Научная статья на тему 'Публичная дипломатия ФРГ'

Публичная дипломатия ФРГ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
500
99
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
традиционная дипломатия / публичная дипломатия / Твиттер / Фейсбук / Интернет / Web 2.0. / traditional diplomacy / public diplomacy / Twitter / Facebook / Internet / Web 2.0.

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Трофименко Николай Валерьевич

В работе рассматриваются основные принципы деятельности немецкой публичной дипломатии, делается анализ субъектов публичной дипломатии ФРГ. Анализируется история формирования составляющих публичной дипломатии ФРГ, выделяются этапы такого развития. Анализируется использование современных информационно-коммуникационных технологий в деятельности МИД Германии и организаций, реализующих принципы публичной дипломатии. Отмечается, что на сегодня, публичная дипломатия часто является просто побочным продуктом деятельности организаций, направленных на достижение различных целей. Из-за этого, большая часть потенциала публичной дипломатии остается неиспользованной. Несмотря на то, что Министерство иностранных дел ФРГ выступает в качестве координатора и финансового провайдера, не существует ни общей стратегии, ни общей сети публичной дипломатии Германии.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Public diplomacy of Federative Republic of Germany

In modern society, information plays a completely new role. This role changes the game rules in military, political and economic fields. Continuous development of information space produces new opportunities for the development of public diplomacy. The emergence of the Internet and other new information and communication technologies as well as the development of social media make the access to information easier and reduce the costs allocated to the implementation of public diplomacy making it fully available for all countries. The "Public Diplomacy" term is newly coined and has recently started to be used in the context of international relations. It is becoming increasingly important in domestic and foreign policy as national and international aspects have more and more points of convergence thanks to generally important issues such as the climate change, a higher degree of transnational cooperation etc. These and other issues are not to be solved only by governments but involve a wide range of actors including NGOs, companies and individuals. The recent advancements in information and communication technologies make these actors interact faster and more transparently. Public diplomacy allows meeting modern, constantly changing requirements and effectively resolving new problems in international relations. The "Public Diplomacy" term was introduced by Edmund Gullion in 1965. Different events in the international arena have eventually changed the understanding of the concept. The transnationalization of certain fields, the increasing role of non-state actors and new information and communication technologies have changed the procedures related to the implementation of foreign policy. There were three different stages of defining and conceptualizing this term which were related to the different historical events: the Cold War (1945-1989), the period after the Cold War (1989-2001), 9/11 terror attacks (since 2001 until present time). An example of a concept that emerged during the Cold War period is focusing on the Gullion’s definition which was considered as "the means by which governments, private groups and individuals influence the views and opinions of other nations and governments so that to influence their foreign policy decisions". At the end of the Cold War period, public diplomacy was seen as the means of understanding and empathy on the part of the foreign public. In the period following 9/11 terror attacks, the definition focused on mutual understanding, which was reflected in concepts such as "engagement " and "relationship building." Theoretical and empirical knowledge in the field of public diplomacy is important for scholars in all countries, but at the same time disproportionately distributed in terms of geography. Most institutions that study and practice public diplomacy are located in the United States. This leads to inconsistencies in the results of research where public diplomacy is interpreted primarily through the U.S. perspectives and undermines European, Asian, African, or Latin American interests. European researchers started to engage in public diplomacy issues only in the early 1990s. In recent years, researchers have paid special attention to public diplomacy conducted by Asian countries. In addition, scholars have begun to turn their attention to public diplomacy of supranational organizations such as the European Union, ASEAN, NATO. In broad terms, the study on public diplomacy covers a wider range of issues and, therefore, is becoming fragmented, with no strict boundaries, leaving many areas unexplored. The current state of the research discloses the dominance of case studies focusing on certain actors or countries, certain events or campaigns, and certain public diplomacy tools. The study of public diplomacy in Germany is extremely topical since Germany is one of the most developed countries, and the most influential (in terms of policy, diplomacy, economy, and demography) country of the European Union. The practice of public diplomacy in Germany did not start immediately with the appearance of the term in 1965. Public diplomacy in Germany has been developing by its own traditions and only recently gas become relatively independent of public diplomacy of the US. One should also bear it in mind that the "Public Diplomacy" term is almost never used as it is in Germany. However, some public diplomacy elements, such as the external representation, foreign cultural and educational policy, cooperation development initiatives, etc., have been used since the period of the establishment of the German Empire. Therefore, one can say that the German public diplomacy has passed a long way towards its development.

Текст научной работы на тему «Публичная дипломатия ФРГ»

ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14_

The fourth phase - development of missile defense system to protect against ballistic missiles of medium and shorter-range missiles, as well as the formation of powerful ideas and plans to create the first missile defense of the national territory ICBM.

The fifth phase covers the period after the US withdrawal from the ABM Treaty to date. It is characterized by scale and ambitious intentions of Washington to build a global layered missile defense system to protect the United States, its allies and US forces abroad. This made practical measures to develop missile defense elements for various purposes and their placement. Particular attention was paid to creating missile defense systems in the European, Middle East and Asia-Pacific regions based on mobile tools, especially missiles SM-3 sea and shore. In particular, by the end of 2018 in Europe is planned to have two missile defense bases (24 missiles on each) and four destroyers with missile which will ensure the protection of the European and US forces deployed in the area of ballistic missiles of medium and shorter-range missiles from the Middle East.

Key words: missile defense, the US missile defense system, silo-based missile complex, ballistic missile.

РЕЦЕНЗЕНТИ: Балабанов К.В., д.полггн, проф.; Зеленько Г.1., д.полггн, проф.

УДК 327.82(430)(045)

М.В. Трофименко

ПУБЛИЧНА ДИПЛОМАТ1Я ФРН

Уpo6omi розглядаються основн засади dimbuocmi тмецьког ny6ni4noï дипломами, робиться аналiз суб 'exmie публiчноï дипломами ФРН. Аналiзуeться iсторiя формування складових публiчно'ï дипломамlï ФРН, видшяються етапи такого розвитку. Аналiзуeться використання сучасних тформацтно-комуткацтних технологт у дiяльносмi МЗС Шмеччини та оргатзацт, як реалiзуюмь засади публiчно'ï дипломати. Зауважуеться, що на сьогодм, публiчна дипломамiя часто е просто побiчним продуктом дiяльносмi оргатзацт, що спрямоват на досягнення р1знш цшей. Через це, велика частина потенщалу публiчно'ï дипломамlï залишаеться невикористаною. Не зважаючи на те, що МШстерство закордонних справ ФРН виступае в якосм1 координатора та фтансового провайдера, не wнуе ш загальноï стратеги, ш загальноï мережi публiчно'ï дипломамlï Шмеччини.

Ключовi слова: традицтна дипломамiя, публiчна дипломамiя, Твiммер, Фейсбук, 1нтернет, Web 2.0.

У сучасному суспшьсга шформащя ввдграе цшком нову роль [1, с.7]. Це змшюе правила гри у вшськовш, полггичнш та економiчнiй сферах. Постшний розвиток шформацшного простору продукуе новi можливост для розвитку публiчноï дипломати. Поява 1нтернету та шших нових шформацшно-комушкацшних технологш, розвиток сощальних мереж облегшують доступ до шформаци, здешевлюють витрати, необхщш для реалiзацiï публiчноï дипломати, таким чином роблять ïï доступною абсолютно для вах держав свпу.

Термш «публiчна диплома™» е досить молодим та порiвняно недавно почав використовуватись в контекст мiжнародних вщносин. Вш стае все бшьш актуальним у внутршнш та зовшшнш полгтищ оскшьки все нащональне та мiжнародне мае все бшьше точок перетину, завдяки таким загально важливим питанням, як змша ^мату,

310

бшьш високий стутнь транснацiонального спiвробiтництва тощо. Цi та iншi питання не вирiшуються виключно урядами, але залучають широкий спектр рiзноманiтних суб'eктiв, вiд неурядових оргашзацш до компанiй або приватних оаб. Сучаснi досягнення у сферi шформацшних та комунiкацiйних технологи дозволяють цим суб'ектам взаeмодiяти швидко та прозоро. Публiчна дипломатiя вiдповiдаe сучасним мшливим вимогам та ефективно вирiшуe новi проблеми в мiжнародних вiдносинах.

Термш «публiчна диплома™» був введений у 1965 рощ Едмундом Гуллюном. Рiзнi поди на мiжнароднiй аренi з часом змшили розумiння цього поняття. Транснацiоналiзацiя певних галузей, збiльшення ролi недержавних суб'eктiв i нових шформацшних i комунiкацiйних технологи змiнили процедури, пов'язаш iз реалiзацieю зовшшньо!' полггики. На оформлення визначення та концептуалiзацiю пу6лГчно'1 дипломати вплинули три рiзних етапи: перiод Холодно!' вiйни (1945-1989), перюд пiсля Холодно!' вiйни (1989-2001), Терористичш акти 11 вересня (з 2001 року до тепершнього часу).

Прикладом поняття, яке з'явилося за чаав Холодно!' вiйни, фокусуеться на визначенш пiдходу Гуллiона як «засобу, за допомогою якого уряди, приватнi групи та фiзичнi особи впливають на погляди та думки шших народiв та урядiв так, щоб здшснювати вплив на !'х зовнiшнi полгтичш ршення» [6, с.9].

Наприкiнцi перюду Холодно'1' вiйни, публiчна дипломатiя розглядалася як зааб розумiння i ствпереживання з боку зарубiжноi громадськостi.

У перюд тсля Терористичних актiв 11 вересня, визначення були орiентованi на взаеморозумшня, що вiдбивалося в таких термшах, як «залучення» та «побудова вщносин».

Теоретичнi та емпiричнi знання у сферi пу6лГчно!' дипломати е актуальними для науковщв в уах кра!'нах, але розподiленi вони географiчно непропорцiйно. Бiльшiсть установ, що дослщжують та практикують публiчну дипломатiю розташоваш у США. Це призводить до появи невщповщностей у результатах дослщжень, в яких публiчна дипломатiя штерпретуеться в основному через американську призму i пiдривае iнтереси Свропи, Азп, Африки та Латинсько! Америки. Gвропейськi дослiдники почали займатися питаннями публiчноi дипломатii тiльки на початку 1990-х. В останш роки дослiдники особливу увагу придшяли публiчнiй дипломатii азшських краiн. Крiм того, вченi почали звертатися до публiчноi дипломатii наднащональних органiзацiй, таких як Свропейський Союз, АСЕАН, НАТО [5].

В цшому, дослiдження публiчноi дипломатii охоплюе все ширший спектр питань i, таким чином, стае занадто фрагментованим, без чгтких кордонiв, залишаючи багато галузей невивченими. На даний час переважають предметш дослiдження, присвяченi окремим суб'ектам або крашам, окремим подiям або кампанiям, а також певним шструментам публiчноi дипломатй.

Публiчна диплома™ Имеччини е надзвичайно актуальним предметом дослщження, адже Нiмеччина - одна з найбшьш розвинених краiн свпу, полiтично, дипломатично, економiчно, демографiчно найбшьш впливова краша Свропейського Союзу. Означена проблематика знайшла свое вiдображення у багатьох дослщженнях, одним з найбшьш важливих з яких е робота Клаудп Ауер та Елю Сруджю «Публiчна дипломатiя у Нiмеччинi» [6].

Практика публiчноi дипломатй Имеччини не почалась одразу з появою термшу у 1965 роцi. Публiчна дипломатiя в Нiмеччинi розвивалася за сво'Хми власними традицiями, якi тшьки нещодавно стали вiдносно незалежними вщ публiчноi дипломатГ! США.

Варто зазначити, що термш «публiчна дипломатiя» практично не використовуеться у Имеччиш. Однак, окремi елементи пу6лГчно'1 дипломат11', таю як зовнГшнГй ГмГдж

311

кра!'ни, зовнГшня, культурна та освГтня полiтика, iнiцiативи розвитку ствробгтництва тощо, використовувалися з перюду заснування Имечко!' ГмперГ!. Тож складовi публГчно! дипломати Нiмеччини пройшли досить тривалий шлях розвитку.

Хоча й заходи зовшшньо! культурно!' полГтики до 1870-х роив переважно фiнансувалися приватними суб'ектами, зовнГшня культурна полгтика стала важливою складовою бюджету уряду НГмецько! ГмперГ! тГльки десятилГття пГзнГше. Наприкшщ дев'ятнадцятого столГття, федеральне МГнГстерство закордонних справ (засноване у 1871 роцГ) координувало майже всГ заходи зовшшньо! культурно! полГтики. ПриватнГ оргашзацп, не зникли, але вщгравали важливу роль у шдтримщ зовшшньо! культурно! полГтично! дГяльностГ. КрГм того, обмГн викладачами i створення нГмецьких шкГл за кордоном, а також шмецького археолопчного Гнституту у РимГ та Афшах було прикладом наукових та освгтшх взаемовГдносин.

До Першо! свГтово! вшни, нГмцГ розумГли зовнГшню культурну полГтику у зовсГм Гншому сенсГ, вщмшному вГд сучасного розумГння: НГмецька ГмперГя боролася за створення свое! власно! нащонально! культури на мГжнародному рГвнГ

Культурна експансГя вважалася пГдготовчим етапом територГального розширення. БГльш того, культура стала шструментом для досягнення полГтичних цГлей. Закон про громадянство у Имеччиш («Auslandsdeutschtum» або «Volkstumspolitik») описуе комушкацшну дГяльнГсть, орГентовану на емГгрантГв, якГ ще не до кшця облаштувалися у сво!х нових домГвках, став актуальним у дев'ятнадцятому столгт. Закон про громадянство у Имеччиш не тГльки допомГг встановити та пщтримати зв'язки з емГгрантами, а й слугував приводом для втручання у полгтичш справи шших кра!н.

Експансюнютська полГтика, що проводилася у Имецькш ГмперГ! ВГльгельмом II на початку двадцятого столГття, стала непридатною з поразкою НГмеччини у Першш свГшвш вГйнГ. «Auslandsdeutschtum» почав привертати все бГльше уваги нГмецького уряду саме тсля Першо! свГтово! вшни. Пропаганда була об'ектом критичного аналГзу, тому за часи Канцлера та Мшютра закордонних справ Густава Штреземана !! було замГнено бГльш вщкритим пГдходом до зовнГшньо! полГтики.

НГмеччина пГдтримувала мГжнароднГ вГдносини з США, Великою Бриташею та державами Ствдружносп, ЯпонГею та ПГвденною Америкою, а також з захщноевропейськими та твденноевропейськими державами, СкандинавГею та Прибалтикою. Ствпраця з цими кра'нами здГйснювалося не тГльки офщшними каналами МГнГстерства закордонних справ, посередницькГ органГзацГ!, такГ як НГмецька служба академГчних обмГнГв (заснована у 1925 рощ) ввдгравала важливу роль у розвитку освгтшх обмшГв, оскГльки вони робили великий внесок у розвиток публГчно! дипломатГ! НГмеччини.

Пюля смертГ Штреземана у 1929 рощ, штерес до зовнГшньо! культурно! полГтики знизився i бюджет, що на не! видГлявся, було скорочено. З 1929 по 1932 роки у мГжнароднш стратеги Веймарсько! республши переважала ревГзГонГстська полГтика та акцент на експортГ. Засоби масово! шформаци були нацГоналГзованГ та слугували виключно шструментом пропаганди та аптацГ! у виборчш кампанГ! 1932 року.

Ще школи комунГкацГйна дГяльнГсть за кордоном не асощювалася з загрозою та жорстокютю так, як це було за часГв Третього Рейха. Культурна зовнГшня полгтична дГяльнГсть Третього Рейху була направлена на реалГзащю експансюнютських цГлей за кордоном. КомунГкативна дГяльнГсть, спрямована на шоземну аудиторГю включала агресивну пропаганду, зосереджену на зверхносп шмецько! культури i мови та «аршсько! раси». КомунГкацГйна дГяльнГсть координувалася рГзними нацГонально-соцГалГстичними органГзацГями, а не Мшютерством закордонних справ. ПосередницькГ оргашзацп ще Гснували, але не функцюнували самостГйно i зосереджувалися в руках нациспв. ПлюралГстична структура Веймарсько! республши поступилася

312

централiзованому, единому пщходу до зовшшньо"1 культурно1 полiтики, на яку було видшено порiвняно великий бюджет.

Наприкшщ Друго! свгшво1 вшни Нiмеччина залишилась iзольованою та контрольованою окупацiйними силами США, Велико! Британи, Франци та Радянського Союзу. Bei культурш дипломатичнi зв'язки обiрвалися. Имеччина бiльше не була центральною европейською державою - вона була ослабленою i подiленою навпiл двома протиборчими державами - США та СРСР. Федеративна Республша Имеччина (ФРН) та Имецька Демократична Республiка (НДР) переслщували принципово рiзнi стратеги вiдновлення нащонального суверенiтету та рештеграци в мiжнародне спiвтовариство.

ФРН вiдновила свою незалежнють у вiдносно короткий перiод: тсля того, як окупацiйнi сили у 1949 рощ дозволили ФРН налаштувати консультацшш пости за кордоном, вони завершили окупащю схщно1 Нiмеччини у 1951-му. Публiчна дипломатiя ФРН була створена завдяки «культурi стриманосп», що було наслщком свiдомого вiдсторонення вщ агресивно'' експансюнютсько1 зовшшньо"1 полiтики початку двадцятого столпгя та перiоду Третього Рейха. Публiчна дипломатiя була спрямована на задоволення штереав i запипв цiльових аудиторiй та була активна лише в тих крашах, яю проявляли iнтерес до ФРН. Здебшьшого, вона фiнансувалася федеральними мiнiстерствами, таким як Мшютерство закордонних справ, але ii дiяльнiсть керувалась посередницькими оргашзащями як, наприклад, 1нститут Гете.

В першi роки свого iснування, ФРН була зосереджена на полшшенш зв'язюв iз iншими европейськими крашами та членами НАТО, але найбшьший акцент на початку 80-х був зроблений на краши, що знаходились на стадп розвитку. У 70-х та 80-х роках зростала актуальнють зовшшньо"1 культурно1 полггики та робився все бшьший акцент на обмiн. В епоху Коля, навпаки, перевага була на бощ силово"1 полiтики та економiчних iнтересiв, а акцент був зроблений на крашах СНД та Центрально1 i Захiдноi Свропи. Публiчна дипломатiя ФРН адаптувалася до нового мiжнародного середовища та змiн полггичних прiоритетiв, але також вона вщзначалася стабiльнiстю, орiентацiею на довгостроковi проекти як, наприклад, франко-шмецью вiдносини.

На вщмшу вiд зусиль, зосереджених на полшшенш зв'язюв з iншими крашами, ФРН дотримувалася стратегii агресивно1 конфронтаци з НДР, яка досягла свого апогею у 1955 рощ тсля появи Доктрини Гольштейна. Це було спробою ФРН створити едине офщшне представництво Нiмеччини та заявою на становлення i пiдтримку дипломатичних вщносин з крашами, яю не визнають НДР як суверенну державу. Незважаючи на зростаючу актуальнють сшвпращ в щлях розвитку, Доктрина Гольштейна бшьше не використовувалася. Основоположний договiр мiж НДР та ФРН, шдписаний у 1973-му рощ, остаточно затвердив взаемне визнання двох шмецьких держав та йшов разом iз зближенням ФРН iз Сполученими Штатами та захщноевропейськими державами пiд керiвництвом Федерального Канцлера Biллi Брандта.

З iншого боку, НДР не мш не вiдступити вщ свое"1 власною iсторii, нi дiяти самостiйно при формуваннi свого iмiджу за кордоном. За роки свого юнування, багатьма кра1нами з-за меж схщного блоку НДР було вщмовлено у нацiональному суверенiтетi, проте визнання суверенитету та iнтеграцiя до мiжнародного спiвтовариства були головними цiлями публiчноi дипломат11 НДР до початку 70-х. У першш половинi 70-х роюв, НДР було визнано бiльшiстю краш суверенною державою. Стратегiя публiчноi дипломати НДР у щ роки характеризувалась близькими вщносинами iз Сполученими Штатами та екс-крашами Схiдного блоку з одного боку та вщходженням вщ стратегй кра1н заходу з шшого, що було iдентифiковано як «мирне спiвiснування». Незважаючи на вiдновлену незалежнють, НДР не могла вщ'еднатися вщ зовнiшньополiтичноi доктрини СРСР аж до 80-х роюв. НДР не вдалося адаптувати свою стратегш публiчноi

313

дипломатГ! до фундаментальних полГтичних змГн у СРСР, якГ проводилися Михайлом Горбачовим у 80-тГ роки.

ДГяльнГсть публГчно! дипломатГ! НДР та повщомлення, якГ вона намагалася передати, контролювалися Сощалютичною партГею протягом всього перюду Гснування НДР. Така централГзащя залишала небагато мГсця для плюралютичних Гдей: НДР прикладала великих зусиль для складання позитивного Гмщжу, що не дозволяло звернути увагу на сво! помилки та недолГки. НавГть якщо НДР брала участь у програмах обмшу, вона встановлювала вщносини лише з кра'нами з подГбною полГтичною системою.

Возз'еднання двох шмецьких держав у 1990-му посилило позицГ! НГмеччини у свГтГ та супроводжувалося бшьшою вГдповГдальнГстю в рамках мГжнародного спГвтовариства, зокрема в СвропГ В той же час, Имеччина зГткнулася з проблемою ГнтеграцГ! тдходГв публГчно! дипломатГ! ФРН та НДР. БГльше того, НГмеччина не використала потенщал регГональних експертГв, якГ володГли важливими знаннями щодо кра!н колишнього схщного блоку.

На пГдставГ «КонцепцГ! 2000» НГмеччина побудувала свою зовшшню культурну та полГтичну дГяльнГсть на наступних принципах: 1) сприяння шмецьким культурним та освГтшм полГтичним штересам за кордоном; 2) встановлення i пГдтримка позитивного, сучасного ГмГджу НГмеччини за кордоном; 3) подальша европейська штегращя; 4) запобГгання конфлГктам шляхом встановлення дГалогу [6, с.24]. ЦГ стратегГчнГ принципи й сьогоднГ використовуеться у шмецькш публГчнГй дипломатГ!. Наприклад, дГячГ шмецько! публГчно! дипломатГ! у вщповщь на теракти 11 вересня у США, змщнили вже встановлений дГалог з Гсламським свГтом. У 2011 рощ шмецький уряд тдкреслив особливу значимГсть освГти i дослщжень, як важливих складових публГчно! дипломатГ!. КрГм того, пГсля розширення Евросоюзу у 2004-му, европейська штегращя зайняла бГльш важливе мюце в порядку денному шмецьких i европейських дГячГв публГчно! дипломатГ!.

Проведений у Имеччиш ЧемпГонат свГту з футболу у 2006 рощ став важливим кроком на шляху до бГльш самостшного та впевненого зовшшнього ГмГджу кра'ни. ЧемпГонат свГту супроводжувався кампанГею «НГмеччина - земля Гдей» - спГльна акщя нГмецького уряду i промислових органГзацш, якГ прагнули модернГзувати образ НГмеччини за кордоном i зламати юнуючГ стереотипи.

АгресивнГ пГдходи до зовшшньо! полГтики до i тд час Першо! та Друго! свГтових воен, пГсля яких НГмеччина опинилася в Гзоляци, продемонстрували, що культура не повинна бути нав'язана, а може бути продемонстрована тГльки защкавленш зарубГжнш аудиторГ!. З розвитком НДР стало зрозумшо, що публГчна дипломатГя повинна базуватися на чесностГ та самокритичнш рефлексГ!. Передача суперечливих повщомлень рГзним цГльовим аудиторГям, а також приховаш факти можуть призвести до попршення ГмГджу кра!ни i втрати довГри. На тлГ зростаючого взаемозв'язку мГж нацГональною та мГжнародною сферою, ця стратегия також повинна застосовуватися до внутрГшньо! аудиторГ!. ДекГлька федеральних мшютерств фГнансують i координують зусилля публГчно! дипломатГ!, а посередницькГ органГзаци стурбованГ бГльшою мГрою дГяльнГстю публГчно! дипломатГ! i дГють здебГльшого самостшно.

КонцепцГя публГчно! дипломатГ! майже невщома серед нГмецьких суб'ектГв. ОкрГм Мшютерства закордонних справ, лише декГлька органГзацш знайомГ з цим термГном.

НГмецькГ суб'екти публГчно! дипломатГ! можуть бути чГтко видГленГ у три сощальш пГдсистеми, диференцГйованГ за Марком Леонардом: полГтико-вшськова, соцГально-культурна та економГчна. Зважаючи на сучаснГ умови розвитку мГжнародного середовища необхщне включення також четверто! пГдсистеми: освГта та наукове

дослiдження. Bсi чотири пщсистеми включають в себе урядов^ приватнi, а також неурядовi оргашзацй.

Зiткнувшись з поняттям публiчноi дипломатй публiчноi дипломатй, Фонд Олександра фон Гумбольдта вщшшов вiд його використання у безпосередньому значенш У Фондi iм. Фрiдрiха Еберта та у Имецькш службi розвитку стверджують -«ми на працюемо з таким поняттям» або, скорше, «ми не використовуемо його в нашш оргашзаци» [6, с.7].

У Имецькому товарисга з зовшшньо"1 торгiвлi та залучення швестицш зiзнаються, що «нiколи про це не чули» [6, с.7].

Тим не менш, Фонд Олександра фон Гумбольдта сприяв проведенню 2000 наукових обмЫв в 2011 рощ i пiдтримав мiжнародну мережу випускниюв, з яких бiльш нiж 25 000 дослщники та 48 лауреати Нобелiвськоi премй. Фондi iм. Фрiдрiха Еберта пiдтримуе як трансатлантичний дiалог так i мiжнародне спiвробiтництво профспшок, в той час як Имецька служба розвитку вiдiграе вирiшальну роль у просуванш демократй, миру та становлення громадянського суспшьства в Африщ, Азй та Латинський Америцi. Останне, але не менш важливе, Имецьке товариство з зовшшньо"1 торгiвлi нацшене на «просування iмiджу Нiмеччини в якост локацй для промислових та технолопчних швестицй» [10].

На перший погляд, а ш суть, а ш дiяльнiсть цих оргашзацй не е схожими. Бшьш детальний погляд, однак, показуе, що стратегй та заходи оргашзацш наявно або приховано сприяють пщвищенню рiвня обiзнаностi про Имеччину, а також формуванню та шдтримщ позитивного iмiджу краши за кордоном, викоршенню стереотипiв та забобошв. Загалом, концепцiя публiчноi дипломатй, використання яко"1 спочатку заперечувалося, червоною стрiчкою тягнеться через усi види дiяльностi органiзацiй.

Асоцiацiя мiжнародного спiвробiтництва е оргашзащею-парасолькою, що спрямована на сприяння i змiцнення спiвпрацi в щлях розвитку та проведення заходiв зовшшньо"1 культурно"1 i освiтньоi полiтики. Вона складаеться з таких оргашзацш як Фонд Александра фон Гумбольдта, 1нститут Гете тощо. До друго"1 мережi належить пiдсистема освiти i наукових дослщжень. У цiй областi, Имецька служба академiчних обмiнiв та Конференщя нiмецьких ректорiв (добровiльне об'еднання державних i визнаних державою унiверситетiв у Имеччиш) створили консорцiум GATE Germany, який працюе в напрямку iнтернацiоналiзацii нiмецьких унiверситетiв. Нiмецька служба розвитку, Имецьке товариство з технiчного сшвробгтництва (Deutsche Gesellschaft für Technische Zusammenarbeit) та Inwent тюно спiвпрацювали мiж собою в галузi спiвробiтництва в щлях розвитку i, нарештi, злилися в Имецьке товариство з мiжнародного спiвробiтництва (Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit).

Загальна стратегiя для вах суб'ектiв публiчноi дипломатй у Имеччиш взагалi не вiтаеться. На це е двi причини: перша - неурядовi органiзацii хочуть зберегти свою незалежнють i не хочуть бути сприйнят як iнструмент уряду; друга - оргашзацй волiють представляти плюралютичний iмiдж Нiмеччини. Публiчна дипломатiя у Имеччиш включае в себе частковi i навiть суперечливi стратегй, що допомагають зобразити Имеччину як рiзноманiтну, багатогранну державу. Навiть якщо загальна стратепя нiмецькоi публiчноi дипломатй не може бути виявлена, багато оргашзацш вважають Мшютерство закордонних справ центром вшьно' шме^^х мережi. Централiзоване управлшня зовнiшнiми зв'язками Нiмеччини зумовлено регламентом шмецького уряду та законом про дипломатичну службу. Провщна роль тако"1 свобiдноi мережi корениться в ii функцй координатора кампанiй та постачальника фшансових послуг органiзацiям, таким як 1нститут Гете або Deutsche Welle (шформацшно-полгтична телерадiокомпанiя Нiмеччини).

KpiM цих мереж публiчноï дипломати в межах НГмеччини, майже Bei оргашзаци взаeмодiють з шоземними суб'ектами публiчноï дипломатГï, а також мiжнародними та наднацiональними оргашзащями, такими як Свропейський Союз i ОрганГзащя Об'еднаних Нацiй. Наднацiональнi оргашзаци виконують роль фiнансового провайдера або довгострокового партнера, або ж вони сшвпрацюють з оргашзащями в якомусь конкретному випадку.

ОскГльки концепщя пу6лГчно'1' дипломати е досить новою для Нiмеччини, вона ще не стала повноправною частиною роботи органiзацiй. Замiсть цього, рГзш вГддГли всерединi оргашзаци керують пу6лГчною дипломатiею (найчастiше, вГддГли нижчого рГвня, що вже займаються певною комушкацшною дГяльнГстю). ТГльки у декГлькох оргашзащях, публГчна дипломатГя керуеться на рГвня управлГння. Таким чином, публГчна дипломатГя ще не е повноправною частиною оргашзацшних стратегГй, але може розглядатися як побГчний продукт початкових оргашзацшних заходГв.

ОсвГта та професГйна шдготовка учасникГв публГчно'1' дипломати в оргашзащях е гетерогенною: державш службовцГ та випускники гуманГтарних ГнститутГв, а також робГтники, що спецГалГзуються на розвитку сшвробгтництва, регГональнГ експерти та шженери - всГ вони е учасниками публГчно'1' дипломати. БГльшГсть органГзацГй закликають збГльшити бюджет, що розподГляеться на потреби публГчно! дипломати, що допомогло б збГльшити потенцГал органГзацГй.

Мета суб'екпв шме^^ публiчноï дипломати тюно пов'язана з ïx органГзацГйним намГром i пГдсистемою, в якГй вони оперують. Тим не менш, респонденти погоджуються, що метою публiчноï дипломати е формування ГмГджу НГмеччини та управлГння взаемовщносинами. ДГяльнГсть одних суб'екпв у сферГ шме^^ публiчноï дипломати направлена на закордонну аудиторш, шших - на аудиторГю в межах своеï краши. ПГсля подГй 11 вересня у США, мусульманськГ краши стали одним з основних напрямюв дГяльностГ нiмецькоï публiчноï дипломатiï. Свропейсью краïни, а також США продовжують залишатися в центрГ уваги органГзацГй, а азшсью краïни все частше розглядаються як важлива цГльова аудиторГя.

Органiзацiï публiчноï дипломатiï обирають шструменти, якими вони користуються, вГдповГдно до своïx цГльових груп i завдань. 1нструменти використовуються для обслуговування основних функцш публiчноï дипломатП: полГтична шформащя та культурна комунГкацГя. Щодо полiтичноï ГнформацП, то органГзацП в основному використовують державш засоби масовоï шформаци, спГлкування в режимГ «один до багатьох» i контрольованГ ЗМ1, такГ як рекламнГ оголошення, веб-сайти або друковаш матерГали. ВГдповГдно, можуть бути досягнутГ такГ цГлГ, як управлГння новинами, шформащя та переконання, а також формування ГмГджу. Засоби масовоï шформаци, водночас, слугують як шструментом так i щльовою групою. Преса здебГльшого отримуе шформащю через прес-конференци або кулуарнГ бесГди. Хоча Deutsche Welle не е державним суб'ектом, вона фшансуеться Мшютерством закордонних справ, щоб вГдправляти полГтичнГ повГдомлення щльовим аудиторГям.

Для того, щоб створити та поглибити дГалог, побудувати вщносини та сформувати позитивний ГмГдж, оргашзаци використовують штерактивш медГа, подП, груповГ комунГкацП, наприклад, круглГ столи, мовш курси або виставки, а також академГчш та творчГ обмГни «з метою передачГ повГдомлень про стиль життя, полГтичнГ та економГчнГ системи та творчГ досягнення .

Оргашзаци соцiокультурноï та культурно-дослiдницькоï пГдсистем надають увагу програмам обмшу, навГть якщо вони знають про незначний стушнь контролю над ними.

На ощнювання видГляеться мГзерна частка i так невеликого бюджету публiчноï дипломатП. ЦГ фГнансовГ обмеження часто не дозволяють провести детальний аналГз успГшностГ i впливу публiчноï дипломатП. Таким чином, шмецькш публГчнш дипломатiï

316

конче потрГбш шституцюналГзащя та професiоналiзацiя ii аналiзу. Учасники пу6лГчно" дипломатй повиннi розробити шструменти оцiнки для того, щоб публiчна дипломатiя не почала вiдiгравати другорядну роль в зовшшньополГтичнш системi держави.

Використання 1нтернет i соцiальних мереж досить повгльно iнтегрувалось у дiяльнiсть пу6лГчно" дипломатГ" Нiмеччини. Однак, не зважаючи на цi обставини, сощальш мережi досить активно використовуються суб'ектами пу6лГчно" дипломатй Нiмеччини.

Майже половина оргашзацш пу6лГчно" дипломатй мають аккаунт в Twitter або мають профгль у Facebook та канал на YouTube. Небагато органiзацiй створили сво" власнi вiдео канали [6, с.31].

Що стосуеться YouTube, то кГлькГсть вiдео, розмiщеного на сайтi та увага, яку вони отримують, в значнш мГрГ змiнюеться. В той час, як 141 589 користувачiв шдписалися на канал нiмецьких збройних сил у YouTube, YouTube-канал Имецького товариства з мiжнародного спiвробiтництва мае 1 440 «фоловери». Тим не менш, велика кГлькГсть переглядiв i пГдписок не гарантуе успГшний дiалог з цГльовими аудиторiями.

КГлькГсть «друзГв» на Facebook у рГзних оргашзацш коливаеться, стушнь активностi також значно варшеться.

АналГз аккаунтГв Twitter говорить про те, що е двГ групи оргашзацш: перша, невелика група концентруеться на шформування цгльових аудиторш, що не слГдкують за шформащею Гнших суб'ектГв; друга, велика група також слщкуе за окремими особами та оргашзащями i показуе велику защкавленють у Гнших суб'ектах.

НГмецькГ суб'екти пу6лГчно" дипломатй пГдкреслюють важливють встановлення дГалогу та активнГсть в соцмережах.

Так, на сайт федерального Мшютерства закордонних справ НГмеччини створений роздгл «федеральне МЗС та мГсп за кордоном у Web 2.0», в якому приведен посилання на аккаунти шмецьких закордонних представництв у Фейсбук, Твитерг YouTube, Flickr, Instagram, а також у мережах поширених у певних регГонах - Вконтакте, BussFeed тощо. У Фейсбук створеш, постГйно оновлюються сторГнки 107 представництв НГмеччини за кордоном, у ТвггтерГ - 58, у YouTube - 9, у Flickr - 4, Instagram - 3 [12].

ТГ оргашзацй, якГ зосереджеш на обмшах (особливо Имецька служба академГчних обмшГв та 1нститут Гете) проявляють бгльшу активнГсть у створеннГ i шдтримщ вГдносин в 1нтернетГ.. Тим не менше, бГльшГсть нГмецьких суб'ектГв пу6лГчно" дипломатй плануе розвивати сво" цифровГ Гнструменти пу6лГчно" дипломатй в майбутньому, розумшчи, що соцГальнГ медГа Гз подальшим розвитком ГнформацГйних технологГй будуть охоплювати все бГльше населення планети.

Варто зазначити, що серед нГмецьких суб'ектГв публГчно'1' дипломатй немае спГльного ii розумГння. Так, наприклад, Китай i Велика БританГя досягли единого розумшня публГчно'1' дипломатг!': Китай описуе ii бшьш загальним термшом «пропаганда», який мае позитивне для Китаю розумГння, а Велика БританГя i Норвепя домовилися про едине визначення публГчно'1' дипломатй. ДеякГ кра'1'ни видшяють окремГ види дГяльностГ пу6лГчно" дипломатй: шведськГ та датськГ суб'екти публГчно! дипломатй зосередилися на економГчному вимГрГ пу6лГчно" дипломатй. 1х розумГння i практика пу6лГчно" дипломатй сильно залежить вщ концепцй нацГонального брендингу.

Британська публГчна дипломатГя сконцентрована на розробщ узгодженоi, послГдовно" стратегй, що виходить за рамки цглей окремих суб'ектГв публГчно! дипломатй i побудована на тюному зв'язку суб'ектГв пу6лГчно" дипломатй. ПублГчна дипломатГя швшчних европейських краш також зосереджуеться на розробцГ послГдовно", всеосяжно! стратегй пу6лГчно" дипломатй, яка потГм обмежуеться кГлькома основними галузями та основними цшностями. За допомогою «Brand Sweden» Швещя намагаеться створити образ прогресивноi держави. «Brand Sweden» заснований на чотирьох

317

ключових цiнностях: шновацшнють, вiдкритiсть, автентичнiсть та небайдужiсть. Норвепя, навпаки, концентруеться на CTBopeHHi образу краши 3Í «спокшним характером». Незважаючи на децентралiзовану, плюралiстичну структуру публГчно'' дипломати Нiмеччини, вважаеться, що бшьш тiсна спiвпраця мiж органiзацiями була б ефектившшою. Норвегiя i Швещя концентрують сво'' зусилля на розвитку сшвробгтництва через норвезьке та шведське агентство 3Í спiвробiтництва в галузi розвитку, яке просувае iдею «процвГтання, розумного управлiння i безпеки» в бщних кра'нах. У Сполучених Штатах, Заступник Держсекретаря з публГчно'' дипломати i зв'язюв з громадськiстю е вщповщальним за державну публГчну дипломатш. Це пiдкреслюе важливiсть узгодження цшей програм, ресурсiв i структур публГчно'' дипломати з зовшшньополГтичними цшями США. Як i НГмеччина, США визначае для себе широкий спектр цшей публГчно'' дипломати. Тим не менш, вони вказують на те, що публГчна дипломатiя США, скорiше, орiентована на самозбереження та зумовлена кризою. Необхiднiсть розробки стратегiчного пщходу до публГчно'' дипломати вщноситься не тшьки до держав, а й до наднацiональних органГзацш, таких як Свропейський Союз.

Стае очевидним, що велим краши, таю як США i Нiмеччина, можуть зосередити свою дГяльнГсть на багатьох кра'нах, на вщмшу вщ Норвеги, яка намагаеться вiдокремити себе вщ шших кра'н, як посередник i пропагандист миру i, таким чином, концентруючи сво'' зусилля публГчно'' дипломати на кра'нах, таких як Шр>Ланка або КолумбГя. У той час, як тшьки деяю шмецью суб'екти публГчно'' дипломатГ' розглядають внутршню аудиторГю як цГльову, Китай визнае внутрГшню аудиторГю та емГгрантГв своею цГльовою групою. На вГдмГну вщ цих двох кра'н, США, Велика Бриташя та НорвегГя не визнають сво'х громадян цГльовою групою публГчно'' дипломатГ'.

Имецью суб'екти публГчно'' дипломати застосовують Web 2.0 вельми нершуче, у той час як майже кожен суб'ект публГчно'' дипломатГ' США знайомий з Web 2.0, як з шструментом публГчно'' дипломатГ'. Використання сощальних мереж е дуже важливою частиною стратегш публГчно'' дипломатГ' Китаю, Велико'' Британи, Фшлянди, Швеци i навГть МальдГвських островГв.

Зважаючи на все вищенаведене можна зробити наступш висновки.

По-перше, дослГдження шмецько1' публГчно'' дипломатГ' все ще перебувають в зародковому сташ у порГвнянш з дослщженнями публГчно'' дипломатГ' США. Термш «публГчна дипломатГя» не часто використовуеться для опису оргашзацшних стратегш i заходГв. НасправдГ, багато суб'ектГв недостатньо обГзнаш про 'х роль у формуванш та пГдтримцГ позитивного ГмГджу НГмеччини за кордоном, пщвищенш рГвня шформованосп та розумГннГ НГмеччини або побудовГ вГдносин мГж кра'нами. На сьогодш, публГчна дипломатГя часто е просто побГчним продуктом дГяльностГ органГзацГй, що спрямоваш на досягнення рГзних цГлей. Через це, велика частина потенщалу публГчно'' дипломатГ' залишаеться невикористаною.

По-друге, шмецью суб'екти публГчно'' дипломатГ' працюють за чотирма сощальними пщсистемами (полГтико-вГйськовою, громадсько-культурною, економГчною, освГтньо-дослГдницькою), якГ мають значний вплив на визначення концепци та цГлей, пов'язаних з публГчною дипломатГею. Як одна з найбГльших кра'н, що володГе великою кшькютю ресурсГв, НГмеччина може переслщувати кГлька цГлей одночасно i застосовувати широкий, диверсифшований пГдхГд публГчно'' дипломати, у той час як невеликим i середшм державам, таким як НорвегГя, необхщно зосередити увагу на певних предметних галузях. Така диверсифшащя також простежуеться в структурГ публГчно'' дипломати НГмеччини.

По-трете, незважаючи на те, що Мшютерство закордонних справ виступае в якост координатора та фшансового провайдера, не юнуе ш загально" стратеги, нГ загально''

318

мережi публiчноi дипломати Нiмеччини. Загальноузгоджене визначення цiльових груп публiчноi дипломати ще не було створено.

По-четверте, у той час як США, Велика Бриташя i Норвепя не вважають сво'х громадян цшьовими групами, Китай придiляe особливу увагу вгтчизняним цiльовим групам i емiгрантам. Нiмеччина концентруеться на закордонних урядах, оргашзащях та громадянах, але також визнае важливють внутрiшнiх цшьових груп.

По-п'яте, нiмецькi суб'екти публiчноi дипломати використовують потенцiал Web 2.0 дуже невпевнено.

Список використано1 л1тератури

1. Почепцов Г. Сучаснi iнформацiйнi вiйни / Г. Почепцов. — Кшв : Киево-Могилянська академiя, 2015. — 497 с.; Pocheptsov H. Suchasni informatsiini viiny / H. Pocheptsov. — Kyiv : Kyievo-Mohylianska akademiia, 2015. — 497 s.

2. Трофименко М. В. Дипломатична та консульська служба : тдруч. / М. В. Трофименко, К. В. Балабанов. — Донецьк : Ноулщж (донецьке вщдшення), 2013.

— 432 с.; Trofymenko M. V. Dyplomatychna ta konsulska sluzhba : pidruch. / M. V. Trofymenko, K. V. Balabanov. — Donetsk : Noulidzh (donetske viddilennia), 2013. — 432 s.

3. Трофименко М. В. Трансформащя публiчноi дипломати Свропейського Союзу в умовах глобалiзацii / М. В. Трофименко // Вюник Львiвського унiверситету. Сер. : Фшософсько-полгголопчш студп. — 2015. — Вип. 7. — С. 290—296 ; Trofymenko M. V. Transformatsiia publichnoi dyplomatii Yevropeiskoho Soiuzu v umovakh hlobalizatsii / M. V. Trofymenko // Visnyk Lvivskoho universytetu. Ser. : Filosofsko-politolohichni studii. — 2015.

— Vyp. 7. — S. 290—296.

4. Трофименко М. В. «Публiчна диплома™» як вщповщь на виклики сучасносп / М. В. Трофименко, К. В. Балабанов // Украша Дипломатична - 2013 : наук. щорiч. — 2013. — Вип. 14. — С. 989—1007; Trofymenko M. V. «Publichna dyplomatiia» yak vidpovid na vyklyky suchasnosti / M. V. Trofymenko, K. V. Balabanov // Ukraina Dyplomatychna -2013 : nauk. shchorich. — 2013. — Vyp. 14. — S. 989—1007.

5. Трофименко М. В. Публiчна диплома™ мiжнародних шститутв (€С, АСЕАН, НАТО) / М. В. Трофименко, К. В. Балабанов // Украша Дипломатична - 2015 : наук. щорiч. — 2015. — Вип. 16. — С. 836—855 ; Trofymenko M. V. Publichna dyplomatiia mizhnarodnykh instytutiv (IeS, ASEAN, NATO) / M. V. Trofymenko, K. V. Balabanov // Ukraina Dyplomatychna - 2015 : nauk. shchorich. — 2015. — Vyp. 16. — S. 836—855.

6. Auer C. Public Diplomacy in Germany / C. Auer, A. Srugies // CPD Perspectives on Public Diplomacy. — 2013. — Paper 5. — 55 p.

7. Cull N. J. 'Public Diplomacy' Before Gullion: The Evolution of a Phrase [Електронний ресурс] / N. J. Cull. — Режим доступу : http://uscpublicdiplomacy.org/pdfs/gullion.pdf.

8. Cull N. J. Public Diplomacy: Lessons from the Past / N. J. Cull. — Los Angeles : Figueroa Press, 2009. — 61 p.

9. German Foreign Office [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.auswaertiges-amt.de/sid_AB00F0CA9F0445F9A5A639958AD48857/EN/ Startseite_node.html

10. Germany Trade and Invest. About us [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.gtai.de/GTAI/ Navigation/EN/Meta/ about-us.html.

11. Routledge Handbook of Public Diplomacy / N. Snow, Ph. M. Taylor, N. J. Cull, M. Vlahos and others] ; ed. by Ph. M. Taylor. — New York : Routledge, 2009. — 382 p.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

12. The Federal Foreign Office and the missions abroad on Web 2.0 [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.auswaertiges-amt.de/sid_AB00F0CA9F0445F9A5A 639958AD48857/EN/AAmt/ZuGastimAA/Aktuelles/AA_Web2.0_Liste_node.html.

319

ISSN 2226-2830 BICHHK MAPrynOHLCLKOnO ^EP^ABHOnO YHIBEPCHTETY CEPL3: ICTOPLg. nOniTOHOnLg, 2015, BHn. 13-14_

CTaTra Haginmna go pega^'i 05.10.2015 p.

M. Trofymenko

PUBLIC DIPLOMACY OF FEDERATIVE REPUBLIC OF GERMANY

In modern society, information plays a completely new role. This role changes the game rules in military, political and economic fields. Continuous development of information space produces new opportunities for the development of public diplomacy. The emergence of the Internet and other new information and communication technologies as well as the development of social media make the access to information easier and reduce the costs allocated to the implementation ofpublic diplomacy making it fully available for all countries.

The "Public Diplomacy" term is newly coined and has recently started to be used in the context of international relations. It is becoming increasingly important in domestic and foreign policy as national and international aspects have more and more points of convergence thanks to generally important issues such as the climate change, a higher degree of transnational cooperation etc. These and other issues are not to be solved only by governments but involve a wide range of actors including NGOs, companies and individuals. The recent advancements in information and communication technologies make these actors interact faster and more transparently. Public diplomacy allows meeting modern, constantly changing requirements and effectively resolving new problems in international relations.

The "Public Diplomacy" term was introduced by Edmund Gullion in 1965. Different events in the international arena have eventually changed the understanding of the concept. The transnationalization of certain fields, the increasing role of non-state actors and new information and communication technologies have changed the procedures related to the implementation of foreign policy. There were three different stages of defining and conceptualizing this term which were related to the different historical events: the Cold War (1945-1989), the period after the Cold War (1989-2001), 9/11 terror attacks (since 2001 until present time).

An example of a concept that emerged during the Cold War period is focusing on the Gullion's definition which was considered as "the means by which governments, private groups and individuals influence the views and opinions of other nations and governments so that to influence their foreign policy decisions".

At the end of the Cold War period, public diplomacy was seen as the means of understanding and empathy on the part of the foreign public.

In the period following 9/11 terror attacks, the definition focused on mutual understanding, which was reflected in concepts such as "engagement " and "relationship building."

Theoretical and empirical knowledge in the field of public diplomacy is important for scholars in all countries, but at the same time disproportionately distributed in terms of geography. Most institutions that study and practice public diplomacy are located in the United States. This leads to inconsistencies in the results of research where public diplomacy is interpreted primarily through the U.S. perspectives and undermines European, Asian, African, or Latin American interests. European researchers started to engage in public diplomacy issues only in the early 1990s. In recent years, researchers have paid special attention to public diplomacy conducted by Asian countries. In addition, scholars have begun to turn their attention to public diplomacy of supranational organizations such as the European Union, ASEAN, NATO.

In broad terms, the study on public diplomacy covers a wider range of issues and, therefore, is becoming fragmented, with no strict boundaries, leaving many areas unexplored. The current state of the research discloses the dominance of case studies focusing on certain actors or countries, certain events or campaigns, and certain public diplomacy tools.

ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14

The study of public diplomacy in Germany is extremely topical since Germany is one of the most developed countries, and the most influential (in terms of policy, diplomacy, economy, and demography) country of the European Union.

The practice of public diplomacy in Germany did not start immediately with the appearance of the term in 1965. Public diplomacy in Germany has been developing by its own traditions and only recently gas become relatively independent of public diplomacy of the US.

One should also bear it in mind that the "Public Diplomacy" term is almost never used as it is in Germany. However, some public diplomacy elements, such as the external representation, foreign cultural and educational policy, cooperation development initiatives, etc., have been used since the period of the establishment of the German Empire. Therefore, one can say that the German public diplomacy has passed a long way towards its development.

Key words: traditional diplomacy, public diplomacy, Twitter, Facebook, Internet, Web

2.0.

РЕЦЕНЗЕНТИ: Балабанов К.В., д.полГт.н, проф.; Гаврилова Н.В., кл.н, доц.

УДК 321.02:328.9(045)

Н.М. Хома

ТЕЛЕ- ТА 1НТЕРНЕТ-ПОПУЛ1ЗМ (НА ПРИКЛАД1 1ТАЛ1ЙСЬКИХ ПОЛ1ТИЧНИХ ПАРТ1Й)

Аналiзуються теле- та Iнтернет-популiзм як характеристики сучасних парттних структур 1тали. Порiвнюються технологи завоювання електорату двома парттними лiдерами - С. Берлускош та Дж. Гршло. Пояснено причини популярностi популютично! риторики серед талтського електорату.

Ключовi слова: популiзм, теле-популiзм, Iнтернет-популiзм, С. Берлускот, Дж. Гршло, «Вперед, Iталie», «Рух п 'яти зГрок» (M5S).

Проблематика популГзму посщае одне з чгльних мюць серед сучасних полГшлопчних дослщжень. Це пов'язано з присутшстю популГзму у житл суспшьства, як у теоретичнш, так i практичнш площинах. Актуальнють теми для вГтчизняно" полГтично" науки аргументуеться вищою, шж у середньому по европейських кра"нах популярнютю тих партш, якГ оперують популютичною риторикою. Вщповщно, задля адекватно" протидГ" популГзму потребують вивчення тГ технологи, у тому числГ й комушкативш практики, якГ застосовуються сучасними популютами рГзних держав, зокрема ГгалГ", котра пропонуе чималий емтричний матерГал для дослщження популГзму.

В Укра"ш напрацьований теоретико-методолопчний аналГз популГзму, а також проаналГзована його практика у рГзних регюнах свГту (В. Бурдяк, М. Дем'янюк, I. КГянка, А. Литвин, I. Побочий, Т. Радь, А. Романюк, О. Стогова та ш.), але в частиш популГзму полГтичних партш та "х очшьниюв в 1тали тема е маловивченою (М. Светлакова), а тому вважаемо "" перспективною для дослщження. Нашим завданням е аналГз змюту популютично" риторики двох партшних лщерГв - широко вщомого полГтика Сшьвю Берлускош (лщера «Вперед, 1талГе» (1994 р. створення; Ггал. Forza Italia), «Народ свободи» (2007 р. створення; Гтал. Il Popolo della Liberta, PdL)) та ново" «зГрки» Гталшського полГтикуму Джузеппе П'еро «Беппе» Гршло («Рух п'яти зГрок» (2009 р. створення; Ггал. Movimento 5 Stelle, M5S). Ми спробуемо пояснити причини устху

321

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.