CC BY
50
УДК 332.1+339.92
М. Ю. Куриляк,
Тернотльський нацгональний економ!чний утверситет
ЕВОЛЮЦ1Я КОНЦЕПЦП «еВРОПИ РЕГЮНГВ» У РАМКАХ РЕПОНАЛЬНО! ПОЛ1ТИКИ ее
Постановка проблеми у загальному виглядк
Регiональна полiтика Свропейського Союзу мае вже бшьше як п'ятдесятилiтню юторда розвитку. За цей час накопичено значний досвiд вироблення ефек-тивних iнструментiв регiоналiзащ! в рамках нащо-нальних держав i об'еднання в цшому. Загальна кон-цепцiя репонально! полiтики СС, яка сформульо-вана як «Свропа регюшв», на рiзних етапах роз-витку поглиблювалася з метою доповнення елемен-тами, що були необхвдними з огляду на зростання зрiлостi регiональних вiдносин та змiни нащональ-ного i глобального середовища. Термiн «Свропа регюшв» став загальновживаним для регулювання вае! системи вщносин, у яких представленi регюни Свропейського Союзу або весь Свропейський Союз у глобальному середовищi. Менше з тим, у рамках спiвтовариства вживаеться вш i в iншому контексп, зокрема як iнструмент Свропейсько! Комюп у про-тистоянш з Радою мшют^в щодо розширення свое! компетенци та нацiональними урядами, аби шдси-лити сво! прохання про збшьшення европейського фiнансування для сво!х територш. Проте, фунда-ментальне значення термш «Свропа регюшв» мае в аспектах репонально! полггики СС вiдносно субна-цiональних утворень та у геополггачному напрямi, що е предметом дослщження у дашй статтi
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. У до^дженнях проблематики «Свропи регюшв» в останш десятилiття пошукуються вiдповiдi на питания про роль Свропи та субнацюнальних утворень у штегращйних процесах, «перелив» компетенцiй держави на користь регюшв, поширення федераль-них форм на весь европейський порядок, поширення мiжрегiонального i прикордонного ствробиниптва, управлiння регiональною економшою тощо. На фонi кризових явищ у Свропейському Союзi посилю-еться виокремлення наслiдкiв тенденцн трансфор-мацп регiонiв у «центральну бiполярну територiа-льну оргашзацто», у якш ввдбуваеться кондентрацiя влади у наднацiональному утворенш, яким е Свро-пейський Союз, аби краще вирiшувати проблематику культурних i нацiональних розбiжностей на всьому европейському континентi [5]. Цей напрям дослiдження мае своею передумовою розгляд нацiо-нально! держави як «застаршо!» нацiональноl стру-ктури, придшяючи !й вторинну зв'язуючу роль мiж двома основними центрами - СС i регiонами з пос-туповим остаточним зникненням.
Протягом останшх десятилпъ iнтенсифiкува-лися до^дження проблем мiсцевого економiчного розвитку [6; 10; 11; 12; 17]. Вони у меншш мiрi пов'язуються з традищйними п1дходами щодо роз-будови шфраструктури, залучення iнвесторiв, ви-
платою трансфертних платежiв спрямованих голов-ним чином на компенсац1ю наслiдкiв реструктури-зацil промисловостi та низького зростання. Новi пiд-ходи концентрують теоретичш i практичнi розвiдки на вдентифшацп та мобiлiзацil ендогенного потендi-алу, причому не тiльки в областях з очевидним великим ресурсним потендiалом. Вони включають та-кож розробку механ1зму включення депресивних регюшв у сталий економiчний розвиток.
Мета статп полягае у грунтовному аналiзi ево-люцil концепцil «Свропа регюшв» в рамках репонально! политики Свропейського Союзу та виокрем-леш дiалектики розвитку основних тенденцiй та теорш, що визначають европейську регiоналiзацiю.
Виклад основного матерiалу. Введення в силу з 2017 р. Угоди про Асощащю мiж Укра!ною, з одного боку, i Свропейським Союзом та його державами-членами, з iншого боку, робить актуальним пошук i розвиток адаптованих до укра!нських умов iнтеграцiйних форм i методiв спiвпрацi мiж ними у регюнальному зрiзi. Вони мають глобальний, нацiо-нальний i мiсцевий аспекти. У статт^ 9 Угоди про Асошащю зазначаеться, що «сторони актиызують спiльнi зусилля для сприяння стабшьносп, безпецi та демократичному розвитку у спшьному сусiдсь-кому просторi й, зокрема, ствробгтицтва з метою мирного виршення регiональних конфлiктiв» [2]. Це обумовлено тим, що у сучасному свт цивiлiзо-ваним кра!нам протистоять глобальн1 загрози, вирi-шення яких неможливе без мiжнародно! згуртовано-сп, особливо регiональних спiльнот. Партнерство на кордонах европейських кра!н мае забезпечити по-будову безпечного середовища, усунення криз спi-льного регiону, економiчне зростання найбiднiших регiонiв та владнання першопричин мiграцi!.
В умовах асошативного об'еднання з кра!нами Свропейського Союзу регюнальна iнтеграцiя не об-межуеться нащональним рiвнем. Вона розвивати-меться також активно i мiж територiально-адмiнiст-ративними одиницями кра!н. У статп 446 Угоди про Асошашю зазначаеться, що «сторони сприяють вза-еморозушнню та двосторонньому спiвробiтниuгву у сферi регiонально! полiтики щодо методiв форму-вання та реалiзацi! регiональних полгтк, зокрема багаторiвневого управлiння та партнерства, з особ-ливим наголосом на розвитку ввдсталих територiй i на територiальному спiвробiтництвi, при цьому створюючи канали зв'язку та активiзуючи обмш iн-формацiею мiж нацiональними, регюнальними i мiсцевими органами влади, соцiально-економiч-ними утвореннями та представниками громадянсь-кого суспiльства» [2].
Розвиток Украши як велико1 европейсько1 дер-жави у TepmopiaibHOMy, ресурсному i демографiч-ному аспектах з використанням можливостей i пере-ваг европейсько1 iнтеграцiï мае здшснюватися на ос-новi залучення мiсцевих i регiональних органiв влади до транскордонного та регюнального сшвро-бiтництва. Це передбачае створення сприятливоï за-конодавчоï бази, в якш будуть втшеш досягнення европейськоï цившзаци. Зрештою, европейська ш-тегращя для Украши мае забезпечити суттеве змщ-нення транскордонних та регiональних економiчних зв'язшв i дiлового партнерства, зростання зайнято-ст й вирiшення сощальних проблем. Регiональний рiвень мае багатоаспектш напрями для розвитку ш-тегращйних процесiв. Особливо ефективними у цьому вiдношеннi е такi галyзi, як транспорт, енер-гетика, комyнiкацiйнi мереж^ культура, освiта, туризм, охорона здоров'я та координащя роботи служб надання допомоги за умов надзвичайних си-туащй.
Нишшня система територiально-адмiнiстрати-вного устрою в Свропейському Союзi yнiфiкована з огляду на потреби планування i статистики, вона отримала назву NUTS (фр. «nomenclature des unités territoriales statistiques») та затверджена Свростатом. Ця система в украшських офiцiйних документах по-значаеться як «номенклатура територiальних оди-ниць для статистики». Вона е iерархiчною системою соцiально-економiчного подiлy регiонiв з метою збору, розробки та порiвиянь европейських терито-рiальних утворень.
Класифшащя европейських регiонiв здшсню-еться за критерiем народонаселения залежно вiд чи-сельност населення. Вищий рiвеиь (NUTS 1) мають регiоии з населенням вiд 3 до 7 мшьйошв. До другого рiвия (NUTS 2) вiдносяться регiони з населенням ввд 800 тисяч до 3 мшьйошв. Репони третього рiвня (NUTS 3) формуються за наявност 300 000800 000 тисяч жителiв [7]. З урахуванням нащональ-них традицiй та актуального територiально-адмiнiс-тративного устрою регiонами першого рiвня е: групи земель (Австрiя); землi (Нiмеччина); регiоии (Англiя, Бельгiя, Польща, Швецiя); райони (Болга-рiя); краши (Велика Бритаиiя); групи периферiй (Грещя); групи автономних спiльнот (Iспанiя); мак-рорегiони (Iталiя, Рyмyиiя); групи провшщй (Нвдер-ланди); континентальна Портyгалiя, Азори i Мадейра (Портyгалiя); статичш надрегiони (Угор-щина); материкова Фiнляндiя та Алаидськi острови (Фiиляидiя); ZEAT-зони, пiд якими розyмiються области для аналiтичноï дiяльностi i територiального планування) (Францiя).
Адмiнiстративно-територiальний подiл другого рiвня системи NUTS мае там визначення: земля (Австрiя); провiнцiя (Бельгiя, Нiдерланди); плано-вий район (Болгарiя); графства та групи графств (Англгя); групи областей (Велика Бриташя); пери-ферiï (Грецiя); регiон (Дашя, Iталiя, Рyмyиiя, Сло-ваччина, Фiнляндiя, Францiя, Хорватия); регiональнi асамбле!' (Iрландiя); автономна спiльнота (Iспаиiя);
округ (Шмеччина); воеводство (Польща); координа-цiйний та розвитковий регiон (Португалия); автоно-мний регiон (Португалiя); макрорегiон (Словенiя); планово-статистичний регiон (Угорщина); область (Чехiя); нащональний район (Швецiя).
Для третього рiвня системи NUTS у державах Свропейського Союзу використовуються такi визначення: група районiв (Австрiя, Велика Бриташя); район (Англгя, Бельгiя, Нiмеччина); область (Болга-рiя); група областей (Велика Бриташя); ном (Грещя); провшщя (Дашя, 1спашя, Iталiя); група повтв (Естонiя); регiональний орган влади (Iрландiя); ста-тистичний регiон (Латвiя); пов^ (Литва); острiв (Мальта); COROP-район (Нвдерланди); вiльне мiсто (Нiмеччина); пiдрайон (Польща); група мушципаль тет^в (Португалiя); жудец (Румушя); край (Словач-чина); статистичний район (Словенiя); медье (Угорщина).
Варто зазначити, що регiони вах рiвнiв мають суттевi розбiжностi за площею i населенням. Для ма-лих краш наявнiсть малих регюшв обумовлено роз-мiрами краши. Проте, порiвняно великi краши мають досить рiзнi за розмiрами репони. Так, №меч-чина серед регюшв рiвня NUTS 2 при середньому розмiрi за площею 9 399 км2 мае регюн з мшмаль-ним 419 км2 i максимальним рiвнем 29 486 км2. Франщя мае вiдповiдно 24 340 км2, 1 128 i 83534 км2. Така сама тенденция i в регюнальному районуваннi NUTS 3. У Шмеччиш середня площа !х складае 867 км2. При цьому мшмальний регiон мае терито-рiю в 36 км2, а максимальний - 3 955 км2. У Францн Ш показники складають вiдповiдно 6 328 км2, 105 i 83 534 км2. Назваш тенденцii можна ввдзначити i по iнших крашах, насамперед по Iталii, Iспанii, Великш Британii (табл. 1).
Аналiз чисельност населення по регiонах та-кож свiдчить про суттевi вiдхилення 1'х вiд серед-нього значения. У Польщi середня чисельнiсть реп-ошв NUTS 2 складае 2 376 тис. жителiв при наявно-ст регiоиу з мiнiмальною чисельнiстю 960 тис i максимальною - 5 293 тис. По польських регюнах NUTS 3 середня чисельнють населення складае 576 тис жителiв, мiнiмальна - 268 тис, максимальна - 1 720 тис. Аналопчна тенденция i по iнших краiнах (табл. 2).
Проведення регюнальних реформ в Украiнi мае враховувати европейський досвiд i запозичити з нього все рацюнальне. Не мае сумшву в тому, що здшснення регiональних реформ в умовах украшських евроштегращйних процесiв потребуе iмпле-ментацii системи NUTS в новий економiчний меха-нiзм, адже вона показала позитивш результати в €в-ропi i не викликае наршань. Водночас ця система дае можливють зберегти нацiональнi традицii, якi роз-вивалися на територii держави впродовж столiтнiх процесiв державотворення i формування полiтичноi нацii.
Поеднання регiональних реформ iз вимогами NUTS повинно виходити з територiальних масшта-бiв держави. Украша як одна з найбшьших в Сврош
за Teprnopi™ кра1н може мати в рамках NUTS фор- статистичн райони i групи районiв. Доцiльно роз-
ми TepmopiamHoro пoдiлу, якi вiдпoвiдають нацio- глянути також нацioнальнi райони в мюцях ком-
нальним особливостям кра1ни. Це можуть бути на пактного проживання громадян одше! етшчно!
одному й тому ж piвнi, скaжiмo, райони, планово- групи.
Таблиця 1
Площа репожв кра'1'н Свропейського Союзу за рiвнями NUTS (км2) [18]_
Середня NUTS 1 NUTS 2 NUTS 3
Minimum Maximum Середня Minimum Maximum Середня Minimum Maximum
EU-28 45 545 161 336 855 16 410 13 226 785 3 394 13 105205
BE 10 176 161 16 844 2 775 161 4 440 694 101 1 592
BG 55 450 42 578 68 322 18 483 14 645 22 323 3 961 1 285 7 747
CZ 78 866 78 866 78 866 9 858 496 17 617 5 633 496 11 016
DK 42 916 42 916 42 916 8 583 2 553 13 006 3 901 170 8 777
DE 22 323 419 70 550 9 399 419 29 486 867 36 3 059
EE 45 227 45 227 45 227 45 227 45 227 45 227 9 045 3 994 16 698
IE 69 797 69 797 69 797 34 899 33 252 36 545 8 725 921 14 286
GR 32 989 3 808 56 792 10 151 2 307 19 147 2 581 356 5 461
ES 72 284 7 447 215 322 26 631 13 94 226 8 576 13 21 766
FR 70 315 12 012 145 645 24 340 1 128 83 534 6 328 105 83 534
HR ( 56 594 56 594 56 594 28 297 24 705 31 889 2 695 641 5 353
IT 60 415 49 932 73 800 14 384 3 261 25 832 2 746 213 7 398
CY 9 251 9 251 9 251 9 251 9 251 9 251 9 251 9 251 9 251
LV 64 573 64 573 64 573 64 573 64 573 64 573 10 762 304 15 245
LT 65 300 65 300 65 300 65 300 65 300 65 300 6 530 4 350 9 731
LU 2 586 2 586 2 586 2 586 2 586 2 586 2 586 2 586 2 586
HU 31 008 6 916 49 495 13 289 6 916 18 337 4 651 525 8 445
MT 316 316 316 316 316 316 158 69 247
NL 10 385 7 290 11 892 3 462 1 449 5 749 1 039 128 3 437
AT 27 960 23 563 34 377 9 320 415 19 186 2 397 415 4 613
PL 52 113 27 516 74 866 19 542 9 412 35 558 4 738 262 12 092
PT 30 737 801 89 089 13 173 801 31 605 3 074 801 8 543
RO 59 598 36 274 72 612 29 799 1 821 36 850 5 676 238 8 697
SI 20 273 20 273 20 273 10 137 8 061 12 212 1 689 264 2 675
SK 49 036 49 036 49 036 12 259 2 053 16 263 6 130 2 053 9 454
FI 169 217 1 580 336 855 67 687 1 580 226 785 17 812 1 580 98 983
SE 146 192 47 983 309 936 54 822 6 779 164 078 20 885 3 039 105 205
UK 19 533 1 595 80 239 6 716 328 41 960 1 788 43 14 726
Таблиця 2
Населення регiонiв кра'1н Свропейського Союзу за рiвнями NUTS (1000) [18]_
Середня NUTS 1 NUTS 2 NUTS 3
Minimum Maximum Середня Minimum Maximum Середня Minimum Maximum
EU-28 5 172 29 17 572 1 863 29 12 005 385 11 6 378
BE 3 735 1 184 6 429 1 019 279 z1 809 255 47 1 184
BG 3 623 3 581 3 664 1 208 810 2 128 259 95 1 310
CZ 10 512 10 512 10 512 1 314 1 125 1 680 751 300 1 302
DK 5 627 5 627 5 627 1 125 581 1 749 512 40 852
DE 5 048 657 17 572 2 125 519 5 089 196 34 3 422
EE 1 316 1 316 1 316 1 316 1 316 1 316 263 125 572
IE 4 606 4 606 4 606 2 303 1 233 3 373 576 290 1 272
GR 2 726 1 161 3 856 839 198 3 856 214 20 3 856
ES 6 645 2 115 13 489 2 448 84 8 389 788 11 6 378
FR 7 315 1 915 12 005 2 532 250 12 005 658 77 2 596
HR 4 247 4 247 4 247 2 123 1 406 2 841 202 49 797
IT 12 157 6 759 16 131 2 894 129 9 973 553 58 4 321
CY 858 858 858 858 858 858 858 858 858
LV 2 001 2 001 2 001 2 001 2 001 2 001 334 202 643
LT 2 943 2 943 2 943 2 943 2 943 2 943 294 105 806
LU 550 550 550 550 550 550 550 550 550
HU 3 292 2 965 3 941 1 411 917 2 965 494 198 1 745
MT 425 425 425 425 425 425 213 31 394
NL 4 207 1 718 7 953 1 402 381 3 577 421 48 1 418
AT 2 836 1 771 3 679 945 287 1 766 243 20 1 766
PL 6 336 3 830 7 864 2 376 960 5 293 576 268 1 720
PT 3 476 247 9 919 1 490 247 3 644 348 39 2 026
RO 4 987 3 851 5 782 2 493 1 818 3 273 475 208 1 865
SI 2 061 2 061 2 061 1 031 981 1 080 172 43 546
SK 5 416 5 416 5 416 1 354 618 1 837 677 558 819
FI 2 726 29 5 423 1 090 29 1 585 287 29 1 585
SE 3 215 1 708 4 168 1 206 369 2 163 459 57 2 163
UK 5 359 1 836 8 821 1 738 467 5 118 463 22 2 241
62-
Еконмчний вюник Донбасу № 2(52), 2018
Вироблення сучасних форм адмшстративно-територiального устрою краши потребуе випробу-вання множини моделей. При цьому вони повиннi забезпечити достатню децентралiзацiю й европейа-щю. Ц процеси мають здiйснюватися з урахуван-ням принципу добровiльностi та економiчноl дощ-льностi.
Вивчення практики, що склалася в Сврош i позитивно розглядаеться в процес розробки та впро-вадження реформ в Укршш, дае пiдстави виокре-мити певнi умови розвитку регiоналiзацil. Насампе-ред, вона мае дослiджуватися як об'ективний про-цес, якого треба не уникати, а якомога глибше ви-вчати. Лише грунтовне вивчення регiоналiзацil як предмета до^дження в аспектах способу 11 здшс-нення у певних умовах функцюнування свпово!, на-цюнально! i територiальноl економiки може сприяти виробiтку регiонального мехашзму сталого розвитку.
З огляду на рiвнiсть умов взаемодп регюшв з центром, несуперечливiсть систем згуртованост ре-гiоналiзацiя отримуе iмпульси розвитку з боку сус-шльства, в якому е потреба щодо вирiвнювання со-цiально-економiчного стану у розумшш недопу-щення суттевого вiдставання окремих регiонiв. Воно виявляеться у тому, що рiзнi верстви насе-лення та 1х представники у полгтичних i громадсь-ких органiзацiях змагаються за вирiвнювання соща-льно-економiчних умов юнування. Природний шлях до цього полягае у наданш достатнiх прав i ресурсiв для усшшного економiчного та гуманiтарного розвитку. В iншому випадку центр мае вирiвнювати розвиток депресивних регiонiв i регiонiв-лiдерiв за рахунок останнiх, а це найкоротший шлях до сепаратизму. Попри все, нерiвномiрностi регiонального розвитку мають долатися розробкою механiзмiв, ям забезпечують найбiльш повне використання конку-рентних переваг кожного регiону.
Формування европейсько! регюнально! шфра-структури на основi певно1 умфшаци адмшютра-тивно-територiальних утворень не вирiшило, а точ-нiше, актуалiзувало проблему ролi репошв. Власне, проблема загострилася через те, що вдея багатьох за-сновнишв СС зводилася до формування ушверсаль-но! европейсько1 iдентичностi, що применшувало роль нацюнальних держав i значення етнiчних роз-бiжностей. Можна констатувати певну суперечнiсть як тенденщю, яка полягае в тому, що поглиблення i розширення европейсько1 штеграцп на основi бага-торiвневого управлiння вщбуваеться в умовах зрос-тання регюнальних i сепаратистських рухiв на кшталт шотландських i баскських нацюнальних партш. Створення у 1994 р. Комитету регiонiв згiдно з Договором про Свропейський Союз i Асамбле1 ев-ропейських регiонiв, яка об'еднала з 1985 р. близько 300 репошв Свропи (включно з кра1нами СНД та Украшою [президент - народний депутат Укра1ни Юрiй Вiлкул]) засвiдчило посилення намагань ре-гiональних лiдерiв щодо вирiшення сво1х iнтересiв безпосередньо через наднацiональнi структури СС.
Створення Асамбле1' европейських регiонiв i Комитету регiонiв спонукало багатьох регюналь-них лiдерiв до вiдкриття регiональних представ-ництв у Брюсселi при структурах Свропейського Союзу i поза ними. Аналiз 1х дiяльностi засвiдчив, що регюнальш актори часто використовують щ центри, аби протистояти центральнiй державнш владi на аренi СС [14]. Зокрема, деяш укра1'нськ1 по-лгтики намагалися таким чином перешкоджати реа-лiзацii полiтики декомунiзацii. У цшому рiзнi групи регiональних суб'ект^в (конститущйш регiоии, представництва адмiнiстративних регiонiв, пред-ставництва регiоиiв з нових держав-члешв СС та iншi) використовують европейсьш i асоцiативнi форми у сво1'х полiтичних цiлях.
Вiдтак загальноприйнята у регюнальнш полi-тицi СС концепщя «Свропа регiонiв - Europe of the Regions» трансформуеться у модель « Регiони в Св-роп1 - Regions in the European Union». Проте, незва-жаючи на великий ресурс всебiчного розвитку, який може бути реалiзований на основi мiсцевого п1д-ходу, е не менший потенцiал можливостей еконо-мiчного зростання на рiвнi нацюнальних держав. До переваг перебування у складi велико1' нацiональноi держави ввдноситься, по-перше, збiльшення варто-ст^ суспшьних благ на душу населення зi збiльшен-ням кiлькостi людей, ям 1'х фiнансують (монетарна i зовшшня полiтика, торговий авторитет, лiквiдацiя насладив стихшних лих); по-друге, загальночисель-ний склад нацii визначае розмiр внутршнього ринку; по-трете, ризик шошв iдiосинкратичностi в контекст^ групового накопичення специфiчних для ре-гюну вiдхилень високостатусних лiдерiв пом'якшу-еться шляхом перерозподшу решти населення i, зре-штою, по-четверте, на порядки зростають фактори вах видiв безпеки [9]. Отже, навiть зазначене може бути важливим аргументом на користь того, що ре-гiони не зможуть взяти на себе функцн нацюнально! держави. Проблема вiдносин «регюн-держава» мае вирiшуватися в аспектах розподшу мiж ними функ-цiй таким чином, аби на кожному рiвнi надавалися такi права, якими краще можна скористатися на ст-льну вигоду саме на цьому рiвнi. Цей принцип повинен бути розповсюджений i на управлiнськi структури всього об'еднання держав.
Загалом концепцiя «Свропи регiонiв» не забез-печуе структурованого вiдображения владних вад-носин в СС, що протягом останнiх десятилiть не до-зволяе защкавити мiсцевi структури в ефективному використаннi наявних ресурсiв. В умовах европейсько! ^еграцл роль СС слабо формалiзована щодо територiальних ввдносин. Це сформувало парадок-сальну ситуащю, за яко! регiони мають можливють виходити за рамки загальновживаноi дещо абстрактно! iдеi «Свропи регюшв» з метою прямо! реалiза-цл сво'х прагматичних цiлей в центральних органах СС. При цьому, багато регюнальних представни-цьких офiсiв у Брюсселi дотримуються i проголошу-ють вдею «Свропа для регiонiв».
Концепщя «Свропи регюшв» за змютом е сут-тево змiненою i виражае особливост^ регiональноi
полiтики СС в певний перiод. При цьому, завжди ре-гiональна полiтика мала центральною проблемою модель внугршньо! архiтектури територiального управлiння нацiональних держав та мехашзму та мехашзм його функцiонування (табл. 3).
Таблиця 3 Еволющя регшнально'1 полiтики СС у рамках концепцц «Свропа репошв»_
Етапи Визначення етапу ЕкономГчний змют акцш
1960-1980 Репональна полгшка «зверху» (Top-down regional policy) Збалансування регюна-льних диспропорцш в рамках штеграцшних процеав
1980-1990 «Свропа репошв» (Europe of regions) Ендогенний розвиток
1990-2000 «Свропа з регюнами» (Europe with region) ДецентралГзацш та пов-новаження регюшв як споаб шдвищення ефек-тивносп управлшня
2000-2010 «Свропа для репошв» (Regions for Europe) Шдвищення конкурен-тоспроможносп та шно-вацшносл регюшв (лгса-бонський процес)
2000+ МГсцева полгшка (Place-based policy) ТериторГатзащя, специ-фГчшсть як джерело те-риторГального кашталу
Адаптовано автором з використанням [19].
Регiональна полггика на початках европейсько!' iнтеграцiï, переважно у 1960-1980 рр., орieнтувалася на усунення диспропорцiй, що мали мюце мiж регь онами i, як результат, мiж краïнами-членами. Така полГтика обумовила вибiр прiоритетiв у розвитку ев-роiнтеграцiйних процесiв. Вони мали достатньо широкий характер i не завжди обмежувались кордонами окремих регюшв. Особливо це виражалося у здiйсненнi iз залученням нацюнальних джерел фь нансування масштабних шфраструктурних проектiв у сферi транспорту i комушкацш [1]. Економiчний змiст репонального розвитку отримав визначення як репональна полiтика «зверху» (Top-down regional policy).
У десятилггтя 1980-1990 рр. полггика розшири-лася шляхом надання ш комплексного характеру. У цей час сформувалася теза «Свропа регюшв» (Europe of regions). За цього етапу було закладено основи сприянню стшкому економiчному зрос-танню i зайнятосп у слабих регiонах, iнвестуванню у науково-дослвдну дгяльнють, iнновацiйностi, про-фесiйно-технiчнiй освт та боротьбГ з еколопчними наслiдками у регiональнiй полггащ, репональна политика
Модифiкацiя концепцiï «Свропи регюшв» у 1990-2000 рр. отримала визначення як «Свропа з регюнами» (Europe with regions). Серед важливих мь сш цього перюду стало усунення сощальних дис-пропорщй, що сформувалися внаслвдок тривалоï економiчноï реструктуризацiï. Фактично йшлося про забезпечення умов збереження цшей едносп, як намагалися порушити маргшальн групи процесу евроГнтеграцл з використанням сощальних диспро-порцш мГж групами населення. Доробка регюналь-
но! полiтики в аспектах «Свропи з регюнами» здш-снювалась з допомогою iнтегрованих програм, аби забезпечити формування i зростання нових умшь при одночасному залученню мюцевих громад, захи-ст i покращенш умов !х проживання [1].
Репональна полгтика СС в 2000-2010 рр., особ-ливост яко! вираженi в ще! «Свропа для регiонiв» (Regions for Europe), орieнтyвалася на шдвищення конкyрентоспроможностi та iнновацiйностi з огляду на мiсцевi умови. Це перюд розширення Свросоюзу через вступ до нього держав Центрально! i Схщно! Свропи, регiони яких мали гiршi сощально-еконо-мiчнi позидii порiвняно iз регiонами розвинутих кра!н. За таких умов зросла роль регюнально! поль тики, yспiшна реалiзацiя яко! забезпечувала утри-мання Свропейським Союзом позицш свiтового ль дера. Акцент на iнновацii пов'язуеться з прюрите-тами зростання i створення робочих мюць. Регюна-льнi економiки включаються до глобальних вироб-ничих мереж i стають конкурентними гравцями ре-гiонiв свiтового ринку. У нових умовах на «заднш план» вщходить полiтика сyбсидiювання слабих репошв, навпаки, прiоритетним стае орieнтацiя на ви-користання наявних ресyрсiв i можливостей.
Протягом останшх двох десятилiть у регюналь-шй полiтицi СС вiдбyлася змiна парадигми. Нинi за-гальновживаному поняттю просторово! архiтектyри «регiон» все бiльшy «конкуренщю» справляе iнше -«мiсце». Важливо пiдкреслити, що у процесi роз-робки регiональноi полiтики воно формуе стратепч-ний та iнтегрований тдхвд до yправлiння рiзними iнститyцiйними зв'язками. У прикладному контекст! полгтичний тдхвд для Свропейського Союзу «Свропа репошв» штерпретуеться як «мiсцева поль тика» (Place-based policy). I! цшьова орieнтацiя по-лягае у довгостроковш стратегii, спрямованiй на по-долання недостатностi використання потендiалy «на мюцях» (у широкому розyмiннi) та зменшення сощ-ального вiдторгнення зовнiшнього втручання в умовах багаторiвневого управлшня [3].
Економiчний змiст полiтики мюцевого розвитку (табл. 4) полягае у визнанш наявносп в у«х мю-цях специфiчного потенцiалy зростання та удоско-налення, який повною мiрою може бути виявлений i реалiзований «знизу». Перенесення центрiв тяжшня на мiсцевий рiвень е мехашзмом вирiшення нових проблем, якi накладае на всi кра!ни, регiони i фiрми глобальнi виклики щодо шаблошв виробництва, стандартов економiчноi ефективностi та шновацш-но! спроможностi, форм поведiнки в yправлiннi тех-нологiями, виробничими циклами, iнформацieю та фiнансами [6]. За визначенням ОЕСР, кондепцiя мюцевого розвитку виражае перехiд вiд «старо!» парадигми репонального розвитку, основою якого були компенсащйш мехашзми для ввдсталих регю-нiв, до «ново!» парадигми, орieнтованоi на зростання [15].
Домiнyвання iдеi мiсцевоi пол^ики в сучасних умовах - не лише прагматичний акт. Воно було тд-готовлене трьома досягненнями в теорп та емтрич-них до^дженнях [8]: новою економiчною геогра-
фiею, особливо в аспектах зв'язку витрат на транс-портування, торгiвлю i просторову агломеращю; i теорiею еидогеииого зростання, особливо щодо джерел та територiального розпод^ iнновацiй та iнституцiйною теорiею, що довела можливост еко-номiки адаптуватися до iнновацiй. Змiни, що ввдбу-ваються з переорiентацiею регiонально! политики, влучно iнкапсулював М. Сторпер [21, с.338], зазна-чивши, що регюн, який довгий час був предметом защкавленосп iсторикiв-географiв, але не вважався щкавою темою у представнишв суспшьних галузей наук, був знову ввдкритий групою полiтичних еко-номiстiв, сощолопв, полiтологiв та географiв i стане фундаментальною основою економiчного та соща-льного життя «пiсля масового виробництва».
Таблиця 4
користанням принципу субсидiарностi та на ochobî адаптацiï правил i методiв 3i сфери 6i3œcy [16].
Таблиця 5
Еволюцiя теоретико-методично'1 бази в рамках
1. Використання ендогенносп та специфжи в процесах репонального розвитку
2. Трактування репонального розмагття як переваги
3. Акцент на зв'язках та мережах, а також вдаоси-нах мiж територiальними суб'ектами
4. Диференцiацiя полiтики територiального розвитку - ïï адаптацiя до конкретних територiа-льних умов та делегування повноважень на самоврядування
Джерело: складено автором з використанням [4].
Еволющя регiональноï полiтики СС у рамках концепцл «Свропа регюшв» вiдбyвалася в результат! подвшного процесу. З одного боку, практика ре-алiзацiï регiональних полiтик СС потребувала по-шуку рiшень у вiдповiдь на новi й новiшi виклики. З шшого - наyково-дослiдний процес у сферi еконо-мiки в цшому i регiоналiстики, зокрема, дозволяв отримати методи вирiшення актуальних проблем (табл. 5).
В умовах керованого шдходу до репонального розвитку, який був характерним для початкових де-сятилгть eвроiнтеграцiï, широкого поширення на-була концепщя полюсiв зростання. Вона ввдповвдала державницькому пiдходy до регулюванню сощаль-ного життя та системi фордизму, ям домiнyвали у сyспiльних i виробничих процесах. Перехiд на пост-фордистськi форми i методи оргашзацл виробництва завдяки виникненню промислових кластерiв у «Третей 1талп», Баден-Вюртемберзi та американсь-кiй Силiконовiй Долиш, основою яких стали ендо-генш пiдходи, спонукав використання децентралiзо-ваних процесiв у регiональнiй полiтицi i створення органiв мiсцевого самоврядування у бшьшосп краш Зах1дно1' Свропи. Саме в цей перюд починае зрос-тати попyлярнiсть iдеï «Свропи регюшв», яка стала основою нового реформаторського мислення.
У 90-ii роки минулого столiття концепцiя «Свропи регюшв» дещо втратила свою радикальнють, що вiдобразилося у ïï поданш як «Свропа з регю-нами». В yправлiннi регiональними процесами впроваджувалися стандартнi процедури та цiлi ви-конання бюджету СС. Взаемовiдносини мiж регiо-нальними структурами i державою будувалися з ви-
Етапи Концепци & Тенденци
1960-1980. Регюнальна пoлiтикa «зверху» (Top-down regional policy) Полюси зростання, фордизм, цeнтpaлiзaцiя, держава загального добробуту
1980-1990. «Свропа репо-HiB» (Europe of regions) Пост-фордизм, децентраль защя, самоврядування, тс-цeвi виpoбничi системи
1990-2000. «Свропа з peri-онами» (Europe with region) Управлшський пiдхiд до державного сектору, стан-дapтизaцiя процедур тдви-щення eфeктивнoстi, зни-ження piвня добробуту, при-вaтизaцiя
2000-2010. «Свропа для регюшв» (Regions for Europe) Перенесення управлшсь-кого тдходу до державного сектору в органах мюцевого самоврядування, регюналь-них шновацшних системах, пiддaння сумнiву 1де! репонально! конвергенцп
2000+. Мюцева пoлiтикa (Place-based policy) Кepiвнi вкаивки (governance), нaвчaльнi та твopчi peгioни, poзумнi спeцiaлiзa-цц, розумш мiстa
Адаптовано з використанням [19].
Регюнальна полiтика СС на початку третього тисячолгття розвивалася з огляду на вiдставання у конкуренцп ввд Швшчно1 Америки та Ä3ii' на основi Люабонсько1 стратеги (2000 р.). Остання була спря-мована на економiчне, соцiальне та екологiчне оновлення [13]. Прогнозом передбачався розвиток найбшьш конкурентоспроможно! i дишм!чно1 еко-номiки. З цих позицiй регiони розглядалися в якостi основного джерела iнновацiй та суб'екта досягнення конкурентоспроможностi. Поставлен цiлi обгрунто-вувалися оновленою теорiею полюсiв зростання, що давало шдстави надавати прiоритет кращим регю-нам, насамперед тим, ям були спроможш генеру-вати iнновацil. Це, зрозумшо, ставило пiд сумнiв политику абсолютизацл регюнально1 конвергенцп.
Розвиток мюцевого пiдходу, що притаманний у регюнальнш полiтицi СС нинiшньому десятилiттю, мае в якост основи звiт мшютра економiки i фшан-сiв 1талп Фабрицю Барка (Fabrizio Barca), у якому сформульованi стратегiчнi завдання СС щодо забез-печення едностi i який затверджений Свропейською Комiсiею. Важливою складовою мiсцевого пiдходу е надання прiоритетностi рiзноманiтностi як реаль-нш европейськiй цiнностi на вiдмiну ввд однорвдно-сп. Як зазначае М. Соколовiч [20], «з цього можна зробити висновок щодо мiнливостi шституцшних контекстiв регiонального розвитку СС».
У концептуальному ввдношенш мiсцевий тд-хвд в якост найважливiшого джерела сощально-еко-номiчного розвитку мае територiальний каштал. У цьому контекст територiя розглядаеться як постановка цшей i як iдентичнiсть громади. Це е основою розробки системи корпоративного управлiння на
рiвнi громади, залучення дiячiв пyблiчноi i приватно! сфер, а також громадянського сустльства. Зрештою, кондепцiя мiсцевоi полiтики орieнтована на виявлення територiальних ресyрсiв, гнучкого тд-ходу до територiальних кордошв i реалiзацii iдеi ро-зумно! спецiалiзацii, творчого мiста та креативного регюну.
Висновки i рекомендацп щодо подальших дослiджень.
1. «Свропа регюшв» е основоположною кон-цепщею регюнально! полiтики СС у рамках процесу eвроiнтеграцii. Ii змiст збагачувався ввдповвдно до розвитку ствтовариства та змш у глобальному про-сторi.
2. Кожний етап еволюцii кондепцii «Свропи ре-гiонiв» не може розглядатися як вiдкидання попе-редшх складових регiонального розвитку. Навпаки, процес ii еволюцп - це системне напрацювання но-вих форм, методiв та шструменпв, що в оновленш системi забезпечують отримання вищих результатов.
3. Нинiшнiй етап регiональноi пол^ики орieн-туеться на мiсцевий тдхщ, який надае прiоритет рiзноманiтностi як реальнш eвропейськiй цiнностi на вiдмiнy вiд однорiдностi. Вiн мае стати ключем для задоволення амбiцiй громади кожного регюну, незалежно вiд просторових, iсторичних i нацюналь-них особливостей з огляду на все, що будь-яка мю-цевiсть мае невикористанн можливостi розвитку.
4. 1снуе потреба у майбутшх дослiдженнях про-блеми регюнально! самодостатностi, аби мiсцевий тдхвд не збочив до автарки. Збалансований локаль-ний розвиток може глобально утвердитися на основ! розвитку регюнальних зв'язшв, що спроможн за-безпечити ресурсну взаeмодоповнюванiсть.
Лiтература
1. Европейская региональная полита и страны, которые не входят в ЕС. Применение принципов и обмен опытом. - Brussel: European Commission, Главное управление по региональной политике, 2009. С. 5. URL: http://ec.europa.eu/regional_policy/ sources/docgener/presenta/international/external_ru. pdf. 2. Угода про Асощащю м!ж Укра!ною, з одше! сторони, та Свропейським Союзом, Свропейським спiвтовариством з атомно! енергii i !хшми державами-членами, з ¡ншо! сторони. URL: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/ 984_011. 3. Barca F. An Agenda for a Reformed Cohesion Policy, A Place-Based Approach to Meeting European Union Challenges and Expectations. Independent report prepared at the request of Danuta Htibner. Commissioner for Regional Policy, 2009. URL: http://www.europarl.europa. eu/meetdocs/2009_2014/documents/regi/dv/barca_re-port_/barca_report_en.pdf. 4. Bachtler J. (2010) Place-based policy and regional development in Europe / John Bachtler. Horizons. 2010. №10 (44). Pp. 54-58. 5. Borras-Alomar S., Christiansen T., Rodriguez-Pose А. Towards a 'Europe of the Regions'? Visions and Reality from a Critical Perspective / Susana Borras-Alomar. Regional Politics and Policy. 1994. № 4. P. 1-
27. URL: http://www.urenio.org/wp-content/uploads/ 2010/02/Towards-Europe-of-the-Regions.pdf. 6. Ca-magni R., Capello R. Rationale and Design of EU Cohesion Policies in a Period of Crisis. Regional Science Policy & Practice. 2015. № 7(1). Pp. 25-47. URL: http://www.grincoh.eu/media/policy/grincoh_wp_pol-icy_1_camagni_capello.pdf. 7. Eurostat. Your key to European statistics. URL: http://ec.europa.eu/eurostat/ web/nuts/principles-and-characteristics. 8. Farole T., Rodríguez-Pose A., Storper M. Cohesion policy in the European Union: growth, geography, institutions. JCMS: Journal of Common Market Studies. 2011. № 49 (5). Pp. 1089-1111. URL: http://eprints.lse.ac.uk/
30793/1/_lse.ac.uk_storage_LIBRARY_Secondary_li
bfile_shared_repository_Content_Rodr%C4%B1guez-Pose%2C%20A_Cohesion%20policy_Rodr%C3%AD guez-Pose_Cohesion%20policy_2015.pdf. 9. Fleuren M. Europe of the Regions'. On the Increasing Importance of Regions in the European Union. URL: https://www.tilburguniversity.edu/upload/d9a4b96c-a4 c0-4a52-8177-2976d550e048_Max%20Fleuren%20A % 20Europe%20of%20Regions.pdf. 10. Garcilazo E., Martins J. O. , Tompson W. Why Policies May Need to be Place-Based in Order to be People-Centred. Онлайн верия 26.05.2016. URL: http://www.voxeu. org/article. 11. Gray N., Pugalis L. Place-Based Subnational Development: Unpacking some of the Key Conceptual Strands and Normative Dispositions / in: E.D. Schoburgh and R. Ryan (Eds) The Handbook of Research on Subnational Governance and Development. Hershey, Pennsylvania, IGI Global. 2016. 12. Hil-dreth P., Bailey D. Place-Based Economic Development Strategy in England: Filling the Missing Space / P. Hildreth. Local Economy. 2014. № 29(4-5). Pp. 363377. doi: 10.1177/0269094214535712 Hopkins, E.M. and Ferris, J.M. (Eds) (2015): Place-Based Initiatives in the Context of Public Policy and Markets: Moving to Higher Ground, Los Angeles, CA, The Center on Philanthropy and Public Policy. 13. Lisbon Strategy. URL: https://en.wikipedia.org/wiki / Lisbon_ Strategy # Strate gy. 14. Moore K. A Europe of the Regions vs. the Regions in Europe: Reflections on Regional Engagement in Brussels / University of Birmingham. 2008. URL: file:///C:/Users/Sav/Desktop/carolyn_moore_-_studie. pdf. 15. OECD. Regions Matter: Economic Recovery, Innovation and Sustainable Growth. Paris, OECD Publishing - 2009. 16. Osborne D., Gaebler T. Reinventing Government. How the Entrepreneurial Spirit is Transforming the Public Sector. Addison-Wesley Os-borne D., Gaebler. 1992. 420 p. 17. Parr J. B. Neglected Aspects of Regional Policy: a Retrospective View. Environment and Planning C. Government and Policy. 2015. № 33(2). Pp. 376-392. 18. Regions in the European Union. Nomenclature of territorial units for statistics NUTS 2013/EU-28. URL: http://ec.europa.eu/ eurostat/documents/3859598/6948381/KS-GQ-14-006-EN-N.pdf. - P. 11. 19. Innovative Strategies of Territorial Development of V4: Experience for Ukraine / Y. Savelyev, I. Lishchynskyy, M. Lyzun, K. Borsekova, M. Sokolowicz, K. Vitalisova, Y. Kurylyak. Ternopil: Terno-graf, 2016. 216 p. 20. Sokolowicz M. E. Cluster
policy in Europe as a tool of supporting „cooperating entrepreneurs" / [in:] C. Martin, T. Rkibi (eds.), L'Entrepreneur face aux politiques Publiques Européennes, Travaux Scientifiques du Réseau PGV, PGV / ISLA Campus Lisboa, Lisboa. 2012. Pp. 242-259. 21. Storper M.. The Regional World: Territorial Development in a Global Economy. New York and London: The Guildford Press. 1997. P. 338.
Куриляк М. Ю. Еволющя концепци «Свропи регшшв» у рамках регшнальноТ пол^ики СС
У статп висвгтлено процеси еволюци репонально! пол^ики СС у рамках концепци «Свропи реп-ошв». Зроблений aнaлiз особливостей тepитopia-льно-адмшютративного устрою краш СС на oснoвi номенклатури тepитopiaльних одиниць для статистики - NUTS. До^дження зaсвiдчилo, що Украша як одна з найбшьших в Сврош за тepитopieю краш може мати в рамках NUTS сво1 форми тepитopiaль-ного пoдiлу, а також нацюнальш райони в мiсцях компактного проживання громадян oднieï eтнiчнoï групи. Модифшащя кoнцeпцiï «Свропи peгioнiв» розглянуто у хронолопчному порядку як регюна-льна полггика «зверху» (1960-1980), «Свропа регюшв» (1980-1990), «Свропа з регюнами» (1990-2000), «Свропа для регюшв» (2000-2010) i «мюцева поль тика» (2010+). Систематизовано змют eкoнoмiчних aкцiй, тенденци та теоретичш пiдхoди, що прита-мaннi кожному етапу. Автор вважае, що peгioнaльнi проблеми спiвтoвapиствa загострилися через те, що iдeя багатьох засновнишв СС зводилася до форму-вання унiвepсaльнoï евpoпeйськoï iдeнтичнoстi, що применшувало роль нaцioнaльних держав i значення eтнiчних poзбiжнoстeй. Нинiшня стратепчна opiен-тaцiя на мiсцeвий piвeнь oцiнюеться як така, що на-дае пpiopитeт piзнoмaнiтнoстi як реальнш европей-ськiй цiннoстi на вiдмiну вiд oднopiднoстi. Вона мае стати ключем для задоволення aмбiцiй громади кожного peгioну, незалежно вiд просторових, юто-ричних i нaцioнaльних особливостей з огляду на те, що будь-яка мюцевють мае нeвикopистaннi можли-вост розвитку.
Ключовi слова: aдмiнiстpaтивнo-тepитopiaль-ний устpiй, Свропа регюшв, мюцева пoлiтикa, ре-гioн.
Куриляк М. Ю. Эволюция концепции «Европы регионов» в рамках региональной политики ЕС
В статье освещены процессы эволюции региональной политики ЕС в рамках концепции «Европы регионов». Сделан анализ особенностей территориально-административного устройства стран ЕС на основе номенклатуры территориальных единиц для статистики - NUTS. Исследование показало, что Украина как одна из крупнейших в Европе по территории стран может иметь в рамках NUTS свои формы территориального деления, а также национальные районы в местах компактного проживания граждан одной этнической группы. Модификация концепции «Европы регионов» рассмотрена в хро-
нологическом порядке как региональная политика «сверху» (1960-1980), «Европа регионов» (19801990), «Европа с регионами» (1990-2000), «Европа для регионов» (2000 -2010) и «местная политика» (2010+). Систематизированы содержание экономических акций, тенденции и теоретические подходы, присущие каждому этапу. Автор считает, что региональные проблемы сообщества обострились, ибо идея многих основателей ЕС сводилась к формированию универсальной европейской идентичности, что умаляло роль национальных государств и значение этнических разногласий. Нынешняя стратегическая ориентация на местный уровень оценивается как такая, которая делает приоритетным разнообразие, что соответствует реальным европейским ценностям в отличие от однородности. Оно должно стать ключом для удовлетворения амбиций общины каждого региона, независимо от пространственных, исторических и национальных особенностей, исходя из того, что каждая местность имеет неиспользованные возможности развития.
Ключевые слова: административно-территориальное устройство, Европа регионов, местная политика, регион.
Kuryliak M. Evolution of the concept of "Europe of the Regions" within the framework of the EU regional policy
The article covers the processes of the evolution of the EU regional policy within the framework of the concept of "Europe of the regions". The analysis of the peculiarities of the territorial and administrative system of the EU countries based on the nomenclature of territorial units for statistics - NUTS is made. The research has shown that Ukraine, as one of the largest in Europe, can have its territorial divisions within the framework of the NUTS, as well as national regions in places of compact residence of citizens of one ethnic group. The modification of the concept of "Europe of the Regions" was considered chronologically as a regional policy "from above" (1960-1980), "Europe of Regions" (1980-1990), "Europe with Regions" (1990-2000), "Europe for the Regions" (2000 -2010) and "local politics" (2010+). The content of economic actions, tendencies and theoretical approaches that are inherent to each stage are systematized. The author believes that the regional problems of the community were exacerbated because the idea of many founders of the EU was to form a universal European identity that diminished the role of national states and the significance of ethnic differences. The current strategic orientation at the local level is assessed as giving priority to diversity as a real European value, unlike homogeneity. It should become the key to meeting the ambitions of the community in each region, regardless of spatial, historical and national peculiarities, given that any locality has unused opportunities for development.
Keywords: administrative-territorial system, Europe of regions, Place-based policy, region.
Стаття надшшла до редакци 24.04.2018
Прийнято до друку 19.06.2018
