CC BY
57
УДК 616.89-008.48+616.212-007.21 Скрипн'шов А.М., Боднар Л.А.
ВПЛИВ АКЦЕНТУАЦ1Й ХАРАКТЕРУ НА Р1ШЕННЯ ПРО КОСМЕТИЧНУ РИНОПЛАСТИКУ
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
Метою роботи було визначення характеролог'чних особливостей осб, як зверталися до пластичних хiрургiв для проведення косметичноУ ринопластики. За результатами досл'дження встановлено, що в осб з косметичними деформацями та дефектами зовншнього носа переважала демонстративна акцентуа^я характеру (n=16; 31,37%), а в осб, як косметичних вад носа не мали, однак наполегливо вимагали змiнити його форму, - дистимiчна (n=15; 50,00%). Домнуючим типам акцентуа^й в обох групах поступалася лише тривожна, яка виявлялася дещо рдше (27,54% та 43,33% вдповдно). Аналiз характерологчних особливостей дае змогу розробити iндив'дуальнi пдходи до психотерапУ та психокорекцУУ з подальшим визначенням оптимальноУ лкувальноУ тактики.
Ключовi слова: косметичж деформацп та дефекти зовншнього Вступ
Останшми роками рееструеться значне збтьшення ктькосп ос1б, як1 бажають змшити форму свого носа з р1зних причин. Мотивами звернення до пластичних х1рург1в можуть бути суто медичн показання, пов'язан з травматизмом у сучасному урбанютичному сусп1льств1 (автокатастрофи, ошки, вогнепальн поранення), онколопчною патолопею, високою частотою вроджених вад, а також впливом несприятливоТ еколопчноТ ситуацп на прискорення процеав старшня [1-4]. Часто у таких випадках усунення деформацп чи дефекту е просто необхщним не тшьки з косметичноТ точки зору, а з метою вщновлення ф1зюлопчних функц1й органу. Особливе мюце серед мотив1в звернення до пластичних х1рурпв е бажання за допомогою змш зовн1шност1 вир1шити проблеми особистого та комушкативного характеру, вщповщати певному 1деалу краси [5,6]. Серед багатьох чинник1в, як1 спонукають до такого радикального кроку, провщним е характер людини як шдивщуальне поеднання найбшьш ст1йких I суттевих особистюних рис, що е базисом для формування р1зноман1тних повед1нкових реакц1й.
Мета роботи
Визначити характеролопчш особливост1 ос1б з дефектами та деформац1ями зовшшнього носа, як1 зверталися до пластичних х1рурпв для проведення косметичноТ ринопластики.
Матерiали та методи
Для досягнення поставлено' мети обстежили 99 ос1б, як1 були розпод1лен1 на дв1 групи:
- перша група (I) - 69 ос1б (чолов1к1в -30, жшок - 39, в1ком вщ 19 до 50 рок1в) з косметичними деформац1ями та дефектами зовшшнього носа, як1 були пом1тн1 для оточуючих, вщхилялись в1д встановленоТ естетичноТ норми, прийнятоТ в косметолог1Т, але не спотворювали зовшшнють особи та не
носа, акцентуа^я характеру, ринопластика.
порушували ф1зюлопчних функц1й органу. 1з вроджених дефект1в та деформац1й рееструвалися: горбопод1бний н1с (п=17; 24,64%), западшня спинки носа (с1длопод1бний н1с) (п=8; 11,59%), широке розташування носових кюток (п=8; 11,59%), вроджене викривлення перетинки (п=7; 10,14%), довгий н1с (п=6; 8,69%), широк! крила носа (п=2; 2,90%) широкий (роздвоений) к1нчик носа (п=1; 1,45%) 1з набутих - викривлена спинка носа (п=8 11,59%) та косметичж дефекти кшчика (п=5 7,25%), спинки (п=2; 2,90%) та крил (п=7 10,14%) носа.
- друга група (II) - 30 ос1б (чоловшв - 14, жшок - 16, в1ком в1д 19 до 30 рок1в), як1 косметичних вад носа не мали, однак ф1ксували на ньому невиправдано велику увагу, були категорично незадоволеш своТм носом I наполегливо вимагали змшити його форму. В анамнез! таких пац1ент1в, як правило, рееструвалися неодноразов1 звернення до пластичних х1рурпв, повторы ринопластики, результатами яких вони не були задоволенк
Основними мотивами звернення до пластичних х1рурпв вс1х обстежених було бажання досягти щеального образу та завдяки зм1н1 зовшшносп налагодити порушен! м1жособист1сн1 стосунки, або ж досягти усп1ху в професшнш сфер1 використовуючи переваги власноТ зовышностк
Для досл1дження акцентуйованих рис особистосп використовували характеролог1чний опитувальник К.Леонгарда - Г.Шм1шека (1981) [7].
Результати та 1х обговорення
Досл1дження преморб1дних рис у пац1ент1в I групи дало змогу визначити, що у вс1х обстежених мали мюце прояви акцентуацп характеру р1зного ступеню вираженост1: вщ м1н1мальних ознак (12-14 бал1в) та тенденцш явноТ акцентуац1Т (15-18 бал1в) до власне вираженоТ явноТ акцентуацп (19-24 бали).
Характерно, що найчаспше мало мюце поеднання двох типiв акцентуацiй (п=32; 46,38%), ознаки iзольовано одше''' акцентуацп' виявляли в 19 (27,54%) оаб, рщше спостерiгалися поеднання трьох (п=16; 23,19%) чи нав^ь чотирьох (п=2; 2,90%) акцентуацш.
Найчастiше у пацiентiв проявлялися характеролопчы риси, притаманнi
демонстративнiй акцентуацп' (п=20; 28,98%). Явна демонстративна акцентуа^я характеру за результатами тесту виявлена у 6 обстежених, у 8 - тенден^я до не''', в шших (п=6) - мiнiмальнi ознаки акцентуацп.
Таю особи характеризувалися
демонстративнютю поведшки, жвавiстю, рухливiстю, легкiстю у встановленн контактiв. Часом були схильн до фантазерства, удавання або нав^ь брехнi, спрямовано''' на прикрашання свое' персони. Ними керувало прагнення до лщерства, потреба у визнанн та постшнш увазi до себе, з обтяжливою перспективою бути непомiченими. Вони демонстрували високу пристосованють до людей, легку змшу настро'в, схильнiсть до штриг. В обстежених з явною акцентуа^ею вiдзначався безмежний егоцентризм, а похвала шших в Тхнш присутностi викликала особливо неприемш вiдчуття. Тому вони вважали ринопластику шструментом, який дасть можливють змiнити на краще зовшшнють, тим самим закрiпити свое лщерство та привертати ще бiльше уваги оточуючих. Яскраво i детально описували свш нiс та вимоги до пластичного хiрурга, супроводжуючи це машрною жестикуляцiею та виразною мiмiкою, часто пщкреслювали свою винятковiсть в зв'язку з «дефектом».
Характерно, що бтьшють обстежених з демонстративною акцентуа^ею мали прояви й ппертимно''' (п=13; 18,84%). У цих оаб превалювало сильне прагнення бути в центрi уваги i досягти сво'х цiлей будь-якою цiною. Вони представляли себе бтьш значущими та важливiшими персонами, жж були насправдi, постiйно розiгрували певну роль, не маючи можливост залишатися самими собою. Мали надмiрно пщнятий настрiй, завжди були веселими, говiркими, дуже енергiйними, самостiйними, прагнули до лщерства, ризику, авантюр, не реагували на зауваження, ^норували покарання, часом виходили за межi дозволеного. На 'хне переконання, хiрургiчна корекцiя носа в житт вiдiграе провiдне значення, так як забезпечить максимально позитивне сприйняття ''хньоУ особи, що дозволить ще з бiльшою ефективнiстю домагатися вщ оточуючих бажаного та бути завжди впевненими у собi.
Майже у третини обстежених (п=19; 27,54%) за результатами тесту виявлеж ознаки тривожно' акцентуацп, однак вираженi и прояви мали мюце лише у трьох оаб. У бшьшосп (п=10) бальний показник був у дiапазонi тенденцш до
явно' акцентуацп, у третини (п=6) - у межах м^мальних ознак. Для таких пацiентiв був характерний знижений фон настрою, побоювання за себе, близьких, боязкють, невпевненють у соб^ сво'й зовнiшностi, можливих наслiдках 'Т хiрургiчноТ корекцп, крайня нершучють, тривале переживання невдач, сумжви у власних дiях. Водночас таю обстежеж вiдрiзнялися безконфлiктнiстю, дружелюбнiстю, самокритичнютю, ретельнiстю.
У кожного четвертого обстеженого (п=18; 26,09%) виявлялися рiзного ступеню вираженост ознаки застрягаючого типу акцентуацп: часпше - з мiнiмальними проявами або тенден^ею до явно'' акцентуацп (7 та 9 обстежених вщповщно) i лише в окремих (п=2) -з явною акцентуацiею. Неговiркi та пiдозрiлi, вони виявляли настороженють в процесi бесiди, були вразливi до образ оточуючих, особливо якщо це стосувалося дефекту чи деформацп 'хнього носа. В розмовi «застрягали» на власнiй «неповноцшностЬ, «зневажливих» поглядах колег, оточуючих, сво'х переживаннях. Для оаб з явною застрягаючою акцентуа^ею була характерна зарозумiлiсть, самовпевненiсть, жорсткють установок i поглядiв, сильно розвинене честолюбство, що призводило до наполегливого ствердження сво'х штереав, якi вони вщстоювали з особливою енергiйнiстю. Дуже ч^ко це прослiдковувалося при прийнятт рiшення про пластичну операцiю.
У практично тако''' ж кiлькостi обстежених (п=17; 24,64%) спостерiгали прояви емотивно-лабiльного типу акцентуацп: у бтьшосп - на рiвнi тенденцiй до явно'' акцентуацп' (п=11), в шших - в дiапазонi мiнiмальних (п=4) або яскраво виражених (п=2) ознак. Особам з явною емотивно-лабтьною акцентуа^ею була притаманна надмiрна чутливiсть, уразливють, глибоке переживання через прояв найменшо'' уваги чи висловлювання оточуючих щодо 'хньо''' зовнiшностi.
Кожен п'ятий обстежений (п=14; 20,29%) за результатами тесту мав ознаки екзальтованого типу акцентуацп' характеру переважно в дiапазонi м^мальних проявiв (п=8), рiдше (по 3 обстежених) - на рiвнi тенденцш та виражено'' акцентуацп. Такi особи мали мшливий настрiй, яскраво виражеж емоцп, легко йшли на контакт, були говiркими i той же час - надто вразливими. Як правило, деформа^я чи дефект носа у цих па^етчв були малопом^ж, однак вони насктьки чутливо та болюно реагували на хоча б м^мальж натяки оточуючих про 'х недосконалий нiс, що це ставало оджею з основних причин звернення до пластичних хiрургiв.
Дистимiчна акцентуа^я виявлена у 13 (18,84%) оаб. Бтьшють з них (п=7) мали м^мальж ознаки, 5 - тенденцш до виражено' акцентуацп, i лише 1- виражену. Особи з дистимiчним типом акцентуацп' постшно мали
знижений настрш, пщдавалися смутку, були замкнутими, небагатосл1вними,
песим1стичниими, тяжилися гучним товариством. Причиною цьому ставала, на Тхню думку, власна неприваблива зовшшнють, що привертала надм1рну негативну увагу оточуючих.
Прояви педантичного типу акцентуацп характеру виявлеш у 11 (15,94%) обстежених, з яких лише трое мали ознаки вираженоТ акцентуацп та характеризувалися занудливютю, надм1рною акуратнютю, високою вимогливютю як до виконання службових обов'язк1в, так I до власноТ зовн1шност1. В анкетах цих ос1б прослщковувалось тривале виношування думки про пластичну операцш носа. В 1нших обстежених виявлялися м1н1мальн1 ознаки педантичноТ акцентуацп (п=5) або ж тенденц1я до явноТ (п=3).
Ознак вираженоТ акцентуацп шших тип1в в обстежених виявлено не було. Однак результати тесту, що свщчили про мш1мальш прояви або тенденцш до явних невр1вноважених (збудливих) та циклотимних акцентуац1й, спостер1гали у 9 (13,04%) та 7 (10,14%) ос1б в1дпов1дно.
Наступним етапом нашого дослщження стало вивчення тишв акцентуац1й характеру в ос1б II групи. Так, за результатами анкетного опитування встановлено, що найчаспше в обстежених (п=15; 50,00%) виявлявся дистим1чний тип акцентуацп характеру. В ус1х бальний показник визначався у д1апазон1 15-24 бали, що свщчило про виражеш прояви явноТ дистим1чноТ акцентуацп (п=6) або тенденц1ю до неТ (п=9). В сп1лкуванн1 з дистим1чними особистостями в1дм1чалися труднощ1 через Тхню малоконтактнють, небагатосл1вн1сть та песим1стичну налаштованють. Так1 особи мали занижену самооцшку, були переконан1 у власн1й непривабливосп, ф1ксувалися на ц1й думц1, що вщображалося в повед1нц1, розмов1, сприйнятт життя та под1й.
Майже у половини обстежених (п=13; 43,33%) результати тесту вказували на тривожну акцентуацш (у 5 - виражену, у 8 - на р1вн1 тенденцш до неТ). Так1 особи були нер1шучими, пасивними, надм1ру пом1ркованими. Однак вони все-таки зверталися до пластичних х1рурпв через невпевненють у соб1, власну неприваблив1сть, пост1йну стурбован1сть вщношенням оточуючих, переживання через комплекс неповноцшносп, непереносим1сть глузувань, невм1ння постояти за себе, надм1рну самокритичн1сть.
У третини обстежених (п=10; 33,33%) за результатами тесту виявлений застрягаючий тип акцентуацп характеру: у д1апазон1 тенденц1й до явноТ акцентуаци - у 6 ос1б, м1н1мальних та явних ознак - по 2 особи. Обстежеш з вираженою застрягаючою акцентуац1ею "застрягали" на думках щодо «неповноцшносп» своеТ зовн1шност1, анал1з1 дефекту, були схильш
до тривалих емоц1йних переживань, виснажливих м1ркувань та п1дозр1ло вщслщковували реакцп оточуючих на себе.
Педантичний тип акцентуацп характеру виявлений у 9 (30,00%) обстежених, переважно з тенденц1ею до явноТ акцентуацп (п=5), рщше -з явно вираженими (п=3) або м1н1мальними (п=1) ознаками. Надм1рна серйозн1сть,
скрупульозн1сть, над1йн1сть на робот1 та акуратн1сть вдома поеднувалася з високою вимогливютю до власного зовшшнього вигляду. В обстежених з вираженими ознаками акцентуацп це досягало нав1ть р1вня нав'язливих думок зробити свое обличчя щеальним шляхом корекцп носа.
У кожного четвертого (п=8; 26,67%) реестрували прояви акцентуацп емотивно-лабтьного типу, переважно на р1вш тенденцш до явноТ акцентуаци (п=5), рщше - мш1мальних ознак (п=3). Емоц1йн1, чутлив1, здатн1 сп1впереживати та рад1ти усп1хам 1нших, так1 особи були водночас надто вразлив1 до образ, особливо, якщо вони стосувалися ТхньоТ зовшшностк
З однаковою частотою реестрували ппертимну (п=5; 16,67%) та екзальтовану (п=5; 16,67%) акцентуацп переважно з тенденц1ею до явних ознак - по 3 обстежених, та по двое - з м1н1мальними проявами.
Демонстративна акцентуац1я характеру спостер1галася у 4 (13,33%) обстежених (у 2 - з тенденц1ею до вираженоТ, у 2 - з мш1мальними). Особи з демонстративними рисами акцентуацп характеру будь-що хотти звернути на себе увагу, досягти подиву в оточуючих, викликати захоплення своею персоною. 1х пригшчувала одномаштнють, замкнуте коло спткування. Тому р1шення про необхщнють зм1нити форму носа приймалося такими патентами без найменших вагань. Вони вважали, що ринопластика дасть змогу здобути нових вражень, вщчутпв, досягти «щеального» образу. А найменш1 несхвалення такого кроку близькими чи друзями часто викликали бурхлив1 реакцп. В окремих хворих за результатами тесту виявлено невр1вноважену (п=2; 6,67%) та циклотимну (п=1; 3,33%) акцентуац1Т на р1вн1 тенденц1й до явних ознак.
Висновки
Таким чином, у вс1х пац1ент1в з дефектами та деформац1ями зовн1шнього носа, як1 готувалися до естетичноТ ринопластики, виявили акцентуацп характеру р1зного ступеню вираженост1. Встановлено, що в ос1б I групи переважала демонстративна (п=16; 31,37%), а в ос1б II групи - дистим1чна (п=15; 50,00%) акцентуац1я. Домшуючим типам акцентуац1й в I та II групах поступалася лише тривожна, яка виявлялася дещо рщше (27,54% та 43,33% вщповщно). Анал1з характеролопчних особливостей дае змогу розробити шдивщуальш пщходи до психотерапи та психокорекцп з
подальшим визначенням оптимально!' лкувальноТ тактики.
Лтература
1. Распространенность психопатологических расстройств среди пациентов пластического хирурга и косметолога (результаты психометрического исследования) / В.Э. Медведев, В.А. Виссарионов, К.Е. Авдошенко [и др.] // Психиатрия и психофармакотерапия. - 2011. - Т.13, №1 - С.18-22.
2. Боймурадов Ш.А. Частота встречаемости переломов костей носа среди травм лица / Ш.А.Боймурадов // Российская ринология. - 2006. - №6. - С.4-6.
3. Honigman R.J. A review of psychosocial outcomes for patients seeking cosmetic surgery / R.J. Honigman, K.A. Phillips, D.J. Castle // Plast. Reconstr. Surg. - 2004. - №113 (4). - Р.1229-1237.
4. Andretto Amodeo C. The central role of the nose in the face and the psyche: review of the nose and the psyche / C. Andretto Amodeo // Aesthetic. Plast. Surg. - 2007. - №31 (4). - Р.406-410.
5. Body dysmorphic disorder and other psychiatric morbidity in aesthetic rhinoplasty candidates / M. Alavi, Y. Kalafi, G. R. Dehbozorgi, A. Javadpour // J. Plast. Reconstr. Aesthet. Surg. -2011 Jun. - V.64 (6). - Р.738-741
6. High prevalence of body dysmorphic disorder symptoms in patients seeking rhinoplasty. / V.A. Picavet, E.P. Prokopakis, L. Gab^ls, M. Jorissen, P.W. Hellings // Plast. Reconstr. Surg. - 2011 Aug. -V.128 (2). - Р.509-517.
7. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты : Учебное пособие / Д.Я. Райгородский. - Самара: «БАХРАХ», 1998. - 672 с.
Реферат
ВЛИЯНИЕ АКЦЕНТУАЦИЙ ХАРАКТЕРА НА РЕШЕНИЕ О КОСМЕТИЧЕСКОЙ РИНОПЛАСТИКЕ Скрипников А.Н., Боднарь Л.А.
Ключевые слова: косметические деформации и дефекты наружного носа, акцентуация характера, ринопластика.
Целью работы было определение характерологических особенностей пациентов, которые обращались к пластическим хирургам для проведения косметической ринопластики. По результатам исследования установлено, что у лиц с косметическими деформациями и дефектами наружного носа преобладала демонстративная акцентуация характера (n=16; 31,37%), а у лиц, которые косметических недостатков носа не имели, но настойчиво требовали изменить его форму, - дистимическая (n=15; 50,00%). Доминирующим типам акцентуаций в обеих группах уступала только тревожная, которая выявлялась несколько реже (27,54% и 43,33% соответственно). Анализ характерологических особенностей позволяет разработать индивидуальные подходы к психотерапии и психокоррекции и определению оптимальной лечебной тактики.
Summary
EFFECT OF CHARACTER ACCENTUATIONS ON MAKING DECISION ABOUT COSMETIC RHINOPLASTY Skrypnikov A.M., Bodnar L.A.
Key words: character accentuations, cosmetic rhinoplasty, psychocorrection, self-estimation, appearance.
The present research was aimed to identify characterological features of individuals with disfigurements and deformities of the external nose, who consulted plastic surgeons for cosmetic rhinoplasty. All the patients with defects and deformities of the external nose who were being prepared for aesthetic rhinoplasty showed character accentuations of different intensity. It has been established the demonstrative accentuation (n = 16, 31.37%) prevailed among the individuals with cosmetic deformities or defects of an external nose, while dysthymic accentuation dominated in the patients (n = 15, 50.00 %) who had no cosmetic defects but demanded rhinoplasty. The anxious accentuation acceded the above mentioned dominant types of accentuation was detected less often (27.54 % and 43.33%, respectively). Analysis of traits makes it possible to develop patient-centered approaches to relevant psychotherapy and psychocorrection with following choice of optimal treatment strategy.
