CC BY
17
УДК 330.837:330.12 DOI: Мрз://йо1.огв/10.37405/1729-7206.2019.2(37).14-20
0. С. Сердюк канд. екон. наук
ОКСЮ 0000-0003-3049-3144,
1. П. Петрова
канд. екон. наук ОКСЮ 0000-0002-0515-5349,
1нститут економки промисловостi НАН Украти, м. Кшв ШСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМ ЯК КВ1НТЕСЕНЦ1Я ТЕОРП ДОБРОБУТУ1
Вступ.1 Ключовими проблемами економiчноí науки залишаються питання побудови цМсно! сис-теми економiчних понять, дослщжень зростання сус-пiльного i особистого добробуту з точки зору стввщ-ношення нормативних основ добробуту; шституцш-них умов; розподшу, накопичення та присвоення ба-гатства; загальних i специфiчних законiв виробництва в рiзних соцiально-економiчних системах.
Аналiз останн1х дослщжень i публiкацiй. Теоре-тичш аспекти добробуту мають тривалу юторда роз-витку, але до тепершнього часу не iснуе единого по-гляду. Теоретичнi надбання про уявлення добробуту складаеться з безлiчi гшотез, концепцiй, яю висвилю-ють рiзнi аспекти формування iндивiдуального та сус-пшьного добробуту.
Аналiз економiчноl природи i чинниюв, що за-безпечують суспшьний добробут у досконалiй конку-рентнiй економiцi висвiтлено в працях А. Смгга, Д. РЬ кардо. Проблемам шдивщуального добробуту придь ляли особливу увагу маржиналiсти К. Менгер, Е. Бем-Баверк, У. Джевонс, Л. Вальрас. Вагомий внесок в ощнщ та вимiрюваннi шдивщуально! корисносп досяг засновник неокласичного напряму А. Маршалл. А. Ш-гу обГрунтував ефективнiсть регульованого розподшу суспшьного продукту. Проблеми стввщношення ш-дивiдуального та суспшьного добробуту дослiдженi А. Бергсоном, А. Лернером, О. Ланге, К. Ерроу, П. Самуельсоном, А. Сеном.
Орiентуючись на надбання дослщжень за даною темою, робочою гшотезою стати е положення про те, що розроблеш положення в ру^ шститущонально!
..о и
теорп2 дозволять пояснити широкий спектр явищ суспшьного життя, а саме як шституцп змiнювали свгго-сприйняття суспшьства, тим самим формуючи уяв-лення про добробут.
Мета статп полягае у виявленнi закономiрностей впливу iнституцiй на формування свггосприйняття суспшьства, тим самим доведення висунуто! гiпотези про те, що iнституцiоналiзм е квiнтесенцiею теорп добробуту.
Виклад основного матерiалу. У 2009 рощ Мгжна-родною комiсiею з вимiрювання економiчного та со-цiального прогресу3 було видано звiт, в якому наводи-
1 Досл1дження виконано в рамках науково-дослщно! роботи молодих учених НАН Укра!ни 2019-2020 рр. «1нтернал1зацш негативних зовн1шн1х ефект1в старопро-мислових моделей виробництва» (№ держреестраци 0119Ш02555).
2 Маються на уваз1 фундаментальш положення ш-
ститущонально! теорп, ят враховують специф1ку еконо-
лось ушфжоване поняття добробуту, що вiдповiдае су-часним уявленням про змiст ще! категорп. Згiдно з висновками комiсil, добробут це комплексний показ-ник, що включае: матерiальнi життево необхщш стан-дарти; здоров'я; освiту; особисп iнтереси та види дiя-льносп, включаючи працю; право полiтичного голосу та управлшня; соцiальнi зв'язки та взаемовщносини; навколишне середовище; безпеку [1]. Об'ективно, на-веденi характеристики добробуту можна роздшити на двi складовi — матерiальну i соцiальну. Особливютю матерiальноl складово! добробуту е ярко виражений характер благ (вщчутш предмети потреби людини), тсщ, як сощальна складова походить вiд системи уяв-лень в серединi сусп1льства.
Вщ початку зародження людства, матерiальна складова добробуту була апрюрним явищем, що походило вщ фiзiологiчних потреб людини. 1з розвитком сусп1льно1 комушкацп виникло явище соцiального добробуту, яке згодом набуло широкого змюту. З точки зору антропологИ, першопричиною появи сощального добробуту стала здатшсть людини до усвiдомлення глибоких причинно-наслщкових процесiв природи.
Характерною особливiстю еволюцп людського роду е глибока трансформащя ментального свiтогляду, чого не спостер^алося в процесi еволюцп решти видiв тварин. Успадкувавши вiд свого прадавнього пращура — шимпанзе, примиивш (подiбнi до тваринних) форми буття, людина розвинула !х до складних мен-тальних конструкцiй, що зрештою визначило вектор розвитку людини, як бюлопчного виду. На думку ево-люцiйних-бiологiв, передумовою такого розвитку була здатшсть шимпанзе до глибоко1 м1жособиспсно! комушкацп.
Як й у решти тварин, жипещяльшсть шимпанзе спрямована на здобуток 1ж1, забезпечення безпеки та розмноження. Однак шляхи, якими послуговуються види задля досягнення таких цшей, iстотно рiзняться. Унiкальною особливютю шимпанзе е здатнiсть до створення складних сощальних груп, де максимiзацiя задоволення потреб вiдбуваеться за рахунок не лише прямих, а й опосередкованих механiзмiв комушкацп (непрямого впливу). Наприклад, деяю шимпанзе, по-бачивши 1жу, намагаються вiдволiкти увагу сво1х това-ришiв, щоб непомiтно дютатися та привласнити !жу
м1чно! поведшки господарюючих суб'ект1в, характеристики зовншнього середовища та особливост1 ресурс1в, що використовуються.
3 Мгжнародна ком1с1я, мета д1яльноси яко! полягае у напрацюванш критерив оц1нки економ1чно! д1яльноси та сощального прогресу без урахування фактору ВВП кра!н.
собь Решта тваринного свиу, за тако! ситуацп, колек-тивно споживають !жу або борються за не!. Тобто, без-посереднiм об'ектом впливу для решти тваринного свiту е !жа, а не iншi особи. Як протидда непрямим механiзмам впливу, шимпанзе вибудовують соцiальнi стандарти, що формапiзують модель суспшьно! пове-дшки. Наслiдком недотримання таких стандартiв е со-цiапьна iзоляцiя порушника.
Фактор сощально! комушкацп, успадкований прадавньою людиною вiд шимпанзе, став визначаль-ним для розвитку виду. Пережитий досвщ сощально! комунiкацil перiоду еволющ! привiв до усвiдомлення людиною переваг колективно! дПВiдтепер, людина розумша, що наслiдком спшьно! дiяльностi е максимь зацiя задоволення iндивiдуальних потреб (бшьше '!ж1, колективна безпека, вища вiрогiднiсть розмноження тощо). Однак так! переваги створили новi проблеми, яю залишаються актуальними й дотепер. Мова йде про справедливий розподш суспшьних здобутюв.
Попри усвiдомлення ефективностi колективно! ди, людину як правило не задовольняла !! частка су-спшьного продукту. Витоки такого незадоволення мали психологiчний та соцiальний характер: психоло-гiчний — людина схильна перебшьшувати свiй внесок у спiльну справу, що зумовлюе невдоволення !! част-кою суспшьного продукту; соцiальний — маючи уяв-лення про непрямi механiзми впливу (обман, прово-кащя, манiпуляцiя, скритi дП тощо), людина допускае, що може бути ошуканою при розподЫ суспшьного продукту. Вщповщдю на соцiальний характер невдоволення стала iнституцiоналiзацiя суспшьства.
Небажання бути ошуканими2, спонукало людей до пошуку моделi соцiального реагування на подiбнi дП. З огляду на те, що мехашзм непрямо! дп прадав-ньо! людини мав складний характер (складшший нiж у шимпанзе), виявлення його ускладнювало шдивщу-альною заангажовашстю поглядiв. Наприклад, маючи на меп неправомiрне заволодiння часткою суспшьного продукту, людина може поширювати серед суспшьства недостсдарну iнформацiю, що начебто шша особа таемно заволодша !! майном. Маючи гшотетичне уяв-лення про можливють використання механiзмiв непрямо! ди з обох сторiн (винна сторона зацiкавлена у приховуванi сво!х дiй), суспшьство делегуе повнова-ження щодо встановлення iстини по цш справi третiй сторонi. У первюних суспшьствах родового типу3 цю функщю виконував старiйшина роду. Рацiональнiсть такого вибору обумовлював той факт, що старшшина роду був спшьним предком для вах членiв суспшьства, а отже мав незаангажований погляд (принаймш теоретично) на питання справедливого впорядкування життя суспшьства. Реально! влади така людина не мала, однак його авторитет як найстаршого спшьного предка змушував членiв суспшьства добровольно пщ-корятися його волi.
1з розширенням родових суспiльств (збшьшення кшькоси членiв) старiйшина втрачав легiтимнiсть ре-презентацп iнтересiв всього роду4. Наслщком цього
стало вiдокремлення окремих груп за критерiем близькостi родових вщносин. Групи розселювались поблизу одна вщ одно!, створюючи осередки поселень, мешканщв яких ментально об'еднувало усвiдомлення спшьного походження. Iнституцiональна органiзацiя таких поселень не змшювалась5, допоки вони не сти-калися iз iншою (чужою) родовою групою, що мала аналопчш суспшьт порядки. Зiткнення неспорщне-них родинних груп зумовлювало конфлiкти, яю мали психологiчне та соцiальне походження: психоло-гiчне — вiдсутнiсть спорщненосп, викликало почуття загрози та недовiри до сусiднього суспшьства; соща-льне — авторитет старшшини роду (юрисдикщя у су-часному розумiннi цього слова) не поширювався на сусщне суспшьство, що унеможливлювало мирне уре-гулювання суперечок. Внаслiдок протистояння, спо-рiдненнi локальнi родовi групи (що ведуть свш родовiд вщ спального предка) об'еднувалися у племшш суспшьства, що давало !м змогу ефективнiше мобiлiзу-вати ресурс для боротьби.
Наслiдком об'еднання спорщнених родових груп у племшне суспшьство стала змiна шституцшно! орга-шзацп. Функци впорядкування суспшьного життя були делегованi вождевi племенi, який обирався ста-рiйшинами локальних родинних груп. Так, зазнала змш форма легiтимiзацil влади, що вiдтепер походила не вщ рiвнопропорцiйно! спорiдненостi iз членами суспшьства, а вщ рiвнопредставницьких функцiй суст-льних осередюв, iнтереси яких репрезентували старш-шини роду.
1з розширенням меж суспшьства та змшою форми його впорядкування змшився моральний iмпе-ратив суспшьства. Пщ моральним iмперативом суспшьства маеться на увазi ментальна конструкщя, що спонукае iндивiдiв до ствпращ на альтруютичнш основ^. Сам собою моральний iмператив не е абсолют-ним спонукальним чинником, вш лише доповнюе (або частково замшюе) матерiальнi стимули. Так, чле-шв родового суспшьства спонукало до ствпращ (вза-емодопомоги) усвiдомлення прямо! спорщненосп, тодi як племiннi суспшьства знаходили джерело нат-хнення (до ствпращ) у спшьному походженнi вщ единого предка. Однак значимють (вагомють) таких спо-нукальних чинниюв залежала вщ ступеню матерiаль-них втрат, завданих спiвпрацею. Тобто, людина надавала значення спорщненосп, допоки певною мiрою були задоволенi !! матерiальнi потреби. У випадку критичного незадоволення матерiальних потреб людина вщмовлялася вiд морального iмперативу. Спонукали !! до цього пiдсвiдомi (психологiчнi) та свiдомi (соща-льнi) чинники: пiдсвiдомi — критичне незадоволення потреб спричиняло пщсвщоме змiщення уваги у бж матерiальних благ; свiдомi — критичне незадоволення власних матерiальних потреб, наводило людину на думку, що моральний iмператив не «працюе» (iншi члени суспшьства не дотримуються його).
Постання морального iмперативу, як прямого на-слiдку iнституцiоналiзацil суспшьства, стало квште-
1 На вщмшу вщ шших видав тварин, ят дають колективно на шту!тивному р1вн1.
2 Доведено, що психолопчно, для людини важли-в1ше не бути ошуканою, ашж мати можлив1сть когось ошукати самш.
3 Перша вщома форма оргатзаци до 20 чолов1к, де
вс1 члени суспiльства перебували у родинних вщносинах.
4 Певт групи людей ставали ближними у родовому вщношення, анж шшь
5 На чолi локально! групи перебував старшшина роду, який забезпечував справедливий розподш суспшьних здобуттв.
6 Без матерiальних стимулiв та загрози застосування насильства.
сенцоею людського добробуту (у сучасному po3yMiHHi). У доiнституцiонапьнi часи (примотивш суспольства) добробут пюдини сприймався виключно у матероа-пiстичному контекстi (ожа, безпека, розмноження тощо). 1з постанням перших ментальних конструкцiй, прийнятих членами суспшьства як моральний омпера-тив, добробут став набувати духовних ознак (водпово-дапьнiсть, альтруозм, пiкпування тощо)1.
Опанування землеробства та виникнення осолих поселень збольшило масштаби iнституцiонапiзацiï суспшьства та, як насшдок, посилило значення мораль-них iмперативiв. Землеробство давало змогу забезпе-чити продовольчi потреби суспольства за рахунок вод-носно мало'о кiпькостi працi. В результата цього вини-кав надлишок трудових ресурсiв, який спрямовувався до дiяльностi, пов'язано'о iз забезпеченням решти сус-пiпьних потреб. У свою чергу шдивщи, що були за-йнятi у земперобствi, звольнялися вщ тако'о дiяпьностi (iз правом отримання здобутих благ). Так, постав пер-винний подол працi.
Первинний подол пращ (як й подальший) розми-вав уявлення щодо справедпивостi розподолу сусполь-ного продукту. Якщо у мисливсько-збиральних суспо-льствах внесок кожного шдивща у спольну справу можна було оцонити на основi власного досвiду2, iз подолом пращ такий критерiй оцiнки зникав. Незнання сторонньо'о справи наштовхувало людей на думку, що 'охнш внесок у спольну справу больший, ан1ж 'охня частка здобутку. За таких умов моральний iмператив щодо походження вщ спiпьного предка поступово втрачав функщю спонукального чинника. Людина починала усвщомлювати, що спольне походження не га-рантуе справедливого поводження по водношенню до не'о, й тому припиняла керуватися iмперативом у власних дiях.
Попри занепад морального iмперативу, сусполь-ства пiзньоö ппемiнноö доби залишались органозова-ними, оскшьки, внаслщок первинного подолу працi, виникла нова форма впорядкування суспшьного жит-тя, поза рамками морального iмперативу. Як зазнача-лось ранiше, первинний подол пращ давав змогу нако-пичувати велик! обсяги продовольства за рахунок ма-ло'о кiпькостi працi. Здобуте продовольство розподоля-лося пом1ж двома умовними групами суспшьства: ре-мосниками, яко забезпечували непродовопьчi матероа-льш потреби суспольства; во'онством, що дбало про безпеку3. У свою чергу, кожна iз цих груп забезпечу-вала потреби земперобiв та обмшювалась продуктами (послугами) мiж собою. Матерiальна основа продукту (вiдчутнiсть) уможливлювала натуральний обмiн м1ж
1 Певт духовт ознаки людського добробуту були притаманш примiтивним суспiльствам, але коло оаб, що його зумовлювали (люди до яких застосовувалась певна д1я, що у пщсумку приводила до вщчугтя духовного добробуту) обмежувалось близькими родичами.
2 Займаючись спiльною справою, кожен член суспшьства був впевнений у тому, скшьки зусиль необхщно витратити для отримання того чи шшого продукту.
3 Такий подш на групи е умовним. Оскшьки юну-
вали рiзнi суспшьства, де ремюники та воши займалися землеробством, а землероби приймали участь у вшнах.
Попри це, у структурi суспiльства вiдбувалося перета-кання ресурсу м1ж цими групами, навиъ, якщо вони мали неявний характер. Наприклад, приймаючи участь у вш-ськовiй компани, землероб тимчасово ставав вошом й за-
землеробами та ремосниками, тодi як умовна значи-мiсть послуг во'онства нiвепювапа його позицп як сто-рони обмону. Не маючи матерiапьних наспiдкiв власно'о дiяпьностi, во'онство споживало суспольний продукт на безособовой основi. Тобто, споживання во'онства не було пропорщйним його магерiапьному внеску у суспольний продукт. Така система стала результатом до-мовпеностi суспольства щодо матерiального утримання во'онства в обмiн на безпеку. Повноваження щодо розподолення суспшьного продукту для потреб во'он-ства, а також право на його використання, були деле-говаш вождевi ппеменi. Таким чином, вождь племет фактично отримував у власне розпорядження частку суспiпьного продукту та право використання сили. Саме це право вождя було використано задля упоряд-кування суспольного життя при занепадi марального iмперативу. Чпенiв суспольства под загрозою насиль-ства змушували дотримуватися встановлених порядков.
Спiд зауважити, що за вщсутноси подолу працi, право вождя на застосування сили мало лише номона-льний характер. Тобто, це навиъ не можна було б на-звати правом, а лише отщативою, яку мали б пщтри-мати iншi члени суспольства. Во'он був самодостатньою фiгурою (у матерiальному ппанi), а отже не мав мате-рiапьних стимупiв йти проти волi бшьшоста. З огляду на те, що кожен во'он дотримувався тако'о позицп, були вщсутш мехашзми силового примусу. З постанням подолу пращ, во'онство набуло залежноста вщ суспольного продукту, а отже вщ вопi вождя, який розподшяв цей продукт. Ризикуючи залишитись без засобiв iснування та зазнати насильства з боку онших солдат (за невико-нання наказiв), во'он був вимушений пщкорятися вопi вождя.
Центрапiзацiя влади, що базувалась на продуку-ваннi надлишку суспольного продукту4 через подол пращ, зумовила появу потужних мiпiтаристичних племен. Так! племена завойовували сусiднi суспольства, остаточно швелюючи моральний iмператив, що базу-вався на походженнi вщ спшьного предку. Так, по-стали першi монархiчнi держави, де влада правителя (упорядкування суспольного життя) пщтримувалася силою, а пегiтимнiсть обумовлювалась спадковостю.
Попри високу концентрацiю влади в руках правителя, оо неможна було назвати абсолютною. Унасш-док розростання меж суспольства, виникали локально осередки влади. Вони формувалися переважно iз во'онства, яким у винагороду за службу, надавалось право управлшня певними територiями5. Маючи у своему розпорядженш певну частку суспольного ресурсу, ко-
безпечувався продовольством за рахунок працюючих зе-млероб1в. Те саме стосувалося й рем1сник1в. 1снували су-спiльства, де воши мали сам1 забезпечувати сво'1 потреби (продовольство, зброя тощо). Однак так воши, як вина-городу за свш привiлейований стан, отримували у влас-нiсть больший виробничий ресурс. У таких суспшьствах перетакання ресурсу мож групами водбувалось неявно. Тобто, шляхом вОдчуження на користь вошства ресурсу шшо'о групи.
4 У даному контекста под надлишком маеться на уваз1 р1зниця мож загальним обсягом виробленого продукту та загальним споживанням суспшьного продукту особами, яко його виробляють.
5 Робилось це не Оз благородних мотив1в правителя, а Оз м1ркувань рац1онального упорядкування життя на зростаючих теренах держави.
лишне воГнство1 отримувало потенцшну можливють — консолiдованими зусиллями спрямовувати цей ресурс супроти влади монарха. Так, постав впливовий клас — аристократя, яка виконувала ключову функцiю впо-рядкування суспшьного життя монархiчних держав2.
Не менш важливу роль у впорядкуванш суспшь-ного життя вдагравав новопосталий клас — духовенство. Шднесення цього класу, обумовлювала природна схильшсть людини до мютиф!кацп свого буття, що заклало основу для формування релтй. Пщпорядкову-ючи власш дП релiгiйним канонам, суспшьство сфор-мувало для себе моральний iмператив (релiгiю). Рель гiя, являла собою ментальну конструкцiю, в основi яко'Г знаходилась вiра у надприродш сили, яю можуть винагородити та покарати людину, в залежноси вщ Г! поведiнки. Маючи монополiю на трактування релiгiй-них канонiв, духовенство ставало важливим актором3 впорядкування суспшьного життя, що визначало його впливовють. Схиляючи на свiй бiк духовенство, монарх очiкував, що штерпретащю релiгiйних канонiв буде наближено до моделi свiтського впорядкування (наприклад, каношчне пiдтвердження того, що за певних умов застосування сили не суперечить релЫГ). Крiм того, духовенство визначало релтйну лептим-нiсть монарха.
Теоретично, аристократична та духовна моделi впорядкування суспшьного життя були антагошстич-ними одна до одно!, оскшьки, бшьшють релiгiй за-суджувало силовий примус людини до дП4. Однак на практищ цi моделi були взаемодоповнюючими. Там, де не спрацьовував моральний iмператив, застосову-вався силовий примус.
Отже, як показуе досвщ переходу суспшьств родового типу до монархiчних держав, шституцюнал!за-цiя зумовила виникнення моральних iмперативiв, яю в свою чергу змшили примiтивне (тваринне) сприй-няття добробуту людиною. На етат зрелого родового суспшьства, матерiальна задоволенiсть iндивiда почала поступатися вiдчуттю морального задоволення вщ до-помоги ближньому та натвсвщомому очiкуванню зу-стр!чно! дП вщ нього. В умовах племiнного суспшьства, суттсть морального iмперативу залишилась не-змiнною, змiнилась лише форма взаемосприйняття ш-дивiдiв. Постання монарх!чно! держави знiвелювало значення попереднього морального iмперативу, на-давши йому релтйного змiсту. Вiд цього часу посилилось значення духовно! складовоГ добробуту, яка ви-тiсняла (особливо у християнстта) матерiалiстичнi задоволення. Яскравим прикладом таких змш стала по-ява чернечих органiзацiй, яю сприймали добробут пе-реважно у контексп духовних благ.
Iнституцiоналiзацiя суспшьства, внаслщок яко! постали монархiчнi держави, зумовила стр!мкий роз-виток5 господарсько! дiяльностi. Особливо помiтним
1 У деяких суспiльствах воно не припиняло викону-вати своГ функцй.
2 1снували держави, де вплив аристократ!! був мш-мальним. Так, наприклад у монархiчному Кита!, функцiю впорядкування суспшьного життя на локальних рiвнях виконували державнi чиновники.
3 У соцюлопчному сенсi цього слова.
4 На локальному рiвнi аристократ мав ресурс та повноваження до силового примусу.
5 До появи монархiчних держав, суспшьство перебу-
вало у вщносно статичному станi (у господарському
сенс!) на протязi 40 тис. роюв.
цей процес був у краГнах, де тсля постання первинних монархiчних держав, спостер^алася динамiчна шсти-туцiоналiзацiя суспшьних порядив. Намагаючись щд-порядкувати ресурси держави власним iнтересам, монарх надавав аристократ!' певнi свободи урядування на локальному рiвнi, схиляючи Гг таким чином на свш бiк (Захщна бвропа). У iншому випадку, монарх щд за-грозою застосування сили, змушував аристократа до непрямого пщпорядкування належного Гм ресурсу власним штересам (Китай).
Подальший розвиток суспшьств мав нелшшний характер. Динамiка шституцюнал!зац!Г визначалася часом, географiчним положенням, войовничими суа-дами, випадковими подiями тощо. Однак саме у се-редньовiчнiй бврот склались обставини, що зумо-вили радикальнi змiни iнституцiйного устрою держав.
Надання представникам аристократ!' свобод урядування на локальному р1вш сприяло розвитку господарсько! д!яльносп6 та забезпечувало певну лояльшсть до монарха. Однак згодом ставало очевидним, що ари-стократичнi свободи несуть загрозу юнуванню монархи. Свобода локального урядування у поеднанш !з еко-ном!чним зростанням збшьшувала потенцiйну загрозу консолiдованого застосування зрослоГ сили супроти влади монарха. 1з метою запобiгання такому розвитку подш монархи сприяли розвитку в!льних мют (мiста надiленi Магдебурзьким, Любецьким, Гамбурзьким правом тощо)7, яю у разi конфлжту, мали протистояти консолiдованим силам аристократп.
Лiберальне впорядкування сощально-економ!ч-ного життя вшьних мют зумовило появу заможних щд-приемцiв (Буржуа, Третього стану), яю за сукупшстю наявного у власному розпорядженш суспшьного ресурсу мали потенщал для протистояння, як супроти аристократп, так й проти корони. Зрештою, буржуа вибороли для себе право учасп у державнш полиищ (через революцiю або шляхом поступок з боку корони), де згодом здобули домшуючу роль.
Отримавши доступ до державно! полиики, буржуа почали лобдавати штереси свого класу, що поля-гали у забезпеченнi вигщних умов для пщприемни-цько'Г д!яльност! Вигщш умови, на ряду !з вщносно вшьною конкуренцiею серед пiдприемцiв, стимулю-вали iнвестицiйно-iнновацiйну д!яльшсть в економщ! Як наслiдок, виникли нов! моделi масового виробни-цтва, яю спричинили небачене доа зростання вироб-ництва продукпв вжитку8.
Попри певне пщвищення матер!ального добробуту, зумовленого зростанням виробництва продукпв вжитку, б!льша частина суспшьства вщчувала зни-ження власного загального добробуту. Незважаючи на певне пщвищення власного споживання у пор!внянш !з попередшм перюдом (дошдустр!альним), робиники та селяни вщчували матер!альне незадоволення. Пара-
6 Розглядаючи пщконтрольш ресурси, як власне го-сподарство, аристократи намагалися впроваджувати ефективш модел! господарювання.
7 Вшьш мюта — це територ!альт утворення, де еко-ном!чна д!яльшсть, майнов! права, суспшьно-полиичне життя та статус громадян регулювались власною системою юридичних норм.
8 У текст! наведено дещо спрощену штерпретащю передумов зростання виробництва.
доксальним е те, що р!вень матер!ального незадово-лення був вищ!м, н!ж у попередньому перюд! Причиною цього е той факт, що матер!альна складова доб-робуту натвсвщомо сприймаеться людиною як вщно-сна величина. Тобто, р!вень матер!ального задово-лення залежить вщ стввщношення власного матер!а-льного добробуту до добробуту решти суспшьства.
1сторично склалось, що аристокрапя мала вищш матер!альний добробут. За тисячол!ття цей факт гли-боко укоршився у свщомосп простого люду, що шве-лювало сприйняття аристократ!', як об'екту для стввщношення матер!ального добробуту. Кр!м того, доступ до класу аристократ!' був обмеженим1, що ство-рювало !люз!ю «природного стану речей» в сусп!ль-ста2. Зростання матер!ального добробуту серед пред-ставниюв неприв!лейованого класу зламало уявлення про «природний стан речей». Моральний !мператив — релтя, почав втрачати свое значення, оск!льки «пра-вов!рш», незаможш верстви сусп!льства не могли знайти пояснення «виб!рковому сходженню благ»3. Вщтак, серед незаможних верств населення почало на-зр!вати вщкрите невдоволення сусп!льними порядками, що несло !з собою загрозу юнуванню усталеного шституцшного устрою.
1з послабленням релт!, як морального !мпера-тиву та поступовим занепадом шституту феодал!зму, в сусп!льств! утворювався мотивацшний (у контекст! су-сп!льноГ ствпращ) вакуум. На змшу суворому дотри-манню релтйних каношв та вщданоси штересам феодала прийшло прагнення рядових члешв сусп!ль-ства до максим!зац!Г задоволення власних матер!аль-них потреб. Як наслщок, сусп!льне сприйняття добробуту ставало б!льш матер1алютичним. Ситуащю змь нила Французька револющя 1789 — 1799 рр., яка кон-солщувала сусп!льство у боротьб! !з монарх!ею. Три-вала сп!льна боротьба утворила шюзда сп!льноГ дол! ГГ учасниюв, яка переросла у ментальну конструкщю единого «т!ла» нац!Г. Так, постав ! згодом поширився на шш1 краГни (у результат! Наполеошвських воен) моральний !мператив — нацюнал1зм, !дея якого поля-гала у ствпращ широких верств сусп!льства заради во-звеличення ГхньоГ нац!!.
Попри сприйняття европейськими сусп!льствами ментально! конструкц!! щодо единого «т!ла» нац!!, раннш нащонал!зм виявився слабким моральним !м-перативом, аби швелювати значення нер!вном!рного розпод!лу сусп!льного продукту зростаючоГ економ!ки. На цьому Грунт! зародилася альтернативна модель впорядкування сусп!льного життя, !дея якоГ полягала
1 Рядов! члени суспшьства мали мало шанмв отри-мати аристократичш привше!.
2 Незмшшсть шституцшно! модел! впорядкування суспшьного життя на протяз! багатьох поколшь закладало у свщомють людей уявлення щодо безальтернативносп гхнього буття.
3 У цьому вислов! криеться д!алектичне протир!ччя.
За релшйними канонами, людина мае вщмовитися вщ
матер!альних благ на користь духовних. 1з цього вихо-дить, що справжня правов!рна людина не мала би перей-
матися вщсуттстю зростання власних матер!альних благ.
Однак бшьшють у суспшьст (за винятком фанатиков), як винагороду за дотримання релшйних каношв, оч!ку-
вала отримати вщчуття загального добробуту. Тобто, за-гальне вщчуття щастя та задоволення. 1з зростанням ма-тер!ального добробуту серед деяких члешв непрившейо-ваного класу решта суспшьства не вщчувала загального
у фактичнш прив'язщ частки сусп!льного продукту до безпосереднього внеску пращ шдивща. Так, постала ментальна конструкщя — сощал!зм, яка у деяких сус-п!льствах (Роетя, Китай, В'етнам, Куба тощо) переросла у моральний !мператив.
Поставши перед загрозою радикального нащона-л!зму та сощал!зму, традицшш суспшьства4 виробили ментальну конструкщю — л!берал!зм. На противагу на-щоналютичнш ушфжац!!5 та сощалютичнш штерна-щонал!зац!!6, л!берал!зм пропонував шдивщуал!зм, як ефективну модель впорядкування суспшьного життя. На думку теоретиков л!берал!зму, саме шдивщуал!зм, пщкршлений правом власноси та свободою вибору, створюе передумови для справедливого розпод!лу суспшьного продукту. Намагаючись звести л!берал!зм в ранг морального !мперативу, пашвна коалщш' тради-цшних суспшьств керувалася власними штересами. Нав!ювання думки про те, що кожен !ндивщ е вщпо-вщальним за р!вень власного матер!ального добробуту (оскшьки теоретично вш мав р!вш можливоси !з ш-шими), створювало !люз!ю справедливости розпод!лу сусп!льного продукту, а отже послаблювало тяжшня населення до нащоналютичного та сощалютичного устроГв. На додачу, наприюнщ XIX ст. традицшш суспшьства почали запроваджувати практику перерозпо-д!лу сусп!льного продукту через оподаткування госпо-дарськоГ д!яльност!, що знижувало соц!альну напругу серед незаможних верств населення.
На початок XX ст. у свт утвердилось три типи суспшьства, де домшували нацюналютичний (Н!меч-чина, 1тал!я, Япон!я, 1спашя, Угорщина), соц!ал!стич-ний (СРСР) та л!беральний (США, Франщя, Британ!я, Швейцар!я) моральн! !мперативи. Нараз! не !снуе ви-черпних емтричних св!дчень щодо ефективност! на-цюналютичних держав. Нетривалий пер!од Гхнього ю-нування (20 — 30 роив) не е показовим для оцшки. Щодо сощалютичних держав (як1 не поеднували в соб! л!беральн! щеГ), !стор!я показуе нед!ев!сть морального !мперативу в довгостроков!й перспектив!. Це поясню-еться тим, що моральна складова добробуту сощалю-тичних держав8 мала тимчасовий характер, оскшьки вщ початку виходила !з матер!ал!стичних мотив!в. Тобто, громадянин соц!ал!стично'Г держави ладен був поступитися частиною власного матер!ального добробуту на користь поточному моральному задоволенню вщ оч!кування майбутн!х матер!альних благ. 1з часом, коли оч!кування не справджувалися, моральний !мпе-ратив занепадав (втрачалась духовна складова добробуту). Наслщком розчарування громадян !деею соц!-
задоволення. Не бажаючи бачити реального матер!ально-орган!зац!йного внеску пщприемщв у справу виробни-цтва, незаможш верстви суспшьства п!цозрювали п!дпри-емщв у несправедливому поводженн! по вщношенню до них.
4 Класово розшароват суспшьства без ярко вираже-но! щеологй.
5 Формування едино! нац!!, що дом!нуе над !ншими. Домшуюча нац^ тяж1е до соц!ально-економ!чно! одно-р!цност! Г! представник!в.
6 Формування суспшьства без нацюнальних ознак, де вс! !ндив!ди мають р!вн! обов'язки.
7 Терм!н уведений Дугласом Нортом, Джоном Уоллисом та Барри Вайнгестом. Позначае групу замож-них оаб (ол!гарх!в), що впливае на державну полиику.
8 В!ра у р!вшсть та сп!льну працю заради «свилого» майбутнього.
алютичного iмперативу (спшьна праця заради свилого майбутнього) стало тяжшня до лiбералiзму, який де-кларував шдивщуальну вiдповiдальнiсть за власне май-бутне.
У сучасному свiтi, лiбералiзм, як ментальна кон-струкцiя, домiнуе у бшьшосп суспшьств. Однi зводять його в ранг морального iмперативу, шшО визнають як усталений порядок1, третi беруть за основу вектору розвитку. ПопулярнОсть лiбералiзму, походить вщ пси-холопчного тяготшня людини до свободи дш, навиъ якщо воно несе за собою персональну вiдповiцальнiсть (психолопчний фактор неприйняття лОбералОзму). Як показуе юторичний досвщ тзньоплемшних суспшьств, тяготшня людини до свободи дш наштовхува-лося на загрозу насильства. Внаслщок придушення ш-дивщуальних свобод виникало ментально залежне су-спольство2, що зрештою зумовило появу колективост-ських моральних ОмперативОв (релтя, нащоналОзм, со-щатзм). Попри популяршсть лОбералОзму, небагатьом суспшьствам свиу вдалось розОрвати ланцюг ментально! залежноси. Як наслщок, на сьогодт у бшьшосп кра!н свиу лОбералОзм виступае радше як декларащя, анОж як моральний Омператив.
Ощнюючи вплив колективютських моральних Ом-перативОв на сприйняття добробуту суспшьством, слщ зауважити, що не лише вщчуття очОкування майбутнього блага3 знижувало значення матерОально! складо-во! добробуту. Важливу роль вдагравало мюце шдивща в Оерархп суспшьства. Як писав Йозеф Шумпетер у сво!й вщомш книзО «КатталОзм сощалОзм О демокра-пя», для рядового громадянина сощалютичного суспшьства медаль за здобутки може мати больше значення, анОж висок! матерОальт блага для катталюта [2]. 1з цього випливае, що в умовах домшування сощ-алютичного морального Омперативу психолопчне задо-волення вщ визнання може переважати матерОальне задоволення потреб.
На вщмшу вщ колективютських моральних Омпе-ративОв лОбералОзм пропонував сво!м послщовникам апрюрну форму психолопчного задоволення. Тобто, моральний добробут, що виражався у вщчутп свободи дш, вщ початку був дашстю, а отже, не потребував ем-тричного пщтвердження дОевоси. У багатьох випадках (революцшна Франщя, Веймарська Шмеччина, США перюду велико! депресп) цього фактору було достат-ньо, аби забезпечувати суспшьний порядок в умовах дефОциту матерОальних благ.
Недолшом лОбералОзму, як моделО впорядкування суспшьного життя, е його локальна орОентовашсть. Тобто, вщ початку Оде! лОбералОзму орОентоват на ш-дивща, а не на суспшьство в цшому4. Теоретики кла-сично! та неокласично! шкш економОки знаходять у цьому сво! переваги, стверджуючи, що у глобальному масштабО ОндивОдуальна дОяльнОсть схильна до саморе-гулювання (принцип невидимо! руки Адама СмОта). Однак, на практищ, саморегулюкч мехашзми час вщ
1 Не маючи глибоко! вОри в щею шдивщуалютичних свобод, деят суспшьства визнають лОбералОзм, як ефек-тивний шструмент збереження суспшьного порядку.
2 Вщ волО монарха, прихильносп священика, пщ-тримки стввичизнитв.
3 ВОрукш люди, як винагороду за дотримання рель
гшних каношв, очжували «сходження благодата». Нащо-
налюти очжували майбутнього перерозподшу ресурав на
користь домшуючо! наци. Сощалюти декларували модель
часу дають збОй, чим зумовлюють суспОльне тяжОння до колективютських методОв впорядкування життя.
Балансування мож прихильшстю щеям шдивщуа-лОзму та колективОзму стало визначальним чинником формування теорп добробуту. Розглядаючи добробут через призму щнностей утотчних форм буття5 (ко-лективюьких та шдивщуалютичних), теоретики нама-галися виокремити елементи людсько! природи, якО на !хню думку, е визначальними чинниками морально-матерОалОстичного задоволення. Так, теолог Томмазо Кампанелла та сощалют-утотст Етьен-ГабрОель Мо-реллО наголошували, що стримуючим фактором шди-вщуального добробуту, е природна заздрють людини до бшьш заможних та бшьш шанованих члешв су-спОльства. На основО цього аргументу дослОдники роб-лять висновок, що максимОзацОя суспОльного добро-буту мае вОдбуватися через зрОвняння матерОального та сощального стану громадян [3]. Утилггарист ДжеремО Бентам розглядав добробут як рОзницю мож задоволен-ням та стражданням. На його думку, кожна людина здатна зважувати цО складовО, обираючи оптимальне стввщношення. Суспшьний добробут Бентам розглядав з точки зору морально-матерОалютичного внеску кожного окремого шдивща, що цшком вщповщае Оде! л1бералютичного устрою суспшьства [4]. Адам СмОт до-повнив бачення Бентама, наголошуючи на тому, що ОндивОдуальнО прагнення до задоволення потреб мають позитивний вплив на суспшьство в цОлому [5]. Пщ-тримуючОи в цОлому лОбералОстичнО Оде!, Леон Вальрас зауважував, що шдивщуалютична дОяльнОсть може зу-мовлювати посилення соцОально! нерОвностО. За таких умов, високий суспОльний добробут е неможливим ап-рОорО6. З огляду на це, Вальрас вважав за доцшьне дер-жавне втручання у процеси розподшу суспОльного продукту [6]. Подшяючи думку Вальраса, Артур Шгу об-Грунтував ефективнОсть регульованого розподшу су-спального продукту. ПОгу зауважив, що одиниця продукту переспрямована вОд багатого ОндивОда до незаможного задовольнить потреби останнього у бОльшОй мОрО, анОж втратить перший. Виходячи з цього, А. ПОгу зробив висновок, що суспшьний добробут (матерОаль-ний) досягне свого максимуму, коли матерОальнО блага всОх членОв суспОльства матимуть рОвну граничну кори-сшсть [7].
Висновки. Отже, Осторичний аналОз показуе, що намагання приборкати людську природу (непрямО дП та насильство), привели до появи норм та правил, яю визначали характер взаемодп мож членами суспОльства. Норми та правила, або шституцп у сучасному розу-мОннО цього слова, змшювали свОтосприйняття су-спОльства, тим самим формуючи уявлення про добробут. Квштесенщею уявлень про сощальний добробут (особливо на раншх етапах) були моральш Омперативи, генезис яких обумовлювався ОнституцОйним середови-щем певного суспшьства. Як наслОдок, постали суспО-льства Оз диверсифОкованим розумОнням добробуту, що вплинуло на переконання про справедливють та
суспОльства, де матерОальнО потреби кожного вдивща бу-дуть задоволеш максимальним чином.
4 Декларуючи ОндивОдуальнО свободи людини, лОбе-ралОзм не визначае оргашзацшно! моделО суспОльства.
5 Идеалютичний суспОльний устрОй, образ якого е квштесенщею моральних ОмперативОв.
6 Такий висновок е об'ективним як Оз лОбералОстич-но! (що тяж1е до матерОалОзму), так О соцОалОстично! (що тяж1е до соцОального статусу) точок зору.
ефектившсть юнуючих моделей впорядкування суст-льного життя. 1з часом шституцюнатзащя набувала динамiчного характеру, поширюючи ще! за межi сус-пшьств засновниюв. Перебуваючи пiд впливом сто-роншх iнституцiйних щей, теоретики добробуту нама-галися спроецiювати !х на наявш суспiльнi порядки. Як наслiдок, теоретики виводили абстрактнi шститу-цiйнi модел^ яю, на !хню думку, мали максимально забезпечити суспшьний добробут. У даному контекст розумiння добробуту ставало квштесенщею шститу-цшно! моделi, тобто походило вщ характеру норм i правил.
Список використаних джерел
1. Stiglitz J.E., Sen A., Fitoussi J.P. Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress. CMEPSP. 2009. September, 14. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/documents/ 1180 25/118123/Fitoussi+Commission+report.
2. Шумпетер Й.А. Каттатзм, соцiалiзм i демок-ратая. Ки!в: Основи, 1995. 320 с.
3. Юридична енциклопедiя / ред. кол. Ю.С. Ше-мшученко (вщп. ред.) [та iн.]. Ки!в: Укра!нська енци-клопедiя iм. М.П. Бажана, 2001. Т. 3. С. 27, 771.
4. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. Москва: РОССПЭН, 1998. 415 с.
5. Смгг А. Дослщження про природу i причини багатства народу / пер. з англ. О. Васильев, М. Ме-жевжша, А. Малiвський. Ки!в: Наш формат, 2018. 736 с.
6. Walras L. Studies in Applied Economics. Routledge, 2008. 264 p.
7. Пигу А. Экономическая теория благосостояния. Москва: Прогресс, 1985. 512 с.
References
1. Stiglitz J.E. (2009). Report by the Commissionon the Measurement of Economic Performance and Social Progress. CMEPSP. September, 14. Retrieved from https://ec.europa.eu/eurostat/documents/118025/118123/ Fitoussi+Commission+report.
2. Shympeter Y.A. (1995). Kapitalizm, sotsializm i demokratiya [Capitalism, socialism and democracy]. Kyiv, Osnovy [in Ukrainian].
3. Yurydychna entsyklopediya (2001). [Legal Encyclopedia]. Yu.S. Shemshuchenko (Eds.). Kyiv, Ukrayins'ka entsyklopediya im. M.P. Bazhana. Vol. 3 [in Ukrainian].
4. Bentam I. (1998). Vvedeniye v osnova niyanravstvennosti i zakonodatel'stva [Introduction to the foundations of morality and legislation]. Moscow, ROSSPEN [in Russian].
5. Smit A. (2018). Doslidzhennya propryrodu i prychyny bahatstva narodu [Research on the nature and causes of people's wealth]. O. Vasyl'yev, M. Mezhevikina, A. Malivs'kyy (Trans. from english). Kyiv, Nashformat [in Ukrainian].
6. Walras L. (2008). Studies in Applied Economics. Routledge.
7. Pigu A. (1985). Ekonomicheskay ateoriya blagosostoyaniya [Economic Theory of Welfare]. Moscow, Progress [in Russian].
Стаття надшшла до редакцп 30.10.2019
Прийнято до друку 19.12.2019
Формат цитування:
Сердюк О. С., Петрова I. П. Iнституцiоналiзм як квштесенщя теорп добробуту. Вкник економтног науки Украти. 2019. № 2 (37). С. 14-20. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).14-20
Serdiuk O. S., Petrova I. P. (2019). Institutionalism as the quintessence of welfare theory. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 14-20. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).14-20
