CC BY
27
13. Lankshear C. Digital Literacies: Concepts, Policies and Practices / C. Lankshear, M. Knobel. - New York : Peter Lang, 2008. - 323 p.
Стаття надшшла до редакцп 10.10.2015
V. Kudlay
INDIVIDUAL DIGITAL LITERACY IN THE CONTEXT OF INFORMATION SOCIETY DEVELOPMENT
The article is devoted to the problem of individual computer literacy forming process in conditions of computers, office equipment and new information technologies use. Knowledge of the information security and data protection fundamentals defined as a key aspect of computer literacy. It is proposed to apply the term «digital literacy» instead of «technical literacy», because the word «digital» refers directly to contemporary information technologies that do not relate to the flow of information in analog form. The author considers to extend the definition of «digital literacy» in the context of a reading practice, writing and information sharing in the online environment, and values associated with this practice - social, cultural, political, educational. In this case, the definition of «digital literacy» is limited by «technological literacy», so it is appropriate to link the «digital» to essence of literacy. So the digital literacy can be understood as a theory and a practice that are focused on the use of digital technologies, including the ability to read, write and communicate using digital technology, the ability to think critically about digital technology, consider social, cultural, political and educational aspects of this activity. The most important skills of digital literacy are critical thinking and the ability to avoid false judgments about what we discover on the Internet. The specifics of mastering the digital literacy by individuals with different age are linked to a problem of «the digital divide». The necessity of mastering the digital literacy is associated with inevitable transformation of education process in the information society.
Key words: digital literacy, information society, information technology, identity, information threats.
УДК 94(477.6=12)"178/191"(045)
О. С. Манякша
РЕЛЮЙШ ЗАСАДИ СУСШЛЬНОГО БУТТЯ Н1МЕЦЬКИХ КОЛОН1СТ1В
ПШНШНОГО ШРИАЗОВ'Я
У cmammi досл1джуються релтйт засади сустльного буття тмецького та менонтського населення Швтчного Приазов'я наприюнщ ХУШ-I neepmi ХХ ст. Придшяеться увага характеристик основним рисам духовного життя тмецькомовного населення. Окреслено гх взаeмовiдносини з представниками iнших релтйних груп. Зазначено, що проживаючи на територи Украгни, тмецьк переселенц прагнули зберегти свою еттчтсть, культуру i конфестну самобуттсть.
Клю^о^^ слова: тмецью колотсти, релтйне життя, католики, протестанти, менонти, конфеия, консисторiя.
РелЫя як соцюкультурний феномен е важливим чинником, що позначае iдентичнiсть сучасного украшця, його ставлення до цшого ряду юторичних, культурних, полiтичних явищ, а релшйна спадщина минулого ще й дос вiдчутно впливае на полiтичнi та суспшьш процеси, що вiдбуваються в Укрш'ш. Особливо виразно простежуеться зв'язок та переплетшня етшчно'1 та релшйно'1 iдентичностi у нацiональних меншин. Для ввдрваних вiд основного етнiчного ядра спшьнот церква завжди слугувала важливим чинником сустльно'1 консолщацп i збереження культурно'1 самобутносп, часто саме вона була наочним проявом етнокультурно'1 вщмшносп. У цьому зв'язку актуальним е вивчення юторичного досвiду функцiонування шмецьких колонiй у локально-територiальному вимiрi Швшчного Приазов'я наприкiнцi XVIII-I чверт XX ст.
Метою дано'1 публшацп е висвiтлення релiгiйних засад суспшьного буття нiмецькомовного населення на теренах Швшчного Приазов'я та його роль у формуванш релшйно'1 ситуацп в цьому регюш.
Суспiльне життя шмецького населення протягом усього перiоду знаходилось пщ впливом власних релiгiйних учень та вщповщних iнституцiй. Згiдно з останшми, переселенцi будували власну життеву фiлософiю, за допомогою яко'1 збер^али самобутнiсть на новiй батькiвщинi. Упм, життя iноземних християн у регюш, так само як i у Росiйськiй iмперii загалом, зазнавало певних утискань з боку держави, яка намагалася, особливо з кiнця XIX ст., пщкорити власному впливу життя уах церков. Цi процеси, хоча i призводили до поступово'1 секуляризацп церкви у життi колонiй, однак так i не спромоглися зруйнувати тiсний взаемозв'язок мiж колонiстською сшьською та церковною громадою. Певнi правила оргашзаци церковно-релiгiйного життя переселенцiв були зазначеш в урядовiй «1нструкци про внутршнш розпорядок» та «Статутi про колошспв».
У сферi релiгiйного життя шмецьких поселенщв пiвдня Укра1'ни ч^ко виявляються три основнi форми вiросповiдання - евангелiстсько-лютеранська, римо-католицька та меноштська. Однiею з характерних особливостей уах основних форм вiросповiдань серед шмецьких колошспв було глибоке задоволення у тих випадках, коли вони могли виконувати самовщдано ^ обов'язки, яю диктувалися 1'м 1хньою вiрою.
Другою характерною рисою духовного життя колошспв усiх вiросповiдань, на думку О. Замуройцева [3], була релшйна терпимють. Вщ самого початку заснування колонш лютерани, католики i менонiти мешкали по сусщству, а в першi роки поселення католики i лютерани проживали у змшаних колонiях. Згодом, правда, вони розшшлися, але це вщбувалося цiлком мирно i виключно для того, щоб як одним, так i другим було зручно ходити до свое'1 церкви i посилати дiтей до сво'1'х шкш, але мiж ними нiколи не виникало серйозних суперечок, а тим бшьше антагонiзмiв.
Водночас, сучасна украшська дослiдниця Н. Буланова [1] дещо скорегувала тезу про мiжетнiчну безконфлштнють в нiмецьких колонiях i вказала на неоднозначнiсть мiжконфесiйнi взаемини мiж протестантами та католиками. Конфлiкти в колошях з римо-католицьким i протестантським населенням виникали тод^ коли вони торкалися фiнансових питань. 1ншим чинником конфлш^в була досить ефективна пропаганда протестантських дiячiв у сусiднiх римо-католицьких колонiях. Римо-католицьке духовенство Катеринославщини неодноразово скаржилося Тираспольському епископу на прозелiтизм вюстистiв серед католицького населення. Особливого значення проблема взаемин з шшими християнами набула в меноштських громадах, як один iз аспектiв боротьби за чистоту власних рядiв. Частина менонiтiв (фламандщ i швейцарцi) виступала
за повну самоiзоляцiю i закрите богослужiння, а фризи допускали спшкування з близькими за духом групами - гутерцями i пieтистами [10, с. 115, 99].
Третьою характерною рисою колонютсько! релтйносп було те, що вона найтюшше пов'язувалася з патрiотизмом. Формула цього взаемозв'язку дуже проста -тдкорятися владi заради страху перед Богом. Такою була стара традищя серед колошспв, яку вони привезли з колишньо'1 батькiвщини. На 1х думку, отр владi тотожний безбожжю. Подiбно тому як дитина мусить поважати сво'1х батькiв, так i тдлеглий громадянин зобов'язаний коритися владi. «Любов колонiстiв до батькiвщини, - зауважуе Я. Штах, - зосереджуеться, головним чином, на 1х церквi. Такою е релiгiя колонiстiв, ця релтя селян, що стоггь набагато вище будь-якого вiросповiдання i будь-яко'1 нацiональностi, i звертав на щ вiдмiнностi мало уваги, але при цьому до тако'1' мiри загартовуе характер, що колонют вiддае перевагу смерт!, анiж легковажному ставленню до вищезгаданих святих для нього речей. Адже душу кожного народу можна найкраще пiзнати по його ставленню до церкви i виконанню ним релтйних обов'язюв [15, с. 255].
Шкшьна освiта довгий час була сферою активного втручання релiгiйних установ колошспв, як католиюв, так i протестантiв. Усi питання освiти знаходилися пщ контролем керiвникiв релiгiйних общин: протестантських пасторiв, католицьких священикiв, меноштських духовних старшин. Вплив церкви на школу був законодавчо закршлений у закош про Свангельсько-Лютеранську церкву в Роси (1832 р.), де урок закону Божого оголошувався головною метою вщвщання церкви. Фактично, всi школи в колонiях пiдпорядковувалися вiдповiдним конфесшним органiзацiям. Така ситуацiя тривала аж до 80-х роюв Х1Х ст., царський уряд позбавив шмецью навчальш заклади прав самоврядування. У першi роки колошзацп траплялося i так, що одне й те ж саме примщення використовували як для навчання д^ей, так i для релтйних зiбрань. При визначенi, що будувати ранiше - школу чи церкву, меношти й лютерани надавали перевагу першш, а католики - другш. Духовнi особи намагалися уберегти школу вiд нагляду царського уряду, перешкоджали спробам 11 русифшаци, але водночас чинили отр змшам шкшьних програм на користь свiтських предме^в. Усе це робилося для того, щоб зберегти колонiстську школу як осередок етшчно! й релiгiйноi самобутносп переселенцiв [2, с. 55].
У 20-304 рр. Х1Х ст. в колонютських поселеннях вже iснувала самобутня система шкшьно! освiти. У 1841 р. керiвництво колонiй Пiвдня розробило й ухвалило «Правила вщвщування сшьських шкiл та дитячого навчання» [12, с. 149-150]. Имецью школи до 1871 р. пщпорядковувалися загальнiй системi колонiстського управлiння. Пiсля лшвщацп останньо'!, у перiод з 1871 до 1881 рр., школами вщало управлшня мiсцевих органiв мiнiстерства Державного майна. Фактичне управлшня осв^ою в шмецьких поселеннях того перiоду здiйснювало колонютське духiвництво. Саме воно тривалий час визначало зовшшне обличчя освiти й основш напрямки 'й розвитку. На думку дуавництва, головним завданням школи мае бути виключно релтйне виховання молодь Одержанню наукових i практичних знань придiлялося дуже мало уваги [3, с.146].
Релiгiйна тематика займала головне мiсце у лiтературi, що видавалися у шмецьких колошях. Найбшьша питома вага серед тогочасних видань належала релтйнш лiтературi (з 1905 р. почали виходити газета «Botshafter» та релiгiйний журнал «Friedensstime», а у 1906 р.засновано у с. Гальбштадт меноштське книговидавниче товариство «Радуга».
Також церква виконувала ще й судову функщю - найстрашнiшим покаранням було рiшення виборних старiйшин та духовних лiдерiв громад про вщлучення порушника вiд громади та вигнання з общини.
Особливо виражений був вплив релт! на розвиток меноштських громад. Вони були влаштоваш так, що все особисте, економiчне i культурне життя 1х членiв було
тдпорядковане авторитету меноштських BipyBaHb i традицiй. Рада старшшин, громада i сiм'я були шститутами соцiального контролю, якi протидiяли девiантнiй поведiнцi членiв общин з метою тдтримки сощально'1' стабiльностi i збереження встановлених правил, традицiй, ритyалiв. Старшшина слiдкyвав за приватним життям кожного колошста. Лiнощi каралися грошовим стягненням i сyспiльно корисною працею [11, с.199-202].
Очiкyвання «другого пришестя» Христа в общинах вщбувалося шляхом ведення тверезого i благочестивого стилю життя. Меношти вели тверезий спосiб життя, слщкували за виконанням заборони щоденного пияцтва. В колонiях не в^алося вiдвiдyвання питного закладу, хоч меношти пили пиво до 1'ж1 вдома: келих пива за весь спекотливий л^нш день [17, с. 38]. За пиятику i погану поведшку меноштська громада вiдправляла общинникiв до «смирительного дому», хоч таю випадки були нечастими. Як зазначае А. Клаус, у першш половиш Х1Х ст. на рiк припадало 0,7 випадюв пияцтва в молочанських селах i вiдповiдно 0,02 у хортицьких [7, с. 707].
Випадки карних злочишв i позашлюбних дiтей були винятками в меноштських колошях. Чиновник А. Фадеев зазначав, що лише раз було покарано меношта у молочанських селах за весь час його служби, коли той напщпитку задавив дитину, пере'1'хавши ii возом [13, с. 83]. Ще один випадок зафшсовано в марiyпольськiй колонн Бергталь, де було знайдено вбиту позашлюбну дiвчинкy в ямi для добрива [16, с. 23].
Норми шлюбно-родинних вщносин являли собою систему традицш, сyкyпнiсть кyльтyрно-iсторичних i конфесшних правил стосовно взаемовiдносин мiж чоловшом i жшкою в шлюбi, мiж батьками та 1'хшми дiтьми, мiж шлюбною парою та iншими родичами. Змшаш шлюби у нiмцiв складали виняток, причому в таких випадках таке одруження переслщувалося. Так наприклад, якась великороска Акулша Крючкова, вступивши до шлюбу, стала Каролiною, а д^ей називали Емiлiею, Балтазаром, 1оганном та iн. Така нацiональна замкнутють та iзольованiсть свiдчила про низький рiвень шмецько'1' культури, на думку С. Шелухша [14, с. 48].
Статистичш вiдомостi надають iнформацiю про наявшсть перелюбу у менонiтiв, хоч i зрiдка. За 37 роюв (з 1804 р. по 1841 р.) у Молочанському окрyзi було 111 випадюв осудження за злочини i рiзнi провини, тодi як за 10 роюв, з 1831 р. по 1841 р., у Хортицькому - 67. Переважна бшьшють становила саме за перелюб: у молочанських колошях - 36,93% вщ уах порушень та 1,1 випадку на рш та вщповщно в хортицьких -35,82% та 2,4 випадка [7, с. 707-708]. Ui даш стосуються насамперед чоловшв, а не жшок, тому що сучасники писали, що школи не було прикладу, щоб одружена жшка була звинувачена в шлюбнш невiрностi у меноштських селах [8, с. 4-5].
Становище жшки i чоловiка в шмецьких общинах зумовлене усталеними в 1'хньому середовищi стереотипами поведiнки, традицшними культурними, релiгiйно-психологiчними, соцiальними стандартами. Картина св^у у нiмцiв-менонiтiв формувалася на пiдставi уявлення про св^, який подiлявся на сферу жшочу й чоловiчy. У родинах консервативних селян ж1нка корилася в усьому годувальнику-чоловшов^ i ii заняття були традицшно ж1ночими. В общинi 1'м рекомендувалася пасивна поведiнка: виконувати домашню роботу i чекати повернення чоловша. Взагалi, вiдносно ж1нки у колошспв юнувало правило, що вони не повинш йти далi «Kirche, Kinder, Küche» тобто (церкви, дгтей, кухш) [14, с. 51-53].
Пiсля смер^ чоловiка, вдови, окрiм посагу, отримували Ул рyхомостi та, окрiм цього, право на 1 юмнату в будинку та на У частину примщення в бyдiвлях. Кухня була спшьною зi спадкоемцем, але були випадки, коли мiж матiр'ю i невiсткою виникали негаразди, син ставив другу тч. Це був такий звичай, який зберiгався, i волосш сyдi теж так вирiшyвали [14, с. 50-51]. С свщчення i про те, що пiсля смер^ голови родини ж1нка ставала берегинею вах родинних справ, нерiдко починала переймати нетрадицшш
сощальш ролi, яю ранiше виконував й чоловiк.
В общинах поважалися старi люди, тому що вони були ноаями мудросп й досвiду. У родинах авторитет чоловшв i жшок iз вшом зростав. Перехiд у вiкову категорш старих i довгожителiв позначав вершину сощального статусу, яко'1 мiг досягти iндивiд.
У менонiтському традицiйному суспшьста, де дiти, батьки, дiди, прадщи жили в однiй оселi, смерть вважалася природною, коли помирали батьки у похилому вщь Однак, якщо один з подружжя помирав молодим, або дитина, то це було стресом для друго'1 половини пари, д^ей, родичiв i вважалося Божим випробуванням. На смерть дивилися як на неминуче, життя розумiлося як скороминуще юнування душi, поховальнi традицй пiдкрiплювалися вiрою у й воскресшня. [16, с. 49-54].
Спосiб життя менонтв був консервативним, день був роздшений на частини згiдно з розпорядком споживання 1ж1. Найголовнiшою характеристикою меноштського традицiйного суспiльства було те, що бшьшють працювала на земль
Побут, повсякденне життя, позавиробнича сфера включають задоволення духовних потреб, зокрема у вiдпочинку i розвагах. Згiдно рiшення Опiкунського ком^ету танцi, музика суворо заборонялись, навт у питних закладах, та за порушення визначалося грошове покарання на пiдставi ст. 29 i 30 Уставу «Про покарання» [6, арк. 1-12], хоча без вщому старшшин зустрiчались.
Релiгiйнi правила зобов'язували менонтв тдтримувати сво'1х рiдних [5, арк. 1-5]. Як зазначае нащадок молочанських менонтв П. Классен, у недшю, тсля молитовного будинку, родичi вщвщували один одного, вiзити включали застшля, так звану фаспу або веспер, спшкування. Ходили до гостини i в iншi днi, зазвичай тсля вечер^ однак вони вже не включали застшля.
Музика колошспв переважно розвивалась у стiнах молитовних будинюв. Традицiя спiву без акомпанементу принесена в твденноукрашсью колонй iз Имеччини. Гiмни зберiгались у пам'ятi вiруючих i повторювались кожно'1 недiлi солютом i хором. Збереження мелодiй залежало вщ пам'ятi солiстiв, i з роками з ними вщбувались змши. Колонiсти спiвали в так званому старому стиль У молитовних будинках шструментальна музика не використовувалась, й замiняв багатоголосий спiв. Лише в окремих iз них у другш половинi Х1Х ст. з'явились органи.
Свобода творчосп обмежувалась авторитетом вiрувань, якi пiдтримував iнститут духовних старшшин [9, с. 3] У 1860 р. духовний старшшина Я. Епп назвавши ств за новою системою «антихристиянським», а вже через десятирiччя написав, що його слiд використовувати с^зь.
Першi поколiння нiмцiв не тшьки зберегли свою мову, звичаИ та культуру, релiгiю, але й зберегли досить активш зв'язки зi своею iсторичною батькiвщиною. В реес^ справ Контори опiкунства бiльшу групу складають документи про заповiти, доручення, свiдоцтва колонiстiв i менонiтiв «вщносно надання прав на власнiсть у Прусй, отримання спадку за кордоном» [4; 6].
До початку ХХ ст. у меноштських колошях склалася традищя святкування релiгiйних свят i Нового Року. Святкували лише дванадцять дшв на рiк (Рiздво - три дш, Новий рiк - один день, Великдень - чотири дш, Вознесшня Господне - один день, Тршця - три дш).
Ще однiею подiею було весшля. Одружитися могли тi, хто пройшов обряд хрещення. Статева сегрегацiя, вщдшення однiеi частини населення вiд шшо! за ознакою статi мала насшдком те, що шлюби рiдко були щасливими [17, с. 51], тому що хлопець i дiвчина до весшля, зазвичай, не знали одне одного. Меношти вважали, що зближення молодих людей обох статей до весшля до розпусти. Усе село запрошувалося на весшля, церемошя проходила у молитовному домь
За даними щоденника Я. Еппа, найбiльше шлюбiв укладалося у жовтнi, листопадi, грyднi, ачш, коли було найменше землеробських роб^ i дороги були задовiльними, 10 % шлюбiв було зафiксовано в червш мiж весняним перiодом робгт i збиранням урожаю. Шлюби не укладалися навеснi i восени, коли шляхи були поганими, i взимку, тд час завiрюх. 2/3 шлюбiв були yкладенi в недiлю, 1/3 - у вiвторок i четвер [16, с. 51-52].
Таким чином, згуртованють общини i релiгiйнi особливосп менонiтiв зумовили консервацiю традицiйних елемешив побуту. Релiгiйне життя нiмецького населення у Швшчному Приазов'1' було представлено майже уама християнськими конфесiями, включно iз такою самобутньою, як меноштство. Вже сам факт iснyвання подiбного сyсiдства на обмеженiй територи тдштовхуе до висновку, що населення даного регюну вiдзначалося вiротерпимiстю, що обер^ало право кожно'1 людини на вiросповiдання згiдно з власними конфесiйними уподобаннями. Появу та поширення у регюш численних релшйних течш обумовили культурш та релiгiйнi чинники. Не останню роль ввдгравали також звича' та моральш критерп, однак, особливо серед менонтв, провiдним виявився соцiальний фактор, дiя якого пiдсилювалася майновим розшаруванням серед поселян-власниюв. До того ж, у менонтв дедалi бiльше загострювалася боротьба мiж духовними та св^ськими старiйшинами, яка вiдбивалася на цшсносп '1'хнього сyспiльства. Саме пiд впливом цих обставин, в умовах бурхливого розвитку промисловосп у дрyгiй половиш Х1Х ст. виникае рух за збереження сощально'1 рiвностi серед колишшх колонiстiв. I, якщо прагнення сощально'1 справедливостi серед укрш'нського селянства набувало яскраво! пол^ично!' спрямованостi, то у меноштському середовищi воно мало релшйне забарвлення. На практицi численнi релшйш течи сприймалися бiльшiстю колонiстiв у руст духовного пробудження, тому особлива увага придшялася протестантами та меноштами вихованню та освiтi.
Список використано1 л1тератури
1. Буланова Н. М. Християнськi конфесп Катеринославщини останньо'1 чверт ХVШ - початку ХХ ст. : дис. ... канд. ют. наук : 07.00.01 / Наталiя Микола'вна Буланова; Днiпропетровський нацiональний ун-т. - Дншропетровськ, 2006. - 252 с. ; Bulanova N. M. Khrystyianski konfesii Katerynoslavshchyny ostannoi chverti ХVШ -pochatku ХХ st. : dys. ... kand. ist. nauk : 07.00.01 / Nataliia Mykolaivna Bulanova; Dnipropetrovskyi natsionalnyi un-t. Dnipropetrovsk, 2006. - 252 s.
2. Васильчук В. М. Имщ в Укрш'ш. Iсторiя i сучасшсть (друга половина ХVШ -початок ХХ1 ст.) / В. М. Васильчук. - Кшв : Вид. центр КНЛУ, 2004. - 341 с. ; Vasylchuk V. M. Nimtsi v Ukraini. Istoriia i suchasnist (druha polovyna ХVШ - pochatok ХХ1 st.) / V. M. Vasylchuk. - Kyiv : Vyd. tsentr KNLU, 2004. - 341 s.
3. Замуройцев О. В. Имецью колонй Пiвдня Укра'ни у дрyгiй половинi Х1Х - на початку ХХ ст. : дис. ... канд. ют. наук : 07.00.01 / Олексш Вшторович Замуройцев; Черкаський нащональний yнiверситет iменi Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2009. -220 с. ; Zamuroitsev O. V. Nimetski kolonii Pivdnia Ukrainy u druhii polovyni Х1Х - na pochatku ХХ st. : dys. ... kand. ist. nauk : 07.00.01 / Oleksii Viktorovych Zamuroitsev; Cherkaskyi natsionalnyi universytet imeni Bohdana Khmelnytskoho. - Cherkasy, 2009. -220 s.
4. ДАДн.О - Ф.134. - Оп. 1. - Спр 153. - 69 арк.; DADn.O - F.134. - Op. 1. - Spr 153. - 69 ark.
5. ДАОО - Ф.89. - Оп. 1. - Спр 561. - 5 арк.; DAOO - F.89. - Op. 1. - Spr 561. - 5
ark.
6. ДАОО - Ф.6. - Оп. 5. - Спр 379. - 12 арк.; Оп 1. - Спр 1874. - 43 арк.; Оп 2. -Спр 9316. - 12 арк.; DAOO - F.6. - Op. 5. - Spr 379. - 12 ark.; Op 1. - Spr 1874. - 43 ark.; Op 2. - Spr 9316. - 12 ark.
7. Клаус А. А. Сектаторы-колонисты в России / А. А. Клаус // Вестник Европы. -1868. - Т. 3, № 6. - С. 707-708.; Klaus A. A. Sektatory-kolonisty v Rossii / A. A. Klaus // Vestnik Yevropy. - 1868. - T. 3, № 6. - S. 707-708
8. Клибанов А. И. Меннонитская колонизация на юге России в XVIII - XIX вв. : тез. дисс. / А. И. Клибанов - Ленинград, 1935. - 5 с. ; Klibanov A. I. Mennonitskaya kolonizatsiya na yuge Rossii v XVIII - XIX vv. : tez. diss. / A. I. Klibanov - Leningrad, 1935. - 5 s..
9. Кривохатський М. Меношти на Укршш / М. Кривохатський.- Харюв : Пролетарш, 1930. - 48 с. ; Kryvokhatskyi M. Menonity na Ukraini / M. Kryvokhatskyi.-Kharkiv : Proletarii, 1930. - 48 s.
10. Лиценбергер О. А. Римско-католическая церковь в России. История и правовое положение / О. А. Лиценбергер. - Саратов : Поволжская академия Госслужбы, 2001. -382 с. ; Litsenberger O. A. Rimsko-katolicheskaya tserkov v Rossii. Istoriya i pravovoe polozhenie / O. A. Litsenberger. - Saratov : Povolzhskaya akademiya Gossluzhby, 2001. -382 s.
11. Оммер. Менонистские колонии на Молочных Водах / Оммер // Одесские Вести. - 1839. - № 17. - С. 199-202. ; Ommer. Menonistskie kolonii na Molochnykh Vodakh / Ommer // Odesskie Vesti. - 1839. - № 17. - S. 199-202.
12. Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII-первая половина XIX в.) / под ред. С. И. Бобылевой. - Днепропетровск : Арт-Пресс, 1999. -232 с. ; Ocherki istorii nemtsev i mennonitov Yuga Ukrainy (konets XVIII -pervaya polovina XIX v.) / pod red. S. I. Bobylevoy. - Dnepropetrovsk : Art-Press, 1999. - 232 s.
13. Фадеев А. М. Воспоминания: 1790-1867 гг.: В 2-х ч. / А. М. Фадеев - Одесса : Типография Высочайше утвержденного Южно-русского общества печатного дела, 1897. - 256 с. ; Fadeev A. M. Vospominaniya: 1790-1867 gg.: V 2-kh ch. / A. M. Fadeev -Odessa : Tipografiya Vysochayshe utverzhdennogo Yuzhno-russkogo obshchestva pechatnogo dela, 1897. - 256 s.
14. Шелухин С. П. Немецкая колонизация [Доклад, прочитанный 8 ноября 1914 г. в Собрании Киевского юридического общества при Императорском Университете Св. Владимира и 22 ноября 1914 г. в заседании Историко-филологического Общества при Императорском Новороссийском университете] / С. П. Шелухин. - Одесса : Издание Акционерного Южно - Русского Общества Печатного дела, 1915. - 83 с. ; Shelukhin S. P. Nemetskaya kolonizatsiya [Doklad, prochitannyy 8 noyabrya 1914 g. v Sobranii Kievskogo yuridicheskogo obshchestva pri Imperatorskom Universitete Sv. Vladimira i 22 noyabrya 1914 g. v zasedanii Istoriko-filologicheskogo Obshchestva pri Imperatorskom Novorossiyskom universitete] / S. P. Shelukhin. - Odessa : Izdanie Aktsionernogo Yuzhno - Russkogo Obshchestva Pechatnogo dela, 1915. - 83 s.
15. Штах Я. Очерки из истории и современной жизни южнорусских колонистов / Я. Штах. - Москва, 1916. - 345 с. ; Shtakh Ya. Ocherki iz istorii i sovremennoy zhizni yuzhnorusskikh kolonistov / Ya. Shtakh. - Moskva, 1916. - 345 s.
16. Jacob D. Epp. A Mennonite in Russia: The Diaries of Jacob D. Epp 1851. - 1880. / Translated and edited, with an introduction and analysis, by Harvey L. Dyck] / Jacob D. Epp. - Toronto : University of Toronto Press, 1991. - 456 p.
17. Rempel D. A Mennonite family in Tsarist Russia and the Soviet Union. 1789 -1923 / D. David, Rempel with C. R. Carlson. - Toronto : University of Toronto Press Incorporated, 2002. - 213 р.
Стаття надiйшла до редакцп 18.10.2015
E. Manyakina
RELIGIOUS PRINCIPLES OF SOCIAL LIFE OF GERMAN COLONISTS OF THE NORTH AZOV SEA REGION
The article deals with religious principles of social life of German colonists of the North Azov Sea region at the end of the XVIII - the 1-st quarter of the XX century. Attention is paid to the characteristics of main features of the spiritual life of the German-speaking population.
It is indicated that religious life of the German population in the North Azov Sea region was represented by almost all Christian denominations, including the original one, such as Mennonites. The life of this neighborhood in a limited area leads to the conclusion that the population of the region abided religious tolerance, protecting the right of every person to worship according to their own religious preferences. The emergence and spread of many religions in the region caused cultural and religious factors. Not only customs and moral criteria, especially among Mennonites, were the leading social factor the impact of which was strengthened by stratification among the owners of rural residents. In addition, the Mennonites increasingly struggled between the secular and spiritual elders, who reflected on the integrity of their society. It was under the influence of these circumstances in terms of rapid industrial development in the second half of the nineteenth century. There was a movement for the preservation of social equality among the former colonists. And if the desire of social justice among the Ukrainian peasantry acquired a bright political orientation, in the Mennonites environment it had a religious connotation. In practice, many religious movements were perceived by the majority of the colonists in line with spiritual awakening. So special attention was given to Protestants and Mennonites upbringing and education.
Key words: German colonists, religious life, Catholics, Protestants, Mennonites, confession, consistory.
УДК 930.2:327(477)''1649/1658''
Ю. М. Школьченко, Ю. М. Кочина
Д1ЛОВОДСТВО ЗОВШШНЬОПОЛГГИЧНО! Д1ЯЛЬНОСТ1 ГЕТЬМАНЩИНИ В 1649-1658 РОКАХ
У cmammi розглядаються питания оргатзацИ та особливост1 дшоводства зовншньополтичног dimbHOcmi Гетьманщит в 1649-1658 рр. nid керiвництвом Богдана Хмельницького та 1вана Виговського.
Аналiзуeться дiяльнiсть Генеральной втськовог канцеляри як базовой установи щодо життeдiяльностi та ефективностi системи мiжнародного дшоводства i дипломатичного документування в Гетьманськт Украш, визначаються nосадовi обов 'язки гг пращвнитв. Даеться характеристика видовим ознакам та особливостям козацьких документiв дипломатичного характеру.
Клю^о^^ слова: Гетьманщина, гетьман, Генеральна втськова канцелярiя, зовншньополтичне дшоводство, посли, nисарi, nерекладачi, товмачi, документи дипломатичного характеру,видовi ознаки документiв.
