CC BY
20
11. Спектрофотометрические методы определения тяжелых металлов в объектах окружающей среды и биологическом материале: (Практ. руководство для работников лабораторий санитарно-эпидемиологических станций) / Под ред. М.Т. Дмитриева, Э.И. Грановского.- Алма-Ата: 1986.-56 с.
12. Сусликов В.Л. Геохимическая экология болезней. Т.2. Атомовиты. - М.: Гелиос АРВ, 2000. -142 с.
13. Титов В.И. Диагностическое значение определения магния сыворотки крови // Клинич. лаб. диагностика. - 1995. -№ 2. - С. 3-7.
14. Трахтенберг И.М., Колесников В.С., Луков-енко В.П. Тяжелые металлы во внешней среде: Современные гигиенические и токсикологические аспекты. - Минск: Наука и техника, 1994. - 407с.
15. Assessment of Reference Values for Elements in
Hair of Urban Normal Subjects / Caroli S., Senofonte O., Violante N. et al. // Microchemical J. - 1992. - N 46.- P. 174-183.
16. El-Yazigi A. Concentration of Al, Ag, Au, Bi, Cd, Cu, Pb, Sb and Se in CSF of patients with cerebral neoplasms // Clin. Chem. - 1984. - Vol. 30, N 8. - P. 13581360.
17. Environmental Life Elements and Health / Tan Jian'an, P.J. Peterson, Li Ribang, Wang Wuyi. - Beijing: Science Press, 1990. - 790p.
18. Gullestad L. Magnesium difficiency diagnosed by an intravenous loading test // Scand. J. Clin. Lab. Invest. -1992.- Vol. 52. - P. 245-253.
19. Hamilton E.I. An overview: the chemical elements, nutrition, disease and the health of man. Research needed on mineral content of human tissue // Fed. Proc. -1981. - Vol. 40, N 8. - P.2126-2130.
♦
УДК: 616.12-008.331.1:616.89-008.447-07-085
I.B. Дроздова ПСИХ1ЧН1 I ПОВЕД1НКОВ1 РОЗЛАДИ У
ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Кримський республгканський НД1 ф1зичних методгв л1кування i медично'1 кл1матологи iM. 1.М. Сеченова (дир. - д. мед. н., проф. С.С. Солдатченко) м. Ялта
Ключовi слова: психгчнг i поведтковi розлади, apmepicmbna гiпертензiя, клтжа, di^HocmuKc Key words: psychic and behavioural disorders, arterial hypertension, clinical picture, diagnostics
Резюме. У 180 больных артериальной гипертензией (АГ) психопатологическим методом изучалась распространенность психических и поведенческих расстройств. У 71,3% больных мягкой АГ (МАГ) и 83,2% больных умеренной АГ (УАГ) выявлены аффективные расстройства настроения, тревожно-фобические расстройства, соматоформные расстройства, расстройства зрелой личности и поведения у взрослых. Дистимия выявлена у 7,7 и 10,5%; легкий депрессивный эпизод - у 9,6 и 3,2%; смешанное тревожно-депрессивное расстройство - у 5,8 и 11,5%; ипохондрическое расстройство - 10,6 и 17,9%; неврастения - у 35,6 и 37,9%; тревожно [уклоняющееся] расстройство личности - у 2,0 и 2,2% больных МАГ и УАГ. Диапазон нервно-психических расстройств у больных АГ колеблется от легкой астенизации до деменции. В формировании клинической картины ведущую роль играют особенности сочетания таких факторов, как конституционально-биологический и социальный, особенностей течения и стадий АГ, выраженности хронической сердечной и мозговой недостаточности кровообращения. Характер и распространенность психопатологических проявлений должны учитываться при проведении как психотерапии, так и психотропного лечения больных АГ.
Summary. In 180 patients with arterial hypertension (AH) the prevalence of psychic and behavioral disorders was studied by means of psychopathologic method. In 71,3% of adult patients with mild AH (MAH) and in 83,2% - with moderate AH (ModAH) affective disorders of mood, anxiety-phobic disorders, somatoform disorders, disorders of mature personality and behavior were revealed. Dysthymia was revealed in 7,7 and 10,5%; slight depressive episode - in 9,6 and 3,2%; combined anxiety-depressive disorder in 5,8 and 11,5%; hypochondric disorder - in 10,6 and 17,9%; neurosthenia - in 35,6 and 37,9%; anxiety disorder of personality - in 2,0 and 2,2% of patients with
MAH and ModAH. Range of neuro-psychic disorders varies from a slight asthenization to dimentia in AH patients. In formation of a clinical picture, the peculiarities of combination of such factors as constitutional-biologic and social, peculiarities of AH course and its stages, expressivness of chronic cardiac and cerebral insufficiency of circulation play a leading role. Character and prevalence ofpsychopathologic manifestations should be taken into account both in psychotherapy and in psychotropic therapy of AH patients.
Псж!чш фактори беруть участь не лише у виникненн артерiально! гшертензп (АГ), але й у наступному 11 прогресуванш, формуванн ктшч-но! картини [1, 3, 12]. Проте все бшьшу роль у подальшому 11 прогресуваннi вiдiграють сома-тичнi ланки. Проблема взаeмовiдносин псж!ч-ного i соматичного у патогенезi АГ зумовлена наявнiстю патоморфологiчного субстрату у корi головного мозку [1, 9, 24].
У молодих хворих iз лабшьним пiдвищенням артерiального тиску (АТ) вщзначаеться залеж-нiсть псж!чних порушень вiд особливостей емоцiйних переживань та особистюних якостей, психотравмуючих ситуащй [9]. Першi прояви псиичних порушень при АГ визначаються у рамках астешчних i невротичних розладiв. Роз-виток хрошчно! втомлюваностi, астешзащ! у хворих iз АГ дозволяе говорити про тдвищену фiзiологiчну собiвартiсть роботи, яка вщображае мобiлiзацiю усiх систем оргашзму для пiдтримки гомеостазу в умовах перенавантаження. У хворих iз АГ, якi мають гiперсимпатикотонус, найкраща працездатнiсть i психiчний стан вщ-значаються на висотi активаци симпатично! системи, проте висока фiзiологiчна вартють цих станiв через нетривалий час призводить до бiльш виражено! астешзащ! та iнших психiчних порушень [7, 9, 12].
Клшчна картина психiчних порушень вщо-бражае як соматичну, так i особистiсну, мiкро- i макросоцiальну ситуацiю. Традицiйно у псих> атричнiй лiтературi клiнiчнi прояви психiчних порушень пов'язуються iз стадiями АГ [5, 6, 7, 12]. Вже в однш iз раннiх класифшащй П.С. Вишневський видiляе фази психiчних порушень у хворих iз АГ [5]:
1 - передгшертошчна: неврастешчна;
2 - препсихотична - ппертошчна: втомлюва-нiсть i дратiвливiсть;
3 - препсихотична, яка включае 3 типи реак-цiй; а) псевдоневрастешчний синдром; б) емо-цiйно-рухове гальмування; в) стан ейфори;
4 - психотична, яка включае 6 синдромiв: а) неврастенiчний; б) епiлептиформний; в) дисти-мiчний; г) паморочний; д) делiрiозний; е) шизо-формний.
Ряд авторiв [1, 7, 12] пропонують роздшити
всi порушення психiчно! дiяльностi, зумовленi АГ, на декiлька психопатолопчних груп:
1. Неврозо- i психопатоподiбнi картини: а) псевдоневрастенiчний; б) псевдофобiчний; в) псевдопсихопатичний.
2. Афективно-особистiснi психотичнi картини: а) тривожно-депресивш; б) тривожне маячен-ня; в) тривожно-екстатичнi.
3. Картини порушення свщомостк а) запамо-рочення; б) коматозно-сновидiйнi.
4. Стан недоумства: а) зниження особистiсних особливостей; б) лакунарна деменщя; в) амне-стична деменцiя; г) псевдопаралiтична деменщя; д) постапоплексична деменщя; е) псевдосеншьна деменщя.
5. Змшаш (комбiнованi) стани.
Аналопчну клiнiко-психопатологiчну характеристику хворих iз АГ наводять й iншi автори [6, 7], вiдзначаючи 4 варiанти психосоматичного розвитку (стiйкi, психопатоподiбнi стани):
1) чистий астенiчний - астешчш реакщ! початкового перiоду захворювання стають основою для формування нових якостей характеру (нерiшучостi, вразливосп, сором'язливостi, па-сивностi);
2) астено-обсесивний - при якому астешчш синдроми поступово змшюються на обсесивш, з розвитком психооргашчного синдрому, фоби стають одномаштними, монотонними, а на перший план виступають тривожшсть i пiдозрiлiсть;
3) астено-iпохондричний - iз фiксацiею хворих на неприемних вщчуттях i формуванням iпохондричного синдрому, у генезi якого вщ> грають роль як психогенш чинники, так i вегетативна гiперреактивнiсть та дiенцефальнi пароксизми;
4) експлозивний - у ктшчнш картинi провщ-не мiсце займае запальшсть, дратiвливiсть, без-причиннi змши настрою.
Дiапазон нервово-психiчних розладiв у хворих iз АГ досить значний: вщ легко! астенiзацi! до деменщ! [9, 12]. У формуванш !х кл^чно! картини провiдну роль вщшрають особливостi поеднання рiзних факторiв: конститущонально-бiологiчного i соцiального, особливостей пере-бiгу та стадi! АГ , виразносп як хронiчно! серце-во!, так i мозково! недостатносп кровообiгу. Усi
автори [1, 6, 7, 9, 12] згодш з тим, що зворотш астешчш розлади на першiй стадп АГ трансфор-муються на шзшх стадiях захворювання у психоорганiчний синдром, провщними характеристиками якого е: лабiльнiсть i нестриманiсть емоцiй, недоумкуватють, розлади уваги, пору-шення запам'ятовування, зниження штелекту-ально! активностi, звуження кола штерешв.
Причинами психiчних розладiв при АГ [1, 9, 12] вважаються особливостi перебiгу судинно! патологи, спадковють iз психiчними захворюван-нями, тривожно-вразливi риси характеру, iншi психотравмуючi ситуацп.
Мета роботи - вивчення поширеност та характеру псжгчних i поведiнкових розладiв у хворих на артерiальну гiпертензiю.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕНЬ
Вiдкрите контрольоване дослщження, що проводилось на базi Кримського республшансь-кого НД1 фiзичних методiв лшування та медич-но! ктматологи iм. 1.М. Сеченова i санаторда "Ай-ПетрГ' (м. Ялта), пiсля отримання шформо-вано! згоди, охоплювало 180 хворих на есенщ-альну АГ 1-2 ступеня. Дизайн дослщження: кри-терп включення - наявнiсть стабшьно! АГ 1-2 ступеня, вiк вщ 30 до 60 рокiв; критери виклю-чення - наявнiсть клшчно вагомо! супутньо! патологи або асоцшованих станiв.
Хворi були розподiленi на 2 групи. У 1 групу увшшло 89 хворих iз м'якою АГ, середнiй вiк яких складае 46,8 ± 4,3; тривалiсть захворювання 6,0 ±2,8 року; серед них чоловтв - 40, жшок 49. У 2 групу увшшов 91 хворий iз помiрною АГ, середнш вiк складае 52,3 ± 4,2; тривалють захворювання - 8,6 ± 2,2 року; чоловiкiв - 41; жшок 50. Серцева недостатшсть I ст. (по NYNА) була у 170 оаб, II ст. - у 10 осiб.
Основним методом вивчення психiчних i по-ведiнкових розладiв е психопатологiчний метод. У процес дiагностики ми дотримувалися принципу вiдповiдностi психопатологiчних розладiв критерiям об'ективностi, репрезентативностi та верифшованосп. При вивченнi клшко-психопа-тологiчних проявiв проводили субстратний i структурний аналiз, вивчали дiахронiчну структуру психiчних розладiв.
Статистичну обробку проводили тсля ство-рення комп'ютерно! бази даних у системi Microsoft Excel та Ascess за допомогою персонально! ЕОМ iз обчисленням t-критерiю Стьюдента для порiвняння середнiх величин та критерда %2 для порiвняння вщносних величин.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Серед хворих iз м'якою АГ (МАГ) та помiр-ною АГ (ПАГ) 14,6 i 20,9% вщчувають тдви-
щену дратiвливiсть; 6,8 i 9,9% - постiйну тугу, незважаючи на допомогу друзiв; 3,4 i 6,6% -значну пригнiченiсть; 11,2 i 11,0% - постiйне по-чуття страху; 10,1 i 11,0% - крайню самотшсть, 4,5 i 1,1% - рiзку неприязнь оточуючих; 3,3 i 2,2% - постшну нестачу любовi та симпати; 1,1 i 4,4%; - мають поганий апетит; 6,7 i 16,5% - по-стiйнi труднощi концентраци уваги; 10,1 i 14,3% - значне зниження працездатносп; 14,6 i 15,4% -постшну хандру; 8,9 i 6,6% - вважають свое жит-тя невдалим; 14,6 i 20,9% - вщзначають попр-шення сну; 20,3 i 14,3% - значне зменшення спiлкування; 5,6 i 3,3% - постшну плаксивють; 4,5 i 15,4% - зовсiм не мають бажання дiяти; 9,0 i 9,9% - не мають оптимютичних надш на май-бутне; 14,6 i 19,8% - вважають себе пршими за iнших; 32,6 i 35,1% - не вщчувають щастя у жит-тi; 19,1 i 30,8% - невдоволеш життям.
Класифiкацiя психiчних та поведiнкових роз-ладiв у МКБ-10 охоплюе шифри вiд F 00 до F 99 [8]. Поширешсть психiчних i поведiнкових роз-ладiв серед дорослого населення наведена у таблиц [10].
Поширен1сть псих1чних та повед1нкових розлад1в серед дорослого населення, %
Псих1чт та поведшков1 розлади Усе населення
ДепрееН (yci форми) 9-20
Рекурентний депресивний розлад 5-11
Депресивн1 реакцц ?
Дистим1я 2-6
Тривога (ус1 форми) 5-10
Пан1чний розлад 1,5-4
Соматоформний розлад 1-4
Залежтсть в1д алкоголю 7-8
Примака: ? - даш вiдсутнi
У хворих iз АГ виявленi афективнi розлади настрою: легкий депресивний епiзод (F 32); дис-тимiя (F 34.1); тривожно-фобiчнi розлади: змша-ний тривожний депресивний розлад (F 41.2); соматоформнi розлади: шохондричний розлад (F 45.2), неврастешя (F 48.0); розлад зршо! особис-тостi та поведiнки у дорослих: тривожний розлад [уникнення] особистостi (F 60.6). (рис. 1).
У 7,7% хворих на МАГ та у 10,5% - ПАГ при клшчному обстеженш виявлено дистимда. Типи особистостей, у яких виникае дистимiя, вiрнiше було б назвати конституцшно-депресивними. Ц риси у них проявляються у дитинствi i тдл№ ковому вщ як реакцiя на будь-яку проблему, а у
подальшому - й ендогенно [8, 9, 10]. Вони плак-сив^ мрiйливi i не зовшм товариськi. Ид впли-вом незначних стрешв протягом декiлькох рокiв у них виникае постiйно чи перюдично депре-сивний настрiй. Промiжнi перюди нормального настрою не тривають довше двох тижнiв, увесь настрiй особистосп забарвлено субдепресiею. Вдаеться виявити деяю субдепресивнi симптоми: зниження енерги та активности порушення ритму сну та безсоння; зниження самовпевненосп та почуття неповноцiнностi; труднощi концентраци
35,6
Хворi iз МАГ
уваги, а звщси - суб'ективно сприймане зниження пам'ятц часта слiзливiсть; зниження штересу та почуття задоволення вщ сексу, iнших ранiш приемних та шстинктивних форм дiяльностi; почуття безнади чи вiдчаю у зв'язку iз власною неспроможнiстю; неможливiсть виконання пов-сякденно! дiяльностi; песимiстичне ставлення до майбутнього i негативна оцшка минулого; сощ-альна вiдчуженiсть; зниження говiрливостi та вторинна депривацiя [8].
□тривожний розлад (уникнення) особистосп
Пбез псих1чних та Хворi Ь ПАГ поведшкових розлад1в
Рис. 1. Поширешсть психiчних та поведiнкових розладiв у хворих iз артерiальною гшертешieю
Дистимiя дiагностуеться при наявностi [8]:
1. Постшного чи перiодичного зниженого настрою протягом двох роюв. Перiоди нормального настрою тривають до двох тижшв.
2. Критери не вщповщають легкому депресив-ному ешзоду, вiдсутнi сущидальш думки.
3. Протягом перiодiв депреси мають бути виявлеш не менш трьох наступних симптомiв: зниження енергiйностi або активностi; порушення сну; знижена самооцiнка та почуття шкчем-ностi; труднощi концентраци уваги, часта ^зли-вiсть; зниження штересу чи задоволення вщ сексу; почуття туги чи безнади; неспроможнють займатися повсякденною дiяльнiстю; песимi-стичне ставлення до майбутнього та негативна ощнка минулого; соцiальна iзоляцiя; зниження потреби у спшкуванш [8, 9, 10].
Легкий депресивний ешзод зустрiчаеться у 9,6% хворих iз МАГ та у 3,2% хворих iз ПАГ. Факторами ризику депреси е вш 20-40 рокiв, зниження соцiального статусу, розлучення у чо-ловiкiв, шмейний аналiз сущищв, втрата родичiв тсля 11 рокiв, особистiснi якостi з рисами три-
вожносп, стараншсть i сумлiння, стреси, пробле-ми сексуального задоволення, шсляродовий пе-рюд (особливо у самотнiх жiнок) [8, 9, 10].
Для цих хворих характерними е зниження здатносп до зосередження i концентраци уваги, занижеш самооцшка та впевненiсть у соб^ ще! провини та самозвинувачення, похмуре i песи-мiстичне ставлення до майбутнього, сущидальш думки, порушення сну, зниження апетиту. Ц симптоми поеднуються iз таким рiвнем зниже-ного настрою, який сприймаеться самим хворим як аномальний, при цьому настрiй не етзо-дичний, а протягом бшьшо! частини дня i не залежить вiд реактивних моментiв. Пацiент вщ-чувае вагоме зниження енергiйностi та шдви-щену втомлюванiсть, хоча може контролювати свiй стан i часто продовжуе працювати. Пове-дiнковi ознаки поганого настрою можуть бути присутшми, але вони контролюються хворим. Часто можна бачити сумну посмшку, моторне гальмування, яке сприймаеться як "мршливють", iнодi першими скаргами е втрата сенсу юнування [8, 9, 10].
Дiагностика легкого депресивного ешзоду ба-зуеться на наявностi [8] :
1) MiHiMyM двох i3 НаСТуПНИХ трьох œMnTOMÎB (депресивного настрою; зниження защкавленосп чи задоволення вiд дiяльностi, яка рашш була цiкавою та приемною; зниження енергiйностi й пiдвищення втомлюваносп);
2) двох iз додаткових симптомiв (зниження впевненостi та самооцiнки; безпричинне почуття самозвинувачення та провини; постшно вини-каючi думки про самогубство; скарги на порушення концентраци уваги; нершучють; порушення сну; змши апетиту).
Змшаний тривожний депресивний розлад зyстрiчаеться у 5,8% хворих на МАГ i у 11,5% хворих на ПАГ. У цих хворих одночасно вияв-ляються симптоми тривоги, депреси, але жодний iз цих станiв не е домiнyючим, а стyпiнь ix виразностi не дозволяе встановити один дiагноз. 1снуе багато можливих комбiнацiй досить м'яких проявiв даного розладу, що для нього не даються специфiчнi критери [8, 9, 10].
1похондричний розлад зyстрiчаеться у 10,6% хворих на МАГ i у 17,9% хворих на ПАГ. У виникненш цього розладу провщну роль вщ> грають соцiальнi, генетичнi, кyльтyрнi, етнiчнi фактори (наслщування батькiв, поганi умови життя, особливостi уваги та когнiтивнi порушення). Хворим iз iпоxондричним розладом притаманш постiйна заклопотанiсть можливiстю захвор^и тяжким та прогресуючим соматичним захворюванням, iнтерпретацiя буденних почyттiв як патолопчно неприемних. 1деогенна шохон-дрiя - помилков^ тривожнi уявлення про стан свого здоров'я. Сенсорна шохоц^я - первин-ними вважаються сенсорнi розлади, якi у подальшому пiдлягають тш чи iнший обробцi. Iпоxондрiя дней - надмiрна стyрбованiсть здо-ров'ям батьюв, iпоxондрiя батькiв - вщповщно, навпаки. Iпоxондрiя здоров'я - надмiрна увага до власного здоров'я. Хворi з iпоxондричним розладом висувають численнi, видозмiнюванi сома-тичнi скарги, яю були протягом декiлькоx роюв, перед зверненням до лiкаря. Вказаш скарги характеризуються драматично, у перебшьшенш манерi. Це залежнi, егоцентричнi особистосп, яким притаманнi жага уваги та хвали, схильшсть до манiпyлювання оточуючими. Тривалiсть розладу протягом двох роюв, супроводжуеться порушенням сiмейного та сощального функцю-нування [8, 9, 10].
Неврастешя зyстрiчаеться у 35,6% хворих на МАГ й у 37,9% хворих на ПАГ. Етюлопя виникнення неврастени - псиxiчне i емоцшне пе-ренавантаження, соматичнi захворювання. Най-
частiше неврастенiя - це дебют психогенного чи соматичного захворювання. Перший тип - скар-ги на шдвищену втомлювашсть внаслiдок розу-мово'' працi, неспроможнiсть зосередитися, не-продуктивне мислення. Другий тип - фiзична втомлюванiсть та слабкiсть, неспроможнiсть роз-слабитися. При обох типах - запаморочення, м'язовi болi, "неврастешчний шлем", роздрато-ванiсть, ангедонiя, пригнiченiсть, тривожшсть, порушення сну; суттевою вважаеться наявшсть хоча б двох симптомiв [8, 9, 12].
Тривожний розлад [уникнення] особистосп зyстрiчаеться у 2,0% хворих на МАГ й у 2,2% хворих на ПАГ. Етюлопею цього розладу е гштючий стиль виховання. Провщною рисою хворих е сором'язливють. Вони висувають скар-ги на почуття напруження та важких перед-чyттiв, шдвищену чутливють до нехтування собою, як призводять до соцiальноï iзоляцiï. У них виникае страх перед пyблiчними виступами. Будь-яку негативну вщповщь сприймають як образу, у робот сором'язливi й yсiм намагаються догодити. Не бажають вступати у вщносини без гарантш сподобатися. ïx стиль життя обмежений внаслщок потреби у фiзичнiй безпецi, вони ухиляються вiд сощально'' та професiйноï дiяль-ностi, пов'язано' iз значними особистiсними контактами, у зв'язку iз притаманними ]'м по-чуттями вiдчyження та осуду [8, 9, 12].
У 28,7% хворих на МАГ та 16,8% хворих на ПАГ вщсутш псиxiчнi та поведiнковi розлади.
Протягом багатьох роюв придшяеться значна увага вивченню непсихотичних i психотичних форм псиxiчниx розладiв i стану деменци при гшертошчнш xворобi [1, 2, 3, 4, 7]. На кожному iз цих рiвнiв розглядаються окремi синдромальнi структури, кшьюсть i назви яких вiдрiзняються у рiзниx авторiв. До непсихотичних форм належать невротичнi i неврозоподiбнi астенiчнi й псиxопатоподiбнi розлади. Психотичш форми включають психози, перебш яких супроводжуеться афективними, парано'дними та галю-цинаторно-парано'дними i паранояльними синдромами чи розладами свщомосп [5, 6, 8, 9, 10].
Псиxiчнi змш, якi спостерiгаються при формуванш й розвитку АГ, вивчали багато авторiв [1, 4, 5, 6, 9, 10]. Серед початкових проявiв гшертензивно' енцефалопати найчастiше зyстрiчаються неврастенiчний, астено-депресив-ний та астено-шохондричний синдроми [9, 11].
1похондричний синдром при лабшьнш АГ формуеться, як правило, на фош тривожно-ту-жливого настрою. Найчастiшим й клiнiчно зна-чущим псиxопатологiчним проявом АГ е стшкий страх смертi вiд захворювання, нестримний
страх перед можливими ускладненнями (шфар-ктом мюкарда, iнсультом, паралiчем, форму-ванням психiчних розладiв) [2, 3, 5, 6, 9, 10, 11].
Фобiчний синдром, який виникае у структурi астенiчного й астено-депресивного стану, шд-тримуеться у подальшому фiзiологiчно зумовле-ними неприемними вщчуттями у рiзних частинах тiла й формуе основу патолопчного розвитку особистосп [2, 3, 5, 6, 9, 10, 11].
Велике значення у формуванш iпохондричних розладiв мають виникаючi на фонi тривожно-тужливого настрою неприемш i болiснi вiдчуття в головi (тиск, важкiсть, бiль, свердлення, роз-пирання) та у рiзних частинах тiла (стискування, жар, ошмшня, подразнення). Значна стiйкiсть, поширенiсть i розмаггтя алгiй, якi зберiгаються у деяко! частини хворих й при нормалiзацil ар-терiального тиску, дозволяють говорити про наявнiсть у них сенестопатично-шохондричного синдрому [2, 3, 5, 6, 9, 10, 11].
У хворих на МАГ i ПАГ, особливо у жшок, можуть переважати шдвищена дратiвливiсть, плаксивiсть, швидка втомлювашсть, зниженi настрiй i працездатнiсть, головнш бiль, пору-шення сну. Сон часто стае поверхневим, iз три-вожними сновидiннями, з почуттям розбитосп вранцi та без вiдчуття бадьоросп й вiдпочинку. Для хворих на МАГ типовою е псиична асте-нiзацiя, яка ускладнюеться за рахунок ситу-ацiйно-реактивних розладiв [2, 9, 12].
Соматогенна астешя виявляеться гшерсте-нiчним синдромом й синдромом драпвливо! слабкостi та, як правило, супроводжуеться шдви-щеною слабкiстю, апатiею, млявютю, а драть вливiсть проявляеться у виглядi несприйняття рiзних звукiв i шумiв [2, 9, 12].
При подальшому прогресуванш АГ афективнi розлади набувають характеру, притаманного оргашчному захворюванню: посилюеться мш-ливiсть настрою, тдвищуеться реактивнiсть, виникае або посилюеться плаксивють. Драпвли-вiсть набувае насильницького нападоподiбного характеру. При посиленш астени виявляеться пригнiченiсть настрою, особливо в перюд по-гiршення самопочуття у зв'язку зi змiнами ^матичних умов. Закономiрний зв'язок настрою хворих на АГ iз конкретними ситуащями й соматичним станом iз роками часто зникае. Сумний, пригшчений, похмурий чи тужливий настрiй, постшне очiкування будь-яко! бiди, безпричинна тривожшсть iз немотивованими чи недостатньо обгрунтованими побоюваннями i страхами за себе i сво!х близьких, надмiрно похмурi прогнози щодо свого майбутнього i свого здоров'я зумовлюють надзвичайну емо-
цшну насиченiсть iпохондричних уявлень цих хворих i врештi-решт стають буденними психо-патологiчними розладами при АГ [1, 3, 5, 6, 9, 12].
При прогресуванш до ПАГ вщбуваеться подальше ускладнення астешчних розладiв, як все бшьше включають симптоми "оргашчно!" астени. Спостерiгаеться скорочення i посилення афективних реакцiй, пiдвищення !х лабiльностi й спонтанност^ несподiваностi виникнення, поява непритаманно! ранiше сентиментальностi, без-причинних коливань настрою. Особливютю деп-ресивних сташв е при цьому дещо ажитований, тривожно-метушливий !х характер. Легка дра-тiвливiсть й постiйне невдоволення, значно перебшьшене й дещо тенденцiозне сприйняття висловлювань оточуючих, хвороблива реакцiя на будь-яю дрiбницi, якi мають вщношення до !х здоров'я, виразний егоцентризм i часто неправильна конфлштна поведiнка роблять цих хворих "важкими" у побутi й на виробнищга та спри-яють значнiй сприйнятливосп !х до ятрогенних впливiв [9, 10, 11, 12].
Поряд iз розвитком психооргашчних розладiв на цш стадil АГ виявляються порушення пам'яп, якi посилюються у перiод декомпенсацп. Поряд iз поганим запам'ятовуванням нового виявляються труднощi у вщтворенш пережитих ранiше подiй, в першу чергу !х часово! послiдовностi. При ПАГ i тяжкiй АГ (ВАГ) до цих явищ приеднуються змши особистостi, деяких рис характеру. Стшю характерологiчнi порушення прогресують поряд iз формуванням психо-органiчного синдрому, який полегшуе закрiплен-ня патологiчних рис характеру [1, 5, 6, 9, 11].
Астешчш реакцл, якi виникають на перших етапах АГ, iз часом фiксуються, а пiзнiше стають основою для формування нових рис характеру: боязкосп, вразливостi, сором'язливостi, пасив-носп. В рядi випадкiв у клшчнш картинi виявляються млявiсть i апатя: хворi стають байду-жими й безiнiцiативними. При астено-обсесив-ному варiантi розвитку астенiчнi симптоми замщуються обсесивними, якi з часом набу-вають провiдного положення у клшчнш картинi. Фобiчнi переживання поеднуються iз недовiрли-вiстю i тривожнiстю [1, 5, 6, 9, 12].
Формування експлозивних якостей виявляе ряд особливостей: хворi стають надмiрно дратi-вливими, ревнивими, скупими, вкрай бережли-вими. Вибухiвнiсть й роздратованiсть супровод-жуються рiзкими безпричинними змiнами настрою iз тужливо-злобливим забарвленням [1, 5, 6, 9, 12].
1з прогресуванням ПАГ напади хворобливо!
роздратованост й гнiвy стають дедалi гострь шими i частiшими [1, 9, 12]. На першш план ви-ступають коливання настрою, якi з часом все часпше пов'язуються iз зовнiшнiми обстави-нами. Зниження розумово' i фiзичноï працездат-ностi, значна виснажешсть, порушення адаптацiï нерiдко викликають у хворих iз ПАГ шдо-зрiлiсть. Вони упереджено ставляться до ств-робiтникiв, у вчинках оточуючих вони вбачають "прихований змют" й недоброзичливють по вщ-ношенню до себе. Поряд iз експлозивними рисами характеру, вони виявляють на цш стадiï АГ паранояльнi тенденци [1, 5, 6, 9, 12].
У ктшчнш картинi довготривалоï ПАГ переважають явища псиxоорганiчного синдрому. При цьому, як правило, вщзначаються елементи помiркованостi, розладiв пам'ятi, зyбожiння мислення iз обмеженням його повсякденною уявою, значне звуження кола штерешв. Хворi виявляють трyднощi при переxодi вщ одного виду дiяльностi до шшого, при орiентацiï у повсякденнiй дiяльностi [1, 5, 6, 9, 12].
Таким чином, декомпенсащя псиxiки у хворих на АГ мае закономiрнy динамшу [9, 12]. Зворотш астенiчнi розлади при МАГ замщу-ються виразною органiчною експлозивною асте-нiею iз прогресуванням розладiв пам'ят у хворих на ПАГ та штелектуальшм зyбожiнням у хворих на ВАГ. При цьому у хворих на ВАГ вже виявляють сформований психооргашчний синдром. Провiдними рисами психооргашчного синдрому е: емоцшна лабiльнiсть, неврiвноваже-нiсть афектiв, недоумкуватють, розлади уваги, порушення запам'ятовування, послаблення фш-сацiйного компоненту пам'ятi, зниження ште-лектyальноï активностi, звуження кола штерешв, зменшення здатностi розумового напруження. У мiжособистiсниx взаемовiдносинаx виявляеться безтактшсть i безпринципнiсть [1, 5, 6, 9, 12].
У хворих як на ПАГ, так i на ВАГ з'являються симптоми страху у поеднанш iз тдвищеною три-вожшстю. Страх мае соматогенно зумовлену природу й спочатку для хворого не мае чiткоï фабули. Потм xворi конкретизують його як
страх смерт, iнвалiдностi, порушення сiмейниx взаемозв'язкiв. При ПАГ та ВАГ посилюеться метеозалежшсть iз пiдвищеною сенситивнiстю до коливань температури, вологост, бароме-тричного тиску. Може спостершатися зниження iнтелектyального потенщалу iз порушенням концентрацiï уваги, пам'ят, зниження рiвня ана-лiтико-синтетичноï дiяльностi мислення, конкре-тизацiï й ситуативност розумових процесiв [5, 6, 11, 12].
Таким чином, тдвищення нервово-псиxiчниx перенапружень, iз постiйною тенденцiею до стримування емоцiйноï розрядки через афек-тивно-вольову сферу, iз перенавантаженнями й розрядами у дшянщ автономних вегетативно-судинних проявiв сприяе неухильному збшь-шенню псиxiчниx i поведiнковиx розладiв при серцево-судинних захворюваннях. У œ^^i комплексноï терапiï й реабiлiтацiï хворих на АГ використовують рiзнi методи психотерапи (як медикаментознох, так i немедикаментозно!). Ви-користання методiв псиxологiчноï корекцiï при АГ, особливо в початкових ïï стадiяx, дозволить покращити самопочуття хворих, показники якос-т ïx життя, нормалiзyвати рiвень АТ.
ВИСНОВКИ
1. У 71,3% хворих на МАГ i 83,2% хворих на ПАГ зyстрiчаються псиxiчнi та поведiнковi розлади.
2. Серед хворих на АГ виявлеш афективнi розлади настрою - легкий депресивний етзод, дистимiя; тривожно-фобiчнi розлади - змiшаний тривожний депресивний розлад; соматоформш розлади - шохондричний розлад, неврастенiя; розлад зрiлоï особистостi та поведiнки у доро-слих - тривожний розлад [уникнення] особис-тосп.
3. Наявнiсть виявленоï патологи мае бути вра-хованою при проведенш як медикаментозноï (гiпотензивноï та психотропно!), так i немеди-каментозноï терапiï й псиxопрофiлактики у хво-рих на АГ.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Авербух Е.С. Психика и гипертоническая болезнь. - Л.: Медицина, 1965. - 176 с.
2. Белялов Ф.И. Психические расстройства в практике терапевта. - М.: МЕДпресс-информ, 2005. -256 с.
3. Бокий И.В. Некоторые особенности высшей нервной деятельности у больных гипертоническими психозами в процессе их лечения // Журн. высш. нервной деятельности им. Павлова. - 1954. - Т. 4, №4. -С. 339.
4. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика / Под ред. А.М. Вейна. - М.: МИА, 1998. - 752 с.
5. Вишневский П.Е. О состоянии психики у гипертоников // Военно-морской сборник. - М.-Л.: Во-енмориздат, 1945. - С. 73-80.
6. Еремеев М.С. Варианты психосоматического развития при гипертонической болезни // Журн. неврологии и психиатрии им.Корсакова. - 1974. - Т. 74, №4. - С. 1699-1703.
7. Коростий В.И. Психосоматические, психосоциальные и биоритмологические корреляты психических нарушений при гипертонической болезни: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - Харьков, 1997. -22 с.
8. МКБ-10. Классификация психических и поведенческих расстройств. Исследовательские диагностические критерии. - Женева: ВОЗ, 1998. - 208 с.
9. Наталевич Э.С., Королёв В.Д. Депрессии в начальных стадиях гипертонической болезни: клиника,
диагностика, лечение. - Минск: Наука и техника, 1988.- 135 с..
10. Смулевич А.Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях. - М.: МИА, 2003. - 432 с.
11. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.
12. Шхвацабая И.К., Зайцев В.П., Айвазян Т.А. Особенности личности больных гипертонической болезнью // Кардиология. - 1980. - №5. - С. 37-41.
УДК 616.24-007.272-036.1:159.944:331.101.24-055.1
I. С. Борисова ОЗНАКИ ОБМЕЖЕННЯ Ф1ЗИЧНО1
РОБОТОЗДАТНОСТ1 ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ У ЗАЛЕЖНОСТ1 В1Д СТАД11 I СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ЗАХВОРЮВАННЯ
Дтпропетровська державна медична академiя кафедра пропедевтики внутрштх хвороб (зав. - д. мед. н., проф. Т.А.Хомазюк)
Ключов1 слова: ХОЗЛ, ф1зична
npa^3damHicmb
Key words: chronic obstructive
pulmonary disease, physical work
capacity
Резюме. В условиях физической нагрузки проведено исследование показателей функционального состояния систем внешнего дыхания и кровообращения 159 мужчин физически активных профессий, средний возраст которых составил 47,2-8,5 года, больных хроническим обструк-тивным заболеванием легких (ХОЗЛ) в фазе ремиссии, которые работали в условиях воздействия промышленных поллютантов 12-25 лет, продолжительность заболевания - 6-14 лет. Установлено, что у больных ХОЗЛ с легкой стадией течения заболевания преобладают признаки гемодинамического ограничения физический работоспособности. У больных ХОЗЛ с тяжелой степенью заболевания доминируют признаки вентиляционного ограничения физической работоспособности. У больных ХОЗЛ с умеренной степенью тяжести течения заболевания ограничение физической работоспособности носит смешанный характер. Ранним признаком прогрессирования тяжести течения заболевания у больных ХОЗЛ с легкой и средней степенью тяжести ХОЗЛ является снижение вентиляционного резерва или достижение вентиляционной границы на пороговом уровне физической нагрузки. Summary. Indices of the functional state of cardiovascular and respiratory systems were studied at physical work load. It was observed 159 men of the physically active professions, average age 47,2-8,5 years with chronic obstructive pulmonary disease (COPD) in remission stage. They worked in conditions of the industrial pollutants action during 12-25 years, disease duration - 6-14 years. It was shown that haemodynamic type of physical work capacity limitation prevails in the patients with a mild disease degree. Signs of ventilation type of physical work capacity limitation dominated in the patients with a severe disease degree and mixed type of physical work capacity limitation took place in moderate degree of disease. An early sign of severity of disease course progressing in the COPD patients with a mild and moderate degree of severity is the decrease of the ventilation reserve or achievement of ventilation border at threshold level ofphysical loading.
