Переклади Святого Письма українською мовою: «Коли б Господь сподобив підперти рідну мову Біблією» Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

Л1НА БОРОДИНСЬКА

о

-О

0

1

Переклади Святого Письма

УКРАШСЬКОЮ МОВОЮ

«Коли б Господь сподобив тдперти р1дну мову Б1бл1ею»

Анотацiя: У CTaTTi розглянуто iсторичнi аспекти перекладання Бiблii укрась шською мовою. Увагу зосереджено на перекладi Нового Заповiту Пилипа О Морачевського (Х1Х ст.) та чотирьох повних перекладах Святого Письма: П. < Кулша, I. Пулюя, I. Левицького (Х1Х ст.); I. Опенка; I. Хоменка (ХХ ст.) та — Р. Турконяка (XX—XXI ст.). Поява Бiблii украшською мовою була зумовлена ^ процесами нацюнально-кулкгурного та духовного вiдродження украшщв у рiзнi iсторичнi перюди. Кожен i3 перекладiв пройшов складний шлях до т- читача: перешкоди з боку держави, офiцiйноi' церкви, сусптьш катаклiзми, о тривалiсть виконання. Автор акцентуе на подвижницькiй ролi перекладачiв 0- i тих, хто сприяв 1хнш працi, у появi Бiблii украшською мовою. Переклади "2 Грунтувалися на здобутках лггературно! мови i збагачували li новотворами. У перекладацькш дiяльностi взяли участь представники рiзних конфесiй.

Ключовi слова: Бiблiя, переклад, украшська мова, П. Кулш, I. Пулюй, I. Огieнко, I. Хоменко, Р. Турконяк.

Abstract: The historical aspects of translating the Bible into Ukrainian are presented in the article. The attention is focused on the translation of the New Testament by Philip Morachevskyi (XIX century) and four complete translations of the Holy Scriptures: P. Kulish, I. Puliui, I. Levitskyi (XIX century); I. Ogienko; I. Khomenko (XX century) and R. Turkoniak (XX-XXI centuries). The appearance of the Bible in the Ukrainian language was due to the processes of national, cultural and spiritual revival of Ukrainians in different historical periods. Each of the translations has passed a difficult path to the reader: obstacles from the state, from the official church, social problems, long-term process of translation. The author emphasizes the sacrificial role of translators and those who contributed to their work in the appearance of the Bible in Ukrainian. Translations were based on the achievements of literary language and enriched it with new words. Representatives of various denominations took part in the translation activity.

Keywords: Bible, translation, Ukrainian language, P. Kulish, I. Puliui, I. Ogienko; I. Khomenko, R. Turkoniak.

Бородинська Лта, кандидат iсторичний наук, доцент, перекладач i лте-ратурний редактор, автор книг i багатьох статей з iсторiiевангельського руху на Захiднiй УкраЫ (Пене, Украта). ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4727-7720

216

Нацюнально-культурне вщродження украшц^в у Х1Х ст. позначилося формуванням украшсько! самосвiдомостi, що вщбувалося завдяки етно-графiчним, фольклорним та iсторичним вщкриттям i тогочасним суспкьним зм1нам. Невщ'емною ознакою цього процесу стало також витворення на основi живого народного мовлення украшсько! литературно! мови. Апогеем 11 розквиу, на думку багатьох письменниюв та мовознавщв, е вироблення § «високого» сакрального стилю. Мовний розвиток i демократичнi тенденцп о тогочасного сусптьства, прагнення до просвiти рiзних верств населення д> викликали потребу перекладу укра1нською лiтературною мовою найбтьшо! § духовно! цшносл — Бiблii. о

Окремi частини зi Святого Письма перекладали Маркин Шашкевич, Антiн Кобилянський, Олександр Бачинський, Ярослав Левицький, Володимир Александров у Галичинi, що перебувала складi мперп Габсбургiв. Бiльшiсть iз названих були священниками 1 мали Грунтовну богословську осв1ту. У Наддншрянськш Укра!ш iнiдiювала ^ здшснювала переклади б16л11 укра- ¡5 1нською мовою у Х1Х ст. здебтьшого штелпенцш часто не просто без о допомоги церкви, а й всупереч перешкодам з и боку. Частини б^блшного § тексту переклали Михайло Максимович та Григорий Квитка.

о

о ш я

«Не может быть допущен к печатанию» Переклад Нового Заповiту Пилипа Морачевського

♦ Перв^стком перекладу Нового Заповпу та Псалмов стала прадя Пилипа Морачевського (1806—1879 рр.) — укра1нського письменника, педагога та о. перекладача. Вш усвщомлював, що вщдалена вщ украшсько! мови дерков-нослов'янська, особливо и росшська вимова, запроваджена Катериною II, не дае можливосп простим укра!ндям зрозушти бодай основи 616л1йного вчення. У лисп до петербурзького митрополита 1сидора П. Морачевський писав: «Тексти Святого Письма, перекладеш укра!нською мовою, принесли б велику користь у поширенш освети серед укра!нського народу, особливо тепер, на початку 60-х рр. XIX ст., у перюд швидкого поширення освети национальною мовою, оскшьки у початкових недтьних та стьських школах слугували б пособниками для навчання тощо. А переклад евангельського вчення зрозумлою родною мовою сприяв би змщненню в1ри та морали серед народу»[1]. Почав перекладати 616л1йн1 тексти в1н ще пщ час педагогично! роботи. А пшовши у вщставку з посади инспектора Нлжинського лщею 1859 р., 217 присвятив перекладацькш справа весь свш час.

1860 р. П. Морачевський переклав бвангелп, а 1863 р. — Д!1 Апостолов, послання та Апокалипсис. Перекладач дотримувався переважно церков-нослов'янського тексту, але зважав також на шмецький, французький,

[1] Гнатенко Л. Псалтир у перекладi П. Морачевського: до ютори створення та видання. Науковий потендiал славiстики: юторичш здобутки та тенденци розвитку: тези доповщей Мiжнар. наук. конф. до Дня слов'янсько! писемностi i культури (Ки!в, 21 травня 2015 р.). Ки1в, 2015. С. 195-196.

ш

S

ш ш

о ^

о ш

CL

О

О

CL

Т

О

о с^

о" со

218

Пилип Морачевський (1806-1879 рр.)

латинськии та польськии переклади Святого Письма. Хоч переклад не е абсолютно точним вщгворенням ори-гшалу, а проте дв1ч1 отримав високу оцшку вчених за яьасну стшастику Зокрема, Павло Житецький заува-жував, що перекладач мав глибоке вщчуття народно! мови, 1 втшив у свош пращ «псиачну матер ¡ю мало-росшсько! мови та властив 1 ш зворо-ти, Г! звича! та традицп». 1сторик та письменник, Орест Левицький, на-голошував, що мова перекладу «позитивно зачаровуе своею простотою та якоюсь задушевшстю, гармоншною з духом €вангел1я... Деяьа конструкцп настшьки вдал1, що р1вних за силою, точшстю й колоритшстю мови нам не випадало знаходити в жодному з

»и

вщомих переклад1в»[-

Восени 1860 р. П. Морачевський надюлав рукопис ввангелш в1д Матв1я та 1вана митрополиту 1сидору, з яким був особисто знайомий. Перекладач спод1вався в1д нього п1дтримки у виданш. Однак Свят1йший синод не дозволив публжащю перекладу. Невдовз1 автор отримав вщповщь митрополита: «Перевод Евангелий, сделанный Вами или другим кем-либо, не может быть допущен к печатанию»[3]. Такий категоричний вердикт мй пщкосити наполеглив1сть перекладача. Але П. Морачевський продовжив працю 1 за два роки надюлав переклад ввангелш до 1мператорсько! академГ! наук у Петербурзт Рецензуючи його, академии I. Срезневський, О. Н1к1тенко, О. Востоков, шдсумували: «€вангел1е, перекладене малоросшською мовою П. Морачевським, е у великш м1р1 знаменною працею, як 1з науково-фь лолог1чного погляду, так 1 з релйшно-морального... Як1сть, характер сл1в 1 як1сть словосполучень укра!нських нще не спотворюе ан1 суп, ан1 зм1сту думок...»[4].

Попри схвалення Академ1! наук, 20 червня 1863 р. Святшший синод вдру-ге заборонив видавати Чотириевангелш укра!нською мовою[5]. Це було зумовлене 1мперською полпикою щодо укра!нц1в, адже за мюяць п1сля цього став чинним Валуевський циркуляр — таемне розпорядження про

[2] Ботвин Т. М. Украшсьт переклади Б1блИ Х1Х—ХХ стол1ть: лшгвокультуролопч-ний аспект: дис. ... доктора фтософи в галуз1 гуман1тарних наук 3i спец1альност1 035 ф1лолог1я. Дрогобич, Терношль, 2020. 198 с. С. 52.

[3] Науменко В. Ф. Морачевский и его литературная деятельность. Киевская старина. Т. 79. Кит, 1902. Декабрь. С. 459-479.

[4] Ботвин Т. М. Украшсьы переклади Б1блИ Х1Х-ХХ столпъ... С. 50.

[5] 6вангел1е — переклад Пилипа Семеновича Морачевського. URL: https://parafia. org.ua/biblioteka/unikalni-rukopysy/jevanhelije-morachevskoho/vstup_m/

заборону друкувати релiгiйну та начальну лггературу украшською мовою. Окр1м того, Новий Заповгг рос1йською мовою вийшов лише 1862 р., а Бiблiя цтком — аж 1876 р. Церковш ieрархи, як i чиновники вважали, що цього для украшщв досить.

Двiчi отримавши вщмову, перекладач все одно наполегливо працював i даль д

1864 р. в1н взявся за переклад Псалмiв, який завершив 15 травня 1865 р. §

Розумшчи, що в умовах антиукрашсько! iмперськоl полiтики йому не §

вдасться опублжувати свою працю i сподiваючись, що переклади Нового 2

Заповпу i Псалм1в таки колись побачать свщ П. Морачевський у травш 1965 ^

р. надюлав рукописи до Академп наук у Петербурзi на тимчасове зберiгання ^

в академiчнiй бiблiотецi. Але до бiблiотеки вони так i не потрапили. Лише ЗЕ

через 35 рок!в було виявлено i передано до бiблiотеки окремi тексти, як! >

згодом i побачать свiт[6]. ^

о

Отже, через 46 рок!в пiсля здiйснення та 27 роклв пiсля смертi автора пере- ^

кладу частину його пращ було оприлюднено. 1905 р., пщ впливом револю- £

ц1йних подш у Рос1йськ1й мперп та тсля чергового рецензування перекладу °

бвангелш в Академп наук було ухвалено р1шення видати чотири бвангелп т

перекладу П. Морачевського з паралельним церковнослов'янським текстом: ^

вщ Матвк — 1906 р. вщ Марка — 1907 р. вщ Луки — 1908 р., вщ 1вана — 1911 р. §

За десять рок!в пiсля цього у Львовi вийшла Чотириевангел1я ц1лком i без ш

церковнослов'янських текстiв. Шсля Друго'1 свггово! вiйни були здайснеш ^

видання у Канад та США. В УкраМ чотири бвангелп перекладу Ш. Мора- ^

чевського побачили свгг аж 2011 р., а Шсалми — 2015 р. А проте це — не ^

автентичний текст Ш. Морачевського, а вщредагований архиепископом §

Шарфешем Левицьким, що, як стверджують вченi, поиршило ститстику &

авторсько! працi перекладача. У сво'1х богослужшнях цей текст використо- «

вувала Украшська автокефальна православна церква, а також украшська ^ дiаспора.

«Бiблiя держить мене на свтi...» Переклад Бiблií Пантелеймона Кугаша, 1вана Пулюя, 1вана Левицького

♦ Перший повний переклад б!6лп почав робити Пантелеймон Кул1ш (1819—1897 рр.) — украшський письменник, мовознавець, перекладач, фольклорист i етнограф, редактор i видавець. П. Кулш вважав, що сила 219 слова потужшша вщ сили полггики чи збро'1. В1н говорив сво'м побратимам у Кирило-Мефодпвському товариствi: «Дтом нашим нехай би була щира праця над освггою самих себе i 1нших. Занедбайте полггику. Сам собою на-стане час, що вщ нашого слова упадуть стши ерихонськЫ7]. Надаючи тако'1 ваги слову, П. Кулш систематично працював над удосконалення украш-

[6] Гнатенко Л. Псалтир у переклад1 П. Морачевського.

[7] Шулюй-Кулiш. Подвижники наци. За заг. ред. В. Шендеровського. Кш'в: Рада, 1997. 287 с., С. 87.

ш

сько! лГтературно! мови загалом. Одним i3 його завдань було витворення високого стилю, важливою складовою якого був бiблiйний стиль[8], пошук таких мовних ресурс1в, як! могли б виразити якомога виразнгше, яскравiше i гаpмонiйнiшe висок1 духовн1 1стини. Саме мовний, а не просв!гницький чи богословський аспекти, переважав у пращ перекладача. 1ван Пулюй п1зн1ше писав: «бралися ми з пок1йним другом Кулгшем до д1ла з думкою вибороти для погорджено! "хлопсько! мови" почесне мюце найперше в церкш i на амвон1, а потгм ще й у науцг»[9]. Вчений бвген Нахл1к писав про задуми П. Кул1ша:

«Повний украшський переклад БГблГ1 мав би, на його переконання, пГд-нести в очах нашого народу авторитет piдного слова, як придатного для культурного поступу, задоволення найвищих духовних потреб i дав би змогу перед уам християнським cвiтом заявити про юнування окремого

оз украшського народу зi своею самобутньою мовою»[10].

о

о 1дея перекладу Б1блГ1 у П. Кул1ша визр1ла ще у середин 60-х рок1в Х1Х ст. ш Працюючи у Варшаву вгн 1967 р. переклав i наступного року видав у львгв-с ському журналГ «Правда» двГ пГснГ Мойсея (Вихгд, 25; Повторення Закону, § 32). Аби мати доступ до джерел Г можливГсть вивчити еврейську та грецьку о мови, перекладач 1868 р. пере!хав до Венецп. Результатом кропГтко! пращ стали «П'ять книг МусГевих» та Книга Йова, якГ вийшли 1869 р. додатком до журналу «Правда». 1871 р у ВГднГ П. КулГш власним коштом видав «Псалтир або Книгу хвали Божо!». ЦГ переклади вгн виконував переважно з церков-о нослов'янського тексту. Наступним етапом був переклад Нового Заповгту.

Порухати справу перекладу г видання БгблГ! без необхгдно! матергально! бази г в умовах ворожо! росгйсько! полгтики було вкрай важко. Перекладач почав налагоджувати контакти з Британським г закордонним бгблгйним товариством, умовою якого було здгйснення достеменного перекладу з мов ориггналу. Першг напрацювання П. Кулгша у перекладг бвангелгй от-римали негативну рецензгю, бо виявилися вщдаленими вгд ориггнального тексту, фактично, за словами рецензента Франца Мгклошича, пересшвами. Тож далг для перекладу Нового Заповгту П. Кулгш взяв за основу Novum Testamentum Graece (1866).

1871 р., пере!хавши до Вгдня, П. Кул1ш почав заново працювати над перекладом. Тут йому на допомогу прийшов випускник Греко-католицько! духовно! семгнарц, студент фгзичного факультету Вгденського ун1верситету, у майбутньому видатний учений у галузг фгзики та електротехнгки, 1ван Пулюй (1845—1918 рр.). Знаючи давнг мови — латину, грецьку, еврейську, маючи

о

т

220

[8] «Гарячий КулГш» в дзеркалГ сучасних дослГджень. ПрезентацГя книжки АндрГя Да-ниленка. From the Bible to Shakespeare. Pantelejmon Kulis (1819 — 1897) and the Formation of Literary Ukrainian (Boston: Academic Studies Press, 2016). Часопис Р1Ч. URL: https:// chasopys-rich.com.ua/2016/12/24/danylenko-kulish/

[9] Шендеровський В. Перший повний украшський переклад БГблп. ДивосвГт Ку-лшевого слова: матерГали лГт.-краезнав. конф., м. Шостка, 28 трав. 2012 р. Шостка. 2012. С. 19.

[10] НахлГк 6. БГблГя в перекладах Пантелеймона КулГша. Roczniki humanistyczne. Tom XLIV, zeszyt 7. 1996. S. 133-134.

Пантелеймон Кулш (1819-1897 рр.)

перекладацькии досвщ, bih активно долучився до роботи над перекладом Нового Заповпу. Перекладач1в чека-ла наполеглива i виснажлива праця. Починаючи з лютого 1871р., писав I. Пулюй, «робили ми сеИ переклад бтьше як см м1сяц1в, день в день вщ рання аж до п1знё1 ноч1. Над иншими словами думали ми тиждш, м1сяц1, поки р1шились Иого приняти»[И]. Про-цес перекладу вчений описував так: «Кул1ш наперед списував усе, що я перекладав i3 грецько! мови, дбаючи 61льше про докладтстъ, як про красу слова. Напосл1 пор1внювали ми цей переклад з церковнослов'янським, рос1Иським, польським, сербським, н1мецьким, латинським, англшським i французьким. Впевнивши таким чином у в1рности нашого перекладу, робили ми послщню редакщю крас-номовну».

Чотири бвангелп окремими книжками вийшли друком у Вщш 1871 р. Не дочекавшись, вочевидь, в1дпов1д1 в1д б1блшного товариства, П. Кулш видав !х власним коштом.

Намагаючись надрукувати НовиИ Заповгт ц1лком, перекладач1 стикнулися з двома проблемами: вщсуттстю фшансування та складтстю поширення. До 1877 р. рукопис був у М. Драгоманова, якиИ безрезультатно намагав-ся знаИти кошти на Иого ц1л1сне видання. Наступт три роки I. ПулюИ разом з I. Бшозерським виконували редакщю, i зрештою сп1льними фшансовими зусиллями у жовтн1 1880 р. у Львов1 видали «Святе Письмо Нового Завгту. Мовою русько-украшською переклали вкут П. А. Кул1ш i д-р. 1ван ПулюИ. В1день 1871. Печатано у Львов1 в друкарн1 Товариства 1мени Т. Шевченка, 1880».

До перекладу Нового Заповпу галичани, особливо духовенство, поставилися скептично, що утруднювало поширення Книги. Окр1м того, ще до виходу накладу I. ПулюИ безрезультатно намагався опублшувати анонс про видання Нового Заповпу у галицькш газеп «Дто». Редакц1я вщмовила Иому, оск^ки у переклад! вживався фонетичниИ, а не застаршиИ етимолог1чниИ правопис. Принагщно зауважимо, що правопис першого перекладу Святого Письма Грунтувався на так званш «кул1ш1вц1» — систем! написання, яку розробив у 50-х роках XIX ст. П. Кул1ш для сво!х твор1в. Вщповщно до «кул1ш1вки», написання слова вщповщае Иого лпературнш вимов1. Ус1 наступн1 право-

[11] Фар1он I. Д. Листи !вана Пулюя як джерело ютори перекладу Б1блй'. НауковиИ в1сник Чершвецького ун1верситету. Романо-слов'янсъкиИ дискурс. 2016. Вип. 769. С. 56-61. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvchu_rsd_2016_769_14

Q о ш о

Q о

.а

о

£ >

<

.а

о

с

е

о н ее ш

о

«

о d о ш я

221

ш ^

ш со о

о со

о.

о

о

о.

3-

о

о с^

о" со

222

Пантелеймон Кулш с дружиною Ганною Барвiнок, 1877 р.

писи, як i сучасний, Грунтуються саме на «кул1ш1вщ», а 1ван Ог1енко справедливо назвав П. Кулiша «батьком украшського правопису». I. Пулюй, редагуючи Святе Письмо на початку ХХ ст., використав «желехiвку» — правопис, розроблений €. Желехiвським на основi «кул1ш1вки».

Труднощ1 розповсюдження Нового За-пов1ту змусили перекладач1в 1886 р. про-дати права на переклад Британському 1 закордонному б1бл1йному товариству або, як назвав його тод1 I. Пулюй, «бри-танам торганчам». Осыльки для автор1в перекладу справа була не «дком спекуля-цп лавочно1, а д1лом патр1отизму», вони погодилися на низьку ц1ну, запропоно-вану товариством. Та це зрушило справу — Новий Запов1т до 1913 р. мав в1с1м перевидань.

На початку 70-х рок1в XIX ст. П. Кул1ш взявся за переклад Старого Запо-в1ту. У нього вже були напрацювання, та ця робота не в1дпов1дала вимогам б1бл1йного товариства, тому письменник почав заново перекладати Старий Запов1т на основ1 масоретського тексту. Роботу в1н продовжив уже у своему хутор1 Мотрошвщ на Черн1г1вщин1. Саме тут 1 згор1в рукопис перекладено! частини Старого Заповпу. € верс1я, що частина майна письменника та його рукописи, серед яких 1 переклад книг Старого Заповиу, згор1ли у пожеж1, 1мов1рно, нав1ть пщпал1, що трапилася на хутор1 1885 р. €. Нахл1к стверджуе, що чутка про втрату рукопису у ц1й пожеж1 походить в1д самого П. Кул1ша. Насправд1 рукопис в1н спалив власноруч, можливо, п1д впливом критики та спротиву, з яким стикався у робот1 над перекладом. 1878 р. у лист1 до I. Пулюя перекладач писав: «Я спалив Старий Зав1т й через те ще, що не так треба було його перетовкмачувати, а таки прост1сенько з Лютера, по троху зазираючи в православне»[12].

Вщтод1 1 аж до смерт1 П. Кул1ш вщновлював переклад Старого Запов1ту, не встигши перекласти окрем1 книги. Водночас у П. Кул1ш1 перемагав письменник, тому т1 сво! творч1 пориви, як1 не м1г вттити у науковому переклад1, бо того не дозволяла методолопя, в1н реал1зував в «Устихотворенш Б1блп», яка дос1 лишаеться у рукопись 1895 р., незадовго до смерт1, очевидно втра-чаючи сили, й усвщомлюючи, що праця обмежена життевим часом, писав до С. Носа: «I в мене душа не з лопуцька[13], — хоче того, що й людська, се е спасення душ1, да поки що й тта... От я й бачу, що Б1бл1я держить мене на

[12] П. Кушш, Лист до I. Пулюя, Париж, 4 грудня 1878. П. О. Кул1ш (матер1яли 1 роз-в1дки). Частина II, п1д ред. К. Студинського. Льв1в, 1930. С. 40.

[13] Душа не з лопуцька (фразеолопзм) — хтось не байдужий до чогось; лопуцьок — молода, соковита !ст1вна стеблина деяких рослин.

свт краще добро! горiлки оковито!, та й роблю переклад щодень Божий». А тзшше до того самого адресата: «Коли б Господь сподобив пщперти рщну мову Бiблieю, цей переклад i менi самому наука»[14].

Не можемо оминути увагою важливу роль, яку вiдiграла дружина П. Кушша, Олек-сандра (псевдонiм — Ганна Барвшок) у збереженнi рукопису подальшш працi над перекладом i в поширеннi виданого Святого Письма. Вона з надзвичайною шаною i навiть пieтетом ставилася до пращ чоловгка. О. Кулiш писала: «Я залишила бали, ви!з-ди, ефекти. I для мене кращий концерт був шелестшня його паперу, скрип його пера. А якщо вш пот1шить ще мое життя читан-ням — оповщдю широких свогх пiзнань, то я зовс]м щаслива i про безбарвне життя нжоли не жалкувала»[15]. Пiсля смери переклада-

1ван Пулюй (1845-1918 рр.) наприкшщ життя.

ча саме О Кулш подбала про найцiннiший спадок чолов1ка.

Вдова П. Кулiша передала незавершений переклад разом з шшими мате-рiалами у колекцiю помщика i мецената Василя Тарновського, де единий примiрник рукопису перебував до 1901 р. Водночас бiблiйне товариство домовилося з письменником 1ваном Левицьким (лiтературний псевдон1м — 1ван Нечуй-Левицький, 1838—1918 рр.) про виконання перекладу книг, яких бракувало. За три роки вш переклав I i II книги Хрон1к, книги Ездри, Нееми, Естер i Даншла. Хоча письменник i знав давнi мови, фах1вщ ствер-джують, що вш орiентувався переважно на рос1йський i церковнослов'ян-ський тексти Бiблii. I. Пулюй виконав переклад Псалмiв. Хоча ще 1898 р. вш сподiвався, що О. Кулiш таки знайде чоловтв рукопис перекладу цiе'i книги, який I. Пулюй общяв видати власним коштом[16].

Далi в1дбувалася подготовка до друку всiеi Бiблii украшською мовою та переговори з бiблiйним товариством. 1901 р. воно викупило права на переклад за 10 тис. корон (10 рiчних заробнних плат учителя) i общяло видати Святе Письмо за рш[17]. Та редакторська праця забрала трохи бшьше часу. Оск1льки над перекладом працювали рiзнi люди, необхщно було ушфжу-вати правопис, виправити неточносп. За редакторську справу безоплатно взявся I. Пулюй. До коректи долучився пращвник бiблiйного товариства, священник Олексш Слюсарчук.

[14] Нахл1к 6. Б1бл1я в перекладах Пантелеймона Кушша.

[15] Пулюй-Кул1ш. Подвижники нацй'. ... С. 28.

[16] Фар1он I. Д. Листи Лвана Пулюя як джерело 1сторй' перекладу Б1блй'.

[17] Там само; Бучик О. Грош1 старого Станиславова. Sotka.Life. 16.09.2019 URL: https:// sotka.life/hroshi-staroho-stanyslavova/

Q о m О

Q о

.а

0

1

£ >

< -Q

о s

IZ

£ о

H CK

m

о

«

о d о Ш я

223

ш ^

ш со

о ^

о со

о.

о

о

о.

т

о

о с^

о" со

224

Перший повний переклад Бгблп побачив св1т наприкшщ 1903 р. у ВГдн1 п1д заголовком: «Святе Письмо Старого 1 Нового Завету. Переклад П. О. Кул1ша, I. С. Левицького 1 I. Пулюя. ВГдень, 1903».

Здавалося, на цьому митарства першо! укра!нсько! Бгблп устшно завершувалися. Та ба, дал1 перед нею простягався нелегкий шлях до читача. Безперешкодно Святе Письмо поширювалося лише на зах1дноукра!нських землях, поде-куди натикаючись на критику Гнте-лГгенцп та духовенства. У Наддш-прянську Укра!ну, на батькгвщину двох автор!в перекладу за Емським рУкопис «устихотворено1 Шбли» указом було заборонено ввозити Пантелеймона Ку.лша. будь-яку укра!нську л1тературу.

Тому Б1бл1ю I. Пулюй переслав Ганн1 Барвгнок у досить незвичний спос1б — у скриньщ з т1стечками, в якТй було подвГйне дно.

«Сором, великий сором для сьвято! Россп, — писав I. Пулюй, — що в ХХ-тому столгт мус!ли люде тайкома, як злодП, переправляти слово Боже через границю!... Плюгаво й думати про так1 безглузд1, нелюдсьы, безсоромн 1 варварсьы порядки то1 свято! Россп»[18].

Аби домогтися поширення Б1бл1! укра!нською мовою в РосГйськш iмперi!, I. Пулюй звертався до вщдту у справах друку в Росп, до члена Державно! Ради, директора Ыператорсько! публично! бгблютеки, дГйсного тайного рад-ника Кобеко у Петербурз1, а саме Святе Письмо надсилав до Петербурзько! академГ! наук та ун1верситетських б1бл1отек у Рос1![19].

Над можливостями розповсюдження Б1бл1! працювала 1 О. Кул1ш. Вона просила пщтримки в Гмператрищ Марп Федор1вни, «Благод1йного товари-ства з видання загальнокорисних та дешевих книг» у Петербурз1. Останне

1905 р. звернулося до Синоду з проханням надати укра!нцям право мати Б1бл1ю укра!нською мовою. Отримавши вГдмову, голова благодгйного то-вариства Петро Стебницький звернувся за пГдтримкою до Академп наук. Аби посилити вплив на Синод вгн залучив 1 громадських дГячгв. Зокрема,

1906 р. написав лист €. Чикаленку:

«Отже, тепер щодо Святого Письма зостався самий страшний противник — Синод, якого навГть Академ1я, не вважаючи на сильних заступник1в, яких вона мае, бо!ться не подужати... Отже, Вам тепер завдання: вжити

[18] Пулюй ¡ван (1845-1918). Листи. ТернопГль: Воля, 2007. 544 с. С. 252.

[19] Фарюн I. Д. Листи !вана Пулюя як джерело юторГ! перекладу Б1бли.

Вщкриття мемор1альш1 таблиц1 на будинку, де мешкали 1ван Пулюй та Пантелеймон Кулш.

В1день, Австр1я, 1927 р.

всх важливих засоб1в, щоб до Синоду було послано илька прохань, та не вщ окремих ос1б, а... в1д ц1лих груп, — а ще краще в1д селян... хоч якийсь голос народу — бо окремим проханням Синод вщповкть те саме, що в1дпов1в Кушшис1 1 Пулюю. I ще увага: по зм1сту треба так, щоб прохання говорило не про Морачевського, а про Б1бл1ю Кул1ша...»[20].

Про отр православно! церкви укра!нському перекладу Б1блп знали пере-кладач1 ще на початку свое! пращ. 1878 р. П. Кул1ш писав О. Гатцуку: «Не релшя, а словесшсть у мене на думщ». Пщ рел1г1ею перекладач розум1в рос1йську православну церкву, яка чинила ошр усьому укра!нському. Дал1 письменник пояснював:

«Слово наше матиме якийсь ужиток з мого перекладу, а до релш! поки що нема йому дла. Нехай вона пропов1дуеться тими, що «мають власть», по-свойому, не знаючи шшо! «власти», котрою дивував народ Ксус. Колись, як 1 слщ нашого життя зникне, може, й релтя коли об1преться на розумну, правдиву екзегетику, в1зьме з мое! пращ свою долю вжитку»[21].

Свое ставлення до заборон друкувати 1 поширювати Святе Письмо укра-!нською мовою висловив 1 I. Пулюй:

«Перекладаючи сьвяте Письмо, я школи не оглядався на Арх1ере!в, н! на православних, н! на католицьких. [...] Ваш1 Арх1ере! держать ключ1 розум1ння п1д полою, 1 сам1 не вв1ходять до царства небесного 1 людей туди не пускають. Дозволять вони тод1 сьв[яте] Письмо на укра1нськ1й мов1, як будуть мус1ли дозволити, а буде се тощ, коли н1хто не питатиме 1х, як 1 всюди по сьвт не питають»[22].

[20] бвген Чикаленко. Петро Стебницький. Листування. 1901—1922 роки. Ки!в: Тем-пора, 2008. С. 34-35.

[21] Нахл1к 6. Б1бл1я в перекладах Пантелеймона Кушша. S. 134.

[22] Пулюй 1ван (1845-1918). Листи. Терноп1ль: Воля, 2007. 544 с. С. 191.

^

о со

О ^

о

.о

0

1

£ >

< -О

о ^

с

е

о н ее со

о

ш о. ш с

Я

о £1 о ш я

225

ш ^

ш со о

о со

о.

о

о

о.

3-

о

о с^

о" со

226

Реверс монети номшалом 2 гривш, випущено! Нацiональним банком Украши до 200-рiччя вiд дня народження Пантелеймона Кулша, 2019 р.

Реверс монети номшалом 5 гривень, випущено! Нацюнальним банком Укра!ни до 165-ТО1 рiчницi вщ дня народження 1вана Пулюя, 2010 р.

Зрештою, I. Пулюй 1905 р. звернувся навпъ до японського генерала Ной, у котрого просив дозволити поширювати Бiблiю серед украшських поло-нених, яй потрапили до Японп внаслщок росшсько-японсько! вiйни. На диво, лише вщ нього вiн отримав позитивну вщповщь.

Водночас, як згадував Левко Жабко-Потапович,

«Б1бл1я Кулша» потрапляла в Росшську 1мпер1ю нелегально: «У дом1 мого батька ще в 90-х 1 в 900-х роках збиралися православш (за конфеаею офщшною) св1дом1 украшщ та насолоджувалися читанням т1е! Б1блИ. Через «зелений кордон» (за допомогою надзбручанських жидюв) та Б1бл1я прол1зала в украшсьы доми та родини, де й читалася з захоплен-ням православними»[23].

Окр1м того, I. Пулюй i далi працював над редакцieю текст1в Старого i Нового Заповшв, оск1льки вже тсля виходу БiблГi у свiт виявив там «багацько недогляду i недокладностей». Корекцieю тексту займався М. Павлик. Вщ-редагований текст вийшов 1909 р. в Берлш1 в англшсько-украшському виданнi Нового Заповiту, призначеному для украшських ем1грант1в. Святе Письмо перекладу П. Кулша, I. Пулюя та I. Левицького було перевидане 1912 р. у В1дш, 1921 i 1930 рр. у Берлiнi, 1947 р. в Нью-Йорку та Лондош. В Укра'М цей переклад вперше було опублшовано лише 2000 р.

Переклад та редагування першо! украшсько! Б1блп тривав майже сорок роыв у час стр1мкого розвитку украшсько! лггературно! мови. Завданням авторiв було вироблення в мовi високого сакрального стилю i водночас передаван-ня бiблiйного тексту живою украшською мовою. На думку А. Даниленка, П. Кулш досягав цього, запозичуючи польсьы, церковнослов'янськ1, шо-

[23] Брехуненко В., Стародуб А. Молимося, щоб «допсншг скiнчити велику та благо-словенну працю...» (Листування митрополита Iларiсна (Опенка) та пастора Левка Жаб-ко-Потаповича). Пам'ятки: архесграфiчний щсрiчник. Ки!в: Держкомармв Украши; УНДТАСД. 2007. Т. 7. С. 341-350.

дi росшсьи форми. А ще визначальним мовним принципом П. Кулiша вш вважае багаторегiональнiсть: «Кулш був одним iз перших, хто прагнув вводити до нового стандарту лггературно'1 мови форми, яй вживаються в рiзних реПонах Укра1ни, передуем у Галичиш»[24]. Чи не найбтьшим стилiстичним недолжом цього перекладу вважають саме надмiр галицьких сл1в, при-писуючи 1х появу галичанину I. Пулюевь Однак i сам П. Кул1ш застосовував галицьы форми, якщо вважав 1х кращими. I. Пулюй писав удовi П. Кул1ша 1908 р.:

«Перекладаючи сьв[яте] Письмо вкут з Кул1шем 1870-го року поставили ми соб1 за ц1ль, покласти основу для спшьно1 л1тературно1 мови 1 для широко! просьвь ти нашого народа на Укра1т ! в Галичин1. Кул1ш рад1в, коли шод1 почув в!д мене яке галицьке слово, що вже не вживаеть ся на УкраМ, для нього були галицьк1 д1ялекти таю ж дороп, як для мене укра1нськЬ>[25].

Перший переклад Святого Письма е прикладом раннього етапу формування украшсько! богословсько'1 термiнологii. Автори подекуди використовували просторiччя, арха1зми, украiнiзовували бiблiйнi iмена вживали слова на позначення суто укра1нських явищ. Iнодi в текста заради стилютичного колориту вжито церковнослов'яшзми, наявнiсть яких I. Пулюй пояснював поступкою «з уваги на релшйне почутте нашого народа», якому вщоме зна-чення тих ошв. До того ж, за тривалий час роботи та пщготовки перекладу до видання його мова дещо застарта i вже вiдрiзнялася вщ живого мовлення.

Критично оцiнюючи перший переклад Бiблii укра1нською мовою, I. Опенко таки визнавав, що «Кул1ш, Пулюй... дали нам дуже гарт переклади Святого Письма на щиро-народну укра1нську мову»[26].

1ван Нечуй-Левицький (1838-1918 рр.)

2 о ш о

о

.а

О

£ >

<

.а

О

с

£ о н ее со о

о £1 о ш я

«Рiдна мова — то основный родючий грунт кожног вiри» Переклад Бiблií 1вана Опенка

♦ Боротьба за нащональне вщродження на початку ХХ ст. торкнулася безпосередньо i церкви, що найяскравiше виявилося у православ'1, а також позначилося i на протестантизмi. Укра1тзацш усього релшйного життя, i богослужiння зокрема, неминуче загострила потребу у бiблiйному текси актуальною лiтературною мовою. !ван Огiенко (1882—1972 рр.), який перебував

227

[24] «Гарячий Кулiш» в дзеркалi сучасних дослiджень.

[251 Пулюй ¡ван (1845-1918). Листи. Тернопiль: Воля, 2007. 544 с. С. 420.

[26] Тимошик М. Iсторiя видавничо1 справи: Пiдручник. Ки1в: Наша культура i наука, 2003. С. 278.

у самому вир1 нащетворчих под1и, як нгхто 1ншии розум1в цю надзвичаино важливу для духовного формування укра!нц!в умову. Пол1тичниИ, громад-ськиИ та церковниИ д1яч, мовознавець та 1сторик, письменник 1 педагог, ще 1918 р. вш став сп1врозробником першого академ1чного правопису в Укра-!ш, а згодом, на посад1 мшстра народно! осв1ти затвердив Иого офщшно.

Усв1домлюючи мову як один 1з нар1жних камен1в формування люди-ни I. Опенко написав працю «Наука про рщномовт обов'язки», в якш важливу роль в утвердженн1 рщно! мови надав с1м'!, церкв1 та школк

«Кожна в1ра мщшше зв'язана з рщною мовою народу, бо рщна мова — то основний родючий Грунт кожно! в1ри. Рщна мова — шлях до Бога... ^ Народ, що слухае Служби Бож в нерщнш Иому мов1, иод1бний до в'язня,

^ що любуеться свпом Божим через в'язничш Грати... Церковт проповщ

треба виголошувати тшьки рщною мовою в1рних, бо тшьки вона наИглиб-§ ше промовляе до душ1 слухач1в 1 наИкраще будуе !х для добра. Церква

§ мусить пильно дбати, щоб дати сво!м в1рним переклад цшо! Б1блП на

ш таку зразкову соборну лпературну мову, щоб на нш мовно виховувався

ш цшиИ народ...»[27].

1 Саме такиИ переклад Б1блИ I. Опенко мр1яв дати своему народов!. Сусшльш

0 перипетп, пост1Ина зосереджешсть на державних справах не давали тако! У можливост!. Перекладацьку роботу над богослужбовими текстами зм1г почати § лише 1920 р., а над б!блшними текстами — 1922 р. У травт 1926 р., пере!хавши ш !з ом'ею до Варшави, I. Опенко завдяки пщтримщ митрополита Укра!нсько!

греко-католицько! церкви Андрея Шептицького отримав посаду професора ^ в ушверситеп. Життя в емгграцп позначалося частими пере!здами, малими сЗ зароб!тками та наглядом пол1ц1!. До того ж перекладацька праця потребувала

и часу, затрат ! зовсм не в1щувала жодних компенсац!И, окрм морального

01

задоволення. Фактично, двадцятилптя, яке I. Ог!енко присвятив перекладу Б!блп, — наИскладн1шиИ у Иого житп час з матер!ального, сощального та емоц!Иного погляду.

Та Божа справа — це не людсьй задуми ! можливост!. Потребу у Б!блп укра-!нською мовою гостро вщчували також укра!нськ! протестанти Галичини та Волин! в умовах м1жвоенно! Польщ!. БаптистськиИ пастор ! письменник Левко Жабко-Потапович в!дредагував НовиИ Заповн перекладу П. Кул1ша та I. Пулюя сучасною мовою ! шукав видавцгв. Водночас епископ Укра!нсько! евангельсько! реформовано! церкви, що у 20-х роках набула поширення в Галичиш, Василь Куз1в також шукав можливост! дати в!рянами Слово Боже рщною мовою. Прагнення цих двох протестантв привело !х !з вищеназвани-ми напрацюваннями до Британського ! закордонного б!блшного товариства. Те натом!сть, як згадуе Л. Жабко-Потапович, запропонувало профшансу-вати або видання редагованого Нового Заповиу, або видання ус!е! наново перекладено! Б!бл!!. ЗвичаИно, В. Кузгв та Л. Жабко-Потапович пристали на другу пропозицею. 1936 р. було створено перекладацько-рев!зшну ком!с!ю, до яко! ув!Ишли епископ Укра!нсько! евангельсько! реформовано! церкви

228

[27] Ог1енко I. Наука про рщномовш обов'язки. Идна мова. 1936. № 4. С. 161—164.

Василь Куз1в (голова котси), пастор це! церкви Микола Журакiвський, пастор укра!нсько! лютерансько! церкви 1ла-р1он Шебець, лютеранський пастор Мартин Гофман, пастор баптистсько'1 церкви Левко Жабко-Потапович (се-кретар-редактор) та професор Воло-димир Марцинковський[28].

Першим завданням комки було знай-ти перекладача. Виб1р 1 рекоменда-ц1я I. Опенка як перекладача були зу-мовлеш тим, що в1н: 1) був свггським вченим, а отже ми бути об'ективш-шим, н1ж конфесшт перекладач1; 2) мав Грунтовну фтолоичну осв1ту, що сприяло б максимально доскона-лому перекладу; 3) уже мав напрацю-вання у переклад! б!блшних текст!в.

Сам перекладач поставив умову, що перекладацько-рев!з!йна комiсiя буде здшснювати богословську координа-цiю перекладу i не втручатиметься у мовний процес. Вш зобов'язувався за 5 рок!в завершити переклад Старого, Нового Заповтв та книги Псалмiв.

1ван Огieнко (1882-1972 рр.)

Члени комюп читали перекладенi уривки, робили виправлення, нотатки в текстi i на полях, тсля чого секретар-редактор узагальнював !хнi пропо-зицп, збирав засщання комюп, яка сп1льно з перекладачем готувала текст до друку. Результатом плщно! i насичено! працi перекладача i комiсi! стало видання 1937 р. у Львовi бвангелш, а 1939 р. у Варшавi — усього Нового Заповиу та Псалмiв[29].

У часописi «Рщна мова» 1936 р. було опублжовано анонс видання, в яко-му зазначено й особливосп перекладу, якi будуть притаманними не лише бвангелшм, а й усш Бiблi!:

«Проф. I. Опенко... перекладае з мови грецько!, з критичного цшного видання Ного Завйу Ебергадта Нестле й ставить собi два головнi завдан-ня: 1) найдокладшше передати грецький ориг!нал; 2) зробити переклад милозвучною сучасною лтературною мовою, так, щоб кожний, хто чита-тиме цей переклад, навчався добро! литературно! мови. Gвангелiя вийде з наголосами, а це дасть уам навчатися й сучасно! литературно! вимови. Багатий апарат вiдсилач!в, що даеться в переклада, улегчить докладтше

[28] Кбл1я або Книги Святого Письма Старого 1 Нового Заповгту 1з мови давньоев-рейсько! i грецько! на укра!нську досл1вно наново перекладена. Лондон: Брiтанське i закордонне Бiблiйне товариство. 1963.

[29] Жабко-Потапович Л. Життя Церкви. 1сторичний нарис. Вшншег, Чiкаго: Дорога правди, 1977. 93 с. С. 36-45.

2 о ш о

о

.а

0

1

£ >

<

.а

О

с

е

о н ее со

о

о £1 о ш я

229

вивчення Св. Письма. Заголовки перед окремими оповщаннями, що вперше тут даються, полегшать читання простому народовi, а тим самим моститимуть ширшу дорогу цш Книжцi до нього»[30].

1937 р. — р1к 55-р1ччя перекладача був позначений не лише виходом у свгг ввангелш, а й болем непоправно! особисто! втрати — смертю дружини Дом1н1ки. Ця мудра 1 скромна жшка невщступно впродовж тридцяти роклв сптьного життя крокувала поруч 1з чоловжом непростими житейськими дорогами. За к!лька дн1в до свого вщходу у в1чн1сть ДомМка продиктувала священнику запов1т «До мужа 1 дггей»:

«Завiщаю своему муж^ й решту вiку свого вщдати виключно на гарячу х й вщдану службу свойому укра!нському народовь Завiщаю йому, щоб вiн

с; i далi, аж до кшця вiку свого, позостався вiрним сво!м безкомпромiсним

патрiотичним та нащональним переконанням, хоч би за це йому довело-оо ся так само тяжко тершти, як вш досi терпiв. Стоючи перед престолом

^ Найвищого, я буду ревно й невпинно молити про полегшення йому ще!

¡2 тернисто! дороги та про здшснення його нащональних бажань»[31].

^ То була чи не найтяжча особиста драма, пережита I. Опенком на емираци,

| що зазначали ! його супутники у перекладацьк!й справ![32]. Очевидно саме

о вона й визначила початок того шляху, що був пов'язаний !з чернецтвом.

о

т

П!сля смерт! дружини I. Ог!енко 1940 р. прийняв чернечий постриг у Яблу-чинському монастир! (тепер Польща), д!ставши чернече !м'я — 1ларюн. Згодом ченця 1лар!она висвятили у епископа. За чотири роки епископа о Ьларюна було висвячено на митрополита Холмського ! Пщляського. У сво!й перш1й проповщ в сан! епископа 1лар!он виголосив слова, як! стали його життевим гаслом: «Служити народов! — то служити Богов!». Шзшше п!д ° такою назвою вш написав щлу працю, п!дкреслюючи, що потр!бно служити г не лише укра!нцям, а вс!м людям.

Як ! попередники, I. Ог!енко здшснював переклад Старого Запов!ту з ев-рейського масоретського тексту. Це було зумовлено вимогою б!бл!йного товариства, з яким сшвпрацювали П. Кул!ш, I. Пулюй, I. Левицький та I. Опенко. Переклад Старого Заповпу I. Опенко зд1йснив в!дносно швидко. «За Старий Запов!г я цвяхом ав з 3 листопада 1936 р. ! по 1940 р. щоденно проробляв установлену частину. Усе виготовлене начисто передруковувала Катерина Чайывська. 1 липня 1940 р. я поынчив перекладати всю Б!бл!ю». В1н обрав складну систему перекладу !з староеврейсько! мови, яка дозволила найточшше передати значення сл!в. На початку робив досл1вний еврей-сько-укра!нський переклад, а пот!м — переклад укра!нською л!тературною мовою. Завдяки збереженим в арх!в! митрополита Ьларюна у В!нн!пез! ориг!налам ми можемо уявити масштаби ц!е! кроп!тко! подвижницько! прац!. Кожне окреме слово оригшалу перекладач виписував у окремому рядку, бия нього — украшськ! вщповщники. Вс1х таких сл!в — 775 тисяч, вс!х таких стор!нок — понад 14 тисяч. Останш скршлеш нитками у окрем!

230

[30] Новий переклад бвангели на укра!нську мову. Рiдна мова. 1936. № 8. С. 376.

[31] Тимошик М. Голгофа ¡вана Огiенка. Ки!в, 1997. 237 с.

[32] Жабко-Потапович Л. Життя Церкви. С. 36—45.

1ван Опенко - особистiсть, яка становить окрасу нацп.

зшитки по 400 сторшок у кожному. Таких зшитыв було 37[33]. Закшчивши переклад, I. Опенко передав Иого представнику б1блшного товариства у Польщ1 пастору Енгольцу.

11 серпня 1940 р. украшська православна церква у Варшав1 на спещальному уро-чистому богослуж1нн1 дякувала Богов1 за те, що професор I. Опенко устшно завершив переклад Святого Письма. Пе-реживаючи у п хвилини високе духовне пщнесення перекладач не м1г нав1ть уя-вити, як1 драматичн1 под]! розгорнуться незабаром довкола безцшного рукопису..

Першим сигналом тривоги був несподь ваниИ пршзд до митрополичо! резиденцп Iларiона в Холм1 наприк1нц1 1940 р. пастора Енгольца. Вш повернув переклада-чевi одержаниИ рашше у Варшавi примiрник рукопису Бiблii, якиИ не встиг переслати до Лондона. Бтьше того, евреИ за нащональшстю, Енгольц сам просив порятунку. Ризикуючи життям, митрополит Iларiон переховував Иого певниИ час у себе вдома. Оскшьки I. Огiенко не був упевнениИ, що вдасться зберегти оригшал i двi копи перекладу Бiблii в Холмi, тому знаИшов у Варшавi друкарку Софiю См'янцеву i передав !И один примiрник для передруку[34]. «Коли була евакуац1я з Варшави, нiмцi не дали змоги вивезти речi i все — у тому чист И джерела до перекладу Бiблii — загинуло у вiИськовiИ завiрюсi...» Залишилися напризволяще рукописи i в Холм1 «Саме цього часу п. друкарка врятувала i оригiнал i вс копи мого перекладу»[35]. С. См'янцева якимось дивом доставила цеИ вантаж — 20 товстелезних зшитюв — до Штрбського Плеса у Словаччиш, де у тоИ час перебував I. Опенко. Вiдтодi перекладач не розлучався iз наИголовнiшою працею свого життя — 20 товстелезними зшитками машинописного варiанту Бiблii. «Скрiзь, де ильки була змога, я працював над свогм перекладом Бiблii, виправляючи мову... Тiльки ця праця приносила мет духовне заспокоення в тяжких i довгих мандрiвках по чужих сторонах.», — тзшше згадуватиме вш[36].

На тому поневiряння рукописно! Бiблii не закшчилися. Пере!жджаючи iз Словаччини до ШвеИцарп, I. Огiенко взяв лише першиИ примiрник маши-нопису. «Його несли ми на собт I ось цеИ оригiнал i спасся i мандрував далi зо мною», — писав перекладач. Копи, допомгжш матерiали, словники вiн

^

о со

О ^

о

.о

0

1

£ >

< -О

о ^

с

е

о н ее со

о

о £1 о ш я

231

[33] Митрополит Iларiон (I. Огiенко). БiблiИнi студи: Богословсько-iсторичнi нариси з духовно! культури Укра!ни. Т.1. Вiннiпег: Наша Культура, 1963. С. 232—233.

[34] Тимошик М. «Лишусь навки з чужиною...». Митрополит Iларiон (¡ван Опенко) i укра!нське вiдродженшя: Наук. видання. Вшншег — Ки!в, 2000. 548 с.

[35] Митрополит Iларiон (I. Опенко). БiблiИнi студи... С. 236.

[36] Там само.

ш ^

ш со

о ^

о со

о.

о

о

о.

т

о

о с^

о" со

232

змушениИ був залишити в Сан-Пельтеш поблизу Вiдня на збереження знаИомому священику. Та з'явилася нова небезпека втрати усiх напрацювань — у квит 1945 р. цю територГю заИняли радянськi вiИська. До того ж уже п'ять рокГв мовчало бГблГИ-не товариство. Зв'язки з перекладачем воно поновило лише 1949 р.

Пере!хавши до Канади И удосконалюючи свш переклад за першим примiрником, митрополит Iларiон ще раз звернувся до Лондона И повГдомив про мюце зна-ходження тих матерiалiв в АвстрГ!, яких Иому бракувало. ВГИськовГ англiИсько! армп вiднаИшли всГ Огiенковi рукописи, збережеш у Сан-Пельтенi, а бiблiИне товариство переслало Тх у Вiннiиег.

ВiИна унеможливила також дгяльнГсть перекладацько-ревiзiйноi комГсГТ у по-передньому формата. Робота вiдновилася аж наприкшш 1949 р., коли I. Оиенко мешкав у КанадГ, В. КузГв та Л. Жаб-ко-Потапович — у США, В. МарцинковськиИ — в !зраЫ, а М. Гофманн — у ШвеИцарп. I. Шебець загинув у Нiмеччинi 1945 р., а М. Жураывського репресувала радянська влада. До перекладацько-ревГзшно! комки увГИшов фГлолог ПантелеИмон Ковалiв[37].

ОскГльки члени комки, перекладач г бiблiИне товариство перебували на рГзних континентах Г спГлкування мгж ними вГдбувалися переважно ли-стовно, то пГдготовка заИняла чимало часу, водночас залишивши деякГ документальш слГди для вивчення Гсторп перекладу.

Чи не наИважливГшу роль у редакцшнш пГдготовцГ перекладу БГблп здшс-нив пастор Л. Жабко-Потапович, Гсторик та фГлолог за освГтою. ОкремГ подробицГ цього процесу дГзнаемося з Иого листав до митрополита Ьларюна:

«Вашого листа одержав Г дуже зажурився. Щораз то нов1 перешкоди в цьому великому И святому дш. Кожен раз мимовол1 пригадуеться Лютер у Вартбурз1 над перекладом Св. Писання, що примушениИ був провадити запеклу боротьбу проти диявола, якиИ перешкоджав Иому в пращ» (31 жовтня 1950 р.).

«У цьому пакет! висилаю Вам останш книги Старого ЗаповГту з поправками Комюи... Разом десять книг. НехаИ Господь допоможе Вам тепер докшчити Вашу працю. Не тшьки ми, члени Ком1сп, але И ус члени наших протестантських Церков благають про це Господа И просять у

Майже два десятишття 1ван Огiенко працював над перекладом БiблГi украшською мовою.

[37] Закшчення нового перекладу Б1бли. ХристиянськиИ вюник. 1955. КвГтень-тра-вень. С. 5—6.

Нього для Вас сил i здоров'я, особливо тепер, по перенесенш Вами операцп» (13 вересня 1954 р.).

«Вашу пропозищю зiбратися у ВшншеГу в середу 9 березня ми з пастором Куз1вим одержали й, приймаючи на увагу остант р1шення Лондону, вир1шили, що нашi сходини для остаточного перегляду тексту Бiблií мали б в1дбутися обов'язково впродовж лише одте1 сесп, без перерви о

й без вщкладання доынчення нарад до шшо1 сесп, бо Брiт[анське] й о

Закорд[онне] Бiблiйне товариство в жодному разi не згодиться друго1 д

сесп фшансувати» (2 березня 1955 р.). §

-О

У листах простежуються 1 правописш дискуся, одна з них — щодо написання ^ «хрещення» чи «хрищення» — почалася ще 1955 р. на останньому зас1данн1

перекладацько-рев1з1йно1 комки, переросла в публ1чну на стор1нках часо- >

пису «В1ра 1 культура» 1 набула богословського вщтшку. Митрополит Ьларюн ^ обстоював вар1ант «хрещення», а Л. Жабко-Потапович — «хрищення». На У

думку останнього «хрещення» походить вщ слова «хрест», а «хрищення» — ^

вщ слова «Христос». Попри заперечення перекладача, б1блшне товариство о стало на б1к секретаря комки. Тому сьогодн1 маемо у Б1блп перекладу §§

I. Опенка «хрищення». ^

1 березня 1955 р. члени рев1зшно'1 комки В. Куз1в 1 Л. Жабко-Потапович ^ остаточно ухвалили ретельно перев1рений переклад Б1блП до друку. Один ш р1к тривало виготовлення кириличних букв 1з наголосами, а пот1м ще два ^ роки — читання трьох коректур Б1блп. З великим нетертнням чекала на « новий переклад Б1бл1! протестантська 1 православна сптьнота в д1аспор1, ^ перекладач 1 вс1 його ствробггники. «Я благаю Господа, щоб Б1бл1я була | скор1ше видрукувана, — писав перекладач Л. Жабку-Потаповичу, — бо й & перекладач п стоиъ уже на Бож1й дороз1!» (29 липня 1958 р.). Лише тим, « за кого найбшыпе вбол1вав перекладач, його сп1вв1тчизникам, було навиъ ^ не в1домо про знаменну подш в укра!нському духовному жити. «Нова Б1бл1я в жодному раз1 не буде рос1янами та комушстами допущена за за-л1зну заслону, — запевняв Л. Жабко Потапович перекладача, — бо ж там не допускають нав1ть росшсько! Б1блП^ аж до того часу, як Господь вщкрие зал1зну заслону, нова Б1бл1я буде поширюватись виключно серед украшщв на Скитальщин1»[38].

Вщ початку перекладу богослужбових книг у Кам'янщ-Подтьському до одержання сигнального прим1рника перекладено! I. Ог1енком повно! Бь блп у В1нн1пез1 пройшло 42 роки. Ось що записав митрополит 1ларюн 12 червня 1962 р., коли отримав вщ Британського 1 закордонного б1блшного товариства три прим1рники перекладу Б1блп укра!нською мовою:

«Великий, свгтлий i радiсний день у моему житл! Нi, — найбшьший, найсвiтлiший i найрадiснiший день у всьому своему довгому i трудящому життi! П'ятдесятилiтня моя мрiя i тридцятилiтня моя робота сповнились, — ось моя всежиттева праця лежить на столi передо мною: Бiблiя моею

233

[38] Брехуненко В., Стародуб А. Молимося, щоб «допом1г скшчити велику та благо-словенну працю...»

ш ^

ш со о

о со

о.

о

о

о.

3-

о

о с^

о" со

234

рщною, менi найдорожчою мовою — мовою украшською! Бо ж Бiблiя пiдвалина нашого духовного життя, нашо1 вiри, нашо1 наци, нашо1 культури!»[39]

На тверд1й син1й оправ1, оформлен1й позолоченим орнаментом 1з право-славним хрестом у верхн1й центральнш частин1, такою самою позолотою вщтиснеш слова «Б1бл1я або Книги Святого Письма. На украшську мову переклав митрополит Ьларюн». Глибинною за змютом е емблема, вм1щена внизу титулу, — силует молодого с1вача, який одн1ею рукою тримае кошик 1з зерном, а 1ншою зас1вае ним довколишню ниву. Знаменна под1я у жити I. Ог1енка надихнула його до написання поеми «Святая Б1бл1я од-в1чна». Автор найяскрав1шими еттетами 1 метафорами осп1вуе найц1нн1шу Книгу та 11 значення у жити як кожного украшця, так всього християнства загалом. В1н в1дкривае перед читачем 1 сво1 щиросердечн1 переживання як перекладача Б1блп, пор1внюючи себе 1з орачем 1 с1ячем. Прикметно, що цей образ виник 1 в П. Кул1ша, який сво1 перш1 переклади 1869 р. видав шд псевдон1мом Павло Ратай (ратай — нар.-поет. плугатар, орач).

Я все життя орав та с1яв I обробляв Господню ниву. I Дух Святий на пом1ч в1яв I думку яру, й думку сиву!..

Перекладав я Слово Боже, Святую Б1бл1ю вщв1чну На слово наше, рщне й гоже, Сильне, як меч той обос1чний.

I скшчена свята робота, По довгш прац1 — все готове: Завиу Божого чеснота, I Слово зоряне Христове!

Даю народу все, що маю: Всю душу, розум 1 все серце, — Святую Б1бл1ю безкраю, Бездонне море 1 озерце!..

Святая книга для народу, Ус1м на щастя й на спасшня, Щоб нам принесла в1чну згоду У це й наступш покол1ння!..

Я довг1 дн1 1 довп ноч1 Святую книгу пив нектаром, — Й найглибш1 словеса Пророч1, Ясн1 ставали Божим даром!..

Титульна сторшка першого видання Б16лИ перекладу I. Опенка. Кошю зроблено з одного 1з кшькох при-м1рниыв, привезених укра'шськими емйрантами 1з США на Р1вненщину 1989 р. Щоб полегшити ввезення Б1блп в Украшу, оригшальну яскра-ву обкладинку замшено на шыряну палггурку темнозеленого кольору 1з витисненим скромним орнаментом. Б1блш 25 ройв використовували як настшьну у дом1 молитви церкви 6ХБ с. Колоденка Р1вненсько! обл.

Я все життя орав та ^в I обробляв Господню ниву, I Дух Святий на пом1ч вшв I думку яру, й думку сиву..

«Глибоко в1рю, що я чесно й ста-ранно задовольнив духовну потребу всього украшського народу. — писав 1ван Опенко. — А чого я не доробив, — доробить наступне поколшня. Вщ глибини всього серця передаю свою всежиттеву працю — переклад Б1бли на украшську мову — всьому укра-1нському народов1, як найбтьшу працю, яку я все життя старанно й в1рно робив для нього...

А найб1льша хвала Господев1, бо це В1н дав меш змогу зак1нчити цю велику працю Йому на Славу, а всьому украшському народов1 на

спасшня»

[40]

Перекладач, проф. 1ван Опенко (злiва направо) разом iз членами перекладацько-ревiзiйного комiтету, Левком Жабко-Потаповичем (секретар-редактор) i Василем Кузiвим (голова комггету). «Служити народов1 — то служити

Богов1» — слова, як1 стали життевим гаслом I. Ог1енка, виголошеш у про-пов1д1 з нагоди його наречення в епископи у 1940 р., супроводжували перекладача Б1блп впродовж всього життя. «Я ввесь час шукав у Святому Письм1 головно'1 ще'1 св1тотвору. I я вс1ею 1стотою своею переконався, що головне в Святому Письм1 — служба ближньому чи народов1, 1 ця служба мусить бути такою, що це ми служимо Самому Боговь 1 самовщданою, 1 чесною», — писав I. Опенко.

Переклад Б1блп I. Опенка мав низку перевидань у Канад1, США, крашах Захщно! бвропи 1 1995 р. — в Украш, хоча сюди потрапляв ще в радянський час нелегально. Вш виявився одним 1з найпоширен1ших украшських пе-реклад1в Святого Письма. Попри те, що сучасним читачам, звиклим до рос1йськомовних текспв, переклад I. Ог1енка видаеться складним, його високо оц1нюють вчен1. Шсля виходу Б1блп у св1т I. Опенка та Л. Жаб-ка-Потаповича Британське 1 закордонне бiблiйне товариство визнало сво'ми по життевими членами. А королева близавета II нагородила перекладача медаллю в пам'ять про и коронащю[41].

«Ми свiдомi того, що ця робота, як i все, виконане людьми, матиме сво1 недолши, хиби й помилки, — писали учасники перекладацького

[39] Митрополит ¡ларюн (I. Огiенко). Бiблiйнi студи. С. 274.

[40] Там само. С. 276.

[41] Мороз Ю. А. Нацiональна традицiя бiблiйних перекладiв: фтософсько-релшезнав-чий аналiз. Дис. ... канд. фтос. наук: 090011 — релтезнавство. Житомир: Житомирський державний ушверситет iменi !вана Франка. 2017. С. 170.

^

о со

О ^

о

.о

0

1

£ >

< -О

о ^

с

£ о н се со о

о £1 о Ш Я

235

процесу, — проте переконаш, що й ця Бiблiя, як i стара, попередня, що е недосконалим перекладом першотвору Досконалого й Непомильного Небесного Автора Книги книг, правитиме не лише за спасенний квас у духовному зростовi украшського народу, але й за коштовний вклад у дальшому культурному поступовi цього народу та й змщнить у ньому стародавне притаманне йому поривання до Бога та до Його вiдвiчноl свято"! Правди»[42].

ш

ш

«Даймо народовi Святе Письмо на його чарiвнiй, простш, уст зрозумшй мовЬ Переклад Бiблií 1вана Хоменка

♦ Трет!й переклад Святого Письма укра1нською мовою зробив Iван Хо-менко (1892—1981 рр.) — священник Украгнсько! греко-католицько'1 церкви, § фшолог 1 б1бле'1ст. Особлив1стю цього перекладу, що побачив св1т 1963 р., було ш те, що вш м1стив «другоканотчш» книги, визнаш католицького церквою. ш Саме тому 1нод1 переклад I. Хоменка називають «Римським». На вщмшу вщ | попередник1в, перекладач узяв за основу масоретсьи тексти шостого видання о Р. К1ттеля, а книги, вщсутт в еврейському канон1, переклав 1з Септуаг1нти о у виданш А. Ральфса. Новий Запов1т перекладено з критичного тексту А. ^ мерка у шостому виданн1 Папського б1блшного 1нституту[43].

ш Бтьшють свого життя I. Хоменко пров1в на чужин1. Уся родина перекла-дача, батьки, трое молодших браив 1 сестра, залишилася на батьывщиш ^ у радянськ1й Украшт Робота 1з В'ячеславом Липинський у посольств! в сЗ АвстрГ1 посприяла вгховш зустр!ч! майбутнього перекладача Б!блГ1 з ми-со трополитом Андреем Шептицьким, який побачив у молодому чолов1ков1 великий духовний та 1нтелектуальний потенщал. Навчаючись за п!дтримки митрополита у европейських школах, I. Хоменко тклувався ! про родину в Укра1ш. Отримавши чергового листа з-за кордону у розпал б1льшовиць-кого терору, батько Софрон Хоменко, вщшс його до НКВС 1, аби вберегти вщ репрес1й решту д1тей, зржся сина, хоча до к1нця життя потайки ним пишався. В1дтод1 родина не отримувала жодно1 зв1стки вщ I. Хоменка[44].

Складна молод1сть у вир1 в1йн 1 революц1й, постшш зм1ни м1сця прожи-вання у вврот та 1нтелектуальн1 пошуки, об1рваш родинн1 зв'язки — усе це обтяжувало душу 1 пхдривало здоров'я майбутнього перекладача. Напевно, лише праця, якш I. Хоменко присвятить решту життя дасть йому «змщнення вол1 в1дпов1сти щирим серцем на звернене до людини Господне слово»[45]. Опинившись у Рим1, I. Хоменко 1940 р. прийняв чернечий постриг. Того самого року вш узявся за переклад Святого Письма. Перекладач добре волод1в еврейською, грецькою, латиною, французькою, англшською, ш-

[42] Брехуненко В., Стародуб А. Молимося, щоб «допоми скiнчити велику та благо-словенну працю...»

[43] Святе Письмо Старого та Нового Завпу Укра'1нське бiблiйне товариство, 1992.

[44] Хоменко Б. В. У храмi рiдного слова. Вшниця, 2008. С. 186—191.

[45] Святе Письмо Старого та Нового Завпу Укра'1нське бiблiйне товариство, 1992.

236

1ван Хоменко (1892-1981 рр.)

мецькою, 1талшською та 1ншими мовами. «Це була надзвичайно осв1чена людина, з великою дозою козацького гумору. Ми його звали «Козаком з Хортищ», — згадував про перекладач д-р Порфирш П1дручний[46].

Слабке здоров'я I. Хоменка змусило його 1949 р. оселитися на остров1 Капр1, де вш продовжив свою роботу. До завершення пра-ц1 1960 р. I. Хоменко не залишав острова, працюючи п1д патронатом архиепископа Украшсько! греко-католицько! церкви 1ва-на Бучка. Церковний 1 громадський д1яч I. Бучко надавав необх1дн1 для перекладу матер1али, допомагав матер1ально, забез-печував передрук та коп1ювання рукопис1в, оскшьки сам перекладач не вм1в працювати на друкарськ1й машинц1[47]. 1нколи самгг-ника нав1дували б1бл1езнавц1, мовознавщ, богослови, рецензенти.

«У цьому тихому куточку, — писав Д. Степовик, — куди не доходили дискримшащя украшсько! мови 1 вшськове лихол1ття, майже в повнш самотност1, маючи при цьому гарт умови для роботи й користуючись заступництвом Васил1янського монаршого чину, священик I. Хоменко здшснював також редагування 1 подготовку до друку святих сторшок Божого Слова»[48].

1956 р. I. Хоменко уклав угоду з видавництвом чину васил1ан, за якою переклад переходив у власшсть васил1ан, а вони власним коштом готували працю до друку. Окрм того видавництво створило експертно-богослов-ську ком1с1ю, до яко! увшшли ф1лологи, 1сторики, археологи, богослови та ш. Серед них були Й. Мартинець, А. Великий, Т. Олшник, I. Патрило, С. Фединяк, Р. Головацький, М. Ваврик, В. Ваврик, О. Купранець. Окрм рецензування та редагування, комЫя також забезпечувала «заголовки, подзаголовки, вступш статт1 до книг, примггки, р1зн1 показники»[49].

Мовностил1стичну редакцш виконували письменники Iгор Костецький та Василь Барка, як! разом 1з перекладачем оздобили Б1бл1ю гарною лгге-ратурною мовою. У переклад1 використано академ1чний правопис 1929 р.

«Багатство лексики у первотекст1 I. Хоменка, — зазначено у передмов1 до Святого Письма, — дуже полегшувало його (редактора I. Костецького — Л. Б.) працю, 1 з чисто художнього боку редактор опрацював самостшно лише дв1 книги: Сираха та бвангелт Йоана. Багато прислужився мовнш

Q о ш о

Q о

_0

0

1

£ >

<

_о

о

с

£ о н се ш о

«

о d о ш я

237

[46] Хоменко Б. В. У xpaMi рiдного слова. Вшниця, 2008. С. 186—191.

[47] Барщевський Т. Переклади Бiблii церковнослов'янською та украшською мовами. Переклад 1вана Хоменка (1963 р.). Слово. URL: http://www.god.in.ua/?p=18925

[48] Жукалюк М., Степовик Д. Коротка iсторiя перекпадiв Бiблii украшською мовою. Кшв: Украшське бiблiйне товариство, 2003. С. 67.

ш

ш

культурi видання постшною доброзичливою консультацieю покiйний проф. Михайло Орест-Зеров».

«I тут для перекладача починаються несподiванi митарства, якi добре попсували йому здоров'я. — Зауважуе М. Тимошик. — Апробацiя руко-пису проходить досить складно. Рецензенти щоразу надсилали новi й новi зауваження, побажання, рекомендаций як1 сл!д було, безумовно, виконувати... Пiсля рецензенпв iз проводу церкви почалися тяжби з членами видавничо! комюи та редакторами. Перекладач погоджувався не з уама правками, за кожну довго, часто безрезультатно, боровся. Маемо рщисний випадок, коли видавництво i автор мали досить серйознi розбiжностi в поглядi на якiсть запропонованого для друку тексту»[50].

Вихщ у св!т довгол!тньо! прац1 зовс1м не пот!шив перекладача. Побачивши i"i, I. Хоменко був розчарований i обурений виправленнями, як! внесла ш комiсiя. На той час вiн перебував у монастирiв поблизу Мадери в Канад!. g 1966 р. за допомогою митрополита Й. Сл!пого перекладач повернувся до ¡2 Рому, де зайнявся редагуванням Святого Письма.

□L

с Як св!дчать виправлення I. Хоменка у вже опубл!кованому прим!рнику це ! були переважно стил!стичн! зауваження. До деяких в!н додае дуже емоц!йн! о коментар!: «А де був рукопис?», «Чий це переклад?», «То не м!й рукопис», У «Цтком з!псоване», «Гр!х! Жах!», «Г!рше кал!чити Св. П. не можна», «Ви-кинути ввесь цей переклад! Взяти рукопис!» тощо. На час виправлення перекладач не мав рукопис!в ! не м!г самост!йно зв!рити тексти. Водночас ° член ком!си I. Патрило не раз вказував, що I. Хоменко вимагав повернення до рукопису нав!ть там, де ком!с!я н!чого не зм!нювала. Це св!дчить про те, що перекладач не завжди був вдоволений ! власною роботою, адже меж! удосконаленню немае. В!дчуття в!дпов!дальност! ! вимогливост! шдсилю-валося ще й тим, що праця над перекладом Б!блП до I. Хоменка була чимось святим. Коли автор не погоджувався з редакц!йними зм!нами, в!н не раз повторював: «Геть святотацьк! руки. Бо це Святе Письмо»[51].

Перекладач спод!вався на друге, уже виправлене видання. До к!нця життя, яке завершилося на остров! Капр! 1981 р., I. Хоменко удосконалював св!й переклад Святого Письма.

Звичайно, на терени Укра!ни Святе письмо перекладу I. Хоменка у радян-ський час могло потрапити т!льки нелегально. 1992 р. «Римську Б!бл!ю» у нов!й редакц!1 видало Укра1нська б!бл!йне товариство, п!сля чого вона 238 неодноразово перевидавався. Хоча Святе Письмо перекладу I. Хоменка було видане пщ егщою Укра!нсько! греко-католицько! церкви ! е найавто-ритетшшим у ц!й сп!льнот!, ним користуються християни р!зних конфесш,

[49] Святе Письмо Старого та Нового Завпу Укра!нське б!блшне товариство, 1992.

[50] Тимошик М. Видавництво отщв Васитан у Рим!: специфша видань ат особливост редакцшно-видавничого процесу. Записки Льв!всько! нацюнально! науково! б!блютеки Укра!ни !меш В. Стефаника. 2014. Вип. 6. С. 294-310. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ lnnbyivs_2014_6_22

[51] Барщевський Т. Переклади Б!бли церковнослов'янською та укра!нською мовами. Переклад !вана Хоменка.

CL

ZT

О

о" со

адже, як зазначив Д. Степовик, «4nra4iB приваблюе манера викладу, гарна сучасна лiтерaтурнa мова, T04HicTb у передaчi думок»[52].

«Я вже зробив ш1стъ переклад1в Святого Письма.

Iзавжди знаходжу чогосъ нового» д

Переклад Бiблií РафаТла Турконяка о

♦ Здобуття УкраТною незалежностi створило абсолютно новi можливо- § ст! i для створення перекладiв Бiблii украТнською мовою. До цього часу усi переклади здiйснювалися за межами УкраТни, обставини в яких вони вщбувалися вiдтермiновували гхню зустрiч i з читачем на роки, а з читачем

в Украгш — на десятилитя. Тому переклади, якi дiйшли до украшщв напри- <

кiнцi 80-х роклв ХХ ст. хоч були зроблет прекрасною лiтературною мовою, 1 а проте не актуальною нишшньому читачу. З огляду на це постала потреба ^

здiйснити новий повний переклад б!6лп. 1991 р. було створене Украгнське <э

бiблiйне товариство, яке запросило перекладачем Рафагла Турконяка (нар. °

[52] Жукалюк М., Степовик Д. Коротка юторш перекладов Б1бли украшською мовою.

[53] Крат М. Рафа1л Турконяк: «Коли б знав, що мен1 знадобиться тридцять рок1в для перекладу Острозько'1 Б1бли, то н1коли за це б не брався». Друг читача. 16. 10. 2008. URL: https://vsiknygy.net.ua/interview/592/

се

о

1949 р.) — архимандрита греко-католицьког церкви, вченого, знавця бага- ш тьох мов. Перекладач народився у Манчестерi (Великобритан1я) навчався у Папському Урбашанському унiверситетi у Римi.

Його перекладацька дiяльнiсть почалася ще 1975 р. у Нмеччит з перекладу Острозько! б!6лп. Чимало часу зайняв пошук оригiнальних текстiв, з яких с робили переклад Острозько! Бiблii, «бо без оригшалу не було би можливо * вiрно передати текст i думку перекладачiв»[53]. Це був перший украгнський § переклад Бiблii, в основi якого були не масоретськ!, а здебiльшого грецьк! о тексти. из

На вщмшу в!д попередниыв, Р. Турконяк уже м!г користуватися рiзноманiт- ¡1 ними техшчними засобами, що суттево сприяло пришвидшенню роботи. Наприклад, розпочавши роботу над перекладом Острозько! Бiблii, вш при-дбав у Оксфордi мжрофтьм iз текстом Святого Письма Острозько! Бiблii i почав переписувати старослов'янський текст вiд руки у численш зошити. Пот!м так само переписував грецький текст. Далi перекладач створив спещ-альний шаблон для зiставлення текстiв i внесення украшського !х варiанту.

«Так я зробив щлий Новий Завгт. Я ще хотв словник зробити... Нумерував кожне слово, щоб пот!м можна !х було поскладати. бвангелю в!д Марка, найменше, под!лив на ц! складовь Пот!м мен забрало п!вроку т!льки поскладати за першою буквою. I я сказав: «О, н!, то не йде». Я порахував, 239 що мет забере 130 рок!в, щоб повтстю перекласти в такий споаб. Тому в Нью-Йорку мусив купити комп'ютер за 8 тисяч доларiв та навчитися програмування ! всього !ншого. Шзтше написав сам програму, коли на екран можу мати водночас десять р!зних азбук. Пот!м витратив два роки, щоб усе напрацьоване переписати на комп'ютер»[54].

ш ^

ш со о

о со

о.

о

о

о.

3-

о

о с^

о" со

240

Рафаш Турконяк, 2009 р.

Це було у 80-х роках ХХ ст. Сьогодт на робочому стсш перекладача працюе два потужних комп'ютери, в пам'ять яких уведено вс1 можливi тексти Бiблii. Щоб набирати текст старослов'янською мо-вою, Р. Турконяк самостiйно створив старослов'янський шрифт, вимальову-ючи на комп'ютерi кожну лiтеру.

Роботу над цим бiблiйним текстом Р. Турконяк закшчив 2003 р. i 2006 р. видав подарункове видання Острозько! Бiблii укра!нською мовою.

«Я б школи не взявся перекладати, це сталось тому, що покiйний Блажен-шший Йосиф Слший до того мене змусив. Це благословення на таку роботу 1 тому я взявся за не!, 1 до сьо-годш цим займаюсь, бо хочу, щоб ми мали переклади уах трьох основних текстов Святого Письма — грецький, еврейський та латинський. Це була надзвичайна праця не лише задля тексту, але задля само! мови», — зазна-чив перекладач[55].

Наступний етап перекладацько! щяльноси — створення досл!вного перекладу б16ли укра!нською мовою на основ! Септуагшти, на в!цм1ну в!д подходу попередник!в, як1 перекладали з давньоеврейсько!. Ця робота тривала з 1992 р. до 1997 р. Дослщник Ю. Мороз називае три причини такого вщходу в!д давнгх правил 616л!йного товариства:

• три чверт цитат Старого Заповiту в ввангелп вiдповiдають тексту Септуагiнти;

• православна i греко-католицька церкви упродовж вае! свое! ютори послуговувалися Святим Письмом церковнослов'янською мовою, тобто перекладом 1з Септуагшти; коли вони почали вживати укра!н-ську мову 6огослуж1ння, постала потреба мати 6огослуж6ов1 тексти укра!нською мовою, перекладенi безпосередньо з1 Септуагшти;

• до друго! половини ХХ ст. на переклад з1 Септуагшти юнувала заборона в!д перекладацького вщдалу Об'еднаних 616л1йних товариств, осыльки вважалося, що и текст пошкоджений. Археолопчш вщкриття, зокрема знайденi 1947 р. Кумранськ! тексти, довели помилков1сть тако! думки i заборону було знято[56].

Далi почалася кропiтка редакторська праця, до яко! долучилися Леся Звон-ська-Денисюк, Богдан Качмар, Павло Смук, Роджер Кавасiнi та Микола

[54] Климончук О. Отець Рафа!л Турконяк: «Переклад Острозько! б16л1! тривав 30 роыв». УГКЦ в Кривому Розь URL: https://svtr.org.ua

[55] Ботвин Т. М. Украшсьы переклади б16л1! Х1Х—ХХ столггь... С. 64.

[56] Мороз Ю. А. Национальна традиция б^блшних перекладов... С. 100.

Жукалюк. Доки текст опрацьовували редактори, Р. Турконяк взявся також за переклад масоретських текстiв.

2011 р. вийшло перше видання Б!блп, перекладено! Р. Турконяком. Це до-сл1вний переклад !з грецького ориг1налу. Наступним щаблем перекладацько'!

дшльност! стало створення так званого динамiчного перекладу. 2

«Принцип динамчного еквiваленту у переклад! — це шдхщ, запропонова- ш

ний в!домим перекладачем Б!6лп Юджином Найдою, — зауважуе знавещь 2

давни мов Дмитро Цол!н, — що передбачае передачу ориг!налу так, щоб §

перекладений текст справляв на сучасного читача таке ж враження, як ^ ! ориг!нал на стародавнього. Тобто, це не завжди буквальний переклад

(часто надм!рний 6уквал!зм шкодить перекладу не менше, н!ж занадто ЗЕ

«в!льний» подход), але такий, що вiдо6ражае адекватно зм!ст оригiналу»[57]. ^

РафаОл Турконяк дуже пл!дний перекладач. Це в!н пояснюе так: 1

«Покшний Патрiярх Йосиф нас навчив одну р!ч: «Не шукайте, як не с

зробити, а шукайте, як зробити». Зазвичай, я починаю свш день о 4-й 2

ранку, бо по-шшому н!чого не встигнеш». ¡^

Треба наголосити також на тому, що сприяння четвертому перекладу на- о

дають ус! християнськ! конфес!!, що входять до 6!6л!йного товариства, беручи активну участь в обговоренш текст!в о використовуючи переклад у 6огослуж6ов!й практиц! та особистому читанн!.

Висновки

♦ Фактично вся шторы творення укра!нських переклад!в Святого Письма вщображае в соб! !стор!ю розвитку та суспшьного становища укра'!нсько! мови, а також о! нос!!в. В !сторо! украОнсько! духовност! т!сно переплетен! три явища: мова — Б!блш — самоусвщомлення, яке т!сно пов'язане !з на-ц!ональною ! духовною свободою. Переклад Святого Письма украонською мовою сприймався як своер!дний показник л!тературност! мови. А наявн!сть сформовано! мовно! системи вела до самоусвщомлення украОнщв окрем!ш-н!м народом ! його прагнення до незалежност!. Цей взаемозв'язок добре усвщомлювали чиновники Рос!йсько! !мперц. КиОвський, Подтьський та Волинський генерал-губернатор М. Анненков стверджував, що переклад бвангелп укра!нською мовою е «опаснымъ и вреднымъ», тому що «суще-ствован!е особой малорусской литературы, дозволен!е которой вытекаетъ изъ дозволены Св. Писаны на малорусскомъ языкъ, повлечетъ за собою отторжен!е Малороссш оть Росс!йской державы»[58]. 241

1стор!я переклад!в Б!бл!! укра!нською мовою свщчить, що Книга книг пройшла складний шлях до украОнця всупереч перешкодам держави ! на-в!ть оф!ц!йно! церкви та завдяки саможертовност! перекладач!в ! тих, хто сприяв !хн!й пращ!. Так склалося в !сторп нашого народу, що краща части-

[57] Меренков Г. Дмитро Цолш: «Новий украгнський переклад б06лп повинен бути навпъ не багатоконфесшним, а м!жрелшйним». Надюнальний ушверситет «Острозька академ!я». https://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2016/18-02-01

[58] Мороз Ю. А. Надюнальна традиц!я 606л0йних переклад!в_ С. 160.

ш

ш

242

на украшства, вщторгнута тотал1тарними режимами, мала можливють 1 вщчувала на co6i вщповщальшсть зробити те, чого не могли зробити гхн1 сп1вв1тчизники в умовах Росшсько'! 1мперп чи Радянського Союзу. I робили вони це наперед, не знаючи, коли гхшми здобутками зможе скористатися б1льш1сть укра'нщв. Тут присутне ще й своер1дне пророче бачення, в1ра в те, що тотал1тарна система зруйнуеться або хоча б дасть трщину, кр1зь яку можна буде обдарувати стввнчизниыв Святим Письмом. З щею в1рою П. Морачевський передавав сво! рукописи до академ1чно! б1бл1отеки в Пе-тербурзт З ц1ею в1рою П. Кулш, I. Пулюй, I. Ог1енко працювали на чужин1 в найскрутн1ших умовах, не маючи нав1ть перспективи видання перекладу. З таким самим баченням i, можливою, з думкою про втрачену родину в Радян-ському Союз1 працював сам1тник I. Хоменко. З поглядом у майбутне, на основ1 найсучасн1ших наукових метод1в перекладае i наш сучасник Р. Турконяк.

т Перекладачi особливого значення надавали мовнш складовiй, а !хн1 пра-

§ ц1 Грунтувалися на здобутках лнературно! мови i водночас збагачували !!

ш новотворами i досвщом оригiнальних мов. Водночас вони розумши, що

ш переклад Слова Божого рщною мовою — це не просто споаб полегшити

| розумшня, це шакший, набагато сильшший вплив на людину на якомусь

о 1нту!тивному, несвщомому р1вн1. н

У Переклади щоразу свщчили про гостру духовну потребу украшщв, фактично

§ вони зароджувалися у кризових ситуац]ях, ставали вщповщдю на суспшьш

ш та духовн1 виклики. Зрештою, праця над перекладами об'еднувала украшщв р1зних конфесш, що е одним 1з найкращих досвщв християнсько! сшльнос-

^ т1. Творц1 перекладiв мр]яли не лише про мовне, а й про духовне еднання

сЗ народу на пiдставi Слова Божого: «Святая книга для народу, Ус1м на щастя

со й на спасшня, Щоб нам принесла в1чну згоду У це й наступш покол1ння!..»

Б1бл1ограф1я

Барщевський Т. Переклади Кблй' церковнослов'янською та укра'нською мовами.

Переклад Лвана Хоменка (1963 р.). Слово. URL: http://www.god.in.ua/?p=18925 Б1бл1я або Книги Святого Письма Старого i Нового Заповггу 1з мови

давньоеврейсько! i грецько! на укра'нську досл1вно наново перекладена. Лондон: Бр1танське i закордонне Б1бл1йне товариство. 1963. Ботвин Т. М. Украшсью переклади Б1блИ XIX—XX стол1ть: л1нгвокультуролог1чний аспект: дис. ... доктора фтософи в галуз1 гуман1тарних наук з1 спец1альност1 035 фтолопя. Дрогобич, Терноп1ль, 2020. 198 с. С. 52. Брехуненко В., Стародуб А. Молимося, щоб «допом1г скшчити велику та благосло-венну працю...» (Листування митрополита ¡ларюна (Опенка) та пастора Левка Жабко-Потаповича). Пам'ятки: археограф1чний щор1чник. Ки!в: Держкомарх^в Укра'ни; УВДДАСД. 2007. Т. 7. С. 341-350. Бучик О. Грош1 старого Станиславова. Sotka.Life. 16.09.2019 URL: https://sotka.life/

hroshi-staroho-stanyslavova/ «Гарячий Кул1ш» в дзеркал1 сучасних досл1джень. Презентац1я книжки Андр1я Даниленка. From the Bible to Shakespeare. Pantelejmon Kulis (1819 — 1897) and the Formation of Literary Ukrainian (Boston: Academic Studies Press, 2016). Часопис PI4. URL: https://chasopys-rich.com.ua/2016/12/24/danylenko-kulish/ Гнатенко Л. Псалтир у переклад! П. Морачевського: до ютори створення та видання. Науковий потенщал слав!стики: юторичт здобутки та тенденци розвитку: тези

доповщей Мiжнар. наук. конф. до Дня слов'янсько! писемностi i культури (Кшв, 21 травня 2015 р.). Кшв, 2015. С. 195-196. 6вангелie — переклад Пилипа Семеновича Морачевського. URL: https://parafia.org.

ua/bibHoteka/unikalni-rukopysy/jevanhelije-morachevskoho/vstup_m/ бвген Чикаленко. Петро Стебницький. Листування. 1901—1922 роки. Кшв: Темпора, 2008. С. 34—35.

Жабко-Потапович Л. Життя Церкви. 1сторичний нарис. Вшншег, Чшаго: Дорога

правди, 1977. 93 с. С. 36—45. Жукалюк М., Степовик Д. Коротка юторш перекладiв Бiблii украшською мовою.

Кшв: Украшське бiблiйне товариство, 2003. С. 67. Q

Закшчення нового перекладу Бiблii. Християнський вiсник. 1955. Квггень-травень. С. 5-6.

Климончук О. Отець Рафат Турконяк: «Переклад Острозько1 Бiблii тривав 30 роыв». о

УГКЦ в Кривому Розi. URL: https://svtr.org.ua Крат М. Рафат Турконяк: «Коли б знав, що меш знадобиться тридцять рокiв для перекладу Острозько! Бiблii, то школи за це б не брався». Друг читача. 16. 10. 2008. URL: https://vsiknygy.net.ua/interview/592/ Меренков Г. Дмитро Цолiн: «Новий украшський переклад Бiблii повинен бути навiть о не багатоконфесшним, а мiжрелiгiйним». Нацiональний ушверситет «Острозька с

академiя». https://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2016/18-02-01 2

Митрополит 1ларюн (I. Огieнко). Бiблiйнi студй': Богословсько-iсторичнi нариси з ¡2

духовно! культури Украши. Т.1. Вiннiпег: Наша Культура, 1963. С. 232—233. §§

Мороз Ю. А. Нацюнальна традищя 6i6ßiÜHUx nepeKßadie: фиософсько-релтезнавчий °

aHaßi3. Дис.... канд. фыос. наук: 090011 — релтезнавство. Житомир: cj

Житомирський державний ушверситет iменi 1вана Франка. 2017. С. 170. с;

Науменко В. Ф. Морачевский и его литературная деятельность. Киевская старина. ш

Т. 79. Кшв, 1902. Декабрь. С. 459—479. ш

Нахлш 6. Бiблiя в перекладах Пантелеймона Кулша. Roczniki humanistyczne. Tom ■

XLIV, zeszyt 7. 1996. S. 133—134. ^

Новий переклад бвангели на украшську мову. Рщна мова. 1936. № 8. С. 376. g

Огieнко I. Наука про рщномовш обов язки. Рщна мова. 1936. № 4. С. 161—164. g

П. Кулiш, Лист до I. Пулюя, Париж, 4 грудня 1878. П. О. Кулш (матерiяли i о

розвщки). Частина II, пiд ред. К. Студинського. Львiв, 1930. С. 40. ^

Пулюй 1ван (1845—1918). Листи. Тернопiль: Воля, 2007. 544 с. С. 191. ¡=

Пулюй-Кулшг. Подвижники наци. За заг. ред. В. Шендеровського. Кшв: Рада, 1997. 287 с., С. 87.

Святе Письмо Старого та Нового Завпу. Украшське бiблiйне товариство, 1992. Тимошик М. «Лишусь навши з чужиною...». Митрополит 1ларюн (1ван Огieнко) i

украшське вщродження: Наук. видання. Вiннiпег — Кшв, 2000. 548 с. Тимошик М. Видавництво отщв Василiан у Римк специфiка видань ат особливост редакцiйно-видавничого процесу. Записки Львiвськоi нацюнальнох' науково1 бiблiотеки Украши iменi В. Стефаника. 2014. Вип. 6. С. 294—310. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/lnnbyivs_2014_6_22 Тимошик М. Голгофа 1вана Опенка. Кшв, 1997. 237 с.

Тимошик М. 1сторгя видавничо1 справи: Шдручник. Кшв: Наша культура i наука, 2003. С. 278.

Фарюн I. Д. Листи 1вана Пулюя як джерело iсторii перекладу Бiблii. Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету. Романо-слов янський дискурс. 2016. Вип. 769. С. 56—61. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvchu_rsd_2016_769_14 Хоменко Б. В. У храмi родного слова. Вшниця, 2008. С. 186—191. Шендеровський В. Перший повний украшський переклад Бiблii. Дивосвiт Кулiшевого слова: матерiали лiт.-краeзнав. конф., м. Шостка, 28 трав. 2012 р. Шостка. 2012. С. 19.

243