CC BY
24
Therefore, fighting - including in the information war - must be synchronized between the EU and Ukraine.
Key words: communicative technologies, propaganda, information aggression, hybrid
war.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Онщенко 1.Г., д.полт.н, проф.; Даниленко С.1., д.полт.н, доц.
УДК 323.2(475)(045)
О.В. Савка
РЕГЮНАЛЬНА ПОЛ1ТИКА ПОЛЬЩ1 - УРОКИ ДЛЯ УКРА1НИ
У cmammi автор розглядае одну з важливих сфер розвитку держави, а саме регюнальну полтику. Регюнальна полтика держави в умовах глобалiзацi'г набирае вЫ бшьших обертiв. Особлива увага до регюнального розвитку держави нацшена тсля Другог свтовог втни. Сьогодн для Свропи регюнальна полтика е одтею з важливих напрямiв, оскшьки уы крагни тарегюни знаходяться на досить рiзному рiвнiрозвитку, що суттево знижуе можливостi перспективностi сталого розвитку Свропейського Союзу. В епоху глобалiзацiг саме не велика крагна або регюн може означати дуже багато, як у свтовт полтиц так i у свтовт економщ. Одним з яскравих прикладiв регюнально'г полтики постае полтика Польськог Республти. Саме Польщi вдалось найкраще серед крагн Центрально-Схiдно'г Свропи досягти wтотних результатiв. Досвiд Польщi е наочним поабником для iнших крагн, у тому числ1 й Украгни, як потрiбно проводити структурт змти у крагн та як проблеми можуть виникнути тд час реалiзацi'г регюнально'г полтики. Також сл1д зазначити, що Польща розпочала проводити «революцтт» реформи тд час свого евроттеграцтного шляху. Регiоналiзацiя та децентралiзацiя полтики всередин крагни дозволяють надати поштовх розвитку крагн знизу. Сьогодн Украгна, так само як Польща, мае за мету приеднання до Свропейського Союзу i тому реформу е неминучими. Використання польського досвiду проведення реформ у сферi регюнально'г полтики дозволить провести гх досить вдало та не допустити помилок попередниюв.
Ключовi слова: СС, Польща, Украгна, регюнальна полтика, внутршня полтика, децентралiзацiя, регiоналiзацiя.
Реконструкщя полггачного порядку у Сврот, побудованого тсля Друго! свгшво! вшни, призводить до ютотно! реоргашзацп та переосмислення европейського простору для якюних змш не тшьки мiждержавноi системи, але й системи взаемозв'язюв репональних структур. У цьому ж контекст дещо знижуеться й роль держави, передуам у штеграцшному шляху до Свропи. Проте зменшення можливостей нащональних держав характерно не лише для Свропи, але й у всьому свт, що обумовлено глобалiзацiйними тенденщями. Що стосуеться функцш держави у Свропейському Союз^ то поступово йде функщональний перехщ до нижчих рiвнiв, тобто юнуе об'ективна тенденщя розвитку европейських штеграцшних процеав у напрямi створення федеральних структур.
Регiоналiзацiя ще не сприймаеться у якосп операцшно! моделi для шституцшно! реформи СС i також не е «панацеею» для подолання недолшв у функщонуванш
полiтичних механiзмiв СС. Не юнуе нiяких гарантiй, що влада повинна бути бшьш прозорою, наближеною до громадянина та бути бшьш чуттевою до його проблем та штереав. У то й же час важливо побачити еволюцш структур европейських кра!'н, якi е уштарними проте проводять полiтику децентралiзацГ! та реriоналiзащi територiального управлiння, сощально-економiчноi i политично'! системи. Сьогоднi регiони, ям розвиваються, намагаються передусiм сформувати економiчний регiоналiзм, який е елементом повноцшно'! реriоналiзащi та перехiдним етапом у побудовi федерально'!' структури политично'! системи Свропейського Союзу.
Процес трансформаци територiальних структур кра'!н е одним з проявiв европе'!заци та глобалiзащi стратеги регюнально'! полiтики Свропейського Союзу. Активна репональна полiтика зводиться, перш за все, до рiвностi й ефективносп регiонального розвитку, а як результат розвиток конкуренцп мiж регiонами [3].
Також слщ не забувати про основи регюнально'! полiтики СС, яю закрiпленi у договорах Союзу, яю заклали фундаментальний принцип солiдарностi. Метою регюнально'! полiтики постае пiдтримка та розширення потенцiалу конкурентоздатностi у вщсталих регiонах.
Регiональна полiтика сприяе створенню нового iнституцiйного порядку, у якому регюнальш структури починають офiцiйно виконувати де яю функцп централiзованоi системи. На регюнальному рiвнi це сприяе укршленню регiональних економiчних систем та !'х конкурентоздатностi, що призводить до розширення прав та можливостей репошв, як у полггичному так i у адмiнiстративному планi.
У полпичному життi Свропейського Союзу, регiону набувають все бшьш активно'! участi, оскшьки бачать у нiй iстотний штерес. Сьогоднi регiони стають ще одним з факторiв штеграци для надання динамши цьому процесу. Це особливо важливо, коли мехашзми мiждержавного ствробпництва та штеграци поступово втрачають свш потенцiал. Таким чином, було створено новий тип европейсько1 iнтеграцii, яка потребуе сильно'! децентралiзацii, приймаючи зростаючу роль репошв.
Репональна полгтика европейського ствтовариства це процес iнтеграцii, який полшшуе суб'ективнiсть регiональних та мюцевих органiв влади, i тим самим сприяе розвитку громадянського суспшьства. У той же час це полгтика, яка е проявом сощально'! солщарносп, запобiгае поширенню економiчноi та сощально'! нерiвностi у регiональному вимiрi [5].
Сьогодш процес регiоналiзацii поступово стае невщ'емною частиною iнтеграцii до СС. Проте на практищ регiоналiзацiя не призводить до повно'! економiчноi та политично'! iнтеграцii, але надае регюнальним територiальним структурам конкурентоздатнiсть та стимул для отримання бшьш високо'! ефективносп економiки i пiдвищення рiвня економжи СС у цiлому.
Таким чином можемо зробити висновок, що змша традицшних функцiй нацiональноi iнтеграцii на европе'защю регiональноi полiтики може внести свш внесок у змщнення окремо взято'! держави та Свропейського контингенту у цшому.
Поступово Свропа перестае бути Свропою нащональних держав i переходить у Свропу репошв. Саме тому регюналютична модель мае дуже велим шанси матерiалiзуватись [8].
Слщ зазначити, що на сьогодшшньому етат розвитку регiоналiзм у Свропейському Союзi все що знаходиться на етат розвитку i у повноцiнному !'!' виглядi все ще е лише мрiею. Звiсно регiоналiстична модель краще за все проявила себе у федеративних державах, але вони не намагаються нав'язувати свою точку зору на внутршню структуру держави.
На початку минулого столпгя iснувала думка, що подiл кра'ни на невеликi, автономнi органiзацiйнi одинищ може негативно позначитись на рiвнi розвитку та iстотно знизити рiвень життя. Пiсля Друго!' свпово!' вшни саме не великi кра'ни, наприклад Австрш, Швецiя, Швейцарiя, Литва, Латвiя, Естонiя продемонстрували незвичайний рiст сво!'х економiк. Особливу увагу привертае Австрш, яка стала не лише економiчно розвиненою, але й однiею з процвпаючих кра!'н Свропейського Союзу.
В епоху глобалiзацii саме не велика кра'на або регiон може означати дуже багато, як у свгговш полгтищ так i у свгговш економiцi. Саме коли грошi та шформащя набувають транснацiонального характеру, навпъ маленькi мiста стають економiчно життедiяльними. Такий успiх на свiтових ринках продемонстрували саме не велию мюта-держави - Сингапур, Гонконг та шш1
Таким чином, одним з наслщюв розвитку регiонiв у якостi незалежних суб'екпв (перш за все суб'екпв господарсько!' дiяльностi) е те, що територiальний розмiр бiльше не пов'язан з рiвнем розвитку i економiчними вигодами [2].
Реформування регюнально!' полпики Польщi вiдбулося у трьох ключових напрямках. Перш за все було змшено та iмплементовано новий територiальний розподiл кра'ни. Новий територiальний устрш був нацiлений на державну оргашзащю й проведення територiального облаштування, виконування функцш, а також створення й вщновлення контактiв на нижчим рiвнi. Створення повiтiв у свою чергу створило умови для повернення ролi малим та середшм мiстам, як центрам життя мюцевого спiвтовариства, а також створення великих воеводств стало кроком до посилення регюнального розвитку.
По-друге, реформа була пов'язана з реоргашзащею структури й принцитв управлшня. У свою чергу це значило вщдалення вщ централiзованоi вщомчо!' й бюрократично'! системи й перехщ до децентралiзацii та полпично!' вiдповiдальностi, обрання мюцевого самоврядування i надiлення його полпичною владою. У результатi було досягнуто прозоросп системи управлiння та державних витрат, а також залучено нового елемента - системи громадянського управлшня. Визначення чпкого набору функцш, на вщмшу вщ нечпких функцш у колишнш системi, стало особливо важливим в умовах кризи та трансформацп системи.
Децентралiзацiя дозволила позбавити органи державно'! влади вщ вщповщальносп за управлiння громадськими справами передав щ питання у руки оргашв мiсцевого самоврядування. При цьому стало можливим проведення реконструкцп системи державного управлшня, зосередивши основну увагу на пщтримщ стратепчних напрямiв [4].
У результат вiдбувся чiткий розподiл державно!' влади мiж трьома основними сегментами полпично!' системи: мiсцеве самоврядування (гмши та повiти), якi вiдповiдають за задоволення колективних потреб мiсцевого ствтовариства; регiональна влада (воеводства), вiдповiдае за питання регюнального розвитку, а також центральний уряд. Реформа не тшьки змшила адмшютративний подiл кра!'ни, але й призвела до змши самого адмшютративного апарату, бiльш ефективному розподшу повноважень й вiдповiдальностi.
Слiд вщзначити, що реформа було досить вдалою не дивлячись на юнуючу критику. Головна мета реформ - передача повноважень у руки мюцевого самоврядування й передача управлшня мюцевими справами з центру була досягнута. Як результат, було створено умови для розвитку на мюцях, що сприяло розширенню прав й можливостей, та як наслщок i посилення конкуренцп мiж регюнальними центрами.
Усi змiни були необхщш для держави, оскiльки реформа суттево посилила здатнiсть держави функцiонувати належним чином. У цьому контекст застосування нових mдходiв до регiонального адмшютрування й полiтицi мали революцiйне значення для политично! системи [10].
У порiвняльнiй перспективi можна зробити висновок, що змiни були необхiднi. Альтернатив модершзаци кра!ни у Центральнiй i Схiднiй Gвропi не було - у шших посткомунiстичних кра!нах настшьки глибоких реформ не вiдбулось. Найбшьш значимi структурнi змiни вiдбулись лише в Польщь Не дивлячись на «революцшнють» реформи, остання не привнесла уах необхiдних змiн. Неможливо одночасно змшити все, не можлива докоршна реорганiзацiя державно! системи одночасно у вах галузях. Такi змiни необхщно проводити обережно й обачно, щоб не порушити стану нащонально! безпеки.
Функцюнування державно! системи в Польщi до 1998 року, безсумнiвно, була досить складно! та вкрай централiзованою. Саме тому таю суттевi реформи були досить необхщш, у свою чергу таю змши були необхщш i у рамках пщготовки та адаптацп кра!ни до членства у Свропейському Союзi.
Реформа системи репонального управлiння активувала не лише географiчнi центри, але й активувала процеси у рiзноманiтних галузях: освiта, сощальна забезпечення, безпека та iншi.
Одшею з важливих задач, якi стоять перед органами державно! влади у Польщi е проблема створення та розвитку регюнально! полгтики. В умовах глобалiзаци саме регiональна полiтика може стати важливим елементом структурно! перебудови i модершзаци економжи. Саме репональна полiтика може стати важливим шструментом державно! економiчноi полiтики, регюнально! мобшзацп фiнансових ресурсiв та мiсцевого штелектуального потенцiалу. Основна мета регюнально! политики - провести якiснi змiни у кра!ш для конкурентоздатностi кра!ни як у об'еднанш Gвропi так i у свiтi [1].
Сьогоднi постае декшька проблем полiтики регiонального розвитку у Польщь По-перше, це здатнють стратегiчного планування регюнально! полгтики на основi нацiональних i регюнальних умов та iнтересiв розвитку. По-друге, це проблема впливати на напрями та змши европейсько! пол^ики репонального розвитку.
У сучасних умовах роль центрального уряду ввдграе важливу роль для просування репонального розвитку. Дiяльнiсть уряду повинна враховувати коршш штереси нацюнального розвитку, якi повиннi бути спрямоваш географiчно i бути доповненням до дiяльностi, здшснювано! регiональними урядами. Одним з прюритетв регюнально! полгтики держави мае стати розвиток промислових регюшв, пiдтримуючи створення умов для !х динамiчного розвитку.
У той же час уряд повинен мати на уваз^ питання економiчноi i сощально! едностi кра!ни, i тим самим запоб^и маргiналiзацii у проблемних зонах.
Важливим елементом реформування регюнально! политики е пiдвищення ефективностi управлшня. Це повинна бути полiтика бшьшою мiрою налаштована на результат, а не тшьки дотримання процедур. У свою чергу це пов'язано як з постулатом полгтики децентралiзацii, а також зменшення кiлькостi правил i бюрократичних процедур.
Важливою органiзацiйною проблемою для уряду е структурш питання регюнально! полгтики та !! координацп. Перш за все не мае системи координацГ! роботи мiж рiзними державними органами. Фактично репональна полгтика е важливим елементом партнерства мiж шститутами держави та регюнально! влади.
Реформування фшансово!' системи Польщi недостатньо повно дозволило провести децентралiзацiю державних коштiв для збiльшення доходiв на мiсцях. Можливо реформою також переслщувалась мета по зменшенню дефщиту бюджету за рахунок «перекладення цього питання на плечi органiв мюцевого самоврядування». Воеводства, у свою чергу, й дос позбавленi достатнiх ресурав для проведення iнвестицiйних проектiв, що зменшуе здатнють проводити регiональну политику та привезти до стратегiчного розвитку регюну.
Пiдводячи пiдсумки, слiд зазначити, що польська система регюнального розвитку недостатньо дозволяе реалiзовувати нацiональнi та регюнальш стратегГ! розвитку. У де якш мГрГ вона характеризуеться оргашзацшною та фiнансовою слабкiстю. Система надмГрно зосереджена на поглинаннi европейських коштГв та на виконаннi вказiвок та рекомендацш Свропейського Союзу. Слабкiсть нацюнально!' регюнально!' полГтики може також впливати на труднощГ у визначеннi нацюнальних г регiональних прiоритетiв у сферГ розвитку. Для ефективно!' регюнально!' полГтики слщ зробити повну реконструкцГю системи державних фшанав таким чином, щоб центральна та мюцева влада отримали власш кошти Г ГнвестицГйнГ фонди.
У свою чергу, слщ пам'ятати, що Польща, як Г шшГ пост-комунютичш кра!'ни знаходяться на шшш стадГ! розвитку мГж кра!'нами Свропейського Союзу. I саме тому де якГ проблеми розвитку виходять з недавнього минулого та не повних економГчних змш. Саме тому потрГбш чпта системнГ дГ! пГдкрГпленГ шституцшними та нормативно-правовими основами для не лише отримання фшансово!' допомоги з СС, але й розвитку власно!' регГонально!' полГтики [8].
РегюналГзащя Г децентралГзащя мають важливий економГчний аспект, оскГльки створюють умови для економГчно!' конкуренцГ! мГж населеними пунктами Г регюнами. Така економГчна конкуренщя здатна створити для Укра!'ни оптимальш передумови для подальшого економГчного розвитку та змщнити !"! позицГ! в мГжнароднш конкуренцГ!. СпецГалГзацГя регГонГв може цГлеспрямовано впливати на покращення умов розмщення промислових центрГв, Гнфраструктури та ш..
НайчастГше регГоналГзацГя Г децентралГзащя проходять пщ провГдною Гдеею нацюнально!' штеграцп. ЦентралГзована держава, яка управляе регюнами зГ столицГ, наражаеться на отр етнГчних меншин в регюнах та специфГчних регГональних ГнтересГв. Якщо регюнам надаеться полГтична автономГя, то вони можуть краще штегруватися у державу. Регюни Гнтегруються у державу через те, що вони беруть участь у прийнятп державних рГшень, а !'хня адмГнГстрацГя переплГтаеться з державою.У ситуацп, коли мГжрегГональнГ диспропорцГ! залишаються значними, необхГдно активно використовувати апробований досвщ Гншими кра!'нами. I перше на що слщ звернути увагу в укра!'нських реалГях - регюнальна полГтика европейських кра!'н, яка базуеться у першу чергу на полггащ вирГвнювання. СлГд не забувати, що у той же час слщ посилювати компетенцп оргашв мюцево!' влади та використовувати економГчнГ важелГ для розвитку, надавати необхГдну допомогу та пщтримку малому та середньому бГзнесу шляхом ГмплементацГ!' ГнновацГйних процесГв та створення сприятливих умов для розвитку.
Сучасний европейський регюналГзм сформувався пщ впливом двох течГй -використання власного регюнального потенщалу та пщкршлення фГнансовою допомогою зГ сторони СС з рГзномаштних фондГв. Фшансове забезпечення регГонального розвитку в Укра'ш неможливе без створення спецГального державного позабюджетного фонду, який повинен формуватись як за рахунок податкГв, так й за рахунок зовшшшх та внутршшх кредитГв.
Таким чином, польський досвщ проведення децентралiзацii та реriоналiзацii е досить важливим, оскшьки Польща трохи рашше за Украшу пройшла складний евроштеграцшний шлях. Сьогоднi Украша повинна використовувати досвщ шших краш, а саме досвщ Польщг Саме Польщi вдалось досить вдало провести реформи на вщмшу вiд iнших краш Центрально-Схщно'1' Свропи.
Список використано1 лггератури
1. Европейский Союз. Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями / под ред. С. Кашкина. - М. : Инфра-М, 2008. - 704 с.
2. Маркова Т. Региональная политика Европейского Союза: принципы, тенденции развития, сложности, опыт для России [Электронный ресурс] / Т. Маркова - Режим доступу : http://eulaw.edu.ru/documents/scient_effort/conf_26-04-01/markova.htm.
3. Мiхель Д. О. Визначення поняття процесу «европе'1'защя» та його вплив на сучасне суспшьство [Електронний ресурс] / Д. О. Мiхель - Режим доступу : http://lib. chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/politics/2011/162- 150-5.pdf.
4. Региональная политика стран ЕС / отв. ред. А. В. Кузнецов. - М. : ИМЭМО РАН, 2009. - 230 c.
5. Atkinson R. The politics of gating [Electronic resource] / R. Atkinson // European Journal of Spatial Development. - 2008. - Mode of access : http://www.nordregio.se/Global/EJSD/Debate/debate080506.pdf.
6. Cieslik A. Regional wage determinants in Poland / A. Cieslik, B. Rokicki // Bank i Kredyt. - 2013. - №44. - S.362-369.
7. Combes P. Economic Geography. The integration of Regions and Nations [Electronic resource] / P. Combes, T. Mayer, J. Thisse // Princeton University Press. - 2008. - Mode of access : http://press.princeton.edu/chapters/s8765.pdf.
8. G^decki J. Osiedla grodzone w Polsce—analiza dyskursu / J. G^decki. - Wroclaw: Uniwersytet Wroclawski, 2009.
9. Glasze G. Private cities: Global and local perspectives / G. Glasze, C. Webster, K. Frantz. - London : Routledge, 2006. - 256 s.
10. Grodzenie miasta: Casus Warszawy / A.G^sior-Niemiec, G. Glasze, D. Lipok, R. Puetz. - Warszawa : Studia Regionalne i Lokalne, 2007. - S. 5-30.
11. Merrill S. Home purchase in the Visegrad Countries: The case of Poland / S. Merrill. - Washington DC : The Urban Institute, 2000. - 219 с.
12. Rokick B. Ewolucja regionalnego zroznicowania plac realnych w Polsce [Electronic resource] / Bartlomiej Rokick // Uniwersytet Warszawski. - 2013. - Mode of access : http://gospodarkanarodowa.sgh.waw.pl/pZgospodarka_narodowa_2013_09_03.pdf.
Стаття надшшла до редакци 14.05.2015 р.
O.Savka
THE REGIONAL POLICY OF POLAND - THE LESSONS FOR UKRAINE
The article considers one of the important areas of the state, namely regional policy. Regional policy in the context of globalization is gaining more and more momentum. Special attention to regional development targets after the Second World War. Today, European regional policy is one of the important areas because all countries and regions are at very different levels of development, which significantly reduces the possibility of the prospects of sustainable development of the European Union. In the era of globalization is not a big country or region can mean a lot, both in world politics and the global economy. One of the best examples of regional policy raises the policy of the Polish Republic. From Poland could best among Central and Eastern Europe achieved significant results. Poland's experience is a good guide for other countries, including Ukraine, as the need to implement structural changes in the country and problems that may arise during the implementation of regional
282
policy. It should also be noted that Poland started to conduct "revolutionary" reforms during its European integration path. Regionalization and decentralization policy in the country allow you to give impetus to the country below. Today Ukraine as well as Poland aims to join the European Union and therefore reform is inevitable. Using Polish experience of reforms in the field of regional policy will hold them quite well and avoid mistakes ofpredecessors.
Key words: EU, Poland, Ukraine, regional policy, domestic policy, decentralization, regionalization.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Трофименко М.В., к.полт.н, доц.; Гаврилова Н.В., к.полт.н,
доц.
УДК 329(450)(045)
М.А. Светлакова
ЕВОЛЮЦ1Я ПАРТ1ЙНО1 СИСТЕМИ 1ТАЛП В УМОВАХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОР1В 2013 Р.
У cmammi до^джена полтична ситуащя в 1тали, яка склалася напередодш парламентських виборiв 2013 р. та спровокувала чергову урядову кризу. Визначено результати виборiв в Палату депутатiв та Сенат. Охарактеризовано основн полтичш сили, як претендували на головне м^це в парламентi.
Ключовi слова: парламентсью вибори 2013 р., правоцентристська коалщя, лiвоцентристська коалщя, Рух п'яти зiрок, Громадянський рух «З Монтi за 1талЮ».
Парламентсью вибори в Ггалп 2013 р. характеризувалися оновленням партшно! системи. Це виражалося в появi у виборчих бюлетенях нових полгтичних об'еднань, рiзних за своши щеолопчними уподобаннями. Вибори стали вщправною точкою в оновленш партшно! системи в щлому та зламу традицшних партш та блоюв. Вщступ вщ полгтиюв старого клану став дуже устшним та показовим у результатах виборiв.
Тема парламентських виборiв 1талп була досить нова, тому важко знайти яюйсь фундаментальш пращ. I украшсьюй юторюграфи ця тема майже не знайшла свого вщображення. Серед зарубiжних вчених полгтичним становищем 1талп цього перюду займалися Т. Зонова, К. Холодковський, К. Мжел^ Р. Бюрчю.
Палата депута^в яка передбачала наявнють бшьшосп депута^в вщ лiвоцентристського блоку та бшьшють правоцентриспв в Сенатi призвели до розпаду парламенту. У вщставку подав прем'ер-мшютр М. Монтi [7]. На додачу, вибори проходили i в несприятливих економiчних умовах. Для европейського простору 2013 рж повинен був стати важливим та ршучим стосовно полгтично! направленостi еврозони. Аналiтики та експерти вважали, що саме 2013 р. повинен стати потужним в сферi сощальних та полiтичних потрясiнь. Парламентсью вибори, яю пройшли в 1талп, була однiею з не останнiх причин переживань GC. Сдиним ря^вним шансом для еврозони зоставалася хибка надiя, що до влади не повернеться С. Берлускош або не прийдуть евроскептики, яю останнiм часом ставали все бшьш активними.
Зазначимо, що парламентсью вибори 2013 р. характеризувалися широким полгтичним представництвом. Це проявлялося в нових полгтичних об'еднаннях яю виступили на виборах, як окремi одинищ. У порiвняннi з виборами яю пройшли в 2006
