CC BY
7
ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШФОРМАЦШНО-ДОКАЗОВОÏ БАЗИ: ПОР1ВНЯЛЬНО-_ПРАВОВ1 АСПЕКТИ_
Ka3bMipoea 1.В.
астрант
Нацюнальний техтчний yHieepcumem Украши «Кшвський полтехнiчний тститут iMeHi 1горя Скорського» Науковий KepieHUK: Лук'янчиков €вген Дмитрович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри тформацшного права та права ттелектуальног власностi КП1 iM. 1горя акорського
PROCEDURAL SUPPLY OF INFORMATION-EVIDENCE BASE: COMPARATIVE LEGAL
ASPECTS
Inna Kazmirova
PhD student
National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute» Scientific head: Lukyanchikov Yevhen Dmitrovich,
Doctor of Juridical Sciences, Professor, Professor at the Department of information law and intellectual property law, Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute
АНОТАЦ1Я
У статп проводиться nopiBHHHHH мш процесуальним забезпеченням шформацшно-доказово1' бази у цившьному судочинст та кримшальному провадженш. Автором виокремлено два процесуальних шститути, здшснено ïx узагальнену характеристику та умовно визначено основш порiвнюванi аспекти. З'ясовано теоретичну та практичну доцшьшсть використання в назвах дослщжених iнститутiв понять «докази» та «речi i документа». Зроблено висновок про наявш розбiжностi у процесуальному забезпеченнi iнформацiйно-доказовоï бази в цившьному судочинста та кримiнальному провадженш. За результатами аналiзу норм ввдповадних галузей права та вироблених теоретичних пiдxодiв обгрунтовано доцiльнiсть вживання понять «докази» та «речi i документа».
SUMMARY
The institutions of procedural support of information and evidence base in civil proceedings and criminal proceedings are compared. The author defines two procedural institutes, performs of their general reference and conditionally defines the main compared aspects. The theoretical and practical advisability of using the concepts of "evidence" and "things and documents" in the names of the institutions studied is clarified. There are differences in the procedural support of the information-evidence base in civil proceedings and criminal proceedings. Based on the analysis of the norms of the relevant branches of law and the developed theoretical approaches, the advisability of using the concepts of "evidence" and "things and documents" is substantiated.
Ключовi слова: забезпечення доказiв, тимчасовий доступ до речей i докуменпв, шформацшно-доказова база, докази, речi i документа.
Key words: providing evidence, temporary access to things and documents, information-evidence base, evidence, things and documents.
Постановка проблеми. Покладаючи обов'язок доказування на сторони, законодавець одночасно врахував випадки об'eктивноï неможливосп виконання такого обов'язку. Зокрема, особа може вжити вах можливих заxодiв для отримання певного доказу/ввдомостей самостiйно, але марно, наприклад, внаслвдок дiй/бездiяльностi iншоï сторони, наявностi охоронювано1 законом таeмницi тощо. Не виключеш й пiдстави припускати можливу втрату засобу доказування або ж подальшу неможливiсть чи утруднення збирання/подання вадповвдних доказiв тощо.
За таких та подiбниx до цього умов завдання цив№ного судочинства чи кримiнального провадження виявляються недосяжними. Вiдтак, виникае потреба у процесуальному забезпеченш iнформацiйно-доказовоï бази, що полягае в сприяннi з боку суду в отриманш доказiв у цивiльному судочинствi та наданш речей i документiв пiд час кримшального провадження вiдповiдно.
У зв'язку з цим, для дослiдження нами умовно видшено iнститут забезпечення доказiв у цивiльному судочинствi та шститут тимчасового доступу до речей i докуменпв у кримiнальному
провадженш, що носять забезпечувальний характер, хоча й з певними обумовленими вшмшностями.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. 1нститут забезпечення доказiв досить часто привертае увагу науковцiв та практиков, що не в останню чергу обумовлено його важливим практичним значенням та законодавчим оновленням. Те ж саме можемо зазначити й про тимчасовий доступ до речей i докуменпв, який на переконання бiльшостi представнишв науки i практики е взагалi законодавчою новацiею.
Для дослiдженнями нами було використано напрацювання окремих науковщв, зокрема G.G. Лезiна, М.В. Лимансько!, В.1. Фаринника, М.Я. Никоненка, О.М. Миколенко, В.Г. Лукашевича, Н.А. Сотник. Разом з тим, попри грунтовнють, численнють та широко охоплюючий характер таких наукових праць, до цього часу не проводилась аналопя м1ж зазначеними двома iнститутами, а тим б№ше, як такими, що направлен на процесуальне забезпечення шформацшно-доказово! бази. Те ж саме зазначимо i щодо порiвняльного анал1зу назв двох процесуальних iнститутiв в частинi, що стосуеться використання таких понять як «докази», «речi i документи».
Мета статп полягае у проведеннi порiвняння мiж забезпеченням доказiв у цившьному судочинствi та тимчасовим доступом до речей i документiв у кримшальному провадженнi як iнститутами процесуального забезпечення шформацшно-доказово! бази, а також порiвняльному аналiзi використання понять «докази» та «речi i документи».
Виклад основного матерiалу. 1нститут забезпечення доказiв не е новелою для цив№ного судочинства, налiчуе тривалу iсторiю свого юнування та перiодично пiддаеться змiнам. Останш так1 змiни пов'язанi з набранням 15.12.2017 чинностi Законом Украши «Про внесення змш до Господарського процесуального кодексу Украши, Цивiльного процесуального кодексу Украши, Кодексу адмiнiстративного судочинства Украши та iнших законодавчих актiв». Зокрема, удосконалено правове регулювання подстав та порядку забезпечення доказiв, розгляду заяви про забезпечення доказiв, розширено вимоги до форми та змiсту тако! заяви.
Водночас, розширення прав позивача на застосування заходiв забезпечення позову мае збалансовувати «система стримань та противаг», яка створюеться за допомогою шституту зус^чного забезпечення у рiзних формах, а також обов'язок вщшкодування позивачем шкоди, завдано! вiдповiдачу необгрунтованим забезпеченням позову. Крiм того, обмежено шдстави для забезпечення доказiв. Переважна бiльшiсть процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом, зокрема, у цившьному процес виключно рол1 арбiтра i нiколи - слщчого [2].
Ввдповвдно до ч. 2 ст. 13 Цив№ного процесуального кодексу Украши (далi - ЦПК Украши), збирання доказiв у цив№них справах не е обов'язком суду, крт випадк1в, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 116 ЦПК Украши передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, мае забезпечити докази, якщо е щдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений або збирання або подання вщповвдних доказiв стане згодом неможливим чи утрудненим.
G.G. Лезiн розглядае забезпечення доказiв (в цивiльному судочинствi) в двох аспектах: з боку заштересовано! особи - забезпечення доказiв е дiяльнiстю ще! особи, яка спрямована на отримання сприяння вiд уповноваженого органу в одержаннi та збереженш доказiв, як1 вона пiзнiше використовуе в цившьному судочинствi як тдставу сво!х вимог i заперечень; з боку особи, якш законом надано право забезпечувати докази, - така дiяльнiсть е сприянням за1нтересованим особам на !хне звернення у наданнi доказiв та !х оперативному збереженнi шляхом отримання доступу до об'екта та фжсацп ведомостей про факти й обставини, яш вiн мiстить, що ввдбуваеться вiдповiдно до встановленого законом способу та порядку у випадках, коли подання заштересованою особою потрiбних доказiв для !х подальшого використання в судовому процеа е або може стати неможливим, або ускладненим [4, с. 9].
В будь-якому раз^ iнститут забезпечення доказiв спрямований на запобтання можливiй втратi доказiв чи своечасне !х подання/збирання, що виправдовуе обмежувальний характер його застосування та, по суп, активну роль суду у доказуванш.
Способами забезпечення судом доказiв е допит свiдкiв, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказiв, у тому числ1 за !х мiсцезнаходженням, заборона вчиняти певш дй' щодо доказiв та зобов'язання вчинити певнi дп щодо доказiв. У необх1дних випадках судом можуть бути застосованi iншi способи забезпечення доказiв, визначенi судом [3].
Зазначимо, що на рiвнi ЦПК Украши окремо регламентовано порядок реалiзацil майже кожного з визначених способiв забезпечення доказiв. Невипадково G.G. Лезiн зазначае, що щд час використання шституту забезпечення доказiв забезпечуеться доступ до об'екпв, що мiстять вiдомостi про факти й обставини, та здшснюеться закршлення таких вiдомостей з одночасним наданням !м процесуально! форми засобiв доказування [5, с. 95].
Для забезпечення доказiв цiлком характерно (з огляду на пiдстави застосування), що суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без поввдомлення iнших оаб, як1 можуть отримати статус учаснишв справи, в тому числi, у раз^ якщо поввдомлення iншоl сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв [3].
Ухвала про забезпечення док^в (^м забезпечення док^в шляхом допиту свщшв, призначення експертизи, огляду доказiв) е виконавчим документом та виконуеться негайно в порядку, встановленому для виконання судових ршень [3]. На нашу думку, виконання ухвали суду особами, що здшснюють примусове виконання рiшень (як правило, це державш виконавцi), ще бшьше посилюе забезпечувальний характер дослвджуваного шституту. В першу чергу, це зумовлено наявним в силу закону обсягом повноважень та об'ективнiстю по вiдношенню до кожно! зi сторiн.
Також з метою посилення дiевостi вказаного процесуального iнституту законодавець передбачив заходи процесуального примусу, яш суд може застосувати до вщповвдно! особи аби спонукати И добросовiсно виконувати процесуальнi обов'язки та запобiгти створенню протиправних перешкод у здшсненш судочинства, що вбачаеться зi ст. 143 ЦПК Укра!ни. Зокрема, йдеться про тимчасове вилучення доказiв для дослвдження судом, привщ штраф.
На перший погляд здаеться, що шститут забезпечення доказiв передбачае примус лише у разi недобросовюносл ввдповщно! особи (якщо ставити наявшсть примусу в залежнiсть вiд добровшьносп виконання ухвали суду). Якщо ж виходити iз переважаючо! у теори думки, коли добровiльнiсть пов'язуеться виключно з волевиявленням особи, то вже сам факт винесення судом обов'язково! для виконання ухвали про забезпечення доказiв у певний споаб сввдчить про примус.
На вiдмiну ввд шституту забезпечення доказiв у цивiльному процеа, кримiнальному провадженню такий процесуальний шститут не притаманний. Натомiсть, з набранням чинностi КПК Укра!ни 2012 р. був впроваджений iнститут заходiв забезпечення кримшального провадження.
Зокрема, новелами у вггчизняному кримiнальному процесi стало серед шшого введення самого поняття заходiв забезпечення кримiнального провадження та законодавче закршлення застосування таких заходiв, як грошове стягнення, тимчасове обмеження у користуванш спецiальним правом, тимчасовий доступ до речей i документiв [6, с. 116]. На думку Н.А. Сотник, цей термш е чужорвдний для науки кримшального процесуального права i запозичений з iнших галузей права та iнтегрований у кримшальне процесуальне право [7, с. 186]
Зауважимо, що запровадивши даний шститут, законодавець одночасно не визначив поняття заходiв забезпечення кримiнального провадження, що призвело до плюрал1зму думок науковщв та практикiв. З огляду на необхвдшсть сформувати в межах даного дослвдження хоча б приблизне уявлення щодо характеру таких заходiв, наведемо окремi з думок науковцiв.
В.1. Фаринник пiд заходами забезпечення кримшального провадження пропонуе розумiти передбаченi КПК Укра!ни iндивiдуально визначенi
заходи, спрямоваш на забезпечення дiевостi кримiнального провадження, яш застосовуються щодо конкретно! особи i пов'язанi з покладенням на не! певних обов'язшв та обмеженням !! прав i свобод [8, с. 21].
На думку М.В. Лимансько!, заходи забезпечення кримшального провадження - це передбачеш законом обов'язковi спонукальш та забезпечувальнi дi! для виконання учасниками кримшального провадження !хшх процесуальних обов'язк1в, як1 при обов'язковому дотриманнi прав людини повинна вживати особа, яка направляе кримiнальний процес, для досягнення мети правосуддя [6, с. 118].
З огляду на поставлен мету та завдання, ми не будемо окремо зупинятись на формулюванш власного бачення щодо визначення поняття заходiв забезпечення кримiнального провадження, але обов'язково придшимо увагу цьому питанню в наших подальших дослщженнях. Ми лише зазначимо про б№ш широку направленiсть цих заходiв (забезпечення дiевостi кримiнального провадження в цшому), на вiдмiну вiд iнституту забезпечення доказiв. Адже, як зазначае М.Я. Никоненко, дiевiсть провадження, крiм забезпечення ефективно! реалiзацi! завдань кримiнального провадження та завдань окремих стадiй кримшального провадження, включае також забезпечення доказування у кримшальному провадженнi [10, с. 54].
Н.А. Сотник, проводячи аналогш iз цившьно-процесуальним i господарсько-процесуальним законодавством та нормами КАС Укра!ни, наголошуе, що заходи забезпечення кримшального провадження об'еднали в собi i заходи забезпечення позову, i заходи забезпечення доказiв, i запобiжнi заходи, i заходи процесуального примусу [7, с. 186-187].
Враховуючи характер даного дослвдження, ми зупинимось на такому заходi забезпечення кримiнального провадження як тимчасовий доступ до речей i докуменпв.
Ввдповвдно до ст. 159 Кримшального процесуального кодексу Укра!ни (дал1 - КПК Укра!ни), тимчасовий доступ до речей i документiв полягае у наданш сторонi кримiнального провадження особою, у володшш яко! знаходяться так1 речi i документи, можливосп ознайомитися з ними, зробити !х копi! та вилучити !х (здшснити !х ви!мку).
Тимчасовий доступ до електронних iнформацiйних систем або !х частин, мобiльних термiналiв систем зв'язку здiйснюеться шляхом зняття копi! шформацп, що мiститься в таких електронних iнформацiйних системах або !х частинах, мобшьних термiналах систем зв'язку, без !х вилучення.
Ниш переважае думка, що тимчасовий доступ до речей i докуменпв е важливим засобом формування доказово! бази. З практично! позицi! цей захвд забезпечення кримiнального провадження являе собою безперечно основний шструмент формування й закршлення доказово!
шформацп, яка в подальшому, пвд час проведения всебiчного, повного та неупередженого досудового розслвдування, буде слугувати юридичним пвдгрунтям для винесення слiдчим або прокурором правильного й обгрунтованого процесуального рiшення [11, с. 341].
Одночасно зазначимо, що будучи заходом забезпечення кримiнального провадження, тимчасовий доступ до речей i документiв передбачае певний ступiнь втручання у права i свободи особи (як правило, йдеться про обмеження майнових прав, виникнення певних процесуальних обов'язк1в тощо). Невипадково в ч. 4 ст. 132 КПК Укра!ни зазначено, що для оцшки потреб досудового розслвдування сл1дчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливiсть без застосованого заходу забезпечення кримшального провадження отримати речi i документи, як можуть бути використанi пiд час судового розгляду для встановлення обставин у кримшальному провадженнi.
Однак, враховуючи плюралiзм думок, наведемо хоча б одну прямо протилежну. Зокрема, О.М. Миколенко вважае, що серед заходiв забезпечення кримiнального провадження можна знайти таи, як1 не пов'язанi з тимчасовими обмеженнями прав i свобод особи i застосування яких не призводить до настання для ще! особи обмежень майнового, морального чи оргашзацшного характеру (наприклад, судовий виклик, виклик сл1дчим чи прокурором, а також тимчасовий доступ до речей i докуменпв) [12, с. 83].
На нашу думку, застосування тимчасового доступу до речей i докуменпв завжди пов'язано з певним ступенем втручання у права та свободи особи. Це може бути обумовлено характером речей i докуменпв, шформацп, до яких надаеться доступ, ввдсутшстю конкретизаци щодо строку та порядку збертання вилучених оригiналiв документiв, можливютю оскаржити ухвалу слвдчого суддi тощо.
Слвдчий суддя, суд постановляе ухвалу про надання тимчасового доступу до речей i документiв, якщо сторона кримшального провадження у своему клопотанш доведе наявшсть достатнiх пiдстав вважати, що щ речi або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володшш ввдповвдно! фiзичноl або юридично! особи; 2) самi по собi або в сукупностi з шшими речами i документами кримiнального провадження, у зв'язку з яким подаеться клопотання, мають суттеве значення для встановлення важливих обставин у кримшальному провадженнi; 3) не становлять собою або не включають речей i документiв, як1 мiстять охоронювану законом таемницю (ч. 5 ст. 163 КПК Украши).
Ми виршили з'ясувати практичну реалiзацiю наведених пiдстав, оскшьки вони мають застосовуватися у взаемозв'язку з ч. 4 ст. 132 КПК Украши (для оцшки потреб досудового розслвдування слвдчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливють без застосованого заходу
забезпечення кримшального провадження отримати речi i документи, яш можуть бути використанi пiд час судового розгляду для встановлення обставин у кримшальному провадженш). З щею метою ми проанал1зували в Сдиному державному реес^ судових рiшень значну к1льк1сть ухвал про тимчасовий доступ до речей i документiв. Зазначимо, що прюритетне значення в таких ухвалах надаеться доведешстю лише пвдстав, визначених у ч. 5 ст. 163 КПК Украши, а отже, не мае значення, чи вживались стороною самостшно заходи для отримання таких речей i докуменпв. Це може бути пояснено тим, що в силу припиав ст. 93 КПК Украши, наприклад, сторона обвинувачення може вдатися до витребування речей i докуменпв чи тимчасового доступу до речей i докуменпв, який цiлком пвдставно можна вiднести до iнших процесуальних дiй. Разом з тим, порядку реалiзацil витребування речей i докуменпв в КПК Украши й доа не визначено. Як наслвдок, прюритет надаеться тимчасовому доступу до речей i документiв, як iншiй процесуальнш дИ, пiд час яко! здшснюеться збирання доказiв. А оскiльки, доказ визнаеться допустимим, якщо вiн отриманий у порядку, встановленому КПК Украши (ч. 1 ст. 86 КПК Украши), то важливе значення для сторони мае дотримання формально! процедури.
Якщо речi i документи мютять охоронювану законом таемницю додатково мае бути доведено можливiсть використання як доказiв ведомостей, що мiстяться в цих речах i документах, та неможливють iншими способами довести обставини, яш передбачаеться довести за допомогою цих речей i документiв (ч. 6 ст. 163 КПК Укра!ни). Видаеться, що в останньому випадку необхвдшсть застосування тимчасового доступу до речей i документiв ставиться в залежшсть вiд доведення стороною обгрунтованостi та дощльносп надання судом доступу до речей i документiв, що мютять охоронювану законом таемницю. Тим бвдьше, що отримати тимчасовий доступ до таких речей i документiв без сприяння суду, по сутi, неможливо.
В силу приписiв ч. 2 ст. 163 КПК Укра!ни, якщо сторона кримшального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявнiсть достатшх пiдстав вважати, що iснуе реальна загроза змiни або знищення речей чи докуменпв, клопотання може бути розглянуто слвдчим суддею, судом без виклику особи, у володiннi яко! вони знаходяться. Тут можемо зазначити про часп зловживання на практищ стороною обвинувачення цим положенням та формальним пiдходом з боку слвдчого суддi, який обмежуеться лише досл1вним дублюванням ч. 2 ст. 163 КПК Укра!ни в сво!й ухвал!
На сьогоднi виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей i докуменпв здшснюе безпосередньо особа, зазначена в ухвал1 суду як така, яшй володiлець цих речей i документiв мае надати тимчасовий доступ. Не вдаючись до детального системного аналiзу положень КПК
Укра!ни (статп 160, 163-166), коротко зазначимо, що суб'ектом виконання тако! ухвали виступае вщповвдна сторона кримшального провадження. Але, в даному випадку, реальному практичному втшенню засад змагальностi та рiвностi сторш перешкоджають недолiки у правовому регулюванн тимчасового доступу до речей i документiв (можливiсть отримання стороною захисту, по суп, лише копш документа; вiдсутнiсть належно! регламентацi! фiксування виконання ухвали i т.iн.).
У разi невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей i документiв слвдчий суддя, суд за клопотанням сторони кримшального провадження, яшй надано право на доступ до речей i докуменпв на пiдставi ухвали, мае право постановит ухвалу про дозвш на проведения обшуку згiдно з положеннями цього Кодексу з метою вщшукання та вилучення зазначених речей i документiв (ст. 166 КПК Укра!ни). Таким чином, передбачаеться перехщ до слвдчо! (розшуково!) дп, що в будь-якому разi пов'язано з процесуальним примусом.
Таким чином, процесуальне забезпечення iнформацiйно-доказово! бази у цив№ному судочинствi характеризуеться наданням шформацп, яку несе доказ, об'ективно! форми вираження, що вiдповiдае конкретному процесуальному засобу доказування. Тодi як у кримшальному провадженнi йдеться про отримання сторонами кримшального провадження доступу до матерiальних об'екпв для виявлення вiдомостей про фактичнi данi (за вщсутносп належно! регламентацi! фiксування).
На наш погляд, дане досл1дження буде неповним без належного придiлення уваги питанню щодо обумовленостi, теоретично! та практично! дощльносп вживання саме таких понять як «докази» та «речi i документи» вiдповiдно в назвах вказаних процесуальних iнститутiв. Спершу розглянемо, чому саме iнститут забезпечення «доказiв», а не «речей i докуменпв».
Вiдповiдно до ст. 76 ЦПК Укра!ни, доказами е будь-як1 даш, на пiдставi яких суд встановлюе наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактш), що обгрунтовують вимоги i заперечення учаснишв справи, та iнших обставин, як мають значення для виршення справи.
Цi данi встановлюються такими засобами: письмовими, речовими i електронними доказами; висновками експертiв; показаннями свщшв.
Як вбачаеться зi змiсту ст.ст. 90, 95, 97, 100, 102 ЦПК Укра!ни, перелiченi засоби доказування е рiзними за сво!м характером, об'ективною формою вираження, а отже, не е взаемовиключними. Наприклад, письмовими доказами е документи, але ^м електронних. В свою чергу, електроннi документа, веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних та iншi данi в електроннш формi являються електронними доказами. Тобто, самi лише речi i документа не охоплюють всiх засобiв доказування у цившьному судочинствi.
Також пригадаемо, що докази отримують у так1 способи, як: допит сввдшв, призначення
експертизи, витребування та (або) огляд доказiв, у тому числ1 за !х мiсцезнаходженням, заборона вчиняти певнi дп щодо доказiв та зобов'язання вчинити певн дi! щодо доказiв [3]. Вказан способи передбачають встановлення даних вама перелiченими в ст. 76 ЦПК Укра!ни засобами, а не лише письмовими (документами) i речовими доказами.
Таким чином, вживання поняття «докази» теоретично i практично обумовлене, вщповвдае сутностi та метi iнституту забезпечення у цив№ному судочинствi.
На ввдмшу ввд цього, для визначення назви тимчасового доступу законодавець використав поняття «речi i документи», що ми вважаемо процесуально обумовленим з огляду на наступне.
Ввдповвдно до ст. 23 КПК Укра!ни, суд дослвджуе докази безпосередньо. Показання учасник1в кримшального провадження суд отримуе усно.
Не можуть бути визнанi доказами вiдомостi, що мютяться в показаннях, речах i документах, як1 не були предметом безпосереднього дослщження суду, крiм випадшв, передбачених цим Кодексом.
1з цього можна зробити попереднiй висновок, що докази в !х процесуальному та шзнавальному статусi з'являються лише в судi пiсля !хнього безпосереднього дослвдження (тут ми сввдомо не аналiзуемо окремi випадки, передбаченi чинним КПК). А також, що фактичнi даш, отриман та зафiксованi у вщповщних протоколах (допиту, огляду речей i документiв), на досудовому слiдствi не мають някого пiзнавального й тим б№ше доказового значення [13, с. 76].
В цшому, оперування поняттям «докази» на досудовому розслiдуваннi носить вибiрковий характер, що вбачаеться з системного аналiзу положень КПК Укра!ни. Але цим лише досл1джуване питання не вичерпуеться.
Як i в першому випадку, зазначимо, що процесуальними джерелами доказiв е показання, речовi докази, документи, висновки експертiв (ст. 84 КПК Укра!ни).
В одному з попередшх дослiджень, нами було зроблено висновок, що загальними об'ектами тимчасового доступу до речей i докуменпв виступають речi, документи та шформащя, що мiститься в електронних шформацшних системах або !х частинах, мобшьних термiналах систем зв'язку. Прямо! вказiвки щодо того, що треба розумгта пiд вказаними об'ектами, кримшальне процесуальне законодавство не мiстить. У зв'язку з цим обгрунтовано можливють поширення на iнститут тимчасового доступу до речей i документiв законодавчих положень, яш стосуються процесуальних джерел доказування [14, с. 217].
В аспекп зазначеного, принагiдно згадати про розмежування речового доказу та документа, запропоноване 1.О. Крицькою. Зокрема, таке розмежування доцiльно здiйснювати за сукупшстю законодавчо закрiплених i доктринально розроблених критерив, зокрема: 1) за способом збереження та передачi iнформацi!, 2) за доказовим
значениям змюту або форми документа, 3) за можливютю/ неможливютю замши матерiального ноая орипналом або дублiкатом. Додатково можуть враховуватися й п ознаки, що властивi виключно документу як самостiйному процесуальному джерелу доказiв, тобто цiлеспрямоваиiсть його створення та автентичнiсть [15, с. 46].
Отже, використання в назвi дослiджуваного процесуального iнституту поняття «речi i документи» пояснюеться не лише моментом набуття фактичними даними процесуального статусу доказiв, але й характером об'екпв, до яких надаеться доступ. Ми не наводимо в якосп ще одного обIрунтуваиия те, що докази збираються пвд час слвдчих (розшукових) та негласних слщчих (розшукових) дiй, оск1льки ст. 93 КПК Украши передбачае й iншi процесуальнi дп для збираиня доказiв.
Висновки. Процесуальному забезпеченню шформацшно-доказово! бази у цивiльному судочинсга та кримiнальному провадженнi вiдповiдно притаманш значнi розбiжиостi. Зокрема, йдеться про тдстави такого забезпечення, насл1дки, суб'екпв виконання вiдповiдних ухвал, процесуальний статус та обсяг отримуваних вiдомостей. В свою чергу, це обумовлюе теоретичну i практичну доцiльнiсть вживания у назвi розглянутих процесуальних iнститутiв саме понять «докази» та «речi i документи» вiдповiдно.
Список лiтератури:
Закон Украши «Про внесення змш до Господарського кодексу Украши, Цившьного процесуального кодексу Украши, Кодекс адмшстративного судочинства Украши та шших законодавчих акпв»: Закон Украши вiд 03 жовтня 2017 р. № 2147-УШ. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19
Пояснювальна записка до проекту Закону «Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу Украши, Цившьного процесуального кодексу Украши, Кодексу адмшстративного судочинства Украши та шших законодавчих акпв». URL :
http://w 1.c1. rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_ 1 ?pf3 5 11=61415
Цив№ний процесуальний кодекс Украши: в редакци Закону Украши вiд 03 жовтня 2017 р. № 2147-УШ. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
Лезш G.G. Забезпечення доказiв в цивiльному процесi Украши: автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.03. Кив, 2019. 22 с.
Лезш G.G. Поняття i змiст забезпечення доказiв у цив№ному процесi Украши. Нацiональний юридичний журнал: теорiя i практика. 2017. С. 93-97
Лиманська М.В. Про поняття заходiв забезпечення кримiнального провадження. Науковий вiсник Ужгородського нацiонального ушверситету. Серiя право. Випуск 48. Том 2. 2018. С. 116-119.
Сотник Н.А. Заходи забезпечення кримшального провадження: генезис поняття та дощльшсть використання у КПК Украши. Вюник Швденного регiонального центру Нацюнально! академп правових наук Украши. № 9. 2016. С. 183189.
Фаринник В.1. Теоретичш, правовi та праксеологiчнi проблеми застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження в кримшальному процесi Украши : автореф. дис. ...докт. юрид. наук: 12.00.09. Ки!в, 2018. 37 с.
Кримшальний процесуальний кодекс Украгни: Закон Украши ввд 13 квiтия 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
Никоненко М.Я. Види заходiв забезпечення кримiнального провадження та 1х мiсце i роль у процеа доказувания. Судова апеляцiя. № 1. 2014. С. 49-54.
Фаринник В. I. Тимчасовий доступ до речей i докуменпв у системi заходiв забезпечення кримшального провадження. Науковий вюник публiчного та приватного права. Випуск 2. Ч. 2. 2016. С. 340-346.
Миколенко О. М. Критерп класифжацп заходiв забезпечення кримшального провадження та !х спiввiдношення з заходами кримшального процесуального примусу. Правова держава. № 17. 2014. С. 81-84.
Лукашевич В. Г. Докази та доказування в кримшально-процесуальному та
кримшалютичному вимiрi. Держава та репони. Серiя: Право. № 1 (51). 2016. С. 74-79.
Казьмiрова I. В. Об'екти тимчасового доступу до речей i докуменпв. Юридичний науковий електронний журнал. № 3. 2018. С. 215-217.
Крицька I. О. Речовi докази у кримшальному провадженш: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Кшв, 2017. 249 с.
