CC BY
13ВАЛЕР1Й ГРОМОВ
Реформаторська роль автентичного перекладу Бiблfi для Церкви i суспшьства останнiх часiв на прикладi нового украшсько-росшського перекладу
«Б1бл1я або В1чне 6вангел1в»
Анотац1я: Мета CTaTTi — донести, чому новий сучасний i перший в icTopii' украшсько-росшський паралельний переклад «Бiблiя або Bi4He 6вангел1е» е реформаторським, — бо вш е автентичним i високо-лiтературним. Головне для перекладача було знайти золоту середину у сшввщношенш двох основних принцитв перекладу: дослiвного i змютовного. Результатом 27-рiчноi працi став плщ — високоякiсне презентацiйне видання ще! Бiблii, яке побачило свiт у вересш 2020 р. i вже отримало гарнi вiдгуки. Деякi положення, яы можна назвати 12 тез вщ Громова, вiдкривають лише невелику частку тих конкретних змiн у вiршах, узятих як приклад, яы були перекладенi i трактувались неадекватно до Першоджерела, i що було виправлено. Цей двомовний переклад е позаконфесшний, що буде сприяти об'еднанню народу Украши навколо Господа через Слово Боже, i це стосуеться об'еднання Церкви.
Ключов1 слова: Bi4He Gвангелie, украшсько-ростськш паралельний переклад, автентичний, лтературний, реформаторський, позаконфесшний переклад, Текстус Рецептус.
Annotation: The purpose of the article is to convey as objectively as possible why the new modern and the very first in the history Ukrainian-Russian parallel translation — the "Bible or Eternal Gospel" is reformational, because it is authentic and highly literal one. The main thing for the translator was to find a middle ground in the ratio of two basic principles of translation: literal and meaningful. The result of 27 years of work was the fruit — a high-quality presentational edition of this Bible, which was published in September 2020 and has already received good reviews. Some provisions, which can be called the 12th theses from Gromov, reveal only a small proportion of those specific changes in the verses taken as an example, which were translated and treated incorrectly to the Primary Source, and that have been corrected. This bilingual Ukrainian-Russian translation is non-denominational, which will contribute to the unification of the people of Ukraine around the Lord through the Word of God, and this concerns the unification of the Church.
Keywords: Eternal Gospel, Ukrainian-Russian parallel translation, authentic, literal, reformational, non-confessional translation, Textus Receptus.
Громов Валерш Олександрович, реверенд, доктор теологи, перекладач Святого Письма, зав. кафедри бгблеИстики 1нституту генези життя та Всесвту (Кит, Украта) e-mail: v_gromov@ukr.netva.gromov52@gmail.com
«Якщо я самим гучним голосом i самим ясним чином проповiдую кожну частину Божого Слова за винятком саме т^ег маленъког частки, на яку в той момент нападають свт i сатана, я не сповгдую Христа, як би смыиво я Його не проповiдував. Вiрнiстъ солдата перетряетъся там, де йде бш; i якщо вт вiдступае на цш дыянщ то вся його непохиттстъ i завзятктъ на решта поля битви - лише ганебна втеча».
(Мартин Лютер).
У наш час глобальних потрясшь, як1, мов каскад, обрушуються на всесвгг, 1 то е для нас знаменням (Матвея 24:7-8), що ми живемо в остант часи, 5 коли Господь наш гряде, дуже актуальним стае вщродження християнсько1 ¡2 духовно! спадщини нашого народу, тому що Укра1на завжди була не тльки ш житницею хл1ба насущного, але й також Хл1ба духовного. А цей Хл1б не тльки насичуе, але й радикально впливае на менталитет 1 духовн1сть кожного, хто ш його споживае. Саме тому нагальною е тема насичення духу кожно! людини ^ яйсною духовною !жею, що впливае на духовне зростання, трансформацiю ^ мислення, а згодом 1 на вс1 царини життя людини, та головне — на и спасiння. 5 З огляду на це останн1м часом надто важливою стала тема яйсного перекладу Святого Письма укра!нською, а також 1 росшською мовою для тих, хто ™ й дотепер у нашш кра1т розмовляе 1 повсякчас вживае '11. Можливо, у вас виникае питання: чи взагал1 потр^бт нов1 переклади б16лп? Однозначна вщ-повщь — так! Тому що колишт переклади були на той перюд часу, коли вони о створювалися, для попереднiх поколiнь. Вс1 ви знаете найбiльш вщом1 переклади Святого Письма, зроблет укра!нськими перекладачами, як1 е нашим духовним надбанням, це: Пересопницьке €вангел1е 1561 р., Острозька Бiблiя 1581 р., переклади б16лп Н.1. Костомарова 1863 р., Синодальний переклад б16лп (частину перекладу зроблено професорами Ки'1всько'1 духовно'1 академп) 1876 р., Пантелеймона Кулша, 1вана Нечуй-Левицького, 1вана Пулюя 1903 р., 1вана Ог1енка 1962 р., 1вана Хоменка 1963 р., Патр1арха Ф1ларета (Дени-сенка) 2004 р., Рафа!ла Турконяка 2006, 2011, 2020 рр., а також переклади Нового Завпу Деркача-Смольчука-Духонченка 1980-1990 рр., кардинала УГК церкви Мирослава Любач1вського 1988 р. та 1нш1. Зв1сно, що без !х прац1 1 того надбання, яке вони передали нам, сьогоднгшньому поколшню, важко уявити, як можна було б зробити яйсний переклад з урахуванням досягнень чи недолшв, але 1хньо'1 безперечно велетенсько! новаторсько'1 пращ. За це кожному з них велика пошана ^ вдячн1сть! Разом з тим, Бог продовжуе вщкривати Себе Церкви, новим покол1нням вщ-пов1дно до того историчного й духовного периоду, в якому вони живуть. Ось чому зддно до прогресуючого одкровення Бога про Себе, Церква одержуе бтьш глибоке розумшня Писання, що так само повинно вщбиватися й на 179 автентичноси нових перекладов б16лп. Адекватность передача зм1сту Святого Письма повинна здшснюватися також з урахуванням сьогодшшньо"1 мовно1 культури, 1снуючо1 семантики сл1в, що у сусп1льств1 змшюеться кожн1 1520 рок1в, включаючи норми правопису й орфографп. в1д цього залежить, у якому вигляд1 та яким чином нам подаеться шформац!я через слово ^ який духовний хл16 ми споживаемо, читаючи Слово Боже.
Слово Боже завжди було, е ^ буде рушшною силою розвитку нацш, народов ^ окремих людей в р1зн1 часи та епохи. I одне 1з найважливгших завдань Церкви
I
□г
ш
<
к ^
УЗ из
со
о
О £1
— давати людям свiжий Хл1б, щоб вони були насичен1, як це робить добрий господар у своему Дом1, щоб завчасно запасатися якгсним новоспеченим Хл1бом. Я, зв1сно, говорю про роль нових якгсних перекладгв БгблГГ, як1, слава Богу, в 2020 рощ з'явилися в УкраГнг, 1 це був р1к БгблГГ, який д1йсно був плГдним у цьому сенсг.
На мою думку, до недавни час1в в Церквг та суспгльствг була переважна потреба в розумшт тексту БгблГГ в цГлому, щоб застосовувати при проведеннг 2= лiтургiй, для загальнодоступностг проповщг ввангелГя, тощо, де передус1м к метою е ефективне сшлкування мiж Автором Святого Письма i читачем або '! його слухачем. Тексти Святого Письма були адаптованг пГд рiзнi категорГi о рецепторГв г ргзнг цЫ. Але тепер, як нгколи рангше, з'явився попит на точ-^ ний, максимально адекватний до ориггналу переклад з урахуванням також ^ того, що останнГм часом з'явився новий тип манускриптгв грецького тексту < — «критична редакцГя», яка в багатьох випадках суттево вгдргзняеться вГд
загальновживаних традицгйних ВгзантГйських текстгв.
Для сприйняття перекладу Бгблп як ориггналу, твору Самого Автора, слГд мати на увазг, що особливе значення при цьому набувае саме точнгсть перекладу, майже буквальна. 1накше читач не отримае одкровення вГд Бога через 53 неточно або незрозумгло перекладений вгрш чи навгть одне слово Писання.
о.
ш
_0
В книзг «Не спотворюючи Слова Божого» Гi автори Д. Бгкман г Д. Келлоу ш справедливо вГдзначають: § «Якщо через неточний переклад божественне послания незрозумГло або
о с^
о" со
невГрно передане, чи завдання Святого Духа виправляти його? Звичайно, що ш! Саме перекладачГ несуть повну вiдповiдальиiсть за те, що замють обосчного меча, яким е Слово Боже, вони вклали в руки лише тупий кинджал». Саме тому неможливо переоцгнити важливгсть достовгрного, точного й повнгстю автентичного перекладу Святого Письма, Автором якого е Сам Бог. Якщо все Писання Богонатхненне, то, я вважаю, що й переклад Його мае бути Богонатхненним, виконаним через обрану Ним людину, сповне-ну Духа Святого. Бо, як сказав Мартин Лютер: « Хто не мае Духа Святого, не може робити переклад Святого Письма». Тому я можу сказати, що цей переклад робив Дух Святий через мене, як через СвГй сосуд, який Вгн обрав для цього, щоб Його воля була звершена за Його особливою методологгею — кергвництвом Духа Святого.
Якщо все ж таки класифгкувати згГдно прийнятоГ методологи цю працю Духа Святого через мене, тодг можу сказати, що те, як готував мене Господь до цього служГння, давши менг спочатку освгту вгйськового перекладача, потГм юридичну, а також теологгчну освгту, то це г стало передумовою до того, що я надав перевагу дослгвному методу перекладу (або це призначив Господь). Але Дух Святий надихав мене г мо'Гх ствробггникГв-фшолоив зробити все, щоб цей переклад Його Слова був також якомога поетичним, високолгтературним г, звгсно, ж вГдповГдав дГючому правопису. Хоча все ж таки я розумгв, що стилгстична перевага над дослгвним перекладом зменшуе теологгчну цгннгсть такого перекладу, а надавати повну перевагу дослгвному перекладу за рахунок стилгстики поезГГ та художньоГ цгнностг я теж вважав
недоречним. Саме тому головним завданням, до якого я прагнув у свош перекладацькш справа, було знайти золоту середину у стввщношенш двох основних принципов перекладу: дословного 1 зм1стовного (идиоматичного), щоб дотриматися точности 1 представити читачев1 красу та велич б1бл1йно! поетичноси, вгдображену лгтературною, художньою, зрозумглою мовою.
З шшого боку, Статус Святого Письма як Сакрального Кодексу накладае на перекладача певш вимоги: точно! транслгтерацп, тобто вимагае, щоб ство- 5 рений текст мав статус перекладу, а не переказу, шакше переклад втрачае ¡2 ц1нн1сть адекватности оригиналу, що мае бути головною перевагою в переклад! ш такого типу тексту. Оригшальш мови багаи, 1 кожне слово несе велике смис-лове навантаження, 1 його можна перекладати декглькома значеннями. Але ш вибираючи для тексту одне з декглькох синонгшв, треба керуватися Духом Святим, щоб досягти максимально! еквГвалентноси перекладу, шакше це буде мехатчний переклад. Тому для повноти тлумачення важкозрозумглих або ^ стрних для вживання в текста еврейських чи грецьких сл1в я робив посторш-ков1 зноски з максимально повним синонгшчним рядом !хнього перекладу. т
В основу цього перекладу Нового Завгту було покладено загальнопоширений
грецький манускрипт Текстус Рецептус (TR). Цей грецький текст 1 дониш 55
зберггае св1й визнаний авторитет, який витримав переварку часом протя- 2
гом тисячол1ть, та й наша вичизняна традицiя перекладу Нового Завгту до е
I
о
XXI столгття характеризуеться ор^ентащею саме на вiзантiйськi джерела, зразком яких е Текстус Рецептус. Водночас, варто вгдзначити, що останнгм часом наполегливо пропонуеться вживати для перекладу тгльки грецький | текст, створений завдяки науковiй реконструкцп та редагуванню грецьких ^ манускриптiв, який називаеться «критичним виданням 26-1, (а зараз i 28-1) редакцп Нестле Алланда», i в1н подаеться як останне досягнення при досл1- | дженшманускрштив. ш
Проте !х наукова реконструкцiя призвела до зникнення з тексту Нового Завгту майже у 216 вiршах таких сл1в: «Господь Христос», «1сус, Син Бога Живого», «Святий Дух», «Альфа i Омега» та шших, як1 вказують на Боже-ственне походження Господа нашого 1суса Христа, на унiкальнiсть Його служшня та д!1 Духа Святого. При такш реконструкцп в редакцп Нестле Алланда також зм1нюються деяк1 доктринальнi моменти. Один приклад: в Луки 4:4 в перекладi з ТR ми читаемо: «Не хл1бом единим житиме людина, але всяким словом Божим!» в1рш1 Матв1я 4:4 та в Повторення 8:3 мають зм1стовну екв1валентн1сть цьому в1ршу. Але в критичному грецькому текстi Нестле Алланда останш слова «але всяким словом Божим» вже чомусь вгд-сутш. Зокрема, у надрукованому РБТ грецько-росгйському пгдрядковому Новому Завiтi, створеному на основ1 4-го видання грецького Нового Завгту Об'еднаних б1бл1йних товариств, вперше виданого в 1898 р. Еберхардом Нестле, хоча 1 е постор1нков1 зноски, як! вказують на 1снуюч1 роз61жност1 у грецьких манускриптах, але навиъ при наявност1 певних зносок не в усгх випадках в1дображен1 в1дм1нност1 з грецьким манускриптом Текстус Рецептус (TR). Наприклад, якщо читач звернеться до €вангел1я вгд Луки 16:9 в редакцп Нестле Алланда, то побачить, що 1сус начебто схвалюе вчинок нев1рного
181
домоуправителя, говорячи: «I Я[Ка[ Еум] (кай его) вам говорю...». Тодi як у манускрипи Текстус Рецептус написано: «Але Я [Каум] (каго) вам говорю...». Грецьке [Каум] (каго) в цьому випадку перекладаеться не тльки як «i я», але як «а я» та «але я», чим висловлюеться протилежне ставлення до дш, вчинених невiрним домоуправителем, та узгоджуеться ie законами герменевтики. Однак укладачi пiдрядкового Нового Завiту не зробили вщповщну зноску до ще! розбiжностi в манускриптах, через що виникае багато запитань у розумшш ^ цiе'i притчi, наведено! 1сусом. I ще один приклад. Якщо у книзi Одкровення m 21:24 у манускрипи Текстус Рецептус написано: «I спасенш народи ходи->s тимуть у свiтлi його, i земнi царi принесуть до нього славу й почесть свою», g то в редакцп Нестле Алланда слово «спасеннi» вже зникло, вщняте, тодi в
3= такому «виготовленому й вщредагованому варiантi грецького тексту» цей <
^ вiрш цтком узгоджуеться iз лжедоктриною «загального спасшня». < Разом з тим виникае питання, як же тодi щ фахiвцi сприймають слова апо-s стола 1оанна: «I я також свщчу всякому, хто чуе слова пророцтва книги ще!: ^ якщо хто додасть що до цього, на того накладе Бог покарання, про як! на-§ писано в кн^ цш; i якщо хто вiднiме що вiд слш книги пророцтва цього, то ¿з вiднiме Бог долю того з Книги Життя i зi святого мюта, описаних в книзi цш» § (Одкровення 22:18-19)? Як говорив вчений i син пастора Г. К. Лктенберг: □l «Найнебезпечнiша неправда — це трохи спотворена ютина».
ш Читач, який розмiрковуе над написаним, резонно може задати собi питання:
m чи можна довiряти грецькому тексту, "виготовленому" вченими, якщо вш
^ суперечить Духу й 1стиш Святого Письма? Хартвiг Хенкель у raroi «Правда
про iem^» справедливо зауважуе: «наше сусшльство перебувае пiд великим
... g впливом духа постмодернiзму, для якого iernrn не мае ншкого значення...
g I тому принцип «Sola Scriptura» — «Тiльки Писання», яке стало одним iз ^ фундаментальних лозунгiв Реформацi!, сьогоднi встяко заперечуеться або, гiрше того, на словах визнаеться, а в дшсноси вщкидаеться. Тому виставляти Писання в сумшвному свiтлi та наповнювати його новим змiстом, що суперечить сутносп бiблiйного тексту, вважаеться чимось модним i новаторським, повною свободою сумлшня, яке не вщчувае себе зобов'язаним бути "рабськи прив'язаним до лггери"».
Саме тому всi ri, хто працював над нашим перекладом Святого Письма та його редакщею, керувалися единим принципом, встановленим апостолом Павлом: «Бо ми не спотворюемо Слова Божого, як багато хто, але щиро, як вщ Бога i перед лицем Бога, сповщаемо у Хриси» (2Коринфян 2:17). Усе, що було зроблено у цьому переклад^ це спроба вщгворити в ютит все те, що е у використаних мною першоджерелах Старого й Нового Завтв, не претендуючи на iстину в останнiй шстанцп, оскшьки досконалий лише сам оригшал Святого Письма. Bибiр на користь критичного видання Не-стле-Алланда, обГрунтований так званою «науковою реконструкдiею», не наближае нас до першоджерела i виглядае досить сумнiвно. Якщо хтось на догоду «наукових редагувань» вважае, що час Текстус Рецептус незворотне минув, то з плином часу може виявитися, що така думка помилкова, оскшьки гiпотетична. Тшьки Господовi вiдомо, який текст передусiм е правильним,
182
незалежно вгд так званих «наукових редагувань», 1 лише кер1вництво Духа Святого е гараниею безпомилковост1 прийнятого р1шення.
В основу перекладу Старого ЗавГту було покладено древне еврейський Масо-ретський текст. Чому саме це Першоджерело? Знову ж скажу, що я поклався на кер1вництво Святого Духа 1, як потГм виявилось, що це дгйсно був пра-вильний виб1р. Наведу т1льки один приклад переваги Масоретського тексту над Септуайнтою: якщо в книз1 бремп в Септуайни 11 сл1в «давар» 1 ст1льки 5 !х переведено завдяки цьому в Синодальному переклад!, то в ориггнальному ¡12 Масоретському текст1 !х — 201 слово «давар». I вс1 ц1 слова, хоча !х д1йсно було ш важко перевести, е тепер в нашому переклад! «Б1бл1я або В1чне €вангел1е», що, на мгй погляд, мае величезне значення в тому, щоб буква дшсно ожила ш 1, як манна небесна, насичувала б дух кожного, хто читае Боже Слово. ^
Свою роботу над перекладом Святого Письма я розпочав за Божим одкро- о венням з 1 с1чня 1993 року. Внаслгдок багатор1чно! пращ, наукових пошукГв 5 мо!х та вс1х тих соратников, яких Господь протягом багатьох рок1в долучав ^ до ц1е! важливо! справи, шсля дек1лькох пром1жних видань перекладу з о давньогрецького манускрипту (TR) Нового Зав1ту рос1йською мовою, у
2009 роц1 вийшов у св1т укра!нсько-рос1йський паралельний переклад, який ш за одкровенням одержав назву «В1чне €вангел1е». Це було презентац1йне 2 видання для ознайомлення широкого кола читач1в, священнослужител1в, е теолог1в 1 лштастгв 1 воно отримало добр1 вгдгуки в р1зних християнських деном1нац1ях як в Укра!н1, так 1 в д1аспор1. Воно також було схвалене на зас1-данн1 Центрального правлгння Укра!нського Б1бл1йного Товариства в березш
2010 року та рекомендоване до видання Укра!нським мовно-1нформац1йним фондом Нащонально! академГ! наук Укра!ни. Шзшше тривала робота над удосконаленням й редагуванням перекладу Нового Зав1ту, а разом з цим почалася кропГтка праця над перекладом Старого ЗавГту з першоджерела паралельно на обидв1 мови. У цьому також брали участь покликан! Господом священнослужителе досвщчеш фах1вц1, як1 володгють глибокими знаннями в галуз1 древн1х мов, теологи, лшгвютики та науково-академ1чно! фтологи. Так через 27 рок1в з'явився перший укра!нсько-росшський паралельний переклад ус1е! Б1блГ1, яку так само за одкровенням було названо «Б1блгя або В1чне €вангел1е», бо усе Святе Письмо в1д книги Буття до Одкровення — це Добра Зв1стка Бога людям у прообразах 1 в духовнгй реальность Це поема Бога про людство та !х Спасителя — Сина Божого, Який пришс Себе, мов Агнця в жертву умилостивлення вгдповгдно до Зав1ту з Богом Отцем ще до створення свГту й само! людини. Саме це свГдчить про сутн1сть Бога, Який 183 е В1чна Любов 1 В1чне Життя, яке В1н даруе Сво!м д1тям!
Коли в мо! 40 рок1в Господь покликав мене до ц1е! прац1, перекладу Святого Письма, шсля тривалого часу молитов я пгдкорився Його сувереннгй вол1 та приступив до здшснення цього завдання вгд Нього. В той час я навГть не мргяв 1 не спод1вався, що цей переклад Б1блГ1 важливий, перш за все, для Господа 1 в1н призначений Ним (я в це в1рю) саме на останш часи для того, щоб стати тим катал1затором, тою закваскою, якою мае стати чисте, неспотворене Слово Боже в серцях людей, щоб принести пробудження в
ш из
со
о
о £1
'Гхнгх душах г РеформацГю в Церквг та суспгльствг взагалг. Я не такий великий реформатор, щоб зробити так, як це зробив МартГн Лютер, який прицвяхував сво'Г 95 постулатГв на воротах Церкви, бо то були тг часи г то була гхня Рефор-мацГя. Зараз гнший час г новггт технологи дають можливгсть виступати на Гнших платформах, наприклад, YouTube каналг, в соцмережах, у друкованих виданнях — газетах, журналах, таких, як «Богомыслие», де сьогоднг ми маемо можливгсть вГдкрито дГлитися своГми одкровеннями, своею позицгею з ргз-^ них питань, а в рештг решт давати свободу Духу Святому торкатися сердець
-О
го людей г робити Свою справу.
ее
Тому дозвольте, дорогг читачг, браття г сестри, дуже коротко подглитися тим, о що вдалося зробити менг та моГй командг за цей час, здгйснюючи новий ^ украГнсько-росГйський паралельний переклад «БгблГя або Вгчне ввангелге». ^ Я назву лише деякг з положень, якг можуть принести в Церкву г наше сус-< пгльство реформацшш змгни. Стосовно змгн у самому перекладг, якг можна | коротко назвати «12 тез вГд Громова», що пов'язанг з конкретними змГнами у багатьох тих вгршах, якг в останнг часи були перекладенг г трактувалися неадекватно до Першоджерела, г це було виправлено в нашому новому пе-
ш
_0
^ рекладг, наприклад:
о
53 1. Царство Небесне не силою береться (Мт.11:12)
л
о г^
о" со
184
2. Не всяка влада вгд Бога (Рим.13:1)
□а 3. Не набувайте собг друзгв мамоною неправедностг (Лк.16:9)
о
4. Бог нас не спокушае, а випробовуе, приводячи сингв у досконалгсть (Мт.6:13)
5. Бог ненавидить розлучення, а не жГнку (Мал.2:16)
6. Замгжня жгнка, яка народжуе дтей, спасаеться вгрою, приносячи при цьому плгд свого служГння матерг, а не кглькгстю народжених дгтей (1Тим.2:15)
7. Дух 1ллг приносить Реформацгю у вгдносини зрглих батькгв та сингв (Мал. 4:5-6)
8. ПГдстава вгри — це слово REMA, яке ми чуемо вГд Господа, а не «здГйс-нення» наших бажань (ввр.11:1, Рим. 10:17)
9. 1сус та апостоли звгсно не були антисемГтами г тому не покладали жодних пГдстав доктрин «замгщення» (Рим.11:17)
10. 1сус не е Посередник, а Представник Бога г людей (1Тим.2:5)
11. Той, хто говорить до Бога Гншими мовами, не «бгснуеться». Молитися Духом — це говорити не вГд розуму, а вГд Духа (1Кор.14:23)
12. Наша вгдповГдь на 3-и кратне 1суса: «Ти AGAPE Мене?» — це ключ до нашого пробудження г РеформацГГ останнгх часГв (1н.21:15-17).
Можна було б навести ще багато гнших прикладГв, але навгть з наведених очевидно, що е над чим працювати, щоб осмислити, прийняти у свГй дух г надати Духу Святому можливгсть зробити Свою справу трансформацГГ наших доктрин у нашому мисленнг та служшш. Я маю сказати, що всг цг тези мають
п1д собою пщГрунтя, 1 це не моя особиста думка, бо так говорить Першодже-рело. Я навгв ц1 тези не для суперечок 1 сперечань, а для ще бгльш глибокого дослГдження. Якщо у когось виникають сумн1ви в 1х 1стинност1, тодг зверн1ться до мо!х детальних пояснень з приводу цих та гнших тез, якими я постшно д1люся 1 як1 тепер вже викладеш та будуть ще надал1 викладатися на нашому сайт1 «В1чне €вангел1е» 1 на нашш стор1нц1 у Facebook «Вечное Евангелие» обома мовами, а також у зб1рц1 вгдео-проповгдей на нашому YouTube канал1 ^ «Опр1сноки Царства Небесного». Там ви можете ознайомитися з ними бгльш § докладнгше, бо у цгй статт1, я не маю можливоси надати ретельне пояснення £ по вс1м цим тезам. А також за вказаними на наших ресурсах рекшзитами Ви ^ завжди маете нагоду особисто звернутись до мене, щоб обговорити питання, ц як1 Вас зац1кавили стосовно перекладу. °
Але хочу все ж таки навести хоча б два приклади, бо неточн1 переклади ^ Святого Письма роз'еднують людей, а точш й адекватн1 — об'еднують на- ^ в1ть нацГ1 1 народи. Украшщ вже мають г1ркий досвГд, коли лише один в1рш Послання до римлян 13:1, перекручений у синодальному переклад!, майже ^ спричинив серйозний розбрат серед деяких в1руючих за часи РеволюцГ! г1д-ност1. Чому? Бо ви знаете, що у синодальному переклад! написано: «Усяка душа нехай пгдкоряеться вищим владам, бо немае влади не в1д Бога». А чи о д1йсно так писав апостол Павло 1 це так записано в грецьких манускриптах? Дещо не так. Якщо звернутися до Першоджерела (Текстус Рецептус), то можна побачити, що з цього в1рша було прибрано грецьке д1еслово «е», слово «влада» перетворилося на родовий вщмшок, коли в ориг1нал1 — називний вщмшок, а головне, що був вщкинутий умовний займенник «якщо». Точно й в1рно, нав1ть з додержанням порядку сл1в, було перекладено в Острозьк1й Б1блп, а потм 1 в близаветинськш Б1блГ1, а тепер також написано у В1чному €вангелГ1: «Усяка душа нехай пщкоряеться вищим владам, бо то не € влада, ЯКЩО не в1д Бога». Це ж зовс1м протилежне значення тому, що записано в Синодальному переклад! 1 що, таким чином, ставить поряд з помазанцем Божим царем Давидом диктатор1в Муссолш, ГГтлера, Стал1на та Гнших. Сама ж Б1бл1я, згщно закону герменевтики, пщтверджуе цю думку апостола Павла (в Римлянах 13:1), коли Сам Господь через пророка Ос1ю 8:4 говорить: «Вони ставили цар1в сам1, але не в1д Мене, призначали правител1в, але без Мого вщома!...»
Наведу також з1 Старого ЗавГту лише один приклад неадекватност1 перекладу щодо Першоджерела (Масоретський текст). У книз1 пророка Малахл 2:16, де мова йде про стосунки чоловГка й дружини та непорушн1сть шлюбного завГту, 185 в синодальному переклад!, яким користуеться вельми багато читач1в Б1блп, написано: «Если ты ненавидиш её, отпусти, говорит Господь Бог Израилев; обида покроет одежду его, говорит Господь Саваоф; посему наблюдайте за духом вашим и не поступайте вероломно». В укра!нському переклад! 1вана Оиенко написано: «Бо ненавиджу розвгд, — говорить Господь, Бог 1зра!л1в, — 1 того, хто вкривае насильством одежу свою, промовляе Господь Саваот. Тому свого духа пильнуйте 1 не зраджуйте!». 1з контексту обох переклад1в, безумовно, виникае питання: хто кого ненавидить — чоловГк свою дружину
I
□т
т
<
ш из
со
о
о £1
чи Гостодь розлучення? А як про це говорить Першоджерело — дaвньоeв-рейcький мaнycкрипт, a не грецький (Cептyaгiнтa) aбо лaтинcький (Byльгaтa) перекгади Cтaрого Зaвlтy? I т1 читач1, як1 вcе cвоe життя чигають cинодaльнy Б16л1ю роciйcькою мовою, не зтають 1, може, не вд^вили^, що нaпиcaно yкрaïнcькою мовою в Б1блИ в переклaдl Iвaнa Orieœa. Ta xiбa Гоcподь не говорив одне й теж Слово як для iyдеïв, тaк 1 для язичниклв? Але нин1 ми живемо y в1льн1й Укрaшl, де й зм1та миcлення людини бaгaто в чому зaлежить ^ вщ тЫ духовно"! rni, яку вонa тепер мae можливlcть отримaти 1 cпоживaти. со Тому 1 в Укр^М люди повинн1 мaти можливlcть чигати те ж caме Слово 1 та cxодl й нa зaxодi, нa п1вдш й нa п1вноч1, оcобливо якщо xтоcь мae прaгнення
ее
CL LÜ С
0
1
о с^
о" со
g вивчaти чи вдоcконaлювaти cyчacнy yкрaïнcькy лlтерaтyрнy мову. i
^ Тому xотiлоcя б зо^редити yвaгy нa новaторcькоï cторони цього ввддння è Б1блИ — це двомовний пaрaлельний yкрaïнcько-роclйcький переклaд. Caме < це Бог поклaв у моe cерце ще у 1998 рощ, це бyлa Його воля 1 Його доручення g мен1. Бо Bin як Oтець дбae про вcix та^ хто живе в Укрaïнl: 1 yкрaшомовниx, ^ 1 роclйcькомовниx, 1 1ншомовних; Bin тyрбyeтьcя, щоб yci ми нa cxодl 1 та ш зaxодl, нa п1вдн1 1 та п1вноч1 мaли одну Б1бл1ю, яку могли б читaти 1 одтаково розум1ти нaпиcaне, щоб вота нac об'eднyвaлa, як 1 Бог у rac Oдин та вох: «Oдин Гоcподь, одта вlрa, одне хрещення» (Ефеcянaм 4:5). I я впевнений, що це не дозволить н1кому cпекyлювaти та мовному пиганш 1 принеcе ре-aльнl зм1ни не т1льки в духовних цaринax нaшого буття, are 1 в cоцlaльнiй ш cферi нaшоï крaïни, якa вlкaми cтрaждaлa в1д протиcтоянь, розбрaтy, в1йн тa рyйнaцiï. Бог хоче нaшого примирення, щоб зробити нac одне з Ним 1 один з одним, про що й моливcя Icyc! Бо немae 1ншого шляху до ташого пробу-дження 1 Pеформaцiï. Тому роль aвтентичного переклaдy як рaз 1 полягae в тому, щоб не розд1ляти, a об'eднyвaти нaрод Укрaïни тa 1нш1 тацИ нaвколо Гоcподa через Слово Боже у eдиний нaрод Божий 1 велику Божу Pодинy! I перш зa вcе, це cтоcyeтьcя об^дтання Церкви, Tiлa Xриcтового, в оcтaннl чacи п1д одною Глaвою — Христом! Нм, хто живе в ц1 оcтaннl чacи, як н1-коли рaнlше, Blн «дaв там тзтати тaeмницю вол1 Його, по блaговолiнню Cвоeмy, яке Blн таперед визнaчив у Ньому, нa упорядження повноти чaciв, щоб ycе з^дтати у Xриcтl, нa чол1 з Ним: те, що та небеcax 1 що та земл1...» (Ефеcянaм1:9-10). Але щоб пlзнaвaти Богa 1 пlзнaвaти, в чому полягae тащя покликaння Його для нac як Його Единого Tiлa, нaм требa мaти Слово Боже, яке мaкcимaльно нaближене до оригlнaлy тa позбaвлене вciлякиx роз^дну-ючих доктринaльниx, конфе^иних протиcтоянь 1 непорозум1нь. I тих, хто 186 приймae 1 в1рить одному Пиcaнню 1 нa зacaдax його шyкaють 1 знaxодять eднlcть, порозум1ння, можуть cкaзaти, що «говорячи lcтинy в любов1, ми в у^ому зроcтaли в Того, Який e Iлaвa — Xриcтоc, з Якого в^ Т1ло, що c^a-дaeтьcя тa з'eднyeтьcя зaвдяки вcяким зв'язкaм, що взaeмно cкрlплюють, при дИ, у cвою чергу, кожного окремого члета, одержye прирощення Тгта до збyдyвaння caмого cебе в любов1» (Ефеcянaм 4:15-16).
Xотiлоcя б ще вщзтачити, що цей новий переклaд зaвдяки бaгaтьом уточнен-ням робить нaголоc нa пiднеcеннl 1нституту ciм'ï як ф1зично'!, тaк 1 Церкви як Дому Божого, Божо"! Pодини, cтоcyнкlв нa р1вн1 бaтькlвcтвa й cинlвcтвa.
ш щ ■
мм ш шШ
ИН^НД, »7 у »111
1 /
Це важливо, бо останшм часом ми спостерпаемо духовно-мо-ральний вакуум, який призв1в до «культури духовно! 1 ф1зично! безбатьывщини», руйнування основ шституту духовно! 1 ф1зично! с1м'!, Богом встановлених вщно-син м1ж батьками та д1тьми, м1ж чоловжом та ж1нкою 1 м1ж людьми в цтому на основ1 заповедей Божих. Тому духовно-моральна реабштащя будь-яко! особистост1 й сусп1льства в цтому можлива 1 повинна здшснюватися на основ1 зам1ни матер1ал1стично!, спожи-вацько!, сир1тсько! ментальност1 на християнський св1тогляд зрь лого духовного 1 фгзичного бать-к1вства та син1вства, перш за все, через тзнання Бога 1 Його серця як Отця, яке В1н в1дкрив усьому людству як Його д1тям через Свое Слово — Б1блш.
I останне, на чому я хочу зупинити вашу увагу, в чому ще е новаторсько-ре-форматорське значення нового перекладу Б1бл1! — це назва, яку за одкро-венням дав Господь, «Б1бл1я або В1чне €вангел1е». На нашому сайт1 е велика стаття, присвячена саме роздумам над цим, але коротко скажу. У книз1 Од-кровення 14:6-7 ангел, який летав посеред неба, мав в1чне €вангел1е, 1 це був не т1льки Новий Завгг, але все Писання, що Бог запов1в як Св1й сакральний Кодекс Життя в1чного для вс1х людей. Тому через цього ангела й слова, як1 вш проголошував, Бог знову милостиво звертаеться до вс1х людей, хто з яко!сь причини ще не почув €вангел1е або почувши, наспльки зробив запеклим свое серце, що не прийняв його. На це й був посланий ангел, який проголосив: «Побштеся Бога й вщдайте славу Йому, бо настав час Суду Його; 1 покло-тться Тому, Хто створив небо, 1 землю, 1 море, 1 джерела вод!» Якщо ж Бог дав одкровення, щоб назвати цей переклад «Б1бл1я або В1чне €вангел1е», то це в певному сенс1 знакова назва для нашого часу, що вказуе на той б1блш-ний перюд, до якого ми наблизилися вщповщно до книги Одкровення. I це мил1сть Бога, Який тклуеться про нас, попереджуючи про це таким чином, а не ттьки через пророыв, як рашше, але говорить це вщкрито для вс1х: «хто мае вухо, нехай чуе, що Дух говорить церквам» (Одкровення 2:29; 3:6).
Ми в1римо, що цей переклад Б1блп призначений для широкого кола читач1в, бо чисте зрозумле Слово Боже потребують вс1. Але ми також впевнеш, що цю Книгу очшуе весь духовний св1т та штелектуальний потенц1ал науки, осв1ти, просв1тництва, культури, мистецтва Укра!ни. Переклад «Б1бл1я або В1чне €вангел1е» мае стати фундаментом у науково-теолопчних пошуках 1стини та при створенш навчальних п1дручник1в 1 при поширеш християнського св1тогляду та щей креащошзму.
о. ш с
со
0
1
о
I <
со
0 ш
1
т
О
ш <
УЗ из
со
о
О £1
187
Цей переклад унгкальний у своему родг г е:
• бгблгйно-класичний, тому що вгдтворюе бгблшт давньоеврейський г дав-ньогрецький тексти в 1х класичнГй сенсорнГй складовГй: фуикдiональнiй, структурнгй, змгстовнгй, буквальнГй, духовнгй, алегоричнгй, моральнгй;
• автентичний: вгрогГдно переданий у еквГвалентшй вщповщностг до ори-ггналу давньоеврейського (Масоретського) тексту книг Старого Завгту й давньогрецького тексту (Текстус Рецептус), за яким були зробленг всг переклади Нового Завгту украшською та росГйською мовами до XXI сто-
гс лгття. (Щодо використання саме цих манускриптГв е окрема обГрунтована
§ стаття в «БгблГ! або Вгчному ввангелГ!» «ВГд автора перекладу» разом з
«Передмовою» до Нового Завгту);
• науково-академгчний: верифГкований на авторитетних iитегрованих лекси-> кографгчних системах гз проведенням глибокого концептологгчного аналгзу;
• високо-лгтературний: йому притаманна яснгсть, точнгсть, зрозумглгсть, § високий поетичний стиль, вщповщтсть прийнятим нормам лгтературно! Ц мови та новому дГючому правопису;
• позаконфесгйний: належить усьому ТГлу Христовому;
§ • бГблшно-унГверсальний: придатний у використаннг для багатьох цглей г ^ призначений для всГх верств населення, а також для системи свгтсько!,
^ духовно! освгти та просвгтництва;
□а • актуальний: на часг е велика потреба в яысному переклад Святого Письма, до того ж зробленому паралельно двома мовами, щоб допомогти людям ^ в усГх реггонах Украши вивчати (хто цього потребуе) та розумгти бгблгйну
° термгнологгю украшською мовою, щоб вГльно володгти нею у своему
о жиги та служгннг.
Запропонований переклад вГдповгдае не тгльки затвердженим правилам перекладу Святого Письма, вгн також вГдповГдае новгй редакцГ! украш-ського правопису, розробленгй Украшською нацгональною комгсгею з питань правопису та схваленгй Кабгнетом мгнгстргв 22 травня 2019 року;
• навчальний: оскГльки в деяких випадках досить складно передати адекват-не смислове значення окремих слГв, як1 мають кГлька значень, у виданнг наводиться посторшковг зноски, як правило, до ключових давньогрецьких слгв з !х транскрипцгею г деяких давньоеврейських слГв гз наведенням синонмГв !х перекладу г тлумаченням !хнього значення.
Через те, що в давньогрецькгй мовг «слово» передаеться такими поняттями, як «логос», «рема» й «графе», вони були позначен в текста щдексащею вгд-повгдно латинськими лгтерами L, R та G. При цьому слово «рема» (словок) позначене в усгх 70-ти випадках тексту Нового Завгту, а слова «логос» (330 слгвь) г «графе» (51 слово0) — лише в деяких випадках як приклади. Теологгчне значення цих слГв (рема, логос г графе), а також слгв, що вгдзначеш в текста згрочкою (*), наведене у скороченому бгблГйному словнику, запропонованому також обома мовами, однак, через його великий обсяг (бгля 120 сторшок) вГн не ввГйшов у це видання БгблГ!, але виданий окремо. Давньоеврейське слово «давар», яке тотожне давньогрецькому слову «рема», також прошдексоване у
188
книгах Старого Завпу латинською лiтерою «О» (слово0). Ми вважаемо, що важливiсть розумiння, де в текстi Святого Письма вживаються слова «рема» i «давар» та 1х значення як одкровення, впливае на глибину осмислення того, що Бог говорить у контексп певних вiршiв. Окремi слова, правильна вимова яких пов'язана з наголосом, мають наголос вщповщно до орфое-пiчного словника украшсько'1 мови. Наприклад: ПисАння, а не ПИсання; зiбрАння, а не з1брання чи зiбраннЯ; послАння, а не посланнЯ; помАзання, ^ а не помазАння; ненАвидiти, а не ненавИдiти, п1дете, а не п1дЕте й тощо. §
Ш
Була зроблена кроттка робота по доповненню паралельних мюць в усiй Бi- ш блй. Деяй слова, що видiленi курсивом, в оригiналi тексту вiдсугнi, але були
використанi для правильного зв'язку слiв у реченнi, якщо без них неможливо ш
було обштись, але це було зведено до мшмуму. В текстi Нового Завггу слова ^
1суса Христа надруковаш червоним шрифтом для особливого наголосу на гх ^
значенш в Писаннi та зручностi при читанш. ^
Ми вiримо, що створення i видання паралельного украгнсько-росшського ^
ш
перекладу <^бл1я або Bi4He €вангел1е» буде щебшьше сприяти пробудженню а; бажання й потреби украшщв у своему нащональному духовному вiдродженнi i та матиме визначальний вплив на утвердження загальнолюдських духовних, m
• о
моральних i культурних ц1нностей, i перш за все, серед наступних поколiнь, ш а також на консолiдацiю суспшьства та еднiсть Церкви. Ще раз щиросердо, е уклiнно дякую Боговi за вихщ у свiт цього нового видання «Бiблiя або Bi4^ €вангелiе», яке, я вiрю, стане надшною духовною зброею у часи ново! Реформации Церкви та суспшьства останшх часiв.
Нашi ресурси: www.Bible-EternalGospel.com;www.vichne-evangelie.com; www.vechnoe-evangelie.com; YouTube «Опрюноки Царства Небесного» або «Опресноки Царства Небесного»; Facebook сторiнка «Вечное Евангелие»; e-mail: va.gromov52@gmail.com
Лггература
Библия, Синодальный перевод, Корнталь: Свет на Востоке, 2000;
A.Д. Вейсман, Греческо-Русский словарь, М. 1991;
B.О. Громов, В1чне 6вангел1е украшський i рос1йський паралельний переклад 1з грецько!, К. 2009;
В.О.Громов, Ыбл1я або В1чне 6ванегел1е украшський i рос1йський паралельний переклад, К. 2020; http://Bible-EtemalGospel.com Давид Стерн, Еврейский Новый Завет, И. 2003; В.И. Даль, Толковый словарь, М. 1978;
Краткий греческо-русский словарь Нового Завета, С-П. 1995; 189
Новый Завет на греческом языке с подстрочным переводом на русский язык, С-П. 2003;
Тиссен Генри Кларен, Лекции по систематическому богословию, Логос, С-П. 1994;
Уэйн Грудем, Систематическое богословие: пер. с англ. — СПб.: Мирт. 2004;
Центр апологетических исследований http://www.apologetika.ru
Curtis Vaughan, Th.D. The New Testament from 26 translations;
Robert Barcley "Bible Quote", Матфея 11:12; http://www.biblequotes.org/
Сэм Солейн Др.теологии «Отец мой! Отец мой!» Киев, Эсфирь 2014 г.; http://www.
soleyn.com/sams_books.html
SpirosZodhiates Th.D. The Complete Words Study Dictionary New Testament.
