CC BY
13
perevahy ta nedoliky [Methods of cost accounting and cost calculation of production: advantages and disadvantages]. Oblik i finansy — Accounting and finance, 4, pp. 18-20 [in Ukrainian].
17. Slozko T. (2007). Metody obliku vytrat «standartkost» i normatyvnyi: istoriia ta suchasnist [Methods of cost accounting "standard-bone" and normative: history and modernity]. Bukhhalterskyi oblik i audyt — Accounting and auditing, 7, pp. 3-8 [in Ukrainian].
18. Dorozhenko L. I. (2014). Suchasni metody obliku vytrat u konteksti zarubizhnoho dosvidu [Modern methods of cost accounting in the context of foreign experience]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Ekonomika ta pidpryiemnytstvo — State and regions. Series: Economics and Business, 2, pp. 72-76 [in Ukrainian].
19. Derii V. A. Zapozycheni (zarubizhni) metody obliku vytrat i kalkuliuvannia sobivartosti produktsii ta yikhnie vykorystannia v Ukraini [Borrowed (foreign) methods of accounting for costs and calculating the cost of production and their use in Ukraine]. (n.d.). Retrieved from http://www.nbuv.
gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Vlca_ekon/Ekon/2010_33/18.p df [in Ukrainian].
20. Melnyk H.V. (2016). Pohliad na protses upravlinnia vytratamy pidpryiemstva z pozytsii evoliutsii kontseptsii marketynhu [View on the cost management of enterprise process from the positions of the evolution concept of marketing]. Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia ta praktyka — Economics Management: Theory and Practice, pp. 234-242. Kyiv, IIE of NAS of Ukraine [in Ukrainian].
В. I. Ляшенко
академж АЕН Украти ORCID 0000-0001-6302-0605,
М. О. Солдак
канд. екон. наук,
1нститут економти npoMuaaoeocmi НАН Украти, м. Kuïe
МОДЕРН1ЗАЦ1Я ПРОМИСЛОВОСТ1 РЕГ1ОН1В В КОНТЕКСТ1 TEPmOPIA^bHOÏ ТА ФУНКЦIОНАЛЬНОÏ ДЕЦЕНТРАЛ1ЗАЦП
Важливють промисловосп залишаеться високою, незважаючи на те, що останшми роками П обсяги зменшуються. Виробництво складае 15,3% свпового валового внутрiшнього продукту (ВВП) та 15,8% ВВП бвропейського Союзу [1]. За пщрахунками бвропей-сько! комiсii, на кожнi 100 робочих мюць, створених у промисловостi, в шших галузях економiки створю-еться 60-200 нових робочих мюць [2].
У 2015 р. Оргашзащя Об'еднаних Нацш затвердила Програму сталого розвитку до 2030 року, одна з 11 цшей стосуеться активного збшьшення частки про-мислового виробництва у загальнш зайнятостi та ВВП до 2030 р. шляхом штеграцп дрiбних промислових та iнших пщприемств у ланцюги створення вартостi, мо-дернiзацii iнфраструктури та промисловостi з бшьшою ефективнiстю використання ресурсiв, використання еколопчно безпечних та екологiчно чистих технологш та промислових процесiв, посилення наукових до-слiджень, модернiзацii технолопчних можливостей та заохочення iнновацiй. Остант документи Органiзацii Об'еднаних Нацiй з промислового розвитку присвя-ченi ролi технологiй та iнновацiй у процес всебiчного та сталого розвитку промисловосп, включаючи регю-нальний аспект [3; 4].
В Укра'1ш особливу значущють процеси шнова-цiйноi модернiзацii промисловосп набувають для реп-онiв в умовах необхщносп найскорiшого вирiшення ними важливих стратегiчних завдань, пов'язаних iз оновленням технiко-технологiчноi бази промислового сектору економiки та розширенням на И основi масш-табiв виробництва готово! кшцево! продукцп з високою доданою вартiстю; забезпеченням збалансованого промислового, сощального та екологiчного розвитку;
реструктуризащею соцiальноi iнфраструктури; змщ-ненням 1х дiлового iмiджу.
Актуальнiсть дослiдження цiеi проблеми пщси-люеться процесами децентралiзацii управлiння нащо-нальним господарством, а також пошуком шляхiв ак-тивiзацii економiчного розвитку регiонiв. Розв'язання нагальних проблем модернiзацii економiки регiонiв не може бути забезпечено лише зусиллями державного центру та його оргашв управлшня. Тут необхiдна й за-щкавлена участь органiв регiональноi та м^^во! влади, iнiцiатива i вiдповiдальнiсть яких мають бути пiдвищенi завдяки децентралiзацii управлiння м1ж рiз-ними рiвнями влади з метою формування сприятли-вого регiонального економiчного простору для уах ви-дiв господарськоi дiяльностi, залучення iнвестицiй та людських ресуретв, генерацii та просування iнновацiй вщповщно до ринкових потреб. Процеси децентралЬ зацii управлiння здатнi надати державнш полiтицi мо-дернiзацii нацiональноi економiки рис цiлiсностi та збалансованостi штереав.
Питання побудови ефективного територiального устрою, конституцшно-правового статусу регiональ-них утворень, розподiлу повноважень м1ж формами публiчноi влади залишаеться у центрi уваги европей-сько! громадськостi та жуково! думки. За останнi роки i в Украiнi з'явилася значна кiлькiсть публiкацiй, при-свячених проблемам реформи в напрямку децентралi-зацli [5-9]. Питання реалiзацii реформи розглядаються та анал!зуються з точки зору предмету наукового ште-ресу авторiв. Найчастше, увага придiляеться фiскаль-н1й децентрал!зацп, формуванню ефективного мiсце-вого самоврядування з прийняття бюджетних рiшень [10-12].
Основш змши, передбачеш реформою децентра-лiзацi! в Украш, закрiпленi в Концепцп реформи мю-цевого самоврядування та територiально! оргашзацп влади, Закош Украши «Про спiвробiтництво територь альних громад», «Про добровшьне об'еднання терито-рiапьних громад», та змiн до Бюджетного i Податко-вого кодекав — щодо фшансово! децентралiзацi!. Втам процес побудови ефективно! системи влади на вск рiвнях продовжуеться. Тому необхщно розглянути до-свiд держав, яю тривалий час реапiзують реформи де-централiзацi! та територiапьного устрою держави.
бвропейсью краши демонструють приклади того, як вирiшити питання теритс^ального устрою держави, у вщповщь на новi виклики свiту, що швидко змiнюеться. В нашiй робот проанапiзовано досвiд трьох ключових европейських краш — Францп, Шме-ччини та Ггали. Краши вибрано з рiзних причин. По-перше, вони представляють рiзни моделi мiсцевого самоврядування. Iталiя та Францiя використовують континентальну модель мiсцевого самоврядування, де пряме державне управлшня поеднуеться iз мiсцевим самоврядуванням. Для таких краш е характерною певна iерархiя системи управлшня, в якш мiсцеве самоврядування е ланкою в порiвняннi з державною владою, автономiя мюцевого самоврядування обме-жена, а на мюцях дiють спецiальнi державнi уповнова-женi, яю контролюють органи мюцевого самоврядування. Нiмеччина використовуе змшану модель, що увiбрала в себе риси англосаксонсько! та континента-льно! моделi та мае, крiм того, власш специфiчнi ознаки. Характерною ознакою змшано1 моделi е по-еднання достатньо автономного мюцевого самоврядування на низовому територiальному рiвнi з державним управлшням, i держава активно тдтримуе i стимулюе самоорганiзацiю громадян на мюцях.
По-друге, Францiя — е прикладом найбшьш по-слщовного тривалого процесу децентралiзацi!, яка пройшла шляхом вiд централiзовано! кра1ни, що вторично склалося за чаетв встановлення «наполеошв-ського централiзму» до децентралiзовано! держави. 1н-ститут префекпв, який протягом значного перiоду за-стосування довiв свою ефективнiсть у Францп, нама-гаються втшити в Украш з набранням чинностi змш до Конституцп та лiквiдацil мюцевих державних адмь нiстрацiй. В Ггалп конституцiйно закрiплена унiтарна форма державного устрою, проте так! термiни, як «фюкальний федералiзм», «бюджетний федералiзм» стали визначальними при реформуваннi рiзних сфер державно1 дiяльностi, а принцип децентралiзацi! пред-ставляеться основною полiтико-правово! догмою гга-лшсько! держави [14].
По-трете, досвiд цих кра1н е щкавим з точки зору не тшьки реформи територiально!, а й функщонально1 децентралiзацi!.
Отже, метою статтi е виявлення та спiвставлення деяких сучасних тенденцiй децентралiзацi! та рефор-мування теритс^ального устрою в кра1нах бвропи, обГрунтування пiдходiв до нових можливостей модер-шзацп промисловостi регiонiв в умовах децентралiзацi! управлiння.
В конституцшнш та iнституцiйнiй оргашзацп кра1ни територiальнiсть передбачае становлення пев-них за просторовою ознакою (у горизонтально пло-щинi) областей, яким може бути приписано множину функцiй, а оскльки цi областi встановлюються як са-мостiйнi полiтичнi та адмiнiстративнi одинищ, то вщ-
повiдним акторам може бути покладено зобов'язання виконання безлiчi цих функдiй. Натомiсть поняття функцiональностi зосереджено на окремих спещаль-них завданнях, як вирiшуються одним актором/шсти-тутом або вертикальним ланцюгом акторiв/iнститутiв [15, с. 59].
За одним з пщходГв до класифГкацГ! децентралГза-цГ! iснуe територiальна та функцюнальна децентраль зацiя. Рiзниця мiж територiальною та функцюнальною децентралiзацieю полягае в тому, що перша e проце-сом, у рамках якого конститущею або актом парламенту регламентуеться юрисдикцiя автономно! влади, що дie на обмеженiй територГ! та мае статус окремо! юридично! особи шляхом надання влади тим органам, як обираються безпосередньо громадянами, що про-живають на вiдповiднiй територГ! [1616, с. 292].
Втiм, децентралiзацiя влади передбачае широке коло суб'екпв реалiзацii завдань i функцiй, що мають публiчний характер, не обмежуючись лише рiвнем те-риторiальних одиниць й органами мюцевого самоврядування. Змют функцюнальног децентралiзацн полягае в тому, що прийняття рiшень здшснюе автономний орган, який мае статус юридично! особи i вiдносний стутнь фiнансово'! незалежностi вiд центрально! влади. Функцюнальна децентралiзацiя вiдноситься до моделi «згори-донизу» («top-down») i «зазвичай запро-ваджуеться в унiтарних державах через трансфер попе-редньо визначених центральною владою повноважень та вщповщальноси до спецiалiзованих установ, шкор-порованих в державш iнституцi!, чи! юрисдикцГ! ви-значаються статутами» [5]. На пракгищ це означае, що центральний або мюцевий уряд вирiшуe не викону-вати одне зi сво!х повноважень та передае його до спе-цiалiзовано! установи, яка отримуе чГтко визначенi функцГ! та бюджет для !х виконання.
Розглянемо докладнiше деяк сучаснi тенденцГ! децентралiзацi! та реформування територiального устрою 1талГ!, ФранцГ! та Шмеччини.
1талш
Iталiя е парламентською республжою з уттар-ним, децентралiзованим державним устроем та демо-кратичним полГтичним режимом. Конституцiйна реформа 2001 р. остаточно закршила децентралiзацiю i автономiзацiю регiонiв Республiки Iталiя в якостi провiдного принципу реформування державного устрою кра!ни. Загалом, реформа принесла так важливi для суспшьно-полгтичного життя кра!ни змiни.
1. Встановлено новий конституцшно-правовий статус адмшютративно-територГальних утворень у складi 1талГ!. Вщповщно до змiн, складовими Респуб-лiки е комуни, провiнцi!, столичнi мюта, областi, держава. Комуни, провшцГ!, столичнi мiста i областi е ав-тономними утвореннями з власним статутом, повно-важеннями i функцiями вщповщно до принципiв, встановлених Конституцieю (ст. 114 КонституцГ!) [13]. Для полгтико-правово! системи 1талГ! характерним е бачення держави як складово! частини Республiки по-ряд Гз областями. Вщповщно комуни, провшцп, мюта, областi не е структурними пщроздшами держави, а яв-ляють собою таке ж втглення волГ народу, як i сама держава.
2. Скасовано шститут Урядового Комюару, од-шею з основних функцш якого був контроль, у ств-робГтництвГ Гз префектами, за виконанням функцш, як виконують регюнальш органи влади з метою за-
безпечення едносп керiвництва та адекватноси адмь нiстративних дiй. Вважалося, що наявшсть органу, який е «инструментом в руках державно1 влади, що до-зволяе вiдмiняти нормативно-правовi акти регюналь-них рад» не сприяла процесам децентралiзацil влади [14, с. 126]. Таким чином, шститут, який обмежував самостшшсть та автономда регюшв припинив юну-вання, а виршення спорiв м1ж державою та регюнами стало можливим тальки через звернення до Конститу-цiйного суду.
3. Встановлено новий розподш сфер ведення. Конститущя визначае, що законодавча влада належить державi та областям, встановлюючи при цьому сфери !х виключно1, а також конкуруючо1 компетенцп (ст. 117). В основу розмежування компетенцп м1ж громадами, провiнцiями, столичними мютами, регiонами та державою покладено принципи «субсидiарностi, ди-ференщацп i пропорцшносп» (ч. 1 ст. 118). До вщання комун вщноситься виконання всiх адмiнiстративних функцiй, за винятком тих, яю для забезпечення !х од-накового виконання надаш провiнцiям, столичним мiстам, областям та державi (ч. 1 ст. 118). Конститущя мютить положення щодо пщтримки вираження шща-тиви громадянами: «держава, обласп, столичнi мiста, провшцп та комуни сприяють самостшнш iнiцiативi громадян i !х об'еднань — щодо !х дiяльностi в суст-льних штересах на засадах принципу субсидiарностi» (ч. 4 ст. 118). З 39 сфер, яю було закршлено за державою, або регюнами, конституцшною реформою 2001 р. 30 передано або до ведення регюшв, або у спшьне ведення держави та регюшв, при цьому жодну зi сфер не було передано вщ регюну до держави.
Що стосуеться розширення фшансових повноважень регюшв, то Конституцшний суд постановив, що !х обсяг е недостатшм i потребуе розширення. В ш-шому випадку сфери юрисдикцiй, яю було встановлено реформою, будуть суперечити одна однш. Очiку-ваного закрiплення за регiонами принципу повного переходу до регюшв доходiв вщ збору податюв на !х територп поки не вiдбулося — !м залишаеться лише частина ресурсiв.
Продовжують знаходити втшення спроби окре-мих регюшв 1талп змiнити статус вщносин iз центром, що пов'язано в основному з економiчними причинами. Ст. 116 Конституцп передбачае можливють про-ведення референдумiв з питання з розширення прав автономп регюшв. У 2017 р., вперше за 70 роюв юну-вання 1талшсько1 Республiки вiдбулися референдуми в Ломбардп i Венето. Переважна бiльшiсть висловилася за розширення автономп, завдяки чому мюцева влада отримала додатковий вагомий аргумент в переговорах з центральною владою з питання про перетворення Ломбардп i Венето в «областi з особливим статусом».
Нинi Конституцiя 1талп надшяе таким статусом п'ять регюшв, кожен з яких дiйсно видшяеться на тлi iнших. Два з них — це острови Сицктя i Сардинiя, iншi: Валле-д'Аоста, Трентшо - Альто-Адiдже, Фрiулi -Венецiя-Джулiя — являють собою прикордоннi зони зi своерiдною змшано1 культурою, в яких поряд з гталш-ським на офiцiйному рiвнi використовуються i iншi мови (французька, нiмецька та словенська вiдповiдно) (ст. 116 Конституцп). Шсля референдуму уряд i три регюни — Ломбардiя, Венето i Емiлiя-Романья — щд-писали угоди термшом на десять роюв про так звану диференцшовану автономiю. Основш положення угод
розширюють автономш права регюшв у чотирьох сферах: трудове законодавство, освгга, охорона здоров'я i навколишне середовище. Що стосуеться фшансових ресуретв, яю мають забезпечити здшснення прав автономп, то вони будуть визначатися ком^ею, куди увш-дуть представники держави i регюшв на паритетних засадах [17].
ФранцЯ
Територiальна децентралiзацiя вщбуваеться у Францп протягом багатьох роюв, що пов'язано i3 культурно-юторичним аспектом. На початку XIX ст. Франщя зробила наголос на громадянське поняття на-цп, звеличивши нацiональну еднiсть, викоршюючи специфiчнi культурнi риси при адмшстративному уп-равлiннi. Процеси децентралiзацiï здшснюються з се-редини ХХ ст. з причин економiчного характеру [18]. Попри значш реформи щодо введення та укрiплення мiсцевого самоврядування, «наполеошвський центра-л!зм» виявляеться i доет, зокрема в iнститутi префекту, через який центральна влада здшснюе контроль над перифершними адмшстративними одиницями. Слщ зазначити, що за 200 роюв юнування повноваження префектiв змiнилися. Ниш вони е представниками держави, яю висловлюють державнi iнтереси — всього уряду i кожного з мшстр!в на територп, забезпечують безпеку територп. До 90-х роюв ХХ ст. деяк! державш служби були пщпорядковаш не префекту, а вщповщ-ним мшютрам. Згодом було створено дв! ланки пре-фектiв: департаментського та регюнального р!вшв. У результатi, регюнальний префект може узгоджувати будь-яку стратепю з мiнiстерством, а узгоджена стра-тегiя реалiзовуеться департаментським префектом, який не мае права виршувати питання територ!аль-ного розвитку !з вщповщним мшстром [19]. Префекти контролюють лише легальшсть, а не доцшьшсть акпв органiв мiсцевого самоврядування. Право скасування акта мае адмiнiстративний суддя. Префект розглядае акти не тшьки загального характеру, а й у сферi заку-пiвель, планування територп, екологп та довюлля.
Попри тривалий процес децентралiзацiï у Францп розподш обов'язюв м1ж р!внями субнацiональних оди-ниць влади (регюни, департаменти i комуни) (ст. 72 Конституцп Французько1 Республiки) [20] залишаеться неясним, шод1 породжуючи спiвпадiння анало-пчних функцш, виконуваних р!зними р!внями i одиницями субнащонального самоврядування. Переважна бшьшють комун (з населенням загалом 1700 оаб) е надто малими за чисельнiстю населення i адмь нiстративних можливостей i не можуть впоратися з поставленими перед ними завданнями. Тому к потен-щал у здiйсненнi якоюь координуючо'1 поливки «знизу» або «зсередини» е сумшвним. Через велику юльюсть др!бних мунщипальних утворень, яю адмш-стративно не здатш впоратися власними силами з проблемами мюцевого самоврядування, вже в 1890 р. був прийнятий закон, який надае мунщипальним утво-ренням офщшно затвердженi форми м1жкомунально1 спiвпрацi як на одноцшьовш, так i на багатоцшьовш основ!. Хоча безлiч рiзноманiтних м1жкомунальних органiв слугують виконанню i координуванню безл!ч! функцш мюцевого управлшня, i в субрегюнальному простор! вони супроводжуються дедал! большою шсти-туцшною складшстю i «перенасичешстю». Прийнятий у 1991 р. Loi Chevunement був спробою «спростити» надм!рну складшсть м1жкомунальних оргашв. Осюль-
ки pi3Hi форми м1жкомунально1 ствпращ, реалГзу-ються пiд керуванням рад, яю обираються не прямим голосуванням, а no6i4HO — радами мунщипальних утворень, що спiвпрацюють, виникае структурна проблема. Адже мiжкомунальнi шститути беруть на себе i виконують все бгльшу юльюсть функцiй мюцевого управлiння, а осюльки прямi вибори ïxmx рад не пе-редбачено, вони не мають полiтичноï лептимность Натомiсть мунiципальнi утворення, яю приймають участь у створеннi мiжкомунальниx шститупв, володь ють полiтичною легiтимнiстю завдяки ïx виборним радам, проте юльюсть ïx функцiй скорочуеться [1515].
Прикладами реалiзацiï функцюнально'1 децентра-лiзацiï у Францп е унiверситети. Незважаючи на по-глиблення iнтеграцiï дослщницьких органiзацiй у глобальному контекста, що стимулюеться розвитком цифрових технологш та мiжнародного наукового ств-робггництва, активнiсть участi установ науки та освгга у передачi знань, як i ранше, визначаеться фактором географiчноï близькостi. Просторова специфiка розвитку науки обумовлена обставинами сощально-еко-номiчного характеру, культурними традицiями терито-рп, що iсторично склалися. Внаслiдок комплексного впливу рiзноманiтниx факторiв наука та освгга мае ди-намiчну територiальну структуру.
Залучення унiверситетiв до розвитку регюну е одним з першочергових завдань для уряду.
У крашах ОЕСР спостерiгаеться низка тенденцш, як1 безпосередньо впливають на актившсть ушверси-тетiв у розвитку репонально'1 промисловостi. Змшю-ються iнструменти управлшня i мехашзми державного фiнансування. Зокрема, ушверситети стають бгльш са-мостшними в розподiлi фiнансовиx коштiв, виборi партнерiв, питань добору кадрiв i ïx розвитку, розробщ навчальних програм, новi моделi державного фшансу-вання виходять з принципу «оплата за результатами», включаючи контракта, угоди, схеми, засноваш на формулах та шдикаторах; збгльшуеться зовнiшня ( кон-курсна) пiдтримка з державних i приватних джерел; розширюеться кооперацiя м1ж шститутами, спостерГ-гаеться ïx злиття [21, с. 18].
Вщповщно до закону про автономда ушверсите-тiв ïм надаеться бюджет, виходячи з юлькосп студен-тiв, характеру навчальних дисциплш, а також на ос-новi низки показниюв результатiв ïx дiяльностi вщпо-вiдно вирiшення завдань, яю було поставлено в сферi освгга i наукових дослiджень. У встановлених рамках вони розпоряджаються своïми бюджетами на власний розсуд. Це дозволяе ушверситетам запрошувати фа-хГвщв, самостшно визначати систему заохочень викла-дачiв i дослщниюв, створювати спгльш тдприемства з приватними фiрмами [22, с. 19].
На базi наукових колективiв було створено тема-тичш мережi провщних наукових дослiджень (Réseaux Thématiques de Recherches Avancées — RTRA) i тематичш центри наукових дослщжень та медичноï допомоги (Centre Thématique de la Recherche Scientifique — CTRS). З рГзних дисциплш функцюнують 13 тематичних мереж передових наукових дослщжень (RTRA). Так, мережа RTRA «Нанонауки в рамках наноелектрошки», керiвництво якоï розташовуеться в Гренобл^ об'еднуе навколо ядра з 29 дослщницьких лабораторш 600 дослщниюв. Також дев'ять тематичних центрГв наукових дослiджень i медичноï допомоги (CTRS) охоплюють науковi i медичш колективи високого рГвня, що пра-
цюють в галузi охорони здоров'я. Закон надав ушверситетам та шшим вищим навчальним закладам новий шструмент, призначений для iнтеграцiï ïx дГяльноси i ресурсiв на регюнальнш основ!, — пули наукових дослщжень i вищоï освгга (les Pôles de Recherche et d'Enseignement Supérieur — PRES). На територп Францп ддать дев'ять таких пулГв. Так, пул «Унiверситет Бордо» об'еднуе чотири ушверситети мюта Бордо i чо-тири шших ВНЗ (три Гнженерш школи та шститут по-лггачних наук). У 2007 р. прийнято Закон «Про свободу i вщповщальшсть ушверситетав», який е допов-ненням до меxанiзму, введеному для пщвищення ефективностi наукових дослщжень та шновацш: уш-верситети, яю користуються вщповщно до цього закону бшьшою автономiею у виборГ стратегiï i способ! управлiння, матимуть можливють проводити свою власну политику в галузi наукових дослiджень i впро-ваджувальноï дГяльносп, що слугуватиме формуванню пiдприемницькиx екосистем навколо ушверситепв, в яких присутш пiдприемства рГзного розмГру — вщ малого бГзнесу до фiлiалiв транснацiональниx компанш [23, с. 51].
Нжеччина
Нiмеччина характеризуеться як краша з розвине-ною демократичною структурою влади i широким мiсцевим самоврядуванням.
Центральний уряд е вiдповiдальним за полггач-ний процес та законодавчу дГяльшсть, але його вплив на регюнальний та мiсцевий уряд е обмеженим. Феде-ральний уряд та мшстерства не мають власних пери-фершних вiддiлень через яю б вони змогли здшсню-вати цей вплив. Вщповщно до федерального розподглу функцш, здiйснення федеральноï политики та закошв, нормативiв 6С знаходиться у веденш земель, а в землях — у веденш мiсцевоï влади.
У бшьшосп земель створено середнш адмшстра-тивний рiвень (окружний уряд) який керуеться чиновником ( президентом), який призначаеться земельним урядом на кшталт департаментського префекта у Францп [24].
Ефективтсть шституту мюцевого самовряду-вання визначаеться широкою участю в ньому грома-дян. Ефективт управлiнськi рiшення в умовах малих громад приймаються завдяки шститутам координацiï акторiв, наприклад, м1жмунщипальнш кооперацiï та залученню обслуговуючих пщприемств.
Завдання, що виконують комуни, дгляться на «до-бровгльш» i « обов'язковЬ. Першi в повнш компетенцп комунальноï Ради, яка визначае, чи будуть вони вирь шуватись, i якщо так, то яким чином. Це так! про-блеми, як забезпечення населення водою й енерпею, питання культури, спорту, а також сощального характеру. ФшансовГ ресурси комуни йдуть насамперед на виршення «обов'язкових» завдань, i тгльки кошти, що залишилися, можна використати для виршення «доб-ровгльних» завдань [25, с. 345]. Мюцева влада при ви-ршенш «обов'язкових» завдань контролюеться з боку державноï влади, що представляеться як форма штеграцп у державне управлшня.
Для реалГзацп завдань регiональноï полГтики ш-ституцшш порядки Iталiï, Францiï та Шмеччини, як i шших краïн 6С, приведено у вщповщшсть до системи номенклатурно-територГальних одиниць статистики (NUTS). бдина статистична система дае можливють забезпечити в крашах 6С ушфжовану, прозору та
ефективну модель статистичного мошторингу i на основ! цього реал!зувати гнучку регiонапьну полiтику. бдина статистична система включае:
NUTS 1 (соцiально-економiчнi райони, яю об'еднують основш регюни, 104 од.), чисельнiсть на-селення в яких нараховуе вщ 3 до 7 млн оетб. Це мо-жуть бути юнукга адмiнiстративно-територiальнi оди-нищ, як наприклад, землi Нiмеччини. Якщо ж для да-ного р!вня не юнуе адмшютративно-територ!альних одиниць, то вони можуть бути створен! шляхом об'ед-нання менших адмшстративних одиниць у вищш р!вень у так зван! «неадмшстративш одинищ» ("non-administrative units"). Таке агрегування здшсню-еться на географ!чнш, сощально-економ!чнш, юто-ричнш, культурнш або еколопчнш основ!. Терито-рп просторового планування Z.E.A.T. (Zone économique d'aménagement du territoire — Територ!я дослщження i регюнального планування) у Францп [26], групи ре-гюшв в 1талп е неадмшстративними агрегащями (nonadministrative aggregations). Так, меж! Z.E.A.T. не зб!га-ються з межами регюшв, вони не мають законодавчо'1, виконавчо'1 або адмшютративно! рол!.
Для неадмшстративних одиниць юнують вщхи-лення у чисельносп населення залежно вщ конкрет-них географ!чних, сощально-економ!чних, юторич-них, культурних та еколопчних умов, особливо для ос-тров!в. Р!вень NUTS 1 використовуеться для анал!зу регюнальних проблем в 6С, таких як «вплив митного союзу i економ1чно1 штеграцп на регюни, як! знахо-дяться на нижчому, н1ж нащональний, р!вш» [27, с. 6].
NUTS 2 (базов! регюни, 281 од.), чисельшсть населення в яких вщ 800 до 3 млн оетб. Це регюни Францп, включаючи ïï заморсью територп, обласп 1тали, шмецью первинш адмшстративш субрегюни в землях. Р!вень NUTS 2 зазвичай використовуеться державами-членами як основа для проведення регюнально! политики i тому найбшьш тдходить для анал!зу регю-нальних та нащональних проблем. Саме на класифь кацп регюшв NUTS 2 Грунтуеться пщтримка струк-турних фонщв.
Для р!вня NUTS 3 (1348 од.) 6С пропонуе крите-рш чисельносп населення вщ 150 до 800 тис. оетб. Pi-вень включае обласи, як! занадто мал! для складних економ!чних анал!з!в, можуть використовуватися для конкретного анал!зу або вказати, яких регюнальних заход!в необхщно вжити.
В 6С розроблена також класифжащя для бшьш др!бних адмшютративно-територ!альних одиниць.
Отже, багатор!чний досвщ реформування терито-р!ального устрою та проведення децентрал1зацИ у про-вщних крашах бвропи дозволяе зробити наступш важлив! в рамках дослщження висновки:
1. Попри тривалу реформу в крашах все ще юну-ють проблеми, що виникають через нечеткий розподш повноважень м1ж субнащональними одиницями влади. Так, в результат! юнування велико! кшькоси малих за чисельшстю населення комун Франщя мае складну систему м1жкомунальних вщносин, де м1жкомунальш шститути, не маючи полпично! лептимносп, викону-ють все больше функцш мюцевого управлшня, що е предметом полггичних дискусш.
2. Незважаючи на децентрал1защю, центральний уряд Францп та мшстерства продовжують свою при-сутшсть на регюнальному та мюцевому р!внях, через перифершш вщдшення державно! адмшстращ! на
р1вш регюшв, департамента, комун. I в цьому Франщя вщрГзняеться не тГльки вщ федерально! Шмеч-чини, де центральний уряд не мае власних периферш-них вщдГлень на регюнальному та мюцевому рГвнях, а й вщ уштарно! 1талГ!, в якш у результат конституцш-но! реформи було скасовано шститут Урядового Комь сару, який обмежував самостшшсть та автономГю регюшв.
3. Сучасним трендом децентралГзацГ! управлшня е проведення разом Гз територГальною децентралГза-цГею функцГонально!, яка передбачае наявшсть орга-нГзацГй, що отримують чгтко визначенГ функцГ! та бюджет для !х виконання.
4. Для кра!н, якг не мають адмшстративно-тери-торГальних одиниць, що вщповщають рГвню NUTS 1 (1талГя та Франщя) створюються неадмшстративш одиницГ, що використовуеться для аналГзу регГональ-них проблем.
Украта
В Укра!ш децентралГзацГя спрямована насампе-ред у бГк !! територiального напряму через розширення прав та спроможностей оргашв мГсцевого самовряду-вання та територГальних громад.
ВГдносно реформ децентралГзацГ! Уряд звГтуе про створення у !! процесГ 665 об'еднаних територГальних громад (ОТГ), що об'еднали 3118 громад та здобули ресурс, фшанси (у виглядГ надходжень вщ податкгв за нормативами вГдрахувань), повноваження, мають прямГ мГжбюджетнГ вГдносини з державним бюджетом, трансферти для виконання делегованих державою повноважень (дотацГ!, освгтня та медична субвенцГ!, субвенцГя на розвиток шфраструктури громад) [28].
Разом Гз тим вГдбуваеться «процес перерозподглу, розсГювання функцГй i повноважень, якг до кгнця не визначенГ i не зв'язанГ в едину систему управлшня вщ центрального органу управлшня кра!ною до мГсцевих (громад) або регюнальних оргашв влади» [7, с. 5]. До того ж, за ощнкою фшансово! спроможностГ 366 ОТГ у 2017 р. 80,0% виявилися дотацшними [29]. ФГнан-сову самостшшсть мають, переважно, громади, на те-риторГ! яких розмГщенГ потужнГ пщприемства реального сектору економГки. За таких умов управлшня процесами модершзацГ! промисловоси, якг передбача-ють акцентування уваги на орГентири розвитку, що пов'язаш з реалГзацГею територГальних конкурентних переваг, насамперед науково-технГчного та шновацш-ного потенцГалу е практично неможливим.
РеалГзацГя проектГв з модернГзацГ! потребуе кон-центрацГ! ресурсГв, не тГльки фГнансових, а й наукових, що формуються великими адмшстративно-територ1а-льними одиницями. Укра!нсью вченГ пропонують «пе-реформатувати» регГони з врахуванням наявностГ в Ук-ра!нГ Гсторичних регГонГв [30, с. 114] або за моделлю сощально-економ1чного районування [31; 32; 33].
Укра!нсью економГсти та географи стверджують, що змГстовний, а не формально-кльюсний характер соцГально-економГчного районування е найбГльш сут-тевим принципом районування, вш визначае, що со-цГально-економГчний район е не статистично-одно-рГдною територГею за якоюсь ознакою, а сощально-економГчною еднГстю, цГлГснГстю та спГльшстю житте-дГяльностГ [33, с. 8]. При цьому видГляють такт ознаки районГв:
1. Тюний соцiально-економiчний, демографiч-ний i культурний зв'язок територiй району з головним ядром — 11 найбшьшим за кшьюстю населення мютом.
2. Формування у великому регюш територiаль-но! соцiально-економiчноí системи, тобто такого про-сторового поеднання населення, сощально!, економь чно! та еколопчно! сфер, в якому на основi !х взае-мозв'язаностi, збалансованостi i взаемодоповнювано-стi створюються оптимальнi умови для життедiяльно-стi суспшьства.
3. Спецiалiзацiя району в загальноукра!нському (загальнодержавному) подiлi та штеграцп працi.
4. Можливють здiйснювати в межах району те-риторiальне регулювання та координащю соцiальних, економiчних i демографiчних процеетв на субукра!н-ському рiвнi [32].
На наш погляд, з метою модершзацп промисло-востi найбшьш прийнятним е зонування Укра!ни важ-ливим пщГрунтям якого е, по-перше, тяжшня до великих мiст та промислових агломерацш, яю мають
вщносно високий piBeHb науково-освггнього потенщ-алу; по-друге, вiдповiднiсть системi номенклатурно-теритс^альних одиниць статистики 6С. Оскшьки Ук-раша просуваеться шляхом европейсько'1 штеграцп, то питання приведення територiальних одиниць Украши до европейських стандартiв е актуальним та потребуе обГрунтування.
Провщну координацiйну роль у науково-техшч-ному та iнновацiйному розвитку регiону покликан вiдiгравати науковi центри НАН Украши та МОН Украши. Вщповщно до ст. 25 Закону Украши «Про на-укову i науково-техшчну дiяльнiсть» регiональнi на-уковi центри створюються з метою пщвищення ролi науки в розробленнi та реалiзацiï ефективно! репона-льно'1 полiтики, ïï орiентацiï на поеднання загально-державних i репональних iнтересiв, наукове забезпе-чення розв'язання актуальних проблем сощально-еко-номiчного розвитку регiонiв.
Таблиця 1
Розподы _ iнституцiйних порядк1в у Ггалп, Францп та Шмеччиш_
Рiвень за NUTS Франщя Шмеччина Iталiя Украша
Територiальнi рiвнi кшьк. Територiальнi piBHi к1льк. Територiальнi рiвнi кшьк. Територiальнi рiвнi кшьк.
NUTS 1 Територп Дослiдження i регiонального планування Z.E.A. T + DOM* 9 Землi Länder 16 Групи репо-нiв Gruppi di regioni 5 Економiчнi райони 8
NUTS 2 Регюни Régions + DOM 27 Адмшютра-ти -BHi округи Regierungsbezirke 38 Регюни Regioni 21 Областi 25
NUTS 3 Департаменти Départements + DOM 101 Теритс^альш одиницi райо-шв Kreise 402 Провшцп Provincie 110 Райони 490
NUTS 4 Комуни Communes 35462 Громади Gemeinden 11135 Комуни Comuni 7983 t- ** Громади ОТГ 11215 773
* DOM: Département d'outre-Mer (Демартаменти i заморсьт регiони). Вщповщно до ст. 72-3. Конституцшного закону Францп N 2003-276 от 28 марта 2003 г. це Гваделупа, Мана, Мартшка, Реюньон, Майотт, Сен-П'ер i Мiкелон, острова Валлiс i Футюна i Французька Полiнезiя).
Джерело: складено авторами за: http://ec.europa.eu/eurostat/web/nuts/national-structures-eu.
**Джерело: Областi: основнi даннi. Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/areas.
В Укра!ш створено шють наукових центрiв, на-разi ддать п'ять: Донецькш науковий центр, Захщний науковий центр, Пiвденний науковий центр, Швтч-но-схiдний науковий центр, Придншровський науко-вий центр.
Оцiнювати роль наукових цен^в в якостi фундаменту розробки та реалiзацil регюнально! полiтики модершзацп промисловоси необхiдно з урахуванням !х iнституцiйного рiзноманiття, яке проявляеться у низщ аспектiв, включаючи виконання ними наукових, науково-оргашзацшних, освiтнiх функцiй, серед яких: сприяння розвитку фундаментальних та приклад-них дослiджень, що проводяться в науково-дослщних установах та вищих навчальних закладах регiону, щд-вищенню рiвня його наукового потенцiалу, розвитку штеграцп науки i освiти;
участь у забезпеченш iнновацiйного розвитку ре-rioHy; оргашзацп широкого використання в perioHi ви-сокоефективних вiтчизняних наукових розробок;
координащя Стратегiй i Програм розвитку еконо-мiчних районiв, областей та мют i3 загальнонащональ-ними стратепями, пов'язаними з регiональним, шно-вацiйним та промисловим розвитком в ув'язщ iз кон-цепцieю розумно! cпецiалiзацil GC (RIS3 — Research and Innovation Strategies for Smurt Spetialisation);
сприяння здшсненню науково-оргашзацшних за-ходiв, як1 cпрямованi на формування ефективно! на-уково-техшчно! i шновацшно! полiтики в базових га-лузях економiки регiону, розвиток iнфраcтруктури шновацшно! дiяльноcтi;
сприяння штеграцп вiдповiдних напрямiв науки з оcвiтою i виробництвом, впровадженню результатiв наукових доcлiджень у практику;
здшснення просвггаицько! дiяльностi, сприяння пщвищенню iнтелектуапьного потенцiапу perioHy.
Пiдхiд до формування регiонапьних iнновацiйних систем Укра!ни навколо мережi регiонапьних центрiв НАН Укра!ни та МОН Укра1ни в контекст децентра-лiзацii влади було запропоновано вченими 1нституту економiки промисловост НАН Укра!ни. З метою ефективного виконання повноважень з координацш-но! ролi у наyково-технiчномy та шновацшному роз-витку кра'1ни, якими надшив закон наyковi центри, в робот [8] обГрунтована доцiльнiсть створення у Вш-ницькш, Хмельницькш, Житомирськш, Кишськш, Черкаськш, Чернiгiвськiй областях двох репональних наукових центрiв, використовуючи !х потужну наукову та освiтню базу. Житомирську, Ки'1вську, Черкаську,
По-перше, за чисельшстю населення цi неадмь нiстративнi одинищ вiдповiдають рiвню NUTS 1 за номенклатурою теритс^альних одиниць 6С. По-друге, неадмiнiстративнi агрегацп формуються навколо наукових цен^в НАН Украши та МОН Украши, що дозволяв розробляти програми шновацшного розвитку економiчного району, використовуючи потенцiал наукових цен^в НАН Укра!ни та МОН Украши. Ви-
Чернiгiвську област пропонуеться об'еднати пiд еп-дою Полiського наукового центру НАН Украши та МОН Украши; Вшницьку та Хмельницьку областi — пiд егщою Подшьського наукового центру НАН Украши та МОН Украши.
Нами пропонуеться видлення восьми економтних райотв, як неадмтстративних агрегацш, що утворю-ються шляхом об'еднання менших адмтстративних одиниць (областей) з урахуванням сощально-економт-ного, культурного, сторинного ameKmie, та формуються навколо наукових цeнmрiв НАН Украши та МОН Украши, i вiдповiдaюmь рiвню NUTS 1 за номенклатурою meриmорiaльних одиниць 6С.
Запропонований склад економiчних райошв представлено у табл. 2.
Таблиця 2
знання наукових цен^в ключовими акторами формування репонально! шновацшно! системи економiч-ного району дало б можливють говорити про появу нових форм досягнення функцюнально! децентралiза-цп, завдяки формуванню мереж акгорiв (наукових цен^в НАН Укра!ни та МОН Украши), як зорieнто-ванi на виконання конкретних функцш з метою на-yково-iнновацiйного забезпечення модершзацп про-
EKOHOMi4Hi райони вщповщно до розташування наукових центрiв НАН Украши та МОН Украши
та рiвня NUTS 1 за номенклатурою територiальних одиниць €С
№ з/п Економiчнi райони/ Центр району Областi Чисельнiсть населення, млн оетб Науковий центр НАН Украши та МОН Укра!ни/ Мюто розташування
1 Донецькш м. Донецьк Донецька, Луганська 6,6 Донецький науковий центр м. Донецьк, з 2014 р. — м. Покровськ, м. Краматорськ
2 Придншровський м. Дншро Дншропетровська, Запорiзька, Юровоградська 5,9 Придншровський науковий центр м. Дншро
3 Слобожанський м. Харюв Полтавська, Сумська, Харювська 5,2 Швшчно- Схщний науковий центр м. Харюв
4 Центрально-Полюький м. Ки!в Житомир ська, Ки!вська, Черкаський, Чернiгiвська, м. Ки!в 8,0 Полюький науковий центр м. Ки!в пропонуеться
5 Подшьський м. Вшниця Вшницька, Хмельницька, можливо Тернопшьська 2,9-4,0 Подшьський науковий центр м. Вiнниця або м. Хмельниць-кий пропонуеться
6 Причорноморський м. Одеса Микола!вська, Одеська, Херсонська, Автономна Республiка Крим, Севастополь 4,7* Швденний науковий центр м. Одеса
7 Волинський Волинська, Рiвненська 2,2 м. Луцьк або м. Рiвне пропонуеться
8 Захщний м. Львiв Закарпатська, 1вано - Франювська, Львiвська, Чершвецька, можливо Тернопшьська 6,1-7,2 Захщний науковий центр м. Львiв
* Дан1 з чисельност1 наявного населення Автономно! республ1ки Крим та м. Севастополь з 2015 р. вщсутш.
мисловосп безвщносно до адмiнiстративно-територiа-льних меж.
Посилення учасп установ НАН Украши у ново-утворених центрах, що пропонуються, — Подшьському та Волинському — можливо шляхом утворення фшш iнститутiв НАН при провщних вищих учбових закладах регюшв. Такий пiдхiд вiдкриваe можливостi для створення у подальшому транскордонних шновацш-них систем та кластерiв, а в перспективi для формування спшьного науково-освiтнього простору як за-собу реалiзацiï Угоди про асощащю Украши з СС.
Процес на прикладi розвитку сучасних нано- та бютехнологш може включати наступнi кроки:
1. Створення Фшп головного по проблемi шсти-туту НАН Украши при вщповщнш кафедрi укра!н-ського утверситету-партнера, або спального науково-навчального iнституту.
2. Укладання Угоди про ствпрацю з iноземним унiверситетом-партнером.
3. Забезпечення структурних пiдроздiлiв, що зай-маються нано- та бiотехнологiчними дослщженнями, взаемодоповнюючим обладнанням.
4. Забезпечення кадрами, стажування, науковi об-мiни.
5. Забезпечення фшансування шляхом залучення коштав европейських, нацiональних та регiональних програм, мюцево! бiзнес-елiти або через систему рiз-номанiтних фондiв.
6. Пдготовка пропозицiй до розробки нащональ-них та репональних стратегш розумно! спецiалiзацiï та диверсифiкацiï традицiйних галузей спецiалiзацiï реп-онiв i мiст краïн-партнерiв.
7. Введення на фiзичних та бюлопчних спещаль-ностях унiверситетiв партнерiв спецкурсiв «Основи економiки та пщприемницько! дiяльностi», «Еконо-мiка нанотехнологш», «Економжа бютехнологш».
8. Забезпечення бiзнес-iнкубування малого щд-приемництва i тиражування нано- та бюрозробок на базi мюцевих iнкубаторiв, наукових, техно- та шдуст-рiальних парков.
З пiдвищенням ролi наукових центрiв НАН Украши та МОН Украши виникае необхщшсть розши-рення кола !х завдань та створення ново! концепщ! розвитку, що е напрямом подальших дослщжень.
Список використаних джерел
1. Manufacturing, value added (% of GDP). (2017). Databank.worldbank.org. Available at: http://data-bank.worldbank.org/data/reports.aspx?source=world-de-velopment-indicators&preview=on.
2. A Stronger European Industry for Growth and Economic Recovery (Communication From the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions (2012). p. 2. Available at: http://eur-lex.eu-ropa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2012:0582: FIN:EN:PDF.
3. Industrial Development Report 2016: The role of Technology and Innovation in Inclusive and Sustainable Industrial Development (2016). Available at: unido.org>fileadmin/user.. .IDR2016_FULLREPORT.pdf.
4. UNIDO Annual Report 2016 (2016). Available at: http://www.unido.org/fileadmin/user_media_upgrade/Re-sources/Publications/Annual_Report/Annual_Report_ 2016_-_EN.pdf/
5. Романюк С.А. Децентралiзацiя: теорiя та практика застосування: монографiя. Ки!в: 2018. 216 с.
6. Гройсман В. Процеси централ1зацп та децент-рал1зацп в сучасному державному управлшш. Держа-внеуправлшня та мкцеве самоврядування. 2015. №2(25). С. 26-37.
7. Симоненко В.К. Реформи: адмшстративно-територ1альна, административна i децентрал1зацп — триедиш. Регшнальна економка. 2017. №2. С. 5-9.
8. Ляшенко В.1., Пдоричева I. Ю. Рег1ональн1 науков1 центри НАН Укра1ни та МОН Укра1ни як ядро розбудови репональних шновацшних систем в умовах децентрал1защ'1. EKOHOMinHuü всник Донбасу. 2017. № 1(47). С. 13-20.
9. Кузьменко Л.М., Солдак М.О. Децентрал1за-щя управлшня як фактор забезпечення модершзацп промисловосп Укра1ни. Управлтня економкою: теоря та практика: зб. наук. пр. Ки1в: 1ЕП НАНУ, 2015. С. 42-51.
10. Лунина И.А. Бюджетная децентрализация: цели и направления реформ. Экономика Украины. 2014. №11. С. 61-75.
11. Власюк О. С. Реформа бюджетно! децентрал1-зацп в Укра!ш: результати, ризики та перспективи. Регшнальна економка. 2017. №2. С. 39-45.
12. Вишневский В.П. Чекина В.Д., Виецкая О.В. Использование налогово-бюджетных инструментов развития социальной сферы регионов в условиях неоиндустриализации. Економка промисловость 2016. №3. С. 116-138.
13. Конститущя Ггалшсько! Республ1ки. URL: http://worldconstitutions.ru/?p=148.
14. Сардарян Г. Конституциональная реформа 2001 года в Италии в контексте перехода от сложного унитарного государства к федеративному. Право и управление. XXI век. 2013. №2 (27). С. 122-129.
15. Вольман Х., Букерт Г. Организация государства во Франции и Германии. Вопросы государственного и мунщипального управления. 2007. Том II. №2-3. С. 5990.
16. Карабш Т.О., Менджул М.В. Фюкальш пока-зники децентрал1зацп за пщсумками бюджетно! реформи 2014-2015 рр. в Укра!ш. Децентрал1зац1я в Укра!ш: законодавч1 новацп та сустльш спод1вання. Ки!в: 1н-ститут законодавства Верховно! Ради Укра!ни, 2015. С. 290-303.
17. Дунаев А. «Лига» у власти. Ждет ли Италию каталонский сценарий. URL: // https://carnegie.ru/ commentary/76554?utm_source=rssemail&utm_medium =email&mkt_tok=eyJpIjoiWW1VNVlXTm1OamN5Tm1 RdyIsInQi0iJKMmI3azc4cG9HbEdveFhmc0lhT3p6Q1h LZ0FTbU56NDVhQmRVVUg1SnRQNnYxc3czSVVtUH BmS1wvSkxUbVJFSFo3bU1WVVRDRmhZMDV5ZmRL R05Wb29DNzhPTnlUTHNMSU5QZGZcLytjeVV1dFRu aHozVFdIUnVlbWRBakF1Z0ZKIn0%3D/.
18. Пахоруков К.И. Децентрализация во Франции: особая роль Корсики. Всероссийский журнал нау-чньх публикаций. 2011, сентябрь. С. 69-71.
19. Ткачук А. Французький досв1д децентрал1зацп очима в1льними в1д захоплення / 1нститут громадян-ського суспшьства. URL: https://www.csi.org.ua/ articles/france_decentralization/.
20. Конститущя Французько! Республ1ки в1д 4 жовтня 1958 р. з1 змшами станом на 23 липня 2008 р. URL: http://worldconstitutions.ru/?p=138.
21. Унгер М., Полт Ф. Треугольник знаний» между сферами науки, образования и инноваций: концептуальная дискуссия. Форсайт. 2017. Т.11. №2. С. 1026.
22. Пети П. Инновации лицом к потребителю задача чрезвычайно сложная. Бюллетень Инновационные Тренды. 2011. № 11. С. 18-20.
23. Руффини П.-Б. Научная и инновационная политика во Франции. Форсайт. 2008. №2. С. 48-55.
24. Основной Закон Федеративной Республики Германия от 23 мая 1949 г. с последующими изменениями и дополнениями от 20 октября 1997 года. URL: http://worldconstitutions.ru/?p=155.
25. Трачук П.А., Фенич В.Я. Перспективи реаль зацп положень адмшстративно'1 реформи та децентра-лiзацiï в частит реоргашзацп структури центрально! та мюцево! влади. Децентралiзацiя в Украш: законо-давчi новацп та суспшьш сподiвання. Ктв: 1нститут законодавства Верховно! Ради Украши, 2015. 413 с. (С 329-352).
26. Institut national de la statistique et des etudes economicues. URL: https://www.insee.fr/en/metadon nees / definition/c1910/.
27. Regions in the European Union. Nomenclature of territorial units for statistics NUTS 2013/EU-28. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2015. Available at: http://ec.europa.eu/eurostat/docu-ments/3859598/6948381/KS-GQ-14-006-EN-N.pdf/b9ba 3339-b121-4775-9991-d88e807628e3.
28. Реформа децентралiзацiï. Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/reformi/ refor ma-decentralizaciyi.
29. Оцшка фшансово! спроможностi 366 об'една-них територiальних громад за 2017 рж. URL: https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/177/ Буклет_-_Рейтинг_фш._спром_366_0ТГ_за_2017^1Ю _2017.pdf.
30. Савельев 6., Куриляк М. Концепцiя регюна-льних реформ в Украш на рiвнi NUTS. Журнал Свро-пейсько'1 економжи. 2016. № 15(1). С. 92-120.
31. Кучабський О.Г. Перспективи впровадження статистично! системи NUTS в Украш в контекста ад-мiнiстративно-територiальноï реформи. Державне управлтня: теорiя та практика. 2006. №2. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-2/txts/RE GI0NALNE%5C06kogkar.pdf.
32. Соцiально-економiчна географiя Украши / за ред.. О.1. Шаблiя. Львiв: Свiт, 1994. 606 с.
33. Соцiально-економiчне районування Украши / М.1. Долiшнiй, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, Л.Т. Шевчук. Львiв, 1997. 50 с.
References
1. Manufacturing, value added (% of GDP). (2017). Databank.worldbank.org. Retrieved from http://data-bank.worldbank.org/data/reports.aspx?source=world-de-velopment-indicators&preview=on.
2. A Stronger European Industry for Growth and Economic Recovery (Communication From the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions (2012). p. 2. Retrieved from http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=C0M:2012: 0582: FIN:EN:PDF.
3. Industrial Development Report 2016: The role of Technology and Innovation in Inclusive and Sustainable Industrial Development (2016). Retrieved from unido.org>fileadmin/user.. .IDR2016_FULLREPORT.pdf.
4. UNIDO Annual Report 2016 (2016). Retrieved from http: //www.uni do. org/fileadmin/user_media_up-grade/Resources/Publications/Annual_Report/Annual_ Report_ 2016_-_EN.pdf/.
5. Romaniuk S.A. (2018). Detsentralizatsiia: teoriia ta praktyka zastosuvannia [Decentralization: theory and practice of application]. Kyiv [in Ukrainian].
6. Hroisman V. (2015). Protsesy tsentralizatsii ta detsentralizatsii v suchasnomu derzhavnomu upravlinni [Processes of centralization and decentralization in modern state management]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia — Public administration and local government, 2(25), pp. 26-37 [in Ukrainian].
7. Symonenko V.K. (2017). Reformy: administra-tyvno-terytorialna, administratyvna i detsentralizatsii — tryiedyni [Reforms: administrative, territorial, administrative and decentralization - triune]. Rehionalna ekonomika — Regional economy, 2, pp. 5-9 [in Ukrainian].
8. Liashenko V.I., Pidorycheva I. Yu. (2017). Rehionalni naukovi tsentry NAN Ukrainy ta MON Ukrainy yak yadro rozbudovy rehionalnykh innovatsiinykh system v umovakh detsentralizatsii [Regional science centers under NAS and MES of Ukraine as the core of the development of regional innovation systems in the context of decentralization]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 1(47), pp. 13-20 [in Ukrainian].
9. Kuzmenko L.M., Soldak M.O. (2015). Detsen-tralizatsiia upravlinnia yak faktor zabezpechennia moder-nizatsii promyslovosti Ukrainy [Decentralization of management as a factor for providing modernization of the Ukrainian industry]. Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia ta praktyka — Economics Management: Theory and Practice, (pp. 42-51). Kyiv, IIE of NAS of Ukraine [in Ukrainian].
10. Lunina I.A. (2014). Byudzhetnaya detsentraliza-tsiya: tseli i napravleniya reform [Budget decentralization: goals and directions of reforms]. Ekonomika Ukrainy — Economy of Ukraine, 11, pp. 61-75 [in Russian].
11. Vlasiuk O.S. (2017). Reforma biudzhetnoi detsentralizatsii v Ukraini: rezultaty, ryzyky ta perspektyvy [Budget Decentralization Reform in Ukraine: Results, Risks and Prospects]. Rehionalna ekonomika — Regional economy, 2, pp. 39-45 [in Ukrainian].
12. Vishnevskiy V.P. Chekina V.D., Viyetskaya O.V. (2016). Ispol'zovaniye nalogovo-byudzhetnykh instrumenter razvitiya sotsial'noy sfery regionov v usloviyakh neoindustrializatsii [Applying fiscal instruments of development of regions' social sphere under conditions of neo-industrialization]. Ekonomika promyslovosti — Economy of Industry, 3, pp. 116-138 [in Russian].
13. Konstytutsiia Italiiskoi Respubliky [The Constitution of the Italian Republic]. (n.d.). Retrieved from http://worldconstitutions.ru/?p=148.
14. Sardaryan G. (2013). Konstitutsional'naya reforma 2001 goda v Italii v kontekste perekhoda ot slozhnogo unitarnogo gosudarstva k federativnomu [Constitutional reform of 2001 in Italy in the context of the transition from a complex unitary state to a federal one]. Pravo i upravleniye. XXI vek — Law and governance. XXI Century, 2 (27, pp. 122-129 [in Russian].
15. Vol'man KH., Bukert G. (2007). Organizatsiya gosudarstva vo Frantsii i Germanii [Organization of the state in France and Germany]. Voprosy gosudarstvennogo i
munHtsipal'nogo upravleniya — Issues of state and municipal administration, Vol. II. №2-3, pp. 59-90 [in Russian].
16. Karabin T.O., Mendzhul M.V. (2015). Fiskalni pokaznyky detsentralizatsii za pidsumkamy biudzhetnoi reformy 2014-2015 rr. v Ukraini. Detsentralizatsiia v Ukraini: zakonodavchi novatsii ta suspilni spodivannia [Fiscal indicators of decentralization based on the results of the 2014-2015 budget reform in Ukraine. Decentralization in Ukraine: legislative innovations and public expectations]. Kyiv, Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine (pp. 290-303) [in Ukrainian].
17. Dunayev A. «Liga» u vlasti. Zhdet li Italiyu katalonskiy stsenariy ["League" in power. Is Italy waiting for the Catalan scenario]. (n.d.). Retrieved from https://carnegie.ru/ commentary/76554?utm_source= rsse mail & utm_medium=email&mkt_tok=eyJpIjoiWW1VN VlXTm1OamN5Tm1RdyIsInQiOiJKMmI3azc4cG9HbEd veFhmc0lhT3p6Q1hLZ0FTbU56NDVhQmRVVUg1SnR QNnYxc3czSVVtUHBmS1wvSkxUbVJFSFo3bU1WVVR DRmhZMDV5ZmRLR05Wb29DNzhPTnlUTHNMSU5 QZGZcLytjeVV1dFRuaHozVFdIUnVlbWRBakF1Z0ZKI n0%3D/ [in Russian].
18. Pakhorukov K.I. (2011). Detsentralizatsiya vo Frantsii: osobaya rol' Korsiki [Decentralization in France: the special role of Corsica]. Vserossiyskiy zhurnal nauchnykh publikatsiy — All-Russian Journal of Scientific Publications, September, pp. 69-71 [in Russian].
19. Tkachuk A. Frantsuzkyi dosvid detsentralizatsii ochyma vilnymy vid zakhoplennia [French Dosvid decen-tral_ ocac ochima vilimim vid zahollennya]. Institute of the Bulk of Sustainability. (n.d.). Retrieved from https://www.csi.org.ua/ articles/france_decentralization/ [in Ukrainian].
20. Konstytutsiia Frantsuzkoi Respubliky vid 4 zhovtnia 1958 r. zi zminamy stanom na 23 lypnia 2008 r. [The Constitution of the French Republic dated October 4, 1958, as amended on July 23, 2008]. Retrieved from http://worldconstitutions.ru/?p=138 [in Ukrainian].
21. Unger M., Polt F. (2017). Treugol'nik znaniy» mezhdu sferami nauki, obrazovaniya i innovatsiy: kontseptual'naya diskussiya [The Triangle of Knowledge "between the spheres of science, education and innovation: a conceptual discussion]. Forsayt — Forsyth, Vol. 11, №2, pp. 10-26 [in Russian].
22. Peti P. (2011). Innovatsii litsom k potrebitelyu zadacha chrezvychayno slozhnaya [Innovation facing the consumer is an extremely difficult task]. Byulleten' Innovatsionnyye Trendy —Bulletin Innovative Trends, 11, pp. 18-20 [in Russian].
23. Ruffini P.-B. (2008). Nauchnaya i innovatsion-naya politika vo Frantsii [Science and innovation policy in France]. Forsayt — Forsyth, 2, pp. 48-55 [in Russian].
24. Osnovnoy Zakon Federativnoy Respubliki Germaniya ot 23 maya 1949 g. s posleduyushchimi izmeneniyami i dopolneniyami ot 20 oktyabrya 1997 goda [The Basic Law of the Federal Republic of Germany of
May 23, 1949 with the subsequent amendments and additions of October 20, 1997]. Retrieved from http://worldconstitutions.ru/?p=155 [in Russian].
25. Trachuk P.A., Fenych V.Ya. (2015). Perspektyvy realizatsii polozhen administratyvnoi reformy ta detsentralizatsii v chastyni reorhanizatsii struktury tsentralnoi ta mistsevoi vlady. Detsentralizatsiia v Ukraini: zakonodavchi novatsii ta suspilni spodivannia [Prospects for implementation of the provisions of administrative reform and decentralization in terms of reorganization of the structure of central and local authorities. Decentralization in Ukraine: legislative innovations and public expectations]. Kyiv, Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].
26. Institut national de la statistique et des etudes economicues. (n.d.). Retrieved from_https://www.insee.fr/ en/metadon nees / definition/c1910/.
27. Regions in the European Union. Nomenclature of territorial units for statistics NUTS 2013/EU-28. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2015. Retrieved from http://ec.europa.eu/eurostat/docu-ments/3859598/6948381/KS-GQ-14-006-EN-N.pdf/b9ba 3339-b121-4775-9991-d88e807628e3.
28. Reforma detsentralizatsii [The decentralization reform]. Uriadovyi portal — Government portal. (n.d.). Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/re-formi/ refor ma-decentralizaciyi [in Ukrainian].
29. Otsinka finansovoi spromozhnosti 366 obiednanykh terytorialnykh hromad za 2017 rik [Evaluation of the financial capacity of 366 united territorial communities for 2017]. Retrieved from https:// decentralization.gov.ua/uploads/library/file/177/ ByK-,neT_-_PeHTHHr_^iH._cnp0M_366_0Tr_3a_2017.pdf0 _2017.pdf [in Ukrainian].
30. Saveliev Ye., Kuryliak M. (2016). Kontseptsiia rehionalnykh reform v Ukraini na rivni NUTS [The Concept of Regional Reforms in Ukraine at the NUTS level]. Zhurnal Yevropeiskoi ekonomiky — Journal of the European Economy, 15(1), pp. 92-120 [in Ukrainian].
31. Kuchabskyi O.H. (2006). Perspektyvy vprovadzhennia statystychnoi systemy NUTS v Ukraini v konteksti administratyvno-terytorialnoi reformy [Prospects for the implementation of the NUTS statistical system in Ukraine in the context of administrative-territorial reform]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka — Public Administration: Theory and Practice, 2. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-2/txts/RE GIONALNE%5C06kogkar.pdf [in Ukrainian].
32. Shablii O.I. (Ed.). (1994). Sotsialno-ekono-michna heohrafiia Ukrainy [Socio-economic geography of Ukraine]. Lviv, Svit [in Ukrainian].
33. Dolishnii M.I., Palamarchuk M.M., Palamarchuk O.M., Shevchuk L.T. (1997). Sotsialno-ekonomichne raionuvannia Ukrainy [Socio-economic zoning of Ukraine]. Lviv [in Ukrainian].
