CC BY
15
3. ПРИКЛАДШ АСПЕКТИ ЕКОЛОГ1ЗАЦИ ЕКОНОМ1КИ
УДК 504.064 Доц. Л.1. MaKcuMie, канд. екон. наук - директор 1нституту
екологiчно'i економки НЛТУ Украти
ПРОМИСЛОВЕ ВИРОБНИЦТВО I СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ПРОБЛЕМИ, ТЕНДЕНЦП, НАСЛ1ДКИ
Розглянуто питання, як1 виникають у процес взаемодп промислово! дiяльностi з природним довкiллям, проаналiзовано тенденцп розвитку технiки з точки зору ви-рiшення екологiчних проблем, запропоновано напрямки покращання стану природного довкшля завдяки досягненням "ново! економ1ки".
Doc. L.I. Maksymiv - Director of Institute of Ecological Economics
NUFWT of Ukraine
Industrial production and sustainable development: problems, tendencies, consequences
Interaction between industrial activities and environmental problems are discussed, technique development tendencies in the framework of the ecological problems are analyzed, environment improvement consequences owing to the "new economics" attainment are proposed.
На меж1 тисячол^ь людство постало перед необхщшстю прийняти виклик, який воно кинуло само соб1, прагнучи до якомога повшшого задово-лення все зростаючих потреб як окремих шдивщв, так i суспшьства загалом. Виснаження природних ресурЫв i благ довкiлля, якi приносяться в жертву продукуванню рукотворного кашталу, не компенсуеться тими вигодами i зручностями, що !х забезпечуе використання цього кашталу. Процеси глоба-лiзацil ринкiв i тенденцп !х насичення, як характеризують сьогоднiшню свь тову економжу, поширення впливу транснацiональних корпорацш i розши-рення рiзноманiтних зв'язюв призводять до ускладнення економiчних умов, за яких функцюнують суб'екти господарювання, спричиняючи дедалi бшь-ший антропо- i техногенний тиск на природне довкшля.
Вплив технологiчно-економiчноl дiяльностi людини на довкшля вели-чезний. Зростаюче усвiдомлення проблеми всiма учасниками економiчного процесу сприяе розумiнню необхiдностi замши пануючого способу розвитку економжи шшим, природоощадним, який враховував би скшченну здатнiсть геоекосистем до самоочищення i регенерацп. Важливо враховувати, що еко-номiка не е замкненою системою, а дiе в рамках глобально! екосистеми, яка характеризуеться обмеженими можливостями виробництва чисто!' води i про-дукцп наземного фотосинтезу.
Загальний рiвень технологiй використання вихiдних ресурсiв природи е абсолютно далеким вщ рацюнального. Сьогоднi, за даними [5], лише 1015 % вше! сировини, яка видобуваеться i отримуеться, переходить у кшцеву
продукщю, а 90-95 % вихiдних ресурЫв у процесi переробки перетворюеться у прямi вiдходи. На кiнець ХХ ст. у свт рiчна кшьюсть твердих вiдходiв, по-роджених господарською дiяльнiстю людини, становила приблизно 100 млрд. т, а до 2020 р. прогнозують !х збiльшення ще у чотири-п'ять разiв. В Укра!ш на 1 млрд. грн. ВВП припадае близько 6 млн. т вiдходiв. За даними державно! компани "Укрекокомресурси" [7], на звалищах ниш нагромаджено 27 млрд. т смггтя. Щороку ця кiлькiсть приростае майже на мшьярд. Значна частина цих вiдходiв промислового походження.
У ХХ ст. людина стала заручницею власних досягнень, як мають гло-бальний характер. Сучасна цивiлiзацiя створюе новi й новi матерiали i технологи, осягае дедалi потужнiшi джерела енерги, винаходить все новiшi штами мiкроорганiзмiв, створюючи ще бiльшу загрозу для себе. До кшця 2000 р. людина навчилася синтезувати 18 млн. речовин, бшьшють iз них вщсутня в геохiмiчному обiгу Земль На ринку циркулюе близько 200 тис. речовин, для переважно! бшьшост з яких невiдомий вплив на людину та iншi органiзми. В атмосферi iндустрiальних мiст можна виявити сотш забруднювальних речовин, а у тканинах людей !х виявляють до 2000 [3].
У звт ЮНЕП ГЕ0-2000 зазначено: "Ми живемо у свт глобальних змiн, що прискорюються, коли заходи щодо еколопчно! безпеки, якi коорди-нуються в глобальних масштабах, вщстають вiд потреб соцiально-економiч-ного розвитку. Це свгг, у якому досягнення в галузi еколопчно! безпеки за ра-хунок прогресу технологш та заходiв еколопчно! полiтики практично зво-дяться нашвець внаслiдок зростання чисельностi населення та економiчного розвитку" [12]. Там само мютиться попередження, що iстотний вплив на ви-рiшення проблем довкшля у ХХ1 ст. можуть чинити незвичайш поди i науко-вi вiдкриття, а також наслiдки вщомих проблем, якi досi недостатньо врахо-вуються з точки зору необхщних заходiв еколопчно! полiтики.
Як зазначае проф. Ю. Яковець, "природний фактор стае основою ращ-онально! глобалiзацil, дiалогу i партнерства цивiлiзацiй у ХХ1 ст. в нерозрив-нш едностi з чинником iнтелектуально-технологiчним. Фатальна альтернатива: або людство зумiе переламати траекторда скочування до еколопчно-тех-ногенно! прiрви, або йому суджено зникнути з лиця планети Земля" [10].
Експоненцшний характер техногенного розвитку, як влучно висловив-ся проф. В. Крисаченко [4], призводить до того, що людина дедалi тюшше зав'язуе мотузку свое! долi навколо власно! ши!. При цьому вш посилаеться на слова вiдомого шмецького фiлософа технiки Фрiдрiха Раппа, який наголо-шував на вiдсутностi переконаност в едино правильнiй прогресистськiй тех-нократичнiй iде!, вважаючи, що "на його (технолопчного прогресизму) осно-вi виникла фундаментальна суперечнiсть мiж усвщомленням "меж зростання" i традицшною iдеею нескiнченного прогресу" [9]. "Таю проблеми як де-фiцит ресуршв, екологiя i гонка озброень викликають зростаючий неспокiй i призводять до рiзких нападiв на сучасну техшку. Навiть технiка, яка грун-туеться на наукових досягненнях i яку донедавна вважали рятiвною, тепер часто визнаеться винною в уЫх негараздах нашого часу" [4].
Складшсть ситуаци полягае ще й у тому, що "людство як певна цшс-шсть вже давно стало суперсистемою, в якш iстотно порушено мехашзми
самоорганiзацiï, саморегуляци i саморозвитку. А це означае, що бiфуркацiйнi процеси виводять людство 3i стацiонарного стану, до якого знову можна прийти, лише подолавши таю збурення" [4].
Економiчна дiяльнiсть i природне довкiлля взаемоддать у двох основ-них категорiях впливу:
• вилучення складових довкшля (рослинних i тваринних субстанций, сировини чи води) як основоположна передумова виробництва i споживання;
• вщдача змiнених складових у довюлля внаслвдок процесiв виробництва i споживання (наприклад вiдходiв, шкщливих речовин, шуму).
Збшьшення масштабу економiки вiдносно екосистеми, яка залишаеться постiйною, призвело до того, що сьогодш обмежуючим фактором економiчно-го розвитку е не каштал, створений людиною, що було характерним до не-давнього часу, а природний каштал. Внаслщок цього наявне, з одного боку, вичерпування обмежених запашв природних ресуршв, а з шшого - зменшення можливостей для складування вiдxодiв, якi виникають у процес виробництва i споживання. Головною причиною деградацн довкiлля, на переконання проф. Германа Дейлi - одного iз фундаторiв екологiчноï економiки, залишаеться за-гальне збiльшення ресурсопотоку, яке характерне для економжи зростання. Ресурсопотж - це ентропiйний фiзичний потш матерiалiв та енергiï вiд природних джерел через людську економжу назад до природних звалищ [8].
Дослщники глобальних впливiв на довюлля одностайно виходять з того, що негативш антропогеннi впливи на природне довюлля зростають, при цьому значна ïx частка зумовлена промисловим виробництвом i продукцiею. Виробництво матерiальниx благ будь-якого виду неодмшно пов'язане iз на-вантаженнями на довюлля, що виражаеться у використанш природних ресур-Ыв у процес виробничоï дiяльностi та/або виникненнi побiчниx продук^в ви-робничого процесу (вiдxодiв, стокiв тощо), частина з яких не може бути ви-користана повторно. Залежно вiд того, насюльки повно вдаеться охопити на-вантаження на довюлля, економжа стосовно до спричинених навантажень ха-рактеризуватиметься рiзними траекторiями руху (рис. 1).
Донелла i Дешс Медоузи у своïx дослiдженняx "нових меж росту" дшшли висновку, що "споживання чисельних ресурЫв i акумулювання от-руення довюлля вже переступило межi довготривалоï корисност - незважа-ючи на крашд теxнологiï, загалом зростаючу екологiчну свщомють i все стро-гiше еколопчне законодавство [14, с. 11]. Специфiчнi проблеми вщобража-ють глобальнi тенденцп, такi як стрiмке зростання св^ового населення; над-мiрне споживання природних ресуршв (часто внаслiдок незадовiльного пла-нування й неефективностi); зростання населення i неефективне використання ресурЫв, що при все швидшому заподiяннi шкоди решт частини довкiлля вь д^рае особливу роль; надмiрне споживання i зловживання ресурсами, що спричиняе забруднення атмосфери, води та грунлв.
Вилучення ресуршв, виникнення шюдливих речовин, яю супроводжують виробничi процеси, i поява вiдxодiв у кiнцi цих процешв при споживаннi на ба-гатьох ступенях чинять негативний вплив на екосферу, перевантажують ïï, загро-жуючи тим самим усiй екосистемi. Автори багатьох публiкацiй виходять навiть з експоненщального зростання економiки i руйнування довюлля [14, 16, 17].
Споживання ресурспв [ довкшля
Постшна регенеруюча здатшсть Зешп
Кшыисне зростання
, Суто еколопчно
зоргентована економжа
Яюсний розвиток
початок сьогодш
промислово! революцй
Рис. 4. Альтернативш фази розвитку економши [11, с. 37]
Час, I
Варто зважати на те, що людський iнтелект, який зробив можливим втручання людини у процес власного розвитку, все ж недостатньо потужний, щоб передбачати вс побiчнi руйнiвнi наслiдки свое! дiяльностi. Наприклад, коли в 1930-х рр. ХХ ст. з'явилися хлорфторвуглецевi сполуки, !х розглядали як "дар Божий": нетоксичнi, негорючi, не пiддаються корози. Упродовж деся-тилiть !х широко використовували в охолоджувачах i аерозолях. 75 роюв тому науковцi навiть не здогадувалися, що !х чудо-внесок у науку та промисловють невдовзi почне загрожувати довкшлю i здоров'ю людей в усьому свт: хлор-фторвуглещ нинi бiльше вiдомi як руйшвники захисного озонового шару пла-нети. Такий зворотний зв'язок е причиною того, що екологи постшно нагаду-ють: "Школи не можна досягти лише чогось одного". А це вимагае шд час оцiнювання проблем i пошуку рiшень розглядати систему в цшому, а не лише окремi причини i наслiдки.
Специфжа екологiчних впливiв полягае в тому, що вони нерщко симптоматично проявляються лише з iстотним часовим лагом; часто важко виз-начити окремих винуватщв цих впливiв; вони знаходять свое вираження на монетарному рiвнi як негативш ефекти набагато шзшше i здебiльшого в ш-ших економiчних показниках.
Як справедливо зазначае О. Веклич у пращ "Економiчний механiзм екологiчного регулювання", "виникнення суперечностей мiж екологiчними та економiчними iнтересами е об,ективнiстю, зумовленою насамперед наявшс-тю персонiфiкованих рiзнорiвневих суб'еклв суспiльного виробництва з при-таманними 1м економiчними iнтересами, якi не збшаються, й власною еколо-пчною мотивацiею свое! дiяльностi." I далг "... якщо для особи, населення, суспшьства й людства задоволення еколопчних потреб е органiчною необ-хщшстю, то для колективiв (груп) - не завжди" [1, с.16]. Для колективу ос-новним е виконання виробничих завдань, тому для того, щоби защкавити його у виршенш екологiчних проблем, потрiбно "трансформувати оздоров-лення довкiлля у виробничу задачу або у значний для них чинник виробничо! дiяльностi, який вагомо впливае на головний економiчний штерес господа-
рюючих суб'еклв (пiдприемств) - доxiд - i у такий споЫб забезпечити штег-рування економiчниx та екологiчниx штереЫв" [1, с.17].
Обсяг дослiджень, предметом яких було грошове оцiнювання еколопчно:' шкоди, налiчуе величезнi суми. Так, публiчнi слухання проблеми заб-руднення довкiлля у Нiмеччинi ще в 1989 р. показали швидке збшьшення еколопчно1" й економiчноï шкоди, а пов'язаш з цим витрати були оцiненi сумою 100 млрд. дол. США [13, с. 855]. За оцшками Гайдельберзького 1нститу-ту екологп та прогнозування, еколопчш й суспiльнi витрати у ФРН за цей пе-рiод становлять близько 250 млрд. дол. США [15, с. 5].
На початку ХХ1 ст. свггова економжа активно намагаеться формувати нову парадигму науково-техшчного розвитку. Ïï складовими виступають: зростаюча взаемозалежшсть мiж ринками капiталу i новими технолопями, швидкий розвиток того, що отримало назву "економiка знань" або "нова еко-номiка", посилення сощально1" орiентацiï нових теxнологiй, глобальний характер створення i використання знань, технологш, продуктiв i ресурЫв.
У сучаснш "новiй економiцi" дедалi бiльшого значення надають вико-ристанню нових знань, високих теxнологiй, виробництву продукци, що ба-зуеться на застосуванш iнтелектуального ресурсу. Такий шдхщ передбачае скорочення потокiв природних ресурЫв. Практика еколого-економiчного обгрунтування управлiнськиx ршень потребуе нових, нетрадицiйниx пiдxодiв, яю враховують новiтнi теxнологiчнi тенденцн, зокрема у сферi охорони довюлля, ступiнь залучення iнтелектуального ресурсу в господарський об^. Ос-новнi характеристики сучасного типу економiчного розвитку полягають у до-сягненнi ново!" якост життя, яка неможлива поза належною якiстю довкiлля.
Економiчнi системи ХХ1 ст. мають базуватися на яюсно новому тех-нологiчному рiвнi, роль головного ресурсу в яких вщграватимуть не природ-нi ресурси, яю сьогоднi перейшли в категорiю обмежуючого виробничого фактора, а штелектуальний потенщал.
Зростання масштабiв антропогенного тиску на довюлля до загрозли-вого рiвня зумовлюе необxiднiсть перегляду постулатiв класично1' економiч-но1' теорiï, згiдно з якою макроекономжа - це iзольована система, в якiй об-мшна вартiсть циркулюе мiж фiрмами та домашшми господарствами замкне-ним контуром. Такий шдхщ передбачае абстрагування вщ довкiлля, iгнору-вання проблеми виснаження природних ресурЫв i забруднення середовища.
В умовах, коли вхщ (використання природних ресурЫв) i вихщ (забруднення довюлля, нагромадження вдаодав) виробництва, стають обмежувальни-ми чинниками, об'ективно постае потреба в як1сно новш економiчнiй теорiï, яка б ураховувала залежнiсть економiки вiд послуг природи. Еколопчна економiка як якiсно новий етап розвитку економiчноï думки, намагаеться якомога повшше врахувати цi обмежувальш чинники. Не заперечуючи необxiдностi задовольня-ти потреби людства i не розглядаючи нульове зростання як едино можливий вектор подальшого розвитку, як це робили свого часу члени Римського клубу, прихильники екологiчноï економ^ розд^ляють економiчне зростання, визначе-не як збшьшення ВНП, на його юльюсний фiзичний компонент (збiльшення потоку ресурЫв) i яюсний нефiзичний компонент (пiдвищення ефективностi вико-
ристання pесypсiв). Таке розмежування дae змогу вщнайти можливiсть вщсто-ювати розвиток (шдвищення ефективностi використання pесypсiв) без зростан-ня (збiльшення ресурсопотоку), тобто сталий розвиток.
У пiдвищеннi ефективност використання pесypсiв виpiшaльнy роль вщшрають досягнення нayково-технiчного прогресу, розвиток шновацшного потенцiaлy пiдпpиeмств як на piвнi корпоративно!" системи в цiломy (corporate level), так i на piвнi його виробничих шдроздшв (business unit level). На ш-новацшний потенцiaл пiдпpиeмств iстотний вплив чинять таю фактори: наяв-нiсть ресуршв для iнновaцiйноï дiяльностi та ix pозподiл в оpгaнiзaцiï; здат-нiсть реагувати на новaтоpськi дп конкуренлв i брати до уваги тенденци розвитку галузей, де фyнкцiонye фipмa; здaтнiсть менеджменту pозyмiти техно-логiчне середовище бiзнесy; стpyктypнi та сощокультурш особливостi орга-нiзaцiï, як впливають на характер пiдпpиeмницькоï поведшки; здaтнiсть ке-piвництвa приймати ршення з pеaлiзaцiï пiдпpиeмницькиx iнiцiaтив [2].
З точки зору теори сталого розвитку важливо iнтегpyвaти екологiчний iмпеpaтив у кожен блок пapaметpiв шновацшного потенщалу фipми. Наприклад у блощ тeхнологiчнe сeрeдовищe важливо виявляти перспективш бiльш чистi технологи i потенцшш теxнологiчнi прориви у конкретних галузях. На загаль-нокорпоративному piвнi завдання переводиться у площину мiжгaлyзевиx техно-логiчниx пpогнозiв. У пpоцесi aнaлiзy теxнологiчниx тpaeктоpiй доцiльно вивча-ти ^rai появи та розвитку нових бiльш чистих теxнологiй, формування компетенции якi пiдтpимyють чи, навпаки, руйнують iснyючi технологи.
При ощнюванш структурного та соцюкулътурного потeнцiалу для нововведень на piвнi виробничого шдроздшу важливо пpоaнaлiзyвaти серед iншого виявлення нових щей пращвниюв фipми i стимулювання ïx нова-тоpськоï поведшки у сфеpi охорони довкiлля, а також формування базових щнностей i критерив yспixy бiзнесy з урахуванням еколопчного iмпеpaтивy. На корпоративному piвнi - це також меxaнiзми пеpедaчi теxнологiй мiж шд-pоздiлaми, критери визначення теxнологiчниx пpоpивiв на стику галузей i уз-годження штереЫв piзниx бiзнес-одиниць.
Важливою характеристикою шновацшного потенщалу фipми e здат-шсть вищого кеpiвництвa чiтко i адекватно формулювати стратегш розвитку, оцiнювaти важливють нових екологiчниx iнiцiaтив та ïx сшввщношення з ключовими сферами компетенци фipми, виявляти лiдеpiв-новaтоpiв всереди-ш оpгaнiзaцiï i пiдтpимaння ïxнix зусиль. Стратепя екологiчноï зоpieнтовa-ностi фipми найкращим чином виpaжaeться через формулювання i оприлюд-нення вищим кеpiвництвом екологiчноï полiтики, яка e першим етапом у про-цесi побудови систем еколопчного менеджменту на пiдпpиeмствi. Зазначимо, що еколопчний менеджмент був названий на Конференци Рiо-92 ключовою домшантою сталого розвитку i найвищим прюритетом пpомисловоï дiяльнос-тi i пiдпpиeмництвa.
Вiдповiдно до вимог мiжнapодниx стaндapтiв з екологiчного менеджменту (сери ISO 14000, в Укра]_ш прийня^ пiд шифром ДСТУ ISO сери 14000), а також Постанови СС про екологiчний менеджмент i аудит (EMAS -Environmental management and Auditing Scheme) принципи еколопчно]-' полi-
тикипотрiбно викладати у письмовiй формi, ця полггика мае мiстити довгот-ривалi реалютичш цiлi Виняткове значення в процес еколопзаци дiяльностi пiдприемств вiдiграе штегрування питань охорони довкiлля в число прюри-тетних завдань стратегiчного розвитку, яю вище керiвництво ставить перед собою. Загальновизнано, що нехтування питаннями охорони довюлля вищим керiвництвом однозначно швелюе тi переваги [6], яю дае впровадження цих систем на шдприемствь
Пiдсумовуючи викладене вище, можна констатувати неоднозначний вплив досягнень наукового-техшчного прогресу (НТП) i промислово! дiяль-ностi зокрема на розвиток i добробут суспiльства. З одного боку, не можна пе-реоцiнити ролi НТП у пiдвищеннi якостi життя i рiвня добробуту сучасного суспшьства, а з iншого, усвiдомлення повною мiрою негативних наслiдкiв НТП на природне довюлля як середовище юнування соцiуму вимагае вживан-ня негайного i кардинального переорiентування цiлей подальшого економiчно-го розвитку та шструменпв для !х досягнення. Лише штегрування еколопчних iмперативiв у цiлi та завдання економiчноl, i зокрема, промислово! дiяльностi на всiх рiвнях е запорукою досягнення бажано! мети - сталого розвитку.
Л1тература
1. Веклич О.О. Економ1чний мехашзм еколопчного регулювання в Укра1'т. - К.: Ук-ра1нський ш-т дослщжень навколишнього середовища i ресурав, 2003. - 236 с.
2. Инновационная экономика. 2-е изд., исправленное и дополненное. - М.: Наука, 2004. - С. 97-102.
3. Кондратьев К.Я., Лосев К.С., Ананичева М.Д. и др. Мировой социально-экологический кризис как результат роста по всем направлениям// Медико-экологическая безопасность. - М., 2005, № 1. - С. 15-16.
4. Крисаченко В.С. Глобальш виклики сучасност i стшкий розвиток Украши/ Еко-лопчний вюник, березень-квггень. - 2005, № 2 (30). - С. 14-16.
5. Кушлин В.И. Траектории экономических трансформаций. - М.: Экономика, 2004.
6. Максим1в Л.1. Проблеми та перспективи розвитку пщприемств Украши у контекст вимог охорони навколишнього середовища/ Теоретичш та прикладш питання еконо-мки: Зб. наук. праць. (За заг. ред. д-р екон. наук, проф. Шегди А.В.). - К.: Кадри. - 2002, вип. 1. - С. 297-303.
7. Новохацька С. До украшсько! фшософп чистоти/ Дзеркало тижня, № 13 (541) 9 квггня 2005 р. - С. 12.
8. Поза зростанням. Економ1чна теор1я сталого розвитку/ Герман Дейш, переклад з англшсько!: 1нсититут сталого розвитку. - К.: 1нтелсфера, 2002.
9. Рапп Ф. Философия техники: Обзор// Философия техники в ФРГ. - М.: Прогресс, 1989. - С. 24-32.
10. Яковец Ю.В. Рента, антирента, квазирента в глобально-цивилизационном измерен и. - М.: НКЦ "Академкнига", 2003.
11. Binswanger H.C. Dringlichkeitingkeit der Verzahnung von Wirtschafts- und Umweltpolitik/ In: Binswanger H.C., Bonus H., Timmermann M. (Hrsg.) Wirtschaft unf Umwelt. Möglichkeiten einer ökologieorientierten Wirtschaftspolitik, 1981. - S. 37.
12. Global Environment Outlook 2000. UNEP/ Earthscan Publ. Ltd., London, 1999.
13. Hopfenbeck W. (Hrsg.). Lexikon des Umweltmanagements. - Landsberg/ Lech: Verl. Moderne Industrie, 1996.
14. Meadows D.H., Meadows D.L., Randers J., Behrenns W.W. The Limits to Growth: a Report for the Club of Rome's Project on the Predicament of Mankind. - London, 1972.
15. Meffert H., Kirchgeorg M. Marktorientiertes Umweltmanagement: Konzeption -Strategie - Implementierung mit Praxisfallen. - 3 überarb. und erw. Aufl. - Stuttgart: Schaffer-
Poeschel, 1998.
16. Müller-Witt H. Betriebliche Umwelt-Informationssysteme als Ertrags- quelle// In: Von Umweltschädlichkeit zur - Verträglichkeit, 1. Umweltforum der österreichischen Akademie für Führungskräfte, 1991. S. 233-247.
17. Zukunftsfähige Unternehmen. Wege zur nachhaltigen Wirtschaftsweise von Unternehmen/ Herausgegeben von BUND und UnternehmensGruen. - Muenchen: oekom. Gesellschaft fuer oekologische Kommunikation, 2002.
УДК 658.152:622.34 Доц. 1.Г. Сгорова, канд. екон. наук;
Я. 0.1змайлов - Kpueopi3bKий eKOHOMi4Hий тститут КНЕУ
КОМПЛЕКСНИЙ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНИЙ АНАЛ1З ШВЕСТИЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 Г1РНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ КОМБ1НАТ1В КРИВОР1ЗЬКОГО РЕГ1ОНУ
Розроблено методику комплексного еколого-економiчного аналiзу швести-цшного процесу, яку апробовано на прничо-збагачувальних комбшатах Криворiзь-кого басейну. Запропоновано формули розрахунку додаткового економiчного ефекту вщ швестування у природоохороннi заходи.
Ключов1 слова: аналiз, природоохороннi заходи, швестицп, еколого-економiч-ний ефект.
Doc. I.G. Yegorova, Ya.O. Izmailov-KryvyjRih economic instituteKNEU
Complex ecology-economic analysis of investment activity of mining works
of Kryvyj Rih region
Method of complex ecological-economic analysis of investment process, which was approved on mining works of Kryvyj Rih basin is developed. Technique for calculation of additional economic effect from investing environment protection activity are proposed.
Keywords: analysis, measures of environment protection, investment, ecology-economic effect.
На еташ розвитку глобаизацшних тенденцш i посилення м1жнародно1 конкуренци для виробниюв зашзорудно! сировини Криворiзького басейну виникае нагальна потреба спрямувати 1хню швестицшну дiяльнiсть на роз-ширення випуску конкурентоспроможно! за якiсно-цiновими параметрами продукцп з дотриманням стандартiв еколопчно! безпеки виробництва.
Внаслщок загострення екологiчних проблем у сучасному свт та роз-ширення мiжнародного спiвробiтництва у природоохороннш сферi особливого значення набувае рацюнальне поеднання економiчних та екологiчних складо-вих в аналiзi iнвестицiйноl дiяльностi та обгрунтуваннi iнвестицiйних рiшень. Поступове змщення свiтових прiоритетiв у напрямку мекологiчноl економiким [8, с. 18], коли природоохоронна дiяльнiсть повноправно залучена до виробни-чо-фiнансових систем суб'екпв господарювання i забезпечуе вiдновлення по-рушених техногенним впливом екосистем, зумовило необхщшсть забезпечен-ня екологiчноl орiентацil аналiтичноl роботи в галузi швестування.
Постановка i розв'язання проблеми анал^ичного визначення еколого-економiчних чинникiв i резервiв удосконалення iнвестицiйного процесу на прничо-збагачувальних комбшатах е особливо актуальною для Криворiзько-го регюну. Адже Криворiзький залiзорудний басейн е складною природно-
