CC BY
21
УДК 331.5:332.1 DOI: https://doLorg/10.37405/1729-7206.2019.2(37).Ш-136
О. В. Томчук канд. екон. наук ОКСЮ 0000-0002-1817-7483
e-mail: [email protected],
Донецький нацюнальний утверситет iменi Василя Стуса, м. Втниця
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМ1СТУ I СТРУКТУРИ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦ1АЛУ ТЕРИТОРП
Постановка проблеми. На сучасному еташ знання стають ключовим ресурсом розвитку системи, при-чому носiями знань, к генераторами та споживачами е шдивщи. У зв'язку з цим людський потенцiал стае головним чинником ефективного функцiонування те-риторiй.
Зважаючи на вщсутшсть одностайностi у тлума-ченш термiну «людський потенщал», вважаемо за не-обхiдне запропонувати свiй погляд на цю складну i важливу методологiчну проблему за результатами не фрагментарного розгляду сутноси, а системним ба-ченням його природи, володшням ними якостями трансформацп.
Мета статп полягае в теоретико-методологiчному обГрунтуванш засад визначення та розкритп головних складових змiсту людського потенцiалу територп.
Виклад основного матерiалу. У сучасних наукових дослщженнях трактування економiчноí категорп «людський потенщал» характеризуеться багатоаспектнiстю. Це пов'язано iз поеднанням ознак 11 «людсько!» та «потенцшно1» складових. «Людська складова» мае прояв в тому, що головне багатство будь-якого су-спшьства — люди, а мiра 1х розвитку та задоволення потреб — основний критерш економiчного i сощаль-ного прогресу. Тi процеси, яю проходять у сучасний перюд у площинi оновлення оргашзацшно-техноло-пчного базису суспшьства, викликають глибою пере-творення всiх його сторiн i вимагають змiни мiсця лю-дини в суспшьно-вщтворювальному процесi.
Трансформацiя економiчноl системи iстотно змь нила суспшьство в целому, його цiнностi, основопо-ложнi принципи економiчноl та сощально-полгтично! дiяльностi, форми i методи управлшня. Проте головною продуктивною силою будь-якого суспшьства були i залишаються людсью ресурси, яю в ринковш еконо-мiцi стають стратегiчним чинником устху системи.
Кардинальна змiна уявлень про роль людини в дiяльностi будь-яко'1 системи при переходi вщ техно-логiчного до особистiсно-орiентованого управлшня достатньо глибоко розкрита в наукових публжащях багатьох фахiвцiв [1, с. 8; 2, с. 9].
Людина як особистюний чинник виробництва володiе широким спектром як природжених, так i надбаних у процесi розвитку фiзичних, психологiчних, соцiальних, культурних та шших особливостей.
Аналiз свiдчить, що подальший розвиток людства залучае до суспшьного виробництва i реалiзуе все новi якостi людини, що знаходить вщдзеркалення в еконо-мiчнiй наущ.
В економiчнiй лiтературi поряд iз поняттям «людський потенцiал» часто використовують так! термши, як: «робоча сила», «трудовi ресурси», «трудовий потенщал», «людський фактор», «людський каттал». Ус
цi термiни виникли внаслщок еволюцп людини як суб'екта економiчноl дiяльностi та змiни 11 мюця й ролi в цiй дiяльностi. У хронологiчному контекстi це представлено на рис. 1.
Розкриваючи змют того або шшого термiну, фа-хiвцi акцентують увагу на найбшьш важливих, iстот-них сторонах питання, видшяючи при цьому важли-вiсть кадрово'1 складово'1.
Здiбнiсть людини до працi знаходить вщобра-ження в поняттi «робоча сила», 11 визначають як су-купшсть фiзичних i духовних здiбностей, якими воло-дiе органiзм, жива особистють людини, та як1 викори-стовуються нею всякий раз, коли вона виробляе яю-небудь споживш вартосп [4, с. 173].
В економiчнiй енциклопед11 пiд «робочою силою» розумдать сукупнiсть фiзичних i духовних здiбностей людини, що використовуеться нею в процеет виробництва матерiальних благ, здатшсть до працi; голов-ний елемент виробництва.
Особливють робочо'1 сили полягае в тому, що вона здатна створювати i створюе бшьшу вартiсть, н1ж витрати для 11 вiдтворення у формi оплати працi з ура-хуванням 11 кiлькостi та якостi [5].
Проте серед науковщв немае едино! думки щодо визначення термiну «робоча сила» (табл. 1).
Робоча сила — це, з одного боку, термш марк-систсько'1 полiтичноl економп, який означае трудовi можливостi людини, 11 здатнiсть до працi. У сучаснш економiчнiй науцi замiсть «робоча сила» частше використовують «економiчно активне населення», «пра-цездатне населення». З шшого боку, тд «робочою силою» розумдать загальну кшьюсть осiб працездатного вiку вiд 16-ти роив i до прийнятого в краlнi вiку ви-ходу на пенаю, як1 працюють, чи безробгтних (без не-дiездатних) [15].
Це зумовлено тим, що робгтник позбавлений власностi на засоби виробництва й засоби юнування, але сам вш в^льний, тобто е власником свое'1 робочо'1 сили i може розпоряджатися нею. У визначеннях мiж поняттям «робоча сила» й «економiчно активне населення» можна поставити знак рiвностi, оскльки за мiжнародними стандартами до економiчно активного населення належать громадяни обох статей вiком вщ 15-ти до 70-ти рок1в (включно), як1 упродовж звiтного перiоду вели економiчну дiяльнiсть або шукали роботу й готовi були приступити до не1, тобто класифiкува-лися як «зайнятЬ> або «безробiтнi» (за визначенням МОП).
Ми найбшьше схиляемося до точки зору К. Т. Кривенко, яка розглядае робочу силу, як товар, але при цьому видшяе певш особливость Зараз термш «робоча сила» застосовуеться для характеристики за-безпечення системи кадрами та ефективносп !х вико-ристання.
Визначення ролi людини
------------------, XIX статття Робоча сила
20-т1 роки XX сгатття Трудов1 ресурси
70-т1 роки XX сгатття Трудовий потенщал
80-т1 роки XX сгатття Людський фактор
90-т роки XX стшття Людський каштал
90-т роки XX стшття Людський потенц1ал
Людина - об'екг забезпечення народного господарства необхщною юльюстю та якютю робочо1 сили
Людина - суб'ект суспшьного виробництва з потребами й Пересами у сфер1 пращ
Людина - провщний фактор суспшьного виробництва, зааб пщнесення його ефективносп
Людина - об' ект найефектившших швестицш у 11 знання, професшнють, здоров'я з наступною 1х реашзащею у суспшьста
Людина - об' ект здатност до самовираження, самоактуашзаци 1 самореашзаци
Рис. 1. ХронологЯ виникнення понять стосовно ролi людини як суб'екта економiчноi дiяльностi Сформовано автором на основi джерела [3].
Аналiз дефшщц «робоча сила», наведених у лггературних джерелах
Таблиця 1
Автори Визначення
Гаршина О. К. Шд робочою силою чи здатшстю до пращ розум1еться сукупшсть професшних якостей, якими волод1е людина 1 затрачае при виробництв1 матер1альних благ [6]
Генюн Б. М. Робоча сила — це штегральна характеристика потенщалу працюючих, котра виражае здатшсть людини до пращ, тобто сукупшсть його ф1зичних та штелектуальних даних, що можуть бути використаш в оргашзацп [7]
Долгушин Н. К., Нов1ков В. Г. Робоча сила — це здатшсть до пращ, сукупшсть ф1зичних та духовних зд1бностей, якими волод1е оргашзм людини та яю нею використовуються для виробництва спожи-вчих вартостей [8, с. 11]
Кривенко К. Т. Робоча сила — це товар, властивоси якого т сам1, що й у шших товар1в. Але е вщмш-носи, зумовлеш специф1чшстю цього товару. По-перше, у даному раз1 товаром е не р1ч, а здатшсть людини до пращ. По-друге, здатшсть до пращ, на вщмшу вщ звичайних товар1в, вщчужуеться на строк через ринок пращ у форм1 наймання. По-трете, реальне вщчуження здатноси здшснюеться у процес пращ найманого виробника [9]
Мочерний С. В. Робоча сила — основний елемент продуктивних сил у будь-якому суспшьств1, але товаром вона стае лише в умовах каттал1зму. Це зумовлено тим, що робггник позбавле-ний власносп на засоби виробництва 1 засоби юнування, але сам вш особисто вшьний, тобто е власником свое! робочо! сили 1 може розпоряджатися нею [10]
Маркс К., Енгельс Ф. Робоча сила — сукупшсть ф1зичних 1 духовних зд1бностей, якими волод1е оргашзм, жива особиспсть людини, 1 яю використовуються нею щоразу, коли вона виробляе певш споживч1 вартосп [11, с. 178]
Михайлова Л. I. Робоча сила — це здатшсть людини до пращ, сукупшсть П ф1зичних 1 духовних сил, що застосовуються нею в процеа виробництва [12, с. 15]
Ожерельев О. I. Робоча сила — здатшсть до пращ, сукупшсть ф1зичних 1 духовних здатносп людини, яю використовуються нею в процеа виробництва життевих благ [13, с. 423]
Райзберг Б. А., Лозовський Л. Ш. Робоча сила — 1) у марксистсьюй економ1чнш — теорИ термш, що означае здатшсть людини до пращ; 2) у сучаснш економ1чнш наущ — синошм «економ1чно активного, працездатного населення» [14, с. 274]
Складено автором на основi джерел [6-14].
Категорiя «трудов! ресурси» була запроваджена в СРСР у 20-Ti роки минулого столiття за пропозищею академiка С.Г. Струмилiна в робот! «Нашi трудовi ре-
сурси i перспективи» [16] й донедавна кшьюсно була тотожною робочiй силь Серед учених немае едино'1 думки про суть цього поняття (табл. 2).
Таблиця 2
Пор1вняльний аналiз визначень категорп «трудов! ресурси»_
Автори Визначення
Балабанова Л. В., Сардак О. В. Трудов! ресурси — це ф!зично розвинута частина населення, що волод!е розумовими зд!бностями i знаннями, яю необхщш для роботи в народному господарстта [17]
Васильченко В. С., Гриненко А. М., Гршнова О. А., Керб Л. П. Трудов! ресурси — це частина населення краши, яка, маючи вщповщш психоф1зюло-пчш, ф!зичш та штелектуальш якоси, здатна виробляти матер!альш та духовш блага й послуги, тобто здшснювати корисну д!яльшсть [18]
Гетьман О. О., Ша-повал В. М. Шд трудовими ресурсами спщ розумгги частину населення працездатного вжу, що мае необхщш ф1зичш можливосп, волод!е знаннями i практичним досвщом для здшснення визначено'1 роботи в народному господарстта [19]
Долгушин Н. К., Новжов В. Г. Трудов! ресурси — це частина населення, яка володае необхщним розвитком, здоров'ям, освь тою, зд!бностями, квал!фжащею, знаннями для роботи у сфер! суспшьно-корисно'1 д!яльносп [8, с. 11]
Звошвська Г. Т. Трудов! ресурси — це частина працездатного населення, яка волод!е ф!зичними й розумовими зд!бностями i знаннями, необхщними для здшснення корисно'1 д!яльносп [20]
Заславська Т. I. Трудов! ресурси — це сукупшсть члешв суспшьства, здатних брати участь у суспшьному виробнищт при даному розвитку продуктивних сил i в межах даних виробничих вщ-носин [21]
1ваншов О. С. Трудов! ресурси — це частина населення краши, що за сво'1м ф!зичним розвитком, розумовими зд!бностями i знаннями здатна працювати в народному господарстта [22]
Касимовський Е. В. Трудов! ресурси — це частина працездатного населення, як зайнятого в суспшьному виробнищт, так i того, що перебувае в резерв!, юльюсш й демограф1чш меж! якого залежать вщ суспшьно'1 форми виробництва i р!вня розвитку продуктивних сил; трудов! ресурси виражають суспшьш вщносини з приводу 1хнього формування, перерозподшу й використання [23; 24, с. 12-13]
Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Трудов! ресурси — це частина працездатного населення, яка за вжовими, ф!зичними й освггшми даними вщповщае тш чи шшш сфер! д1яльность Виокремлюють реальш i потенцшш ресурси [25]
Масляк П. О. Трудов! ресурси — це працездатне населення (чолов!ки вщ 16-ти до 59-ти роюв i ж!нки вщ 16-ти до 54-х роив), а також пщлгтки й пенсюнери, як! працюють [26]
Новицький А. Г. Трудов! ресурси сшьського господарства — це частина працездатного населення краши, яка зайнята в сшьськогосподарському виробництв^ в основному розмщена в сшьських регюнах !з притаманними ш особливостями сшьського населення щодо динам!ки та структури [27, с. 339]
Калина А. В. Трудов! ресурси — це економ!чна категор!я, яка «вщображае частину населення краши або ïï адм!шстративно-територ!ально'1 одинищ, що мае здатшсть до суспшьно-корисно'1 пращ в народному господарстта; це е потенщал живо'1 сили, яку мае у своему розпо-рядженш суспшьство на певний момент часу» i планово-розрахункова категор!я, пщ якою розумдаться «особи обох статей у працездатному вщ!, яю потенцшно могли б брати участь у виробництв! товар!в та послуг» [28]
Прохоров А. М. Трудов! ресурси — це частина населення, яка волод!е необхщним ф!зичним розвитком, знаннями та практичним досвщом для роботи в народному господарстта [29, с. 1362]
Тищенко С. В. Трудов! ресурси доцшьно розглядати як яюсну сукупшсть спроможностей пращвниюв, що створюють матер!альт, духовт щнносп та шш! блага для суспшьства з урахуванням впливу р!зноматтних чинниюв: економ!чних, сощальних, виробничих, трудових, полпичних, еко-лопчних, природних та шших [30, с. 105]
Чистов С. М. Трудов! ресурси, як економ!чна категор!я, виражають вщносини населення, яке волод!е фь зичною та штелекгуальною здаттстю до пращ, вщповщно до встановлених державою умов вщтворення щдивщуально! робочо1 сили. Трудов! ресурси, як планово-облжовий показ-ник, — це чисельтсть населення, зайнятого в суспшьному виробництта, а також незайнятого в ньому працездатного населення працездатного вжу [31]
Складено автором на основi [8; 17-31].
Не погоджуемося з думкою дослщниюв, яю зво-дять поняття трудових ресурав до юльюсних характеристик робочо'1 сили (6.В. Касимовський, П.О. Мас-ляк та А. Г. Новицький). Людина е не лише ноетем зд!бностей до пращ, але й юльюсних та яюсних ха-
рактеристик, як! вона використовуе в ринково-конку-рентному середовищ!, у р!зних сферах життещяльно-си, представляючи свш специф!чний, з особливими характеристиками, сектор ринку пращ.
До наукового o6iry категорiя «трудовий потенщал» увшшла на початку 60-х роюв ХХ ст., що було зумовлено необхщшстю трансформацiï традицiйних поглядiв на роль i мiсце людини у процес виробництва при постiйному розвитку НТП; характером де-мографiчного процесу, якому притаманне поступове зниження частки населення у працездатному вiцi; ви-черпанням мiсткостi категорп «трудовi ресурси». Вве-
На нашу думку, трудовий потенщал доцшьно ви-значати як штегральну ощнку сукупних джерел, ре-зерв1в, засоб1в 1 можливостей максимально повно! ре-ал1зацп юльюсних та яюсних характеристик еконо-м1чно активного працездатного населення в конкрет-них сощально-економ1чних умовах.
Поняття «людський фактор» входить у науковий вжиток багатьох наук: фшософп, сощологп, психологи, педагопки, медицини, науки управлшня тощо. I хоча поняття «людський фактор» виступае м1ждис-циплшарним поняттям, проте дос1 не юнуе одностай-носп у його тлумаченш.
В узагальненому вигляд1 людський фактор визна-чаеться як сукупшсть основних сощальних якостей людини, яю юторично склалися в суспшьств1, а саме: щншсш ор1ентири, моральш принципи, норми пове-дшки, життев1 плани, р1вень знань та шформованосп,
дення поняття «трудовий потенщал» спричинило не-обхiднiсть переосмислення погляд!в на значення у ви-робничому процеа людини, визнання ролi штелекту-ального й освiтнього потенцiалу, накопиченого в су-спiльствi. У вггчизнянш науцi наразi вiдсутнiй одно-значний тдхщ до розумiння економiчноï категорп «трудовий потенцiал». Визначення, запропонованi на-уковцями мають суперечливий характер (табл. 3).
Таблиця 3
характер трудових та сощальних навичок, установки та уявлення про особисто значимi елементи сощального життя — соцiальну справедливють, про права i свободи людини, про громадянський обов'язок.
ОбГрунтуванням значущосп людського фактору займалися всесвiтньо вiдомi класики менеджменту — Е. Демшг, Дж. Джуран, К. Iсiкава, К. Меллер, Б. Смiт, Г. Тагуп, А. Фейгенбаум, В. Шухарт та шшь В управ-лiннi людський фактор визначаеться як фактор, який повГязаний з рiзноманiтними ролями людини при ви-рiшеннi завдань управлшня i повинен враховува-тися вченими при розробщ засобiв вирiшення таких завдань ( моделей, метсдав, математичного апарату, ме-тодологiй, комп'ютерних засобiв тощо). У даному ви-падку, мова йде про фактор, який, по-перше, обумов-лений рiзноманiтними ролями людини в життевому
Характеристика TepMiHy «трудовий потенцiал»
Автори Визначення
Богиня Д. П., Гршнова О. А. Трудовий потенщал — це штегральна ощнка i юльюсних, i яюсних характеристик економiчно активного населення [32, с. 42]
Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грiшнова О. А., Керб Л. П. Трудовий потенщал е штегрованими кшьюсними та яюсними характеристиками ро-бочо1 сили, яка забезпечуе певш можливостi у створенш матерiальних i духовних благ суспшьства. Трудовий потенцiал е наявною i можливою в майбутньому к1льк!стю та яюстю працi, якою володiе суспшьство й котра визначаеться чисельнiстю працездатного населення, його професшно-освигам рiвнем [33]
Генюн Б. М. Трудовий потенцiал працiвника — це сукупшсть характеристик людини, що виникли в результата матерiальних i духовних вкладень у не'1: штелект, творчi здiбностi, здо-ров'я, освгга, професiоналiзм, моральнiсть, активнiсть, органiзованiсть [34, с. 53]
Джаш I. О. Трудовий потенщал — це сукупш здiбностi економiчно активного населення дано'1 територИ забезпечити виробництво споживчих вартостей, як! вiдповiдають потребам суспшьства на даному етат його розвитку в конкретних соцiально-економiчних i на-уково-технiчних умовах [35, с. 67]
Калина А. В. Шд трудовим потенцiалом розумiеться розвинута в даному сусп^льств! «сукупшсть демографiчних, соцiальних та духовних характеристик пращ активного населення, що реалiзованi чи можуть бути реалiзованi в умовах досягнутого р1вня розвитку про-дуктивних сил, науково-технiчного прогресу i системи участi в процесi пращ та су-сп!льн!й д!яльност!» [28]
Мельничук Д. П. Трудовий потенщал — це характеристика ефективносп сполучення та збалансовано-сп окремих структурних елементiв працездатностi людини, а також характеристика вщповщносп змюту цих елементiв вимогам зовн!шнього середовища [36, с. 231]
Мерзляк А. В., Михайлов 6. П., Корецький М. Х., Михайлова Г. О. Трудовий потенщал — поняття, яке вводиться для вщображення можливостей ефективносп пращ [37]
Осовська Г. В., Крушельницька О. В. Трудовий потенщал — це сукупшсть працездатного населення з урахуванням ште-лектуального розвитку, знань, умшь, досвщу, звича1в, традицiй, переконань i патрю-тизму [38]
Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш. Трудовий потенщал — наявш на даний час i перспективш трудов! можливост! (краши, регiону, пiдприемства), що характеризуються чисельшстю працездатного населення, його професiйно-освiтнiм р!вжм, !ншими як1сними характеристиками [14, с. 348]
Шаульська Л. В. Трудовий потенщал — ресурсна категорiя, що включае в себе джерела, засоби працi, як1 можуть бути використаш для розв'язання будь-якого завдання, досягнення певно'1 ц!л!» [39, с. 43]
Складено автором на осжга джерел [14; 28; 32-39].
цикл! створення ! практичного застосування розроб-лених засоб!в виршення завдань управлшня, подруге, впливае на практичне значення i адекватшсть
На нашу думку, людський фактор варто розгля-дати як прояв уае1 сукупноси особисисних якостей людини, яю впливають на ïï трудову актившсть. Це поняття вказуе на виршальну роль людини в процеа виробництва. У структурному план! людський фактор — це, насамперед, особа, робоча група, трудовий колектив. Кр!м того — це колективний суб'ект суспшьного життя, що мае сощальну, демограф!чну, економ!чну й полггичну структуру, взаемодж» елемен-пв яко'1 забезпечуе розвиток суспшьства.
Виникнення категорп людського катталу форму-валось як !нтегральне соц!альне й економ!чне поняття i тому набуло багатофакторного характеру. А. Смгт уперше вщмгтив, що людину слщ розглядати з позицп каштатзаци ïï пращ: як ноетя i катталу i вартоси [48]. Д. Ржардо стверджував, що через нестачу освгти в уетх прошарках населення краши мають р!зний р!вень розвитку [49, с. 449]. А. Маршалл тдкреслював, що: «знання — один !з потужних двигушв виробництва...» [50, с. 400].
Як самостшний напрямок економ!чного дослщ-ження «теор!я людського катталу» була сформована тшьки в 50-60-т роки ХХ ст. завдяки роботам «чи-казькоï школи» Т. Шульца та Г. Беккера, Б. Вейс-брода, Дж. Мшцера та шших. Термш «людський кат-тал» був запропонований американським економютом Теодором Шульцем у 1961 р., лауреатом Нобелiвськоï премiï (1979 р.), який стверджував, що в людський ка-ттал, так само як в шш1 види катталу, необхщно
практичного застосування теоретичних результата [40, с. 19]. Учен! по-р!зному трактують сутшсть тер-м!ну «людський фактор» (табл. 4).
Таблиця 4
здшснювати швестицп, що сприятиме пщвищенню р!вня продуктивносп пращ i, вщповщно, збшьшенню добробуту суспшьства. Формування людського катталу Т. Шульц вбачав у розвитку зд!бностей та знань, як! надаються шюльною освгтою, навчанням на робо-чому мющ, змщненням здоров'я i зростаючим запасом економiчноï iнформацiï [51, с. 9].
У ход! розвитку метод!в та шструменив дослщ-жень людського катталу понятшно-категоршний апа-рат еволющонував (табл. 5).
Найбшьш точним вважаемо визначення Д. П. Бо-гиш, яке розширюе та поглиблюе загальне розумшня категорш «робоча сила», «трудов! ресурси», «людський фактор» «трудовий потенщал», осюльки якоси пра-щвника не обмежуються лише здаттстю до пращ та вимогами до працездатного вжу, а й розглядаються як «запас», вщ якого його власник отримуе прибуток. Од-нак збшьшення додатковоï вартост його власника вщбуваеться в раз! не лише наявноси, але й викорис-тання сво':Сх зд!бностей у трудовому процесь
Кр!м того, вважаемо, що правильним е той факт, що людина не тшьки генеруе доход, надаваючи су-спшьству матер!альну користь, але i здшснюе певну сощальну, культурну, виховну д!яльшсть, яка впливае на формування духовно-моральних якостей окремоï особистосп та суспшьства у целому. Тому результатом функщонування людського катталу буде також сощ-альна користь, збшьшення нащонального багатства краïни.
Пщходи до визначення термiну «людський чинник»
Автори Визначення
Абсава Н. Д. «Людський чинник» треба розглядати не як спшьну, а як специф!чну категорда пев-ного способу виробництва, а саме такого суспшьства, в якому людина розглядаеться не лише як головна продуктивна сила, як передумова й активний елемент виробництва, а як одночасно початковий i юнцевий пункт усього суспшьного руху, як його активний початок i юнцевий результат, як головний зааб i дшсна мета суспшьного виробництва [41, с. 44-45]
Бабосов 6. М. Людський фактор — це цМсна система соцiальноï д1яльносп, направленоï на змшу, розвиток i вдосконалення суспшьства та умов життед1яльноси самоï людини [42, с. 28]
Васильченко В.С., Гриненко А.М., Гршнова О. А., Керб Л. П. Категор!я «людський фактор» являе собою людей на пщприемств!, в оргашзацИ, уста-нов! або ф1рм1, як поеднаш у процеа трудовоï д!яльность Структурно — це е особис-тють, робоча група, трудовий колектив, вщ д!яльносп якоï залежить вектор впливу на виробнич! процеси [33]
Заславська Т. I. Людський фактор «це система взаемоддачих, що займають р!зне положення клаав, шар!в i груп, д1яльшсть i взаемод!я яких забезпечуе прогресивний розвиток суспшьства» [43, с. 35]
1лын А. I. Людський фактор — спшьне поняття, властиве кожному суспшьному устрою. Людський фактор — категор!я не економ!чна, а сощолопчна, оскшьки мютить у соб! весь спектр взаемин у суспшьств! [44, с. 11]
Рижко Н. I. Структура поняття «людський фактор» включала в себе наступи основш елементи: сощально-класов! риси радянськоï людини, ïï щейно-моральш та професшно-трудов! якоси, а також духовне багатство i ф!зичну довершешсть Важливе мюце в структур! людського фактору займали також щеолопчш процеси суспшьства [45, с. 3]
Антоненко В. Г. Людський фактор поставав як вираження дiяльнiсноï сутносп людини, активний д!я-льшсний прояв, реал1защя людиною ïï штереав, зд!бностей, свгтоглядних i цштсних установок, творчоï енергп та вол! в здшсненш суспшьних цшей i завдань [46, с. 91]
Меликьян Г. Г., Колосова Р. П. Людський фактор — це складний комплекс процеав i явищ суспшьного буття, образ життя, що вщображае характер i стутнь задоволення р!зних сощальних потреб, 1хню динам!ку в сфер! пращ, побуту, м1жособиспсного спшкування, амейних вщносин тощо [47]
Складено автором на основ! джерел [33; 41-47].
Таблиця 5
Характеристика термшу «людський каштал»_
Автори Визначення
Беккер Г. С. Людський каттал — це сукупшсть природжених здiбностей та отриманих знань, нави-к1в, мотивацiй, доцшьне використання яко'1 сприяе збшьшенню доходу (на р!вш шди-вщу, пщприемства або суспшьства) [52, с. 162]
Биченко Ю. Г. Видшяе у складi людського катталу культурний капiтал [53]
Богиня Д. П. Людський каттал — це сформований або розвинений у результата швестицш i накопи-чений людьми певний запас здоров'я, знань, навичок, мотивацш, який цшеспрямовано використовуеться в тш чи шшш сферi суспшьного виробництва, сприяе зростанню про-дуктивноста працi й завдяки цьому впливае на зростання доход!в (заробiткiв) його власника [54]
Близнюк В. В. Людський каттал — це система характеристик, яю визначають здатшсть людини до творчо'1 пращ з метою створення товар!в, послуг, додано'1 вартоста, тобто якоста робочо'1 сили шдивщуума, сукупного пращвника пщприемства, краши, що знаходять прояв у процес розширеного вщтворення [55]
Воронкова В. Г. Пд людським катталом розумдаться знання, навики i зд!бноста людини, яю сприяють зростанню його продуктивно! сили [56]
Гршнова О. Людський каттал характеризуемся сукупшстю продуктивних зд!бностей, особистих рис i мотивацш шдивдав, як! сформувалися внаслщок швестицш, що сприяе пщвищенню продуктивност пращ, зростанню доход!в як свого власника, так i нащонального доходу краши [57, с. 16-17]
Н. Голжова Людський каттал — це вартасть запасу зд!бностей, досвщу i знань, залученого до сис-теми господарювання i капиатзованого на основ! вщносин найму, здатного приносити прибуток [58, с. 9]
Едвш Дж Долан Людський каттал — це каттал у вигляд! розумових зд!бностей, отриманий через фор-мальне навчання чи освиу, або через практичний досвщ [59, с. 250]
Дьомш П. Людський каттал — це природжений, сформований в результат! швестицш i накопиче-ний визначений р!вень здоров'я, освгти, навичок, зд!бностей, мотивацш, енергп, культурного розвитку, як конкретного шдивщу, групи людей, так i суспшьства в цшому, як! доцшьно використовуються в тш чи шшш сфер! суспшьного вщтворення, сприяють еко-ном!чному росту та впливають на розм!р доход!в 1х володаря [60]
Кокарев I. А. Людський каттал — це сукупшсть творчих зд!бностей, особистасних якостей та мотива-цИ !ндив!д!в, як! знаходяться в к власност!, накопичуються за рахунок швестицш та використовуються в тай чи шший сфер! суспшьного виробництва на протяз! усього пе-рюду трудового життя роб!тниюв з метою отримання ними у майбутньому бшьшого доходу [61, с. 25]
Кротова Н. В. Пропонуе включати в структуру людського катталу не тальки зд!бноста людей до продуктивно! пращ, але й сощальш, психоф!зичш, культурн! зд!бноста людини [62]
Мерзляк А. В., Михайлов 6. П, Корецький М. Х., Михайлова Г. О. Людський кап!тал становить сукупшсть якостей, яю визначають продуктившсть, i е дже-релом доходу для людини, родини, пщприемства й суспшьства. Такими якостями вва-жають здоров'я, природш зд!бноста, осв!ту, професюнал!зм [37]
Нестерова Д. В. Людський кап!тал — це ринкова категор!я, що е вщображенням тих зд!бностей людини, як! мають (повинш знайти) попит на ринку пращ [63]
Шктна I. А. Людський каттал оргашзацп — реал!зований у процес! пращ трудовий потенщал людини. Вважае, що у визначеш людського катталу необхщно зробити акцент на зростанш нащонального багатства краши [64]
Пруюнська Е. В., Переверзева А. В. В економ!чнш теорп п!д людським катталом у найширшому сенс! розум!ють сукупшсть притаманних кожнш людин! знань, навичок, зд!бностей i квал!ф!кац!й носив робочо'1 сили, як! можуть бути використаш нею у виробничих чи споживчих ц!лях. В!н единий з-пом!ж ресурс!в мае здатн!сть оновлюватися, вдосконалюватися, розвиватися [65]
Фшер С. Людський каттал — це стутнь утшено'1 у людин! спроможносп приносити дох!д. Людський каттал включае природжен! зд!бност!, талант, освиу, набуту квал!ф!кац!ю [66, с. 303]
Шевчук Л. Т. Людський каттал — це частина сукупних знань, зд!бностей i квал!ф!кацш носив робочо'1 сили, яка здатна приносити дохщ, тобто, яка використовуеться для виробництва товар!в i послуг [67]
Складено автором на основ! джерел [37; 52-67; 98; 99].
Що стосуеться «потенцшно'1 складово'1», то вона мае прояв у концептуальному обГрунтуванш потенщ-алу (наявностi у будь-кого або будь-чого (окремо'1 людини, громади, пщприемства, галузi, регюну, держави) явних та неявних можливостей або здатносп д!яти у вщповщних сферах).
Деякий час при тлумаченш «людського капiталу» зверталися саме до категорп «людський потенщал».
Деяк автори не тшьки встановлювали зв'язок м!ж ним, але й ототожнювали ш як «сукупшсть втшених у них потенцiальних можливостей» [68], «комерцiйна реалiзацiя людського потенцiалу» [69], «реалiзований у рамках професшно'1 д!яльноста людський потенщал» [70, c. 52].
Справедливо вiдмiчае I.I. Смирнова, що «накопи-чення та ефективне використання людського катталу
виступае в якост стратепчного ресурсу сталого розвитку економ!ки та суспшьства в цшому» [71, с. 198].
Деяю дослщники вважали, що «людський потенщал» е бшьш емним поняттям пор!вняно з «людським катталом» [71, с. 13], бо прояви людського катталу пщдаються спостереженню i вим!ру, а характеристики
Контент-аналiз понят
людського потенщалу багато в чому перебувають за межами видимого процесу.
У вотизнянш економ1чнш наущ склалася низка визначень поняття «людський потенщал» на р!зних р!внях: шдивщуальному (особистюному), мжро-(суб'ект господарювання) та макрор!внях (табл. 6).
Таблиця 6
«людський потенщал»_
Автори Визначення
Iндивiдуальний pieeHb
Газарян С. В. Людський потенщал шдивща — частково е чимось даним йому вщ народження та значною м!рою формуеться i розвиваеться у процесах сощал1зацп особи [72, с. 16]
Безтелесна Л. Людський потенщал — це зд1бноси, можливосп й потреба людей працювати, сукупшсть р!зних к якостей, що визначають особисисть, як ф!зичних, так i духовних [73, с. 9]
Амоша О., Антонюк В., Новжова О. Людський потенщал — це висок! яюсш характеристики людини, ïï можливють прожити тривале та благополучне життя, головний елемент нащонального багатства та провщна мета суспшьного розвитку [74, с. 16]
Пирожков С. Людський потенщал — це системне утворення, змют i функцп якого розкриваються у процес взаемозв'язку i взаемодп його складових, реал!зац!я яких у ход! життед1яльноси призводить до певних досягнень людини, що мають сощальну значимють [75, с. 17]
Сем!в Л. Людський потенщал — це зд1бноси людини, що не залежать вщ р!вня ':Сх використання в матер!альному або нематер!альному виробництв! [76, с. 31]
Мочерний С. В 1. Людський потенщал — це м!ра втшених у людиш природних зд!бностей, таланту, р!вня освгти, квал!ф!кацп та ':Сх здатшсть приносити дохщ. 2. Людський потенщал також включае стан здоров'я та яюсть харчування» (Свгтовий банк). 3. Людський потенщал включае освгту, професшний досвщ, ф!зичний стан, здатшсть до виживання, шш характеристики, що забезпечують продуктившсть i самозабезпечешсть людей (ООН) [77, с. 216]
Яковенко Р. В. Людський потенщал — це едшсть продуктивних якостей людини та ïï освгтньо-штелекту-альних, сощально-психолопчних та духовних рис, що вдаграють зростаючу роль у ви-робництв! та в суспшьному жити [78, с. 10]
MaKpopieeHb
Близнюк В. Людський потенщал — це сукупна здатшсть суспшьства до освоення i осмислення свгту, накопичення знань, створення на цш основ! штелектуальних продукив та системи прий-няття, переробки, використання, вщтворення i передавання шформацп [79, с. 31]
Богиня Д. Людський потенщал — це поняття, яке, будучи близьким по змюту до таких понять як трудовий або виробничий потенщал, визначае бшьш широкий спектр сощально-демогра-ф!чних i трудових вщносин у суспшьстга [80, с. 58]
Порохня В. Людський потенщал — це можливий р!вень досягнення економжою краши бажаних тем-тв економ!чного зростання з використанням наявного людського та штелектуального катталу [81, с. 50]
Заюрова Д. I. 1. Людський потенщал економ!ки — це накопичеш населенням запаси духовного i фь зичного здоров'я, професiйноï i загальноосвiтньоï компетентности пщприемницького хи-сту (настрою), громадянськоï i творчоï активносп, що реал!зуеться в р!зних сферах д!яль-носп, а також в р1вш i структур! потреб. 2. «Людський потенщал — це найбшьш активна i динам!чна компонента штелектуальних можливостей вщтворення, що представляе собою (виробничу) силу, яка створюе та реа-л!зуе iнновацiï виробничого i оргашзацшного характеру [82, с. 21, 26]
Стефанишин О. Людський потенщал — це сукупшсть наявних або природних зд!бностей до штелектуаль-toï, творчо'^ розумовоï, економiчноï, культурноï д!яльноси з метою шдивщуального та суспшьного розвитку [83, с. 69]
Замараев А. В. 1. Людський потенщал — це складна сощально-економ1чна система 2. Людський потенщал — це ушверсальна сощолопчна категор!я, яка може застосовуватися для пор!вняль-ного анал!зу, визначення р!вня суспшьних трансформацш (характеристика соцiальноï мо-гутносп краïни з урахуванням чисельносп ïï населення), ощнки динам!ки розвитку сощальних систем (окремих товариств, спшьнот, регюнального та мунщипального сощуму, сощальних оргашзацш та оргашзацшних сощальних груп). Але суспшьний розвиток не-обхщно, насамперед, ощнювати за змшами у самш людськш сутноси [84; 85]
Трубич С. Людський потенщал — це наявш в даний момент чи в майбутньому людсью можливосп, як! можуть бути використаш в будь-якш сфер! суспiльнокорисноï д!яльносп для досягнення поставленоï мети [86, с. 192]
Шаульська Л. Людський потенщал — сукупна здатшсть певноï людськоï спшьноти (народу, територ!а-льноï громади, трудового колективу пщприемства тощо) i окремоï людини до економiчноï i соцiальноï д!яльносп та розвитку [87, с. 93-94]
Складено автором на основ! джерел [72-87].
За даними табл. 6 можна визначити, що сп!льна риса вс!х наведених визначень полягае в комплексно-сп розумшня людського потенц!алу, намаганн! вщо-бразити його багатосторонню структуру. Проте сл!д вщм!гати, що деяк! дослщники вид!ляють тальки одну сторону людського потенщалу. Так, В. Порохня та В. Приймак вщображають лише шструментальш погляди на дане поняття, ототожнюючи його з людським кап!талом [81, с. 31], що дозволили виокремити конструктивы елементи людського катталу !з зад!янням термшу «людський потенщал» i сприймаються неадекватно змюту !х уведення у визначення.
Перел!чеш категорп характеризуюсь комплекс — джерела, можливост! й ресурси живо! прац! на р!зних р!внях: людини, групи людей, мюта, району, рег!ону, кра!ни, але з р!зних погляд!в та в р!зш епохи. На Заход! категорп «робоча сила», «трудов! ресурси», «людський каттал», «людський потенщал» нерщко вжива-ють як тотожш, з чим ми не погоджуемося.
Найб!льш придатним для визначення категорп «людський потенщал територ!!» вважаемо визначення Л.В. Шаульсько!, яка справедливо в!дм!чае, що «це здатшсть певно! людсько! сп!льноти до економ!чно! i сощально! д!яльносп та розвитку» [39].
Кв!нтесенц!ю науково! концепц!! щодо сутност! категорп «людський потенщал територп» складають положення, як! визначен! на основ! критичного ана-л!зу:
1. «Людський потенщал територп» характеризуе новий ступть у розвитку людини. Людина як носш робочо'1 сили волод!е не лише зд!бностями до прац!, а й шшими, зад!яння яких обумовлюеться наявшстю р!з-них сфер життед!яльност!. Тому наявш людськ! можливост! на конкретний момент часу чи в перспектив!, як! потенцшно можуть бути використаш в будь-якш сфер! сусп!льно корисно! д!яльност! для досягнення поставлено! мети, щентиф!кують !з людським потен-ц!алом. Поряд !з виробничими можливостями людини дедал! зростаючу роль вдаграють !нтелектуальн!, сощ-альн!, психолог!чн! та культурш якост!, тобто людськ! риси.
2. «Людський потенщал територп» е бмьш об'ем-ною категорiею. Пор!вняно з трудовим потенщалом ноаями людського потенщалу е все населення краши незалежно вщ працездатного, а нос!ями першого е ви-ключно працездатн! особи. Пор!вняно з людським катталом людський потенц!ал включае економ!чн! в!д-носини, пов'язан! не тальки з тими елементами, як! здатш створювати нову вартють чи приносити додат-ковий прибуток, а й тими, що приводять до певних досягнень людини, що мають не матер!альну, а соща-льну значимють. Тобто людський каттал виступае як конкретна юторична форма функщонування i реал!за-ц1! людського потенц!алу.
3. «Людський потенщал територп» — категорм поведтковоТ економжи, що дстае прояву вгдносно тди-вгда, а не суспмьства загалом. Так, Н. Римашевська за-значае, що людський потенщал не щентиф!куеться з обсягами виробництва i вщповщним р!внем доходу, а тшьки з можливостями людського вибору, як! з його набуттям суттево розширюються [87, с. 33].
4. «Людський потенщал територп» — полiеле-ментна категорм. За своею структурою людський потенщал територп включае в себе потенщали-елементи, в сум! отримуючи властивоси, якими не волод!в не
один з них до цього. Людський потенщал може слу-жити характеристикою, як самих великих систем, так i др!бних, локальних. Але при цьому людський потенщал кожно! з дезагрегованих пщсистем не функщонуе !зольовано, замкнуто. Спостер!гаеться процес взаемо-проникнення потенц!ал!в, «метабол!зму» !х окремих складових, що приводить до зб!льшення р!вня людського потенц!алу кожно! пщсистеми. П!дсистемами людського потенц!алу територ!! (регюну, кра!ни) ви-ступають потенц!али за структурними елементами. 1с-нуе i зворотний зв'язок — величина людського потенщалу територ!! (регюну, краши) багато в чому визначаеться р!внем i структурою складових елеменпв людського потенщалу територ!!, що входить до складу пер-шо! (м1ст, регюшв).
5. «Людський потенщал територп» схильний до зношення. Ф!зичне зношення мае мюце внасл!док не-досконалост! пам'ят!, стар!ння людини, смерт! тощо, а моральне зношення — внаслщок старшня знань людини.
6. «Людський потенщал територп» може втрача-тися внаслгдок мiнливостi умов ïï розвитку. Загрози втрати вартюно! форми людського потенщалу пов'я-зано !з стих!йним, нерегульованим перем!щенням людського катталу з одше! територ!! до шшо! внасл!-док непередбачених явищ економ!чного, соц!ального чи пол!тичного характеру [88].
7. «Людський потенщал територп» залежить не тмьки вiд рiвня твестування в людський каттал, а й вiд умов його реалЬацп. Зокрема, С. Злупко зазначае, що щентичш обсяги швестування в р!зних крашах не приносять щентичних економ!чних ефекпв. Це пояс-нюеться тим, що за межами визначення людського ка-тталу залишаються ряд !нших вим!р!в людини, таких як таланти i обдарування, вроджеш зд16ност1, психо-лог1чн1 особливост!, менталитет, духовн!сть, соц!альн! в!дносини тощо [74, с. 13].
8. «Людський потенщал» — нашнертнша характеристика територп. Т.1. Заславська в!дм!чае, що шерт-шсть людського потенц!алу системи закр!плена в таких ф!зичних i духовних якостях громадян, значна ча-стина яких залежить вщ генофонду краши, умов сощ-ал!зац!! нових поколшь i особливостей нац!онально! культури. Характер ментал!тету, структура ц!нностей, типи особистостей в!дносно слабо зм!нюються протя-гом життя людей, значною м!рою передаються в1д по-кол!ння до поколшня [43, с. 12].
Отже, систематизуючи наведен! дефiнiцiï людського потенщалу та видшеш основн! положення, пропонуемо розум!ти п1д людським потенщалом територ!! сукупну здатшсть людсько'1 спыьноти територп до eKOHOMÎHHOï, сощально'г, тновацшно'г дшльностi, потен-цшно спроможних приносити дохiд в умовах невизнанено-стi та високог динамки розвитку, рiвень якого обумовле-ний економтними, полтинними, сощально-культурними, екологтними, технологнними, цттсними нинниками.
Змоделюемо процес формування i розвитку людського потенщалу територ!! та його трансформацшш перетворення (рис. 2).
Таким чином, поняття «людський каттал» досить об'ективно введено у вжиток для характеристики пе-рехщно! форми трудового потенщалу з пасивно! фази в активну, коли людина реально реал!зуе сво! сукупш продуктивш зд!бносп (здоров'я, знання, навички, мо-тивац!! до прац! та ш.) у виробничому процес!.
Людський потенщал територil
Людський потенцiал особи
2.
Як1сна зм1на
.........I
Отримання доходу вiд iнвестицiй
Втрата працездатнос т або робочого мпсця
III стад1я
Рис. 2. СтадИ розвитку людського потенщалу територп Складено автором на основ1 джерела [89].
За умови правильно1 розстановки акцент1в стае зрозушлим, що в первинн1й фаз1, тобто до першо1 трансформацп набул 1 розвинен1 зд1бност1 та компе-тенцп виступають на ринку пращ лише як людський потенщал. П1д час першо1 трансформацП (залучення до трудово1 д1яльност1) людський потенц1ал транс-формуеться в людський кап1тал, тобто становиться здатним створювати продукт 1 приносити доххд. Але слд ураховувати й те, що трансформащя людського потенщалу територп в людський каштал на цьому не завершуеться — здшснюеться розвиток людського капиталу (та людського потенц1алу) через р1зш форми за-д1яння людського потенщалу територп в процеси про-дукування товар1в 1 послуг з набуттям досвхду та роз-витком зд1бностей, навичок, нових знань.
I на останнш стадii людський кап1тал самовдоско-налюеться. З1 зростанням доход1в закономрно форму-ються стимули, зацгкавлешсть робгтника, а часом 1 робо-тодавця, в отриманн1 додаткових знань, нагромадження нового запасу навичок, мотивацiй, тобто в нарощуванн людського кап1талу. Людина починае отримувати дохщ
вщ швестицш в себе шляхом вадкриття власного б1знесу (прирощений кап1тал) або отримання пенсп.
Якщо людина вибула з процесу виробництва з р1зних причин 1 не використовуе сво1 знання, зд1бно-ст1, профес1йн1 навички, то людський каштал набувае форми людського потенщалу. Обов'язковою умовою використання людського кашталу е практична реаль зац1я прац1вником свое1 здатност1 до пращ в сусш-льно-корисн1й д1яльност1, бо «здатшсть до пращ... е шщо, оск1льки вона не продана» [90, с. 197].
Б. Г. Юдш шдкреслюе, що людський потенц1ал не зводиться до суми потенц1алу його шдивщуальних носив [91, с. 47-54]. На його думку, при наявност1 по-тужних спрямованих — як внутр1шн1х, так 1 зовн1шн1х фактор1в — вхдбуваеться сумарний ефект 1х взаемодп. Ця д1я 1стотно перевершуе ефект кожного окремого компонента у виглвд 1х просто1 суми, тобто в систем! вхдбуваеться ефект синергп людського потенц1алу. Зворотне також правильне: яскрав1 1 сильн1 особис-т1сш потенц1али системи «згорають» в неефективному середовищ1.
Фактично з цим також погоджуеться i 1.В. Соболева, але на ïï думку, якщо сукупний людський потенщал не сума шдивщуальних потенщал1в, то сукупний людський каттал [92, с. 7] визначаеться арифме-тичною д!ею.
Вщ онтолопчних уявлень про людський потенщал територп, його природи, структури, р1вшв зале-жать стратегп його формування i використання. Вва-жаемо, що в сукупному людському потенщал! територп можна видшити види потенщал1в, кожен з яких ю-нуе вщносно незалежно вщ шших, але в певних обста-винах може взаемод!яти з ними.
Так, О.1. 1ванов видшяе чотири складових людського потенщалу: особисисний потенщал; груповий (потенщал сощальних груп, колектив!в, д1яльшсть яких здшснюеться в оргашзацшних рамках в обмеже-ному сощальному простор!); потенщал р!зних сощаль-них спшьнот (сощально-демограф!чних, сощально-те-ритор!альних, сощально-професшних, сощально-кла-сових, життещяльшсть представниюв яких не регла-ментуеться формальними i неформальними оргашза-цшними рамками i протакае в р!зних точках, полях со-щального простору); людський потенщал всього насе-лення краши як особливого роду сощально1 цтсносп [93, с. 33].
A.Б. Докторович, використовуючи кола Ейлера, вщм!чае, що сощальний потенщал включае в себе людський потенщал, який, в свою чергу, мютить у своему ядр! трудовий потенщал, а трудовий потенщал складаеться з взаемопроникаючих штелектуального, культурного i ф!зичного потенщал!в [94].
Даний пщхщ мае явний економ!чний ухил, не ви-вчаючи людський потенщал з урахуванням шдивщуа-льно-особистих зд!бностей людини, що розкрива-ються не т!льки в трудовш д!яльносп, але i в ïï повсяк-денному жити, творчш i духовнш д!яльносп, що не входять в сферу трудового потенщалу. Кр!м того, за-лишаються нерозкритими поняття штелектуального, культурного i ф!зичного потенщал!в.
B.М. Петров виробляе спробу вивчення та ощнки «духовного потенщалу», який розглядае як сукупшсть естетичного, художнього, сощально-морального та ш-ших потенщал1в [95].
Б. Г. Юдш розглядае людський потенщал як вщ-носну величину, що визначаеться характеристиками самого цього об'екту — внутршшми i зовншшми. Вш пщкреслюе, що людський потенщал формуеться, роз-виваеться в процес соцiалiзацiï особистосп [96; 97]. За концепщею Б. Г. Юдша людський потенщал визначаеться як сукупшсть якостей людини i суспшьства, здатних проявитися в сприятливих умовах або зали-шитися прихованими, якщо в них немае потреби.
У щлому дослщники сходяться в трактовщ людського потенщалу як сукупноси духовних, штелекту-альних, шновацшних, сощокультурних та бюлого-ф!зичних властивостей, зд!бностей i ресуретв окремоï особистосп, соцiальноï групи або суспшьства в щ-лому, як! у них вже сформован! або формуються, але ще не реал1зоваш в практичнш д!яльноси. В залежно-CTi вщ зовншшх i внутршшх фактор!в вони можуть бути використаш i служити суб'ектом змш або ж зали-шитися прихованими.
На нашу думку, представлен! думки можна узага-льнити i сформулювати в найбшьш повну картину структури людського потенщалу територп, складо-
вими яко1 е шновацшний, iнтелектуальний, трудовий i культурний типи потенцiалу (рис. 3).
Кожен тип потенщалу, формуючись i розвива-ючись в створених для нього сприятливих умовах, сприяе розвитку шших елементiв системи.
Висновки. Таким чином, на основi аналiзу та уза-гальнення наукових пiдходiв до визначення людського потенщалу розкрито теоретико-методолопчш основи його дослщження в контекстi трансформацп його ролi та соцiально-економiчноi сутность ОбГрунтовано ос-новнi положення людського потенщалу територп та визначено, що вш е джерелом, метою i суб'ектом сус-пшьного розвитку в умовах ново1 економiки.
Список використаних джерел
1. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия: учеб. пособие. для студ. вузов / под ред. П. В. Шеме-това. М.: ИНФРА, 2002. 312 с.
2. Дмитренко Г. А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организации: учеб. пособие. К.: МАУП, 2005. 658 с.
3. Бондар I., Полтавець О. Зайнятисть населения: су-част структурнi змiни. Праця I зарплата. 1996. № 13. С. 10-11.
4. Майстер А. Истинный профессионализм. 2-е изд. М.: Альбина Бизнес Букс, 2005. 227 с.
5. Лукашевич М. П. Сощолопя пращ: тдручник. К.: Либщь, 2004. 440 с.
6. Гаршина О. К. Политическая экономия: курс лекций; Донбас. гос. машиностроит. акад. Краматорск, 2008. Ч.1. 80 с.
7. Генкин Б. М. Экономика и социология труда. М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. 384 с.
8. Долгушкин Н. К., Новиков В. Г. Категории «трудовые ресурсы», «рабочая сила», «кадры» — сущность и содержание. Аграрная наука. 2001. № 4. С. 11 — 12.
9. Кривенко К. Т. Полггична економiя: навч. по-аб.; К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Беляев та ш.; за ред. д-ра екон. наук, проф. Кривенка К. Т. Вид. 2-ге, без змш. К.: КНЕУ, 2006. 508 с.
10. Мочерний С. В. Економiчна теорiя: Навчаль-ний поабник для студенив вищих навчальних закла-дiв. К.: «Видавничий центр «Академiя», 2005. 640 с.
11. Маркс К., Энгельс Ф. Капитал: т. 1. Сочинения. 2-е изд. М.: Политиздат, 1960. Т. 23. 907 с.
12. Михайлова Л.1. Управлшня персоналом: навч. поетб. К.: Центр учбово1 лггератури, 2007. 248 с.
13. Политическая экономия: словарь; Под ред. О. И. Ожерельева и др. М.: Политиздат, 1990. 607 с.
14. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш. Учебный экономический словарь. М.: Рольф: Айрис-пресс, 1999. 416 с.
15. Дзюба С.Г. Регулирование трудовой занятости населения в условиях реформирования экономических отношений. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. 374 с.
16. Струмилин С. Г. Наши трудовые ресурсы и перспективы. Хозяйственное строительство. 1992. Вып. 2. С. 34—45.
17. Балабанова Л. Б., Сардак О. В. Управлшня персоналом: навч. поаб. К.: ВД. «Професюнал», 2006. 512 с.
18. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Гршнова О. А., Керб Л. П. Управлшня трудовим потенщалом: навч. поетб. К.: КНЕУ, 2005. 403 с.
0
1нновацшний потенщал
п 2 '3
н е т о п о
и
о
А
и
4 2
л
и т н е
%
е
л и
5
л 2 '3
н
е т о
в
обумовлена новац1йними властивостями, мотивац1ею до пошуку нових рiшень, 1нтелектуальним потенцiалом здатнiсть до створення та запровадження нового знання, перетворення результат1в науково'1 або науково-техн1чно'1 дiяльностi в шновацп та 1х ефективному використанню
£
1нтелектуальний потенцiал
здатшсть до постановки цшей { пошуку засоб1в iх реалiзацii, без чого предметна дiяльнiсть неможлива. Даний елемент включае в себе рiвень освiти населення i потенцiал основних видiв дiяльностi, пов'язаних з його життезабезпеченням та розвитком, - виробничий, науково> технiчний та ш. Рiвень i якiсть осв1ти населення визначають можливостi здiйснення необхщних видiв дiяльностi
Трудовий потенщал
и
сформована у взаемодп 1з соц1альним середовищем загальна система потреб, зд1бностей 1 готовностей 1ндив1д1в 1 стльнот виконувати д1яльност1, що створюють р1зноман1тн1 1ндив1дуально 1 сощально значущ! продукти 1 послуги, незалежно в1д того, де ц1 д1яльност1 можуть зд1йснюватися. Адже трудовий потенц1ал реал1зуеться не т1льки в сфер1 основно'1 зайнятост1 людини 1 сп1льнот, а й в 1нших сферах
£
Культурний потенщал
£
сукупшсть потенц1йних можливостей в област1 людсько'1 д1яльност1, пов'язаних з самовираженням людини, проявом його суб'ективност1 характеру, ц1нн1сних ор1ентац1й, компетентностей, навичок, ум1нь 1 знань, вм1ння в1дпов1дати культурним зразкам або зм1нювати 1'х, розвинена особист1сна в1дпов1дальн1сть, здатнють до створення, трансляц1'1 1 в1дтворення, зм1ни культурних норм, уявлень, зразк1в Це також потреба, здатн1сть 1 готовшсть до освоення 1 використання основних 1 специф1чних патерн1в повед1нки 1 мислення
В1дтворювальний потенц1ал
С
сформована у взаемодп 1з соц1альним середовищем система потреб, зд1бностей 1 готовностей 1ндив1д1в 1 сп1льнот забезпечувати продовження '1'х «роду», 1'х життя в1д одного покол1ння до 1ншого та протягом довгих рок1в тдтримувати гарне здоров'я (ф1зичне 1 псих1чне) 1 хорошу працездатн1сть
Рис. 3. Структура людського потенщалу територи
Сформовано автором.
19. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економжа щд-приемства: навч. посiб. К.: Центр учбово! лiтератури, 2006. 488 с.
20. Звошвська Г.Т. Економiка пращ: навч. поетб. К.: КНЕУ, 2003. 300 с.
21. Заславська Т. I. Економ^ працi i сощально-трудовi вiдносини. К.: Вища школа, 1999. 248 с.
22. 1ваншов О. С. Економ^ пiдприемства: пiдруч. К.: Центр учбово! лггератури, 2009. 728 с.
23. Касимовский Е. В. Трудовые ресурсы: формирование и использование. М.: Экономика, 2010. С. 243.
24. Касимовский Е. В. Трудове ресурсы, их формирование и использование в СССР. Экономические науки. 1973. № 7. С. 12-18.
25. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економжа шдприемства: навч. поетб. К.: МАУП, 2003. 304 с.
26. Масляк П. О. Кра!нознавство: тдручник. К.: Знання, 2008. 292 с.
27. Население и трудовые ресурсы: справочник; Сост. А.Г. Новицкий. М.: Мисль. 1990. 398 с.
28. Калина А. В. Економжа пращ: навч. поетб. К.: МАУП, 2004. 272 с.
29. Советский энциклопедический словарь; Гл. ред. А. М. Прохоров. 4-е узд. М.: Сов. энциклопедия. 1986. 1600 с.
30. Тищенко С.В. Трудовi ресурси як сощально-економiчна категорiя. Агротком. 2006. № 7-8. С. 104106.
31. Державне регулювання економiки: навч. по-аб. / С. М. Чистов, А. 6. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ш. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
32. Богиня Д.П., Гршнова О.А. Основи еконо-мжи працi: навч. посiб. К.: Знання-Прес,2000. 313 с.
33. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грiшнова О. А., Керб Л. П. Управлшня трудовим потенцiалом: навч. поаб. К.: КНЕУ, 2005. 403 с.
34. Генкин Б. М. Экономика и социология труда: учеб. для вузов. М.: Узд. Группа «НОРМА-ИнФрА-М». 1998. 384 с.
35. Джаин И. О. Оценка трудового потенциала: монография. Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. 250 с.
36. Мельничук Д. П. Трудовий потенщал в сис-темi ощнки людського капiталу Укра1ни. Вкник ЖДТУ. EKOHOMiHHi науки. 2007. № 4 (42). С. 224-231.
37. Михайлов 6. П., Корецький М. Х., Михайлова Г. О. Економжа пращ й соцiально-трудовi вщно-сини: навч. посiб. К.: Центр навчально! лiтератури, 2005. 240 с.
38. Осовська Г. В., Крушельницька О. В. Управлшня трудовими ресурсами: навч. посiб. К.: Вид-во «Кондор», 2003. 224 с.
39. Шаульська Л. В. Стратепя розвитку трудового потенцiалу Укра!ни: монографiя. Донецьк: НАН Укра-!ни, 1н-т економiки пром-стi, 2005. 502 с.
40. Абрамова Н.А., Гинсберг К. С., Новиков Д. А. Человеческий фактор в управлении. М., 2006. 496 с.
41. Абсава Н.Д. Куда девался «человеческий фактор»?! Человек постсоветсткого пространства: сборник материалов конференции. Вып. 3; под ред.В.В. Пар-цвания. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2005. С. 42-47.
42. Бабосов 6. М. Человеческий фактор (мировоззренческий аспект). Алма-Ата: Наука, 1989. 336 с.
43. Заславская Т. И. Социетальная трансформация российского общества. Деятельностно-структур-ная концепция. М., Дело, 2002. 567 с.
44. Ильин А. И. Личный фактор общественного производства и проблемы его активизации. Л.: Издательство ЛГУ, 1991. 186 с.
45. Рыжко Н. И. Человеческий фактор: структура и функции. К.: Общество «Знание» УССР, 1986. 16 с.
46. Антоненко В. Г. Главное — это человек: материалы круглого стола журналов «Коммунист», «Коммунист Украины», «Фшософська думка» в Киеве. Коммунист. 1987. № 5. С. 90-100.
47. Меликьян Г. Г., Колосова Р. П. Экономика труда и социально-трудовые отношения. М.: Изд-во МГУ, 1996. 623 с.
48. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов. М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1962. 684 с.
49. Рикардо Д. Начала политической экономии. Антология экономической классики в 2- х т. Т.1. М.: МП «Эконов», 1993. 475 с.
50. Marshall A. Principles of Economics. London Macmillan, 1965.
51. Schultz Theodore W. Investment in Human Capital. The American Economic Review. Vol.51. №1 (Mar., 1961). P. 1-17.
52. Becker G. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. N.Y., 1964.
53. Быченко Ю. Г. Важнейший показатель человеческого капитала. Человеческие ресурсы, 2001. № 3. C. 17-27.
54. Богиня Д. Стимули i антистимули розвитку трудового менталитету в сучасних умовах. Украта: ас-пекти пращ. 2001. № 3. С. 3-10.
55. Близнюк В. В. Людський каттал як фактор економiчного розвитку (еволющя методолопчних тд-ходiв та сучасшсть). Економжа i прогнозування. 2005. № 2. С. 32-37.
56. Управлшня людськими ресурсами: фшософ-сью засади: навч. поетб. / В. Г. Воронкова, А. Г. Бель ченко та ш.; Запорiз. держ. шж. акад. К.: Професюнал, 2006. 567 с.
57. Гршнова О. А. Людський каттал: форму-вання в системi освгги i професшно! подготовки. К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. 254 с.
58. Голжова Н. В. Людський каттал як фактор зростання та розвитку економiки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. К.: 1н-т екон. прогнозув. НАН Укра!ни, 2004. 24 с.
59. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Е. Рынок: микроэкономическая модель. СПб., 1992.
60. Демин П. Человеческий капитал как фактор европейской экономической интеграции республики. Белорусский журнал международного права и межуна-родньх отношений.2003. № 3. C. 18-27.
61. Кокарев И. А. Управление персоналом организации в свете теории человеческого капитала дисс. ... д.э.н. М.: РГБ, 2003.
62. Кротова Н. В. Методология управления человеческим капиталом в сфере культуры: дисс. ... д.э.н. М., 2000.
63. Нестерова Д. В., Сабирьянова К. З. Инвестиции в человеческий капитал в переходный период в России. Научный доклад. EERC, 1999.
64. Никитина И. А. Методология и методы формирования трудового потенциала предприятия: дисс. ... д.э.н. СПб., 1999.
65. Прукшська Е. В., Переверзева А. В. Похо-дження, сутшсть i розвиток людського катталу в умовах сучасних ринкових перетворень. Актуальш про-блеми економки. 2008. № 1. С. 196—202.
66. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи К. Экономика. М.: Дело, 1993.
67. Шевчук Л. Т. Втрати людського катталу в Ук-ра!ш: понятшно-категоршний апарат i концептуальш положення. Соцiально-економiчнi до^дження в передний перюд. Львiв: 1РД НАН Укра!ни. 2007, вип. 3(65). С. 9—27.
68. Бородша О. Людський каттал як основне джерело економiчного зростання. Економжа Украти. 2003. № 7. С. 48—53.
69. Шкода Т. Н. Сутшсть людського катталу шдприемства. URL: http://www.nbuv.gov.ua /old_jrn /Soc _Gum/VSUNU/2012_11_1/Schkoda.pdf.
70. Хабибуллина З. Р. Трансформация человеческого капитала в условиях развития инновационной экономики: дис. ... к. э. н.: спец. 08.00.01 «Экономическая теория»; Российский университет кооперации. Казанский кооперативный институт (филиал). Казань, 2015. 171 с.
71. Смирнова I. I. Цiльовi орiентири сталого розвитку людського катталу в умовах побудови шнова-цшно! економжи. Економiчний вкник Донбасу. 2019. № 2 (56). С.198-205. doi: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-198-205
72. Газарян С. В. Технологи розвитку людського потенщалу як нова наукова та навчальна дисциплша. Teopin та практика державного управлтня. 2012. Вип. 3 (38). С. 11-20. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Tpdu_2012_3_4.
73. Безтелесна Л. Людський розвиток: пщходи до трактування сутi та умов його забезпечення. Економка УкраИни: Пoлiтикo-eкoнoмiчний журнал. 2009. № 7. С. 4-12.
74. Людський потенщал: мехашзми збереження та розвитку: монографiя; О. Ф. Новжова, О. I. Амоша,
B. П. Антонюк та ш. НАН Украши. 1н-т економiки промисловостi. Донецьк, 2008. 468 с.
75. Пирожков С. И. Трудовой потенциал в демографическом измерении. К.: Наук. думка, 1992. 173 с.
76. Семiв Л. К. Регюнальна политика: людський вимiр: монографiя. Львiв: 1РД НАН Украши, 2004. 392 с.
77. Економiчна енциклопедiя: у 3 т. / за ред.
C. В. Мочерного. Ктв: Академiя, 2001. Т. 2. 848 с.
78. Яковенко Р. В. Вщтворення людського потенщалу в умовах трансформащйно! економiки: авто-реф. дис... канд. екон. наук: 08.00.01. К., 2011. 21 с.
79. Близнюк В. Ощнка людського потенщалу еко-номiчного зростання Украши: теорiя та практика. Ук-рата: аспекти пращ. 2006. № 5. С. 30—34.
80. Богиня Д. П., Гршнова О. А. Основи еконо-мжи пращ: навч. поетб. К.: Знання-Прес, 2000. 313 с.
81. Порохня В. М., Бирський В. В. Моделювання людського потенщалу держави: монографiя. Запорь жжя: КПУ, 2008. 192 с.
82. Закирова Д. И. Человеческий потенциал как фактор повышения конкурентоспособности Республики Казахстан: дис. ... д-ра филоофии (PhD): 6D050600. Алматы, 2012. 160 с.
83. Стефанишин О. В. Людський потенщал еко-номiки Украши: монографiя. Львiв: Видав. центр ЛНУ iм. 1вана Франка, 2006. 315 с.
84. Замараев А. В. Суттсть поняття «людський потенщал» в контекси суспшьного розвитку. Держа -вне управлтня: удосконалення та розвиток. 2015. № 9. URL: http://www.dy.nayka.com. ua/?op=1&z=895.
85. Замараев А. В. Людський потенщал у системi державного управлшня в Укра!ш: першочерговi за-вдання i способи вирiшення. Теоря та практика державного управлшня. 2016. № 3(54). URL: www.kbuapa. kharkov. ua/ebook/tpdu/2016-3/doc/.../07.pdf.
86. Трубич С. Ю., Пушкар З.М. Сощально-еко-номiчна сутнiсть та особливостi формування людського потенщалу. Актуальн проблеми економки. 2006. № 4(58). С. 186—192.
87. Римашевская Н. М. Человеческий потенциал России и проблемы «сбережения населения». Российский экономический журнал. 2004. № 9—10. С. 22—40.
88. Економiчна Енциклопедiя. Библиотека Воеводина. URL: http://enbv.narod.ru/text/Econom/ encyclo/.
89. Бшьська О. В. Людський потенщал i людський каттал: сутшсть, трансформащя, життевий цикл. Причорноморськ eкoнoмiчнi студи. 2016. Вип. 7. С. 2632.
90. Сисмонди Ж. С. Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к наро-донаселенню. Т. 1; кн. 1—4. М.: Соцэкгиз, 1936. 386 с.
91. Юдин Б. Г. Человеческий потенциал России: интеллектуальное, социальное, культурное измерения. М.: Институт человека РАН. 2002. 265 с.
92. Соболева И. В. Человеческий потенциал российской экономики. Проблема сохранения и развития. М.: Наука, 2007. 202 с.
93. Иванов О. И. Человеческий потенциал (формирование, развитие, использование) / ИПРЭ РАН. СПбГУ. СПб.: Скифия-принт, 2013. 336 с.
94. Докторович А. Б. Человеческий потенциал. Социальная политика: энциклопедия / под ред. Н. А. Волгина, Т. С. Сулимовой. М.: Аль фа-Пресс. 2006. 416 с.
95. Петров В. М. Человеческие потенциалы и их распределения: проблема измерений. Человеческий потенциал: опыт комплексного подхода / под ред. И. Т. Фролова. М.: Права человека. 1998. С. 124-150.
96. Юдин Б. Г. Концепция человеческого потенциала как программа исследований. Человек — Философия - Гуманизм: основные доклады и обзоры Первого Российского философского конгресса (4—7 июня 1997 г.) : в 9 т. СПб.: Политиздат. 1998. Т. 9. С. 47—54.
97. Луков В. А., Юдин, Б. Г. К концепции интернет-проекта «Человеческий потенциал России». Знание. Понимание. Умение. 2009 № 4. С. 251—256.
98. Жуков С. А. Людський каттал як важливий фактор управлшня стратепчним розвитком промисло-вого пщприемства. Економiчний всник Донбасу. 2018. № 3 (53). С. 180-185.
99. Сержов А. В. Людський каттал особистосп: ощнка й управлшня. Економiчний всник Донбасу. № 2(40). 2015. С. 180-185.
References
1. Maslov E. V. (2002). Upravlenie personalom predpriyatiya [Personnel management of the enterprise]. Moscow, YNFRA [in Russian].
2. Dmytrenko H. A. (2005). Strategicheskij menedzhment: celevoe upravlenie personalom organizacii [Strategic Management: Targeted Organization Personnel Management]. Kyiv, MAUP [in Russian].
3. Bondar I., Poltavets O. (1996). Zainiatist naselennia: suchasni strukturni zminy [Employment of the population: current structural changes]. Pracja i zarplata, no. 13, рр. 10-11 [in Ukrainian].
4. Maister A. (2005). Istinnyj professionalizm [True professionalism]. Moscow, Albyna Byznes Buks. (in Russian).
5. Lukashevych M. P. Sotsiolohiia pratsi [Sociology of work]. Kyiv, Lybid [in Ukrainian].
6. Garshina O. K. (2008). Politicheskaya ekonomiya [Political economy]. Kramatorsk [in Russian].
7. Genkin B.M. (1998). Ekonomika i sociologiya truda [Labor economics and sociology]. Moscow, NORMA-INFRA [in Russian].
8. Dolgushkin N. K., Novikov V. G. (2001). Kategorii «trudovye resursy», «rabochaya sila», «kadry» — sushnost i soderzhanie [Categories «labor resources», «labor force», «personnel» - the essence and content]. Agrarnaya nauka. no. 4, рр. 11 — 12 [in Russian].
9. Kryvenko K.T. (2006). Politychna ekonomiia [Political Economy]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
10. Mochernyi S. V. (2005). Ekonomichna teoriia [Economic Theory]. Kyiv, «Vydavnychyi tsentr «Akademiia». [in Russian].
11. Marks K., Engels F. (1960). Kapital [Capital]. Moscow, Politizdat [in Russian].
12. Mykhailova L.I. (2007). Upravlinnia personalom [Personnel management]. Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].
13. Ozhereleva O.I. (ed.) (1990). Politicheskaya ekonomiyar [Political economy]. Moscow, Politizdat [in Russian].
14. Rajzberg B.A., Lozovskij L.Sh. (1999). Uchebnyj ekonomicheskij slovar [Training economic dictionary]. Moscow, Rolf: Ajris-press [in Russian].
15. Dzyuba S.G. (1997). Regulirovanie trudovoj zanyatosti naseleniya v usloviyah reformirovaniya ekonomicheskih otnoshenij [Regulation of labor employment in the context of reforming economic relations]. Doneck, IEP NAN Ukrainy [in Russian].
16. Strumilin S. G. (1992). Nashi trudovye resursy i perspektivy [Our labor resources and prospects]. Khozyaystvennoe stroitel'stvo, vol. 2, pp. 34—45 [in Russian].
17. Balabanova L. B., Sardak O. V. (2006). Upravlinnia personalom [Personnel management]. Kyiv, VD. «Profesional» [in Ukrainian].
18. Vasylchenko V. S., Hrynenko A. M., Hrishnova O. A., Kerb L. P. (2005). Upravlinnia trudovym potentsialom [Management of labor potential]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
19. Hetman O. O., Shapoval V. M. (2006). Ekonomika pidpryiemstva [Economics of the enterprise]. Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].
20. Zvonivska H.T. (2003). Ekonomika pratsi [Labor economics]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
21. Zaslavska T. I. (1999). Ekonomika pratsi i sotsialno-trudovi vidnosyny [Labor economics and social-labor relations]. Kyiv, Vyshcha shkola [in Ukrainian].
22. Ivanilov O.S. (2009). Ekonomika pidpryiemstva [Enterprise Economics]. Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].
23. Kasimovskij E. V. (2010). Trudovye resursy: formirovanie i ispolzovanie [Labor resources: formation and use]. Moscow, Ekonomika [in Russian].
24 Kasimovskij E. V. (1973). Trudove resursy, ih formirovanie i ispolzovanie v SSSR [Trudov resources, their formation and use in the USSR]. Ekonomicheskie nauki, no. 7, pp. 12-18 [in Russian].
25. Makarovska T. P., Bondar N. M. (2003). Ekonomika pidpryiemstva [Economics of the enterprise]. Kyiv, MAUP [in Ukrainian].
26. Masljak P.O. (2008). Krajinoznavstvo [Country Studies]. Kyiv, Znannja [in Ukrainian].
27. Novitskiy A.G. (ed.) (1990). Naselenie i trudovye resursy: spravochnik [Population and labor: reference]. Moscow, Misl' [in Russian].
28. Kalyna A. V. (2004). Ekonomika praci [Labor economics]. Kyiv, MAUP [in Ukrainian].
29. Prokhorov A. M. (1986). Sovetskiy entsiklo-pedicheskiy slovar' [Soviet encyclopedic dictionary]. Moscow, Sov. entsiklopediya [in Russian].
30. Tyshhenko S.V. (2006). Trudovi resursy jak socialjno-ekonomichna kateghorija [Labor resources as a socio-economic category]. Aghroinkom, no. 7-8, pp. 104106 [in Ukrainian]..
31. Chystov S. M., Nykyforov A. Je., Kucenko T. F. ta in. (2000). Derzhavne reghuljuvannja ekonomiky [State regulation of the economy]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
32. Boghynja D.P., Ghrishnova O.A. (2000). Osnovy ekonomiky praci [Fundamentals of labor economics]. Kyiv, Znannja-Pres [in Ukrainian].
33. Vasyljchenko V. S., Ghrynenko A. M., Ghrishnova O. A., Kerb L. P. (2005). Upravlinnja trudovym potencialom [Management of labor potential]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
34. Genkin B. M. (1998). Ekonomika i sotsiologiya truda [Economics and Sociology of Labor]. Moscow, Uzd. Gruppa «NORMA-INFRA-M» [in Russian].
35. Dzhain I. O. (2002). Otsenka trudovogo potentsiala [Estimation of labor potential]. Sumy, ITD «Universitetskaya kniga» [in Russian].
36. Meljnychuk D. P. (2007). Trudovyj potencial v systemi ocinky ljudsjkogho kapitalu Ukrajiny [Labor potential in the system of human capital assessment of Ukraine]. Visnyk ZhDTU. Ekonomichni nauky, no. 4 (42), pp. 224-231 [in Ukrainian]..
37. Mykhajlov Je. P., Korecjkyj M. Kh., Mykhajlova Gh. O. (2005). Ekonomika praci j socialjno-trudovi vidno-syny [Economics of Labor and Social-Labor Relations]. Kyiv, Centr navchaljnoji literatury [in Ukrainian].
38. Osovsjka Gh. V., Krusheljnycjka O. V. (2003). Upravlinnja trudovymy resursamy [Managing Human Resources]. Kyiv, Vyd-vo «Kondor» [in Ukrainian].
39. Shauljsjka L. V. (2005). Strateghija rozvytku trudovogho potencialu Ukrajiny [Strategy of development of labor potential of Ukraine]. Donetsk, NAN Ukrajiny. In-t ekonomiky prom-sti [in Ukrainian].
40. Abramova N. A., Ginsberg K. S., Novikov D. A. (2006). Chelovecheskiy faktor v upravlenii [Human factor in management]. Moscow [in Russian].
41. Absava N.D. (2005). Kuda devalsya «chelo-vecheskiy faktor»?! [Where did the "human factor" go?]. Chelovek postsovetstkogo prostranstva: Sbornik materialov konferentsii. SPb., Sankt-Peterburgskoe filosofskoe obshchestvo. pp. 42-47 [in Russian].
42. Babosov E. M. (1989). Chelovecheskiy faktor (mirovozzrencheskiy aspekt) [Human factor (worldview aspect)]. Alma-Ata, Nauka [in Russian].
43. Zaslavskaya T. I. (2002). Sotsietal'naya transfor-matsiya rossiyskogo obshchestva. Deyatel'nostno-struk-turnaya kontseptsiya [The social transformation of Russian society. Activity-structural concept]. Moscow, Delo [in Russian].
44. Il'in A. I. (1991). Lichnyy faktor obshchest-vennogo proizvodstva i problemy ego aktivizatsii [Personal factor of social production and problems of its activation]. L., Izdatel'stvo LGU [in Russian].
45. Ryzhko N. I. (1986). Chelovecheskiy faktor: struktura i funktsii [Human factor: structure and functions]. Kyiv, Obshchestvo «Znanie» USSR [in Russian].
46. Antonenko V. G. (1987). Glavnoe — eto chelovek: materialy kruglogo stola zhurnalov «Kommunist», «Kommunist Ukrainy», «Filosofs'ka dumka» [The main thing is the person: materials of the round table of the magazines "Communist", "Communist of Ukraine", "Philosophical Thought"]. Kommunist, no. 5, pp. 90-100 [in Russian].
47. Melik'yan G. G., Kolosova R. P. (1996). Ekonomika truda i sotsial'no-trudovye otnosheniya [Labor economics and social-labor relations]. Moscow, Izd-vo MGU [in Russian].
48. Smit A. (1962). Issledovanie o prirode i prichinakh bagatstva narodov [Study of the Nature and Causes of the Wealth of Nations]. Moscow, Izd-vo sotsial'no-ekonomicheskoy literatury [in Russian].
49. Rikardo D. (1993). Nachala politicheskoy ekonomii. Antologiya ekonomicheskoy klassiki v 2- kh t. [Beginnings of political economy. Anthology of Economic Classics in 2 Vols]. Moscow, MP «Ekonov» [in Russian].
50. Marshall A. (1965). Principles of Economics. London Macmillan.
51. Schultz Theodore W. (1961). Investment in Human Capital. The American Economic Review, vol. 51, no. 1, pp. 1-17.
52. Becker G. (1964). Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. N.Y.
53. Bychenko Yu. G. (2001). Vazhneyshiy pokazatel' chelovecheskogo kapitala [The most important indicator of
134
BICHHK EKOHOMIMHOÍ HAYKH YKPAÍHH
human capital]. Chelovecheskie resursy. no 3. pp. 17-27 [in Russian].
54. Boghynja D. (2001). Stymuly i antystymuly rozvytku trudovogho mentalitetu v suchasnykh umovakh [Incentives and antistimulates of the development of labor mentality in modern conditions]. Ukrajina: aspekty praci, no. 3, pp. 3-10 [in Ukrainian].
55. Blyznjuk V.V. (2005). Ljudsjkyj kapital jak faktor ekonomichnogho rozvytku (evoljucija metodologhichnykh pidkhodiv ta suchasnistj) [Human capital as a factor of economic development (evolution of methodological approaches and present)]. Ekonomika i proghnozuvannja, no. 2, pp. 32-37 [in Ukrainian]..
56. Voronkova Gh., Belichenko A. Gh. ta in. (2006). Upravlinnja ljudsjkymy resursamy: filosofsjki zasady [Human resources management: philosophical foundations]. Zaporiz. derzh. inzh. akad. Kyiv, Profesiona [in Ukrainian].
57. Ghrishnova O. A. (2001). Ljudsjkyj kapital: for-muvannja v systemi osvity i profesijnoji pidghotovky [Human capital: formation in the system of education and vocational training]. Kyiv, T-vo «Znannja», KOO [in Ukrainian].
58. Gholikova N. V. (2004). Ljudsjkyj kapital jak faktor zrostannja ta rozvytku ekonomiky [Human capital as a factor of economic growth and development] (PhD Thesis). Kyiv, In-t ekon. proghnozuv. NAN Ukrajiny [in Ukrainian].
59. Dolan E. Dzh., Lindsey D. E. (1992). Rynok: mikroekonomicheskaya model' [The market: a micro-economic model]. SPb [in Russian].
60. Demin P. (2003). Chelovecheskiy kapital kak faktor evropeyskoy ekonomicheskoy integratsii respubliki [Human capital as a factor of European economic integration of the republic]. Belorusskiy zhurnal mezhdunarodnogo prava i mezhunarodnykh otnosheniy, no. 3, pp. 18-27 [in Russian].
61. Kokarev I. A. (2003). Upravlenie personalom organizatsii v svete teorii chelovecheskogo kapitala [Personnel management of the organization in the light of the theory of human capital]. Moscow, RGB [in Russian].
62. Krotova N. V. (2000). Metodologiya upravleniya chelovecheskim kapitalom v sfere kul'tury [Cultural Human Capital Management Methodology]. Moscow [in Russian].
63. Nesterova D. V., Sabir'yanova K. Z. (1999). Investitsii v chelovecheskiy kapital v perekhodnyy period v Rossii [Sabiryanova Investments in Human Capital in Transition in Russia] [in Russian].
64. Nikitina I. A. (1999). Metodologiya i metody formirovaniya trudovogo potentsiala predpriyatiya [Methodology and methods of formation of labor potential of the enterprise]. SPb. [in Russian].
65. Prukinsjka E. V., Pereverzjeva A. V. (2008). Pokhodzhennja, sutnistj i rozvytok ljudsjkogho kapitalu v umovakh suchasnykh rynkovykh peretvorenj [Origin, essence and development of human capital in the conditions of modern market transformations]. Aktualjni problemy ekonomiky, no. 1, pp. 196—202 [in Ukrainian].
66. Fysher S., Dornbush R., Shmalenzy K. (1993). Ekonomyka [Economics]. Moscow, Delo [in Russian].
67. Shevchuk L. T. (2007). Vtraty ljudsjkogho kapitalu v Ukrajini: ponjatijno-kateghorijnyj aparat i konceptualjni polozhennja [Losses of human capital in Ukraine: conceptual categorical apparatus and conceptual provisions]. Socialjno-ekonomichni doslidzhennja v perekhidnyj period, Lviv, IRD NAN Ukrajiny, no. 3(65), pp. 9—27 [in Ukrainian]..
68. Borodina O. (2003). Ljudsjkyj kapital jak osnovne dzherelo ekonomichnogho zrostannja [Human capital as
the main source of economic growth]. Ekonomika Ukrajiny, no. 7, pp. 48—53 [in Ukrainian].
69. Shkoda T. N. Sutnistj ljudsjkogho kapitalu pidpr-yjemstva [The essence of human capital of the enterprise]. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua /old_jrn /Soc _Gum/VSUNU/2012_11_1/Schkoda.pdf (accessed 10 January 2019) [in Ukrainian].
70. Khabibullina Z. R. (2015). Transformatsiya che-lovecheskogo kapitala v usloviyakh razvitiya innovatsion-noy ekonomik [Transformation of human capital in the conditions of development of innovative economy] (PhD Thesis). Kazan', Rossiyskiy universitet kooperatsii. Kazan-skiy kooperativnyy institut (filial) [in Russian].
71. Smyrnova I. I. (2019). Ciljovi orijentyry stalogho rozvytku ljudsjkogho kapitalu v umovakh pobudovy innovacijnoji ekonomiky [Targets of sustainable development of human capital in the conditions of creation of innovative economy]. Ekonomichnyj visnyk Donbasu, 2 (56), pp.198-205 [in Ukrainian]. doi: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-198-205
72. Ghazarjan S. V. (2012). Tekhnologhiji rozvytku ljudsjkogho potencialu jak nova naukova ta navchaljna dyscyplina [Technologies of human potential development as a new scientific and educational discipline]. Teorija ta praktyka derzhavnogho upravlinnja. Vyp. 3 (38). pp. 11—20. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2012 _3_4 (accessed 10 January 2019) [in Ukrainian].
73. Beztelesna L. (2009). Ljudsjkyj rozvytok: pidkho-dy do traktuvannja suti ta umov jogho zabezpechennja [Human development: approaches to the interpretation of the essence and conditions of its provision]. Ekonomika Ukrajiny: Polityko-ekonomichnyj zhurnal, no. 7, pp. 4-12 [in Ukrainian].
74. Novikova O. F., Amosha O. I., Antonjuk V. P ta in. (2008). Ljudsjkyj potencial: mekhanizmy zberezhennja ta rozvytku [Human potential: mechanisms of conservation and development]. Donetsk, NAN Ukrajiny. In-t ekonomiky promyslovosti [in Ukrainian].
75. Pirozhkov S. I. (1992). Trudovoy potentsial v demograficheskom izmerenii [Labor potential in the demographic dimension]. Kyiv, Nauk. dumka [in Russian].
76. Semiv L. K. (2004). Reghionaljna polityka: ljudsjkyj vymir [Regional policy: the human dimension]. Lviv, IRD NAN Ukrajiny [in Ukrainian].
77. Mochernyj S. V. (ed.) (2001). Ekonomichna encyklopedija [Economic encyclopedia]. Kyiv, Akademija [in Ukrainian].
78. Jakovenko R. V. (2011). Vidtvorennja ljudsjkogho potencialu v umovakh transformacijnoji ekonomiky [Introduction of human potential in the minds of transformational economics] (PhD Thesis). Kyiv [in Ukrainian].
79. Blyznjuk V. (2006). Ocinka ljudsjkogho potencialu ekonomichnogho zrostannja Ukrajiny: teorija ta praktyka [Assessment of human potential of economic growth of Ukraine: theory and practice]. Ukrajina: aspekty praci, no. 5, pp. 30—34 [in Ukrainian].
80. Boghynja D. P., Ghrishnova O. A. (2000). Osnovy ekonomiky praci [Fundamentals of labor economics]. Kyiv, Znannja-Pres [in Ukrainian].
81. Porokhnja V. M., Byrsjkyj V. V. (2008). Modeljuvannja ljudsjkogho potencialu derzhavy [Modeling the human potential of the state]. Zaporizhzhja, KPU [in Ukrainian].
82. Zakirova D. I. (2012). Chelovecheskiy potentsial kak faktor povysheniya konkurentosposobnosti Respubliki Kazakhstan [Human potential as a factor in increasing the competitiveness of the Republic of Kazakhstan]. (PhD). Almaty [in Russian].
83. Stefanyshyn O. V. (2006). Ljudsjkyj potencial ekonomiky Ukrajiny [Human potential of Ukrainian
есопошу]. Lviv, Vydav. centr LNU im. Ivana Franka [in Ukrainian].
84. Zamarajev A. V. (2015). Cutnistj ponjattja «ljudsjkyj potential» v konteksti suspiljnogho rozvytku [The essence of the concept of "human potential" in the context of social development]. Derzhavne upravlinnja: udoskonalennja ta rozvytok. no. 9. Retrieved from http://www.dy.nayka.com. ua/?op=1&z=895 (accessed 10 January 2019) [in Ukrainian].
85. Zamarajev A. V. (2016). Ljudsjkyj potential u sys-temi derzhavnogho upravlinnja v Ukrajini: pershocherghovi zavdannja i sposoby vyrishennja [Human potential in the system of public administration in Ukraine: priority tasks and ways of solution]. Teorija ta praktyka derzhavnogho upravlinnja. no. 3(54). Retrieved from www.kbuapa. kharkov.ua/ebook/tpdu/20l6-3/doc/.../07. pdf (accessed 10 January 2019) [in Ukrainian].
86. Trubych S. Ju., Pushkar Z.M. (2006). Socialjno-ekonomichna sutnistj ta osoblyvosti formuvannja ljudsjkogho potentialu [Socio-economic essence and peculiarities of human potential formation]. Aktualjni problemy ekonomiky, no. 4(58), pp. 186—192 [in Ukrainian].
87. Rimashevskaya N. M. (2004). Chelovecheskiy potentsial Rossii i problemy «sberezheniya naseleniya» [The human potential of Russia and the problems of "population savings"]. Rossiyskiy ekonomicheskiy zhurnal. no. 9—10, pp. 22—40 [in Russian].
88. Ekonomichna Encyklopedija (2008) [Economic Encyclopedia]. Retrieved from http://enbv.narod.ru/text/ Econom/encyclo/ (accessed 10 January 2019) [in Ukrainian].
89. Biljsjka O. V. (2016). Ljudsjkyj potencial i ljudsjkyj kapital: sutnistj, transformacija, zhyttjevyj cykl [Human potential and human capital: essence, transformation, life cycle]. Prichornomors'ki ekonomichni studiï, Vipusk 7, pp. 26-32 [in Ukrainian].
90. Sismondi Zh. S. (1936). Novye nachala politich-eskoy ekonomii, ili O bogatstve v ego otnoshenii k narodo-naselennyu [New principles of political economy, or On wealth in its relation to the population]. Moscow, Sotsekgiz [in Russian].
91. Yudin B. G. (2002). Chelovecheskiy potentsial Rossii: intellektual'noe, sotsial'noe, kul'turnoe izmereniya [The human potential of Russia: intellectual, social, cultural dimensions]. Moscow, Institut cheloveka RAN [in Russian].
92. Soboleva I. V. (2007). Chelovecheskiy potentsial rossiyskoy ekonomiki. Problema sokhraneniya i razvitiya [The human potential of the Russian economy. The problem of conservation and development]. Moscow, Nauka [in Russian].
93. Ivanov O. I. (2013). Chelovecheskiy potentsial (formirovanie, razvitie, ispol'zovanie) [Human potential (formation, development, use)]. SPb., Skifiya-print [in Russian].
94. Doktorovich A. B. (2006). Chelovecheskiy po-tentsial. Sotsial'naya politika [Human potential. Social Policy] (eds. N. A. Volgina, T. S. Sulimovoy). Moscow, Al' fa-Press [in Russian].
95. Petrov V. M. (1998). Chelovecheskie potentsialy i ikh raspredeleniya: problema izmereniy. Chelovecheskiy potentsial: opyt kompleksnogo podkhoda (ed. I. T. Frolova). Moscow, Prava cheloveka. pp. 124—150 [in Russian].
96. Yudin B. G. (1998). Kontseptsiya chelovech-eskogo potentsiala kak programma issledovaniy. [The concept of human potential as a research program]. SPb.. Politizdat. vol. 9. pp. 47—54 [in Russian].
97. Lukov V. A., Yudin, B. G. (2009). K kontseptsii internet-proekta «Chelovecheskiy potentsial Rossii» [On the concept of the Internet project "Human Potential of Russia"]. Znanie. Ponimanie. Umenie, no. 4, pp. 251—256 [in Russian].
98. Zhukov S. A. (2018). Liudskyi kapital yak vazhlyvyi faktor upravlinnia stratehichnym rozvytkom promyslovoho pidpryiemstva [Human capital as an important factor in managing the strategic development of an industrial enterprise]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu, no. 3 (53), pp. 180-185 [in Ukrainian].
99. Sierikov A. V. (2015). Liudskyi kapital osobystosti: otsinka y upravlinnia [Human Capital of Personality: Assessment and Management]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu, no. 2(40), pp. 180-185 [in Ukrainian].
Orarra Hagiâmna go pega^ïi 10.12.2019 npHHHATO go gpyKy 19.12.2019
Формат цитування:
Томчук О. В. Теоретико-методолопчш подходи до визначення змюту i структури людського потенщалу територп. Вкник eKOHOMÎHHOï науки Украти. 2019. № 2 (37). С. 121-136. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).121-136
Tomchuk O. V. (2019). Theoretical and methodological approaches to determining the content and structure of the human potential of the territory. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 121-136. doi: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2019.2(37).121-136
