CC BY
13
35. Therapy and survival in male breast carcinoma: A retrospective analysis of 50 cases / Margaria E., Chiusa L., Ferrari L. et al. // Oncol. Rep. - 2000. - Vol. 7, N 5. -P. 1035-1039.
36. Thirty-year experience of surgery for breast carcinoma in men / de Perrot M., Deleaval J., Robert J., Spiliopoulos A. // Eur. J. Surg. - 2000. - Vol. 166, N 12. - P.929-931.
37. Uematsu M., Okada M., Ataka K. Two-step approach for the operation of male breast cancer: report of a case at high risk for surgery//Kobe J. Med. Sci. - 1998. - Vol. 44, N 4. - P. 163-168.
38. Zhou Z., Shao Y., Zhao D. Diagnosis and treatment of male breast carcinoma // Zhonghua Zhong Liu Za Zhi. - 1998. - Vol. 20, N 3. - P. 235-236.
♦
УДК 616.12-039+616.8-009]-08 С.М. Мороз
ТРИВОЖН1 РОЗЛАДИ В КАРДЮЛОГП ТА МЕТОДИ IX КОРЕКЦ11
УкрДержНД1МСП1 (директор - проф. А.В. 1патов) м. Днтропетровськ
Ключовi слова: тривожт розлади, неускладнена ггпертон1чна хвороба, iнфаркт мюкарда, стратегiя орган1зацИ лiкувального процесу, психофармакотератя, бустрон, пiдтримуюча психотерашя Key words: anxious disorders, uncomplicated hypertension myocardial infarction, strategy of treatment process organization, psychopharmacotherapy, supporting psychotherapy
Резюме. Проведена диагностика различных видов тревоги в кардиологической клинике. У всех обследованных выявлен средний и высокий уровни тревоги. Опробованы различные стратегии организации лечебного процесса выявленных тревожных расстройств. Полученные результаты позволяют сделать вывод о наибольшей целесообразности комплексного подхода, предусматривающего использование сомато- и психофармакотерапии в сочетании с поддерживающей психотерапией. При данном подходе наблюдается более полное и стойкое восстановление больных, которое в большинстве случаев ведет и к редукции соматических симптомов, а также значительно снижает уровень тревоги больного. В группе больных, принимающих только медикаментозное лечение и по поводу гипертонической болезни и последствий перенесенного инфаркта миокарда, и по поводу тревожных расстройств, наблюдается значительное улучшение состояния больных, но оно носит менее полный и стойкий характер. Наименее эффективной оказалась стратегия применения только медикаментозного лечения по поводу гипертонической болезни и последствий инфаркта миокарда, при котором редукция соматических симптомов идет медленнее, сопровождается частыми рецидивами и ярко выраженным плохим психологическим самочувствием больного.
Summary. Diagnostics of various kinds of alarm in cardiological clinic was made. In all surveyed it was revealed average and high level of alarm.Various strategies of treatment process organization of the revealed disorders were tested. The received results allow to draw a conclusion about the greatest expediency of a complex approach, which provides use of somato- and psychopharmacotherapy in combination with supporting psychotherapy. It the given approach more total and stable restoration of patients, which in most cases leads both to reduction of somatic symptoms and considerably reduces level of a patient's alarm is observed. In the group of patients undergoing drug treatment only in case of hypertension, consequences ofpast myocardial infarction, in case of anxious disorder, a significant improvement of patient's condition is observed, but it has less total and stable character. The least effective was strategy of only drug treatment use in case of hypertension and consequences of a past myocardial infarction, whereby reduction of somatic symptoms is slowler and is accompanied by frequent relapses and marked bad psychologic state of the patient.
КЛШ1ЧНА МЕДИЦИНА
Тривога е невщ'емною складовою клшчно! картини рiзноманiтних психiчних, невролопчних i соматичних захворювань. Виступаючи клшч-ним феноменом психопатологiчних проявiв, вона тюно пов'язана з iншими симптомами та, як правило, бшьшою мiрою визначае рiвень пси-хосощально! дезадаптацп.
Останнiм часом сама проблема дiагностики та корекцп супутнiх психiчних розладiв при рiзно-манiтних соматичних захворюваннях стае дедалi бiльш актуальною i знаходить дедалi бiльшу увагу в наукових дослiдженнях [6, 10].
Структура захворюваност психiчними розла-дами свщчить про те, що в Украли за останнi роки вiдзначаеться зростання психогенних за походженням, соматизованих, психосоматичних та нейросоматичних психiчних захворювань iз хронiчним перебiгом [2, 3, 6, 9]. А вторинш невротичт й особистiснi розлади негативно впливають на перебiг соматично! хвороби, що створюе стан взаемного обтяження по мехашзму замкнутого кола [3, 10, 11].
Учет вважають, що ризик розвитку три-вожних розладiв протягом життя становить у середньому 15-20%. Передбачаеться, що кожен третш пацiент, який звертаеться до терапевта, мае шдвищений рiвень тривожностi й бшьш нiж для 70% кардюлопчних хворих тривога виступае провiдним невротичним синдромом. Але, нез-важаючи на висою показники поширеностi, цi стани залишаються недiагностованими в 50% випадюв [4, 5, 7].
Можливо, причиною тако! ситуацп е сома-тизащя тривожних розладiв, якi виявляються, в основному, соматичними симптомами. В бшь-шостi випадкiв пацiенти з ознаками тривожного розладу звертаються за допомогою до терапев^в i лiкарiв загально! практики. Такi пацiенти мають багатий досвщ спiлкування з лiкарями рiзних спецiальностей i цiлу низку рiзних дiагнозiв. Близько 70% скарг, як пред'являють такi хворi, мають соматовегетативний характер, що i визначае дiагноз вегетосудинно! дистонп, в 25% випадюв при поглибленiй бесiдi з пащентом вдаеться виявити психологiчнi проблеми, i лише 5% пащен^в спочатку фшсують свою увагу на конкретних психолопчних чинниках. Вони про-ходять численш повторнi обстеження та прий-мають велику кшьюсть рiзноманiтних препара-т1в. Неефективнiсть призначеного лiкування викликае недовiру до конкретного лiкаря, а ютотш вiдмiнностi в схемах лiкування i часто суперечливi дiагнози рiзних лiкарiв - невiру в медицину в цшому. Невиявлена патологiчна тривога призводить до погiршення псих1чного
стану хворого. Це пом^но знижуе толерантшсть до стресу, що, у свою чергу, дуже тдсилюе прояви соматичних захворювань [4, 7].
У той же час погана обiзнанiсть лiкарiв загально1 практики i про симптоми тривожних розладiв, i про можливост !х корекцп часто призводить не тшьки до дiагностичних помилок. Точно встановлений дiагноз не е запорукою правильного лшування. Наслiдком такого стану справ стають неадекватна тератя або И вщ-сутнiсть [5, 8, 11]. Нерщко лiкарi вважають, що лшування хворих iз тривожними розладами неефективне, оскiльки не покращуе !х загального стану. Така точка зору абсолютно невiрна, оскiльки адекватне лшування дозволяе не тiльки лiквiдувати симптоми хвороби, але i полiпшити яюсть життя хворих, що виражаеться в полш-шеннi соцiальноl i особистюно1 адаптацil.
Отже, лiкування кардiологiчних захворювань, прояви яких мiстять у собi симптоми тривожних розладiв, повинне бути комплексним та вклю-чати психотерапевтичш методи i лiкарськi пре-парати.
Метою нашого дослiдження е дiагностика рiзних видiв тривоги в кардiологiчнiй ктшщ та оцiнка ефективностi терапil тривожних розладiв рiзними стратегiями органiзацil лшувального процесу.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Виходячи з вищевикладеного, за перюд з 2006 по 2007 рр. була обстежена група хворих iз не-ускладненою гiпертонiчною хворобою i хворих, що перенесли iнфаркт мюкарда (пiсляiнфарктний перiод становив вiд 8 мюящв до 1,5 року) та знаходилися на лшуванш в терапевтичному ста-цiонарi УкрДержНД1МСП1. Всього було обсте-жено 76 осiб у рiвному спiввiдношеннi по вказа-них терапевтичних дiагнозах, скарги яких включали i тривожнi симптоми. Серед обстежених було 46 чоловiкiв i 30 ж1нок у вiцi вщ 43 до 57 рокiв. Хворi були обстеженi клiнiчно i психо-патологiчно. Спочатку хворим був проведений стандартний ктшко-психопатолопчний огляд. Далi було ощнено рiвень тривожностi за шкалою Гамшьтона [1], яка найчастiше застосовуеться в подiбних дослiдженнях, що дозволяе сшввщ-нести з ними нашi результати, а також проведено яюсний аналiз тривожностi за шкалою реактивно! i особово1 тривожностi Спшбергера [1]. Вiд-повiдно до результат проводилися медика-ментознi призначення, рекомендувалася пiдтри-муюча психотерапiя рiзних напрямюв.
Клiнiчно здiйснювався монiторинг артерiаль-ного тиску 2 рази на добу, проводилося ЕКГ-обстеження i ЕхоКГ, яю пiдтверджували наяв-
нють гшертрофп лiвого шлуночка. Bei xBopi характеризувалися вираженiстю клiнiчних сома-
ТИЧНИХ CTMnTOMiB.
Дiагностика проводилася на piBHi симптомiв i синдромiв.
Biдповiдно до результат обстеження i згоди пащенпв на пiдтримуючу психотерапiю хворi були роздшет на 3 групи.
Перша група включала 17 хворих, що вщмо-вилися вiд будь-якого додаткового лшування i пiдтримуючоï психотерапiï, приймали тiльки традицiйнi курси лiкування з приводу гшер-тонiчноï хвороби i наслщюв перенесеного ш-фаркту мюкарда.
Друга група включала 38 хворих, що приймали медикаменти й з приводу тривожних роз-ладiв, але вiдмовилися вiд пiдтримуючоï пси-хотерапiï.
Третя група складалася з 21 хворого, що i
приймали медикаменти, i отримували шдтри-муючу психотерапiю.
Biдносно медикаментозно1' терапiï тривож-ностi перевага була вiддана бустрону гексал у дозi 15-20 мг у поеднанш з традицiйною тера-пieю гiпертонiчноï хвороби i шфаркту мiокарда. Цей вибiр зумовлений тим, що даний препарат мае широкий спектр протитривожно1' активносп, мiнiмальнi побiчнi реакцiï i поведiнкову ток-сичнють, добре поеднуеться з iншими лшарсь-кими препаратами.
Отриманi данi опрацьованi статистичними методами за допомогою стандартного набору про-грам Microsoft Excel для ЕОМ.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ÏX ОБГОВОРЕННЯ
Ктшко-психопатолопчно у бiльшостi дослщ-жених було визначено патолопчш тривожнi розлади (табл. 1).
Таблиця 1
Визначеш клшжо-психопатолопчш синдроми у кард1олог1чних хворих
Визначений розлад Серед ус1х досл1джених Група хворих i3 неускладненою гiпертонiчною хворобою Группа хворих, що перенесли шфаркт миокарда
абс. % абс. % абс. %
Окрем1 симптоми тривоги, що не досягають р1вня кл1н1чного синдрому
Виражений тривожний синдром
Тривожний синдром i3 перевагою соматовегетативних еквшаленпв
3 3,9 2
20 26,3 13
23 30,2 9
2,6 1 1,3
17,1 7 9,2
11,8 14 18,4
Тривожно-депресивний синдром i3 16 21 1 6 7 9 10 13 2 перевагою тривоги
Тривожно-депресивний синдром i3 14 184 8 10 5 6 7 9
перевагою депреси ' ' '
За шкалою Гамшьтона виявлено високий рiвень тривоги у 68% обстежених, у решти р> вень тривоги був вище середнього. Найсильнiше виявлялася соматична тривога, що прямо ств-вщносилася з погiршенням актуального сома-тичного стану, зверненням до лiкарiв i перебу-ванням у стацiонарi. Ц результати не мали вiдмiнностей мiж хворими iз гiпертонiчною хворобою i тими, що перенесли iнфаркт мюкарда. За шкалою реактивно! i особистюно! три-вожностi Спiлбергера також дiагностована по-мiрна i висока тривожнють по всiй вибiрцi обстежуваних, з перевагою високо!. У груш iз гiпертонiчною хворобою вищi показники отри-манi за шкалою особистюно! тривожносп (серед-нiй груповий показник становив 51,72±1,52 бала), показник же реактивно! тривожносп зна-
ходиться на рiвнi помiрно!' тривоги (в серед-ньому по групi 42,61±1,36 бала). У групи хворих, що перенесли шфаркт мюкарда, результати також мали високий рiвень, але розподшилися шакше: у цих хворих реактивна тривожнють вища, нiж особистiсна (середньогруповi показники реактивно! тривожносп 48,32±2,12 бала, особистюно! - 32,84±1,68 бала).
Вщповщно до виявлених розладiв були зроб-ленi призначення, узгодженi питання проведення iндивiдуально! пiдтримуючо! психотерапi!. Слiд зазначити, що на шдтримуючу психотерапiю погодилися ильки хворi, що мають висок показники особистiсно! тривожностi, яю перева-жають над показниками реактивно! тривоги.
У хворих першо! групи вщзначався значно повiльнiший процес редукци соматичних сим-
КЛ1Н1ЧНА МЕДИЦИНА
птомiв, значущих полiпшень психiчного стану в перiод дослiдження не спостериалося. Першi значущi результати лшування соматично! патологи були досягнув тiльки наприкiнцi третього тижня терапи. Перебiг хвороби супроводжувався тимчасовими попршеннями стану, при ослаб-леннi патолопчних соматичних проявiв на час виписки спостериалися збереження тривожних переживань, неспокш, вiдчуття безпорадностi перед хворобою (табл. 2, 3).
Таблиця 2
Динамика р1вня особисткноТ тривожностi у кардiологiчних хворих пiд час лiкування у стацiонарi за шкалою Сп1лбергера (М±т, бали)
Групи обстеження Щд час надходження до стац1онару Через два тижн1 л1кування П1д час виписки
1група 46,34±2,15 44,78±1,71 47,18±1,54
2 група 48,16±1,43 43,32±1,13 41,42±2,56
3 група 49,61±1,32 47,16±1,08 39,16±1,08
У хворих друго! групи вже наприкшщ пер-шого тижня терапи спостерпалася редукцiя психопатологiчних симптомiв, значне зниження тривожностi, що позитивно позначалося на про-веденнi соматично! терапи: практично повшстю припинилися сильш перепади артерiального тис-ку, значно покращали показники ЕКГ-дослщ-ження, спостериалося загальне полiпшення са-мопочуття. Максимальне полiпшення стану було досягнуте через 3 тижш проведення терапи, але воно не досягло положення повного одужання (табл. 2, 3). Пюля припинення лшування i виписки зi стацiонару спостерiгалися рецидиви соматичних проявiв, якi так i не були виключеш. Хворим було рекомендовано тривалший прийом медикаментiв (до 6 мюящв i бiльше) i тсля виписки з соматичного стацiонару.
У хворих третьо! групи спостерiгалося бшьш повне i стiйке вiдновлення. Вже на початку другого тижня терапи спостериалося значне полшшення самопочуття хворих, а до кшця третього тижня у 73% хворих вщзначалися повна редукщя симптомокомплексiв. Це супроводжу-валося значним полiпшенням i в соматичному станi хворих, а також малою кшьюстю рецидивiв соматичних проявiв i пiсля виписки. Також слiд зазначити, що хворi виявляли зацiкавленiсть до продовження психотерапи пiсля закiнчення лшу-вання в стацiонарi.
За показниками обстеження на момент виписки у бшьшост пацiентiв вщзначаеться значне зниження рiвня тривоги. У хворих друго! групи тривожнють не перевищувала помiрного рiвня iз збереженням переваги ситуативно! тривожностi, незалежно вщ терапевтичного дiагнозу. У хворих третьо! групи спостериалося бшьш значне зниження рiвня тривожносп, особливо особистюно!, !х тривога i страхи бшьшою мiрою стали носити конкретний характер, хворi почали говорити про можливють самостiйно долати внутрiшню нап-ругу, вони бшьшою мiрою впевненi в можли-востi лiкування (табл. 2, 3).
Таблиця 3
Динамика р1вня реактивно!' тривожностi у кардiологiчних хворих пщ час лiкування у стацiонарi за шкалою Сп1лбергера (М±т, бали)
Групи обстеження Щ1д час надходження до стац1онару Через два тижн1 л1кування П1д час виписки
1 група 47,12±1,56 46,32±1,46 49,19±1,39
2 група 49,38±1,67 43,17±1,84 38,63±1,32
3 група 46,72±1,51 45,11±1,71 43,52±1,42
У 49 пащенпв (31 хворий друго! групи i 18 -третьо!) внаслщок лiкування через 21 день спостериалося значне полшшення стану, що клшчно виражаеться редукщею психопатоло-пчних симптомiв i об'ективним полiпшенням соматичних показниюв. Побiчних ефектiв дi! бустрону не спостерiгалося.
П1ДСУМОК
Виходячи з вищевикладеного, слiд вважати, що в лшуванш тривожних розладiв при кар-дiологiчнiй патологi! найбiльш доцiльним е комплексний шдхщ, який передбачае вико-ристання сомато- i психофармакотерапi! у поед-наннi з пiдтримуючою психотерашею. Пiдiбрана iндивiдуально, дана терапiя значно тдвищуе ефективнiсть лiкування соматично! патологи, подовжуе тривалiсть ремiсi!, приводить до рег-ресу психопатологiчно! симптоматики. Бустрон володiе високою терапевтичною ефективнiстю як монотератя тривожних розладiв у кардюло-гiчному стацiонарi. Отриманi клiнiчнi змши, а також змiни рiвня тривожносп хворих при проведеннi медикаментозно! i психотерапi! е об'ективним пiдтвердженням !! необхiдностi при рiзних видах кардюлопчно! патологi!.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Белова А.Н. Шкалы, тесты и опросники в неврологии и нейрохирургии. М.: Изд-во «Самарский дом печати», 2004. - 432 с.
2. Бурчинський С.Г. Нов1 аспекти фармако-терапи психосоматично!' патологи // Л1ки. - 2004. -№56. - С.28-32.
3. Михайлов Б.В., Чугунов В.В., Добровольская О.С. Проблеми клшки, д1агностики та психотерапи соматоформних розлад1в в амбулаторно-пол1клш1чнш практищ за умов шдустр1ального центру (методо-лопя, клшка, ешдемюлопя та диференцшна д1агнос-тика) // Укр. вюн. психоневрологИ. - 2004. - Т. 12, вип.1. - С.33-39.
4. Мищенко Н. Тревожные расстройства - актуальная проблема медицины // Здоров'я Укра1ни. -2006. - № 18 (151). - С. 49.
5. Мищенко Н. Тревожные расстройства: прерогатива терапевтов или психиатров? // Здоров'я Ук-ра!ни. - 2006. - № 13-14 (146-147). - С. 1-3.
6. Наприенко А.К. Психосоматические расстройства: подходы к фармакотерапии // Междунар. мед. журн. - 2002. - Т. 8, №4. - С. 12 - 18.
7. Подкорытов В.С., Серикова О.И. Пароксетин в терапии тревожных и депрессивных расстройств у соматических больных // Medicus Amicus. - 2006. -№1. - С.8-9
8. Сергеев И.И. Психофармакотерапия невротических расстройств // Психиатрия и психофармакотерапия. - 2003. - Т.5, №6. - С.1-14.
9. Соматоформные расстройства как междисциплинарная проблема современной медицины / Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Сарвир И.Н. с др. // Материалы науч.-практ. конф. "Актуальные проблемы сексопатологии и медицинской психологии". - Харьков, 2002. - С. 163-173.
10. Табачшков С.1., Волошин П.В. До всесвгг-нього дня здоров'я, присвяченого охорош психiчного здоров'я // Арх. психiатрil. - 2001. - № 1-2 (24-25). - С. 5-6.
11. Andrew M.J., Baker R.A., Kneebone A.C. Mood state as a predictor of neuropsychological deficits following cardiac surgery // J. Psyhosom.Res. - 2000. - Vol. 48, N 6. - P. 537-546.
УДК 618.146-006.52-022.6-039.71-053.8/.86
В. О. Потапов, Т.Р. Стрельцова
СТАН РЕЦЕПТОРНОГО АПАРАТУ ЕП1ТЕЛ1Ю ШИЙКИ МАТКИ У Ж1НОК, 1НФ1КОВАНИХ В1РУСОМ ПАП1ЛОМИ ЛЮДИНИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ОРАЛЬНУ КОНТРАЦЕПЦ1Ю
Дтпропетровська державна медична академiя кафедра акушерства та гiнекологii (зав. - д. мед. н., проф. В.О.Потапов)
Ключовi слова: вiрус папшоми людини, рак шийки матки, стеро'(дт рецептори, ештелш шийки матки, оральна контрацепцiя
Key words: human papрiloma virus, cervical cancer, steroid receptors, cervical epithelium, oral contraception
Резюме. В исследовании проведена оценка рецепторного аппарата эпителия шейки матки у женщин с высокоонкогенной ВПЧ-инфекцией, принимающих разные виды оральной контрацепции: минидозированные, микродозированные и трехфазные контрацептивы. Проведенное исследование позволило изучить особенности рецепторного аппарата цер-викального эпителия у данной категории женщин. Наименьшее негативное влияние на рецепторный аппарат происходит при использовании микродозированных КОК. Кроме того, гипоэстрогенный и гипогес-тагенный фон, который они формируют, способствует нормализации соотношения эстрогеновых и прогестероновых рецепторов в эпителии шейки матки.
Summary. In the research an estimation of receptor apparatus of the cervical epithelium in women with highly oncogenic HPV, using different kinds of oral contraception such as minidosed microdosed, and triphasic contraceptives was conducted. The research conducted allowed to find out features of receptor
