CC BY
11ДОПУСТИМ1СТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКУМЕНТ1В У КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕНН1 НА
ЕТАП1 ЗБИРАННЯ ДОКАЗ1В
Ратнова А.
ад'юнкт кафедри кримшального процесу та кримталютики Львiвського державного yHiверситету внутрiшнiх справ
ADMISSIBILITY OF ELECTRONIC DOCUMENTS IN CRIMINAL PROCEEDINGS AT THE STAGE
OF EVIDENCE COLLECTION
Ratnova A.
adjunct of the department of criminal procedure and criminology Lviv State University of Internal Affairs
АНОТАЦ1Я
У статп розглянуто питання допустимосп збирання, отримання електронних докуменпв, як доказу у кримшальному провадженш. Вiдсутнiсть достатньо! кiлькостi розробок, що стосуються допустимостi еле-ктронного документа, вимагае його детального аналiзу i вивчення. Електроннi документи можуть висту-пати доказом у будь-якому кримiнальному провадженнi, незалежно ввд його кримшально-правово! кваль фгкаци. Проаналiзовано вимоги, як стосуються електронних документiв ^зь призму допустимостi. Для видiлення основних проблем, яш виникають перед органами досудового розслвдування шд час збирання, отримання електронних доказiв проаналiзовано судову практику Укра!ни та рiшення £вропейського суду з прав людини. Запропоновано рекомендаци для недопущення помилок сторонами кримшального прова-дження пiд час доказування. Звернено увагу на необхвдшсть збирання доказiв без будь-яких порушень прав та свобод людини та ввдповщно до основних вимог КПК Укра!ни, зокрема правильного визначення процесуального джерела доказу, забезпечення ввдповщно! фжсацп процесуально! ди, забезпечення збере-ження речей та документiв, ознайомлення з електронним документом пiсля завершення досудового розс-лiдування.
ABSTRACT
The article deals with the admissibility of collecting and receiving electronic documents as evidence in criminal proceedings. The lack of a sufficient number of developments concerning the admissibility of an electronic document requires its detailed analysis and study. Electronic documents can be used as evidence in any criminal proceedings, regardless of their criminal qualification. Requirements regarding electronic documents through the prism of admissibility are analyzed. In order to identify the main problems that encounter pre-trial investigation authorities during collecting, obtaining electronic evidence, the case law of Ukraine and the decision of the European Court of Human Rights have been analyzed. Recommendations are offered to prevent the parties of criminal proceedings from proving themselves. Attention is drawn to the need to collect evidence without any violation of human rights and freedoms and in accordance with the basic requirements of the CPC of Ukraine, including the correct determination of the procedural source of evidence, ensuring proper recording of procedural action, ensuring the preservation of things and documents, familiarization with the electronic document after completion of the pre-trial investigation.
Ключовi слова. Доказ, електронний документ, вщеозапис як доказ, збирання електронних документа, отримання електронних докуменпв, допустимють.
Keywords: Proof, electronic document, video recording as evidence, collection of electronic documents, receipt of electronic documents, admissibility.
Вступ. Еволющя комушкацш та новггш технологи спричинили 3MiHy способу o6MiHy шформа-щею у Bcix сферах життя суспшьства. Особливо збь льшуеться кшьшсть створених електронних докуменпв. Електронш пристро! можуть бути як знаряддям вчинення кримшального правопору-шення так i мютити шформацш про шших причет-них до злочину оаб чи алiбi правопорушника. Зда-валось, що можливють моментального фжсування обставин кримшального правопорушення за допо-могою техшки полегшить процес доказування у кримшальному провадженш, однак на практищ ви-никае безлiч проблем саме на еташ збирання дока-зiв, зокрема i електронних докyментiв.
Популярним науковцем, який дослiджyвав електроннi документи е американець Еоган Кейа.
Його пращ основан на використаннi англосаксон-сько! правово! системи, тому використання його розробок можливе для теоретичного вивчення основ в контекст порiвняння з дiючою правовою системою Укра!ни.
У дослiдженнях С.Й. Гонгало, 1.О. Крицько!, Т.Е. Кукарниково!, В.В. Мурадова, С.М. Стах1всь-кого, Д.М. Цехана, О.Е. Чекотовсько!, Г.Л. Чи-грина, О.Е. Шведово! лише частково окреслюеться особливостi збирання електронних докуменпв та поняття допустимостi.
Метою статп е дослвдження електронного документа в частиш визначення його допустимосп, аналiзу судово! практики на предмет порушень, яш були допущенi пвд час збирання електронних докуменпв, а також визначення основних правил i реко-
мендацш збирання електронних докуменпв. Осно-вними методами дослiдження е аналiз, синтез та по-рiвняння.
Основна частина. Сторони кримiнального провадження мають рiвнi права на збирання та по-дання до суду речей, докуменпв, iнших доказiв, клопотань, скарг, а також на реалiзацiю iнших про-цесуальних прав, передбачених КПК Украши.
Як докази сторони можуть подавати елект-роннi документи. Електронний документ, на нашу думку, це шформащя, яка мiститься в електроннш формi та може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються шд час кримшаль-ного провадження [1, с. 238].
Шд час збору доказiв слiдчий, прокурор, повинен дотримуватись основних вимог, що стосуються доказiв: належшсть, допустимiсть, достатнiсть, до-стовiрнiсть.
Визнаватися допустимими i використовува-тися як доказ в кримшальному провадженнi можуть тшьки фактичнi данi, одержанi вщповщно до вимог кримiнального процесуального законодавства. Оць нка доказiв на предмет 1хньо! допустимостi е од-нiею з гарантiй забезпечення прав i свобод людини та громадянина в кримшальному процеа, прий-няття законного i справедливого рiшення у справа Аналiз положення ч. 3 ст. 62 Конституцп Укра!ни «обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дае шдстави для висновку, що обвинувачення у вчиненш злочину не може бути обгрунтоване фактичними даними, оде-ржаними в незаконний спосiб, а саме: з порушен-ням конституцiйних прав i свобод людини i громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобiв, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо [2].
Згiдно зi ст. 19 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод, обов'язок Свропей-ського суду з прав людини полягае в забезпеченш дотримання Договiрними державами 1'хшх зобов'я-зань за Конвенцiею. Зокрема, до його функцш не належить розгляд помилок, яких нiбито припусти-вся нацюнальний суд при вирiшеннi питань факту чи права, якщо - i тiею мiрою, якою - таш помилки не становлять порушення гарантованих Конвен-цiею прав i свобод.
Хоча ст. 6 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод гарантуе право на справе-дливий судовий розгляд, вона не встановлюе н1яких правил стосовно допустимосп доказiв як таких, бо це передуам питання, яке регулюеться нацiональ-ним законодавством [3].
Так, зпдно ч.1 ст.86 КПК Украши, допусти-мiсть доказу означае отримання доказу у порядку визначеному КПК Укра1ни.
Торкаючись питання правово! регламентаци допустимосп доказiв, необхiдно ввдзначити, що чинне кримшальне процесуальне законодавство Укра!ни мютить визначення поняття допустимостi доказiв (ст. 86 КПК Украши), але не видме, за ви-нятком випадшв iстотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК Украши), критерп вирь шення питання про недопустимють доказiв. Крiм
того, висновок про визнання за доказами ще1 не-ввд'емно! ознаки постае з положень класично! тео-pii доказiв, зi змюту ч. 3 ст. 62 Конституцп Украши (норма про неможливiсть обгрунтування обвинувачення на доказах, отриманих незаконним шляхом) та ч. 1 ст. 84 КПК Украши (легальне поняття дока-зiв). У цшому норми, що прямо або опосередковано стосуються допустимостi доказiв, хаотично розта-шованi в текстi чинного КПК Украши [4, с.246-247].
Аналiз дискусiйних питань про змiст кожного критерш дозволяе зробити висновок про те, що вченьпроцесуалюти встановлюють рiзнi критерп дослiдження доказiв iз точки зору !х допустимостi. Водночас майже всi фахiвцi називають серед умов допустимосп доказiв у кримiнальному прова-дженнi так1 складовi елементи: належний суб'ект, належний спосiб, належне джерело, належна форма закрiплення в1домостей про факти [4, с. 245].
Для дослщження електронного документа в частиш допустимостi, на нашу думку, дощльно проаналiзувати кожен його елемент:
1. Належний суб'ект збирання електронних doKyMeHmie.
Вимога про те, що доказ мае бути отриманий належним суб'ектом, означае одержання його уча-сником кримiнального процесу, правомочним здiй-снювати це провадження (конкретну процесуальну дiю).
Зокрема, належним суб'ектом, який уповнова-жений на проведения досудового розслвдування е слiдчий:
- визначений керiвником органу досудового розслвдування для здiйснення конкретного кримi-нального провадження (ч. 1 ст. 214 КПК Укра!ни);
- якому iз заяви, повiдомлення чи iнших джерел стало вщомо про обставини, яш можуть свiдчити про вчинення кримшального правопору-шення, розслiдування якого не вщнесено до його компетенцil (шдслщносп), вiн проводить розсл1ду-вання доти (тобто е належним слвдчим у цьому кри-мiнальному провадженнi), доки прокурор не визна-чить шшу пiдслiднiсть (ч. 2 ст. 218 КПК Укра!ни).
- якому постановою сл;дчого iншого органу досудового розслвдування iншоl територiальноl юрисдикцil чи прокурора доручено проведення слi-дчих (розшукових) i негласних сл1дчих (розшуко-вих) дш (ч. 6 ст. 218 КПК Укра1ни);
- який входить до складу сл1дчо1 групи (ч. 2 ст. 38 КПК Украши);
- який на час провадження конкретних слвд-чих (розшукових) чи шших процесуальних дiй, в результап яких були отриманi докази, перебував на посадi слiдчого й виконував сво1 трудовi обов'язки (зокрема, не знаходився на лшуванш, не перебував у вщпустщ тощо) [5, с.246-247].
Вiдповiдно до п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК Украши, сль дчим е службова особа вщповвдного органу досудового розслщування, уповноважена в межах компе-тенцп, передбачено1 КПК Украхни, здiйснювати до-судове розслiдування кримiнальних
правопорушень.
Це доводить, що вщповвдна службова особа мае право здшснювати досудове розслвдування за одночасно! наявносп двох умов:
1) вона е службовою особою органу досудо-вого розслвдування, до компетенцп якого ввдно-ситься розслвдування вiдповiдного кримiнального провадження;
2) вона е уповноваженою у передбачений законом спосiб на здшснення досудового розслiду-вання.
Дотримання умови щодо призначення слвд-чого на проведения досудового розслвдування мож-ливе лише при правильному визначеннi органу досудового розслщування, до компетенци якого ввд-носиться таке розслщування.
Постанова прокурора про визначення шдслвд-ностi (в порядку ч. 7 ст. 214 КПК Украши) чи дору-чення проведення досудового розслщування кримь нального правопорушення iншому органу досудового розслвдування (в порядку ч. 5 ст. 36 КПК Украши) з порушенням вимог щдслвдносп не упо-вноважують орган досудового розслщування на проведення будь-який дш.
Керiвник органу досудового розслвдування, який не може проводити досудове розслвдування кримiнального провадження зпдно зi ст. 216 КПК Украши, не може й уповноважувати слвдчого на таш дИ. Прийняте рiшения керiвника органу досудового розслвдування про призначення слщчого у кримiнальному провадженнi всупереч вимог щдс-лiдностi не мае жодного юридичного значення [6].
Iншi учасники кримiнального провадження та-кож можуть збирати докази, способами наданих !м КПК Украши. Залучення шших учасникiв проводиться слвдчим, прокурором шляхом прийняття рь шення про проведення в1дповщно1 процесуально!
дИ'.
Таким чином, вичерпний перелiк осiб, як можуть здiйснювати збирання доказiв та умови !х призначення, залучення визначенi КПК Украши.
2. Належний споыб збирання електронних документгв.
Основним способом збирання доказiв слвдчим, прокурором у кримшальному провадженнi е проведення слвдчих (розшукових) дш та негласних слвд-чих (розшукових) дш. 1х перелiк визначений Главами 20 та 21 КПК Украши. О^м того, сторона об-винувачення та сторона захисту можуть подавати запити до щдприемств, установ та оргашзацш.
З метою досягнення дiевостi кримiнального провадження сторона обвинувачення може зверта-тись iз клопотанням про застосування заходiв за-безпечения кримшального провадження.
Так, тимчасовий доступ до електронного документа е одним iз заходiв забезпечення кримшаль-ного провадження i полягае у наданш особою, у во-лодiннi яко! знаходяться такий електронний документ, сторош кримiнального провадження можливостi ознайомитися з ним, зробити копи та вилучити його (здiйснити ви!мку). Цей захвд не е слвдчою (розшуковою) дiею, а одним iз способiв отримання доступу до шформацп i мае проводи-
тися лише у випадку, коли особа (володiлець) вщ-мовляеться надати iнформацiю добровiльно, або ш-формащя становить охоронювану законом таем-ницю. У випадку, якщо юнуе загроза безповоротно1 змiни, знищення електронного документа проводити тимчасовий доступ недоцшьно, а слiд одразу проводити обшук.
КПК Украши допускае звернення з клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв не пльки стороною обвинувачення, але й захисту. У випадку вiдмови пiдприемства, установи, оргашза-цп у наданнi електронного документа сторона захисту може отримати дозвш суду на такий доступ. Од-нак, як показуе практика, деяк суди не задовольня-ють клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ у зв'язку з необхвдшстю використання усiх законних процесуальних можливостей для отри-мання запитуваних ведомостей без звернення до суду [7]. В першу чергу це звернення до слвдчого чи прокурора з вщповщним клопотанням. Вважаемо, що так1 ршення е незаконними та суперечать засадам змагальносп, рiвностi сторш в частинi збирання доказiв. Окрiм того, виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та докуменпв мо-жливе лише слвдчим у кримшальному провадженш.
Отримання доступу до електронного документа без його огляду, на нашу думку, е порушенням правила належносл збирання доказiв. Для отри-мання (фгксацц) електронного документа необхь дно провести ввдповщну слвдчу (розшукову) дш, а саме огляд.
У КПК Украши вiдсутне право огляду доказiв, у тому числi електронного документа стороною захисту, адже ст. 237 КПК Украши зазначае вичерпний перелш оаб, як1 можуть проводити огляд. Тому, сторона захисту мае право надати електрон-ний документ слщчому чи прокурору для огляду та долучення його до матерiалiв кримшального прова-дження.
Огляд, за можливостi, необхщно проводити з первинного електронного пристрою, на який про-водився запис, збереження електронного документа з котюванням документа на вiдповiдний носiй шформацп. Важливо забезпечити подальшу мож-ливють безпосереднього дослiдження даного електронного документа судом, тому слад зобов'язати власника пристрою, на якому знаходиться орипнал електронного документа збертати його до закш-чення судового процесу, або вилучати такий прист-рiй за можливосп.
При аналiзi судових рiшень встановлено випа-дки неправильного трактування способу отримання електронного документа у кримшальному провадженш. Наприклад, у судовому зааданш стороною захисту заявлено про недопустимють диску iз вi-деозаписом камер спостереження хостелу як речо-вого доказу, де було зафшсовано факт затримання правопорушникiв. Вiдеозапис був добровшьно на-даний адмiнiстрацiею хостелу та визнаний речовим доказом. Сторона захисту зазначала, що для отри-мання такого ввдеозапису слвдчий мав попередньо отримати дозвш слщчого суддi на тимчасовий доступ до вщеозаписуючо1 апаратури, та лише попм
робити котю запису у встановленому законом порядку.
У своему ршент суд зазначив, що заходи за-безпечення кримiнального провадження застосову-ються з метою досягнення дiевостi кримiнального провадження. У цьому випадку мало мiсце отри-мання сл1дчим копи ввдеозапису камер спостере-ження на його запит у добров№ному порядку, при цьому права шших осiб порушено не було. У задо-воленнi клопотання сторони захисту суд ввдмовив [8].
У вище вказаному прикладi, вважаемо, що сль дчий отримав ввдеозапис законно, адже згвдно з ч.2 ст.93 КПК Укра1ни вiн мае право збирати докази за допомогою витребування, отримання, проведення iнших процесуальних дш передбачених КПК Укра-1ни. Застосування тимчасового доступу до документа чи проведення обшуку вимагае втручання в права людини, тому застосовуеться лише у перед-бачених випадках, коли в шший спосiб неможливо отримати докази.
Проте, видаеться, слiд дотримуватись наступ-ного порядку дш: перш за все необхвдно оглянути вiдеозапис з першоджерела (комп'ютера хостелу) у присутностi володшьця ввдеозапису (працiвника хостелу), далi котю ввдеозапису записати на носiй шформацп та зобов'язати працiвникiв хостелу збе-регти ввдеозапис поди до закшчення судового про-цесу. У таких випадках, на нашу думку, дощльно залучати спецiалiстiв для допомоги при робот з електронними документами та з метою недопу-щення втрати значимо! шформацп.
Отже, пiд час збирання електронних докумен-тiв сторона обвинувачення повинна правильно роз-межовувати сл;^ (розшуковi) дИ та заходи забез-печення кримiнального провадження залежно вiд ступеня втручання у права та свободи громадян та можливостей отримання доказiв. Слвдчий може отримувати електронний документ шляхом:
1) надання його доброввдьно учасником кримь нального провадження;
2) отримання ввдповщ на запит;
3) проведення тимчасового доступу до елект-ронного документа;
4) проведення огляду;
5) проведення обшуку.
Шсля отримання електронного документа на носи шформацп, слвдчий зобов'язаний оглянути його.
В свою чергу, сторона захисту збирае докуме-нти шляхом:
1) витребування та отримання електронного документа;
2) шщшвання проведення слвдчих (розшуко-вих) дш та iнших процесуальних дш;
3) здiйснення iнших дiй, яш здатнi забезпечити подання до суду належних i допустимих доказiв.
При цьому, сторона захисту не мае права про-водити огляд документа, а може лише бути прису-тня пiд час такого проведення.
3. Належне джерело отримання електронних документiв.
Допустимим електронним документом буде лише той, який отриманий з належного процесуа-льного джерела.
Електронний документ як i документ, в окре-мих випадках, може бути речовим доказом. Для того, щоб розрiзнити електронний документ ввд ре-чового доказу у формi електронного документа слвд звернути увагу на те, що саме може бути викорис-тане як доказ факту чи обставин, що встановлю-ються пвд час кримшального провадження: шфор-мацiя чи матерiальний об'ект.
Якщо доказове значення мае iнформацiя, яка збережена в електроннш формi, то це електронний документ, наприклад, електронний лист отриманий у мереж! 1нтернет з шформащею яка мае значення для кримшального провадження. У цьому випадку, комп'ютер, мобвдьний телефон чи шший пристрш е лише засобом отримання шформацп. Копшвання листа на шший носш шформацп, зшмок з екрану е похвдним джерелом доказу оск1льки орипнал листа зберiгаеться на Iнтернет-серверi.
Так як порядок отримання i збертання речових доказiв та документiв е р!зним, регламентуеться ок-ремими статтями КПК Укра1ни, то необхвдно правильно визначати яким джерелом доказу е елект-ронний документ.
У попередньому приклад!, де нами проанал!зо-вано порядок отримання слвдчим вiдеозапису ввд пращвника хостелу допущено порушення при фж-сацп факту отримання запису з камер ввдеоспосте-реження.
Перш за все, слвдчий неправильно оцшив яким саме джерелом доказу е ввдеозапис. У кримшаль-ному провадженнi вiдеозапис може бути визнаним як речовим доказом так i документом в залежносп ввд сво1х ознак.
Як пояснюе Запотоцький А.П., доказове значення у документах - джерелах доказ!в мае лише змют, а 1х форма носить допомiжне значення. На вь дмшу ввд них, документи - речовi докази значимi у справi не лише за змютом, а й за сво1м зовшшшм виглядом, мiсцем, часом 1х виявлення тощо; документ - джерело доказiв мютить у соб! ввдомосп, як1 складаються з опису поди злочину чи фактiв його вчинення за допомогою письма або шших умовних знакових код!в тощо, на ввдмшу ввд документа - ре-чового доказу, що закрiплюе не опис матерiальних слщв злочину чи факту його скоення, а сам! слвди злочину, як! збереглися на ньому [9, с.8]. Тому, у конкретному випадку ввдеозапис е електронним документом.
Отже, важливо правильно встановлювати дже-рело доказу електронного документа, проводити фшсацш i дотримуватись правил збержання такого доказу ввдповвдно до визначених норм КПК Укра-1ни.
4. Належна форма закртлення вiдомостей про факти.
Для виконання умови допустимосл необхвдно також дотримуватись порядку оформлення отрима-них доказ!в. Належна форма закршлення ввдомос-тей про факти гарантуе 1х правильне сприйняття. До цього критерш ввдносяться форми проведення
слвдчих та негласних слвдчих (розшукових) дiй 1х процесуальне закршлення у вiдповiдних протоколах, додатках до них.
Як зазначае Чупржова 1.Л. Вiдповiдно до правил допустимосп, для того щоб предмет матерiаль-ного свiту отримав процесуальний статус «речо-вого доказу», вш повинен не лише мiстити на собi слвди, а й бути належним чином зафiксоваиим, офо-рмленим, залученим до справи тощо [10, с.268].
Вiдповiдно до ст.103 КПК Укра1ни процесуа-льнi ди пвд час кримiнального проваджения можуть фшсуватися: у протоколi; на носи шформаци, на якому за допомогою техшчних засобiв зафiксованi процесуальнi дИ; у журналi судового заседания.
Порядок складання протоколу i додаткiв, ве-дення журналу судового засiдания, створення ноая шформаци, на якому за допомогою техшчних засо-бiв зафiксованi процесуальш ди, 1х обов'язковi рек-вiзити та вимоги до них передбачеш Главою 5 КПК Укра1ни.
На практищ, слiдчi часто допускають помилки пвд час фшсаци доказiв, зокрема електронних доку-ментiв, що тягне за собою визнання такого доказу недопустимим. Так, Бершадський районний суд Вшницько! областi визнав недопустимим доказом вщеозапис огляду мiсця поди у зв'язку з тим, що даний вiдеозапис воображений на СД-диску без вдентифшацп первинного нос1я шформаци - вщео-камери, якою зафiксовано огляд мiсця поди. Ввдео-запис не був наданий на первинному носiевi для учасник1в кримiнального проваджения, що не дае можливосп iдентифiкувати його з орипналом. Крiм того, у протоколi огляду мiсця поди не вка-зано iдентифiкуючого номеру записуючого пристрою, що виключае можливють зазначения засобу, на який було здшснено фiксацiю огляду мiсця поди.
Так як СД-диск, який мютить вiдеозапис огляду мiсця поди, не е первинним ноием шформаци, суд перед початком огляду даного доказу повинен встановити походження даиого диску, спосiб його запису та технiчний засiб, на який було зафш-соваио вiдеозйомку (первинний носш шформаци). При цьому, т на диску, нi в протоколi огляду мiсця поди вiдсутнi iдентифiкуючi ознаки технiчного засобу на який було вчинено вщеозйомку дано1 слвд-чо! ди. Вказаиi обставини дають суду пвдстави для визнання даного вщеозапису, ввдображеному на СД-диску, недопустимим доказом, оскшьки не вдалось встановити джерело його походження.
При виршенш допустимостi даного доказу, суд приймае до уваги пояснения слвдчого, який був допитаний в судовому зааданш як сводок та вказав, що первинним ноием ввдеозапису огляду мiсця поди е флеш-накопичувач, що розцiнюеться як ввдсу-тнiсть конкретних даних про техшчний пристрiй, яким було здiйснено вщеозйомку. На вимогу суду в судове заседания стороною обвинувачення не було надано пристрiй, яким здiйснювалась вщеозйомка для його огляду та вщтворення в1деозапису.
Судом прийнято до уваги ввдсутшсть в матерi-алах кримшального проваджения даних про на-
дання доступу до вiдеозйомки, яка метиться на первинному носiевi шформаци щд час вiдкриття сторонам кримшального проваджения доказу.
Таким чином, Бершадський районний суд Вш-ницько! обласп вiдеозапис огляду мiсця поди, вщо-бражений на СД-диску - визнав недопустимим до-казом та виключив можливють його дослiдження в судовому засвданш як доказ [11].
Слiдчим допущено ряд порушень норм, що стосуеться фшсаци доказiв, а саме електронного документа. Зокрема, не зазначено у протоколi точнi iдентифiкуючi ознаки техшчного засобу за допомогою якого було проведено вщео зйомку, не надано суду орипнальних примiрникiв, не здiйснено вiдк-риття матерiалiв досудового розслiдувания вiдпо-в1дно до положень ст. 290 КПК Укра!ни.
Отже, вщеозапис огляду мiсця поди визнано недопустимим доказом у зв'язку з неналежним оформлениям та забезпеченням проведения сл^дчо! (розшуково!) д!1, порушенням порядку ознайом-лення з матерiалами кримiнального проваджения. Звичайно, як наслвдок, суд не може використову-вати даний ввдеозапис як доказ у кримшальному провадженнi.
Носil iнформацil, на яких за допомогою технi-чних засобiв зафiксоваио процесуальнi дЦ хоча i не можуть бути використаними без протоколу слвдчо! (розшуково!) ди, проте його значения е важливим для бiльш повного i об'ективного сприйняття реа-льних обставин поди, отримання детального уяв-лення ситуаци, оцiнки фактичних даних, отрима-них в ходi доказування.
Слiд зазначити, що порушення одного з критериев допустимостi електронного документа у кримь нальному провадженнi мае наслщком визнання його та всiх доказiв, зiбраних на його основi недо-пустимими.
В таких випадках застосовуеться концепц1я «отруеного дерева» (або «ефект домшо»), яка знай-шла свое воображения у чисельних рiшеннях £в-ропейського суду з прав людини, зокрема у справi «Яременко проти Украши» рiшення у справi вiд 30.04.2015 р., заява № 66338/09, зпдно якого визнання одного доказу недопустимим мае наслвдком невизнання доказами вах фактичних даних, одер-жаних на його пiдставi («отруене дерево дае от-руйнi плоди») [12].
Висновки. Видiляемо наступнi рекомендацil для визнання електронного документу допустимим доказом:
1. Збирання доказiв повинно проводитись на-лежними суб'ектами доказування. Перш за все, це слвдчий, який уповноважений вiдповiдно до рь шення керiвника органу досудового розслщування зг1дно правил, визначених ст.216 КПК Укра1ни. Iншi учасники кримшального проваджения для збирання доказiв повинш бути залученими до кри-мшального проваджения у встановленому КПК Украши порядку та володгги процесуальною право-суб'ектнiстю.
2. Електроннi документа можуть бути наданi: добровiльно, або на пiдставi запиту, п1д час проведения тимчасового доступу до речей та докуменпв,
або пвд час огляду мюця, обшуку. Виб1р процесуа-льно! дй' залежить ввд волод1льця якого знаходиться електронний документ та виду шформацп, яку вш мютить. У будь-кому випадку, огляд електронного документа е обов'язковою слвдчою (розшуковою) д1ею. Окр1м того, КПК Украши передбачае можли-вють витребування та отримання речей та документа ввд оргашв державно! влади, оргашв мюцевого самоврядування, пвдприемств, установ та оргашза-цш, службових та ф1зичних оаб. £дина слвдча (ро-зшукова) д1я, яка може зафшсувати електронний документ е огляд.
3. Правильне розмежування електронного документа як речового доказу та документа впливае на порядок вилучення та фгксацц.
4. Фгксащя факту i порядку отримання елект-ронних документiв здiйснюеться за допомогою проведення слвдчих (розшукових) дш, таким чином, необхiдно дотримуватись визначених форми протоколу та додатку до нього. На нашу думку, огляд електронного документа слад проводити за учасп спещалюта, з кошюванням такого документу на додатковий носш.
Лiтература
1. Ратнова А.В. Електронний документ та його мюце у системi доказiв у кримiнальному прова-дженш. Науковий вiсник Львiвського державного ушверситету внутрiшнiх справ. Серiя юридична. 2018. Вип. 3. С. 231-241
2. Справа за конституцшним поданням Слу-жби безпеки Украши щодо офiцiйного тлумачення положення ч.3 ст. 62 Конституцп Украши: Рiшення Конституцшного суду Украши ввд 20.10.2011 № 131/2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-11 (дата звернення: 30.10.2019).
3. Справа «Шабельник проти Украши»: Pi-шення £вропейського суду з прав людини ввд 19.02.2009, заява №16404/03, Страсбург. URL:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_457 (дата звернення: 30.10.2019).
4. Стоянов М.М. Система правил допустимосп доказiв у кримшальному провадженш Украши. Ак-туальнi проблеми держави i права. 2013. Вип. 70. С. 245-250.
5. Вапнярчук В.В. Теорiя i практика кримшального процесуального доказування : монографiя. Харшв: Юрайт. 2017. 408 с.
6. Ухвала Центрального районного суду м.Ми-колаева вiд 01.08.2018. Справа № 490/6183/18. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75950191 (дата звернення: 30.10.2019).
7. Ухвала Печерського районного суду м. Киева ввд 10.07.2019. Справа № 757/32181/19-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82940763 (дата звернення: 30.10.2019).
8. Ухвала Жовтневого районного суду м. Запо-р1жжя ввд 16.02.2017. Справа № 331/5137/16-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64754080 (дата звернення: 30.10.2019).
9. Запотоцький А.П. Документа як процесуа-льш джерела доказiв у кримшальному судочинствг автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Кшв, 2009. 26 с.
10. Чупршова 1.Л. Належне джерело отримання доказiв як гарантiя допустимостi. Юридич-ний науковий електронний журнал. 2015. Вип.№4. С.266-269.
11. Ухвала Бершадського районний суду Вш-ницько! областi ввд 28.02.2017. Справа № 126/2040/16-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/65047645 (дата звернення: 30.10.2019).
12. Справа «Яременко проти Украши»: Pi-шення Свропейського суду з прав людини ввд 12.06.2008, заява № 32092/02, Страсбург. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_405 (дата звернення: 30.10.2019).
