CC BY
0
УДК 35.085
КОМУН1КАТИВНА ТОЛЕРАНТН1СТЬ У ПУБЛИЧНОМУ УПРАВЛШШ ЯК ЧИННИК ШТЕГРАЦП В СВРОПЕЙСЬКУ СИСТЕМУ ГУМАШ1СТИЧШИХ
Ц1ШШОСТЕЙ
У сmаmmi nроаналiзовано термш «комумкативна толерантшсть» через призму значущостi цього явища не лише в iндивiдуальному вимiрi як показника зовмшньо! культури особистостi, але й у соцiальному - як оцтки дiяльностi публiчних управлiнцiв 13 погляду громадян. З 'ясовано думки науковцiв з цього приводу та позицп мiжнародного законодавства, що трактують комункативну толерантшсть як гуматстичну цiннiсть, яка характеризуе европейське сустльство та потрiбна укра'тцям для iнтеграцii в нього, що становить мету сучасно'1' Украши. Акцентовано, що комункативна толерантшсть публiчного службовця визначаеться у двох вимiрах - як складова його фахово'1' компетентностi та як показник довiри громадян загалом до органiв державно'1' влади та мiсцевого самоврядування. Це вiдповiдае бтартй специфц розгляду явища загально'1' толерантностi - на iндивiдуальному та мiжнародному рiвнях, де перший передбачае бшьшою мiрою гуматстичну спрямоватсть, а другий - актуальне на сьогоднi прагнення до мирного розвитку вiдносин у свiтi.
Як висновки визначено дихотомiчнi пари: толерантнкть як со^альна байдужiсть, невпевненiсть - толерантшсть як ознака свiтоглядноi активностi; толерантшсть як тертння чи поблажливiсть - толерантшсть як активне утвердження прав людини, демократа; толерантнкть як терптня со^ально'1' несправедливостi, поюрне прийняття чужих переконань - толерантнiсть як збереження власно'1' iндивiдуальностi та визнання переконань iнших людей.
У визначеннi рис публiчного управлiнця вiдзначено елементи комуткативно'1' толерантностi: фаховi (стлкування з громадянами); морально-етичнi (оцiнюються громадянами); власне комунiкативнi (створення довiрливоi атмосфери стлкування); адмiнiстративнi (формують оцтку громадянами публiчноi служби загалом i державного органу зокрема). Серед таких рис як провiднi визначено координацшну та конструктивну, що полягають у передбачент й нiвелюваннi потенцшних конфлiктiв, ят можуть вiдбутися в суспiльствi та громадi.
Ключовi слова: комуткативна толерантнкть, публiчне управлтня, особистiсть, компетентнкть, дшове спшкування.
КОММУНИКАТИВНАЯ ТОЛЕРАНТНОСТЬ В ПУБЛИЧНОМ УПРАВЛЕНИИ КАК ФАКТОР ИНТЕГРАЦИИ В ЕВРОПЕЙСКУЮ СИСТЕМУ ГУМАНИСТИЧЕСКИХ ЦЕННОСТЕЙ
В статье проанализирован термин «коммуникативная толерантность» через призму значимости этого явления не только в индивидуальном измерении как показателя внешней культуры личности, но и в социальном - как оценки деятельности публичных управленцев с точки зрения граждан. Выяснено мысли ученых по этому поводу и позиции международного законодательства, что трактуют коммуникативную толерантность как гуманистическую ценность, которая характеризует европейское общество и нужна украинцам для интеграции в него, что составляет цель современной Украины. Акцентировано, что коммуникативная толерантность публичного служащего определяется в двух измерениях - как составляющая его профессиональной компетентности и как показатель доверия граждан в целом к органам государственной власти и местного самоуправления. Это соответствует бинарной специфике рассмотрения явления общей толерантности - в индивидуальном и международном уровнях, где первый предполагает в большей степени гуманистическую направленность, а второй - актуальное на сегодня стремление к мирному развитию отношений в мире.
Как выводы определены дихотомические пары: толерантность как социальное безразличие, неуверенность - толерантность как признак мировоззренческой активности; толерантность как терпение или снисходительность - толерантность как активное утверждение прав человека, демократии; толерантность как терпение социальной несправедливости, покорное принятие чужих убеждений - толерантность как сохранение собственной индивидуальности и признание убеждений других людей.
Н.М. КОВАЛЬСКАЯ
Херсонский национальный технический университет
ОЯСГО: 0000-0002-5758-8373
В определении качеств публичного управленца отмечено элементы коммуникативной толерантности: профессиональные (общение с гражданами) морально-этические (оцениваются гражданами), собственно коммуникативные (создание доверительного атмосферы общения), административные (формируют оценку гражданами публичной службы в целом и государственного органа в частности). Среди таких черт как ведущие определены координационная и конструктивная, заключающиеся в предвидении и нивелировании потенциальных конфликтов, которые могут произойти в обществе и общине.
Ключевые слова: коммуникативная толерантность, публичное управление, личность, компетентность, деловое общение.
N.M. KOVALSKA Kherson National Technical University ORCID: 0000-0002-5758-8373
COMMUNICATIVE TOLERANCE IN PUBLIC GOVERNANCE AS A FACTOR OF INTEGRATION INTO THE EUROPEAN SYSTEM OF HUMANISTIC VALUES
The article analyzes the term «communicative tolerance» through the prism of the significance of this phenomenon not only in the individual dimension as an indicator of the external culture of the individual, but also in the social - as an assessment of public managers in terms of citizens. The opinions of scholars on this issue and the positions of international law that interpret communicative tolerance as a humanistic value that characterizes European society and is needed by Ukrainians to integrate into it, which is the goal of modern Ukraine. It is emphasized that the communicative tolerance of a public servant is defined in two dimensions - as a component of his professional competence and as an indicator of citizens' trust in general in public authorities and local self-government. This corresponds to the binary specifics of considering the phenomenon of general tolerance - at the individual and international levels, where the first implies a more humanistic orientation, and the second - the current desire for peaceful development of relations in the world.
Dichotomous pairs are defined as conclusions: tolerance as social indifference, uncertainty - tolerance as a sign of worldview activity; tolerance as patience or indulgence - tolerance as an active affirmation of human rights, democracy; tolerance as a tolerance of social injustice, humble acceptance of other people's beliefs - tolerance as the preservation of one's own individuality and recognition of other people's beliefs.
In defining the features of a public manager, elements of communicative tolerance are noted: professional (communication with citizens); moral and ethical (evaluated by citizens); actually communicative (creating a trusting atmosphere of communication); administrative (form the assessment of citizens of public service in general and public authorities in particular). Among such features, the leading ones are coordination and constructive ones, which consist in anticipating and leveling potential conflicts that may occur in society and the community.
Key words: communicative tolerance, public administration, personality, competence, business communication.
Постановка проблеми
Толерантшсть у межах людсько! цившзацп була важливою завжди - у далекому минулому, коли вщбувалися мiжконфесiйнi та мiжетнiчнi конфлшти, й сьогодш, коли одшею з актуальних рис сощуму називаеться нетерпимють (расизм, сексизм тощо), що стосуеться не лише полгшчно! чи релшйно! сфери, але й шших, де людська сутшсть виявляе свою негативну рису егоцентричносп, коли власне / групове Его ставиться на перше мюце, а його продукти отримують прюритет над такими ж продуктами мисленнево! д^яльносп шших людей. Також протиставляються не лише Я i Ти чи Я i Вони, але й Ми i Вони, що призводить до силових протистоянь i навиъ тероризму.
На противагу цьому небезпечному сустльному явищу толерантшсть передбачае терпимють до навггь ворожих поглядiв, що вже навпаки - репрезентуе релшйт постулати прагнення мирного сшвюнування людей. Тобто суто бюлопчне ставлення до свиу та шших людей, що передбачае, як вщомо, боротьбу видiв за виживання, змiнюеться на свщоме цившзацшне, що враховуе розумний погляд на свгт як непостшний i невiчний, а отже, потребуе захисту i стабильности.
Незважаючи на значний обсяг дослщжень цього явища питания комушкативно! толерантносп в публiчному управлшш залишаються недостатньо проаналiзованими, адже ^м психолопчного й мовного аспекпв це питання включае також сощальт параметри, за якими вимiрюеться довiра до чинно! влади, i полiтичнi, як! передбачають прагнення до стабiльного й цившзованого вирiшення як внутрiшнiх, так i зовшшшх проблем держави.
Осшльки наша держава орiентована на европейський розвиток, це мае враховувати цившзащйт стандарта життя громадян, серед яких вiдзначаються насамперед моральна р!вшсть i можливють вшьного розвитку особистостг У таких нових умовах мае вщповщно розвиватися й пу6л!чш служба,
зокрема державного та мюцевого самоврядування, яка мусить виявляти повагу, тертння, дотримання власних обвднок щодо громадян. Таке ставлення службовщв виявляеться насамперед у процеа спiлкування, що мае бути толерантним для реалiзащ! вищенаведених завдань. Зазначена нова стратепя сприятиме не лише ефективносп публiчного управлiння, але й збшьшенню поваги до кожного окремого службовця, який вiдповiдае наведеним критерiям, а вiд цього - до вае! служби та Укра!нсько! держави загалом.
Аналiз останнiх дослiджень i публшацш
Проблеми толерантностi в суспiльствi, зокрема у сферi комушкацп як зовшшнього вияву ще! людсько! чесноти, вивчалися як психологами, так i фшософами, а також державниками, адже вона е невщ'емною рисою сучасностi. Так, М. Бабш [1] розглядае !! з теоретичного та практичного бошв, залучаючи до цього iсторичний екскурс; М. Синоруб [2] - як сощально значущу цiннiсть; А. Скок [3] дослщжуе вже питання комушкативно! толерантности але конкретно викладача вишу, що мае дидактичну спрямованiсть, адже надае рекомендацi! щодо успiшностi його стлкування зi студентом; I. Хожило [4] розглядае толерантнiсть як складову фахово! компетентностi публiчного службовця, вщзначаючи насамперед !! комунiкативний аспект; В. Тернотльська [5] - як складову сощально-комунiкативно! культури особистостi; О. £вдошмова та Я. Пономаренко [6] - комушкативну толерантнiсть полiцейських як виконавщв державних завдань, а О. Шаюк [7] - як сутшсну характеристику професiйного спiлкування взагалi.
Формулювання мети дослiдження
Зважаючи на наведену вище актуальнiсть поставлено! проблеми, мета ще! статтi - аналiз тако! складово! фахово! компетентностi публiчного службовця, як комушкативна толерантнiсть, iз визначенням постулатiв мгжнародного спiвтовариства, що закликають до демократi! та гуманiзму. Також як завдання визначаеться висвiтлення психолопчного, сощального та психологiчного аспектiв ще! проблеми.
Викладення основного матерiалу дослiдження
Вщповщно до словника iншомовних слiв термш «толерантшсть» означае «поблажливий, терпимий до чи!хось думок, поглядiв, вiрувань тощо» [8, с. 538], тобто головною ознакою визначаеться первинна латинська «терпимють». Як соцiальне явище цей термш розширюеться на рiвень колективного вимiру. Наприклад, у I. Хожило - це форма, що «виникае на основi взаемодi! та взаемовiдносин мiж <.. .> iндивiдами, соцiальними групами, державами, полггичними партiями» [4], де рiзноманiтнiсть поглядiв, !х вiдмiнностi, протиставлення, яш можуть викликати силове протиборство, зменшуються чи й навiть нiвелюються за допомогою виявлення взаемно! толерантностi сторш-комушканпв.
Декларацiя принципiв толерантностi ЮНЕСКО 1995 року (далi - Декларацiя) надала визначення толерантностi, що позначае на iндивiдуальному рiвнi так1 гуманiстичнi явища, як повага, прийняття рiзноманiтних нащональних культур, сприяння самовиявленню людсько! особистосп, свобода думки, досягнення миру; на державному рiвнi - iснування й дотримання справедливого законодавства, суду, правопорядку, доступшсть економiчних i соцiальних можливостей для кожно! людини, ратифiкацiя чинних мiжнародних конвенцiй iз прав людини задля «забезпечення в суспiльствi рiвноправних вiдносин i рiвних можливостей для вах груп i кожно! окремо! людини»; на мiжнародному рiвнi дотримання постулату про обов'язкове в!^знення народiв мiж собою, збереження !х щентичносп [9]. Тобто вiдзначаемо бiнарну специфжу розгляду явища толерантностi - на шдивщуальному та мiжнародному рiвнях, де перший передбачае бшьшою мiрою гумашстичну спрямованiсть, а другий - актуальне на сьогоднi прагнення до мирного розвитку вщносин у свiтi.
М. Бабш робить визначення толерантносп таким чином: «реакщя на соцiальнi, полггачш, релiгiйнi вимоги в перiоди значних сощально-полггачних, свiтоглядних трансформацiй», а також «морально-практичний орiентир поведiнки соцiальних агенпв (партiй, церков, етнiчних груп, окремих iндивiдiв) у процесi !хнiх взаемин» [1, с. 15]. I в такому разi вiдмова вiд насильницьких заходiв, взаемоповага постають засобами регулювання мiжлюдських / мiжнародних конфлiктiв, що на сьогодш дуже важливо в умовах наявносп небезпечних видiв збро! масового ураження, а також нецившзованих полiтичних режимiв в окремих кра!нах i навiть iмперських зазiхань на чуж1 територi!.
Хоча толерантнiсть часто ототожнюють iз соцiальною неактивнiстю, байдужютю до навколишнього свiту, невпевненiстю, протиставляючи !! таким чином активнiсть, що, мовляв, будуе майбутне, проте людина, яка орiентована на створення «мирних умов» - атмосфери взаемоповаги, рiвностi, незважаючи на принципову вiдмiннiсть мiж релiгiйними чи полiтичними поглядами довколишшх, i е активним перетворювачем сучасного свiту. Це вiдповiдае позицiям означено! вище Деклараци, що проголошують так дихотомiйнi пари: 1) попри те, що толерантшсть часто визначаеться як тертння чи поблажливють, вона передбачае виявлення активно! громадсько! позицп, адже сприяе «утвердженню прав людини, плюралiзму», «демократi! та правопорядку», утвердженню мiжнародно-правових норм щодо прав людини; 2) попри те, що вона часто ототожнюеться з тершнням сощально! несправедливости пiдвладнiстю, пок1рним прийняттям чужих переконань, вона позначае визнання права
на дoтpимання свoïx пеpекoнань шшими, але за yмoви збеpеження власнoï iндивiдyальнoстi [9]. Тoбтo людина мае збеpегти власнy гiднiсть i вoднopаз виявити пoвагy дo дyмoк i пеpекoнань iншиx.
Пopяд iз зазначеними M. ^TOpy6 типами тoлеpантнoстi - гендеpнoю (piвнiсть статей), вiкoвoю (взаемна говага дo пpедставникiв iншoгo пoкoлiння), мiжнацioнальнoю та мiжpасoвoю (недискpимiнацiя стoсoвнo пpедставникiв iншoï нацiï чи pаси), pелiгiйнoю (теpпляче ставлення дo iншиx вipoспoвiдань), геoгpафiчнoю (неyпеpедженiсть щoдo жителiв меншoгo населенoгo пункту, зoкpема села, iз бoкy жителiв бiльшoгo, зoкpема столищ), мiжкласoвoю (теpпляче ставлення дo бедняк iз бoкy багатиx i навпаки), фiзioлoгiчнoю (ставлення з poзyмiнням дo iнвалiдiв, xвopиx тoщo) [2, с. 107-108] та шшими, щo мають спiльнy oзнакy - невиявлення нетеpпимoстi дo iншиx людей абo rpy^ визначаeмo й кoмyнiкативнy, яка пеpедбачаe виявлення тoлеpантнoгo ставлення дo сшвбеадника y пpoцесi спiлкyвання.
Вiдпoвiднo в кoмyнiкацiйнiй плoщинi тoлеpантнiсть виявляеться в дiалoзi, який пеpедбачаe пoшyки ютини, тoбтo пoтpебye виpiшення певнoï а^^альто!' пpoблеми чеpез пoшyк «шляxiв дo взаeмopoзyмiння та злагоди» [1, с. 22]. Таким чишм, дiалoг шеднуе як вiдпoвiднy мoвнy фopмy, так i сoцiальнo-псиxoлoгiчнy фopмy взаeмoдiï, адже, як зазначае А. Скoк, тoлеpантнiсть «пopoджye дoвipy, гoтoвнiсть дo спiвpoбiтництва й кoмпpoмiсy, тoваpиськiсть i дpyжелюбнiсть» [3, с. 113]. В. Теpнoпiльська, poзглядаючи тoлеpантнiсть y межаx кoмплексy сoцiальнo-кoмyнiкативнoï кyльтypи людини, щo пеpедбаченo взаeмoдieю мiж сyб'eктами спiлкyвання - мiж людьми та людьми й сoцiyмoм, такoж акцентye на взаeмoдiï - дiалoзi, кoли вислoвлюeться ставлення oдин дo oднoгo, вiдбyваeться iнфopмацiйне напoвнення сoцiальниx стoсyнкiв «на засадаx тoлеpантнoстi, пoваги, дoбpoзичливoстi» [5, с. 92]. Саме тому кoмyнiкативна тoлеpантнiсть як фаxoва pиса дoпoмoже тдвищити ефективнiсть будь-якoгo yпpавлiнськoгo пpoцесy.
Рoзглядаючи тoлеpантнiсть як складoвy фаxoвoï кoмпетентнoстi пyблiчнoгo слyжбoвця, I. Xoжилo вiдзначаe шиpoкий спектp ïï визначення у свiтi: визнавати й шважати пеpекoнання iншиx людей, бути чуйним i дoбpoзичливим, бути теpплячим, готовим дo пpимиpення, делiкатним, спiвчyтливим, заxищати вiд iмпеpативнoгo впливу, дoзвoляти дiяльнiсть oпoзицiï в межаx закoнy, але гoлoвне - ця pиса властива саме демoкpатичнoмy сyспiльствy [4]. М. Синopyб дoдаe, щo пеpед швим стoлiттям пoстали й нoвi виклики, зoкpема чеpез глoбалiзацiю, адже вoна певнoю мipoю «зiштoвxye pелiгiйнi, нацюнальш й етнiчнi iдентичнoстi piзниx кулк^ i наpoдiв», а тoмy тoлеpантнiсть дoпoмагаe заxищати фyндаментальнi цiннoстi гpoмадянськoгo сyспiльства й демoкpатiï [2, с. 107]. Як бачимo, саме пyблiчний слyжбoвець сголучае так1, здавалoся б, piзнi за пpиpoдoю сфеpи у свoïй фаxoвiй дiяльнoстi.
Сеpед pra yпpавлiнця, як1 визначенi вченими як таш, щo дoпoмагають ефективнiй ^мут^ци [3, с. 114], вiдзначаeмo елементи тoлеpантнoстi: фаxoвi - знання кoмyнiкативнoï специфiки фаxoвoï дiяльнoстi (у пyблiчнoмy yпpавлiннi - oбoв'язкoве спiлкyвання з гpoмадянами); мopальнo-етичнi -чеснiсть, пopяднiсть, людянiсть, скpoмнiсть, дoтpимyвання oбiцянoк (щ pиси пoмiчаються й oцiнюються гpoмадянами у пеpшy чеpгy); власне юэмушкативш - yвiчливiсть, тактoвнiсть, пoвага, чуйшсть, yважливiсть (цi pиси дoпoмагають a^op^ra дoвipливy атмoсфеpy спiлкyвання); адмiнiстpативнi -iндивiдyальний пiдxiд, yмiння yxвалити самoстiйне piшення, yмiння кoopдинyвати кoлективне стлкування, пpагнення дo iннoвацiй (пopяд iз дoвipoю гpoмадян цi pиси фopмyють oцiнкy ними пyблiчнoï служби кoмyнiканта та загалoм деpжавнoгo opганy чи opra^ мiсцевoгo самoвpядyвання).
I. Xoжилo вiдзначаe як фyнкцiю кoмyнiкативнoï тoлеpантнoстi «спpямyвання poзвиткy пoтенцiйнoï кoнфлiктнoï ситуацп мiж opганами пyблiчнoï влади та гpoмадськiстю дo кoнстpyктивнoгo виpiшення», щo пеpедбачаe тpи piвнi виявлення: дисшзицшний (на oснoвi цiннoстей oкpемoï oсoбистoстi), pефлексивний (на oснoвi pеагyвання на ситуацш та паpтнеpа пo стлкуванню), пoведiнкoвий (на oснoвi вiдпoвiдниx дo ситyацiï фopм кoмyнiкативнoï взаeмoдiï). Пpактичнo це вiдбyваeться чеpез пpoгoлoшення певнт деклаpацiй, активiзацiю певниx дiй абo пpoстo за згoдoю стopiн [4]. To6to poбимo виснoвoк пpo кoнстpyктивнy poль пyблiчнoгo слyжбoвця в пеpедбаченнi та нiвелюваннi пoтенцiйниx кoнфлiктiв, щo мoжyть ввдбутися в сyспiльствi.
Вадшвадш дo кoнкpетнoï пyблiчнo-фаxoвoï ситyацiï та кiлькoстi oб'eктiв yпpавлiнськoгo впливу залучають piзнi фopми дiлoвoгo спiлкyвання - беаду, наpадy, пpезентацiю тoщo. У^авлшець, який вoлoдie цими фopмами кoмyнiкативнoï дiяльнoстi, oбoв'язкoвo е й тoлеpантним, адже це пoтpiбнo для звopoтнoгo зв'язку з аyдитopieю. Тoбтo вш виявляе iнтелектyальнy складoвy свoeï oсoбистoстi. Пopяд iз нею О. Шаюк називае такoж цiннiснy, щo включае свiтoгляднi пpiopитети oсoбистoстi фаxiвця, етичну, щo пеpедбачаe дoтpимання нopм дiлoвoгo спiлкyвання, естетичну, щo виявляе смаки суб'екта, емoцiйнy, щo виявляе piзнoманiтнi pефлекси на ситyацiю, енеpгoдинамiчнy, щo виявляе силу енеpгетичнoгo пoля фаxiвця, та деяк1 iншi [7, с. 172-173],
Вадшвадш дo цьoгo фаxiвець пyблiчнoгo yпpавлiння для ефективнoï взаeмoдiï з кoлегами та гpoмадянами мусить вoлoдiти знаннями з piзниx галузей науки - сoцioлoгiï, псиxoлoгiï, менеджменту, пoлiтoлoгiï, екoнoмiки, i пpи тому дoскoналo вoлoдiти yкpаïнськoю мoвoю (ситуатив^ - poсiйськoю чи англiйськoю), адже з викopистанням саме мoвниx фopм вiдбyваeться дiлoва кoмyнiкацiя. Пopяд iз тим О. Шаюк зауважуе, щo пpoфесiйне мoвлення пopiвнянo iз загальшю мoвленнeвoю пoведiнкoю мае свoï
додатковi характеристики: психолопчну - дшову спрямовашсть, урахування емоцiйного стану, ситуативного чинника, рольову вшповвдшсть; мовленневу - володшня вiдповiдною термiнологiею, умiння вести фаховий дiалог, будувати виступ iз фахово!' тематики, трансформувати свiй виступ зпдно зi змiною комушкативно! ролi [7, с. 175]. Такими знаниями й навичками мае забезпечити майбутнього фахiвця освiта за спецiальнiстю «Публiчне управлiния та адмiнiструвания», що й передбачае таку широку пiдготовку.
Зрозумiло, що освиия складова у формуваинi комушкативно! толерантносп також активно дослiджуеться в наущ. Так, А. Скок, дослщжуючи це явище в навчально-виховному процеа, зазначае про загальну психологiчну тдготовку викладача, у межах яко! така толерантшсть розглядаеться поряд iз психолопчною компетентнiстю [3, с. 113]. Рiч у тiм, що це здатшсть людини взаемодiяти з довколишнiми, серед яких - колеги, друзi, ршш та громадяни, як1 звертаються до публiчного службовця.
Тому ми виокремлюемо деяк1 комплекснi чинники формувания риси комушкативно! толерантносп, визначенi вченими-психологами. Це, зокрема, знания певних особливостей людини -передуам психолопчних, за якими ця людина оцiнюеться фахiвцем-управлiнцем (як вроджених, так i актуальних - ситуативних); здатшсть правильно емоцшно реагувати на поведшку партнера-комунiканта (вiдповiдно до цього вибирати й власну поведшку й ввдповвди формули спiлкувания); дотримання встановлених правил етикету - як загальнолюдських, так i внутрiшньофахових i корпоративних. З iншого боку постають негативнi чинники, що впливають на знижения ефективностi фахово! дiяльностi, -невмшия враховувати психологiчнi обставини спшкувания, зокрема риси партнера-комунiканта, його поведшку; невмшия побудувати правильну комунiкацiю та керувати власними психолопчними проблемами, що створюе додатковi комунiкативнi бар'ери [3, с. 114].
Наука звертае увагу й на iншi державш служби, де комунiкативна дiяльнiсть вiдiграе визначальну роль. Так, з'ясовуються аспекти тако! дiяльностi серед полiцейських в Укра!ш - виявления ставления особистостi до поведшки iнших людей, особливо коли та характеризуеться негативними рисами. У такому разi особиспсть мусить мати сформовану комунiкативну толерантнiсть, що зрештою сприятиме i в життi, i в досягненнi кар'ерних планiв. О. £вдошмова й Я. Пономаренко зазначають, що для працiвникiв полiцi! важливим е вмiния вести складнi перемовини, що вшбуваються в небезпечних ситуащях для населения [6, с. 102]. Уважаемо, що публiчний службовець також мусить мати так! вмшия, адже вш потрапляе у проблемну ситуащю навиъ часпше за полщейського - нехай не таку екстремальну для життя та здоров'я, але важливу для юнувания громадян (наприклад, у план! захисту !х прав ! свобод).
Отже, толерантшсть у спшкуванш, тобто комушкативна толерантшсть, за словами О. Шаюк, передбачае насамперед «дотримания правил гуманно! поведшки ! коректного спшкувания» [7, с. 169], адже така мовленнева поведшка буде гарантом ефективно! трудово! д!яльносп, м!жособиспсних стосуншв, установления взаеморозумшия. Серед чиннишв виявления толерантносп у спшкуванш слш видшити й схарактеризувати вшповшно до фахово! спрямованосп управлшсько! д!яльносп професшну комушкативну толерантшсть, що виявляеться в обставинах роботи, де вшбуваеться взаемод!я з колегами, громадянами, р!зними сощальними й комунальними службами.
У таких умовах зад!яно так! психолопчш здатносп: розумпи емоцп сшвбеадника й керувати ними, керувати власними емощями шд час спшкувания. При цьому виявляеться чуйне ставления до сшврозмовника, а щодо власних - то гальмуються небажаш негативш емоцп та шдтримуються позитивш [6, с. 103-104]. Зрозумшо, що фах!вець, здатний керувати власними емощями та розумпи чуж1, використовуючи це для отримання ефективних результапв дшово! комушкацп, не лише здобуде авторитет серед колег ! громадян, яким вш надае шформацшш та сощальш послуги, але й досягне кар'ерних висот.
Недарма О. Шаюк, визначаючи широке й вузьке розумшня фахово! комушкацп, де перше передбачае обмш шформащею та досвшом !з метою досягнення запланованого результату тако! взаемодп, а друге - «досягнения цшей у професшнш сфер! суспшьного виробництва», робить висновок, що саме тому фах!вець-комушкатор мае володпи набором вшповшних знань ! комушкативних умшь, а також загальноприйнятими етичними нормами - мовленневим ! д1ловим етикетом [7, с. 172], що вшом! певною м!рою ! його сшвбеадников!, ! навиъ переачному громадянину.
Потр!бно також з'ясувати й роль власне укра!нсько! складово! як чинника формування комушкативно! толерантносп в публ!чного службовця. Так, означена вище Декларащя 1995 року акцентуе на тому, що оскшьки сучасний свгт розвиваеться в бш глобал!зацл економ!ки й штеграци суспшьства, важливою е роль комушкацп, що ввдграе в таких умовах конструктивну роль задля подолания наявних загроз, зумовлених, по-перше, нер!вшстю людей (проблеми сощально незахищених чи економ!чно вшособлених людей, б!женщв, швалщв), по-друге, нерозроблешстю сощально-психолопчних програм ! методик (здшснення наукових дослщжень за допомогою шформацшних мереж ! технологш). Для цього потр!бш вшповшш освпш програми для виробления взаеморозумшия, солшарносп у спшкуванш як м!ж окремими людьми, так ! р!зномаштними групами - етшчними, релтйними, сощальними, мовними тощо [9].
Уа щ загрози юнують i в Укра1ш, але украшщ традицiйно характеризуються як толерантна нащя. Так, М. Бабш, проаналiзувавши думки багатьох iсторикiв i фiлософiв (зокрема В. Вернадського й М. Костомарова), робить саме такий висновок, адже це виявляеться насамперед у вiротерпимостi, вiдкиданнi силових методiв у вирiшеннi конфлiктiв. Зрозумiло, що це зумовлено юторичним впливом Захвдно1 £вропи [1, с. 21] на противагу схiдним традицiям, як1 вкоренилися в суаднш Росп та впродовж к1лькох столiть перебування Украши у склащ Росшсько1 iмперil впроваджувалися в украшському менталiтетi.
Висновки
З'ясувавши поняття комушкативно1 толерантностi та li значения в сучасному свiтi, зокрема в гумашстичному розвитку особистостi та фаховш сферi державного управлiния, зроблено так висновки:
- у визначеннi природи цього явища спостерiгаемо так1 дихотомiчнi пари: 1) толерантнiсть, з одного боку, це ознака сощально! неактивносп, байдужостi до навколишнього свiту, невпевненосп, з iншого - ознака свггоглядно1 активностi, орiентованостi на створення «мирних умов» (взаемоповагу, рiвнiсть), на перетворення сучасного свiту; 2) з одного боку, це тертння чи поблажливють, з iншого -активне утвердження прав людини, плюрал1зму, демократп та правопорядку, мiжнародно-правових норм щодо прав людини; 3) з одного боку, тертння сощально1 несправедливости пiдвладностi, пошрне прийияття чужих переконань, з шшого - визнания права на дотримання сво1х переконань iншими, але за умови збереження власно1 iндивiдуальностi;
- у визначенш рис публiчного управлшця, що допомагають ефективнiй комушкацп, вщзначено елементи толерантностi: фаховi - знання комушкативно1 специфiки фахово1 дiяльностi (у публiчному управлiннi - обов'язкове стлкування з громадянами); морально-етичт - честсть, людяшсть, скромнiсть, дотримувания наданих обiцянок (цi риси помiчаються й ощнюються громадянами у першу чергу); власне комушкативш - увiчливiсть, тактовшсть, повага, уважливiсть (цi риси допомагають створити довiрливу атмосферу спiлкувания); адшшстративш - iндивiдуальний пiдхiд, умiния ухвалити самостшне рiшения, умiния координувати колективне стлкування, прагнення до iнновацiй (поряд iз довiрою громадян цi риси формують оцiнку ними публiчноl служби комушканта та загалом державного органу чи органу мюцевого самоврядувания);
- серед провщних функцiй публiчного службовця, що виявляються в дiловому спшкувант та передбачають дотримания толерантностi стосовно громадян, визначено як найбшьш ефективш координацiйну та конструктивну, що полягають у передбаченнi й швелюванн потенцшних конфлiктiв, що можуть вiдбутися в сустльсга та громадi.
Список використаноТ лiтератури
1. Бабiй М. Толерантшсть теоретичш та практичнi засади. Украшське релiгiезнавство. - 1996. -№ 4. - С. 13-23.
2. Синоруб М. Толерантшсть як сощально значуща щншсть. Цшшсш орiентири в сучасному свт: теоретичний аналiз та практичний досвiд : збiрник тез III Мiжнародноl науково-практично1 конференцil (13-14 травня 2021 р., м. Тернопшь). - Тернопiль : Вектор, 2021. - С. 107-110.
3. Скок А. Г. Комушкативна толерантшсть викладача вищого навчального закладу. Актуальнi проблеми психологil. Соцiальна психологiя. Органiзацiйна психолопя. Економiчна психологiя. - 2005. -№ 15. - Т. 1. - С. 113-117.
4. Хожило I. I. Толерантшсть як складова професшно1 компетентносп публiчного с^жбовця. Публiчне адмiнiструвания: теорiя та практика. -2010. - Вип. 2 (4). - Режим доступу : http:// www.nbuv.gov.ua/e-iournals/Patp/2010 2/index.html.
5. Тернопшьська В. I. Толерантшсть як складова сощально-комушкативно1 культури особистосп. Вiсник Житомирського державного ушверситету. - 2008. - Вип. 40. - С. 92-95.
6. £вдошмова О. О., Пономаренко Я. С. Комушкативна толерантшсть полщейських у контексп вивчення !х емоцiйного iнтелекту. Право i безпека. - 2019. - № 2 (73). - С. 101-108.
7. Шаюк О. Толерантшсть як сутшсна характеристика професшного стлкування. Психолопя сустльства. - 2010. - № 2. - С. 169-177.
8. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник шшомовних ^в: тлумачення, словотворения та слововживания. - Харшв : Фолiо, 2006. - 623 с.
9. Декларащя принцитв толерантностi. ООН, 28 сесiя Генеральное' конференцil 25 жовтия - 16 листопада 1995 р. https://don.kyivcity.gov.Ua/files/2014/2/10/Deklaraciia-tolerantnosti.pdf
References
1. Babiy M. 1996. Tolerantnist' teoretychni ta praktychni zasady. Ukrayinske relihiyeznavstvo, 4, 13-23 [in Ukrainian].
2. Synorub M. 2021. Tolerantnist' yak sotsial'no znachushcha tsinnist'. Tsinnisni oriyentyry v suchasnomu sviti: teoretychnyy analiz ta praktychnyy dosvid : zbirnyk tez III Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi. Ternopil' : Vektor, 107-110 [in Ukrainian].
3. Skok A. H. 2005. Komunikatyvna tolerantnist' vykladacha vyshchoho navchal'noho zakladu. Aktual'ni problemy psykholohiyi. Sotsial'na psykholohiya. Orhanizatsiyna psykholohiya. Ekonomichna psykholohiya, 15, 1, 113-117 [in Ukrainian].
4. Khozhylo I. I. 2010. Tolerantnist' yak skladova profesiynoyi kompetentnosti publichnoho sluzhbovtsya. Publichne administruvannya: teoriya ta praktyka, 2 (4). URL: http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2010 2/index.html [in Ukrainian].
5. Ternopil's'ka V. I. 2008. Tolerantnist' yak skladova sotsial'no-komunikatyvnoyi kul'tury osobystosti. VisnykZhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu, 40, 92-95 [in Ukrainian].
6. Yevdokimova O. O., Ponomarenko Ya. S. 2019. Komunikatyvna tolerantnist' politseys'kykh u konteksti vyvchennya yikh emotsiynoho intelektu. Pravo i bezpeka, 2 (73), 101-108 [in Ukrainian].
7. Shayuk O. 2010. Tolerantnist' yak sutnisna kharakterystyka profesiynoho spilkuvannya. Psykholohiya suspil'stva, 2, 169-177 [in Ukrainian].
8. Bybyk S. P., Syuta H. M. 2006. Slovnyk inshomovnykh sliv: tlumachennya, slovotvorennya ta slovovzhyvannya. Kharkiv : Folio [in Ukrainian].
9. Deklaratsiya pryntsypiv tolerantnosti. OON, 28 sesiya Heneral'noyi konferentsiyi 25 zhovtnya - 16 lystopada 1995 r. URL: https://don.kyivcity.gov.ua/files/2014/2/10/Deklaracija-tolerantnosti.pdf [in Ukrainian].
