CC BY
56
УДК 616.1/.9-058:616.831-005 DOI: 10.22141/2224-0713.8.86.2016.90909
В1НИЧУКС.М.1, ФАРТУШНА o.e.2 Олександр/вська кл1н!чна л/карня, м. Ки'в, Укра/'на 2Укра/'нська в/йськово-медична академ/я, м. Ки/в, Укра/'на
РАННЯ PEABiAiTAUiß ПЮЛЯ ГОСТРИХ ¡ШЕМ|ЧНИХ ПОРУШЕНЬ
МОЗКОВОГО КРОВООБ^У
Резюме. Актуальнгсть. Tocmpi meMiHHi порушення мозкового кровооб1гу залишаються одтею з найактуальнших проблем клтнноi неврологи та провiдною причиною стшког втрати працездатностi в усьому cerni. Незважаюни на певн усшхи в лшуванш хворих у гострий перод, i дотепер недостатньо широко i своенасно проводиться комплексна реабштащя пацieнтiв is метою мтм1заци або лiквiдацiiяк найближних, так i вiддалених наЫд^взахворювання. Мета дослгдження. Вивнення таузагальнення даних свтово/ лтератури, а також власного доcвiду щодоранньо/ реабштаци хворих 1з гострими шемтними порушеннями кровообщ. Матергали таметоди. Аналтинний огляд наукових публжащй за останш 15 роюв 1з використанням сунасних наукометринних баз даних та фондiв наукових бiблiотек Украти, €С, США, Великобритани. Висновки. Рання мединна реабштащя сприяе полшшенню психосоматинного статусу, функщональному вiдновленню, профшактищ повторних цереброваскулярних подш, покращенню якоcтi життя хворого, зниженню iнвалiдноcтi та cмертноcтi.
Ключовi слова: гоcтрi iшемiннi порушення мозкового кровообку; Т1А; шемтний тсульт; рання реабштащя
ш
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 1
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
rOcTpi rneMÎ4Hi порушення мозкового KpoBoo6iry е провщною причиною швалщноста в ycix кранах свгту. Незважаючи на певш усп1хи в лкуванш хворих у гострий перюд, i дотепер недостатньо широко i своечасно проводиться комплексна реабштащя пащенпв i3 метою мiнiмiзацiï або лшвщацй' як найближчих, так i вщдале-них наслщюв захворювання. Медична реабштащя мае сприяти полшшенню психосоматичного статусу, функцшнальному вщновленню, профиактищ повторних цереброваскулярних подш, покращенню якост життя хворого, зниженню швалщност та смертност [1—7].
Неврологгчна реабштащя (re — знову, habilitation — спроможнють) — це спещальнють, що потребуе невро-лопчних знань та досвщу, а також набуття додаткових навичок iз реабштацшно! медицини. Цтями реабштаци' е скорочення числа ускладнень гострих порушень мозкового кровооб^у/шсулкпв, досягнення повного або часткового вщновлення втрачених невролопчних
функцш, максимально! здатностi хворого вести нор-мальний спосiб життя [8]. Для оргашзаци ефективно! реабштацшно! роботи необхщш три умови:
— у хворого не повинно бути тяжких соматичних захворювань;
— необхщна збережешсть психiки, активностi хворого, оскiльки за вщсутноста контакту, пасивностi реабiлiтацiйнi засоби бувають неефективнi;
— активну реабштацшну роботу не можна проводити на тш прогресування захворювання.
До важливих складових медико-сощально! реабштаци слщ вiднести медичний, фiзичний, психологiчний, професшний та соцiальний аспекти [9].
Медичний аспект реабштаци — основним змютом е питання лiкувального, лiкувально-дiагностичного, лшувально-профшактичного напрямку. Це перш за все забезпечення ранньо! дiагностики та своечасно! госпiталiзацi! хворого, раннього застосування пато-
© <^жнародний неврологiчний журнал», 2016 © «International Neurological Journal», 2016
© Видавець Заславський О.Ю., 2016 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2016
Для кореспонденцп: Фартушна Олена £вгеывна, кандидат медичних наук, старший викладач кафедри авiацiйноT, морськоТ медицини та психофiзюлоriT, Укратнська вiйськово-медична академiя, вул. Мельникова, 24, м. КиТв, 04050, УкраТна; e-mail: [email protected] For correspondence: Olena Fartushna, Candidate of Medical Sciences, senior lecturer of the Department of aviation marine medicine and psychophysiology, Ukrainian Military Medical Academy, Melnikova st., 24, Kyiv, 04050, Ukraine; e-mail: [email protected]
генетично! терапп тощо. Запобiгання ускладненням, пов'язаним iз гострою церебральною подieю, також мае виршальне значення в ефективност реабшта-цiйних заходiв [10].
Фгзичний аспект реабштацп — це вщновне лшу-вання, що включае вс питання, якi вiдносяться до застосування фiзичних факторiв, засобiв лшувально! фiзкультури (ЛФК) (фiзичнi вправи в палап, залi, ЛФК у водному середовищц рiзнi види механотерапп, фiзичнi тренування тощо), мануально! та рефлексо-терапп, психотерапп, а також методи дослщження, якi вiдображають реакцiю органiзму на застосовуваш реабiлiтацiйнi заходи [5, 11]. Основш завдання фь зично! реабштацп: а) прискорення вiдновлювальних процесiв; б) запобпання iнвалiдизацií або зменшення 11 небезпеки. Неможливо забезпечити функцiональне вщновлення, не враховуючи природного прагнення оргашзму до руху (кiнезофiлiя). Тому ЛФК, рiзнi види масажу, апаратна фiзiотерапiя мають стати основною ланкою у виновному лiкуваннi хворих [1].
Психолог1чний аспект передбачае подолання не-гативних реакцш iз боку психоемоцiйного статусу хворого, що виник у зв'язку з перенесеною хворобою, справляе значний позитивний вплив на вщновлення функцш та одужання пащента [12]. Найважливiшi завдання психолопчно! реабштацп: прискорення нормального процесу адаптаци до ново!, зумовлено! хворобою життево! ситуаци; профiлактика розвитку й лшування патологiчних психiчних змш. Основними методами оптимiзацií психiчного статусу е рiзнi пси-хотерапевтичнi впливи, фармакотерашя [13].
Професшний аспект реаб1л1тацИ передбачае усшшне вiдновлення та збереження працездатнос-тi, е похiдним багатьох факторiв. Вони включають: правильну медичну експертизу працездатноси, рацiональне працевлаштування, систематичне диференцшоване медикаментозне лiкування основного захворювання, а також виконання програми, спрямовано! на шдвищення фiзичноí та психiчноí толерантностi хворого. Досягнення стану вщнов-лення працездатностi залежить вщ реабiлiтацiйних заходiв i е найяскравшим критерieм ефективностi реабштацп. Важливу роль у професшному аспектi реабштацп вшграе й соцiальне законодавство, дь яльшсть лiкарсько-трудових комiсiй [14].
Соц1альний аспект реабЫтацп чико вiдображаe доповiдь Комиету експертiв ВООЗ (2007), у якш зазначаеться, що метою вiдновлення працездат-ностi е прагнення не тшьки повернути хворого до колишнього стану, а й розвинути його фiзичнi та психiчнi функци до оптимального рiвня. Це означае повернути хворому самостшшсть у повсякденному життi; повернути його до колишньо! роботи або, якщо це можливо, пiдготувати до виконання шшо! роботи з повним робочим днем, вщповщним його фiзичним можливостям; пiдготувати до роботи з не-повним робочим днем, або до роботи в спещальнш установi для iнвалiдiв, або, нарештi, до неоплачу-вано! роботи [15].
Важливо зазначити, що вирiшення питання працевлаштування хворого iз вiдповiдним видом пращ за спещальшстю або iз виконанням iнших робiт надае йому можливють матерiального самозабез-печення [16]. Таким чином, цей аспект реабштацп вщноситься до галуз^ пов'язано! з працездатшстю, працевлаштуванням, вiдносинами хворого й суспшь-ства, хворого i члешв його родини тощо.
У нещодавно опублiкованому керiвництвi з питань реабштацп хворих, як перенесли iнсульт, сформульоваш основнi принципи реабштацп [9]:
— принцип партнерства передбачае сшвпрацю пащента й лшаря за керiвноí та спрямовуючо! ролi останнього, що дозволяе здшснювати цшеспрямова-ну психологiчну подготовку до вiдновного лiкування, успiх якого залежить вщ активностi самого хворого;
— принцип р1зноб1чност1 зусиль, основу якого ста-новить реалiзацiя медико-педагопчних та лшуваль-но-вiдновлювальних завдань за умови перебудови вщносин хворого в необхщному для реабiлiтацiйних задач напрямку;
— принцип едност1 психосощальних та бюлог1чних метод1в ди (комплексшсть застосування лшувально-вщновлювальних заходiв);
— принцип ступтчастост1 впливiв, заснований на поетапному призначеннi вщновлювальних заходiв з урахуванням динамiки функщонального стану хворого, його вшу i статi та толерантностi до зростаючого фiзичного навантаження.
Система реабштацп включае три основш етапи: а) госштальний; б) полклшчний; в) санаторно-курорт-ний. Розрiзняють також ранню та тзню реабiлiтацiю.
Рання реабiлiтацiя
Вона розпочинаеться з перших годин шсля тран-зиторно! iшемiчноí атаки (ТIА)/iшемiчного iнсульту, тобто здiйснюeться в гострому перiодi захворювання i протягом перших 3—6 мю. пiсля гострого порушення мозкового кровообiгу (ГПМК). На першому етапi вона передбачае фармакологiчну корекщю пору-шень функцп дихально!, серцево-судинно! систем, нормалiзацiю водно-електролiтного, кислотно-основного балансу та психоемоцшного стану хворого, лшувальну фiзкультуру (1-й та 2-й режими), лшу-вання положенням, дихальш вправи, пасивнi рухи кiнцiвок, а також ранню вертикалiзацiю хворого з урахуванням його стану. Комплекс реабштацшних заходiв на другому етапi проводиться у вщдшенш реабштацп та включае лшувальну фiзкультуру (3-й та 4-й режим), фiзiотерапiю, масаж, реабiлiтацiю рухового та сенсорного дефщиту, трудотерапiю (ви-роблення навичок самообслуговування, робота на тренувальних стендах), психотерапiю, логопедичнi заняття, сощальну допомогу. Iнфузiйна терапiя на цьому еташ вiдходить на другий план. Важливими у цей перюд е сестринське обслуговування, робота фiзiотерапевта, психолога, логопеда.
Ерготератя (трудотерапiя) е елементом фiзичноí дп на оргашзм, елементом фiзичного аспекту реабь
лиацп. Засоби ерготерапп сприяють вiдновленню фiзичноi працездатностi, справляючи сприятливий психологiчний вплив на хворого. Ерготерашя проводиться в перюд одужання i може тривати не бшьше 2-3 мю. [5].
Безумовно, лiпший клiнiчний результат досяга-еться, якщо програму реабштацп пацieнта складае мультидисциплiнарна команда, до яко'1 вхдять лшар-невролог, реабштолог, фiзiотерапевт, логопед, психолог, медична сестра i члени його шм'х/доглядальниця. В умовах нашо'1 дiйсностi для повноцшно1 реабштацп створюеться мультидисциплiнарна бригада в складi лiкаря-невролога, медично'1 сестри, фiзiотерапевта, логопеда i членiв шм'1. Такi команди створюються в умовах вiддiлень реабштацп обласних, мiських лшарень.
За рекомендацiями ESO (2008) [17, 18], вах паш-eнтiв i3 ГПМК слiд направляти в шсультне вiддiлення для отримання координовано! мультидисциплшарно! реабштацп (рiвень доказовостi A); рекомендуеться раннш початок реабштацп (рiвень доказовосп C); рання виписка пацieнта з шсультного вiддiлення можлива при стабшьносп медичних показникiв, у разi шсульту легкого або середнього ступеня тяжко-стi, за умови подальшого продовження реабштацп мультидисциплшарною бригадою в амбулаторних умовах ^вень доказовостi A).
На жаль, ефектившсть ранньо1 реабштацп не-достатньо вивчена: отриманi обмеженi докази того, що раннiй початок реабштацп безпосередньо при-зводить до полшшення функцiонального результату, оскiльки з етично1 точки зору таке дослiдження здшснити складно [19]. Данi експериментальних дослщжень на тваринах пiдтверджують необхiднiсть i ефективнiсть застосування ранньо1 та штенсивно1 програми реабштацп [20]. Водночас юнують пере-конливi докази того, що мiждисциплiнарна реабь лiтацiя призводить до полшшених функцiональних результатiв, сприяе зниженню смертностi [21, 22]. Такi функцюнальш полiпшення зберiгаються про-тягом тривалого часу (понад один рiк).
Отримано переконливi докази того, що шдвищен-ня iнтенсивностi реабiлiтацiйних заходiв призводить до покращення функцiонального стану пащенлв в коротшi термiни i такий ефект утримуеться про-тягом 5 рошв [23]. Мовленнeвi розлади типу афазп та дизартрп пiсля шсульту ефектившше усуваються в кiнцi гострого перюду i протягом перших 6 мю. пiсля захворювання.
У лiтературi мало даних щодо продуктивностi по-всякденно1 дiяльностi та якостi життя пащенпв пiсля транзиторно1 iшемiчноl атаки, а також щодо необхщ-ност проведення ранньо1 реабштацп пiсля Т1А. Опу-блiковано лише поодинокi роботи про доцшьшсть заходiв iз серцево-судинно1 та психолопчно1 реабь лггацп пащенпв, яко! потребують понад 51 % хворих у першi 6 мю. пiсля Т1А [24-27]. Зокрема, згiдно з щойно проведеним норвезьким дослщженням, протягом перших 6 мю. пiсля Т1А значно знижена про-
дуктивнiсть повсякденно].' дiяльностi та яысть життя таких пацieнтiв, характерними е тривога i депресiя, якi за вщсутносп лiкування прогресують, призводять до с^мкого зниження працездатностi [28].
Як вщомо, пацieнти, якi перенесли TIA, е групою особливо високого ризику повторних TIA/шсульту з iнвалiдизуючими наслщками та кардюваскулярноЛ смертностi [29]. Безумовно, так хворi потребують проведення своечасно'1 ранньо'1 серцево-судинноЛ реабштацп пiсля TIA в амбулаторних умовах [24]. Зпдно з результатами нещодавно опублiкованого масштабного Оксфордського дослщження, 70 % па-цieнтiв з iнсультом i 48 % пашенпв iз TIA через п'ять рошв пiсля цих подш або помирають, або стають тяжкими швалщами. П'ятирiчний ризик залежностi вщ сторонньо'1 допомоги в повсякденному житп та ризик необхiдностi домашнього догляду становив 11 % шсля TIA та 19 % — шсля шсульту. При цьому рiвень швалщносп пiсля TIA збiльшуeться з 14 % в перший рш до 23 % через 5 роыв (р = 0,002) у зв'язку з розвитком тяжких шсульпв як основних пред-икторiв iнвалiдностi. Середня вартють п'ятирiчних iнвестицiй у здоров'я пащенпв iз TIA — $ 99 831 (SD, 67 020), для шсульту — $ 125 359 (SD, 91 121) [29].
Впровадження програми реабштацп особливо важливе для працюючого населення, якому вона допомагае якнайшвидше повернутися до спшьноти (OR 3,3; 95% CI 1,5—7,2) та вщновити повсякденну життeдiяльнiсть [30].
Щойно проведене в Нидерландах дослщження наголошуе, що реабiлiтацiйнi програми в гострш фазi пiсля TIA безпечнi та шдвищують ефективнiсть вторинно'1 профiлактики шсульту [31].
Утома е багатовимiрним поняттям i включае фь зичнi, емоцшш та пiзнавальнi елементи [23], вплива-ючи на хiд реабштацп та якють життя хворого. Утома шсля TIA/шсульту вражае вiд 38 до 68 % пашенпв, знижуючи яшсть життя та часто унеможливлюючи вщновлення професшноЛ дiяльностi [32—35]. Симп-томи втоми несприятливi для пацieнтiв та важливi для клiнiцистiв [36], хоча кшьшсть дослiджень iз цього приводу обмежена, що може бути пов'язано з тяжыстю об'eктивiзацil симптомiв втоми та виявлен-ня численних !х потенцiйних причин [37, 38]. Утома пiсля TIA може викликати депресш, погiршення фiзичного стану, зниження якосп життя, пiдвищення смертностi [39].
S.B. Coutts та спiвавтори (2012) повщомляють, що 15 % пацieнтiв шсля TIA потребують реабштацп протягом перших 90 дшв з ознаками швалщизацп за модифшованою шкалою Ренкiна > 2 балiв [40]. Lнше дослщження показало, що пацieнти пiсля TIA при оцшюванш якостi життя мають таку ж кiлькiсть балiв, як i пацieнти, якi перенесли шсульт, у всiх сферах, за винятком сошально! iзоляцii [41].
Чиннi керiвнi принципи лiкування та профтакти-ки TIA в основному ставлять акцент на невщкладнш госпiталiзацii та вториннш профiлактицi iнсульту (National Institute for Health and Clinical Excellence,
2008), не придшяючи уваги психологiчним або ког-нiтивним наслiдкам Т1А, тому таким пащентам не пропонуеться додаткова реабштацшна пiдтримка [42]. Водночас утома, психолопчш та когнiтивнi по-рушення пiсля Т1А протягом перших 6 мю. призво-дять до рiзкого зниження працездатностi пацiента, зменшуючи яшсть життя та здатнiсть повернення до пращ та громадсько! дiяльностi [43].
Груповi фiзиннi вправи, зпдно з проведеними до-слiдженнями, зменшують прояви втоми, покращу-ють психосоцiальну адаптацш пiсля Т1А та легкого шсульту [27, 44, 45]. 75-хвилиннi заняття групови-ми вправами пiд керiвництвом фiзiотерапевта або кiнезiолога двiчi на тиждень протягом 12 тижшв, що включають 5-10-хвилинну розминку, 15 хв про-гресивного тренування з обтяженням великих м'язiв кiнцiвок, 30 хв аеробного тренування, що складаеться з трьох 10-хвилинних компонентiв (ходьба на б^овш дорiжцi (тредмiл), робота на стащонарному трена-жерi-велосипедi, степiнг (комплекс вправ високо! iнтенсивностi з аеробним та силовим навантаженням з використанням степ-платформи)); 5—10 хв вправ на остигання м'язiв iз прогресивним резистивним змщненням основних верхнiх i нижшх груп м'язiв кiнцiвок iз постшним контролем частоти серцевих скорочень, артерiального тиску, рiвня глюкози до та шсля тренувань, дають позитивнi результати [46].
Груповi тренування необхiдно доповнити 30-хви-линними домашнiми вправами для покращення дiяльностi серцево-судинно! системи 3—4 рази на тиждень, що призведе до покращення якост життя шсля Т1А [27].
Нещодавно проведене дослщження свiдчить, що поряд iз фiзичними вправами та психологiчною реа-бштащйною пiдтримкою покращуеться самопочуття хворих шсля Т1А та зникають такi глибинш занепоко-ення про майбутне, як невизначешсть, вiдчуття власно! анормальностi, втрата довiри, розчарування, вiдчуття печалi, що були присутш пiд час тестування пащентав пiсля Т1А перед програмою реабiлiтацii' [47].
Отже, рання мобШзащя пацiента пiсля Т1А/ iшемiчного шсульту е необхщною умовою запобь гання тяжким ускладненням у подальшому ^вень доказовостi A). Два метааналiзи встановили, що чим актившшим буде пащент, тим кращими будуть реабiлiтацiйнi результати, проте жодних конкретних рекомендацш щодо штенсивносп та тривалостi лшу-вання на сьогодш немае (рiвень доказовост B) [7].
Конфлшт iHTepeeiß. Автори заявляють про вiдсутнiсть конфлiкту штерешв при пiдготовцi дано! статтi.
Список лператури
1. Лисенюк В.П. Сунасы стандарти та критери в галузi реабiлiтацшноiмедицини: Навн. поабник. — К., 2001. — 70с.
2. Головненко Ю.И., Адаменко Р.Я., Усатенко А.Г. Восстановительная терапия и социально-трудовая реабилитация больных, перенесших инсульт//Журн. практ. лжаря. — 2002. — № 2. — С. 14-17.
3. Горбунов Ф.Е., Кочетков А.В. Санаторный этап ранней реабилитации больных, перенесших острые нарушения мозгового кровообращения // Вопросы курорт., физиотерапии и ЛФК - 2003. - № 1. - С. 25-30.
4. Зозуля 1.С., Мошенська О.П. Гострий перюд шемiчного нсульту: сучасний погляд на проблему // Укр. мед. часопис. — 2009. - 4(72). - С. 67-73.
5. Самосюк И.З., Самосюк Н.И., Думин П.В., Владимиров А.А. и др. Медицинская реабилитация постинсультных больных — К.: Здоров'я, 2010. — 424 с.
6. Kellett N. et al. Impact of transient ischaemic attack and minor stroke on daily life // International Journal of Therapy and Rehabilitation. - 2014. - Т. 21, № 7. - Р. 318-323.
7. AHA/ASA Guideline / Bushnell C., McCullough L.D., Awad I.A. [et al.]// Stroke. - 2014.
8. Вшичук С.М. Судинт захворювання нервовог системи. — К. : Наукова думка, 1999. — 250 с.
9. Епифанов В.А. Реабилитация больных, перенесших инсульт. — М.: МЕДпресс-информ, 2013. — 248 с.
10. Вничук С.М., Прокопiв М.М. Гострий шемiчний нсульт. — К.: Наукова думка, 2006. — 286с.
11. Faulkner J. et al. Effect of Early Exercise Engagement on Cardiovascular and Cerebrovascular Health in Stroke and TIA Patients: Clinical Trial Protocol// Journal ofClinical Trials. — 2014.
12. Друес Й. Эффективность психосоциальной реабилитации // Социальная и клиническая психиатрия. — 2005. — Т. 15, № 1.
13. Ковальчук В.В. и др. Значение психотерапии в реабилитации больных, перенесших инсульт // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. — 2007. — № 4. — С. 21-24.
14. Basanets A.V., Ostapenko T.A., Cherkesov V.V., Far-tushna O.Y. Sudden death in the workplace // Ukrainian Journal of the problems of Occupational Medicine. — 2014. — № 1(24). - P. 18.
15. Фартушна О.6. Транзиторнi iшемiчнi атаки / О.6. Фартушна, С.М. Вничук. — К.: Авщена, 2014. — 216с.
16. Сон А.С., Мосенко С.В. К вопросу оценки социально-бытовой адаптации больных с последствиями мозгового инсульта // Украгнський нейрохiрургiчний журнал. — 2007. — № 3. - С. 22-22.
17. European Stroke Organisation (ESO) Executive Committee and the ESO Writing Committee. Guidelines for Management of Ischaemic Stroke and Transient Ischaemic Attack // Cerebrovasc. Dis. - 2008. - V. 25(5). - P. 457-507.
18. Ntaios G., Bornstein N.M., Caso V. et al. The European Stroke Organisation guidelines: a standard operating procedure // International Journal of Stroke. — 2015 Oct. — 1, 10(A100). — P. 128-35.
19. Early versus delayed inpatient stroke rehabilitation: a matched comparison conducted in Italy/Paolucci S., Antonucci G., Grasso M.G. [et al.]//Archives of physical medicine and rehabilitation. - 2000. - V. 81(6). - P. 695-700.
20. Behavioral and neurophysiologicaleffects ofdelayed training following a small ischemic infarct in primary motor cortex of squirrel monkeys/ Barbay S., PlautzE.J., FrielK.M. [etal.] // Experimental Brain Research. — 2006. — V. 169 (1). - P. 106-116.
21. O'Sullivan E.J. et al. Access to in-patient stroke services and multidisciplinary team (MDT) rehabilitation: current demands and capacity // Irish medical journal. — 2014.
22. Thomsen A.S., Hansen T. Cross sector and interdisciplinary cooperation in brain injury rehabilitation // Tenth World Congress on Brain Injury. — 2014.
23. Duncan P.W. et al. Adherence to postacute rehabilitation guidelines is associated with functional recovery in stroke //Stroke. — 2002. — T. 33, № 1. — P. 167-178.
24. Kamm C.P. et al. Interdisciplinary Cardiovascular and Neurologic Outpatient Rehabilitation in Patients Surviving Transient Ischemic Attack or Stroke With Minor or No Residual Deficits // Archives of physical medicine and rehabilitation. — 2014. — T. 95, № 4. — P. 656-662.
25. Kronish I.M., Edmondson D, Goldfinger J.Z. et al. Post-traumatic stress disorder and adherence to medications in survivors ofstrokes and transient ischemic attacks//Stroke. — 2012. — T. 43, № 8. — P. 2192-2197.
26. Lawrence M. et al. A systematic review of the benefits of mindfulness based interventions following transient ischemic attack and stroke // International Journal of Stroke. — 2013. — T. 8, № 6. — P. 465-474.
27. Prior P.L. et al. Comprehensive cardiac rehabilitation for secondary prevention after transient ischemic attack or mild stroke I: Feasibility and risk factors // Stroke. — 2011. — T. 42, № 11. — P. 3207-3213.
28. Verbraak M.E. et al. Subtle problems in activities of daily living after a transient ischemic attack or an apparently fully recovered non-disabling stroke // Journal ofStroke and Cerebrovascular Diseases. — 2012. — T. 21, № 2. — P. 124-130.
29. Luengo-Fernandez R., Paul N.L., Gray A.M. et al. Population-Based Study of Disability and Institutionalization After Transient Ischemic Attack and Stroke 10-Year Results of the Oxford Vascular Study // Stroke. — 2013. — T. 44, № 10. — P. 2854-2861.
30. Assessment of occupational performance problems due to cognitive deficits in stroke rehabilitation: A survey/PilegaardM.S., Pilegaard B.S., Birn I. [et al.]// International Journal of Therapy and Rehabilitation. — 2014. — V. 21(6). — P. 280-288.
31. Boss H.M. et al. Safety and feasibility of post-stroke care and exercise after minor ischemic stroke or transient ischemic attack: Motive S & Move IT//Neuro Rehabilitation. — 2014.
32. Glader E.L., Stegmayr B, Asplund K. Poststroke fatigue: A 2-year follow-up study of stroke patients in sweden // Stroke. — 2002. — № 33. — P. 1327-1333.
33. Choi-Kwon S., Han S.W., Kwon S.U., Kim J.S. Poststroke fatigue: Characteristics and related factors // Cerebrovasc. Dis. — 2005. — № 19. — P. 84-90.
34. Van de Port I.G., Kwakkel G., Schepers V.P., Heinemans C.T., Lindeman E. Is fatigue an independent factor associated with activities of daily living, instrumental activities of daily living
and health related quality of life in chronic stroke // Cerebrovasc. Dis. — 2007. — № 23. — P. 40-45.
35. Lerdal A. Curvilinear Relationship Between Age and Post-Stroke Fatigue among Patients in the Acute Phase following First-Ever Stroke / Lerdal A., Gay C.L., Lee K.A. // International Journal of Physical Medicine & Rehabilitation. — 2013.
36. Carlsson G.E., Moller A., Blomstrand C. A qualitative study of the consequences of'hidden dysfunctions' one year after a mild stroke in persons < 75years // Disabil. Rehabil. — 2004. — № 26. - P. 1373-1380.
37. Schepers V.P., Visser-Meily A.M., Ketelaar M., Lindeman E. Poststroke fatigue: Course and its relation to personal and stroke-related factors // Arch. Phys. Med. Rehabil. — 2006. — № 87. — P. 184-188.
38. Tyrrell P.J., Smithard D.G. Fatigue after stroke // Therapy. — 2005. — № 2. — P. 865-869.
39. A population-based study of the prevalence of fatigue after transient ischemic attack and minor stroke / Winward C. [et al.]// Stroke. — 2009. — T. 40, № 3. — P. 757-761.
40. Coutts S.B., Modi J., PatelS.K., Aram H, Demchuk A.M., Goyal M., Hill M.D. What causes disability after transient ischemic attack and minor stroke? Results from the CT and MRI in the triage ofTIA and minor cerebrovascular events to identify high risk patients (CATCH) study//Stroke. — 2012. — № 43. — P. 3018-3022.
41. Franzen-Dahlin A., Laska A.C. Gender differences in quality of life after stroke and TIA: a cross-sectional survey ofout-patients// J. Clin. Nurs. — 2012. — № 21. — P. 2386-2391.
42. National Institute for Health and Clinical Excellence: Stroke: Diagnosis and Initial Management of Acute Stroke and Transient Ischemic Attack (TIA), CG068. — NICE Clinical Guidelines, Number 68. — 2008.
43. Moran G.M. et al. A systematic review investigating fatigue, psychological and cognitive impairment following TIA and minor stroke:protocol paper//Syst. Rev. — 2013. — T. 2, № 1. — P. 1-7.
44. Ivey F.M., Hafer-Macko C.E., Macko R.F. Exercise rehabilitation after stroke // NeuroRx. — 2006. — T. 3, № 4. — P. 439-450.
45. Barbour V.L., Mead G.E. Fatigue after stroke: The patient's perspective// Stroke research and treatment. — 2011. — T. 2012.
46. Thompson P.D., Arena R., Riebe D. et al. ACSM's new preparticipation health screening recommendations from ACSM's guidelines for exercise testing and prescription, ninth edition // Curr. Sports Med Rep. — 2013. — 12(4). — 215-7.
47. Spurgeon L., James G., Sackley C. Subjective experiences of transient ischaemic attack: a repertory grid approach // Disability & Rehabilitation. — 2013. — T. 35, № 26. — P. 2205-2212.
OTpuMaHO 18.11.2016 ■
Виничук С.М.1, Фартушная Е.Е.2
1Алексанлровская клиническая больница, г. Киев, Украина
2Украинская военно-медицинская академия, г. Киев, Украина
РАННЯЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ПОСЛЕ ОСТРЫХ ИШЕМИЧЕСКИХ НАРУШЕНИЙ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ
Резюме. Актуальность. Острые ишемические нарушения мозгового кровообращения остаются одной из самых акту-
альных проблем клинической неврологии и ведущей причиной потери трудоспособности во всем мире. Несмотря на определенные успехи в лечении таких больных в острый
период, до сих пор недостаточно широко и своевременно проводится комплексная реабилитация пациентов с целью минимизации или ликвидации как ближайших, так и отдаленных последствий заболевания. Цель исследования. Изучение и обобщение данных мировой литературы, а также
собственного опыта в вопросе ранней реабилитации больных с острыми ишемическими нарушениями мозгового кровообращения. Материалы и методы. Аналитический обзор научных публикаций за последние 15 лет с использованием современных наукометрических баз данных и фондов научных библиотек Украины, ЕС, США, Великобритании. Выводы. Ранняя медицинская реабилитация способствует
улучшению психосоматического статуса, функциональному восстановлению, профилактике повторных цереброваску-лярных событий, улучшению качества жизни больного, снижению инвалидности и смертности. Ключевые слова: острые ишемические нарушения мозгового кровообращения; ТИА; ишемический инсульт; ранняя реабилитация
S.M. Vinychuk1, O.Ye. Fartushna2
1Oleksandrivska Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine
2Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv, Ukraine
EARLY REHABILITATION AFTER ACUTE ISCHEMIC CEREBROVASCULAR EVENTS
Abstract. Background. Acute ischemic stroke remains one ofthe most urgent diseases ofclinical neurology being the leading cause of disability worldwide. However, despite advanced treatment of those patients in an acute period, not enough attention is paid to early rehabilitation. This study is a generalization ofworld literature data, and our own experience in early rehabilitation ofpatients with acute ischemic stroke. Materials and methods. Analytical review ofscientific publications for
the last 15 years based on analysis of modern scientometric databases and libraries of Ukraine, the EU, US, UK has been performed. Conclusions. Early medical rehabilitation improves: psychosomatic status, functional recovery, prevention of recurrent cerebrovascular events, patient's quality of life, and reduces disability and mortality. Keywords: acute ischemic stroke; transient ischemic attack; ischemic stroke, early rehabilitation
