CC BY
69
ЛИСЕНЮК В.П.
Нац/ональний медичний ун/верситет im. О.О. Богомольця, м. Ки/в САМОСЮКI.3., САМОСЮКН.1., ТКАЛ1НА А.В.
Нац/ональна медична академ/я п/слядипломно! осв'ти im. П.Л. Шупика, м. Ки/в
РЕАБШТАЦМНА МЕДИЦИНА: OCHOBHi ПОНЯТТЯ ТА ДЕФНЩП
Резюме. Наведет сучасш дефтщн, принципи i критери в галузi медичногреабттаци. ОбГрунтована Heo6xidHicmb ретельног документаци зрушень nid впливом реабштацшних штервенцш. Наведет дат служать вiдnравними пунктами для вироблення практичнихршень у р1зних клтчних ситуащях. Ключовг слова: медична реабитащя, реабштацшш програми, документащя функщональних зрушень.
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 614.2:616-036.868
Коли виршене завдання збереження життя й функцш уражених оргашв та тканин, у послщовному процеш едагностика — лшування — реабштащя» на перший план виступае реабштащя хворого. За визначенням ВООЗ, реабштащя (re — знову, habilitas — здатшсть, спроможшсть) — це комплексне та скоординоване використання медичних, сощальних, освггшх та про-фесшних заходiв для тренування або переподготовки неповноспроможно! особи до якнайвищого рiвня функщональних можливостей. Починаючи з першо! Класифшаци ВООЗ стосовно функцiональних порушень (1980), поширена реабштацшна модель (рис. 1) базуеть-ся на методологiчному подход^ що потребуе розумiння таких основних концепцш [1, 2]:
— ушкодження (рос. повреждение, англ. impairment) — будь-яка аномалия чи втрата психолопчних, фiзiологiчних, анатомiчних структур або функцш;
— порушення життедiяльностi (рос. нарушение жизнедеятельности, англ. disability) — обумовлеш ушко-дженням будь-як1 обмеження чи втрата можливост ви-конувати повсякденну дiяльнiсть у спошб або в обсязi, що вважаються нормальними для людсько! ютоти;
— соцiальнi обмеження (рос. социальные ограничения, англ. handicap) — обумовлеш ушкодженням i порушенням життедояльносп обмеження та перешкоди для виконання сощально! рол^ що вважаеться нормальною (залежно вiд вiку, стаи, сощальних та культурних факторiв) для даного шдивщуума.
У 2001 рощ ВООЗ випустила бiльш складну Miixra-родну класифiкацiю функцiонування, обмежень житте-дiяльностi та здоров'я (МКФ) [3], що е багатоцшовою класифiкацiею для застосування в рiзних галузях. Зо-крема, вона мiстить рекомендаций з кшысно! оцiнки та
наступного кодування функцiональних порушень, що е важливим для реабiлiтацiйноi медицини.
Мета системи реабштацп полягае в досягненнi у в1дпов1дний термiн стiйкого, оптимального саногене-тичним1 можливостям вщновлення порушених функцш шдивщуума, пристосування його до навколишнього середовища й участi в сощальному життi зi змiненими у зв'язку iз хворобою сощальними функцiями [4].
Обговорюючи принципи реабiлiтацii, треба заува-жити, що вона являе собою й роздт науки та комплекс завдань [5]. Властивою рисою реабштацп е залучення пацiента (та його близьких) до виршення цих завдань у рамках реабштацшного процесу. Дуже вдало реабь лiтацiю порiвнюють зi школою, у якiй пацiентовi за-безпечують пряму допомогу, нагляд, шструктування, навчання i тренування, вiдповiдний зворотний зв'язок. Реабштащя здшснюеться скорiше разом iз пацiентом, нiж для пащента [2].
Загальновизнаним е видЬення трьох видв реабшта-цй, що взаемопов'язаш i взаемодоповнюють один одного:
1. Медична реабштащя — комплекс заходiв, що включае способи прискорення реституцп, стимуляци реперативно-регенеративних процеав, виявлення та змщнення компенсаторних механiзмiв, корекцп за-гально! резистентностi органiзму та iмунiтету. Засоби медично!" реабштацп: медикаментозна тератя, вщнов-лювальна та косметична хiрургiя, фiзiотерапiя та ЛФК, психотерапiя, дiетотерапiя, комплементарнi методи (акупунктурна терапiя, мануальна тератя, фгготератя, еферентна терапiя).
1 Саногенетичн (вiдновлювальнi) процеси включають реституцю, регенерацiю, компенсацiю, а також дiяльнiсть систем iмунiтету та мiкроциркуляцii.
PieeHb органа Р1вень орган¡зму Сощальний р1вень
Стани:
Патолопя floBefliHKOBi вщхилення Рольов1 вщхилення
Рисунок 1. Реаб1лиац1йна модель ВООЗ: функц1ональна оц1нка та ¡нтервенци на р1зних р1внях
2. Професшна (осв1тня) реабiлiтацiя: трудотерапш, професiйне навчання та перепщготовка, профорieнтацiя.
3. Сошальна реабiлiтацiя: побутове та трудове влаштування, соцiотерапiя, соцiально-економiчне, со-цiально-гiгieнiчне та юридичне консультування.
З практично! точки зору в реабштацшному процеш доцiльно розрiзняти такi реабштацшш перiоди:
а) реконвалесценщя — процес одужання з вщновлен-ням порушених бiологiчних та психологiчних функцiй (у цьому перiодi застосовують патогенетичну терашю, хiрургiю, медичну реабiлiтацiю);
б) реадаптащя — процес пристосування до побуту, працi (навчання), навколишнього середовища (застосовують медичну реабштацш, соцiальну та професшну (освiтню) реабiлiтацю, патогенетичну терашю);
в) ресощашзащя — процес вщновлення соцiальних функцiй i становища особи в сощальному макро- i мкросе-редовищi (застосовують соцiальну та професшну (освггню) реабiлiтацiю, медичну реабiлiтацiю, патогенетичну терашю).
У кожному конкретному випадку оргашзащя реа-бiлiтацiйного процесу вимагае мультидисциплшарного (бригадного) щдходу з розробкою щдиввдуально! реабь лтгацшно! програми [6, 7]. Обов'язковими елементами e визначення реабштацшного потенцiалу, складення реабiлiтацiйного прогнозу та оцшка (монiторинг) до-сягнутого прогресу пщ час реабштаци.
Реабштацшний потенщал — це комплекс бюлопчних i психофiзiологiчних характеристик iндивiдуума, а також сощально-оточуючих факторiв, що дозволяють тю чи iншою мiрою реалiзувати його потенцiальнi здатностi.
Реабiлiтацiйний прогноз — очшувана ймовiрнiсть реалiзацi! реабштацшного потенщалу.
Сучасна класифкащя основних категорм життед1яльносп та Тх обмежень за ступеней вираженост
1. Здaтнiсть до самообслуговування — здатнiсть до самостшного задоволення основних фiзiологiчних потреб, повсякденно! побутово'! дiяльностi та навичок особисто! гiгieни.
Обмеження самообслуговування:
I ст. — здатнють до самообслуговування з викорис-танням допомiжних засобiв;
II ст. — здатнють до самообслуговування з вико-ристанням допомiжних засобiв та/або за допомогою iнших ошб;
III ст. — нездатнiсть до самообслуговування й повна залежнють вщ iнших осiб.
2. Здатшсть до самостшного пересування — здатнють самостiйно перемiщуватись у просторi, долати перешкоди, зберiгати рiвновагу тiла в рамках побутово!, громадсько!, професiйно! дiяльностi.
Обмеження здатност1 до самостшного пересування:
I ст. — здатнють до самостшного пересування при бшш тривалш витрат часу, дрiбностi виконання та скороченш вiдстанi;
II ст. — здатнють до самостшного пересування з ви-користанням допомiжних засобiв i/або за допомогою iнших осiб;
III ст. — нездатнють до самостшного пересування i повна залежнiсть вщ iнших осiб.
3. Здaтнiсть до навчання — здатнють до сприйняття та вщтворення знань (загальноосвгтшх, професшних тощо), опанування навичками та умшнями (соцiальни-ми, культурними та побутовими).
Обмеження здатносп до навчання:
I ст. — здатнють до навчання в навчальних закладах загального типу при дотриманш спецiального режиму навчального процесу i/або з використанням допомiж-них засобiв, за допомогою шших осiб (крiм персоналу, який навчае);
II ст. — здатнiсть до навчання ттьки в спецiальних навчальних закладах або за спещальними програмами в домашнiх умовах;
III ст. — нездатнють до навчання.
4. Здатшсть до трудово! дiяльностi — здатнють здш-снювати дiяльнiсть вщповщно до вимог до змiсту, обсягу й умов виконання роботи.
Обмеження здатносп до трудово! дiяльностi:
I ст. — здатшсть до трудово! дiяльностi за умов зниження квалiфiкацil або зменшення обсягу роботи, неможливють виконання роботи за своею профеаею;
II ст. — здатнють до трудово! дiяльностi в спещально створених умовах з використанням допомiжних засобiв i/або спецiально обладнаного робочого мюця, за допомогою шших ошб;
III ст. — нездатнють до трудово! дiяльностi.
5. Здатшсть до орiентaцii — здатнiсть визначатися у чаш та простора
Обмеження здатносп до орiентaцii:
I ст. — здатнють до орieнтацil за умов використання допомiжних засобiв;
II ст. — здатнють до орieнтацi! за допомогою шших ошб;
III ст. — нездатнють до орieнтацi! (дезорieнтацiя).
6. Здaтнiсть до стлкування — здатнiсть до вста-новлення контакпв мiж людьми шляхом сприйняття, переробки i передачi iнформацi!.
Обмеження здатносп до стлкування:
I ст. — здатнють до спткування, що характеризуeться зниженням швидкоста, зменшенням обсягу сприйняття, отримання й передачi шформацй;
II ст. — здатнiсть до спткування з використанням допомiжних засобiв i/або за допомогою iнших ошб;
III ст. — нездатнють до спткування.
7. Здатшсть контролювати свою поведшку — здатнють до усвщомлення себе й адекватно! поведшки з урахуванням соцiально-правових норм.
Обмеження здатносп контролювати свою поведшку:
I ст. — часткове зниження здатносп самостшно контролювати свою поведшку;
II ст. — здатшсть частково або повшстю конт-ролювати свою поведiнку тшьки за допомогою сто-роннiх ошб;
III ст. — нездатнiсть контролювати свою поведiнку.
BiA6ip хворих на реабштащю
Скринiнг здiйснюеться за допомогою стандартно! карти, що включае таы обов'язковi роздiли:
1. Дiагностичний висновок щодо теперiшнього кль нiчного стану:
а) розгорнутий профтьний дiагноз з описом наявних розладiв та оцшкою стабiльностi стану;
б) супутнi захворювання;
в) загальш функцiональнi розлади — алiментарнi (харчовi та воднi), нездатшсть ковтати, нетримання сечi та калу, цшсшсть шкурного покриву, переносимiсть фiзично'í та психiчно'í активностi, розлади сну.
2. Показники реабiлiтацiйного профiлю хворого:
а) функцюнальний стан та стушнь незалежностi перед захворюванням (травмою);
б) теперiшнi функцiональнi обмеження та стушнь !х вираженостi — здатшсть до самообслуговування, самостшного пересування, навчання, трудово! дiяль-ностi, орiентацií', спiлкування, контролювання свое! поведiнки;
в) психоемоцшний статус та мотивацiя щодо участ в реабiлiтацiйнiй програмi.
3. Сощальш та оточуючi фактори:
а) наявшсть близьких та ступiнь !х участi у пiдтримцi пацiента;
б) умови проживання;
в) етшчна приналежнiсть та мова спткування;
г) характер пристосування пацiента та його шм'! до захворювання (травми);
д) яким моментам втдають перевагу пацiент i його близькi та що вони очшують вiд реабiлiтацií.
4. Стандартизован шкали для кiлькiсноí' оцiнки стану хворого:
а) профтьна нозологiчна шкала (наприклад, шкала шсульту Нацiонального iнституту здоров'я, NIHSS);
б) шкала самодопомоги та мобшьносп (шдекс Barthel, шкала Rankin або im);
в) шкала псиичного статусу (мшьментальний тест тощо).
Загальш показання та протипоказання AO призначення pеaбiлiтaцiйноí програми
Медична стабiльнiсть — важливий показник готов-ностi пацiента до реабштаци i призначення реабшта-цiйних штервенцш.
Характеристика стану:
— стабыьний — пашент iз нормальною температурою тла, стабiльними вiтальними показниками, у нього не вщбуваеться змiн у сташ здоров'я, вiн не потребуе змь ни курсу лiкування протягом 48 годин; компенсований
невролопчний та гемодинамiчний дефiцити; адекватш харчування та гiдратацiя;
— вщносно стабыьний — потребуе змiни медикамен-тозних призначень протягом 48 годин, але симптоми i клiнiчнi показники практично не змшюються; вiдносно стабтьний неврологiчний та гемодинамiчний дефiцит; адекватш харчування й пдратащя;
— нестабыьний — гострий стан, що потребуе дiа-гностичних i лiкув^ьних заходiв в умовах стацiонару, може загрожувати життю або призвести до серйозних ускладнень, можлива неузгодженiсть iз реабштацшними iнтервенцiями.
Фiзична витривал1сть — характеризуемся часом, протягом якого пацiент може займатися фiзичною роботою, рiвень я^' забезпечуе ре^iзацiю необхiдних реабiлiтацiйних штервенцш.
Обмеження фiзично'i витривалостi:
— незначне — 3 години або бтьше фiзичноi актив-ностi протягом дня;
— помирне — вiд 1 до 3 годин фiзичноi активносп протягом дня;
— значне — менше 1 години фiзичноi активностi протягом дня.
Пороговим критерieм для призначення реабшта-ц1йних програм е:
— стан пашента е медично стабiльним або вщносно стабiльним;
— у пашента спостертаеться 1 чи 2 персистукш фiзичнi обмеження;
— пацiент здатен до навчання;
— пашент спроможний сидгга з шдтримкою протягом принаймш 1 години та брати мМмальну участь у реабiлiтацiйних штервенщях.
Коли реаб1л1тац1йн1 ¡нтервенц1Т протипоказан1
— Повна вiдсутнiсть можливостi самостiйного пересування та спткування з медперсоналом.
— Гос^ запальш захворювання, активний тубер-кульоз.
— Декомпенсованi захворювання серця, легень та шших внутршшх органiв.
— Iшемiчна хвороба серця з частими нападами сте-нокарди спокою i негативною динамiкою ЕКГ.
— Стшка артерiальна гiпертензiя, що не пидаеться медикаментознiй корекцГ!.
— Активна фаза ревматизму.
— Декомпенсований цукровий дiабет.
— Прогредiентнi невролопчш захворювання, коли не спинено процес, що викликав руйнування нервових структур.
— Часп епiлептичнi напади.
— Виражеш психiчнi порушення.
— Незаепiтелiзованi опiки.
— Переломи, що не зрослися.
— Невправлеш вивихи.
— Нестабтьний остеосинтез.
— Рiзке виснаження, голодування.
Порiвняно з хiрургieю чи терашею реабiлiтацiя ставить бтьш скромнi, але завжди реальнi завдання. Тому дуже важлива документацiя зрушень пiд впливом реабь лiтацiйних штервенцш. Використовують так званi стан-дартш iнструменти (тести, шкали, iндекси) для ктшчно! оцiнки, якi дають можливють зробити кiлькiсний чи напiвкiлькiсний опис реабштацшного профiлю хворого. 1снують загальнi перелiки стандартних iнструментiв залежно вiд характеру патологи [8]. Як правило, бтьш шформативш iнструменти вимагають значно! витрати часу та спещально! пiдготовки персоналу.
Слiд також розрiзняти реабiлiтацiйнi програми та реабiлiтацiйнi послуги. Якщо реалiзацiя шдивтуально! реабтггацшно! програми вимагае бригадного шдходу за участю рiзних спецiалiстiв, то реабiлiтацiйнi послуги обмежуються залученням мМмально! кiлькостi спеща-лiстiв (деколи одного) i мають на мет патофiзiологiчне покращення стану хворого. Це дае можливють значно зменшити витрати, проте в даному випадку треба визна-чати такий вид допомоги не як реаблтацт, а медичт втручання та в1дновлювальну терапт (рис. 1).
Список лператури
1. World Health Organization (WHO). International classification ofimpairments, disabilities, and handicaps (ICIDH). — Geneva: WHO, 1980. — 175p.
2. Post-stroke rehabilitation: Clinical practice guideline, No. 16/ G.E. Gresham, P.W. Duncan, W.B. Stason et al. — Rockville, MD: U.S. Department of Health and Human Services, 1995. — 248p.
3. Международная классификация функционирования, ограничений жизнедеятельности и здоровья. — Женева: Всемирная организация здравоохранения, 2001. — 342 с.
4. Медицинская реабилитация постинсультных больных/ Ред. И.З. Самосюк, В.И. Козявкин, М.В. Лобода. — К.: Здоров'я, 2010. — 424 с.
5. Руководство по реабилитации больных с двигательными нарушениями/ Ред. А.Н. Белова, О.Н. Щепетова. — М.: Анти-дор, 1997. — Т. 1. — 224 с.
6. Белова А.Н. Нейрореабилитация. — М.: Антидор, 2000. — 565 с.
7. Сучаснi стандарти та критери в галузiреабытацшног медицини /Ред. В.П. Лисенюк. — К..: НМУ, 2001. — 71 с.
8. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации: Руководство для врачей и научных работников / Ред. А.Н. Белова, О.Н. Щепетова. — М.: Антидор, 2002. — 440с.
Отримано 17.06.12 П
Лысенюк В.П.
Национальный медицинский университет
им. A.A. Богомольца, г. Киев
СамосюкИ.З., СамосюкН.И., Ткалина A.B.
Национальная медицинская академия последипломного
образования им. П.Л. Шупика, г. Киев
РЕАБИЛИТАЦИОННАЯ МЕДИЦИНА: ОСНОВНЫЕ ПОНЯТИЯ И ДЕФИНИЦИИ Резюме. Приведены современные дефиниции, принципы и критерии в области медицинской реабилитации. Обоснована необходимость тщательной документации сдвигов под влиянием реабилитационных интервенций. Представленные данные служат отправными пунктами для выработки практических решений в различных клинических ситуациях.
Ключевые слова: медицинская реабилитация, реабилитационные программы, документация функциональных сдвигов.
Lysenyuk V.P.
National Medical University named
after O.O. Bogomolets
SamosyukI.Z., Samosyuk N.I., Tkalina A.V.
National Medical Academy of Postgraduate Education
named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine
REHABILITATION MEDICINE: BASIC CONCEPTS AND DEFINITIONS Summary. Contemporary definitions, principles, and criteria in the field of rehabilitation medicine are given. The necessity of careful documentation of changes under the influence of rehabilitation interventions was substantiated. The data presented are the starting points for the development of practical solutions in a variety of clinical situations.
Key words: rehabilitation, rehabilitation programs, documentation of functional progress.
