CC BY
44
УДК: 616.89-008: 616.24-002.5-08 М.Г. Бобро
КОРЕКЦ1Я ПСИХ1ЧНИХ РОЗЛАД1В У ХВОРИХ 13 ВПЕРШЕ ВИЯВЛЕНИМ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ ЛЕГЕН1В
Дтпропетровська державна медична академiя
кафедра ncuxiampii ФПО
(зав. - д.мед.н., проф. Л.М. Юр'ева)
Ключовi слова: ncuxi4Hi розлади, туберкульоз легетв, корек^я Key worlds: psychic disorders, pulmonary tuberculosis, correction
Резюме. Автором было изучено психопатологическое состояние 142 впервые выявленных больных туберкулёзом лёгких. У 102 больных были зафиксированы психопатологические нарушения в виде депрессивного, гипоманиакального, астенического, тревожного и психопатоподобного синдромов, а также снижение некоторых показателей качества жизни. На ранних этапах лечения больным проводилась коррекция психопатологического состояния и качества жизни путём проведения индивидуальной и групповой психотерапии, по окончании проводился аутотренинг. Это привело к улучшению психического состояния больного: исчезли депрессия и тревога, повысилась уверенность в себе и лечении, изменилось отношение к болезни, нормализовались межличностные отношения. Появилась также положительная динамика туберкулёза, что, в свою очередь, привело к сокращению срока лечения на 3 недели и повышению качества жизни больных.
Summary. The author studied psychopathologic state of 142 the first revealed patients with pulmonary tuberculosis. 102 patients had fixed abnormal psychopathologic violations as depressed, hypomaniac, asthenic, anxious and similar to psychopathologic syndromes, and also the decline of some indices of life quality. At early stages of medical treatment the correction of the abnormal psychologic state and life quality was conducted by means of individual and group psychotherapy and autotraining at the end. It resulted in the improvement of mental condition of the patients: depression and alarm disappeared, self-confidence and confidence in medical treatment rose, attitude toward illness changed, interpersonal relations normalized. A positive dynamics of tuberculosis appeared and, in turn, this resulted in shortening of medical treatment term by 3 weeks, life quality ofpatients rose.
Одна з провщних тенденцш у розвитку су-часно! охорони здоров'я полягае в посиленш i розширенш психопрофшактичних i реабшта-цшних заходiв. Особливо! актуальносп щ напря-ми набувають у галузi хрошчних соматичних та шфекцшних захворювань, що вимагають три-валого лшування [7].
Необхщшсть застосування психотерапевтич-них i психокорекцшних заходiв при соматичних хворобах стае все бшьш очевидною. Наголошу-валося, що соматична медицина досягла пе! ме-ж^ коли !! подальший розвиток неможливий без широкого упровадження психопрофшактичних, психотерапевтичних методiв у соматичну ктшку [2]. При цьому виявляеться, що в ктшщ кожного соматичного захворювання особливостi як сома-топсиичних, так i суто психогенних i сощоген-них складових патогенезу поведiнкових пору-шень будуть зумовлювати унiкальну психотера-певтичну «рецептуру» i розстановку прюрите^в у виборi психотерапевтичних заходiв. При визна-ченнi таких заходiв треба мати ч^ке уявлення
про особливост психопатолопчно! симптоматики i характер психологiчних реакцiй на хворобу.
У лiтературi вiдзначено, що в клшщ тубер-кульозу легешв можуть мати мiсце психологiчнi реакци i окремi психопатологiчнi прояви (реакцп вiдчуження вiд оточуючих, навiть вщ найближ-чих родичiв, виражений негативiзм до лiкування i медичного персоналу, заперечення наявносп захворювання, вiдмова вщ тривалого лiкування, нерегулярний прийом лшарських препаратiв). Усi цi особливостi вимагають психотерапев-тично! корекци [6]. Проте в невеликш кiлькостi дослiджень, присвячених цьому питанню, ще не розкрит всi аспекти проблеми. Психологiчнi аспекти реабштацп хворих на туберкульоз не вщображеш в методичних рекомендацiях з л> кування хворих на туберкульоз. У той же час до-слiдження останнiх рокiв показали, що лише антибактерiальне лiкування не запобиае i не усувае порушення психiчно! сфери хворих на туберкульоз [3,4]. Для лшування туберкульозу
потрiбна багатомюячна хiмiотерапiя, яка можли-ва тшьки при адекватному ставленнi хворого до свое! хвороби i активнш участi в лiкуваннi.
Метою дослщження е розробка корекцiйного засобу для усунення виявлених психопатоло-гiчних порушень, пiдвищення комплаентностi та покращення якост життя хворих.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕНЬ
За допомогою клiнiко-психопатологiчного та експериментально-психолопчного методiв досл> дження на раншх етапах лiкування нами було вивчено психiчний стан 142 вперше виявлених хворих на туберкульоз легешв у вiцi вiд 18 до 55 роюв, середнiй вiк становив (М±о) 34,11 ± 10,7. З них чоловшв було 78, жшок - 64. Серед об-стежених пащенпв вогнищевий туберкульоз був у 60 (42,2%), шфшьтративний - у 53 (37,3%), дисимшований - у 29 (20,4%). 18 (12,6%) хворих мали бактерювидшення (МБТ+). Вищу освiту мали 67 (47,1%) хворих, незакшчену вищу - 9 (6,3%), середню спещальну - 44 (31%), середню - 22 (15,6%). Ус хворi були працюючими, тiльки 4 жшки знаходилися в декретнш вiдпустцi з догляду за дитиною.
У 104 (73%) хворих туберкульоз легешв був виявлений при профшактичному огляд^ що саме по собi з'явилося для них великою несподiван-кою i спричинило порушення у психоемоцшнш сферi рiзного ступеня вираженостi.
Експериментально-психолопчне дослiдження проводилось за методикою особистого опитува-льника Бехтеревського iнституту (ООБ1), за до-помогою якого виявлено ставлення хворого до свого захворювання.
Також ми ощнювали якiсть життя (ЯЖ) цих хворих. ЯЖ ощнювалась за допомогою опи-тувальника ВООЗ ЯЖ-100 (WHOQOL-100). Цей загальний опитувальник мiстить 100 питань, з'ед-наних у 6 шкал, кожна з яких, у свою чергу, об'еднуе разом вiд 3 до 8 дшянок по 4 питання. Кожне питання використовуеться в обробщ балiв одша зi шкал: фiзичного, психологiчного функ-цiонування, рiвня незалежностi, соцiальних взае-мостосункiв, навколишнього середовища i ду-ховностi.
Для порiвняння хворi були подiленi на 2 гру-пи. Першу групу склали хворi, якi отримували тшьки стандартне протитуберкульозне лшуван-ня. Хворим друго! групи, крiм стандартного про-титуберкульозного лiкування, проводилася коре-кщя виявлених психiчних розладiв.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
За допомогою клшко-психопатолопчного метода дослiдження у 102 (71,8%) хворих були
виявлеш психопатолопчш порушення у виглядi: депресивного - 36 (25,3%), астешчного - 23 (16,2%), гшомашакального - 17 (11,9%), тривож-ного - 16 (11,3%) i психопатоподiбного - 10 (7%) синдромiв. Також у обстежених виявлена перевага патолопчних типiв ставлення до захворю-вання (дiагностуються у 92,2%), з них переважно тривожно-сенситивний (26,9%), тривожно-невра-стенiчний (18,3%), анозогнозичний (17,6%), па-рано!дний (16,7%) та обсесивно-фобiчний (12,7%). Значне зниження показниюв якостi життя характеризувалося стражданням фiзичноl сфе-ри 13,61±0,17 (норма 17,2±1,5), психолопчно1 сфери 12,41±0,18 (норма 16,6 ±1,4) i сощальних взаемостосункiв 12,44±0,22 (норма 18,2 ±1,2). Виявлеш розлади безпосередньо впливали на внутршню картину хвороби i поведшку пацiента пiд час перебування у стацiонарi i тим самим створювали проблеми при проведеннi лшу-вального процесу.
Виявленi розлади лягли в основу розробки по-етапно! корекцшно! програми з диференцшо-ваним облшом виявлених порушень.
Перший етап корекцшного засобу починався з шдивщуально1 ращонально! психотерапп. Голов-на мета цього етапу полягала в усуненш у хворого помилково1 думки про свою хворобу як про невитковне захворювання, формування установки на оборотшсть туберкульозного процесу, тривале лшування. У разi недооцiнки тяжкостi хвороби - на усвщомлення небезпечностi захворювання для самого пащента i для оточуючих його людей.
На другому етат починався курс групово1 психотерапп, який був розрахований на 1 мюяць. У 1-й тиждень заняття проводилися 3 рази на тиждень; в 2-й i 3-й - 2 рази; в 4-й - 1 раз на тиждень. Тривалють заняття - в середньому вщ 45 хвилин до 1 години. Група включала 12 чоловш. Головна мета цього етапу полягала у створенш у хворого життево1 мети, стимуляци «волi до здо-ров'я», подоланнi iпохондричних нашарувань («вiдходу в хворобу»), включення виконання лшувально-активуючого режиму, перебудови ставлення до свого захворювання, корекци нев-ротичних проявiв, вщвернення вiд хворобливих переживань, сощально1 активаци.
Для адекватно1 оцiнки свого стану, формування тактики поведшки i лiкування хворий одер-жував у доступнш формi iнформацiю про туберкульоз. Результат досягався шляхом побудови ращонально1 психотерапп, що проводилась iз використанням освггньо1 програми i включала: роз'яснювальну роботу шляхом проведення занять iз певно1 тематики, освоення навичок ве-
05/ Том X / 3
63
дення щоденника самоконтролю з подальшим обговоренням iз лшарем i мiж учасниками групи, а також самостшну роботу з освiтнiми модулями (яю роздавалися хворим), якi включали основну необхщну iнформацiю про туберкульоз, особли-востi лiкування та його профшактику.
Пiд час проведення занять хворi одержували наступну iнформацiю:
1) загальш вiдомостi про туберкульоз;
2) ставлення хворих до свого захворювання;
3) змша сощально1 ролi в рiзних сферах жит-тедiяльностi;
4) загроза ущемлення професiйних iнтересiв;
5) змша свого мюця у им'1;
6) забезпечення емоцшно1 пiдтримки;
7) особливосп збудника туберкульозу i шляхи зараження;
8) саштарна профiлактика i правила особисто1 гiгiени;
9) запобiгання захворюванню у члешв им'1;
10) режим i особливостi харчування хворого на туберкульоз;
11) принципи сучасного лiкування тубер-кульозу;
12) здоровий спошб життя, небезпечнiсть шкiдливих звичок i !х вплив на здоров'я i перебiг туберкульозу.
Роз'яснення супроводжувалися вiзуальною iнформацiею (малюнки на паперi, комп'ютерне зображення) сприятливого i несприятливого (у випадку недотримання правил лiкування) пере-бiгу захворювання. Залежно вiд ступеня усвщо-млення пацiентом небезпечностi туберкульозу, його ставлення до захворювання i лiкування приводилися (з використанням демонстрацш) рiзнi варiанти результату туберкульозу. При опи-саннi негативно1 моделi поведшки хворого -демонструвалися малюнки з несприятливим пе-ребiгом i результатом туберкульозу, як комен-тувалися з емоцшно неприемними (насторожу-ючими) штонащями, з елементами гротеску зма-льовувались симптоми прогресування захворю-вання: «розпад» легенiв з утворенням порожнин, кровохаркання i кровотеча з легень, видшення «туберкульозно1 палички».
Опис позитивное' моделi, як основоположно1 для хворого на туберкульоз, здшснювався з при-емними, обнадiйливими iнтонацiями, демонстру-вались малюнки або простi рентгенiвськi зшмки, на яких виразно було видно повне розсмок-тування патологiчних змiн у легенях, закриття порожнин розпаду. Наводилися приклади хво-рих, якi в результат правильно1 поведiнки i до-тримання всiх рекомендацiй лiкаря повнiстю ви-лiкувалися вiд туберкульозу. Ефективнiсть ко-
рекци пiдвищувалась роз'ясненням помилок у мiркуваннi пацiентiв i аргументованим спросту-ванням помилкових висновкiв.
На третьому еташ проводилось знайомство хворих iз щоденником самоконтролю; роз'яснення мети i освоення навичок ведення що-денника. Одержавши необхiднi знання на еташ роз'яснення осв^шх тем, пащент отримував мо-жливiсть свщомо активного ставлення до лжу-вання, змiнювалось ставлення до хвороби i контролю за сво1м станом у цшому.
Щоденник самоконтролю включае наступи роздiли:
■ режим (iз зазначенням часу сну i пильну-вання, необхiдного денного сну i перебування в лiжку);
■ лiкарськi процедури (назва i час прийому лшарських препаратiв);
■ скарги, змiни самопочуття.
Щоденник заповнювався щодня з подальшим обговоренням у групi пацiентами мiж собою i лiкарем. Ведення щоденника самоконтролю дисциплiнувало хворого, приносило задоволення вiд лiкування, що правильно проводиться. Вш починав розумiти, що результат захворювання знаходиться в його руках i залежить вщ зав-зятосп, цiлеспрямованостi i точностi виконання призначень. Ведення щоденника також шдви-щувало впевненiсть у лiкуваннi, надавало пози-тивну оцiнку майбутнього i, тим самим, шдви-щувало якiсть життя хворого.
Четвертим, завершальним етапом корекцш-ного засобу був медитативний аутотреншг з елементами використання моделей психосинтезу та нейролшгвютичного програмування (НЛП) у наступнш послiдовностi - пащенти займали гори-зонтальне положення, увага була зосереджена на появi вiдчуттiв релаксаци в поеднаннi з вiд-чуттям тяжкостi i тепла в руках (особливо в до-лонях рук). Особливе значення придшялося появi тепла в дшянщ сонячного сплетення. Для поси-лення ефекту пацiенти повинш були вiзуалiзу-вати рiзнi уявлення, що допомагали досягти вказаних вщчутпв (наприклад: уявити потiк енерг^ золотистого кольору та шше), або вiзу-алiзувати модель - тренiнг психосинтезу.
При цьому, як правило, використовували мо-дифiкацil класичного методу I. Шульца, де по-слiдовнiсть формування комфортного психiчного стану включае 6 еташв:
1. Тяжкiсть у руках i ногах.
2. Тепло в руках i ногах.
3. Тепло, тяжюсть, розслаблення у всьому тш.
4. Тепло в дiлянцi сонячного сплетення.
5. PÍBHOMÍpHe поеднання розслаблення i че-ревного типу дихання.
6. Тепло, релаксащя у всьому тiлi i прохолода в дшянщ лоба.
Аутотреншг тривав протягом 15-20 хвилин.
По заюнченню аутотренiнгу кожний пацiент промовляв: «я спокшний, я упевнений в усшху лiкування, лiкування дозволить меш повнiстю видужати, вiдновити працездатнiсть, мiжосо-бистiснi вiдносини, переглянути ставлення до життя i сво!х можливостей в цшому, досягти поставлених цшей».
За результатами проведеного дослщження, у хворих друго! групи, яким проводилася корекщя псих1чних розладiв i ЯЖ, у порiвняннi з першою групою було досягнуто виражене полiпшення психiчного стану: зменшення, а в деяких випад-ках i повне зникнення депреси, тривожностi,
пiдвищення упевненостi в собi, гармонiйне ставлення до хвороби, нормалiзацiя мiжособистiсних вiдносин, позитивна клшко-рентгенолопчна ди-намiка. Все це у свою чергу призвело до скоро-чення термiну лiкування на 3 тижш i пiдвищення ЯЖ.
ЩДСУМОК
Таким чином, необхiднiсть проведення психо-терапевтичних i психоосвiтнiх заходiв професш-ного рiвня у протитуберкульозних диспансерах е очевидною, перш за все, як чинник забезпечення повноти i адекватностi лшування. I це не тiльки повинно виршити широкий ряд практичних повсякденних питань, але i сприятиме розвитку штеграцшного, системного пiдходу, що стае все бшьш необхiдним у широкш мереж загальносоматичних лiкувальних установ.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства: (Руководство для врачей).- Рос-тов-на Дону: Феникс, 1997.- 576с.
2. Бойко Ю.П. Профилактика психосоматических расстройств и ятрогений // Мед. сестра. - 2001. -№ 2. - С. 19-20.
3. Вгтенко 1.С., Чабан O.G., Бусло О.О. Омейна медицина: психолопчш аспекти дiагностики, профь лактики i лiкування хворих: Навч. поабник. - Терно-пiль: Укрмедкнига, 2002. - 186с.
4. Кулыгина М.А. Опыт групповой психокоррекции при соматических заболеваниях // Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Косакова. - 1997. -Т.98, № 11. - С.39-42.
5. Напреенко О.К. Соматопсихiчнi розлади // Укр. вюн. психоневрологи. - 1996. - Т.4, вип. 5. -С.292-294.
6. Перельман М. И. Психическая оценка боль-
ных с впервые выявленным туберкулезом легких при различных организационных формах лечебного процесса // Пробл. туберкулеза. - 1999. - № 4. - С.7-10.
7. Раас Б.К.М. Консультативная психиатрия: вклад психиатрии в диагностику и лечение пациентов больницы общего профиля // Соц. и клинич. психиатрия. - 1997. - Т.7, №2. - С.42-46.
8. Рудестам К. Групповая психотерапия. - СПб.: Питер, 2000. - 384 с.
9. Barron H. Lemer Can stress cause disease? Revisiting the tuberculosis research of Thomas holmes // Ann. Inter. Med. - 1996. - N7. - P. 673-680.
10. Fullilove M.T., Panzer P.G., Muskin P. Psychosocial in the Management of Patients with Tuberculosis // J. Law. Med. Etics. - 2001. - N11. - P.324-331.
11. Weissman M.M., Markowitz J.C. The future of psychotherapies for mood disorders // World Psychiatry. -2003. - Vol.2, N1. - P. 9 -13.
05/ Том X / 3
65
