CC BY
11
Greco R. et al. // J. Hypertens. - 1999. - Vol. 17, Suppl. 3. - S. 116.
16. Interaction between body size and cardiac workload: Influence on left ventricular mass during body growth and adulthood / De Simone G., Devereux R.B., Kimball T.R., Mureddu G.F. et al. // Hypertension. -1998. - Vol. 31. - P. 1677 - 1682.
17. Left ventricular mass and body size in normo-tensive children and adults: assessment of allometric relations and impact of overweight / De Simone G., Daniels S.R., Devereux R.B. et al. / J. Am. Coll. Cardiol. - 1992. - Vol. 20. - P. 1251 - 1260.
18. Picca M., Agozzino F., Pelosi G. Influence of mi-croalbuminuria on left ventricular geometry and function
in hypertensive patients with type 2 diabetes mellitus // Ital. Heart J. - 2003. - Vol. 4, N 1. - P. 48 - 52.
19. Prognosis of inappropriate left ventricular mass in hypertension on behalf of the MAVI investidators / De Simone G., Verdecchia P., Pede S. et al. // Hypertension. - 2002. - Vol. 40. - P. 470.
20. Prognostic implications of the compensatory nature of left ventricular mass in arterial hypertension / de Simone G., Palmieri V., Koren M.J., Mensah G.A. et al. // J. Hypertens. - 2001. - Vol. 19. - P. 119 - 125.
21. Which definition for echocardiography left ventricular hypertrophy? / Abergel E., Tase M., Bohlender J., Menard J. et al. // Am. J. Cardiol. - 1995. - Vol. 75. - P. 498 - 502.
УДК: 616.12-008.331.1:616.8-009-07-039.76
I.B. Дроздова АФЕКТИВН1 РОЗЛАДИ У ХВОРИХ НА
АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Кримський республгканський науково-дослгдний iнститут ф1зичних методгв лгкування та медично'1
клгматологИ' iM. 1.М. Сеченова
(директор - д. мед. н., проф. С. С. Солдатченко)
м.Ялта
Ключовi слова: афективнi розлади, apmepicmbna гiпертензiя, дiагностика, реcбiлiтcцiя Key words: affective disorders, arterial hypertension, diagnostics, rehabilitation
Резюме. Изучена распространённость аффективных расстройств у 180 больных артериальной гипертензией. Для выявления аффективных расстройств использовались клинико-психологический метод и шкала депрессий Центра эпидемиологических исследований (CES - D). Среди больных мягкой артериальной гипертензией аффективные расстройства встречаются в 31,5% случаев: расстройства депрессивного спектра - в 21,6%, депрессивные состояния - в 9,9% случаев; среди больных умеренной артериальной гипертензией аффективные расстройства встречаются в 41,6% случаев: расстройства депрессивного спектра - в 30,4%; депрессивные состояния - в 11,2% случаев. Обозначен ряд параметров, характерных для больных с аффективными расстройствами: аффективные расстройства развиваются у лиц среднего возраста, в большей степени обусловлены психологическим воздействием, формируются на соматически отягощенном фоне, характеризуются амбулаторным течением, сопровождаются хроническим нарушением аффекта, ведущими составляющими которого являются неврастенический, тревожный и ипохондрический компоненты. Обоснована дальнейшая необходимость изучения аффективных расстройств у больных артериальной гипертензией с целью разработки эффективных реабилитационных мероприятий.
Summary. Prevalence of affective disorders in 180 patients with arterial hypertension was studied. Clinico-psychopathologic method and Center for Epidemiological Studies - Depression scale (CES - D) were used for exposure of affective disorders. Among patients with mild arterial hypertension affective disorders were exposured in 31,5%; disorders of depression spectrum - in 21,6%; depression states - in 9,9%; among patients with moderate arterial hypertension affective disorders were exposured in 41,6%: disorders of depression spectrum - in 30,4%, depression states - in 11,2% Some parameters typical for patients with affective disorders were designated: development of depression mainly in middle-aged persons, they are greatly caused by psychological influence, they are formed on the burdern somatic
background, usually they have out-patient course and are accompanied by chronic affect disturbance, which includes neurasthenic, anxious and hypochondric components. Necessity of further investigations of affective disorders in patients with arterial hypertension for working out of the effective rehabilitation measures were grounded.
Афективт розлади (АР), найбшьш поширена форма псж!чно1 патологи у хворих, що зверта-ються за допомогою до загальномедичних закла-дiв [2, 3, 7], у наш час стають захворюванням сторiччя. АР - це психiчнi розлади, що характеризуются патологiчно зниженим настроем, з негативною, песимютичною оцшкою себе, свого положення в оточуючому середовищi i свого майбутнього [3,5,7]. Проблема АР, або, шакше кажучи, депресiй (Д), незважаючи на бага-толiтню i доволi змiстовну юторда, в останнi де-сятирiччя переживае перiод чергового пожвав-лення [2, 6, 8]. Значна поширешсть Д у загально-медичнш мереж (вщ 8 до 44%) [3, 5, 7] та !х несприятливий вплив на перебiг соматичних зах-ворювань зумовлюють зростаючий iнтерес до проблеми дiагностики цих станiв. За даними ВООЗ, Д виявляеться у 5% населення земно! кул^ депресивний етзод (ДЕ) хоча б один раз у житп переживають 20-25% жшок i 7-12% чо-ловшв [3, 5, 7]. За сучасними оцшками, доля Д у хворих загальномедично1 ланки сягае 10-33% [2, 3, 5]; серед ошб похилого вшу, як звертаються до полiклiнiки, пащенти з Д становлять 17,4% [3, 5, 7]. При проведенш на базi терш^ально! по-лiклiнiки загального клiнiко-епiдемiологiчного обстеження 495 пацiентiв, що звернулися до д> льничого терапевта, встановлено, що депресивш розлади (ДР) зус^чаються у 21,5% [7].
У розвинутих крашах (Швецiя, Iспанiя, США, Авс^я, Японiя, Грецiя) частота ДР у хворих со-матичного стащонару, якi звернулися за консультативною психiатричною допомогою, досягае 2029% [3, 5, 6, 7]. Переважають ендогенш Д (38,5%), дистими (33,8%), на частку яких при-падае двi третини ДР (72,3%). Трете мюце за по-ширенiстю займають судинш Д (16,9%) [7]. Даш щодо ешдемюлоги Д в Украш фрагментарнi та суперечливi [2, 5].
У рядi дослiджень встановлено взаемозв'язок мiж АР i артерiальною гiпертензiею (АГ) [2, 4, 8, 10]. У широкомасштабних дослiдженнях виявле-но, що Д i тривога (Т) е незалежними факторами ризику, як впливають як на розвиток АГ, так i на прогнозування переб^у i виникнення ускладнень у хворих на серцево-судинш захворювання [6, 10]. Вщзначаеться, що частота виявлення Д та Т у хворих на АГ значно переважае над поши-решстю Д та Т у пащенпв з шшими захворюван-
нями [2, 4, 8]. Тривожно-депресивш розлади ви-являються бшьш нiж у 50% хворих АГ i най-частiше е супутниками кризового перебiгу АГ, нерiдко ускладнюються iнфарктом мiокарда та мозковими шсультами [2, 4, 8]. Д, коморбщш соматичним захворюванням, значно ускладню-ють 1х клiнiчний перебiг, заважають проведенню реабштацшних заходiв та вторинно! проф> лактики, погiршують якiсть життя (ЯЖ) хворих й пiдвищують ризик сущидонебезпечних дiй ще! групи хворих [3, 5, 7]. Наведен дат вказують на актуальнiсть проблеми АР у хворих з АГ, шд-тверджують необхiднiсть розробки единих (стан-дартизованих) методiв виявлення i усунення "прихованих" афективних порушень з метою створення системи профiлактичних, терапевтич-них та реабiлiтацiйних заходiв для ще! категори хворих [3, 5, 7].
Мета дослщження - виявлення розповсюдже-ностi та характеру АР у хворих з АГ.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Вiдкрите контрольоване дослщження, що проводилось на базi Кримського республшансь-кого НД1 фiзичних методiв лiкування та медич-но! ктматологи iм. 1.М. Сеченова i санаторда "Ай-ПетрГ' (м.Ялта), пiсля отримання шформо-вано! згоди, охоплювало 180 хворих на есенцш-ну АГ 1-2 ступеня. Дизайн дослiдження: критери включення - наявшсть стабшьно! АГ 1-2 ступеня, вш вiд 30 до 60 роюв; критери виключення -наявнiсть клiнiчно вагомо! супутньо! патологи або асоцiйованих станiв.
Хворi були розподiленi на 2 групи. У 1 групу увiйшло 89 хворих iз м'якою АГ, середнш вiк яких становить 46,8 ± 4,3; тривалiсть захворювання 6,0 ±2,8 року; серед них чоловшв - 40, жшок 49. У 2 групу увшшли 91 хворий з помiр-ною АГ, середнш вш яких становить 52,3 ± 4,2; тривалють захворювання - 8,6 ± 2,2 року; чоло-вшв - 41; жшок 50. Серцева недостатшсть I ст. (за NYNА) була у 170 чоловiк, II ст. - у 10 оаб.
Основним методом вивчення АР е психопато-лопчний метод. У процесi дiагностики АР ми дотримувалися принципу вщповщносп психопа-тологiчних розладiв критерiям об'ективносп, ре-презентативностi та верифiкованостi. При вив-ченнi клiнiко-психопатологiчних проявiв проводили субстатний i структурний аналiз, вивчали
дiахронiчну структуру АР. Поряд з шшими пато-психологiчними методиками найбшьш успiшно для експериментально-психологiчного обстежен-ня хворих використовували шкалу Д Центра ешдемюлопчних дослiджень - Center for Epidemiological Studies-Depression (CES-D) [1, 4, 9]. Ця шкала, що була розроблена у 1977 рощ, i в наш час досить широко використовусться в ешдемюлопчних дослщженнях. Надшшсть, високу чут-ливiсть i специфiчнiсть CES-D у Росп було тд-тверджено при виконанш програми КОМПАС (Клинико-эпидемиОлогическая програМма изучения деПрессии в практике врАчей общеСоматического профиля). Оптимальною точкою розподшу, що забезпечуе чiтке розмежування пацieнтiв i3 ДР вiд шших хворих, е сума балiв > 18; оптимальною точкою розподiлу, що забезпечуе ч^ке розмежування ошб iз легкими Д вiд хворих iз бiльш тяжкими Д, для CES-D е сума балiв < 26 [1, 9]. При подальшому виконаннi програми КОМПАС групою координаторiв рекомендовано при сумi балiв 19 i вище вважати, що у хворого е розлад депресивного спектру (РДС). РДС може включати як власне Д, так i широке коло ютеро!дно-депресивних, тривожно-депре-сивних i тривожно-iпохондричних та шших ста-нiв, симптоми яких демонструють значну "схо-
ж1сть" iз проявами афективно! патологи. Сума балiв 25 i вище свiдчить про наявшсть вираже-ного депресивного стану (ДС) [4, 9].
Шкала CES-D дае можливють кшьюсно ощ-нити почуття дратiвливостi, самотностi, хандри, щастя, погiршення апетиту, соцiальну iзоляцiю, знижену самооцiнку, труднощi концентраци ува-ги, пригшчешсть, зниження працездатностi, вщ-сутнють упевненостi у майбутньому, наявнiсть невдач у житп, почуття страху, попршення сну, обмеження спiлкування, неприязнь оточуючих, плаксивiсть, зниження життедiяльностi, невдово-лення життям та коханням.
Статистичну обробку проводили шсля ство-рення комп'ютерно! бази даних у системi Microsoft Excel та Ascess за допомогою персонально! ЕОМ iз обчисленням t-критерда Стьюдента для порiвняння середшх величин та критерiю %2 для порiвняння вiдносних величин.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Серед хворих АГ АР зус^чаються у 36,7%: РДС - у 26,1%; ДС - у 10,6%; серед хворих iз м'якою АГ АР зус^чаються у 31,5%, РДС - у 21,6%; ДС - у 9,9%; серед хворих iз помiрною АГ АР зус^чаються у 41,6%; рДс - у 30,4%;
ДС - у 11,2% (рис.).
9,9%
21,6%
68,5%
11,2%
30,4%
58,4%
1група
2 група
психопатолопчш прояви ввдсутнц Ша РДС; I_I ДС
Поширенiсть РДС i ДС у хворих i3 м'якою (1 група) та помiрною (2 група) АГ
Сумарний бал за шкалою CES-D у хворих iз 0,5 та 20,5 ± 0,5 бала; iз ДС - 30,2 ± 1,6 та 31,3 ± м'якою та помiрною АГ iз РДС становить 19,9 ± 2,4 бала.
При виконанш програми КОМПАС РДС за шкалою CES-D були виявленi у 45,9% хворих за-гальномедично! мережу вiдсоток ДС був майже вдвiчi меншим - у 23,8%; у хворих АГ - РДС i ДС були виявлеш у 52,0 i 27,6% обстежених [1, 2].
Нашими попередшми дослiдженнями вста-новлено, що при використаннi для дiагностики Д шкали MADRS серед хворих iз м'якою та помiрною АГ ДР виявлеш у 8,7 i 31,3% обстежених; а м'який ДЕ був у 80,0 i 79,3%; помiрний ДЕ - у 10,0 i 13,8%; високий ДЕ - у 10,0 i 6,9% хворих iз ДР. При використанш опитувальника Бека - Д зус^чаються у 13,5% хворих iз м'якою та у 30,2% хворих iз помiрною АГ; легка Д зус^чалась у 78,7% i 75,9%; помiрна Д - у 7,1 i 10,3%; тяжка Д - у 14,2 i 13,8% вiд загально! кiлькостi хворих iз м'якою та помiрною АГ iз Д.
Отримаш данi свiдчать про значну поши-ренiсть ДР серед пацieнтiв загальномедично! мереж [3, 5, 7]. Поширешсть РДС можна ств-ставити iз такою ж поширенiстю АГ у росшськш та укра!нськш популяци [2, 4, 8]. За даними ль тератури, вщсоток Д серед хворих загально! ме-дично! мережi коливасться вiд 10 до 44% [2, 4, 5, 10]. Така розбiжнiсть пов'язана iз труднощами виявлення i розпiзнавання Д, використанням рiз-них дiагностичних критерi!в, подiбнiстю хвороб-ливих сташв iз депресивними реакцiями, яю трапляються у нормi, а також шшими причинами [3, 5, 7, 10]. У той же час при аналiзi отриманих результата треба мати на увазу що використання психометричних шкал для виявлення Д мае певш обмеження, як пов'язаш з тим, що результат тестування, виражений сумою балiв, вiдображае лише загальну кшьюсть i ступiнь виразност ок-ремих симптомiв психiчних розладiв. Разом iз тим, усi ц симптоми мають рiзну дiагностичну цiннiсть, тому результати тестування, якi вира-женi сумою балiв, вiдображають лише приблизну (скриншгову) оцiнку i не можуть бути прирiв-нянi до клшчного дiагнозу, що дозволяе ураху-вати усю сукупнiсть симптомiв психiчного роз-ладу поряд iз !х дiагностичною значущiстю [1, 2, 10].
Вивчення сучасних клшко-психопатолопч-них титв Д, у порiвняннi з !х класичними варiан-тами, виявило суттевий патоморфоз Д [3, 5, 7]. Анатз особливостей Д свiдчить про !х клшко-психопатологiчну неоднорiднiсть (у формуванш провiдного афекту беруть участь астешчш, ади-намiчнi, апатичнi, тривожш, тужливi, iронiчнi, слiзливi, ажитованi, злобливу сенесто-шохон-
дричнi варiанти iз вираженим соматовегетатив-ним забарвленням [3, 5, 7]. Лггературш данi свiдчать про переважання атипових форм сучасних Д, основними характеристиками яких е пол> морфiзм, домiнування коморбiдних та поеднаних психопатолопчних форм iз вираженою сомато-вегетативною складовою [3, 5, 7].
Перший етап процесу виявлення Д мае поля-гати у встановленш належносп до групи ризику у плаш можливостi АР [4, 7]. У цьому аспектi найбiльш уважним лшар мае бути при обсте-женш осiб iз хронiчними соматичними захворю-ваннями, стiйкими порушеннями сну, харчово! поведiнки, персистуючими алгiями.
При дiагностицi Д лiкар насамперед мае звер-тати увагу на довготривалi перюди зниженого настрою, втрату зацiкавленостi та задоволення життям. Суттеве значення мають скарги хворого, що вщображають симптомокомплекси патолопч-ного афекту: позитивна афектившсть (туга, ште-лектуальне та рухове гальмування або ажитацiя); негативна афектившсть (хвороблива байдуж1сть, депресивна девiталiзацiя, апата, дисфорiя, анге-донiя); депресивний змютовний комплекс (iде! малоцiнностi, грiховностi, занепаду, ще! шохон-дричного змiсту, сущидальш думки) [3, 5, 7].
Дiагностичнi критерi! Д спираються на ознаки позитивно! та негативно! афективносту порушен-ня психосоматичних кореляцiй, АР в анамнезу особливостi преморбiду та шмейного обстеження
[7].
Поряд iз цим виявляються i об'ективнi ознаки АР: патолопчний добовий циркадний ритм, максимально виражений зранку (покращення стану ввечеру); симптоми психомоторно! загаль-мованосп або ажитацi!; симптомокомплекси де-пресивно! девiталiзацi!, що супроводжуються порушенням сну (ранне пробудження) та апетиту iз прогресуючою втратою маси тiла (не менш 5% початково! за мiсяць).
Додатковими ознаками, що сприяють вияв-ленню i допомагають пдтвердити наявнiсть Д, можуть бути психопатолопчш розлади в анам-незi, особливостi преморбiду та шмейного обтя-жування [3, 5, 7]: депресивш чи гiпоманiакальнi ешзоди в анамнезi, су!цидальнi спроби в анамнезу цикло!дний, гiпертимний, тривожно-недо-вiрливий, iстеричний, "межовий" i шизо!дний конституцiйний склад iз рисами реактивно! лаб> льностi (тенденцi! до формування АР шд впли-вом психогенних чинникiв); депресивнi стани, алкоголiзм чи су!циди у близьких кровних ро-дичiв.
При Д, коморбИдних соматичному захворю-ванню, чiтко простежуеться невИдповИднИсть ви-разностi соматовегетативних розладiв i !х ди-намiки незначним порушенням, характеру й за-кономiрностям розвитку патологи внутрИшнИх органiв [5, 7].
Треба звертати увагу на загальну поведИнку, зовнИшнИй вигляд хворого, вираз його обличчя, мiмiку, мову, когнИтивнИ процеси. Спiлкування iз депресивним пацИентом дозволяе виявити нео-хайнiсть одягу, нехтування правилами особисто! гiгiени, невправнИсть i загальмованiсть рухiв, не-виразнИсть жестiв. Пацiент може цiлими днями лежати у лiжку, обличчям до стИни, виглядати нещасним, готовим у будь-який момент часу роз-плакатися, чи, навпаки, дуже серйозним, захоп-леним сво!ми власними думками, стриманим. Мова тиха, загальмована, без спонтанности ПИд час розмови хворий намагаеться уникнути по-гляду лИкаря, оперуе лише деякими поняттями депресивного змiсту.
При виявленнИ АР у хворих загально! ме-дично! мережИ, де мають перевагу маскованИ, атиповi форми (дистимИ!, дисфори, невротичнi, психогеннi, нозогеннi Д), найбiльшi труднощi виникають при дiагностицi Д, симптоматика яких замаскована соматичними розладами, а та-кож Д, коморбИдними соматичному захворюван-ню. Складнiсть розпiзнавання психопатологИчних розладiв у останньому випадку пИдсилюеться тими обставинами, що клiнiчна картина Д скла-даеться iз ряду соматовегетативних симпто-мокомплексiв, що притаманнИ як АР, так i со-матичним захворюванням. Серед загальних сим-птомИв як соматично! патологи, так i Д, можна назвати слабИсть, втомлюванiсть, головний бiль, порушення сну, артралги, мИалгИ!, почуття пору-шення дихання, тахiпное, тахiкардiю, бiль у груднИй клiтцi, зниження маси тИла, неприемний смак i гiркота у ротИ, порушення процесiв травлення !жИ, бiль у живот, прискорене сечо-видiлення, зниження лiбiдо, розлади менструального циклу [3, 5, 7].
Дiагностика соматизованих Д i Д, коморо-бiдних соматичному захворюванню, в першу чергу базуеться на виявленш провИдних симпто-мiв Д (туги, патологИчного добового ритму, iдей самозвинувачення, сущидальних думок, перИо-дичностi симптоматики, штермИтуючого перебi-гу).
До критерив дiагностики соматизовано! (мас-ковано!) Д належать [7]: вИдсутнИсть об'ективних
ознак соматичного захворювання (дiагностика соматичного захворювання обмежуеться дИагнозом "синдром вегетативно! дистош!"'); перИо-дичнiсть (сезоннiсть) проявiв захворювання, Ин-термiтуючий перебiг; залежнiсть самопочуття вiд добового ритму iз покращенням стану ввечерi; постiйне звертання за медичною допомогою, незважаючи на вИдсутнИсть результатiв вiд соматично! терапи; покращення при прийомi анти-депресантИв.
Великого значення для розпiзнавання АР у цих випадках набувають наступнИ порушення психосоматичних кореляцiй [7]:
А. НевИдповИднИсть проявiв соматовегетативних розладiв тяжкостi та характеру соматичного захворювання:
■ довготривалi больовi вИдчуття в дiлянцi серця, що вiдрiзняються вiд класичних ангИно-зних болей обставинами виникнення (вИдсут-нiстю зв'язку iз фiзичними навантаженнями) i лИкування (неефективнiсть нiтратiв) у хворих на iшемiчну хворобу серця. Лише в деяких випадках больовi вИдчуття супроводжуються характерною "ИшемИчною" динамИкою ЕКГ;
■ постiйне вiдчуття сильного серцебиття i перебо!в у роботИ серця у хворих iз рИдкою ек-страсистолiею;
■ епiзоди виразно! синусово! тахiкардi!, що неадекватнi тяжкостИ серцево-судинного захво-рювання.
Б1, Невiдповiднiсть динамИки соматовеге-тативного розладу характеру клИнИчного перебiгу соматичного захворювання:
■ наявнИсть постiйних скарг на головний бИль, слабiсть, тахiкардiю, незважаючи на стабИ-лiзацiю артерiального тиску (АТ) на фонИ прийо-му адекватно! комбшаци гiпотензивних препара-тiв; верифiкованому добовим монИторуванням АТ;
■ персистуюче вiдчуття недостатностИ повИт-ря у споко!, астени, незважаючи на зникнення ознак декомпенсацИ! серцево! недостатностi.
Б2. МИнливИсть соматовегетативних проявИв, що не властиве перебИгу соматичного захворювання:
■ раптове виникнення чи зникнення симпто-мИв пИд впливом ново!, особливо ИндивИдуально значущо! шформаци.
ПровИднИ клИнИчнИ ознаки АР у хворих Из м'я-кою та помИрною АГ представленИ у таблицИ.
Провщш кл1шчш ознаки АР у хворих ¡з м'якою та пом1рною АГ
Кл1тчш ознаки Юльюсть хворих, %
1 група 2 група
1нколи
значну частину часу практично увесь час
"Я нервуюсь у зв'язку 1з тим, що ратше мене не турбувало"
57,3
13.5 1,1
"Я не отримую задоволення в1д 1ж1, у мене поганий апетит"
14.6
61,5 19,8 1,1
1нколи 14,6 26,4
значну частину часу - 3,3
практично увесь час 1,1 1,1
"Незважаючи на допомогу своКх друз1в та член1в мосК родини, мен1 не вдасться позбавитися почуття туги" 1нколи
значну частину часу практично увесь час
42,7 3,4 3,4
значну частину часу 1нод1
рвдко чи н1коли 1нколи
значну частину часу практично увесь час
1нколи
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
значну частину часу 1нод1
р1дко чи н1коли шода
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
46,2 7,7 2,2
"Мет здасться, що я не прший за шших"
28.1 38,5 13,5 15,4
1.1 4,4 "Мен1 важко сконцентруватися на тому, чим доводиться займатися"
33.7 44,0
4.5 13,2
2.2 3,3 "Я ввдчуваю пригн1чен1сть"
40,5 45,0
3.4 5,5 - 1,1
"Все, що я роблю, потребус в1д мене додаткових зусиль"
47.2 54,9
5.6 13,2
4.5 1,1 "Я мр1ю про гарне майбутнс"
56,2 76,9
7,9 8,8 1,1 1,1 "Мет здасться, що життя склалося невдало"
38.2 56,0
6.7 3,3 2,2 3,3
"Я в1дчуваю тривогу, страх"
43.8 56,0 10,1 11,0 1,1 -
"У мене поганий шчний сон"
48.3 60,4 11,2 16,5 3,4 4,4
продовження таблицi
Кл1тчш ознаки К1льк1сть хворих, %
1 група 2 група
значну частину часу шода
рвдко чи н1коли 1нод1
значну частину часу практично увесь час
1нод1
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
значну частину часу шода
рвдко чи тколи шода
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
шода
значну частину часу практично увесь час
"Я ввдчуваю себе щасливою людиною" 22,5 28,1
4.5
"Мен1 здасться, я став менше розмовляти"
40.5 12,4 7,9
"Мене турбус почуття самотност1"
33.7
5.6 4,5
"Оточуюч ставляться неприязно до мене"
34.8 4,5
"Життя надас мет задоволення"
41.6
16.9 2,2
"Я легко можу заплакати" 48,3 2,2 3,4
"Я в1дчуваю тугу, хандру" 44,9 14,6
"Мен1 здасться, що люди мене не люблять" 38,2 2,2 1,1
"У мене немас сил 1 бажання починати що-небудь робити" 56,2 3,4 1,1
37,4
25.3 9,9
60.4 13,2 1,1
35,2 7,7 3,3
46,2
1,1
41,8 23,1
7,7
50.5 2,2 1,1
62.6 15,4
47.3 1,1 1,1
58,2
15.4
Серед хворих iз м'якою та помiрною АГ 14,6 i 20,9% вiдчувають пiдвищену драпвливють; 6,8 i 9,9% - постшну тугу, незважаючи на допомогу друзiв; 3,4 i 6,6% - значну пригшчешсть; 11,2 i 11,0% - постшне почуття страху; 10,1 i 11,0% -крайню самотнiсть, 4,5 i 1,1% - рiзку неприязнь оточуючих; 3,3 i 2,2% - постшну нестачу любовi та симпати; 1,1 i 4,4%; - мають поганий апетит;
6,7 i 16,5% - постшш труднощi концентрацi! уваги; 10,1 i 14,3% - значне зниження праце-здатностi; 14,6 i 15,4% - постiйну хандру; 8,9 i 6,6% - вважають свое життя невдалим; 14,6 i 20,9% - вщзначають погiршення сну; 20,3 i 14,3% - значне зменшення спшкування; 5,6 i 3,3% -постшну плаксивють; 4,5 i 15,4% - зовшм не мають бажання дiяти; 9,0 i 9,9% - не мають оп-
тимИстичних надИй на майбутне; 14,6 И 19,8% -вважають себе гИршими за Инших; 32,6 И 35,1% -не вИдчувають щастя у життИ; 19,1 И 30,8% -невдоволенИ життям.
Нашими попереднИми дослИдженнями з вико-ристаннями для скринИнгу Д шкали МонтгомерИ-Асберг (MADRS) встановлено, що об'ективнИ оз-наки пригнИченостИ зустрИчаються у 22,1 та 43,7%; суб'ективнИ ознаки пригнИченостИ - у 19,3 И 32,3%; внутрИшня напруга у 21,2 И 46,2%; недостатнИй сон - у 31,7 И 51,0%; зниження апе-титу - у 16,3 И 10,4%; порушення концентрацИ! уваги - у 34,6 И 49,0%; апатИя - у 9,6 И 21,9%; втрата здатностИ вИдчувати - у 37,5 И 46,9%; песимИстичнИ думки - у 20,2 И 53,2%; сущидальнИ думки - у 5,8 И 10,4%.
РозбИжнИсть в отриманих результатах, а також лИтературнИ данИ свИдчать про те [4, 6, 8], що багато аспектИв патогенезу, клИнИки, диагностики, а також терапИ! ДР е далекими вИд остаточного з'ясування. Неуточненими е багато питань поши-реностИ, перебИгу, ефективностИ терапп. Зали-шаеться проблематичною точнИсть класифИкацИ! И клИнИчного прогнозу Д. КлИнИчнИ та психо-патологИчнИ предиктори, якИ дотепер рИзнилися, не спрямованИ достатньою мИрою на ИндивИдуаль-не прогнозування через феноменологИчну варИа-бельнИсть та непевнИсть ряду критерив (напри-клад, поняття атиповостИ Д) [4, 6, 8]. Вико-ристання багатомИрного статистичного аналИзу, ранжування ознак Д пИдвищуе достовИрнИсть долИкувального прогнозу, проте необхИднИсть формалИзацИ! И перекодування симптомИв знижуе якИсний бИк цИлИсно! клИнИчно! оцИнки особ-ливостей ремИсИ! И, по сутИ, не вИдображае кИль-кИсний характер прогнозування. Прогностична ознака ускладнюеться й у зв'язку Из недос-татньою розробкою особливостей наслИдкИв Д, суперечливими даними про !х тривалИсть, типо-логИчнИ особливостИ, визначення !х затяжними [3].
Своечасне розпИзнавання И правильна класи-фИкацИя АР набувають реального змИсту лише в аспектИ ефективно! допомоги хворим, а саме -при проведеннИ адекватно! терапИ!, що вИдповИдае за ИнтенсивнИстю й тривалИстю основним параметрам афективно! патологИ! (тяжкостИ, структурИ И т.д.).
ПровИдне мИсце серед лИкувальних заходИв сьогоднИ належить психофармакотерапИ! Д. Цей метод лИкування вИдзначаеться високою ефектив-нИстю И простотою застосування. Узагальнення (метааналИз) результатИв робИт, що об'еднуе 28 рандомИзованих дослИджень, охоплюе в загальнИй кИлькостИ 5940 хворих [5, 7] И свИдчить про
достатньо великi можливост цього методу л> кування Д. Позитивш змiни - вiд покращення стану (Î3 50% редукцieю психопатолопчних роз-ладiв) до повного вилшовування - спосте-рiгались у 63% хворих, яю отримували анти-депресанти останшх генерацiй, та у 60% хворих, як отримували традицiйнi тимоаналептики (три-циклiчнi похiднi). Для порiвняння: вiдсоток рес-пондентiв на плацебо-терапи не переважае 35%. Вiдсоток хворих, як перервали терапiю у зв'язку Î3 побiчними ефектами, серед тих, хто лшувався трициклiчними антидепресантами, становить 1921% i суттево вищий, нiж у тих, хто лжувався препаратами останнiх поколiнь - 14,9% [2, 5, 7, 8]. Разом i3 тим, як свщчать даш оглядових дослiджень, менш нiж половиш хворих iз Д, якi отримують допомогу в загальномедичнiй мереж1, призначаеться лiкування, адекватне в планi ви-бору препарату, необхвдних доз i тривалост медикаментозного впливу [2, 7].
Тому подальше вивчення етюпатогенетичних механiзмiв виникнення ДР, структурно-дина-мiчних особливостей прояву захворювання, роз-робка ктшко-психопатолопчних маркерiв прогнозу, орiентованих на нозологiчну i типологiчну диференщащю Д, пошуки шляхiв адекватно! ор-ганiзацiï лiкувально - реабiлiтацiйного процесу, побудованого на функщонально-структурних пiдходах, урахування принцишв системогенезу при проведеннi психо- i фармакотерапевтичних, а також сощально-реабштацшних заходiв для хворих iз ДР - це найважливiшi умови ефек-тивноï допомоги таким хворим, зниження рiвня суïцидiв i головнi чинники суттевого зниження економiчних втрат [3, 5, 7].
ВИСНОВКИ
1. Серед хворих з АГ АР зус^чаються у 36,7%: РДС - у 26,1%; ДС - у 10,6% випадюв.
2. 1з пiдвищенням стадiï АГ значно збшь-шуеться кшьюсть хворих АР. У хворих iз м'якою АГ АР зустрiчаються у 31,5%: РДС - у 21,6%; ДС - у 9,9%. У хворих iз шорною АГ АР зус-трiчаються у 41,6%: РДС - у 30,4%; ДС - у 11,2%.
3. АР при АГ розвиваються у середньому вщ^ переважно у жшок, формуються на соматично обтяженому фош, характеризуються рiзнома-шттям (як власно депресiями, так i широким колом ютерощно-депресивних, тривожно-депре-сивних, тривожно-iпохондричних та iнших ста-шв) та амбулаторним перебiгом, супровод-жуються хронiчними порушеннями афекту, про-вщними складовими якого е неврастенiчний, тривожний та iпохондричний компоненти.
4. Упровадження нових технологш у лшу-вання хворих з АГ i3 урахуванням ix психо-логiчниx особливостей сприятиме зменшенню
кшькосп ускладнень, пов язаних i3 високим ар-терiальним тиском, пiдвищенню якост та три-валостi життя цих хворих.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Андрущенко А.В., Дробижев М.Ю., Добровольский А.В. Сравнительная оценка шкал CES-D, BDI и HADS (d) в диагностике депрессий в общемедицинской практике // Журн. неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. - 2003.- № 5. - С. 11-18.
2. Депрессии и расстройства депрессивного спектра в общемедицинской практике. Результаты программы КОМПАС / Оганов Р.Г., Ольбинская Л.И., Смулевич А.Б., Вейн А.М. и др. // Кардиология. -2004. - № 1. - С. 48-52.
3. Мшиев В.Д. Сучасш депресивш розлади: Ке-р1вництво для л1кар1в. - Льв1в: МС., 2004.-208с.
4. Наталевич Э.С., Королёв В.Д. Депрессии в начальных стадиях гипертонической болезни: Клиника, диагностика, лечение. - Минск: Наука и техника, 1988. - 135с.
5. Подкорытов В.С., Чайка Ю.Ю. Депрессии. Современная терапия. - Харьков: Торнадо, 2003. -350с.
6. Ротштейн В.Г., Богдан М.Н. Результаты опро-
са больных, страдающих аффективными расстройствами (европейское исследование) // Журн. неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. - 2003.- № 10. - С. 54-59.
7. Смулевич А.Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях. - М.: МИА, 2003. - 432с.
8. Современные антидепрессанты в комплексном лечении больных с артериальной гипертензией с сопутствующими аффективными расстройствами / Ва-сюк Ю.А., Нестерова Е.А., Довженко Т.В., Козина А.А. и др. // Кардиология. - 2004. - № 8.- С.72-79.
9. Criterion validity of the Center for Epidemiologic Studies - Depressio scale (CES - D): results from a community based sample of older adults in the Netherlands / Beekman A.T., Deeg D.J., Van Limbek J. et al. // Psychol. Med. - 1997. - № 27. - Р. 231-235.
10. Coronary artery disease and depression / Zellweger M., Osterwolder R., Langewitz W., Pfisterer M. // Eu. Heart. J - 2004. -Vol. 25, N 1. - P. 3-9.
УДК 616.24-007.272-036.1-08:330.59-092.12
Т.А. Хомазюк, 1.С. Борисова
ЯК1СТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ХРОН1ЧН1 ОБСТРУКТИВН1 ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕН1В П1Д ВПЛИВОМ Т1ОТРОП1УМУ (ЗА МАТЕР1АЛАМИ КЛ1Н1ЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ)
Дтпропетровська державна медична академiя кафедра пропедевтики внутрштх хвороб (зав. - д. мед. н., проф. Т.А.Хомазюк)
Ключовi слова: хротчт обструктивт захворювання легетв, яюсть життя, тютропгум
Key words: chronic obstructive pulmonary diseases, quality of life, tiotropium
Резюме. Целью исследования была оценка качества жизни (КЖ) больных хроническим обструктивным бронхитом (ХОЗЛ) при применении в базисной терапии нового антихолинэргического препарата пролонгированного действия - тиотропиума (представленного под торговым названием СП1Р1ВА). В исследование было включено 25 больных на ХОЗЛ, которые на протяжении 8 недель получали терапию тиотропиумом 18 мкг в сутки (1 ингаляция утром). Контрольную группу составили 25 больных на ХОЗЛ, соответствующих по возрасту и физической активности, которые в составе базисной терапии принимали ипратропиум. Качество жизни (КЖ) оценивали с помощью методики, рекомендованной ВООЗ. Терапия сопровождалась улучшением основных показателей внешнего дыхания. При этом на фоне лечения в основной группе исследования отмечено достоверное улучшение показателей КЖ как в целом, так и в субсферах, физической активности и трудоспособности. Выявленные корреляционные связи между "Общим показателем" ЯЖ демонстрируют возможность применения методики оценки качества жизни населения ВООЗ как эффективного критерия выбора бронхолитического препарата при индивидуальном подходе при лечении больных на ХОЗЛ.
