CC BY
17
Науковий вкник НЛТУ УкраУни. — 2014. — Вип. 24.3
2. ЕКОЛОГШ ТА ДОВК1ЛЛЯ
УДК 504.6(477.43/44):502.7 Проф. О.В. Мудрак, д-р с.-г. наук -
Втницький обласний тститут тслядипломног осв1ти педагог1чних працгвнитв
ОСОБЛИВОСТ1 ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У МЕЖАХ П1ВДЕННО-ПО-ДЫЬСЬКОГО ЕКОКОРИДОРУ РЕПОНАЛЬНО1 ЕКОМЕРЕЖ1
Основним аспектом збалансованого розвитку Вшниччини е формування i реалiза-цiя регюнально! екомережi. Подано детальну характеристику Швденно-Подшьського широтного екологiчного коридору як частини Швденноукрашського в межах екомере-жi Вiнниччини, що мае статус нащонального. Особливу увагу звернуто на стан бiорiз-номанiття (рослиншсть, флору, фауну). Проаналiзовано функцiонально-просторовi особливосп землекористування (структуру угiдь) та розподш заповiдних об'ектiв при-родних ядер у межах Швденно-Подшьського широтного екокоридору регюнально! еко-мережi. Для ефективного його функщонування запропоновано комплекс оптимiза-цiйних заходiв.
Ключовг слова: збалансоване природокористування, екомережа, екокоридор, орiзноманiття, Вiнниччина.
Вступ. Одним з аспекпв збалансованого природокористування (ЗП) Вш-ницько! обласп, що займае 4,4 % територп Укра!ни, е формування й реал1защя регюнально! екомереж1 (РЕМ), основними функщями яко! е: 1) збереження репрезентативно! сукупносп середовищ юнування вид1в, що забезпечують популя-щям вид1в достатню територ1ю (для год1вл1, розповсюдження молодих 1 дорос-лих особин чи для колошзащ! шших дшянок оселищ); 2) забезпечення можли-востей для сезонних м1гращй, генетичного обм1ну м1ж р1зними локальними по-пулящями, !х перемщення з тих середовищ юнування, стан яких попршився; 3) захист штегрального характеру життево важливих еколопчних процешв (нап-риклад: повеш, еколопчш сукцесп та ш.); 4) збереження бюр1зно-машття (БР) -видового, екосистемного, генетичного; 5) стабшзащя еколопчно! р1вноваги; 6) тдвищення продуктивносп ландшафпв; 7) полшшення стану довкшля 1 забезпечення ЗП у межах мюцевих територ1альних громад [14, 15].
Важливими структурними елементами РЕМ е сполучш територп (екоко-ридори, ЕК). На Вшниччиш вони мають статус нащонального, регюнального (м1жобласного) 1 локального р1вня. ЕК - полоси люово!, лучно!, водно-болотно!, степово! 1 чагарниково! рослинносп по р1чкових долинах, вододшьних мюце-востях широтно! чи меридюнально! спрямованосп шириною вщ 2 км нащонального, 1,5 км регюнального, 0,1 км локального р1вшв. Головним функщ-ональним призначенням ЕК е забезпечення просторових зв'язюв м1ж ключови-ми територ1ями (КТ, бюцентрами, БЦ), тому основними критер1ями для !х видь лення е м1гращйш, територ1альш, екототчш, БР, созолопчш [7, 15].
Результати дослщжень. Проводячи узагальнення науково-методичних розробок, використовуючи польов1 дослщження та враховуючи проект Зведено!
Нацюнальний л^отехшчний унiверситет Укра'ши
регюнально! схеми формування екомережi Укра!ни, встановлено, що основними структурними елементами РЕМ е 16 ЕК (площею 688487 га, що становить 25,98 % вщ загально! площi областi): 3 нащонального (як складовi Бузького, Днiстровського, Швденноукрашського - 306406 га, що становить 11,56 % вщ загально! площi областi), 6 регюнального (222985 га, 8,41 %) i 7 локального рiвня (159096 га, 6 %), вздовж яких визначенi природнi ядра (БЦ), функщонування яких забезпечують 24 КТ (заповщш об'екти) - 1 мiжнародного, 3 нащонального, 9 регюнального i 11 локального рiвня (площею 123557,93 га, що становить 4,66 % вщ загально! площi областi), визначенi 60 вщновлювальних територiй (ВТ), площею 72042,6 га, що становить 2,71 % i буферш зони (БЗ), площею близько 200 тис. га [8, 13]. Однак еколопчний стан дослщжувано! територп пока-зуе, що видшеш ЕК, якi проходять долинами рiчок, е досить проблемними, ос-кшьки !х русла е значно антропогешзованими. Враховуючи сучасну екологiчну ситуацiю та фiзико-географiчну i геоботанiчну характеристику територп в межах Вшниччини, видiлено 3 ЕК нащонального, 6 - мiжрегiонального, 7 - локального рiвнiв. Подамо характеристику, як приклад, Швденно-Подшьського ЕК.
Швденно-Подшьський широтний екокоридор як частина твденно-ук-ра!нського.
Загальна характеристика. ЕК приурочений до Балтсько! рiвнини, долин р. Савранка i Бритавка, як е притоками р. Пiвденний Буг. Вш мае важливу зв'язуючу функщю мiж Томашпiльсько-Пiщанським районом Придшстровсько-Схщно-Подшьсько! височинно! областi (Вiнниччини) та Балтсько-Савранським районом Швденно-Подшьсько! височинно! областi (Одещини). Вш вiдрiз-няеться значною моза!чшстю i неоднорiднiстю, мае суцiльне поширення i на-лежну ширину вщ 1-4 км. Схили Сарансько! i Бритавсько! долин вкритi люо-вою, лучно-степовою та прибережно-водною рослиннiстю (р. Савранка, Бритавка !х приток). Призначенням ЕК е збереження грабово-дубових i дубових лiсiв та лучних стетв [3, 6]. Рельеф ЕК почленований, сильно розвинеш яружно-бал-ковi системи. Межирiччя простягаються iз заходу i пiвнiчного заходу на схщ i пiвденний схiд у виглядi смуг, шириною у декiлька кiлометрiв. Схили !х крутi (нерiдко крутизна сягае 200). Абсолютнi висоти - 280 м, мшмальш (долина р. Савранка) - 130 м. Долини i заплави рiчок добре розроблеш, широкi (ширина заплави р. Савранка сягае 1 км), трапляються надзаплавно-терасовi мiсцевостi з алювiальними вiдкладами. На плакорах трапляються сiрi лiсовi i темно-сiрi ль совi Грунти, чорноземи отдзолеш, ч. вилугованi, ч. типовь Сiрi лiсовi i темно-сiрi Грунти зайнятi переважно лiсовою рослиншстю, пiд якою вони сформува-лися. У балках е лучно-чорноземш Грунти. На надзаплавних терасах подекуди трапляються чорноземи i дерновi Грунти на супщаних породах [4].
Рослинн1сть 1 флора. У рослинному покривi переважае люова i лучно-степова рослиншсть. Найбiльше значення мають збереженi в природному сташ лiсовi масиви Червоногреблянського, Стратilвського, Дохнянського, Бри-тавського люництв. Домiнують у лiсах дуби - дуб звичайний, дуб скельний; участь граба в люах вщносно невелика. Велию площi лiсiв з домшуванням дуба скельного - характерна особливють цiеl територil. Лiси характеризуються вик-
Науковий вкник Н. |'|У Укра'ши. — 2014. — Вип. 24.3
лючним багатством дендрофлори. Значну науково-практичну щншсть мають скельнодубовi насадження, де в II ярус деревостану трапляеться середземно-морський вид - берека. Шдлюок складають клен татарський, свидина криваво-червона, лiщина, шипшина собача, глщ кривостовпчиковий, калина цiлолиста. Особливу щншсть мають близью до коршних насадження, яю займають значнi площi iз переважанням у пiдлiску кизилу. Основною люовою формацiею е ду-бово-грабовi лiси. Вони вкривають схили балок, утворюючи типовий еколопч-ний ряд. На вирiвняних дiлянках переважають зеленчуков^ рiдкотравнi, зiроч-никовi угруповання, на схилах - волосистоосоковь У широких плескатих днищах - ценози з переважанням кропиви жабршолисто! i цибулi ведмежо!. Остан-нi угруповання трапляються по днищах усiх люових масивiв. Вони простяга-ються широкими смугами i мiсцями займають значш площi. Цi угруповання з цибулею ведмежою (левурдою) у травосто! занесет до ЗКУ. Всього в масивах парку вщзначет таю рщюсш фггоценози iз ЗКУ: 1) група асощацш дубових ль сiв iз дуба скельного кизилових; 2) група асощацш дубових лiсiв з дуба зви-чайного кизилових; 3) група асощацш дубових лiсiв iз дуба звичайного татарсь-кокленових; 4) асоцiацiя дубового люу з дуба звичайного свидиново-парвсько-осокового; 5) асощацп грабово-дубового люу з дуба звичайного плющового та грабово-дубового люу iз дуба звичайного маренково-плющового; 6) асощацп грабово-дубового люу волосистоосокового й грабово-дубового люу яглицевого; 7) асощащя мшаних дубових лiсiв iз дуба звичайного ведмежоци-булевих. Ль си, що входять у щ масиви, вiдзначаються багатим флористичним складом суб-середземноморських. До видiв, що знаходяться на схiднiй i швшчно-схщнш ме-жi суцiльного ареалу або в локалггетах на схiд вщ межi суцiльного поширення, належать у деревосташ дуб скельний, берека, в шдлюку - кизил справжнiй, калина щлолиста, свидина кров'яна, плющ звичайний, у травосто! - фiалка бша, арум Бессера, пiвники злаколисп, перлiвка одноквiткова, цибуля ведмежа, ско-полiя карнiолiйська, шоломниця висока, заячий холодок тонколистий, горо-бейник пурпурово-голубий, молочай мигдалевидний, осока парвська. Ц релiк-товi фiтоценози мають в Украш локальне поширення - переважно на Придню-тер'!. Субсередземноморськi i центральноевропейськi види виявленi у веснянш флорi масивiв - значнi площi тут займають синузil пiдснiжника бшосшжного, рiвноплiдника рутвицевидного, наявнi куртини сону великого. На особливу увагу заслуговуе те, що в "Бритавсьюй дачГ' виявленi значнi популяцil однiеl з найбшьш рiдкiсних рослин флори - бруслини карликово!, яка е третинним ре-лжтом, що знаходиться на швшчнш межi ареалу i зумовлюе необхщнють особливо! охорони цього виду, занесеного до ЧКУ [1, 4, 12].
Флора багата i рiзноманiтна. Враховуючи специфiку рослинного покри-ву, в якому домiнуе люова рослиннiсть, флористичне ядро ЕК утворюють типо-вi та рiдкiснi та занесет до ЧКУ лiсовi i лучно-степовi види рослин (вiдкасник татарниколистий, сон великий, ковила волосиста, в'язшь стрункий, зшовать руська, осока парвська, барвшок малий, б. трав'яний, сунищ зеленi, чина пан-нонська, келерiя струнка, шоломниця висока, зiрочник гайовий, цмин тщаний, чебрець, горицвп' весняний, косарики черепитчасп, костриця борозниста та ш).
Нацюнальний л^отехшчний yHÎBepcHTeT УкраУни
Важливою складовою ЕК е природнi дiлянки з лучно-степовою i степовою рослиннютю, де трапляються види, внесенi до ЧКУ: вишня степова, ковила волосиста, вщкасник (дев'ятисил) татарниколистий. Загалом синтаксономiчна структура степовоï рослинностi включае 7 асощащй, якi належать до 2-х сокшв, 1-го порядку i 1-го класу: Cl. Festuco-Brometea Br.-Bl. et R. Tx. 1943: Ord. Festucetalia valesiacae Br.-BI. et R. Tx. 1943: All. Fragario viridis-Trifolion montani Korotchenko, Didukh, 1997: Ass. Thymo marschalliani-Caricetum praeco-cis Korotchenko, Didukh, 1997; Ass. Betonico officinalis-Trifolietum montani Popo-va in Popova et al. 1986; Ass. Salvio pratensis-Poetum angustifoliae Korotchenko, Didukh 1997; Ass. Medicago-Festucetum valesiacae Wagner 1940; All. Festucion valesiacae Klika 1931: Ass. Botriochloetum ischaemii (Krist. 1937) I. Pop 1977; Ass. Stipetum capillatae Dziubaltowski 1925; Ass. Festuco valesiacae-Stipetum capillatae Sillinger 1931. Загалом у складi флори чимало регюнально рщкюних видiв та ль карських рослин. Географiчний аналiз флори ЕК показав, що в ïï складi основу складають види, що належать до неморального i лучно-степового геоеле-ментав - 64,5 % та 20,3 %. Неморальний геоелемент представлений 6 типами ареалiв - циркумнеморальним, евразшським, европейським, европейсько-си-бiрським, середньоевропейським, субсередземноморським [2, 4, 10, 11].
Фауна. У межах ЕК виявлено 58 видiв ссавщв, 324 види i тдвиди пта-хiв, 10 видiв рептилiй, 11 видiв амфiбiй. Ядро фауни складають представники люового i чагарникового комплексiв за значноï участi видiв вiдкритих просто-рiв (мешканцi агроценозiв, вiдкритих схилiв ярiв i пагорбiв), а також синан-тропних видiв. Домiнуючими видами ссавщв (без урахування мишоподiбних гризунiв) е заець шрий, козуля европейська, свиня дика; у помiтнiй кiлькостi представлен крiт, ïжак звичайний i лисиця звичайна; трапляються тхiр лiсовий, куниця лiсова, бiлка, ховрашок, бабак, лось, горностай, борсук. Орштофауна ядра достатньо багата i рiзноманiтна, особливо на люових дiлянках, де виявлено 64 види гшздових птахiв (загальна щшьнють - 608,9 особин на 1 км2, за дани-ми М.Ф. Коваля). Дом^ючими видами в люових масивах парку е синиця велика (6,7 %), вiвчарик-ковалик (4,5 %), славка чорноголова (3,4 %), а також зяблик, вiвчарик жовтобровий, соловейко схщний, горобець польовий; типовими видами е малишвка, дрiзд спiвочий, жулан, повзик, вiвсянка звичайна, щеврик лiсовий, зеленяк, вивiльга, великий i малий строкатий дятли та ш. 1з хижих пта-хiв вiдносно типовими е канюк i яструб великий; трапляються шулжа чорний i орел-карлик, як занесенi до ЧКУ. Зоогеографiчний аналiз структури люового орнiтокомплексу показуе переважання транспалеарктичних (40,6 %) i захщно-палеарктичних (40,5 %) елементiв за значноï учасп трансголарктичних (7,9 %) i натвкосмолиичних (3 %) елементiв. Захiдноевропейськi i европейсью види становлять вiдповiдно 2 % i 1 % вщ загальноï кiлькостi видiв. Фауну плазушв i земноводних вивчено поверхнево. Вщомо, що в межах ЕК трапляються вуж звичайний, ящiрка прудка, я. зелена, мешкае мiдянка, яку занесено до ЧКУ. Земноводш представленi жабою озерною, ж. ставковою, ж. гостромордою, ж. трав'яною, кумкою жовточеревою, ропухою зеленою. У рiчках i ставках за-реестровано близько 20 видiв риб. Раритетними е 8 видiв хребетних тварин, а саме: горностай, орел-карлик, балабан, мщянка, жук-олень, борсук та ш. [4].
Особливост1 землекористування. У структурi землекористування вида-лено два вiдтинки: 1) вщ с. Чорномин (витiк р. Савранка Пщанського району) -с. Тартак Чечельницького району; 2) вщ с. Тартак (Чечельницького району) до с. Гербине (Одеська обл.). Тут переважае люова, лучно-степова, чагарникова i частково водно-болотна рослиншсть рiчок Савранка i Бритавка та 1х приток, якою зайнято 36,16 % територп. 54,8 % земель Швденно-Подшьського ЕК зайнята орними упддями, 9,04 % - дорогами i населеними пунктами (табл. 1).
Внаслщок аналiзу наявних даних у долиш р. Савранка i Бритавка й на прилеглiй територп (до 1-2 км вiд рiчок) було виявлено 9 об'ектiв природно-за-повiдного фонду (ПЗФ), загальною площею 6137,78 га, якi належать до рiзних охоронних категорiй (табл. 2). Однак найбшьший з функцiонуючих - НПП "Кармелюкове Подiлля" - мае площу 20203,4 га (фактична його площа 15393,9 га, заповiдна зона 1328,2 га) [5].
Табл. 1. Структура земельних угiдь у межах Швденно-Подтьського
екокоридору, %
Вщтинки екокоридору Частка земель
тд водою пщ луками тд люовою рослиншстю тд населеними пунктами, дорогами, орними землями
с. Чорномин (витж р. Савранка Пщанського р-ну) - с. Тартак 3,61 10,15 29,04 57,2
с. Тартак (Чечельницького р-ну) -с. Гербине (Одесько! облает^ 3,02 12,2 14,3 70,48
Загалом у межах ЕК 3,315 11,175 21,67 63,84
Табл. 2. Розподт заnовiдних об 'акты природных ядер ШiвденноШодiльського ЕК
Категор1я ПЗФ Кармелюково-Подшьське природне ядро 1нш1 Всього
НПП 1 - 1
б.з.зд.з 1 - 1
б.з.м.з 2 - 2
б.п.п.зд.з 2 - 2
б.п.п.м.з - 1 1
гд.п.п.м.з - 2 2
Всього 6 3 9
Примтка: НПП - нащональний природний парк; б.з.зд.з - боташчний заказник загально-державного значення; б.з.зд.з - боташчний заказник мюцевого значення; б.п.п.зд.з - боташчна пам'ятка природи загальнодержавного значення; б.п.п.м.з - боташчна пам'ятка природи м1сцевого значення; гд.п.п. - гщролопчна пам'ятка природи м1сцевого значення.
Особливу щннють становить ландшафтно-ценотичне i видове рiзнома-шття природого ядра: "Кармелюково-Подiльське" у складi НПП "Кармелюкове Подiлля" з ушкальною лiсовою та лучно-степовою рослиншстю (рис.) [9].
Висновки. Для ефективного функщонування Пiвденно-Подiльського широтного ЕК необхщно провести комплекс заходiв: 1) провести оптимiзацiю землекористування, запровадити екобезпечне виробництво сшьськогоспо-дарсько1 продукцп, призупинити видобуток корисних копалин у межах заповщ-них об'екпв; 2) проводити наукову дiяльнiсть щодо збереження i вщтворення
2. Екологiя та довкiлля
61
Нацюнальний лкотехшчний унiверситет УкраТни
раритетного БР, репрезентативних i унiкальних ЛК, здшснити ренатуралiзацiю фрагментованого бiогеоценотичного покриву (особливо для ВТ РЕМ); 3) з метою збереження БР, розвитку рекреацшно! дiяльностi розробити еколого-тз-навальт стежки; 4) видiлити водоохороннi зони i ПЗС, впорядкувати зони для масового вщпочинку, визначивши рiвень рекреацшного навантаження з метою зменшення "туристично! ерозil", сприяти розвитку екологiчного туризму; 5) ви-окремити сприятливi зони для розвитку екотуризму; 6) зарезервувати територй, що мають значне бюландшафтне рiзноманiття для створення нових i розширен-ня iснуючих об'еклв ПЗФ (БЗ навколо них) i РЕМ; 7) забезпечити ЗП у межах РЕМ, вiдновити народш промисли та традицй в галузi охорони природи i фор-мувати дбайливе ставлення до довюлля рiдного краю на основi пiдвищення еко-лого-освiтнього рiвня мiсцевого населення.
Рис. Структурш елементи екомережi НПП "Кармелюкове Подтля Природт ядра: 1) Бритавське; 2) Червоногреблянсъке; 3) Вербське; 4) Бондургвсъке; 5) Куретвсъ-ке; 6) Новоукрагнсъке; 7) Любомиркгвсъке. Ыдновлюват територи: 1) Новоукрагнсъ-ка; 2) Вербсъка; 3) СтратШсъка; 4) Бондургвсъка; 5) Лузъка; 6) Червоногреблянсъка
Лггература
1. Григора 1.М. Рослиннють Украши (еколого-ценотичний, флористичний та географiчний нарис) / 1.М. Григора, В. А. Соломаха. - К. : Вид-во "Фггосощоцентр", 2005. - 452 с.
2. Ддух ЯП. Збереження стетв на територи нащонального природного парку "Кармелюкове Подшля" (Вшницька область) / ЯП. Двдух, I.A. Коротченко // Прюритети збалансованого (сталого) розвитку Украши : матер. II-го Укр. екол. конгресу, 27-28 жовтня 2008 р. - К. : Центр еколопчно! освгги та шформаци, 2008. - Ч. 1. - С. 271-276.
3. Ддух ЯП. Геоботатчне районування Украiни та сумiжних територш / Я.П. Дiдух, Ю.Р. Шеляг-Сосонко // Украiнський ботанiчний журнал : наук. журнал НАН Украiни. - 2003. -Т. 60, № 1. - С. 6-17.
4. Заповщш об'екти Вiнниччини / за заг. ред. О.Г. Яворсько! - Вшниця : Вид-во "Велес", 2005. - 104 с.
5. Класифжащя територш та об'екпв природно-заповiдного фонду Вшницько! областi. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.vineco.ucoz.org - доступ з екрану.
6. Маринич О.М. Фiзична географiя Укра!ни : пщручник / О.М. Маринич, П.Г. Шищенко. -К. : Вид-во "Знання", 2005. - 511 с.
7. Марушевський Г.Б. Збереження бiорiзноманiття i створення екомережi : iнф. дов. / Г.Б. Марушевський, В.П. Мельничук, В.А. Костюшин В.А.; Wetlands International Black Sea Programme. - К., 2008. - 168 c.
8. Мудрак О.В. Екомережа Вшниччини: стан, проблеми, перспективи / О.В. Мудрак // 111-й Всеукра!нський з'!зд еколопв з мiжнародною участю (Екологiя/Ecology), 21-24 вересня : зб. наук. статей. - Вшниця : Вид-во ВНТУ. - 2011. - Т. 1. - С. 226-230.
9. Мудрак О.В. Збалансований розвиток екомережi Подшля: стан, проблеми, перспективи : монографiя / О.В. Мудрак. - Вшниця : Вид-во "СПД Главацька Р.В.", 2012. - 914 с.
10. Мудрак О.В. Ромашкове / О.В. Мудрак // Еколопчна енциклопедiя. - У 3 т. / редкол.: А.В. Толстоухов (голов. ред.) та ш. - К. : Вид-во "Либщь", 2008. - Т. 3: О-Я. - С. 213.
11. Мудрак О.В. Терещуюв яр / О.В. Мудрак // Еколопчна енциклопедiя. - У 3 т. / ред.: А.В. Толстоухов (гол. ред.) та ш. - К. : Вид-во "Либщь", 2008. - Т. 3: О-Я. - С. 292-293.
12. Природно-заповщний Укра!ни: територи та об'екти загальнодержавного значення. - К. : ТОВ "Центр еколопчно! освгти та шформащ!", 2009. - 332 с.
13. Науковий звгт з виконання науково-дослщно! роботи "Пщготовка проекту Зведено! схеми формування екомережi Укра!ни": (перший етап). - К. : Вид-во "Либщь", 2008. - 127 с.
14. Розбудова екомережi Укра!ни / за ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка (Програма розвитку ООН. Проект "ЕкомережГ). - К. : Вид-во "Либщь", 1999. - 127 с.
15. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины / Ю.Р. Шеляг-Сосонко, М.Д. Гродзинский, В.Д. Романенко. - К. : Вид-во "Фитосоциоцентр", 2004. - 144 с.
Мудрак А.В. Особенности природопользования в пределах ЮжноПодольского экокоридора региональной экосети
Основным аспектом устойчивого развития Винниччины является формирование и реализация региональной экосети. Подана детальная характеристика Южно-Подольского широтного экологического коридора как части Южноукраинского в пределах экосе-ти Винниччини, что имеет статус национального. Особенное внимание обращено на состояние биоразнообразия (растительность, флору, фауну). Проанализированы функционально-пространственные особенности землепользования (структура угодий) и распределение заповедных объектов естественных ядер в пределах Южно-Подольского широтного экокоридора региональной экосети. Для эффективного его функционирования предложен комплекс оптимизационных мероприятий.
Ключевые слова: сбалансированное природопользование, экосеть, экокоридор, биоразнообразие, Винниччина.
Mudrak A.V. Some Peculiarities of Nature Use within South-Podilskiy Ecocorridor of the Regional Ecological Network
The basic aspect of the sustainable development of Vinnytsia region is creation and implementation of a regional ecological network. The detailed description is given to South Podil'skiy latitudinal ecological corridor as a part of South Ukrainian one within the Vinnytsia regional econetwork that has a status of the national network. Special attention is paid to the state of biodiversity (vegetation, flora, and fauna). Some functional and spatial features of land-tenure (structure of lands) and distributing of the protected objects of natural kernels within South Podil'skiy latitudinal ecocorridor of the regional econetwork are analysed. The set of optimization measures in order to improve its functioning is offered.
Key words: sustainable environmental management, ecological network, ecocorridors, biodiversity, Vinnytsia.
2. Еколопя та довкшля
63
