CC BY
39
Актуальт проблеми сучасно! медицини
Гумаштарш проблеми
медицини та питання викладання у вищш медичнш школ1
УДК 378.147 Асламова М.В. ПСИХОЛОПЧН! ЧИННИКИ СОЦ1АЛ1ЗАЦИ СТУДЕНТСЬКОТ МОЛОД1
ВДНЗУ « Украшська медична стоматологiчна ака-демiя », м. Полтава
У статт{ розглянут1 особливост{ сощамзацп молод{ в украгнському сустльств{, соц{ально-психолог1чт чинники сощал{зацп та представлен результати досл{дження соц{ально-психолог{чног адаптацп студентськог молод{.
Ключов1 слова: молодь, соц1ал1зац1я, адаптац1я, осв1та, сусглльство.
Незважаючи на посилену зацкавленють проблемами соцiалiзацil, доа питання соцiально -психологiчних чинниш, що забезпечують успш ний переб^ процесу соцiалiзацN студентськоТ молодi, дослщжеш недостатньо. е певне проти-рiччя мiж загальною потребою ефективного впливу на соцiалiзацiю молодi через розумшня соцiально-психологiчних чинникiв цього процесу i недостатнiм теоретичним та емпiричним дослн дженням питань, пов'язаних iз со^альним ста-новленням особистостi. 1дея формування меха-нiзмiв соцiалiзацil через засвоення соцiальних знань, цiнностей, умiнь та навичок поведшки в соцiальному житт визначае пошук таких основ, знання яких дозволило б оптимiзувати процес становлення штересу та участi молодого поко-лiння в сучасному украТ'нському суспiльствi.
Мета дослiдження
Дослiдження процесу соцiалiзацil, а також виявлення рiвня со^ально-психолопчноТ адаптацп та со^ально-психолопчних чинникiв, що зумовлюють специфiку соцiалiзацil молодi в украТ'нському суспiльствi.
У зв'язку з цим постае низка проблем, безпо-середньо пов'язаних iз процесом соцiалiзацil:
причини змiн цшнюних прiоритетiв суспiльства та особистiсних змш, виявлення со^ально-психологiчних чинникiв, що зумовлюють особли-востi перебiгу процесу соцiалiзацil. Певний ште-рес викликае юнацький перюд соцiалiзацil, оскн льки саме цей вк е найбтьш «чутливим» до со-цiальних змш, що вщбуваються в суспiльствi. Психолопчы дослiдження дають пiдставу ствер-джувати, що саме юнацький вiк характеризуемся iнтенсивним формуванням цiннiсних орiента-цiй як фундаментального психологiчного ново-утвору, що детермiнуе розвиток найбтьш зна-чущих особистiсних рис [2, с. 18].
Соцiалiзацiя молодi дуже важлива сьогоднi для УкраТ'ни, бо вщ ТТ успiшностi залежить май-бутне украТ'нського суспiльства.
Молода людина - це особистють, а особис-тiсть - це результат со^ального становлення ш-дивiда шляхом подолання труднощiв i накопи-чення власного життевого досвщу. Вроджена ге-шальнють автоматично не гарантуе того, що людина стане великою особистютю. Виршальну роль вiдiграе соцiальне середовище, в яке по-трапляе людина шсля народження. Особистiсть - це поеднання шдивщуальних особливостей i виконуваних нею со^альних функцiй, особлива якiсть, отримана шдивщом завдяки суспiльним вiдносинам. Вщповщно, мiж розвитком особис-тостi та сусптьством iснуе пряма залежнiсть.
Аналiз проблем i особливостей соцiалiзацil молодi не можна не почати з уточнення термша «молодь». Якщо висловлюватися буденно, то молодь - це не ттьки майбутне, але й «живе сьогодення». Тож важливо зрозум^и, наскiльки вже сьогоднi молоде поколшня визначае змiст i характер майбутнього, насктьки несе в собi «дух нового часу». Серед факторiв соцюлопчно-го визначення «молодi» вченi видтяють: вiковi межi i соцiально-педагогiчнi особливосп; специ-фiку соцiального статусу, рольових функцш, со-цюкультурноТ поведiнки; процес соцiалiзацil як об'еднання со^альноТ адаптацп молодi та шди-вiдуалiзацil.
Дослщження проблеми соцiалiзацil, ТТ сутнос-т i змiсту аналiзуються в працях Ананьева Б. Г., Андреенкова Н. В., Батенша С. С., БуевоТ Л. П., Москаленко В. В., Немировського В. Г., Паригша Б. Д. та ш. [3].
Постановка проблем соцiалiзацiТ особистост викладена в працях Кона I. С., Шкаратша О. I., Коршунова А. М., Давидова Ю. Н. i РоднянськоТ I. Б., Мяло К. Г., 1конниковоТ С. Н., Чередниченко Г. А., Шубкша В. Н. та ш. [14].
СтадiТ i етапи процесу соцiалiзацiТ, Т'х характеристики i критерiТ видiлення розглядаються в працях Антипова Л. А., Гилшського Г. I., Кузне-цовоТ А. Я., Кона I. С. та ш. Ыститути соцiалiзацiТ аналiзують Андреенкова Н. В., Титаренко В. Я. та ш. [4].
Досить цiкавi та корисн працi захiдних уче-них, у яких розкрито взаемозв'язки мiж поколш-нями в сучасних умовах. Це зокрема монографп,
авторами яких е Розак Т., Кройц Х. Ушкальним за сво'м енциклопедичним характером е видан-ня за редак^ею Д. Гослшга, яке охоплюе близь-ко тридцяти проблем соцiалiзацN [7]. Аналiзу процесу соцiалiзацil в сучасному динамiчному свiтi присвячен працi Таллмана I., Маротц-Бадена Р., Пшдаса П. Але, незважаючи на до-сить добру розробленють, натепер у наших гу-маштарних науках проблеми соцiалiзацN скорiше намiченi, нiж глибоко проаналiзованi [5].
Проблема ^еТ теми полягае в тому, що поява нових i радикальна змша традицiйних каналiв соцiалiзацiТ молодi в сучасному перехiдному украТнському суспшьсга привели до збiльшення кiлькостi людей, як ведуть асоцiальний, амора-льний споаб життя.
Нинi, коли в нашш краТнi радикально змшю-ються всi суспiльнi вiдносини i соцiальнi шститу-ти, вивчення особливостей соцiалiзацiТ молодi стае актуальною дослщницькою проблемою, що привертае увагу не ттьки вчених, а й практич-них працiвникiв рiзних рiвнiв - вщ полiтикiв до батькiв та вчителiв.
Соцiалiзацiя особистостi починаеться з перших рош життя i закiнчуеться перiодом грома-дянськоТ зрiлостi людини, хоча, зрозумiло, пов-новаження, права й обов'язки, набут нею, не свщчать про те, що процес соцiалiзацiТ цiлком завершений - за деякими аспектами вш тривае все життя. Головними етапами соцiалiзацiТ осо-бистостi вважають дитинство, юнють, батьшст-во, зрiлий вiк та старють.
Проблеми соцiалiзацiТ молодi пов'язан з гли-бокими та швидкоплинними соцiальними змша-ми, зокрема зi змiною iдеологiчних орiентирiв у вихованн особистостi та посиленням дм стихш-них чинникiв, що впливають на становлення су-часноТ молодо'' людини як со^альноТ' особистос-тi.
У зв'язку з цим мета, на розгляд якоТ спрямо-вана стаття, може бути сформульована в контекст специфiки й особливостей соцiалiзацiТ студентськоТ молодi як соцiально-демографiчноТ групи в сучасному сусптьствк
Актуальнiсть проблем соцiалiзацiТ молодi по-в'язана з глибокими та швидкоплинними со^а-льними змшами, зокрема зi змiною щеолопчних орiентирiв у вихованнi особистостi та посиленням дм стихiйних чинникiв, що впливають на становлення сучасно'Т людини як соцiальноТ осо-бистостк
На основi вищевикладеного можна зробити висновок, що навчання - процес со^альний, який обов'язково охоплюе виховн функци i спрямований на виховання людини, розвиток и задаткiв, здiбностей, формування гармонiйно розвинуто' особистостi, и моральних, культурних якостей, вiдповiдноТ поведшки в суспiльствi. Складовими процесу соцiалiзацiТ е виховання, навчання, якi, образно кажучи, можна назвати окультуренням людини, тобто прищепленням 'й ранiше заданих культурних рис.
На основi проаналiзованих сутностi та струк-тури процесу соцiалiзацiТ випливае, що со^алн за^я - процес освоення ролей та очкувано' по-ведiнки в стосунках iз ам'ею, суспiльством i роз-витком задовiльних зв'язмв з шшими людьми.
Видiляють три умовнi групи завдань, як ви-рiшуються людиною на рiзних етапах соцiалiза-цп: природно-культурнi, соцiально-культурнi, со-цiально-психологiчнi.
Процес соцiалiзацiТ мае сво' механiзми, як впливають на його реалiзацiю. Перша група ме-ханiзмiв соцiалiзацiТ - со^ально-психолопчы як окремо' особистостi, так i молодi в цiлому. До таких механiзмiв належать:
- iмпринтинг;
- наслiдування;
- екзистенцiйний натиск;
- щентифка^я;
- рефлексiя.
Другою групою механiзмiв соцiалiзацiТ, яка бь льшою мiрою торкаеться такого со^ально-виховного процесу, е соцiально-педагогiчнi, до яких належать:
- шституцшний;
- традицшний;
- стилiзований;
- мiжособистiсний.
Отже, соцiалiзацiю можна розглядати як процес становлення со^ально' особистосп, навчання та засвоення шдивщом соцiальних норм i культурних цшностей, установок i зразкiв поведшки того суспiльства, со^ально''' групи i грома-ди, до яких вш належить [6, с. 38].
Розглянувши сучаснi пiдходи в дослiдженнi та розв'язанн проблем соцiалiзацiТ молодi, ми ви-значили, що теорiя соцiалiзацiТ переживае «друге народження». Це стало можливим завдяки виникненню певних со^альних i теоретичних передумов.
Соцiальнi передумови полягають у суспть-них змшах, якi вiдбуваються в сучасному укра'н-ському суспiльствi в перiод його трансформацп. Цi змiни впливають на вс складовi i хiд со^алн зацп особистостi.
На основi дослщжень у галузi когштивно''' со-^ально''' психологи можна дiйти висновку про те, що шдивщ е творцем со^ального простору, не-нормованого в момент свого становлення. Нормативы модели як засвоюе iндивiд у процес со-цiалiзацiТ, змiнюються через 'х смислову штер-претацiю ще до того, як вш застосовуе 'х у певних ситуа^ях.
Розвиток когнiтивiстських теорiй у со^альнш психологи зумовив появу нових характерних те-нденцiй у теори соцiалiзацiТ, головною з яких е домшування конструктивiстського пiдходу в ана-лiзi соцiалiзацiТ. У процесi соцiалiзацiТ форму-ються передумови для виконання завдань на-ступного етапу розвитку особистостк
Осв^а в буквальному сенсi слова - «формування образу» думок, дш людини в сусшльствк Це процес засвоення знань, опанування вмшня-
Актуальт проблеми сучасно!" медицини
ми i навичками. Основний шлях отримання освн ти - навчання в рiзних навчальних закладах.
Отже, освiта виршуе завдання iдеалiзацiï особистостi, ïï культури, фiзичного i морального розвитку, отримання загально'Г i професшно^ освiти.
Вивчення процесу соцiалiзацiï студент^ко^ молодi показало, що це складний со^альний феномен, завдяки якому особистють здобувае та розширюе палiтру соцiальних якостей; у су-часнiй вищiй школi соцiалiзацiя не зводиться тiльки до засвоення знань, сьогодн актуальними стають проблеми рiзнобiчного розвитку особис-тостi, передуам ïï суб'ектностi; в процесi со^алн зацiï студенти не тiльки засвоюють та вщтворю-ють соцiальнi цшносп, але й пiднiмаються до найвищого ступеня со^ального розвитку - здат-ностi до соцiальноï творчостi; особливютю соцн алiзацiï молодi у вишах е ïï органiчне включення до цшюного навчально-виховного процесу, що, у свою чергу, визначае характер управлшня нею, яке вщбуваеться не прямо, а опосередковано -через оргашзацш виховного процесу; соцiалiза-цiя в умовах демократичних перетворень у сис-темi вищо^ освiти передбачае надання молодi бiльших прав та вщповщних обов'язкiв, що змн нюе традицшне спiввiдношення мiж прагненнями молодого поколшня i реальними можливостями для ^х реалiзацiï.
Установлено, що соцiалiзацiя студентськоï молодi вiдбуваеться у виховному процеа, який становить собою спецiально оргашзоване педа-гогiчне середовище, збагачене со^альною реа-льнiстю. Виховний процес розглядаеться як цть сна система, що мютить еднiсть цiлей, техноло-гш i результатiв формування особистостi, як со-цiокультурний педагогiчний феномен, у якому немае единого руху до поставленоï мети, а е складна сукупнють рiзноманiтних рухiв, якi роз-гортаються не тiльки всерединi процесу, а й поза ним - у широкому со^альному контекстк Це дае можливють використовувати у виховному процеа со^ально-педагопчну iмiтацiю як аналог реального со^уму. Iмiтування у виховному процеа реального життя з уама його складностями i суперечностями дозволяе молодi оволодiвати не сурогатними знаннями, а отримувати свш особистий суб'ектний досвд
Соцiалiзацiя i со^альна адаптацiя особисто-стi нерозривно пов'язан мiж собою, а навчаль-ний заклад виступае як найважливший iнститут створення умов для успiшноï соцiалiзацiï та ада-птацiï особистостк
Соцiально-психологiчна адаптацiя - це при-стосування людини як особистостi до юнування в суспiльствi вiдповiдно до вимог цього сусптьс-тва i власних мотивiв, потреб та штереав [14].
Важливим засобом досягнення со^ально-психологiчноï адаптацiï виступають загальна осв^а i виховання, а також трудова i професшна пiдготовка. Основнi ïï прояви - взаемодiя (в тому чи^ i спiлкування) людини з шшими людьми i ï'ï
активна дiяльнiсть.
Ураховуючи те, що «со^ально-психолопчна адапта^я» в традицiях зарубiжноТ психологи виступае як синоым слова «соцiалiзацiя» в широкому значены цього слова, було визначено, що доцтьно використати «Методику дiагностики со^ально-психолопчно''' адаптаци Роджерса К. i Даймона Р.» (адаптована нами), в основу яко' покладена концеп^я взаемовiдносин людини з оточенням i з собою як суб'екта власного розвитку, здатного вщповщати за свою поведшку.
Ця методика дае можливiсть визначати рь вень со^ально-психолопчно''' адаптаци, спираю-чись на запропонованi ними параметри: 1) адап-тацiя, 2) самоприйняття, 3) прийняття шших, 4) локус контролю (внутршнш-зовшшнш), 5) емо-цшна комфортнiсть. Додатково ця методика дае можливють визначити так со^ально-психолопчш показники, як схильнiсть до домшу-вання та ескапiзм (утеча вщ проблем).
Опитувальник складаеться зi 101 тверджен-ня, 36 з яких вщповщають критерiям со^ально-психологiчноТ адаптованост особистостi, 37 -критерiям дезадаптованосп, 28 запитань мають нейтральний характер i мiстять контрольну шкалу («шкалу брехливостЬ).
Отриманi показники зютавлялися з межами норми, запропонованими в методицк Результати «до» зони невизначеност iнтерпретували як ду-же низьк, а «пiсля» найвищого показника в зон невизначеностi - як дуже висок.
Описана методика також дозволяе пщраху-вати штегральш показники у вщсотках, даючи можливiсть дiагностувати низький (менше 40%), середнш (40-70%) i високий (бiльше 70%) рiвнi со^ально-психолопчно''' адаптаци.
Вибiрка дослiдження становила 50 студенев 1 курсу ВДНЗУ «УМСА» м.Полтави: 25 юнакiв i 25 дiвчат. Подальша робота з опитувальником полягала в аналiзi сукупностi штегральних пока-зникiв соцiалiзацiТ. Високi результати за вама базовими характеристиками дозволили зробити висновок про соцiалiзованiсть респондента. Спiввiднесення кiлькостi опитаних iз характеристикою «соцiалiзованiсть» iз загальною клькстю обстежених забезпечило визначення шдексу со-цiалiзованостi респондентiв у вщсотковому зна-ченнi.
За результатами дослщження ми визначити, що рiвень соцiалiзованостi осiб чоловiчоТ та жн ночо' статi у вiцi 17-18 рокв однаковий. Однак головним завданням було визначити загальний рiвень соцiалiзацiТ студентсько' молодi в цiлому. Отже, отриман результати вказують на те, що низького рiвня соцiально-психологiчноТ адаптаци немае в жодного з респондент, а точшше: серед юнакiв: 20% опитаних мають високий рiвень со^ально-психолопчно''' адаптаци; 80% опитаних мають середнш рiвень со^ально-психологiчноТ адаптаци. Серед дiвчат: 20% опитаних мають високий рiвень со^ально-психолопчно''' адаптаци; 80% опитаних мають
середнш piBeHb со^ально-психолоично''' адаптации
Загальний аналiз отриманих даних ycix рес-пондентiв показав, що 40% респондентiв мають високий piBeHb со^ально-психолоично''' адаптации I вiдповiдно 60% ycix респонденпв мають середнш piBeHb cоцiально-пeдагогiчноТ' адаптацiТ'.
Висновок
Отже, можна стверджувати, що студентська молодь, яка навчаеться у ВДНЗУ «УМСА», мае доcтатнiй piвeнь cоцiалiзацiТ, що загалом свщ-чить про и пiдготовлeнicть до подальшого життя, навчання, вщновлення та створення нового ста-лого укра'нського cycпiльcтва.
Оcкiльки молодь для кожного сусптьства - це його майбутне, то нацюнально-духовне вщро-дження Укра'ни неможливе без переосмислення теори та практики cоцiалiзацN молодк Для по-кращення вcix показниш cоцiалiзацп до найви-щих необхщно полiпшeння i налагодження педа-гопчного та cоцiально-пcиxологiчного впливу на студентську молодь у вищих навчальних закладах.
Л^ература
1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Ананьев Б.Г. - М. : Наука,1977. - 380 с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология / Андреева Г.М. - М. : Аспект Пресс, 2001. - 376 с.
3. Батенин С.С.Человек в его истории / Батенин С.С. - Л., 1976. -384 с.
4. Бойко В.В. Социально-психологический климат коллектива и личности / В.В. Бойко, А.Г. Ковалев, В.Н. Панферов. - М. : Мысль, 1983. - 206 с.
5. Васильев Я.В. Ситуативний пщхщ у психологи та piвнeва структура особистост / Я.В. Васильев // Педагопка i психолопя. -1999. - №2. - С. 5-10.
6. Вкова та педагопчна психолопя ; За ред. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинського, З.В. Огородншчук. - К. : Просвта, 2001. - 415 с.
7. Гессен С.И.Основы педагогики . Введение в прикладную философию / Гессен С.И. - М.,1995. - 477 с.
8. Гуменюк О.С. Я-концеп^я у плиш со^ального довюлля / О.С. Гуменюк // Психолопя i сусптьство. - 2004. - №2. - С. 125-143.
9. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах / Коломинский Я.Л. - Минск,1976. - 350 с.
10. Максименко С.Д. Саморозвиток суб'екта навчально'' дiяльноcтi / С.Д. Максименко // Психолог. - 2004. - №5. - С. 2-5.
11. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений / Обозов Н.Н. - М., 1990. - 204 с.
12. Орбан-Лембрик Л.Е. Со^альна психолопя: у 2 кн. / Орбан-Лембрик Л.Е. - К., 2004. - 576 с.
13. Подоляк Л.Г. Психолопя вищо''' школи / Подоляк Л.Г. - К., 2006. -320 с.
14. Хрестоматия по социальной психологи: учебное пособие; сост. Т.Кутасова. - М. : Международная педагогическая академия, 1995. - 222 с.
Реферат
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ СОЦИАЛИЗАЦИИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ Асламова М.В.
Ключевые слова: молодежь, социализация, адаптация, образование, общество.
В статье рассмотрены особенности социализации молодежи в украинском обществе, социально-психологические аспекты социализации,а также представлены результаты исследования социально-психологической адаптации студенческой молодежи.
Summary
PSYCHOLOGICAL FACTORS OF STUDENTS' SOCIALIZATION
Key words: youth, socialization, adaptation, education, society.
The article focuses on the features of youth socialization in Ukrainian society, social and psychological aspects of socialization. The results of our own research on the social and psychological adaptation of students are presented as well.
УДК 378.147
Демченко Н.М., Мшук К.О.,Золотарьова Р.Л. МЕТОДИ НАВЧАННЯ У ВИЩ1Й ШКОЛ1
ВДНЗУ "УМСА",м. Полтава
У статт{ розглядаються р{зт класифтаци щодо метод{в навчання у вищш школ{. Метод навчання - це споЫб упорядкованог взаемо-зв'язаног д{яльност{ викладача й студент1в, спрямованог на виршення завдань освти.
Ключов1 слова: метод, навчання, вища школа, дидактичне завдання, глдхщ, професшна пщготовка.
Державна нацюнальна програма "Осв^а" ("УкраТна XXI стол^тя") визначае потребу перегляду усталених пiдходiв до змюту, методiв i форм навчання.
Метод - (вщ грец. metodos - шлях до чого-небудь) означае споаб дiяльностi, спрямованоТ на досягнення певноТ мети.
Метод навчання - споаб упорядкованоТ вза-емозв'язаноТ дiяльностi викладача й студенев, спрямованоТ на виршення завдань осв^и [1].
В дидактичнш лiтературi iнодi розрiзняють методи викладання, що стосуються дiяльностi вчителя i методи учшня, що забезпечують протн кання навчальноТ дiяльностi учыв. Методи навчання характеризують насамперед сптьну роботу вчителя й учыв.
Окрiм основного визначення в лiтературi зус^чаються й iншi визначення методiв нав-чання:
Метод - це форма руху змюту навчального матерiалу.
Метод - це упорядкована сукупнють мето-дичних прийомiв, дш та операцш, за допомогою яких оргашзовуеться навчальна дiяльнiсть учыв i процес засвоення знань.
Метод - форма обмшу навчальною шформа^ею мiж тим, хто навчае, i тим, хто вчиться.
Метод - форма руху тзнавальноТ дiяльностi учшв.
Метод - упорядкована сукупнють прийомiв, дш i лопчних операцш.
Метод - це споаб ствроб^ництва педагога й учшв.
Таким чином, метод навчання - досить складне, багатоякюне багатовимiрне педагопчне явище, в якому знаходять вщображення
