Научная статья на тему 'ДОСЛіДЖЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА МіЖКОНФЕСіЙНИХ ВЗАєМОВіДНОСИН АДВЕНТИСЬКОї ЦЕРКВИ У МіЖВОєННИЙ ПЕРіОД НА ТЕРИТОРіЯХ ГАЛИЧИНИ ТА ВОЛИНі'

ДОСЛіДЖЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА МіЖКОНФЕСіЙНИХ ВЗАєМОВіДНОСИН АДВЕНТИСЬКОї ЦЕРКВИ У МіЖВОєННИЙ ПЕРіОД НА ТЕРИТОРіЯХ ГАЛИЧИНИ ТА ВОЛИНі Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
42
9
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
АДВЕНТИСЬКА ЦЕРКВА / ADVENTIST CHURCH / ІІ РіЧ ПОСПОЛИТА / SECOND COMMONWEALTH / МіЖКОНФЕСіЙНі СТОСУНКИ / СОЦіАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС АДВЕНТИСЬКИХ ГРОМАД / SOCIAL AND LEGAL STATUS OF THE ADVENTIST CONGREGATIONS / INTERCONFESSIONAL RELATIONS

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Шевчук В. А., Куриляк В. В.

Досліджено на основі архівних та історичних даних соціально-правовий статус адвентиської церкви в період з 1919 по 1939 роки на територіях Галичини та Волині, котрі знаходилися під владою ІІ Речі Посполитої. Встановлено, що Березнева конституція від 1921 року гарантувала релігійну свободу протестантськими деномінаціям. Доведено, що міжконфесійні відносини між адвентисткою церквою та іншими релігійними деномінаціями у зазначений період мали в більшості випадків мирний характер

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Study of the legal status and the interconfessional relationships of the adventism church in the interwar period within the territory of galicia and volyn

The social and legal status of the Adventist Church during the period of 1919-1939 within the territories of Galicia and Volyn that had been under the rule of the Second Commonwealth is analyzed on the basis of archival and historical data. It is defined that the March Constitution of 1921 guaranteed religious freedom to Protestant denominations. It is proved that the interconfessional relations between the Adventist Church and other religious denominations within the stated period in most cases had been peaceful

Текст научной работы на тему «ДОСЛіДЖЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА МіЖКОНФЕСіЙНИХ ВЗАєМОВіДНОСИН АДВЕНТИСЬКОї ЦЕРКВИ У МіЖВОєННИЙ ПЕРіОД НА ТЕРИТОРіЯХ ГАЛИЧИНИ ТА ВОЛИНі»

УДК 330.342. 146:2 (477)

Б01: 10.15587/2313-8416.2017.107558

ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА М1ЖКОНФЕС1ЙНИХ

взАемов1дносин адвентисько! церкви у м1Жвоенний перюд

НА ТЕРИТОР1ЯХ ГАЛИЧИНИ ТА ВОЛИН1 © В. А. Шевчук, В. В. Куриляк

До^джено на основi архiвних та юторичних даних сощалъно-правовий статус адвентисъко'1 церкви в перюд з 1919 по 1939 роки на територiях Галичини та Волинi, котрi знаходилися пiд владою II Речi Пос-политоь Встановлено, що Березнева конституцiя вiд 1921 року гарантувала релШйну свободу протес-тантсъкими деномтащям. Доведено, що мiжконфесiйнi вiдносини мiж адвентисткою церквою та т-шими релiгiйними деномiнацiями у зазначений перюд мали в бiлъшостi випадюв мирний характер Ключовi слова: адвентисъка церква, II Рiч Посполита, мiжконфесiйнi стосунки, соцiалъно-правовий статус адвентисъких громад

1. Вступ

Березнева конституцш II Речi Посполито! ввд 1921 року гарантувала кожному громадянину свободу совюп, а релтйним конфе^м право на здшснен-ня обрядiв на територп свое! локалiзацii. Релшйну ситуацш в Польщi в перюд мiж двома свгговими вшнами дослщники вважають особливо сприятливою для розвитку як ортодоксальних та i нечисленних се-ктантських конфесш. Оскшьки на вiдмiну вщ Радян-ського союзу правове поле II Речi Посполито! перед-бачало вшьне iснування протестантських осередкiв. Хоча бували випадки, коли мiж релшйними конфесь ями i державними представниками виникали конфль кти, але основна причина !х була пов'язана з особли-востями релiгiйного вчення чи практикою культу, ко-трi на думку урядовщв виходили за межi тодiшнього духовного чи полiтичного сприйняття.

2. Лiтературний огляд

До юторико-релшйних наукових робiт польсь-ких дослвдниюв друго! половини ХХ ст. вщносять Б. Турек, Б. Козiрог, З. Лико, якi займалися генезою та догматикою адвентисько! течи, але тшьки в пращ Заха-рiуша Лико <^уШада prawna коёсю1а adwentzstzcynego w Polsce miedzywojennej 1918-1939» («Правова ситуа-цiя адвентисько! церкви в Польщ у мiжвоенний перь од 1918-1939») стисло охарактеризовано правовий статус та мiжконфесiйнi вiдносини адвентисько! цер-

кви у м1жвоенний перiод. З впчизняних дослiдникiв особливу увагу привертае праця, в котрiй автор стисло описуе дiяльнiсть адвентисько! церкви на терито-ргях Галичини та Волиш у мгжвоенний перiод [1].

Дослщжуючи адвентистську перiодичну лгге-ратуру за 1928-й рщ можна зробити висновок про становище адвентисько! церкви у правовому полi II Речi Посполито!. Наприклад, лвдер церкви адвентиста сьомого дня Августа Лвдтке щодо релiгiйно! свобо-ди адвентиспв в Польщi. Щд час першого з'!зду Сходно! конференций, який проходив в новозбудованому молитовному будинку у селi Пожарках з 31 трав-ня по 3 червня 1928 року в присутносп усiх делегапв i гостей вiн заявив, що адвентисти мають повну рель гшну свободу [2]. Хоча церква адвентиспв сьомого дня не була поставлена в один ряд з шшими ортодок-сальними конфесiями i мала статус легально! «толе-ровано! секти», проте могла вiльно здiйснювати сво! релiгiйнi обряди на пiдставi постанови Мшстерства релiгiйних визнань та громадсько! освiти вiд 16 лютого 1922 року [3].

Також дослiдження базувалось на перюдичних виданнях Адвентистiв сьомого дня, а саме: «Sluga Zboru» («Слуга збору») i «Organ kolporterow» («Орган колпортерiв»). Журнал «Слуга сбору» виходив у Варшавi з 1 ачня 1928 року, i видався щомiсячно до 1939 року. Основний контент журналу мютив статис-тичнi матерiали рiзних регiонiв, звгга щорiчних

з'!здв конференцiй Польського унiону, а також рубрики: «Суботня школа», «Внутршня мгая», «Зовш-шня мiсiя», ^«Виховання», «Сiм'я та дам», «Школа», «Колпортерство», «Ввдомосп з поля», «Оголошення» та «Рiзне». Практичного в кожному номерi редактори дру-кували звгга про даяльтсть адвеш'исько! церкви iз рiз-них регiонiв Польського унюну (об'еднання усiх адвен-тиських громад на територи II Речi Посполито!) [4].

Також при дослiдженнi були використаш архь внi документи Державного Архiву Волинсько! облас-тi (ДАВО), Державного Архiву Львiвськоi областi (ДАЛО), Державного Архiву Рiвненськоi' областi (ДАРО) та Варшавського Архiву Актiв Нових (АА№), основну частину яких склали: полщейсьш звiти, об-винувачувальнi доноси та судовi вердикти. Отже, пра-вовий статус та мiжконфесiйнi стосунки адвентисько! церкви в мiжвоeнний перюд на територiях Схiдноi Га-личини та Волинi е не достатньо висвилений у працях вiтчизняних та зарубiжних iсторикiв. Основною причиною цього е невелика кшьшсть архiвних даних, що робить подабт дослвдження фрагментарними, а це в свою чергу потребуе бiльш детального та комплексного анатзу доступних архiвних матерiалiв.

3. Мета та задачi дослщження

Мета дослщження - визначити сощально-правовий статус адвентисько! церкви на територи Га-личини та Волит у м1жвоенний перiод (1919-1939) у складi II Речi Посполито! та визначити мiжконфесiйнi взаемовiдносини мгж членами АСД та шшими рель гшними деномiнацiями у зазначений перiод.

Для досягнення мети були поставленi наступш

задачi:

- проаналiзувати доступний масив архiвних даних з 1919-1939 рж та визначити правове положения II Речi Посполито! щодо протестантських ре-лiгiйних конфесiй;

- визначити мiжконфесiйнi взаемовiдносини мiж членами адвентиських громад та iншими рель гшними деномiнацiями на основi доступних юторич-них джерел та арх1вних документа.

4. Соцiально-полiтичний статус церкви Ад-вентистiв сьомого дня на територiях Галичини та Волинi у мпжквосммий перiод

В площинi полiтичних стосунк1в мiж владою Речi Посполито! i церквою адвентистiв сьомого дня не було проблем, осшльки адвентиська церква показала себе законослухняною i и вчення та релiгiйна практика в бшьшосп випадк1в не входила у конфлжт з iдеологiею державно! влади. Церква у полiтичнi процеси не втручалася i соцiально була мало активною. Для тдтвердження ще! думки можна навести факти iз вiдомостей повiтових старост про кшьшсть релтйних сект у Волинському воеводствi вiд 28 лютого 1931 року та !х дiяльнiсть, зiбраних на запит вiддiлу безпеки Волинського воеводського управлш-ня м. Луцьк. Про одну з найбшьших громад адвенти-стiв на Волиш у селi Свинюхи сказано: «полггачно! i суспiльноi дiяльностi, одночасно защкавлення жит-тям самоврядування не виявлено» [3].

Хоча польська влада ставилася до адвентиста терпимо, проте розраховувати на повну !х довiру бу-

ло не варто. Вщдш безпеки Волинського воеводського управлшня 2 грудня 1931 року доповiдав мшютер-ству внутрiшнiх справ у Варшавi стосовно адвентис-тiв сьомого дня: «З приводу вiдсторонения сектаитiв вщ участi у полiтичному i сустльному життi, ми маемо брак матерiалу i спостережень, що лише дозво-ляе надати загальну характеристику сектанта. Однак в деяких схвдних повiтiв рекрути сектанти iз укра!н-сько! нацiональностi становлять собою не надшний елемент з полiтичноi точки зору, про це свщчать факти сшвпращ деяких членiв секти з укра!нськими т-дпiльними оргашзащями» [4]. Можливо полiцiя у своему докладi мала на увазi лише адвентиста чи шших сектантiв важко стверджувати, проте недовiра влади до сектанта залишалася завжди, оск1льки рель гiйнi переконання роблять !х ненадшними для державно! безпеки - ось таку думку про сектанта мали польськ урядовщ.

Кожна релшйна дiяльнiсть церкви адвентис-тiв, а особливо мююнерська могла спецслужбами ро-зглядатися як шпiонаж на користь суадшх держав, оск1льки влада сектантську дiяльнiсть пiддавала контролю i сумнiву. Идтвердженням цього е лист державно! полщп Рiвненського постерунку, скерованого до Волинського вiддiлу державно! полщп вщ 09.06.1925 року, в якому зазначалося що, колполтер-ку Хелену Лiпську затримано полiцiею тд час розпо-всюдження нею релтйних книг з пiдозрою на што-наж, оск1льки ж1нка знаходилася в мюцях дислокацii вiйськ i щкавилася даними щодо !х кiлькостi [5]. Звь сно скорiше всього книгоношу Хелену бшьше щка-вила кшьшсть реалiзованих книг серед солдат, чим !х к1льк1сть, проте таемна полщ1я мала своею штерпре-тацiю !! дiяльностi. Ще одна подiбна ютор1я була пов'язана з пастором Яном Куляком, активна мююнерська дiяльнiсть якого защкавила службовцiв Львiвськоi полщп. В результат проведеного обшуку 22.05.1924 року у його квартирi було конфюковано 116 релiгiйних книг, а також шдтверджений зв'язок Куляка з шмецьким пастором Рудольфом Кунiцем. Ситуащя набрала великих кримiнальних обертiв, в результата чого Ян Куляк в щлях уникнення арешту, вимушений був залишити свою релтйну дiяльнiсть у Львовi [6]. Таке ставлення до адвентиста в лиц Куляка принаймш можна пояснити тим, що в 1924 рощ полщя ще не мала повно! шформацп щодо легального визнання секти i по друге, будь-яка ствпраця з особами шмецького походження, завжди в польсьшй полщп викликала тдозру.

Проблеми, як виникали у адвентиста в цей перюд в стосунках з представниками державно! влади i суспшьством перетиналися в секторi сутичок, де обряди чи релшйний спосiб життя адвентиста йшли в конфлжт iз законами держави та традищями сустльс-тва. Беручи до уваги особливосп адвентистського вчення про святють суботнього дня (вщмова вщ робо-ти i навчання в цей день), буквального тлумачення за-повiдi «не вбий» та вщмова вживати «нечисту !жу» -все це призводило до конфлiктних ситуацш з робото-давцями, адмiнiстрацiею шшл та суспiльством. Прикладом цього е ситуац1я, яка пов'язана з дпъми i студентами адвентиста, яш вiдмовлялися вщвщувати школу у суботш днi. Керiвництво церкви адвентиста

сьомого дня закликало члешв церкви у цей день при-ходити на богослужшня разом зi сво!ми дiтьми, що звичайно породжувало проблеми з адмiнiстрацiями шк1л чи вищих учбових закладiв, у яких по суботам вщбувалося навчання [7].

Для виршення цих проблем керiвництво АСД пропонувало сво!м прихожанам конкретт поради i кроки, iдучи якими можна вирiшити конфлiктнi ситу-аци. На сторiнках церковного журналу Zboru»

друкувався матерiал, у якому наводилися приклади заяв, адресованих рiзному рiвню чиновник1в, почи-наючи ввд шкiльного iнспектора, куратора шк1льного округу i аж до мiнiстра освгга кра!ни, подавалася юридично правова база ще! проблематики. Так, на-приклад при непорозумiннi на першому рiвнi: батьки зверталися до шк1льного шспектора для вирiшення проблеми. Для цього у мюцеву школу подавалася за-ява - прохання про звшьнення дитини вщ навчання в суботу, свщоцтво про народження, де зазначалося, що батьки чи один iз них е адвентистами i офщшний документ, засвщчений в канцелярii' АСД у м. Варша-вi, вул. А. Роз № 9 про те, що церква здшснюе свою дiяльнiсть легально [8]. Якщо проблема не виршува-лася на цьому рiвнi, то пропонувався наступний крок - звернення до куратора шкшьного округу, якому окрiм попередшх документiв надавалася нова заява i копiя розпорядження № 176 для директорiв шк1л державних, приватних пмназш, семiнарiй, виданого через Мiнiстерство релшйних визнань i громадсько! освiти ввд 11.06.1926 року про звiльнення дней юдейсько! вiри та адвентистiв ввд навчання в суботу пiд вщповщальшсть батьк1в за успiшнiсть дитини [9].

Як правило, на цьому рiвнi проблема виршу-валась i досить рiдко адвентистам доводилося зверта-тися до Мiнiстерства освiти з ще! причини. Отож, якщо виникали проблеми в освiтянському просторi для дней i молодi адвентистiв, то причиною цього скорше всього була не прошформовашсть нищих ланок пращвнишв освiти Польщi i незнання батьшв сво!х прав, оскiльки закон II Речi Посполито! дозволяв вшьно сповщувати власнi релiгiйнi переконання.

Тлумачення адвентистами заповiдi «не вбивай» також викликало чимало непорозумiнь у стосу-нках з державою. На ввдшну вiд iнших протестантсь-ких конфесiй, про як1 Волинський ввддш безпеки по-вщомляв, що сектанти чинять опiр у вiйську при ко-ристуваннi зброею, серед яких були християни вiри евангельсько! [4], адвентисти не вiдмовлялися вiд служби в армii проте не були i надто активними, про що в полщейських доносах на вшськових адвентистiв зазначалося що «ставлення до служби вшськово! па-сивне» [3].

Призовники адвентисти у вшську зштовхува-лися з трьома проблема: присяга, субота i харчуван-ня. Цi три пункти були пов'язанi з особливостями !х вiровчення, i стосувалися практично! сторони !х хри-стиянського життя i вiрностi Богу. На шпальтах церковного журналу Zboru» керiвництво церкви давало молодим рекрутам адвентистам поради, яким чином на службi в арми вони могли би залишатися вiрними сво!м релiгiйним переконанням. Виявляеть-ся, що державна влада заздалепдь потурбувалася про вирiшення конфлiктних ситуацш, зокрема з питанням

прийняття вiйськовоi присяги. Усiм тим, кого не влаштовав змiст присяги по релтйним переконанням, пропонувався альтернативний варiант на кшталт: «Зпдно з наукою Христа, яка наказуе щоб наша мова була: «так-так», «ньш» запитую Вас, чи будете Ви як польсьш солдати вiрно служити нашiй Вiтчизнi i виконувати накази сво!х керiвникiв. Вщпо-вiдь яку було слщ очiкувати: «так». Запропонований текст влаштовував представник1в релiгiйних меншин i таким чином мирним шляхом вирiшувався релшй-но-полiтичний дискомфорт.

!нше питання, яке виникало у адвентиспв на службi в армii, було бшьш проблемним - це бути вь льним вщ служби у суботнш день. Керiвник церкви Теодор В^ь рекомендував !м у п'ятницю пiсля общу приватно домовлятися з начальником вшськового пiдроздiлу про надання вихiдного дня у суботу. Дуже часто адвентистам йшли назустрiч i дiзнавшись про !хнi релiгiйнi переконання, пропонували службу у санбатi, на кухш або санiтарами при посадових особах. Але це було у кращих випадках. Iнколи, як повь домляе Т. Вiлль траплялися ситуацii, коли адвентис-тiв силою примушували виконувати службу у суботу. Тодi для солдата було розумним не чинити опору, але краще сказати: «охоче працював би сьогодш в суботу, якби це не перечило моему сумлшню, тому охоче вщпрацюю у недiлю» [10]. Були випадки, що пiсля тако! розмови адвентиспв арештовували, але якщо вони залишалися твердо стояти на своему, то не несли шякого покарання. I остання складнiсть армш-сько! служби для адвентистiв було питання харчу-вання. Як ввдомо адвентисти категорично в;дмовля-ються вщ вживання свинячого м'яса i жиру, тому ви-рiшення цього питання носило приватний характер, коли солдат особисто домовлявся з кухарем, щоб той в його порцш кашi не добавляв свинячих продуктiв.

Отже, згiдно вище сказаного у багатьох випадках влада не мала готових схем виршення релшй-них проблем для сво!х громадян i часто все вирiшу-валося ситуативно, на рiвнi особистого спшкування. Проте можна зазначити, що влада кожного разу йшла назустрiч сво!м громадянам, яш належали до релiгiй-них меншин i якщо !х дiяльнiсть не носила полтгач-ного характеру, конфлжти вирiшувалися позитивно в !х користь вiруючих людей. Ця думка добре просте-жуеться на прикладах виршення проблем поховання померлих сектантiв i ролi державно! влади у вирь шеннi цих конфлiктiв мiж сектантами i ортодоксаль-ними церквами. Поховання померлих члешв релшй-них меншин носило в Польщi особливо гострий характер, оск1льки малочисленi секти не мали можли-востi мати сво! власнi кладовища, що примушувало !х користуватися загальними цвинтарями. Напри-клад, станом на 1 травня 1931 року у Волинськiй гу-бернi!' адвентисти мали лише одне власне кладовище i 13 стльних з православною церквою [4]. Важливо вiдмiтити, що у конфлiктних ситуащях державна влада, керуючись прийнятим законом вщ першого лютого 1926 року (L.AW.1133/26) про надання цвин-тарiв у користування усiм громадянам незалежно в;д !х вiровизнання, завжди займала сторону протестан-тiв i сво!м втручанням примушувала православну це-ркву надавати згоду на поховання сектанпв. Iнодi

представник вiд полiцii вимушений був бути присут-нiм на похоронах з метою забезпечення спокою i порядку [11]. Питання, пов'язанш з проведенням похорон, для адвентиспв були наскiльки актуальними i проблематичними, що на сторiнках журналу «^И^а Zboru» розмiщалася поради, яким чином уникати на похоронах негараздiв i не викликати громадського неспокою. Як правило для сектантпв вщводили найп-ршi мiсця на кладовищ^ або тi мiсця якi передбачались для поховання самогубцiв чи бездомних. Казусш си-туацii з похованням померлих в основному траплялися по селах, де люди були мало обiзнанi iз законами i вщ-значалися бiльшим релiгiйним фанатизмом.

Проте в тих мюцях, де адвентисти в результата свое! дiяльностi здобули прихильнiсть ортодоксаль-них церков, як наприклад у с. Богданiвка Тернотль-ського воеводства, сусiди греко-католики в 1935 рощ не пльки не заперечували поховання на спiльному кладовищ^ але самi були присутнi на обрядi похорон i уважно слухали промову пастора який ховав помер-лого [12].

Отже, спосiб виршення питань поховань прихожан ортодоксальних церков i сектантiв на стльно-му кладовищi, був певним барометром, який показу-вав на сшльки толерантним було ставленням суспшь-ства до релшйних меншин i якого рiвня авторитету сектанти досягли по мюцю свого проживання. При-хожани католицько! вiри на вiдмiну вщ православних чи греко-католишв мали бшьш агресивне ставлення до сектаитiв у питаннях поховань.

У стосунках мiж владою у адвентистiв iнколи виникали проблеми пов'язанi з не дотриманням саш-тарно-пожежних норм примiщень, в яких проводили-ся релiгiйнi богослужшня. У Волинському воеводствi станом на 1 травня 1931 року адвентисти мали лише три власних спещально призначених для служiнь мо-литовних будиншв i 17 орендованих чи пристосова-них приватних примiщень [4]. У розмiрi 15 тисяч злотих щорiчно Польський Унiон надавав допомогу громадам на оренду будинкiв i !х утримування. Така велика кiлькiсть приватних будиншв давала можли-вiсть полщп чи мюцевш влади в любий час зробити припис щодо невщповщносп примiщень до саштар-них норм i заборонити богослужiния [13]. Проте це траплялося не часто.

4. 1. МНжккоиффесшш взаемовщносини адвен-тистiв з традицiйними та протестантськими дено-мшащями

Якщо говорити за мiжконфесiйнi конфлiкти адвентистiв в Польщi у мiжвоенний перiод, то в першу чергу слщ зауважити, що такi негласнi щеолопч-но-релiгiйнi вiйни завжди велися мiж конфесiями, якi виборювали свое право i мiсце у суспiльствi, не див-лячись якими би вони не були по численносп чи правовому статусу у державг Мiжконфесiйнi стосунки адвентистiв з громадами шших протестантських сект, у яких чисельнють, вплив i державне визнання було на рiвнi з ними, носили пасивний i як правило мир-ний характер, адже ва вони солiдaризувaлися, в оди-нaковi мiрi зазнаючи утискiв зi сторони домiнуючих церков. У своему духовному протистоянш вони вда-валися лише до релшйних диспутiв, основаних на

аргументаци Святого Письма. Нам bwmî лише дрiб-m непорозумiння мiж ними, якщо це торкалося переходу прихожан i3 одно! громади в iншу або стосува-лося перетину сфер впливу чи eвангелiзацiï [4].

Таким видався випадок, який трапився у 1933 роцi в одному селi на пiвночi Волиш i дiйшов до судового втручання у вирiшеннi конфлiктноï ситуацiï. Так колпортер Петро Полiщук, розповсюджуючи на тш територiï книги i зус^в супротив вiд церкви хрис-тиян вiри евангельсько! (п'ятидесятнишв), як1 подали на нього у суд. Пюля чого Петро був обвинувачений i засуджений до трьох мiсячного покарання. Але завдя-ки повторному перегляду його справи окружним судом уа обвинувачення з нього були знят [14].

5. Результати дослщжень та ïx обговорення

Отож стосунки церкви адвентиспв сьомого дня з шшими протестантськими конфе^ми мали не-значш конфлiкти i зазвичай носили характер релшй-но-полемiчних диспутiв i не зафжсовано випадк1в де щ стосунки ознаки фiзичного насилля чи релтйного пересл1дування. 1ншого характеру набували стосунки адвентистiв з представниками традицшних християн-ських релiгiйних конфесiй, не протестантських на-прямк1в. I хоча державна влада захищала iнтереси кожноï конфесй' i гарантувала свободу совюп кожнiй особi, але держава не могла повнютю контролювати мирний вихщ у мiжконфесiйному протистояннi. Ду-же часто тут вступав у силу не аргумент побудований на лопчному богословському дослiдженнi, а аргумент сили i фанатизму, коли мiсцевi духовш пастирi застосовували власш методи боротьби з «протестант-ською ерессю». Священики на тих територiях, як1 вони вважали каношчними щодо своеï параф^, пiдбу-рювали, особливо молодих парафiян, перешкоджати евангелiзацiйним заходам iнших конфесiй.

Така ситуащя, наприклад, трапилася у 1932 ро-цi, у селi Вiлька Садiвська, Волинськоï областi. У римо-католицькому селi виник конфлiкт через мiсiо-нерську дiяльнiсть Яна Лiпковського, який прибув iз Америки, де вiн познайомився з адвентиськими iдея-ми. В селi створилася група людей, яш почали сим-патизувати Я. Лшковському. Про це стало ведомо ад-вентиському керiвництву, яке в1дправило пасторiв Антонiя Невядомського i Клеменса Пюнтека для створення новоï адвентисько!' громади. Одного дня, коли вщбувалися збори в домi Я. Лiпковського, до його помешкання ввiйшло бiльше десяти оаб, разом iз солтисом, вчителем i шшими. Ва були озброеш в ки!' та револьвери. Вчинивши погром, з погрозами за-лишили будинок. Цей випадок траплявся тричi [15].

Деяк1 проблеми взаемоконфесiйних стосуншв не могли бути вирiшенi навиъ представниками влади. 30 вересня 1926 року у мiстi Луцьк на рiчний звiт зiбралися делегати вщ адвентистських Волинських громад в орендованому примiщеннi. 1з запланованих трьох дшв з'ïзду вдалося провести лише один. Mi-сцевий православний священник створив сильну опо-зищю, протидiяти як1й не змогла навггь полiцiя. З метою уникнення фiзичних розправ було прийнято рь шення розпустити зiбраних [16, 17].

Отже, в бшьшосп випадк1в шщаторами конф-лiктiв були православнi або католицьш священики та

тдбурюваний ними розлючений натовп [18]. Тому перюд в ютори адвентисько! церкви з 1919 по 1939 роки на територiях Галичини та Волиш тд епдою II Речi Посполито! вважаться юториками спокшним та мирним як державними установами так i з шшими релiгiйними конфес!ями за винятком локальних не-порозумiнь.

6. Висновки

1. В ходi аналiзу арх1вних докуменпв з 1919 по 1939 рш щодо правового статусу адвентисько! церкви у II Речi Посполитш на територiях Галичини та Волиш у мiжвоенний перiод було встановлено, що: правове положения II Речi Посполито! Березневою конституцiею вiд 1921 року гарантувало повну рель гшну свободу усiм протестаитським деномiнацiям. Хоча траплялися випадки непорозумiнь мiж держав-

ними представниками i церквою АСД у трьох питаниях, таких як: дотримання суботи, питання харчуван-ня i вiйськова присяга, яка передбачала використання збро!. Але щ питання в бiльшостi випадк1в виршува-лися на мiсцевому рiвнi.

2. На основi доступних iсторичних джерел були проаналiзованi мiжконфесiйнi взаемоввдносини мiж членами адвентиських громад та шшими рель гiйними деномiнацiями i доведено, що: мiж церквою АСД та шшими протестантськими осередками в бь льшостi випадк1в взаeмовiдносини мали мiрний характер, але школи виникали непорозумiння м1ж тради-цшними церквами та церквою АСД при похованш померлих на мiсцевих кладовищах. Оск1льки за ходом похорон в бшьшосп випадк1в слiдкував предста-вник мiсцевого полiцейського вiддiлу, даш конфлiкти вирiшувалися на користь протестанпв.

Лiтература

1. Жукалюк, М. Kpi3b 6ypi, шторми, лихолiття [Текст] / М. Жукалюк. - К.: Джерело життя, 2009. - 544 с.

2. Ludtke, A. Zgromadzenie polskiego Zjednoczenia [Text] / A. Ludtke // Sluga zboru. - 1928. - № 3. - S. 32.

3. Babienco, T. Ogloszenie [Text] / T. Babienco // Sluga zboru. - 1934. - № 4. - S. 24.

4. ДАВО Фонд 46, Опис 9, справа 1859 [Текст]. - С. 17-18.

5. ДАВО Фонд 46, Опис 9, справа 1861 [Текст]. - С. 1-2.

6. ДАРО Фонд 129, опис 1, справа 35 [Текст]. - С. 11-12.

7. ДАЛО Фонд 243, опис 1, справа 449 [Текст]. - С. 11-38.

8. Will, T. Kwestja szkolna i wojskowosc [Text] / T. Will // Sluga zboru. - 1928. - № 4. - S. 20-22.

9. Will, T. Kwestja szkolnictwa i wojskowosci [Text] / T. Will // Sluga zboru. - 1929. - № 1. - S. 28-30.

10. AAN Dep. 5 MWR i OP zespul 14, sygn. 1437 [Text]. - S. 46-47.

11. Will, T. Kwestja szkolnictwa i wojskowosci [Text] / T. Will // Sluga zboru. - 1929. - № 2. - S. 20-21.

12. Lyko, Z. Sytuacja prawna Kosciola Adwentystycznego w Polsce Mi^dzywojennej 1918-1939 [Text] / Lyko, Z. -Warszawa: Znaki Czasu, 1979. - 379 s.

13. Maszczak, A. Nekrologi [Text] / A. Maszczak // Sluga zboru. - 1935. - № 10. - S. 20-24.

14. Czembor, W. Budowanie i utrzymywania Domöw Modlitwy i Sal Zborowych [Text] / W. Czembor // Sluga zboru. -1938. - № 12. - S. 16-17.

15. Poliszczuk, P. Doswiadczenie wsröd czerwonych [Text] / P. Poliszczuk // Sluga zboru. - 1933. - № 11. - S. 16.

16. Piqtek, K. Grupa, ktöra wyszla z wielkiego ucisku [Text] / K. Piqtek // Sluga zboru. - 1933. - № 6. - S. 8-10.

17. Walter, M. Dzieje kosciola Adwentystöw dnia siödmego na kresach wschodnich w latach 1888-1945 [Text] / M. Walter. - Warszawa: Znaki Czasu, 2005. - 618 s.

18. Леда, А. Я. Протестантсью течи в релггшному житп украшщв Галичини у мiжвоeнний перюд (1919-1939 рр.) [Текст]: автореф. дис. ... канд. ют. наук / А. Я. Леда. - Л^в, 2006. - 20 с.

Рекомендовано до публгкацИ д-р icmop. наук, професор Тригуб П. М.

Дата надходження рукопису 16.05.2017

Шевчук Валентин Авдшович, асшрант, кафедра Давньо! юторп Укра!ни та архiвознавства, Л^вський нацюнальний ушверситет iменi 1вана Франка, вул. Ушверситетська, 1, м. Львiв, 79000, Укра!на E-mail: [email protected]

Куриляк Валентина Васигавна, кафедра ктори, Нацюнальний ушверситет «Острозька академiя», вул. Семь нарська, 2, м. Острог, Укра!на, 35800 E-mail: [email protected]

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.