CC BY
33
класу, а також пщклаав сукупноси об'екпв: часу, го-динниюв та шкал вимiру часу туризму як зайнятоси населення в сучасних умовах поглиблено будуть розг-лянутi в подальшому.
Список використаних джерел
1. Осипов Ю.М. Опыт философии хазяйства (ха-зяйство как феномен культуры и самоорганизующаяся система. Москва: Изд-во Московского университета, 1990. 382 с.
2. Кратвша Г.О. Системно-онтолопчний аналiз трансформаций зайнятостi в сучасних умовах. Вкник економтног науки Украти. 2013. №1(23). С. 69-72.
3. Колот А.М. Наука про працю i сощально-тру-довi вщносини: становлення, начала теоретико-мето-дологiчного оновлення. Праця в ХХ1 столiттi: HoeimHi тенденци, сощальний euMip, тновацшний розвиток. Ктв: КНЕУ, 2012. Т. 1. 660 с.
4. Noy N.F., McGuinness D.L. Ontology Development 101: A Guide to Creating Your First Ontology' / Stanford Knowledge Systems Laboratory Technical Report KSL-01-05 and Stanford Medical Informatics Technical Report SMI-2001-0880, March 2001. URL: http: //protege.stanford.edu/publications/ontologydevelopment /ontolo-gy101.html.
5. Gruber T. R. A translation approach to portable ontology specifications. Knowledge Acquisition, 1993. №5 (2). Pp. 199-220.
6. Философско-методологические основания системных исследований: системный анализ и системное моделирование: сб. статей, ВНИИ системных исследований. Москва: Наука, 1983. 324 с.
7. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Системный анализ: проблемы, методология, приложения. Киев: Наукова думка, 2005. 744 с.
8. Словарь по искусственному интеллекту / авт.-сост. А.Н. Аверкин, М.Г. Гаазе-Рапопорт, Д.А. Поспелов. Москва: Радио и связь, 1992. 256 с.
9. Добров Б.В., Лукашевич Н.В., Невзорова О.А., Федунов Б.Е. Методы и средства автоматизированного проектирования прикладной онтологии. Известия РАН. Теория и системы управления. Москва, 2004. № 2. C. 58-68.
10. Невзорова О. А. Онтолингвистические системы: методологические основы построения. Научная сессия МИФИ-2007. Интеллектуальные системы и технологии: сб. науч. трудов. Москва, 2007. С. 84-85.
11. Методология анализа предметных знаний: методический комплекс по дисциплине «Современные проблемы науки». URL: http://old.ulstu.ru./ people/ SOSNIN/umk/Modern_Scientific_Problems/beloborodov /item_znan.htm.
12. Економ^ пращ та соцiально-трудовi вщносини / [А.М. Колот, О.А. Гршнова, О.О. Герасименко та ш.]; за наук. ред. А.М. Колота. Ки!в: КНЕУ, 2009. С. 711 с.
13. Ефремова Т.Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. Москва: Русский язык, 2000.
14. Петюх В.М. Ринок пращ. Ки!в: КНЕУ, 1999. 288 с.
15. Смирнов В.А. Уровни знания и этапы процесса познания. Москва, 2001. С. 311—338.
16. Большая советская энциклопедия. Москва: Сов. энциклопедия, 1976. Т. 25. 600 с. (С. 564).
М. Ю. Куриляк
Тернопыьський нацюнальний економiчний утверситет
ПАРАДИГМА РЕФОРМУВАННЯ АДМШ1СТРАТИВНО-ТЕРИТОР1АЛЬНОГО
УСТРОЮ УКРА1НИ НА Р1ВН1 NUTS-1
Постановка проблеми. Вихщ економiки Укра!ни з кризового стану i перехщ на шлях сталого розвитку зу-мовлюе необхщшсть проведення системних реформ, серед яких одшею з головних е модершзащя адмшст-ративно-регюнального устрою. Вони повинш змшити роль регюнального фактору у побудовi держави зага-льного добробуту через переорiентацiю дiяльностi ни-зових ланок державного управлшня з використання екстенсивних метсдав на формування ново! шновацш-но! економiки. Це означае, що надалi не можна обме-жуватися лише покращенням законодавства, а треба сформувати такий устрш, який забезпечить перехщ кра!ни до сталого економiчного розвитку.
1 Izdebski H. Samorzqd terytorialny. Podstawy ustroju i dziatalnosci. Warshaw, 2014.
2 Quattlebaut Ch. A. Development of the regional control system. Harvard University press : Cambridge, Massachussetts, London. 2004. 318 p.
3 Sokotowicz M. Rozwyj terytorialny w swietle dorobku
ekonomii instytucjonalne. Przestrzen — bliskosc — instytucje.
Lydz, 2015. 280 s.
Аналiз останн1х дослщжень i публiкацiй. Основний теоретичний i практичний висновок по вивченню розвитку репошв зробили представники захщно! еко-номiчноl думки. Варто вiдзначити роботи Г. 1здебю (Izdebski Н.)1, (ОиаШеЬа^ Ch. А.)2, М. Соколовiча (Sokotowicz М.Е.)3, А. Дирка4. Серед втизняних на-уковцiв, як1 дослщжували аспекти територiально адмь нiстративно-територiального устрою в аспектах евро-штеграцп, видшимо працю колективу авторiв за зага-льною редакцiею Ю. Ковбасюка i М. Орлатого5. Проблеми реформ адмiнiстративно-територiального устрою в Укра!ш дискутуються у монографiях за науко-вою редакцiею А. Крисоватого i 6. Савельева6. Попри
4 Анер Д. бвропейська рег1ональна пол1тика: надх-нення для кра!н, що не входять до 6С? ЕЕигоре.
5 Адмшютративно-територ1альний устр1й кра!н 6в-ропейського Союзу: навч. пос1б. / за заг. ред Ю. В. Ковбасюка, М. К. Орлатого. Ки!в: НАДУ, 2015. 628 с.
6 Регюнальш перетворення у св1товому та украшсь-кому вим1рах: моногр. / за наук. ред. А. I. Крисоватого та 6. В. Савельева. Тернопшь: ТНЕУ, 2016. 388 с.;
наявшсть публжацш украшських i заруб1жних aBTopiB, проблема a^imcTpaTraHO-Tepm-opianbHore устрою по-требуе подальшого розвитку. Зокрема, ниш особливо! актуальности набувае потреба в обГрунтуванш прове-дення реформ у цш cфepi.
Метою статп е обГрунтування пpoпoзицiй щодо реформи aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльнoгo устрою Украши в кoнтeкcтi евpoiнтeгpaцiйнoгo розвитку.
Виклад основного MaTepiany. У розвитку адмшст-paтивнo-тepитopiaльнoгo устрою кра!ни бвропейсь-кого Союзу пройшли бaгaтopiчний шлях реформ. При цьому виршувалося двоедине завдання: впровадження загальноевропейських пpинципiв i норм репонально! пoлiтики 6С i врахування нащональних особливостей, що сформувалися протягом юторичного розвитку кра-1ни. Загальна модель реформування мала у сво!й ос-нoвi тpиpiвнeвy систему стандарта тepитopiaльнoгo подшу кра!н для статистичних цшей (NUTS), що за-безпечувала yнiфiкaцiю основних пiдхoдiв до европей-сько! peгioнaлiзaцil.
Адмiнicтpaтивнo-тepитopiaльний ycтpiй держа-ви — це система, яка мае тенденщю до сталого удоско-налення. Однак в пepioд реформ його елементи наби-рають piзнoгo значення. Серед них нaйвaжливiшим е вищий piвeнь aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльнoгo устрою, тому вш е пpiopитeтним.
Репональний розвиток европейських кра!н вщбу-вався на ocнoвi принципу cпaдкoвocтi форм та еконо-мжо-сощально! дoцiльнocтi. В давнину так само роз-вивалися peгioни Укра1ни. Вiдзнaчимo icнyвaння Ки-!вського, Чepнiгiвcькoгo, Галицько-Волинського кня-зiвcтв чaciв Ктвсько! Pyci, за Богдана Хмельницького Укра1на подшялася на полки. У piзнi часи icнyвaли кра!, зeмлi, округи тощо. На вiцмiнy вiд бiльшocтi европейських кра!н, в Укра'1ш, особливо на територп, що
Адмiнiстpaтивно-тepитоpiaльний по;
входила до Росшсько! iмперiI, протягом останнiх сто-лiть домiнував переважно колонiальний щдхщ. 1накше й не могло бути, адже в абсолютистськш системi лише центральна влада в особi монарха визначае адмшст-ративно-територiальний подш кра!ни. Iмперiя здшс-нювала територiальний устрш з огляду насамперед на утримання територ!! Укра'1ни пiд сво'1м володшням. Зрозумшо, що при цьому бралися до уваги можливостi вiйська, полщейського контролю i органiв стягування податюв.
1снуюча система адмшстративно-теритс^аль-ного устрою Укра!ни у сво'1й основi сформувалася пiсля Першо'1 свггово! вiйни. До дев'яти губернш було включено 53 округи (табл. 1). Останш дшилися на 706 районiв. При цьому кожна губершя мала вiдносно невелику кшьюсть округiв. Найменшу кшьюсть окру-гiв мала Волинська губернiя (3). Харювська i Чертпв-ська губернп дшилися на 5 округiв, Одеська i Подшь-ська — 6 окрупв i Донецька, Катеринославська та Ки-!вська — по 7 окрупв. Змши, що вiдбулися у 1924 р. полягали у передачi Таганрозького i Шахтинського округiв до складу РРФСР та створенш Молдавсько'1 Автономно! Радянсько! СоцiалiстичноI Республiки. Водночас скасоваш Малинський (1924 р.) та Балтсь-кий (1924 р.) округи. Зрештою 3 серпня 1925 р. лжы-довувалися губернп i одночасно Бердянський, Гай-синський, Красноградський Олександршськш, Охтир-ський, Сновський i Шевченювський округи.
Наявнiсть великого числа окрупв призвело до того, вони були малочисельш. 1з 40 округiв лише Ки-!вський, Полтавський i Харювський мали чисельнiсть населення вищу за один мшьйон. Чисельнiсть насе-лення шших округiв була у пром1жку вiд 500,0 до 1 000,0 тис.
Таблиця 1
*
Украши станом на квггень 1923 р.
Волинська гyбepнiя (3 округи): 1. Житомирська 2. Коростенська 3. Шепетавська Ки!вська гyбepнiя (7 округ): 1. Бepдичiвcькa 2. Бiлoцepкiвcькa 3. Ки!вська 4. Корсунська 5. Малинська 6. Уманська 7. Черкаська Полтавська гyбepнiя (7 округ): 1. Золотоноська 2. Красноградська 3. Кременчуцька 4. Лубенська 5. Полтавська 6. Прилуцька 7. Роменська
Донецька гyбepнiя (7 округ): 1. Бахмутська 2. Луганська 3. Мapiyпoльcькa 4. Старобшьська 5. Таганрозька 6. Шахтинська 7. Юзiвcькa Одеська губернш (6 округ): 1. Балтська 2. Лисаветградська 3. Микола!вська 4. Одеська 5. Першомайська 6. Херсонська Хартвська гyбepнiя (5 округ): 1. Богод^вська 2. 1зюмська 3. Куп'янська 4. Сумська 5. Харк1вська
Катеринославська губернш (7 округ): 1. Бердянська 2. Зaпopiзькa 3. Катеринославська 4. Кpивopiзькa 5. Мелггопольська 6. Олeкcaнцpiйcькa 7. Павлоградська Подшьська гyбepнiя (6 округ): 1. Вшницька 2. Гайсинська 3. Кам'янецька 4. Мoгилiвcькa 5. Пpocкypiвcькa 6. Тульчинська Чернтвська гyбepнiя (5 округ): 1. Конотопська 2. Нiжинcькa 3. Нoвгopoц-Сiвepcькa 4. Сновська 5. Чернтвська
* Сформовано автором за: Округи УСРР 1923-1930 роки. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0% BA%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B8_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0_1923%E2%80%941930.
Бенчмаркшг репонального розвитку кра!н Схiцнoi / за наук. ред. А. I. Крисоватого та 6. В. Савельева. Тер-бвропи: Болгарш, Польща, Словаччина, Укра1на: моногр. нопшь: ТНЕУ, 2018. 430 с.
Новий етап реформування адмшстративно-тери-тс^ального дшення Укра!ни почався у 1930 р. Вш по-лягав у лiквiдацil округiв i створеннi 503 адмшстра-тивних одиниць. Вони були сформован як двоступе-нева система управлiння, яка складалася з 484 районiв, 18 мют республiканського пiдпорядкування та 11 рай-ошв АМРСР.
З 1932 р. в адмшстративному подМ Укра1ни почали формуватися област як адмшстративш одиницi вищого порядку. На 27 лютого 1932 р. у складi УРСР були створеш Вiнницька, Дншропетровська, Ки'ш-ська, Одеська i Харювська областi, а також Молдав-ська Автономна Радянська Соцiалiстична Республiка. Крiм того, iснували 4 мiськi ради центрального тдпо-рядкування (Луганська, Маклвська, Марiюпiльська, Сталiнська) та 13 райошв центрального пщпорядку-вання. Пiзнiше були створеш ще двi областi — Доне-цька i Чернiгiвська.
Поступово Украша була переведена на обласну систему адмшстративного дшення. На 10 ачня 1939 р. республiка мала 15 областей i Молдавську АРСР. Напередодш вiйни з фашистською Шмеччи-ною, тобто на 22 червня 1941 р. на територп УРСР ю-нувало 23 областi, зокрема Волинська, Дрогобицька, Ровенська, Станiславська, Тарнопшьська (назва тз-нiше змiнена на Тернопшьську), Чернiвецька, Аккер-манська (тзнше перейменовану на 1зма1льську), Кам 'янець- Подшьська.
З 1954 р. адмшстративний подш Укра1ни скла-дали 25 областей (табл. 2). За цей час Кримська область набула статусу автономно1 республiки. Вщпо-вщно статус областi мають 24 регюни. Ки1в i Севастополь вщносяться до мiст республiканського пщпоряд-кування. Отже, на нинiшнiй час Украша використовуе адмшстративно-теритс^альну структуру, що дюта-лася !й у спадок вщ Радянського Союзу.
Таблиця 2
Обласп Укра'ши пiсля 1959 р._
№ з/п Область Площа (км2) Населення 1 гачня 1976 р. Населення 1 йчня 1987 р. Склад
1 Вшницька 26 513 2 073 000 1 947 000 26 райошв
2 Волинська 20 144 1 011 000 1 035 000 15 райошв
3 Луганська 26 684 2 819 000 2 849 000 18 райошв
4 Дншропетровська 31 974 3 570 000 3 857 000 20 райошв
5 Донецька 26 517 5 141 000 5 368 000 18 райошв
6 Житомирська 29 832 1 585 000 1 543 000 22 райони
7 Закарпатська 12 777 1 134 000 1 206 000 13 райошв
8 Запор1зька 27 180 1 894 000 2 064 000 18 райошв
9 1вано - Франшвська 13 928 1 311 000 1 382 000 14 райошв
10 Кшвська 28 970 3 888 000 4 446 000 26 райошв 1 1 мюькрада (Кшв)
11 Кровоградська 24 588 1 261 000 1 229 000 21 райошв
12 Кримська 26 945 2 062 000 2 397 000 15 райошв 1 1 мюькрада (Севастополь)
13 Льв1вська 21 833 2 517 000 2 686 000 20 райошв
14 Микола1вська 24 598 1 215 000 1 309 000 19 райошв
15 Одеська о 33 310 2 543 000 2 623 000 26 райошв
16 Полтавська 28 748 1 733 000 1 722 000 25 райошв
17 Р1вненська 20 047 1 095 000 1 171 000 15 райошв
18 Сумська 23 834 1 435 000 1 427 000 18 райошв
19 Тернопшьська 13 823 1 173 000 1 152 000 16 райошв
20 Харк1вська 31 415 2 976 000 3 163 000 25 райошв
21 Херсонська 28 461 1 113 000 1 231 000 18 райошв
22 Хмельницька 20 645 1 577 000 1 525 000 20 райошв
23 Черкаська 20 900 1 554 000 1 529 000 20 райошв
24 Черншецька 8 097 880 000 918 000 10 райошв
25 Черн1г1вська 31 865 1 515 000 1 422 000 22 райони
Разом 603 628 49 075 000 51 201 000 480 райошв 1 2 мтськради
Мiж тим, з к1нця 80-х роив XX столггтя тенденцп розвитку свггово! економiки суттево змiнилися завдя-ки глобалiзацil та проривним зрушенням у науково-технологiчнiй сферi. Послабився вплив географiчного фактору на просторовий розвиток завдяки зростанню мобiльностi факторiв виробництва. Зрештою зрiс рь вень ушфшацп умов розвитку регiональних спшьнот та «екстеритс^альшсть» локальних середовищ. Це спричинило поступову вiдмову вiд пострадянського пiдходу до формування регюнально1 полггики на ос-новi розвитку нацюнальних економiко-господарських комплексiв. Альтернативою нового регiоналiзму стало
1 Гриценко А., Песоцька 6. Формування шформа-цшно-мережево1 економ1ки. Економiчна mеорiя. 2013. №1.
С. 5-19.
впровадження регiональних моделей розвитку на основi включення до глобальних ланцюгiв вартостi транснацiональних виробничих мереж. Як зазначають А. Гриценко i 6. Песоцька, «глобалiзацiя надае нацю-нальним регiонам статусу стратегiчних гравщв свгго-вого ринку, перетворюючи !х на активних автономних суб'ектiв м1жнародно1 системи конкурентно1 взаемо-
д!!»1.
Зростання «ваги», так званих, «м'яких» конку -рентних переваг регiональноl економiки, яю поляга-ють у створеннi сприятливих умов для залучення та ефективного використання ресурав, що складають ос-
нову ново1 eкoнoмiки, змшюе цшi peгioнaльнoi поль тики. Вони у пpiopитeтнoмy порядку opiентyютьcя на забезпечення належно! якocтi життя населення реп-ону.
Нова парадигма регюнального розвитку, яка стала домшуючою з початку XXI cтoлiття, «вщкидае» тpaдицiйний пaтepнaлicтcький пiдхiд до регюнального розвитку. Вона opiентyетьcя «на створення умов для просторового розвитку на принципах змщнення кон-кypeнтocпpoмoжнocтi регюнально! eкoнoмiки, li здат-нocтi генерувати ресурси для модершзацшного розвитку, виршення переважно! бiльшocтi проблем розвитку на локальному piвнi на засадах cyбcидiapнocтi»1. На цiй ocнoвi забезпечуеться отримання головних eфeктiв вщ використання pecypciв peгioнaльнoгo розвитку.
Рeaлiзaцiя ново! парадигми peгioнaльнoгo розвитку кра!нами бвропейського Союзу включала де-цeнтpaлiзaцiю влади, набуття необхщно! cyб'ектнocтi aдмiнicтpaтивнo-тepитopiaльними утвореннями, опти-мiзaцiю кiлькocтi cyб'ектiв, iнтeгpoвaнicть регюнально! eкoнoмiки у зaгaльнoнaцioнaльнy eкoнoмiчнy структуру. Основою формування сучасно! пoлiтики регюнального розвитку е iмплeмeнтaцiя Угоди про асощащю мiж Укра!ною та 6С, яка opiентyе на впро-вадження европейських yпpaвлiнcьких моделей. Вод-ночас проведення регюнальних реформ мае дотриму-ватися вимог основних дoкyмeнтiв об'еднано! бвропи, яю визначають принципи регюнально! пoлiтики. До них вiднocятьcя «Кepiвнi принципи сталого просторового розвитку» (Guiding Principles for Sustainable Spatial Development of the European Continent) Ради бвропи та «бвропейська перспектива просторового розвитку (До збалансованого i сталого розвитку територш 6С)» (European Spatial Development Perspective (Towards Balanced and Sustainable Development of the Territory of the European Union), ESDP) бвропейського Союзу. Важливим документом е також стратепя eкoнoмiчнoгo розвитку 6С на ам роив «бвропа 2020: стратег ро-зумного, стшкого та всеосяжного зростання» (Europa 2020. A strategy for smart sustainable and inclusive growth).
З огляду на положення Угоди про асощащю м!ж Укра!ною та 6С, документи 6С у cфepi регюнально! политики та дocвiд кра!н 6С регюнальш реформи по-виннi включати змiни на вищому piвнi адмшютра-тивно тepитopiaльнoгo устрою кра!ни. У зв'язку з цим варто наголосити, що у пocтcoцiaлicтичних кра!нах регюнальш реформи були пов'язанш iз евроштеграцш-ними ycтpeмлiннями i передбачали пiдгoтoвкy кра!ни для ефективно! peaлiзaцii пoлiтики зближення з 6С.
У Пoльщi в 1999 р. були створенш воеводства як новий суб'ект мюцевого самоврядування, який вщпо-вщав piвню NUTS-2. Вiн став основою для нового те-pитopiaльнoгo подшу та peaлiзaцii зaхoдiв пoлiтики згуртованоси пicля вступу до 6С у травш 2004 р. На
1 Жалшо Я. А., Жук В. I., Фшшенко А. О. , Шевченко О. В. Нова репональна полигска для ново! Укра!ни / пiд заг. ред. Я. А. Жалшо. Ки!в: 1нститут суспшьно-еко-номiчних дослiджень, 2017. С. 4.
2 Розрахунки автора за: Свтухович О., Пшигодсь-кий З. Концепцш регюнального розвитку Польщi // Регi-
ональт перетворення у свтовому та европейському euMi-раХ: монографш / за наук. ред. А. I. Крисоватого та С.В. Савельева. Тернопшь: ТНЕУ, 2016. С. 297-298.
регюнальний розвиток iз структурних фондiв i фонду згуртованостi СС в перюд 2004-2013 рр. Польща отри-мала близько 73,3 млрд евро (за щнами 2004 р.)2.
Система адмiнiстративно-територiального управ-лiння Словаччини (табл. 3) створена як однорiвнева у 1990 р. i складалася iз 2800 мунiципалiтетiв рiзних розмiрiв. У 2002 р. почали функцюнувати 8 регюнальних оргашв влади, яю законом класифiкувалися як самоврядування вищих теритс^альних одиниць.
Регiони Словаччини (2014 р.)
Таблиця 3
Вища теритс^а-льна одиниця Площа (км2) Населення Кшькють мунщи-палиетш
Регiон Братислава 2053 625 167 73
Регюн Трнава 4148 558 677 251
Регiон Тренчин 4501 591 233 276
Регюн Нири 6343 684 922 354
Регiон Жил1ни 6788 690 449 315
Регiон Банська Бистрща 9455 655 359 516
Регiон Прешов 8993 819 977 665
Регiон Кошице 6753 795 565 440
Словаччина 49 034 5 421 349 2890
* Розвиток регюнально! концепцп Словаччини / Камша Борсекова, Соня Чапкова, Фшш Флашка, Стат-слав Колошта, Катарша Вiталiшова / Регюнальш перетворення у свтовому та европейському вимiрах: монографiя / за наук. ред. А. I. Крисоватого та С.В. Савельева. Тернопшь: ТНЕУ, 2016. С. 315.
Болгарiя подшяеться на 6 регюшв, як1 мають 28 областей. Водночас, у Болгар!! видшеш територ!! на рiвнi 1, що не е теритс^ально-адмшютративними оди-ницями. До них вщносяться, по-перше, Швшчна i Пiвденно-схiдна Болгарiя, де видшяються Швтчно-за-х!дний, Пiвнiчно-ценгральний, Швтчно-схщний i П1в-денно-схщний регiони. По друге, Швденно-захщна i П1в-денно-центральна Болир1я.
Територй, що не вiднесенi до теритсрйально-адмшю-тративних одиниць, вид!ляються i на р1вш 2. Вони вклю-чають регiональнi центри в кшькосп 5 — у П1вденно-за-Хдному регiонi; 5 —у Пiвденно-центральному регют; 4 — у Швшчно-схщному регют; 4 — у Швденно-схщному регют; 5 — у Швденно-захщному регют i 5 — у Швденно-центральному регiонi.
Адмiнiстративно-територiальнi одинищ БолгарГ! сформованi на р1вш 3 i включають 28 районiв. Для цшей мiсцевого самоврядування виокремлюють пiдрiвень, що налiчуе 265 мунiципалiтетiв. Вщповщно до даних ЕКАТТЕ [болг. Единен классивикатор на администра-тивно-териториалните териториалните единици — Сди-ний класиф^тор адмiнiстративно-територiальниx i те-риторiальниx одиниць] болгарсью мунiципалiтети об'ед-нують 5265 мют та сш3.
3 Розвиток концепцп регiоналiзацi! в Болгари / Маргарита Богданова, Евелина Парашкевова, Евгет Тодоров, Ева Цветанова // Регональт перетворення у свтовому та европейському вимiраХ: монографш / за наук. ред. А. I. Крисоватого та С.В. Савельева. Тернопшь: ТНЕУ, 2016. С. 323.
*
Отже, включения постсощалютичних краш у евро-iнтеграцiйнi процеси i вступ до Свропейського Союзу су-проводжувався приведенням адмшютративно-терито^а-льного устрою у вщповщшсть до викликв свiтового роз-витку i нацюнальних особливостей. При цьому, загальна орieнтацiя була единою — кожна краша мала за основу прийняти розроблений Свропейським Союзом стандарт — номенклатуру теритс^альних одиниць для цшей статистики (NUTS).
Порiвняння кiлькостi створених у законодавчому порядку регюшв Украши з найбшьшими за терито-рiею европейськими кра1нами свiдчить про п певне «лщерство» (табл. 4). Так, Iталiя мае 20 регiонiв, 1спа-нiя — 19, Нiмеччина i Польща — по 16, а Великобри-танiя взагалi складаеться з 4 адмшютративно-терито-рiальних частин вищого рiвня, як1 насправдi е И юто-ричними провiнцiями, а саме: з Англи, Уельсу, Шот-ландп та Швшчно1 ^ландп. Аналогiчна тенденщя збе-рiгаеться i в регюнах другого рiвня. Водночас серед найбшьших кра1н бвропи Укра1на мае найменшу се-редню чисельнiсть населення в регюнах вищого рiвня i в регюнах другого рiвня. Дещо шакше виглядають показники територiальних розмiрiв украшських регю-нiв на европейськш мат. Проте це стосуеться лише регюшв першого рiвня, за розмiром яких Укра1на по-ступаеться Великобританп та 1спанп i знаходиться практично на одному рiвнi з Нiмеччиною. Середня площа регiонiв другого рiвня в Укра1ш менша лише за британську й iспанську.
Зростання ролi регюшв у соцiально-економiч-ному розвитку обумовлюе доцiльнiсть постановки пи-тання щодо !х кiлькостi i розмiру. Виршуючи його, треба виходити з того, що малi дрiбнi територiальнi утворення мають обмежеш ресурси для устшно1 кон-куренцп в умовах глобалiзацil та переходу до еконо-мiки знань. Негативний вплив територiального фактору може швелюватися за рахунок большого вклю-чення у мережеву економiку, проте це не завжди вда-еться. Не випадково в крашах бвропи найбшьш роз-виненими i свого роду двигунами розвитку е найбь льшi регiони. У Шмеччиш — це Баварiя, в 1спанп — Каталонiя, Валенсiя i Мадрид, в Ггали — Ломбардiя, Сицилiя, Венето i Турин.
Малий регiон — малi можливостi. Це вщчуваеться пiд час проведення дискусш щодо децентралiзацil. Нинi украшсью дослщники i полiтики «захопилися»
1 Без укрупнення областей децентрал1зац1я немож-лива. 11.04.2015 р. URL: http://novezakarpattya.com/
uk/post/28355/.
Реформування адмiнiстративно-територiального устрою Украши в контексп евроштеграцшно1 стратеги по-требуе вирiшення великого комплексу питань. При цьому прюритет мае бути вщданий вищому рiвню, адже шакше утвориться розрив у ланцюжку теритсральних трансформацiй. Водночас необхiдно врахувати досвщ проведення регiональних реформ у крашах 6С.
Таблиця 4
вирiшенням питань розширення повноважень та фь нансових ресуретв на рiвнi мiста, села, селища i тери-торiальних громад. Залишаеться вiдкритим питання щодо джерел фiнансування великих проектiв, особливо наукових та шфраструктурних, реалiзацiя яких потребуе концентрацп ресурсiв, що формуються як-найменше великими адмiнiстративно-територiаль-ними одиницями.
Звiряючи укра1нськ1 пiдходи до регiональних реформ з досвщом заруб1жних краш, потрiбно означити зворотний пiдхiд. Заруб1жш експерти вiддають прiори-тет крупним регюнам. Так, директор представництва Фонду iменi Фр1др1ха Еберта в Укра1ш Штефан Мой-зер вважае, що обласп — «надто малi утворення. Варто створити десять-дванадцять сильних регюшв, яю би були справдi життездатними i мали би змогу планувати розвиток регiону. На наш погляд, в украшськш сис-темi було би складно за один крок провести децентра-лiзацiю та зробити так, аби одразу посилити найдрiб-нiшi утворення — мiста i села»1.
Дискусiя щодо того, з чого починати реформи ре-гюнального розвитку, вiддзеркалюе лише одну сторону проблеми. Лопчно стверджувати, що доцшьно комплексно реформувати регiональнi структури. За та-ко! умови регюн матиме можливiсть для «довгого стрибка». Проте в Украlнi вже розпочато реформування з нижнього рiвня. За тако1 тактики реформ треба визначити рацюнальш послiдовнiсть i темп змш. Затягування гальмуватиме отримання очiкуваного ефекту та девальвуе саму реформаторську iдею.
З огляду на те, що середнш розмiр регiонiв за чи-сельнiстю населення у великих крашах бвропи варiю-еться мiж 2 i 3 млн оаб, а в Украlнi вiн складае 1,7 млн осiб, доцгльно вибрати тактику проведення регюналь-них реформ, орiентовану на збiльшення регiонiв першого рiвня. Водночас варто врахувати, що Украша мае
Порiвняння po3MipiB рег1он1в вибраних европейських краТн i Укра1ни
Назва кра!ни Площа, км2 Насе-лення, млн жи-тел1в Кшькють регюшв вищого / другого рiвня Середня кшькють населення у регюш вищого рiвня, млн./ у регюш другого рiвня, тис. омб Середня площа реп-ошв вищого / другого рiвня, км2
Франц1я 551 695 65,1 27 / 101 2,4 / 644,6 20433 / 5462
1спан1я 265 60/4 45,2 19 / 50 2,4 / 904,0 26560 / 10092
Шмеччина 357 168 80 ,1 16 / 439 5,1 / 1 82,5 22323 / 813
Польща 312 679 38,5 16 / 308 2,4 / 125,0 19542 / 1015
1тал1я 301 340 61,3 20 / 110 3,1 / 557,3 15067 / 2739
Велика Британ1я 243 789 63,1 4 / 106 15,8 / 595,2 60947 / 2300
Украша 603620 45,4 27 / 490 1,7 / 92,7 22356 / 1231
Прим1тка: розрахунки автор1в.
найбшьшу площу серед европейських кра!н. Цей фактор у процес створення нових регюшв можна врахо-вувати по-рiзному. За високо! щiльностi населення те-ритс^альне утворення доцiльно зменшити, i навпаки. Водночас треба брати до уваги галузеву спецiалiзацiю окремих частин територп.
У планi переформатування регiонiв у процес проведення реформ доцшьно врахувати наявшсть в Укра!нi iсторичних регюшв, чим за чаетв iмперсько! Росп i особливо в радянський перюд гребували. Такими регiонами е Наддншрянська Укра!на (Поднш-ров'я), Подшля, Ки!вщина, Чернiгiвщина, яку назива-ють також Чернiгово-Сiверщина i Сiверщина, Пол-тавщина, Галичина, Волинь, Полiсся, Закарпаття, Буковина, Пiвденно-Схiдна Укра!на (Слобщська Укра-!на), Схiдна Укра!на (Донбас), Придншров'я (до лж-вiдацiI ЗапорiзькоI Сiчi у 1775 р. мало назву Запо-р1жжя, яке тзшше поступово було витiснене iмперiею новою назвою Новоросiя вiдповiдно з новоствореною за царським указом губернiю), Приазов'я, Швшчне Причорномор'я та Крим.
Iсторико-етнографiчне районування мае велике загальнонацiональне i мiсцеве значення для збере-ження надбань культури рiзних груп населення та !х розвитку. Водночас, як свщчить досвiд багатьох европейських кра!н, зокрема Шмеччини, Швейцар!!, Франц!! й Грецп, воно може бути використано для ад-мiнiстративно-територiального районування як ос-нови соцiально-економiчного розвитку кра!ни. Укра-
!на, яка розпочала реформи регiонального управлiння, мае використати спадщину минулого у просторовiй оргашзацп свое! територп.
Зрозумшо, що протягом столиъ пiд впливом чис-ленних полтгачних, економiчних, етнiчних, юторич-них та шших факторiв регiоналiзацiя зазнавала сутте-вих змiн. Нинi окремi iсторичнi територп або !хнi ча-стини знаходяться у складi шших держав. Крiм того, змiнювалися й назви окремих територш з укра!нським населенням. Одночасно вiдбувалися процеси форму-вання нових зв'язк1в, традицiй, культурних особливо-стей у рамках адмiнiстративно-територiальних подiлiв, що вводилися урядами держав, до яких належали i переходили украшсью землi. Нинi набули поширення назви регюшв, як! походять вщ назв обласних центрiв (Львiвщина, Тернопшьщина, Франювщина, Сумщина тощо), що не виключило неофiцiйне, проте за наявно-стi стало! традицп, вживання давнiших назв, як! не стерлися з iсторично! пам'ятi. Закономiрнiстю стае поширення звертання до юторичних назв з формуванням укра!нсько! полтгачно! нацi!.
На рисунку представлена мапа Укра!ни з юто-ричними назвами. Проводячи регюнальш реформи, можна цей макет брати за основу. Як наочно видно з мапи, юторичш регюни мають велик! розбiжностi те-риторiального характеру. Це спонукае до пошуку форм об'еднання територiй в едиш iсторичнi регiони за принципом останньо! реформи територiального устрою Франц!!.
Позначення: 1 — Захщне Пол1сся; 2 — Сх1дне Полгсся; 3 — Зах1дна Волинь; 4 — Схщна Волинь; 5 — Галичина—Буковина;
6 — Карпати—Закарпаття; 7 — Подшля; 8 — Кшвський репон; 9 — Придншров'я правобережне; 10 — Придншров'я л1вобережне; 11 — С1верщина; 12 — П1вденно-степовий район; 13 — Причорномор'я; 14 — Буджак; 15 — Придншров'я верхне; 16 — Слобожанщина; 17 — Донбас; 18 — Приазов'я; 19 — Крим.
Рисунок. Мапа кторичних регюшв Украти в кнуючих кордонах
Джерело: Динамжа населення юторичних регюшв Украши (1972—2012 рр.). URL: http://www.sumynews.com/ news-and-ideas/demography/4627.
Miж окpeмими ютсфичними peгiонaми Укpaïни e в дeякиx випaдкax i знaчнi вiдмiнноcтi y чиceльноcтi нaceлeння (тaбл. 5). Ix тaкож доцшьно вpaxовyвaти, пpиймaючи piшeння щодо paйонyвaння. Тaк, y тай-бшьшому Донeцькомy peгiонi пpоживae бiльшe 5 млн житeлiв, нaтомicть Бyджaк мae чиceльнicть нaceлeння близько 7GG rac. оciб. У тaкиx випaдкax довeдeтьcя вивчити можливicть об'eднaння icтоpичниx peгiонiв зi знaxоджeнням вiдповiдниx фоpм yпpaвлiння тa нaзв,
яю влaштyють нaceлeння вcього об'eднaного peгiонy. Для виpiшeння цього питaння можнa викоpиcтaти до-cвiд Фpaнцiï. Зокpeмa, можуть диcкyтyвaтиcя вapiaнти нaзв зa cyмою нaзв icтоpичниx peгiонiв в aлфaвiтномy поpядкy з ypaxyвaнням aбpeвiaтypи, що випливae з по-двоeноï чи потpоeноï нaзви. He виключaeтьcя звep-нeння до дaвнix i дaвнiшиx нaзв. Шиpокa пyблiчнa диcкyciя дacть змогу знaйти y кожному випaдкy cвiй вapiaнт.
Таблиця 5
Загальна чисельнiсть населення iсторичних регюшв i геогрaфiчно виокремлених територiй Украши у 2012 р.*
№ з/п Peгiон Haйбiльшi мicтa Чи^льте^ mce-лeння, тио. оciб
1. Донбac Дож^к, Лyгaнcьк 5 121
2. Гaличинa-Бyковинa Львiв, Чepнiвцi 4 845
3. Слобожянщита Хapкiв, Суми 4 G25
4. Ки'1веький peгiон Кшв, Бpовapи 3 764
5. Пpиднiпpов'я вepxнe Днiпpо, Зaпоpiжжя 3 592
6. Пpичоpномоp'я Oдeca, Mиколaïв 2 9G6
7. Пiвдeнно-Стeповий peгiон Kpивий Piг, Kpопивницький 2 641
S. Пpиднiпpов'я лiвобepeжнe Полтaвa, Kpeмeнчyк 2 56G
9. Подшля Biнниця, Хмeльницький 2 477
1G. Kpим Сiмфepополь, Сeвacтополь 2 344
11. Пpиднiпpов'я пpaвобepeжнe Чepкacи, Бiлa Цepквa 2 176
12. Kapпaти тa Зaкapпaття Ужгоpод, Myкaчeвe 2 G17
13. Пpиaзов'я Mapiyполь, Meлiтополь 1 596
14. Сxiднa Bолинь Житомиp, Бepдичiв 1 4G9
15. Зaxiднa Bолинь Piвнe, Луцьк 1 324
16. Зaxiднe Полiccя Kовeль, Bapaш 1 GG2
17. Сiвepщинa Чepнiгiв, Ш^ости 912
18. Бyджaк Iзмaïл, Бiлгоpод-Днicтpовcький 578
19. Сxiднe Полiccя Kоpоcтeнь, Maлин 341
* Склaдeно aвтоpом зa: Динaмiкa нaceлeння icтоpичниx peгiонiв Укpaïни (1972—2G12 pp.). URL: http: //www.sumynews.com/news-and-ideas/demography/4627.
У paзi cтвоpeння нових peгiонiв тaкож доцiльнe вiдокpeмлeння тepитоpiй з icтоpико-гeогpaфiчниx yтвоpeнь. G доегатньо пiдcтaв, зокpeмa, для видiлeння пpиaзовcькиx зeмeль iз aдмiнicтpaтивниx тepитоpiй нишшньо'1 Донeцькоï тa Зaпоpiзькоï облacтeй.
Paйонyвaння Укpaïни зa icтоpичними тepитоpi-ями i, вщповщно, нaзвaми мae пepeвaги. По-пepшe, воно вiдповiдae гeогpaфiчним оcобливоcтям кpaïни. По-дpyгe, icтоpичнi тepитоpiï мaють нaceлeння, œpe-вaжнa бiльшicть якого xapaктepизyeтьcя cпоpiднeним мeнтaлiтeтом i збepeгли позитивну icтоpичнy пaм'ять. По-тpeтe, та icтоpичниx тepитоpiяx больший piвeнь од-ноpiдноcтi pecypciв, що можe агати оcновою для peri-онaльноï cпeцiaлiзaцiï виpобництвa. По-чeтвepтe, взяття зa ожову peгiонaлiзaцiï icтоpичного фaктоpy cпpиятимe кpaщомy pозвиткy тypизмy i пов'язaниx з ним гaлyзeй eкономiки. По-п'ятe, новий щдхщ rap^ ятимe полiпшeнню мiжнapодниx вiдноcин з пpикоp-донними тepитоpiями, яю мaють eдинe icтоpичнe ми-нyлe з вiдповiдними yкpaïнcькими зeмлями.
Ocобливо вapто зyпинитиcя щe та однiй пepeвaзi icтоpичного пiдxодy до peфоpми peгiонaлiзaцiï. Його тpeбa 6a4rn^ y тому, що вiн cпpиятимe пpизyпинeнню виpощyвaння «бeзбaтчeнкiв», гpомaдян <^з pодy i плeмeнi» тa пpиcкоpить фоpмyвaння полiтичноï нaцiï.
У цьому зв'язку вapто нaголоcити нa тому, що y^arn-cькi зaконодaвцi зaпочaткyвaли вaжливi змiни, яю отpимaли тазву «дeкомyнiзaцiя». Зaконом Укpaïни ви-зтано комyнicтичний peжим 1917—1991 pp. в Укpaïнi злочинним i зaбоpонeно ^отошеду комyнicтичноï iдeологiï в нaзвax нaceлeниx пyнктiв, бyльвapiв, пpо-cпeктiв, вулиць, cквepiв, площ, моcтiв i нaбepeжниxi. Ця лiнiя peфоpм, в яюй фaктично зaклaдeний та^я-мок звepнeння до icтоpичниx коpeнiв yкpaïнcькоï тацп y дepжaвномy бyдiвництвi тa повepнeння влacноï ícto-piï, якa бyлa пpиcвоeнa pоciйcьким цapизмом, мae бути pозвинeнa y шиpший нaпpямок. Його доцшьно визнaчити як дeколонiзaцiя.
Повepнeння icтоpичниx нaзв — кpaщa вщповщь нa iдeологiю <pyccкого миpa». Baжливо здiйcнити бeз-кpовнe повepнeння Maram нaзв, викpecлeниx коло-нiзaтоpaми, зapaди yвiковiчeння ceбe нa колонiзовaнiй ними тepитоpiï. У зв'язку з цим вapто зaзнaчити, що окpeмi y^arn^m тepитоpiï y piзнi чacи входили до cклaдy тaкиx дepжaв, як Beликe князiвcтво Литовcькe, Авcтpо-Угоpщинa, Румушя, Чexоcловaччинa, Польщa. Пpотe в paмкax цих дepжaв влacнi нaзви ^ararcH^ нe змiнювaлиcя. Пepeпиcyвaння icтоpiï було пpитaмaнно лишe Pоciйcькiй iмпepiï тa комyнicтичномy peжимy.
1 Пpо зacyджeння комyнicтичного тa нaцiонaл-cоцi-aлicтичного (нaциcтcького) тотaлiтapниx peжимiв в Ук^-üm тa зaбоpонy пpопaгaнди гхньо'! cимволiки: Зaкон Укpa-
ши вщ G9.G4.2G15 p. №317-VIII. BidoMocmi Верховноï Ради Украни. 2G15. № 26. Ст. 219. URL : http://zakon3.rada.gov. ua/ laws/show/317-19.
