CC BY
28
УДК 321.01
В. Я. Малиновський, доктор пол^ичних наук, професор
УКРАШСЬКА ПОЛ1ТИЧНА РЕГ1ОНАЛ1СТИКА В КОНТЕКСТ1 СУЧАСНИХ СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНИХ
ВИКЛИК1В
Сустлъно-полтичт виклики, що постали перед Украгною теля Революци г1д-ност1 у 2014-2017 рр., процеси европейсъког регюнал^зацИ та децентрал^зацИ ак-туал1зували досл1дження у сфер1 политично!рег1онал1стики. Ыдпов1дно, у статт1 анал1зуетъся стан в1тчизняног политично!рег1онал1стики в контекст7 зазначених тренд1в та як галуз1 наукового знання.
Ключовi слова: пол1тична рег1онал1стика, рег1онал1зм, рег1онал1зац1я, рег1он, децентрал1зац1я.
Актуальшсть проблема. Процеси глоб&тзацл i реriоналiзащi торкнули-ся практично вах европейських держав. Бшьше того, активiзацiя i зростання ролi репошв у сучасному свт створили новий формат европейсько'' регионально'' полiтики, що здiйснюеться у формат! доктрини регiоналiзму. Сучас-ний европейський репон - не просто адмiнiстративно-територiальна одиниця, певна територiя, а це своерщний самоорганiзований соцiум, в якому форму -еться нова региональна iдентичнiсть, що прагне бшьшо'' компетенцшно' ваги. Регiони в кра'нах €С вже фактично перетворилися на основш структури ев-ропейського полiтичного та економiчного простору в контекстi фшософй «Свропи репошв». Зважаючи на зростання 'хньо'' ваги, ХХ1 ст. отримало назву «сташття репошв».
Очевидно, що полггична наука не повинна стояти осторонь цих загально-европейських трендiв, а активно супроводжувати цю загальну тенденщю розвитку просторових структур. Адже стабшьшсть i збалансованiсть держа-ви значною мiрою залежить вiд репонально'' структури, й адекватностi поличному та соцiально-економiчному розвитку. У цьому контекст особливо актуальною темою е баланс у взаемовщносинах «центр-репони», регулюван-ня якого здiйснюеться за допомогою централiзованих i децентралiзованих механiзмiв. Ус зазначенi питання е предметом дослщження пол^ично'' ре-гiоналiстики - напряму пол^ологй.
Аналiз останнгх джерел i публжацш. Регiональнiй проблематицi, що мае тривалу iсторiю та завжди займала суттеве мiсце в дослiдженнях втизняних державознавцiв, присвятили сво'' працi багато науковщв, однак учених-по-
© Малиновський В. Я., 2017
95
л^олопв серед них не так багато. За винятком окремих праць [1; 2; 3; 4], фактично вщсутш монографп, в яких актуальш питання регионального роз-витку набули достатнього опрацювання. У пол^ологп напрями, пов'язаш з полггико-просторовими системами, що виступають як рiзновид пол^ично1 системи, розвиненi недостатньо. У результат регiональнi проблеми розгля-даються переважно економiстами чи географами, а основна спрямовашсть полiтологiчних дослiджень зосереджена на аналiзi регiональних електораль-них процеав та регiональних елiт.
Невиршена частина загально1 проблеми. Такий стан в^чизняно1 пол^ич-но"1 регiоналiстики викликае занепокоення, оскiльки адмiнiстративна i тери-торiальна реформи одним iз головних напрямiв передбачають кардинальнi змiни саме у системi публiчноi влади на региональному рiвнi. Це пов'язано, на нашу думку, з трьома факторами:
по-перше, з недоощнкою полiтичною наукою та пол^иками процесiв, що вщбуваються на регiональному та мiсцевому рiвнях як важливих чинникiв, котрi мають суттевий вплив на розвиток пол^ично1 системи суспiльства;
по-друге, iз хрошчним запiзненням науково1 рефлекса щодо процеав, котрi вiдбуваються на регiональному рiвнi публiчноi влади в умовах неза-вершеностi становлення мiсцевих полiтичних шститу^в та 'х реформування;
по-трете, з певним вщставанням удосконалення методологiчного шстру-ментарiю дослiдження феномену регiоналiзму.
З другого боку, напрацьована украшськими вченими доктринальна база залишаеться незатребуваною полпиками. У результатi iгнорування цього штелектуального доробку розробленi владними iнституцiями проекти позна-ченi недостатнiм науковим забезпеченням.
Вщповщно метою статт1 е аналiз стану в^чизняно"1 пол^ично"1 репо-налютики на сучасному етапi розвитку регионально!' науки у контекстi сучас-них трендiв регiоналiзму.
Виклад основного матерiалу. У США, европейських кранах, Росшськш Федерацп кiнець ХХ ст. став перюдом бурхливого розвитку регiоналiстики як поля мiждисциплiнарноi спiвпрацi науковцiв у визначенш прiоритетiв регiонального розвитку i територiальноi оргашзацп влади. В Укршш питання регiоналiзму все ще залишаеться одним iз найбiльш дискусшних, а ре-гiоналiзацiя - вщдаленим у часi проектом. Ще роюв п'ятнадцять тому до термiна «репон» окремi полiтики i науковцi ставилися досить обережно, а поняття «реriоналiзм» фактично ототожнювали iз сепаратистськими та шшими вiдцентровими проявами. У результат цього, ключове поняття регiоналiстики «репон» з'явилося в нащональному законодавстi лише у при-йнятому у 2005 р. Закош Украши «Про стимулювання розвитку регiонiв» [5], однак без конкретного розкриття його змюту. Ще одне базове поняття
«репональне самоврядування», що було введене в укра'нське законодавство у 1990 р. [6], з прийняттям Конституцп Укра'ни 1996 р. та Закону Укра'ни «Про мiсцеве самоврядування в Укршш» у 1997 р. [7] було вилучене iз за-конодавчого поля.
Значною мiрою недостатня увага до репональних проблем обумовлюе труднощi не лише у загальному доктринальному розумшш таких базових термЫв: «глобалiзацiя i глокалiзацiя» «федералiзм i федералiзацiя», «репо-налiзм i регiоналiзацiя», «децентралiзацiя i деконцентращя», «деволюцiя», «децентралiзований унiтаризм», «регiональне самоврядування», «репональ зована держава», «регiональна щентичшсть», а й у прикладному аспект! Усе це негативно впливае на розвиток реriональноi теори та практики реriоналiз-му, свiдченням чого е вкрай непослщовна регiональна полiтика держави, складшсть та неоднозначнiсть трагiчних пол^ико-правових процесiв: росш-ська окупацiя Криму, самопроголошення так званих Донецько' Народно' Республiки (ДНР) та Лугансько' Народно' Республiки (ЛНР).
Спостерiгаеться занадто загальний i декларативний характер пропозицiй щодо реформування органiв публiчноi влади на региональному рiвнi, а питан-ня трансформацп адмiнiстративно-територiального устрою е найбшьш дис-кусiйним i при цьому - найменш науково обгрунтованим. Зокрема, одшею з причин гальмування конституцшно1, адмшютративно' i територiальноi реформ в Укршш е неналежне опрацювання на теоретичному рiвнi оптимально' в нишшшх полiтико-економiчних умовах моделi територiальноi органь зацп влади i мюцевого самоврядування, а щодо вiдновлення шституту репо-нального самоврядування дискурс взагалi вiдсутнiй. Пов'язанi з цим гос^ питання (регiоналiзацiя, автономiзацiя, федералiзацiя, бшамеральний парламент, iнститут префектур тощо) значною мiрою стали предметом дослщжень не вчених-полiтологiв, а спекулятивною темою полпиюв, що не лише не сприяе 'х вирiшенню, а ще бiльше розколюе укршнське суспiльство.
Усе сказане е тдтвердженням повiльного розвитку репональних досль джень, що, до останнього часу, обмежувалися економiчною сферою, та вщ-ставання укршнсько'1 репоналютики вiд зарубiжноi. Однак европейськi трен-ди зростання ролi регiонiв, яю в СС стали головними суб'ектами не лише внутршньо' полiтики, а й мiжнародноi спiвпрацi, змусили втизняних нау-ковцiв кардинально переглянути тдходи до ще'1 важливо' теми. З'явилося усвщомлення того, що процеси регiоналiзацii повиннi здiйснюватися не пiд тиском пол^ично' практики, а у результат детального наукового обгрунту-вання з ч^ким прогнозуванням переваг i ризиюв зазначеного процесу. Вщ-повiдно активiзувалися дослiдження у кiлькох напрямах: економiчному, екологiчному, полiтичному, iнституцiйному, просторовому, вторичному, культурологiчному, глобалiстичному (див. табл. 1).
Таблиця 1
Основш напрями репоналктики
Напрями Характеристика напряму
1сторичний Спадщина (полггична, економ1чна, сощальна, культурна); часов1 рамки протшання репональних процешв
Економ1чний та еколопчний Структура виробництва, зайнятють, продуктивнють, технологи, еколопчш обмеження, пов'язаш з економ1чним розвитком
1нституцшний (управлшський) Система регулювання вщносин, норми, шститути сустль-ства, захист прав власност
Культуролопчний, сощальний Культура, традицп. Р1вень та стуктура доход1в та спожи-вання, доступ до базових сощальних послуг
Пол1тичний Централ1защя/децентрал1защя, демократизащя, електо-ральш тренди, захист прав \ свобод громадянина
Просторовий Розм1р територп кра'ни, регюну, просторове оточення, просторова перифершнють
Глобалютичний Вщкрипсть штеграцшним процесам, присутшсть на св1тових ринках, вшьний рух щей, товар1в, послуг, людей, катталу
Джерело: Таблиця розроблена на основi [8, с. 12]
Позитивним фактором е те, що впчизняна репоналютика виокремилася з шших наук у вщносно автономну сферу наукового знання, зайнявши влас-не мюце в науковому дискурсi. При цьому не лише синтезувала репональш напрацювання багатьох природничих i гумаштарних наук, а й виробила влас-ну методологiю аналiзу життедiяльностi репональних соцiокультурних утво-рень. Як слушно зазначае у цьому зв'язку В. Литвин: «Заради справедливос-тi слщ вiдзначити, що сучасний стан репонально'' науки в Укра'ш уже далеко не той, яким вш був чверть столптя тому. Регiоналiстика вийшла далеко поза меж притаманного 'й впродовж радянського часу економоцен-тризму. Нинi вже нiхто не ставить знак рiвностi мiж регiональною наукою й региональною економшою - вченьрепонознавщ рiвною мiрою цiкавляться i економiчними, i соцiальними, i культурними проблемами, уважно вивчають незбiги на рiвнi регионально'' iдентичностi й електоральних настро'в на регю-нальному рiвнi» [9].
Дшсно, на початковому етапi репональних дослщжень домiнували ви-ключно економiчнi пiдходи. Зокрема, американський учений У. Айзард адап-
тував методи макроекономши для дослщжень репошв i мiжрегiональних зв'язкiв, розробив моделi просторово' рiвноваги, формування промислових комплекав, дослiдив суперечностi в репональних системах та iн. Згодом репональш дослiдження поширилася на багато шших наукових напрямiв, найперше полпично' науки, сустльно' та економiчноi географп, публiчного управлiння, етнополiтики, юторп, демографп, сощологл, культурологи. Такий унiверсальний пiдхiд забезпечив комплексний розгляд категорп «регiон» не стшьки територп чи адмiнiстративно-територiальноi одинищ, скiльки ств-товариства людей iз виробленими упродовж тривало' юторично' еволюцп механiзмами вiдтворення, груповою iдентичнiстю, правовими та етичними нормами [10, с. 6]. Впчизняна теорiя регiоналiзму вийшла на новий напрям дослщження - вивчаються не лише внутршньодержавш репональш процеси, але й процеси, пов'язаш з транскордонним спiвробiтництвом.
Дослiдження репону як багатоаспектно' категорп об'ективно потребуе залучення та поеднання методологи багатьох наукових галузей, тобто засто-сування мiждисциплiнарного пiдходу, який при вивченш суспiльних явищ зарекомендував себе як найбшьш ефективний. У результатi цього тдходу, в окремих науках виокремилися науковi теорп, якi дослiджують цей об'ект вщповщним науковим iнструментарiем.
Репоналютика iнтегруе декiлька окремих наукових концепцш: регюно-лог1ю (регютку) i регюнознавство. Перша е науковою дисципшшою, що вивчае особливосп розвитку репону як частини кра'ни. 1'1 визначають науковим напрямом, що вивчае закономiрностi системного, економiчного, соцiаль-ного, полпичного, духовного функцiонування i розвитку територiальних соцiумiв, форми i методи регулювання цих процесiв. Вона дослщжуе систем-нiсть цiлiсного вiдтворення сошального життя на конкретнiй територii.
Друга е галуззю наукових знань, що вивчае територiальну оргашзашю господарства i життедiяльностi населення. Вона мае на мет! вивчення специ-фiки соцiально-економiчного, полiтичного, культурного, етноконфесiйного, природного, еколопчного розвитку соцiально-економiчних регiонiв усiх рiвнiв [11, с. 231]. У зв'язку з тим, що предметне поле репонознавства охоп-люе широкий спектр питань теорп та практики розвитку макрорепошв свiту, регiонознавство не завжди вщносять до регiоналiстики [12, с. 48-49].
Iншi напрями дослiджень зазвичай е субдисциплшами, теорiями середньо-го рiвня економiки, соцiологii, етнограф11, юторп, демографii, полiтологii та iн. Водночас уа вони е складовими регионально' науки та орiентуються у сво-1'х дослiдженнях на мiждисциплiнарнi тдходи. До таких слiд вiднести:
- регюнальну економгку - науковий напрям, що вивчае закономiрнiсть розмщення продуктивних сил та районiв;
- сустлъну географт, предметом яко' е проблеми та устхи просторово-го соцiально-економiчного розвитку. У межах економгчно!географп сформу-валися новi науковi напрями: географiя i доступнiсть, урбанiзацiя, територь альний розвиток та мiжнародна iнтеграцiя;
- ¡сторичнурегюналгстику, що займаеться ретроспективним дослщжен-ням процеав регiоналiзацii та регiонального розвитку у природно-географiч-ному, iсторичному, етно- й соцюкультурному контекстах [13, с. 135].
- реггоналъне управлгння, предметом якого е моделi взаемоузгоджено' дiяльностi органiв публiчноi влади, бiзнесу та iнститутiв громадянського суспшьства, спрямовано' на регiональний розвиток з урахуванням штереав усiх зазначених суб'ектiв;
- реггоналъну етнополтику, що аналiзуе регiональнi етнополiтичнi вщ-мшности, виявляе регiональнi пропорцп i диспропорцп в геоетнополiтичних зв'язках i стввщношеннях, обгрунтовуе перспективнi моделi оптимiзацii етнополггичних спiввiдношень та основи регюнально' етнополпики [14, с. 124];
- полтичну географт, що вивчае просторову оргашзащю поличного життя, територiальне сполучення полпичних сил, вплив географiчного фактора на полпику та полiтичнi шституцп. Вважають, що саме у п лонi зароди-лася полгтична регюналгстика [15, с. 622-624], так само як геополпика й електоральна географiя.
Однак сьогодш полiтична регiоналiстика виступае як самостийна щодо полпично' географп дисциплша. Якщо полiтична географiя робить акцент на застосуванш спещально' методологи, що розроблена в теоретичнiй географп, то пол^ична регiоналiстика, будучи частиною регионально'' i полпично' наук, робить акцент на пол^ичних iнститутах, явищах та процесах, яю виступають об'ектом полпологп [12, с. 49]. Таким чином, полтичнарегюнал^тика -галузь знань, котра дослщжуе регiональну структуру держави та суспшьства, мiжрегiональну взаемод^, особливу увагу придiляе динамiцi полпичних iнститутiв та процесiв у региош, характеру та взаемодп полiтичних сил, проблемам взаемодп центру та региошв, а також зворотного впливу регюнального полiтичного середовища на державу та суспшьство в цiлому [16]. Вщповвдно, об'ектом полпично' регiоналiстики е полпичш явища та процеси регюнального рiвня, що виокремлюються у таю напрями дослщжень: статус i роль регiону у полiтичному простора вiдносини мiж центром i регюнами; вщно-сини мiж регiонами; вщносини регiонiв на мiжнародному рiвнi; вивчення регионального поличного соцiуму.
Для впчизняно' полпично' регiоналiстики iснуе доволi широке дослщ-ницьке поле, яке в сучасних надзвичайно складних полiтико-економiчних умовах (тимчасова втрата Криму i значних територш Донбасу) потребуе ак-
тивiзацii зусиль. Вона не може стояти осторонь цих подш, бшьше того, повинна бути в авангардi наукового дискурсу, пропонуючи адекватш вiдповiдi на виклики ХХ1 ст. Комплекс проблем, що торкаються ще' тематики, можна звести до таких загальних питань: якими мають бути взаемовщносини мiж центром i регiонами; якими мають бути взаемовiдносини мiж регiонами; якою мае бути модель публiчноi влади на регiональному рiвнi; якими мають бути взаемовiдносини мiж органами виконавчо' влади та органами мюцевого само-врядування; яким мае бути розподш повноважень мiж уама рiвнями публiч-ного управлiння; яким мае бути територiальний устрiй Укра'ни.
Зважаючи на трагiчнi реалп 2014-2017 рр., слiд чiтко усвiдомити, що Укра'нська держава вже нiколи не буде такою, як до 16 березня 2014 р. (ма-еться на увазi централiзована унiтарна республша). На жаль, проблема дезш-теграцп укра'нського суспiльства за перiод незалежносп так i не була вирь шена. Вiдповiдно регiональна теорiя мае пропонувати оптимальнi вiдповiдi на цей виклик. Зокрема, яка модель державного устрою сприятиме припинен-ню вщцентрових тенденцiй, змiцненню цiлiсностi держави i при цьому забез-печить ефективну модель публiчного управлiння та демократа. При цьому зазначимо, що час, коли Укра'на могла провести адмшютративно-територь альну реформу на основi принцитв адмiнiстративного регiоналiзму, як це зробила Франщя у 1982 р., провiвши реформу з децентралiзацii без жодних ознак полггизацп повноважень регюнально' влади (за винятком репону Корсика, який у 1991 р. отримав особливий статус), змарновано. Вщповщно, слщ чiтко усвiдомити i вiдкинути вс популiстськi шюзп щодо повернення Криму i Донбасу без застосування полiтичних iнструментiв реriоналiзацii. Особливо це стосуеться кримського питання, зважаючи на те, що там уже була адмшь стративно-територiальна автономiя - Автономна Республша Крим, що, однак, не вберегло вщ сепаратизму, а також на проблему нацюнального самовизна-чення кримських татар. О^м того, потенцiйно складними у цьому плаш е територп Пiвня Укра'ни (особливо Одеса) та Закарпаття. До цього додають-ся не виршеш остаточно мiжрелiгiйнi та мiжконфесiйнi проблеми.
Висновки. Перш шж прийняти визначальнi для подальшого розвитку держави ршення, слiд знайти вщповщь на ключове питання: до яко' межi можна децентралiзувати й деконцентрувати державну владу з метою форму-вання ефективно' моделi публiчного управлшня на мiсцевому та регiональ-ному рiвнях, при цьому не лише зберегти територiальну цiлiснiсть держави, а й посилити нацюнальну безпеку. У цьому зв'язку наголосимо, що вивчаю-чи досвщ европейських кра'н, не варто його iдеалiзувати та бездумно каль-кувати, беззастережно виконувати поради та рекомендацп зарубiжних полi-тимв та експертiв (особливо в частиш федералiзацii). Адже зазначенi реформи бшьшють кра'н СС проводили в умовах, котрi суттево вiдрiзнялися
вщ нишшшх укра'нських. Необхщно також ураховувати нацюнальну специ-фiку, що суттево вiдрiзняеться вщ европейсько'', а також географiчну наявшсть сусщньо'' кра'ни-агресора, котра провокуе i пiдтримуе сепаратистськi рухи в Укра'ш. На жаль, зазначенi питання не набули наукового обгрунтування з боку впчизняно'' пол^ично'' науки. На наше переконання, вирiшення цих визначальних для подальшого розвитку держави проблем мае бути на першо-черговому порядку денному укра'нсько'' полпично'' регiоналiстики.
ЛИТЕРАТУРА
1. Адмшютративно-територ'альна реформа в Укра'ш: полгшко-правов' проблеми : [монограф'я] / за ред. I. О. Кресшо''. - К. : Логос, 2009. - 480 с.
2. Малиновський В. Я. Територ1альна оргашзащя влади Украши: концептуальш засади трансформаци : [монограф'я] / В. Я. Малиновський. - Луцьк : СПД Га-дяк Ж. В., 2010. - 451 с.
3. Панченко Т. В. Полггична регюналютика : навч. иос1б. / Т. В. Панченко. - Х. : ХНУ, 2011. - 187 с.
4. Татаренко Т. М. Регюнальний фактор у политичному житп Укра'ни (пол'тико-правов' аспекти) : [монограф'я] / Т. М. Татаренко. - Луганськ : СНУ ¿м. В. Даля, 2005. - 415 с.
5. Про стимулювання розвитку регюшв : Закон Украши вщ 8 верес. 2005 р. № 2850-1У // Уряд. кур'ер. - 2005. - 12 жовт. - С. 5-7.
6. Про мюцев' Ради народних депутат'в та мюцеве 1 регюнальне самоврядування : Закон Украши вщ 7 груд. 1990 р. № 533-Х11 // Вщом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 2. - Ст. 5.
7. Про мюцеве самоврядування в Укра'ш : Закон Украши вщ 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1997. - № 24. - Ст. 170.
8. Романюк С. А. Концептуальш засади регюнального розвитку: вщ теори до практики : матер'али до курсу № 1 / С. А. Романюк. - К. : НАДУ, 2013. - 375 с.
9. Литвин В. Соборшсть 1 регюнал'зм / В. Литвин // Голос Украши. - 2012. -19 трав. - С. 3.
10. Литвин В. Регюнал'зм у полггичному вишрк украШсью реали / В. Литвин // Уряд. кур'ер. - 2010. - 9 листоп. - С. 6-7.
11. Регюнальна економша : словник-довщник / О. Д. Богорад, О. М. Невелев,
B. М. Падалка, М. В. Пщмогильний ; Наук.-дослщ. ш-т соц.-екон. проблем мю-та (НД1СЕП) ; за ред. М. В. Пщмогильного. - К., 2004. - 346 с.
12. Панченко Т. Пол'тична регюналютика в систем' репональних { полгтичних дисциплш: огляд концептуальних пщход'в / Т. Панченко // Наук. зап. 1П1ЕНД 1м. I. Ф. Кураса НАН УкраШи. - К., 2009. - Вип. № 44. - С. 47-56.
13. Верменич Я. В. Еволюшя адмшютративно-територ1ального устрою в Укра'ш: проблеми концептуал'зацп / Я. В. Верменич // Укр. 'ст. журн. - 2005. - № 4. -
C.114-144.
14. Дшстрянський М. С. Етнопол^ична географiя Украши: проблеми теори, методологи, практики : [монографiя] / М. С. Дшстрянський. - Львiв : Лггопис, 2006. -490 с.
15. Пол^олопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-rpi6Ha, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
16. Марчук В. Репоналютика пол^ична / В. Марчук, Н. Голуб'як // Нов^ня пол> тична лексика (неолопзми, оказiоналiзми та iншi новотвори). - Львiв : Новий Свiт - 2000, 2015. - С. 332-333.
УКРАИНСКАЯ ПОЛИТИЧЕСКАЯ РЕГИОНАЛИСТИКА В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ВЫЗОВОВ
Малиновский В. Я.
Общественно-политические вызовы, стоящие перед Украиной после Революции достоинства в 2014-2017 гг., процессы европейской регионализации и децентрализации актуализировали исследования в области политической регионалистики. Соответственно, в статье анализируется состояние отечественной политической регионалистики в контексте указанных трендов и как отрасли научного знания.
Ключевые слова: политическая регионалистика, регионализм, регионализация, регион, децентрализация.
UKRAINIAN POLITICAL REGIONALISM IN CONTEXT OF CONTEMPORARY SOCIAL AND POLITICAL CHALLENGES
Malynovskyi V. Y.
Social and political challenges facing Ukraine after the Revolution of dignity, processes of regionalization and decentralization of European research actualized in political Regional studies. Regions in the EU has in fact become the basic structures of European political and economic space in the context of the philosophy of «Europe of Regions».
Obviously, the Ukrainian political science must not stand by these trends pan and actively accompany this general trend of spatial structures. For balance and stability of the country depends on the regional structure, adequacy of political and socio-economic development. In this context it is particularly topical issue is the balance in the relations between the «center-regions» regulation is carried out by centralized and decentralized mechanisms. Accordingly, the purpose of the article is analysis of domestic political of regions in the current development of the state in the context of modern trends of regionalism.
The article analyzes the domestic political status of regions in the context of the current complex processes of constitutional reform, decentralization ofpower and territorial reform. It is noted that areas related to the political-spatial system, acting as a kind of po-
litical system is not sufficiently developed. As a result, regional issues considered most economists or geographers, and the main thrust of Political Studies focused on the analysis of regional electoral processes and regional elites.
This state of the domestic political concern of regions as administrative and territorial reform one of the main areas involve drastic changes is the system ofpublic authorities at regional level. All this adversely affects the development of regional theory and practice of regionalism, as evidenced by the extremely inconsistent regional policy, the complexity and ambiguity of tragic political and legal processes: the Russian occupation of Crimea, the self-proclamation of the so-called Donetsk People's Republic (DNR) and Luhansk People's Republic (LNR).
It is noted that the problem of disintegration of the Ukrainian society since independence have not been solved. Under regional theory should offer the best answer to this challenge. In particular, what model of government will help curb the centrifugal tendencies, strengthening integrity and thus provide an effective model of public administration and democracy.
Given the tragic events that occurred in Ukraine in 2014-2017years, to administrative-territorial reform on the basis of administrative regionalism became impossible. Only with the use ofpolicy instruments regionalization return of the Crimea and Donbas be real. It is noted that the political regionalism hides significant political risks versus administrative, including uncertainty about the future prospects of devolution trends.
In this regard, notes that the learning experience of European countries, we should not idealize him and mindlessly trace unconditionally perform tips and suggestions offoreign politicians and experts (especially in the federalization). After these reforms, most EU countries carried out under conditions which significantly differentfrom the current Ukrainian. It is also necessary to take into account national specifics, which differs significantly from European and neighboring countries geographic presence aggressor who provokes and supports separatist movements in Ukraine.
Key words: political regional studies, regionalism, regionalization, region, decentralization.
