CC BY
11
Сюди також слщ вщнести частi i глибокi гшо-глiкемiчнi епiзоди, кетоацидотичнi стани у ще! категори хворих [4]. При ЦД типу 2 до мета-болiчних уражень частiше приеднуються макро-судинш, якi перебiгають за типом атеросклерозу церебральних судин. Крiм того, наявнють мшро-ангiопатiй у пацiентiв iз ЦД обох типiв обмежуе можливосп ауторегуляци мозкового кровотоку [8].
ВИСНОВКИ
1. У хворих на дiабетичну енцефалопатда, що виникла на фош цукрового дiабету типу 2, вщбуваються бiльш суттевi порушення когш-тивних функцiй порiвняно iз пацiентами з енце-фалопатiею при цукровому дiабетi типу 1.
2. Дiабетична енцефалопатiя за цукрового дiабету типу 2 порiвняно з вiдповiдними патентами з цукровим дiабетом типу 1 супровод-жуеться вiрогiдно бшьш помiтним зниженням
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
швидкост1 сенсомоторних реакц1и, недостатньою концентращею уваги, И нестшюстю, схильшстю до виснаження. Виявлеш змши прогресують i3 стадею енцефалопати.
3. У хворих на дiабетичну енцефалопатiю, що страждають на шсулшонезалежниИ цукровиИ дiабет, вiдмiчаeться зниження показникiв ко-роткочасно! та довготривало! пам'ятi вiдносно як здорових ошб, так i хворих на шсулшозалежниИ цукровиИ дiабет, причому цi вщмшносп зрос-тають пропорцiИно стадп енцефалопати.
Перспективи подальших дослiджень. Отри-маш результати вказують на необхiднiсть ство-рення комплексного диференцiИованого пiдходу до дiагностики, лiкування та профiлактики когш-тивних порушень у хворих на дiабетичну енце-фалопатiю залежно вщ стади та типу основного захворювання.
1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Пед. общество России, 1999. - 276 с.
2. Маньковский Б.Н. Поражение нервной системы при сахарном диабете - клинические проявления и лечение // Журн.практ. врача. - 2003. - №1. - С.27-32.
3. Мищенко Т.С, Перцева Т.Г,.Мищенко В.Н. Сахарный диабет и цереброваскулярные заболевания // М1жнар. неврол.журн. - 2005. - №4. - С.29-34.
4. Науменко В.Г. Патогенетична тератя усклад-нень цукрового д1абету // М1жнар. ендокринол. журн. - 2006. - №1. - С.55.-60.
5. Паньшв В.1. Ефектившсть тюцетаму в лшу-ванш хворих на цукровий д1абет з д1абетичною ен-цефалопапею // М1жнар. ендокринол.журн. - 2006. -№4. - С. 55 - 58.
♦
6. Рудакова И. Диабетическая энцефалопатия // Врач. - 2002. - №9. - С.24-26.
7. Стан ендокринолопчно! служби Укра!ни та перспективи розвитку медично! допомоги хворим з ендокринною патолопею / ГаИдаев Ю.О., Мокеен-ко Р.О., Жданова М.П.та ш. // М1жнар. ендокринол. журн. - 2006. - №2 (4). - С.9-14.
8. ФункцюнальниИ стан центрально! нервово! системи та нирок при ендокринопатх / В.П.Шшак, Н.В.Пашковська, О.А.Оленович та ш..; За ред. В.П.Ш-шака. - Чершвщ: Медушверситет, 2007. - 220с.
9. Psychoneuroendocrinology: The Scientific Basis of Clinical Practice / M.Owen, M.D.Wolkowitz, J.Anthony et al. - Arlington: American Psychiatric Publishing, 2003. - 606p.
УДК: 616.12-008.331.1:616.891.2-008:616.895.4
I.B. Дроздова*, О.М. Мацуга**
МЕЖ1 «НОРМА-ПАТОЛОГ1Я» ПОКАЗНИК1В ШОХОНДРП, ДЕПРЕСП ТА 1СТЕР11 У ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Кримський республгканський науково-дослгдний iнститут
ф1зичнихMemodie л^вання та медично'1 KniматологИ iM. 1.М. Сеченова*
м. Ялта
Днтропетровський нацюнальнийутверситет** м. Днтропетровськ
Ключовi слова: межа норми, психологгчт показники, артергальна ггпертензгя Key words: norm border, psychological volumes, arterial hypertension
Резюме. Установленные нормы ипохондрии (Hs), депрессии (Б) и истерии (Ну) у больных артериальной гипертензией (АГ), с использованием процедуры определения границ «норма-патология» психологических показателей, значительно от норм здоровых лиц и составляют для Н - 43-88, для Б - 38-77, для Ну - 40-78 баллов. Наличие / отсутствие психических и поведенческих расстройств в значительной степе-
ни приводит к изменению норм этих показателей и составляет для больных АГ без психических и поведенческих расстройств Hs - 38-65, D - 38-62, Ну - 38-61; для лиц с аффективными и тревожно-фобическими расстройствами Hs - 41-74, D - 41-79, Ну - 39-75; для лиц с соматоформными расстройствами Hs - 50-87, D - 39-78, Ну - 50-80. Оценку психологического статуса каждого конкретного больного нужно производить с учетом установленных границ «норма-патология» для данного заболевания, а не норм здоровых лиц.
Summary. Established norms of hypochondria (Hs), depression (D) and hysteria (Hy) in patients with arterial hypertension (AH), with the use of "norm-pathology" borders ofpsychological findings, considerably differ from the norms of the healthy persons and compose 43-88 for Hs, 38-77 for D, 4078 for Hy. Presence / absence of psychical and behavioural disorders largely lead to the change of these volumes norms, and for AH patients without psychic and behaviour disorders compose 38-65 for Hs, 38-62 for D, 38-61 for Hy; for the persons with affective and anxiety-phobic disorders - 41-74 (Hs), 41-79 (D), 39-75 (Hy); for persons with somatoform disorders - 50-87 (Hs), 39-78 (D), 50-80 (Hy). Psychological status estimation of each patient with AH should be done with regard to established borders for a definite disease of "norm-pathology" instead of healthy persons norms.
Провщною методикою при дослщженш пси-холопчних особливостей е методика Мш-несотського багатофакторного особистюного тесту (Minnesota Multiphasic Personality Inventory, MMPI), що отримала значне розповсюджен-ня у науково-дослщницькш робот клшичних психолопв, психiатрiв, лiкарiв загальномедично! мереж1. I! перевагою е здатнють викривати структуру синдрому, структуру особистюних особливостей та тип реакци на стрес при значнш об'ективност дослщження [1, 2, 8, 10].
Профшь MMPI - це графiчне вщображення клшчних показниюв, яю характеризують сту-тнь виразност у даного хворого певних тен-денцш, вимальовують структуру його особистюних та психопатолопчних особливостей [1, 2, 6, 7, 8, 10]. У нормi показники за вшма шкалами мають бути близью до 50. Будь-яке вщхилення вщ середини рееструе стутнь виразносп тих чи шших характеролопчних особливостей [1, 2, 8, 10]. Високими ощнками за вшма шкалами, шсля побудови особистюного профшю, е ощнки, вищi за 70, низькими ощнками вважаються ощнки, нижчi 30-40 [1, 2, 8, 10]. «Лшшним» називають профшь, ус показники якого знаходяться в межах вщ 40 до 60, вш найбшьш притаманний здоровим особам; «утоплений профшь» характеризуемся тим, що бшьшють шкал зна-ходиться на рiвнi 30-40, що найчастiше е результатом ситуащйних реакцiй; «межовi» профш сво!ми найбiльш високими точками шдшмаються до 70-73, а iншi шкали у бiльшостi сво!й не нижчi за 54. 1снують характеристики стосовно форми профшю: «широко розкиданий», «mкоподiбний», «високо розташований», «пла-ваючий» та iншi [1, 2, 8, 10].
У цшому для усiх показниюв за тестом ММР1 нормою вважасться дiапазон 30^70 [1, 2, 8, 10], меж якого надалi будемо називати межами «норми-патологи». Данi межi визначенi для практично здорових ошб, тодi як наявнiсть патологи та внутршньонозолопчно1 патологи потребуе уточнення цих норм. У хворих на артерiальну гшертензда (АГ) дiагностуються стади захворювання (АГ 1, 2 та 3 ступе ня) та психопатолопчно завершенi психогенш розлади, якi манiфестуються у зв'язку iз АГ (нозогени) [6, 7]. У 71,3% хворих на АГ 1 ступеня i у 83,5% хворих на АГ 2 ступеня виявлеш афективш розлади настрою: легкий депресивний етзод (F 32), дистташя (F 34.1); тривожно-фобiчнi розлади: змшаний тривожний депресивний розлад ^ 41.2); соматоформнi розлади: iпохондричний розлад ^ 45.2), неврастенiя (F 48.0); розлад зрь ло! особистостi та поведшки у дорослих: тривожний розлад [уникнення] особистостi (F 60.6) [4]. I лише у 28,7% хворих на АГ 1 ступеня i у 16,8% хворих на АГ 2 ступеня вщсутш психiчнi та поведiнковi розлади.
Крiм того, у хворих на АГ за тестом ММР1 виявлено найбшьш виразне шдвищення за шкалами невротично! трiади - шохондри, депреси, ютери [6, 7]. У зв'язку з необхщнютю вста-новлення ступеня тяжкосп психiчних i пове-дiнкових розладiв та оцiнки рiвнiв шохондри, депреси та ютери у хворих на АГ виникае потреба в уточнены меж «норми-патологи» цих показниюв.
Мета роботи - уточнення меж «норма-патолопя» показникiв шохондри, депреси та ютери у хворих на АГ.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕНЬ
Вщкрите контрольоване дослiдження, що проводилось на базi Кримського респуб-лшанського НД1 фiзичних методiв лiкування та медично1 ктматологи iм. 1.М. Сеченова тсля отримання шформовано1 згоди, охоплювало 284 хворих на есенцiйну АГ 1-2 ступеня. Серед них 134 хворих на АГ 1 ступеня (50 чоловшв, 84 жшки) у вщ 46,7±0,63 року та 150 хворих на АГ 2 ступеня (51 чоловш, 99 жшок) у вщ 52,6±0,48 року. Дизайн дослщження: критери включення -наявшсть стабшьно1 АГ 1 та 2 ступеня, вш 30-60 рокiв; критери виключення - клiнiчно вагома супутня патологiя чи асоцiйованi стани. Хворi на АГ були подiленi на 3 групи: без психiчних та поведшкових розладiв (ПiПР), iз афективними та тривожно-фобiчними розладами (АiТФР), iз соматоформними розладами (СР).
Дослiдження психологiчних особливостей хворих на АГ проводилось за допомогою тесту ММР1, валщшсть (змiстовну, критерiальну та конструктивну) та надшнють (тест-ретестовий тип та коефщент внутршньо1 усталеностi) якого доведено й перевiрено [1, 2, 8, 10]. Тест ММР1 складаеться iз 3 ощнювальних та 10 клiнiчних шкал: 1 - шохондри (Hs); 2 - депреси (D); 3 -ютерп (Ну); 4 - психопати; 5 - чоловiчостi-жi-ночостi; 6 - парано1; 7 - психастени; 8 - шизо-френп; 9 - ппомани; 0 - штроверси. Для аналiзу обрано шкали Hs, D, Ну, що обгрунтовано знач-ним шдвищенням профiлю хворих на АГ саме за цими шкалами [6, 7]. Тим самим сформовано масиви значень показниюв
О® = \хд,., I = 1, N}, ч = 1, 2, 3, де хи, х2,и Х3,г, -
для .-го хворого значення показниюв Hs, D, Ну вiдповiдно, N = 284 - кшьюсть хворих, ч - номер шкали.
Позначимо х"н та Х" нижню та верхню межi «норми-патологи» показникiв, заданих шкалою q. Через Х Ч та Х " позначимо !х оцiнки, визна-
Традицiйно у медичнiй практицi !х визна-чення проводиться у припущенш, що результати замiрiв показника е нормально розподшеними [3,
9]: Хгда = Хq ±га1Ху5ч, де Хq та Sq - оцiнки середнього та середньоквадратичного значень показника, у - квантиль розподшу Стьюден-
та з числом ступешв вiльностi у = N - 1, а -похибка. Насправдi наявтсть патологи та вну-тршньонозолопчно1 патологи у хворих, як пiдлягають обстеженню, свщчить про неодно-рiднiсть результатiв замiрiв показникiв та неа-декватнiсть таких меж. Пропонуеться меж «норми-патологи» психолопчних показникiв визначати як вiрогiднi межi !х реалiзацil з похибкою а на основi сумiшей нормальних та сплайн-нормальних розподiлiв [5, 9].
Запропонована процедура визначення меж «норми-патологи» психолопчних показниюв пе-редбачае:
- ощнювання функци розподiлу Р (хч ; 0)
(або, що тотожньо, функци щiльностi розподiлу
/(Х^; ()) iмовiрностей реалiзацil показника,
заданого шкалою q, шляхом вщтворення наступ-них законiв розподiлiв [5, 9]: нормального, сплайн-нормального з одним вузлом, з двома
вузлами та сумiшi двох нормальних (тут 0 -вектор параметрiв розпод^);
- вибiр найбшьш вiрогiдного розподiлу за критерiями згоди Мiзеса, уточненим критерiем Колмогорова або Пiрсона [9];
- визначення меж «норми-патологи» за найбшьш вiрогiдним типом розподiлу:
■1 = Р -1 [а/ 2; (0
= Р-1 [1 -а/2;0 I, де
чеш за масивом
О.
0 - ощнка вектора параметрiв.
Для сплайн-нормального розподiлу з одним вузлом iз параметрами
0сп1 _сп1 _сп1 „сп1 I ^ ,а -
= {т, , С , С2 , Хв1} оч обчислю-ються:
q
ъ-т 1 _ т 1
С.' 1 + 1 С:.а 1 . оа1 т 11 с^т 1 ~ т 1\ , . 1
^ = т1 - а2,у С , Ха = т 1 +-СШ-( С 1 - С2 ) + *а/2,у С2
С1
Для
сплайн-нормального
розподiлу з
двома вузлами з параметрами
0сп 2 = {т,
обчислюються:
„„„сп2 _сп2 _сп2 _сп2 „„сп2 „„сп2 I /нЛ ,а
т, , с, , С2 , С3 , Хв1 , Хв2 |
1
2
3
в1
в2
о
ч
^пг 2 -т™- 2
л 7 ^ П 2 л пг 2 л а л пг 2 ''^21 ^ пг 2 л и? 2 I ^ пг 1
^ = Я 2 - а!2,у «1 2, < = 'Я2пг 2 + а2 г пг 2 2 I С72Яг 2 " 2 ]+ ^ <де
а 2
2 - я ж2
Я«2 = 2 + °а1 , 1 (а®2 - а*2
2 1 пг 2 1 2
а 1
тт • • • • ^ ,а
Для сумiшi двох нормальних розподiлiв Г)д
можуть бути визначенi за допомогою методу дшення вiдрiзка навпiл (або шшим чисельним методом).
Подальший аналiз пов'язаний iз перевiркою
про рiвнiсть визна-
чених меж та медичних норм, для чого реа-лiзуеться г-тест:
гiпотези Н0 : = х
г = ■
х - х'
де
а(1 - а)
NА
К,а; ®
стуються латентна депресiя та маскованi сущи-дальнi тенденци, якi не можна визначити кл> нiчно [6, 7].
Шкала ютерп (Ну) свiдчить про «поринання у хворобу» вiд виршення життевих проблем, емо-цiйну незршсть при вирiшеннi життевих задач, екстравертовашсть, можливiсть виникнення в умовах стресу рiзноманiтних форм ютерп [6, 7].
На основi вiдтворення функци розподiлу
показника Hs за масивом визначено вiрогiднi меж реалiзацil показника Hs при рiзних зна-ченнях похибки а (табл. 1).
Таблиця 1 В1рог1дн1 межЧ реал1зац11 показника Hs
При заданому рiвнi значущостi а' i кiлькостi ступешв вiльностi V = N - 1, якщо < гау2v , го-
ловна гiпотеза Н0 приймаеться i робиться вис-новок про статистичну рiвнiсть визначених меж iз медичними нормами.
Дана процедура реалiзована у розробленiй автоматизоваш системi «VerMed», призначенiй для опрацювання неоднорiдних медичних даних.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Шкала шохондри (№) вимiрюе ступiнь за-хоплення емоцшно! сфери хворого соматичними проблемами [1, 2, 8, 10]. Високий рiвень № передбачае частоту та невизначешсть скарг, бажання знайти спiвчуття у оточуючих, турботу про здоров'я, що е домшуючою у житп, зни-ження рiвня активностi та зменшення мiж-особистiсних контактiв. У хворих на АГ шкала № е високою у тому випадку, коли юнуе шохондрична фiксацiя на хворобливих вщчуттях та на самому факт наявностi захворювання [6,
7].
Шкала депреси (D) визначае ступiнь суб'ек-тивно! депреси, моральний дискомфорт, тенден-цiю до хвилювання, депресивну реакщю на стрес [1, 2, 8, 10]. Стутнь депреси може коливатись вiд зниженого настрою у "майже здорово! людини" до тяжко! депреси iз психомоторною загальмованiстю. За !! допомогою дiагно-
Група хворих а= 0.05 а= 0.1
Ус1 [40; 88] [43; 83]
Без ШПР [37; 68] [38; 65]
1з А1ТФР [38; 72] [41; 70]
1з СР [47; 90] [49; 87]
Перевiрено гiпотези про рiвнiсть нижнiх вiрогiдних меж 30 i рiвнiсть верхнiх границь 70. Значення статистики, на основi яко! здш-снювалась перевiрка вiдповiдних гшотез, наведено у табл. 2.
Аналiз отриманих результатiв (табл. 1-2) проведено для а = 0,1, що зумовлено обсягом даних (менше 100).
Умовно за норму для показника № при АГ прийнят вiрогiднi меж^ визначеш для хворих на АГ без психiчних та поведшкових розладiв.
Встановлено, що для хворих на АГ без пси-хiчних та поведшкових розладiв вiрогiднi межi реалiзацi! показника № iз похибкою 0,1 до-рiвнюють 38^65 (рис. 1). При цьому нижня межа на рiвнi значущостi 0,05 статистично не до-рiвнюе 30, бiльш того, е вищою за не!. Верхня статистично дорiвнюе 70.
2
Таблиця 2
Статистика I при порiвняннi нижньо¥ в1рогщно1 меж1 реал1зацн показника Hs 1з
медичними нормами
Група хворих
Ус1
Без П1ПР 1з А1ТФР 1з СР
а= 0,05 а= 0,1
И„: % = 30 И ла х1 = 70 И„: % = 30 И а х1 = 70
-3.39 -3.85 -7.28 -4.68
-1.79 0.16 -3.55 0.67
-0.63 -0.91 -1.48 -0.32
-8.82 -3.40 -15.73 -4.49
Для вшх хворих на АГ 1-2 ступеня з по-хибкою 0,1 вiрогiднi меж реалiзацi! Hs стано-влять 43^83 (рис. 2). На рiвнi значущостi 0,05 нижня межа статистично не дорiвнюе 30, а е бiльшою за не!. Так само верхня межа перевищуе 70. Тобто, для ушх хворих на АГ як нижня, так i верхня меж реатзаци показника № переви-щують норму, що свщчить про наявнiсть потреби у внутршньонозолопчнш дiагностицi серед хворих на АГ. Щоб встановити, при яких псиичних та поведшкових розладах зустрь чаються шдвищення показника Hs, визначено вiрогiднi межi його реалiзацi! для хворих на АГ iз афективними, тривожно-фобiчними та сомато-формними розладами.
що на рiвнi значущост 0,05 нижня межа статистично дорiвнюе 30, а верхня - 70. При наявносп афективних та тривожно-фобiчних розладiв межi «норми-патологн» показника № е такими, як у нормь Домiнуюча роль шкали № у профш, яка знаходиться у межах норми, най-частiше притаманна хворим на АГ, що свщчить про наявшсть iпохондрично! фiксацi! хво-робливих почуттiв та пiдвищену увагу до самого факту захворювання, шдвищуеться iз вiком у осiб з такими рисами характеру, як впертють, уповшьнешсть у манерах, ригiднiсть [1, 2].
Рис. 1. Емшрична та теоретична функци розпод1лу 1мов1риостей реал1заци показника Н« хворих на АГ без ШПР на 1мов1рн1сному мамер1 нормального розпод1лу з в1рог1дними межами реал1зацй" показника Н«
Для хворих на АГ iз афективними та три-вожно-фобiчними розладами з похибкою 0,1 вiрогiднi межi реалiзацi! показника № дорiв-нюють 41^70 (рис. 3). При ш^внянш з юную-чими у медичнiй практицi нормами встановлено,
Рис. 2. Емшрична та теоретична функци" розподшу 1мов1рностей реал1заци показника Н« на iмовiриiсиому папер1 нормального розпод1лу з вiрогiдними межами реалiзацil показника Н$
Для хворих на АГ iз соматоформними розладами вiрогiднi межi реалiзацi! № iз похибкою 0,1 становлять 49^87 (рис. 4). На рiвнi значу-щостi 0,05 нижня межа е вищою за 30, а верхня значно перевищуе 70.
Висок показники № у хворих на АГ iз соматоформними розладами свщчать про ви-разнiсть роздратованосп, песимiстичне ставлен-ня до сво!х проблем, вимогливiсть, невдово-ленiсть лшуванням, пасивне вiдношення до кон-
флштсв, «вщхщ» вiд вирiшення проблем, тен-денцiю до «втечi» у хворобу, агресивнсть, ре-зистентнiсть до корекцп, «рентне» ставлення до свого захворювання [1, 2].
2.23
1.36
0.89
0.56
0.29
0.03
-0.22 X
-0.49
-0.8
-1.21
-2.23
Рис. 3. Емшрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей реал1зац11 показника Н хворих на АГ iз А^ФР на iмовiрнiсному мамер1 нормального розподшу з вiрогiдними межами реал1зац11 показника Н
Реалiзацiя сумiшей та сплайн-розподшв дозволила встановити бiльш адекватш межi «нор-ми-патологи» показника №, що рiзняться з прий-нятими у медичнш практицi нормами здорових осiб. Виявлено, що для контрольно1 групи хворих на АГ з похибкою 0,1 нормою для показника № е дiапазон 38^65, нижня межа якого статистично рiзниться з iснуючою нормою. При наявносп у хворих на АГ психiчних та по-ведiнкових розладiв перевищуе iснуючу норму i верхня межа. При цьому для хворих на АГ iз соматоформними розладами це перевищення е бшьш суттевим, свщчить про наявнiсть дез-адаптаци цих хворих i проявляеться у «за-тисненнi», надмiрному контролi, пiдвищенiй орь ентаци на нормативнiсть як стшко1 риси осо-бистостi, яка виявляеться надмiрною увагою до вiдхилень вщ нормального функцiонування свого оргашзму.
Рис. 4. Емпiрична та теоретична функци розподiлу iмовiрностей реалiзацil показника Н хворих на АГ iз СР на iмовiрнiсному мамер1 нормального розподшу з вiрогiдними межами реалiзащí показника Hs
На основi вщтворення функци розподiлу показника D за масивом О^ визначено вiрогiднi меж його реалiзацil при рiзних значеннях по-хибки а (табл. 3).
Таблиця 3 В1рогщш меж1 реалпацп показника Б
Група хворих
а= 0.05
а= 0.1
Ус1
Без П1ПР 1з А1ТФР 1з СР
[36; 81] [36; 64] [38; 80] [37; 82]
[38; 77] [38; 62] [41; 79] [39; 78]
Для знайдено1 нижньо1 вiрогiдноl межi перевiрено гiпотезу стосовно И дорiвнювання медичнш нормi 30. Для верхньо1 вiроriдоl межi здiйснено перевiрку гiпотези щодо И дорiв-нювання 70. Значення статистики, на основi яко! перевiрялись вiдповiднi гiпотези, наведено у табл. 4.
Таблиця 4
Статистика I при пор1внянш нижньоУ в1рог1дно¥ меж1 реалпацп показника Б з
медичними нормами
Група хворих а= 0.05 а= 0.1
И„: Х\ = 30 а И„: Х2 = 70 И„: Х^ = 30 а И„: Х2 = 70
Ус1
Без П1ПР 1з А1ТФР 1з СР
-4.60 -2.56 -0.68 -2.91
-2.29 0.68 -8.67 -2.32
-10.20 -4.95 -1.59 -5.97
-2.21 1.56 -12.29 -2.35
Анатз отриманих результатiв (табл. 3-4) проведено для а = 0,1.
Умовно за норму для показника D при АГ прийнят вiрогiднi меж^ визначенi для хворих на АГ без психiчних та поведшкових розладiв.
У хворих на АГ без психiчних та поведшкових розладiв вiрогiднi меж реатзаци показника D з похибкою 0,1 дорiвнюють 38^62 (рис.5). На рiвнi значущостi 0,05 нижня межа е бiльшою за 30, а верхня статистично дорiвнюе 70.
Незначне шдвищення за шкалою D у хворих на АГ без психiчних та поведшкових розладiв свiдчить про невдоволешсть собою, схильнiсть до хвилювань, достатнiй самоконтроль, повшь-ний тип реакци, труднощi при виборi ршення, намагання уникнути конфлiктiв, песимiстичну ощнку сво1х професiйних можливостей [1, 2]. Пщвищення за шкалою D мае дуже важливе значення там, де при спостереженш за хворими не виникае тдозра стосовно наявностi депресш та можливостi сущидiв, е ситуацшно зумовлена субдепресiя, схильнiсть до туги, хвилювань, со-ром'язливостi, невдоволеностi собою. Пщвищен-ня в межах норми свщчить про зниження настрою, яке поеднуеться зi скаргами на втом-люванiсть [1, 2].
визначено вiропдш меж1 реалiзацil цього показника для хворих на АГ iз афективними, три-вожно-фобiчними та соматоформними розлада-
ми.
Рис. 6. Емшрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей ре^зацп показника D на iмовiрнiсному иаис|Л нормального розподiлу з в1рог1дмими межами реалiзацп показника D
Для хворих на АГ iз афективними та три-вожно-фобiчними розладами з похибкою 0,1 вiрогiднi межi реатзаци показника D дорiвню-ють 41^79 (рис. 7). При рiвнi значущостi 0,05 нижня i верхня межi е бшылими за iснуючi у медичнш практицi норми для здорових ошб.
Рис. 5. Емпiрична та теоретична функцп розподiлу iмовiрностей реалiзащi показника D хворих на АГ без ШПР на iмовiрнiсному иаиер1 нормального розподшу з вiрогiдними межами реалiзацil показника D
Для всiх хворих на АГ з похибкою 0,1 вiрогiднi межi реалiзацil показника D становлять 38^77 (рис. 6). На рiвнi значущостi 0,05 нижня межа статистично перевищуе 30, вищою е i верхня вiрогiдна межа реатзацп показника D. Щоб встановити, при яких психiчних та поведшкових розладах зустрiчаються пiдвищення показника D,
Рис. 7. Емпiрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей реалiзацil показника D хворих на АГ iз АiТФР на iмовiрнiсному папер! нормального розподшу з вiрогiдними межами реалiзацil показника D
Для хворих на АГ iз соматоформними розладами вiрогiднi меж реатзаци показника D iз похибкою 0,1 становлять 39^78 (рис. 8) та на рiвнi значущостi 0,05 перевищують 30^70.
Рис. 8. Емшрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей реал1зацп показника D
хворих на АГ iз СР на iмовiрнiсному папер1 нормального розподшу з вiрогiдними межами реал1зацп показника D
Для хворих на АГ як iз афективними та тривожно-фобiчними, так i з соматоформними розладами, нижня i верхня меж «норми-пато-логи» показника D перевищують iснуючi норми здорових осiб. Отже, при наявност психiчних i поведiнкових розладiв у хворих на АГ спосте-рiгаeться пiдвищення рiвня шкали D, що свщ-чить про виникнення дезадаптацп таких хворих. 1похондрична фшсащя, пригнiчений настрiй, тривожнiсть, емоцiйна незршсть, загальне на-пруження, слабкiсть, iнодi ажитацiя та загальна стурбованiсть притаманш хворим iз афективними, тривожно-фобiчними та самотоформними розладами[1, 2].
Реалiзацiя сумiшей та сплайн-розподiлiв дозволила встановити бшыл адекватнi межi «нор-ми-патологп» показника D, що рiзняться з прий-нятими у медичнш практицi нормами здорових осiб. Виявлено, що для контрольно! групи хворих на АГ з похибкою 0,1 нормою для показника D е дiапазон 38^62, нижня межа якого статис-тично рiзниться з iснуючою нормою. При наяв-ностi у хворих на АГ псиичних та поведiнкових розладiв перевищуе iснуючу норму i верхня межа, що свщчить про песимiстичнiсть поряд iз невдоволенням та схильнiстю до хвилювання, виявляе наявнiсть депреси [1, 2].
На основi вiдтворення функци розподiлу показника Ну за масивом за визначено вiро-гiднi межi його реатзацп при рiзних значеннях похибки а (табл. 5).
Таблиця 5 В1рогщш меж1 реалпацп показника Ну
Група хворих
а= 0.05
а= 0.1
Ус1
Без П1ПР 1з а1тфр 1з СР
[36; 82] [36; 62] [36; 78] [47; 84]
[40; 78] [38; 60] [39; 75] [50; 80]
Перевiрено гшотези про рiвнiсть нижнiх вiро-гiдних меж 30 i рiвнiсть верхнiх - 70. Значення статистики, на основi яко! здiйснювалась перевiрка вiдповiдних гiпотез, наведено у табл.6.
Таблиця 6
Статистика I при пор1внянн1 нижньо'1 в1рогщноТ меж! реалпацп' показника Ну з
медичними нормами
Група хворих а = 0.05 а= 0.1
Н0: Х3 = 30 /v а Н0: Х3 = 70 Н0: Х3 = 30 Н0: Х3а = 70
Ус1 -2.02 -3.14 -5.04 -3.36
Без П1ПР -0.89 1.49 -1.95 2.96
1з А1ТФР -1.00 -1.18 -2.26 -0.85
1з СР -3.94 -2.71 -7.51 -3.28
Як i у попередшх випадках, аналiз отриманих результата (табл. 5-6) проведено для а = 0,1. Нормою для Ну е вiрогiднi меж^ визначеш для ошб без псиичних та поведшкових розладiв. Межi, визначенi для ошб iз такими розладами, е межами «норми-патологи» при певнiй нозологи. Встановлено, що для хворих на АГ без пси-
хiчних та поведiнкових розладiв вiрогiднi межi реатазацп Ну з похибкою 0,1 дорiвнюють 38^60 (рис. 9). При цьому нижня межа на рiвнi зна-чущостi 0,05 перевищуе 30. Верхня статистично не дорiвнюе 70, бшыл того, е нижчою. Це свщчить про сощальну спрямованють, широке коло iнтересiв, жвавiсть, багату уяву, невгамовнiсть
цих хворих при наявносп стурбованосп та безпричинно! тривоги [1, 2].
Рис. 10. Емшрична та теоретична функцп розподiлу iмовiрностей реа^зацп показника Ну на iмовiрнiсному напер! нормального розподшу з вiрогiдними межами реалiзацil показника Ну
Для хворих на АГ iз афективними та три-вожно-фобiчними розладами з похибкою 0,1
вiрогiднi межi реалiзацil показника Ну ста-новлять 39^75 (рис. 11). При порiвняннi з юную-чими у медичнiй практищ нормами нижня межа виявилась вищою за 30, а верхня - статистично рiвною 70. Бiльш того, у хворих на АГ iз афективними та тривожно-фобiчними розладами нижня межа вщповщае нормi, встановленш за даними осiб без психiчних та поведiнкових розладiв, а верхня перевищуе И. Це свiдчить про виразшсть ютеро!дних рис характеру таких хворих, демонстративнють, фiксацiю хворобливо! симптоматики, тенденцiю до агравацн, рентш установки по вiдношенню до власного захво-рювання.
Рис. 9. Емшрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей реалiзацil показника Ну хворих на АГ без ШПР на iмовiрнiсному папер1 нормального рознодiлу з вiрогiдними межами реалiзацil показника Ну
Для ушх хворих на АГ 1-2 ступеня з похибкою 0,1 вiрогiднi межi реатзацн показника Ну становлять 40^78 (рис. 10). На рiвнi зна-чущостi 0,05 нижня межа перевищуе 30, а верхня - 70. Щоб встановити, при яких саме психiчних та поведiнкових розладах зустрiчаються шдви-щення показника Ну, визначено вiрогiднi меж реатзацн цього показника для хворих на АГ iз афективними, тривожно-фобiчними та сомато-формними розладами.
Рис. 11. Емшрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей реалiзацil показника Ну хворих на АГ iз А^ФР на iмовiрнiсному папер1 нормального розподшу з вiрогiдними межами реалiзацil показника Ну
Для хворих на АГ iз соматоформними розладами вiрогiднi меж реатзацн показника Ну iз похибкою 0,1 становлять 50^80 (рис. 12). Як i для показника №, нижня межа реалiзацil показника Ну при рiвнi значущостi 0,05 е значно вищою за 30, так само верхня перевищуе 70.
Реалiзацiя сумiшей та сплайн-розподiлiв дозволила встановити бшьш адекватнi меж норми показника Ну (38^60 з похибкою 0,1), що рiз-няться з прийнятими у медичнш практицi нормами здорових ошб. При наявносп у хворих на АГ соматоформних розладiв перевищують юну-ючу норму нижня i верхня меж1, що свщчить про наявнiсть дезадаптацп, значно! «емоцшно! ла-бшьносп», пiдвищено! чутливост до середових впливiв та нескшкосп емоцiйних станiв цих осiб.
Таким чином, на основi сплайн-нормальних та сумшей нормальних розподiлiв проведено уточнення меж «норми-патологн» психологiчних показникiв №, D, Ну для хворих на АГ. Вста-
новлено, що для хворих на АГ без псж!чних та поведшкових розладiв нижня межа «норми-патологп» показниюв Hs, D та Hy становить 38. Нижня межа у ошб i3 афективними та тривожно-фобiчними розладами незначно рiзниться вiд не!. При наявност соматоформних розладiв для по-казника D вона дорiвнюe 39, а для показникiв Hs та Hy е бiльшою i становить 49 та 50 вщповщно.
Рис. 12. Емпiрична та теоретична функцп розподшу iмовiрностей реатаци показника Ну
хворих на АГ iз СР на iмовiрнiсному мамс|)1 нормального розподшу з вiрогiдними межами реашзаци показника Ну
Верхня межа «норми-патологп» для хворих на АГ без психiчних та поведiнкових розладiв для показниюв Hs, D та Ну дорiвнюe 65, 62 та 60 вщповщно. При наявностi у хворих на АГ пси-хiчних та поведшкових розладiв верхня межа перевищуе 70. Виняток становить показник №, для якого дана межа в ошб iз афективними та тривожно-фобiчними розладами залишаеться рiвною 70. Звертае на себе увагу досить висока верхня межа норми для показника №.
Запропонована процедура визначення норм психолопчних показниюв у хворих на АГ свщчить, що верхня i нижня межi «норми-патологп» цих показниюв перевищують iснуючi у медичнш практицi норми здорових осiб, а це, у свою чергу, потребуе визначення норм при АГ та порiвняння даних кожного хворого саме iз нормами при АГ. Впровадження процедури визначення меж «норми-патологп» при конкретних захворюваннях у медичну практику та експери-ментальш дослiдження надасть можливiсть адекватно! ощнки показникiв у кожного окремого хворого.
ВИСНОВКИ
1. Розроблено процедуру визначення меж «норма-патолопя» психологiчних показникiв у хворих на артерiальну гiпертензiю.
2. Встановлено, що норми показниюв шо-хондрi! (Нs 43-83), депресi! ф 38-77) та iстерi! (Ну 40-78) у хворих на артерiальну гшертензда значно вiдрiзняються вiд норм здорових ошб.
3. Наявнiсть психiчних та поведшкових роз-ладiв у хворих на артерiальну гiпертензiю при-зводить до змши норм показникiв шохондрп, депресi! та iстерi! i становить для ошб без пси-хiчних та поведiнкових розладiв Нs 38-65, D 3862, Ну 38- 60; для ошб iз афективними та три-вожно-фобiчними розладами № 41-70, D 41-79, Ну 39- 75; для осiб iз соматоформними розладами № 49-87, D 39-78, Ну 50- 80.
4. Значна вщмшшсть норм психолопчних по-казниюв у хворих на артерiальну гiпертензiю вiд здорових осiб викликае необхщнють оцiнки стану цих показниюв кожного окремого хворого у порiвняннi саме iз встановленими нормами, а не з нормами здорових ошб.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Белова А.Н., Щепетов О.Н. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации. - М.: Анти-дор, 2002. - 440 с.
2. Березин Ф.Б., Мирошников М.П. Рожанец Р.В. Методика многопрофильного исследования личности (в клинической медицине и психогигиене). - М.: 1976. - 60 с.
3. Бутченко Л.А., Бутченко В.Л. К проблеме нормы в спортивной медицине // Теория и практика физ. культуры. - 1998. - №3. - С. 17-18.
4. Дроздова 1.В. Псих1чш 1 поведшков1 розлади у хворих з артер1альною гшертенз1ею // Укр. кардюл. журн. - 2006. - Спец. випуск. - С. 48-53.
5. Приставка А.Ф., Райко О. В. Смеси и сплайн-распределения на неоднородных нормальных пространствах / Днепропетр. гос. ун-т. - Днепропетровск:
ДГУ, 1987. - 233 с. - Деп. в ВИНИТИ 11.01.88, №33-В88.
6. Психокардиология / Смулевич А.Б., Сыркин А.Л., Дробижев М.Ю., Иванов С.В. - М.: МИА, 2005. - 784 с.
7. Сидоров П.И., Соловьев А.Г., Новикова И.А. Психосоматическая медицина: Руководство для врачей. - М.: МЕДпресс-информ, 2006. - 568 с.
8. Собчик Л.Н. Пособие по применению психологической методики MMPI. - М.: 1971. - 63с.
9. Статистична обробка даних.: Монографiя / Ба-бак В.П., Бшецький А.Я., Приставка О.П., Приставка П.О. - К.: М1ВВЦ, 2001. - 388с.
10. Dahistrom W.I., Welsh G.S. An MMPI handbook // A guide to use in clinical practice and research. - Minneapolis, 1960.
i
