CC BY
19
УДК 327.7
О.1. Гринько
ДОСЛ1ДЖЕННЯ МЕТОДОЛОГ1ЧНО1 ТА ПОНЯТ1ЙНО1 БАЗИ ПРОБЛЕМАТИКИ СУЧАСНО1 РЕГ1ОНАЛ1СТИКИ
Актуальтсть досл1дження проблематики регюнальног полтики в €С полягае в тому, що до початку XXI столття на европейському континентI в1дбулися геополтичнг змгни, якг вплинули на всг свтовг полтичт процеси. Вони торкнулися регютв Центральног й Сх1дног Свропи, Балкан, територи колишнього Радянського Союзу. Сформульована в Iсторичному минулому Iдея об'еднання европейських крагн в ¡м'я стльних ¡нтереЫв I безпеки не тшьки почала перетворювати в життя, але вже мае цглком реальш обриси. Формування Великог Свропи почалося з усвгдомлення стльних ¡нтереЫв народ1в перед лицем зовн1шн1х I внутр1шн1х загроз
Ключовi слова: регюн, регюналпащя, регюналпм, СС.
За тривалий перюд проживання европейських народiв на континенту 1хнього спшкування один з одним, були випробуваш численш моделi ствюнування: вщ збройно! конфронтаци, що призвела до виникнення двох свгшвих воен, до формування политично! культури з орiентацiею спочатку на економiчну штеграцш, а по^м i на сощально-полгтичне еднання навколо Шенгенських i Маастрихтських угод. Створилася вщповщна система щншсно'1 орiентащi, у центрi яко! перебувае полгтичне спiвробiтництво i единий геополiтичний простiр. Формування единого европейського геополiтичного простору тiсно пов'язане з ршенням проблем регюнально! политики в Gвропi - фактором, що виступае базисом об'еднання рiзних нащонально-полгтичних одиниць iз дотриманням 1'хньо'1 регюнально! специфiки й нацiональних особливостей. Саме регюнальна полiтика СС е на сьогодш найважливiшим об'еднуючим фактором у Сврот, i може служити зразком при розробщ регюнально! полiтики в Украшу яка також як i бiльшiсть краш СС е сукупнiстю значно вiдмiнних друг вiд друга регюшв, з рiзним рiвнем сощального, економiчного, полiтичного розвитку.
1дея европейсько! штеграци одержала широкий розвиток тсля Першо! i Друго! свiтових воен, як перекроши карту Свропи без урахування юторично сформованих етнiчних границь.
Вважаеться, що базова щея европейсько! штеграци була висловлена одночасно з щеею майбутнього Свропейського союзу в промовi Роберта Шумана - мшютра закордонних справ Франци, що стосувалася створення Свропейського об'еднання вугшля й стали. У свош промовi, Р. Шуман тдкреслив, що об'еднання виробництва вугiлля й стали дозволить змшити долi тих регiонiв, якi в давшх часiв займалися виробництвом збро!.
При дослiдженнi особливостей регюнально! политики iнтеграцiйного процесу на европейському геополгтичному просторi було вивченно i використовувалось цший ряд публiкацiй учених-полiтологiв. З наукових праць загального плану слщ зазначити Тойнбi Дж. «Збагнення ютори». Багато аналiтичних матерiалiв i конкретних полгшлопчних висновкiв по ситуацп на Свропейському геополгтичному просторi i його зв'язках з шшими крашами мютиться в закордонних дослiдженнях. Зокрема, можна вщзначити книги, нариси й статп захiдних полiтологiв Де Ружмон, Бжезинський 3., Кюсшджер Г., Понд И., Хантшгтон З, Данн М., Наймл. Дж.З, Фрайб М., Фуше М., Давенпорт М., Люкас Й., Смит Б., Дюбуа Ж., Ланда Р. i iн. У роботах
164
цих aBTopiB пiдкреслюeться усе бшьше зростаючий взаемозв'язок европейських регюшв, включаючи Схiдну Свропу, при постшно зростаючому 1хньому нацюнально-культурному pi3HOMaHiTTi, що впливае на формування сучасно'1 европейсько'1 системи цiнностей. У значнш мiрi це е слiдством розвитку регюнально'1 штеграци, ii тенденцiй до загальноевропейського зближення. З 1хньою допомогою формуються унiверсальнi цiнностi, якi вступають у сполучення з нацiональними. Виникае потреба в нових формах самооргашзаци сощально-полгтичних утворень i вiдносин мiж ними, якi на сьогоднiшнiй день оформлеш в ще'1 регiоналiзму.
Серед вгтчизняних вчених, можна видiлити таких авторiв, як Данилишина Б.М., Долшнього М.1., Лукiнова I.I., Макогона Ю.В., Мельник А.Ф., Михасюка 1.Р., Моюя А.1., Писаренко С.Г., Симоненка В.К., Чумаченка М.Г.
В працях провщних вчених на сьогодш вiдсутнi едиш пiдходи до сутностi регюнально'1 политики, а також до ii категорiальноi бази.
У сучаснiй гуманiтарнiй наущ поняття «регюн» (вiд лат. regio - область, район), трактуеться неоднозначно, а часом i суперечливо. У вузькому (полгтико-правовому змют слова) пщ регiоном розумiють адмiнiстративно-територiальнi утворення. У широкому - територiальнi утворення, вшьш вiд адмiнiстративних прив'язок. У цьому змют поняття «регюн» може означати природно-^матичну зону; географiчну територiю; економiчний або господарсько-економiчний район, iсторико-культурний ареал.
Поняття регюну в останнi роки набувае всезростаючого значення в Сврот. З розширенням СС його значення далi зросло. Регiон розглядають як «фактор глобального розвитку «глобально думати-локально дiяти», як «потенщал для збереження традицшного способу життя», як «нову адмiнiстративну одиницю у свiтлi субсидiарностi», як «елемент розвитку для утворення самостшного регiонального розвитку», «багатогранний принцип, що може бути наповнений будь-якими атрибутами». [ 1]
При науковому аналiзi проблем регiоналiзму й регiональноi полiтики велике значення мае чгтке визначення базових понять.
Визначення поняття «регюн» у словнику Ожегова говорить про те, що регюн являе собою «велику область, групу краш, що сусiдять, або територш, райони, об'еднанi через яю-небудь загальнi ознаки»[2].
Узагальнюючи цей та iншi визначення регiону, якi мютяться в словниках та енциклопедичних виданнях, зробимо висновок про те, що в них пщ регюнами автори та укладачi розумiють як велию територй, що охоплюють цiлi континенти або групи краш, так i iнодi сусiднi один з одним адмiнiстративно-територiальнi одиницi, що вiдрiзняються особливостями юторичного розвитку, географiчного положення, природних i трудових ресурсiв, спецiалiзацii господарства.
Також, в науковш лiтературi часто зус^чаеться змiшування понять регiон та район [3], що вважаеться сучасними дослщниками недоречним [4].
Сьогодш видшяють п'ять ступешв регiональноi комплексностi. Вони вщображають певну еволюцiйну логiку процесу регiоналiзацii в СС.
1. Регюн як географiчна i екологiчна одиниця, обмежена природними кордонами;
2. Регюн як сощальна система, що припускае транслокальние стосунки сощального, полгтичного, культурного та економiчного порядку. Взятi в комплекс^ цi вiдносини формують «регюнальний комплекс».
3. Регiон як оргашзована спiвпраця в культурнiй, економiчнiй, полгтичнш, або вiйськовiй галузях.
4. PerioH як регюнальне громадянське суспiльство, що з'являеться тод^ коли органiзацiйна структура сприяе розвитку процеав соцiальноi комушкацп та конвергенцй цiнностей в рамках всього регюну в цшому.
5. Регiон як юторичне утворення з особливою щентичнютю i потенцiалом його учасникiв, так само як i певним рiвнем легiтимностi [5].
Рiзнi науковi дисциплши вiдають прiоритет рiзним факторам регюноутворення, що призводить до рiзного розумшня об'eктiв, якi спiввiдносяться з поняттям регiон [6].
Наслiдком того, що проблематика регюну розглядасться в рiзних спорiднених наукових галузях, е поява та^' комплексноi дисциплiни, як регюнознавство [7].
Не лишилися осторонь вщ розгляду проблематики регiону i полгшлопя, в якiй регiон розглядаеться подвшно. В одних випадках - це група краш або територш, яю по багатьом очевидним параметрам бшьше взаемозалежш один з одним, чим з шшими кра'нами, мають бшьш-менш однорiднi природнi, економiчнi, соцiально-полiтичнi й культурш умови. Тут, як правило, держави або територи, об'еднанi в регюн, повинш мати якийсь загальний вихщ до моря або сполучення геополгтики, геоекономiки й нових сощальних процесiв, змiн менталiтету й т.д. в умовах процеав, що вщбуваються в свiтi, глобалiзацii.
Похiдними вщ термiну регiон е поняття «регiоналiзм» i «регiоналiзацiя». Цi термiни також отримали наукову дискусш щодо власного вмюту, однак, в даному випадку е певна узгодженють думок i вiдпрацьована позицiя, з гiдно до яко'' бiльшiсть авторiв уважають, що 'хня сутнiсна вiдмiннiсть полягае в т!м, що «регiоналiзм» - це теорiя, концепцiя або система подань, тодi як «регiоналiзацiя» - це об'ективне явище або процес» [8].
Регiоналiзацiя, по-перше, е наслщком мiжнародного подiлу працi, який зараз поглиблюеться, збiльшення впливу зовшшшх факторiв, що впливають на вихщ виробництва й вах iнших сторш життя суспiльства за нацiональнi гранищ. По-друге, регiоналiзацiя являе собою шструмент оптимiзацii економiки, пiдвищення ефективностi виробництва й вирiвнювання регiональних структур, а також политично'! трансформаци. По-трете, служить засобом пщтримки балансу м!ж потенщалами окремих кра1н; по-четверте, регiоналiзацiя - суб'ект глобалiзацii й одночасно шструмент протидп негативним наслiдкам глобалiзацii [10].
У колишн!й радянськiй наущ проблеми регiоналiзацii не розроблялись, а у вгтчизнянш лише починаються. Щодо захiдноi науки, то там давно юнуе спецiальна галузь, яка отримала назву "регюнолопя", «регiонознавство», «регiональнi дослщження» (regional studies).
Як зазначае О. Молодцов, в перюд незалежностi, проблематика регiональноi пол!тики була розглянута в працях В. Борденюка, О. Бойко-Бойчука, В. Гудак, В. Кравцiва, В. Кравченка, М. Пухтинського, В. Керецмана, С. Кш, М. Лендьел, Г. Линевич, С. Романюка та шших. Регiоналiзацiя як фактор регiональноi полгтики, аналiзувалась В. Андерсеном, М. Долшшм, В. Симоненком, В. Фесенком, М. Шаповаленко, М. Шульгою тощо. Вони розглянули роль та мюце регюшв в глобалiзацiйному процесi, пол!тичн! аспекти взаемовщносин "центр - регiони" у контексп регiоналiзацii, ii переваги та ризики, стввщношення соцiально-економiчного районування i адмiнiстративно-територiального устрою Укра1ни. У цих дослщженнях, на наш погляд, недостатня увага придшялась методологiчному зм!сту цього поняття. авдл!з стосувався, насамперед, суто соцiально-економiчних, або правових та шституцюнальних аспектiв регiоналiзацii .
Регiоналiзацiя - термш багатозначний. У залежностi вщ контексту п!д ним розум!ють: розвиток, укршлення економiчних, пол!тичних та шших зв'язюв м!ж
166
областями або державами, що входять до одного регiону; процес виникнення регюнальних об'еднань держав; специфiчнiсть, розмшття напрямкiв регюнально! полiтики, що проводиться в окремих регюнах; економiчне районування; зовнiшньоторговельнi привие! двох краш [11, 12, 13].
Теоретично навантаженим е перше значення цього термшу, який часто неправомiрно використовують ще як синонiм регiоналiзму, оскiльки вони знаходяться у певному стввщношенш. Окремi дослiдники, що займаються проблемами сощально-економiчного районування (регiонування) розумiють регiоналiзацiю як процес обгрунтування територiального подшу на макрочастини (макрорегiоналiзацiю) [14]. Iншi застосовують поняття реriоналiзацii, маючи на увазi iнституцiйнi чинники та мехашзми регюнально! полiтики (моделi реriоналiзацii) [15].
Нам здаеться вдалим визначення I. Бусипно! термшу реriоналiзацii: «реriоналiзацiя - процес перерозподшу владних компетенцiй, передачi функцiй вiд нацiонального на регюнальний рiвень, поява i розвиток нових шституцшних форм, що вiдповiдають новш ролi регiонiв у процесi прийняття рiшень на нацiональному та наднацюнальному рiвнях» [16].
Процеси глобалiзацii сильно вплинули на змши полiтичних й економiчних вiдносин мiж крашами та структуру сватово! економiки. Зокрема, посилились лiбералiзацiйнi процеси на рiзних рiвнях, важливого значення у мiжнародних вщносинах набули iнтеграцiйнi процеси. А лiбералiзацiя й iнтеграцiя призвели до такого явища, як регiоналiзацiя i регiоналiзм. Регiоналiзацiя е процесом перерозподiлу владних компетенцш, передачi функцiй вiд нацюнального на регiональний рiвень, поява i розвиток нових iнституцiйних форм, що вiдповiдають ново! ролi регiонiв у процес прийняття рiшень на нацюнальному та наднацiональному рiвнях. У XXI столгт поряд з процесом глобалiзацii вiдбуваеться процес регiоналiзацii, який стае характерним не тшьки для держав з федеративною формою устрою, але i для унгтарних держав, та цших континентiв i частин свгту. Для розумiння регiоналiзму важливо розрiзняти концепци „старого" i „нового" регiоналiзму. „Старий регiоналiзм" виник у роки холодно! вшни i формувався „згори" обома конфронтуючими блоками. Вiн характеризувався штравертнютю, тобто протекцiонiстською спрямованiстю, домшуванням полiтичних питань над iншими тощо. Друга, „нова" хвиля регiоналiзму зародилася в середиш 1980-х рокiв. Основш iмпульси до не! йдуть „знизу", лише пiдкрiплюючись полiтичними домовленостями. Новий регiоналiзм - це вiдкрите, екстравертне ствробгтництво, спрямоване на комплексне розв'язання економiчних, полiтичних, культурних, екологiчних та шших проблем i завдань. В той час, як синошмом класичного («старого») регiоналiзму було слово „закритють", концепцiею «нового» регiоналiзму став його антипод. Серед сучасних науковщв е домовленють вважати новi регiональнi форми ствробгтництва черговою стороною глобалiзацii, не акцентуючи увагу на тому, що i взаемодiя у форматi «старого» регiоналiзму не втратила актуальностi. Багато сучасних об'еднань мають риси обох титв регiоналiзму
[17].
Порiвнюючи основш ознаки старого та нового регiоналiзмуБ.Хеттне визначае, що старий регiоналiзм був:
- вщображенням бiполярноi системи,
- результатом боротьби за владу мiж наддержавами (тому найбшьш поширеною е формальна штегращя, iнiцiйована зверху),
- внутрiшньо-орiентованим з протекцiонiстськими тенденцiями (концепщя ендогенного розвитку)
- у центрi уваги знаходилася держава, в тому сена, що iншi суб'екти, тaкi як оргашзацп та господарюючi суб'екти не вважалися важливими [18].
Новий регiоналiзм вiдрiзняеться тим, що вiн:
- розвиваеться у рамках багатополярно'1 системи,
- представляе собою процес, що виникае спонтанно або в рамках певного регюну (в розвитку штеграцшних процеав домшуе шщатива приватного сектору -корпоративна штегращя),
- включае неекономiчнi аспекти, i, таким чином, призводить до посилення регюнально'1 щентичносп, так званого, розширеного нацiоналiзму,
- менше внутрiшньоорiентований, оскiльки свiтова економжа е надзвичайно взаемозалежною (вiдкритий регiоналiзм),
- сприяе бiльшому спiвробiтництву, шж спiвробiтництво мiж крашами.
Крiм економiчноi штеграцп необхiдно звернути увагу ще на двi форми реriоналiзащi - регюнальш держави й так зваш «трикутники розвитку».
Регiональна держава - це е^валент термiну «супердержава», але реалiзованого не на глобальному, а на регюнальному рiвнi. Регiональнi держави, користуючись сво'1'м бiльш значним економiчним, демографiчним, вiйськовим або зовнiшньополiтичним потенщалом намагаються нав'язувати свою волю в окремих питаннях сво'1'м менш потужним сусщям.
«Трикутники розвитку» (хоча учасниюв може бути й бiльше, i менше) складаються в прикордонних районах декшькох краш. Розглядаючи дану форму регiоналiзацii, Г. Широков пише: «Реriоналiзащя спричиняе створення декiлькох взаемодiючих i конкуруючих iнтеграцiйних угруповань, що служать для багатополюсного керування свiтовою системою» [19].
Регюнальна полiтика - це дiяльнiсть органiв державно'1 влади й мiжнародних органiзацiй, спрямована на вирiвнювання диспропорцiй соцiального й економiчного розвитку частин територи конкретних краш [20].
Основою вщносин мiж рiвнями влади в будь-якш державi е питання про розподш повноважень, вiдповiдальностi й гарантш 1'хньо'1 дiяльностi. Це питання також е важливим i в процесi регiоналiзацii. Ступiнь його ршення прийнято розглядати з позицiй так званих принцитв субсiдiарностi та компшментарносп регюнально'1 полiтики [21].
Субсiдiарнiсть - принцип, що лежить в основi розподшу повноважень i компетенцiй мiж акторами, що перебувають на рiзних рiвнях владно'1 пiрамiди [22].
Це оргашзацшний i правовий принцип, згщно з яким спiльнота вдаеться до будь-яких заходiв лише в тому раз^ якщо вони ефективнiшi за вiдповiднi заходи на нацюнальному, регiональному або мiсцевому рiвнях (виняток становлять сфери винятково'1 компетенц11 Спшьноти); один з основоположних принципiв Свропейського Союзу. Означае постiйне оцiнювання обгрунтованосп дiй СС з погляду наявних можливостей на нацюнальному, регюнальному та мюцевому рiвнях.
Амстердамський договiр додав до Договору про заснування Свропейсько'1 Спшьноти Протокол про застосування принцитв субсидiарностi та пропорцшносп, де викладеш керiвнi настанови щодо субсидiарностi. Цей Протокол, тсля оновлення, стане додатком до европейсько'1 Конституцii [23].
Застосування принципу субсвдарности здiйснюеться в правових i адмiнiстративних системах бiльшостi держав, що входять у Раду Свропи, причому як в унггарних, так i у федеративних, що свщчить про його ушверсальний характер, а також перспективности його використання в крашах, що вдосконалюють державне управлшня [24]. При цьому варто мати на уваз^ що використання принципу субсвдарности мае на
168
yBa3i обов'язкове врахування i iнших принципiв, що визначають основи оргашзацп держави: eднiсть ди й застосування, ефективнють yправлiння й солщарнють.
Принцип сyбсiдiарности е також базовою концептуальною основою практично'1' полiтики в регюнальних питаннях, у розробщ стратеги державного розвитку [25].
Принцип комплементарносп припускае установку на безперервнють у стрyктyрi влади. Принцип нацiлюе на створення умов рiвномiрного розподiлy владних функцш у розрiзi вае'1' вертикалi yправлiння, тобто рiвномiрного розподiлy влади в стрyктyрi yправлiння i видшення владних повноважень як згори, так i знизу. Такий порядок реалiзацiï влади допомагае уникнути дефщиту влади i не залишае мiсця для прояву нелегальних центрiв yправлiння, яю б узяли фyнкцiю yправлiння сощальною системою на себе. Принцип комплементарносп вказуе на те, що держава повинна створити систему правових гарантш, яю б забезпечували захист прав та штереав мiсцевого самоврядування вщ необгрунтованого втручання в 1'хню дiяльнiсть органiв державно'1' влади. У ст. 4 п. 4. €вропейсько'1' Хартп мiсцевого самоврядування записано «повноваження, якими надшяеться мiсцева влада, як правило, мають бути повними й виключними. Вони не можуть скасуватися чи обмежуватися шшим, центральним або регюнальним органом, якщо це не передбачене законом».
По своему внутршньому змюту регiональна полiтика - «це дiяльнiсть по керуванню полiтичним, економiчним, сощальним i екологiчним розвитком краши в просторовому регюнальному аспектi що вщбивае як взаемини мiж державою й регюнами, так i регiонiв мiж собою
Об'ектом регюнально'1' полiтики в крашах з ринковою економiкою е регюнальш (просторовi) нерiвностi, що проявляються в рiвнi й умовах життя населення, зайнятостi й безробiття, темпах економiчного розвитку регiонiв, умовах пщприемництва й iн.
Суб'ектами регюнально'1' полггики виступають законодавчi й виконавчi органи влади центру й регюшв, органи мюцевого самоврядування, мiжрегiональнi асощацп.
Регюнальна полiтика здiйснюеться й у взаемовщносинах об'еднань держав i регiонiв усередиш цих об'еднань. Основна мета регiональноï полiтики, як визначаеться у вщповщних документах GC, - звести до мЫмуму тi нерiвностi, якi створюють грунт для виникнення сощальних конфлж^в, заважають соцiально-економiчномy розвитку краïни в цшому або ïï частинах, а також групи краш (краши-члени Свропейського союзу). Зовсiм очевидно також i те, що цш регiональноï полггики рiзних держав не можуть зб^атися й варiюють у широких межах.
Дослщниками видГляються настyпнi основнГ цш регiональноï полГтики в GC:
- Створення й змщнення единого економiчного простору, i забезпечення економiчних, сощальних, правових i оргашзацшних основ державносп;
- Вiдносне вирiвнювання умов соцiально-економiчного розвитку регiонiв;
- Прiоритетний розвиток регюшв, що мають особливо важливе значення для держави;
- Максимальне використання природних, у тому чист ресурсних особливостей регюшв;
- Комплексний еколопчний захист регюшв [16].
Кр1м цшей регюнальна полгтика мае сво'1' функци. До основних фyнкцiональних форм регюнально'1' полГтики прийнято вГдносити:
1. Регюнальне прогнозування - наукове передбачення передбачуваних напрямюв i параметрiв соцiально-економiчного розвитку регюну на основГ аналiзy джерел фшансування, економiчноï структури i т.д.
2. Регюнальне програмування - цшеспрямоване втручання в розвиток регюну з формулюванням цшей i пром1жних завдань соцiально-економiчного розвитку регюну, а
169
також визначення конкретних строив досягнення поставлених цшей i необхщних витрат ресурсiв.
3. Регiональне планування - встановлення конкретних завдань i цшей на плановий (планований) перюд iз вказiвкою джерел фiнансування, безпосередшх виконавцiв.
У свою чергу регюнальна полiтика здiйснюеться певними засобами й у певних формах. При аналiзi конкретного змюту регюнально'1 полiтики необхщно враховувати й специфiчнi розходження регюшв, стосовно яких реалiзуеться ця полгтика. Ця специфiка характеризуеться рядом показниюв-критерив. Видiляються наступнi критери:
1) Рiвень економiчного розвитку;
2) Темпи економiчного розвитку;
3) Тип територiальноi структури господарства (вузловий i гомогенний)
4) Коефщент щiльностi населення;
5) Темпи приросту населення;
6) Характер i коефщент виробничо'1 спецiалiзацii.
З вщзначеними регiональними особливостями зв'язанi формування й проведення регюнально'1 полiтики.
Державна регюнальна полгтика й полiтика регiонiв - не розрiзненi частини, а едине цше, вони доповнюють один одного.
Внутршня полiтика регiонiв - цiльовi дп органiв влади регiону, спрямоваш на найбiльш ефективне використання вах ресурсiв регiону для пiдвищення добробуту населення, удосконалювання структури матерiального виробництва, полшшення стану навколишнього середовища, розвиток соцiально-економiчноi iнфраструктури.
У державнiй регюнальнш полiтицi можна видiлити ряд взаемозалежних елеменпв: економiчну, соцiальну, науково-технiчну, еколопчну, демографiчну, гуманiтарну й нацiональну полгтику.
На основi загальних принципiв державно'1 регюнально'1 полiтики формуеться та або шша регiональна полiтика.
У висновку можна сказати що, поняття регюну використовувалося в рiзних розумiннях та в багатьох дисциплшах, що призвело, зрештою, до формування окремо'1 науково'1 дисциплiни «регiонознавство». В пол^ологи регюн здебiльшого розглядаеться як група кра'1'н або територiй, якi по багатьом очевидним параметрам бшьше взаемозалежнi один з одним, чим з шшими крашами, мають бiльш-менш однорiднi природш, економiчнi, соцiально-полiтичнi й культурнi умови.
Розвиток регiоналiзацii сформований на основi двох основних концепцiй регiоналiзму: «старий» регiоналiзм, який характеризувався характеризувався штравертнютю, тобто протекцiонiстською спрямованiстю, домiнуванням полгтичних питань над iншими тощо. Друга, „нова" хвиля регiоналiзму зародилася в середиш 1980-х рокiв - це вщкрите, екстравертне спiвробiтництво, спрямоване на комплексне розв'язання економiчних, полгтичних, культурних, екологiчних та iнших проблем i завдань.
Регiоналiзм, як провiдна свгтова тенденцiя сiспiльно-полiтичного життя останнiх десятилпъ, виступае не тiльки як зростаюча роль регюшв рiзноi величини й значимосп на свiтовiй аренi, але i як вiдбиття територiального розрiзу тiеi нерiвномiрностi, що з урахуванням рiзного рiвня розвитку кра'1'н i регiонiв буде неминуче супроводжувати процеси штеграцй. Мiждержавна регiональна еднiсть означае мiру й гарантiю мiсцевого проживання в единому суспшьно-полгтичному просторi зi сво'1'ми особливостями полiтичноi культури. 1накше кажучи, така еднiсть припускае не стшьки
piBHiCTb piBHiB економiчних можливостей, скшьки одержання можливостi спiвiснувати на piвних взаeмовигiдних умовах.
Список використано1 л1тератури
1. Гринько О. I. Аналiз основних напpямкiв дослiдження регюнально! полiтики Свропейського Союзу / О. I. Гринько // Науковий вюник [Одеського державного економiчного унiвеpситету]. - 2010. - № 3. - С. 129-133.
2. Ожегов И. С. Толковый словарь русского языка / И. С. Ожегов, Н.Ю. Шведова. - М., 1993. - С. 695.
3. Алаев Э. Б. Социословарь / Э. Б. Алаев. - М., 1993. - С. 69-70.
4. Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география / Н. С. Мироненко. -М., 2001. - 213 с.
5. Попович А. Интеграция: теоретические аспекты [Электронный ресурс] / А. Попович. - Режим доступа : http://fmp-gugn.narod.ru/pop2.html
6. Гринько О. I. Перспективи pегiоналiзацii i регюнально! политики в Свропейському Союзi / О. I. Гринько // Науковий вюник [Одеського державного економiчного ушверситету]. - 2010. - N6. - С. 127-133.
7. Волков Ю. Г. Регионоведение / Ю. Г. Волков. - М., Наука, 2004. - 341 с.
8. Орешина М. А. Регион как объект социально-гуманитарных исследований / М. А. Орешина // Политическая наука. Пространство как фактор политических трансформаций. - М., 2003. - С. 145-155.
9. Куро О. С. Регюнальна кластерна политика в Сврот: теоpiя й практичне застосування / О. С. Куро // Вюник соцiально-економiчних дослщжень. - 2008. -Вип.33. - С. 66-71.
10. Яковюк I. В. Регюнальна политика Свропейського Союзу: загальнотеоретичний аналiз / I. В. Яковюк // Полгтичш i пpавовi проблеми становлення i розвитку держави на пострадянському пpостоpi : матер. мiжнаp. наук.-практ. конф., (м. Харюв, 26 черв. 2009 р.) - Харюв, 2009. - С. 10-18.
11. Молодцов О. Поняття та сутнють ново! pегiоналiзацii / О. Молодцов // Вюник Вюник Нацюнально! академи державного управлшня при Пpезидентовi Украши. -2005. - № 4. - С. 318-324.
12. Стеченко Д. М. Управлшня регюнальним розвитком : навч. поаб. / Д. М. Стеченко. - К. : Вища шк., 2000. - 223 с.
13. Богорад О. Д. Регюнальна економжа : словник-довщник [Електронний ресурс] / О. Д. Богорад, О. М. Тевелев, В. М. Падалка, М. В. Пщмогильний. - К., 2004. - Режим доступу : http://www.eru.org.ua/index.php?page=883
14. Долшнш М. I. Макpоpегiоналiзацiя Украши як основа здшснення регюнально! политики / М. I. Долшнш, В. К. Симоненко // Регюнальна политика: методолопя, методи, практика / вщп. ред. М. I. Долшнш; НАН Украши. !нститут pегiональних дослiджень. - Львiв, 2001. - C. 24-36.
15. Лендьел М. Спещальш iнститути розвитку територш: европейський досвiд / М. Лендьел // !нститути та шструменти розвитку теpитоpiй. На шляху до европейських принцитв / за ред. С. Максименка; Кшв. центр !н-ту Схiд-Захiд. - К. : Мшешум, 2001. - С. 67-148.
16. Бусыгина И. Стратегии европейских регионов как ответ на вызовы интеграции и глобализации / И. Бусыгина. - М. : Интердиалект, 2003. - 325 с.
17. Бiбiков Д. Н. ТНК в процес ствюнування глобалiзацii та pегiоналiзму [Електронний ресурс] / Д. Н. Бiбiков // Ефективна економжа. - Режим доступу : http://www. economy. nayka. com.ua/index.php?operation= 1 &iid=640.
18. Hettne B. Globalism and New Regionalism / B. Hettne, A. Inotai, O. Sunkel. - New York : Macmillan, 1999. - 308 p.
19. Булатова О. В. Теоретико-методичш основи визначення нового регiоналiзму в свгшгосподарському розвитку / О. В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ : сб. науч. тр. - Севастополь - Донецк : ДонНУ, 2009. - С. 85-88.
20. Молодцов О. Поняття та сутнють ново'! регiоналiзацii / О. В. Молодцов // Вюник Вюник Нацюнально1 академй державного управлшня при Президентовi Украши. - 2005. - № 4. - С. 318-324.
21. Широков Г. К. Регионализация: новые тенденции мирового развития на рубеже XX и XXI веков / Г. К. Широков // Новая и новейшая история. - 2004. - № 4. -С. 55-66.
22. Васильева Т. А. Региональная полгтика / Т. А. Васильева // Юридическая энциклопедия. - М., 2001. - С. 939.
23. Кш С. Б. Сучасш прюритети регюнально1 полгтики Свропейського Союзу / С. Б. Юш // Актуальш проблеми м!ж^родних вщносин. - 2007. - Вип. 70. Ч. 2. -С. 85-89.
24. Хохлов И. Субсидиарность как принцип и механизмы политики Евросоюза / И. Хохлов // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - № 5. - С. 95101.
25. Порплиця Н. Б. нов! тенденцй розвитку регюнально1 политики Свропейського Союзу / Н. Б. Порплиця // Проблеми державного будiвництва в Украшь - 2007. -Вип. 12. - С. 228-230.
26. Лютак О. М. Теоретичш засади регюнально1 политики краш Свропейського Союзу / О. М. Лютак // Економ1чш науки. Сер.: Економiчна теорiя та економiчна ютор1я : зб. наук. пр. - 2005. - Вип. 2. - С.159-175.
Стаття надшшла до редакцй 15.01.2015 р.
O. Grynko
THE RESEARCH OF METHODOLOGICAL AND CONCEPTUAL BASE OF
MODERN AREA STUDIES
During a long period of European nations' settlement on the continent and their communication with each other, numerous models of coexistence have been tested: from the armed confrontation that resulted in two world wars - to the formation of political culture focused on economic integration first and then on social and political unionization according to Maastricht and Schengen agreements. The certain system of value orientation was created. The political cooperation and the common geopolitical space are its core.
The formation of the common European geopolitical space is closely connected with the decision of problems of regional policy in Europe. While studying features regional policy integration process in the European geopolitical space, it has been used and examined a number of publications worked out by political scientists. The work "A study of history" by J. Toynbee should be noted as the work in which the general ideas are presented. Many analytical materials and numerous politological conclusions on the situation in the European geopolitical space and its relations with other countries are contained in the foreign researches. In particular, the books, essays and articles worked out by Western political scientists such as: De Rougemont, Brzezinski Z., Kissinger G., Pond I., Huntington S., DunnM., Nayml. Dzh. Z, Frayb M. Foucher M., DavenportM., Lyukas J., Smitty B., Dubois J., Landa R. and by other, should be noted in this connection. Ever-increasing interconnection between European regions, including Eastern Europe, and the constant
172
increasing of their national and cultural diversity, which affects the formation of modern European values, are emphasized in the works of these authors. Considerably it is caused by the regional integration and its trend of European convergence. With their help some universal values are emerging and they come in connection with the national ones.
The concept of the region is used in different senses and in many disciplines, which led eventually to the formation of the certain scientific discipline "area studies". In political science region is mostly considered to be a group of countries or territories depended on each other according to many obvious characteristics more than on other countries. As well they have more or less homogeneous natural, economic, social, political and cultural conditions.
The development of regionalization is based on two basic concepts of regionalism, "old" regionalism, which is characterized by introversion that is protectionist orientation, dominance of political issues over others. Second model, the "new " wave of regionalism was formed in the mid 1980s. It is open, extroverted cooperation aimed at the complex solving of economic, political, cultural, environmental and other problems and challenges.
Key words: region, regionalization, regionalism, the EU.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Зеленько Г.1., д.полт.н, проф.; Булик М.В., к.полт.н, доц.
УДК 32.02: 01.8(47)
В.В. Гулай
ЛАТЕНТН1 ПОЛ1ТИЧН1 МЕХАН1ЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ УТВОРЕНЬ «ДОНЕЦЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛ1КА» ТА «ЛУГАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛ1КА» В УМОВАХ
системно! кризи державно! органващ! украши
В po6omi розкриваються причини, характер та на^дки утворення «Донецьког народног республти» та «Луганськог народног республти» в умовах полтичног кризи в Украш зими 2013 - весни 2014 рр. та розгортання Ростською Федеращею т. зв. «гiбридно'г втни». Звернуто увагу на роль латентних полiтико-економiчних структур в дезоргашзаци системи державног влади й м^цевого самоврядування в Донецькй та Луганськт областях. Окремо аналiзуються мехатзми вiдображення ттереЫв структурних елементiв кланово-олiгархiчно'г полтичног системи Украгни перюду президенства В. Януковича в механiзмi формування та функцюнування терористичних оргатзацт «ДНР» та « ЛНР».
Ключовi слова: латентт полтичт практики, полтична корупщя, кланово-олiгархiчна система, «Донецька народна республта», «Луганська народна республта».
Обрана тема дослщження е вкрай актуальною як полггако-прикладному, так й науково-теоретичному аспектах. Анекая Росшською Федеращею суверенно! територп Украши - Автономно! Республши Крим й м. Севастополя та збройне вторгнення для збереження та розширення територш терористичних оргашзацш «Донецько! народно! республши» та «Лугансько! народно! республжи» не тшьки переконливо показали неефективнють функцюнування попередньо! моделi державно! оргашзацп Укра!ни, що не змогла подолати негативного впливу латентних полгтичних практик кланово-олiгархiчно! полггачно! системи, залишки останньо! несуть реальну загрозу подальшо! втрати залишюв суверенитету й територiально! цшсносп нашо! кра!ни.
173
