CC BY
15
УДК 322.2
DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.38.140011
Трофименко Володимир Анатолшович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри фшософп Нацюнального юридичного унiверситету iменi Ярослава Мудрого, м. Харюв, Укра'на 6791976@gmail.com orcid.org/0000-0003 -2240-3727;
Волчкова Майя Iгорiвна, студентка факультету адвокатури Нацюнального юридичного ушверситету iменi Ярослава Мудрого,
м. Харюв, Укра'на maya.volchkova1969@gmail.com
ПРОБЛЕМИ ВЗАеМОВ1ДНОСИН ЦЕРКВИ I ДЕРЖАВИ
У статт1 досл1джуються проблемна аспекти взаемов1дносин держави 7 церкви, зокрема, анал1зуються основм модел1 взаемов1дносин держави 7 церкви, досл1джу-еться досв1д Украгни та Польщ1.
Ключовi слова: держава, церква, пол1тика, в1дносини, модель, конкордат, л1бе-ральна модель.
Постановка проблеми. Суспшьство е рiзновидом досить складних, ди-намiчно-диференцiйованих та сощальних систем, яю характеризуются щ-лiснiстю, стшюстю та здатнiстю до самостiйного розвитку, а також наявшс-тю особливих сощальних норм та щнностей, що забезпечують його функщ-онування. При цьому особливе значення для регулювання суспшьних вiдносин вiдiграе право та релшя, оскiльки саме цi елементи визначають нормальний стан функцiонування сустльства в цiлому i людини в ньому. У зв'язку з цим в наущ придiляеться особлива увага питанню стввщношен-ня права та релт''.
Пiсля Революцп гiдностi наша держава переживае процес нацюнального вщродження, повернення до реалiзацii ще'' розбудови национально'', правово'' та щеолопчно'' системи з урахуванням традицiйних та релшйних витокiв права. Зокрема, сьогоднi вщбуваеться активiзацiя зусиль щодо визначення зв'язку права з релшйними нормами, закономiрностей духовного розвитку суспiльства. Це зумовлюе необхiднiсть проведення комплексного дослщжен-ня, особливостей взаемовщносин церкви i держави, оскшьки релiгiйнi норми,
© Трофименко В. А., Волчкова М. I., 2018
119
за допомогою яких здшснюеться регулювання окремих сфер суспшьного життя, не стали предметом дослщження науковщв у багатьох сферах: право-знавцiв, соцiологiв, фiлософiв тощо. Особливо актуальним це дослiдження стало внаслщок конфлiкту мiж украшськими православними церквами Кшв-ського та Московського патрiархатiв, який набув значного розголосу в ачш 2018 р. Саме тому проблеми взаемовщносин церкви i держави набувають особливого характеру.
Аналiз останн1х до^джень та публЫацш. У сучасних умовах проблематика взаемовщносин церкви i держави, зокрема п соцiологiчнi, фшософ-сько-моральш та правовi аспекти, е предметом дослщження низки науковщв. Серед них можемо видшити наступних: О. М. Бандурка, Д. О. Вовк, I. I. Да-хова, П. М. Рабшович, I. В. Рябко, Г. Л. Серпенко, Ю. I. Фисун, С. В. Шевчук, Л. В. Ярмол та ш. Не применшуючи ролi та значення напрацювань цих учених, вважаемо, що дослiджуване питання залишаеться досить актуальним в умовах сьогодення.
Метою статп е розгляд проблемних сощолопчних та фшософсько-право-вих аспекпв взаемовiдносин церкви i держави.
Виклад основного матерiалу. Кожна особа вщповщно до вимог власно'1 совiстi повинна мати змогу зробити власний св^оглядний, а отже, i релiгiйний вибiр. Релiгiйний вибiр для свое! реалiзацii вимагае умов, якi створюються не шдивщом, а зовнiшнiми факторами - державою чи церквою як формою рель гшно'1' оргашзацп.
Варто вщразу зауважити, що питання взаемовiдносин церкви i держави на всiх етапах розвитку суспшьства було та залишаеться надзвичайно важ-ливим i складним як з позицш сощолопчно'1', фшософсько'1', так i правово! думки, оскшьки саме вiд його вирiшення часто залежить доля миру i св^ово! юторп. Iсторичний досвiд свiдчить, що взаемовщносини мiж церквою i державою в рiзнi часи змшювались. Людство накопичило багатий i рiзноманiт-ний досвiд державно-релiгiйних вiдносин: це i перiоди гонiнь на християн i iнших вiруючих з боку держави, i перiоди 1'х мирного, терпимого ствюну-вання [1, с. 47].
З моменту одержання нашою державою незалежност розпочався активний процес обговорення мюця та ролi релш'1' в суспiльному розвитку нашо'1' краь ни. Одне з основних мюць у зазначенiй сферi було вщведено проблемам державно-церковних взаемовiдносин. Причиною такого защкавлення стала руйнацiя усталених комушстичних переконань та поглядiв, орiентацiя суспшьства на релшю, яка почала сприйматися як щеолопя, що забезпечуе сталють суспiльства в перiод трансформацп полiтико-правових вiдносин нормами i щнностями, не здатними до викривлення часом i здатними працю-
вати в буденнш свщомосп суспшьства [2, с. 10]. Проте перш шж дослщжу-вати проблеми взаемовщносин церкви i держави, на нашу думку, доцшьно визначити поняття «церковно-державних вщносин», оскiльки розумiння сутностi вказаного поняття мае важливе значення при дослщженш проблем взаемовщносин.
Варто зазначити, що «державно-церковш вщносини» - це поняття, що утворилося шляхом об'еднання двох усталених понять - держава i церква. Як слушно вiдмiчае М. М. Палiнчак стосовно першого термiна, то iснуе чiтке визначення п як шституцп пол^ично1 влади, суспшьно' структури, яка орга-шзована вiдповiдним чином i здатна здшснювати легiтимний контроль над громадянами, яю мешкають на конкретнiй територп [3, с. 56].
У свою чергу, стосовно церковно-релшйних органiзацiй, то цей контроль здшснюеться як органами центрально! виконавчо! влади, так i органами мю-цевого самоврядування. Великого значення в процес формування релiгiйних норм як норм конституцш набула так звана «конституцшна термшолопя». 1снуе чимала кшькють конституцiйних термiнiв, якi слугують для визначення поняття «релiгiйна оргашзащя». Цi термiни е пропорцiйними до того розма-1ття назв, яких вони набули впродовж тривалого процесу розвитку. У лош християнсько1 релш1, наприклад, всюди прийнята назва «Церква». Iншi рель гiйнi спiльноти вживають таю назви, як «релшйна оргашзащя, об'еднання, товариство» [4, с. 24].
На сьогодш домiнуючим е таке визначення поняття державно-церковних вщносин: це певна система зв'язюв i вщносин, у процесi яких вирiшуються рiзнi питання, пов'язанi з дiяльнiстю оргашв влади i церкви, регулюванням правового становища церкви [5, с. 363].
Ми погоджуемось iз вищезазначеним поняттям, оскшьки воно досить широко охоплюе ва можливi аспекти взаемовiдносин церкви та держави.
Варто зазначити, що протягом юторичного розвитку суспшьства сформу-валися три основш принципи вщносин мiж державою i церквою, яю iснують i сьогоднi:
1) вiротерпимiсть (нетерпимiсть), при якiй одна чи кшька релiгiй мають привiлейований статус, а ва iншi оголошуються терпимими (чи нетерпимими);
2) свобода вiросповiдань, при якш всi релiгii рiвнi мiж собою, а людина вiльна у своему виборi конфесii й вщправленш релiгiйного культу;
3) свобода совют!, яка, крiм проголошення рiвностi вах релiгiй мiж собою, дае змогу особi не лише вiльно обирати будь-яку релшю, але й бути невiру-ючою. Нинi до третини держав проголосили у сво'х основних законах саме принцип свободи совю^ [6, с. 129].
Проте слщ зазначити, що вищевказаним принципам вщносин мiж державою i церквою не в повнш Mipi вiдповiдають моделi таких взаeмовiдносин, оскiльки на сьогодш icHye набагато бiльше моделей взаемовщносин церкви та держави, що створюе певш проблеми.
Аналiз поглядiв науковщв дозволяе зробити висновок, що юнують наступ-нi моделi вiдноcин цервки та держави:
1. Теократся (вщ грецьких cлiв thеоs - Бог i kratos - влада) - ототожнення державно'1 св^сь^ i духовно'1 влад, форма правлiння, при якш функщону-вання держави та ïï iнcтитyцiй, регламентацiя cycпiльного життя визначаеть-ся панiвною церквою та ïï органами. Як синошм до теократп iнодi вживаеть-ся поняття «папоцезаризм» як означення боротьби церковно'1' влади за домь нування над св^ською. Класичне теократичне правлiння icнyвало у V-I ст. до н. е. в 1уде'1'.
2. Цезаропапизм, який передбачае повну залежшсть церкви вщ держави, удержавлення i пiдпорядкyвання св^ськш владi церковних структур. Класич-ними прикладами цезаропаписького правлшня е Вiзантiя, де iмператори ви-рiшyвали багато важливих питань органiзацiйного, канонiчного i навт догматичного розвитку церкви, збирали Вселенсью й регiональнi церковш со-бори, пiдтримyвали ту чи шшу сторону в догматичних суперечках (наприклад, щодо iконовшанyвання, ставлення до ереа), призначали чи знiмали патрiархiв, митрополитiв i т. iн. [7, с. 3, 9-41].
3. Законодавча пщтримка, що забезпечуе прившейований стан певно'1' Церкви в державi. Статус державно'1' церкви передбачае державну пщтримку дiяльноcтi церковних iнcтитyцiй, покладае на останш ряд державницьких фyнкцiй (реестращя новонароджених, cмертi, шлюбу, cоцiальна допомога населенню тощо). Найбiльш характерним прикладом тако! моделi е становище церкви в Грецп, де 95% населення становлять православш [8, с. 377].
4. Конкордат. Установлення певних державно-церковних вщносин мiж Папою Римським як главою католицько'ï церкви i урядом деяких краш. Конкордат юридично оформлюе статус католицько'ï церкви в певнш державi (нинi д^ть конкордати Ватикану з Iталieю, 1спашею, Польщею, Латвieю та шши-ми крашами), але не обмежуе дiяльноcтi iнших церков та релiгiйних органь зацiй. На сучасному етапi розвитку конкордат - це мiжнародний договiр нормативного характеру, проте це не единий зааб регулювання вiдноcин мiж церквою та державою. У конкордату як i в мiжнародних трактатах, е два фундаментальних типи конкордативних умов: контрактуальш та нормативы [9, с. 244].
5. Вщокремлення церкви вщ держави. Церква не мае права втручатися у справи держави, але державш шституцп активно втручаються у дiяльнicть церкви. Вiдноcини мiж ними розглядаються як однобiчний процес впливу
держави на церкву, використання ïï у реалiзацiï тих чи шших пол^ичних проеклв. Така модель характерна для колишшх посткомунiстичних краш, де законодавча база формально гарантувала свободу cobîctï, але фактично вiруючi зазнавали дискримшацп як полiтичнi вороги. Пол^ика, побудова-на на принципi боротьби з релтею та церквою, була завжди незмшною при розглядi релшйного питання на теренах держави, виршенш проблем, пов'язаних з дiяльнiстю релтйних конфесiй на тiй чи шшш територп [10, с. 57-70].
6. Промiжний стан мiж моделлю державно'1' церкви i моделлю повного вщдшення церкви вiд держави i держави вщ церкви. Для цього типу вщносин характерне збереження державно'1' пщтримки та прившйв окремих церков. Прикладом тако'1 моделi е сучасна Имеччина, де держава проголошуе свою нейтральшсть i толерантнiсть до рiзних релтй, але мае певнi вiдмiнностi у ставленш до релiгiйних органiзацiй залежно вщ кiлькостi членiв i суспшь-ного впливу останнiх [11].
На нашу думку, саме остання модель е щеальною для вщносин церкви i держави. Причому в наущ вона одержала назву <шберального нейтрал^ету».
Аналiзуючи позитивнi аспекти цiеï модел^ зауважимо, що вона полягае в цшковитому нейтралiтетi церкви, усуненнi ïï iз соцiально-полiтичноï сфе-ри життедiяльностi суспiльства. Церква розглядаеться з боку суспшьства i держави як архшчне утворення доби середньовiччя, що втратило свою вагу i значення в секуляризовану епоху. Релтя трактуеться як приватна справа кожного з позицш доцшьносп. Домшантне мiсце релiгiï та ïï догма™ у такт полiтичнiй системi посiдае концепцiя прав людини, а на мiсце церкви приходить розгалужена мережа громадських оргашзацш [12, с. 37]. Зародившись як принцип св^сько! держави, вона набула подальшого розвитку в щеологп лiбералiзму, i сьогоднi, трансформуючись у процес взаемодп з традицiйними европейськими культурами i релтями, отримала вигляд державноï полiтики плюралiстичного нейтралiтету в умовах вшьного ринку релiгiй [13, с. 107].
Пол^ика державного нейтрал^ету св^сь^ держави в релiгiйних справах в умовах модершзацп i глобалiзацiï спричинила появу численних субконфь гурацш взаемодп держави i церкви як наслщок взаемовпливу традицiйноï культури та релМ европейських нацiй з лiберальними доктринами розвитку суспiльства i держави. Ц моделi, якi виникли в межах европейськоï цившза-цп на рiвнi окремих нацiй i держав, мають своï специфiчнi особливостi, зу-мовленi релiгiйною традицiею культур та духовно-ментальною природою етноав [14, с. 331].
Проте вищезазначена модель застосовуеться не всюди. Це зумовлено тим, що взаемодiя правових та релтйних норм у процес вщносин церкви i дер-
жави визначаеться вщповщним типом сощальних вщносин, що склались у суспшьсга на певному етат його розвитку, та характеризуеться мюцем i формою взаемодп релМ та церкви iз державою, зокрема:
1) вщокремлення i вщдалення релiгiï та церкви вщ держави (наприклад, Латвiя, Портyгалiя, Тyркменiя, Украша, Хорватiя, Югоcлавiя, Молдова, Словенiя);
2) транcформацiя та тюний взаемозв'язок церкви i релiгiï з державою, коли вiдбyваeтьcя опосередкований вплив на державотворення та правотворення, особлива пщтримка церкви певноï релiгiйноï течп на законодавчому рiвнi (наприклад, Аргентина, Болiвiя, Icпанiя, Iталiя, Польща);
3) безпоcереднiй зв'язок релМ та церкви з державою, офщшне визнання та закршлення статусу державноï релiгiï (наприклад, Грецiя, Велика Британiя, Дашя, Болгарiя, Грyзiя, Литва);
4) не визначений правовий статус релiгiï, церкви, релЫйних органiзацiй, установ та спшьнот (наприклад, Угорщина, Венесуела, Боcнiя та Герцеговина);
5) заборона на офщшнють чи домшування бyдь-якоï релiгiï в кршш (наприклад, Албанiя, Словешя, Еcтонiя);
6) cвiтcький характер держави (наприклад, Туреччина, Франщя) [11].
Що стосуеться нашоï держави, то в Укршш взаeмодiя держави i церкви
здшснюеться на конcтитyцiйних засадах i з опорою на норми чинного зако-нодавства, зокрема на Закон Украши «Про свободу совют та релiгiйнi орга-шзацл». Проте в сучаснш ситуацй нерiдко зycтрiчаютьcя випадки виходу за конституцшш межi як iз боку державних чиновникiв, так i церковних дiячiв, що i зумовлюе проблеми взаемовщносин держави i церкви [15].
Вщповщно до положень вищезазначеного Закону держава не втручаеть-ся у здшснювану в межах закону дiяльнicть релiгiйних органiзацiй, не фь нансуе дiяльнicть будь-яких оргашзацш, створених за ознакою ставлення до релiгiï. Уci релiгiï, вiроcповiдання та релiгiйнi органiзацiï е рiвними перед законом. Установлення будь-яких переваг або обмежень однieï релiгiï, вi-росповщання чи релiгiйноï органiзацiï щодо шших не допускаеться. У цьо-му ж Закош (ст. 5) йдеться про те, що «в УкраНш здшснення державноï по-лiтики щодо релiгiï i церкви належить виключно до вщання Украïни», а «релшйш органiзацiï не виконують державних функцш». Стаття 6 Закону встановлюе принцип вщокремлення школи вiд церкви (релшйних органi-зацiй) [15]. Крiм того, ч. 3 ст. 35 Конституцп Украши встановлюе, що церк-ва i релшйш оргашзацп в УкраНш вiдокремленi вiд держави, а школа - вщ церкви [16].
Дослщжуючи проблеми взаeмовiдноcин церкви i держави, на нашу думку, варто звернути увагу на доcвiд Польщi.
Примiром, вщносини мiж державою i церквою в Польщу вiдповiдно до Конституцп, визначаються мiжнародним договором, укладеним з Апостоль-ською Столицею, i законом. У липш 1993 року уряд Польщi та Ватикан тдписали широкомасштабний конкордат. Конкордат пiдтверджуе принципи Конституцп ПР, на яких базуються державш i церковнi вiдносини, але вводить i цший ряд нових положень. Ц положення набудуть законнох сили пiсля того, як парламент Польщi внесе певнi змши в шлюбно-сiмейне та освiтне законодавства. Конкордат зазначае, що держава та католицька церква в Польщi - незалежш та автономно Цер^ гарантуеться «вшьне та пу-блiчне виконання своеï мюп», ведення своïх справ на основi норм каношч-ного права.
Показовим i корисним для нашоï краши е досвiд Польщi у виршенш проблеми релiгiйноï освiти. Незважаючи на комушстичне минуле та при-мусову атеïзацiю, Польща залишаеться сьогодш крашою з потужно пред-ставленою релшйною традицiею, що, безумовно, позначаеться на взаеминах держави i церкви в осв^нш сферь Згiдно iз Законом «Про систему освiти» 1991 р. (Dziennik ustav 1991 nr 95 poz. 425) та розпорядженням мшютра осв^и у справi умов i форм навчання релiгiï у публiчних школах вiд 14 кв^-ня 1992 р. (Dziennik ustav 1992 nr 36 poz. 155), ус релшйш оргашзацп, що визнаш законом, мають право проводити в школi навчання релiгiï в обсязi 2 години на тиждень, якщо у класi е, принаймнi, 7 учшв, якi сповiдують цю релшю. Релiгiйнi органiзацiï та держава спшьно здiйснюють контроль за викладанням релiгiï. У разi якщо батьки проти вивчення релiгiï у школi, то д^и вибирають мiж трьома гумаштарними предметами, за одним iз яких вони атестуються [17].
Висновки. Таким чином, дослщивши проблемш аспекти взаемовщносин церкви i держави, ми дшшли висновку, що державно-церковш вщносини е одним iз видiв сусшльних вiдносин, якi характеризуються рiвнем взаемозв'язмв церкви, об'еднань, рухiв та шших релтйних оргашзацш iз державою, ступенем ïхнього взаемозв'язку, а також за-гальнолюдськими моральними принципами. На нашу думку, найбшьш iдеальним варiантом вщносин мiж церквою та державою е модель лiбе-рального нейтралiтету, яка полягае в цшковитому нейтрал^е^ церкви, усуненш ïï iз соцiально-полiтичноï сфери життедiяльностi суспiльства i повному вщокремленш церкви та держави. Хоча приклад Польщi по-казуе, що в сучасних умовах також е актуальною модель конкордату. Тому можемо констатувати, що це питання залишатиметься завжди актуальним, оскшьки проблеми вщносин держави i церкви е одвiчною проблемою.
Л1ТЕРАТУРА
1. Биков О. М. Проблеми взаемовщносин держави i церкви: концептуальш засади. Юридичний в1сник. Повтряне i косм1чне право. 2011. № 2. С. 10-14.
2. Биков О. М. Особливосп взаемовщносин держави i церкви в кра1нах з моноре-лшйним складом населення. Форум права. 2011. № 3. С. 47-52.
3. Патнчак М. М. Анатз поняття «державно-церковш вщносини». Право i сустль-ство. 2015. № 6. С. 56-60.
4. Ященко В. А. Еволющя державно-церковних вщносин в Украш: дис. ... канд. фшос. наук. Ки1в, 1993. 189 с.
5. Мала енциклопедiя етнодержавознавства. Кшв: Укр. вид. спшка, 1996. 942 с.
6. Петрушенко В. Л. Фiлософiя: курс лекцш: навч. посiб. для студ. вищ. закл. осв> ти III-IV рiвнiв акредитаци. 2-е вид., випр. i допов. Кшв: Каравела; Львiв: Новий свiт-20000, 2002. 544 с.
7. Курбатов Г. П. Iсторiя Вiзантil (вiд античностi до феодалiзму): навч. посiб. для студ. ют. фак. вузiв. М., 1984. 207 с.
8. Павлов С. В., Мезенцев К. В., Любщева О. О. Географiя релшй: навч. поаб. для студентiв геогр. i фшос. ф-пв вищ. навч. закл. Кшв: АртЕк, 1999. 504 с.
9. Онищук С. В. Конкордатна система - модель вщносин мiж церквою та державою. Державне управлтня: теорiя та практика. 2013. № 2. С. 240-245.
10. Сленський В. С. Релшя тсля комушзму. Релшйно-сошальш змiни в процесi трансформацiй центрально- i схiдноевропейських суспiльств: фокус на Украш. Кшв: НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2002. 419 с.
11. Мiма I. В. Релшйш норми як соцiально-правотворчi чинники сустльства. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/63912/47-Mima. pdf?sequence=1 (дата звернення: 17.04.2018).
12. Соцiальна доктрина Церкви : зб. ст. / 1н-т релш! та сусп-ва при Львiв. богослов. акад. / наук. ред. М. Маринович. Львiв: Вид. вщ. «Свiчадо», 1998. 300 с.
13. Православие и современность: проблемы секуляризма и постсекуляризма: кол. моногр. / науч. ред. А. Мраморнов, Т. Челевенко. Москва; Орел; Ливны: Изд-во Новоспас. монастыря: НП «Спас. дело», 2015. 456 с.
14. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / пер. с англ. Т. Велишеева. Москва: АСТ, 2015. 571 с.
15. Про свободу совют та релшйш оргашзаци: Закон Украши вщ 23 квгг. 1991 р. Вiдомостi Верховной Ради Украгни. 1991. № 25. Ст. 283.
16. Конститущя Украши: вщ 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 1996. № 30. Ст. 141.
17. Палшчак М. Взаемини держави i церкви: польський досвщ. URL: http:// social-science.com.ua/article/790 (дата звернення: 17.04.2018).
REFERENCES
1. Bykov O. M. (2011). Problemy vzaiemovidnosyn derzhavy i tserkvy: kontseptualni zasady. Yurydychnyi visnyk. Povitriane i kosmichne parvo (In Ukranian).
2. Bykov O. M. (2011). Osoblyvosti vzaiemovidnosyn derzhavy i tserkvy v krainakh z monorelihiinym skladom naselennia. Forumprava. (In Ukranian).
3. Palinchak M. M. (2015). Analiz poniattia "derzhavno-tserkovni vidnosyny". Pravo i suspilstvo. (In Ukranian).
4. Yashchenko V. A. (1993). Evoliutsiia derzhavno-tserkovnykh vidnosyn v Ukraini. Dys. ... kand. filos. Nauk. Kyiv : In-t filosofii NAN Ukrainy. (In Ukranian).
5. Mala entsyklopediia etnoderzhavoznavstva (1996). - Kyiv : Ukrainska vydavnycha spilka. (In Ukranian).
6. Petrushenko V. L. (2002). Filosofiia: Kurs lektsii. Navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh zakladiv osvity III-IV rivniv akredytatsii.2-e vydannia, vypravlene i dopovnene Kyiv: „Karavela"; Lviv: „Novyi svit-2000". (In Ukranian).
7. Kurbatov H. P. (1984). Istoriia Vizantii (vid antychnosti do feodalizmu): Navch. posibnyk dlia stud. ist. fak. vuziv. (In Ukranian).
8. Pavlov S. V., Mezentsev K. V., Liubitseva O. O. (1999). Heohrafiia relihii: Navchalnyi posibnyk dlia studentiv heohrafichnykh i filosofskykh fakultetiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. K.: ArtEk, 1999. (In Ukranian).
9. Onyshchuk S. V. (2013). Konkordatna systema - model vidnosyn mizh tserkvoiu ta derzhavoiu. Derzhavne upravlinnia: teoriia tapraktyka. (In Ukranian).
10. Yelenskyi V. Ye. (2002). Relihiia pislia komunizmu. Relihiino-sotsialni zminy v protsesi transformatsii tsentralno- i skhidnoievropeiskykh suspilstv: fokus na Ukraini. Kyiv: NPU imeni M. P. Drahomanova. (In Ukranian).
11. Mima I. V. Relihiini normy yak sotsialno-pravotvorchi chynnyky suspilstva URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/63912/47-Mima. pdf?sequence=1 (data zvernennya 17.04.2018 roku). (In Ukranian).
12. Sotsialna doktryna Tserkvy : zb. st. / In-t relihii ta susp-va pry Lviv. Bohoslov. akad. ; nauk. red. M. Marynovych. Lviv : Vydavn. vid. «Svichado», 1998. (In Ukranian).
13. Pravoslavye y sovremennost: problemi sekuliaryzma y postsekuliaryzma : kol. monohr. / nauch. red. A. Mramornov, T. Chelevenko. Moskva; Orel ; Lyvni : Yzd-vo Novospas. monastiria; NP «Spasskoe delo», 2015. (In Russian).
14. Khantynhton S. (2015). Stolknovenye tsyvylyzatsyi. M. : AST. (In Russian).
15. Zakon Ukrainy «Pro svobodu sovisti ta relihiini orhanizatsii» vid 23 kvitnia 1991 r. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1991. № 25. st. 283. (In Ukranian).
16. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 roku № 254k/96-VR. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1996. № 30. St. 141. (In Ukranian).
17. Palinchak M. Vzaiemyny derzhavy i tserkvy: polskyi dosvid. URL: http:// social-science.com.ua/article/790_(data zvernennya 17.04.2018 roku). (In Ukranian).
Трофименко Владимир Анатольевич, кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры философии Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина;
Волчкова Майя Игоревна, студентка факультета адвокатуры Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина
ПРОБЛЕМЫ ВЗАиМООТНОШЕНиЙ церкви и ГОСУДАРСТВА
В статье исследуются проблемные аспекты взаимоотношений государства и церкви, в частности анализируются основные модели взаимоотношений государства и церкви, исследуется опыт Украины и Польши.
Ключевые слова: государство, церковь, политика, отношения, модель, конкордат, либеральная модель.
Trofymenko Volodymyr Anatoliiovych, candidate of Legal Sciences, assistant professor, Department of Philosophy Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine;
Volchkova Maya Ihorivna, a student of the Yaroslav Mudryi National Law
University, Kharkiv, Ukraine
THE PROBLEMS OF RELATIONS BETWEEN THE CHURCH AND THE STATE
Problem setting. The society is a kind of rather complex, dynamically differentiated and social systems characterized by integrity, stability and ability of self-development, as well as the existence of special social norms and values that ensure its functioning. At the same time, the high importance for the regulation of social relations is played by law and religion, because particular these elements determine the normal state of functioning of society as a whole and a person in it. According to this, the special attention is paid to the issue of the relations between the law and the religion.
After the Revolution of Dignity, our state is undergoing the process of national revival, a return to the implementation of the idea of ruining national, legal and ideological system, taking into account the traditional and religious origins of law. Thus, nowadays there are intensified efforts to determine the connection of law with religious norms, laws of spiritual development of society. This necessitates the need for comprehensive research, the characteristics of the relations between the church and the state, because the religious norms, through which the regulation of certain spheres ofpublic life is carried out, have
not become the subject of research by scholars in many areas: lawyers, sociologists, philosophers, etc. This study was especially relevant as a result of the conflict between the Ukrainian Orthodox churches of the Kyiv and Moscow Patriarchate, which gained much publicity in January 2018. That is why the problems of relationships between the church and the state are gaining the high importance.
Recent research and publications analysis. Under the modern conditions, the problems of the relationship between the church and the state, in particular, its sociological, philosophical, moral and legal aspects, are the subject of a study by a number of scholars. Among them we can distinguish the following: O. M. Bandurka, D. O. Vovk, 1.1. Dakhova, P. M. Rabinovich, I. V. Ryabko, G. L. Sergienko, Yu. I. Fisun, S. V. Shevchuk, L. V. Yarmol and others. Without diminishing the role and significance of these scholars' achievements, we believe that the issue under study remains very relevant in nowadays' conditions.
The purpose of the article is to address the problematic sociological and philosophical and legal aspects of the relations between the church and the state.
Paper main body. At the beginning of the article is emphasized that the state and religion are those institutions that have the same important influence on a person. But the relations between the church bears not a simple nature, therefore, the authors reveal the content of church-state relations. It should be mentioned that "the state-church relations" is a concept that was formed by combining two established concepts - the state and the church. And if the term "state" is agreed by the vast majority of scholars. Regarding the term "religion", there is a number of constitutional terms that serve to define the term "religious organization". These terms are proportional to the variety of names that they have acquired over a long process of development. In the bosom of Christian religion, for example, everywhere the name "Church" is adopted. Other religious communities use names such as "religious organization, association, society".
Today, the definition of the concept of the state-church relations is dominant - is a certain system of ties and relations, in which various issues related to the activity of the authorities and the church, regulation of the legal status of the church are solved. Subsequently, the authors disclose the content of the basic principles and fundamental models of interaction between the state and society. The ideal model is called the model of "ideal neutrality" by the authors.
In Ukraine, the cooperation of the state and the church is carried out on a constitutional basis and based on the norms of the current legislation, in particular the Law of Ukraine "On Freedom of Conscience and Religious Organizations".
The experience of Poland is interesting in the relations between the state and the church. Despite the communist past and forced atheism, Poland remains today a country with a strongly represented religious tradition, which, of course, affects the relations between the state and the church in the educational sphere. Teaching religion in schools is only with the consent ofparents, and the process of teaching is controlled by the state itself, the church and public organizations.
Conclusions of the research. Thus, after studying the problematic aspects of the relations between the church and the state, we came to the conclusion that the state-church relations are one of the types of social relations characterized by the level of interconnec-
tions of the church, associations, movements and other religious organizations with the state, the degree of their interrelation as well as universal human principles. In our opinion, the most perfect way of the relations between the church and the state is the model of liberal neutrality, which consists of the complete neutrality of the church, its elimination from the socio-political sphere of society and the complete separation of church and state. Although the example ofPoland shows that, under modern conditions, the model of concordat is also relevant. Therefore, we can state that throughout the life this question will always be relevant, because the problems of relations between the state and the church are an eternal problems.
Short Abstract for an article (Short annotation to the article) Abstract: The article deals with the problematic aspects of the relations between the state and the church, in particular, analyzes the main models of relations between the state and the church, examines the experience of Ukraine and Poland.
Keywords: state, church, politics, relations, model, concordat, liberal model.
