CC BY
13
УДК 340.12:348.02
М. М. Малетич
Львiвський апеляцшний адмiнiстративний суд, секретар судового засщання
КАНОН1ЧНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЦЕРКВИ
© Малетич М. М., 2015
Проаналiзовано особливост KaHOHi4HOÏ та юридично'1 штерпретацн поняття "Церква". Розкрито ochobhï пщходи догматичного розумiння Церкви як Мктичного Тiлa Христа, БожественноТ установи. Дослщжено два етапи становлення iнституту Церкви: старозавггний та новозaвiтний.
Ключовi слова: церква, решгшна оргaнiзaцiя, установа, каношчне право, природний закон.
М. М. Малетыч
КАНОНИЧЕСКИ-ПРАВОВОЕ ОБОСНОВАНИЕ ЦЕРКВИ
Проанализированы особенности канонической и юридической интерпретации понятия "Церковь". Раскрыто основные подходы догматического понимания Церкви как мистического Тела Христа, Божественного учреждения. Исследовано два этапа становления института Церкви: ветхозаветный и новозаветный.
Ключевые слова: церковь, религиозная организация, учреждение, каноническое право, естественный закон.
M. M. Maletych
CANONICO-LEGAL JUSTIFICATION CHURCH
In the article the features of canonical and legal interpretation of the concept "Church". The basic approaches dogmatic understanding of the Church as the Mystical Body of Christ, the Divine institution. We study two stages of institution of the Church: old Testament and new Testament.
Key words: church, religious organization, institution, canon law, natural law.
Постановка проблеми. На початку третього тисячолггтя одним з прюритетних штереив людства мае стати пошук шляхiв духовно-морально].' трансформаций Церква, фундаментальний шститут, який безпосередньо впливае на моральну та правову свщомють людей, повинна стати джерелом виршення найактуальшших проблем сьогодення, зокрема, сприяти нащональному примиренню, взаемопорозумшню, формуванню цившзованого правопорядку в сустльста.
У зв'язку з цим особливо].' актуальносп набувають фундаментальш науковi дослiдження природи Церкви, ïï канонiчностi, структури та ролi в суспшьних вiдносинах.
Стан дослiдження. Висвггленням означеноï проблеми займалося чимало дослщниюв i фiлософiв. Серед них: В. Бачинш, М. Бердяев, О. Лагодич, В. Певцов, С. Сливка, В. Цитн, П. Яроцький та ш.
Метою роботи е науково-теоретичне обгрунтування змiсту поняття Церкви, ïï основоположних ознак крiзь призму церковного та свггського права.
Виклад основних положень. Для означення поняття "Церква" найчастiше використовуеться грецьке слово - "EKK^noía", яке походить вщ "ка^ею", "KaAsv" - кликати, закликати, запрошувати. За законом афiнського законодавця Солона, "sKK^noía" - це надзвичайш збори всього народу для виршення найважливiших державних справ, якi перевищували повноваження постiйно дiючого управлiння або "ßouA^". 1дея доволi чiтка i багатогранна за змютом. Але вона збережена тшьки в тих народiв, якi вживали це слово. Наприклад, римляни точно передали слово "sKK^noía" , переписавши його латинськими лгтерами - "ecclesia", а вiд них запозичили наци, що стали християнськими внаслщок впливу римсько! Церкви, наприклад, французи - "eglise", iталiйцi -"chiesa", iспанцi - "iglesia" [14].
Слово - "sKK^n^ía" - е своерщним вiддзеркаленням у грецькiй термшологи еврейського рЛ^ (кагал), що означае "громада", "спшьнота", "зiбрання (зокрема молитовне) народу"; безпосередньо "кагал" означав ту спшьноту, що утворилася тд час мац^в евре!в по пустелi тсля виходу з Сгипту [10, с.23].
Слов'янське слово "Церква" вже позбавлено зазначено! ще!. Давньослов'янське слово "цр'ки", нiмецьке Kirche походять вiд грецького tó KupiaKÓv, що означае "та, що належить ГосподевГ', або "Господня" [14].
1снують поширенi назви Церкви, яю походять вiд грецьких i латинських ств, що характеризують, власне, будiвлю, в якiй збиралися християни. Серед них: "to kiriakon" (грец.) -'"щм Господнiй". Цим словом греки називали будiвлю, де збиралися вiряни, храм. Перейняте римлянами у греюв, це слово означало передуем будiвлю трибуналу, а потiм i взагалi громадську будiвлю, розташовану зазвичай на головнш площi мiста. Згодом цю назву присво!ли храмам. Вщ нього походить "castellum" (лат.) - "невелика фортеця", "замок" - своею чергою: польск. "kosció!", бiлор. "касцёл", чеш. "kostel", словацк. "kostol" [8].
Варто наголосити, що поняття "Церква" походить вщ двох грецьких ств, "sKK^noía" та "tó KupiaKÓv", як вказують на подвiйну природу Церкви - Божественну i людську.
З юторично! позици християнська традицiя мае два перюди розвитку: Старозавiтний та Новозавгтний. Необхiдно, цiлком справедливо, виокремити Церкву Старозавгтну та Церкву Новозавггну.
Спадкоемний зв'язок перiодiв проявляеться в незмшнш спрямованостi духовно-морального становлення людини. Людина покликана не вчиняти ^ха та прагнути до святостi, яка становить природу Бога. 1стотна вщмшнють цих перiодiв полягае в переосмисленш фiлософських завдань духовно-морального становлення людини.
Як зазначае С. Булгаков, Старозаветна Церква, як Богоустановлена община, збертае непошкоджену вiру в iстинного Бога, огороджена священним обрядом i законом, i е праобразом прийдешньо! Церкви Христово! [5, c. 58].
Задля утвердження вчення про вiру i моральнють Бог надав Старозавiтнiй Цер^ звiд норм, в яких виклав Свою волю про правила життя старозаветно! людини. Основу цього природного закону становлять заповщ десятислiв'я. Саме щ норми стали пiдrрунтям для формування закошв богослужбових та пов'язаних з ними - обрядових.
Закони богослужбовi визначали мюце (скинiя), особи (Левити, священики), часи (ранок i вечiр кожного дня, свята тощо) i ди (жертвоприношення), пов'язанi з богослужшням. Закони обрядовi мали на мет внести освячення у все життя старозавгтньо! людини та вшм проявом повiдомляти про богослужбовий характер. Порядок управлшня в часи шдзаконш мав особливi риси, що надають йому каношчного характеру. Цей перюд в життi пiдзаконного людства прийнято називати теокраиею (богоправлiнням), тому що верховним правителем народу був Сам Бог i вщ Нього походили закони не лише каношчш, а й свгтсью [12].
Варто зазначити, що у часи Мойсея Старозаветна Церква отримала, так би мовити, повне i остаточне визначення щодо вiри i моральности порядок богослужшня i управлшня. Вона е фундаментом всього шляху розвитку, який пройшла Християнська Церква за два тисячолггтя свого юнування.
Онтолопчш межi Новозавгтно].' Церкви збiгаються з днем П'ятидесятнищ, коли на апостолГв зiйшов Святий Дух i вщ цього моменту Ïx спiльнота стала християнською Церквою.
На думку М. Поснова, Церква - це засноване i кероване 1сусом Христом, Сином Божим, об'еднання вiруючиx в Нього, освячених Духом Святим в ташствах, в надп очищення вiд грixiв i спасiння в прийдешньому житп [14].
Цiкаву позицiю щодо розумшня поняття Церкви висловлюе С. Аверинцев. На думку дослщника, iдея Церкви: "мислиться не тiльки як земна реалiзацiя задуму Бога, але - в якост оxоронницi колективного - "ортодоксального" досвщу - як гносеолопчний критерiй пiзнання Бога. З погляду християнства, людина може адекватно розшзнати та сприйняти одкровення не як вщособлений iндивiдуум, а в самш ситуацiï спiлкування з усiма членами церкви, як живими, так i померлими " [3, с. 236].
Якщо звернутися до першоджерел християнсько].' релiгiï, а саме Бiблiï, - Церква розглядаеться як Тшо Христове: "I ви - тшо Христове, а зосГбна - ви члени" ( I Кор. 12:27), "а Церква - Його тшо, повня Того, що все всГм наповняе" (Еф. 1:23), " тепер я радда в стражданнях своïx за вас, i доповнюю недостачу скорботи Христовоï в тiлi своïм за тшо Його, що воно - Церква" (Кол. 1:24). Як бачимо, це високе розумшня Церкви е догматичним.
"Мютичне Тшо Христа", що е життевим сшвпричастям, спшьнютю життя Христа i його члешв - основний змют xристиянськоï доктрини про Церкву. Цьому новому життевому юнуванню вiруючиx християн мае вiдповiдати нова моральна поведшка: моральне богослiв'я грунтуеться на богослiв'ï догматичному. Концепцiя "Церква - Тшо Христа" бiблiйно припускае семГтську, iудейську ментальнiсть, яка не знае сувороï еллiнськоï диxотомiï "тшо - дух", а натомють хоче вказати на всю людину, на всю людську особу разом iз тiлом. Те, чим насамперед е людина, виявляеться у всш людськш сферi саме через тiло, яке мютить духовне разом з матерiальним. Отже, тiло не е дiаметрально протилежним дуxовi [7, с. 82].
АнрГ де Любак стверджуе, що метафоричним висловом "Церква - Тшо Христа" апостол Павло позначае певний оргашзм, що уявляеться йому цшком реальним, члени якого водночас вщокремлеш та единг Це тшо являе собою видиму спшьноту з власною структурою, в нш юнуе певний "розподш працi", тобто члени його виконують кожний свое служшня. Проте це тшо е спшьнотою внутршнього мiстичного життя, де зникають вс природнi вiдмiнностi та протилежностi, що юнують мiж його членами, хоч би якими непримиримими вони були самi по собi [4, с. 93].
Вщповщно до цiеï концепцп Церква розглядаеться в значеннi метафiзичноï формули - Тiла Христа, яке охопило все людство i природу в одному вселенському оргашзм^
Являючи собою Мютичне Тшо Христа, Церква перевершуе все земне i шяким земним законам не тдпорядкована, але як людське суспшьство вона тдкоряеться загальним умовам земного порядку: вступае в ri чи iншi вщносини з державами та iншими суспшьними утвореннями [17, с. 18].
Саме тому Церква Христова мае власний Надприродний фундамент, незалежний вщ впливу земних факторiв, вона живе за власним законом духовного буття.
Слушною е думка М. Бердяева, який зазначае, що Церква - це живий оргашзм, оргашзм Боголюдський, в якому дiе неперервний взаемозв'язок Бога i людства. Як i будь-який оргашзм, Церква може переживати кризу, може хворГти, може вщроджуватися i розвиватися. Хворiе i переживае кризу не Бог, не божественна ютина Церкви, а людство [6].
Як людське об'еднання, Церква мае власш формально визначеш закони (канони), на основГ яких формуються ïï внутршш процеси, вщносини, i яю визначають взаемовщносини мГж ïï членами та шшими суспшьними утвореннями, зокрема державою.
В. Цитн звертае увагу на те, що: "Засновник i Глава Церкви дав ш СвГй закон: правило вГри i правило жити по вГрГ, тобто догмат вГри i моральний закон. Своï основш закони Церква отримала вГд самого 1суса Христа, ГншГ закони вона видала сама, владою, яку Вш ïï дав" [17, с. 59].
Божественна воля е основою правотворення в ЦерквГ, надае правового характеру кожнш нормГ каношчного права. Але вона не поза каношчним правом, адже надприродне право е правом
Церкви пею мiрою, якою воно формуе, визначае i структуруе Церкву в правову спшьноту, створюе ïï правовий устрш [9, с. 27].
У розумшш християнина Церква це - божественна установа, в якш i через яку втшюеться в родi людському iдея царства Божого на Земл^ тобто повiдомляеться людям ютинне богопiзнання i подаються благодатнi сили i засоби до духовного ïx вщродження, до приведення ïx волi в згоду з волею Божою i до досягнення кiнцевоï мети християнсь^' релiгiï - еднання людини з Богом у вiчному житп [15].
Вважаемо, що в свгтському аспектi доцiльно розглядати поняття "Церква" з таких, зокрема, позицш: 1) у широкому розумшш як особливий тип релшйно1' оргашзацп, об'еднання послщовниюв тiеï чи iншоï релiгiï на основi спiльностi вiровчення i культу; 2) у вузькому розумшш як культову споруду у православних, католицьких та окремих протестантських християн, у якш вщбуваються релшйш богослужшня, обряди [18, с. 397].
Термшом "Церква" прийнято визначати оргашзащю для керiвництва та управлiння релiгiйним життям вiрян. Для не1' xарактернi певнi риси: наявнють iерарxiï; догматики (системи теологи); встановленого (каношзованого) культу та канону церковних книг [19, с. 559].
В чинному украшському законодавсга вщсутне таке юридичне поняття, як "Церква". Натомють визначено поняття "релшйна оргашзащя", хоча у ст. 35 Конституцп Украши проголошено, що "Церква i релтйш органiзацiï вiдокремленi вiд держави, а школа вщ церкви. Жодна релтя не може бути визнана державою як обов'язкова" [1]. Це дае нам пщстави зробити висновок, що в Конституцп Украши видшено два окремi поняття - "Церква" i "релтйна органiзацiя", якi теж е самостшними суб'ектами права.
1ншу позицiю законодавець виклав у Закош Украши "Про свободу совiстi та релшйш органiзацiï". У ст. 5 цього Закону визначено, що "Церква (релшйш оргашзацп) в Украш вщокремлена вiд держави", тобто ототожнено щ два поняття. А у ст. 7 законодавець не використовуе поняття "Церква" i характеризуе лише релтйш оргашзацп. Цшаво, що у частиш другiй ст. 7 цього Закону визначено, що "релшйними оргашзащями в Украïнi е релшйш громади, управлiння i центри, монастир^ релiгiйнi братства, мiсiонерськi товариства (мюп), дуxовнi навчальнi заклади, а також об'еднання, що складаються з вищесказаних релiгiйниx органiзацiй" [2].
Вважаемо, що внаслщок такого нечеткого розумiння Церкви як релшйно1' органiзацiï у Конституцп Украши та Закош Украши "Про свободу совют та релшйш оргашзацп"' виникае необхщшсть внесення змiн до чинного законодавства Украши з метою визначення та юридичного закршлення единого поняття "Церква".
Церкву можна розглядати як потужне знаряддя формування системи моральних цшностей, нацюнально1' щентичносп, забезпечення стабшьносп та нацiонального примирення у суспшьствг
Церква - це сощальний iнститут, який мае давню юторичну традицiю, складну iерарxiчну структуру та власну нормативно-правову базу (каношчне право, церковне право, священне право), яка обслуговуе ïï внутрiшнi вiдносини. Одна з головних функцш Церкви щодо суспiльства i держави полягае в нормативнш регуляцiï поведiнки людей. Для цього вона володiе канонами вiровчення, релiгiйними, етичними i правовими заповщями, якi мiстяться у священних книгах i в рiзноманiтниx коментованих додатках до них, а також вщповщними статутами [16, с. 64].
На переконання Н. Зайцево1'-Чшак, Церква як сощальний шститут - це стшкий комплекс формальних i неформальних правил, щей, принцишв, цшностей i норм, яю регулюють щоденну життедiяльнiсть людей i оргашзують ïx у систему сощальних статусiв i ролей вщносно Бога [11, с.15].
Консолiдацiя суспшьства передбачае узгодження iнтересiв, вiдчуття прюрите^в загальнодержавних, регiональниx, корпоративних та нацюнальних цiнностей та позицiй. Тому Церква, виступаючи генератором духовно-свгтоглядних iнтересiв, сприяе засвоенню шдивщом нацiональниx духовних цшностей, опосередковуючи сощальним самопочуттям, яким визначаеться i стан, у якому перебувае людина, i мета, яко1' вона мае досягти. Цшнюна структура правово1' норми на рiвнi iндивiдуальноï свщомосп не завжди збiгаеться з ïï структурою на груповому та сощетальному рiвняx. Можливий конфлiкт цих структур, який характеризуе соцюкультурну
динамшу суспшьного розвитку. Церква виступае шструментом локалiзащl конфлiктного потенцiалу суспiльства та чинником системно-позасистемно! динамiки [13, с. 310].
На нашу думку, Церква безпосередньо бере участь у формуванш високого рiвня загально! нормативно! культури та правосвiдомостi громадян, виховуе повагу до права та активно сприяе тдтриманню цившзованого правопорядку в суспшьсга.
Висновок. Пiд канонiчно-правовим обгрунтуванням "Церкви" слщ розумiти 11 догматичний та юридичний змiст. З позицп канонютики 11 розглядають як метафiзичну формулу - "Тшо Христа", основою яко! е твердження про життеве ствпричастя - еднiсть усiх членiв Церкви як единого оргашзму. Свiтське розумшня Церкви зводиться до релшйно! оргашзацп, яка надiлена такими ознаками: наявнютю визначено! iерархil, догматики, правово! системи (каношчне право).
1. Конститущя Украгни: прийнята 28 червня 1996 р. // ПЕлектронний ресурсП / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 2. Про свободу сов1ст1 та рел1гтт оргатзацп: Закон Украгни № 987-Х11 в1д 23.04.1991 р. // ОЕлектронний ресурсП /Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12. 3. Аверинцев С. Соф1я-Логос: словник. -2-ге вид. - Кигв, 2004. - 640 с. 4. Анр1 де Любак. Роздуми про Церкву / пер. з фр. - К.: Дух i л1тера, 2010. - 504 с. 5. Булгаков С. Очерки учения о Церкви // Путь. - № 1. - С. 53-78. 6. Бердяев Н. А. Царство Духа и царство кесаря / Н. А. Бердяев. - М. : Республика, 1995. - 434 с. ПЕлектронний ресурсП / Режим доступу: http://krotov.info/library/02_b/berdyaev/1947_40_00.html. 7. Водотвець I. Еклезеологiя. Церква Христова [перек. з тал. М. Димид]. Рим-Львiв. - Монастир Монахiв Студтського Уставу. - Львiв: Свiдчадо, 1994. - 288 с. 8. Вiдкрита православна енциклопедiя "Древо" // ПЕлектронний ресурсП / Режим доступу: http://drevo-info.ru/articles/665.html. 9. Джероза, Лiберо. Церковне право / пер. з тм. Н. Щиглевськог. - Львiв: Свiдчадо, 2001. - 336 с. 10. Димид М. Греко-католицька еклезеологiя - Херсонеське тагнство свободи: т.1. Еклезiологiя / М. Димил. - Львiв: Свiчадо, 2007 - 319 с. 11. Зайцева-Шпак Н. О. Роль церкви як сощального тституту у сучасному украгнському суспiльствi /Вiсник Львiв. ун-ту., Серiя сощол. 2010. Вип. 4. -14 - 21 с. 12. Милеант Александр. Священное Писание Ветхого Завета // ПЕлектронний ресурсП / Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=70739. 13. Омельчук В. Регулювання церковно-державних вiдносин як чинник формування eдностi гумантарного простору европейських держав / В. Омельчук // Наук. зап. 1н-ту полт. i етнонац. до^дж. - 2009. - Вип. 43. - С. 303-312. 14. Поснов М. С. История Христианской Церкви / М. С. Поснов. - М. : Издательство имени святителя Льва, папы Римського, 2007. - 608 с. ПЕлектронний ресурсП. - Режим доступу: http://shalygin.ru/_outfiles/outpages/postnov_history.pdf. 15. Павлов А. С. Курс церковного права. -СПБ.: Лань, 2002. - 384 с/ ПЕлектронний ресурсП. - Режим доступу: http://lawdiss.org.ua/ books/394.doc.html. 16. Сливка С. С. Каномчне право: [навч. поаб.] / С. С. Сливка. - К.: Атта, 2012. - 160 с. 17. Цыпин В. А. Церковное право / В. А. Цыпин. - 2-е изд. -М. : Изд-во МФТИ, 1996. -744 с. 18. Шевченко В. М. Словнuк-довiднuк з релiгiезнавства / В. М. Шевченко. - К.: Наукова думка, 2004. - 560 с. 19. Шмидт О. Ю. Большая Советская Энциклопедия / гл. ред. О. Ю. Шмидт. В 65 т. - М. - ОГИЗ РСФСР. - т.60, 1934. - 629 с.
