CC BY
26
Орипнальш досл1дження Original Researches ■ < ■ | ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
Патолопя верхшх в1ддшв травного каналу/ Pathology of Upper Gastrointestinal Tract
УДК 616.329-008.843.3+612.375.75/616.366+615.08 DOI: 10.22141/2308-2097.3.61.2016.79152
ДЕМЕШК1НА Л.В., МОС1ЙЧУКЛ.М., ПЕТ1ШКО О.П., ЗИГАЛО Е.В., ЗАВЬЯЛОВА 1.Ю.
ДУ «1нститутгастроентерологп НАМН Украни», м. Дн1про, Украна
aocbia застосування психокорегуючот терапп в комплексному лкуваны хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу,
поеднану з дисфунщею жовчовив^нот системи
Резюме. У сучасну епоху внаслдок бурхливого зростання числа стресорних факторiв особливо велике значення мають психотерапя та психофармакотера^я в комплексному лiкуваннiхворих i3 захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Психогенн нашарування в^грають провдну роль у клiнiчнiй картин захворювання та визначають зниження працездат-ност па^ентгв. Мета. Оц1нити ефективнсть л^кування i3 застосуванням психокорегуючого засобу у хворих на гастроезо-фагеальну рефлюкснухворобу (ГЕРХ), поеднану з дисфунк^ею жовчовивДноi системи, при наявност у них депресивних i тривожних проявiв. Матерiали та методи. Ва хвор були розподлен на двi групи: I групу становили 27хворих, як отри-мували шьки комплексне базове л^кування, II групу — 25 па^ентгв, яким додатково до базисного л^кування призначався торидазин, що е пперидиновим похдним фенотзину та належить до групи нейролептиков. Обидв '1 групи були репрезентативна за вiком, тривалстю та перебгом захворювань. У всх па^ентгв за допомогою шкали HADS були виявленi тривож-но-депресивн прояви. Для анал'зу якост життя був використаний опитувальник SF-36. Ефективнсть терапп оцнювали через 14 дб. Результати. У результат л^кування в обох групах спостергали покращення загального самопочуття на фонi зменшення больового та диспептичного синдэом1в. При додаванн психокорегуючого засобу (лоридазину) до базисно! терапп вдзначалися бльш вираженi позитивнi змни за нтенсивнстю тривожно-депресивних проявiв. Розподл па^ентгв за рiвнем тривоги та депресн псля л^кування виявив, що вщсутнють цих показниюв частше вдзначалась хворими II групи (в 2,6 та 1,5раза вщповщно). Проте в 4,6 та 3,7раза бльше встановлено випадюв клiнiчно виражено! тривоги iдепресн в груп пац1енгпв, як1 не отримували торидазин. Piзниця у балах мiж рiвнем тривоги i депресн до та п 'юля л^кування була в 4 рази бльшою у хворих, як1 додатково отримували психокорек^ю. Такожу II груп спостергалося бльш значне покращення показника якост життя при пор1внянн1 бал'т до та пюля л^кування. Висновок. Включення до основно! терапп торидазину за наявност депресивних i тривожних порушень у хворих на ГЕРХ, поеднану з дисфунк^ею жовчовивщно! системи, пдви-щуе кл^чну ефективнють фармакотераппдано!' коморбщно'! патологи.
Ключовi слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, дисфунк^я жовчовивщно'!' системи, депреся, тривога, л^кування.
Адреса для листування з авторами: Демешюна Л.В.
ДУ «1нститут гастроентерологЦ НАМН Украши», пр. Газети «Правда», 96, м. Дншро, Украша E-mail: gastrodnepr@i.ua
© Демешюна Л.В., Мосшчук Л.М., Петшко О.П.,
Зигало Е.В., Зав'ялова 1.Ю., 2016 © «Гастроентерологш», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Сучасною проблемою гастроентеролопчно! практики е поеднана патологiя. Це пов'язано з трудно-щами у виборi прюритетного дiагнозу, подовженням та обтяженням переб^у кожно! з хвороб та збшь-шенням фiнансових витрат на лшування. Прогресу-вання дискшезп будь-якого вщдшу травно! системи неминуче призводить до змш секрецп, травлення, всмоктування, активносп iмунно! системи тощо. Поеднання уражень верхшх вiддiлiв травного каналу та хвороб бшарного тракту зумовлене псними морфофункцiональними зв'язками та загальною нейрогуморальною регуляцiею цих вiддiлiв травно! системи. Як патолопя жовчовивщних шляхiв, так i гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) впливають не тiльки на фiзичний стан пацiента та яысть життя, але й на психологш його поведш-ки, емоцiйнi реакцп, змiнюють мiсце в соцiальному житп [1].
У сучасну епоху внаслщок бурхливого зростання числа стресорних факторiв все бiльшого значення у виникненш та розвитку хвороб набувае емоцшна сфера та особливостi особистостi людини [2]. Усi захворювання е результатом складно! взаемодл бю-логiчних, психологiчних i соцiальних змiн. Кожен iз указаних класiв змiн може вщгравати бiльшу чи меншу виражену роль, !х необхiдно дослiджувати ш-дивщуально у кожного хворого [3].
Не викликае сумнiвiв актуальнiсть дослiдження конкретних механiзмiв вiдношень мiж соматичною та вищою нервовою дiяльнiстю органiзму як у фiзiо-логiчних умовах, так i при рiзних патологiчних про-цесах.
Вивчення шляхiв трансформаций негативних емо-цiй в оборотнi змiни, що е фiзiологiчними i знахо-дяться на межi норми, або вже в патолопчш розлади, встановлення ютино! питомо! ваги психiчного та со-матичного у станi хворого е надзвичайно важливим для вирiшення проблеми психiчноl адаптаци соматичних пацiентiв, бтьш швидкого та повного вiдновлення !х працездатностi [4, 5]. Число психосоматичних хворих досить велике, а симптоматика психосоматичних роз-ладiв вищою мiрою рiзноманiтна [6].
Особливо велике значення мае психотерашя та психофармакотерапiя у комплексному лшуван-нi хворих iз захворюваннями шлунково-кишкового тракту [7]. Не менше 50 % усiх захворювань травного тракту припадае на функцюнальш шлунково-киш-ковi розлади, що мають особи з суто невротичним походженням функцюнальних розладiв, а також пащенти з дуже незначними органiчними змшами, при яких саме психогеннi нашарування вiдiграють провiдну роль у кшшчнш картинi захворювання i визначають зниження !х працездатностi [8]. Разом iз тим при цiлеспрямованому вивченнi стану психши та особливостей особистостi у хворих iз захворюваннями оргашв травлення виявлено досить високий вщсоток нервово-психiчних розладiв. Як правило, таы пацiенти з безлiччю рiзних дiагнозiв i вердиктiв, яким стандартнi схеми лкування не допомагають,
кочують вщ лiкаря одного соматичного фаху до ль каря iншого. Мiж тим застосування психотропних 3a^6iB i рацюнально! психотераш! дозволяють по-вернути бшьшосп подiбних пацieнтiв працездатнiсть та радють життя, позбавити !х болiсних вщчугпв pi3-ного характеру.
Мета дослщження: оцiнити ефективнiсть лшу-вання i3 застосуванням психокорегуючого засобу у хворих на ГЕРХ, поеднану з дисфункщею жовчо-вивiдно! системи при наявносп у них депресивних i тривожних проявiв.
Матерiали та методи
Шд спостереженням у вiддiленнi захворювань шлунка та дванадцятипало! кишки, дieтологi! i лшу-вального харчування ДУ «1нститут гастроентерологп НАМН Укра!ни» перебували 52 хворi на ГЕРХ, поеднану з дисфункщею сфшктера Одад та жовчного мiхура, у яких за допомогою шкали HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale) були виявлеш тривож-но-депресивнi прояви. Даний опитувальник добре зарекомендував себе у загальнш медичнiй практи-цi в усьому свт, визнаний зручним у використанш як для лiкаря, так i для пацieнта. Його результати оцшюються так: якщо пацieнт за даними анкетуван-ня набирав 0—7 балiв за шкалами депресГ! або три-воги, це трактуеться як норма; 8—10 балiв — як суб-клiнiчно виражена депресiя або тривога залежно вiд того, по якш шкалi було бiльше нiж 7 балiв; 11 балiв i вище — клiнiчно виражена депресiя або тривога [9]. Серед обстежених було 22 (42,3 %) чоловки та 30 (57,7 %) жшок, середнш вш — (44,7 ± 14,1) року.
Уа хворi були розподшеш на двi групи: I групу становили 27 хворих, яы отримували тiльки комп-лексне базове лшування без будь-яко! психокорекцГ!; II групу — 25 пащенпв, яким додатково до базового лкування призначався психокорегуючий засiб. Роз-подiл пацieнтiв за групами здшснювався на пiдставi методу просто! рандомiзацi! з використанням запе-чатаних конвертiв. Розподiл пацieнтiв на групи лшу-вання проводився на пiдставi таблицi, сформовано! iз випадкових чисел, отриманих за допомогою про-грами генерацп випадкових чисел, вбудовано! в пакет аналiзу MS Excel. Шсля включення пацieнта у випро-бування дослiдник розкривав конверт, що вщповщае номеру включеного пацieнта, записував у журнал рандомiзацi! iнформацiю, що щентифкуе випробува-ного, i призначав пащенту лiкування, вказане в кон-верп. Обвд^ групи були репрезентативш за вiком, тривалiстю i переб^ом захворювань.
Як психокорегуючий засiб застосовували тiори-дазин, що е шперидиновим похiдним фенотiазину, належить до групи нейролептиыв i мае антипсихо-тичш, помiрнi седативнi властивостi (без вираже-но! загальмованостi). При вживаннi в малих дозах знижуе вщчуття напруженосп й тривоги, мае по-мiрну антидепресивну активнiсть та анксiолiтичну дш. Препарат призначали в дозi 0,5 таблетки (тобто з 12,5 мг) 2 рази на добу термшом 14 дшв.
Для аналiзу якост життя був використаний базо-вий загальний опитувальник SF-36, що вiдображаe такi концепцИ (шкали) здоров'я: фiзичне функцю-нування (PF), роль фiзичних проблем в обмеженш життeдiяльностi (RP), фiзичний бiль (BP), сощаль-не функцiонування (SF), ментальне здоров'я (МН), роль емоцiйних проблем в обмеженш життeдiяль-ностi (RE), життездатшсть (VT) i загальну оцшку здоров'я (GH) [10]. Як контрольну групу використо-вували данi якост життя у здорових осiб, отримаш А.В. Чегановим [11].
Деонтологiчнi та правовi аспекти дослiдження вирiшено у межах юнуючих мiжнародних конвенцiй та законодавства Укра!ни, принципiв бiоетики в ме-дичних дослiдженнях. Статистичну обробку резуль-татiв дослiджень здiйснювали методами варiацiйно! статистики, реалiзованими стандартним пакетом прикладних програм SPSS 13.0.
Результати
Пiд час дослiдження встановлено, що поеднання тривоги i депресП спостерПали у 38 (73,1 %) хворих (табл. 1). При цьому в 1,4 раза рщше мала мюце частота виявлення бшьших за штенсившстю поеднаних тривожно-депресивних розладiв — 26,9 % випадыв.
Тривогу, що проявлялася у дослщжених пацieнтiв внутршшм напруженням, порушенням сну, приско-реним диханням, шдвищеною пiтливiстю та сечови-дiленням, частим ковтальним рухом, вщзначали всi включенi до дослiдження пащенти. Середнiй рiвень тривоги становив (14,9 ± 1,2) бала. При цьому в бшь-шостi з них дiагностували клiнiчно виражену тривогу (понад 11 балiв).
Депресивнi особливостi спостерПали в 37 (71,2 %) випадках. Кшшчно це проявлялося зниженим настроем, який превалюе бiльшу частину дня i про-довжуеться не менше 2 тижнiв незалежно вщ ситуа-
Таблиця 1 — Р'тень тривоги та депресП' в обстежених хворих
Показник Усього, n = 52
n %
Депреся
вщсутня (до 7 балiв) 15 28,8
субктычно виражена (8-10 балiв) 20 38,5
кпУчно виражена (11 балiв та бiпьше) 17 32,7
Тривога
cy6KniHi4HO виражена (8-10 балiв) 23 44,2
KniHi4HO виражена (11 батв та бiпьше) 29 55,8
Поеднання тривоги та депресП'
субктычно виражено! тривоги та депреси 22 42,3
кпiнiчно виражено! тривоги та депреси 16 30,8
f— л\
RP
ч— J
f— RE
Ч- J
r = -0,45 p = 0,033
r = -0,44 p = 0,042
ДЕПРЕС1Я
r = -0,43 p = 0,037
t— Л
PF
V-
r = -0,57
p = 0,003 1
(r SF —^
l— J
r = -0,53 p = 0,008
f— Л
MH
4- J
Рисунок 1 — Кореляцйний зв'язок м'ж р'внем депресП' та якстю життя хворих
цП, почуттям безнадшносп, вираженим зниженням штерешв або задоволення вщ дiяльностi, зазвичай пов'язано! з позитивними емощями, шдвищеною стомлювашстю, появою думок про безперспектив-шсть подальшого лiкування, песимiстичною оцш-кою особистих можливостей. Субклiнiчно та кшшч-но виражена депресП встановленi майже з однаковою частотою у пашенпв iз психосоматичними проява-ми. Середнш рiвень депресП дорiвнював (7,5 ± 1,1) бала.
Проведений кореляцiйний аналiз дозволив вста-новити вiрогiдний негативний кореляцшний зв'язок мiж депресiею та бтьшютю показникiв якостi життя у пашенпв, якi дослiджувалися за допомогою опиту-вальника SF-36 (рис. 1), тобто при шдвищенш рiвня депресП значно зменшувався рiвень якостi життя.
Встановлеш позитивнi кореляцiйнi зв'язки мiж депресiею та вираженiстю i тривалютю печИ (г = 0,69; р = 0,070 i г = 0,53; р = 0,003) в обстежених хворих опосередковано шдтверджують той факт, що наявшсть депресивних i тривожних проявiв у пацi-енпв iз коморбiдною патологiею негативно впливае на досягнення стшко! ремiсi! i потребуе вiдповiдно! корекцИ.
Ефективнiсть терапИ оцiнювали через 14 дiб, ке-руючись такими критерiями: клiнiчна динамша (пи-тома вага хворих без симптомiв хвороби); динамiка показникiв якосп життя за допомогою опитуваль-ника SF-36 (питома вага хворих зi змiною показника в бiк групи практично здорових людей); позитивна динамша показнишв депресП та тривоги за даними тесту HADS.
У результат лiкування в обох групах спостерПали покращення загального самопочуття на фош змен-шення больового та диспептичного синдромiв, що, безумовно, наклало вщбиток на емоцiйний стан хворих i пiдвищило ступiнь комплайентностi до регулярного прийому призначених препарапв (табл. 2).
Поряд iз цим у груш з використанням психо-корегуючого засобу рiвень тривоги зменшувався в 1,8 раза — з (12,1 ± 1,5) бала до (6,7 ± 1,0) бала, в той час як у I груш лише в 1,5 раза — з (8,9 ± 0,9)
бала до (5,9 ± 0,7) бала. Досягнута рiзниця мiж се-редшми значеннями тривоги до та шсля лiкування була також кращою у II груш: (5,8 ± 1,4) бала проти (1,5 ± 0,7) бала. Аналопчш данi отриманi при аналiзi депресивних змiн у хворих у динамщ лiкування. Рiз-ниця (у балах) мiж рiвнем депресп до та пiсля лшу-вання була в 4 рази бтьшою у хворих, яы додатково отримували психокорекцiю: (2,8 ± 0,7) бала проти (0,7 ± 0,7) бала (рис. 2).
Розподiл пацieнтiв за рiвнем тривоги пiсля ль кування довiв, що вiдсутнiсть цього показника вщ-значали в 2,6 раза частше хворi II групи. Проте в 4,6 раза бшьше встановлено випадшв клiнiчно вираже-но! тривоги в груш пащенпв, якi не отримували пси-хокорегуючого засобу (рис. 3).
Що стосуеться депресивних проявiв у динамщ лiкування, також вщзначалися бiльш вираженi пози-тивнi змши в групi пацieнтiв, якi додатково отримували психокорегуючий засiб (рис. 4). Так, порiвняно з I групою в 1,5 раза частше у хворих II групи визна-чали вiдсутнiсть депресп i в 3,7 раза рщше спостерь гали найбiльш виражену за iнтенсивнiстю депресш.
Пiд час аналiзу динамiки якост життя у пацieнтiв обох груп встановлено покращення всiх И показни-кiв. Однак звертае на себе увагу, що при додаванш психокорегуючого засобу до базисно! терапи вщ-мiчалося бiльш значне покращення якост життя при порiвняннi балiв до та шсля лшування (табл. 3, рис. 5).
Порiвняльний аналiз темпу зростання показниыв якостi життя в динамiцi лшування показав, що бшь-ше шж утричi був прирiст показникiв PF та RP; в 1,8 раза — SF; в 1,6 раза — GH у хворих II групи при по-рiвняннi з пашентами, якi отримували лише базисну терашю.
Оцiнюючи в кожного пашента загальну ефектив-нiсть комплексного лшування iз застосуванням пси-хокорекцп, автори встановили високу (в 11 (44,0 %) ошб) та добру (у 14 (56,0 %) оаб) його ефектившсть. Хворих iз низькою ефектившстю не було визначено.
15 12 9 6 3 0
Тривога
12,1
Депрес1я
Г6^ 5,9 55
ш
8, 3
I група II група I група II група
Щ До лкування ■ П1сля лкування
Рисунок 2 — Динамка тривожно-депресивних розладв в обстежених пац1ент1в
О КлЫчно виражена тривога | Субклш1чно виражена тривога | Тривога вщсутня
%
100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
I група
група
—
—
■ ■
До Пюля лкування лкування
До П1сля лкування л1кування
Рисунок 3 — Розподл хворих за нтенсивнстю тривоги в динам'1Ц1 л1кування
Таблиця 2 — Наявнсть iхарактеристика скарг в обстежених па^ен^в удинамц л1кування
Скарга 1 група (n = 27) II група (n = 25)
до л'1кування тсля л/кування до лкування тсля лкування
n % n % n % n %
Бть в етгастрп 23 85,2 6 22,2* 21 84,0 4 16,0*
Тяжюсть в етгастри 8 29,6 2 7,4 6 24,0 1 4,0
Бть у правому пщребер'!' 18 66,7 5 18,5* 18 72,0 3 12,0*
Печiя 25 92,6 5 18,5* 23 92,0 4 16,0*
Вщрижка пов^рям 24 88,9 5 18,5* 22 88,0 2 8,0*
Нудота 11 40,7 4 14,8* 11 44,0 1 4,0*
Сухють у рот 7 25,9 4 14,8 6 24,0 2 8,0
Гiркота у ротi 13 48,1 3 11,1* 11 44,0 3 12,0*
Здуття живота 9 33,3 2 7,4 8 32,0 2 8,0
Примтка. * — Р < 0,05 — вiрогiдна рiзниця показниюв до та псля лкування.
| Депреая вщсутня | Субклш1чно виражена депреая О Клш1чновираженадепреая
я ГНсля лкування
а
До лкування
гс ГНсля лкування
cl
— До лкування
% 0
20
40
60
80 100
Рисунок 4 — Розподл хворих за нтенсивнстю депресп у динам1ц1 л1кування
Рисунок 5 — Збльшення показниюв якост життя у в'щсотках в динамц л1кування залежно в'щ проведеноiтерапи
Висновок
Таким чином, включення до основно! терапл психокорегуючого засобу за наявност депресивних i тривожних порушень у хворих на ГЕРХ, поеднану з дисфункщею жовчного мiхура та сфшктера Одщ, шдвищуе клшчну ефективнiсть фармакотераш! да-них захворювань, сприяе психолопчнш рiвновазi та опосередковано додатковому покращенню якостi життя згiдно з даними опитувальника SF-36 за всiма шкалами.
Список л^ератури
1. Nojkov B. The influence of co-morbid IBS and psychological distress on outcomes and quality of life following PPI therapy in patients with gastro-oesophageal reflux disease /
B. Nojkov//Aliment. Pharmacol. Ther. — 2008. — Vol. 27. — P. 473-482.
2. Одинцова В.В. Особенности эмоциональной сферы пациентов гастроэнтерологического профиля / В.В. Одинцова // Вестник СПбГУ. — 2012. — Сер. 12, вып. 2. —
C. 36-39.
3. Mizyed I. Review article: gastro-oesophageal reflux disease and psychological comorbidity / I. Mizyed, S.S. Fass, R. Fass // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2009. — Vol. 29. — P. 351-358.
4. Сидоров П.И. Психосоматические заболевания: концепции, распространенность, качество жизни, медико-социальная помощь больным [Электронныйресурс]/П.И. Сидоров, И.А. Новикова // Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. — 2010. — N1. URL: http://medpsy.ru (дата обращения: 30.08.2016).
5. Психосоматические аспекты гастроэнтерологии / Е.Ю. Плотникова, А.М. Селедцов, М.А. Шамрай [и др.]// Лечащий врач. — 2012. — № 10. — С. 44-49.
6. Циммерман Я.С. Гастроэнтерология. Депрессивный синдром в гастроэнтерологии / Я. С. Циммерман. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. — 799 с.
7. Косинская С.В. Объективизация тревожно-депрессивных расстройств и обоснование назначения их коррекции у больных гастроэнтерологического профиля / С.В. Косинская // Гастроентерологiя: збiрник науко-
Таблиця 3 — Результати якост життя за даними опитувальника SF-36 у динамц л'1кування обстежених хворих
Показник якост життя 1 група (n = 27) II група (n = 25) Практично здоров1 особи (n = 68)
до лiкування тсля ткування до л^вання тсля л'1кування
бали р'зниця (%) бали р'юниця (%)
PF 66,9 ± 6,0 71,5 ± 6,7 +6,9 63,2 ± 6,0 79,2 ± 3,9 +25,3 84,9 ± 1,4
RP 31,9 ± 10,2 49,5 ± 8,7 +55,2 25,1 ± 12,9 67,7 ± 11,8 + 169,7 68,2 ± 1,1
BP 41,9 ± 4,5 64,2 ± 4,0 +53,2 35,0 ± 5,6 58,5 ± 6,8 +67,1 76,5 ± 1,5
SF 52,7 ± 6,6 74,0 ± 4,9 +40,4 44,0 ± 7,3 75,4 ± 6,7 +71,4 48,3 ± 1,7
MH 48,5 ± 3,6 67,8 ± 3,8 +39,8 41,8 ± 6,9 68,1 ± 6,3 +62,9 65,8 ± 1,7
RE 36,5 ± 11,3 73,5 ± 8,2 + 101,4 32,3 ± 12,1 67,7 ± 11,1 + 109,6 55,2 ± 1,8
VT 34,5 ± 4,5 59,6 ± 4,7 +72,8 29,5 ± 5,8 57,6 ± 5,7 +95,3 63,6 ± 1,8
GH 41,7 ± 3,2 49,0 ± 4,8 + 17,5 38,0 ± 5,1 48,4 ± 5,0 +27,4 64,8 ± 1,5
вих статей. — Вип. 4(50). — Днiпропетровськ, 2013. — С. 13-17.
8. Абилов К.У. Клинические особенности психогенных расстройств у больных с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью / К.У. Абилов // Нейрохирургия и неврология Казахстана. — 2010. — № 2, 3 (15, 16). — С. 182-183.
9. Zigmond A. S. Шкала HADS / A. S. Zigmond, R.P. Snaith // Електронний ресурс: http://paracels55.ru/_ ld/0/2_HADS_SR_Scale.pdf (дата 05.09.2015).
10. Ware J.E. The SF-36Health Survey/ J.E. Ware//Електронний ресурс: http://www.rand.org/health/surveys_tools/ mos/36-item-short-form/survey-instrument.html (accessed 15.08.2015).
11. Чеганов А.В. Опыт применения препарата Полисорб МП у больных вирусным циррозом печени / А.В. Чеганов, В.В. Шевченко // Врач. — 2010. — № 2. — С. 54-56.
Отримано 22.06.16 ■
ДемешкинаЛ.В., МосийчукЛ.М., Петишко О.П., Зыгало Э.В., Завьялова И.Ю. ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ПСИХОКОРРИГИРУЮЩИХ СРЕДСТВ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНЬЮ, СОЧЕТАННОЙ С ДИСФУНКЦИЕЙ ЖЕЛЧЕВЫВОДЯЩЕЙ
СИСТЕМЫ
Резюме. В современную эпоху в связи с бурным ростом числа стрессорных факторов особенно важное значение имеет психотерапия и психофармакотерапия в комплексном лечении больных с заболеваниями желудочно-кишечного тракта. Психогенные наслоения играют ведущую роль в клинической картине заболевания и определяют снижение работоспособности пациентов. Цель. Оценить эффективность лечения с применением психокорриги-рующего средства у больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ), сочетанной с дисфункцией желчевыводящей системы, при наличии у них депрессивных и тревожных проявлений. Методы. Все больные были распределены на две группы: I групу составили 27 больных, получавших только комплексное базовое лечение, II группу — 25 пациентов, которым дополнительно к основному лечению назначался тиоридазин, являющийся пипе-ридиновым производным фенотиазина и относящийся к группе нейролептиков. Обе группы были репрезентативными по возрасту, длительности и течению заболеваний. У всех пациентов с помощью шкалы НЛ08 были обнаружены тревожно-депрессивные проявления. Для анализа качества жизни был использован опросник 8Р-36. Эффективность терапии оценивали через 14 дней. Результаты. В результате лечения в обеих группах наблюдали
улучшение общего самочувствия на фоне уменьшения болевого и диспептического синдромов. При добавлении психокорриги-рующего средства (тиоридазина) к базисной терапии отмечались более выраженные положительные изменения по интенсивности тревожно-депрессивных проявлений. Распределение пациентов по уровню тревоги и депрессии после лечения выявило, что отсутствие этих показателей чаще отмечалось больными II группы (в 2,6 и 1,5 раза соответственно). Однако в 4,6 и 3,7 раза больше установлено случаев клинически выраженной тревоги и депрессии в группе пациентов, не получавших тиоридазин. Разница в баллах между уровнем до и после лечения была в 4 раза больше у больных, которым назначали психокоррекцию. Также во II группе наблюдалось более значительное улучшение показателя качества жизни при сравнении баллов до и после лечения. Вывод. Включение в основную терапию тиоридазина при наличии депрессивных и тревожных нарушений у больных ГЭРБ, сочетанной с дисфункцией жел-чевыводящей системы, повышает клиническую эффективность фармакотерапии данной коморбидной патологии.
Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, дисфункция желчевыводящей системы, депрессия, тревога, лечение.
Demeshkina L.V., MosiychukL.M., Petishko O.P., Zygalo E.V., ZavyalovaI.Yu.
State Institution «Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Dnipro, Ukraine
EXPERIENCE IN THE USE OF PSYCHOCORRECTION THERAPY IN THE COMPREHENSIVE TREATMENT OF PATIENTS WITH GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE COMBINED WITH DYSFUNCTION OF THE BILIARY SYSTEM
Summary. Nowadays, due to the rapid increase in the number of stress factors, it is especially important to use psychotherapy and psy-chopharmacotherapy in the combination treatment of patients with diseases of the gastrointestinal tract. Psychogenic overlaying plays a leading role in the clinical picture of the disease and determines the decreased performance in patients. Objective. To evaluate the effectiveness of therapy with psychocorrective agents in patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) associated with dysfunction of the biliary system, if they have depressive and anxiety symptoms. Materials and methods. All patients were divided into 2 groups: group I consisted of 27 patients, who received only basic combination treatment, group II — of 25 patients, who in addition to the basic treatment received thioridazine, which is a piperidine derivative ofphenothiazine and belongs to the group of neuroleptics. Both groups were representative by the age, duration and course of the disease. All patients demonstrate anxiety and depressive symptoms on the HADS scale. Questionnaire SF-36 was used to analyze the quality of life. Treatment efficacy was assessed 14 days after. Results. As a result of the treatment, an improvement in overall well-being was observed in both groups against
the background of reduction in the pain and dyspeptic syndromes. Additional prescription of psychocorrectives (thioridazine) to the basic therapy results in greater positive changes in the intensity of anxiety and depressive symptoms. The distribution of patients by the level of anxiety and depression after treatment showed that these indicators were absent more often in group II (by 2.6 and 1.5 times, respectively). However, cases of clinically significant anxiety and depression were 4.6 and 3.7 times more often in patients, who did not receive thioridazine. The difference in points between the level of anxiety and depression before and after the treatment was 4 times higher in patients, who additionally received psychocorrection. Also, comparing scores before and after the treatment, we have found significant improvement in the quality of life in group II. Conclusion. The inclusion of thioridazine into the basic therapy in the presence of depressive and anxiety disorders in patients with GERD associated with dysfunction of the biliary system improves the clinical effectiveness of pharmacotherapy of this comorbid pathology.
Key words: gastroesophageal reflux disease, dysfunction of the biliary system, depression, anxiety, treatment.
