CC BY
10
М. Ю. Куриляк
еВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ У СИСТЕМ1 ФАКТОР1В РЕГЮНАЛ1ЗАЦП
Свропа як репон-континент cn0K0HBi4H0 пошукуе свою куль-турну i полiтико-економiчну iдентичнiсть. 1з друго! половини XX ст. цей процес набув форм штеграци держав, який шститущал> зувався у пол^ичну й економiчну спiвдружнiсть держав - Свропей-ський Союз. У процес його еволюци вiдбуваеться формування над-державного регiонального утворення, у рамках якого започаткува-вся глибинний процес трансформаци набутого столiттями сувереш-тету нацюнальних держав. На нинiшньому еташ GC - це регiон i3 неоцентричною архiтектурою адмiнiстративно-територiального устрою, який об'еднуе 27 держав - нацюнальних регюшв i3 внут-рiшнiми стандартизованими регiонами рiзних типiв i рiвнiв. 1х ед-нiсть забезпечуеться на основi ново! регюнально! полiтики, яка отримала назву Свропа регiонiв. З огляду на вибiр Укра'ною евро> нтеграцiйного вектора розвитку, постае актуальна потреба у все-бiчному дослщженш феномену Свропи регiонiв як цшсного утворення та його територiальних спiльнот iз сво'ми природними умо-вами, iсторичними традицiями, етнiчними особливостями, соща-льно-економiчним розвитком, екстериторiальнiстю, включешстю до глобальних ланцюгiв вартостi транснацюнальних виробничих мереж тощо.
Концепцiя «Свропи регюшв» використовувалася регюналь-ними париями Шотланди, Каталони та Кра'ни Басюв у полiтичнiй боротьбi за розширення прав регiонiв. Вона подавалася тд гаслом «Незалежнiсть усерединi Свропи - Independence within Europe». Йшлося про те, що завдання консолiдацii Свропейського Союзу спонукають застарiвання традицiйних функцш нацiональних держав. 1х треба розглядати як таю утворення, яю виконали свою юто-ричну роль i мають поступитися регiонам у лiдерствi в системi розвитку ново! конф^ураци суверенних утворень. Сепаратистський напрям ще! Свропи регiонiв надав «фшософський анархют», як вiн сам себе визначив, Л. Кор (Leopold Rohr) у raroi «The Breakdown of Nations - Розбивка нацш» [25]. За сучасними оцшками, Кор з'ясував «шляхи усунення великих держав» [30, с. 91]. Проте в останш деся-тилiття дискусiя навколо концепци «Свропи регiонiв» точиться пе-
© М.Ю. Куриляк, 2017
реважно в аспектах гармошзацп полiтики децентратзаци та усу-нення монополи держав-члешв GC на внутрiшню полiтику без пе-ретворення европейського ландшафту на щось iнше, нiж нинiшня панорама нащональних держав. Це дозволило завдяки набуття чин-ностi Маастрихтського договору створити у 1994 р. Комтет регю-нiв, який у 2013 р мав у Брюсселi близько 250 бюро, проте не усу-нуло суперечносп через його надмiрну полiтизацiю, хоча полег-шило доступ до регюнальних фондiв. Для пол^ичних установок правих партiй як прихильниюв «Свропи регюшв» точнiше змiст ще! ще! можна виразити формулою «Свропи менших народiв - Europe of smaller nations» [23]. Водночас бшьше уваги придшяеться феде-ральним концепщям Свропи регiонiв, зокрема J Loughlin [26], A. Passi [31, с. 475-485], S. K. Jolli [24], Susana Borrás-Alomar, Thomas Christiansen and Andrés Rodríguez-Pos [21], А. Саломатшим, Е. Наквакшою [14], П. Александров-Деркаченко [1, с. 118-129] та ш. Системно проблематику Свропи регiонiв дослщжують Ю. Ст-пецька [15, с. 69-73], Я. Жалшо [11], А. Крисоватий, С. Савельев [2; 13], хоча окремого монографiчного дослщження наразi не iснуе.
Мета статп полягае у встановленнi природничих, юторич-них, етнiчних, соцiально-економiчних, екстериторiальних факторiв европейських процесiв регюнатзаци.
Розвиток штеграцшних процесiв на европейському континент спричинив потребу в розробцi нових пiдходiв до репонатза-ци. Суть !х полягае в забезпеченнi достатнього рiвня керованостi европейською iнтегрованою сшвдружшстю. Цьому завданню вщ-повiдае концепщя «Свропи регiонiв - Europe of regions». Вона роз-виваеться як щеолопя, що протистоггь централiстичнiй концепци творення загальноевропейських iнституцiй. Наразi йдеться про формування системи i тдсистем у формi територiальних регiонiв, здатних взяти на себе й усшшно виконувати владнi функци Свросо-юзу та наближених до нього кра!н.
Концепцiя «Свропи регюшв» мае т самi основи, що й штег-рацiйна концепцiя. Отже, для виршення проблем формування европейських регюшв мають ураховуватися насамперед полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, географiчнi, культурнi, iсторичнi критери.
Свропейська полiтика регiоналiзацil концентруе сво! акцп на завданнях розвитку кра!н Свропейського континенту, насамперед тих, яю сформували Свропейський Союз як економiчне i полiтичне об'еднання незалежних держав. Разом з тим у розробщ певних на-прямiв можуть бути враховаш i наявнi спiльнi штереси так званих трансконтинентальних кра!н. До них належать, зокрема, Росшська
Федеращя i Туреччина з головними територiальними частинами в Ази. Разом iз цими кра!нами в систему европейсько! регюнально! полiтики включаються Азербайджан, Вiрменiя, Грузiя, 1зра!ль, Казахстан, Кшр.
Слiд зазначити, що регiоналiзацiя у европейському контекст не суперечить штеграци. Навпаки, вона доповнюе спiвпрацю на мiждержавному рiвнi на площину мiжтериторiальних та мiжосо-бистих зв'язкiв, посилюе мотивацiю до включення у процеси европейсько! штеграци та зближення цившзацш цiлковито! европейсько! спшьноти без огляду на державнi кордони.
На формування i розвиток нацюнальних держав значний вплив справляе географiчне розташування кра!ни. Воно е ключовим у концепцiях регiоналiстики, адже дае можливють виявити залеж-ностi мiж соцiально-економiчним розвитком та природними факторами. Натомють географiчний пiдхiд дозволяе дослщити i встано-вити найсуттевiшi зв'язки, якi формуються, як правило, переважно тд впливом фактора вщсташ та визначити перспективнi чинники розвитку. З урахуванням географiчного розташування та перспектив поглиблення штеграцшних процешв можна використати розпо-дiл регюшв Свропи на п'ять складових: Центральна Свропа; Схщна Свропа; Пiвденна Свропа та Захвдна Свропа (рис. 1). За наявност численних географiчних критерив при використаннi полiтиками !х значення розповсюджуеться на всю Свропу, що мало мюце ще за чашв «холодно! вшни».
Географiчне районування використовуеться ООН для оргаш-зацiйних й економiчних цiлей. Так, до Економiчно! та соцiально! ради (ЕСОСОР) обираються 54 члени ООН на три роки за геогра-фiчним принципом. Для Схвдно! Свропи квота складае 6 осiб. Нинi у нш працюють представники Естонi!, Молдови, Польщ^ Росi!, Словаччини та Укра!ни. ЕСОСОР шдпорядкований Статистичний вiддiл ООН, функщею якого е збiр, аналiз та обробка шформаци в галузi статистики та координащя дiяльностi ООН у рамках глобально! статистично! системи. Статистичний вщдш збирае i поширюе глобальну статистичну iнформацiю, розробляе стандарти i норми для статистично! дiяльностi, а також пiдтримуе зусилля кра!н щодо змiцнення !х нацiональних статистичних систем. В умовах глобал> заци та формування свiтового господарства статистичний вщдш регулярно видае «Статистичний щорiчник» i «Свiтовий статистичний довщник».
EUROPE REGION MAP
NORTH ATLANTIC
OCR AN
Southern Europe . °
a
Eastern Europe
©
Их
- vC
,0 '-'iW
Strail c/sibfolia'
V Vv. 250 .4M Mil« Copyright'S'2:1 6 ivvnv.mspsofworld.tom
Pue. 1. CepomfiCbKi peeioHU
Для розробки нових европейських проектiв розвитку важли-вим е нас^зне видiлення двох европейських територш за критер> ями фiзичноl географп: Центральна височина i Свропейська рiвнина (рис. 2). Вони свщчать про наявнiсть великих економiчних резервiв, якi можуть бути ефективно використанш за умови розвитку вироб-ництва з огляду на специфшу бiогеографiчного чинника. В об'една-нiй Сврош створюються достатнi передумови для науково обгрун-тованого використання бiогеографiчних закономiрностей поши-рення тварин i рослин та 1хшх угруповань з урахуванням характеру фауни i флори окремих територiй. Для агропромислового е комплексу материка суттевою конкурентною перевагою наявшсть такого ресурсу, як системне, позбавлене створюваних кордонами об-межень використання в процесi виробництва закономiрностей у формуваннi зв'язкiв угруповань i механiзмiв, що вони утворюють з оточуючим середовищем у рiзних географiчних умовах. 1нтенсиф> кацiя розвитку едино! бюгеографп дае можливiсть для регюнальних наук мати бiогеографiчнi регюни i принципи виокремлення бюгео-графiчних областей, пiдобластей i провiнцiй.
Розгляд бiогеографiчних регiонiв у мiждисциплiнарних аспектах дае шдстави для розвитку такого теоретичного напряму, як бюрегюнатзм, концепщю якого запропонував М. Джинню
(М. Ме01пш8) [28]. Ця полiтико-фiлософська доктрина концентру-еться на розвитку у людей «тубшьностЬ» по вiдношенню до мюця проживання. Йдеться про те, що новою основою глобально! пол> тики мае бути мислення щодо переваг iсторичних корiнних народiв, збереження мюця проживання людей, сшвюнування у глобальному простор^ дотримання законiв екологи, знаннi iсторi!, якiсно! освiти, вщновленш природи. Акцент бiорегiоналiзму спонукае до докорш-но! змiни пiдходiв до формування зв'язюв мiж людиною, люд-ськими громадами i навколишнiм середовищем. Як вiдзначае О. Булатова, «ця концепщя створюе основу для осмислення мiсця i ролi коршних народiв, збереження iсторi!, освiти в сучасних умовах глобального сустльства» [4, с. 17].
Bjogeographic regions
in Гн.оро. гон
1—1 Alpine
■ Anatolian
о Arctic
н Atlantic
О Black Sea
Ш Boreal
н Continental
о Macaronesia
1 1 Mediterranean
ш Pannoniari
о Steppie
п Outside data
Рис. 2. Б1огеограф1чт peeiomi Серопи (високо&рний, анатолтсъ-кий, арктичний, атлантичний, чорноморський, твтчний, конти-нентальний, мжронезтський, середземноморський, степовий)
Бюрегюнатзм у прихованш формi проголошуе щею децент-ратзаци, яко! варто дотримуватися у найширшому ceHci - пол^ич-ному, економiчному, демогрaфiчному, екологiчному, освiтньому, виховному та науковому. З позицш бiорегiонaлiзму репональна по-лiтикa мае забезпечувати отримання i розпорядження спадщиною,
яку населення певно! територi! чи мюця проживання отримало вiд предкiв. Ця вимога стосуеться не тшьки коршних народiв, але i при-булих; !! мають дотримуватися представники влади всiх рiвнiв.
Регiональна архiтектура Свропи - це система, що перебувае в iманентному розвитку. Iсторiя Свропи в цшому та в розрiзi окремих кра!н сформувала рiзнi юторичш лiнi!, що впливають на виршення питань регiонального розвитку. В юторичнш пам'ятi народiв Свропи найяскравшими е перiоди успiшного спiвiснування. Вони мають тенденщю до вщродження i повернення в оновлених формах при виникненш умов i потреб у створенш нових об'еднань грома-дян чи союзiв. Йдеться про певш iмперi!, полiтичнi подiли та куль-турнi феномени.
У сучаснш глобальнiй регiональнiй полiтицi важливою е юто-рична пам'ять щодо перебування народiв у складi Римсько! iмперi!. Територiально вона не мала единого показника, тому що за час свого юнування постшно змiнювала сво! володiння. Хронологiчно Римська iмперiя як державне i вiйськово-полiтичне утворення про-iснувала вiд 27 року до н. е., зародившись на основi Римсько! рес-публiки, до подшу на Захiдну i Схiдну у 395 р., а якщо за точку вщ-лiку взяти падшня Захвдно! Римсько! iмперi!, то до 476 р., тобто б> льше 500 рокiв. Проте Схiдна Римська iмперiя, або Вiзантiя, прою-нувала до 1453 р., тобто майже 1500 роюв, або до тисячi роюв пiсля вiдокремлення вiд Захвдно! Римсько! iмперi!.
Значення Римсько! iмперi! для людства, особливо для Свропи, настшьки вагоме, що багато середньовiчних iмперiй проголошу-вали себе !! спадкоемцями. Територiальна i регiональна пол^ика Свропейського Союзу значною мiрою вщображаюе спадок, привнесений у сьогодення Римською iмперiею. Регiональний подiл Римсько! iмперi! значною мiрою використовуе кордони i назви, якi були в т часи. Це Катя, Iспанiя, Нiмеччина, Бельгiя, Британiя, Македо-нiя, Сирiя (рис. 3-6). Водночас не завжди колишнi провiнцi! залиша-ються за народами, якi можна було б ниш вважати коршними. Так, найзахщшша провiнцiя Рецiя (лат. Иаейа), до складу яко! входили швденш територi! сучасних Бадена, Вюртемберга, Бавари, пiв-нiчно-схiдних i схвдних частин Швейцарi!, Тиролi та частково Ломбарда, була заселена прськими племенами, спорiдненими з iталiй-цями. Проте у 15 р. до н. е. римський уряд виршив убезпечити сво! кордони. Вважаючи ретшщв ненадшними, в один iз походiв бага-тьох мешканцiв, якi проживали на цш територi!, перебили i продали в рабство або виселили i на !х територiю поселили надшшших ко-лонiстiв.
Puc. 3. PuMCbKa iMnepix 6nu3bKO 395 p.
THE ROMAN EMPIRE TINDER THE PRIbTCIPATE m THE I - H CENTURIES
- The territory of the Roman Enure in the II century AD
cted temporary between9 BC -117 AD I I - The territories of the client kingdoms, some of them (e.g. Armenia) annected temporary
Copyright '58 M.Rosentau
Puc. 4. Mana PuMCbKOi iMnepii Ha niKy ii MoeymHOcmi (URL: http://www.roman-glory.com/05-01-01)
AI, ApufrdCftlabha 42. Lucania et Brullii 4}, JUrti» И
Рис. 5. Подш Римськог ¡мперп на пров1нцп наприктщ IVст.. н. е. (http://www.roman-glory.com/05-01-01)
HUNGARY
KINGDOM OF SICILY
Ii I а с к
Constantinople
Nicaea SELJUK SULTANATE OF RUM
И
Mediterranean Se
Рис. 6. Сх1дна та Зах1дна Римська Iмnерiя до хрестових noxodie
(URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1 %96%D0%B7%D0 %B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1 %81%D1 %8C%D0%BA% D 0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F)
Важливим критерieм подiлу свiту в умовах розробки репона-льно! полiтики може бути релтя. Для Свропи фундаментальне зна-чення мають християнськi вiрування, адже вони е найбiльш поши-реними на континентi (рис. 7). Разом з цим треба враховувати, що Свропа з часiв Велико1 французько! революцi! стала свiтовим центром вшьнодумства й ате!зму. Найбшьшою мiрою тенденцi! щодо вiдходу вщ церкви характернi для Францi!, Нщерланщв i Велико! Британi!. Значна кшьюсть осiб вiддалилася вiд релiгi! у колишшх соцiалiстичних кра!нах.
Християнство
Протестантство
г
Фiнляндiя,
Швецiя,
Норвегiя,
Дашя,
Фарерськi острови,
lсландiя,
Великобритан i я,
частково
Н i меччина,
Н щерланди,
Швейцарiя
Православ'я
Т
Г
Румун i я, Болгарiя, Грецiя, Рос я, Украина, Б лорусь, Сербiя, Македонiя, Чорногорi я
Католщизм
г
1тал i я, 1спан i я, Португалi я, Мальта, 1рланд i я, Франц я, Бельг я, Люксембург, Авс^ я, Польща, Чехiя,
Словаччина, Угорщина, частково Н меччина, Н дерланди, Швейцар я, Хорват я, Словен я
Рис. 7. Поширення християнства в Сврот
Значення релтйного фактору у формуванш процесiв репона-лiзацi!, попри поширення ате!зму, зростае i матиме тенденщю до посилення. Це твердження випливае з того, що серед факторiв ре-гiоналiзацi! релiгiя е найбшьш стiйкою i консервативною. Звичайно, навт релiгiя не може вiдкидати сучасш науковi досягнення, проте вона багато з них використовуе. Не можна не погодитися з О. Була-
товою, що «саме культурш вiдмiнностi (яю е менш змiнними. нiж економiчнi та полiтичнi) i стануть основною причиною конфлшив, оскiльки цивiлiзацi! рiзняться одна вiд одно! за iсторiею, мовою, культурою, традицiями ^ найголовнiше, релiгiею» [3, с. 17].
Релтйний фактор, зокрема курдська проблема, е найважли-вiшою причиною, через яку вже юлька десятилiть не виршуеться питання про членство Туреччини в Свропейському Союз^ попри те, що ще у груднi 1999 р. на самт Свропейського Союзу в Гельсшю Туреччина була офщшно включена до списку претендентiв у члени Свросоюзу. Релшйне питання, не виключено, може стати нарiжним каменем у евроштеграцшних прагненнях Укра!ни, особливо через роз'еднашсть православно! церкви на Ки!вський i Московський патрiархати, насамперед, через самопроголошення Росiйською православною церквою, що тд !! винятковою юрисдикцiею перебува-ють усi кра!ни колишнього Радянського Союзу.
Регiоналiзацiя - це процес, який розвиваеться як на локальному рiвнi, так i у глобальному просторi. Глобальш iнтеграцiйнi тенденцi! призвели до появи нових форм регiоналiзацi!, якi для ни-жчих рiвнiв формують процеси регiонально! iнтеграцi! (табл. 1). Йдеться про союзи кра!н iз рiзними ступенями соцiально-економiч-но! зрiлостi [8, с. 20]. Водночас репональш мiждержавнi штегра-цiйнi процеси становлять складову глобальних тенденцiй регюнал> зацi! у формi економiчних i полiтичних союзiв держав [16, с. 20]. Розвиток регiоналiзацi! мiждержавного характеру як складово! гло-балiзацi! е предметом дослщження багатьох укра!нських та зару-бiжних дослiдникiв [6, с. 4-15; 9; 10, с. 261-264; 17; 19; 22; 27].
Класичною схемою мiжнародно! регiонально! iнтеграцi! вважаеться модель, розроблена Б. Баллассою [20]. Вона побудована на ще! поступового переходу вщ простiших до складнiших форм. Ця iерархiя мае такi щаблi: зона вшьно! торгiвлi; митний союз; спшьний ринок; економiчний i валютний союз; пол^ичний союз. Нинi нараховуються бшьше 30 регiональних iнтеграцiйних угрупо-вань. Бшьшють iз них перебувають на початкових стащях розвитку. Вони створеш у формi торговельних угод або зон вшьно! торпвлг Водночас серед них е й таю, яю швидко прогресують. Свiтова орга-шзащя торгiвлi видiляе 17 мiжнародних регюнальних об'еднань, у розрiзi яких ведеться статистичний облiк.
Розвиток регiоналiзацi! як продукту глобалiзацi! у формi мiж-державних союзiв набув значного поширення, особливо пiсля успiшного поступу Свропейського Союзу вщ Свропейського спiв-
Регюнальт штеграцшт угоди / Таблиця 1 Regional integration agreements1
1. Andean Community (CAN) (АГ/АСН) Андське ствтовариство
2. ASEAN (Association of South East Asian Nations) / AFTA (ASEAN Free Trade Area) (АСЕАН) Асощащя держав Шв-денно-Схщно! Азп / (AFTA) Зона вшьно! торгiвлi
3. CACM (Central American Common market) (ЦАСР) Центральноамериканський спшьний ринок
4. CARICOM (Caribbean Community and Common Market) (КАР1КОМ) Карибське ствтовариство i спшьний ринок
5. CEMAC (Economic and Monetary Community of Central Africa) (ЦАВЕС) Центральноафриканське валютно-економiчне ствтоварис-тво
6. COMESA (Common Market for Eastern and Southern Africa) (КОМЕСА) Спшьний ринок Схщ-но! та Швденно! Африки)
7. ECCAS (Economic Community of Central African States) (ЕКОЦАС) Економiчне ствтовариство кра!н Центрально! Африки
8. ECOWAS (Economic Community of West African States) (ЕКОВАС) Економiчне ствтовариство кра!н Захщно! Африки
9. EFTA (European Free Trade Association) (£АВТ) Свропейська асощащя вь льно! торгiвлi
10. European Union (28) Свропейський Союз (£С)
11. GCC (Gulf Cooperation Council) (РСАДПЗ) Рада ствтовариства арабських держав Персидсько! Затоки
12. MERCOSUR (Southern Common Market) (МЕРКОСУР) Швденноамерикан-ський спшьний ринок (МЕРКО-СУР)
13. NAFTA (North American Free Trade Agreement) Швтчноамериканська асощащя вшьно! торгiвлi (Нафта)
14. SADC (Southern African Development Community) (САДК) Ствтовариство розвитку Швдня Африки
15. SAFTA (South Asia Free Trade Agreement) (САФТА) Швденно-азшська угода про вшьну торпвлю
16. SAPTA (South Asian Preferential Trade Area) (САПТА) Швденно-азшська зона вшьно! торгiвлi
17. WAEMU (West African Economic and Monetary Union) (WAEMU) (Захщноафриканська економiчний i валютний союз)
1 Авторська розробка за статистикою СОТ.
товариства вугшля i сталi шести краш у 1950 р. (Бельгiï, Франци, Нiмеччини, Iталiï, Люксембургу та Нщерлацщв) та першого розши-рення у 1970-1979 рр. завдяки приеднанню до нього Дани 1рландп та Великобританп.
Важливою формою регiоналiзацiï у глобальному економiч-ному просторi, роль i масштаби якоï надзвичайно швидко зроста-ють, е iнтеграцiйнi об'еднання держав. Вони стали певним щаблем глобалiзацiйного розвитку i водночас способом протиди його негативному впливу. Формування штеграцшних об'еднань держав можна визначити як мiжнародну регiоналiзацiю. Як явища свiтовоï економiки регiональнi iнтеграцiйнi об'еднання е глобалiзацiею в об-межених масштабах. Проте в ïx рамках е можливють збiльшувати процеси економiчноï лiбералiзацiï порiвняно глобальними ршен-нями. Як правило, це сприяе прискоренню руху факторiв виробни-цтва та зближенню нацiональниx економiк краш - члешв об'еднання в рiзниx сферах розвитку.
Найбiльш успiшною формою мiжнародноï регiоналiзацiï через штеграцшне об'еднання держав стало створення i розвиток Свропейського Союзу. Певною тдвалиною для його органiзаторiв був юторичний приклад iснування Римсько1' iмперiï як велико1' i впро-довж багатьох вшв успiшноï держави, яка створила основи сучас-но1' европейсько1' цивiлiзацiï. У зв'язку з цим варто зазначити, що щея територiальноï едностi була притаманною европейцям протя-гом усiеï iсторiï. У XIV ст. теоретично обгрунтував створення Сди-но1' Свропи юрист епохи Фшшпа Вродливого П. Дюбуа, якого вва-жають провiсником iдеï «Сполучених Штаив Людства». Йому на-лежить трактат «Derecuperatione terae sanctae» (Щодо звшьнення землi обiтованоï), у якому вш запропонував полiтичне об'еднання Свропи, включно з Вiзантiею, задля завоювання Палестини для християнства [18, с. 10]. Ця щея дiстала розвитку у працях автора створення Сполучених Штаив Свропи В. Гюго, iнiцiатора проекту «Пан-Свропи» (1922 р.) графа Р. Куденхове-Калерп та iн. [12].
Розвиток Свропейського Союзу демонстрував здатнiсть до отримання синергетичного ефекту та сприяння сощально-еконо-мiчному прогресу кожно1' краши - члена спiвтовариства. За час ю-нування Свропейського Союзу його розширення сягнуло 28 краш, були усунеш проблеми для вiльноï торгiвлi в межах кордонiв СС i створений «Спшьний ринок» iз прийняттям чотирьох свобод щодо перемiщення товарiв, послуг, людей та капiталiв.
У рамках Свропейського Союзу забезпечувалася стала тенде-нцiя зростання експорту краш-члешв (табл. 2, 3). Його обсяг у
2015 р. nopiBMHO з 2005 р. 3pic на 1350,0 млрд дол. При цьому зростання експорту до держав, що не входять до складу €С, стано-вило 679,0 млрд дол. Отже, питома вага експорту за межi €С у зага-льному експopтi об'еднання склала 50,2% при тому, що експорт GC-extra протягом oстаннiх одинадцяти poкiв випереджав експopтнi об-сяги мiж крашами-членами. GC-extra зpiс за цей перюд на 152,0%, а загальний експорт - на 131,9%.
Таблиця 2
Товарний експорт ССу 2005-2015 рр., млрд дол. 1
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015
GC-28 4082 4606 5366 5954 4613 5183 6092 5808 6074 6154 5387
GC-extra 1305 1446 1691 1925 1525 1793 2163 2163 2305 2261 1984
1 Складено за даними World Trade Statistical Review 2016. - P. 135. https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/wts2016_e/WTO_ Chapter _
URL 09_tables_e.pdf.
Таблиця 3 1
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015
GC-28 100,0 112,8 131,5 145,9 113,0 127,0 149,2 142,2 148,8 150,8 131,9
GC-extra 1305 110,8 129,6 147,5 116,9 137,4 165,7 176,6 176,6 165,7 152,0
1 Складено та розраховано за даними World Trade Statistical Review 2016. - P. 135. URL: https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/wts2016_e/ WTO_Chapter_09_tables_e.pdf.
З урахуванням досвщу GC та пopiвняння з ним регюнальних об'еднань в шших частинах св^у е тдстави констатувати, що гло-башзащя реатзуеться за дiалектичним принципом едност й боро-тьби протилежностей. Цей процес проявляеться в наявносп об'ед-нуючих (iнтегpацiйних) i роз'еднуючих (дезiнтегpацiйних) тенден-цiй. Отже, глoбалiзацiя сама по сoбi породжуе форми регюнатзаци. О. Булатова справедливо зазначае, що «на св^огосподарському piвнi взаемоддать не краши, а краши-системи, оскшьки iснуе «про-никнення» iнтеpнацioнальних вщтворювальних ядер, з яких, у свою чергу, «вириваються» oкpемi анклави для участ у глобальних циклах» [3, с. 17].
Мiжнаpoдна pегioналiзацiя у фopмi iнтегpацiйних об'еднань i сoюзiв е продуктом поеднання штерешв держав, якi, як правило, е сусщами. Як зазначае голландський дослщник В. Моле [29], еконо-мiчна iнтегpацiя не е самoцiллю, а служить вищим цiлям екoнoмiч-
ного i пол^ичного порядку. Отже, кожен учасник ствтовариства, приймаючи рiшення щодо вступу до нього, розраховуе на додатковi вигоди для себе. Однак чи просто ix «угледiти» i чи вигравши в одному, не програеш бiльше в шшому? Чи не вподобаемося шаxовiй ситуаци, коли один гравець приносить в жертву ферзя, розрахову-ючи на проведення сери матових xодiв? При цьому супротивник приймае жертву, знаходячи мiж тим непередбачений партнером ви-грашний для себе варiант.
Шукаючи вiдповiдь на цi риторичнi питання, треба врахувати, насамперед, на яю вигоди розраховуе кожен учасник угруповання i яю втрати при цьому недоощнеш або взагалi неоцiненi. У най-ширшому розумiннi кожен член союзу розраховуе на вигоди вщ вшьного руху капiталу, робочоï сили, товарiв i послуг. Водночас кожен iз них не мае штересу поступатися правами у внутршнш пол> тицi. Зокрема, польський уряд не сприймае критики щодо тисюв за-собiв масовоï iнформацiï. Великобриташя завжди була в опозицп до шших членiв СС у питаннях частковоï передачi свого суверенiтету на наднацюнальний рiвень, не увiйшла в зону евро, а тсля майже 45-рiчного перебування у складi Свропейського Союзу прийняла р> шення про вихщ iз нього.
Отже, вщповщь на питання, за яких умов можна забезпечити балансування iнтересiв у союзному об'еднанш держав, можна отри-мати, якщо прийняти умову, що «найвищий рiвень взаемного допо-внення рiзниx економiк досягаеться в результат спiвробiтництва краïн, якi мають приблизно однаковий рiвень добробуту» [3, с. 35]. Проте штеграцшш об'еднання, створюючись за територiальним принципом, включають до свого складу краши з рiзним рiвнем розвитку i вщповщно добробуту. Вони не можуть бути на спшьному ринку в однакових умовах, хоча можуть мати вигоди вщ новоï стандартизованоï системи закошв. Зокрема, вiд митного союзу ви-грають усi, але по-рiзному: бшьше тi, якi мають бiльший обсяг тор-гiвлi з краïнами-членами. Вщ вiльного пересування людей виграють також розвинуп краïни через можливiсть залучення квалiфiкованоï робочоï сили та штелектуального потенцiалу краïн, якi мають ниж-чий рiвень розвитку i добробуту населення.
У цiлому мiжнароднi репональш об'еднання iнтеграцiйного типу мають велию переваги щодо розвитку всix краш-члешв. Проте ïx недостатньо для вирiвнювання економiчниx i соцiальниx стан-дартв розвитку. Цим обумовлена необxiднiсть у знаходженш меха-нiзмiв «пiдтягування» аутсайдерiв до показникiв лiдерiв, що потре-буе консенсусу серед учасникiв союзу. Останне неможливо забез-
печити лише в умовах економiчного i валютного союзу та дотри-манням задекларованих ст. 6 i 49 Договору про Свропейський Союз критерiями щодо дотримання демократичних принципiв, принцишв свободи i пошани прав людини, а також принципу правово! дер-жави.
Попри наявнi переваги Свропейського Союзу, його привабли-вiсть для багатьох держав, яю виборюють перспективу вступу до об'еднання, усерединi СС посилюються тенденци, якi нинi познача-ються термiном «евроскептицим». Вiн проявляеться в негативному ставленш до евроiнтеграцiйних процешв, втратi вiри у майбутне европейсько! моделi спiвдружностi держав. Кореш цього явища вба-чаються у розмиванш европейсько! моделi. На щорiчних зборах Академи економiчних наук Укра!ни була висунута теза, «що тд-грунтя сучасного евроскептицизму полягае у розмиванш головнот конкурентно'1 переваги европейськот моделi - ТТ iнклюзивностi. «Загравшись» у вiртуально-бюрократичнi побудови, европейськi чиновники банально втратили курс динамiчних змш, що в останнi десятилiття вщбулися у глобалiзованiй економiцi, яка дедат мщ-нiше базуеться на мережевих засадах, i не помiтили, як еврорегуля-ци перетворилися на гальмо розвитку спiльноти, бо розвиток еко-номiки пiшов шляхом, який потребуе шшо! полiтики» [7, с. 1871.
Проте все ж таки лишаеться вщкритим питання визначення реальних причин поширення евроскепцису, нацiоналiзму, нацюнал-попутзму та вiдцентрових процесiв. Частково вони стають зрозумь лими на тт прискорення розвитку нових членiв СС не без сприяння розвинутих кра!н у фiнансовому i реформаторському напрямах. З точки зору науковщв Академи економiчних наук Укра!ни, «вiдно-вити европейську щентичшсть нацiональних спiльнот можливо лише через вщновлення iнклюзивностi европейсько! модели Еконо-мiчним пiдгрунтям для цього е становлення ново! мережево! еконо-мiки, в якiй головну роль вiдiграе людина яка, вщтак, е органiчно iнклюзивною» Г7, с. 1841. Саме з таких позицш треба конструювати модернiзацiйну структуру евроштеграцшно! моделi. Формула вирi-шення проблеми може формулюватися як до шклюзивносп через рiзноманiття.
Завдання, пов'язанi з дотриманням европейських цiнностей, не можуть бути виршеш водночас всiм ствтовариством. Вони по-требують певного часу, у деяких аспектах достатньо довгого. На приклащ Укра!ни можна бачити, що лише 5% населення Донецько! обласп пiдтримували в березнi 2013 р. змiну влади, яка вщбулася у лютому 2013 р. У твденних областях, крiм АР Крим, таких було
30%, у Дшпропетровсьюй i Запорiзькiй областях - близько 40%. На заxодi ж змшу влади пiдтримали бшьше 80%, на швноч^ в центрi та Киевi - бiльше 70%. Хоча загалом по материковiй Украш шд-тримка змiни влади перевищуе 50% при 30% опонентiв [5]. Таю вщмшност не можуть ^норуватися. I вони мають ураховуватися мехашзмами функцiонування союзу держав.
Отже, модель членства в СС мае мютити елементи, орiенто-ванi на виршення специфiчниx проблем досягнення iнклюзивностi окремими крашами. Такi елементи можуть мати прив'язку до ште-ресiв кожноï з краïн - членiв ствтовариства: як краïн-лiдерiв, так i краш, що наздоганяють ïx.
Нинiшнi протирiччя, якi загострилися в СС останшм часом, свiдчать про потребу в переxодi вiд «урiзаноï» форми пол^ичного союзу до бiльш широкоï. Очевидно, краши-члени мають бiльшою мiрою вщмовитися вiд свого суверенiтету на користь наддержавних органiв. Це потребуе прийняття конституци СС, яка була схвалена 17-18 червня 2004 р. на Самт Свропейського Союзу, а 29 жовтня 2004 р. пiдписана у Римi главами 25 держав та урядiв як Угода про Конститущю Свропейського Союзу. У цьому документ зафшсоваш головнi цiлi, завдання та функци СС, органiзацiйна структура та процедура прийняття ршень, права та обов'язки вшх европейських органiв управлшня, а також напрями дiяльностi оргашзаци. Однак европейський конституцiйний процес був призупинений через не-гативнi результати референдуму населення Франци та Нiдерландiв 29 травня i 1 червня 2005 р.
Невдалий референдум у СС щодо прийняття спiльноï конституци повинен не зупинити конституцшний процес, а продовжити його з метою пошуку прийнятних для вшх норм спiвжиття. При цьому не можна виключати й розробку законодавства СС, за яким краïни, яю мають низький рiвень розвитку, повинш тимчасово бшь-шою мiрою поступитися своïм суверенiтетом. При цьому не можна виключати для окремих держав набуття особливоï форми протекторату Свропейського Союзу або однiеï з держав-члешв. Наразi можна використати на час досягнення стандартв певних европейських цшностей елементи вiльноï асоцiйованоï держави як рiзно-виду протекторату.
Висновки
1. Процеси регiоналiзацiï на Свропейському континент роз-виваються з урахуванням цившзацшних цiнностей, якi нагромади-лися за багатовшову iсторiю формування нацiональниx держав.
2. У контексп евроштеграцшних прагнень Украша мае розви-нути тенденци, притаманш крашам Свропейського Союзу. При цьому мають бути дослiдженi форми ушфшацп адмшютративно-територiального устрою. Натомiсть, орiентацiя подальших репона-льних дослiджень мае включати аспекти iсторичного, етнiчного, де-мографiчного характеру.
3. У регюнальнш полiтицi багатьох краш Свропейського Союзу особлива увага придшяеться юторичним i культурним аспектам. Франщя видiляеться в окремий регiональний блок. Вона мае 37 юторичних провшцш. Доцiльно в системi регiональних до-слiджень вивчити можливiсть адаптаци такого европейського до-свiду щодо можливост його адаптацп в Укра1ш.
Л^ература
1. Александров-Деркаченко П. П. Европейская школа федерализма. Современная Европа. 2016. № 4 (70). С. 118-129.
2. Бенчмарктгрег1ональногорозвитку крагн Сх1дног Свропи: Болгаргя, Польща, Словаччина, Украша: моногр.; за наук. ред. А. I. Крисоватого, С. В. Савельева. Тернотль: ТНЕУ, 2018. 650 с.
3. Булатова О. В. Рег1ональна складова глобальних ттегра-цтних процеав : монографiя. Донецьк: ДонДУ, 2012. 380 с.
4. Булатова О. В. Концептуальш основи мiжнародноl регю-налiзацil в контекст глобального розвитку. Рег!ональт перетво-рення у свтовому та украгнському вим1рах : монографiя; за наук. ред. А. I. Крисоватого, С. В. Савельева. Тернотль : ТНЕУ, 2016.
5. Вишлшський Г. Про «шклюзившсть». Украгнська правда. 2014. 19 квгт. URL: http://www.pravda.com.ua/columns/2014/04/19/ 7023016/.
6. Геець В. Конф^уращя геопол^ично! карти св^у та li про-блемнють. ЕкономЫа Украгни. 2006. № 1. С. 4-15.
7. Звгт Президи АЕН Украши на щорiчних загальних зборах 12-13 травня 2017 р.: проект. В1сник економiчноí науки Украгни. 2017. № 1.
8. Эльянов А. Экономическая модернизация развивающихся стран в региональном разрезе. Мировая экономика и международные отношения. 2004.
9. Лук'яненко Д. Г. Стратеги економiчногорозвиткуумовах глобалiзацií: монографiя; за ред. Д.Г. Лук'яненко. Кшв: КНЕУ, 2001. 538 с.
10. Мазараю А. А., Юхименко В. В., Мельник Т. М. npiopu-тети нащонального економiчногорозвитку в KOHmeKcmi глобальних виклиюв : монографiя у 2 ч.; за ред. В. М. Гейця, А. А. Мазаракг Ки1в: Ки1в. нац. торг-екон. ун-т, 2008. Ч. I.
11. Новарегiональна полтика для новог Украгни: анал^ична доповщь. Ки1в: 1нститут сусmльно-економiчних дослiджень, 2017. 76 с.
12. Репональш аспекти мiжнародних вщносин. URL: http://stud.com.ua/36573/politologiya/regionalni_aspekti_mizhnarodnih _vidnosin.
13. Регiональнi перетворення у свтовому та украгнському вимiрах:: монографiя; за наук. ред. А. I. Крисоватого та С. В. Савельева. Тернопшь: ТНЕУ, 2016. 388 с.
14. Саломатин А.Ю., Наквакина Е.В. Динамика партийно-политического развития федеративных государств Европы (середина XIX - начало XXI в.). Проблемы федеративных отношений в странах Европы; под ред. А.Ю. Гулякова. Пенза, ПГУ, 2017.
15. Слшецька ЮМ. Вщ Свропи держав - до Свропи регютв: трансформащя ще! державного суверенитету. Грат. 2015. № 12/1 (128). С. 69-73.
16. Шифф М., Уинтерс А. Региональная интеграция и развитие; пер. с англ. Москва: Издательство «Весь мир», 2005.
17. Шнирков О. I. Свропейський Союз у глобальному тнова-цтному просторi. Ки1в: Видавничо-полiграфiчний центр «Кш'всь-кий ушверситет», 2008. 144 с.
18. Юмашев Ю. М. Европейская идея и ее развитие от "Христианской республики" до Европейского союза. Труды Института государства и права Российской академии наук. 2015. № 3.
19. Baldwin R. Twenty-First Century Regionalism, Doha, and the Future of the WTO. Electronic Policy Program. April 7, 2011.
20. Ballassa B. The Theory of Economic Integration. Home-wood, Illinois: Richard D. Irvin, 1961. 304 р.
21. Towards a Europe of the Regions& Visions and Reality from a Critical Perspective / Susana Borrás-Alomar, Thomas Christiansen and Andrés Rodríguez-Pose. Regional Politics and Policy. 1994. № 4. P. 127. URL: http://www.urenio.org/wp-content/uploads/2010/02/Towards-Europe-of-the-Regions.pdf.
22. Farrell M., Hettne B., Langenhove L. Global Politics of Regionalism. Pluto Press. 2005. 336 p.
23. It is time for a Europe of Regions. URL: http://blog.unitee.eu/ archives/from-our-magazine/it-is-time-for-a-europe-of-regions.
24. Jolli S. K. A Europe of Regions? Regional Integration, SubNational Mobilization and the Optimal Size of States. Duke U. 2006.
25. Kohr L. The Breakdown of Nations. London: Routledge and Kegan, 1957.
26. Loughlin J. Europe of the Regions" and the Federalization of Europe. URL: https: //academic. oup. com/publius/article-abstract/26/4/ 141/1884739?redirectedFrom=PDF.
27. Lombaerde P. Multilateralism, regionalism and bilateralism in trade and investment: 2006 world report on regional integration. United Nations Conference on Trade and Development: Springer, 2007. 277 p.
28. McGinnis M. Bioregionalism. London: Routledge, 1999.
231 p.
29. Molle W. The Economic of European Integration: Theory, Practice, Policy. Aldershot: Alshgate Publishing, 2001.
30. Palaver W. Leopold Kohr: Prophet of a Federal Europe?'. Telos. 1991. No.91 (Spring). Р. 91.
31. Passi A. Region and place: Regional identity in question. Progress in Human Geography. 2003. Vol. 27, Issue 4. Р. 475-485.
Надшшла до редакцП 27.11.2017р.
О.В. Латишева
АНАЛ1З ВПЛИВУ ЕКОЛОГ1ЧНОГО ЧИННИКА НА Р1ВЕНЬ СТШКОСТ1 РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ НАЩОНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ
В останш десятилотя еколопчний чинник усе вщчутшше впливае на характер eK0H0Mi4H0r0 розвитку, на життeвi штереси, як кожно! окремо! людини, так i людства в цшому. Це обумовлено тим, що в сучасних умовах господарювання еколопчний чинник е клю-човим елементом економiчних вщносин, а в окремих (особливо
© О.В. Латишева, 2017
