CC BY
15
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16
УДК 327.82(045)
М.В. Трофименко
ПУБЛИЧНА ДИПЛОМАТ1Я МАЛИХ ДЕРЖАВ
У робот1 характеризуються основт ознаки малих держав та ix трансформащя nid впливом глобалiзацiг' тарозвитку високих технологт. Робиться акцент на тому, що для тдтримання свогх зовншньополтичних цшей малi держави досить активно використовують iнститут почесних (нештатних консулiв). На nрикладi Лixтенштейну розглядаеться ефективтсть дiяльностi почесних консулiв та ix роль у запровадженш стратегт nублiчно'i дипломаты та брендингу. Зауважуеться, що почесш консули Лixтенштейну е регiонально-орiентованими суб-нацюнальними послами, чия дiяльнiсть знаходиться за межами традицтних функцт консульств, таких як: видача вiз та обслуговування громадян.
Ключов1 слова: мала держава, nублiчна диnломатiя, почесне консульство, глобалiзацiя, посольство, бренд, брендинг.
Глобалiзацiя мае критичний вплив на pi3Ha сторони дiяльностi держави, трансформуючи традицшш уявлення про мщь держави, вшськовий та економiчний потенщал, пол^ичний вплив тощо. Сьогодш краша, що вважаеться малою з точки зору територп, населення, природних ресурав може здобути величезний вплив перетворившись на центр надання фшансових та банювських послуг, виробництва високих технологий тощо.
Малi держави можуть бути визначеш цшим рядом способiв, але серед науковщв i вчених завжди залишаеться неоднозначшсть та розбiжностi щодо таких класифшацш. Деяю науковщ характеризують малi держави як суб'екти iз обмеженими можливостями та впливом. Iншi науковцi, щоб визначити тип держави, використовують таю показники: населення, територiя, валовий нащональний продукт (ВНП), валовий внутрiшнiй продукт (ВВП), а також елементи вiйськово-економiчного потенцiалу держави. Основна проблема полягае в тому, щоб визначити, де прокласти межу мiж малими державами та кра'нами середшх розмiрiв, бо серед визначень «мала держава» та «середня держава» юнуе ще й «карликова держава». Дослщження карликових держав, здаеться, застигло на вивченш питань суверенiтету та дiездатностi - тобто, на тому, як залежшсть вiд iнших держав у питанш розробки та проведення пол^ики впливае на цю пол^ику. Вiдповiдно до цього деякi автори припускають, що необхiднiсть карликових держав тдтримувати дiйсний суверенiтет на територп в деякш мiрi ставиться тд сумнiв iншими державами, а також що щ кра'ни не можуть тдтримувати те, що у бшьших державах визначаеться як м^мальна необхщна «присутшсть» у мiжнароднiй спiльнотi держав (членство в мiжнародних органiзацiях, посольства в основних столицях тощо) через вщсутшсть ресурсiв. Наприклад, у 1920 рощ заява Лiхтенштейну на членство в Лiзi Нацiй була вщхилена через вiдсутнiсть атрибутiв суверенiтету, а також вщсутшсть армп. Однак, сьогодш щ традицiйнi параметри держави хоча й не е менш важливими, однак не е абсолютними у визначенш статусу держави. Як зазначае один спещалют: «Я твердо вважаю, що не розмiр земельно!' дшянки або чисельнiсть населення кра'ни визначають ii
значення та взаeмодiю 3i свiтовою громадськiстю, а ii внесок у багатосторонню дипломатiю та ii досягнення»1.
Органiзацiя Об'еднаних Нацiй (ООН) також спробувала надати визначення малим та карликовим державам. У дослщженш, яке проводив Навчальний та дослщницький шститут Органiзацiй Об'еднаних Нацш у 1971 роцi, наводилися вислови Генерального секретаря ООН, яю були вжит у 1966 рощ та визначали малi держави як «невелию за площею, чисельнiстю населення, а також людськими та економiчними ресурсами». Згiдно з визначенням ООН, мала або карликова держава означае державу з населенням чисельшстю один мшьйон або менше. Хоча вираз «карликова держава» може бути сприйнятий посадовими особами краш як зневажливий, але насправдi вш вже прижився у науковш лiтературi та е загально вживаним. Ми розумiемо термш «карликова держава», як такий, що позначае краши з населенням менше 100 тисяч жшешв. Однiею з таких краш е Лiхтенштейн.
Незалежно вщ обраного визначення, суть держав з позначкою «мiкро» позначатиме обмежеш ресурси у зовнiшнiй полiтицi та дипломатп. Через невеликий розмiр карликовi держави, як правило, характеризуються обмеженими природними ресурсами i менш масштабною економiчною дiяльнiстю, що стае на завадi дiяльностi уряду та громадським послугам. З ще'1 причини вони сприймаються як держави зi слабкими повноваженнями в галузi мiжнародних вщносин. Малi держави з обмеженими ресурсами вважають штаб-квартиру Оргашзацп Об'еднаних Нацш важливим центром аналiзу та синтезу шформацп для сво1х дипломатичних, економiчних потреб та питань безпеки.
Лiхтенштейн вперше вирiшив створити почеснi консульства у 2004 рощ, а ix призначення почав у 2007-2009 роках, щоб заповнити певнi представницькi прогалини у стратеги зовшшньо'1 полiтики Лixтенштейну.
На вщмшу вiд iншиx краш, де почесний консул виконуе традицшш обов'язки, таю як видача вiз та обслуговування громадян, у Лixтенштейнi п'ять ниш працюючих почесних консулiв взагалi не виконують традицiйнi посадовi обов'язки. Консули Лixтенштейну практикують далекосяжну публiчну дипломатiю, покращують iмiдж краши та поширюють просвiтницьку роль, спрямовану на пщвищення рiвня знань про Лixтенштейн у iншиx крашах. Тобто, вони демонструють крашу як виробничий центр св^ового рiвня, намагаються створити бшьш сприятливу картину свое'1 фшансово'1 пол^ики у контекстi нападiв на крашу за низьке оподаткування, а також виступають в якост стратепчних зовшшньопол^ичних пунктiв отримання та обробки шформацп.
Реалiзацiя дипломатп може стати дорогим задоволенням для малих держав - лише вщкриття посольств у майже 200 крашах могли б значно збшьшити витрати. На мiжнародному рiвнi обмеження для бiльшостi карликових та малих держав були настшьки суворими, що багато з них взагалi не в змозi самостiйно представляти сво1 iнтереси. Це призвело до появи деяких помилкових засобiв розширення встановлення зв'язку зi сво1ми представництвами за кордоном. Головною характеристикою карликових держав в галузi дипломатп е штенсивне використання меxанiзмiв з метою не тшьки мiнiмiзувати витрати на пщтримку представництв за кордоном, а i максимiзувати прибуток.
Логiчно було б знайти економiчний засiб розширення дипломатичних можливостей для двостороннього ствроб^ництва. Тут можна розглядати рiзнi варiанти. Постiйне представництво е першим та основним шляхом встановлення вщносин мiж державами. Хоча, цей варiант може тдшти бiльше великим крашам. У той час як
1 Stringer Kevin D. Honorary Consuls in Small States Diplomacy: Trough Lichtenstein's Lens / Kevin D. Stringer // Discussion Papers in Diplomacy. — Issue 120. — Netherlands Institute of International Relations "Clingendael", 2011. — P. 4.
постшш посольства е незамшними у виконаннi сво'х основних функцш i в той час як обмежене, але селективне вщкриття постшних представництв пiдходить також i малим державам, карликовi держави, можливо, мають шукати альтернативи, враховуючи сво"1 обмежеш ресурси. Варiантом такого представництва може бути односторонне представництво. Односторонне представництво - це коли одна краша тдтримуе постшне представництво в шшш, але шша краша не мае представництва у цш кршш. Крiм традицiйного двостороннього представництва карликовi держави можуть розглянути бшьш альтернативнi та шновацшш шляхи розширення i встановлення дiалогу з iншими крашами. Одним i3 шляхiв е одночасне багатосторонне представництво. Це також називаеться паралельне представництво або крос-акредитащя. Коли уряд застосовуе цей метод, вш вщкривае одне посольство або призначае одного посла для двох або бшьше краш. Цей прийом часто використовуеться для тдтримки двостороншх вiдносин, не вщкриваючи при цьому окремi посольства у кожнш кршш. 1снуе три варiанти використання тако'1' моделi. Перший варiант - це коли посол одночасно призначаеться для двох або бшьше краш, в яких держава, що призначае, вже мае фiзичнi дипломатичш представництва. Другий - посол i посольство краши одночасно призначаються для двох або бшьше краш, де держава, що призначае, не мае представництва. Третш - посол (але не посольство) призначаеться для двох або бшьше краш. У таких випадках посол м^ би очолювати посольство в третш кршш або м^ би працювати в Мшютерсга закордонних справ краши проживання. У цьому випадку посли живуть в однш кршш, а вшжджають до шших, якщо це необхщно. Це дозволяе краш мати повноцшш дипломатичнi вiдносини з кршною без постшного посла. Незважаючи на вщносну економiчнiсть, метод одночасного багатостороннього представництва не часто застосовуеться карликовими державами.
1ншим методом, схожим на вищезазначений, е варiант, коли посол-нерезидент займаеться питаннями що виникають у кшш призначення, перебуваючи у сво'й кршш. Цей метод можна удосконалити до створення невеликого посольства на чолi з тимчасовими повiреними у справах, при цьому посол проживатиме у свош краш та вшжджатиме до призначено1 краши кiлька разiв на рш. Поняття «посол з особливих доручень» або «спецпредставник» належать до понятшного апарату цього методу. У цьому випадку головою представництва е резидент свое1 краши, акредитований у декшькох державах за кордоном.
Одним з шновацшних пiдходiв, що був запропонований науковцями, е створення вiртуальних посольств i консульств для пiдтримки карликовими державами двостороншх вщносин.
Цiкаво, що навт така потужна держава як США впроваджуе вiртуальнi представництва, хоча i з перемiнним успiхом. Деяю кра!ни використовують невеликi торговi та туристичш служби замiсть офiцiйного дипломатичного представництва в регюнах, що представляють економiчний iнтерес. Нарештi, кiлькiсть консулiв, безумовно почесних, розглядаеться в якосп iнновацiйного рiшення щодо питання представництва. Призначення почесних консулiв е результатом обмежень, з якими стикаються малi держави в мiжнародних вiдносинах i зовнiшнiй полiтицi.
Цей останнiй тдхщ е одним з найбiльш ефективних засобiв, до якого карликовi держави можуть вдатися, щоб розширити свою мiжнародну дiяльнiсть. Вiдмiннiсть функцiй дипломатичних та консульських представництв у якшсь мiрi полягае в змiннiй практищ. Iнодi дуже важко вiдокремити суто комерцшш iнтереси держави вiд пол^ичних або навiть стратегiчних питань.
Лiхтенштейн загалом мае п'ять форпостiв для розширення двостороннього представництва i досягнення деяких з вищезгаданих цiлей зовшшньо'1 полiтики (два
почесних консульства в Имеччиш: Франкфуртi та Мюнxенi, а також три почесних консульства в США: Макош, Лос-Анджелес та Портлендi).
Перше почесне консульство Лixтенштейну було вщкрите лише в 2007 роцi в Сполучених Штатах, а новi створювались протягом 2010 року. Роль, функцп та взаемовщносини цих консульств, ix голiв i ключових зацiкавлениx сторiн продовжують розвиватися.
У Сполучених Штатах функцп почесного консульства охоплюють чотири основш напрямки дiяльностi. Консули в середньому витрачають близько 900-1000 годин на рш на втшення в життя питань дипломатично! дiяльностi та на вщрядження. Ix обов'язки включають в себе:
• Доступшсть та зв'язки з громадськютю: бути доступним протягом усього дня або протягом декшькох годин в день, щоб займатися справами та питаннями, що стосуються Лixтенштейну. Для цього необхщно вiдправляти електроннi листи, вщповщати на дзвiнки, переглядати листи та iншi документи та надсилати шформацшш матерiали.
• Надання шформацп про Лixтенштейн: проводити лекцп та показувати презентацп в школах, громадських органiзацiяx, в культурних центрах, а також вщвщувати унiверситети, щоб розширити загальш знання про Лixтенштейн.
• Представництво: участь у проведенш нарад консульського корпусу, вщвщування важливих подш та участь у внутрiшнiй дiяльностi; проведення урядових заxодiв на вах рiвняx - нацiональному, державному та мюцевому; проведення як урядових так i неурядових прийомiв. Багато часу витрачаеться на подорож до мюця проведення подш i заxодiв, яю можуть вiдбуватися 2-3 рази на тиждень, а з ночiвлею - один або два рази на мюяць. Консульський корпус е важливою базою для проведення будь-якох дiяльностi.
Демонстрацiя результатiв ефективноi' дiяльностi почесних консулiв Лixтенштейну вiдбулася в Джорджи 26 лютого 2009 року, коли Сенат штату Джордж1я прийняв двi окремi резолюцп, в яких високо оцшював Князiвство Лixтенштейн за його роботу в сферi консульських вщносин i оцiнюючи дiяльнiсть доктора Брюса С. Аллена як почесного консула Князiвства Лixтенштейн на Пiвднi та Швденному Сxодi США, якого було призначено на довiчний термiн. Консул Аллен потсм звернувся до Сенату штату Джорджiя для обговорення численних досягнень Лixтенштейну, а також для того, щоб повщомити, що саме Джорджiя стала першим мiсцем призначення першого почесного консула в юторп Лixтенштейну1. Ця промова була невеликим вступом для подальшого розгляду питань на суб-нащональному рiвнi, коли 17 березня 2009 року Посол Лixтенштейну Клаудiя Фрайтш звернулась до Палати представниюв Джорджи в рамках програми Лixтенштейну з розширення обiзнаностi про Лххтенштейн на територп США, а також активiзацii' спiвпрацi з американським народом в рiзниx регионах.
Оскшьки Лixтенштейн мiг призначити тiльки обмежену кшькють почесних консулiв, то вш почав з найбiльшиx американських економiчниx та репональних центрiв.
На думку посла Лixтенштейну, почеснi консульства, що знаходяться у США, ввдграють ключову роль в стратеги дипломатичного розвитку краши. Зокрема, юнуе необxiднiсть представити Лixтенштейн як багатогранний центр економши та бiзнесу. Всупереч поширенiй думщ, обробна промисловiсть робить найбiльший вклад в економшу Лixтенштейну, а вже по^м фiнансовi послуги. Щодо сприйняття Лixтенштейну як фiнансового центру, то почесш консули зобов'язанi iнформувати громадсьюсть про останнi реформи в секторi фiнансовиx послуг Лixтенштейну в тому чист про багатостороннi угоди та про боротьбу з фшансовими злочинами. Почесш
1 Stringer Kevin D. Honorary Consuls in Small States Diplomacy: Trough Lichtenstein's Lens / Kevin D. Stringer // Discussion Papers in Diplomacy / Netherlands Institute of International Relations "Clingendael", 2011. — Issue 120. — P. 28.
консули в США зосереджуються на просуванш iмiджевоï реклами, тобто проводять лекцп та презентацГï; вщповщають на питання для iнформацiйних матерiалiв i е активними членами мюцевого консульського корпусу.
У Сполучених Штатах почесш консули щороку представляють докладний зв^ про дiяльнiсть. Вони також мають регулярно взаемодiяти з Посольством (один-два рази на тиждень). Посол i почесш консули обговорюють питання вщносин з громадськютю, пyблiчнy дипломатсю, культуру, туризм, прямi iноземнi швестицп, а також iснyючi або плановаш заходи, що стосуються досягнень Лiхтенштейнy.
У Нiмеччинi почеснi консульства Лiхтенштейнy з'явилися зовсiм недавно, i в той же час вони мають сильний громадський вплив та ввдграють важливу роль, як i ïx американсью колеги, але ïx дiяльнiсть трохи вiдрiзняеться. Ця рiзниця в основному пов'язана з необхщшстю проведення кризових переговорiв з метою врегулювання суперечок щодо податкiв мiж урядами двох краш. Як зазначив почесний консул доктор Крютсан Вайгель: «Мое завдання полягае в розширенш обiзнаностi про Лixтенштейн поза питання податково'1' суперечки». Разом зi сво'1'м колегою Крютсаном Ратьеном вони сприяють досягненню ща мети шляхом впливу на внутршш дебати щодо питання високих податюв vs. права громадян на недоторканшсть приватного життя й на використання послуг зарyбiжниx фiнансовиx центрiв на власний розсуд, не вказуючи на менших сyсiдiв1. Вони також намагалися пщкреслити позицiю Лixтенштейнy як доброго сyсiда, що надае можливосп для торгiвлi, туризму та швестицш. Як прокоментував Вайгель: «Ми хочемо показати людям Баварп, що просто необхщно по'1'хати до ща краши i що кожен твденний нiмець повинен ïï вiдвiдати, принаймш один раз у своему житп».
З наявнiстю почесних консyлiв Лixтенштейн, здаеться, мае досить непоганий корпоративний пщхщ у сферi мiжнародниx вщносин. Цей «^рмовий» пiдxiд передбачае введення шновацш шляхом розширення параметрiв класично'1' консульсько'1' установи за меж видачi вiз та обслуговування громадян; зосередження уваги на брендингу та пyблiчнiй дипломатп, щоб створити iмiдж та ефект втзнавання для Лixтенштейнy; проникнення в стратепчш регiони, при цьому перемщуючи нацiональний капiтал; i визначення дипломатично'1' ключово'1' та не ключово'1' компетенцп.
Наявнiсть у Лixтенштейна почесних консyлiв демонструе iнновацiйний пiдxiд i можливу гнyчкiсть, властиву данiй оргашзацп. Розширення дипломатичних зв'язкiв служить декшьком цiлям. Цей метод ефективно впливае на розвиток дипломатп, розширюе можливосп пyблiчноï дипломатiï, покращуе iмiдж, з мшмальним ризиком та витратами.
Консульська модель Лixтейнштейнy також являе собою важливий меxанiзм в рамках загально'1' пyблiчноï дипломатiï та стратегiï брендингу. Починаючи з 2002 року, Лixтенштейн змшив свiй нацiональний iмiдж шляхом встановлення штегрованих сyспiльниx вiдносин, дипломатп' та брендингово'1 кампан^'. Крiм модернiзацiï штернет-сайту уряду на привабливе джерело шформацп з yсix питань (вщ фiнансiв до туризму), спiлкyвання з журналютами та представниками громадсько1 думки та проведення консультацш для створення бренду Лixтенштейнy, князiвство використовувало класичну диплома^ю. Невелика дипломатична служба, яка юторично обмежена посольствами в Берш та Вiднi, була розширена до восьми шоземних представництв, у тому чист в мiжнародниx центрах, таких як Брюссель, Берлш, Нью-Йорк i Вашингтон.
Лixтенштейн виходить за рамки створення та використання бренду, «використовуючи» сво1х почесних консyлiв для проведення пyблiчноï дипломатп. Не
1 Stringer Kevin D. Honorary Consuls in Small States Diplomacy: Trough Lichtenstein's Lens / Kevin D. Stringer // Discussion Papers in Diplomacy / Netherlands Institute of International Relations "Clingendael", 2011. — Issue 120. — P. 31.
зважаючи на те, що не юнуе повноцiнного визначення термшу публiчноi дипломатп, вона включае в себе заходи в галузi шформацп, освiти та культури з метою впливу на шоземний уряд. Коротке визначення термшу даеться Полом Шарпом, який описуе i'i, як «процес, за допомогою якого прямi вщносини з людьми в крш'ш встановлюються для просування iнтересу i розширення значения тих, кого представляють». Публiчна дипломатiя призначена для шоземно'! громадськостi, i ii можна розглядати як симптом тдвищення рiвня м'яко'1 сили в мiжнародниx вiдносинаx. Як маленью, так i великi кра'х'ни в останнi роки проявили великий штерес до публiчноi дипломатп.
Грунтуючись на ролi публiчноi дипломатп, по суп, почеснi консули Лixтенштейну е регiонально-орiентованими суб-нацiональними послами.
Можливо, Роберт Кеохейн був правий, коли сказав, що: «Якщо лшпути можуть зв'язати Гуллiвера, або примусити його битися за них, ix треба роздивитися так само ретельно, як i пганта»1. Лixтенштейн е наявним прикладом цього афоризму через використання князiвством почесного консульства - ушверсально'х' i економiчно ефективно'х' дипломатично!' установи, чия дiяльнiсть знаходиться за межами традицшних функцiй консульств, таких як: видача вiз та обслуговування громадян.
Ця модель мае як сильш, так i слабкi сторони. З позитивного боку це збшьшуе кiлькiсть з мшмальними витратами ресурсiв, надае регюнам бiльшу роль у великих i важливих двостороннix дипломатичних вiдносинаx i використовуе мiсцевi i регiональнi мережа З iншого боку, масштаби не досить велию, оскiльки iснуе лише 27 закордонних представництв, отже Лixтенштейн володiе обмеженими можливостями контролю за дiяльнiстю великое' кiлькостi почесних консулiв. Пiдбiр персоналу мае вирiшальне значення i являе собою великий ризик. Нарешт^ дати оцiнку успixу в галузi публiчноi дипломатп також дуже важко.
З шновацшно!' точки зору уряд Лixтенштейну вiдкрив почеснi консульства i надав 'хм повноваження в рамках публiчноi дипломатп та стратеги брендингу.
Таким чином, розглянувши вищезазначеш питання, можна зробити наступнi висновки.
По-перше, вплив глобалiзацii змiнив уявлення про традицшш характеристики держав, ix роль в регюш та свiтi в цшому.
По-друге, для реалiзацii сво'х'х зовнiшньополiтичниx завдань малi держави все бшьше запроваджують у дипломатичну практику використання почесних консульських установ, яю не потребують фiнансовиx витрат з боку держави, а зпдно Вщенсько'х' конвенцп про консульськi зносини 1963 року вс витрати покладаються на почесного консула.
По-трете, малi держави використовують почесш консульства для реалiзацii питань публiчноi дипломатй та стратегiй брендингу, поширюючи таким чином шформащю про себе, залучаючи iнвесторiв, туристiв тощо.
По-четверте, з огляду використання почесних консульств малими державами постае питання ретельного вщбору консульських посадових оаб та монiторингу ефективносп i'x дiяльностi.
Список використано1 лггератури
1. Балабанов К. В. 1нститут почесних (нештатних) консулiв / К. В. Балабанов М. В. Трофименко, // Актуальш проблеми мiжнародниx вщносин. - 2012. — Вип. 105(1). — С. 9—14 ; Balabanov K. V. Instytut pochesnykh (neshtatnykh) konsuliv / K. V. Balabanov M. V. Trofymenko, // Aktualni problemy mizhnarodnykh vidnosyn. - 2012. — Vyp. 105(1). — S. 9—14
1 Stringer Kevin D. Honorary Consuls in Small States Diplomacy: Trough Lichtenstein's Lens / Kevin D. Stringer // Discussion Papers in Diplomacy / Netherlands Institute of International Relations "Clingendael", 2011. — Issue 120. — P. 37.
2. Трофименко М. В. Дипломатична та консульська служба : тдручник для студенев ВНЗ / М. В. Трофименко, К. В. Балабанов. — Донецьк : Вид-во «Ноулщж» (донецьке вщдшення), 2013. — 432 с. ; Trofymenko M. V. Dyplomatychna ta konsulska sluzhba : pidruchnyk dlia studentiv VNZ / M. V. Trofymenko, K. V. Balabanov. — Donetsk : Vyd-vo «Noulidzh» (donetske viddilennia), 2013. — 432 s.
3. Batora J.. Public Diplomacy in Small and Medium-Sized States: Norway and Canada / J. Batora // Discussion Papers in Diplomacy. - 2005. — Issue 97. - 26 p.
4. Mohamed Ali Naseer. The Diplomacy of Micro-States / Ali Naseer Mohamed // Discussion Papers in Diplomacy. - Issue 78. - 37 p.
5. Stringer K. D. Honorary Consuls in Small States Diplomacy: Trough Lichtenstein's Lens / K. D. Stringer // Discussion Papers in Diplomacy. - 2011. - Issue 120. - 38 p.
Стаття надшшла до редакцп 17.09.2016 р.
M. Trofymenko
SMALL STATE DIPLOMACY
Globalization imposes its critical influence on various activities of state by transforming traditional notions of power of the country, its economic and military potential, political influence etc. Today, a country which is considered to be small in terms of geography, population, and natural resources may gain a big share of influence and turn into the financial and banking services center, a high tech production center etc . Small states can be defined in a number of ways, however there is always a place for ambiguousness and controversy among scholars in regard to the classification. Some of them define small states as actors with limited abilities and influence. Others use the following criteria in order to define state: population, territory, GNP, GDP and elements of military and economic potential of state. The problem is where to draw the line between the small and medium size states as except for the notions of a "small state " and a "medium-sized state " there also exists a notion of a "micro-state
The papers on micro-states study seem to merely stick around the issues of sovereignty and action capacity, i.e. how the dependence on other states in developing and conducting policy influence this policy. Regarding it, some authors think that the need among the small states to maintain its active sovereignty is in some way questioned by other states and small states cannot maintain what larger states call minimum required "presence" in the international society of states (membership in international organizations, embassies in key capitals) due to the lack of resources. For example, in 1920 Lichtenstein's application for the membership in the League of Nations was denied due to the lack of army and the attributes of sovereignty. Today these traditional parameters, though remain important, still are not ultimate or obligatory in determining the status of any state. As one practitioner noted: "I firmly believe that it is not the land size or the number of citizens of a country that determines its value and interaction with world society, but its contribution to the public diplomacy and its achievements". [1]
The United Nations (UN) has also attempted to determine small and micro-states. The research conducted by the United Nations Institute for Training and Research in 1971 quoted the UN Secretary-General sayings from 1966 when he determined small states as "entities which are exceptionally small in area, population, human, and economic resources". According to the UN definition, small state or micro-state is a state with the population of less than 100,000 citizens. Lichtenstein is one of them. Finally, the number of consuls, surely honorary ones, is seen as an innovative decision in matters of representation. Honorary consuls' appointment is the result of the limitations, which small states face in international relations and foreign policy.
This approach is one the most efficient ones. It can be used by micro-states to expand its international activities. The cleavage between the functions of diplomatic and consular
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16_
representations in some way lies in different practices. Sometimes it's difficult to distinguish basically commercial interests of states from political or even strategic issues.
The article draws the following conclusion.
First, the influence of globalization has changed the notion of traditional parameters of state, their role within the region and in the world as a whole.
Second, in order to achieve its foreign policy goals small states introduce honorary consulates more actively into the diplomatic practice as they do not require governmental spendings and according to the Vienna Convention on Consular Relations of 1963, all the spendings are the responsibility of the honorary consul.
Third, small states use honorary consulates to implement the issues of public diplomacy and the strategy of branding through which they disseminate the information about themselves, attracting investors, tourists, etc.
Fourth, the use of honorary consulates by small states brings up the issues of thorough selection of consulate officials and the monitoring of the effectiveness of their efforts.
Key words: small state, public diplomacy, honorary consulate, globalization, embassy, brand, branding.
УДК 323.2:[061.2:336](043.5)
N. Khoma
REVOLUTIONARY CROWD-SOURCING AND CROWD-FUNDING PRACTICES OF SOCIAL POLITICAL ACTIVISM (BASED ON UKRAINE'S
EXAMPLE OF 2014-2016)
The article analyzes the experience of Ukraine in the use of social and political crowd-sourcing and crowd-funding. These technologies are studied in the time period of 2013-2016 on the example of their application for the Revolution of Dignity and maintaining the country's defensive capacity in the course of the undeclared hybrid war with Russia. It is emphasized that it is through public initiatives that the vector of the state to its democratization and Euro-Atlantic cooperation has been modified.
Social political crowd-sourcing and crowd-funding, unlike their business counterparts are characterized by a high motivational component, they are not intended to gain material benefits. Surely, among the public and political projects there are those that involve certain (usually symbolic) reward, however social (non-cash) practices prevail. In the Ukrainian format the vast majority of crowd-sourcing or crowd-funding socio-political projects imply absence of any material motivational incentives, while intangible reward is widely used, such as a public mention of the donor, etc. Many of the problems of the recent troubled years were solved by the Ukrainians using the two new methods - collective generation of ideas and their co-financing. This short but highly efficient experience requires a further study.
Key words: social and political activism, crowd-sourcing, crowd-funding, Revolution of Dignity.
In 2013-2016 Ukraine faced numerous challenges caused by cruel coercion of Ukraine to Eurasian integration under Russian auspices and blocking Kiev's movement toward European and Euro-Atlantic cooperation. The revolution of dignity and further developments in the Crimea and Donbas were a response to the Russian expansionist policy in the post-Soviet area. The Russian armed aggression against Ukraine has been going on for three years; it is the third year of Ukraine's anti-terrorist operation in the Donbas. It has become a real challenge for a
