CC BY
0PHILOSOPHICAL SCIENCES
ФШОСОФСЬКО-ОСВГГНШ АНАЛ1З ОКРЕМИХ РЕАЛ1Й ПОСТСЕКУЛЯРНОГО
СУСШЛЬСТВА
Рогова О.Г.
професор кафедри фшософи КВНЗ «Днтропетровська академiя неперервно'1 освти»,
Днтро, Украша
THE PHILOSOPHICAL-EDUCATIONAL ANALYSIS OF THE PARTICULAR REALITIES OF THE
POST-SECULAR SOCIETY
Rogova E. G.
Professor, Department of Philosophy, MHEI "Dniprovska Academy of Continuing Education ",
Dnipro, Ukraine
Анотащя
У статп проведено фшософсько-освггаш ан^з окремих реалш постсекулярного сустльства, що ма-ють значения для взаемоди шкшьно! освiти, як частини публiчного простору демократичних держав, з релшйною сферою суспiльного життя. Розглянуто людинотворчий потенцiал рели-шно! складово! школьно! освiти постсекулярно! доби у цшшсно-свггоглядному вимiрi на тл забезпечення свободи совiстi та свггогляду, як на рiвнi правовому, так i освiтянському. Окреслено можливi напрямки подальшого розвитку релiгiйного компоненту освгга у постсекулярному суспiльствi.
Abstract
In this article is carried out the philosophical-educational analysis of the particular realities of the Post-secular society which are important for the interaction of school education as a part of the public space of the democratic states with the religious sphere of the social life. The human-building potential of the religious component of the school education in a Post-secular age in the value-worldview dimension is considered on the background of providing of freedom of the conscience and worldview, both at the level of legal and educational. Are outlined the possible directions of further development of the religious component at the education in the Post-secular society.
Ключов1 слова: секуляршсть, постсекуляршсть, релiгiя, релшйшсть, сустльство, освгга, релшйна освгга.
Keywords: secularism, Post-secularism, religion, religiosity, society, education, religious education.
Останшми роками продовжують поширюва-тись дискуси стосовно певного поглиблення секу-лярних процеав в вторично християнських сус-пшьствах на европейському простора Проте, на та зазначених дискусш, з'явилися таю термши, яш за-сввдчують, що з явищем секуляризаци не все е таким прозорим i однозначним. Сввдченням цього стала поява в недалекому минулому у роботах фахiвцiв з фшософп, соцюлогп та релтезнавства термiнiв «десекулярне» або «постсекулярне». З по-дачi вiдомого американського соцiолога Пiтера Бергера наприкiнцi ХХ ст. побачила свгг збiрка статей рiзних авторiв пiд назвою «Десекуляризащя свiту» [1]. Приблизно у той же час Юрген Габермас започаткував словосполучення «постсекулярне сустльство» [12]. Зрозумшо, що поява обох термшв не передбачала такого сустльного ввднов-лення статусу релт!, який свого часу був прита-манний християнськiй ойкуменi, але поступово став втраченим. Проте !х поява стала сввдченням певних процесiв у сучасному сустльно-релiгiйному життi, яш за сво!ми назвами якщо не протистоять за iсторичною подачею епохи фран-цузького Просвiтництва опозицii свггський (секу-лярний та iстинний) - релтйний (трансцендентний
та уявно неютинний), то, принаймнi, якимось чином дисгармонують з поняттям «секулярного» в умовах вщсутносп очевидного протиставлення на тлi наявних процесiв повернення до релт!, як з боку окремих оаб, так i з боку суспшьств в цiлому. Причому мова йде i про европейськiй, iсторично християнський простiр, що пережив процеси мас-штабноi секуляризаци, i про свгт в цiлому, в якому асимшьоваш представники суспiльств, що зазнали i що не зазнали потужних секулярних процесiв. До речi, представники саме останнiх суспiльств «забез-печують» юлашзацш европейського простору.
Дослiдники ставлять питання, що означае пре-фiкс пост- у ввдношенш до секулярностi? Сам пре-фiкс не додае чико! картини, оскiльки не дозволяе визначити змютовний характер стосункiв мiж двома поняттями: постсекулярнiсть це тсля-секу-ляршсть, не-секулярнiсть чи анти-секулярнiсть? I яким чином постсекулярнiсть впливае на подаль-ший розвиток освiти як вщдзеркалення суспiльних процесiв?
Аналiз попереднiх дослвджень, присвячених тематицi «постсекулярного» дозволяе видшити де-кiлька важливих пiдходiв до виршення зазначених проблем.
Дослвдники О.Кирлежев [6], О.Морозов [7] оцшюють постсекуляршсть як шсля-секуляршсть, вважаючи постсекулярним той постмодерновий етап ютори людства, який хронолопчно розпочався тсля завершения процесу секуляризаци та визво-лення релт! ввд тоталггарно-секулярних вдеологш ХХ ст. Причому вплив абсолютного плюратзму вдей постмодерну, на !х думку, забезпечуе найпоту-жшше релтйне розма1ття. Постсекулярна доба, за думкою дослвднишв, не скасовуе наслщшв секуляризаци 1 не сввдчить про зворотш до секуляризаци процеси.
Д. Узланер спираеться на думки британських дослвднишв М. К1нга та Дж. Мвдбанка [10], вважаючи, що постсекулярне е не просто тсля-секуляр-ним, а, швидше, анти-секулярним. Причому, якщо за М.Юнгом наголошуеться на завершенш дом1ну-вання секуляризма як антирелтйно! вдеологи й ро-згортанш епохи духовносп, то за Дж. Мшбанком очшуеться актуал1зац1я та повний реванш дом1ную-чого християнства. Частково анга-секуляршсть по-стсекулярного проголошуе 1 П. Костильов [5], вважаючи, що 1стор1я, здшснивши повне коло (релшй-шсть, ате!зм, 1ррел1гшшсть ХХ ст.), зробила перезаваитажения та вийшла на нове розумшня опозици свггу сакрального його пошкодженому ввддзеркаленню - свггов1 реальному, не наголошу-ючи при цьому на ввдновленш релтйного домшу-вання.
На постсекулярносп, що характеризуе нову ситуацш пристосування релшйних спшьнот до життя в незворотньо секуляризованому свт наго-лошуе Ю. Габермас [11,12] та його вдейш послвдов-ники. Постсекулярне у розумшш Габермаса озна-чае к1нець конфронтаци релтйного та свпського, ввдсутшсть необхвдносп поширення антирелшйно! ^деологИ та можливють налагодження стосунк1в з релшйними стльнотами. Причому останш, за думкою Габермаса, цвдком здатш запропонувати сучас-носп шляхи виходу з кризових сташв та змщнити 11 позици на шдстав1 ввдродження релтйних тради-цш та тих сенав, що вони мютять.
Наступне тлумачення постсекулярного е похь дним ввд сощальних теорш Джона Роулза та теори «з1ткнення цившзацш» Семюеля Хантшгтона, у якому релт! надаеться роль одного з найважливь ших чинник1в серед тих, що формують цившзацш, за ввдсутносп передвстановлених правил свисько-сп. Останш е результатом сусшльно! угоди. Цей пвдхвд виник як результат нового бачення свпу, що став наслвдком усунення вдеолопчних перешкод та урахуванням реалш сшвюнування свиських з не-свпськими стльнотами та культурами, особливо якщо останш суттево впливають на сусшльно-поль тичне життя, важливою частиною якого е освгга.
Систематичний огляд форм 1 метод1в релтй-но! освгти постсекулярно! доби у школах б1льшост1 европейських кра!н з придшенням уваги юторич-ним аспектам системи стосуншв, що склалася м1ж релшею та школою, наведено у робот авторського колективу пвд назвою «Релтйна освгга у школах Свропи: ситуац1я та тенденци» [13]. Опис взаемин
м1ж школою та рел1пями на европейському прос-Topi кр1зь призму кризи теорй' секуляризму мае мь сце у книзi професора соцюлоги релт! Ж-П. Bi-ллема «Европа та релiгii. Ставки ХХ столитя» [4]. Причому в залежносп ввд ютори розвитку взаемин м1ж школами та державами, релшйна oсвiта визна-чаеться, в одному випадку, як складова тсля-секу-лярносп, в iншoму, як складова не-секулярносп, а в третьому, як анти-секулярносп. Про початок нау-кового дискурсу з проблематики повернення релт! до освгтньо! площини у сьoгoденнi говорять i Й.Хо-там та Ф. Векслер [2].
Проблеми назви, а також опису характеристик поняття «постсекулярне суспвдьство» дiйснo е до-сить актуальними з боку piзнoманiтних галузей фiлoсoфських дoслiджень. Проте цi проблеми недо-статньо рефлексуються у площиш аксioсфеpи су-часно! фшософи освгти, не зважаючи на те, що в освгтньому пpoстopi завжди ввддзеркалюються по-тoчнi суспiльнo цiннiснi змши, до яких oсвiтнi ш-ституци виявляються не завжди готовими.
Тому метою дано! статп е фвдософсько-освгт-нiй аналiз тих окремих реалш постсекулярного в сучаснoстi, що дозволять проектувати подальший розвиток релшйно! складово! oсвiтньoгo простору в цiннiснo свиотлядному вимipi з пошуком тонко! piвнoваги та узгодження фундаментальних oсвiтнiх позицш з принципом свободи сoвiстi.
Феномен втрати pелiгiею свого навколиш-нього статусу пвд назвою секуляризаци мае найбь льше поширення у захвднш Gвpoпi та на пострадя-нському пpoстopi. Якщо ввдштовхнутись вiд вито-к1в секуляpнoстi, то можна побачити, що l! кopiння полягае не стшьки в антиpелiгiйнoстi, ск1льки в ан-тицеpкoвнoстi. Суспiльствo пiсля Вестфальського миру, який часто називаеться дослвдниками точкою вiдлiку в iстopi! секуляризаци, не перестало бути pелiгiйним, але нецерковним саме в сво!й секуляр-нiй частинi стало. Погоджуючись з Ж.-П. Вшле-мом, найбiльш узагальнюючими характеристиками секуляpнoстi можна вважати: «1)автономш дер-жави щодо будь-яко! релшйно! влади та автoнoмiю рел1гй' щодо держави; 2) визнання pелiгiйнo! свободи та свободи безрелшйностц 3) визнання авто-номй' iндивiдуальнo! совюп...; 4) oцiнкoю з боку критично! думки вах галузей культури» [4, с.47]. I саме щ положення тдтверджують антицерковний характер секулярних процеав.
Оск1льки Старий свiт розповсюджував сво! iде! на багато iнших регюшв земно! кул1, то секуляри-защя почала впливати i на п суспiльства, як1 не пi-дпадали нiякiй секуляризацй' у власному культу-pнo-pелiгiйнoму вимipi. Можна говорити про гло-бальний контекст цього явища ще i завдяки поширенню piзнoманiтних iдей технолопчними за-собами сучасно! кoмунiкацi!, що сприяють !х мит-тевому розповсюдженню. Бо «свiт в цiлoму» за-вдяки сучасним засобам кoмунiкацi! став таким же наближеним до кожно! конкретно! людини чи спi-льноти, як i найближче оточуюче середовище.
Що стосуеться секуляризму на пострадянсь-кому пpoстopi, то його модель втшилась у найвойо-вничiшi форми i займала первинне мiсце у процесах
секуляризацй' суспшьства, тому що рели-ш не тiльки наполегливо усували з суспшьного i особис-того життя, а навиъ переслщували до фактичного знищення iнститутiв трaдицiйних мiсцевих релшй. Така форма секуляризму породила мщт форми фо-бiй та успадкованого агресивного ставлення стосо-вно релтйного компоненту суспiльного життя у пострадянсьш часи, в тому числi i в освiтньому се-редовищi, а також змiцнилa розумiння свiтськостi виключно в лачному формaтi з пропагандою ате!с-тичного свггогляду i ставленням до релшйного як до небажаного ввдхиления, якому не мае мюця в освiтньому просторi.
На тл як зах1дних, так i пострадянських форм секуляризму бiльшiсть aвторiв, защкавлених зазна-ченими питаниями, пишуть про наявшсть постсе-кулярних процесiв, пов'язаних з пiдвищениям сус-пшьно! значущосп релМ, посилениям И ролi у житп окремих людей, загальним ввдродженням ре-лiгiйностi, пiдвищенням впливу релтйних шститу-тiв та релiгiйних оргашзацш на суспiльство, тобто з aктивiзaцiею реальних або уявних релiгiйних про-цесiв.
Проте головним питаниям у зазначених рухах, як перед прихильниками секуляризму, так i перед адептами релтйного свггогляду, залишаеться на-ступне питания: чи сприятимуть сучaснi постсеку-лярнi процеси скасуванню секуляризацй' та такому вщновленню релМ, яке можиа було б вважати реваншем, чи повертаеться вона в Ii колишнш ролi та правах? I як щ процеси здaтнi вплинути на подаль-ший розвиток освiти у ii цiннiсно свiтоглядному ви-мiрi?
Це питання е надзвичайно актуальним, тому що ввд вiдповiдi на нього залежить те, як проявля-тимуть себе та дiятимуть в суспiльствi прихиль-ники релiгiйних та принципово ла!чних свiтоглядiв, нaслiдком чого стане подальше проектування освь тнiх систем.
Розглянемо реалл постсекулярного в обмеже-ному формaтi, без поширения на весь свгт, пого-джуючись з думкою Габермаса про те, що «пльки суспшьство, що перебувало колись у статуй «секу-лярного», може бути названо «постсекулярним» [12, с.1] та Р. Сафронова, який констатуе, що «пос-тсекуляризм замикаеться або тшьки на европейсь-кому, або пльки на християнському контекстi» [9].
Яш ж реалп описують поняття постсекулярного, що е важливими для освиньо! площини? Головним результатом секуляризацй' було не знищення, а саме iзоляцiя рели-п (релiгiйного свгго-гляду, релiгiйного життя) i тим самим - усунення рели-п з iнших ввдокремлених сфер життя суспшьства, до яких належить i освiтa. Усунення в якийсь спещальний релiгiйний простiр, ввдокремлешсть та iзольовaиiсть якого могла б забезпечити невтру-чаиия релМ до найсучасшших наукових, пiзнaвa-льних, економiчних, полiтичних i культурних про-цейв, що розвиваються по сво!х, «автономних» законах. На освiтньому рiвнi iзоляцil релiгil полягала у поширенш тiльки конфесiйних форм нaвчaиия в середовищ кожио! конкретно! релiгiйноl традицп.
_63
I досить довгий час релтйш iнституцii (насампе-ред християнських церков) в тiй чи шшш мiрi пiд-корялася вимогам усунення-iзоляцii, як на заходi, так i сходi «християнського свiту». У першому ви-падку це, переважно, було добровiльно, у другому - примусово.
Проте, у людському суспiльствi, немае i не може бути нiчого щлком вiдокремленого i автономного. Ш окрему людину, нi суспiльство немож-ливо роздiлити на як1сь незалежш компоненти. Найбiльш переконливо про це засввдчили подil ве-ресня 2001 року, коли така б здавалось приватна сфера життя, як рел1пя, продемонструвала непри-ватний характер И наслвдшв. А тим бiльше немож-ливо нав'язати всьому свiту, навиъ в епоху глобал1-зэц!1, п пiзнавалънi, економiчнi та полiтичнi стандарта, який утвердились в однш з його частин, можливо, досить передовш з погляду ефективностi розвитку.
Крiм того, людинi постмодерну властивi варiа-тивнiсть, динамiчнiсть, синкретичнiсть, невизначе-шсть, розмитiсть релiгiйних уявлень з одного боку, та !х розчинення та присутшсть скрiзь в протилеж-шсть бiльшiй сталостi та однозначностi традицш-них церковних вiросповiдань. Тому ми погоджуе-мось з думкою О. Кирлежева [6], що в1дроджения релт! не вiдбуваеться i не буде подалi в1дбуватись в старих формах церковносп як культурного, так i соцiалъного iнституту, в яких хотшося б цього в1д-родження, наприклад, традицiйним християнським церквам. Тому старi форми релiгiйного навчання також переважно залишаються прерогативою кон-фесiйноl освгга, успiшнiсть яко! для людини постмодерну залишаеться шд великим питанням.
Релiгiйнi почуття сучасник1в е все менш керо-ваними з боку церковних шституцш. Всерединi ко-жно! релiгiйноi традицii у добу постмодерну поши-рюеться та змiцнюеться релшйний iндивiдуалiзм, що забезпечуе швидше побудову паралельного спi-вiснування в середиш релiгiйноi тотожиостi, нiж И штегроване успадкування. Самi вiросповiднi вiд-мшносп поступово стають все менш значущими, суспiлъно впливаючими та зрозумiлими, набува-ючи другорядного характеру. В освггаш площинi це сприяе поширенню позаконфесшних форм нав-чання.
Поширюеться експериментальне ставлення до релiгiйних систем, що грунтуеться на споживаць-ких штересах iндивiдуумiв, закиданих пропозицi-ями, через послвдовш залучення до рiзних традицш з метою випробувати все i вибрати краще на пiдс-тавi тих благ, як1 кожна традищя надае. Це е св1д-ченням iнстутицiйного розладу релiгiйних почуттiв людини постмодерну, що, у свою чергу, вимагае в1д не! певно! орiентацii' у складному релiгiйному рiз-номаштп, а також заснування та побудови власно! релiгiйно! прив'язки, що вимагае великих штелек-туальних, психологiчних та сощальних зусиль. До-помогу в цьому складному процесi самовизначення може ^ напевно, мае надавати освггаш прослр.
Усунення релiгiйного чинника Гз суспГльного життя пГдкорялось завданню формування унГверса-
льно! громадянсько! щентичносп на окреслених те-ренах «шляхом звiльнения 1ндив1да ввд ланцюга укоршень, що вiдрiзняли його, i саме вiд релтй-них» [4, с.16]. Сучасний перегляд стосуншв з рель гiею був викликаний зростаючим протистоянням держави та ввдокремлених iндивiдiв, що не мають вiдповiдного укорiнения та шкультураци. У пошу-ках способiв падживлення нацюнально! свiдомостi апологети нацiональних ввдроджень почали придь ляти увагу релiгiйному шдгрунтю цих уявлень. На тл1 цього з'ясувалося, що релитя не вщмерла i збе-регла певний вплив на сощальне життя. Головний прогноз епохи Просвггаицтва, суть якого полягала в тому, в тому, що iз зростанням впливу науки i роз-повсюдженням освiти релiгiя вщмиратиме, не ви-правдався.
Еволюцшне повернення релит! до суспiльного життя 1в Ламбер назвав моделлю «плюралютично! секуляризацп», за якою «релiгiя не повинна справ-ляти вплив на сустльне життя, але може в повному обсязi вiдiгравати свою роль як духовна, етична, культурна i навiть, у дуже широкому сена, полгтична сила, за умов поваги до автономп iндивiдiв та до демократичного плюратзму» [3, р.32].
За Габермасом релiгiя також знов знаходить свое мюце в сустльно-полггачному просторi, але не з метою усунення секулярно! щеологп, а для того, щоб збагатити и сво!ми цiннiсними сенсами. Фiлософ багато говорить про взаемний двосторон-нiй процес навчання. З одного боку прихильникам секуляризму е що запозичити у релит!, особливо в планi обгрунтування моралi, переконливо! здатно-стi до плекання морально! чутливостi та виходу з кризових життевих стаиiв. Кризовi ситуацi!, приро-днi катастрофи з численними жертвами та iншi си-туацi!, де перетинаеться межа стерпного, зазвичай навертають людей до релит!, за умов незадоволення допомогою ввд секулярних iнстанцiй, бо, як наголо-шуе Габермас [11], релiгiйнi люди краще пережива-ють життевi помилки, суспiльнi хвороби, невдачу iндивiдуальних проекпв життя i деформованiсть спотворених життевих умов, шж нерелiгiйнi. I до них необхвдно час ввд часу прислухатися.
У цьому сенсi повернення до духовних наста-нов, скашмо, християнства, як вiльного усввдомле-ного кроку конкретно! особи в пошуках вагомого особистюного сенсу, мае не аби яке значення для аксюсфери освiтнього простору, яка мае бути здат-ною забезпечити широкомасштабне розкриття рiз-номаттних релiгiйних свiтоглядiв в освiтнiй пло-щинi для надання можливостей для вшного та ввд-критого вибору особистютю чи то ате!стичного, чи то релтйного (i якого саме) свггобачення та свгго-сприйняття сенсожиттевих питань. Це розкриття набувае в сьогоденш новiтнiх позаконфесiйних форм релтйно! освiти, що мае справу з суб'ектив-ним, персонiфiковаиим знанням у ру^ дiалогово! взаемодi! з релитйними традицiями: традицiйному релiгiйному досвiду е що розповюти учневi, а уч-невi е чого повчитися у релитйного досвщу людс-тва. Головна мета полягае у тому, щоб не пльки по-вiдомити знання про релiгiю та !! розумшня, а також дозволити стикнутися з релiгiйними
цшностями та переживаниями людини. Причому базoвi знання про рел1гш сьoгoднi пoтpiбнi учням також для вивчення та глибинного розумшня юто-pi!, мистецтва, лгтератури, а, iнoдi, i мови, цих ди-намiчних та взаемод1ючих сфер, бшьш як1сне засво-ення яких базуеться саме на релтйному пвдгрушт.
В цiлoму демократична розбудова европейсь-ких кра!н неухильно стикаеться з необхщшстю в1д-пoвiдi на питання про характер ставлення до рель гiйнoстi. Криза секуляризму дозволяе релт! вхо-дити в суспiльнo-пoлiтичне життя заради змiцнения секулярно! ^деолог^', яка е вже позбавленою анти-релтйного пафосу. В цьому сенсi прихильникам секуляризацп значно проспше працювати в освгт-нiй плoщинi з традицшними pелiгiйними iнститу-тами, oскiльки п, по-перше, вoлoдiють глибшою iдейнoю базою, по-друге, бiльш пеpедбаченi, потрете, вони нерщко утворюють культурно -юторич-ний фундамент нац^', як, наприклад, православ'я в Грецй', католицизм в 1талп, аиглiканствo у Великий Британи. Таким чином, постсекулярна доба характеризуемся реал1ями пеpехoдiв вiд антицерковно! спpямoваиoстi до протекц^' тpадицiйним релтй-ним iнститутам, вбудовуючи !х як необхвдний зага-льнокультурний, але регламентований компонент в секуляpнi oсвiтнi системи багатоконфесшних свiт-ських держав, яш цiнують втручання церков до громадянсько! та етично! сфери життя суспшьств, на-вiть коли це втручання мае суперечливий характер.
Негативним наслвдком регламентованого до-зволу втручання церков до життя сустльств стають непоодинок1 випадки симуляц^' pелiгi! [8]. Симуля-цiя pелiгi! - це термш, який використовуеться для опису масово! поверхнево! pелiгiйнoстi постсекуля-рного суспшьства. Прикладом такого типу симуля-ц^' на Укpа!нi е трансформащя свят Рiздва, Велико-дня чи Покрова. З одного боку, масовють симуляци рел1гй' виступае наслiдкoм надання pелiгiйним свя-там державного характеру в якосл додаткового свя-ткового, вихвдного дня. А з шшого, пoвеpхиевiсть poзумiння сенсу свят забезпечуеться як pелiгiйнoю безгpамoтнiстю, так i певним некомпетентним су-проводом медiапpoстopу, коли глибинний сенс Во-скресшня Христового пiдмiнюеться у суспiльнiй свщомосп виключно на iнтеpес до народних про-мислiв писаикарства, пoдiя Рiздва Христового, як смислово! точки вщл^ ново! ери, на вoдiння кози та збирання грошей за колядування, а глибинний iс-торично-сакральний сенс заступництва-покрова Бoгopoдицi зводиться до протистояння прихильни-к1в piзнoманiтних вiйськoвo-захисних iдеoлoгiй. Якщо держава вводить до свого святкового календаря коло релтйних свят, то !! система освгти мае забезпечити грунтовне пояснения цiннoстi, сенсу, мiсця та значення релтйно! еортологй' у кoлi дер-жавних свят. Вiдсутнiсть цього забезпечення спри-ятиме й надат тому, що бiльшiсть громадян евро-пейських кра!н по сутi залишатимуться секулярис-тами i пов'язуватимуть себе з релтйними iнститутами тiльки на шдстаи загального культу-pнo-iстopичнoгo кopiння, що описуеться висловом «належати, але не вipити» з великою вщстанню м1ж
релшйною щентифжащею та релтйним досввдом та практикою.
На змiну досить довгiй добi секуляризму, що спричинила розрив релтйно! традицп та породила недостатню освiченiсть як европейського соцiуму у релшйнш цaринi, так i окремих прихильнишв рiз-них вiросповiдaнь, прийшла доба постмодерну з вщновлениям релiгiй: як юторичних, як1 вщроджу-ють свш культ i храми, так i новоутворених, зок-рема й неоязичницьких. Спостерiгaеться також ро-звиток своерщних iдеологiй (наприклад, нацюналь зму) як спроби сaкрaлiзaцil народу i творения нацюнальних мiфiв. Тому порожиi храми та монас-тирi в £врош ще не означають популярностi войов-ничого ате!зму з усiм набором вщповщних практик й занепаду моральности Швидше це свщчення про пошук нових форм релiгiйного життя - часто неш-ституцiйних. Таке явище отримало назву привати-зацй' ретги: вона тяж1е стати приватною духовною справою за тим же гаслом <жрити, але не нале-жати». Про це свiдчить i поява та масове поши-рення новгтшх квaзiрелiгiйних та псевдорелiгiйних рухiв, що з одного боку е бунтом проти приналеж-ностi до традицшних церков, а з iншого пошуком вiдповiдей на духовнi запити. На змшу секуляр-ному приходить фрагментована релiгiйнa свщо-мiсть типу «нью-ейдж» i панування iдеологiй. Це також один iз фaкторiв европейсько! постсекуляр-ностi, який, з одного боку, свщчить не лише про приватизацш або iндивiдуaлiзaцiю релий, а й да-руе чiтке усвiдомлення, що релшя е вибором i що з нею не народжуються - !! з певних мiркувaнь мо-жна обирати чи змiнювaти протягом свого життя. З шшого боку цей фактор породжуе проблематику необмеженого розповсюдження «паранаук», таких як ворожшия, екстрасенсорика, псевдоцшительс-тво з !х «надзвичайними» способами лiкувaния, особливо серед молод^ що мае яшсь свiтогляднi запити, а найчастше це молодь, що здобувае вищу освiту. Найменше шддаються впливу паралельних вiрувaнь та нaйбiльш захищеними ввд них стають тi категорй' людей, що е штегроваиими до послвдов-них символiчних систем, що пропонують меж1 свь тосприйияття (ввд наукового рaцiонaлiзму до систем конкретних релтйних вiрувaнь).
Отже, на та вiдсутностi релтйно! вiдповiдi на релшйш запити у сучасних iндивiдуумiв розквггае масовий пошук параиаук з неймовiрним поширен-иям квaзiрелiгiй та псевдорелтй, яке у порiвияннi, нaвiть, з мaлоосвiченою добою середньовiччя, на-було надзвичайних розмiрiв. Грунтуеться воно пе-реважио на елементaрнiй релiгiйнiй неосвiченостi, що вимагае ввд сучасно! освгга запроваджения шкь льного компоненту духовно! безпеки на засадах ль кввдаци релiгiйного невiглaствa.
Постсекулярне суспiльство, в якому так, чи ш-акше вiдбувaються процеси релiгiйного ввдро-дження, це, сьогоднi зазвичай, суспiльство роздь лене. I роздiлене воно не тшьки на вiруючих i невь руючих, але, як було вже окреслено, на прихильник1в релiгiйних трaдицiй i релшйних iнновaцiй i вiрувaнь. Факт заиепаду певно! релтй-но! тотожиостi узгоджуеться з визнаниям релiгiйно!
_65
рГзномаштносл та багаточисельностГ Це складна ситуащя - Г саме тому, що стандарт «свободи совь сп Г вГросповвдання» у ньому вже не може спрацьо-вувати по-старому. Вступаючи в суспГльний, а значить загальний простГр, рГзнГ релтйш сенси Г практики неминуче стикаються одне з одним. По-новому встае питання про те, як забезпечити сшвь снування в одному мющ Г часГ людей Г цших спГв-товариств з рГзними, навГть до повно! протилежно-стГ, вГрою Г переконаннями, з рГзним розумГнням свГту та рГзними життевими устроями. Певною вгд-повгддю на виклики зростаючого плюралгзму культур Г релшй в освггаш площинГ стае вже згадуваний рух вГд конфесГйно орГентованого пГдходу у нав-чаннГ до неконфесГйних освишх форм. Це не озна-чае, що навчання е нейтральним по вГдношенню до цГнностей, а тшьки те, що воно утримуе нейтральну позицГю стосовно свГтоглядних питань, включаючи релггГйнГ. Дотримання цього принципу вГдповГдае свГтському характеру освГти, бо цим нейтралггетом гарантуеться, що такого типу релшйна освГта одна-ково прийнятна для представникгв усГх конфесГй та релггш, а також для представникгв ате!стичного свГ-тогляду.
СлГд звернути увагу на те, що за допомогою медшного простору Г прихильники, Г противники релт! вже зробили !! одним з постГйних пунктГв «порядку денного», що виступае значущим фактором повернення релГгГйного дискурсу до сустль-ного життя. СпецифГчне повернення до релт! ви-являеться Г у шдвищенш !! публГчного статусу через надання до суспГльно! думки елеменпв зазначеного релггГйного дискурсу, наслгдком саме цього е вве-дення тд контролем свГтських властей релГгГйного компоненту у сусшльш та полГтичнГ шститути, прикладом чого зараз е введення релшйно орГенто-ваних як конфесшних, так Г позаконфесГйних, свГ-тоглядних Г духовно-моральних навчальних курсГв на пострадянському просторГ у загальноосвГтнГх школах. Релшя може з'являтись у публГчному про-сторГ в ГдеологГзованому виглядГ, проте вгдкрите сповГдання вГри, особливо мююнерського спряму-вання навряд чи буде мати мГсце, особливо якщо мова йде про мультикультурне та полшэнфесшне суспГльство. Посилення ролГ релт! у такому випа-дку опиняеться швидше Глюзорним та не буде жод-ним чином пГдтримуватись в освггаьому середо-вищГ.
НеобхгднГсть в традицшнш релггП' в секуляр-ному свГтГ пГдвищуеться також у тих випадках, коли суспГльство стикаеться Гз зовнГшнГми проявами ре-лГгГйностГ. Наприклад, з ГммГгрантами з кра!н, на якг не розповсюджуеться секулярна Гдеолопя, як мусу-льмани в £врош, що претендують Г на побудову ку-льтових споруд, Г на безапеляцшне забезпечення вивчення Гсламу в державних школах без дискусп стосовно дощльностГ остаинього. Отже, свГт, який довго прагнув стати нехристиянським, не став при цьому нерелГгГйним; в ЗахГднГй £врош на змГну християнству приходять Гслам, буддизм Г ГншГ культи. Зазначеш явища цГлком здатнГ спонукати сплеск уваги до релГгГйних та вГросповГдних тотож-ностей, а також актуалГзувати дГалог мГж захГдним
та схщним християнством, що матиме i сво! щнт-сно позитивнi наслвдки для освiти.
Водночас в середовищi самих церков, що ма-ють великий юторичний досввд здiйснения свого служшня в будь-яких пропонованих обставинах «свиу цього», а також досвщ реально! прадi на за-гальне благо конкретних суспiльств, як блага вах, так i кожного, тривае активний пошук нових форм суспшьно! дiяльностi. Церкви припиняють проповь дувати Gвангелiе у авторитарний спосiб, визнають свободу секуляризовано! людини i знаходяться у пошуцi вiдкритих дiалогiчних форм спшкування. Поширюеться мiжконфесiйне спiвробiтництво церков не з метою !х об'еднання, а, швидше, iз завданням примирення розма!ття, мирного спiвiснувания та розв'язання спiльних проблем.
На змiну жорсткш вертикалi iнституцiйного церковного управлiния приходить керування горизонтальне через рiзноманiтнi новi церковнi утворення, як1 набули поширення та активно функцiонують. Зокрема, неокатехуменальний рух на взiрець перших християн, екуменiчна спiльнота Тезе у Франци, куди при!здять на духовнi вправи й молитви з усього свиу; спiльнота Св. Еджiдiо, яка допомагае будним; рiзномаиiтнi братерства та сестринства. Справд, християнство надiлене здатшстю перероджуватись i повертатися до суспшьно! сфери в нових форматах. Новi форми дiяльностi поляга-ють також у об'еднанш зусиль церков в освт та со-цiальному служшш, наочним прикладами чого стало включення теологi! в окремих кра!нах постра-дянського простору до реестру спещальностей, за якими присуджуються кавдидатсьш та докторсьш вченi ступенi, або державне визнання дипломiв ви-щих недержавних духовних (церковних) навчаль-них закладiв спецiалiзованими комiсiями, до яких входять представники рiзноманiтних церков.
Традицiйнi церкви на шдгрунп того, що досввд !х iснуваиия перевищуе досввд окремих юторичних епох i культур, приватних свiтоглядiв i соцiальних утопiй, у сьогоденш активно переконують у тому, що секулярш принципи не вщдзеркалюють мож-ливу повноту людського досввду. Особливим чином церкви звертають увагу кожно! людини i всього сустльства на те, що перевищуе досввд земного iснувания - як iндивiдуального, так i сощаль-ного. В тому сенсi, що вiровчення церков i соща-льне iснувания людини розглядае «з погляду вiчно-стi», тобто не вшокремлюючи «суспiльного» вiд «приватного, iндивiдуального». Традицшш церкви нагадують, що людина ввдповвдае за все перед Богом. Це набувае особливого значення, наприклад, в умовах сучасно! ринково! економiки як способу го-сподарювання, що утвердився як принципово автономна сфера людсько! життедiяльностi, не тдвла-дна нiяким свiтоглядним i релшйним вдеям i цшно-стям. Ринок мае одну щнтсть та керуеться одшею цiннiстю: прибутком. Ринок може стримувати або обмежувати властиву йому за природою мотива-цш, але не може поставити !! тд контроль чогось iншого, наприклад релш!. Бiзнесмени можуть бути релiгiйними, як особисто релшйними можуть бути
науковщ, але !х «пpoфесiйний» погляд на свiт i лю-дину в ньому завжди пiдкopятиметься шшим законам. Тому для церков «постсекулярне суспiльствo» - це не спльки мoжливiсть реваншу, ск1льки просто ще один з ваpiантiв пропонованих iстopiею цього свiту обставин життя i служения, реал1зацп свого постшного прагнення до здiйснення педагoгiчних намipiв у суспiльствi. Це iстopична ситуащя е такою, що, з одного боку, сприяе донесению до свиу свого poзумiння цього свиу, а з iншoгo, швидше ускладнюе донесения pелiгiйних пoглядiв, чим !х спрощуе. Причому як у локальному, так i у глобальному масштаб^ що висувае неoбхiднiсть ураху-вання цiе! ситуацй' i у сфеpi pелiгiйнoгo навчання.
Сво! вимоги до навчання сьогодш висувають не тшьки pелiгiйнi iнституцi!, !х мають батьки, дер-жавнi дiячi, полиики тощо. Стосунки мгж цими силами в галузi oсвiти укладаються з урахуванням на-цioнальних ситуацш та обставин, як на пiдставi оформлених угод та домовленостей, так i на шдгру-нтi суперечливих протистоянь. Так, з одного боку, батьки мають гарантовану ст.9 Свропейсько! конве-нц^' прав людини свободу оргашзаци навчання дi-тей зпдно зi сво!ми переконаннями та практикою !х втiлення, а, з шшого боку, pелiгiйнo не пpактикуючi батьки можуть дoвipити деpжавнiй oсвiтi релтйне навчання та виховання сво!х дней без власного спi-лкування з релшйними iнституцiями.
Подальший розвиток сустльств передбачае наявнiсть чiткo! мети свого майбуття та спoсoбiв його досягнення, у тому числ1 i засобами освгти. Не останню роль у способах цього досягнення грають свiтoгляднo-етичнi пiдстави. Свгтська етика мае до-сить слабке обгрунтування власних вимог. Сього-днi затребуваною е розробка таких правил життя свпського суспiльства, що включали б i pелiгiйнo-етичнi компоненти, яш з одного боку, були б здатш нагадувати про походження загальнолюдських ети-чних вимог (не красти, не вбивати, не лжесввдчити тощо), забезпечуючи !х автopитетнiсть, а, з шшого, задовольнити запити pелiгiйнo! частини сустльства. Тому безперечно дощльним е законодавчий пропис та фшсащя poлi тpадицiйних pелiгiй в щео-лoгiчнoму пpoстopi свiтських держав взагалi i в oсвiтньoму сеpедoвищi зокрема. В протилежному випадку усунення знань про концепцй' людини i свиу у лопщ та розвитку поширених pелiгiйних систем означае, по-перше, вщдання цих питань ви-ключно у руки pелiгiйних спiльнoт, по-друге, нече-сне обличчя само! освпи на тл1 замовчування чи i^ норування того факту, що piзнi pелiгiйнi системи скеровували та продовжують скеровувати життя мiльйoнiв вipуючих, що заважае глибинному розу-мiнню як минулого, так i сьогодення.
У сустльствах, де продовжуе панувати рель гiйна iндифеpентнiсть, культурна нетoлеpантнiсть та швидш змiни норм та цшностей, pелiгiйний oсвi-тнiй компонент може стати тим середовищем, у якому мoлoдi люди навчаються долати проблеми, пoв'язанi з iдентичнiстю, розв'язувати конфлжти й розвивати чуйнiсть та уважтсть у взаемодй' з в1д-мшним. Тому сл1д було б передбачити таш форми
представництва та оргашчного входження тради-цiйних релiгiй в освiтнi заклади рiзномaнiтних сту-пенiв, як1 б не виключали !х просвiтницьких зусиль, направлених на формування життево! компетентности на тлi збереження простору свиськосп, як за-стави едносп суспiльствa i кра!ни.
Значна релшйна iндиферентнiсть учнiв, необ-хiднiсть врахування !х особистого життевого дос-вщу та нагальних зaпитiв все бшьше спрямовують релiгiйний компонент в освт також до переходу на мультирелшйне виховне навчання з акцентом на антрополопю та соцiaльну психологiю, що демон-струють мiцнiсть та внутршню розмa!тiсть релшй-ного досвiду заметь його статично абстрактного розкриття з метою забезпечення умов формування власного свггогляду на пiдстaвi знайомства i з рель гiйними аспектами людського юнування. Сам рель гiйний компонент у таких формах навчания, за за-уваженням Ж.П. Вiллемa [4, с. 153-154] мае ввдпо-вiдaти п'яти характеристикам: описовосл, об'ективностi, критичностi, шанобливосп та спи-раиню на досввд.
Проте, релiгiйний освiтнiй компонент постсе-кулярно! доби мае вiдповiсти i на питания, який змь стовний внесок вш даватиме у розв'язания наступ-них завдань:
- вщповвдати на виклики, пов'язaнi з форму-ваниям iдентичностi;
- вiдпрaцьовувaти способи розв'язания конф-лiктiв на релшйному пiдгрунтi, розвиваючи готов-нiсть до сшвюнування з iншими релiгiйними та ку-льтурними трaдицiями;
- пояснювати знaчущiсть релшйно-етично! освiти, враховуючи юнуючий в суспiльствi та масо-вш школi плюрaлiзм;
- робити штегрований внесок у вирiшения за-гальноосвгтшх завдань, демонструючи, як релтй-ний вимiр iнтегруеться з iншими дисциплшами, що сприяють формуванню особистостi;
- мати педагопчно як1сне забезпечения свого викладання.
Зрозумшо також, що релiгiйний освггаш компонент повинен мати чгтко визначену мету свого ю-нування в освiтньому просторi, окреслений змют та шдлягати контролю з боку, насамперед, держави з можливим залученням релiгiйних iнституцiй.
Цей невичерпний перелж може сприяти продуктивному обговоренню подальшого розвитку ре-лiгiйного компоненту освгга постсекулярно! доби. Важливим, за зауваженням П. Шрайнера, е також питания «мiжнaродноi угоди на пiдстaвi базових критерпв вiдносно того, що слад вважати високою яшстю релтйно! освiти, особливо у межах £вро-пейського союзу. Таю критери можуть бути визна-ченi тiльки за допомогою спшьного критичного дь алогу» [13, с.26].
Сучaснi трансформацп релiгiйного життя ви-значають нову конфiгурaцiю, що висувае необхвд-нiсть осмисления сучасного стану стосуншв м1ж ре-лiгiею та сустльством. Всупереч тим науково-т-знавальним, економiчним i полiтичним стандартам, яш, по сутi, i визначили европейську секуляриза-ц1ю. специфiкa сучасно! ситуацп полягае в тому, що
_67
релтйний чинник повертаеться до европейських суспiльств, надаючи 1м статус «постсекулярних», у яких взаемов1докремлення церков ввд держав не ви-ключае значущостi громадсько! ролi релiгil, 11 внесок в укорiнення iндивiдiв до культурно! площини через поширення рiзномаиiтних форм державно-церковного сшвробггаищ'ва у тому числi i у сферi освiти.
Реалi! постсекулярного сустльства мають сут-тевий вплив на подальший розвиток освiти в цшому та релiгiйно! освiти зокрема. Таш новi виклики постсекулярно! доби, як незалежшсть iндивiдуумiв в1д релтйних iнститутiв на тлi наявностi релтй-них поглядiв, що свiдчить про тенденщю iндивiду-алiзацi!, суб'ективiзацi!, естетизаци, емоцiоналiза-цi! та етизацi! релт!, з !! перетворенням на приват-ний iндиферентний соцiальний iнститут з компенсаторною функщею, релiгiйна неосвiченiсть учшв, потреба у вiдповiдях на щншсно-сенсожит-тевi питання, плекання толерантного ставлення до полiкультурностi та полiконфесiйностi, загроза свободам з боку псевдорелiгiйних рухiв та утво-рень, навчання мусульманських дiтей, вимагають нових вiдповiдей на питання про змют i форми ви-вчення у школi релтйно! сфери життя людини.
Перенесення фокусу у сприйнятп релiгi! вiд iнституалiзованих традицiй до спрямування на осо-бистiснi орiентацi! та досвiд учшв може стати предметом подальшого дискурсу про мюце релiгi! в ак-сiосферi освiтнього простору постсекулярно! доби. Сама дискуйя про релшйний компонент в освiтi це дискуая про як1сть освiти.
Список лгтератури
1. Berger P. L. The Desecularization of the World: A Global Overview // The Desecularization of the World: Resurgent Religion and World Politics / Ed. Peter L. Berger. Grand Rapids: William B. Eerdmans Publishing Company, 1999.
2. HotamY., Wexler Ph. Education in Post-secular society. Critical Studies in Education, 2014. Vol.55, No.1, pp. 1-7.
3. Lambert Yves. Le role devolu a la religion par les Europeens: Societes contemporaines, no 37, 2000, pр. 11-33.
4. Вшлем Жан-Поль. Свропа та релт1 Ставки ХХ1 столитя : переклад з франц. / Ж.-Я. BirneM. - К. : Дух i Лгтера, 2006. - 331 с.
5. Костылев П. Танго для узурпатора / П. Ко-стылев // Русский журнал. - № 6 (октябрь) - 2015. -Режим доступа: http://www.russ.ru/pole/Tango-dlya-uzurpatora
6. Кырлежев А. Постсекулярная эпоха / А. Кыр-лежев // Континент. - 2004. - № 120. - Режим доступа:
7. http://magazines.russ.ru/conti-nent/2004/120/kyr16.html
8. Морозов А. Наступила ли постсекулярная эпоха? / А. Морозов // Континент. - 2004. - № 131. - Режим доступа:
9. http://magazines.russ.ru/conti-nent/2007/131/mo9.html
10. Разумовский Д. Рождество в епоху постмодерна / Д. Разумовский // Богослов.ЯИ. - 2008. - Режим доступа:
11. http://www.bogoslov.ru/text/266578.html
12. Сафронов Р. Новое вино в старые мехи / Р. Сафронов // Русский журнал. - № 6 (октябрь) -2015. - Режим доступа:
13. http://www.russ.ru/pole/Novoe-vino-v-starye-mehi
14. Узланер Д. Постсекулярное»: ставим проблему / Д. Узланер // Русский журнал. - № 6 (октябрь). - 2015. - Режим доступа:
The scientific heritage No 19 (2018) http://www.russ.ru/pole/Postsekulyarnoe-stavim-prob-lemu
15. Хабермас Ю., Ратцингер Й. Диалектика секуляризации. О разуме и религии. М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2006.
— 112 с.
16. Хабермас Ю. «Постсекулярное» общество
- что это? / пер. с нем. М. Кронауэр // Российская философская газета. - 2008. - № 4 (18). - С.1-2.
17. Шрайнер П. Религиозное образование в европейском контексте / Религиозное образование в школах Европы. Ситуация и тенденции // Куик Э. [и др.] пер. с англ. - К.: Дух i лгтера, 2013. - 416 с.
