CC BY
6Дорога Зшагдо 1ванвно, Приймть щирг втання з нагоди Вашого ювшею вгд вдячног ученищ. Яне перестаю захоплюватись Вашим талантом науковця. Бажаю Вам I надам творчих,звершень, насолоди вгд досягнутого, нових, посладовнищв.
Яценко Св1тлана Свгешвна, ^
кандидат педагопчних наук, доцент кафедри математики та методики викладання математики Нацюнального педагопчиого ушверсигету iм.М.П.Драгоманова, м.Кшв.
Захистила кандидатську дисертацт у 1999 р. тд кер1вництвом З.1.Слепкань на тему: „ Оргатзацгя навчально-виховного процесу в класах з поглибленим вивченням математики основног школи ".
РЕАЛ1ЗАЦ1Я 1ДЕЙ ОСОБИСТ1СНО ОР1СНТОВАНОГО НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ ЧЕРЕЗ ДИФЕРЕНЦ1АЦ1Ю
С.С.Яценко, кандидат педагог. наук, доцент, Нащональний педумверситет ж. М.П.Драгоманова,
м.Кшв, УКРА1НА
В cmammi наведено генезис розвитку диференцШованого навчання математики та прийоми, яю дозволяють реалiзувати iндивiдуальний nidxid у навчант.
Сьогодш все часпше звучать переко-нання в тому, що ключ до майбутнього, до розв'язання сучасних проблем роду люд-ського, до розвитку суспшьства лежить в осв1ченосп усього населення 1 поспйному тдвищенш р1вня його освгш (принцип без-перервного навчання). Ущемлення права на освпу 1 11 належну яюсть можуть призвести до 1нтелектуально1 1 культурно! деградаци, що суперечить уставленому розвитку сус-пшьства.
В останнш редакци Закону Укра!ни "Про освпу" [1], в Державнш нацюнальнш програм "Освпа (Укра!на ХХ1 столптя)"
[2] визначено напрямок розвитку нацю-нально! системи освпи в кра!т, спрямо-ваний на пщвищення штелектуального потенщалу наци, виховання творчо! осо-бистосп, здатно! до активно! учасп в роз-будов1 украiнськоi держави. Тому саме зараз, як школи, ам'я, школа, громадсь-кiсгь мають бути защкавлеш у створенш максимально сприятливих умов розвитку природних задаткiв дней в узгодженш з принципом природовщповщносп (на що звертав увагу ще К.Д.Ушинський [3] )1 нести за це вщповщальшсть
Анатз процеав реформування освп-
©
ньо! системи в Укра!н та iнших кра!нах свпу показуе, що воно приводить до необ-хгдносп пошуку i формулювання ново! сучасно! парадигми освiти. Оновлення освiти може бути визначено як мшмум в трьох самоспйних напрямах: у змют освь ти, в технологи навчання i в моделi школи як освiтньоi системи. Пошук шляхiв впро-вадження ново! парадигми i вiдповiдних нових моделей освпи не повинен звестися до розширення обсягу змiсту навчальних дисциплiн або термгну навчання. Мова повинна йти про принципово нову мету освiти, яка полягае в досягненнi нових рiвнiв освiченостi окремо! особистосп i суспшьства в цiлому. Отже, значною мгрою освiтня мета i технологи будуть впливати на те, якою повинна бути укра!нська школа: тоталпарною, демократичною, розви-ваючою або особиспсною.
Вимоги сучасного суспiльства до загальноосвпньо! школи з одного боку 1 Гнтереси особистостi, що розвиваеться, з шшого викликають необхiднiсть змгни й уточнения мети загально! середньо! освгш. Особливо! актуальностi набувае проблема формування самостiйностi мислення, спро-можност отримувати, аналiзувати шфор-мацiю г приймати адекватн рiшення, вико-ристовувати в практичнш дГяльносп шфор-мацГйно-комунГкацГйнГ технологи. У зв'яз-ку з цим особлива роль выводиться Г шкшьному курсу математики.
Сусп1льно-необх1дною стае диферен-щащя навчання вщповщно до здГбностей учшв, з урахуванням !х реальних можли-востей, потреб, Гнтереав 1 нахитв. Пряма залежтсть рГвня продуктивност пращ вГд рГвня розвитку науки й стану Гнтелек-туальних сил суспшьства перетворюе шкшьну проблему диференцшованого навчання в проблему економГчну. II педагопч-ний аспект базуеться на визнант того факту, що, будучи рГзними за своею природою 1 психолопчними особливостями, учн надшен неоднаковими здабностями, мають рГзн Гнтереси й нахили.
На практищ це знаходить свое вираження в рГзноманпних шляхах 1 формах ГндивГдуалГзаци 1 диференщаци, адаитаци навчання до вГкових та Гнди-вГдуальних особливостей учшв. В умовах класно-урочно! системи ГндивГдуальний
пщхгд може бути здшснений шляхом оргашзаци профшьно! диференщаци про-цесу навчання, зокрема через школи й класи з поглибленим вивченням предмета. Однак 1 в профшьних класах завжди е учн рГзного рГвня навченосп й научуваносп, що вимагае здшснення р1внево! диференщаци.
Диференщащя навчання математики повинна оргатзовуватись на основГ Державного освпнього стандарту [4], який визначае обов'язковий мЫмум змгсту математично! освГти Г мЫмальш вимоги до цього змГсту. Вш повинен стати основою для розробки рГзнорГвневих навчальних програм, яю б забезпечували базове Г поглиблене вивчення математики.
З перших дтв зародження впчизняно! школи 1 педагопки принцип диференщаци усвщомлювали тг, хто закладав основи !! теорГ! й практики. А.В.Луначарський проводив думку про те, що "поняття едино! трудово! школи не передбачае однотипности ... з 14 рокгв допускаеться подш на декГлька шляхгв або угруповань, але так, що бГльшГсть основних предметГв зали-шаються такими, що об'еднують усГх уч-нГв, 1 викладання в кожному окремому угрупованн пГсля цього подГлу е тшьки бГльш забарвлене в той чи шший специфГчний колгр" [5, с.523-524].
ПедагогГчна думка Х1Х столптя розви-валася пГд великим впливом революцш-ного демократизму, який пропагував зокре-ма принцип природовГдповГдностГ. "Кожна людина, - писав В.Г.Бел1нський, - е Гнди-вГд, 1 як хороший, так 1 поганий може зробитись лише по-своему ГндивГдуально..., 1 якщо душа немовляти 1 насправдГ е бшою дошкою, то якГсть 1 смисл букв, якГ пише на нш життя, залежать не тшьки вГд того хто пише 1 знаряддя писання, але й вГд власти-востей само! дошки". [6, с.368].
У другГй половинГ Х1Х столптя проблема врахування шдивщуальних особливостей при навчаннГ учшв широко дискуту-валась в педагопчних колах Росг!.
М.1. Пирогов закликав до глибокого вивчення внутрГшнього свпу дитини з метою визначення оптимального варГанту процесу навчання. ПсихологГчнГ спостере-ження 1 повсякденна педагогГчна даяльнють на посадГ попечителя навчального округу наштовхнула його на думку про необхщ-
шсть тако! оргашзаци навчання в середнш школГ, яка була б в змозГ задовольнити ГндивГдуальт нахили 1 Гнтереси учнГв.
Педагогична позицГя М.1.Пирогова про оргашзацш шкш за двома напрямами класичним 1 реальним була першою спро-бою реалзацГ! диференцГйованого навчання.
НеобхГднГсть такого розподГлу сам М.1.Пирогов обгрунтував, по-перше, рГзними нахилами 1 здГбностями учнГв; подруге, бажанням усунення багатопред-метносп. ВГн вГдмГчав, що в юнуючих умовах школярГ привчаються ковзати думкою по поверхш, не маючи т часу, нГ сил, нГ спонукань для занурення. Сам вГн вГддавав перевагу класичнГй освГтГ, стверджуючи, що вона дае можливосп "для рГвномГрного 1 всебГчного розвитку всГх здГбностей душГ' [7, с.180]. Тако! ж лЫ! притримуеться зараз система освГти НГмеччини. У гГмназГях перевага вГддаеться класичнГй освГтГ.
ЦГ Где! були близькими 1 основоположнику вичизняно! педагогики К.Д.Ушин-ському. "Вихователь мае прагнути пГзнати людину, яка вона е в дшсносп з уама й слабостями 1 в усш Г! величГ... ТодГ лише буде вш у змозГ почерпнуть у самш природГ людини засоби виховного впливу". [3, с.35].
Для оргашзаци диференцГйованого навчання в школГ не втратила свое! актуальностГ 1 та частина педагогично! теорй К.Д.Ушинського, яка присвячена проблемГ вГдбору навчального матерГалу при визначенГ змГсту освГти. Довп роки педагоггка бГльше думала про те, як вчити тому, що вчать, ашж про те, для чого 1 що вчити. К.Д.Ушинський пропонував лишити в школГ тшьки те, що необхГдне 1 корисне для людини, 1 викинути все те, що вив-чаеться лише для того, щоб надалГ забути. Не дивлячись на це, вш вважав, що рГвень освГти необхшно тримати на однш висот з досягненнями сучасно! науки. Педагогично обгрунтована диференцГацГя шкГльного навчання спричиняе змГни у стосунках мГж учнем 1 вчителем. На думку К.Д.Ушин-ського це повинно виразитись у тому, "щоб дГти, по можливосп, трудились самоспйно, вчитель керував цим самостшним трудом 1 давав для цього матерГал" [8, с.256].
Особливе мсце в Гсторй педагогично! думки належить Л.М.Толстому. ВГн
вважав, що оргашзащя процесу навчання мае проходити з урахуванням Гнтереав учнГв. Л.М. Толстой тдшмав голос в захист особистост дитини, проповГдував педагогику побудовану на повазГ до не!, до й запипв 1 Гнтереав. Ним була висунута вимога, щоб принцип диференцГйованого навчання знайшов реальне практичне втшення в школГ 1, перш за все, в плат ГндивГдуального пГдходу.
Дуже щкаву, на наш погляд, цГлГсну концепцш оргатзацй диференцГйованого навчання виробив росшський педагог П.Ф.Каптерев. У результат дослщження вГн прийшов до думки, що вчити належить так, щоб дидактичн прийоми узгоджува-лись з природними особливостями учнГв. При такому пГдходГ до питання вся увага вихователя концентруеться на взаемодГ! оточуючого середовища з природною суттю дитини.
В реальних умовах, за словами П.Ф.Каптерева, вчитель знаходиться в жахливому положеннГ. ВГн "схожий на фурмана, що править абсолютно рГзно-шерстою тршкою: одного коня вГн мае жарити в три батоги, щоб вш бГг терпимо, не вшставав вГд Гнших; гарячого 1 сильного коня вш повинен постшно стримувати, натягуючи вГжки; а на третього лише покрикувати 1 час вГд часу злегка ударяти його вГжками" [9, с.416-417]. За таких умов абсолютно необхщно знайти новГ оргаш-зацГйнГ форми навчання, яю б дозволили досить ефективно здГйснювати на практицГ ГндивГдуальний пГдхГд.
Частково цю проблему намагались вирГшити за рахунок факультативГв. Проте вже П.Ф.Каптерев вшмчав !х як недостат-ню форму органГзацГ! диференцГйованого навчання. ВГн пропонував замшити вГковГ класи, яю урГвнюють здГбних 1 нездГбних до конкретного предмета, на предметнГ. СмГливГ психолого-педагогГчнГ Где! П.Ф.Каптерева про шляхи органГзацГ! диференцГйованого навчання е найвищим досягненням педагогГчно! думки дорево-люцГйно! РосГ!.
Учитель мае розвивати здГбност учшв. Проте не менш важливим 1 важким е завдання !х дГагностики - виявлення тГе! областГ дГяльносп, до яко! кожен кон-кретний учень бГльше всього схильний 1
©
здабний. Це дозволяе широко вщкривати шляхи розвитку найбшьш зд1бним, тала-новитим учням, розв'язувати сощально-значиме завдання тдготовки високо-кватфжованих 1 творчих спещатспв.
Правильно вщм1чено психологом В.А.Крутецьким, що "... У кожного учня потр1бно прагнути до максимально можли-вого ступеня розвинути вс його здабносп, прид1ляючи при цьому основну увагу розвитку провщних (характерних для даного учня) зд1бностей, як основи його майбутньо! професшно! спрямованосп. Таким чином, немае 1 не може бути дилеми - виховувати зд1бност1 чи вщбирати здабних. Потр1бне й те й шше ."[10].
Своечасне виявлення зд1бностей, 1нте-реав, таланпв учшв, правильний 1 ефектив-ний !х розвиток можлив1 при оргашзацй диференцшованого навчання на основ1 врахування досягнень психолого-педаго-пчно! науки та практики.
Важливим завданням, яке стоiть перед школою сьогодш 1 перед вчителем математики зокрема, е переосмислення рол математики як науки здатно! сприяти формуванню осв1чено!, творчо! особистосп, розвитку Гг здатностей в узгодженш з принципом гумашзаци та гумаштаризацй математично! освгти.
Незважаючи на те, що щея особиспсно ор1ентованого навчання розроблена нау-ковцями, схвалена вчителями практиками набула популярносп в останне десятилптя, основи и ще близько твтора сттття тому були закладеш педагогичною системою Михайла Васильовича Остроградського. Стержнем свое! педагогично! системи Михайла Васильовича бачив дитину 1 Гг розвиток.
Сьогодш бшьш1сть науковщв 1 практи-кiв схильш вважати, що дом1нуючим в навчально-виховному процеа мае бути не власне навчання, а розвиток особистосп. Безперечно це добре 1 можна вже вважати кроком до гумашзацй освгти. Що ж вщбуваеться на практищ, в штт? Коли ставиш запитання вчителю яку ж розвиваючу функщю виконуе той чи шший шкшьний урок, то у вщповщь найчаспше чуеш про розвиток логичного мислення особистосп, й 1нтелекту. Розвиваючи в
учшв лише ц якосп ми часто виховуемо егоiстiв. Нерщко зустр1чаемо на практиц учшв, а попм i студентiв, якi отримали мщш глибокi знання, прекрасно мислять, мають високий рiвень iнтелекту, але при цьому е черствими до чужо! бiди, байду-жими до долi Батькiвщини.
Особистiсно орiентована освiта теж передбачае розвиток особистосп, однак акцент вона ставить на розвиток особис-псно-смислово! сфери учня: на розвиток людського в людиш, на формування в нш процесiв саморозвитку, самозахисту, само-виховання, саморегуляцй, адаптаци. Рiвень такого розвитку можна визначити за ставленням учня до навколишньо! дшсносп, усвiдомленням ним життевих цiнностей. У такш системi учень е суб'ектом не лише навчання, а й життя. М.В. Остроградський писав: "Защкавити розум дитини - ось що е одним з основних положень нашо! доктрини, i ми шчим не знехтуемо, щоб прищепити учневi смак, ми сказали б, навпъ пристрасть до навчання" [11].
Найвищу радiсть i задоволення вiдчу-вають учнi вiд роботи, яка дозволяе Гм вiдкривати себе: сво! здiбностi, можливосп. 1х очi загоряються в той момент, коли гх вчать чомусь значущому, важливому для життя загалом, а не для отримання оцiнки. Тому не можна гти на урок лише iз знанням теореми або набором задач, нехай навпь самих потрiбних. Математичний матерiал може i повинен сприяти розкриттю особистосп дитини. Не допустимо, щоб навчання було нудним. Завдання вчителя зробити його щкавим. "Нудьга е найнебезпечнiшою отрутою... По^бно повнiстю оволодiти увагою учнiв, спрямовуючи й, але за умови, щоб поступово зростала сила суджень, щоб це не викликало нi втоми, и вiдрази". Пригадую етзод з власного досвiду. Школа лабораторiя №272. (шш Украiнський колеж iменi В.О.Сухомлинського). Новий для мене 8-Д клас. Жовтень мюяць (другий мюяць стльно! пращ). Урок геометри. Учням запропонувала задачу на доведення, непросту за вщшуканням iдеi розв'язання. Пройшло хвилин п'ять напружено! працi. Щкавлюсь устхами. Бажаний результат -вiдсутнiй. Врешт учнi "здаються" i просять пояснити задачу. Погоджуюсь. Кшька
лопчних мГркувань Г твердження задачГ доведено. В клаа "мертва тиша". I тут одна учениця, треба сказати посередня в навчальних досягненнях, Олена Долженко пГднГмае руку Г просить повторити хГд розв'язання. Я приголомшено запитую: "Щось незрозумГло?" А вона у вщповщь: "НГ, дуже гарно". Саме в той момент я зрозумГла, що зусилля мо!, спрямованГ на розвиток Гнтересу до предмету, не були марними. I з того часу якщо якась задача видавалась учням надто складною, вони не дозволяли мет Глюструвати !м розв'язок, а просили включити !! в домашне завдання. А наступного уроку наввипередки бГгли ще на перервГ демонструвати сво! шляхи розв'я-зання. Траплялось так, застосованГ методи Г способи були рГзт, а тому Г шляяв розв'язання декшька. I тодГ в розрГз Гз календарним планом ми влаштовували бенефГс задачГ.
На сьогоднГ зроблено окремГ спроби дослГдження та оргашзаци особиспсно орГентованого навчання математики. Сам же процес особиспсно! перебудови нав-чально-виховного процесу навчання математики залишаеться некерованим Г вГд-буваеться спонтанно.
У зв'язку з цим виникае потреба цГлеспрямованостГ цього процесу та науково-методичного його забезпечення.
Особистюний пГдхГд до оргатзаци навчально-виховного процесу ми розгля-даемо як психолого-педагогГчний принцип, який спираеться на теоретичнГ знання про учня, як особистГсть та на практичнГ методичнГ засоби.
При цьому саме диференцГацГя навчан-ня як рГвнева так Г профшьна може Г повинна стати реалГзацГею у розробцГ особиспсного тдходу до навчання математики. Диференщащю тут ми розумГемо як певний засГб реалГзацГ! цих Гдей. Тобто засГб у цьому розумГннГ нами розглядаеться як прийом або споаб навчання.
Ряд теоретичних дослГджень та шкшь-на практика довели, що диференцГйоване навчання ефективне за виконання таких вимог:
■ Добровшьшсть вибору учнем рГвня засвоення матерГалу;
■ Комплексшсть диферентаци;
■ НаступнГсть при перехода вщ одного
рГвня програмних вимог до Гншого;
■ Вщкрипсть рГвнГв;
■ ВГдповГднГсть рГвнГв програмних вимог цГлям вивчення курсу;
■ Доступнють рГвнГв програмних вимог учням.
Ще одна цитата М.В. Остроградського: " З одного боку, хочуть мати людей корисних Г з досвГдом у всГх галузях дГяльностГ цившзованих народГв. Йдеться про хлГборобГв, фабрикантГв, комерсантГв, мореплавщв, механшв, офГцерГв, ГнженерГв, лГкарГв. З Гншого боку хочуть мати вчених, якГ продовжують абстракт дослГдження. ... Забувають, що величезна бГльшГсть дГтей мае середн розумовГ здабносп. ...
Пропонуемо викладати елементи наук у найбГльш простому виглядГ, скажемо, навГть у найменш науковому, найбГльш популярному, найбГльш пристосованому до дГтей." [11]. У цих рядках переконливо звучить необхщтсть здшснення диферен-цГйовано пГдходу через який реалГзуеться особистюно орГентоване навчання.
Саме особиспсно орГентоване навчання математики може стати альтернативою традицГйного навчання, сприяти створенню умов для вщчуття кожним самодостатносп. Запитайте учшв на передоднГ навчального року чому вони хочуть Гти до школи. Переважна бшьшГсть з тих, хто, звГсно, хоче найперше прагне поспГлкуватись з однокласниками, друзями. Враховуючи цю психолопчну особливють учнГв, потрГбно будувати систему урокГв. ВибГр форм, методГв Г засобГв на кожному уроцГ повиннГ забезпечувати формування вмГнь спостерГ-гати, аналГзувати, конкретизувати, узагаль-нювати, висувати ппотези, робити виснов-ки, ставити запитання, дискутувати, вГд-стоювати свою точку зору, оперувати не лише маленькими порцГями навчального матерГалу, але Г знаннями, отриманими при вивченнГ теми загалом.
РеалГзувати ГндивГдуальний пГдхГд пГд час навчання математики, спрямованого, перш за все, на розвиток особистост учня можна:
на урощ
• практикувати тдвищен вимоги до культури мовлення, логГчного викладу думки;
• вчити усно аналГзувати хщ
Q20
© Jacenko S.
розв'язування запропонованого завдання;
• пропонувати розв'язати задачу кшькома способами i вибрати найбшьш ращональний з них;
• рекомендувати добiрки додаткових вправ i фактiв за матерiалом, що вивчаеться;
• добираючи завдання пiдвищеноi трудносп;
в позаурочний час
• радити самостшно складати задачi i вправи;
• пропонувати завдання на виконання домашнiх дослiджень;
• пропонувати спещальш творчi завдання;
• залучати до проведення вдив> дуальних i групових консультацiй iз учня-ми нижчого рiвня навченосгi учнiв бшьш високого рiвня научуваностi i навченосп;
• залучати до проведення занять для учив молодших клаав, до приймання залiкiв;
• практикувати залiки тематичного характеру;
• доручати тдготовку позакласних заходiв: вечорiв, вiкторин, шкiльноi олiм-тади, тижня математики, випуску перю-дичжя математичноi газети i т.п.;
• залучати до учасп в математичних олiмпiад рiзних турiв, в МАН;
на уроц1 i в позаурочний час
• заохочувати успiхи;
• проводити профiлактичнi заходи проти зазнайства (для учшв, яю досягають найвищих успiхiв у навчаннi);
• контролювати домашне навчальне навантаження, попереджати можливу перевтому;
• при наявносп виключних здабнос-тей забезпечити вдивщуальну програму
вивчення математики.
Диференцiацiя навчання полягае не тшьки i не стшьки в спрощеннi 3MiCTy освгш, скiльки в диференщаци мiри вчи-гельсько1 допомоги учневi без суггевого зниження складностi завдань, виходячи з головно'1' вимоги сучасноi методики: учень вчиться - вчитель допомагае йому в цьому.
1. Закон Украгни "Про освту" // Oceima. -1991. - 25 червня 1991р.
2. Державна нацюнальна програма "Oceima (Украгна ХХ1 столття)" - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.
3. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания. - Собр. соч. М. - Л.: АПН РСФСР, 1950. Т.8. - С.35-36.
4. Державний загальноосвтнт стандарт з математики (проект) // Математика в школь - 2003. - №1. - С. 2-5.
5. Луначарский А.В. От государственной комисси по просвещению: основные принципы единой трудовой школы // О народном образовании. - М.: АПН РСФСР, 1958. - С.523-524.
6. Белинский В.Г. Полн. собр. соч. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. дом). - М., 1953, Т.2: Библиотека детских повестей и рассказов. - 766 с.
7. Пирогов Н.И. Школа и жизнь // Изб. пед.соч. -М.: Акад. Пед. Наук, 1953. -180 с.
8. Ушинский К.Д. Родное слово: книга для учащихся. - Собр.соч. М. - Л., АПН РСФСР, 1949. Т.6. -446с.
9. Каптерев П.Ф. Дидактические очерки. Изд 2-е Пг 1915. - 508 с.
10. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. - М.: Просвещение, 1968. - 431 с.
11. ОстроградськийМ.В., Блум 1.А. Роздуми про викладання, Постметодика: №2 (12), 1996.
Резюме. Яценко С.Е. РЕАЛИЗАЦИЯ ИДЕЙ ЛИЧНОСТНО-ОРИЕНТИРОВАННОГО ОБУЧЕНИЯ МАТЕМАТИКЕ ЧЕРЕЗ ДИФФЕРЕНЦИАЦИЮ. В статье изложен генезис развития дифференцированного обучения математике, приведены приемы, позволяющие реализовать индивидуальный подход в обучении.
Summary. Jacenko S. REALIZATION OF IDEAS OF PERSONALITY ORIENTED TEACHING OF MATHEMATICS BY MEANS OF DIFFERENTIATION. The origin of differentiated teaching of mathematics and receptions implementing individual approach to pupils are given in the article.
Надшшла до редакци 18.03.2006р.
