CC BY
37
УДК 616.831-005.1-08.168+615-08-036.76 niOHTKIBCbKA H.I.2, ФЛОМ1Н Ю.В.23, САМОСЮКH.I12
1Нац1ональна медична академ!я пюлядипломноi oceim im. ПЛ. Шупика, м. Ки/в 2МЦ «Ун1версальна клнка «O6epir», м. Ки/в 3Харювська медична академ1я п1слядипломно1 освли
Ф13ИЧНА PEABiAiTAUiq — ВАЖЛИВИЙ KPOK ДО НЕЗААЕЖНОГО ЖИТТЯ ПЮАЯ iHCYAbTY
Резюме. У статтi розкриваеться суть ф1зичног терапп та наводиться шформащя щодо роботи фахiвцiв — кшезиmераnевmiв та ерготерапевтiв. Також розглянуmi основт реабштацШт втручання, що використовуються для вiдновлення оаб, як перенесли судинну катастрофу.
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ
ПРАКТИКУЮЩЕМУ НЕВРОЛОГУ
/TO PRACTICING NEUROLOGIST/
1нсульт — це третя провщна причина смертност людей у всьому свт й основна причина формування стшко1 первинно1 швалщность У середньому не бшьше шж 55 % хворих виживають протягом 5 роыв шсля гострого порушення мозкового кровооб^у.
У нашш кра1ш щорiчно трапляеться бiльше нiж 100 тисяч шсулычв, а 35 % з них — у людей працездатного вшу. Одна з головних турбот пащ-ента з шсультом — це повернення до активного життя й фiзична реабШтащя, що е складовою загально! постшсультно1 реабШтацп, допома-гае вiдновити незалежнiсть та покращити якiсть життя пацiента.
Постшсультна фiзична реабiлiтацiя повинна по-чинатися якомога рашше пiсля судинно! катастро-фи, зазвичай у гострому перiодi пiсля стабшзацп загального стану пашента (переважно протягом 24—48 годин шсля шсульту). Чим ранiше пацiенту буде проведено реабштацшш втручання, тим бшьше в нього шанав вщновити порушенi чи втраченi здiбностi та навички.
Метою фiзичноl реабштаци (фiзичноl терапи) е допомога особi з шсультом у здобуванш нави-ив, що вона втратила внаслiдок ураження частини мозку, за допомогою переучування [1]; розвиток, збереження та максимально можливе вщновлен-ня рухово1 та функшонально1 здатностi пацiента у випадках, коли вона послаблена чи втрачена внаслiдок старшня, перенесено1 травми, хвороби або внаслщок негативного впливу навколишнього середовища [2].
Хоча спешальшсть <^зична реабшташя» е вщ-носно новою для нашо1 краши, у бврош та свт фахiвцi вже давно активно допомагають людям. Зародження И вiдбулося ще в Х1Х столiттi в США, де фiзичнi терапевти працювали з людьми з пору-шенням постави. У 20т роки ХХ ст. сформувалась перша професшна органiзацiя в цш галузi — Аме-риканська асошашя фiзичноl терапп, яку очолила Мер i Мак-Мiлан. Значний розвиток фiзичноi реабштаци вiдбувся пiд час Друго1 свиово1 вiйни, коли зросла необхщшсть у вiдновленнi поранених вiйськовослужбовцiв. На цю роботу призначали тшьки жшок, якi були педагогами з фiзичного ви-ховання. Вони застосовували комплекси вправ, як тепер ми називаемо фiзичною реабiлiтацiею. Хоча бурхливий розвиток професи у свiтi в 1990-х роках дещо уповiльнився, фiзична терашя продовжуе вдо-сконалюватися [8].
Фахiвцi реабiлiтацiйного напрямку здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до певного алгоритму дш, що е складовими фiзичноl терапп.
Перш за все проводиться обстеження пашента, що включае в себе аналiз ютори хвороби, збiр анамнезу, визначення рiвня сприйняття та когштивних порушень, дослiдження чутливостi, тестування амплггуди руху, тонусу та сили м'язiв, тобто проводиться детальне визначення функцюнальних мож-ливостей пашента (тестування основних рухових вмшь та навишв) [6, 12].
Основнi проблеми оиб з iнсультом, iз якими працюють фiзичнi терапевти:
— слабкiсть (reMinpae3) чи паралiч (гемiплегiя), що може переважати в усш половинi тiла чи тшьки в руцi або H03i;
— спастичшсть, CKyTiCTb у м'язах, болюш м'язовi спазми;
— порушення координаци та/або рiвноваги;
— неуважнiсть чи сенсорне ^норування однiei сторони тiла (неглект);
— бшь, онiмiння чи порушення чутливостц
— проблеми з пам'яттю, мисленням, увагою та навчанням;
— тяжшсть у виконаннi повсякденних дiй побу-тового характеру (наприклад, самообслуговування).
Фахiвцi з фiзичноi реабштацп мають працювати в командi. Командна робота, сшвпраця та коор-динацiя мiж собою, з шшими фахiвцями, сiм'eю та ошкунами вiдiграють важливу роль в реалiзацil цiлiсного пiдходу постшсультно'! реабштацп та досягнення вагомого результату у вшновленш [7].
Оскiльки пацieнт i його родичi, рiднi, близькi та ошкуни e найбiльш важливою частиною реабь лиацшно'! команди, вони беруть активну участь у постановш цшей шдивщуально'! реабштацшно'! програми, що e наступним кроком у схемi дiяльностi реабiлiтолога. Визначення цiлей у фiзичнiй терапп повинно вiдбуватися у SMART-формап:
— S (specific) — специфiчнi (враховувати поба-жання пацieнта та його близьких);
— М (measurable) — вимiрювальнi;
— A (achievable) — досяжш;
— R (realistic) — реалютичш;
— Т (timed) — визначеш в часi [4].
На основi даних, отриманих шд час обстежен-ня, та поставлених цшей пщбираються засоби фiзичноi реабштацп та проводяться реабштацшш втручання.
Реабiлiтацiйнi втручання — це послуги, що нада-ються фахiвцями з фiзичноi терапи (кшезитерапев-тами та ерготерапевтами) або шд ix керiвництвом та контролем, iз використанням засобiв науково-до-казово'! практики [6].
Кiнезитерапевт допомагаe вщновити нормаль-ний рух у суглобах та м'язах за допомогою практич-них теxнiк та надаe рекомендаци щодо практичних занять для змщнення та вiдновлення тiла. Юнезю-лопчне втручання може проводитися за допомогою фiзичниx (ручних) чи меxанiчниx засобiв.
Фаxiвцi з кiнезитерапii спецiалiзуються на вщ-новленнi рухових та сенсорних порушень. Вони про-ходять навчання з уах аспектiв анатомii i фiзiологii, пов'язаних iз нормальною функцieю, з акцентом на рух. Вони оцшюють силу, витривалiсть, амплiтуду руxiв, порушення ходьби та сенсорний дефщит у по-стiнсультниx пацieнтiв для розробки iндивiдуальноi програми кiнезитерапii, спрямованоi на вщновлен-ня контролю над руховими функщями [5].
Вщ кшезитерапевпв пацieнти також отримують допомогу для активного залучення в дiяльнiсть кшщвки, ураженоi внаслiдок iнсульту, оскiльки часте використання уражених кшщвок сприяe плас-тичностi мозку i зниженню швалщность Стратегii, що застосовують кiнезитерапевти для заохочення використання ураженоi ноги чи руки, включають селективну сенсорну стимуляцш, таку як стискання чи погладжування, активш й пасивнi вправи для збшьшення амплiтуди руху та тимчасовi обмежен-ня здорово'! кiнцiвки шд час виконання рухових завдань.
Особи шсля перенесеного iнсульту навчаються компенсаторнiй стратеги для зменшення впливу за-лишкового дефiциту та залучаються до постшного дозованого фiзичного навантаження, що допомагаe зберегти сво'! новi руxовi вмшня та навички.
Загалом кiнезитерапiя акцентуe свою увагу на практикуваннi iзольованиx руxiв, неодноразово переходячи вiд одного виду руху в шший та по-вторення складних руxiв, що вимагають значноi координацii й рiвноваги, наприклад ходьба вгору або вниз по сходах чи безпечне перемщення мiж перешкодами. Якщо особа надто слабка, щоб тре-нуватися з обтяженням власною вагою тша, заняття проводиться шд час гiдротерапii (протягом яко'! вода забезпечуe сенсорну стимуляцш разом iз пiд-тримкою обтяження вагою тша) або у спешальних приладах-шдйомниках [4, 9, 12].
Останш тенденцГ! в кiнезитерапii пiдкреслюють ефектившсть участi в цiлеспрямованiй дiяльностi, такш як iгри.
Ерготерапевти працюють для покращення рухових i сенсорних можливостей та надання без-пеки пацieнтам у постiнсультний перiод. Всесвiт-ня федерашя ерготерапевтiв (World Federation of Occupational Therapists) шдкреслк^ необxiднiсть застосування рiзниx реабiлiтацiйниx теxнологiй i комплекив, що сфокусованi на вiдновленнi втрачених пацieнтом навичок самообслуговування та здатноси до виконання завдань як у повсякденному житп, так i в умовах виробничого середовища [13].
Ерготерапевти заохочують, розвивають, вщ-новлюють та шдтримують навички, необxiднi для незалежного функцюнування та благополуччя в повсякденнш дiяльностi особи з шсультом, таких як догляд за собою, приготування прибирання (так звана зайнятiсть) [3].
Iндивiдуальнi ерготерапевтичнi програми при-значенi сприянню максимальному використанню функци для задоволення потреб людини в робо-чому та сошальному середовищi, особистiсниx та домашнix умовах.
Процес ерготерапи базуeться на первинному та повторному оцшюванш. Ерготерапевт разом iз пацi-
ентом, який потребуе допомоги, зосереджуе увагу на шдивщуальних здiбностях та особливостях оточую-чого середовища, а також на проблемах, пов'язаних iз дiяльнiстю особи в повсякденному життi.
Оцшювання включае застосування стандартних процедур, штерв'ю та спостереження в рiзних умо-вах та консультаци iз людьми, яш вiдiграють важливу роль у житт пацiента.
Результати оцiнювання е основою планування, що включае коротко- та довгостроковi цш терапи. Планування повинне вщповщати стади розвитку людини, 11 звичкам, ролям, перевагам способу життя й оточуючого середовища.
Ерготерапевти при необхщносп навчають паш-енпв, як роздiлити складну дiяльнiсть на складовi частини, пропрацювати кожну частину, а поим ви-конати всю послщовшсть дiй. Ця стратегiя може по-кращити координацiю та допомогти людям з апрак-сiею заново навчитися, як виконати заплановану дiяльнiсть, компенсаторш стратеги та змiнювати елементи оточуючого середовища, що обмежують 1х повсякденну активнiсть. Наприклад, особа, у яко1 працюе лише одна рука, може заспбнути Гудзик за допомогою спещально! петлi та гачка.
Фахiвцi з ерготерапи допомагають людям об-лаштувати свое помешкання для шдвищення рiвня безпеки, усунення бар'ерiв, що сприятиме функш-ональнiй активностi, наприклад установка поручшв у ваннiй пмнап [5, 9, 10].
Реабiлiтацiя не завжди лiквiдуе наслiдки iнсульту. И метою е покращення можливостей та впевненостi пацiента, щоб вiн мп продовжувати свою повсякденну дiяльнiсть, незважаючи на порушення вна-слщок судинно! катастрофи.
Що робитиме пащент пiд час проходження курсу фiзичноl реабштаци, залежить вiд того, що йому потрiбно, щоб стати незалежним. Вш може працювати над полшшенням свое1 незалежностi в багатьох галузях:
— навики самообслуговування, наприклад при-йняття розчiсування, прийняття ванни або одягання;
— руховi навички, так як перемiщення в лiжку, ходьба або 1зда в швалщному вiзку;
— когнiтивнi навички (пам'ять або виршення завдань чи проблем);
— сощальш навички для взаемоди з iншими людьми.
Отже, постiнсультна фiзична терапiя може вклю-чати деяп чи всi наступнi реабiлiтацiйнi втручання:
— Позищонування — це викладання пацiента у фiзiологiчно правильне положення для профшакти-ки патологiчних поз, контрактур чи болю.
— Силове тренування, що передбачае викорис-тання вправ, як допоможуть покращити м'язову силу й координащю.
— Кардiофiтнес — передбачае виконання ае-робних вправ (ходьба, би, велотренажер) помiрноl iнтенсивностi протягом тривалого першду для пiдвищення функцiонування серцево-судинно1 й дихально1 систем та всього оргашзму в цiлому.
— Тренування перенесення ваги тыа — допо-може пацiенту пiсля iнсульту швидше вiдновити навик ходьби.
— Тренування мобiльностi — це заняття, що направлен на тренування навипв перемiщення в лiжку (повертання на бiк, сiдання) та ходьби як по прямш поверхш, так i через перешкоди чи по сходах. Тренування може також включати навчання правильного використання допомiжних пристро1в для ходьби, наприклад рами чи палищ.
— Ортезування — пiдбiр та правильне використання пластикового фшсатора для стабшзаци та шдвищення сили гомшковостопного суглоба (ор-тез), щоб пiдтримати вагу тша пацiента, поки вiн заново навчаеться ходити.
— Вщновлення амплiтуди рухiв — вiдбуваеться шляхом виконання активних чи пасивних вправ чи шших методик, щоб допомогти зменшити тонус м'язiв (спастичностi) й вiдновити дiапазон руху.
— Вправи на покращення координацп та рiвно-ваги проводяться на рiзноманiтних м'ячах та м'яких поверхнях зi зменшенням площi опори.
— МобШзащя лопатки включае пасивш та активнi вправи для стабШзаци та вiдновлення рухливостi плечового поясу та профшактики чи зменшення сублюксаци плеча.
— Вщновлення навик1в самообслуговування передбачае перенавчання навишв чи оволодшня новими стратегiям догляду за собою (одягання, вмивання) чи за близькими (приготування прибирання) та проведення активного дозвшля й вщпочинку (хоб^ творчi заняття).
— Заняття на дрiбну моторику включае заняття, спрямоваш на активну участь кист та пальцiв у цiлеспрямованiй дiяльностi (iгри, маншуляци з предметами).
— Методика тимчасового обмеження актив-ностi неуражено!" кшщвки, або терапiя приму-сового використання, включае обмеження використання здорово1 кшшвки пiд час тренування функци уражено1 кiнцiвки. Цей примусове залу-чення пошкоджено1 руки або ноги може допомогти полшшити и функци.
— Сенсорне тренування — це рiзноманiтний вплив в ус органи вiдчуття, спрямований на вщнов-лення сприйняття схеми тiла, чутливост уражено1 половини тiла та зменшення наслщюв синдрому iгнорування (неглекту).
— Когнггивне тренування — допомагае покращити пам'ять, мислення, увагу чи зменшити прояви апракси.
— Дзеркальна терапiя — допомагае вщновити ру-хову функцiю уражено1 кiнцiвки на основi отримано1 сенсорно1 шформаци (через зiр та пропрюцепщю) про активнiсть паретично1 кiнцiвки.
— Дихальш втручання — це маншуляцп та фь зичнi вправи з акцентом на дихання, метою яких е покращення вентиляци легень, виведення секрецп та пiдвищення рухливостi грудно1 клiтки, що запо-бiгае дихальним порушенням та зменшуе !х.
— Адаптащя оточуючого середовища чи помеш-кання — для пiдвищення рiвня безпеки та функцю-нально1 незалежност пацiента з iнсультом.
— Кшезшлопчне тейпування — накладання еластично1 клейко1 стрiчки для зменшення набряку чи болю, а також для стимуляци активного руху в паретичних кшщвках.
— Роботизованi технолош — використовують автоматизованi пристро1, щоб допомогти ураженим кшщвкам у виконаннi повторюваних рухiв, допо-магаючи вiдновленню сили i функцп.
— Вiртуальна реальшсть — нова, комп'ютеризована терапiя, що включае взаемоди з моделюванням середовища у реальному чаш [4, 5, 9, 10, 12].
Тривалють реабштацшного процесу е шдивщу-альною для кожно1 особи й залежить вщ тяжкостi iнсульту, супутнiх порушень та часу надання реа-бiлiтацiйноl допомоги вщ початку захворювання. Хоча деяш пацiенти вiдновлюються досить швидко, проте для бшьшосп пацiентiв необхiдна довготрива-ла реабiлiтацiя, що, можливо, триватиме протягом декшькох мiсяцiв чи навпъ рокiв.
Реабiлiтацiя е важливою частиною у вщновленш для багатьох ошб, яю перенесли iнсульт. Наслiдки, спричи-ненi iнсультом, можуть означати, що пащент повинен змiнитися, заново переглянути свою фтософш та на-вчитися жити. I саме фiзична реабштаци пiсля iнсульту може допомогти повернутися до самостшного життя. Для цього потрiбно запропонувати пацiенту шдивщу-альну реабiлiтацiйну програму, що грамотно та обГрун-товано розроблена фахiвцями з фiзичноl реабiлiтацii (юнезитерапевтами та ерготерапевтами).
Пионтковская НИ.1 2, Фломин Ю.В.'г3, Самосюк Н.И.12
1Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев
2МЦ «Универсальная клиника «Обер!г»», г. Киев
3Харьковская медицинская академия последипломного образования
ФИЗИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ — ВАЖНЫЙ ШАГ К НЕЗАВИСИМОЙ ЖИЗНИ ПОСЛЕ ИНСУЛЬТА
Резюме. В статье раскрывается суть физической терапии и приводится информация о работе специалистов — кинези-терапевтов и эрготерапевтов. Также рассмотрены основные реабилитационные вмешательства, которые используются для восстановления лиц, перенесших сосудистую катастрофу.
Список лператури
1. Герцик А. До питання тлумачення основних mepMinie галузi фiзичноl реабттаци// Бюлетень Укратськог асо^аци фiзичноl реабштаци. — Львiв, 2009. — С. 4-6.
2. Всесвтня конфедераця фюичног терапн. http://wcpt.org/
3. Всесвтня федеращя epгоmepаneвmiв. http://www.wfot.org/
4. Камаева О.В. Мультидисциплинарный подход в ведении и ранней реабилитации неврологических больных: Методическое пособие. Часть 5. Физическая терапия / Камаева О.В., Полина Монро, Буракова З.Ф., Зычкова О.Б., Иванова А.А., Сорокоумов В.А., Тищенко М.Е. — Санкт-Петербург, 2003. — 42 с.
5. Камаева О.В. Мультидисциплинарный подход в ведении и ранней реабилитации неврологических больных: Методическое пособие. Часть 6. Эрготерапия/Камаева О.В., Полина Монро, Буракова З.Ф., Зычкова О.Б., Иванова А.А., Сорокоумов В.А., Тищенко М.Е. — Санкт-Петербург, 2003. — 40с.
6. Маmepiали свтовог конференци фЬичног терапи. Основт положення. Опис фiзичноl терапи (Частина 1) // Бюлетень Украгнськог асощаци фiзичноl реабытаци. — Львiв, 2011. — С. 1-2.
7. Маmepiали свтовог конференци фЬичног терапи. Основт положення. Опис фiзичноl терапи (Частина 2) // Бюлетень Украгнськог асо^аци фiзичног реабытаци. — Львiв, 2011. — С. 4-7.
8. Echternach J.L. Political and Social Issues That Have Shaped Physical Therapy Education over the Decades// Journal ofPhysical Therapy Education. — 2003. — 17. — 26-33.
9. Evidence Based Review of Stroke Rehabilitation. http://www.ebrsr.com/
10. International Handbook ofOccupational Therapy Interventions / Ed. by Soderback Ingrid. — Springer, 2009. — 553p.
11. Janet H. Carr, Roberta Shepherd. Neurological Rehabilitation: Optimizing Motor Performance. — Oxford: ButterworthHeinemann, 1998. — 350p.
12. Susan B. Physicalrehabilitation: assessment and Treatment/ Susan B, O'Sullivan, Thomas J., Schmitz. — Philadelphia F. A. Davis Company, 1994. — 748p.
13. http://www.bls.gov/oco/ocos078.htm
Отримано 26.04.12 П
Piontkivska NP, Flomin Yu.V.2'3, SamosyukN.I.1 2 National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv 2Medical Center «Universal Clinic «Oberig», Kyiv 3Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, Ukraine
PHYSICAL REHABILITATION — AN IMPORTANT STEP TOWARDS AN INDEPENDENT LIFE AFTER STROKE
Summary. The article reveals the essence of physical therapy and provides information on the work of experts — kinesitherapists and ergotherapists. Also, the basic rehabilitation interventions that are used to restore people who have had vascular catastrophe, were considered.
