Iсторiя виникнення та методологiчні засади Нового Перекладу Бiблiї на українську мову Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

ЮР1Й ПОПЧЕНКО

о с^

о" со

132

IcTopiH виникнення та методолопчш засади

НОВОГО ПЕРЕКЛАДУ Б1БЛИ на украшську мову

о

с Анотац1я: У статп подана 1нформац1я про автора нового перекладу

ql Б1блИ на украшську мову, причини виникнення, процес та методологш

2 перекладу. Розглянуто таы основш методолопчш засади перекладу:

® конфесшна незаангажовашсть, загальноприйнятий грецький текст як

основа перекладу, дослшшсть, точшсть, зрозумшсть i читабельшсть. Подано гpунтoвнi пояснення причин вибору Textus Receptus у якосп тексту-основи i формально! еквiвалентнocтi в якосп перекладацького методу.На прикладах показано новизну й переваги цього перекладу пopiвнянo iз пoпеpеднiми.

Ключов1 слова: переклад, конфесшна незаангажовашсть, загальноприйнятий грецький текст, доШвтсть, точшсть, зрозумшсть, читабельшсть.

Title: The History of Origin and Methodology of the New Translation of the Bible into Ukrainian

Abstract: The article provides information about the author of the new translation of the Bible into Ukrainian, the reasons for its origin, process and methodology of translation. The following basic methodological principles of translation are considered: confessional impartiality, Received Greek text as a basis of translation, literalness, accuracy, clarity, and readability. Thorough explanations of the reasons for choosing the Textus Receptus as the base text and formal equivalence as a translation method are given.The examples show the novelty and advantages of this translation compared to the previous ones.

Key words: translation, confessional impartiality, Received Greek text, literal-ness, accuracy, intelligibility, readability.

Юрш Попченко, магiстр украТнськоТ i класичноТ фыологи (КиТвський нацюнальний утверситет iменi Тараса Шевченка), бакалавр сходознав-ства (Росшський державний гумантарнийутверситет) (Кит, УкраТна).

!сторш виникнення перекладу

♦ Iсторiя виникнення цього перекладу сягае 1997 року, коли меш випала нагода очолити п'ятимюячний eвангелiзацiйний проект. Саме п1д час проведення благовiстя по селах Кшвсько! та Черншвсько! областей, я вiдчув гостру потребу в новому перекла-дi Бiблil на украшську мову. Пiсля зiбрань люди просили украшську Бiблiю, але нам не було чого запропонувати, бо iснуючi укра-шськ! переклади були незадовть-ними, перш за все з мовно! точки зору. На той момент кнувало два повнi переклади Бiблil укра!нською

мовою — 1вана Огieнка та 1вана Хоменка. Переклад Опенка застартий, важкозрозум1лий i нечитабельний для бiльшостi сучасних украшд1в. Переклад Хоменка сучасшший, але вш вiдверто католицький, що проявляеться i в текстi Писання, i в примггках. Кр1м того, в обох зустрiчаються неточностi, часто важливi для вiровчення. Мною оволодло непереборне бажання зарадити цiй проблемi, i через деякий час я отримав вщ Господа впевненiсть, що Вiн кличе мене перекласти Бiблiю на сучасну украшську мову.

Щоб опанувати бiблiйнi мови — давньогрецьку, давньоеврейську та арамейську, — я вступив у 1998 рощ у Кшвський надюнальний унiверситет iменi Тараса Шевченка, на вщщлення класично! фтологп, спецiалiзуючись на давньогредькш, латинськш та украшськш мовах i лiтературах. П1д час навчання писав курсовi та дипломну роботи на теми, пов'язаш з перекладом Нового Завпу («Формування, функдiонування та переклад термш1в Нового Завггу»). У 2003 роцi закончив навчання з вщзнакою, отримавши ступiнь магiстра класично! та украшсько! фтологп.

Оск1льки давньоеврейська та арамейська мови в Украш не викладаються на унiверситетському рiвнi, у 2004 родi я вступив у Росшський державний гуманiтарний ун1верситет у Москвi на вщдтення сходознавства, спецiалi-зуючись на давньоеврейськ1й та арамейськш мовах. П1д час навчання за програмою друго! вищо! освгги, у курсi еврейсько! та арамейсько! мов переклав на росiйську мову численш уривки зi Старого Завиу. У 2007 родi зак1нчив навчання, отримавши ступшь бакалавра сходознавства. П1д час навчання в обох ушверситетах, кр1м давньогредько!, латинсько! та давньоеврейсько! мов, вивчав румунську, н1медьку, старослов'янську, арамейську (декллька д1алект1в), сир1йську, арабську, аккадську, угаритську, ф1н1к1йську, ефiопську та деккька 1нших. Втьно волод1ю англшською мовою (читаю, пишу, розмовляю, проповщую).

>

ш

о

-О

0

о.

>

<

1

с; ш

о. ш с

133

1з самого початку проекту зi мною ствпрацювала Анна Ананченко (Крокiс), моя колишня одногрупниця по унiверситету iменi Шевченка. Пiсля закшчення навчання вона вступила в астрантуру цього ж ушверситету. У 2011 роцi захистила дисертацiю на тему «Функщонально-ститстичт i прагматичнi вимiри ранньохристиянсько! гомтп» (на матерiалi пропов1дей 1она Златовуста), де дослщжувала мовленнeвi особливостi тлумачних про-пов1дей, i отримала ступiнь кандидата фтолопчних наук за спецiальнiстю ^ «класичт мови». З 2006 до 2014 року працювала у Кшвському нацiональному т лiнгвiстичному унiверситетi, де викладала давньогрецьку й латинську мови, iсторiю грецько! мови, вступ до грецько! фтологп. Мала посаду i звання доцента, два роки виконувала обов'язки вченого секретаря 1 спещашзовано! вчено! ради, вщповщаючи за пiдготовку документiв для ^ захисту кандидатських i докторських дисертацш. Кр1м цього, близько 10 роыв ^ викладала грецьку мову Нового Завпу в ктькох богословських навчальних ^ закладах. З 2004 року Анна брала участь у редагувант перекладу Нового § Завпу на частковш зайнятоси, а в 2014 рощ залишила унiверситет i повшстю ^ присвятила себе цiй справ^

У редагуваннi перекладу брали участь проповщник i диякон церкви Олександр Савченко, а також Арiбжанова 1рина Микола!вна, кандидат фтолопчних

ш

наук, доцент кафедри сучасно! украшсько'1 мови Кшвського нащонального ш унiверситету iменi Тараса Шевченка. Шзшше до команди долучилися ш фтологи-украшсти 1рина Назарук i Олеся Рудник. 1рина й Олеся закшчили § Нацiональний педагогiчний унiверситет мет М.П. Драгоманова, отримали

квалiфiкацiю вчителя укра]нсько'! мови й лiтератури та лГтературного редактора i мають ступГнь магiстра фiлологiï. 3i складних питань перекладу проводилися консультаций з Штером Вiльямсом (Peter Williams), PhD, директором Tyndale House, Cambridge, UK.

З самого початку основне фГнансування цього проекту йшло вГд американсь-ких незалежних баптистських церков. У 2013 рощ до фшансування долучилося Global Bible Society в США, яке згодом i видало Новий ЗавГт. УкрашськГ евангельськГ вГруючГ познайомилися з цим проектом в кГнцГ 2008 року, коли вГдбулася низка зустрiчей з керiвництвом Украшського бГблГйного товариства. Президент УБТ Григорш 1ванович Комендант зустрГв новий переклад з великим ентузiазмом (на той часу було видано ввангелГе вГд 1оана). Сшвпраця тодг не склалася, тому що УБТ працювало над Гншим проектом — перекладом Турконяка — i робити одночасно два переклади для однЫ установи було 134 нелогГчно. Тому Григорш 1ванович Комендант запропонував здГйснювати його пГд егiдою Ради евангельських церков. На початку 2009 року на засщанш цiеï Ради розглядалося питання фiшансування перекладу. На жаль, украшськГ церкви тодг не виявили готовностГ фГнансувати переклад, а натомГсть пора-дили просити допомоги в дГаспорних церков. КерГвництво ВСО €ХБ надало рекомендацГйний лист, в якому висловило пГдтримку перекладу Г просило вГруючих пГдтримати його молитовно Г фГнансово. У вереснГ 2009 р. на 64-му з'щг Об'еднання украïнських баптистських церков у США було прийнято рГшення пГдтримувати цей проект фГнансово Г призначено шГстьох братГв

для редакцшно! комюп (трьох 1з США 1 трьох з Укра!ни). Попри намагання залучити член1в комiсii до ствпращ, активно! участ1 з гхнього боку не було.

Робота на перекладом здшснювалась у три етапи. Спочатку головний перекладач (Юрш Попченко) робив чорновий переклад. Поим його вичитували на предмет вiдповiдностi орипналу та украшському словоживанню Анна Ананченко та iншi редактори. 1хш зауваження та пропозици обговорювалися усieю перекладацькою командою (на що пiшло тисячi годин) i в текст вносилися узгоджеш змiни. У випадку сумншв стосовно вживання того чи шшого слова, перекладацька команда проводила усш й § письмовi опитування серед широкого загалу читачiв рiзних вжових груп. ^ У результата цього була створена друга редакц1я перекладу, яка ще раз була ^ вичитана перекладачем та редакторами. Новi зауваження й пропозици були ^

знову обговоренi, в текст були внесенi узгодженi змiни, i так виникла третя, ^

>

с

остаточна, редакц1я перекладу. Подiбну процедуру створення, редагування й обговорення пройшли заголовки й примiтки.

У 2011 роцi було видано Gвангелie вiд Марка, яке було розюлано для ^ отримання вщгуыв, переважно пщписникам журналу «Но!в ковчег». У вщпо- ^ в1дь ми отримали 122 анкети. 62% респонденив виявилися пасторами, ¡¡2 проповщниками, благовюниками, вчителями недтьних шк1л, кер1вниками ^ малих груп, мiсiонерами i тими, хто служить у лжарнях та в'язницях. 98% респонденив переклад сподобався повшстю або в ц1лому, а 87% виявили готовшсть (з рiзним ступенем вiрогiдностi) перейти на нього, коли буде готова вся Бiблiя. Цкаво, що серед них було чимало людей, якi користуються росшською Бiблieю. У деяких анкетах були висловлеш критичнi зауваження, як! були потм врахованi. Частина респондент1в у подальшому брала участь у численних опитуваннях.

У 2016 роцi було проведено низку презентацш перекладу в церквах €ХБ i залучено до опитувань щодо перекладу 55 пастор1в, проповщниыв, кер1вник1в об'еднань церков, викладач1в семiнарiй, фiлологiв тощо. Було проведено 63 опитування стосовно рiзних варiантiв перекладу тих чи 1нших вiршiв, отримано й опрацьовано сотнi вщповщей, яй були врахованi при пщготовщ пробного видання Нового Завiту.

У 2017 рощ вийшло пробне видання Нового Завггу, яке було поширене серед евангельських служителiв для отримання вщгуюв. Були отриманi зауваження до всього Нового Завггу або до якоюь його частини вщ 29 пастор1в, проповщниыв, викладач1в сем1нар1й, фтолопв. Також була створена Вайбер- 135 група для редагування пробного видання, в яку ввшшло близько 70-ти оаб. Упродовж 2,5 рок!в у цш груш була написана 61 стаття з проблемних питань перекладу, проведено бтьше сотш опитувань г обговорень. Резуль-тати цього були враховаш при пщготовщ остаточного видання. Крм цього перекладацька команда разом з головним перекладачем ще декллька разiв вичитали весь Новий Завгт г запропонували змши вщ себе. Усього було внесено деккька тисяч змш, бтьшють з яких стосувалися описок, пунктуаци, правопису, порядку сл1в, слововживання, послщовноси передачi грецьких

0

1

сл1в, прояснення смислу тексту тощо. Значно менша частина правок мшяла смисл тексту. Ул зм1ни мали на метi досягнути бтьшо! точноси, зрозушлоси й читабельноси перекладу. Рiшення про затвердження змш приймалися перекладацькою командою; вiддовiдальнiсть за остаточну форму тексту несе головний перекладач. Зверстаний Новий Завiт був ще один раз вичитаний перекладачем г два рази — редакторами й коректорами.

У 2020 рощ вийшов друком новий переклад Нового Завиу на украшську мову. З-помгж шших цей переклад вирГзняють шють методологiчних засад,

.о

1 про них пще мова в щй статт!.

I. Конфесшна незаангажовашсть

<t

^ ♦ До протестантсько! Реформаци упродовж столiть у вврот панувала

< католицька Вульгата. Цей переклад включав апокрифи, на яких будувалися

Ц тай католицьк! epeci, як чистилище, молитви за мертвих та пожертвування

[¡3 як жертва за гргхи померлих (2 Мак. 12:43-45), прощення грiхiв та спасшня

ш вiд пекла через милостиню (Тов. 4:11; 12:9). Також вш мiстив вщхилення

с! вщ оригшалу догматичного характеру. Наведемо декллька прикладiв таких

m в1дхилень з Вульгати1 i з перекладу Дуа та Реймса2 — англшського перекладу

й Вульгати. с

Ш «Покаяння» замшене на «еттимш» paenitentia, яка в католицькш церквi g e одним iз семи ташств, через яке отримуеться прощення смертних грiхiв, вчинених пiсля хрещення (Мт. 3:2): «et dicens paenitentiam agite adpropinquavit enim regnum caelorum»; «And saying: Do penance: for the kingdom of heaven is at hand» Iкажучи: чинть еттимт, бо наблизилось Царство Небесне. Через це со упродовж столпъ люди розумки покаяння як церковне покарання, що полягае в суворому дотримуванш посту, довгих молитвах, посилених поклонах i т. iн.

Замiна займенника «воно» на «вона» в пророщв про Христа (Бут. 3:15): «inimicitias ponam inter te et mulierem et semen tuum et semen illius ipsa conteret caput tuum et tu insidiaberis calcaneo eius»; «I will put enmities between thee and the woman, and thy seed and her seed: she shall crush thy head, and thou shalt lie in wait for her heel» IЯ покладу ворожнечу мiж тобою i жткою i мiж твогм потомством i ii потомством; вона роздавить твою голову, а ти чатуватимеш на ii' п'яту. З цього перекладу випливае, що Мар1я, а не 1сус, ужалить зм1я в п'яту.

136 Мар1я наповнена благодаттю (Лук. 1:28): «et ingressus angelus ad eam dixit: Ave gratia plena: Dominus tecum: benedicta tu in mulieribus»; «And the angel being come in, said unto her: Hail, full of grace, the Lord is with thee: blessed art thou among women» I ангел, увшшовши, сказав до нег: Втаю, повна благодатИ Господь з тобою! Благословенна ти серед жток. Такий переклад призвгв до поклоншня Мари, i вш включений у молитву до Мари на чотках.

1 Biblia Sacra Iuxta Vulgatam Vsrsionem / Ed. by R. Wfeber, B. Fischer, J. Gribomont, H.ED. Sparks, W Thiele. — Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 1983. — Ad locum.

2 The Holy Bible Faithfully Translated into English out of Authentical Latin / Translated by Douay-Rheims. — American Edition, 1899. — Ad locum.

с

Шсля РеформацГ! ситуац1я кардинально змшилася. Протестантський i евангельський рух мав на меп очистити Церкву вщ багатовгкових нашарувань та вiдхилень догматичного й практичного характеру i повернути и до первозданного новозавiтного вiровчення та практики. Це в1дбулося завдяки найважливгшому принципу протестантсько! РеформацГ! — Sola Scriptura тльки Писания. Вш привiв реформаторiв до розумiння необхщносп перекладу Бiблii на нацiональнi мови. Так у 16-18 ст. у европейських народгв з'являються протестантськi переклади Бiблii. У 1522 р. Мартш Лютер переклав БГблгю на нгмецьку мову, у 1525 р. Вгльям Тиндейл — на англшську мову, у 1535 р. П'ер m Олiветан — на французьку мову, у 1569 р. Касгдоро де Рейна — на юпанську i мову. У 1613 р. вийшла чеська «Кралгцька БГблгя», у 1632 р. вийшла польська «Гданська» Бiблiя. У 1638 р. Антон тор Хелле переклав Бiблiю на естонську ^ мову, у 1670 р. Джоват Дiодатi — на ггалшську мову, у 1694 р. Йоган Глюк — < на латвГйську мову, у 1756 р. Ромуальд Гадбавний — на словацьку мову, у 1819 р. > Жуан Феррейра де Альмейда — на португальську мову. Цей список можна ^ продовжувати. Протестантськi переклади Бiблii не просто дали европейським § народам Слово Боже ргдною мовою. Вони дали непошкоджене слово Боже, ш в1льне вщ католицьких перекручень Вульгати. 5

В Укра!т протестантизм не набув великого поширення. З протестантських £

11 I

конфесш найб1льше поширився кальвшзм (реформатство), i то тльки на Волинi, Галичинi й Закарпати. бдиним протестантським перекладом Писання того часу е «Крехiвський Апостол», здшснений староукра1нською мовою у другiй половит XVI ст. у Галичинi i виданий у Берестi в 1563 р. Це переклад окремих частин Апостола з Берестейсько! Бiблii (БГблгя польською мовою).

Проте з поширенням у 18 ст. московського православ'я у схгднш Укра!т i наступом католицизму в захгднш Украiнi, протестантство в нашгй краiнi занепадае. Тому, коли в 19 ст. здшснюються переклади БГблГ! на рос1йську мову, вони здшснюються пщ егщою православно! церкви. Вплив православно! церкви на украшськ! й росiйськi переклади Бiблii зберiгаеться й до цього часу. У нас дос немае конфесгйно незаангажованого протестантського чи евангельського перекладу БГблг!, бо iснуючi переклади е або православними, або католицькими, або мгжконфесшними.

Синодальний переклад — православний. Його Новий Завгг був здшснений чотирма православними академiями: Петербурзькою, Московською, Ки!вською i Казанською; Старий Завгг — православним архiмандритом Макарiем, а вся Синодальна БГблгя була видана православним священним Синодом. Переклад Фшарета — теж православний. В1н фактично зд1йснений Гз Синодального, проте мюцями в1д нього вiдрiзняеться. Переклад Огieнка — помГрно православний або мгжконфесшний. Головний перекладач був митрополитом Украiнськоi автокефально! православно! церкви, але в цьому перекладГ брали участь протестанти й баптисти. Переклад Хоменка («Святе Письмо») — католицький. Його самоназва — Римська БГблгя. Вгн здшснений греко-католицьким священником, монахом чину Василгя Великого. Остаточну редакцш перекладу здгйснювали монахи чину Василгя Великого. Переклад Турконяка — мгжконфесшний, хоча головний перекладач — греко-католик.

137

ш

_0

о с^

о" со

Через свою конфесшну заангажован1сть назван1 переклади м1стягь неканон1чн1 книги (переклади Фiларета, Хоменка, Турконяка з Септуагшти), а також вщхилення в1д ориг1налу догматичного характеру. Здшснюючи свою роботу, ми мали на мет1 зробити конфес1йно незаангажований переклад, який би точно передавав оригшал. Наведемо декшька прикладв важливих догматичних вщхилень, усунутих в Новому укра!нському переклад1.

1. Православно-католицьке вчення про Мар1ю

♦ Католицька церква навчае чотирьом неб1бл1йним догмам стосовно § Мари: про те, що вона мати Божа, що вона безгршна (з цим пов'язане вчення про непорочне зачаття Марii), про внебовзяття Мари (взяття Мари ^ в небесну славу в тш) 1 про повсякчасне д1вство Марii. Деяк1 з цих догм

> подiляе i православна церква, i вони знайшли вщображення в укра!нських ^ i росшських перекладах Бiблii.

А. Вчення про те, що Марiя дае благодать (Лук. 1:28)

За вченням православно! церкви, Марiя вiдiграе ключову роль у спасшт §■ людей. Для здшснення ще! рол1 вона мала досягнути безгршность ш Православний богослов В. Н. Лосський вважае, що «гр1х н1коли не м1г здшснитися у В особистост1. Шкщливий спадок гр1ха не був владним над 25 1! волею. Вона представляе вершину святоси, коли-небудь досягнув до о Христа, в умовах Старого Завпу... Вона залишилась без гр1ха п1д загальною ^ владою гр1ха, залишилась чистою в1д всяко! спокуси»3. На думку прото1ерея Володимира См1ха, кандидата богословських наук, це «.дало !й змогу сп1впрацювати з волею Божою у справ1 спасшня... Благов1щення Пресвято! Д1ви, народження Божо! Матер1 та П'ятидесятниця е трьома проявами Святого Духа, як1 являють через Д1ву Мар1ю спасшня роду людському»4. У православ'! спасшня людини досягаеться через обоження — преображення людини в результат! причастя до Бога, сптьност! з Ним, и повне еднання з Богом ще шд час земного життя аж до реального ставання богом за благодаттю, а не за сутшстю. За вченням григор1я Палами, 1 люди, 1 ангели досягають цього саме завдяки Мари: «.Вона не перестане у вс1 вки благо чинити всьому творшню... з П т1льки вол1 стають учасниками обоження : доторкаються до Цього Недоторканного вства, до Божества. Вона едина е межею м1ж тварною : нетварною природами, тому шхто не м1г би прийти до Бога, якби тльки через Не! не був би ютинно освилений 1стинно божественним св1тлом»5.

3 Лосский В. Н. Боговидение / Владимир Николаевич Лосский. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. — С. 729. Цитуеться за: См1х В. Марюлопчний аспект Церкви / Володимир См1х // Ки!вська православна богословська академш [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://www.kpba.edu.ua/statti/1886-mariolohichnyi-aspekt-tserkvy.html.

4 См1х В. Марюлопчний аспект Церкви / Володимир См1х // Ки!вська православна богословська академiя [Електронний ресурс] — Режим доступу до ресурсу: https://www kpba.edu.ua/statti/1886-mariolohichnyi-aspekt-tserkvy.html.

5 Палама Григорий, свт. Омилии. — М., 1993. — Т. 2. — С. 44-45. Цитуеться за: См1х В. Марюлопчний аспект Церкви / Володимир См1х // Кшвська православна богословська академiя [Електронний ресурс] — Режим доступу до ресурсу: https://www.kpba.edu.ua/ statti/1886-mariolohichnyi-aspekt-tserkvy.html.

138

>

В. Смiх робить такий висновок з1 слiв Г. Палами: «Зрештою, враховуючи думку учителя Церкви Григор!я Палами, варто зазначити, що саме через Пресвяту Дiву не лише люди, але 1 ангели отримують Благодать Божу»6. 1дея про те, що Марш дае благодать, проникла 1 в православш переклади Б1блп, у яких Мар1я названа благодатною, тобто такою, яка дае благодать.

«I прийшовши ангел до не!, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна еси м!ж женами» (Кул!ш);

«I, ввшшовши до не!, промовив: Рад!й, благодатная, Господь 1з тобою! Ти

благословенна м1ж жонами!» (Опенко); §

«Ввшшовши до не! ангел, сказав !й: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою! >

Благословенна ти м1ж жшками"» (Хоменко); ^

«Ангел, увшшовши до Не!, сказав: радуйся, Благодатная! Господь з Тобою, ^

благословенна Ти в жонах» (Ф1ларет); ^

«Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; ^

благословенна Ты между женами» (Синодальний); Ё=

УЗ

«И войдя к Ней, ангел сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою!» ш

(Касьян). 5

Такий переклад суперечить оригшалу, де вжито д1еприкметник пасивного ш

стану в!д д1еслова %ар1тою. Це означае, що не Марш даруе благодать, а що ш с

була дарована благодать — благодать стати земною мат!р'ю нашого Господа. '1

Кр1м того, у Писанш сказано, що «благодать та 1стина прийшли через 1суса о

Христа» (1н. 1:17). I, звичайно ж, тльки через 1суса Христа людина отримуе о

спасiння: «1сус каже йому: Я — шлях, ютина й життя; нiхто не приходить до ^

Отця 1накше, як через Мене» (1н. 14:6). §

с

Варто зазначити, що Р. Турконяк при переклад! цього в!рша шшов за Вульгатою: «I прийшовши до не'!, сказав: Радш, сповнена благодат!!..», що 2 не дивно з огляду на приналежшсть перекладача до греко-католицько! церкви.

У Новому ж переклад! цей в!рш в!дпов!дае ориг!налу:

«Ангел, увшшовши до не!, сказав: В1таю тебе, обдарована благодаттю! Господь з тобою! Благословенна ти серед жшок!»

Б. Вчення про повсякчасне дiвство Мари

Це вчення виникло в другому стол!ти в аскетичних колах, як! вважали, що шлюб ! подружш стосунки були симптомами первор!дного гр!ха. У писемних пам'ятках !дея про повсякчасне д!вство Марii вперше з'являеться наприкшщ 2 ст. в апокриф!чному Протоевангелп в!д Якова (19:3-20), яке е основним джерелом майже вс!х п!зн!ших доктрин про Мар!ю. У наступш два стол!ття це вчення розвивали Iпполiт, Iеронiм ! Амвросш. На Мканському синод! у 390 р. п!д головуванням Амврос!я вчення було проголошено единим правов!рним поглядом. Ефеський собор у 431 рощ встановив повний консенсус у цьому питанш; на другому Константинопольському собор! у 553 р. Марп дали титул

139

6 См!х В. Марюлопчний аспект Церкви / Володимир См!х // Ки!вська православна богословська академ!я [Електронний ресурс] — Режим доступу до ресурсу: https://www. kpba.edu.ua/statti/1886-mariolohichnyi-aspekt-tserkvy.html.

ш

со

asrnapBevog завжди diea (прiснодiва), а на Латеранському co6opi у 649 р. папа Мартш I наголосив на тому, що Мар1я була д1вою ante partum, in partu, et post partum до, nid час i тсля народження 1суса Христа.

У католицькому перекладi Хоменка мютяться примпки, як! в1дображають цю ересь. Так, у текст! Мт. 1:25 вщсутне слово "первютка", i до вiрша подано таку примiтку:

«I вш 11 не спiзнав до дня, коли вона вродила сина — семггський вираз,

!о який зовам не значить, що вш знав и пот!м. Виразно говориться тльки про

ос те, що було перед народженням дитини: ввангелп i церковне передання

1! говорять ясно про повсякчасне дГвство Мари. Пор. 1с. 7:14»7.

х А примищ до Лк. 2:7 стверджуеться, що «первородний» не означае, що в

g Мари були ще дгги:

«Первородного: а Христос був i единородний, одинокий син Мари. Е: Вгдколи знайдено в вгиптг гргб еврейки з написом: «У болях родивши

свого первородного, померла дня 28 сгчня 5 року», — немае сумнгву, що i единородних називано первородними, бо померла не мала бшьше дней».

25. Цей напис н1яким чином не служить доказом тотожност1 понять о «первородний» г «единородний». В1н лише говорить про те, що ж!нка п1сля £ народження першо! дитини померла. Важливо зазначити, що в Новому Завш на позначення первородного 1 единородного використовуються два р1зн1 слова — лрютотокод i цovoyev^g, — що свщчить про !хню семантичну ° нетотожшсть.

В. У Синодальн1й Бгблп та у Ф1ларета слова, як1 стосуеться Мари, пишуться з о велико! л1тери. Це вщдае !й божественн1 почест1, бо зазвичай з велико! лгтери о пишуться тГльки слова, як1 стосуються Бога:

Матвiя 2:14

«Он встал, взял Младенца и Матерь Его ночью и пошел в Египет» (Синодальний);

«Вш же, вставши, узяв Немовля 1 Мапр Його вноч1 та й шшов у вгипет» (Фшарет).

2. Православне вчення про спас1ння А. Вчення про вщродження через хрещення (Тит. 3:5)

140

Це вчення виникло в другому стол1тт1, 1 першим про вГдродження через хрещення говорить апологет Юстин Мученик у 155-157 р.: «УсГх, хто пере-конуеться 1 вгрить, що те, що ми навчаемо й говоримо, е гстинним, 1 обгцяе, що зможе так жити, навчають, щоб вони молилися й просили в Бога з постом про вщпущення минулих гр1х1в, 1 ми молимося й постимося з ними. ПотГм ми ведемо !х туди, де е вода, 1 вони вщроджуються таким же вщродженням, яким ми й сам! були вщроджеш, бо тодГ вони приймають обмивання (Аоитрот) водою в Гм'я Отця всього й Владики Бога, 1 нашого Спасителя 1суса Христа, 1 Святого

7 Святе Письмо Старого та Нового Завиу Повний переклад, здшснений за орипнальними еврейськими, арамейськими та грецькими текстами. — Украшське Бiблiйне Товариство.

8 Юстин Мученик. Аполопя I, 61:2-4 (переклад з давньогрецько!' автора за виданням: The Apologies of Justin Martyr. — Cambridge, Cambridge University Press, 1961. — P. 90-91).

9 Филарет Московский (Дроздов), свт. Пространный православный катехизис Православной кафолической восточной церкви. — § 285 [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://azbyka.ru/otechnik/Filaret_Moskovskij/prostrannyj-pravoslavnyj-katekhizis/2_14

10 БАНИ, КУПАЛЬНИ, КУПАНЬЯ И ОМОВЕНИЕ // Энциклопедия архимандрита Никифора. — Корнталь: Свет на Востоке, 1989. — С. 84.

11 Словник украшсько!' мови: в 11 т. — Т. 4. — Кшв: Наукова думка, 1973. — С. 403.

Духа. Бо й Христос сказав: «Якщо не вщродитесь, то не ввшдете в Царство Небесне»8. Тут Юстин вперше ототожнив грецьке ^ouxр6v «обмивання», яке зустр!чаеться в Новому Завт в Еф. 5:26 ! Тит. 3:5, !з хрещенням. Зробив вш це на п!дстав! розум!ння, що слова Христа «хто не народиться в!д води» (!н. 3:5) стосуються хрещення. Проте ш слова Христа, ш Aoшр6v на хрещення не вказують, ! на позначення останнього в Новому Зав!т! використовуеться !нше слово — Ралтюца. Про вщродження через хрещення п!сля Юстина навчали Тертул!ан, К!пр!ан, Iрiней, Августин та !нш! отц! Церкви, через що виникла ст!йка традиц!я вчитувати «хрещення» в ^ouxр6v, ! згодом це вчення стало ш офщшною позиц!ею католицько!, православно! ! протестантських церков. 1 Ось яке визначення хрещенню дае православний катех!зис: «Хрещення е Та!нство, в якому в!руючий при триразовому зануренн! тша в воду з ^ призиванням Бога Отця, ! Сина, ! Святого Духа вмирае для життя плотського, '< гр1ховного ! вщроджуеться Святим Духом в життя духовне, святе»9. Вчення > про вщродження через хрещення потрапило в православш переклади Б!бл!!: 5 «В!н нас спас не з д!л праведности, що ми !х учинили були, а з Свое! Ев

милости через кушль в!дродження й обновлення Духом Святим» (Ог!енко); ^

«вш спас нас не ради дш справедливости, як! ми були зробили, але з Ё;

свого милосердя, кушллю в!дродження ! в!дновленням Святого Духа» ш

(Хоменко); с:

«В!н нас спас не з причини праведних учинк!в, як! ми вчинили, але з! '1

Свое! милост! через куп1ль в!дродження та оновлення Святим Духом» о

(Турконяк); ^

«Он спас нас не по делам праведности, которые бы мы сотворили, а ^

по Своей милости, банею возрождения и обновления Святым Духом» §

(Синодальний). Ц

Слова «баня» ! «купть» вживаються у православ'! на позначення хрещення, д що видно 1з визначень словншав: «Слова: баня и омовение у апостолов употребляются в смысле возрождения в жизнь духовную в таинстве крещения (Тит. III, 5)»10. «Купть - 2. церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряд! хрещення»11.

Особливо яскраво вчення про в!дродження через хрещення проявляеться у трьох смислових росшських перекладах — МБО, Авершцева ! РБО:

«Он спас нас не за наши праведные дела, которые мы совершили, а по Своей милости, через возрождающее омовение и обновление Святым Духом» (МБО, ^Т);

«не по праведным делам, которые мы бы совершили, но по Собственной 141 милости Он нас спас и возродил в омовении, обновил Духом Святым» (Аверинцев);

«— не по нашим "праведным" делам, которые мы совершали, но по Его милости, — Он спас нас, очистив водой возрождения и обновив Святым Духом» (Кузнецова, РБО);

Кузнецова додае неюнуюче в оригшат «очистив», а «обмиванням» замшюе на «водой».

У Новому ж укра!нському переклад! цей в!рш вщповщае оригшалу:

«Вш спас нас не по дшах праведносп, яы ми вчинили, а з1 Свое! милосп, ^ через обмивання вщродження й обновлення Святим Духом».

>■£ «Обмивання» зд!йснюеться Святим Духом при вщродженш, а не водою при § хрещенн!, ! це слово вказуе на воду, як символ Святого Духа, так само як ! 5= д!еслово «вилив» у наступному в!рш!. £

> Б. Вчення про спасшня як власне досягнення (1 Пет. 1:9)

<

^ Уже на початку п!сляапостольсько! доби отщ Церкви наголошували на Ц важливост! д!л для спас!ння. Клемент Римський писав: «Зодягшмось в § однодумн!сть, будьмо смиренн!, стриман!, далек! в!д усякого наклепу !

лихосл!в'я, виправдовуючи себе д!лами, а не словами» (Клем. 1 Кор. 30:3)12. о Iрiней Л!онський стверджував: «...праведним ! святим, як! дотримувалися £ запов!дей та залишилися в любов! до Нього в!д початку або тсля покаяння, В1н даруе життя, подасть нетл1ння ! створить в!чну славу» (Проти ересей 10:1)13. П!зн1ше Iоан Золотовуст казав: «Якщо потр!бно отримати Царство Небесне, ° то недостатньо зв1льнитися в!д гр1ха, а потр!бно ще багато тренуватися ! в -- чеснотах. В!д порочних д1й потр!бно утримуватися для того, щоб звтьнитися § в!д геени; а щоб наслщувати Царство, необх!дно набувати чесноти»14. Згодом 0- католицька й православна церкви розвинули вчення про спасшня через в!ру ^ та д!ла. Ось як про це написано в православному катех!зиск «Що потр!бно для благодогоджання Богу ! спас1ння душ!? Для благодогоджання Богу ! для спас!ння душ! потр!бш: п!знання !стинного Бога ! правильна в!ра в Нього; життя по в!р! ! в!дпов1дн! !й добр! дта»15. За !хн1м розум!нням, спасшня не просто отримуеться, а досягаеться чи здобуваеться (рос. стяжается). Тихон Задонський, православний богослов ! епископ 18 ст., писав, що «найперша ! найпотр!бн1ша справа для кожного християнина е здобуття (рос. стяжание) в!чного спас1ння»16. Це розум1ння вщбито ! в православних перекладах Б!блп: «досягаючи, нарешт1, в1рою вашою спасшня душ» (Фшарет);

142 12 Климент Римский. Послания к коринфянам [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://azbyka.rU/otechnik/Kliment_Rimskij/poslanija-k-korinfjanam/#0_12

13 Ириней Лионский. Обличение и опровержение лжеименного знания (Против ересей) [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://azbyka.ru/otechnik/Irinej_Lion-skij/protiv-eresej/1_10

14 Иоанн Златоуст. Беседы на послание к Ефесянам. 15:1 [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Zlatoust/tolk_67/16

15 Филарет Московский (Дроздов), свт. Пространный православный катехизис Православной кафолической восточной церкви. — §3 [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://azbyka.ru/otechnik/Filaret_Moskovskij/prostrannyj-pravoslavnyj-katekhizis/2_14

16 Тихон Задонский. Цитаты [Електронний ресурс] — Режим доступу: Ы^^/шх^^у net/avtory/tikhon-zadonskii/

«бо досягаете мети вiри вашо! спасшня душам (Огieнко); «осягаючи ц1ль вашо! вiри — спасшня душ ваших» (Хоменко); «Тому що досягаете мети вашо! вiри — спасiння душ!» (Турконяк); «Достигая наконец верою вашею спасения душ» (Синодальний); «достигая цели вашей веры, спасения душ» (Касьян); «потому что достигаете цели своей веры—своего спасения» (Кузнецова, РБО); «достигая цели вашей веры — спасения душ ваших» (МБО, NRT). З цих переклад1в випливае, що спасшня ми досягаемо власними зусиллями, §

£

i ця думка найяскравше виражена в Синодальному перекладi i в Фтарета. Проте вжите в оригiналi дieслово кощ^да не мае в Новому Завт значення ^

ш

«досягати», а означае «отримувати». До нашого ж вiрша BDAG17 наводить такий переклад: obtain as an outcome of faith the salvation of souls отримати внаЫдок eipu спастня душ. Слщ зазначити, що в деяких перекладах, виданих до Синодального (найдавнгшого з вищенаведених), даеслово кощ^й перекладено вiрно:

ш

«приемлюще кончину вере вашей, спасение душам» (старослов'янський); ^

«получая плодъ веры вашей, спасете душъ» (РБО, 1822 р.). §

□l

Прикметно те, що Новий Завгт 1822 року в перекладi РБО був покладений в ^ основу Синодального, але в останньому «получая» було зм1нено на «достигая» >g з догматичних причин. Ш!зшш1 переклади, очевидно, п1шли за Синодальним § у неправильн1й передачi дieслова кощ^й в цьому вiршi. 1

У Новому ж укра!нському перекладi цей вiрш вщповщае оригiналу: ш

«Отримуючи результат свое! вiри — спас1ння душ». °

В. Вчення про спасiння через подвиги 2

«Подвиг» е надзвичайно важливою категорieю православно'! сотерiологi!, в основi яко! лежить поняття «обоження». Обоження — це процес, у результата якого вiруючий, поеднаний з Богом, звтьняеться вщ грiховностi, починаючи в цьому жиги i закшчуючи т1лесним воскресiнням. Для православних обоження i е спасiнням. Це поняття описуе Афанасш Олександрiйський так: «Бог Син став людиною, щоб нас обожити»18. Шлях до обоження лежить через багато ввддв подвигу: подвиг любов^ подвиг вiри, подвиг смирення, подвиг молитви, подвиг чернецтва, i навиъ такий подвиг як подвиг юродства (останнш згадуеться в 1 Кор. 1:18, 21 в Синодальному переклад^. За 1устином, православним святим 19 столгття, «Метою всiх

143

зусиль, докладених християнином на земл^ його подвиг1в i чеснот, е вiчне життя». «Вiрувати в Боголюдину Христа, — писав I., — значить невпинно боротися i подвизатися за вiчне життя, до якого людина й [була] поклика-

17 Bauer W. A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature / Walter Bauer; ed. by F. W. Danker, W F. Arndt, F. W. Gingrich. — Chicago: University of Chicago Press, 2001. — (3). — Ad locum.

18 Contra Arias I, 39. Цитуеться за: Сагарда Н. И. Святитель Афанасий Великий. — Ч. 3. Богословие св. Афанасия Александрийского [Електронний ресурс] — Режим доступу до ресурсу: https://www.portal-slovo.ru/theology/37593.php.

на, коли Бог створив !! богообразною»19. Вчення про подвиг знаходимо ! в православних перекладах Б!бл!!:

Филип'ян 1:30

«таким самим подвигом, який ви бачили в меш i ниш чуете про мене» (Фшарет);

«здшснювати той подвиг, який ви побачили в меш, а тепер чуете про мене» (Турконяк);

^ «таким же подвигом, какой вы видели во мне и ныне слышите о мне»

о; (Синодальний);

0 s

£ >

<

1

«таким же подвигом, какой вы некогда видели во мне, и теперь слышите о мне» (Касьян).

1 Тимоф1я 6:12

«Змагайся добрим подвигом в1ри» (Фшарет); «Змагайся добрим подвигом в1ри...» (Духонченко); Ц «Борися добрим подвигом в1ри...» (Турконяк);

ш «Подвизайся добрым подвигом веры.» (Синодальний);

^ «Подвизайся добрым подвигом веры.» (Касьян).

ш 2 Тимоф1я 4:7

с «Подвигом добрим я змагався, свш бп закшчив, в1ру зберп» (Фшарет);

ш

25 «Подвигом добрим я боровся, свш б1г скшчив, в1ру зберп» (Духонченко);

° «Я звершив добрий подвиг, свш бп закшчив, в1ру збер1г» (Турконяк);

«Подвигом добрым я подвизался, течение совершил, веру сохранил» Э (Синодальний);

о" «Подвигом добрым я подвизался, бег закончил, веру сохранил» (Касьян).

со

О!

2 1 Коринфян 9:25

«Ус подвижники утримуються в!д усього: та для одержання вшця тлшного, а ми — нетлшного» (Фшарет);

«Все подвижники воздерживаются от всего: те для получения венца тленного, а мы — нетленного» (Синодальний);

«Каждый подвизающийся воздерживается от всего: те, чтобы получить венец тленный, а мы — нетленный» (Касьян).

Проте вжии в грецькому текст! слова аудаг i аyюvíZoцаl означають вщповщно «боротьба» ! «боротися», а не «подвиг» ! «подвизатися». Вони позначають «будь-яку боротьбу з небезпеками, неприемностями, перешкодами, як! стоять на шляху в!ри, святост! та бажання поширювати €вангел!е»20 ! не мають н!якого в!дношення до православного вчення про подвиг. В!дпов!дно, в Новому укра!нському переклад! ц! в!рш! викладеш так:

«зазнаючи тако! ж боротьби, яку ви бачили в мене, а тепер чуете, що вона в мене» (Флп. 1:30);

144

19 Иустин // Православная энциклопедия [Електронний ресурс] — Режим доступу до ресурсу: https://www.pravenc.ru/text/1237931.html.

20 Thayer J. H. A Greek-English Lexicon of The New Testament/ Joseph Henry Thayer. — New York — Cincinnati — Chicago: American Book Company, 1889. — Ad locum.

«Борись доброю боротьбою вiри...» (1 Тим. 6:12);

«Доброю боротьбою я боровся, шлях скшчив, вiру зберй» (2 Тим. 4:7);

«Кожен учасник змагання утримуеться вщ усього: тi, щоб отримати тлшний вшок, а ми — нетлшний» (1 Кор. 1:25).

2. Православие вчення про служител1в Церкви (1Тим. 4:14)

♦ У Новому Завт нема под1лу в1руючих на священство 1 мирян, а вс1

в1руюч1 називаються священством 1 священниками (1 Пет. 2:5, 9; Одк. 1:6; 5:10; §

20:6). В апостольськш церкв1 служител1 нще не називаються священниками. ^

«1дея 1 встановлення особливого священства, вщмшного вщ основно! маси ^ в1руючих, 1з супутн1ми поняттями жертви й в1втаря, непом1тно перейшли в християнську церкву вщ 1удейських та язичницьких спогад1в 1 аналогш...

Левитське священство з його трьома рангами первосвященника, священника 1 ^

левита знайшло соб1 природну вщповщшсть в посадах епископа, священника ;Е

1 диякона 1 стало розглядатися як прообраз»21. Цей поди з'являеться в ш

тсляапостольську добу в 1гнаия, Климента Римського, Тертул1ана 1 К1пр1ана. ^

Тертул1ан першим прямо називае християнське служшня священством, а ^

К1ир1ан в1дносив привте! 1 обов'язки Ааронового свящества до служител1в £

християнсько'! церкви, пост1йно називаючи 1х священниками 1 священством. с

Останн1й вважаеться родоначальником концепцп священства служител1в. '1

У 3 ст. стало звичним застосовувати термш «священник» виключно до о

служител1в, особливо епископ1в22. Ця традиц1я продовжуеться в православнш о

1 католицьк1й церквах, 1 вона знайшла в1дображення у перекладах Б1блп: |

«Не занедбай твого дарування, котре дано тобi пророцтвом, з положеннем °

рук сьвященства» (Кул1ш); ?=|

«Не занедбуй дарування, що перебувае в тоб11 дане тоб1 за пророцтвом з ^

покладанням рук священства» (Фшарет);

«Не неради о своем даровании живущем в тебе, еже дано тебе бысть пророчеством с возложением рук священничества» (Старослов'янський); «Не неради о пребывающем в тебе даровании, которое дано тебе по пророчеству с возложением рук священства» (Синодальний).

П1дкресленому слову в оригшал1 в1дпов1дае грецьке лреаРитерюг пресвтерство, пресвтери. Не 1снуе жодного рукопису чи видання грецького Нового Завгту, де в цьому м1сщ вживалося б «священство». Православн1 перекладач1 навмисно зм1нили це слово на догоду сво'!м конфес1йним 145 переконанням.

У Новому ж украшському переклад1 це мюце перекладено в1дпов1дно до оригшалу:

«Не нехтуй даром, що е в тебе, який був даний тобi через пророцтво з покладанням рук пресвгтер1в».

21 Шафф Ф. История христианской церкви / Филипп Шафф. — Санкт-Петербург: Библия для всех, 2007. — Т. 2. — С. 95.

22 Там само, с. 97.

3. Адвентистське вчення про суботу (€вр. 4:9)

♦ З ус1х юнуючих переклад1в ттьки в Турконяка говориться про те, що в1руючим необхщно дотримуватися суботи:

«Отже, для Божих людей залишаеться дотримання суботи» (Турконяк).

Проте таке тлумачення не випливае з1 значення грецького слова ааРРатшцод 1 суперечить контексту. В €вр. 4:1 говориться про те, що нам ще залишаеться ^ обгтниця вв1йти у в1дпочинок, а в €вр. 4:3 про те, що ввшти у в1дпочинок ££ можна в1рою. Пщ вщпочинком маеться на уваз1 небо, в1чн1сть. Дал1, у €вр. 4:4 автор пор1внюе цей вщпочинок 1з суботою 1, нарешт1, пщсумовуе цей уривок

о тими ж словами, що i в €вр. 4:1 — нам залишаеться суботнш в1дпочинок, тобто нам залишаеться обгтниця чи можливiсть ув1йти в цей небесний

<

^ вщпочинок, який названий суботн1м. Саме так i перекладено в бтьшоси < англ1йських перекладiв Бiблii i в Новому украшському перекладi: «Тому для

народу Божого залишаеться суботнш вщпочинок» .

ш Чому ж у Турконяка мютиться адвентистське вчення про суботу? Це, в1роцдно, ^ пов'язано з приналежн1стю голови редакцшно! колегп Миколи Жукалюка до ^ адвентист1в. Разом з шшим видатним д1ячем церкви АСД в СРСР Михайлом ¡2 Кулаковим вш сприяв об'еднанню адвентист1в у колишньому Радянському Союз1. П1сля розвалу Союзу Михайло Кулаков заснував 1нститут перекладу Б1бли в Заокському 1 зд1йснив свш смисловий переклад Б1блГ1. Проте в

с

о с^

о" со

g Кулакова цей вiрш перекладено правильно: «Так что сохраняется еще для 1 народа Божьего 'возможность обрести' субботний покой». Чому ж сам перекладач Р. Турконяк тшов на таку змшу? Це теж, вiрогiдно, пов'язано з його конфесшною приналежнiстю. Як греко-католик, Турконяк нерщко орiентуеться на англiйський католицький переклад New Jerusalem Bible23, i в ньому цей вiрш викладено так: «There must still be, therefore, a seventh-day rest reserved for God's people» Тому для Божого народу doci повинен зберШтися eidn04UH0K сьомого дня (€вр. 4:9, NJB). Такий переклад неможливо вивести з грецького орииналу, i вш явно е результатом конфесшно! упередженоси.

Отже, конфес1йна незаангажованiсть Нового укра!нського перекладу полягае в тому, що вш мiстить лише канонiчнi книги та уникае свщомих догматичних перекручувань.

II. Загальноприйнятий грецький текст-основа перекладу

146 ♦ До винайдення книгодрукування Новий Завiт переписувався вщ руки, i до нас дшшло деылька тисяч рукопис1в. Текстологи 19 столгття, застосувавши генеалогiчний метод Карла Лахмана, подшили всi рукописи на деылька смей або тип1в. Двома головними типами були Вiзантiйський i Олександршський. Вiзантiйський тип тексту представлений переважною бтьшютю iснуючих рукописiв, здебiльшого мiнускулiв 9-15 столiть. Понад 80% юнуючих мiнускулiв представляють Вiзантiйський текст. Олександршський тип тексту

23 New Jerusalem Bible / Translated by Henry Wansbrough. — Darton: Longman & Todd Limited and Doubleday, 1985. — Ad locum.

представлений здебтьшого трьома унц!альними рукописами 4-5 столиъ: Ват!канським, С!найським ! Олександршським кодексами. Манускрипти в!зант!йського типу в ц!лому дуже добре узгоджуються м!ж собою ! не м!стять суттевих р!зночитань. Натом!сть рукописи Олександр!йського типу м!стять численн! й суттев! р!зночитання.

На основ! рукопис!в в!зантшського типу в!домий гуман!ст Еразм Ротердамський пщготував у 1516 р. перше друковане видання грецького Нового Завиу. Шсля цього в!н видав ще 4 видання — у 1519, 1522, 1527 ! 1536 роках. Видання Еразма було покладене в основу тзн1ших друкованих т видань в!зант!йського тексту. Так, паризький друкар ! ф!лолог-класик ^ Стефанус (Роберт Етьен) здшснив чотири видання — у 1546, 1549, 1550 ^ ! 1551 роках. В останньому виданш вперше було запроваджено поди х новозав!тного тексту на в!рш!. Швейцарський реформатор Теодор Беза §: зробив п'ять видань грецького Нового Завггу — у 1565, 1576, 1582, 1589 ! 1598 >

24 Шафф Ф. История христианской церкви / Филипп Шафф. — Санкт-Петербург: Библия для всех, 2007. — Т. 2. — С. 30.

25 Aland K. The Text of the New Testament: An Introduction to the Critical Editions and to the Theory and Practice of Modern Textual Criticism / Kurt Aland, Barbara Aland. — Grand Rapids: William B. Erdmans Publishing Company, 1995. — Р. 53.

ст-

роках. Женевськг друкар!, брати Бонавентура й Авраам Ельзев!р, здшснили два видання грецького Нового Завиу — у 1624 ! 1633 роках. В!д передмови до останнього видання (латинською мовою) й постала назва цього типу видань — Тех^ Receptus або Загальноприйнятий текст.

З ТеХш Receptus зд!йснювалися вй протестантськ! переклади Б!блй до ынця 19 ст. Зокрема, з 2-го видання Еразма Мартш Лютер переклав Новий Зав!т на ^ н!мецьку мову (1522 р.), а з 3-го видання Еразма Вкьям Тиндейл — на англшську ц мову (1526 р.). Серед укра!нських ! росшських переклад1в з в!зант1йського типу ° тексту були зд!йснен! переклад Кул!ша ! Синодальний переклад. о

Чому ж Еразм ! реформатори вибрали в!зант1йськ! рукописи для свогх видань | грецького Нового Зав!ту? Вщповщь полягае в тому, що саме в цш частин! ° свиу знаходився центр християнства упродовж перших столиъ його !стор!!. Церква зародилась в брусалим!, але ранш гон!ння ! д!яльн!сть апостол1в 2 змусила !! поширюватися. Дв! головн! л!н!! поширення були на п!вн!ч в Малу Аз!ю ! на зах!д в бвропу. 1з послань семи церквам у книз! Одкровення можна зробити висновок, що на к!нець першого стол!ття центр тяж!ння Церкви перемютився з Палестини в Малу Азш. Видатний !сторик Церкви Ф!л!п Шафф стверджуе: «Аз!я стала не т!льки колискою людства й цив!л!зац!!, але й колискою християнства. Сам! апостоли поширили нову релин в Палестин!, Сир!! ! Мал1й Ази»24. К. Аланд, посилаючись на епохальну працю А. Гарнака «Мююнерська пропов!дь ! поширення християнства у перш! три столитя», каже, що «близько 180 року найб!льша концентрац!я церков знаходилась у Мал!й Ази та на Егейському узбережж! Греци... У так1й обстановщ розвивався 147 й поширювався текст Нового Завиу. Загальним враження е те, що концен-трац!я християнства була на сход!. Навпь близько 325 р. тсля Р. Х. картина залишалась здеб!льшого незм!нною. Мала Аз!я продовжувала бути серцем Церкви»25. I в наступш столитя Мала Азгя залишалася центром християнства.

Як зазначае Ф. Шафф, «Перенесення столиц! з Рима у Константинополь ! заснування Сх!дно! Римсько! !мпер!! за Костянтина I призвели до того, що Мала Аз!я, а особливо Константинополь, упродовж декллькох стол!ть в!д!гравали ведучу роль в !стор!! церкви»26. Це тривало аж до остаточного завоювання Мало! Аз!! турками в 1453 р.

Саме в цш частиш св!ту знаходилась б1льш!сть автограф!в — рукопис1в, написаних власноруч апостолами або !хн!ми секретарями: у Малш Аз1! — 2= 12 книг Нового Завиу (1оана, Галат!в, Ефесян, Колоссян, 1 ! 2 Тимоф!я, к Филимона, 1 Петра, 1,2!3 1оана, Одкровення); у Грец!! й Македон!! — 6 книг (1 ! 2 Коринфян, Филип'ян, 1 ! 2 Фессалон1к!йц!в, Титу); у Рим! —

у/

о 2 книги (Марка, Римлян), а з решти книг Луки, Д!! ! 2 Петра були в Малш

^ Ази або в Рим!, Матв!я ! Якова — в Малш Аз!! або в Палестиш, €вре!в — в

^ Рим! або в Палестиш, 1уди — невщомо, але можливо в Мал!й Аз!!. Якщо

< взяти Малу Аз!ю ! Грец!ю разом, то в басейш Егейського моря знаходились

о с^

о" со

автографи мшмум 18-ти, а максимум 24-ох !з 27-ми книг Нового Завиу. [¡3 У Рим! було мшмум 2 — максимум 7 автограф!в, у Палестиш — до 3-х, а в ш Олександри вгипетськш — жодного. Лог!чно припустити, що в найрашший перюд рукописно! передач! тексту Нового Завпу найточшш! й найнад1йн!ш! коп!! в обиу були в регюш, в якому знаходилися автографи. Ця ситуац!я

ш

залишалася незмшною упродовж !снування В!зант1йсько! !мпер1!, яка була ш грекомовною.

!о

§ У середин! 19 ст. англшанська церква вир!шила зробити рев!з!ю свое! ^ англ!йсько! Б!бл!!. У комюш входили епископ Б. Весткотт ! професор Кембриджського ун!верситету Ф. Хорт. При пщготовщ свого видання грецького Нового Завиу вони взяли за основу олександршський тип тексту, представлений Сшайським (X) ! Ват!канськими (В) кодексами. Для обгрунтування свого вибору !м треба було довести, що в!зант!йський тип тексту е шзн!м, ! пояснити, як в!н став домшуючим. Вони припустили, що в!зантшський текст виник в результат! организовано! рев!з!!, зд!йснено! церковними властями. Така рев!з!я, на !хню думку, вщбулася м1ж 250 ! 350 рр. в Антюхи, ! !! очолив антюхшський пресв!тер Лук!ан27. Те, що не юнуе жодних !сторичних св!дчень про таку рев!з!ю, !х не бентежило. На сьогодн!шн!й день, як зазначае пом!чник професора Нового Завиу Фшксько! сем!нар!! П!тер Гарр!, жоден текстолог не вважае, що в!зантшський текст з'явився в результат! цшеспрямовано! редакторсько! роботи в 4 ст.28 Ус! розум!ють, що ця теор!я була вигадана Ф. Хортом для дискредитац!! Textus Receptus.

Сучасн! текстологи критично! (еклектично!) школи поки не мають чпкого пояснення виникнення в!зантшського тексту з! свое! позиц!!. Проте вони наполягають на тому, що ориг!нальна форма новозавпного тексту мае бути

148

26 Шафф Ф. История христианской церкви / Филипп Шафф. — Санкт-Петербург: Библия для всех, 2007. — Т. 2. - С. 31.

27 Westcott B. The New Testament in the Original Greek / B. Westcott, F Hort. — London: Macmillan and Co., 1881. - V 2. - P. 137.

28 Gurry P. Where did the Byzantine text come from? / Peter Gurry // Evangelical Textual Criticism [Електронний ресурс] — Режим доступу до ресурсу: http://evangelicaltextual-criticism.blogspot.com/2018/05/where-did-byzantine-text-come-from.html.

бшьш1сть вщомих eретикiв (Василщ, Валентин, Ор1ген тощо). Як зазначае К. Аланд: «Насклльки можна судити, бгипет вир1знявся з-помiж 1нших

схожа на олександршський, а не на в1зант1йський тип. При цьому ш Б. Весткотт з Ф. Хортом, н1 сучасш текстологи-еклектики не пояснюють виникнення египетських за походженням С1найського та Ват1канського кодекс1в. А таке пояснення необхщно з огляду на ряд факив.

Писання не м1стить н1яких вщомостей про перебування апостол1в у вгипи, 1 нам н1чого не вщомо про 1снування там церков в апостольську добу. В1дтак, туди не писалися апостольськ1 послання, а, значить, там не було автографгв. Навпъ у 2 ст., як зазначае К. Робертс, «Олекса:ндршська церква була слабкою 1 незначною для грекомовного християнського свггу»29. §

вгипет характеризувався ранн1м пануванням гностицизму, 1 з нього тшло |

епархш Церкви ранн1м пануванням гностицизму»30. В шшш прац1 в1н пише, ^

що «наприкшщ 2-го столгття египетська церква була «переважно гностич- <

ною»31. А.Б. Метцгер стверджуе: «Серед християнських докуменив, як1 в 2-му =

стол1тт1 були або створен в вгипи, або були в об1гу як серед правов1рних, так ^

1 серед гностиыв, е багато апокриф1чних евангел1й, дш, послань 1 одкровень. ^

Серед найбшьш в1домих — ввангел1е египтян, ввангел1е 1стини, ввангел1е 5

ш

в1д Хоми, ввангел1е в1д Пилипа, ввангел1е Петра, ДИ 1оанна, Послання ^ Варнави, Послання апостол1в 1 Одкровення Петра. в також фрагмента праць з екзегетики 1 догматики, написан олексаидрiйськими християнами, переважно гностиками, у 2-му ст. Ми знаемо, наприклад, про таких вчител1в, як Василщ 1 його син 1сидор, Валентин, Птоломей, Гараклеон 1 Пантен. Ус1 вони, за винятком останнього, були в тому чи шшому вщношення неправов1рними. Взагал1, судячи з висловлювань Климента Олексаидрiйського, у вгипи у 2-му ст. представлен! майже вс1 християнськ1 секти, як1 ухилились [в1д 1стини]; Климент згадуе валентитан, васил1д1ан, марк1он1т1в, перат1в, енкрат1т1в, докеив, хам1тит1в, каiиiтiв, оф1т1в, симон1ан 1 евтитн. Яка частина християн в вгипи в 2-му ст. були правов1рними, нев1домо»32. вгипетський гностицизм позначився 1 на манускриптах Нового Завгту, як1 були там створен1. Як зазначае К. Аланд, «копи, що юнували в гностичних громадах, не могли використовуватись, бо !х пщозрювали в зшсованоси»33.

Також вгипет характеризувався занепадом знання грецько'1 мови, що вщбу-ваеться вже на початку християнсько'1 ери. Б. Метцгер пише, що грекомовна

с

29 Roberts C. H. Manuscript, Society and Belief in Early Christian Egypt / Colin H. Roberts. — London: Oxford University Press, 1979. Цитуеться за: Pickering W The Identity of The New 149 Testament / Wilbur N. Pickering. - 2014. - P. 68.

30 Aland K. The Text of the New Testament: An Introduction to the Critical Editions and to the Theory and Practice of Modern Textual Criticism / Kurt Aland, Barbara Aland. — Grand Rapids: William B. Erdmans Publishing Company, 1995. — Р. 59.

31 Aland K. The Text of the Church? / Kurt Aland // Trinity Journal. — 1987. Цитуеться за: Pickering W. The Identity of The New Testament / Wilbur N. Pickering. — 2014. — P. 68.

32 Мецгер Б. Ранние переводы Нового Завета / Брюс М. Мецгер. — Москва: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004. — С. 110.

33 Aland K. The Text of the Church? / Kurt Aland // Trinity Journal. — 1987. — V 8.2. Цитуеться за: Pickering W. The Identity of The New Testament / Wilbur N. Pickering. — 2014. — P. 68.

частина населення в вгипт1 «була лише часточкою в пор1внянш з ыльйстю м1сцевих мешканц1в, як1 розмовляли египетськими мовами»34. К. Аланд доводить, що вже до кшця 200 р. п1сля Р. Х. почалася теиденцiя проти вжи-вання грецько! мови в м1сцевостях, в яких говорили по-латинськи, по-си-ршськи 1 по-коптськи, 1 через 50 рок1в перехщ на м1сцев1 мови практично вщбувся»35. Занепад знання грецько! мови позначився на переписуваних там рукописах. Так, Е. Колвел, дослщник пап1руса Р75, на пщстав1 типу помилок ^ у ньому прийшов до висновку, що переписувач цього пап1русу переписував

_о

го його по лггерах36. Це значить, що в1н не знав грецько! мови, бо знавщ мови

ее

переписують по фразах або принаймш по словах.

о К. Аланд зазначае, що вс1 найдавн1ш1 рукописи, як1 походять з вгипту, ^ дивовижно суперечать один одному37. Г. Хоск1ер нарахував 3036 вiдмiиностей ^ м1ж Сшайським 1 Ват1канським кодексами т1льки в 4-х ввангелшх без < урахування орфограф1чних помилок 1 синощшчних замш38. За свщченням | видатного текстолога 19 ст. Ф. Г. А. Скр1внера, дослщника цих манускриптв, § «... Сшайський кодекс рясн1е под1бними огрками та описками, до певно! м1ри неперевершеними. Букви та слова, навгть цт речення, часто пишуться дв1ч1, або починаються й вщразу закшчуються...»39. Про Ваиканський кодекс в1н пише так: «Одшею пом1тною особлив1стю, яка вир1зняе цю коп1ю, е велика

ш

кшьйсть пропускав, яка спонукала д-ра Доббша називати його «укороченим ш текстом Нового Завгту»... В1н пщрахував, що кодекс В пропускае слова чи ш ц1л1 речення принаймн1 330 раз1в в Матвш, 365 в Марка, 439 в Луки, 357 в § 1оана, 384 в Д1ях, 681 в посланнях, що збереглися, або 2556 в усгх. Те, що чимала частина цих пропускав е простим недоглядом переписувача, видно о з т1е! обставини, що той самий переписувач багаторазово писав слова 1 ре-о чення двiчi; це той вид помилок, який... ншким чином не пщвищуе нашу И оц1нку уважност1, з якою переписувався цей поважний документ раннього християнства»40. Сам Ф. Хорт вважав, що переписувач В «аж н1як не досягнув високого стандарту точность»41.

34 Мецгер Б. Ранние переводы Нового Завета / Брюс М. Мецгер. - Москва: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004. - С. 113.

35 Aland K. The Text of the New Testament: An Introduction to the Critical Editions and to the Theory and Practice of Modern Textual Criticism / Kurt Aland, Barbara Aland. — Grand Rapids: William B. Erdmans Publishing Company, 1995. — Р. 52-53.

36 Colwell E. C. Scribal Habits in Early Papyri: A Study in the Corruption of the Text // The Bible in Modern Scholarship. — New York: Abingdon Press, 1965. — P. 374-76, 380. Цитуеться за: Pickering W The Identity of The New Testament / Wilbur N. Pickering. — 2014. — P. 67.

150 37 Aland K. The Text of the Church? / Kurt Aland // Trinity Journal. — 1987. Цитуеться за: Pickering W The Identity of The New Testament / Wilbur N. Pickering. — 2014. — P. 68.

38 Hoskier H. Codex B and it's Allies. A Study and an Indictment / Herman Charles Hoskier. -London: Bernard Quaritch, 1914. - Part II. - P. 1.

39 Scrivener F. A Full Collation of the Codex Sinaiticus with the Received Text of the New Testament / Frederick Henry Ambrose Scrivener. — Cambridge: Deighton, Bell, and Co.; London: Bell and Daldy, 1864. — P. xv.

40 Scrivener F. A Plain Introduction to New Testament Textual Criticism for the Use of Biblical Students / Frederick Henry Ambrose Scrivener. — Cambridge: George Bell and sons, 1894. — V I. — P. 120.

41 Westcott B. The New Testament in the Original Greek / B. Westcott, F. Hort. — New York: Harper & Brothers, 1882. — V II. — P. 233.

Чому ж тодг сучаснi текстологи вгддають перевагу египетським за походженням Сгнайському й Ваиканському кодексам, якщо в вгипи не було автограф1в, у ньому панував гностицизм та численнг eресi, у ньому занепало знання грецько! мови i всi рукописи звщти суперечать один одному? Чому щ текстологи вщкидають вiзантiйськi рукописи, якщо центр християнства у першi столГття був у Малiй АзГ! та на Егейському узбережжi ГрецГ!, там була найбiльша концентрацiя церков, там знаходилися автографи бшьшоси книг Нового Завгту 1 там був центр виготовлення новозавгтних рукопис1в?

>

Першим важливим виданням грецького Нового Завгту в основа якого був § олександршський тип тексту, був Новий Завгт Б. Весткотта й Ф. Хорта, ^ опубликований у 1881 р. Воно лягло в основу подальших критичних видань: ^ 28-ми видань Нестле-Аланда г 5-ти видань Об'еднаних 616л1йних товариств. ^

Сучаснг видання грецького тексту здгйснюються на основг Гншо! теори — ^

>

42 Наприклад, в NA27 Мт. 20:23; Лук. 6:23; Мк. 11:3; 1н. 6:23. Бшьше про це, див. у Robinson M. The Case for Byzantine Priority / Maurice A. Robinson // The New Testament in the Original Greek: Byzantine Textform / Ed. by M. A. Robinson, W G. Pierpont. — South-borough: Chilton Book Publishing, 2005. - P. 565-619.

43 Westcott B. The New Testament in the Original Greek: introduction and appendix / B. Westcott, F. Hort. - New York: Harper, 1882. - P. 282. - §369.

44 Метцгер Б. Текстология Нового Завета / Брюс М. Метцгер. - Москва: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 1996. - С. 196.

45 Burgon J. The causes of the corruption of the Traditional Text / John William Burgon. -London: George Bell and sons, 1896. - P. 197.

еклектично'!. Проте 1 в сучасного еклектизму е сво'! проблеми. Вгн вгдкидае переважну бшьшгсть гснуючих манускриптгв вгзантгйського типу (близько

90%), базуе текст на згпсованих манускриптах олександрГйського типу, не бере ш

до уваги гсторГю рукописно! передача 1 нерщко подае варганти, не засвщчеш в ^

жодному манускриптг у межах навгть коротких уривкгв тексту, гнколи навгть ^

у межах вгрша42. £

ш

Критичнг видання грецького тексту запанували в 20 ст., 1 з них здгйснюеться бшьшгсть сучасних перекладгв Б1бл1!, зокрема украшськ! переклади Опенка, Ц Хоменка 1 Турконяка.

о

Ц1каво, що Б. Весткотт 1 Ф. Хорт вщкидали факт навмисного псування тексту | Нового Завгту з догматичних причин43. Проте нг давнг гсторики Церкви, | нг сучасники Весткотта й Хорта, нг тзнГшг текстологи не дотримувалися Ц '!хнього погляду. Американський текстолог Б. Метцгер пише: «1р1ней, Кли- ^ мент Олександршський, Тертушан, ввсевш та багато шших Отшв Церкви 1 ранньохристиянських автор1в звинувачували еретиыв в навмисному псуваннг Святого Писання»44. Видатний англгйський текстолог 19 ст. Дж. Бургон зазначае, що «першими людьми, як1 систематично псували Писання, були тепер вгдомг ересгархи Василгд, Валентин 1 Марк1он»45. Ф. Скргвнер каже, «.що найггршг псування, яким за всю гсторгю пщдавався Новий Завгт, ви-никли протягом ста рок1в пгсля його написання; що 1реней, 1 африканськ1 отцг Церкви, 1 вся захгдна з частиною сиршсько! Церкви користувалися значно ггршими рукописами, нгж и, якг використовував Стунгка, чи Еразм, чи Стефанус тринадцять столгть по тому, коли вони створювали ^^

Textus Receptus»46. Дж. Клпатрик доводить, що створення нових р1зночитань припинилося близько 200 р. н.е., що було реакц1ею в1руючих на псування тексту еретиками у 2 ст.: «Вщ початку 3 ст. 1 дал1 вшьно зм1нювати текст. було бшьше неможливо. Тат1ян е останн1м автором, який вносив навмисн1 зм1ни в текст, про кого ми маемо точну шформацто. У пер1од мш: Тат1яном 1 Ор1геном думка християн настшьки зм1нилась, що було вже неможливо вносити змши в текст, незначш чи н1»47.

^ Якими б численними не були еретики перших двох чи трьох столпь нашо! ери, к уск !х об'еднувало одне: вс1 вони заперечували божественн1сть 1суса Христа48. '! Тому б1льш1сть навмисних спотворень новозав1тного тексту еретиками о передус1м стосуеться ще'1 доктрини. Це добре видно при пор1внянш видань ^ вiзаитiйського та олександршського тишв тексту. Наведемо деылька прикладв

^ з украшських переклад1в, зд1йснених з критичних видань. <

^ 1. Йосип названий батьком 1суса Христа (Лук. 2:33)

У загальноприйнятому грецькому текст1 написано: «А Йосип 1 Його мати ш дивувалися тому, що говорилося про Нього» (Попченко). Проте в декшькох

рукописах «Йосип» змшено на «Його батько», 1 цей вар1ант м1ститься в

о .ч

ш критичних виданнях грецького тексту, з яких здшснен1 сучасн1 переклади:

«I дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповщжене» (Опенко);

о «I Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього» (Тур-

ш

CL Ш С Ш _ü ш

о

о" т

152

коняк);

«Батько його 1 мати дивувалися тому, що говорилося про нього» (Хоменко); «И отец Его и Мать удивлялись тому, что говорилось о Нем» (Касьян); «Отец и мать удивлялись тому, что было сказано о Нем» (МБО, N^1) «И отец ребенка, и мать Его с изумлением слушали то, что Симеон говорил об Иисусе» (Кузнецова, РБО).

За критичним текстом, Йосип був батьком 1суса Христа, що заперечуе не-порочне зачаття. Але якщо не було непорочного зачаття, то Христос не був безгр1шним у Сво!й людськш природ1; якщо Христос не був безгр1шним у Сво!й людськш природ1, то В1н не був досконалою жертвою за грки «без плями 1 вади», а вщтак не здшснив нашого викуплення.

Б. Метцер так обгрунтовуе критичний текст: «Для того, щоб захистити вчення про народження 1суса вщ д1ви, о лат^р було замшено на '1юа^ф у низц1 джерел, деяк1 з яких давн1 (давньолатинський переклад, готський

46 Scrivener F. A Plain Introduction to New Testament Textual Criticism for the Use of Biblical Students / Frederick Henry Ambrose Scrivener. — Cambridge: George Bell and sons, 1894. — V II. - P. 264.

47 Kilpatrick G. Atticism and the Text of the Greek New Testament / George Dunbar Kilpatrick // Neutestamentliche Aufsatze / Ed. by Josef Schmid. — Regensburg: Verlag Friedrich Pustet, 1963. — P. 129-30. ^TyeTbCA 3a: Pickering W The Identity of The New Testament / Wilbur N. Pickering. — 2014. — P. 72.

48 Burgon J. The causes of the corruption of the Traditional Text / John William Burgon. — London: George Bell and sons, 1896. — P. 196.

переклад та Дiатессарон)»49. Це пояснення грунтуеться на переконанш, що первiсний богонатхнений текст мютив догматично неправовiрнi мюця, а правовiрнi переписувачi змiнили !х з богословських мiркувань. Таке пере-конання текстолог1в критично! школи стосуеться не тшьки цього мiсця, а й усього Нового Завпу. Саме органзованою ревiзiею, зд1йсненою церковними властями, вони пояснюють виникнення правовiрного вiзантiйського тексту. 1ншими словами, правовiрнi християни, а не еретики зшсували первюний текст Нового Завiту. Важливо зазначити, що саме з богословських мiркувань Б. Мецгер та iншi текстологи вщмовилися в цьому випадку вщ варiанту давнього Олександр1йського кодексу та переважно! бiльшостi мiнускулiв на 1 користь варiанту Сiнайського та Ватшанського кодексiв.

У Новому ж укра!нському перекладi цей вiрш звучить так:

:<t

«А Иосип i Иого мати дивувалися тому, що говорилося про Нього».

с

2. Христос названии бдинородним Богом (1н. 1:18)

«Бога нiхто ншоли не бачив; але бдинородний Бог, Який у лош Отця, — ^

Вш явив Його» (Турконяк); ^

«Бога никто не видел никогда: Единородный Бог, сущий в лоне Отца, Он §

открыл» (Касьян)

У критичному текста «Син» змшено на «Бог», що заперечуе ситвство й вiчне iснування Христа. Це приклад гностичного псування новозавiтного тексту. За вченням еретикгв-валентишан, однiе! з гностичних сект, боговталення Христа не було реальним, тому що втшився лише бдинородний Бог, який був Словом бдинородного Сина. Валентинiани тлумачили «На початку було Слово» в 1н. 1:1 так: в бдинородному Синi був бдинородний Бог-Слово, який з'явився пщ iменем 1суса. Цей варiант тексту також зустрiчаеться в арiан.

У Новому ж переклад! цей вiрш вщповщно до вiзантiйського тексту звучить так:

«Бога нхто ншоли не бачив; бдинородний Син, що в лош Отця, — Вш Його явив».

3. «Бог» змшено на «Хто» (1 Тим. 3:16)

У переважнш бкьшоста рукопиов написано: «I безперечно — велика таемниця благочестя: Бог з'явився у плота.» (Попченко). Проте в деккькох рукописах «Бог» змiнено на «Хто», що вщбито в сучасних перекладах б!6ли:

«Безсумнiвно, велика це таемниця благочестя: Хто в тШ з'явився.» (Опенко); 153

«Безперечно, що таемниця благочестя велика: Той, Хто з'явився в тЫ.» (Турконяк);

«И признано всеми: велика — тайна благочестия: Он, Кто явлен был во плоти» (Касьян);

«Да, бесспорно, велика тайна нашего богопочитания: это Тот, кого Бог явил в человеческом теле.» (Кузнецова, РБО).

49 Metzger B. M. A Textual Commentary on The Greek New Testament / Bruce M. Metzger. 2nd ed. — Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2002. — Ad locum.

Перш Нж говорити про богословсьй наслщки ще! зам1ни, розберемося, як така змiна могла виникнути. Найдавн1ш1 кодекси були написат унц1альним письмом, тобто великими лгтерами. У них 1з самого початку «Бог» 1 «1сус Христос» писалися скорочено, а на позначення скорочення вживалося титло — верхня горизонтальна риска над словом. Так, ЩЕОYЕ ХР1ЕТ0Е 1сус Христос писалося 1Е ХЕ, а ©ЕОЕ Бог писалося ©Е . Останне вщр1знялося вщ вщносного займенника ОЕ хто, який усього двома горизонтальними рисками, ^ як1 в раннк рукописах писалися настшьки блщо, що сьогодн1 к ледве можна

-О

m прочитати. У якомусь i3 рукопиав цi горизонтальнi риски затерлися, i ви-

>s никла безглузда замша то ^uornptov oç таемниця, який. Абсурднiсть цього

g варiанту була наск1льки очевидна, що якийсь переписувач зм1нив його на то

3= ^UGT^piov o таемниця, яка (цей варiант зберiгся тшьки в Клермонтанському

dÎ кодексi D). ©ЕОЕ Бог зустрiчаeться в ус1х унцiальних рукописах за винятком

^ двох: Сшайського (X) з варiантом ОЕ i Клермонтанського (D) з варiантом m

ш

О, в уск курсивних рукописах за винятком 17, в уск отцiв Церкви, перекладах 1 лекцюнар1ях — книгах з текстами Писання, як1 використовуються на богослужiннях50. Таким чином, вар1ант "хто" з'явився в критичних виданнях

грецького тексту на пщстав1 одного кодексу N. Слщ додати, що ос е вщносним ^ . „ .

о заименником 1з значенням «якии» 1 перекласти иого «хто», «той, хто» чи «вш, £ хто», як це роблять сучасш переклади, нев1рно.

ш

ш Наслщки ще! замши колосальнк зникло ясне твердження про прийняття

□о в1дв1чним Сином Божим людсько! плот1 при втiленнi. Враховуючи дуал1зм

§ гностиыв i Гхне заперечення боговтiлення, можна припустити, що в кодека

^ N маемо випадок гностичного псування богонатхненого тексту. Принагщно

о зазначимо, що вираз «хто з'явився в тш» може стосуватися будь-кого, адже

о вс ми з'явилися в цей свгт у тiлi, а от «Бог з'явився у плотЬ» стосуеться лише

И вт1леного Сина Божого.

4. Вiдсутнiй при^вник «ще», що заперечуе правдивiсть 1суса Христа (1н. 7:8)

«1дпъ на свято; Я не йду на це свято.» (Турконяк); «Тож iдiте ви на свято. Я на свято тепер не шду.. (Хоменко); «Вы ступайте на праздник, а Я на этот праздник не пойду..» (Кузнецова, РБО).

У критичному текст! приошвник ошш «ще не» замшено на оик «не», через що виходить, що 1сус сказав неправду, бо шзшше Вш таки пiшов на свято. Хоча оилю засв1дчений у найрашших рукописах (Р66, Р75, Вапканському кодексi) та в переважн1й бшьшоси манускрипт1в, у критичних виданнях грецького тексту мiститься оик, в основному на пiдставi Онайського кодексу. Б. Метцер дае цьому таке пояснення: «Варiант оилю був запроваджений у раннш перiод (вiн засвiдчениИ у Р66, Р75), щоб пом'якшити невщповщтсть мiж в. 8 i в. 10»51. В основi цього текстолопчного рiшення лежить переконання, що первюний

154

50 Burgon J. The Revision Revised / John William Burgon. — London: John Murrey, 1883.

- P. 97-99.

51 Metzger B. M. A Textual Commentary on The Greek New Testament / Bruce M. Metzger.

— 2nd ed. — Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2002. — Ad locum.

богонатхнений текст мютив протирiччя, а правовГрн переписувачi його усунули. Таке переконання текстолог1в критично! школи стосуеться не тальки цього мiсця, а й усього Нового ЗавГту. Саме так вони пояснюють численнi помилки, пропуски, повтори, протирiччя i кострубатiсть давшх манускрипт1в (N, B, A, D, P66, P75) i гладкiсть, гармонштсть та ушфГкованГсть вiзантiйського тексту. Важливо зазначити, що богословська упередженiсть Б. Метцгера та шших текстологiв спонукала !х в1дмовитись у цьому випадку вГд свого ж текстологiчного принципу «той варiант найкращий, який пГдтверджуеться найдавнiшими рукописами» на користь варiанту, який п1дтверджуються S3

пiзнiшими рукописами — N, D, K. i

>

У Новому ж переклад! вщповщно до вiзантiйського тексту цей вiрш викладено ^

о

«Ви п1д1ть на це свято, а Я ще не ищу на це свято, бо МГй час ще не

сповнився». <

л

Отже, за основу Нового укра!нського перекладу взято Textus Receptus, а саме: видання The New Testament in Greek / Edited by F. H. A. Scrivener, Cambridge, 1908. Вiзантiйський тип тексту грунтуеться на переважнГй бшьшоси рукопиов, якими Церква користувалася упродовж свое! Гстори, е дуже давньою формою стандартизованого тексту, не мГстить спотворень догматичного характеру i зважае на Гсторш рукописно! передачi Нового Завиу.

III. Досл1вн1сть

♦ При перекладi з одше! мови на Гншу текст ориг1налу зам1нюеться текстом перекладу. Для позначення сшввщношення м1ж вихГдним i отриманим текстом у перекладознавствГ вживаеться термш «еквГвалентнГсть». Екв1валентшсть — це збереження в переклад! смислово!, ститстично! та функщонально-комун1кативно! 1нформац1! оригшалу. Американський перекладач i теоретик перекладу Ю. Найда запропонував видшити два типи еквГвалентносп перекладу: формальну та динамГчну. Формальна орГентована на оригшал i передбачае збереження в текст! перекладу формальних ознак оригшалу (в1дтворення граматичних форм, пунктуацГ!, абзашв, калькування щюм). ДинамГчна екв1валентшсть орГентована на читача перекладу й тому потребуе вщ перекладача адаптацГ! лексики та граматики. Зважаючи на специфГку свое! перекладацько! дГяльностГ в Американському бГблшному товариствГ (переклад БГблГ! переважно для шдГанських та африканських племен), Ю. Найда вГдстоював динамГчну еквГвалентнГсть. Сам вГн пояснював !"! так: «Таким чином, динамГчна еквГвалентнГсть визначаеться ступенем вщповщноси м1ж реакщею читачГв тексту на мовГ перекладу i реакцГею читачГв тексту на мовГ оригГналу»52. «Тому Гснуе необхщшсть визначити реакцГю читача на перекладене повГдомлення. Цю реакцГю потрГбно порГвняти з тим, як на повГдомлення ймовГрно реагували першГ читачГ в первюнГй обстановцГ»53.

ш

CL Ш С

155

52 Nida E. The Theory and Practice of Translation / Eugene Albert Nida, Charles Russell Taber. - Leiden - Boston: Brill, 1969. - P. 24.

53 Там само. — С. 1.

У твердженнях Ю. Найди е суттевi проблеми. Вже давно не гснуе читачiв оригiнального тексту, i нгхто не знае, якою була гхня реакцiя. Тому порiвняти реакцгю сучасних читачiв з реакцгю читачiв ориггнального тексту неможливо. Крiм того, не гснуе об'ективних наукових методiв вимiру реакдii сучасних читачiв. Але найбгльш непокоГть те, що в цих твердженнях нгчого не сказано про вщповщшсть слiв та змiсту перекладу словам та змiсту ориггналу. Головним критерiем правильностi перекладу для Ю. Найди е не вщповщнгсть ^ перекладу оригiналу, а розумгння перекладу читачем: «Правильнiсть [переев кладу] повинна визначатися ступенем вiрогiдностi, з якою середньостатис-тичний читач може зрозумгти переклад, для кого вш призначений». Проте питання не в тому, чи зрозумгв читач переклад, а в тому, чи вщповщае його розумшня задуму автора тексту.

<t

Теор1я «динам1чно'! екв1валентност1» зустр1ла серйозну критику. На думку < проф. Е. Еллюа, «пщхщ "динам1чно'! екв1валентност1" до перекладу Бiблiï

мае серйознг недолiки. (1) Вiн вiдкидае дослгвну богонатхненiсть БiблГi. [■д (2) Вгн надае перекладачу ту роль, яка по праву належить проповгднику, ко-ментатору та християнину-читачу. (3) Вгн передбачае, що сучасний перекладач знае, якг сучаснг слова, Гдгоми та парафрази еквгвалентнг словам пророкгв г апостолгв. (4) Вгн виступае за пристосування бгблгйно! мови й понять до ^ сучасно! культури, а не за пристосування сучасно! культури до бгблгйно! мови ^ й понять. (5) Вгн, схоже, вГдкидае протестантський принцип, зггдно з яким ^ простг вгруючг повиннг мати повний доступ до Слова Божого, написаного § без посередництва духовенства чи парафрастичних заслон»54.

^ Проф. А. ДесницьКий, пГДсуМовуюЧи огляд лГтератури, що критикуе дина-мгчну еквгвалентнгсть, називае найбгльш принциповг недолгки цге1 теори з § лгнгвгстично! точки зору: 1) автори припускають, що кожен текст мае одне, строго певне значення, до якого сучасний перекладач мае повний доступ; 2) смисл розумгеться практично незалежним вщ форми, яка може бути до-вгльно змгнена без найменшого впливу на смисл тексту; 3) теоргя практично нгчого не говорить про переклад поетичних текстгв, г не випадково приклади зг Старого Завгту, де багато поезщ зустргчаються в 1хнгх працях вкрай ргдко; 4) така теоргя перекладу повнгстю спираеться на гдею Ф. де Соссюра про довгльнгсть усгх мовних знакгв г особливо на «трансформацгйну граматику» Н. Хомського. Оскгльки где! Хомського пгдлягають уточненню та перегляду, теоргя перекладу Найди г Тейбера залишаеться без основи; 5) теоргя зосере-джена на перекладг окремих висловлювань г не звертае майже нгяко! уваги 156 на структуру тексту. Тому мова взагалг йде не про цглгсну теоргю перекладу, а швидше про ряд конкретних рекомендацгй для перекладачгв Бгблп55. Критика теорг! динамгчно! еквгвалентностг звучала г в бгблгйних товариствах та партнерських органгзацгях, а також на конференцгях з бгблгйного

54 Ellis E. Dynamic Equivalence Theory, Feminist Ideology and Three Recent Bible Translations / Earl Ellis [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. bible-researcher. com/ellisl.pdf.

55 Десницкий А. С. Критика и развитие переводческой теории Ю. Найды / Андрей Сергеевич Десницкий [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://bogoslov.ru/ article/1562973

перекладу, якГ проводяться Об'еднаними бГблГйними товариствами раз на три роки, починаючи з 1981 р. У цГлому, йшлося саме про уточнення й доповнення теорГ!, а не про !! скасування, але цГ уточнення були досить серйозними. У результат! всГх цих обговорень у 1986 р. вийшла спГльна книга Ю. Найди i Я. де Варда «From one Language to Another: Functional equivalecy in Bible Translation» (росшський переклад — «На новых языках заговорят. Функциональная эквивалетность в библейских переводах»). У книзГ автори вщмовилися вщ поняття «динамГчна еквГвалентнГсть» на користь «функцюнально! еквГвалентностГ». За твердженням Ю. Найди Я. де Варда, мГж цими поняттями суттево! рГзницГ нема, хоча Н. Статам56 i намагався описати вщмшноси мГж ними. Проте основнГ положення теорГ! Найди й Тейбера не зазнали радикального перегляду, а в друий книзГ було ^ доповнено й виправлено все ютотне, що т1льки можна було доповнити й <

виправити без перегляду само! теорГ!. >

<

ЕквГвалентнГсть передбачае вщтворення едностГ змГсту й форми оригГналу

56 Statham N. Dynamic Equivalence and Functional Equivalence: How Do They Differ? / Nigel Statham // The Bible Translator. - V 54, No. 1(2003). - P. 102-111; Statham N. Nida and 'Functional Equivalence': The Evolution of Concept, Some Problems, and Some Possible Ways Forward / Nigel Statham // The Bible Translator. - V 56, No. 1 (2005). - P. 29-43.

i

засобами шшо! мови. Формою мови е и матер1альний 61к, зовншня оболонка мовних одиниць. Це Г! фонетична, граматична, синтаксична 1 лексична системи. Змютом мови е Г! нематер1альний бщ це та шформащя, що виражаеться у мов1 за допомогою !! одиниць. Форма мови е основою для розр1знення двох пщходав до перекладу. Уй погоджуються з тим, що переклад мае передавати зм1ст оригшалу. Питання в тому, яку мовну форму при цьому слщ використовувати. Одш вважають, що зм1ст оригшалу слщ передавати мовною формою, максимально наближеною до мовно! форми оригшалу. 1нш1 вважають, що зм1ст оригшалу найкраще передавати найбшьш природною формою мови-рецишента незалежно вщ того, насклльки вона вщображае мовну форму оригшалу. У залежност1 в1д вибраного пщходу отримуемо досл1вн1 або смислов1 переклади. Якщо мовна форма перекладу вщповщае бшьше мовн1й форм1 ориг1налу, то переклад належить до досл1вних; якщо ж його мовна форма вщповщае бшьше форм1 мови-рецип1ента, то переклад належить до смислових. Звичайно, юнують промiжнi типи — пщрядковик, буквал1стичний переклад, дослiвний, помiрно дослiвний, помiрно-смисловий, смисловий, парафраз, — але будь-який з вищеназваних переклад1в можна вщнести або до досл1вного, або до смислового.

Дошвш переклади ор1ентоваш на форму мови оригшалу. У залежносп вщ ступеня досл1вност1, вони послщовно вщтворюють ус1 характерн1 ознаки оригшалу, тобто частини мови, показники часу, особи, роду, числа 1 вщ-мшка. При цьому робиться акцент на переклада кожного слова оригшалу 157 ^ встановленн в1дпов1дност1 м1ж одним словом оригиналу та одним словом мови перекладу.

Характерна риса цього пщходу — особливий акцент на точности. 1нколи в жертву точности може приноситись поверхнева зрозумшсть, а також при-родн^сть звучання ^ легкость сприйняття. Послщовно досл1вний переклад

вийде мгсцями нелегким для читання г навгть незрозумглим, тому на практицг користуються помгрно-дослгвним перекладом. Вщхщ вщ повно! дослгвностг вщбуваеться лише в тому випадку, коли це призводить до незрозумглостг ури-вка або до передачг гншого смислу, нгж закладений в ориггналг. Це стосуеться перш за все синтаксису. Наприклад, у грецькгй мовг гснують конструкцп, яким нема вщповщникгв в украшськгй мовг, г тому !х доводиться перекла-дати еквгвалентними укра!нськими. До середини 20 ст. усг переклади Бгблп ^ були дослгвними. Новий украшський переклад теж належить до дослгвних.

_о

££ Смисловi переклади оргентованг на форму мови перекладу. Вони не звертають уваги на форму мови ориггналу, бо для них головне — передача смислу. При о цьому пщходг перекладач «... зосереджуеться на смислг й усвщомлюе той ^ факт, що граматичнг конструкцп, лексичний вибгр г сполучувангсть слгв, якг використовуються в ориггналг, придатнг для передачг повгдомлення в щльовгй < мовг не в бгльшгй мгрг, нгж, скажгмо, орфографгчнг символи ориггналу»57. ^ Мовнг форми — лише транспортний засгб для передачг смислу. Перекладач ^ не намагаеться перекласти кожне слово ориггналу. Якщо загальний змгст на

його думку перекладено правильно, вгн вважатиме свгй переклад точним. ^ Характерна риса цього пгдходу — особливий акцент на ясностг, а також ш природностг звучання г легкостг сприйняття. При цьому в жертву !м часто

_о

о с^

о" со

приноситься точнсть. Осыльки при цьому пiдходi прагнуть до ясностi, то його послщовники схильнi до iнтерпретативностi. Навiть там, де е двозначнiсть m в оригiналi i 11 можливо передати в переклад^ вони будуть наполягати на ^ виборi одше"! з штерпретацш.

На сьогодн1шн1й день юнують такi украiнськi та росiйськi смисловi переклади Бiблil: «Свята Бiблiя: сучасною мовою», здiйснений Всесвiтнiм центром перекладу Бiблii (ВЦПБ, у додатку MyBible пщ абревiатурою UMT); переклад Турконяка у Старому Завiтi з давньоеврейського тексту; «Новый русский перевод», здшснений Мтжнародним бiблiйним товариством (МБО, у MyBible пщ абревiатурою NRT); «Современный русский перевод», здшснений Росшським бiблiйним товариством (РБО); «Святая Библия: современный перевод», здшснений Всесвгтнм центром перекладу Бiблii (ВЦПБ, у MyBible шд абревiатурою MDR), «Восточный перевод» (у MyBible пщ абревiатурою CARS). Незважаючи на благородну мету зробити Слово Боже максимально зрозумшим, смисловi переклади систематично припускаються трьох ввдщ перекручення тексту Писання в силу свое! перекладацько! методологи. Вони пропускають, додають i зм1нюють у перекладi слова оригiналу. Наведемо дек1лька прикладгв з кожного виду перекручень Писання.

1. Пропуск ^iB орипналу

Незадовго до Свое! смертi, 1сус висловив Сво! внутрiшнi переживання в 1н. 12:27 так:

«Моя душа тепер стривожена, i що Мет сказати? Отче, спаси Мене вщ цього часу. Та на те Я й прийшов — для цього часу» (Попченко).

158

57 Бикман Д. Не искажая Слова Божия. Принципы перевода и семантического анализа Библии / Джон Бикман, Джон Келлоу. — Санкт-Петербург: Ноах, 1994. — С. 8.

ш

Цей вiрш дуже важливий для протистояння давнiй eресi аполшаризму — поняття, що в 1суса було т1льки людське т1ло, а не було людсько! душi i духа. Якщо в 1суса стривожилась душа, то, значить, у Нього була людська душа, i В1н м1г мати почуття, подiбнi нашим. Однак у деяких смислових перекладах вщсутне слово «душа», i з них неможливо дiзнатися про те, що в 1суса була душа:

«Зараз Я стурбований. Що Мет сказати? Можливо, так1 слова: «Отче, врятуй Мене в1д цього часу страждань»? Н1, тому що заради цих страждань

Я й прийшов» (ВЦПБ). ш

о

В 1н. 13:21 зустрiчаються слова, пов'язанi з 1н. 12:27: ^

«Сказавши це, 1сус стривожився духом 1 засвщчив: 1стинно, 1стинно вам ^

кажу: один з вас зрадить Мене» (Попченко).

<1

Цей вiрш теж важливий, тому що показуе, що в 1суса був людський дух, який ^ м1г бути стривожений, що служить ще одним аргументом проти аполшаризму. < Проте в деяких смислових перекладах слово «дух» вщсутне, i з них неможливо дiзнатися про те, що в 1суса був дух:

«Мовивши це, 1сус став глибоко стурбованим 1 сказав вщверто: «1стинно 5

кажу вам: серед вас е один, хто зрадить Мене» (ВЦПБ); ^

«Сказав это, Иисус пришел в сильное волнение. — Говорю вам истинную ш правду, — сказал Он, — один из вас предаст Меня» (РБО);

«Сказав это, Иисус произнес в сильном волнении: — Говорю вам истину: §

один из вас предаст Меня» (МБО). 1

о

2. Додавання до ^в орипналу |

с

Наведемо спочатку приклад з Свангелш. У Лк. 1:22, коли Захар1я не повiрив с ангелу i став шмим, йому довелося спшкуватися з народом знаками: «Вш же, вийшовши, не \пг говорити до них, 1 вони зрозумши, що вш бачив у Храм1 впдшня, бо вш пояснював 1м знаками й залишався н1мим» (Попченко).

Ми не знаемо, якими саме знаками вiн пояснював народу, тому що грецьке слово Зюл'еию «виражае щею через рухи частин тка, таких як голова («кивати»), очi або рука («жест»), давати знак»58. Щоб внести ясшсть, переклад РБО додае слово «руками»:

«Захария вышел, но говорить не мог. Они поняли, что в Храме ему было видение. Он подавал им знаки руками, оставаясь немым и глухим» (РБО). Однак з орипналу абсолютно не очевидно, що вш давав знаки саме руками. Тепер наведемо приклад з послань. У 1 Тим. 6:17 ап. Павло дае настано-ви щодо багатих: «Багатим у тепершньому свт наказуй не величатися i надштися не на непевне багатство, а на живого Бога, Який щедро дае нам все для насолоди». Слово «все» вказуе на те, що ми можемо насолоджуватись уаею рiзноманiтнiстю Божого творшня. Проте смисловi переклади обмежують те, що дае нам Бог для насолоди, додаючи слова, вщсутш в оригшалк

159

58 Bauer W A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature / Walter Bauer; ed. by F. W Danker, W F. Arndt, F. W Gingrich. — Chicago: University of Chicago Press, 2001. — (3). — Ad locum.

«Тем, кто в этой земной жизни богат, внушай не заноситься и полагаться не на неверное богатство, а на одного только Бога, который щедро снабжает нас всем необходимым для довольства» (РБО);

«Наставляй же тех, кто богат в этом мире, чтобы они не заносились и возлагали все свои надежды не на неверное богатство, а уповали бы на Бога, Кто с избытком обеспечивает нас всем нужным для наслаждения» (ВЦПБ).

^ Якщо Бог дае для задоволення все, то додаванням слова «необходимый» чи

-О

и «нужный» иерекладач1 дозволили нам насолоджуватись лише тим, у чому ми маемо потребу.

| 3. Змша ^в орипналу

□Е Смислов1 переклади систематично зам!нюють богословськ! терм!ни на ^ загальновживан! слова. При цьому радикально зм!нюеться значення Писання. ^Е Наведемо приклад з ввангелш

Служ1ння 1оана Хрестителя супроводжувалося проповщдю про хрещення покаяння. У Мар. 1:4 про це записано так:

«З'явився 1оан i хрестив у пустел!, ироиовiдуючи хрещення покаяння для § прощення грiхiв» (Попченко).

Ш

й Проте в переклад1 РБО нема н! «хрещення», н1 «покаяння»: щ «в пустыне появился Иоанн, который омывал водой и призывал людей

ш обратиться к Богу и в знак этого омыть себя, чтобы получить прощение

грехов» (РБО).

ш

о с^

о" со

160

Як бачимо, в переклад! РБО «хрещення» замшено на «омывал водой», а «покаяння» — на «обратиться к Богу». Нще в цьому переклада ви не прочитаете про те, що необхщно покаятись, бо в ньому це слово не зустр!чаеться, а 1о-анове хрещення називаеться «омовением».

Тепер наведемо приклад з послань. В Еф. 1:7 ап. Павло так описуе здшснене Христом викуплення гр!шник!в:

«В Якому ми маемо викуплення Його кров'ю, прощення гр!х!в за багат-ством Його благодатЬ» (Попченко).

Проте в переклада РБО вс! богословськ! термши змшеш: «жертвенной смертью которого мы обрели, в единении с Ним, свободу и прощение грехов. Так безмерна Его доброта» (РБО).

Як бачимо, «кров'ю» зм!нено на «жертвенной смертью», «в Якому» — на «в единении с Ним», «викуплення» — на «мы обрели свободу», «благодать» — на «доброту». Щ змши шдривають суть Христового викуплення. По-перше, Христу недостатньо було просто померти для нашого викуплення; Йому необхщно було пролити кров, бо «без пролиття кров! не бувае прощення» (€вр. 9:22). Проте Його кров не згадуеться в переклад! РБО. По-друге, «викуплення» передбачае заплачену ц!ну, якою була Його дорогоц!нна кров (1 Пет. 1:18-19), але в переклад! РБО замiсть цього говориться про отримання свободи. Яка колосальна р!зниця м!ж «викупленням» i «свободою»! Нарешт!, все це Бог здшснив по Свош благодат!, тобто незаслужен!й прихильност! й

благоволшню до гршниыв. Проте з перекладу РБО про цю Божу благодать не дiзнатися, бо в ньому вщсутне слово «благодать».

Нер1дко послщовники смислових перекладiв вносять в Бiблiю змiни з iдеологiчних мiркувань, щоб зробити ïï полiткоректною. У першу чергу йдеться про вплив фемшстично"! щеолош, який виразився у гендерно нейтральн1й чи iнклюзивнiй мовi. Професор Ерл Еллю пов'язуе цi перекладацьк тенденций з теорieю динамiчноï екывалентноси59. Першим англшським перекладом, який взяв на озброення гендерно нейтральну мову, був католицький New Jerusalem Bible (NJB), опублжований у 1983 р. Потм вийшли католицький g New American Bible у 1986 р., лiберальний New Revised Standard Version ^ (NRSV) у 1989 р. та шшЬ У 1995 р. Oxford University Press видав «Новий ^ Завгг iз Псалмами. 1нклюзивний переклад», який в1дразу ж отримав назву i

«Полiткоректна Бiблiя»60. У ньому видалено або змшено вiршi, як можуть &

>

с

здаватися образливими, i усунуто маскулiннiсть. Бог називаеться не Отцем, а Батьком-Маир'ю, 1сус не Сином Людським, а Людиною. В 1оана 3:16, щоб уникнути вживання займенника «вiн», тричi повторюеться «Бог», а «Син» ш змiнено на «Дитина»: «Бо так полюбив Бог свгг, що Бог вщдав Божу едину ^ Дитину, щоб, хто повiрить у ту Дитину, не загинув, а мав вiчне життя». Щоб ^ не ображати л1вш1в, «Божа правиця» замiнена на «Божа могутня рука»61. Дiти £ повинт «прислухатися» до свохх батьк1в, а не «слухатися»; дружини мають «посвятити себе» свохм чолов1кам, а не «коритися». Подабний полiткоректний переклад пщ назвою «Бiблiя справедливiшою мовою» вийшов i н1мецькою мовою, над яким працювало 42 жiнки i 10 чоловтв62.

П1д впливом NRSV у 1996 р. у Великобританп вийшов евангельський New International Version iнклюзивною мовою (NIVI). Це викликало бурхливу критику з боку евангельських вiруючих. У 1997 р. журнал World опублжував статтю Сузан Оласкi «Фатальна жшка. Фемiнiстичне зваблення евангельсько! церкви: Новий мгжнародний переклад Бiблii — найпопуляртший англ1йський переклад у свт — тихо стае "гендерно нейтральним"»63. До критики долучився й журнал Christianity Today, опублшувавши у 1997 р. статтю <^блп: руки геть

59 Ellis E. Dynamic Equivalence Theory, Feminist Ideology and Three Recent Bible Translations / Earl Ellis [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. bible-researcher. com/ellis1.pdf.

60 Scott R. 'Politically Correct' Bible Hot Off The Oxford Press / Rebekah Scott [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.deseret.com/1995/9/16/19193127/politically-correct-bible-hot-off-the-oxford-press

61 Cosner L. The 'gender neutral' Bible Emasculating Scripture for political correctness / 161 Lita Cosner [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://creation.com/gender-neutral-bible-translations.

62 German Bible Goes Politically Correct [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https:// www.dw.com/en/german-bible-goes-politically-correct/a-2023998; Controversial "politically correct" version of the Bible published in Germany [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.catholicnewsagency.com/news/8025/controversial-politically-correct-version-of-the-bible-published-in-germany

63 Olasky S. Femme fatale. The feminist seduction of the evangelical church: The New International Version of the Bible — the best-selling English version in the world — is quietly going "gender-neutral" / Susan Olasky [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://wng.org/ articles/femme-fatale-1617340805

в!д мого NIV»64. Через протест у евангельських колах, очолений Джеймсом Добсоном, NIVI не був опубл1кований к США. Проте в 2002 рощ видавництво «Зондерван» випустило гендерно нейтральний Today's New International Version (TNIV), який збер1г 1нклюзивну мову NIVI. У ньому збер1гаеться тенденц1я уникати сл1в на позначення чолов1чо! стаи, таких як «батько», «син», «чо-лов1к», «в1н». Так, в €вр. 12:7 зам1сть «Бо чи е такий син, якого батько не карае?» у TNIV маемо «Бо як! дни не караються сво'ми батьками?». В1дразу ^ п!сля публжаци TNIV р!зн! християнськ! деномшацп i об'еднання в1домих со евангельських лiдерiв — Пiвденно-баптистська конвенцiя65, Пресв!тер!ан->s ська церква в Америцi66, Форум оргашзацш з перекладу Б!бл!1 (включае g 19 член!в)67, Рада з питань б!бл!йно1 чоловiчостi та жшочоси68 — зробили заяви 3= проти цього перекладу. Консервативш евангельськ! богослови Вейн Грудем та Верн Пойтресс жорстко критикували TNIV за пол!гкоректшсть i вiдхiд в!д

^ f"\if"\TTiTTur\Y ir'nTTjxr TjAr\AQ umfimi гНАЛуПи1г,гп,п:ги1тт i ТТАГЧТТГЧТЧ V69

I

Ш

^ б!бл!йно1 !стини через уступки фемМстичнш щеологп. П!д натиском критики Мiжнародне бiблiйне товариство та видавництво «Зондерван» припинило публ!кац!ю NIVI i TNIV, а натомють випустило в 2011 р. оновлений NIV. - У ньому гендерно нейтральна мова пом'якшена, але повн!стю не усунена70.

Наприклад, грецьке аЗе^фо! «брати» у ньому систематично перекладаеться о «брати й сестри».

ft Через англшський переклад «Holy Bible: Easy-to-Read Version» (ERV) !деоло-ш гiчна заангажоватсть проникла у два смислов! — украшський i рос!йський ш — переклади Б!бли. «Easy-to-Read Version» був здшснений Всесв!тн!м центром § перекладу Б!бл!1 у Даллас!, США, який е доч!рньою орган!зац!ею М!жнародно1

о с^

о" со

б!блшно'1 л!ги. З ERV були перекладеш «Свята Б!бл!я: сучасною мовою» i «Святая Библия: современный перевод», обидва випущеш Б!бл!йною л!гою. Наведемо приклади !деолог!чно вмотивованих зм!н.

1. Гендерно нейтральна мова

У переклад! ВЦПБ «син» часто зам!нюеться на «дитину», а «брати» — на «брати й сестри».

64 Bibles: Hands Off My NIV! [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www. christianitytoday.com/ct/1997/june16/7t7052.html.

65 On Today's New International Version [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.bible-researcher.com/tniv4.html.

66 On Today's New International Version [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.bible-researcher.com/tniv5.html.

67 FBA Press Release. Forum Of Bible Agencies Does Not Endorse TNIV [Електронний 162 ресурс]. — Режим доступу: http://www.bible-researcher.com/tniv3.html

68 Statement of Concern about the TNIV Bible [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. bible-researcher.com/tniv4.html

69 Poythress V. S. Political Correctness and Bible Translation: A Preliminary Response to Ellis W Deibler / Vern S. Poythress [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bible-researcher.com/poythress3.html; Poythress V The Gender-Neutral Bible Controversy: Muting the Masculinity of God's Words / Vern Poythress, Wayne Grudem. - Nashville: Broadman & Holman, 2000; Poythress V. The TNIV and the Gender-Neutral Bible Controversy / Vern Poythress, Wayne Grudem. - Nashville: Broadman & Holman, 2004.

70 Poythress V Gender Neutral Issues in the New International Version of 2011 / Vern Poythress [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bible-researcher.com/poythress. NIV2011.pdf

€вре!в 12:7

«Якщо ви терпите покарання, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо чи е такий син, якого батько не карае?» (Попченко). «Терпiть недолю як Батьювське покарання: то Бог суворий з вами як зi Сво!ми дгтьми. Бо ж яку дитину батько не карае?» (ВЦПБ).

2 Петра 1:10

«Тому, брати, ще бшьше постарайтесь зробити твердим свш поклик i

вибрання, бо, роблячи це, ви тколи не стткнетесь» (Попченко). >

«Тому, брати i сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справд о

покликанi й обрат Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то тколи не ^

спгткнутися вам i не впасти» (ВЦПБ). ^

2. Зникла рiзка (Пр. 13:24) §:

>

Книга Присл1в'1в Соломона ясно навчае про необхщшсть ф1зичного <

ш

о. ш с

покарання д1теи, на що вказуються так1 слова, як «ргзка» 1 «карати»:

«Хто жалiе свое! р1зки, той ненавидить сина, а хто любить його, той свое-часно карае його» (Попченко).

Проте сьогодш багато психолог1в 1 педагопв вважають, що ф1зичн1 покарання дгтей неприпустим1, 1 це переконання закр1плене законодавчо в багатьох кра!нах. В1дпов1дно, в деяких смислових перекладах Б1блп про ф1зичн1 покарання шчого не сказано:

Хто змалку не повчае дитину, той и не любить, а сина любить той, хто посшшае навчити його мудреет!» (ВЦПБ);

«Родители, искренне любящие ребенка, поправляют его. Любящие родители учат его идти праведным путем» (ВЦПБ).

В укра!нському переклад! ВЦПБ «р!зка» замшена на «повчати дитину», а «карати» — на «навчити мудроси». У росшському переклад! ВЦПБ «р!зка» замшена на «поправлять его», а «карати» — на «идти праведным путем». Це серйозний вщхщ вщ оригшалу.

3. Зниклий меч (Рим. 13:4)

В уривку про цившьну владу ап. Павло говорить, що вона мае право «носити меч» для виконання свое! рол! «Божого слуги»:

«Бо правителi страшнi не для добрих дл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро, i матимеш вiд не! похвалу. Бо вона Божий слуга тобi на добро. Якщо ж ти робиш зло, то бшся, бо вона не даремно носить меч; 163 вона Божий слуга, месник для здшснення гнву над тим, хто робить зло» (Попченко).

Слово «меч» вказуе на те, що Бог дав влад! право здшснювати смертну кару. Проте багато кра!н на сьогодн1шнш день скасували смертну кару. Вщповщно, у деяких смислових перекладах «меч» не згадуеться:

«Властитель — слуга Божий, который трудиться на твое благо. Если же ты творишь зло, то бойся, ибо в его власти наказать тебя. И он воспользуется этой властью, ибо служит Богу, наказывая творящих зло» (ВЦПБ).

У переклад! ВЦПБ «меч» замшено на «наказать», але це слово однозначно не вказуе на смертну кару. Покарання бувають р!зними: це може бути штраф, виправш роботи, ув'язнення ! не обов'язково смертна кара.

4. Замша «Отець» на «Аллах» i «Син» на «Меая» в перекладах для мусульман

У нових перекладах БiблГi на арабську й турецьку мову, зд1йснених оргаш-защею Wycliff Bible Translators, терм1ни «Отець», «Син» i «Син Божий», яй $ описують тpинiтapну природу Бога в Новому Завт, були видалеш, очевид-s но, щоб заспокогш мусульман. Так, у Мат. 28:19 зaмiсть «хрестячи ix в 1м'я § Отця, i Сина, i Святого Духа» написано: «Очистьте ix водою в 1м'я Аллаха, | Його Меси i Його Святого Духа». Таке перекручення Писання викликало □Е величезне обурення в сеpедoвищi дoнopiв цiеi opгaнiзaцii, i багато з них > припинило свою пщтримку.

Оц1нювати теор1ю динaмiчнoi/функцioнaльнoi еквiвaлентнoстi, яка породжуе § смислoвi перекради, можна з дек1лькох точок зору. Проте найважливше i ощнити ii у свiтлi вчення слова Божого про саме себе. Рiзнi мюця Бiблii вчать, jd що все Писання (в opигiнaлi) е словом Божим: «Все Писання богонатхнене о i корисне для навчання, для докоряння, для виправляння, для наставляння £ в пpaведнoстi» (2 Тим. 3:16). Слова «все Писання» стосуються окремих слiв, с: а не просто думок. Декшька мiсць пщкреслюють вaжливiсть кожного слова:

ш

«Кожне слово Бога чисте; Вш — щит тим, хто покладаеться Нього» (Пр. 30:5); § «Та Вш сказав у вщповщь: Написано: Не хл1бом одним буде жити людина,

„_ а кожним словом, що виходить 1з вуст Божих» (Мт. 4:4);

«Боя свщчу кожному, хто чуе слова пророцтва ще! книги: хто додасть щось § до цього, на того Бог накладе кари, про яы написано в цш книзц а хто

^ вщшме щось вщ сл1в книги цього пророцтва, у того Бог вщшме участь у

книз1 життя, 1 вщ святого мюта, 1 в1д написаного в цш книзЬ> (Одк. 22:18-19).

Часто 1сус 1 автори Нового Завгту, наводячи докази з1 Старого Завиу, опи-раються на одне слово Писання, що пщкреслюе божественне походження 1 авторитет кожного слова Писання: «1стинно вам кажу: Доки не минуть небо 1 земля, жодна йота й жодна риска не минуть 1з Закону, поки все не здшсниться» (Мт. 5:18). «Йота» позначае найменшу букву еврейського алфавиу, а «риска» — найменший елемент еврейсько! букви. «Аврааму ж 1 його нащадку були дат обгтнищ. Не сказано: I твогм нащадкам, — як про багатьох, а як про одного: I твоему нащадку, — яким е Христос» (Гал. 3:16). У цьому мющ аргумент ап.

164

Павла грунтуеться на вживанш слова оперца в одниш. Якщо ми переконаш в тому, що вс1 слова Писання в ориг1нал1 — вщ Бога, тод1 потр1бно старатися точно перекласти кожне слово. Перекладач повинен не просто питати себе: «Чи правильно я переклав головну думку речення?», а «Чи правильно я виклав значення, яке кожне слово привносить в речення?» Бо кожне слово додае щось до значення в щлому. Тому, на наш погляд, в1ра в досл1вну богонатхнен1сть Писання — погляд на те, що кожне слово Писання е словом Божим — не сушсна 1з смисловим перекладом Б1блГ! 1 пщтримуе досл1вний переклад Б1блГ!.

Мета дословного перекладу — повтстю зберегти екзегетичний потенцiал оригiнального бiблiйного тексту. Це означае зберегти багатозначнiсть бiблiйних тверджень, залишити образну мову i дати можливiсть 1нтерпретувати 11 читачу замiсть того, щоб усiвати переклад коментарями або взагалi замiняти те, що е в ориг1нальному текста, на щось 1нше. Саме це ми й намагалися зробити в Новому украшському переклад1.

>

ш

о >

с

IV. Точнiсть

♦ Переклад — це вщтворення ориг1налу засобами шшо! мови з1 збереженням едност1 зм1сту 1 форми. Ця едтсть досягаеться цшсним вщтворенням зм1сту 2

ориг1налу в характерней для нього стил1стичн1й своерщноста на !нш!й мовн1й ^ основ! Мета будь-якого перекладу — дати можлив1сть тим, хто не знае шш1 ^

мови, з упевнешстю почитати пращ, як1 шакше були б 1м недоступними. >

Тому задача перекладача — не створювати сво! власт варианта, а максимально 5

точно вщгворити оригинал. §

из

Точность вщтворення певною м^рою залежить в1д жанру твору, що ^ перекладаеться. При переклада художн^х творив, основною функщею яких § е естетична д!я на читача або на слухача, важливо передати не тшьки ^ зм1ст, а й вщобразити думки й почуття автора прозового чи поетичного першотвору. При переклад! спещальних текстов важливо передати шформащю максимально близько до оригиналу. 1накше в текста можуть виникнути перекручення, як1 призведуть до неправильного розумшня шформаци. Характерною ознакою спещальних текстов е наявшсть у них термшв — сл1в або словосполучень, як1 означають ч1тко окреслеш спец^альн^ поняття яко'1-небудь галуз^ науки, техники, мистецтва, суспшьного життя тощо. Точна передача термшв е першочерговою задачею при переклада спещальних творив.

Новий Зав^т належить до спещальних творив. Це богословська книга, в якш розповщаеться про Бога, людину, 1хн1 стосунки та про Божий план спасшня людини. Вщповщно, у ц!й книз1 зустр^чаються богословська термши: грiх, гршний, гршник, гршити, Спаситель, спастня, спасати, спасений, неправедний, неправедтсть, праведний, праведтсть, виправдання, виправданий, святий, святкть, освячувати тощо.

З огляду на важливють описуваних у Новому Завш тем, точность видаеться найважлившою задачею при його переклада, адже йдеться про питання в^чноста.

Здшснюючи свою роботу, ми мали на мет перш за все зробити точний переклад, тому на цей принцип зверталася найбшьша увага. Ми свщомо докладали зусилля для досягнення точности ^ використовували для цього р^зт перекладацьк прийоми, ^ одним 1з найважливших е послщовний переклад сл1в оригиналу, як1 вживаються в однаковому значенш. На жаль, саме в цьому пункта найбшьше страждають ^снуюч^ переклади. Для шюстраци цього прийому розглянемо дек!лька категорий сл1в чи фраз.

165

1. Термнолопчш слова

У Новому Завт е багато важливих сл1в, вщ передач! яких сильно залежить правильне розумшня закладеного б1бл1йними авторами значення. Це особливо стосуеться новозавгтних термМв. Тому послщовно в1дтворити '!х у переклад! вкрай важливо. Послщовний переклад значущих сл1в потр1бний для встановлення лексико-семантичних зв'языв м1ж р1зними мюцями Писання, що в свою чергу необхщно для побудови б1бл1йно обгрунтованого в1ровчення.

^ В1зьмемо, наприклад, терм1н — Згкаюошп праведшсть. Вш особливо важ-ливий у Посланш до римлян, у якому грунтовно викладаеться вчення § про виправдання в1рою. В 1снуючих перекладах цей термш перекрадено непослщовно й нев1рно: зам1сть «праведнсть» переважно вживаеться «правда», ^ що неправильно передае суть грецького слова. Через цю непослщовшсть > неможливо дослщити цю важливу 1стину в Посланш до римлян, тайу Б1блП ^ взагал1. Пор1вняймо переклад цього грецького слова в двох м1сцях Послання до римлян у найпоширен1шому укра!нському й рос1йському перекладах.

Ог1енко

^ «Правда бо Божа з'являеться в нш з в1ри в в1ру, як написано: А праведний

о житиме в1рою» (Рим. 1:17);

ш

«Вони бо, не розумтчи праведности Божо!, 1 силкуючись поставити власну праведшсть, не покорились праведност1 Божш» (Рим. 10:3).

т Синодальный

0

1 «В нем открывается правда Божия от веры в веру, как написано: праведный ^ верою жив будет» (Рим. 1:17);

гЗ «Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную

со праведность, они не покорились праведности Божией» (Рим. 10:3).

В обох мюцях вживаеться те саме грецьке слово, 5гкаюоиуп, а в переклад! — р1зш слова. Внасл1док цього розриваеться зв'язок м1ж першими розд1лами Послання до римлян 1 наступними. Також ми отримуемо р1зн1 поняття: правда Божа 1 праведн1сть Божа. Щ поняття не тотожн1: правда Божа — це 1стина Божа, праведшсть Божа — це атрибут Бога, а також моральна правильшсть, яку дае Бог. Як бачимо, Оиенко наслщуе Синодальний у непосл1довному переклад! грецького 5гкаюоиуп.

У Новому ж переклад! цей важливий богословський термш перекладено послщовно, що дае можлив!сть досл1дити в Посланн! до римлян вчення про 166 виправдання в1рою:

«Бо в ньому вщкриваеться праведшсть Божа вщ в1ри до в1ри, як написано: А праведний житиме в1рою» (Рим. 1:17);

«Бо, не знаючи праведност1 Божо! 1 намагаючись установити власну праведшсть, вони не пщкорилися праведност Божш» (Рим. 10:3).

Значно ирша ситуац!я спостер!гаеться ! з грецьким словом а5гк!а неправедшстъ: зам!сть нього в Ог!енка ! в Синодальному завжди вживаеться «неправда» (за винятком Рим. 6:13 в Опенка), що неправильно передае значення грецького слова.

Огieнко

«А коли наша неправда виставляе правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гшв виявляе? Говорю по-людському» (Рим. 3:5); «Усяка неправда то гр1х. Та е гр1х не на смерть» (1 1н. 5:17). Синодальный

«Если же наша неправда открывает правду Божию, то что скажем? не будет

ли Бог несправедлив, когда изъявляет гнев? (говорю по человеческому

рассуждению)» (Рим. 3:5); >

ш

«Всякая неправда есть грех; но есть грех не к смерти» (1 Ин. 5:7). о

У Новому ж перекладд цей важливий богословський термiн перекладено

-О

правильно: о

«Якщо ж наша неправедшсть виявляе праведн1сть Божу, що скажемо? Х1ба Бог несправедливий, коли виявляе гшв? Кажу за людським мгркуванням» >

(Рим. 3:5); |

«Усяка неправедн1сть — це гр1х, а е гр1х не до смерт1» (1 1н. 5:17). [¡д

2. Загальновживан слова 5

Серйознi наслiдки для точностi може представляти й непослщовний ш

переклад загальновживаних слiв. До таких належить 8цля1^<й насмiхатися, ^ яке зустрiчaеться в Новому Завiтi 13 раз1в i тшьки у синоптичних €вангел1ях. У 10 випадках воно вживаеться в передреченш Христом Свогх страждань i § тзшше в описi цих страждань. Вщгак послщовний переклад цього слова ^ надзвичайно важливий: завдяки послщовност ми бачимо виконання |

передречення Христа. В Огiенкa перекладено аж п'ятьма украшськими |

словами: насм1хатися/насм1ятися, наруга, см1ятися, знущатися, глузувати. Ц

А в мiсцях про страждання Христа — трьома: 2

«Оце в брусалим ми йдемо, 1 первосвященикам 1 книжникам виданий буде Син Людський, 1 засудять на смерть Його, 1 поганам Його видадуть, 1 насм1хатися будуть 1з Нього, 1 будуть плювати на Нього, 1 будуть Його бичувати, 1 вб'ють, але третього дня Вш воскресне!» (Мар. 10:33-34); «I коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, 1 надли на Нього одежу Його. I Його повели, щоб розп'ясти Його» (Мар. 15:20); «Теж 1 первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Вш шших спасав, а Самого Себе не може спасти!» (Мар. 15:31).

У вищенаведених мюцях вживаеться те саме грецьке слово — ецля^ю, а в переклaдi — три рiзнi. У результaтi цього втратився лексико-семантичний 167 зв'язок мгж Мар. 10:33-34 i Мар. 15:20, 31, i з перекладу не видно, що передречення Христа про Сво! страждання збулося.

Подiбну неспослiдовнiсть бачимо i в Синодальному переклaдi, в якому 8цля1^<й перекладаеться двома росшськими словами:

«вот, мы восходим в Иерусалим, и Сын Человеческий предан будет первосвященникам и книжникам, и осудят Его на смерть, и предадут Его язычникам, и поругаются над Ним, и будут бить Его, и оплюют Его, и убьют Его; и в третий день воскреснет» (Мк. 10:33-34);

«Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его» (Мк. 15:20); «Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти» (Мк. 15:31).

Тут так само втратився лексико-семантичний зв'язок м1ж Мар. 10:33-34 1 Мар. 15:20, 31, 1 з перекладу не видно, що передречення Христа про Сво! страждання збулося.

^ У Новому ж укра!нському переклад! ецлш^ю послщовно перекладене «насм1хатися/насм1ятися», завдяки чому зберпаеться лексико-семантич-§ ний зв'язок м1ж в!ршами ! чгтко видно, що передречення Христа збулося:

«Ось ми йдемо в врусалим, 1 Син Людський буде виданий первосвященикам ^ 1 книжникам, 1 вони засудять Його на смерть 1 видадуть Його язичникам, I

> т будуть насм1хатися з Нього, 1 бичувати Його, 1 плювати на Нього 1 уб'ють

Його, та на третш день Вш воскресне» (Мар. 10:33-34);

_0

со

«А коли насм1ялися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягнули Його у Його власний одяг 1 повели Його, щоб розш'ясти Його» (Мар. 15:20); «Так само й первосвященики з книжниками, насм1хаючись, казали один

!о

§ одному: 1нших спасав, а Себе не може спасти!» (Мар. 15:31).

ш

3. Старозавiтнi цитати в Новому Завт

Новий Зав!т м!стить багато цитат з! Старого Зав!ту, ! нерщко якесь старозав!тне о м!сце цитуеться в Новому Зав!т! деылька разгв. Якщо Старий Зав!т цитуеться ^ в Новому досл!вно ! якщо новозавгтш цитати щентичш, то дуже важливо ^ перекласти !х однаково. 1накше читач перекладу буде думати, що б!бл!йний ^ автор по-р!зному цитуе Старий Зав!т. Одн!ею з таких цитат е частина Буття §> 21:12 — «По 1сааку будуть назван! тоб! нащадки». У Новому Завт щ слова цитуються дв!ч! (Рим. 9:7 ! ввр. 11:18), причому в обох мюцях вони абсолютно щентичн! — Ev '1оаак к^пб'ловш! 001 оперца. Точшсшько такий само текст маемо ! в Септуаг!нт!, грецькому переклад! Старого Завгту. В1дтак читач вправ! очжувати щентичний переклад цих сл!в в усгх трьох м!сцях, проте в укра!нських ! рос!йських перекладах це зроблено дуже непослщовно. Турконяк

«по 1сааку будуть назван! тоб1 нащадки (Бут. 21:12); «В 1сааков1 буде названо тоб1 нащадка!» (Рим. 9:7); «в 1сааков1 назветься твш нащадок» (ввр. 11:18).

168 Тут варшеться все: прийменникова конструкц1я «По 1сааку/В 1сааков!», д!еслово «будуть назван!/буде названо/назветься», менник «нащадки/на-щадок» ! займенник «тоб^твш». Хоменко

«бо за 1сааком назоветься твое потомство (Бут. 21:12); «Вщ 1саака назоветься твое потомство» (Рим. 9:7); «Вщ 1саака тоб1 народиться потомство» (ввр. 11:18).

Тут спостерггаемо р!зний переклад прийменниково! конструкцп «за 1сааком/ вщ 1саака», д!еслова «назоветься/народиться» ! займенника «тоб!/твое».

с

Принагщно зазначимо, що «народиться» — нев1рний переклад грецького д1еслова. Фшарет

«бо в 1сааков1 наречеться тоб1 с1м'я» (Бут. 21:12); «В 1сааков1 наречеться тоб1 потомство» (Рим. 9:7); «В 1сааков1 назветься тоб1 с1м'я» (бвр. 11:18).

Тут вар1юеться переклад д1еслова «наречеться/назветься» та 1менника «с1м'я/ потомство». >5

Духонченко ^

«Вщ 1саака буде нащадок тоб1» (Рим. 9:7); ^

«В1д 1саака народиться тоб1 потомство» (бвр. 11:18).

Тут маемо р1зний переклад 1менника «нащадок/потомство» 1 переклад даеслова «буде/народиться». Принагщно зазначимо, що переклад обох д1есл1в нев1рний. <

Огieнко '¡=

УЗ

«бо 1саком буде покликане тоб1 потомство» (Бут. 21:12); из

«в 1саку буде насшня тоб1» (Рим. 9:7); ^

«В 1саков1 буде насшня тобЬ> (бвр. 11:18). ^

Оиенко по-р1зному перекладае прийменникову конструкц1ю «1саком/в 1саку/в 1саков1», 1менник «потомство/нас1ння», нев1рно перекладае кАпб'Лоега! д1есловом «буде». Найбшьша неточн1сть — «1саком буде покликане», що означае «1саак покличе». З ус1х украшських переклад1в цей найбшьш неточно й непослщовно передае цей вираз оригшалу.

Новый русский перевод (МБО)

«потому что через Исаака ты будешь иметь потомка» (Бут. 21:12); «Через Исаака ты будешь иметь семя, которое Я тебе обещал» (Рим. 9:7); «Через Исаака ты будешь иметь потомство, которое Я тебе обещал» (бвр. 11:18).

Тут кргм варшвання в Новому Завш перекладу менника «потомок/семя/ потомство» в кшш в1рша додаеться шла фраза «которое Я тебе обещал», яко! немае в оригшалт Так1 необгрунтоваш додавання дуже типов1 для смислових переклад1в.

Современный русский перевод (РБО) «твой род продолжится через Исаака» (Бут. 21:12);

«Твоими потомками будут зваться те, кто родится от Исаака» (Рим. 9:7);

«Потомство у тебя будет от Исаака» (бвр. 11:18). Тут ця цитата зовам по-р1зному перекладаеться в усх мюцях.

З ус1х росшських переклад1в цей переклад найбшьш неточно й непослщовно передае цей вираз оригшалу.

Новий укралнський переклад

«По 1сааку будуть назван тоб1 нащадки» (Бут. 21:12; Рим. 9:7; бвр. 11:18). Новий переклад точно й послщовно передае старозавгтну цитату.

169

V. Зрозумшсть

♦ Будь-який текст передае певний змют, 1 тому головна задача перекладу вщтворити зм1ст оригшалу засобами 1ншо! мови так, щоб його можна було зрозумгти. Зрозумшсть перекладу не означае, що в ньому абсолютно все зрозумше, адже е мюця Писання, як1 незрозумш не через поганий переклад, а через саму складшсть зм1сту. ЗрозумШсть означае, що в ц1лому читач ^ повинен розум1ти зм1ст перекладу, закладений в оригшал!. Ми докладали оо ц1леспрямованих зусиль для того, щоб переклад був не тшьки точним, а й >| максимально зрозумшим. Назвемо декллька прийом1в, за допомогою яких и у Новому переклад! досягаеться зрозумЫсть.

£ 1. Вживання сучасно! зрозумто! лексики

с Найважлив!шою умовою для досягнення зрозуммоси е вживання сучасно! х л!тературно! зрозум!ло! лексики. Саме и ми й старалися використовувати в ^ Новому переклад!. Для цього проводили численн! опитування серед носив § мови. На жаль, у перекладах Опенка ! в Синодальному е багато застарших, незрозумших сучасному читачу сл!в. Зокрема, в Ог!енка зустр!чаеться чимало § русизм!в, д!алектизм!в, арха!зм!в ! авторських неолог!зм!в. Велика к!льк!сть таких сл!в робить цей переклад малозрозумшим.

Застарт слова в Огiенка: верх!вець (вершник), ворохобний (бунт!вний), □з заваготгти (заваг1тн!ти), жорства (кам!ння), заволока (блукач), киса (гаманець), котвиця (як!р), наглий (раптовий), пря (суперечка), рядити (керувати), спаленина (тавро), соромнозахланний (жад!бний до ганебно! наживи), струсь (страус), купно (разом), одщичити (успадкувати), товщ (жир), ятки (ринок) тощо.

Бшьш пщступними в Ог!енка е слова !з застаршими значеннями, тобто т!, як! вживаються в сучасн!й мов!, але в !нших значеннях. Так! слова вводять читача в оману, бо вш думае, що розум!е !хне значення, а насправд! в!н розуше не те, що задумав перекладач.

Слова iз застарыим значенням в Огiенка: осада (поселення), розважати (розм!рковувати, поишати), правдивий (справжн!й, ютинний), просто (прямо), заряджати (розпоряджатися), розкш (насолода), змагатися (боротися) тощо.

В!зьмемо, наприклад, слово «розк!ш». Сьогодн! воно означае «життя в достатках, з комфортом», !, коли читач прочитае про вдову: «А котра 170 у розкошах живе, та живою померла» (1 Тим. 5:6), — то вш подумае, що йдеться про заможне, комфортне життя вдови. Насправда, в Ог!енка «розк!ш» вживаеться в застаршому значенн! «насолода», але сучасний читач про це не здогадуеться. У Новому ж укра!нському переклад! вживаеться сучасне слово: «а яка живе в насолодах, померла заживо».

Те саме можна сказати ! про Синодальний переклад: в ньому е ! застар!л! слова, ! слова !з застар!лими значеннями.

Застарш слова в Синодальному перекладп алкать (испытывать голод), благоутробие (милосердие), брение из плюновения (грязь со слюны),

втуне (напрасно), выя (шея), дресва (гравий, щебенка), епанча (широкий плащ без рукавов), заушать (бить по лицу), инде (в другом месте), кольми паче (тем более), куща (палатка), ложесна (утроба), лядвеи (бедра, поясница), пакибытие (возрождение) тощо.

Слова iз застаршим значениям в Синодальному переклада брань (битва), глагол (слово), гроб (гробница), иго (ярмо), изверг (недоносок, выкидыш), курение (ладан), лето (год), орать (пахать), позорище (зрелище), седалище (место для сидения), течение (бег), целомудрие (скромность, степенность) тощо.

>

Як вже зазначалося вище, слова з друго! категори вводять читача в оману. § Наприклад, коли Павло каже, що «.нам, последним посланникам, Бог судил ^ быть как бы приговоренными к смерти, потому что мы сделались позорищем ^ для мира, для Ангелов и человеков» (1 Кор. 4:9, Синодальний), то сучасний читач подумае, що апостоли стали ганебним явищем, а насправд1 вони стали видовищем. Саме це сучасне слово 1 вжито в Новому украшському переклад! < «Бо я думаю, що Бог поставив нас, апостол1в, останн1ми, як приречених на смерть, бо ми стали видовищем для свпу, для ангелгв 1 для людей» (1 Кор. 4:9).

ш

с

2. Вживання прим^ок, ям пояснюють малозрозумЫ украíнськi § слова, запозичеш слова, стародавнi реалií та кторичш особи. £

Як би ми не старалися вживати зрозумш слова, в переклад1 зустр1чаються слова, незрозумт людям. Найчастiше це пов'язано з недостатшм словниковим запасом середньостатистичного нос1я укра!нсько1 мови (в особистих розмовах мен1 неодноразово з1знавалися, що ми, украшщ, погано знаемо свою мову). Ради точноси ми зберегли так! слова в переклад!, а в зносках подали 1хне значення. Наведемо приклади сл!в, до яких у Новому переклад! подан! пояснення:

Малозрозумш укратськ слова: багряниця, бурдюк, веретище, возлежати, волосяниця, давильня, д!вич, щоложертовне, задушенина, калитка, ладан, лунатик, мари, недорша, стерно, сукновал, узливання, чинбар тощо.

Запозичеш слова: амф!геатр, вюон, В!фезда, Гаввафа, геена, исоп, д!адема, Д!д!м, йота, Л!фостротон, мамонна, маранафа, миля, миро, Мес!я, осанна, парал!гик, порф!ра, прозел!т, портик, равв!, смирна, Христос, фунт тощо.

Слова на позначення стародавних реалй: Артемща, асарш, ас!арх, Ареопаг, бат, Гермес, Десятимютя, дидрахма, динар!й, Д!оскури, драхма, евроклщон, елл!н!сти, еп!курейц!, !род!ани, Зевс, к!фара, книжники, когорта, кодрант, кор, легюн, лепта, метрет, мiна, преторш, пристав, П'ятидесятниця, саддуке!, сат, Синедрюн, с!кера, стадiя, статир, сто!ки, сторожа, талант, тетрарх, х!гон, 171 хл!би покладання, фарисе!, фiлактерiя тощо.

1сторичт особи: Август, Арета, Вершка, Галлюн, Гамалшл, 1род I Великий, 1род Антипа, 1род Агр!па, 1род!ада, Клавдш, Понтiй Пiлат, Порцiй Фест, Саломея тощо.

3. Вживання курсиву

1нколи грецький текст або не зовс!м зрозумший, або в ньому е ел!псис. Через це виникае потреба при переклад! додавати для ясносп деяк! слова. Тради-

цшно так1 слова вид1ляють курсивом, щоб показати, що '!х нема в оригшал1. Проте в украшських 1 рос1йських перекладах з курсивами е проблеми.

Одш перекради зовсм не видшяють курсивом доданих сл1в. Це переклад Духонченка, а також ус1 сучасн1 рос1йськ1 перекради. Це вводить читача в оману, бо вш сприймае кожне слово в переклад! за слово Боже, а виявляеться, що це не так.

1нш! переклади не завжди позначають слова додан! курсивом. Це стосуеться 15 Опенка, Синодального та шших переклад!в. Цей випадок у якомусь сенс! ^ г!рший за попереднш. Якщо в першому випадку читач знае, що курсиву § немае, то в цьому випадку читач думае, що ва невидшеш курсивом слова е I в оригшал!, тод! як це не так. Наведемо один приклад (1н. 11:39):

□Е «Промовляе 1сус: Вщвалгть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить

> до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дш вш у гроб1...» (Опенко);

«1сус говорить: в1зьмгть камшь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дш, як вш у гробЬ» (Фшарет); «Иисус говорит: отнимите камень. Сестра умершего, Марфа, говорит Ему: 15 Господи! уже смердит; ибо четыре дня, как он во гробе» (Синодальний).

ш Пщкреслених ошв немае в жодному грецькому текст!, але в !снуючих й перекладах вони набран! звичайним шрифтом. У Новому ж переклад! вони ш видшеш курсивом:

!о

«1сус каже: Забергть камшь. Марфа, сестра померлого, каже Йому: Господи,

ш

о с^

о" со

172

вш уже смердить, бо вже чотири дш, як в1н у гробнищ».

Саме послщовнсть використання курсиву у Новому переклад! може справляти враження, що в ньому бшьше курсив!в, н!ж в шших перекладах. Насправд!, в ньому додан! слова бшьш послщовно видшяються курсивом.

1снуюч! перекради не зажди додають курсив, який би полегшив розумшня тексту. Наприклад, у Мар. 9:26:

«I, закричавши та мщно затрясши, той вийшов. I вш став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер вш...» (Опенко); «I, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. I наче змертв1в той, тож мноп казали: "Вмер в1н"» (Хоменко).

«I, закричавши та сильно напружившись, вийшов; 1 вш став наче мертвий, так що багато хто говорив, що вш помер» (Фшарет); «И, вскрикнув и сильно сотрясши его, вышел; и он сделался, как мертвый, так что многие говорили, что он умер» (Синодальний).

Тут вщразу не зрозумшо, хто закричав ! хто помер: одна й та сама особа чи р!зш. Ця незрозумшсть прояснюеться в Новому переклад! завдяки курсиву: «I дух, закричавши ! сильно затрясши ним, вийшов, а хлопецъ став як мертвий, так що багато хто казав, що вш помер».

Илколи переклади додають курсив, який перекручуе значення тексту або догматично нев!рний. Прикладом цього може бути курсив в словах Христа про отримання Святого Духа (Тн. 7:39):

«Це ж сказав Вш про Духа, що мали прийняти Його, хто вв1рував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо 1сус ще прославлений» (Ог1енко); «Це сказав Вш про Духа, Якого мали прийняти в1руюч1 в 1м'я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскльки 1сус ще не був прославлений» (Фшарет);

«Сие сказал Он о Духе, Которого имели принять верующие в Него: ибо еще не было на них Духа Святого, потому что Иисус еще не был прославлен» (Синодальний).

>

Проти курсиву «на них» е серйозне заперечення богословського характеру. § Новий Завгг навчае, що Святий Дух пробувае у в1руючому, а не на в1руючому: ^ «I Я попрошу Отця, 1 Вш дасть вам шшого Улшителя, щоб пробував з вами ^ повж, — Духа 1стини, Якого свгг не може прийняти, бо не бачить Його 1 не ^ знае Його; а ви знаете Його, бо Вш з вами пробувае 1 в вас буде» (1н. 14:16); «Х1ба ви не знаете, що ви храм Божий 1 що Дух Божий живе у вас?» (1 Кор. < 3:16). Тому курсив «на них» не вщповщае вченню Нового Завиу.

У Новому ж переклад! вщповщно до обггниш Отця послати Святого Духа (1н. 14:26) додано шший курсив: «Це Вш сказав про Духа, Якого мали прийняти т1, що в1рують у Нього, бо Святий Дух ще не був посланий, тому що 1сус ще ¡2

ш

не був прославлений» (1н. 7:39).

4. Використання пунктуацп

На розум1ння тексту можуть впливати розд1лов1 знаки. Наприклад, школи новозав1тн1 автори вставляють коментар1 для пояснення того чи 1ншого слова. Нерозумшня цього може привести до того, що таке авторське пояснення сприймаеться як пряма мова персонажа:

«Вш знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Мест, що визначае: Христос. I прив1в вш його до 1суса. На нього ж споглянувши, промовив 1сус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначае: скеля» (1н. 1:41-42, Ог1енко).

За юнуючою пунктуац1ею слова «що визначае: Христос» 1 «що визначае: скеля» належать апостолу Андрш 1 Христу вщповщно. Насправд1 ж обидва Ш вирази належать евангелюту 1оану, який пояснюе грекомовним читачам невщоме для них еврейське слово «Мес1я» 1 арамейське слово «Юфа».

У Новому ж переклад! для передач! авторських пояснень використовуються дужки, що е одним !з способ!в в украшськш мов! позначити вставн! слова ! речення: 173

«Вш першим знаходить свого брата Симона 1 каже йому: Ми знайшли Мест! (що в переклад! означае «Христос»). I прив1в його до 1суса. 1сус, поглянувши на нього, сказав: Ти Симон, син 1онин; ти будеш зватися К!фою (що в переклад! означае «камшь»)» (1н. 1:41-42).

5. Використання заголовмв

В !снуючих виданнях Б!бли текст розбитий на розд1ли й в!рш! Це не завжди допомагае розум!ги Писання, бо в межах роздтв може бути дек1лька

_0

т ее

0

1 <

смислових уривыв. Якщо в оповщних частинах БiблГi цi смисловi уривки багато хто може видшити сам, то в посланнях нерщко це зробити важко. Навиь вчеш^бле'1сти не завжди доходять згоди щодо членування бiблiйного тексту. У Новому перекладi текст Нового Завпу розбитий на смисловi уривки, а головна думка кожного уривку винесена в заголовок. Це допомагае краще зрозумiти значення Писання не ильки пересiчному читачевi, а й проповедникам, особливо тим, як! говорятъ роз'яснювальш проповiдi.

VI. Читабельшсть

♦ Переклад мае бути не тшьки точним i зрозумiлим, а й читабельним. В1д читабелъностi залежить легк1стъ сприйняття й запам'ятовування Писання. Вона також впливае на розумшня тексту. Кострубатий текст не тшьки < важко сприймати, а й розумгш. Ми доклали свщомих зусиль до того, щоб зробити переклад максимально читабельним. Назвемо декшька прийомiв, ^ за допомогою яких у Новому перекладi досягаеться читабельшсть.

^ 1. Використання природного порядку ^в

§ Хоча в украшськш мовi порядок ошв вiлъний, вiн не довшьний. Для укра1нсько1 мови в цшому характерний прямий порядок слiв, а вщхилення вщ цього правила пов'язане з певним комунiкативним спрямуванням та iнформативною ¿з метою. Систематичне вживання непрямого порядку ^в призводить до § кострубатоси тексту. Саме це i е головною вадою перекладу Огiенка. Ось що ^ писав сам автор про порядок ^в у своему перекладi: «Передаю ввангелш § мовою ригмiчною, головно так званим анапестом, цебто 3-складовими стопами 0- з наголосом на ынщ хх'х»71. Це пов'язано з тим, що Опенко робив переклад ^ для церковного спiву. У своему лиси пастору Левку Жабко-Потаповичу 1ван Огiенко пише: «Я Бiблii не читаю, а завжди сшваю 11, бо це Божа мова. Через це, скажемо, промови Господа в мене величною мовою, а то й мiрною».

Наведемо один приклад з перекладу Опенка: «Оце в врусалим ми йдемо, i первосвященикам i книжникам виданий буде Син Людський, i засудять на смерть Його, i поганам Його видадуть» (Мк. 10:33). У цьому реченш невиправдано вживаеться непрямий порядок слiв: обставина мiсця «в вру-салим» винесена перед пщметом, непрямi додатки «первосвященикам i книжникам» винесеш перед присудком «виданий буде», в присудку допомiжне слово «буде» винесено наперед, присудок «виданий буде» винесений перед 174 п1дметом «Син Людський», додатки «поганам» i «Його» винесено перед присудком «видадуть». Суцшьна 1нверс1я, характерна для перекладу Опенка, робить його нечитабельним.

У Новому ж перекладi в оповщних уривках вживаеться здебiлъшого прямий порядок сл1в, завдяки чому досягаеться легысть i природнiстъ читання: «Ось ми йдемо в врусалим, i Син Людський буде виданий первосвященикам i

71 Новий переклад ввангели на укра1нську мову // Р1дна мова. — 1936. — С. 375-376 [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: https://slovoproslovo.info/bibliya-ivana-ogiyenka-spogady-ochevydcziv-stvorennya-perekladu/

книжникам, i вони засудять Його на смерть i видадуть Його язичникам» (Мк. 10:33). Ми використовуемо такий порядок сл1в, який з одного боку природний для украшсько! мови, а з шшого — вщповщав би за смислом оригiналу.

З порядком ошв безпосередньо пов'язане таке явище як актуальне членування речення. Це членування речення за змютом на двi частини: на тему, тобто предмет мовлення, i на рему, тобто на те, що про нього говориться. Тема — це та частина речення, яка мютить вщому для мовщв шформацш. Вона ще називаеться даним, вщомим. Рема — це та частина, яка щось стверджуе про тему. Вона мютить нову, актуальну шформацш. Основним засобом §

£

актуального членування е порядок сл1в: тема розмщуеться на початку фрази,

а рема — в кшш, хоча школи може бути навпаки. Тема i рема можуть зб1гатися ^

о

з под1лом речення на групу п1дмета й групу присудка, але част1ше вони не ^ збiгаються. У такому випадку мае мiсце непрямий порядок слiв, який в ^ украшськш мовi е маркованим. ^

Наведемо приклад актуального членування речення з Нового Завпу. У Рим. 4:13 ап. Павло пише:

ш

о. ш с

«Бо не через Закон була дана Аврааму чи його нащадкам обпниця бути <

спадкоемцем св1ту, а через праведшсть в1д в1ри» (Попченко). ^

У цьому вiршi «не через Закон» — це тема, а «була дана... обггниця» — це рема. Вщповщно до мюця розташування теми в реченнi «не через Закон» стоиъ перед «була дана... обiтниця». Принагщно зазначимо, що в грецькому оригiналi маемо саме такий порядок атв. У Опенка ж тема i рема помшяш мiсцями:

«Бо обiтницю Авраамовi чи його насшню, що бути йому спадкоемцем свiту, дано не Законом, але праведшстю вiри».

Як бачимо, спочатку йде рема «обиницю... дано», а тшьки пот1м тема «не Законом», що порушуе актуальне членування речення i створюе неприродний порядок сл1в. Сл1д зазначити, що Опенко робить це всупереч грецькому порядку сшв. Вiн слiдуе за англшськими перекладами, у яких порядок ств граматикалiзований, тобто чiтко фiксований, причому робить це вш систематично. Це ще одна причина нечитабельноси цього перекладу.

2. Зв'язысть тексту

Для читабельноси потрiбно, щоб легко читалися не т1льки окремi речення, а й цший текст. Для цього необхщно правильно вибирати засоби зв'язноси м1ж реченнями. Речення в текст! можуть бути пов'язанi за допомогою сполучниыв, займеннишв, синонiмiв, повторiв ств, сп1льнокореневих слiв. Наведемо 175 приклад того, як сполучний засiб пов'язуе два речення в одне цше. В 1 Кор. 12:19-20 ап. Павло каже:

«Якби вс вони були одним членом, то де було бтшо? А так члешв багато, а тшо одне» (Попченко).

«А так» виражае одночасно протиставлення й наслщок, чим створюе смислову едшсть м1ж двома вiршами. Цього ми не бачимо в Опенка: «Якби вс одним членом були, то де тшо було б? Отож, тепер члешв багато, та тшо одне».

«Отож» виживаеться в приеднувальних конструкцiях i не виражае протиставлення, яке мютиться в грецькому текстi (уот 5е). Схожа ситуац1я спостерiгаетъся i в Синодальному перекладк

«А если бы все были одни член, то где было бы тело? Но теперь членов много, а тело одно». Хоча «но» й виражае протиставлення, наступне «теперь» привносить часовий компонент у простиставлення, i зв'язок м1ж вiршами не вщчуваеться. Отже, ^ у цих перекладах вщсутнш смисловий зв'язок м1ж вiршами, тому що «отож, оо тепер» i «но теперь» не пов'язують вiрш 20 з попередн1м вiршем.

Одним iз важливих засобiв зв'язку речень у текстi служить актуальне б членування речення. 1снуе два основнi типи сп]ввщношення тем у сусщшх ^ реченнях: послщовний, коли темою наступного речення е рема попереднього, i паралельний, коли одна й та сама тема повторюеться в декiлъкох реченнях. < Прикладом паралельного сп1вв1дношення тем у сусщнк реченнях може служити ^ ввре1в 11, де темою е повторюване слово «вгрою», яке сто1ть на початку вiрша: «В1рою Авель пришс Богу кращу жертву, шж Ка1н...» (11:4, Попченко); «В1рою Енох був перенесений, так що не побачив смерть..» (11:5, Попченко);

ш

_0

^ «В1рою Ной, отримавши застереження вщ Бога про ще небачене, з

¡2 благоговшням збудував ковчег для спасшня свого дому ..» (11:7, Попченко);

Оь

_0

«В1рою Авраам, коли був покликаний, послухався шти в мюце, яке мав отримати в спадщину..» (11:8, Попченко); § «В1рою вш поселився в обиованш земл1, як у чужш...» (11:9, Попченко)

^ 1 так дам.

¡^ ус1 ц1 твердження за характером позитивш, а в 11:6 мютиться негативне ^ твердження:

о"

"2 «А без в1ри догодити Богу неможливо...» (Попченко).

У ньому «а без в!ри» 5е лготеюд) так само сто1ть на початку речення.

сл1д зазначити, що в оригшал! в ус1х цих в!ршах маемо саме такий порядок сл1в. Проте Огiенко всупереч оригiналу ставить «без в1ри» п1сля дiеслова: «Догодити ж без в1ри не можна...», чим порушуе паралельне розташування тем у сусщтх реченнях i зменшуе зв'язн1сть, а в1дтак читабелънiстъ перекладу.

Прикладом послщовного спiввiдношення тем у сус1дн1х реченнях може служити Рим. 15:20-22, де ап. Павло пояснюе, чому в1н поки ще не вщвщав Рим:

«Причому я прагнув проповздувага ввангел^е не там, де 1м'я Христове було вже вщоме, щоб не будувати на чужих пщвалинах, а як написано: Кому 176 не звщалося про Нього, т1 побачать, 1 хто не чув, т1 зрозумшть. Саме це й перешкоджало мен багато раз^в прийти до вас» (Попченко).

«Саме це» (Дю ка!) у 15:22 е темою, яка вщсилае до причини неприходу в Рим, згадано! в попередтх вiршах: у рим1 вже була церква, а Павло хо-т1в проповщувати там, де ще не було в1руючих. У Турконяка ж смисловий зв'язок м1ж 15:22 i 15:20-21 повн1стю вщсутнш через те, що вш випустив 1з перекладу Дю ка!:

«До того ж намагався благовестите не там, де вже було вщоме 1м'я Христа, щоб не будувати на чужш основа, як 1 написано: Т1, кому не сповщено про

Нього, побачать, i тi, якi не почули, зрозумтть. Багато раз1в мет чинили перешкоди прийти до вас». Вщсуттсть зв'язност1 та почленованють тексту на незалежн смислов1 уривки е характерною особлив1стю перекладу Турконяка, що знижуе його читабельн1сть.

3. Передача поетичних особливостей бiблiйного тексту

Значна частина Старого Завиу написана в поетичнш форм1 1 для цього е певн причини. Псалми, наприклад, сп1валися в Храм1, а тсенш твори зазвичай мають поетичну форму. Присл1в'я Соломона е повчанням батька сину, а >5 в1ршов1 присл1в'я краще запам'ятовуються, н1ж прозов1. Але в поези е ще ^ одна важлива функц1я — естетична: вона приносить естетичне задоволення § читачу. Якщо Богу було угодно записати певш частини Писання в поетичнш форм1, то 11 необх1дно передати в переклад1. <

о.

ш

бврейська поез1я вщр1зняеться вщ укра!нсько!. Якщо для украшсько! поезп характерне силабо-тон1чне в1ршування, то для еврейсько'1 — паралел1зм. Тобто в еврейськш поезп нема рими й в1ршового розм1ру. З огляду на так! с; в!дм!нност! м1ж укра!нською ! еврейською поез!ею сам по соб! паралел!зм не вщчуватиметься укра!нським читачем як поез1я. Якщо при переклад! еврейсько! поезп залучити елементи укра!нського в!ршування, то це надасть тексту поетичност!. Такий прийом особливо важливий при переклад! вщомих в!рш!в, як! часто завчаються напам'ять. Один !з таких в!рш!в е Присл1в'я 4:23. В Ог!енка ! Турконяка в1н звучить кострубато, ! завчити його непросто: «Над усе, що лише стережеться, серце свое стережи, бо з нього походить життя» (Огiенко);

«Понад усе, що лише збериаеш, бережи свое серце, тому що з нього б'ють джерела життя» (Турконяк). При переклад! цього в!рша ми в!дчули, що його можна передати точно ! при цьому використати елементи силабо-тошчного в!ршування. Це надало йому певно! ритм!чност!, що сприяе кращому запам'ятовуванню:

«Бшьше за все бережи свое серце, бо з нього — джерела життя». Як видно, тут використано дактиль — трискладову стопу з наголосом на першому склад! (його схема така: — ~ ~ ). Для бшьшо! наочноси подамо цей в!рш з наголосами: «Бшьше за все бережи свое серце, бо з нього - джерела життя».

Пщсумовуючи, зазначимо, що в основ! Нового перекладу лежить чпко окрес-лена й науково обгрунтована методолог1я, яко! ми неухильно дотримувалися у процес! роботи. У цьому й полягае новизна й перевага цього перекладу. Принципи точносп, зрозумшосп й читабельноси згадан! в порядку 1х пр!- 177 оритетноси. У тих випадках, коли декшька принцип!в вступало в конфл1кт, перевага вщдавалася пр!оритетн1шому. Ми спод1ваемося, що переклад знайде свого читача як серед пастор!в, студент!в ! викладач!в сем!нар1й, так ! серед пересчних в!руючих. Зрозумшсть ! легкость у читанш робить цей Новий Зав!г особливо доступним для д!тей.

Р. S. У журнал! «Богословськ! роздуми» у № 19:1 (2021) опублжовано реценз1ю на Новий переклад Нового Завпу д-ра фшол. н. Д. Цолша. Замовити Нов! Зав!ти можна через ФБ https://www.facebook.com/Bible4ua або за тел. 093 154 6172 (\!Ьег).