Religious relics of Italy Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy

BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMem C.3. I^M^Koro

Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies

ISSN 2519-268X print ISSN 2518-1327 online

doi: 10.32718/nvlvet9123 http://nvlvet.com.ua/

UDC 338.48-6:27

Religious relics of Italy

O.M. Bezhuk

Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine

Article info

Received 13.09.2018 Received in revised form 16.10.2018 Accepted 17.10.2018

Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine. Tel.: +38-096-757-88-70 E-mail: omkostiv@lvet.edu.ua

Bezhuk, O.M. (2018). Religious relics of Italy. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, 20(91), 111-115. doi: 10.32718/nvlvet9123

Religions have always played a significant role in the formation of the statehood and development of such powerful states as the Byzantine Empire, the Holy Roman Empire, the Kievan Rus, or the Empire of Charlemagne. Peculiarities of the national culture are dictated by its faith. This is due to the fact that folk traditions, mentality, political structure, peculiarities of the historical trajectory of each nation including the religious development, have a tremendous influence on the religious aspects of nations and states. Religious attitudes, religious morality, practice of ceremonies, and church institutions deeply penetrate into everyday lives of people and countries in particular, largely determine their local originality as well as national and cultural identity. In general, the influence of religious-confessional factors is felt at all levels of organization of society's life. The diversity of its manifestations is unlimited, and basically, it is not the impact on the life, but the life itself. This thesis should always be remembered either when illuminating the tourist resources of the country or the conditions of organization of the tourism business. The article is referred to the religious tourism in Italy - the country on the territory of which Christianity (Holy Roman Empire) arose. The article concideres such religious objects of Rome as Vatican, the Basilica of St. Peter, the area around the Capitol, religious practices of the city of Loreto called the Holy House, as well as the worship of sacred Turin Shroud.

Key words: Italy, Rome, Vatican, St. Peter's Basilica, Holy House, Turin Shroud.

Релтйш святиш 1талп

ОМ. Бежук

Львiвський нацюнальний yuieepcumem ветеринарногмедицини та бютехнологт iMemi С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та

Релшйна практика завше вiдiгравала велику роль у становленж державностi та формувант могутжх шперш: Вiзанmiйськоi, Священног Римськог, Кигвськог Руы, Шпери Карла Великого. Це пов 'язано з особливостями культури народу, зумовлено його вiросповiданням. Адже народы традици, менталШет, полШичний устрш, особливостi кторичного шляху кожного народу, включаючи релшйний розвиток, здтснюють величезний вплив на релшйж особливостi народiв та держав. Рел^шж свiтовiдчуття, релгйна мораль, практика обрядiв, церковж установи глибоко проникають у повсякденне життя людей i крати зокрема, багато в чому визначають його мкцеву своeрiднiсть, нацюнально-культурну iдентичнiсть. У цшому, вплив релгйно-конфесшних чиннитв вiдчуваeться на уых рiвнях оргажзацИ життя сустльства. Розмаття його проявiв без-межне, за великим рахунком це не влив на життя, а саме життя. Цей ви^в слiд завше пам 'ятати як при висвiтленнi тури-стичних ресур^в крагни, так i умов оргажзацИ туристичного бiзнесу. У дажй статтi тде мова про релiгiйний туризм 1тали -крагж, на територи яког зародилось християнство (Священна Римська Шперiя). Розглянуто релiгiйнi об'екти Рима - Ватикан, Базилта Св. Петра, площа навколо Каттолт, релшйж практики м. Лорето, що названий Святим Домом та поклотння свя-щенжй Туринський плащанищ.

Ключовi слова: Imалiя, Рим, Ватикан, Базилта Св. Петра, Святий Дм, Туринська плащаниця.

Вступ

На сьогодш в окремих державах свпу вкрай загос-трилася м1жнацюнальна напруга, що сввдчить про

прогалини в освггнш та культурнш практищ Tieï чи шшо1 держави. Це зумовлено наявшстю комплексноï пращ на рiвнi краши щодо збагачення населения знаниями про традици та духовне життя народiв свь

ту. Ключову позицш у цьому займае релтйний туризм. Адже саме релйшна практика, паломництво налаштовуе на толерантшсть, примирення р1зних конфесш свиу. Релтйний туризм е складовою части-ною сучасно! шдустрп туризму. Церкви, собори, мечет^ духовш центри та культов1 музе! - це туристичш об'екти, що користуються зростаючим попитом. Сьо-годш, як 1 багато столль тому, релшйш переконання е одним з головних мотив1в подорожей. Кожен р1к понад 200 млн ос1б у свт здшснюють паломництво (Parfinenko, 2009). В1руюч1 мандрують з цшлю покло-ншня святиням, котр1 у р1зних конфеаях знаходяться у р1зних куточках свиу. Люди здшснюють релтйш туристичш практики у нади знайти душевний спокш, позбутися недуги, ввдчути еднання з близькими людьми. Вони вирушають в дорогу, щоб виконати накладену покуту, вщдати хвалу вищим силам за здобуту благодать або просто висловити подяку в1р1, яка сповнюе !хне життя змютом. З шшо! сторони, виключно релшйш мотиви, зокрема у м1жнародних подорожах, не юнують у чистому вигляд1, хоча вони й не конфлжтують м1ж собою. Класиф1кац1я вид1в туризму охоплюе кшька цшей подорожей як основних, так 1 додаткових, формуе едине сприйняття зб1рного поняття "релшйно-паломницький туризм".

Мета I завдання досл1дження. У данш статп тде мова про релшйт святиш 1талп: м1ста Рим, Лорето, Турин. Вони дають можлив1сть виявити географш поширення християнства, зокрема католицько! кон-фесп та особливосп поширення релшйного туризму Захвдно! Свропи у сучасному свт.

Аналгз остантх досл1джень I публжацт. Основи в1ровчення найбшьш поширених релшй 1 духовних шкал, суть 1 структура релшйного туризму, територ1а-льне поширення рел1гш схарактеризоваш в роботах С. Кузик, О. Любщевой, С. Харьковщенко, Т. Христового, Г. Александрово! та шших автор1в. Дослвдженнями релйи 1 релйшносп укра!нського сус-пшьства в сучасних умовах займаються А. Колодний, Л. Филипович, В. Сленський, Н. Черниш, Я. Стоцький, В. Пилипенко, О. Вишняк та ш. Вони засввдчують, що в умовах глобал1заци, мирацшних процес1в, спричине-них вшнами, внутршшми конфлжтами релшйний туризм мае особливе значения. Вш сприяе духовно-просвггаицькому тзнанню, несе загальноосвпню, мююнерську та благодшну мюш. Адже, як ввдомо, шд час паломницьких тур1в здшснюеться матер1альна допомога 1 грошов1 пожертви на розвиток та збережен-ня релшйних святинь.

Результати та \х обговорення

1тал1я - кра!на, що розташована на швдш Свропи 1 займае весь Апенншський швостр1в. Ця держава займае ключову позицш посеред басейну Середземного моря, що забезпечувало кранам, як юнували тут за чаав Античносп та Середньов1ччя, випдне стра-тепчне положення й контроль над торговельними морськими шляхами. Найважлившою особлив1стю географ1чного положення 1талп е !! розташування на шляхах м1ж Швденно-Захщною Свропою 1 Середшм Сходом. Альпи навиъ у давш часи не були непро-

хвдним бар'ером 1 в наш час не перешкоджають сухо-путним зв'язкам.

У епоху Великих географ1чних вщкритпв Апенншський швостр1в втрачае щ переваги, що не сприяло економ1чному 1 сощальному процвгганню. Новий штенсивний розвиток господарства 1тали розпочався тсля об'еднання кра!ни у шнщ 19 столптя, а в 2-ш половиш 20 столптя 1тал1я увшшла до "Велико! С1мки" найрозвинутших кра!н свиу. Середземно-морський ктмат наклав ввдбиток на особливосп ве-дення сшьського господарства, культуру та побут 1талп.

Всесвиньо ввдома ютор1я 1тали, краса Г! природи, твори мистецтва, культурш пам'ятники, рел1г1йн1 свята, мода й ггалшський стиль життя, вино й гастро-ном1я. Це т1 ключов1 пункти, як1 зробили 1талш важ-ливим туристичним центром светового р1вня. Ту-рист1в приваблюють сонячн1 пляж1 Середземномор'я, краевиди, зимов1 види спорту в Альпах. На частку 1тали припадае 5,6% свгтового туристичного ринку, 1 важливе м1сце в цьому контекст1 займае релшйний туризм. Л1дируюча позиц1я 1талй' серед культурних дистинац1й св1ту п1дтверджуеться найб1льшою к1ль-к1стю об'ект1в Св1тово! спадщини ЮНЕСКО. У кра!н1 розм1щено 49 об'екпв (45 культурних 1 4 природних), що внесен1 до Списку Свишо! спадщини, який в цшому нараховуе 981 об'ект. 1сторико-культурн1 особливосл кра!н св1ту, як 1 етнокультурш неможливо уявити поза рел1г1ею, адже близько 90% мешканщв Земл1 так чи шакше пов'язан1 з нею. Вплив релйп на 1стор1ю 1 культуру краТни, на ментал1тет И народу мае виняткове значення (Макка et а1., 2010).

Саме Священна Римська 1мпер1я стала м1сцем за-родження християнства - одн1е! з провщних рел1г1й св1ту. Вже в 1 ст. до н.е. серед римсько! аристократ^ стало проявлятися скептичне ставлення до на!вних уявлень предков щодо бог1в 1 геро!в. Серед м1ського й с1льського плебсу 1талй', особливо в провшцп, попу-лярн1стю користувались пропов1дники-к1нн1ки. Вони навчали, що багатство 1 знатне становище не дають людиш щастя, а щасливий лиш той, хто зведе до мшмуму сво! потреби, вщмовившись в1д ус1х задово-лень 1 радостей життя. В шнщ III ст. н. е. християн-ство знайшло широке розповсюдження в Римськ1й 1мперй'. До християн приеднуються во!ни, забезпечен1 жител1 м1ст 1 нав1ть представники аристократ, серед яких було б1льш1сть жшок (матрон). Прийнято вважа-ти, що популярнють християнства полягала в тому, що воно не знало племшних 1 станових обмежень. Як говорилось в одному з послань апостола Павла: "Для Бога не юнуе еллша й 1удея, н1 вшьного, н1 раба, але все 1 в усьому - Христос". Християнство в своему перв1сному вигляд1 до крайносп спростило рел1г1йн1 обряди 1 форму культу, ввдмовившись в1д кривавих жертвоприношень, заявивши, що Христос добровшь-но прир1к себе на страждання й смерть. Окр1м того, християнство общяло в1руючим безсмертя - в1чне життя душ1 1 той же час найвищу справедлив1сть -таку ж в1чну кару для людей злих 1 нев1руючих. При-тягували пригноблених та принижених Римсько! 1м-перй' слова Христа: "Останн1 стануть першими". Все це разом привело до того, що впродовж II ст. христи-

янство з релт! pa6iB i пригнiчених поступово перетворилось в сильну церковну органiзацiю, з якою iмперiя через 150 рокiв змушена була укласти союз. Християнство стало свгговою релiгieю, яка цiльно доповнила Римську iмперiю (Vsemirnaja istorija, 2002).

Лопчно, що найбiльшим центром християнського паломництва залишаеться столиця 1талп - м. Рим. До Риму посшшають з усього свиу, щоб побачити Пантеон, Колiзей, Форум, Терми Каракалли, собор Св. Петра, ансамбль площi Капiтолiю, церкви, палаци, вшли, Капiтолiйський музей з античною колекщею, Галерею Боргезе, Нацiональний Римський музей та шше. Щорiчно сюди прибувае близько 50 млн. екскурсантiв, щоб вщввдати Ватикан - резиденцiю глави римо-католицько! церкви. Площа Ватикану -44 га, а чисельшсть населения - близько тисячi осiб. Це переважно прелати Римсько! кури та ватикансьш дипломати. Ватикан - абсолютна теократична вибор-на монархiя, в руках Папи зосереджена виключна влада над м№ярдами католиков, котрi проживають в уах iснуючих кра!нах. При главi Ватикану - Папi Римському - акредитоваш дипломатичнi представни-ки зi 175 кра!н свiту.

Для бшьшосп подорожуючих головною метою по!здки до Риму е ввдвщання меси в соборi Святого Петра, чи отримання аудiенцi! в середу вранцi, тд час яко! можна побачити апостольський палац. Резиден-цiя Папи Римського знаходиться в палаш Сикста, а офщшш апартаменти займають другий поверх.

Колепя кардиналiв - дорадчий орган при Пат. Кардинали призначаються ним довiчно. Близько третини всiх кардиналiв входить до складу римсько! кури, решта посiдае провiднi пости католицько! церкви в iнших кра!нах. Римська курiя здiйснюе керiв-ництво политичною, економiчною та релiгiйною дiяльнiстю Ватикансько! держави i католицько! церкви. Вона е свого роду центральним урядом католиць-ко! держави. На рiвноправних засадах у курш включено 3 секретарiати - по об'еднанню християн; по контактах з нехристиянами; по контактах з невiрую-чими. Святий престол мае два джерела доходiв -дивщенди вiд iнвестицiй й пожертви ввд щорiчного збору, котрий проводиться у всьому свiтi в кожнш католицькiй церквi в червш мiсяцi пвд час свята свя-тих апостолiв Петра i Павла. Щ пожертви вiдомi як "лепта святого Петра" (Stafiichuk and Malynovska, 2009).

Сама назва "Ватикан" походить вщ однойменного пагорба на березi Тибру, де в античну епоху римськ1 жерцi- ватиканi вiIцували майбутне. Тут же, на Мон-те-Ватикано, римський iмператор Калiгула звiв ам-фiтеатр, де проходили жорсток1 глащаторсьш бо!, а в часи Нерона (64-65 рр.) ввдбувалися кривавi страти перших християн. Базилiку було виршено побудува-ти в 324 р. на мюш, де був замучений апостол Петро. Варвари розiп'яли його на хресл вниз головою. У ходi розкопок шд собором св. Петра була знайдена могила апостола. Першi християни побудували на честь апостола скромну капличку, а через два стотття iмператор Костянтин побудував тут величну Базилiку.

19 лютого 1667 р. Джан Лоренцо Бершш (15981680), визначний iталiйський архитектор, пiдготував

третю, останню частину велично! колонади навколо майдану Святого Петра. Вш запропонував, щоб ця "третя рука" колонади мала форму вщокремлених пропiле!в з дев'ятьма м1жколонними прогонами, зверху височiтиме вежа з годинником. Як i вимагав сам собор, майдан мав бути грандюзним. Його за-гальна довжина вiд головного портика до захвдного входу становить 339 м, максимальна ширина - 220 м. На цьому мандат легко помщаеться юрба з 100000 чоловш. Обриси прилеглих до майдану територш напрочуд гармонiйнi. Загалом колонада складаеться з 284 доричних колон i 88 ромбiчних пiлястрiв, згрупо-ваних у чотири ряди. На !! iонiйському антаблементi сто!ть 96 статуй i ще 44 на галереями поперед дворика. Обелюк з Гелюполюа, заввишки 41 м, перевезений 1586 р. сто!ть у фокус Сцiплa. Обабiч нього е 2 круглi фонтани, один - Мадерни (1614 р.), iнший додав у 1667 р. архитектор Бертт Будiвництво колонади Бернiнi завершило проект реконструкци, яка тривала в соборi св. Петра 161 рiк. Колонада завершила роботу, що не припинялася впродовж усього перюду Контрреформацп з 1506 року. Ватикан - грандюзний ансамбль aрхiтектури, скульптур, монументального живопису i прикладного мистецтва, що сформувався у XVI-XVII ст. У його створенш брали участь тaкi видатш майстри, як Браманте, Рафаель, Мшеландже-ло, Бернiнi. Музе! стародавнього мистецтва Ватикану представляють найбагатшу у свт колекцiю класич-ного мистецтва. Цей комплекс складаеться з бшьш шж 1000 комнат, каплиць i музе!в. З 1956 р. вся тери-торiя Ватикану, разом зi спорудами та творами мистецтва, взята пвд охорону ЮНЕСКО як комплекс виключного значення для свiтово! культури (Norman. 2008).

У соборi Святого Петра по лiву сторону ввд входу розмiщуеться велична робота Мiкелaнджело «П'етта» (Оплакування). Ддва Мaрiя оплакуе свого сина тсля розп'яття. Характерно, що Ддва Мaрiя виглядае надзвичайно молодою. Мшеланджело дав !й обличчя свое! матер^ яка померла, коли йому було лише 6 рок1в. На убранш Дiви мiститься напис, що автором "П'етти", е нiхто шший, як aмбiтний молодий 23-рiчний художник-скульптор.

Нaдaлi знаходиться Кафедра - мкце, з якого свя-щеники звертаються до вiруючих. Зроблена вона Джан Лоренцо Бершш пвд куполом Мшеланджело. Характерно, що вся мщь була знята з храму язичнишв у Пaнтеонi. Нaдaлi за куполом знаходиться мюце конклаву ("шд ключ"). Це аж нiяк не демокрапя, проте !! процедура вибору спираеться на важкий до-свiд. Адже вiдомо, що в Х столпи до влади прийшла ж1нка - папеса 1оанна, котра стала Папою Римським.

Систему конклаву запровадив Григорш Х. Колегiя кaрдинaлiв мала збиратись у Римi у Вaтикaнi впродовж 15 дшв пiсля смерп Папи. Коли ще не було ш телеграфу, нi зaлiзниць, це правило ввдкидало бшь-шiсть кaрдинaлiв, яких не було на той час в 1тали! Папський камерарш дiстaвaв наказ замкнути !хш преосвященства в Сикстинськш кaплицi i тримати !х "шд ключем", аж поки вони не ухвалять постанову. Голосування тривало, доки обраний кандидат дютавав 2/3 голосiв + ще один. Тут же камерарш випускав

cигнaльний cтoвп бiлoгo диму, a кaрдинaли-вибoрцi зaтвeрджyвaли нoвoгo пoнтифiкa cвящeннoю o6H™-цeю пocлyxy. Вiдoмo, щo Пaпy Ioaннa Пaвлa II, oбрa-ли з 8 cпрoби у жoвтнi 1978 рoкy. П!д 4ac ocтaнньoгo туру зa ньoгo прoгoлocyвaлo 103 зi 109 приcyтнix кaрдинaлiв. Сиcтeмa Григoрiя X збeрeглacя дo нaшиx днiв.

Цiкaвoю в coбoрi e cкyльптyрa флoрeнтiйcькoгo мaйcтрa Aрнoльфe д Кшбю "Святий Пeтрo". Вoнa мae oднy cпeцифiчнy ocoбливicть. Уа тyриcти, ^o-xoдячи пoвз №1', пoтирaють прaвy нoгy cвятoгo, зaдy-муючи нaйпoтaeмнiшi бaжaння. Пoряд знaxoдитьcя кoпiя кaртини Рaфaeля "Прeoбрaжeння".

У cвятiй Бaзилiцi мicтятьcя cкyльптyрa "Свято! Олeни" - мaтeрi iмпeрaтoрa Кocтянтинa, який дaв дoзвiл нa cпoвiдyвaння xриcтиянcтвa в Римcькiй !м-шрп. Сaмe Святa Олeнa привeзлa з Gрycaлимy бaтiг, яким кaрaли Хриега, пeрeклaдини яceл, дe вш нaрo-дивcя, дрaбинy, пo як1й Icyc Xриcтoc пiднявcя дo Пoнтiя Пилaтa (тaк звaнa "Святa Скeля").

Iншa cкyльптyрa "Святoï Вeрoнiки", ця cвятa йшлa зa Xриcтoм пo xрecнiй дoрoзi, здiйcнивши 14 зyпинoк, читэючи з ним уривки з "Gвaнгeлiя". Сaмe Вeрoнiкa витeрлa йoмy лиш плaткoм, дe зaлишивcя лик Хрш-тa. В xрaмi Святoгo Пeтрa знaxoдитьcя щe й фiгyрa штурмта Лoнгiнa, який мaв пoдaти згак, кoли мoлo-дий eврeй - Icyc Христа пoмрe. Щoб пoлeгшити cтрaждaння, вш прoбив йoгo шчшку cпиcoм (Hristov, 2003).

Щe oднa ocoбливicть Вaтикaнy - швeйцaрcькa гвaрдiя. Вoнa cклaдaeтьcя !з 110 гвaрдiйцiв, штр! e приcyтнiми нa пocтiйниx цeрeмoнiяx, мecax тa приш-мax зa yчacтi Пaпи Римcькoгo. В будш дш швeй-цaрcькa гвaрдiя c^sye зa пoрядкoм нa Плoщi Святого Пeтрa. Одягнeнa гвaрдiя зпдш !з дaвнiми трa-дищями - фoрмa пoшитa зa ecкiзoм c^oro Miкeлaн-джeлo Бyoнaрoттi.

Вiдoмo, щo Бaзилiкa Святoгo Пeтрa - нaйбiльший xриcтиянcький xрaм у Gврoпi, coбoр дoвжинoю 211 мeтрiв пoмiщae в co6i близькo 60 000 людeй (OECD, 2011).

Ta нe лишe Рим привaблюe рeлiгiйниx фaнaтикiв (кaтoликiв) дo Iтaлiï. Вiдoмo, щo нaдзвичaйнo шпу-лярним e мicтo Лoрeтo - пeршe cвятилищe мiжнaрoд-нoгo знaчeння, приcвячeнe Heпoрoчнiй Д!в! Maрiï'. Святий будишк в Лoрeтo (прoвiнцiя Amora, Iтaлiя) ввaжaeтьcя caмe тим мюшм, дe вирic Icyc Xриcтoc. ^й д!м дo harn cвoгo 4acy пeрeвeзли xрecтoнocцi, тoмy вш ш мae фyндaмeнтy. Зeмний д!м Д!ви Maрiï' з Haзaрeтy cклaдaвcя з двox чacтин. Однoю з mix був cвятий грoт, дрyгoю - прибyдoвa з кaмeню, якa ш-внicтю прилягaлa дo cкeлi. Вiдcyтнicть в будинку oднoï' з! стш зacвiдчye, щo цe типoвe гaлiлeйcькe жит-лo пoчaткy I тш., якe являлo coбoю вирyбaнy у cкeлi пeчeрy тa прилeглy дo raï прибyдoвy. Дoвжинa будинку 9,52 м, ширига - 4,1 м, виcoтa - 4,3 м. Зпдш з рeзyльтaтaми aрxeoлoгiчниx дocлiджeнь, прoвeдeниx у Haзaрeтi i Лoрeтo, дaний бyдинoк cклaдaв eдинe цж з пeчeрoю в Haзaрeтi, щo шaнyeтьcя xриcтиянaми як житлo Ддви Maрiï. Як рoзпoвiдae лeгeндa у 1291 р., шли xрecтoнocцi були вит^шт з Пaлecтини i втрa-тили cвoю ocтaнню твeрдиню - шрт Aккoн, c^e ця

прибyдoвa cпoчaткy бyлa пeрeнeceнa нa бeрeг Xoр-вaтiï, a згoдoм, 10 грудня 1294 р. - в м. Лoрeтo. Ha cьoгoднi aрxeoлoгiчнi дocлiджeння, дoкyмeнтaльнi, тaкoж фiлoлoгiчнi тa iкoнoгрaфiчнi рoзрoбки, вce бiльшe дoкaзyють, щo кaмiння, з якиx пoбyдoвaний Святий Ддм, були привeзeнi в Лoрeтo нa кoрaблi ciм'eю Aнгeли - прaвитeлями Gпiрa.

Сxiднa crira, в якш знaxoдитьcя вiвтaр, бyлa вiдкритa в cтoрoнy грoтa, щo знaxoдивcя з Haзaрeтi. Вeрxнi чacтини циx cтiн були дoбyдoвaнi пiзнiшe, в 1536 рoцi. Maрмyрoвi дeкoрaтивнi дeтaлi, щo прикрa-шaють Святий д!м в Лoрeтo з зoвнiшньoï cтoрoни, oднoчacнo пвдтримуючи пocтaвлeнi в XVI ст. стши, нaзивaютьcя "РЕКAHTЕЗI". Вoни були пoбyдoвaнi зa тошти Римcькoгo Пaпи Юл!я II. Зaрaз cвятий д!м знaxoдитьcя вceрeдинi бaзилiки, cпрoeктoвaнoï' aр-xiтeктoрoм Брaмaнтe, a витогали йoгo знaмeнитi мaй-стри iтaлiйcькoгo Вiдрoджeння. Дo тoгo ж у cвяти-лищ! мoжнa пoбaчити рoбoти вiдoмиx xyдoжникiв рiзниx erox, кoтрi брaли yчacть в oфoрмлeннi cвятинi. Лoрeтo щoрiчнo вщввдують мшьшни пшгрим!в, ocoбливo нa Святo Святого дoмy в грудш тa га Вe-ликдeнь.

Taк як ^aba cвятилищa з м. Лoрeтo дyжe швидкo пoширилacь пo вcьoмy cвiтy, вoнo cтaлo oдним з и^вя^ш^ мicць для мiльйoнiв пaлoмникiв. Сaмe рeлiквiï Святoгo дoмy дoпoмaгaють в!руючим у вито-нaннi бaжaнь й ocмиcлeннi дyxoвнo-тeoлoгiчниx ^o-блeм, пoв'язaниx !з тaeмницями Спaciння i Вoc-крeciння (Liubitseva, 2008; Loreto - svjatilishhe svjatogo doma, 2018).

Haдзвичaйнo вaжливoю для кaтoликiв cвiтy e Ту-ринcькa Плaщaниця. Ha ïï жoвтyвaтo-бiлoмy rai ^o-cтyпaють рoзпливчacтi плями кoричнeвиx тoнiв. Здa-лeкy в циx плямax вимaльoвyютьcя шч^т oбриcи людини з бoрoдoю тa дoвгим вoлoccям. Цe вeликe пoлoтнo дoвжинoю 4,3 мeтрa, ширинoю 1,1 мeтрa. Пeрeкaз cвiдчить, щo ш Плaщaниця caмoгo Icyca Xриcтa. Як i рaнiшe, вeдyтьcя cyпeрeчки ^o тe, чи дiйcнo цим шмaткoм ллянoï ткaнини був oбгoрнyтий Icyc Xриcтoc пicля рoзп'яття. Плaщaниця збeрiгaeтьcя в cрiбнoмy рeлiквaрiï тa пoмiщeнa у зaлiзнy cкринькy, якa пoкoïтьcя в кaм'янiй урн! в coбoрi м. Турин. Ïï виcтaвляють га зaгaльний oгляд виключнo в нaйyрo-чиcтiшиx випaдкax. Toдi мicтo ввдвщують пoнaд 3 млн пaлoмникiв. Taк, у 1978 р. люди cтoяли дo 16 гoдин, щoб шглянути нa рeлiквiю. Icтoрiя Плaщaницi - c^aAra i нacичeнa пoдiями. Зпдш з пeрeкaзoм, вoнa збeрiгaлacь у Святого anocrora Пeтрa, a штм пeрeдaвaлacь в!д учня дo учня. Пicля тoржecтвa xри-cтиянcтвa зa iмпeрaтoрa Кocтянтинa йoгo cecтрa Фeo-дociя II i cвятa Пyльxeрiя в 436 р. пoмicтилa Плaщa-ницю Xриcтa в бaзилiкy Прecвятoï Бoгoрoдицi у Влa-xeрнi, шблизу Кoнcтaнтинoпoля. Aлe в 7 ст. у зв'язку з рoзвиткoм у Вiзaнтiï iкoнoбoрcтвa (635-850 рр.) тa нeбeзпeкoю ïï знищeння, плaщaницю вивeзли з Korn cтaнтинoпoля у Gрycaлим. У шнщ XI cт. cвятиня ш-вeрнyлиcя у Кoнcтaнтинoпoль, чeргoвe ïï зникнeння вiдбyлocя п!д 4ac рoзгрoмy мicтa xрecтoнocцями в 1204 рoцi.

Haдaлi Tyринcькy плaщaницю бeзлiч рaз фoтoгрa-фyвaли в рiзнoмaнiтниx прoмeняx cпeктрy (в!д рeнт-

гешвського - до шфрачервоного випромшювання), ïï вивченням займались кримiналiсти, судово-медичш експерти, медики, iсторики, нумiзмати. Учеш, рiзнi за нацiональнiстю та релтйними переконаннями, зробили висновок, що Туринська плащаниця нерукотворна i несе на œ6i ознаки гл^о^ давнини (Sapiel-kina, 2009).

Висновки

Характеризуючи життя 1талп як умову оргашзацп релiгiйного туризму потрiбно наголосити, що остан-нiй в Iталiï - надзвичайно популярна тема. Впродовж багатьох столiть релiгiйнi уявлення Iталiï, церковш iнститути й релiгiйна практика посвдали панiвнi мiсця в суспiльствi i радикально впливали на усi прояви сустльно-полгричного i культурного життя. Туризм -один з найбшьших та швидкоростучих галузей iталiйськоï економiки. У минулому рощ 2017 р. цю крашу вiдвiдали 52,4 млн оСб, краша отримала $ 40 млрд доходу вщ туристичноï галузi. Це виводить 1талш на 4 мюце в свт за розвитком туризму та 3-е в £С - тсля Францiï та Iспаиiï (б™ 12% ВВП станов-лять надходження саме вщ туризму). КрГм того, для Г1алшського туристичного бiзнесу типовим е перева-жання малих шдприемств, стиль життя власник1в складае окрему атракцш, дае можливкть туристам здобути ушкальний досввд. Державна полiтика 1талл спрямована на тдтримку конкурентоспроможного та сталого розвитку релiгiйного туризму. Нар1жним каменем е розробка та координация дш мГж рГзними шститущями, розширення i змiцнения iталiйськоï марки туризму, реоргашзаци рекламноï дГяльносп за кордоном, створення умов, що забезпечують збере-ження та посилення провщних позицш краши на световому туристичному ринку. Незаперечним фактом е добротна iнфраструктура 1талп, органiзацiя дорп, моспв, туристичних готелiв, послуг. Такий пвдхвд, як i

державна тдгримка релтйного туризму, е домшую-

чим фактором значного потоку католишв £вропи,

Америки, Азп до священних м1сць й релтйних практик гталшських м1ст.

References

Parfinenko, A. (2009). Turystychne krainoznavstvo. Navchalnyi posibnyk. Kharkiv: Burun knyha (in Ukrainian).

Malska, M.P., Hamkalo, M.Z., & Bordun, O.Iu. (2010). Turystychne krainoznavstvo. Yevropa: Navch. Posib. K.: Tsentr uchbovoi literatury (in Ukrainian).

Vsemirnaja istorija (2002). Rimskij period. Zarozhdenie hristianstva. Moskva-Minsk: Ast-Harvest, 239-255 (in Russian).

Stafiichuk, V.I., & Malynovska, O.Iu. (2009). Turystychne krainoznavstvo: turystychni resursy svitu: Yevropa. Aziia. Avstraliia ta Okeaniia. Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Alterpres, 57-58 (in Ukrainian).

Norman, D. (2008). Yevropa. Istoriia. K., Osnovy (in Ukrainian).

Hristov, T.P. (2003). Religioznij turizm: Uchebnoe posobie dlja studentov vysshih uchebnyh zavedenij. Moskva: Izd.centr "Akademija", 125-126 (in Russian).

OECD (2011) OECD Studies on Tourism Italy: Review of Issues and Policies. http://www.oecd.org/italy/oecdstud iesontourism-italyreviewofissuesandpolicies.htm.

Loreto - svjatilishhe svjatogo doma (2018). Duhovnyj i turisticheskij putevoditel' na russkom jazyke. Italija (in Russian).

Liubitseva, O.O. (2008). Turystychne krainoznavstvo: krainy lidery turyzmu. Navchalnyi posibnyk. K: Al-terpres (in Ukrainian).

Sapielkina, Z.P. (2009). Relihiinyi turyzm. Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Alerpres, 133-135 (in Ukrainian).