CC BY
7
УДК 37.013.73
Г. I. ФШн, доктор фшософських наук, доцент
ПОСТСЕКУЛЯРН1 ТЕНДЕНЦП У ДУХОВНОМУ ЖИТТ1 СУЧАСНИХ СОЦ1УМ1В I ПЕРСПЕКТИВИ ОНОВЛЕННЯ ВИХОВНИХ ПРАКТИК ОСВ1ТИ
У статт1 анал1зуються постсекулярш тенденцп у духовному житт1 сучасних соц1ум1в / перспективи оновлення виховних практик освти. Висв1тлюються особ-ливост1 впливу рел^гп на процеси патр1отичного виховання у систем1 освти. Запро-поноват рекомендаци щодо впровадження позитивного досв1ду пров1дних крагн з питань взаемодИ' св1тськог та рел^гтног осв1ти й виховання.
Ключовi слова:рел1г1я, «громадянськарелтя», патрютичне виховання, навчаль-ний план, система освти, духовне життя.
Актуальшсть до^дження. У реалiях постсекулярного суспшьства, коли релшйш смисли починають ввдгравати роль орieнтирiв у духовному житп суспшьства, осв^а потребуе нових iмпульсiв. В останш роки в освт накопи-чений певний досвщ застосування релЫйних смислiв та мiжконфесюнальноi комушкацп у процесi тдготовки сучасного фахiвця. Компоненти морально-етичного вчення рiзних конфесiй повиннi знайти свое повнощнне вщобра-ження у вивченш предметiв соцiально-гуманiтарного спрямування. Особливо це стосуеться християнсько" етики, смисли i настанови яко" задають напрям оновлення виховним практикам осв^и. Цьому може сприяти обов'язкове та факультативне викладання релЫйно-тзнавальних, релiгiезнавчих дисциплiн у навчальних закладах. Але викладання релтезнавчих курав мае бути поза-конфесшним.
Впровадження курсу християнсько" етики для навчальних закладiв може бути ефективним лише за умов "" постсекулярно" адаптаци i пiдпорядкування метi розвитку морально" свщомосп вiйськовослужбовцiв до рiвня посткон-венщонально" моралi, яка е передумовою ствердження постконвецiонального патрiотизму.
Вщ гармонiйного еднання знання й вiри, "х свiтоглядного синтезу, повер-нення людиш сенсу "" життя, вiри у свое унiкальне призначення залежить можливють найбiльш повно" життево" самореалiзацii. Необхiдно звернутися до досвiду провщних кра"н щодо релiгiйного компоненту осв^и, зокрема його впливу на процеси громадянського й патрютичного виховання, а також до дослщження можливостей наближення до головних прiоритетiв Свропейсько"
© Фшш Г. I., 2017 45
осв^и, використання стандар^в осв^и, навчальних плашв майбутшх фахiв-
Аналiз останн1х джерел i публЫацш. Важливий внесок у дослщжувану нами тему зробили украшсью та зарубiжнi релiгieзнавцi, фiлософи, сощо-логи, юторики: В. Бондаренко, М. Бабiй, О. Бучма, Л. Виговський, С. Дулуман, М. Закович, С. Здюрук, В. Сленський, А. Колодний, Б. Лобовик, В. Лубський, М. Маринович, В. Пащенко, П. Саух, Л. Филипович, А. Чернш, П. Яроцький та ш. [1-8].
Мета статтi: проаналiзувати постсекулярш тенденцп у духовному житп сучасних соцiумiв i перспективи оновлення виховних практик освiти.
Виклад основного матерiалу. Спостер^аеться збiльшення дослiджень, присвячених вивченню надзвичайно складного та неоднозначно сприйня-того феномену «громадянсько'' релт'». Деякi науковцi трактують грома-дянську релтю як вiдмову вiд щнностей «традищйно' релт'», як спробу «америкашзувати» наше суспiльне життя, iншi вщзначають п як одну з умов згуртування наци. Водночас елементи громадянсько'1' релт'' ми зна-ходимо в рiзних сферах життедiяльностi суспiльства. Наявною е супе-речнiсть мiж таким сустльним феноменом, як громадянська релтя, який впливае на суспiльну свщомють, i його недостатнiм фiлософським осмис-ленням.
На сьогодш фiлософський аналiз релшйного компонента освiти та його вплив на процеси громадянського, патрютичного виховання е дуже важли-вим. Релшйна освiта та культура протягом тисячол^ньо! юторп виконувала не тiльки вiроповчальнi функцп, а й довгий час була рушiем науки, просвь ти, високо! духовно! культури. Вона сформувала фундаментальну базу осв^ньо! доктрини, накопичила значний потенщал у справi виховання молодого поколшня. Суспiльнi трансформацп останнiх десятилiть, пов'язанi зi становленням Украши як незалежно'' держави, вщкрили простiр для вщ-родження та розвитку традицшних для укра'нського суспшьства конфесiй, якi, попри втрати, пов'язаш з протидiею 1'м з боку тотал^арно'' влади, збе-регли значш можливостi виконувати сво'' першочерговi функцп - проповщ-увати й навчати людей вiри. Нинiшнiй характер державно-церковних вщ-носин та вiльна дiяльнiсть релiгiйних органiзацiй здобули новi можливос-тi розвитку.
Незважаючи на розбiжностi у взаемодп мiж свiтською та релшйною освь тою в европейському простор^ можна видiлити три групи кра'н для визна-чення ролi релiгiйного навчання в загальноосвiтнiй система Перша група -вiдсутнiсть такого навчання у школi (Францiя). До друго'' групи належать
кра'ни, де наявне гарантоване державою BipocnoB^He навчання у школi (Hi-меччина, Фiнляндiя, Польща, Авcтpiя, Грещя, Kinp, Iталiя, Icпанiя). До третьо' групи належать кра'ни, у яких наявне нeвipocпoвiднe навчання у школ^ що opганiзoвуeтьcя й гарантуеться державою (Дашя, Вeликoбpитанiя, Швeцiя, Hopвeгiя). У цих кра'нах peлiгiйним вихованням откуеться держава й кате-хiзацiя е обов'язковою. В окремих кранах релшйне виховання проводиться державою cпiльнo з церквою (Вeликoбpитанiя, Швeцiя).
Особливе мюце в дocлiджeннi peлiгiйнoгo компонента осв^и, зокрема, належить феномену громадянсько' релш!'. Можна погодитися з Д. Г. Грищу-ком, який стверджуе, що мюце peлiгiйнoгo компонента в осв^ньому пpoцeci вciх piвнiв у США досить важливе. Незважаючи на певш спроби секуляриза-цп ocвiти в Америщ, частка так звано' «громадянсько'1 релш!'» в шкoлi все одно залишаеться значною.
Громадянська релшя не бере за основу лише Бiблiю, а генеруе спадщину багатьох вipувань про гpoмадянcькicть, почуття обов'язку перед Богом i людьми та iншi чесноти. У багатьох школах та ВНЗ Америки е спещальш моли-тoвнi юмнати, де представники piзнoманiтних peлiгiйних конфесш мають змогу молитися. Перед початком навчання в багатьох школах читають так зваш мoвчазнi молитви до Бога, який е заступником Америки. Тому переко-нашсть у протекторат Бога над США е тдгрунтям «гари в Америку», яка насамперед переважае над практично будь-якою релшею та е iдeoлoгiчним ядром громадянсько'1 ocвiти в США [1; 3].
Американський сощолог В. Герберг (1898-1977) ще до Беллаха тдкрес-лював, що особлива роль у прищепленш cакpалiзoваних цiннocтeй американ-ського способу життя належить cиcтeмi початково'1 та середньо'1 ocвiти. Тут, на його думку, юному амepиканцeвi прищеплюють основш положення гро-мадсько'1 релш!' (civic religion). Спираючись на це, вш стверджував: «Публiч-нi школи стали майже священним об'ектом американського народу, вони допомагали вщтворювати амepиканцiв, i не було нiчoгo важливiшoгo вщ цього завдання. Амepиканiзм, якщо цим словом можна позначити глибоке бажання бути американцями, тзшше затьмарив релшю як найважливiшу 1'х характеристику, хоча це знещнення релш!' маскувалося за допомогою ново' концепцп, вiдпoвiднo до яко' peлiгiя й наука сприймались як процеси пара-лeльнi, що перетинаються лише наприкшщ» [8]. Зпдно з Гербергом, в Америщ сформувалась «peлiгiя публiчнoi ocвiти», яка стала головним чинником формування американсько' мoлoдi. Тут навчають не християнству, а «релш!' демократа», релш!' американського способу життя.
Американсью шкoляpi щоранку читають молитву такого змicту: «Я вipю в Спoлучeнi Штати Америки як уряд народу, з народу i для народу; чия мщна
сила похщна вщ згоди керованих; у демократ^ в Республщц у суверенну "Нащю тд Богом" багатьох суверенних штатiв; у досконалий союз, единий i неподiльний; установлення принципiв свободи, рiвностi й справедливости, за якi американськi патрюти жертвували сво"м життям i щастям. Я вiрю, що мо"м обов'язком е любити кра"ну, пiдтримувати """ Конституцiю, тдкорюва-тися """ законам, шанувати """ прапор i захищати """ проти всiх воропв» [7].
Значна увага в системi осв^и США та iнших провiдних кра"н свiту при-дiляеться громадянськiй релш", яка сприяе патрiотичному вихованню, що надае можливють формування гiдного й вщданого сво"й кра"ш громадянина. Громадянську релiгiю можна трактувати як сакральний вимiр одвiчного праг-нення нацп до самоствердження, як освячення """ волi до здобуття державнос-т! Можна сказати, що громадянська релшя - це сприйняття етносом свого буття як богоданого, а отже, й виправданого, належного, неминучого, у якому релiгiйнi мiфи, легенди, обряди перепштаються з певними сощально-поль тичними настановами. Бог у такш релш" е не тiльки Творцем свггу, а й охо-ронцем нацп. Чудовим прикладом цього е слова молитви за Укра"ну: «Боже, великий, единий, нам Укра"ну храни!».
Громадянськарелгггя - це таке сощально-духовне утворення, що виражае сакральний вимiр утвердження етносом (нащею) осiбноi державносп, сприйняття спiльнотою свое" дiевостi як набуто", коренi яко" сягають трансцендентного одвiчно-лiнiйного чину спшьноти й у якому певнi сощально-пол^ичш настанови переплiтаються з релiгiйними мiфами, легендами, обрядами, ритуалами [6]. Оскшьки громадянська релiгiя е сакральним вимiром життя нацii, а синошмом до не" часто вживаеться термш «нацiональна вiра», то виникае запитання, чи не тотожне поняття «громадянська релшя» з поняттями «народна релшя» й «етшчна релiгiя»?
1нше бачення народного християнства наявне в спадщиш видатного укра"нського iсторика М. Грушевського. Дослiдники його творчостi так окреслюють цей феномен: «Укра"нське християнство - це особливе релшй-не утворення, що сформувалося протягом ХIII-ХVII ст. i виражае детермi-новану сощальними й культурними обставинами життя укра"нського етно-су, еднiсть щей дохристиянського св^огляду, християнства й побутуючих в Украiнi iнших релiгiй» [5]. Цей феномен учений визначав також як нове, народне християнство або ж народна релтя. Якщо прийняти концепщю М. Грушевського й народне християнство трактувати як рiзновид християн-сько" релiгii, то, звичайно, вона не може ототожнюватися з громадянською релшею. Проте в такш релш", якщо вона реально юнувала, були наявш елементи громадянсько" релiгii. Отже, етшчш (нацiонально-державнi) релi-гii не тотожш з громадянською релiгiею, нацюнальною вiрою, але вони
можуть бути одним iз чинниюв утвердження "" в прямому або опосередко-ваному виглядi [4].
Щодо спроб шкорпорацп релiгiйного компонента в систему освгги, то важливо врахувати свiтський характер нашо" держави й освгги. Маемо до-статньо прикладiв, коли цей важливий принцип порушуеться, через освячен-ня, ритуалiзацiю релшйними органiзацiями державних заходiв, пiд час офь цiйного вiдкриття нових шкш, навчальних закладiв; початку навчального року; участ представникiв окремих конфесiй у ритуалi випуску молодих фахiвцiв.
Отже, забуваеться фундаментальне правило: базова цшшсть демократичного суспшьства - св^сьюсть. Свiтськiсть постае одним iз суттевих чинникiв забезпечення й гаранта свободи совют^ зокрема i в системi освiти - сощаль-ного шституту, який на сьогоднi е найважлившим в аспектi соцiалiзацii осо-бистосп. Свiтська держава мае забезпечувати такий стан речей, за якого шя-ка конфеая, а тим бшьше нiяка владна структура, не могли б нав'язувати будь-кому певнi конфесшно-обгрунтоваш моральнi, культурно-духовнi засади, певну вiросповiдну iдентичнiсть. Тому учнi та студенти навчальних закладiв повиннi мати грунтовш науковi знання про релiгiю, "" конфесiйнi вияви, на-прями, течп, знати "х iсторiю, базовi положення "х вчень, моральнi настанови. Знання про релЫ" в системi осв^и повиннi надати майбутнiм фахiвцям «якю-ний iнтелектуальний багажа», на базi якого вони могли б вшьно висловлювати думки щодо релiгiйних питань, зокрема й морально-етичного вимiру, ефек-тивно проводити роботу з навчання та виховання представниюв багатьох конфесш.
Цьому може сприяти обов'язкове та факультативне викладання релшйно-пiзнавальних, релшезнавчих дисциплiн у вiйськових навчальних закладах. Компоненти морально-етичного вчення рiзних конфесш повинш знайти свое повноцiнне вщображення у вивченнi предметiв соцiально-гуманiтарного спрямування. Однак викладання релiгiезнавчих курсiв мае бути позаконфе-сiйним.
Висновки. Проблема впровадження шкорпорацп релЫйно" складово" в на-цiональну освiтню систему врегульована лише частково - та й то здебшьшо-го шляхом самооргашзацп спiльноти. Залишаеться ще достатньо момешив, якi потребують свого вирiшення, зокрема питання правового характеру. Проблема взаемодп церков, релшйних та св^ських органiзацiй, а також навчальних закладiв активно обговорюеться в укра"нському суспiльствi, адже вона е складною, неоднозначною та суперечливою. И в середовищi експер^в, нi серед пол^июв та законодавцiв, представникiв освiти, ш на рiвнi громадсько" думки не спостер^аеться однозначностi "" розумiння. Тим часом у системi освiти США та шших провiдних кра"н св^у значна увага придiляеться рель
гшному компоненту, що сприяе патрютичному вихованню, надае можливос-т формування пдного й вщданого сво'й кра'ш громадянина. Дocлiджeння заpубiжнoгo дocвiду впливу релт' на процеси громадянського, патрютично-го виховання в cиcтeмi ocвiти може бути корисним для розв'язання проблем реформування в^чизняно! системи ocвiти.
Л1ТЕРАТУРА
1. Грищук Д. Г. Досвщ громадянсько' соц1ал1зац1' молод! в школах США як важли-вий чинник м1жкультурного д1алогу в сучасному укра'нському освггньому простор! / Д. Г. Грищук // Вюн. ЛНУ 1м. Т. Шевченка. - 2011. - № 13 (224). - Ч. I. -С.175-179.
2. Задорожнюк И. Гражданская религия и патриотическое воспитание в системе образования США / И. Задорожнюк // Высш. образование в России. - 2007. -№ 9.- С. 150-155.
3. Зорн Дж. Путь молодежи к лидерству : учеб. пособие / Дж. Зорн. - Нэшвилл, 1998. - 384 с.
4. Колодний А. Укра'на в ii релпшних виявах / А. Колодний. - Льв1в : СПОЛОМ, 2005. - 336 с.
5. Кондратик Л. «Укра'нське християнство» Михайла Грушевського (фшософсько-сощолопчний анал1з) / Л. Кондратик, О. Кондратик. - Луцьк, 2006. - 168 с.
6. Bellah R. The broken convenan: American civil religion in time of trial [Електронний ресурс] / R. Bellah. - New-York, 1975. - 362 p. - Режим доступу: http://www.perspektivy.info/print.php? ID=35953.
7. Brogan D. The American character / D. Brogan. - New York : Random House, 1975. -217 p.
8. Herberg W. Religion and education in America / W. Herberg // Religious perspectives on American culture. - Princeton, 1961. - 188 p.
ПОСТСЕКУЛЯРНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ В ДУХОВНОЙ ЖИЗНИ СОВРЕМЕННЫХ СОЦИУМОВ И ПЕРСПЕКТИВЫ ОБНОВЛЕНИЯ ВОСПИТАТЕЛЬНЫХ ПРАКТИК ОБРАЗОВАНИЯ
Финин Г. И.
В статье анализируются постсекулярные тенденции в духовной жизни современных социумов и перспективы обновления практик образования. Рассматриваются особенности влияния религии на процессы патриотического воспитания в системе образования. Предложены рекомендации относительно внедрения позитивного опыта ведущих стран мира в сфере взаимодействия светского и религиозного образования и воспитания.
Ключевые слова:религия, «гражданскаярелигия», патриотическое воспитание, учебный план, система образования, духовная жизнь.
POST-SECULAR TRENDS IN THE SPIRITUAL LIFE OF MODERN SOCIETIES AND PROSPECTS OF EDUCATION
Finin G. I.
The subject of the article shows post-secular trends in the spiritual life of modern societies and prospects of education modernization. It also offers recommendations about the introduction of the positive experience of leading countries on the issues of cooperation between religious education and upbringing.
To begin with, in a post-secular society where religious meanings begin to play a great role in guiding the spiritual life of society, education needs new impulses. In recent years in education gained some experience of usage and inter-confessional communication during preparation of modern specialists.
Firstly, components of the moral and esthetic teaching of different confession have to find the full display in studying of the subjects of a social and humanitarian orientation. Especially it concerns Christian ethics which defines the direction to educational practice of education. It can be promoted by obligatory or facultative teaching religious disciplines in educational institutions, but teaching religious courses must be non-confession.
Secondly, it s necessary to refer to the experience of leading countries regarding religious education component including its implications on the civil or patriotic education and research opportunities to approach the main priorities of European education using educational standards and curriculum of future professionals.
One should, however, not forget that, nowadays philosophical analysis of religious component of education and its impact on the education process is very important. Religion and culture for thousands of years served not only faith functions, they considerably influenced development of science, education and high spiritual culture. It formed the fundamental basis of educational doctrine, gained considerable potential in the education of the young generation. Furthermore, one should not forget that social changes of recent decades associated with the development of Ukraine as an independent state. The current nature of church-state relations and the free activity of religious organizations gained new development opportunities.
Despite the differences in the interaction between the secular and religious education in the European area, there are three groups of countries to determine the role of religious education in general education system. The first group - the lack ofsuch studying at school (France). The second group includes countries where religious education in schools usually state guaranteed (Germany, Finland, Italy, Poland) The third group includes the countries where available non-confessional education (Denmark, UK, Norway).
To draw the conclusion, one can say that the phenomenon of civil religion holds a special place in consideration of a religious component of education. The place of
religious component in education is quite important at all levels. What is more, we should not forget the basic rule: the basic value of democratic society it's atheism. Secularism is one of the main factors for providing and guaranteeing liberty of conscience, including an education system, that is a social institute which is the most important aspect of socialization today. Thus, the principle of secularism in the legal framework of the state is a guarantee of autonomy and freedom of everyone to freely make decisions to define themselves in ideological-spiritual sphere without interference of the power factor. A secular state must ensure such a situation, in which no confession, and moreover, no power structure, would not impose someone certain religious-based moral, cultural and spiritual principles, some religious identity.
Consequently, pupils and students of educational institutions should have a thorough scientific knowledge of religion, its denominational manifestations, direction, courses, know their history, the basic provisions of their teachings, moral guidance. Knowledge of religion in the education system must provide a «quality intellectual plant» for future professionals. It will help them to express opinions on religious issues freely, including ethical dimensions and effectively carry out work on teaching and educating representative of many faiths.
Key words: religion, education modernization, patriotic education, «civil religion», educational system, the spiritual life.
