CC BY
13
УДК: 616.12-008.331.1:159.923.3-039.76
1.В. Дроздова АКЦЕНТУАЦП ХАРАКТЕРУ ХВОРИХ НА
АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Кримський республканський НД1 ф1зичних методгв л1кування i медично'1 клшатологп iм. 1.М. Сеченова (дир. - проф., д. мед. н. С. С. Солдатченко) м. Ялта
Ключовi слова: акцентуацИ характеру, артерiальна гiпертензiя, реабiлiтацiя Key words: accentuations of nature, arterial hypertension, rehabilitation
Резюме. У 180 больных артериальной гипертензией (АГ) при помощи «Опросника Шмишека» изучены акцентуации характера (АХ). Изучение особенностей психических и поведенческих расстройств у больных АГ тесно связано как с личностью, ее взаимосвязями, с условиями существования, с ошибочным восприятием этих условий, так и с историей развития личности. Характер особенностей личности может способствовать нарушению возможностей психологической защиты, увеличению длительности эмоциональных реакций и изменениям процессов адаптации. У 36,7% больных АГ выявлена эмотивная АХ; у 11,6% - застревающая АХ; у 10,6% - тревожная АХ; у 9,6% - гипертимическая АХ; у 9,0% - дистимическая АХ; у 8,5% - демонстративная АХ; у 3,5% -возбудимая АХ; у 2,0% - педантичная АХ. У 8,0% АХ не выявлены. Особенности АХ должны учитываться при реабилитации больных АГ. Summary. Accentuations of nature (AN) were studied in 180 patients with arterial hypertension (AH) with the help of "Shmishek Questionnaire". Study of peculiarities of psychic and behavioral disorders in AH patients is closely connected both with personality, his/her interrelations, with conditions of existence, with mistaken perception of these conditions and with history of personality development. Character of personality peculiarities may enhance disorder of possibilities of psychologic defence, prolonged course of emotional reactions and changes of adaptation processes. In 36,7% of patients with AH emotive AN was revealed; in 11,6% - sticking АN; in 10,6% -anxious АN; in 9,6% - hipertimic АN; in 9,0% - distimic АN; in 8,5% -demonstrative АN; in 3,5% - excitable АN; in 2,0% - pedantic А/N. In 8,0% of patients AN were not revealed. The peculiarities of AN should be taken into consideration in rehabilitation of patients with AH.
Анатз проблеми специфiчних преморбщних психолопчних особливостей у хворих на арте-рiальну ппертензда (АГ) визначае декшька напрямюв: темпераменту, характеру, особис-тосп, а також окремих психiчних функцш [2, 4, 6, 7]. Патогенетичну значущють особливостей вищо! нервово! дiяльностi вщзначав ще 1.П. Павлов [6]. Провщними постачальниками невро-тичних i псюачних порушень е межовi вaрiaнти норми, насамперед "слабкий тип", проте не виключена можливють !х виникнення й у ошб "сильного типу" за умов значного психотрав-муючого впливу. Неврастешя виникае у ошб iз слабким чи сильним (неврiвновaженим) й шд-вищено-гaльмiвним типом; iстерiя - у пред-ставниюв слабкого художнього типу iз перева-жанням шдкорково! дiяльностi над корковою; психастешя - у ошб розумового (розмiркову-ючого) типу iз хворобливим переважанням кор-тикально! дiяльностi над субкортикальною [3, 5, 6, 7].
У сучаснш лiтерaтурi значну популяршсть отримало вчення V. Magnan про зворотньо про-порцшну залежшсть мiж вразливютю нервово! системи i масившстю психiчно! травми: чим бшьш вразливою, бшьш "невротизованою чи психопатизованою" е нервова система, тим мен-шо! штенсивносп психiчнa травма необхщна для !! ураження [6].
Б.Д. Карвасарський, порiвнюючи взаемовщ-носини особливостей характеру (в нормi й при пaтологi!) i неврозiв, вважав, що у минулому досить поширеною точкою зору була думка, що "постачальниками" неврозiв, як правило, е пси-хопати, а провiднi форми неврозiв являють собою декомпенсaцi! вщповщних !м типiв психо-пaтiй (iстерiя - iстеро!днa психопaтiя, невроз нав'язливих стaнiв - психопaтiя психaстенiчного кола). В сьогоденнш психiaтрi! iснуе загально-прийняте твердження, що неврози можуть ви-никати й у осiб, у яких немае психопaтi!, а також
07/ Том XII/1
31
без будь-яких виразних психопатичних рис характеру [3].
Ю.О. Олександровський [1] вважае, що юну-юче розмежування неврозiв i психопатш на 0CH0Bi притаманних для неврозiв "психоген-ностi" й "функцюнальносп", а для психопатш -"бюлопчностГ' й "оргашчносп", носить досить вiдносний характер. Таке розмежування мае значення лише для зображення ктшчних форм i варiантiв межових станiв, визначення прогнозу !х перебiгу, а в той же час не е принциповим для розумшня !х патофiзiологiчних механiзмiв [1, 6,
7, 8].
Якщо iснують рiзнi погляди на значущють впливу патологiчно характерологiчного "грунту" на неврозогенез, то роль акцентуацш характеру визначаеться усiма вченими. Теоретичною основою дiагностичного типу акцентуацiй особис-тостi е концепцiя К. Леонгарда "акцентуйованих особистостей", згiдно з якою характернi для особистостi риси можна роздiлити на провiднi та додатковi [4]. Провiднi риси складають "ядро" особистостг У випадку яскраво! виразносп про-вiднi риси стають акцентуащями характеру. Вiдповiдно, особистостi, у яких провiднi риси визначенi яскраво, назваш К. Леонгардом "акцентуйованими". Акцентуйованi особистост не можна розглядати як патолопчш, але у випадку впливу несприятливих факторiв акцен-туацii можуть зруйнувати структуру особистостi
1 набути патолопчного характеру [4, 10].
Визначенi К. Леонгардом 10 титв акцентуйованих особистостей ще iнколи роздiляють на
2 групи акцентуаци характеру (демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий) i акцентуаци темпераменту (гiпертимiчний, дистимiч-ний, тривожно-боязкий, циклотимiчний, афек-тивний, емотивний) [4, 10].
Окремим типам акцентуацш характеру при-таманш певнi форми невротичних розладiв. Астено-невротичний i лабшьний типи акцен-туацiй е факторами, яю сприяють виникненню за певних умов неврастени; сенситивний, психасте-шчний i астено-невротичний е сприятливим грунтом для розвитку обесивно-фобiчного неврозу [7, 8].
1стеричний невроз виникае на фош ютерощ-ного або деяких змшаних з iстероiдним тишв: лабiльно-iстероiдного, ютерощно-епшептощно-го, шизоiдно-iстероiдного. Оцшюючи значення видiлення поняття "акцентуацii характеру", O.G. Личко вщзначае, що вщ типу акцентуацii залежать не тшьки особливостi клiнiчноi картини неврозу, а й вибiркова чутливiсть до певних психогенних факторiв, тому що невротична де-
компенсацiя може бути викликана психотравма-тизацieю, яка висувае надмiрнi вимоги до "мИсця найменшого опору" даного типу акцентуацii [5, 6].
У психологiчних дослiдженнях аналiзом осо-бливостей темпераменту й характеру обме-жуються дослiдження факторiв ризику виник-нення невротичних порушень [5, 6, 8]. Тому вивчення акцентуацш характеру хворих на ар-терiальну гiпертензiю (АГ) вкрай необхiдне для розумшня причин виникнення психИчних i по-ведiнкових розладiв у даноi категорii хворих [2].
Мета роботи - виявити провИднИ акцентуаци характеру хворих на артерiальну гИпертензИю.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
ВИдкрите контрольоване дослiдження, що проводилось на базi Кримського республИкан-ського НД1 фiзичних методiв лiкування та медично' клiматологii iм. 1.М. Сеченова i санаторiю "Ай-ПетрИ" (м. Ялта), тсля отримання iнформованоi згоди, охоплювало 180 хворих на есенцИальну АГ 1-2 ступеня. Дизайн дослИд-ження: критери включення - наявнiсть стабильно' АГ 1-2 ступеня, вiк вИд 30 до 60 рокiв; критери виключення - наявнiсть клiнiчно вагомо' супутньо' патологii або асоцiйованих станИв.
У групу увiйшло 89 хворих iз м'якою АГ, середнiй вИк яких становить 46,8 ± 4,3 року; тривалИсть захворювання 6,0 ±2,8 року; серед них чоловИкИв - 40, жИнок 49; також у групу увИйшов 91 хворий iз помiрною АГ, середнiй вiк яких становить 52,3 ± 4,2 року; тривалють захворювання - 8,6 ± 2,2 року; чоловИкИв - 41; жшок 50. Серцева недостатнИсть I ст. (по NYNА) була у 170 осИб, II ст. - у 10 осИб.
Для визначення акцентуацш характеру вико-ристовували "Опитувальник Шмiшека". Тест складаеться Из 10 шкал й 88 запитань у вИдпо-вИдностИ до 10 видИлених К. Леонгардом типИв акцентуйованих особистостей. Використання певних ключИв дае можливИсть знайти суму "сирих балИв" за кожною шкалою. Добуток "сирого" бала i коефИцИента дае показник типу акцентуацш. Показник можна вважати виразним, а акцентуйованИ риси вИрогИдними, якщо вИн >19 балИв, хоча за деякими авторами - >12 балИв. Максимальна сума балИв тсля множення - 24. Сума балИв вИд 14 до 19 свИдчить лише про тенденцИю до того чи Иншого типу акцентуацш, i лише при сумИ балИв > 19 можна з певною вИро-гИднИстю говорити про акцентуацИю особистостИ певного типу [4, 9, 10].
Статистичну обробку проводили тсля ство-рення комп'ютерно' бази даних у системИ Microsoft Excel та Ascess за допомогою персонально'
ЕОМ i3 обчисленням t-критерiю Стьюдента для пор1вняння середнiх величин та критерiю %2 для порiвняння вiдносних величин.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
К. Леонгардом було видшено 10 титв акцентуацiй [4, 10]; емотивна (ЕА), застрягаюча (ЗаА), тривожна (ТА), гiпертимiчна (ГА), дисти-мiчна (ДиА), демонстративна (ДеА), збудлива (ЗбА), педантична (ПА), циклотимiчна (ЦА), ек-зальтована (ЕкА).
9,6 8
36,7
□ ВА □ ЗбА И ЗаА ППА ИДеА
□ ЕА И ТА ВДиА □ ГА
Акцентуацп характеру хворих на АГ
У 36,7% хворих на АГ виявлясться емотивна акцентуащя (ЕА) характеру. Особам з ЕА притаманш чутливiсть i глибокi реакци у дiлянцi тонких емоцш, це вразливi, чутливi, як ix ще називають, м'якосердi люди. Вони люблять природу, захоплюються творами мистецтва, легко плачуть, як вщ радощiв, так i вщ прикрощiв. Дуxовнi потрясiння у них призводять до хворобливого глибокого впливу, можуть викли-кати реактивну депресда i навiть призвести до самогубства. На емотивну особистють впливае лише саме переживания, викликаючи безпо-середньо емоцшну реакцiю без скороминущого настрою. Тому людина з ЕА не може вщчувати безпричинних радощiв; вони будь-яю життевi поди сприймають набагато серйозшше, нiж iншi люди.
У 11,6% хворих на АГ виявляеться застря-гаюча акцентуащя (ЗаА) характеру. Найбшьш характерною рисою осiб з ЗаА е патолопчна стiйкiсть афекту. У нормi, як вщомо, афект через
деякий час минае, тсда як у застрягаючо! осо-бистостi дiя його сюнчуеться дуже повiльно i нaвiть через тривалий час легко пожвавлюеться. Афект у тако! особистостi тримаеться досить довго, незважаючи на вiдсутнiсть нових емоцш. Застрягання афекту найчаспше всього вияв-ляються, якщо порушуються особист iнтереси акцентуйовано! особистостi. Афект у цих ви-падках вiдобрaжaе вщповщь на вразливу гор-дiсть, зачеплене самолюбство, рiзнi форми гноб-лення, хоча об'ективно моральна шкода може бути мшмальною. Порушення власних iнтересiв школи не забуваеться застрягаючими особистос-тями, вони злопам'ятш та мстивi.
У 10,6% хворих на АГ виявляеться тривожна акцентуащя (ТА) характеру. Провщною рисою тривожних особистостей е нершучють, в якiй присутнi елементи поюрливосп, принизливостi. У дитинствi !х часто охоплювало почуття страху, нерiдко сильне (вони боялися темряви, грози, шших дггей, тварин). Iнодi у них спостерпаеться гiперкомпенсaцiя у виглядi самовпевнено!, а ш-коли нaвiть зухвало! поведiнки, !! невщпо-вiднiсть одразу впадае у вiчi. Часом у тривожних особистостей до принизливост приеднуеться полохливiсть, яка носить рефлекторний характер, але може бути й проявом страху. Страх нерщко супроводжуеться соматичною реaкцiею, яка в свою чергу шдсилюе почуття страху.
У 9,6% хворих на АГ виявляеться гшер-тимiчнa aкцентуaцiя (ГА) характеру. Людей цього типу вiдрiзняють шдвищеш жвaвiсть, то-вaриськiсть, бaлaкучiсть, виразшсть мiмiки, жестiв, нaдмiрнa сaмостiйнiсть, схильшсть до жaртiв, iнодi вiдсутнiсть почуття дистанци по вiдношенню до шших. Вони всюди створюють багато галасу, люблять i намагаються керувати. Вони майже завжди мають хороший настрш, високий життевий тонус, часто кв^учий вигляд, хороший апетит, здоровий сон, любов до вшх життевих вих. Це люди iз завищеною само-оцiнкою, веселi, безтурботнi, поверховi, та разом з цим - дшов^ винахщлив^ яскрaвi сшвбе-сiдники; люди, яю вмiють розвеселити iнших, енергшш, iнiцiaтивнi. Велике прагнення до самостшносп може бути у них причиною конфлшив. 1м притaмaннi спалахи гшву, роздра-товaностi, особливо якщо вони зус^чають сильний опiр, зазнають невдачь Вони схильнi до аморальних вчинив, шдвищено! роздрaтовaностi, позування. Часто вони дуже важко витримують умови жорстко! дисциплши, монотонну кропiтку дiяльнiсть, вимушену самоттсть.
У 9,0% хворих на АГ зус^чаеться дисти-мiчнa aкцентуaцiя (ДиА) характеру. Особам iз
07/ Том XII/1
33
ДиА притамант песимiзм, постшно знижений настрiй, вони бачать в усьому лише негативт сторони, завжди похмурi, всiм незадоволенi, не здатт до вольових зусиль, впадають у вщчай вiд незначних труднощiв. У той же час, щ осо-бистостi почувають себе у всьому винними, чекають вiд оточуючих лише поганого. Як правило, вони просинаються вранщ розбитими, втомленими, часто вщчувають себе нiкчемними. Особам iз ДиА властивi пасивнiсть у дiях та уповiльнене мислення.
У 8,5% хворих на АГ виявляеться демонстративна акцентуащя (ДеА). Особи iз ДеА не витримують байдужостi по вщношенню до себе, намагаються бути у центрi уваги, потребують захоплення собою. Вони говiрливi, люблять розповщати i розмовляють тим бiльш, чим !х iз бiльшою зацiкавленiстю слухають. Вважають, що вони хорошi артисти, фантазують про високий соцiальний статус, який викликае заздрощi. У дружбi цiнують лише увагу до себе i вважають, що не можуть знайти надiйного друга. Людей iз ДеА приваблюе не секс, а лише флiрт.
У 3,5% хворих на АГ виявлено збудливу акцентуащю (ЗбА) характеру. Особам iз ЗбА притаманнi запальнiсть, нестримна шаленiсть, образливють, злопам'ятнiсть, намагання розра-хуватися за образи. У той же час, вони дуже вимогливi до оточуючих, не вибачають будь-яку !х провину. Вважають сво!м обов'язком давати поради iншим i не витримують !х по вiдношенню до себе. Iнодi у осiб iз ЗбА бувае знижений настрш, i вони стають бшьш дратiвливими. У робот таю особи виявляють стараншсть i аку-ратнiсть.
У 2,0% хворих на АГ виявлено педантичну акцентуацiю (ПА) характеру. Провщними рисами при ПА е нершучють, боязкiсть, постшш сумнiви, страх прийняття рiшення. Постшш сумшви роблять будь-яку роботу для таких ошб тортурами. Вони завжди шукають пiдтримки, стурбованi станом свого здоров'я i проблемами близьких людей; тривога, страхи, стурбовашсть - !х постiйний стан. Вони нiяковiють, коли на них звертають увагу; намагаються уникнути фiзичноl працi, бо вважають себе незграбними; вони люблять самоаналiз i нi до чого не зобов'язуючi балачки на загальнi теми.
У 8,0% хворих на АГ акцентуацп характеру не виявлеш, 1м були притаманнi таки особистiснi особливосп, як пiдвищена активнiсть, нетер-плячють, схильнiсть до суперництва. Вони легше адаптувалися, без жодно! проблеми поверталися до роботи i виконували сво! виробничi й
суспiльнi обов'язки, а також шмейш функци у повному обсязь
Ще В.М. М'ясищев [6, 7] пропонував ощ-нювати стутнь психотравмуючого впливу ситу-аци в залежностi вiд системи взаемовщносин особистостi i цiннiсних орiентацiй людини. Працями А.П. Федорова i Л.Д. Малково! [6] було вiдзначено, що навт у осiб без значних пато-логiчних розладiв i акцентуацш характеру е особливий ступiнь виразносп деяких премор-бiдних особливостей - темпераменту, характеру i особистостi.
Для хворих на неврастешю характерними е тдвищена вiдповiдальнiсть й сумлiннiсть у поеднант iз високою чутливiстю до критики. Вони вщзначаються хорошою працездатшстю й активнiстю при наявностi високо! iнтенсивностi й тривалостi емоцiй та певно! виразностi три-вожностi. Поряд iз цим, у характерi хворих на неврастешю виявляються низью показники пос-тупливостi, при середньому ступеш виразностi таких якостей, як ршучють, фрустрацiйна толе-рантнiсть та адаптившсть [1, 6, 7].
Хворi на ютерда у преморбiдi вiдзначаються завищеною самооцiнкою, егоютичшстю й его-центричшстю, вiдносно високою активнiстю у поеднанш iз такими рисами, як низька ршучють й цiлеспрямованiсть; значним ступенем навда-ваностi та самонавiюваностi. У них часто виявлялись поеднання виразно! сенситивносп й тривожностi з лабшьшстю та iмпульсивнiстю. Висока потреба у контактах i лiдерствi поедну-валась у них iз середнiм ступенем поступливосп
[1, 6, 7].
У преморбад хворих на неврози нав'язливих сташв - низька активнiсть, впевнешсть у собi, рiшучiсть, цiлеспрямованiсть у поеднанш iз виразною тривожнiстю й помисливютю - риси, притаманнi психастешчному типу. Характерними для частини хворих е поеднання шдвищено! вразливосп й надмiрноl чутливостi (при тенден-цil до затримки зовнiшнiх проявiв емоцiйних реакцiй), а у зв'язку iз цим - постiйна фшсащя хворих на значущих для них життевих ситуацiях, чому сприяе також тдвищена схильтсть до навiювань [1, 6, 7].
Розумшня сутi психiчних i поведiнкових розладiв при АГ передбачае встановлення зв'язку мiж сьогодшшньою клiнiчною картиною, про-цесом И виникнення й причиною, що призвела до не!. Якщо найближчi причини захворювання по-лягають в особистосп, И взаемозв'язках iз умовами юнування, в неправильному сприйняттi цих умов, то вщдаленою причиною психiчних розладiв е умови iсторil розвитку особистосп.
Iсторiя вивчення особистост хворих на АГ свщчить про патогенетичне значення рiзних за характером особливостей структури особистоси, якi сприяють порушенням можливостей психо-логiчного захисту, подовженню тривaлостi емо-цiйних реaкцiй й змiнaм процешв aдaптaцi!. Поеднання цього неспецифiчного особистюного синдрому iз довготривалим впливом фaкторiв професiйного, побутового, соцiaльного плaнiв створюе стан застшного емоцiйного перена-вантаження, яке реaлiзуеться при нaявностi бюлопчно! спaдковостi пiдвищенням aртерiaль-ного тиску [2, 3, 6, 7, 8].
Намагання розмежувати преморбщш особли-вост особистостi й психологiчнi, у тому чи^ пaтопсихологiчнi (психопaтологiчнi) реaкцi! на захворювання, що сприяють розвитку АГ, дають можливють видiлити виразну афективну лабшь-нiсть (часто виникаючу на фош довготривало! психотравмуючо! ситуaцi!), тривожнiсть, поми-сливiсть, пiдвищену врaзливiсть й збудливють, ригiднiсть у знищеннi неприемних вражень та обмежену здaтнiсть до вщчуття позитивних емо-цiй (схильнiсть до песимiзму, фобiй, спастичних явищ, вщлюдкуватють, пiдозрiлiсть по вщно-шенню до оточуючих) [2, 6].
У той же час слщ вщзначити, що тaкi характеристики, як емоцшна неврiвновaженiсть i постiйнa афективна напружешсть, притaмaннi хворим на АГ, повинш розглядатися не лише як преморбщш особливостi особистостi, а й у аспект порушень психофiзiологiчно! регуляцi!
на фош спочатку психогенно!, а у подальшому -все бiльш соматогенно! астени [1, 2, 3, 6, 8].
Президент Нщерландського товариства пси-хосоматичних дослщжень К. Musaph використав сюрреалютичну символiку для зображення на обкладинщ книги "Психосоматика при есенщ-альнш гшертензи" узагальнюючого портрету хворого [6]: "Его грудь служит основанием вулкана; зияющая пасть кратера извергает глыбы камней, бомбардирующих мозг; один глаз представлен циферблатом часов, другой - листком календаря; силуэты самолетов, кораблей, поездов формируют черты лица ... Образ впечатляет концентрированным выражением зависимости патологии и от вулкана страстей, и от потока времени, и от вереницы событий".
ВИСНОВКИ
1. Вивчення акцентуацш характеру хворих на АГ е важливою основою для розумшня особливостей i поширеносп серед них психiчних та поведшкових розлaдiв.
2. Найбшьш поширеними серед хворих на АГ е емотивна (36,7%), застрягаюча (11,6%), тривожна (10,6%) акцентуаци характеру.
3. Ефектившсть лшування хворих на АГ знач-ною мiрою залежать як вщ самого хворого, так i вщ вмiння лiкaря розпiзнaвaти психiчнi i пове-дiнковi розлади, активно! сшвпращ iз психотерапевтом, суворого диференцшованого медикаментозного i немедикаментозного лшування.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. - М.: 2000. - 496 с.
2. Банников Г.С. Роль личностных особенностей в формировании структуры депрессии и реакций дезадаптации: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - М., 1998. - 22 с.
3. Карвасарский Б.Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1990. - 576 с.
4. Леонгард К. Акцентуированная личность / Пер. с нем. В.М. Лещинской. - К.: Вища шк., 1981. -389 с.
5. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. - Л.: Медицина. Ленингр. отд-ние, 1985. - 416с.
6. Менделевич В.Д., Соловьева С.М. Неврозо-логия и психосоматическая медицина. - М.: МЕДпресс-информ, 2002. - 608 с.
7. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. - 426с.
8. Тополянский В.Д., Струновская М.В. Психосоматические расстройства. - М.: Медицина, 1986. -384 с.
9. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации / Под ред. А.М. Беловой, О.Н. Щепе-това. - М.: Антидор, 2002. - 440 с.
10. Leonhard K. Akzetuieric Persönlichkeiten. - 2-е Auflage. - Berlin: Volk.u. Cresundheit, 1976. - 328s.
♦
07/ Том XII/1
35
