CC BY
2PHILOLOGY
РЕЛ1Г1ЙНИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ'еКГ МОВОЗНАВЧОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПЕРЕКЛАД1В МАКСИМА ГРЕКА
Кандидат ¡сторичних наук,
старший викладач кафедри теорИ' та практики перекладу з англтськог мови , 1нститут фыологИ, Кравцова О. А.
Чорноморський нац^ональний университет 1мет Петра Могили, м. Миколагв, Украгна
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31082019/6641 ARTICLE INFO ABSTRACT
Received: 21 June 2019 The study was aimed to determine the religion discourse as one which is of
Accepted: 11 August 2019 great importance in comparative linguistics and theory of translation. It
PubHshed: 31 August 2019 touches both history and theory of translation (grammar theory of translation,
- in particular) based on such a contradictory personality as Maximus the
KEYWORDS Greek who left a huge heritage of translated religious texts with his own
argumentations of valuable recommendations on how translation of religious Rrayer ' texts can impact the understanding of religion in general.
religious language, grammar theory of translation.
Citation: Кравцова О. А. (2019) Relihiinyi Dyskurs yak Obiekt Movoznavchoho Doslidzhennia Perekladiv Maksyma Hreka World Science. 8(48), Vol.3. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31082019/6641
Copyright: © 2019 Кравцова О. А. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Порiвняльна лшгвютика виявляе подiбностi та вщмшносп двох чи бшьше мов на Bcix рiвнях структуры. Оскшьки лшгвютика тексту окреслюе сутнють та оргашзащю людсько! комушкацп, слщ вважати, що обидва напрями лшгвютики тюно корелюють з комушкативною та прикладною лшгвютикою. Вивчення релтйних текспв на предмет виявлення впливiв божественного та свггського одне на одного призводить до розумшня, що взаемодiя мови з мисленням, вплив духовного мовлення на подальше сприйняття свпу навколо призводить до подальшого функцюнування мови вже поза межами окремо взятого релейного контексту. Максимовi Греку вдалося оптишзувати функцюнування мови в самому релейному тексп, так само як i поза межами останнього. Своерiдним мiстком мiж Богом та людиною став Преподобний Максим Грек. Завдяки йому православне суспiльство дiстало змогу ознайомитися з великою кшькютю релiгiйних текстiв. Саме через його тлумачення виникало багато суперечок та схвальних вiдгукiв. Саме вш взяв на себе мюда показати релiгiйну мову як суперечливу та варту особливо! уваги, оскшьки релтйний текст у всi часи був на особливому рахунку для будь-кого суспшьства. I саме релтйний текст був тим символом, пюля сприйняття якого людина переосмислювала свою вартюнють у життi та свщомо змiнювала вектори свого подальшого розвитку.
Результати дослiдження. Ознайомлено з творами вщомих фахiвцiв, та !х чтгко окреслена позицiя щодо впливу релтйно! мови на особистiсть. Також ретельно вивчено бiблiографiчнi джерела стосовно особливо! мюп Преподобного Максима Грека, професшний шлях якого завжди був невщ'емною частиною життя земного. Завдяки йому православне суспшьство дiстало змогу ознайомитися з великою кшькютю релтйних текспв. Саме через його тлумачення виникало багато
суперечок та схвальних вщгуюв. Саме вш взяв на себе мгаю показати релтйну мову як суперечливу та варту особливо! уваги, оскшьки релiгiйний текст у ва часи був на особливому рахунку для будь-кого сусшльства. I саме релiгiйний текст був тим символом, шсля сприйняття якого людина переосмислювала свою вартiснiсть у житп та свiдомо змiнювала вектори свого подальшого розвитку. Так статика релейного тексту стала динамiкою в руках майстра слова та тлумача найсокровеннiшого, що вiдбуваeться мiж людиною та Богом.
Порiвняльна лiнгвiстика виявляе подiбностi та вiдмiнностi двох чи бшьше мов на всiх рiвнях структури. Оскiльки лiнгвiстика тексту окреслюе сутнiсть та органiзацiю людсько! комушкацн, слiд вважати, що обидва напрями лшгвютики тiсно корелюють з комушкативною та прикладною лiнгвiстикою. Вивчення релтйних текстiв на предмет виявлення впливiв божественного та свiтського одне на одного призводить до розумшня, що взаемодiя мови з мисленням, вплив духовного мовлення на подальше сприйняття св^у навколо призводить до функцюнування мови вже поза межами окремо взятого релшйного контексту.
Релшйний дискурс зумовлений потребою людини спiлкуватися з найвищою силою, Абсолютом, котрим е Господь. Отже, релiгiйна мова значно в^^зняеться вiд повсякденно!, оскшьки для Свропи це була латина, а для Укра!ни такою мовою вважалася давньослов'янська. Церковна мова - мова спрямована до Господа, але адресантом е людина смертна, для котро! молитва - це рушш змшення свiдомостi та переосмислення усього земного. У молтв закладено особливий тематичний змiст, який лише сво!м вимовлянням перетворюе дiйснiсть на божественне начало, що несе в собi сама людина. Переважно це стосуеться молитви-прохання, хвали, чи молитви-подяки. Сакральний зв'язок мiж людиною та Богом досягаеться саме через текст молитви, яку тлумачить священнослужитель пiд час проповщ. Текст Святого Письма переноситься на сучасш реали, та трактування того чи шшого релiгiйного постулату зводиться до осучаснення пояснень.
Для того, щоб створилося щось нове, варто повернутися у минуле та проаналiзувати його досвiд. Iсторiя людства свщчить про такi оберти часу, коли повторення приносило певш плоди, людина вивчала уроки, повторюючи досвiд попередшх поколiнь, пройшовши однаковий з пращуром шлях. Поступово роль людини зростала, так само як i зростала роль автора тексту, оскiльки часи трактування змшювалися i несвiдомо вносили сво! корективи у розумiння тексту релтйного спрямування.
Ю. Шрейдер, математик, юбернетик, та фiлософ вважае, що в молшв значну роль вщграе символ, а не знак. На його переконливу думку тд символом маемо розум^и злиття людини та слова, що е вщображенням вiри людини у символ. А усвщомити це бере на себе роль саме релтйний текст, насичений символами.[3, с.4]. Молитва- це завжди ритуал усам^нення, усвiдомлення та очищення. I сила цього ритуалу е вагомою, незважаючи на доршання скептикiв про те, що це лише текст.
Релтйний дискурс мае на мет донести шформащю , що е важливою як для iндивiдуума, так i для суспiльства в цшому. Попри статику будь-якого релiгiйного тексту, все одно вбачаеться динамша його сприйняття рiзними часовими просторами. Залучення релiгiйного дискурсу в контекстi перекладознавства вщграе значну роль у формуванш ще одно! компетенцн , якою мае волод^и перекладач.
Своерiдним мютком мiж Богом та людиною став Преподобний Максим Грек. Завдяки йому православне суспiльство дiстало змогу ознайомитися з великою кшьюстю релiгiйних текспв. Саме через його тлумачення виникало багато суперечок та схвальних вщгуюв. Саме вш взяв на себе мюда показати релiгiйну мову як суперечливу та варту особливо! уваги, оскшьки релшйний текст у ва часи був на особливому рахунку для будь-кого сусшльства. I саме релшйний текст був тим символом, шсля сприйняття якого людина переосмилювала свою вартють у житп та свщомо змiнювала вектори свого подальшого розвитку.
Максима Грека було запрошено до Росп перш за все як знавця вiзантiйсько! лiтератури. Вчений м^ перекласти та прокоментувати окремi працi. На той час розповсюджуються чутки про найцiннiшу бiблiотеку московських царiв, що було складено не тшьки iз середньовiчних, але й античних рукописiв, що !х привезла Софiя Палеолог — велика московська княгиня. Ця скарбниця вiзантiйських iмператорiв начебто привезена нареченою 1вана III у якостi посагу. Ширяться чутки , що в нш е ушкальш тексти не тiльки видатних творiв Гомера, Арiстотеля, Тацита, але i втраченi роботи Цицерона, Кальвуса, П!ндара та iнших авторiв. Потайки цiею бiблiотекою цiкавилися вченi 18-19 ст. Ще й доа сперечаються з приводу того, чи юнувала вона взагалi. Також вiдомо, що
Максимовi Греку таки вдалося побачити цю знамениту бiблiотеку, i що навiть вш зауважив , що грецью землi не бачили такого скарбу, яким володiе земля слов'янська.
Афонець одержуе особливе завдання: перекласти пращ не Гомера чи Аристотеля, а книгу, потреба в якш була в тих умовах найбшьшою - Толкову Псалтир.
Псалтир, створена у традищях древньоеврейсько! гiмнографi!, стала одною з найбшьш розповсюджених у середнi вiки книг. П!сля Азбуки та Часослова вона була наступною обов'язковою для вивчення книгою. Разом з цим вона е не сухим шдручником, а глибоко поетичним твором. О^м богослужебно! Псалтирi була i ворожшна, по якш, вiдкриваючи наздогад книгу, намагалися дiзнатися долю, символiчно тлумачучи рядки одного з 150 псалмiв .У середнi вiки виникае значна за об'емом по богословсько-фшософськш штерпретацп Толкова Псалтир. Якщо богослужебна Псалтир перекладаеться слов'янською мовою ще просвгтителями Кирилом та Мефодiем, ворожшною користуеться Володимир Мономах, то Толкову Псалтир у повному обсязi не перекладено росiйською навiть до початку 16 столгття, а використовувалися тiльки тлумачення Афанасiя Александрiйського та Феодорита. Тшьки грунтовно пiдготовленому у фiлологiчному, теолопчному та фiлософському розумiннi книжниковi можна було довiрити подiбну працю.
Максиму даються в помiчники Дмiтрiй Герашмов та Власiй- досвiдченi посольськi тлумач^ а також вагомi дипломати того часу, учасники посольств в рiзнi кра!ни. Достатньо сказати, що Герашмов пiд час перебування у Римi переклав латинську граматику Доната, згодом у Новгородi брав участь у перекладi декiлькох частин Вульгати (латинсько! Бiблi!), пiзнiше- 1535- перекладав Толкову Псалтир Брунова Вюрцбургського. Афонець Максим перекладае з грецько! на латину, його помiчники перекладають вже з латини церковно-слов'янською, а Селiван та Мiха!л Медоварцеви ретельно переписують готовий переклад. Ця праця була колективною, i очолив !! Максим Грек.
Про його наукову стараншсть свщчить те, що помiтивши неправильшсть списку грецько! Псалтирi, з яко! перекладалося, вiн наважуеться сам виписати хронолопю i розтлумачити текст. I разом iз тлумаченими матерiалами книга у 1042 ст. виходить у друк. Вартий уваги той факт, що тшьки один рядок було тлумачено бшьш шж швтора десятком сторшок рукописного тексту. Але для Максима Грека ця праця стае чи не найбшьш значущою у його присвят себе росшському православ'ю. Вш все повертаеться i повертаеться до тлумачення Псалтире тому що з часом вш все бшьше i бiльше усвiдомлюе, наскiльки важливо пояснити кожен рядок ще! книги. Вш, таким чином, порiвнюе старi тлумачення, пiдписанi нiбито Iоаном Златоустом, критикуе !х, вбачаючи деякi неточносп, що призводять до грубих смислових помилок. Переписувачi iз жахом « випарюють» неправильно перекладенi слова канонiчних текстiв та замiняють !х новими, вважаючи свою штерпретащю точнiшою. [1, с.38]
Мине час i вже сам Грек знаходитиме неточносп у сво!х же тлумаченнях тексту, i так само критично ставитиметься до сво!х же праць, але грунтуватимуться критичнi вислови на тому, що кожному перюду в iсторi! потрiбне свое тлумачення святого тексту...
На що потрiбно звернути увагу, характеризуючи перекладацьку дiяльнiсть Максима Грека, так це на те, що афонець був дуже жорстким, коли йшлося про змши у грецькш мов^ i доволi легко йшов на змши в церковно-слов'янськш мовi, що викликало постiйнi конфлiкти Максима iз росiйським духовенством, яке вважало недоречним змши, котрi вносив Грек. Максим вщкрито говорив про недостатнiй рiвень освiти багатьох ченцiв, особливо тих, що вони були пов'язаш iз перекладом, наголошував на тому, що перекладач повинен усе життя вивчати мову, щоб досконало нею волод^и. Багато суперечок виникало через граматичш форми, зокрема, Грек пропонував замшити аорист перфектом, з чим не погоджувалися росiйськi книжники, вважаючи перфект формою, що мае часову межу, що е неприпустимим до вiчностi божественного буття. Максим Грек надавав велике значення узгодженосп в перекладi граматичних форм. В юторн втизняного перекладу Максима Грека називають засновником граматичного перекладу чи граматично! теорн перекладу. Оскiльки Максим Грек дозволяв собi вносити сво! корективи у Святе Писання, iз духовенством у нього постшно виникали конфлiкти, хоча сам вш називав духовенство таким, що вщходило вiд канонiв церкви як в побутовому , так i освганському аспектi. За що i було його засуджено у 1525р. на церковному соборi як еретика, що зводив наклеп на духовенство i на свят книги. [2, с.53]
Складаеться враження, що росшськш церквi Максим Грек потрiбен був лише як виконувач роботи, а коли вш почав вносити сво! пропозицн щодо тлумачення окремих текстов,
вш не знайшов пдно! пiдтримки серед духовенства, був покараний без права писати i читати впродовж 5 роюв.
Згодом, вже у 1551р. Максима Грека було звшьнено i дозволено проживати у Троще-Сергieвому монастир^ де вiн i знайшов свш останнiй спочинок у 1556р. у вщ 76 рокiв. А через сто роив над його могилою почали ставатися чудеса, в юнщ 18 ст. його iM^ було внесено у святщ.
Так статика релтйного тексту стала динамшою в руках майстра слова та тлумача найсокровеннiшого, що вiдбуваeться мiж людиною та Богом. Вивчення особливостей тексту релтйного напрямку, занурення у нюанси iсторiï виникнення та методiв тлумачення такого тексту також свщчитиме про сощокультурний аспект, закладений у символах, та переданий смислами, що притаманш сьогоденню.
Л1ТЕРАТУРА
1. Громов М.Н. Максим Грек. Мыслители прошлого. - Москва: Мысль,1983.199с.
2. Кабанков Ю.Н Последний византиец русской книжности. Преподобный Максим Грек / Ю. Кабанков (Книга). Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 2007, 131с.
3. Мейн С.В. Кто первым бросит камень? Вступительное слово Шрейдера Ю. А. о Мейне С. В. Знание-сила №1,1987.
