CC BY
17
- на приобретение исключительных прав на изобретения, полезные модели, промышленные образцы, программы для электронных вычислительных машин, базы данных, топологии интегральных микросхем, секреты производства (ноу-хау), а также прав на использование указанных результатов интеллектуальной деятельности на основании лицензионного договора;
- на патентование и (или) оплату правовых услуг по получению правовой охраны результатов интеллектуальной деятельности, включая средства индивидуализации;
- на научные исследования и (или) опытно-конструкторские разработки, признаваемые таковыми в соответствии с пунктом 1 статьи 262 НК Российской Федерации. (п.5 ст.1 закона № 195-ФЗ от 19.07.2007).
Законами субъектов РФ может устанавливаться пониженная налоговая ставка налога на прибыль, подлежащего зачислению в бюджеты субъектов РФ, от деятельности, осуществляемой на территории 0ЭЗ, при условии ведения раздельного учета доходов (расходов), полученных (понесенных) от деятельности, осуществляемой на территории 0ЭЗ, и доходов (расходов), полученных (понесенных) при осуществлении деятельности за пределами территории 0ЭЗ. При этом размер указанной налоговой ставки не может быть ниже 13,5 % (п.1 ст. 284 НК РФ)
0рганизациям в сфере инновационной деятельности и резидентам технико-внедренческой особой экономической зоны (ТВ0ЭЗ) совокупный тариф страховых взносов будет равен 20% с 2011 по 2017 годы, в 2018 -21%; в 2019 год - 28% (п. 3 ст. 58 Закона № 212-ФЗ с изменениями от 28.12.2010 № 432-ФЗ).
Резиденты ТВ0ЭЗ освобождаются от уплаты земельного налога в отношении земельных участков, расположенных на территории особой экономической зоны, сроком на 5 лет с момента возникновения права собственности на каждый земельный участок (п. 9 ст. 395 НК РФ).
Серьёзный анализ того, какая польза экономике от тех или иных вводимых в инновационной сфере льгот, на федеральном уровне не проводится, как не просчитываются и последствия повышения налогов. Для повышения результативности предоставляемых государством налоговых преференций целесообразно воспользоваться практикой введения льгот в ряде стран, когда налоговые льготы предоставляются только при реализации инвестиционных проектов, законодательно определив понятие инвестора.
Литература
1.Федеральный закон от 23.08.96 N 127-ФЗ (ред. от 21.07.2011) "О науке и государственной научно-технической политике", ст.15.пп.1, 2 и 3.
2.Федеральный закон "О федеральном бюджете на 2011 год и на плановый период 2012 и 2013 годов" от 13 декабря 2010 г. № 357 и соответствующие законы на другие финансовые годы.
3. Стратегия развития науки и инноваций в Российской Федерации на период до 2015 года. Утверждена Межведомственной комиссией по научно-инновационной политике (протокол от 15 февраля 2006 г. № 1). Стр.60.
4.Бюджетный кодекс Российской Федерации, утвержденный 31 июля 1998 г. № 145-ФЗ.
5.Постановление Правительства Российской Федерации "О Российской академии наук" от 19 ноября 2007 г. № 785.
6.Распоряжение Правительства Российской Федерации от 30.06.2010 г. №1101-р "Об утверждении Программы Правительства Российской Федерации по повышению эффективности бюджетных расходов на период до 2012 года".
УДК 378:338.46
Леоненко П.М.,
д.е.н., професор, ДННУ "Академт фшансового управлшня" (м. КиТв)
РЕФОРМУВАННЯ УПРАВЛ1ННЯ СИСТЕМОЮ ВИЩО1 ОСВ1ТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1 ЯК ОДНА 3 КЛЮЧОВИХ УМОВ ЕК0Н0М1ЧН0Г0 ЗРОСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ
НАЦ1ОНАЛЬНО1 ЕКОНОМ1КИ
В статт/ розкрит/ позитивна та негативн/ тенденц/1 в розвитку сучасно1 укра1нсько1 системи вищо1 осв/ти, проанал/зо-ван/ питання 11 реформування та адаптацИ до вимог Болонського процесу.
КлючовI слова: людський кап/тал, економ/ка знань, як/сть вищо1 осв/ти, реформа вищо1 осв/ти, реформа управл/н-ня вузами, /нституц/ональна автоном/я вуз/в. В теоретико-методолопчному та парадигмальному план сощально-економны аспекти вищоТ та профеайно-тех-ннноТ осв^и, управлшня ними знаходяться в центр! уваги провщних представниюв сучасних теорм людського капралу, ¡нтелектуального капралу та ¡нтелектуальноТ власносл, економки знань, постшдустр^льного, ¡нформацмного сус-птьства, економ!чноТ глобал!зац!Т та ¡н. До вщомих захщних дослщниюв питань осв!ти ! науки у контекст! цих теор!й належать Г. Беккер, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, М. Кастельс, Т. Сакайя, Р. Хейльбронер, Ф. Фукуяма, Т.Шульц та ¡н. Як правило, Тх прац! вщзначаються широтою узагальнень м!ждисципл!нарним пщходом, пор!вняльним анал!зом функцюнування ¡ розвитку рюних сощально-економнних систем, виходом на нов¡ науков¡ парадигми. Для представниюв посткейнаанського напряму (Г. Бортю, Я. Крегель, Х. Мшсью та ¡н.), нового кейнаанського напряму (Дж. Акерлоф, Дж. Йеллен, Дж. Слглщ, Е. Фелпс, С. Фшер та ¡н.), та ряду ¡нших альтернативних неокласиц напря-мш сучасноТ економнноТ думки характерний бтьш прикладний, нормативний аспект розгляду питань осв^и ¡ науки при з'ясуваны Тх значення та рол¡ в економнному зростаннк
Дослдаення питань людського катталу ¡ тюно пов'язаних з ними питань вищоТ осв™ охоплюе ва три р^ы теоретичного аналюу ¡ реальности мкро-, макро- ¡ метаекономка (глобальний р^ень). 0дним з основних питань на вах р^-нях е з'ясування сп¡вв¡дношення м^ попитом ¡ пропозиц¡eю висококвал¡ф¡кованоТ робочоТ сили. На практиц¡ спосте-
92 Економнний □¡сник ун¡верситету | Випуск № 18/2
© Леоненко П.М., 2012
ркаються порушення р1вноваги м\ж двома складниками ринку осв\тн\х послуг, пщготовки та використання робочоТ си-ли. Перевищення попиту над пропозицию призводить до заповнення робочих мюць, що передбачають високу кваль фкацю пращвниюв, робочою силою, що недостатньо пщготовлена до виконання складних вид\в працк Навпаки: перевищення пропозици над попитом (бтьш типова ситуащя на ринку працО веде до зайняття робочих мюць, як\ не по-требують високоТ квал1ф1кац1|, висококвал1ф1кованими пращвниками. "В обох випадках, - зазначае вщомий роайсь-кий вчений Р. Капелюшнков, - сусптьство несе серйозн економ1чн1 - i не лише - втрати, в обох випадках дисбалан-си, що виникають, негативно впливають на р1вень i темпи зростання продуктивност працГ [1,52].
В украТнсьюй економный л1тератур1 розгляду проблематики науки, вищоТ i профеайноТ осв\ти, управлшня ними у зв'язку з нов\тн\ми теортми економки i фшанав присвячен насамперед досл1дження В. Базилевича, С. БтоТ, Т. Бо-гол\6, А. Гальчинського, В. Гейця, 0. ГршновоТ, Г. Дмитренко, М. Згуровського, I. Каленюк, В. Кременя, 0. КуклЫа, Е. ГНбановоТ, Ю.Пахомова, А. Фттенка, А. Чухна, Л. Шинкарук та ¡н.
Сучасна рос\йська економ\чна л\тература в галуз\ досл\джень соц\ально-економ\чних аспект\в науки, вищоТ та про-фес\йно-техн\чноТ осв\ти представлена грунтовними працями таких вщомих учених, як А. Добринш, С. Дятлов, В. 1но-земцев, С. Жильцов, Р. Капелюшнков, В. Марцинкевич, В. Рогов, I. Соболева, В. ЩетинЫ, Л. Якобсон та ¡н.
Звичайно, зд\йснене нами вище розр\знення деяких соц\ально-економ\чних аспект\в дослщження питань науково-техн\чноТ сфери, вищоТ та профес\йно-техн\чноТ осв\ти в концепц\ях сучасноТ в\тчизняноТ та заруб\жноТ думки е досить умовним.
По-перше, у багатоман\тност\ сучасних економ\чних теор\й - ортодоксальних \ альтернативних Тм - наука \ осв\та розглядаються як ключова умова \ основн\ фактори економ\чного зростання та розвитку. По-друге, автори соц\ально-ф\лософських, соц\олог\чних, соц\окультурних, педагог\чних та ¡нших нееконом\чних праць в галузь осв\ти в т\й чи ¡н-ш\й м\р\ також розглядають економ\чн\ аспекти науки \ осв\ти, управл\ння ними.
0чевидн\ досягнення сучасноТ економ\чноТ науки у досл\дженн\ економ\чних аспект\в вищоТ школи зовс\м не виклю-чають поки-що недостатньо повною у вивченн\ вищоТ школи, ТТ управл\ння ТТ системою \ як\стю осв\ти. Тому спряму-вання нашого досл\дження саме на ц\ питання пщтверджуе його актуальн\сть \ своечасн\сть. Водночас ц\ ж питання за-лишаються невир\шеною частиною загальноТ проблеми, спроба розкриття якоТ зд\йснена у дан\й статт\.
Насамперед привернемо увагу до становища УкраТни в систем\ св\тових координат соц\ально-економ\чного розвитку. Ключовими серед них е показники людського розвитку, або розвитку людського потенц\алу, глобальноТ кон-курентоспроможност\ нац\ональноТ економ\ки та економ\ки знань. Ц\ показники значною м\рою визначаються розвит-ком науково-техн\чноТ сфери \ осв\ти, ¡нновац\йн\стю нац\ональноТ економ\ки.
Значення ¡ндексу людського розвитку (1ЛР) та мiсце УкраТни у рейтингу за 1ЛР протягом 2000-2011 рр. подаы у табл. 1.
Таблиця 1. 1ндекс людського розвитку (1ЛР) УкраТни в 2000-2011 рр.
Показники 2000 2005 2009 2010 2011
Значення 1ЛР 0,669 0,712 0,720 0,725 0,729
Мiсце УкраТни в рейтингу 78/177 77/177 - 69/169 76/187
1ЛР показуе середнiй рiвень досягнень краТни у трьох найважливiших складниках розвитку людського потенщалу:
- тривале ¡ здорове життя, що вимiрюeться показником очкуваноТ при народженнi тривалостi життя;
- знання, що вим^юеться р^нем письменностi дорослого населення (вага у дв\ третини) i валовим коефМентом тих, хто вступив у навчальы заклади (вага в одну третину);
- гщний рiвень життя, що вим^юеться показником ВНП на одну особу за паритетом кутвельноТ спроможносл (у доларах США).
В 2011 р. значення цих складниюв 1ЛР для УкраТни було таким: очкувана тривалiсть життя при народженнi - 68,5 ро-к\в; середня тривалють шк\льного навчання - 11,3 роюв; очiкувана тривалiсть шк\льного навчання - 14,7 роюв; валовий на-цюнальний дох\д (ВНД) на одну особу - 6175 дол. США за паритетом кутвельноТ спроможностк Дов\дково: середня тривалють шктьного навчання в першм п'ят\рц\ краТн за 1ЛР (Норвегiя, Австралiя, Нiдерланди, США ¡ Нова Зеландiя) у 2011 р. становила вщповщно: 12,6; 12,0; 11,6; 12,4; 12,5 роюв. Б\льш значною щодо УкраТни була рюниця в оч^ваый трива-лост\ шк\льного навчання. Показники останньоТ для першоТ п'ялрки в\дпов\дно: 17,3; 18,0; 16,8; 16,0; 18,0 роюв.
Для пор\вняння зазначимо, що УкраТна у 1990 р. за 1ЛР посiдала ц\лком пристойне 45-е мюце в св\т\, а абсолютне значення зведеного ¡ндексу дорюнювало 0,844. В подальшому, як результат трансформацмноТ (системноТ) кризи, 1ЛР у нашм краТнi р\зко знизився, а з середини 90-х рр. почав повтьно зростати. В 2011 р. УкраТна поста 76 мюце в св\-т\ (серед 187 держав) з\ значенням ¡ндексу 0,729. 1Т випередили такi постсоцiалiстичнi краТни, як Чехы, Естон\я, Сло-ваччина, Угорщина, Польща, Литва, Латвiя, Румун\я, Бторусы, Рос\я, Казахстан, Албанiя, Груз\я. Проте УкраТна за 1ЛР все ще залишаеться серед краТн з високим людським розвитком, лщерами якого е Норвегiя, Австралiя, Нiдерлан-ди, США та ¡н. краТни з дуже високими ¡ндексами розвитку людського потенщалу.
Под\6н\ тенденцiТ спостерiгаються i в сфер¡ глобальноТ конкурентоспроможностi УкраТни. При розрахунку ¡ндексу глобальноТ конкурентоспроможносл кожну з краТн-учасниць в\дносять до однюТ ¡з стадiй економiчного розвитку: фак-торноТ орieнтованостi, орieнтацiТ на ефективнють та на iнновацiТ. УкраТна знаходиться серед краТн, що переходять в\д стадп факторноТ орieнтованостi до ор^нтаци на ефективнiсть та перебувае разом з такими краТнами, як Гондурас, Алжир, Венесуела, Сиры та ¡н. краТнами першоТ десятки, що належать до ор^нтованих на ¡нноваци, е Швейцарiя, Шве-ц\я, США, Сшгапур, Нiмеччина, Япон\я, Ф\нлянд\я, Нщерланди, Данiя та Канада. В 2006 р. за ¡ндексом глобальноТ кон-курентоспроможностi краТна зайняла 78 мюце (серед 125 краТн), а в 2011 р. - 82 мюце (серед 140 краТн), залишив-шись позаду серед таких постсощалютичних краТн, як Чехт, Естоны, Польща, Литва, Азербайджан, Рост.
Основн1 конкуренты переваги украТнськоТ економки пов'язаы з вищою i профеайною осв1тою та з обсягом ринку, тод1 як основними гальмiвними чинниками продовжують залишатися iнститути (131 мiсце), макроекономiчна стабть-нiсть (112 мiсце), ефективнiсть товарних ринкiв (128 мiсце), розвиненiсть фшансового ринку (116 мiсце) та конкурен-тоспроможнiсть бiзнесу (103 мiсце) [2; 3].
Серед показниюв, що характеризують насамперед якють економiчного зростання, 1нноващйнють, важливе мiсце займае iндекс економки знань, складниками якого е: економiчний та iнституцiональний режим; освiта та вмшня; ш-формацiйно-комунiкативна iнфраструктура; шноващйна система. У своТй програмi "Знання заради розвитку" Свте-вий банк розробив спещальну методологiю (Knowledge Assessment Methodology - KAM) для вимiрювання ступеня на-ближення краТн св^у до економiки знань.
На основi показникiв KAM здiйснюють розрахунок 1ндексу знань (Knowledge Index - KI) та 1ндекс економiчних знань (Knowledge Economy Index - KEI). Перший шдекс становить собою просту середню нормалiзованих показниюв краТн за трьома елементами - осв^а, iнформацiйно-комунiкацiйнi технологи та шновацп, а другий шдекс поряд з ними вклю-чае ще й четвертий елемент - економiчний та iнституцiйний режим. До показниюв останнього належать тарифнi та нетарифы бар'ери, якiсть регуляторноТ пол^ики, дieвiсть законодавства. Як i у випадку з шдексами людського розвит-ку та глобальноТ
Порiвняння спiльних критерiТв у складниках вах трьох iндексiв щодо УкраТни виявляе низку критичних елементiв: низьку якють сусптьних iнституцiй та несприятливе шститущйне середовище, слабку здатнiсть до адаптаци нових технологiй, високий рiвень тiньовоТ економiки, корумпованостi тощо. Водночас вщставання УкраТни за ключовими по-казниками соцiально-економiчного розвитку вiд розвинених краТн i необхiднiсть якомога швидшого його подолання зайвий раз свщчать про назрiлiсть серйозних економiчних реформ. Щоправда, ця теза може сприйматися по^зно-му внаслiдок того, що протягом 20 останых рокiв у нашому суспiльствi та науковiй лiтературi безперервно ведуться розмови про економiчнi реформи. Проте така "перманентнiсть" економiчних реформ не повинна усувати питання про реальну потребу в них на сучасному етап соцiально-економiчного розвитку краТни, включаючи також реформування галузей охорони здоров'я та осв™.
Докоршы системнi перетворення, пов'язанi з переходом вщ плановоТ економiки до ринковоТ (за iншою термшоло-гieю, вщ командно-адмiнiстративноТ або командно-наказовоТ системи до ринковоТ) та подальший соцiально-економiч-ний розвиток, викликали до життя як позитивы, так i негативы тенденцп у розвитку вищоТ осв™ в УкраТы. До пози-тивних тенденщй належать насамперед виникнення, функцiонування i розвиток вузiв, що перебувають у приватый формi власностi. На початок 2011-2012 навчального року в УкраТы дiяли 661 державних i комунальних та 185 приват-них ВНЗ, у яких навчалося вщповщно: 1885,5; 157,2; 268,8 тисяч студенлв. Загальна динамка змш у галузi осв™ свщ-чить про значне розширення можливостей отримання повноТ та базовоТ вищоТ освiти в УкраТнi. Юлькють випускникiв вузiв зросла з 339,1 тис. оаб у 1995-1996 навчальному роц до 642,1 тис. оаб у 2009-2010 начальному роцi, а полм дещо знизилась (у зв'язку iз зменшенням набору в силу несприятливих демографiчних факторiв) - до 626,5 тис. оаб у 2011-2012 роцг В цтому зросла ктькють студентiв у розрахунку на 10 тисяч населення: з 300 у 1995-1996 навчальному рощ до 507 у 2011-2012 навчальному рощ [4]. Проте за прогнозами внаслщок потрапляння УкраТни у "демогра-фiчну яму" до 2015 р. ктькють вступниюв до вузiв зменшуватиметься, а полм почне повтьно зростати.
До одыеТ з переваг приватних вузiв належить те, що вони формуються i функцiонують з врахуванням регюналь-них потреб i завдяки своТй мобтьносл можуть швидше, нiж державы, реагувати на змши на ринку осв^ых послуг. До того ж треба взяти до уваги значну позитивну роль функцюнування приватних вузiв у виршены ряду соцiальних проблем. Завдяки Тм збiльшуeться зайнятють молодi та викладачiв, зменшуеться безроб^тя, соцiальна напруженiсть у суспiльствi тощо.
^нкуренщя, що виникае мiж вузами рiзних форм власностi, в цтому е позитивним чинником, який повинен сприя-ти пiдвищенню якостi вищоТ осв™.
Вважаемо також позитивною тенденщоо у розвитку вищоТ школи змши у структурi контингенту студентiв: зросло число студенлв денних в^тень ( з 1071,9 тис. оаб у 1995-1996 навчальному рощ до 1442,4 тис. оаб у 2011-2012 рощ, або бтьше ыж на третину) i зросла бiльш ыж удвiчi кiлькiсть студентiв на заочних в^теннях (з 427,4 тис. оаб до 861,5 тис. оаб). Водночас рiзко (бтьш нiж в 5,3 разу) скоротилася чисельнiсть студентiв, що навчалися на вечiрнiх вiццiленнях [4].
Як позитивну тенденцю, вiдзначимо оптимiзацiю мережi вузiв, тобто при значному скорочены Тх загальноТ кiлько-CTi встановлення вiдповiдно до реальних потреб сусптьства та економiки належного стввщношення мiж вузами дер-жавноТ, комунальноТ та приватноТ форм власностi, а також належного стввщношення мiж рiзними спецiальностями i напрямами пiдготовки фахiвцiв.
Разом з тим досить ч^ко виявилися i негативнi тенденцiТ у розвитку системи украТнськоТ вищоТ осв^и та управлшня нею. Одна iз них полягае у тому, що у мережi державних i приватних вузiв функцiонуe все ще надмiрна кiлькiсть малопотужних навчальних закладiв, хоч за останне десятирiччя пом^но збiльшився контингент студентiв у середньо-му по вузах державноТ та комунальноТ форм власностг
Знижуеться якють осв^и, яка не вiдповiдаe потребам нацюнальноТ економiки, й навчання на робочому мющ (ком-панiТ не швестують у пiдвищення квалiфiкацiТ та збереження персоналу).
Результативнють дiяльностi вузiв, отже, в кiнцевому пiдсумку ефективнють системи вищоТ освiти, наштовхуються на юнуючу систему управлiння освiтою та ТТ якiстю. Hинiшня система управлшня закртлюе закритий характер освiти, ТТ неспроможнiсть до самоорганiзацiТ як ефективного засобу пщвищення впорядкованостi системи, позитивноТ реак-L^iY ТТ на виклики зовышнього i внутрiшнього середовища.
Тому першочерговим завданням стае створення новоТ моделi системи управлiння вищою освтею, що повинна бути вщкритою i демократичною, враховувати змiни громадськоТ думки. Вiдповiдно до цього будуть змшюватися наван-
таження, функци, структура ¡ стиль управлЫня на вах його ¡ерархнних р1внях.
В рамках досл\дження питань управл\ння вищою осв\тою та 11 як\стю в Ягеллонському ун\верситет\ (м. Крак\в, Поль-ща) та ряд\ ун\верситет\в Киева, Львова, Донецька, Тернополя в 2011 р. були проведен\ опитування викладач\в та сту-дент\в. 0питуваний лист анкети розроблений польськими колегами п\д кер\вництвом зав\дувача кафедри прикладноТ економ\ки Ягеллонського ун\верситету професора Тадеуша Вавака.
Нами використан\ результати анкетування 73 науково-педагог\чних прац\вник\в двох вуз\в - УкраТнського державного ун\верситету ф\нанс\в \ м\жнародноТ торг\вл\ (УДУФМТ) та Терноп\льського нац\онального техн\чного ун\версите-ту ¡мен\ I. Пулюя (ТНТУ). Ц\ результати св\дчать, на наш погляд, про правильне розум\ння б\льш\стю з них об'ективноТ необх\дност\ та основних напрям\в сучасного реформування управл\ння вищою осв\тою в УкраТн\. Зокрема, показов\ в\дпов\д\ на ряд питань анкети представлен\ нижче (див. табл. 2).
Таблиця 2. Результати соцюлопчного опитування викладач1в про реформування управлшня вузом
№ з/п Питання Вщповщ1 викладач1в, % (верхн1й рядок -УДУФМТ, нижжй - ТНТУ)
Так Н1 Не знаю/Вщсутня думка щодо питання
1 Чи потрЮно основувати управлшня вузом на принципах комплексного управлшня через якють (ТОМ), а також на вимогах переваг, що застосовуеться у европейсьюй систем¡ якосл? 71,4 0 28,6
35,5 9,7 54,8
2 Чи повинна вуз¡вська система забезпечення якост осв¡ти бути одним з елеменлв комплексноТ системи управл¡ння якютю, що охоплюе вс¡ види та аспекти дтльност вузу ¡ не замЫюе ТТ? 85,7 14,3 0
83,9 3,2 12,9
3 Чи повинн¡ працюники, що зарахован¡ у першому повному шта-т¡ у вуз¡, мати згоду ректора материнського вузу, щоб працюва-ти у ¡ншш оргашзаци або розпочати господарську д¡яльн¡сть? 14,3 85,7 0
6,5 90,3 3,2
4 Чи повинен бути ректор на чол¡ системи управлшня як¡стю вузу ¡ зв¡тувати за його правильне здмснення та пост¡йне вдоскона-лення? 100 0 0
77,4 12,9 9,7
5 Чи може ректор публнного вузу бути обраний конкурентним шляхом? 100 0 0
100 0 0
6 Чи може декан факультету публнного вузу бути обраний конкурентним шляхом? 100 0 0
100 0 0
7 Чи потребуе ниышшй стан вуз¡в планово введених системних та ¡нституцюнальних змш? 71,4 0 28,6
61,3 6,5 32,2
При оц\ненн\ в\дпов\дей викладач\в сл\д обов'язково врахувати сучасний стан управл\ння вузами м\н\стерством. Воно приймае остаточн\ р\шення про призначення кер\вника вузу, затвердження учених ступен\в \ учених звань, нав-чальних план\в, оц\нку якост\ навчання, державн\ компоненти стандарт\в вищоТ осв\ти \ т.д. З одного боку, ¡снуючий порядок накладае на м\н\стерство велику в\дпов\дальн\сть, значно зб\льшуе обсяги його д\яльност\, а водночас, з другого боку - суттево обмежуе автоном\ю вуз\в та Тх можливост\ конкурувати один з одним. М\ж тим не ¡снуе об'ективноТ потреби у такому порядку ¡нституцюнального управл\ння вузами, як\ мають значний науковий \ педагог\чний по-тенц\ал, накопичений досвщ тощо. До того ж зарубина практика ¡ досв¡д св¡дчать про ефективнють функц¡онування вуз¡в в умовах ¡нституцюнальноТ самост¡йност¡ та академ¡чних свобод.
Значна частина викладачю (в¡дпов¡дно 28,6% в УДУФМТ та 54,8% в ТНТУ) на перше: питання анкети обрали вщповщь: "Не знаю/Не маю думки щодо питання". 0чевидно, така вщповщь пояснюеться недостатн¡м знанням рядом викладач^ обох вуз¡в особливостей ¡ заруб¡жних систем управл¡ння якютю, а зв¡дси - ваганням щодо можливостей та необхщност Тх застосування у в^чизняый практиц¡ управл¡ння вузом ¡ як¡стю осв¡ти.
Привертае увагу також значний вщсоток в¡дпов¡дей "не знаю/не маю думки" на питання про потребу вузю у плановому введены системних та ¡нституцюнальних змш (вщповщно 28,6% ¡ 32,2%). Можливо, багатьох науково-педаго-г¡чних працшниюв задовольняе нин¡шнe становище вуз¡в ¡ управл¡ння ними.
Водночас т¡ викладач^ що позитивно визначились щодо необхщност зм¡н в управл¡нн¡ публ¡чними вузами, обрали рюы вар¡анти в¡дпов¡д¡ на питання про способи (шляхи) змш "вщ нин¡шнього, колег¡ального, неринкового способу упра-вл¡ння до сучасних ¡нституцюналюованих форм менеджерського управл¡ння, що засноване на правах ринку осв^ых та дослщницьких послуг бвропи ¡ св^у". За революц¡йну зм¡ну (без уточнень, що вкладають у це поняття) висловилось 14,3% респондента УДУФМТ ¡ 65 % опитаних викладач¡в ТНТУ. Вщповщь "еволюцмно (поступово) швидко" обрали 28,6% ¡ 58,1% респондент¡в, а вщповщь "еволюцмно (поступово) пов¡льно" - вщповщно 57,1% ¡ 25,8%. 0тже, переваж-на б¡льш¡сть науково-педагог¡чних працвниюв виступае за еволюц¡йн¡ (поступов¡) змши в управл¡нн¡ публ¡чними вузами.
Проте ктькють прихильник¡в того, якими темпами - швидкими чи пов¡льними - повинн зд¡йснюватися ц¡ зм¡ни, у двох рюних вузах виявилась приблизно протилежного. Тут напрошуеться аналог¡я ¡з п¡дходами прихильник¡в "шаховоТ тера-пи" та "градуал¡зму" системних перетворень плановоТ економ¡ки в ринкову в 90-т рр. XX ст. Можливо, соцально-еконо-м¡чн¡ насл¡дки цих двох тдходв якимось чином впливають на вщповщ респондент¡в щодо питання про швидкють / по-в¡льн¡сть управл¡нських змш. Значний масив питань стосувався проблем надання ¡нституц¡ональноТ автоном¡Т та акаде-м¡чних свобод вузам у вах важливих сферах Тх д¡яльност¡. Наведемо окрем¡ питання ¡ в¡дпов¡д¡ щодо економнноТ (у тому чи^ ф¡нансовоТ) самост¡йност¡ вуз¡в.
0тже, необхщнють ¡ своeчасн¡сть реструктуризац¡Т управл¡ння вищою освтою, спрямованого на досягнення якосл, у переважноТ б¡льшост¡ професорсько-викладацьких пращвниюв не викликае сумн¡в¡в. Проте щодо виршення кон-кретних питань побудови новоТ системи управл¡ння вузами ¡ як¡стю вищоТ осв¡ти е рюы точки зору досл¡дник¡в ¡ прак-тик¡в (див. табл. 3).
Як випливае з наведених вище вщповщей, переважна б¡льш¡сть викладач¡в обох вузю вважае бажаним ¡ необхщ-ним створення рюного роду систем заохочення за впровадження ¡нноващй та ¡нструменлв управл¡ння, що забезпечу-ють високу якють осв¡ти. Водночас ця ж переважна бтьшють науково-педагог¡чних прац¡вник¡в виступае за послщов-не застосування передбачених законом покарань, стягнень щодо вуз^-порушниюв стандарт^ якост¡ вищоТ осв¡ти.
Зокрема, на питання, кому потр^но забезпечити економнну самост¡йн¡сть (у тому чи^ ф¡нансову) та самофЫансу-вання розвитку, майже половина викладачю обох вузю в^ала перевагу наданню самост¡йност¡ вузам ¡ факультетам.
Таблиця 3. Результати соцюлопчного опитування викладач1в про стимулювання д1яльност1 вуз1в
№ з/п Питання В1дпов1д1 викладач1в, % (верхнш рядок -УДУФМТ, нижн1й - ТНТУ)
Так Н1 Не знаю/Вщсутня думка щодо питання
1 Чи потрЮно прем¡ювати вузи та Тх орган¡зац¡йн¡ одиниц¡ за вве-дення сертиф¡кац¡йних, нових, проектних систем, метода, тех-н¡к, ¡нструмент¡в управл¡ння якютю, а також за забезпечення якос^ осв¡ти? 100 0 0
87,1 6,4 6,4
2 Чи потр¡бно посл¡довно застосовувати передбачеы законом санкц¡Т щодо тих вузю, як¡ не дотримуються прийнятих стандарт^ якост¡ осв¡ти або тих, яю не досягають вз^цевих ефект¡в осв¡ти для окремих напрямш? 85,7 0 14,3
71,0 6,4 22,6
3 Чи потр¡бно створювати систему заохочення (у тому чисгл ф¡-нансового), щоб факультети клопотались про видачу сертифн кат¡в, що п¡дтверджують впровадження системи, яка забезпе-чуе високу якють осв™ через сертиф¡кац¡йн¡ акредитащй н¡ одиниц¡? 85,7 0 14,3
87,1 0 12,9
4 Чи потр¡бно ввести економны заохочення, що моб¡л¡зують ор-ган¡зац¡йн¡ одиниц¡ вузу, для розвитку пщприемництва, ¡ннова-ц¡йност¡ та активносп у створенн¡ доданоТ вартост¡ й економн-ного надлишку? 85,7 0 14,3
90,3 3,2 6,5
5 Чи повинш вузи набути право самост¡йного утворення систем оплати у межах наявних засобш ¡ не п¡длягати правилам закону про формування зароб^ноТ плати в бюджетнм сфер¡ та розпо-рядженням м¡н¡стра? 42,8 28,6 28,6
67,7 9,7 22,6
Становлять ¡нтерес вщповщ науково-педагог¡чних прац¡вник¡в на питання про змют ¡ пр¡оритетн¡сть завдань у межах реформування системи вищоТ осв™, зокрема управлшня вузами ¡ як¡стю осв¡ти. В¡дпов¡дь "необх¡дно розшири-ти автоном¡ю вузу в сфер¡ управл¡ння професорсько-викладацьким складом" обрали переважна бтьшють викладач^ в обох вузах: 71% в УДУФМТ ¡ 65,2% в ТНТУ. Схвалення отримала також постановка питання про необхщнють вве-дення в рамках реформи при оцЫщ роботи рюних категорм пращвниюв критер¡Тв ефективност¡ та продуктивност¡. Проте у вщповщях явна перевага (бтьше половини респондент¡в) була в^ана застосуванню цих критерив при оцш-ц роботи ректора ¡ ректорату, декана ¡ деканату. Як виявилось, меншою м¡рою викладач¡ схильн¡ застосувати ц кри-тер¡Т при оц¡нц¡ своеТ науковоТ та педагог¡чноТ д¡яльност¡.
В дыльност вуз¡в та управл¡нн¡ ними надзвичайно важливе значення мають питання фЫансування осв™. В табл. 4 подан деяк¡ основн¡ показники в сфер¡ ф¡нансування украТнськоТ осв¡ти протягом 2000-2011 рр.
Таблиця 4. Фшансування осв1ти в УкраТш (2000-2011 рр.
Показник 2000 2005 2008 2009 2010 2011
Загальш витрати зведеного бюджету, млрд.грн. 48,15 141,99 260,02 307,40 377,84 287,04
Витрати на осв^у, всього млрд.грн. 7,08 26,80 53,21 66,77 79,82 60,35
Витрати на вищу осв^у, млрд.грн. 2,29 7,93 16,04 20,97 25,0 18,67
В % до загальних витрат 4,7 5,7 6,2 6,8 6,6 6,5
В % до ВВП 1,3 1,8 1,8 2,3 2,3 1,9
В % до витрат на галузь 32,3 29,6 30,1 31,4 31,3 30,9
Як бачимо, дан св¡дчать про щорнне зростання бюджетних витрат на осв^у, в тому числ¡ на вищу осв^у. За остан-н 12 рок¡в витрати на осв¡ту зб¡льшилися в 8,5 разу, а на вищу осв^у - в 8,2 разу. Проте вщносно ВВП краТни витра-ти на вищу осв^у невисок¡: вони становили 2,3% в 2009-2010 рр. ¡ 1,9% в 2011 рощ [4].
Кр^ того, необх¡дно брати до уваги величину ВВП та масштаби залучення населення до вищоТ осв™, особливо при мжнародних пор¡вняннях в¡дносних величин витрат на осв^у в УкраТы та розвинених краТнах Заходу.
Щодо витрачання кошлв державного бюджету у сфер¡ осв¡ти УкраТни, то воно продовжуе залишатися неефектив-ним. Як ¡ ран¡ше, основн¡ статт¡ витрат бюджету спрямоваы не на пщвищення якост¡ осв¡ти, а на виплату зароб^ноТ
плати ¡ комунальн¡ платеж¡ (б¡льше 70% всього фшансування).
В Програм¡ економ¡чних реформ на 2010-2014 роки "Заможне сусптьство, конкурентоспроможна економ¡ка, ефек-тивна держава" виокремлено таю основы проблеми вищоТ осв™, що вимагають нагального виршення:
- Нев¡дпов¡дн¡сть якост¡ осв¡ти сучасним вимогам. УкраТна не представлена в жодному з основних мжнародних рейтинпв найкращих ун¡верситет¡в;
- обмеження доступу до неТ аб¡тур¡eнтам з високим р^нем знань надм¡рною к¡льк¡стю птьг при вступ¡ до вуз¡в;
- неефективнють механ¡зму державного ф¡нансування системи осв™;
- наростання диспропорц¡й мж п¡дготовкою фах¡вц¡в ¡ попитом на них на ринку пращ
- вщсутнють единого осв¡тнього простору.
Визначен також основн¡ причини цих проблем у сфер¡ вищоТ осв¡ти. До них вщнесенк
- в¡дсутн¡сть единоТ системи управл¡ння як¡стю осв¡ти та ТТ мон¡торингу;
- в¡дсутн¡сть державних норм визначення вартост осв¡тн¡х послуг у вузах ¡ профес¡йно-техн¡чних закладах;
- обмеженють автономност¡ та вщсутнють реальних стимула для б¡льш ефективного використання бюджетних та залучених кошлв у навчальних закладах;
- неефективнють моыторингу потреб ринку прац¡, вщсутнють врахування сучасних потреб роботодавцю системою профеайно-техннноТ та вищоТ осв¡ти, неузгодженють д¡й державних структур при плануванн потреб у фах¡вцях [5].
Програма економнних реформ визначила метою реформи системи осв^и п¡двищення конкурентоспроможност¡ украТнськоТ осв¡ти, ¡нтеграц¡ю системи украТнськоТ осв™ в единий европейський осв¡тн¡й прослр. Для досягнення ць еТ мети в ход¡ реформи необх¡дно виршити так¡ завдання:
- створити единий осв^ый прост¡р, удосконалити систему управлшня освтою;
- п¡двищити як¡сть осв™;
- забезпечити доступн¡сть до якюноТ осв¡ти, спадкоeмн¡сть р¡вн¡в осв¡ти (дошктьноТ, початковоТ, середньоТ, позаш-к¡льноТ, профеайно-техннноТ, вищоТ, п¡слядипломноТ, осв¡ти протягом життя);
- пщвищити ефективн¡сть ф¡нансування осв^и [5].
Парадоксальн¡сть ситуац¡Т в сфер¡ реформування украТнськоТ вищоТ осв¡ти та управлшня ТТ якютю вбачаемо у таких фактах. З одного боку, акцент ставиться на полтшены якост осв™, управл¡ння вузами, активюацп участ¡ у Бо-лонському процеа, утворенн¡ единого осв¡тянського простору тощо. Проте, з другого боку, ¡гноруеться та важлива для виршення вах питань обставина, що за останн 10 роюв норми педагог¡чного та ¡нших вид¡в навантаження зро-сли майже вдв^ - з 550 до 900 ¡ б¡льше годин на рк. Використання цих норм лежить в основ¡ орган¡зац¡Т оплати пра-ц¡ науково-педагог¡чних прац¡вник¡в вузш. До того ж сл¡д врахувати, що наведен вище норми вщносяться лише до ро-бочого часу на проведення навчальних занять ¡ не враховують вс ¡нш¡ види науково - педагопчноТ прац¡, що вимагають значних витрат часу. Для порюняння: в европейських ВНЗ, включаючи й вузи в постсощалютичних краТнах, нав-чальне навантаження викладачю складае 200-300 годин при набагато вищм зароб¡тн¡й плат¡.
Пад¡нню престижу пращ науково-педагопчних прац¡вник¡в, що вщбуваеться в останн¡ 20 рок¡в, серед багатьох ¡н-ших чинник¡в рюного плану сприяе також низька в^ача в¡д вищоТ осв¡ти, тобто фактично вщсутнють мщного та ефективного зв'язку мж зароб¡тками прац¡вник¡в ¡ наявн¡стю у них вищоТ осв™.
На основ¡ проведеного вище аналюу тенденц¡й в розвитку вищоТ осв™ в УкраТн¡ та даних соцюлопчних опитувань сформулюемо так¡ пропозиц¡Т щодо реформування управлшня вузами ¡ якютю осв^и:
1. Необх¡дно розробити нов¡ визначення понять "ВНЗ", "Ун¡верситет", "вища осв¡та", "управл¡ння ВНЗ", нову клас-иф¡кац¡ю вуз¡в, взявши до уваги квалфкацмн рамки ¡ розвиток квалфкацм в рамках М¡жнародноТ стандартноТ клас-иф¡кац¡Т осв¡ти.
В¡дпов¡дно до нових визначень з метою пщготовки висококвал^кованих прац¡вник¡в, отримання д¡йсно як¡сноТ вищоТ осв™, п¡двищення ефективност¡ управлшня ВНЗ необхщно:
- перейти до двох осв^ньо-квалфкацмних р¡вн¡в - бакалавр ¡ маг¡стр - ¡ вщповщно до двох осв^ых р¡вн¡в - базо-воТ ¡ повноТ вищоТ осв^и;
- на законодавчому ¡ урядовому р¡внях досягти визнання випускниюв бакалавр¡ату фах¡вцями ¡з завершеною вищою освтею та закр¡пити цей статус у трудовому законодавств¡ та при прийом¡ на роботу;
- видтити ¡з структури нин¡шньоТ вищоТ осв™ в краТн¡ навчальн¡ установи 1-11 рюыв акредитац¡Т в окрему групу та розробити окремий законопроект про Тх статус, функцюнування тощо.
2.В ход¡ оптимЬацп мереж¡ вуз^ створювати на основ¡ вже ¡снуючих ВНЗ, насамперед на рег¡ональному р^ы, по-тужних сучасних ун¡верситет¡в, перетворювати Тх у конкурентоспроможы глобальному осв^янському простор¡.
3.Розробити правила (процедури) поетапного надання вузам у ключових сферах Тх дыльносл ¡нституцмноТ авто-номи та академ¡чних свобод.
До числа таких сфер вщнести:
- вироблення ¡ остаточне прийняття статусу вузу без узгоджень ¡ затвердження з боку мшютерства або ¡нших ор-ган¡в державноТ влади;
- остаточне виршення про призначення виконавчого кер^ника вузу без будь-якоТ форми схвалення або затвердження з боку будь-якого органу влади;
- присвоення учених квалфкацм ¡ учених звань;
- захист дисертацм ¡ затвердження навчально-методичного забезпечення дыльносл вузу (навчальних плаыв, про-грам, оц¡нок якосл осв¡ти тощо);
- розпорядження грошово-фшансовими ресурсами в межах бюджетних правил ¡ бухгалтерськоТ практики, аудиту ¡ зв¡тност¡;
- планування навантаження професорсько-викладацького складу ¡ контроль за його виконанням у межах рюко
зменшеного (у 2-3 рази пороняно з нинлшнлм) загальним обсягом.
4.Перетворити астрантуру (докторантуру) у повноцшну ланку не лише науковоТ, але й осв^ньоТ пщготовки висо-коквалфкованих кадрю.
5.Необхщно виробити та здмснювати заходи щодо поеднання воедино зусиль держави (уряду), роботодавцю та вузш у працевлаштуванн випускниюв навчальних закладш.
6.Необхщно якомога ширше залучати наукову та педагопчну громадськють, студентство до обговорення та вирь шення актуальних питань реформування ниншньоТ системи вищоТ осв1ти та управлшня нею в УкраТы, подальшого ро-звитку Болонського процесу.
Л1тература
1. Капелюшников Р. Спрос и предложение высококвалифицированной рабочей силы в России: кто бежал быстрее? / Р. Капелюшников // Вопросы экономики. - 2012. - № 2. - с. 52-66.
2. Вдовичен А. Индексы глобальной конкурентоспособности и диспропорции развития. - Журнал европейской экономики. - 2011. - Т. 10 (№ 3). - С. 292-304.
3. Малий 1.Й. Укра/на: макроеконом1чний вим1р конкурентоспроможност економ1ки / 1.Й. Малий, Т.О. Королюк // Теоретичн та прикладн питання економ1ки. Зврник наукових праць. Випуск 27, т. 1 (за заг. ред. проф. бханурова Ю.1., Шегди А.В.) - К.: ВПЦ "Кивський университет", 2012. - С. 156-163.
4. Основнi показники дяльност вищих навчальних заклад/в Укра/ни на початок 2011-2012 навчального року. Стати-стичний бюлетень. - К.: Державна служба статистики Укра/ни 2012.
5. Заможне суспльство, конкурентоспроможна економiка, ефективна держава. Програма економiчних реформ на 2010-2014 рр. [Електронний ресурс]: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf - Офцйний сайт Президента Укра/ни.
УДК 378:338.46
Ливдар М.В.,
Льв1вський державний ¡нститут нов1тн1х технолопй та управлшня ¡мен1 В. Чорновола (м. Льв1в)
М1СЦЕВ1 БЮДЖЕТИ ЯК Ф1НАНС0ВЕ ДЖЕРЕЛО 1НВЕСТИЦ1ЙН01 ТА 1НН0ВАЦ1ЙН01 Д1ЯЛЬН0СТ1
Актуальнють теми досл1дження, постановка проблеми. В умовах стр1мкого попршення фшансових результат^ господарювання вщбулося цтком очкуване зниження ¡нвестицмно-шновацмноТ активносл. Якщо у 2009 р. реальний обсяг валового внутршнього продукту впав пороняно з попередым роком на 15%, то реальний обсяг валових ¡нве-стиц¡й - майже наполовину. 1нвестицмы та ¡нновацмы ресурси п¡дприeмств виснажен¡ ¡ не можуть забезпечити необхщних позитивних модерызацмних трансформац¡й.
Зниження ¡нвестиц¡йно-¡нновац¡йноТ активност¡ гальмуе потенц¡Т в¡дновлення економ¡чного зростання у майбутньо-му, а також консервуе проблему структурно-технолог¡чного в¡дставання.
В таких умовах перед органами державноТ влади та управлшня постае проблема пошуку доступних ¡нструмент¡в актив¡зац¡Т ¡нвестиц¡йно-¡нновац¡йноТ активности в тому числ¡ п¡дтримка фшансування прюритетних ¡нновац¡йних про-ект¡в, яю мають важливе сусп¡льне значення.
Зазначене актуалюуе науков¡ пошуки нових форм ¡ метод¡в ф¡нансування ¡нвестиц¡йноТ та ¡нновацмноТ д¡яльност¡, в тому чи^ в напряму залучення до реалЬацп перспективних проект¡в можливостей бюджет¡в рюних р¡вн¡в. На наш погляд, в перспектив¡ суттевим джерелом ф¡нансування ¡нвестицмноТ та ¡нновац¡йноТ д¡яльност¡ у регюнах мають стати кошти мюцевих бюджет¡в у в¡дпов¡дних рег¡онах.
Отже, проблема формування та виконання мюцевих бюджелв з урахуванням необхщносл збтьшення Тхнього значення в якосл джерела ф¡нансування ¡нвестиц¡йноТ та ¡нновацмноТ д¡яльност¡ на в¡дпов¡дних територ¡ях е актуальною ¡ практично значущою.
Анал1з наукових публ1кац1й, вид1лення невир1шених проблем. З питань удосконалення процедур планування та виконання мюцевих бюджелв, збтьшення рол¡ мюцевих бюджелв у пщтримщ тенденц¡й розвитку територ¡альних еко-номнних систем видаеться чимало наукових праць. Т.Бондарук провела ретельний анал¡з рол¡ м¡сцевих бюджет¡в у формуванн¡ показниюв економ¡чного розвитку рег¡ону, конкретизувала мету та задач¡ планування м¡сцевих бюджелв, обгрунтувала шляхи п¡двищення економ¡чноТ зацкавленосл м¡сцевих ел¡т до ефективного використання публнних ф¡-нанс¡в м¡сцевого рюня на вир¡шення актуальних проблем економк в¡дпов¡дних рег¡он¡в [2]. Т.Запатр¡на провела дос-л¡дження ¡нституц¡йних умов формування фшансових ресурсш бюджет¡в р¡зних рюнш, зд¡йснила оц¡нювання перспектив розширення самост¡йност¡ учасник¡в бюджетного процесу, обгрунтувала пропозицп з удосконалення процедур планування мюцевих бюджелв [5]. О.Сунцова здмснила анал¡тичне оц¡нювання рол¡ м¡сцевих бюджелв у ф¡нансов¡й систем¡ держави, визначила перспективы напрями реформи управлшня бюджетними коштами на мюцевому р¡вн¡, внесла пропозицп щодо подальшого розвитку технолопй управлшня мюцевими бюджетами [8]. С.Захарш провш еко-нометричне досл¡дження динамки використання кошлв м¡сцевих бюджет¡в в якосл джерела ф¡нансування ¡нвестиц¡й-ноТ та ¡нновац¡йноТ д¡яльност¡, показав тенденцп ¡ законом¡рност¡ ф¡нансування ¡нвестиц¡йноТ та ¡нновацмноТ д¡яльно-ст¡ в УкраТни за рахунок кошт¡в м¡сцевих бюджелв, вню пропозиц¡Т щодо формування методолопчних п¡дход¡в запро-вадження середньострокового програмно-цтьового планування видатк¡в м¡сцевих бюджет¡в на реалюацю ¡нновац¡й-но-технолог¡чних проект¡в [6].
Натомють залишаються малодосл¡дженими окрем¡ проблемы аспекти подальшого удосконалення процедур фор-
98 Економнний □¡сник ун¡верситету | Випуск № 18/2
© Ливдар М.В., 2012
