CC BY
1
УДК 35.085 https://doLorg/10.35546/kntu2078-4481.202L3Л4
Н.М. КОВАЛЬСЬКА
Херсонський нацюнальний техшчний унiверситет
ORCID: 0000-0002-5758-8373
ПСИХОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ КОМУН1КАТИВНО1 ВЗАСМОДП В ОРГАНАХ ПУБЛ1ЧНО1 ВЛАДИ
У сmаmmi проаналгзовано комплекс комунжативно'1' взаемодИ в органах публiчноi влади у психологiчному вимiрi. Це передбачае розгляд психологiчних особливостей учасниюв тако'1' взаемодИ -керiвника та пiдлеглих - на ргзних рiвнях комунжаци. З 'ясовано, що дшова комунiкацiя пов 'язана не лише з обмiном iнформацiею та виявленням емоцт, але й з вiдповiдними знаннями службов^в, потрiбними для взаемодИ з громадянами та отримання у процес такого дiалогу продуктивного результату - за умови виявлення службовцем комунiкабельностi й комуткативно'1' культури, що передбачае повагу, вiдкритiсть, толеранттсть, товарисьюсть, правдивкть стосовно громадян.
Зроблено висновки, що ефективтсть дiяльностi установи публiчного управлтня безпосередньо залежить вiд взаемодИ всерединi оргашзацП, зокрема коректно'1' комунжаци, яка формуе задоволенкть працею, командний дух, корпоративну вiрнiсть, а також шанс для кожного усвiдомити й використати сво'1' власт можливостi. Серед комуткативних якостей публiчного службовця визначаються вмiння установити потрiбний контакт, сприятливу атмосферу, плiдний дiалог, пiдiбрати стиль спшкування, правильнi слова та вирази, умiти висловити свою думку, здшснювати самоконтроль, адекватно реагувати на критику. Керiвник мае сформувати дшовий, але комфортний ^мат, що сприяе плiднiй роботi; адекватно орiентувати й координувати пiдлеглих на сумлiнне виконання iхнiх функцш. При цьому вiн мае взаемодiяти без зайво'1' iмперативностi, прагнути компромiсу та давати можливiсть i стимулювати пра^вниюв на виявлення iнiцiативи, креативного ставлення до виконання завдань. Вiдповiдно до дiалогiчноi форми дшового стлкування важливим е ставлення до спiвбесiдника, адже будь-як негативш моменти впливатимуть на ефективтсть беади. Серед таких рис традицiйно вiдзначаються оцiннi - зовшшш (оцтка iншими людьми), внутршнi (вплив стереотитв), ситуативш (психiчний стан у момент стлкування), суб 'ективнi (особиста оцiнка людини).
Ключовi слова: публiчне управлiння, комунiкацiя, психологiя, дiалог, керiвник, службовець, громадяни.
Н.М. КОВАЛЬСКАЯ
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0002-5758-8373
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ КОММУНИКАТИВНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В
ОРГАНАХ ПУБЛИЧНОЙ ВЛАСТИ
В статье проанализирован комплекс коммуникативного взаимодействия в органах публичной власти в психологическом измерении. Это предполагает рассмотрение психологических особенностей участников такого взаимодействия - руководителя и подчиненных - на разных уровнях коммуникации. Выяснено, что деловая коммуникация связана не только с обменом информацией и выявлением эмоций, но и с соответствующими знаниями служащих, нужными для взаимодействия с гражданами и получения в процессе такого диалога продуктивного результата - при условии выявления служащим коммуникабельности и коммуникативной культуры, предусматривает уважение, открытость, толерантность, общительность, правдивость по отношению к гражданам.
Сделаны выводы, что эффективность деятельности учреждения публичного управления напрямую зависит от взаимодействия внутри организации, в частности корректной коммуникации, которая формирует удовлетворенность трудом, командный дух, корпоративную верность, а также шанс для каждого осознать и использовать свои собственные возможности. Среди коммуникативных качеств публичного служащего определяются умение установить контакт, благоприятную атмосферу, плодотворный диалог, подобрать стиль общения, правильные слова и выражения, уметь выразить свое мнение, осуществлять самоконтроль, адекватно реагировать на критику. Руководитель должен сформировать деловой, но комфортный климат, способствует плодотворной работе; адекватно ориентировать и координировать подчиненных на добросовестное выполнение их функций. При этом он взаимодействует без лишней императивности, стремиться к компромиссу и дает возможность и стимулирует работников на проявление инициативы, креативного отношения к выполнению задач. Согласно диалогической форме делового общения важно отношение к собеседнику, ведь любые негативные моменты будут влиять на эффективность беседы. Среди таких черт традиционно
отмечаются оценочные - внешние (оценка другими людьми), внутренние (влияние стереотипов), ситуативные (психическое состояние в момент общения), субъективные (личная оценка человека).
Ключевые слова: публичное управление, коммуникация, психология, диалог, руководитель, служащий, граждане.
N.M. KOVALSKA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0002-5758-8373
PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF COMMUNICATIVE INTERACTION IN PUBLIC AUTHORITIES
The article analyzes the complex of communicative interaction in public authorities in the psychological dimension. This involves considering the psychological characteristics of the participants of such interaction -the leader and subordinates - at different levels of communication. It was found that business communication is associated not only with the exchange of information and expression of emotions, but also with the relevant knowledge of employees needed to interact with citizens and obtain a productive result in such a dialogue -provided the employee finds sociability and communication culture, implies respect, openness, tolerance, camaraderie, truthfulness towards citizens.
It is concluded that the effectiveness of public administration directly depends on the interaction within the organization, in particular correct communication, which forms job satisfaction, team spirit, corporate loyalty, as well as a chance for everyone to realize and use their own opportunities. Among the communicative qualities of a public servant are the ability to establish the right contact, favorable atmosphere, fruitful dialogue, choose a communication style, correct words and expressions, be able to express their opinions, exercise self-control, respond adequately to criticism. The leader must create a businesslike but comfortable climate that promotes fruitful work; adequately orient and coordinate subordinates to the conscientious performance of their functions. At the same time, he must interact without undue imperative, seek compromise and give the opportunity and encourage employees to show initiative, creative attitude to the tasks. According to the dialogic form of business communication, the attitude to the interlocutor is important, because any negative moments will affect the effectiveness of the conversation. Among such traits are traditionally evaluative - external (evaluation by other people), internal (influence of stereotypes), situational (mental state at the time of communication), subjective (personal evaluation of the person).
Key words: public administration, communication, psychology, dialogue, manager, employee, citizens.
Постановка проблеми
Останшм часом - i3 переформатуванням Украши на людиноцентристську модель управлшня -вчеш-психологи, а також соцюлоги, державники прид^ють увагу питаниям дшово1 комушкацп, коли враховуеться внутршнш свгг i прюритети кожного пращвника в будь-якш сферi народного господарства - вщ офюу фiрми до органу публiчного управлшня. Тобто головний об'ект означених галузей науки -людина - вивчаеться i в ролi керiвника-менеджера, який мае правильно керувати шдлеглим колективом, i службовця-клерка, який мае правильно й компетентно виконувати завдання керiвника. При цьому вш виявляе й самостшшсть у такому процеа, смшиво пропонуючи власш погляди на актуальш проблеми оргашзаци. Така виробнича поведшка вкладаеться в сучасш вимiри дшово1 комушкацп, серед яких видiляються взаемш довiра, повага, увага й толерантшсть. За таких умов дiалог мiж представниками влади й громадськостi буде плщним i ефективним, що актуально для сучасно1 Украши, адже вирiвнюе деформацiï у стосунках держави й народу.
Це також е актуальним в умовах орiентацiï Украши на входження ïï в европейський проспр, де вимога уважного й шанобливого ставлення до громадян е головною в системi публiчного управлiння, завдання якого - захищати iнтереси народу, задовольняти його соцiальнi й економiчнi потреби та виконувати передвиборнi настанови, а отже, виконувати сво1' фаховi функцiï та вiдповiдати за сво1' обвднки. Тобто здiйснювати ефективну комушкацш з громадянами з усiх життевих питань.
Аналiз останшх дослiджень i публжацш
Як уже було зазначено вище, питаннями тако1' соцiальноï комушкацп займаються вченi тих галузей науки, що мають людину за об'ект дослщження, насамперед психологи й державники -вщповщно до сфери нашого дослiдження, що стосуеться публiчноï служби й самих службовцiв. Так, на академiчному рiвнi В. Гошовська [1] зi сво1'ми колегами вивчае особливосп комунiкацiï та дiлового спiлкування в публiчному управлiннi, на монографiчному - В. Зливков, О. Завгородня, С. Лукомська [2], яш аналiзували це питання в контекстi психологiï взаемодп, Ю. Пирогова [3] дослiджувала сощально-психологiчний пiдхiд до управлiння людськими ресурсами в системi публiчноï служби Украши. Вщзначаемо й дослiдникiв комушкативно1' толерантностi в дiловому спiлкуваннi - М. Бабш [4], А. Скок [5], В. Тернопшьську [6], а також етичного вимiру дiловоï комушкацп у сферi державного управлiння (Т. Василевська) [7].
Формулювання мети дослщження
Зважаючи на наведену вище актуальнiсть поставлено! проблеми, мета ще! статгi -проаналiзувати комплекс комушкативно! взаемодп в органах публiчно! влади у психологiчному вимiрi. Це передбачае розгляд психологiчних особливостей учасник1в тако! взаемодп - керiвника та тдлеглих -на рiзних рiвнях комушкацп.
Викладення основного матер1алу досл1дження
Як вщомо, поняття «комушкащя» позначае суто стлкування та обмiн iнформацiею [Тлум, с. 562], проте це насамперед взаемне контактування двох або б^ше осiб, що вже передбачае психолопчну складову, яка впливае не лише на ефектившсть зазначеного обмiну думками чи фактами, але й на порозумшня мiж людьми, що мае й подальшi перспективи тако! комушкацп. Вщповщно в умовах оргашзаци це сприятиме плiдним виробничим вiдносинам, а в умовах органу публiчного управлшня -ще й позитивним вщносинам iз громадянами та, зрештою, тдняттю авторитету публiчно! влади серед них, що на сьогодш в Укра!ш дуже важливо, адже всiлякi рейтинги й опитування сввдчать про низький рiвень довiри громадян до оргашв держави. Зрозумiло, що й судова система, й правоохоронна, й адмшстративна мусять зробити дуже багато реальних справ, вщзначених безкорисливiстю та повагою до людей, аби п почали ставитися до оргашв iз довiрою та сподiванням на справедливiсть.
Уже сам характер системи комушкацп в оргашзацп - горизонтально! та вертикально! - показуе рiзний психолопчний шдхщ того ж таки керiвника до дшового спiлкування в колективi: або вш дае можливiсть колегам брати активну участь у спiльнiй дiяльностi, через що сам термiн «колеги» стае актуальним i реальним, або не дае тако! можливосп, беручи всi творчi функцi! на себе, залишаючи пiдлеглим лише фiзичне виконання наданих ним завдань, а тому вже актуальним е саме термш «шдлеглЬ» Коли до цього додати ще й iншi чинники адмшстративно -командного стилю управлiння, матимемо колишню адмiнiстративну систему в умовах авторитарного (тоталитарного, тиранiчного) режиму, що, як вщомо, виявляе свою ефективнiсть лише в разi екстремально! ситуацi! военного чи шшого надзвичайного стану в держава Отже, горизонтальна iнформацiя передбачае певною мiрою рiвнiсть i враховуе знання колегами один одного, а керiвником - знання про сильш сторони кожного працiвника установи.
В. Гошовська з колективом спiвавторiв наводить навпъ конкретнi процентнi вимiри такого обмiну iнформацiею в колективi, за якими горизонтальний шлях дае 90 % ефективносп, а вертикальний i рiзноманiтнi його складовi - максимум 40 %, що пояснюеться рiзними причинами психологiчного характеру, серед яких вiдзначаеться тиск на пiдлеглих, спотворення iнформацi!, его!зм керiвника тощо [1, с. 20-21]. Вщомо, що ефектившсть дiяльностi установи публiчного управлiння безпосередньо залежить вiд взаемодi! всерединi оргашзаци, зокрема коректно! комунiкацi!, яка формуе задоволенiсть працею, командний дух, корпоративну вiрнiсть, а також шанс для кожного усвщомити й використати сво! власнi можливостi. Для створення зазначено! атмосфери встановлено так1 чинники: зрозумш й прийнятнi всiм працiвникам цш органiзацi!, чiткий розподiл обов'язк1в, вщповщтсть керiвника статусу лiдера, стабiльний ритм роботи, неплиншсть кадрiв, невимушенiсть стлкування, активне обговорення питань, вiльне вираження власних думок, поважання позицiй шших [7, с. 133].
Визначаються вщповщт комунiкативнi якостi публiчного службовця, серед яких акцентуемо на вмiннях установлювати потрiбний контакт, сприятливу атмосферу, плщний дiалог, пiдбирати правильний стиль стлкування, правильт слова та вирази, висловлювати свою думку, здiйснювати самоконтроль, виходити з конфлжтно! ситуацi!, слухати й реагувати на почуте, адекватно реагувати на критику [7, с. 131]. В умовах сьогодення це стосуеться й керiвника, й тдлеглого - уа мають бути активнi й креативш в управлiнськiй дiяльностi.
Ю. Пирогова, дослiджуючи комунiкацiю в управлшськш дiяльностi, визначае так1 психологiчнi особливосп, що мають бути властивi службовцю. Це, зокрема, самодiяльнiсть, творчий шдхщ до виконання фахових завдань. Проте головну роль виконуе керiвник, який мусить правильно й ефективно керувати персоналом установи, формуючи дшовий, але комфортний ктмат, що сприяе плщнш роботi; адекватно орiентувати й координувати пiдлеглих на сумлiнне виконання !хшх функцiй. Але при цьому керiвник мае взаемодiяти без зайво! iмперативностi, прагнути компромiсу та давати можливють i стимулювати працiвникiв на виявлення iнiцiативи, креативного ставлення до виконання завдань. Для цього вш володiе певними психологiчними якостями - комушкабельшстю, почуттям колективiзму, емпатiею, компетентнiстю, шщатившстю, доброзичливiстю [3, с. 153]. Вщповщно так1 ж риси вiн мае щнувати у пiдлеглих, щоб мати впевнешсть у тому, що вони виконають його завдання вчасно й повною мiрою. 1з боку керiвника встановлено так1 етичнi настанови щодо стлкування з шдлеглими: повага до них, тактовтсть, справедливiсть, критичне ставлення до себе, довiра й тдтримка духу спiвробiтництва. Рiвнiсть виявляеться в дотриманш постулату про ставлення до людей вщповщно як вони б ставилися до нього, а загалом керiвниковi слiд дотримуватися таких правил: залучати пiдлеглих до розумiння корпоративних щей, довiряти й захищати !х, ставитися з повагою до них, тдтримувати рiвноправнiсть у колективi, тдтримувати принцип справедливости створити комфортну атмосферу в установ^ спонукати
дo вислoвлення свoeï думки, пpoпoзицiï, умгги визнавати влaснi пoмилки, не втpyчaтися в oсoбистi спpaви пiдлеглиx [7, с. 143-144].
Вимoги дo пyблiчнoгo слyжбoвця пoяснюються тим, щo вш пiдлягae oсoбливoмy, пiдвищенoмy кoнтpoлю - кoнтpoлю з бoкy гpoмaдськoстi, яка буде дого oцiнювaти. Тoмy пoсaдoвець oкpiм викoнaвськoï дисциплiни мае бути готовий дo piзнoмaнiтнoгo ставлення населення, щo мoже бути негативним за виpoбленими ще дo ньoгo стеpеoтипaми. Чеpез це пoтpiбнi й iншi pиси - вoля, yмiння гоказати себе в склaдниx ситyaцiяx, сaмoпoжеpтвa, а з iншoгo бoкy - бажання дo пoстiйнoï сaмooсвiти, набуття нoвиx знань i вмiнь, умшня aнaлiзyвaти значний oбсяг нoвoï iнфopмaцiï, кoмпетентнiсть, opгaнiзaтopськi здiбнoстi, yмiння бpaти на себе вiдпoвiдaльнiсть, сaмoвлaдaння, сaмooцiнкa [3, с. 155156].
Дo зaзнaчениx вище вимoг, як1 пpедметнo виявляються пiд час спiлкyвaння з юзлегами, кеpiвникoм, гpoмaдянaми, ми ще дoдaмo гyмaнiтapнi знання й пеpекoнaння - tí, щo вiдпoвiдaють деpжaвнiй пoлiтицi. To6to вiн не лише мае знати цю iнфopмaцiю, але й бути в нш пеpекoнaним, нaвiть свoepiдним ïï aдептoм. Мaeмo на yвaзi нaцioнaльнo-дyxoвнi цiннoстi, щo влaстивi yкpaïнцям, -нaсaмпеpед у^ашську мoвy, якoю слyжбoвець мусить (зoбoв'язaний) вoлoдiти вiльнo, а тaкoж знання шнму нaцioнaльниx геpoïв, якг вщдали свoe життя за незалежну У^ашу. А тoмy склaднi питання щoдo iдентифiкaцiï тиx таки I. Мазепи, С. Бaндеpи, Р. Шyxевичa як repoï^ Укpaïни мають ним с^ийматися oднoзнaчнo й кaтегopичнo: xto бopoвся за незaлежнiсть - тoй repo^ у тaкoмy paзi жеpтви ,npyroï свiтoвoï вiйни пoлягли за визвoлення paдянськoï деpжaви, чaстинoю якoï були у^ажьи землi, а тoмy дo зaзнaченoгo сoнмy не пoтpaпляють. Але з iншoгo бoкy, це жеpтви вiйни, i це стoсyeться вже xpистиянськиx зaгaльнoлюдськиx цiннoстей - саме так пyблiчнa oсoбa, яка займае госаду в У^аш^ий деpжaвi, мае шяснювати гpoмaдянaм iз дoтpимaнням тoлеpaнтнoстi й пoвaги дo ïxнix oсoбистиx дyxoвниx цiннoстей.
У TaEHx yмoвax yченi визначають чинники ефективнoгo стлкування в opгaнiзaцiï, сеpед якиx aкцентyeмo на стимyлюючиx - пpaгнення дo безпеpеpвнoгo oнoвлення знань для oбмiнy; виpoблення вiдчyття спiльнoï спpaви з упевнешстю у влaснiй знaчyщoстi ^и ïï викoнaннi. Таю чинники фopмyвaтимyть псиxoлoгiчнy вiдкpитiсть oсoбистoстi на ввдшну вiд зaмкненoстi, кoли людина виявляе свoï iнтpoвеpтнi pиси [1, с. 22-23]. Таюэж слiд нагадати i npo тoлеpaнтнiсть як пoзитивнy p^y спiлкyвaння, i мoвленнeвy фopмy дiaлoгy, який oбoв'язкoвo пoзнaчae виpiшення певнoï aктyaльнoï пpoблеми чеpез взaeмopoзyмiння та злагоду, щo пpизвoдить нaвiть дo встaнoвлення iстини [4, с. 22]. У мoвнoмy кoнтекстi дiaлoг шзначае poзмoвy, oбмiн думками, пеpегoвopи [S, с. 302], у псиxoлoгiчнoмy -сoцiaльнo-псиxoлoгiчнy взaeмoдiю, щo, за слoвaми А. Cкoк, «пopoджye дoвipy, готовшсть дo спiвpoбiтництвa й кoмпpoмiсy, тoвapиськiсть i дpyжелюбнiсть» [5, с. 113]. 1нша дoслiдниця -В. Tеpнoпiльськa, aнaлiзyючи сoцiaльнo-кoмyнiкaтивнy кyльтypy oсoби, татож гoвopить i npo тoлеpaнтнiсть, i npo дiaлoг як взaeмoдiю кoмyнiкaнтiв, де виявляеться як ставлення oдин дo oднoгo, так й iнфopмaцiйний oбмiн [6, с. 92]. To6to саме кoмyнiкaтивнa тoлеpaнтнiсть як фaxoвa pисa дoпoмoже пiдвищити ефективнiсть бyдь-якoгo yпpaвлiнськoгo пpoцесy.
Вiдпoвiднo дo дiaлoгiчнoï фopми дiлoвoгo спiлкyвaння важливим е ставлення дo спiвбесiдникa, адже будь-якг негaтивнi мoменти впливатимуть на ефективтсть бесгди. Cеpед TaEHx pис тpaдицiйнo вiдзнaчaються oцiннi - зoвнiшнi ^цшка iншими людьми цьoгo кoмyнiкaнтa, зoкpемa непpaвдивa чи пoвеpxoвa), внyтpiшнi (вплив стеpеoтипiв, зoкpемa гендеpниx, фiзioлoгiчниx, нац^^льн^ тoщo), ситyaтивнi (псиxiчний стан кoмyнiкaнтiв у мoмент спiлкyвaння, щo мoже бути пpoтилежним за емoцiйнiстю), суб'ективш (oсoбистa oцiнкa людини, з яюзю спiлкyeшся, не завжди вiдпoвiдae дшсшсп, aбo вже е негативний власний дoсвiд тaкoï' взaeмoдiï). А зapaдити цим негативним чинникам мoже вiдпpaцювaння TaEHx yмiнь: oб'eктивнa oцiнкa mpTœpa пo спiлкyвaнню, пpибиpaння псиxoлoгiчниx бap'epiв у спiлкyвaннi, yмiння кеpyвaти власними емoцiями та викликати дo себе iнтеpес iз бoкy спiвбесiдникa [1, с. 29]. Це дасть мoжливiсть пеpебopoти мoменти, якг заважають ^авильш oцiнити спiвpoзмoвникa, щo зpештoю впливатиме на ефективтсть камушка^!
Звеpтaeмo увагу на oстaннiй чинник - умгги викликати дo себе iнтеpес сшвбеадника, адже це гoлoвний мoмент на шчатку кoмyнiкaтивнoгo акту, кoли той сшвбеадник тaкoж oцiнюe вас, i вгд пoзитивнoï йoгo pеaкцiï залежатиме дoсягнення мети кoмyнiкaцiï. To6to пoтpiбнo викликати йoгo дoвipy, i це вaжливo як на iндивiдyaльнoмy piвнi стлкування (в yмoвax дiaлoгy), так i на сусшльшму, де вщбуваеться встaнoвлення кoлективнoï' дoвipи гpoмaдян дo oкpемoгo пyблiчнoгo слyжбoвця та всieï' системи пyблiчнoï служби зaгaлoм. Cеpед веpбaльниx i невеpбaльниx зaсoбiв стлкування псиxoлoгaми називаються tí, щo впливають на ствбесгдника. Це нaсaмпеpед кyльтypa мoвлення, зoкpемa вибip пpaвильниx слГв i виpaзiв, викopистaння гyмopy, акцентування мoвлення (вapiювaння гyчнoстi гoлoсy, швидкгсть тoщo), мГмжа й жестикулящя, шза opaTopa, щo викликае дoвipy ayдитopiï. Дo цьoгo вapтo дoдaти й умшня слyxaти спiвpoзмoвникa, щo фopмye пoчyття дoвipи [1, с. 31, 34]. Такг зaсoби викликають увагу публГчнт дГячГв - пoлiтикiв, мюцевт кеpiвникiв, apтистiв, кандидапв у депутати, учителГв тoщo, якг мають впливати на ayдитopiю глядачГв I слyxaчiв.
У монографп «Психолопя педагопчно! взаемодп: штегративний тдхвд» колектив aBTopiB аналiзуe комунiкацiю в контексп освiтнього середовища [2], але ми прокоментуемо деяк1 моменти вщповщно до контексту публiчного управлiння. Так, визначеш стилi, серед яких однозначш -директивний, авторитарний, толерантний, агресивний та iн. - тдлягають взаемнш iнтеграцiï, утворюючи гiбриднi стилi, що бшьш актуальнi в сучасних умовах бшьшо! свободи вибору. Наприклад, при поеднанш толерантного й авторитарного стилiв вiдзначаеться прагнення до спiвпрацi, комушкабельшсть, але за домiнування першого з них посилюеться рiвень пiдкорення, шдвладносп впливу iншого. На нашу думку, це не досить правильно, адже толерантшсть ми розглядаемо як, навпаки, адекватне сприймання чужих iдей. Натомють авторитарнiсть - як конкретне егоцентричне формування довкола керiвника (лiдера), адже цей термш вiдповiдае полiтичному режиму. Тобто, якщо авторитет керiвника - це явище заслужене з часом, то авторитаршсть передбачае побудовану довкола нього систему не через трудовi заслуги, а через фактичний статус керiвника та його особисте бажання (незаслужене) бути в центрi уваги. Отже, мiкс «авторитарний - толерантний» навряд чи реальний.
1нший мжс «скептично-толерантний» може мати практику, адже щ двi ознаки перебувають в рiзних двох площинах: людина, яка не вiрить сама, може вiрити в певнi iдеï iншого. З шшого боку, «скептично-агресивний» уже конкретно негативний стиль, адже попри невiру ця особа ще й виявляе агресивнiсть щодо iнших. У будь-якому разi цi стилi не мають бути в публiчнiй службi, адже ця фахова сфера е надто вщповщальною перед громадянами, щоб допускати авторитарнi чи агресивнi прояви.
Означена нами толерантшсть у межах публiчного управлшня кореспондуе поняттю «легiтимнiсть», що вже конкретно позначае довiру громадян до влади, яка е одним iз чинник1в демократизму. Т. Василевська з цього приводу зазначае, що громадяни в такому разi залежш вiд виконавцiв-чиновникiв i законодавцiв-полiтикiв, адже вони довiрили ш владу. Якщо ж вщбуваеться зловживання цiею довiрою (тобто владою), що зумовлюе ту ж таки корупцiю, то громадяни виявляються одуреними, а це вже площина етики [7, с. 14]. 1ншими словами, етичш вимоги до публiчних службовщв набувають неабиякого значения в умовах демократичноï держави, при тому що етика управлшсько! дiяльностi виявляеться саме в культурi стлкування службовщв iз громадянами.
Оск1льки легггимтсть позначае довiру народу до влади, визнання ïï в усiх проявах, то така довiра заслуговуе на увагу науковцiв. I вони ïï вбачають саме в комунiкацiï, з яко1' громадяни дiзнаються про реальш здобутки та проколи влади. Останне призводить до недовiри. У наущ визначаються види довiрливих стосунк1в: 1) мiж пасивним об'ектом (особою, групою осiб) та активним суб'ектом (лщером, олiгархатом), у результатi чого виникае патерналiзм, коли пасивнi громадяни чекають вiд влади якоюь подачки та е тдвладними жорстк1й опiцi другой що може призвести до тоталитаризму; 2) мiж двома активними суб'ектами, коли вони довiряють однин одному, що призводить до виникнення партнерських вщносин [7, с. 16]. Отже, патерналютсьш й партнерськ1 вiдносини перебувають на протилежних полюсах взаемодiï «народ-влада» i iлюструють реальнiсть демократiï у суспшьсга - чи це лише зачатки, чи вже усвщомлений стан суспшьства. На жаль, в Укрш'ш единою ознакою демократiï поки що залишаються лише вибори, а актившсть громадян виявляеться зрвдка - переважно на рiвнi мiсцевих громад (хоча вже двiчi народ застосовував таку надактивну форму протесту, як «майдан», що свщчить про значний його полггачний потенцiал).
Ще один важливий компонент взаемодiï' в колективi службовщв полягае в умшш вести дискусш, що вченi пов'язують з уникненням психологiчного тиску, категоричностi в поглядах, iмперативностi в доведеннi, зайвоï емоцшносп, слухати опонента й намагатися зрозумгга його мотиви й аргументи, мати за провшну мету пошук ютини, а не перемогу в суперечщ, а також технiчнi поради: використовувати зрозумш термiни, поняття, розумiти доцшьшсть дискусiï, поважати думку опонента, не використовувати власний статус адмшстратора, у разi спiлкування з аудиторiею звертатися до людини, яка уважно з розумшням слухае [1, с. 39]. Така дискусшна майстернiсть допоможе не лише у внутршньооргашзацшних ситуацiях, але й у спшкуванш з громадянами, що набагато важливше, адже швелюе конфлiктнiсть у суспiльствi.
Вона входить до комплексу культури стлкування, яку Т. Василевська пов'язуе не лише з обмшом шформащею та виявленням емоцш, але й з вшповшними знаннями службовцiв, потрiбними для взаемодп з громадянами та отримання у процеа такого дiалогу продуктивного результату. Це стлкування займае бшьшу частину робочого (й не тiльки) часу, коли адмшстратор виявляе свою комушкабельшсть i комушкативну культуру, що передбачае повагу, вщкрипсть, толерантнiсть, товариськ1сть, правдивють [7, 128-129]. Тобто бачимо знову поеднання «толерантнiсть - повага» як ознаку демократичного суспшьства за принципами людиноцентризму.
Висновки
Проаналiзувавши погляди вчених на проблему комунiкативноï' взаемодiï у сферi публiчного управлiння, можемо зробити певш висновки:
1. Ефективнiсть дiяльностi установи публiчного управл1ння безпосередньо залежить вiд взаемодiï всерединi органiзацiï, зокрема коректноï комунiкацiï, яка формуе задоволешсть працею,
командний дух, корпоративну BipHicTb, а також шанс для кожного усвщомити й використати cboï власш можливостi.
2. Серед комушкативних якостей публiчного службовця визначаються вмiння установити потрiбний контакт, сприятливу атмосферу, плiдний дiалог, пiдiбрати стиль стлкування, правильш слова та вирази, умiти висловити свою думку, здшснювати самоконтроль, адекватно реагувати на критику.
3. Керiвник мае сформувати дшовий, але комфортний клiмат, що сприяе плiднiй роботi; адекватно орiентувати й координувати пiдлеглих на сумлiнне виконання 1'хшх функцiй. При цьому вш мае взаемодiяти без зайво1 iмперативностi, прагнути компромiсу та давати можливють i стимулювати працiвникiв на виявлення шщитиви, креативного ставлення до виконання завдань. Для цього вш володiе психологiчними якостями - комунiкабельнiстю, почуттям колективiзму, компетентнiстю, iнiцiативнiстю, доброзичливiстю.
4. Вщповщно до дiалогiчноï форми дшового спiлкування важливим е ставлення до сшвбеадника, адже будь-як1 негативнi моменти впливатимуть на ефективтсть беади. Серед таких рис традицшно вiдзначаються оцшш - зовнiшнi (оцiнка iншими людьми цього комушканта), внутрiшнi (вплив стереотишв, зокрема гендерних, фiзiологiчних, нацiональних тощо), ситуативнi (психiчний стан комунiкантiв у момент стлкування), суб'ективш (особиста оцшка людини, з якою спiлкуешся).
Список використаиоТ лiтератури
1. Комунiкацiï в публiчному управлiннi: аспекти органiзацiйноï культури та дiлового спiлкування : навч. поаб. / Гошовська В.А. та ш. Кшв : К.1.С., 2016. 130 с.
2. Психолопя педагопчно1' взаемодiï: iнтегративний пiдхiд : монографiя / В.Л. Зливков, О.В. Завгородня, С.О. Лукомська та iн. Кшв, 2019. 259 с.
3. Пирогова Ю. Соцiально-психологiчний пiдхiд до управлшня людськими ресурсами в системi публiчноï служби Украïни. Державне управлгння та мгсцеве самоврядування. 2019. Вип. 3(42). С. 152159.
4. Бабш М. Толерантшсть теоретичнi та практичш засади. Укратське релгггезнавство. 1996. № 4. С. 13-23.
5. Скок А. Г. Комушкативна толерантшсть викладача вищого навчального закладу. Актуальш проблеми психологiï. Соцгальна психологгя. Оргатзацшна психологгя. Економ1чна психологгя. 2005. № 15. Т.1. С. 113-117.
6. Тернопшьська В. I. Толерантшсть як складова сощально-комушкативно1' культури особистосп. В1сникЖитомирського державногоутверситету. 2008. Вип. 40. С. 92-95.
7. Василевська Т.Е. Етика державного управлшня : шдручник. Кшв : НАДУ, 2015. 204 с.
8. Великий тлумачний словник сучасно1' украшсько1' мови / В.Т. Бусел. Кшв; 1ршнь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
References
1. Komunikatsiyi v publichnomu upravlinni: aspekty orhanizatsiynoyi kul'tury ta dilovoho spilkuvannya [Communications in public administration: aspects of organizational culture and business communication] / Hoshovs'ka V.A. ta in. Kyiv : K.I.S., 2016. 130 p.
2. Psykholohiya pedahohichnoyi vzayemodiyi: intehratyvnyy pidkhid [Psychology of pedagogical interaction: an integrative approach: a monograph] / V.L. Zlyvkov, O.V. Zavhorodnya, S.O. Lukoms'ka ta in. Kyiv, 2019. 259 p.
3. Pyrohova YU. Sotsial'no-psykholohichnyy pidkhid do upravlinnya lyuds'kymy resursamy v systemi publichnoyi sluzhby Ukrayiny [Socio-psychological approach to human resource management in the public service of Ukraine]. Derzhavne upravlinnya ta mistseve samovryaduvannya [Public administration and local self-government], 2019. Vyp. 3(42). pp. 152-159.
4. Babiy M. Tolerantnist' teoretychni ta praktychni zasady [Tolerance theoretical and practical principles]. Ukrayins'ke relihiyeznavstvo [Ukrainian religious studies]. 1996. № 4. pp. 13-23.
5. Skok A. H. Komunikatyvna tolerantnist' vykladacha vyshchoho navchal'noho zakladu [Communicative tolerance of a teacher of higher education]. Aktual'ni problemy psykholohiyi. Sotsial'na psykholohiya. Orhanizatsiyna psykholohiya. Ekonomichna psykholohiya [Current problems of psychology. Social Psychology. Organizational psychology. Economic psychology]. 2005. № 15. T.1. pp. 113-117.
6. Ternopil's'ka V. I. Tolerantnist' yak skladova sotsial'no-komunikatyvnoyi kul'tury osobystosti [Tolerance as a component of social and communicative culture of the individual]. Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu [Bulletin of Zhytomyr State University]. 2008. Vyp. 40. pp. 92-95.
7. Vasylevs'ka T.E. Etyka derzhavnoho upravlinnya [Vasilevskaya TE Ethics of public administration]. Kyiv : NADU, 2015. 204 p.
8. Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayins'koyi movy [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] / V.T. Busel. Kyiv; Irpin' : VTF «Perun», 2005. 1728 р.
