притаманними були iпохондричнi (р < 0,05), ютеричт (р < 0,05) та парано-йяльнi (р < 0,01) риси характеру (рис. 3). Можливо, чоловжи
60 50 40 30 20 10
0 У J~ У У У" У У У / / ^ // / / ^ У
---1дюпатична -----Криптогенна -Симптоматична
Рисунок 1. Профль особистост хворих з еплепЫею залежно вД етюлогп захворювання
70-
40-—---
30 —
20-
10-
0 У J- J? j? у у у у
/ / * / / у / ✓
........18-30 -- 31-45 - 46-60 .....Вище 60
60 50
30 20 10
/ S /
У у у у
у </
■ )Юнки---Чоповки
О*
Рисунок 3. Профль особистост хворих з еп'лепЫею залежно вД стат
У/V / S
--Ремгая -----Резистентмсть -Псевдорезистентысть
Рисунок 2. Профль особистост! хворих Рисунок 4. Профль особистостi хворих
з еплепс'1ею залежно вд В1ку з еп'лепЫею залежно вД ефективност л1кування
прше реагували на ситуацй недосгатнього самоконтролю (за наявносл нападав вони почувались розгубленими i безси-лими) i виявляли пов'язану з цим безпораднiсгь, залежшсгь вщ оточуючих, що е особливо травматичним саме для пред-ставниюв чоловiчоl статi, оскльки очiкування оточуючих i 1х власнi вимоги до себе, згщно з гендерними стереотипами, е достатньо високими. З'являлась «фемЫзащя» чоловiкiв, вони набували демонстративних рис характеру як психоло-гiчного захисту за типом «занурення» у хворобу i свщомо1 вщмови вщ самоконтролю, посгтного пошуку схвалення соцiального оточення, залежносп вщ думки оточуючих.
При аналiзi розладiв особистостi залежно вщ ре-зультатiв лiкування (ремiсiя, резистентшсть, псевдо-резистентнiсть) було зазначено (рис. 4), що пащенти iз неконтрольованими нападами порiвняно iз хворими в ремiсil мали статистично вищi показники за такими шкалами: психопатп (р < 0,01), паранойяльносп (р < 0,05), шизощносп (р < 0,05), шохондрй (р < 0,01), депреси (р < 0,01), ютери (р < 0,01).
За останн1ми чотирма шкалами висок! показники де-монсгрували також хворi з псевдорезистентшстю, тобто особи, у яких не настала ремiсiя нападав через рiзнi об'екгивнi й суб'ективнi причини: прийом лшв у недостатн1х дозах, що було зумовлено побiчними даями ПЕП (у тому числi при пщвищенш дози), небажанням самих хворих приймати адекватнi дози лiкiв через фiнансовi проблеми, невелику частоту нападав, хибне уявлення про тттюлливють лщуван-ня тощо. Емоцiйна лабiльнiсть таких хворих, недостатнш самоконтроль, втрата впевненосл в успiху лiкування часто зумовлювали некомплайентнiсть, а це, у зворотному порядку, приводило до неефективносл терапй. Тривалий i малоуспiшний п!дбр лiкування, з iншого боку, емоцтно виснажував хворого, спричиняв песимiсгичне бачення влас-но! ситуацй, зневiру у сво'к силах, ексгерналiзацiю локусу контролю хворого стосовно стану власного здоров'я, знят-тя з себе вщповщальносп за усшх л1кування. Можпивiсгь встановлення контролю над нападами сприяла зростанню впевненосл у власних силах, самоефекгивносл, формуван-ню оптимктично'].' картини майбутнього, побудовi життевих планiв без особливого акценту на захворюванш, що приводило до зросгання емоцшно1 стабтьносл, задоволення життям та сощально1 адаптацй. Тому ефекгивнiсгь лiкування приводила до позитивного терапевтичного психологiчного патоморфозу ептепсй.
Висновки
Окреслюючи психологiчний патоморфоз ептепсй за показниками особистюних розладiв, можна ствер-джувати, що вiн мае сво! особливостi залежно вiд низки чинниюв. Негативний (по вiдношенню до здоров'я) ендогенний довготривалий психологiчний патоморфоз ептепсй спостертався при симптоматичнiй ептепсй (коли у хворих виникала схильшсгь до депресй) i, особливо, при вроджених вадах розвитку головного мозку, при яких виникали ознаки паранойяльностi i шизощ-ностi. При збтьшенш вiку пацiентiв !х характер набував
iпохондричних та ютерощних рис (вiковий негативний ендогенний психолопчний патоморфоз). Тривалiсть за-хворювання сприяла формуванню психопатичних рис характеру, обумовлюючи негативний змiшаний (екзо- i ендогенний) довготривалий психологiчний патоморфоз ептепсй. Психолопчна змiна характеру пацieнтiв чо-ловiчоï статi, яю набирали ютеричних, iпохондричних i паранойяльних ознак, свщчила про статевий негативний змiшаний психолопчний патоморфоз ептепсй. При ю-тиннш та псевдорезистентностi до лiкування виникали тенденцп' до змiн особистостi за показниками шкал психопатй, паранойяльностi, шизощносп, iпохондрiï, депресй та iсгерiï, чого не спосгерйалось у хворих у ремюй. В останньому випадку можна говорити про позитивний терапевтичний психолопчний патоморфоз ептепсй'. Отримаш нами результати з виявленими особливостями психолопчного патоморфозу ептепсй свщчать про те, що д!агностика змш осо6истост1 у хворих на ептепсш повинна забезпечувати своечасне гх лiкування та поперед-жувати формування ст1йкого псих^чного дефекту, який, поряд з епiлептичними нападами, е головним чинником дезадаптацй хворого i попршення якост1 його життя.
Список лператури
1. Болдырев А.И. Психические изменения в развернутой стадии эпилепсии/А.И. Болдырев//Российский психиатрический журнал. - 2001. - № 1. - С. 10-13.
2. Дубенко А.Е. Диагностика и фармакотерапия непсихотических психических расстройств у больных эпилепсией / А.Е. Дубенко, В.И. Коростий // Здоров'я Украти. — 2011. — № 1(16). - С. 54-57.
3. Зайцев В.П. Психологический тест СМОЛ/ В.П. Зайцев // Актуальные вопросы восстановительной медицины. — 2004. - № 2. - С. 17-19.
4. Карлов В.А. Эпилепсия у детей и взрослых женщин и мужчин: Руководство для врачей / В.А. Карлов. — М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2010. — 720 с.
5. Киссин М.Я. Клиническая эпилептология / М.Я. Кис-син. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. — 256 с.
6. Рогачева Т.А. Закономерности становления и течения ремиссии при эпилепсии: Автореф. дис... д-ра мед. наук: спец. 14.00.18 — «Психиатрия»/ Т.А. Рогачева. — М, 2006. — 37с.
7. Эпилепсия, изменения личности, лечение /[С.А. Громов, М.Я. Киссин, О.Н. Якунина, Е.С. Ерошина]. — СПб.: ИИЦ «Балтика», 2006. — 320 с.
8. Benson D.F. Personality disorders / D.F. Benson, B. Hermann //Epilepsy: A Comprehensive Textbook; eds. Engel J., Ped-ley T.A. — Philadelphia: Lippincott-Raven, 2008. — P. 2065-2070.
9. Devinsky O. Personality disorders in epilepsy / O. Devinsky, C.K. Vorkas., W. Barr // Psychiatric issues in epilepsy: a practical guide to diagnosis and treatment; eds. Ettinger A.B., Kanner A.M. — 2nd ed. — Lippincott Williams & Wilkins, 2007. — 547p.
10. Gaitatzis A. The psychiatric comorbidity of epilepsy / A. Gaitatzis, M.R. Trimble, J.W. Sander//Acta Neurologica Scan-dinavica. - 2004. - V. 110(4). - P. 207-220.
11. Kanner A.M. Depression and epilepsy: A bidirectional relation?/A.M. Kanner//Epilepsia. — 2011. — V. 52, Is. Suppl. s1. — P. 21-27.
12. Kincannon I. Prediction of standard MMPI scale scores from 71 items: The Mini-Mult/1. Kincannon // J. Consult. Clin. Psychol. — 1968. — V. 32. — P. 319-325.
13. Koch-Stoeker S. Disturbances of affect and behaviour / S. Koch-Stoeker // Epilepsy professional. — 2012. — Is. 26. — P. 40-43.
14. Reynolds E.H. Epilepsy, psychiatry, and neurology / E.H. Reynolds, M.R. Trimble // Epilepsia. — 2009. — V. 50, Suppl. 3. — P. 50-55.
15. Seidenberg M. Association of epilepsy and comorbid conditions / M. Seidenberg, D.T. Pulsipher, B. Hermann // Future Neurol. — 2009. — V. 4(5). — P. 663-668.
16. Specificity of psychopathology in temporal lobe epilepsy / A. Foran, S. Bowden, F. Bardenhagen [et al.]//Epilepsy Behav. — 2013. — V 27(1). — P. 193-9.
17. Trimble M. Treatment issues for personality disorders in epilepsy/M. Trimble//Epilepsia. — 2013. — V 54, Suppl. 1. — 41-45.
18. Waxman S.G. The interictal behavior syndrome of temporal lobe epilepsy/S.G. Waxman, N. Geschwind//Arch. Gen. Psychiatry. — 1975. — V. 32(12). — P. 1580-1586.
19. Whitehead K. Illness perceptions ofneurologists and psychiatrists in relation to epilepsy and nonepileptic attack disorder/K. Whitehead, M. Reuber// Seizure. — 2012. — V. 21, Is. 2. — P. 104-109.
Получено 18.06.13 □
МарьенкоЛ.Б.1, ВовкA.A.2, Марьенко E.H.1
1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
2 Львовский национальный университет имени Ивана Франко
ИЗМЕНЕНИЯ ЛИЧНОСТИ ПРИ ЭПИЛЕПСИИ КАК ФАКТОР ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ПАТОМОРФОЗА ЗАБОЛЕВАНИЯ
Резюме. На основании изучения зависимости личностных характеристик больных эпилепсией с длительностью заболевания более 5 лет от ряда факторов (этиологии и длительности заболевания, возраста и пола пациентов, эффективности лечения) были определены особенности психологического патоморфоза эпилепсии. Положительный (по отношению к здоровью) терапевтический психологический патоморфоз был отмечен у больных с полным контролем припадков. Отрицательный смешанный (экзо- и эндогенный) долговременный психологический патоморфоз выявлен у пациентов с длительным течением заболевания, в возрастной группе более 45 лет, у лиц мужского пола, а также при истинной и псевдорезистентности к лечению.
Ключевые слова: эпилепсия, изменения личности, опросник СМОЛ, психологический патоморфоз.
Maryenko L.B.1, Vovk A.O.2, Maryenko K.M.1
1 Lviv National Medical University named after Danylo Galytsky
2 Lviv National University named after Ivan Franko, Lviv, Ukraine
PERSONALITY CHANGES IN EPILEPSY AS A FACTOR OF PSYCHOLOGICAL PATHOMORPHOSIS OF DISEASE
Summary. On the basis of study of dependence between the personal traits of patients with epilepsy with duration of diasease over 5 years and range of factors (etiology and duration of disease, age and sex ofpatients, treatment efficacy) we determined the features ofpsy-chological pathomorphosis of epilepsy. Positive (referring to health) therapeutic psychological pathomorphosis was noted in patients with full seizure control. Negative mixed (exo- and endogenous) long-term psychological pathomorphosis was observed in patients with prolonged course of disease, in age group over 45 years, in males, as well as in true and pseudoresistance to treatment.
Key words: epilepsy, personality changes, Mini-Mult questionnaire, psychological pathomorphosis.
