CC BY
6Ученые записки Таврического национального университета им. В.И, Вернадского ' Серия «Биология, химия» Том 17 (56). 2004 г. № 2. С. ???-???.
УДК 591.55 (47)
ПРСЬК! РЕПОНИ ЯКЗОНИ НАЙВИЩОГО ВИДОВОГО БАГАТСТВА НАЗЕМНИХ ХРЕБЕТНИХ УКРА1НИ
Загороднюк I. В.
ВСТУП
У цариш проблем дослъаження 6iopi3HOM.aHiTHOCTi центральною е тр1ада формування, юнування та збереження високого р1вня рвноманггтя. Одними ¡з центральних р1вжв штеграцп бюсистем у досл1дженнях р!зномашття е pieeHb популяцш та угруповань [3]. Останн1, у свою чергу, е складовою бшьш обсяжних бюзональних комплекав i характеризуються, з одного боку, очевидною стабшьнютю, та, з ¡ншого боку, - виразною просторово-часовою динамкою. Ця стабшьнють забезпечуеться великими i'x масштабами, потужними розм1рами популяцшних систем та чккою ix циюнчшстю, а динамша - законом!рно спрямованими у простор! та 4aci змшами абютичних фактюр1в. В умовах сучасноГ техногенно!" грансформацп природного середовища вщбуваються cyrreBi змши складу зональних комплекав, йде !'х очевидне збщнення через втрату раритетно!' частини 6ioTH, згасання популяцш колись звичайних вщцв та поступовий перехщ зональних комплекса у стан "cipoi" бюти" [7, 18].
Останню ("cipy бюту") формують азональш аборигенш та адвентивш види, що знаходять випдш умови ¡снування у трансформованих людиною ландшафтах [14, 15]. Як показано нами ранше, втрата раритетно!' частини фауни (модель "bad future") веде до повного розмивання меж зональних комплексе та поено!' втрати ункальност1 як зональних, так i локальних угруповань [12, 21]. Такнй тип квазшриродних комплеюлв "будяка + пацюка" стае дедал i звичним у антропогенному середовицц, проте в Укра!ш ще збереглися репони високоУ представленост1 раритетсв, поширенню яких i присвячена ця праця. Групу раритетних вид ¡в в цьому дослщженш обмежено видами, що включен! до "Червоно!' книги Укра'ши" [17].
АЛГОРИТМ АНАЛ13У ТА БАЗОВ1ПОНЯТТЯ
Застосований у шй праш алгоритм анал1зу вщповщае використаному автором рашше [4]. Для цього використано даш про поширення рщюсних та вразливих видш, перелж i мапи поширення яких вмщено у останньому видан Hi "Червоно!" книги Укра'ши" [17]. Карту було подшено на 12 широтних та 17 довготних смуг (разом 204 облжов1 дшянки, рахуючи всю площу мапи), i на цю основу було перенесено даш про юльюсть раритетних вид ¡в у кожному квадрат! (п). ГПсля цього
Загороднюк I. В.
з метою уникнення впливу випадкових факторов (HepiBHOMipHicTb дослщження територП' тощо) проведено покрокове вир!внювання даних.
Останне полягало у розрахунку нового значения числа вид)в у квадрата (п'), яке язляе собою середне арифметичне з 4-х часткових середшх значень, а саме поточного значения (п) з кожним ¡з 4-х сум1жних квадраттв (захщного, швшчного, сх1дного, гпвденного). Подальший анал1з проведено з використанням алгоритму "3D Sequential Graph (surface plot)" з пакету програм "Statistica". Отримаш таким шляхом пол ¡гони розподшу щшьносп в ид ¡в накладали на контурш карти у граф1чному редактор! "PhotoFinish".
Зм1ст основних понять, вжитих у цьому досл1дженн!, такий.
• Багатство видове - кшьюсть вид1в певноУ систематичноТ групи, що поширена в межах мюцезнаходження, б1отопу та шшоУ просторовоУ дшянки. В нашому випадку такими дшянками було обрано лрямокутш сегменти мапи.
• Гарячг mepumopii - мюця високоТ концентрацп раритетноУ частини фауни. В нашому випадку до таких ваднесено дшянки суходолу, на яких кшькють раритет1в не менша 5 вид1в 2-х р!зних родин та/або сягае !Л Ух загального списку.
• Раритетна фауна - перелк рщюсних та вразливих вщив аборигенних тварин, що мають обмежене поширення, низьку чисельшсть i включеш до офщшних червоних списюв, у нашому випадку - до "ЧердоноУ книги УкраУни".
« Cipa фауна - стан фаушстичних комплекс! в, який визначаеться значними втра-тами раритетних вид1в та суггевою роллю адвентивних вид1в. Цей стан "розвитку" репональноУ фауни характеризуеться втратою и оригшальносп [18].
Центри видового багатства
Визначення осередкт видового багатства фауни, проведене i3 застосуванням алгоритму накладання видових ареалib, показало кшька загальних законом1рностей. Основна частина раритетноУ фауни зосереджена у прських та передпрних районах Карпат i Криму. Тут зосереджена левова частка рщюсних i вразливих в ид ¡в, вщомих в Укра'шк i амф(б!й, i плазушв i ссавщв. Кшькють вид1в нижчих тетрапод на кожну територ1альну одиницю тут сягае 5-6, а ссавщв - 9-19 вид1в. Tad осередки сво'Уми розм1рами i формою вщповщають межам прських perioHie.
1ншим типом осередюв, значно менш виразних, проте е менш вагомих, е crpi4KOBi осередки, що зб1гаються з долинами великих р1чок: Дшстра, Бугу, Дшпра, Дшця. Останне знаходить свое пояснения у тому, що бшышсть таких долин характеризуеться наявшсть монтанних ландшафт!в та загалом бшын виразним, шж на прилеглих р1внинах, ландшафтним р13Номашттям, що доповнюеться р!зномашттям пдролопчних i терм{чних умов, зональних та штразональних угруповань.
Ус! дослщженш групи - i ссавщ (рис. 1), i нижч1 тетраподи (рис. 2), i птахи (рис. 3) - демонструють велику подобтсть у структур! просторового розподшу раритетного ядра. Такий зб5г е важливим з огляду на один з ключ свих критернв визначення "гарячих територш", який полягае у наявност! кластеру рйних систематичних груп [19]. 36ir даних щодо розподшу зон високоУ щшьноеп раритетних амф1бш, плазушв i ссавщв свщчить про велике природоохоронне значения таких дшянок. Особливо яскраво це видно на приклад! раритетних вид ¡в ссавщв Карпат [12] та Криму [2]. Ti caMi тенденцп демонструють i практично eci inmi групи хребетних тварин, зокрема амф1бш
Г1РСЬК1 РЕГ10НИ ЯК ЗОКИ НАЙВИЩОГО ВИДОВОГО БАГАТСТВА НАЗЕМНИХ ХРЕБЕТНИХ УКРАШИ
(максимум - в Карпатах, переважно за рахунок хвостатих амф1бш [7]), плазушв (максимум - в Криму [7]) та гшшв (Крим та Карпати).
ФАКТОРИ 1СНУВАННЯ ВИСОКОГО Р13НОМАН1ТТЯ У ГОРАХ
Чому власне гори е осередком ¡снування фаун, як! включають значну частку раритетних вид1в? Пояснень цього е чимало, проте заслуговуюгь на увагу лише деюлька з них.
1. Штунний список виЫв-раритет1в. Вщомо, що список раритетно! фауни е довол! слабо обгрунтованим, зокрема 1 у тш частит. яка присвячена наземним хребетним [1, 4]. Одшею з вад цього списку е те, що до ЧКУ внесено чимало вид!в, яю не так е рщюсними в Украпп, як мають у нас обмежене поширення, ! загалом по ареалу не е загрозливими (напр., саламандра плямиста, тритон альпшський, гекон кримський, мщиця альгнйська, щур прський тощо). Проте, таю помилки поширюються не тшьки на прсыо види, але ! на р1знинш (заець бший, борсук, видра тощо). Вплив цього фактору загалом не може бути визначальним, хоча його д!я напевно посилюе контраст м1ж горами ! ршнинами (рис. 1-2). До цього варто додати, що чимало р1внинних (зокрема, \ степових) вид1в вже давно потр!бно включити до червоних списюв (у т. ч. тритона гребшчастого, яоирку зелену, полоза 1»зерункового, бшозубку велику, алпачка звичайного, строкатку степову тощо) [7, 10]. Те саме повною м!рою стосуеться птах ¡в [1]. :
Рис. 1. Таксоном1чна щшьшсть рщюсних вид ¡в ссавщв за результатами анагпзу ареагнв червонокнижних вид1в (за: [8], 31 змшами).
Загороднюк /. 5.
Рис. 2. Просторовий розподш видового багатства рцдоадих вид ¡в нижних тетрапод на територа Укра'ши (за: [7], змшами).
Рис. 3. Просторовий розподш видового багатства рщкюних видiв птах1в в Украш
ПРСЬЮ РЕГ10НИ ЯК ЗОНИ НАЙВИЩОГО ВИДОВОГО БАГАТСТВА НАЗЕМНИХ ХРЕБЕТНИХ УКРА1НИ
2. Розмаття макро- та мгкроландшафту / умов гснування. Для прських репошв характерним е надзвичайно велике розмтття умов ¡снування, що розгорнуте у дуже сгислому простор!. Тут д1е три фактори, яю на короткому географ1чному пром1жку формують величезну пютрявють середовища: висотна поясшсть, р1зниця твшчного 1 гпвденного макросхшпв та розс!чешсть ландшафту глибокими м1жпрними долинами. Очевидно, що заповщання навггь вузькоУ вертикально! смуги, що охоплюе р1зш висотш пояси, може забезпечити формально високий список заповщаноУ фауни, насиченоУ раритетами, як передпрно-лучними, так ! субальшйськими [11]. До цього варто додати, що передпрн! зони мають оптимальш значения коефкценту зволоження (коефйцент Будико) аналогично тому, що характерно для люостепу [20]. Окр1м того, розс!чешсть ландшафту р!чковими долинами забезпечуе взаемопроникнекня (а, отже. 1 взаемозбагачення) власне прських 1 равнинных фаун.
3. Збережетсть потужи их популяцш та стшких угрупованъ. Рашше, аналвуючи лоширення раритетних в ид ¡в хребетних в УкраУш (за адмшютративними областями за списком 1980 р.), ми з'ясували, що деяю репони не е "гарячими" через те, що раритетт види вщсутт в них не взагал1, а тепер, 1 сучасна !'хня "арють" е вторинною [13]. Отже, високий р1вень рЬномашття прських репошв може бути вщносним, з огляду на бщноту прилеглих р1внин. Так, колись значно ширшими були ареали саламандри, ескулапа, довгокрила, рис!, зубра тощо [16]. Вщповщно, прсьш осередки фаушстичного багатства (зокрема, карпатський) фактично е залишками колись бшыд потужних 1 неперервних фаушоуичних комплексов, що простягалися до р1внинних люостепових ! люових зон [5]. Дотепер прсью популящУ бшьшост! вид ¡в, зокрема \ тих, що поширеш також на равнинах, хоча 1 е остр! в ним и, виявляються найбшын численними ! загалом бшыд ст!йкими.
4. Раритеты як ознака розвинених У пепорушених фаун. АналЬ кож но! !з систематичних груп за рядами (зокрема, хвостатих амф1бш, лускатих плазушв, кажан!в та хижих ссавц1в) переконливо св1дчить, що висока концентращя раритетних вид!в загалом характерна для репошв з високим загальним р!внем видового р!зноман!тгя вцшовщноУ систематично!" групи (ряду або класу). Отримаш нами частков! мапи розпод!лу раритетних видгв кожно!" з названих груп за регионами показуе повну вщповщшсть райошв збереження осередк!в Ух багатства на раритети ¡з загальною картиною просторового розподшу видового багатства щеУ групи. Там, де певна систематична група тварин е представницькою загалом, там добре представлена (збережена) ! и раритетна частина [7]. Вщповщно, райони, в яких нав!ть звичайн! види вщповщноУ групи не е благополучними, в ус^х випадках е дуже бщними на раритетн! види. Високий ступшь заповщаност! прських екосистем Карпатського регюну та Криму [13] дозволяе спод!ватися на те, що прсью фауни залишаться осередками високого таксоном!чного багатства хребетних УкраУни.
П1СЛЯМОВА
Важливо назвати одну ¡з головних тез, до яко! неминуче веде анал!з понятгя "вид в бюлогп": стабшьш види !снують лише у стабшьних екосистемах [9]. Очевидним и продовженням е теза: стабшьш / багатг на раритети угруповання кнують лише у стабыьних / багатих бюгеоценозах. 3 р!зних причин прськ! фауни е найкраще збереженими, проте Ум до стану "ароУ бюти" - лише один крок.
Загороднюк I. В.
Список литературы
1. Грищенко В. М. Про занесения нових аиддв птахiв до Червошн книги Украши // Беркут. - 1998. -Том 7, № 1-2.-С. 94-103.
2. Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы. - Симферополь: СОНАТ. 2001. - 208 с.
3. Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. -Киев, 1999.- 168 с.
4. Загороднюк /. Концепшя "гарячих територШ" i збереження бюрозма'птя // Конвенщя про бюлопчне розмагггя: громадська об1знан»сть i участь. - КиТв: Стилос, 1997. - С. 59-68.
5. Загороднюк I. Ецдем1чнатерюфауна Карпат: таксоиом1чний та бюгеограф!чний анализ Н "Карпатський реп'он г проблем» сталого розвитку" (Мат-ли м1жнар. наук.-практ. конф., присвяч. 30-р!ччю Карпатського бюсферн. зап-ка; 13-15 жовтня 1998 р.). - Pax ¡в, 1998. - том 2. - С. 218-222.
6. Загороднюк I. В. Стенове фаушстичне ядро Схщн01 Свропи: його структура та перспективи збереження // Доповш НАН Украши. - 1999а. - № 5. - С. 203-210.
7. Загороднюк I. Запш»на характеристика фаун и нижчих тег ра под // Зе.чководш та плазу ни Украши гид охороною Бернсько! конвенцп / За ред. I. В. Загородиюка. - Кшв, 39996. - С. 11-18.
8. Загороднюк I. Рцшст вили таарин // Розбудова екомереж? Украши / За ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. -КиГв, 1999а. - С. 7 J-75.
9. Загороднюк I. В. Вид в бюлоги як неперервна система // Феномен сговюнування двох парадигм: креацюшзму та еволюшйного вчсння / За ред. I. Г. Смельянова. - Кшв: НВП "ВирШ", 2001. - С. 153-181.
10. Загороднюк /., Жила С, Покиньчереда В. Терюлопчна школа-семшар "Ссавц! у ЧервонШ книзГ // Вестник зоологии. - 1998. - Том 32, № 5-6. - С. 149-150. *
11. Загороднюк /., Покиньчереда В. Фауна Карпатського заповщника та концепшя "гарячих" територш // Втр1зномашття Карпатського биосферного заповедника. - Кшв: 1нтерекоцентр, 1997. - С. 320-322.
12. Загороднюк /., Покиньчереда В., Кисеяюк О., Довганич Я. Тершфауна Карпатського бюсферного заповьаника. - Кит: Ihcthtjt зоолог!!' НАН УкраТни, 1997. - 60 с. - (Вестник зоологии. Додаток №5}.
13. Загороднюк I., Хоменко В. Фауна Украши у "Червошй книз) УкраУнськоТ РСР" (1980). Бшгеограф1чний анализ // Ойкумена. (УкраУнськяй еколопчний вюник). - 1995. - N 1-2. - С. 95-99.
14. Клаусншпцер Б. Экологии городской фауны. - Москва: Мир, 1990. - 249 с.
15. Станкевич О. I. Вклив урбанЬацн иа структурио-функшональш характеристики угруповань trraxie (на приклад! м. Ужгорода): Автореферат дис.... канд. бюл. наук. - Чершвш, 2002. - 19 с.
16. Татаринов К. А. Фауна хребетних заходу Украши. - JIbBiB: Вища школа, 1973. - 257 с.
17. Червона книга Украши. Тваринний евгг ! За ред. М. М. Щербака. - КиТв: У кра'шська енциклопедш iM. М. П. Бажана, 1994. -464 с.
18. Шварц Е. А., Белоновская Е. А., Второе И. П., Морозова О В. Интродуцированвые виды и концепция биоценотических кризисов // Успехи современной биологии. - 1993. - Том 113, вып. 4. -С. 387-400.
19. Hill У. How birds help map hotspots // People and the Planet. - 1993. - Vol. 2, N 3. - P. 10.
20. Swarts E. A., Pushkaryov S. V., Krever V. G., Ostrovsky M. A. Geography of mammal diversity and searching for ways to predict global changes in biodiversity // J. Biogeogr. - 1995. - Vol. 22. - P. 907-914,
21. Zagorodniuk /„ Codovanets В., Pokynchereda V.. KyseliukA. Taxonomic diversity of birds and mammals in the Carpathian Biosphere Reserve: a comparison of previous and new data // Methods of monitoring of natnre in the Carpathian national parks and protected areas. - Rakhiv, 1995. - P. 119-130. - (Proceed. Intern. Conf. "ACANAP-1995" in Rakhiv, 18-21 October 1995).
Поступила в редакцию 15.04.2004 г.
