CC BY
29
2. ЕКОЛОГ1Я ДОВК1ЛЛЯ
УДК 332.146.009.12 Проф. Г.Г. ФЫтчук, д-р пед. наук - Академы
eKOROzi4Hux наук Украти, м. Кит
ЕКОЛОГ1ЗАЦ1Я СУСП1ЛЬСТВА В КОНТЕКСТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
З-помiж багатьох проблем, яю постали перед людством, дедалi пильнiшу увагу привертае стан навколишнього природного середовища, тобто екологiчна проблема. Розвиток цившзаци протягом багатьох роюв спрямовувався на максимальне задово-лення сьогоденних економiчних i соцiальних потреб людей, насамперед владно'1 ель ти, яю вважали нагальними i вщсували на заднiй план iншi проблеми, зокрема - еко-логiчнi. Такий бущмто прагматичний пiдхiд був притаманний нацюнальшй полiтицi, законодавству, стратеги i тактицi функцiонування i розвитку держави.
Потужним 1мпульсом для радикальноi змши ставлення до охорони дов-кшля на м1жнародному р1вш стала Конференщя ООН з навколишнього природного середовища та розвитку в Рю-де-Жанейро (самгг "Планета Земля", 1992 р.). На нш було прийнято програму дш "Порядок денний на ХХ1 стол1т-тя" ("Agenda 21"), що визначила нов1 основш напрями довготермiновоi еколо-гiчноi пол1тики та стратеги, як по-англшськи отримали назву "sustainable development' [1]. Ii не дуже вдало переклали украшською, як сталий розвиток, вилучивши при цьому основний сенс цього поняття - в1дтворшстъ.
Насправд1, sustain ('синошми: uphold, perpetuate, maintain, preserve; strengthen, support, fortify, reinforce, prop, bolster, hold) означае тдтримання будь-чого у доброму сташ, або в1дтворення доброго стану в раз1 його попр-шення. А значить, sustainable - це категор1я стану. Тод1 як сталий (пос-тшний, незмшний; стшкий, тривалий, безперервний не тимчасовий) - це ка-тегор1я часу (англ. синошми: stable, fixed, steady; lasting, abiding, durable, permanent, persistent, constant, perrenial). Тобто сенс поняття sustainable - у пос-тшному (або стшкому) в1дтворенш (в1дновленш, репродукци). Тому бшьш точний переклад украшською термша sustainable development - це стшкий в1дтворний розвиток, який поеднуе дв1 категори цього поняття: час та стан.
Таким чином, стшкий в1дтворний розвиток мае вщповщати потребам сучасного поколшня не шддаючи небезпещ потреби прийдешшх поколшь. Подальшому впровадженню щей такого розвитку було присвячено Програму дш ООН "Рю + 5" (1997 р.) та Всесвггнш Самгг "Рю + 10" (Йоганнесбург, 2002 р.). На останньому самт було прийнято полггачну Декларащю та План дш, як повшстю шдтримуе i якими керуеться Украша. Ц документи набули визнання в усьому свт.
Проте, незважаючи на дедал1 глибше усвщомлення необхщност забез-печення стшкого вщтворного розвитку, в уЫх краiнах св1ту, як i в Украiнi, фактично все ж спостер1гаеться подальше попршення стану певних компонен-т1в довкшля [2-4], чого допускати не можна. Бо, наприклад в Украш^ на 85 % територи вже охопив кризовий стан, а на 15 % територи вш нав1ть критичний.
Стан довюлля кра!н Свропи, включно з Укра!ною, та антропогенного тиску на нього впродовж останшх майже 20 роюв привертае пильну увагу з боку спещал1зованих оргашв ООН, зокрема таких, як Ком1тет з еколопчно! поль тики СЕК та Свропейське агентство з навколишнього середовища. Вони регулярно видають фундаментальш аналггичш огляди стану довюлля, останш з них датоваш 2007 роком [2, 3]. Вщповщаючи на запитання: "Чи справляеться Пан'европейський регюн з еколопчними проблемами?", у цих роботах наведе-мо пор1вняльш даш, що дають змогу визначити мюце, яке належить Укра!ш у виршенш цих проблем серед шших держав. Зазвичай, воно дуже невисоке.
Наприклад, одним з штегральних показниюв еколопчного стану кра!н серед шших е зменшення в них з часом чисельност населення. Серед восьми Свропейських краш з найвищими темпами зменшення чисельност населення, що за перюд 2000-2005 рр. втратили бшьше шж 200 тис. оЫб, Укра!на посщае друге м1сце (зменшення чисельност на 4,3 %) шсля Грузи (5,2 %) [2]. Головний негативний чинник для здоров'я { життя людини за ступенем небез-печност становить забруднення атмосферного повпря. Тшьки 15,3 % жите-л1в м1ст Укра!ни проживають в умовах малого забруднення повпря, 52,8 % -пом1рного, 24,3 % - сильного { 7,6 % - украй сильного забруднення. Переви-щення норматив1в ГДК для багатьох речовин досягають деюлькох раз1в. Наприклад, у листопад! 2008 р. в атмосферному повпр1 Дншродзержинська було зафжсовано середньомюячну концентращю формальдепду на р1вш 6,7 ГДК. Аналопчне перевищення ГДК у 5 раз1в спостережено в мютах Одеса, Лиси-чанськ, Руб1жне, Дзержинськ, Северодонецьк, Донецьк, Краматорськ [4].
На 5-й Конференцп мш1стр1в "Довюлля для Свропи" (2003, Ки!в) було прийнято Еколопчну стратегда ССКЦА (кра!н Схщно! Свропи, Кавказу, Центрально! Ази, до яких входить { Укра!на). Одне 1з ключових завдань ц1е! стратегИ - "зменшення ризику для здоров'я людей шляхом запоб1гання та об-меження забруднення". К досягнення потребуе виршення завдань щодо зменшення забруднення повггря в мютах, удосконалення управлшня шфрас-труктурою мюького водопостачання { канал1зацп, а також удосконалення практики поводження з в1дходами { х1м1чними речовинами.
У СтратегИ визначено чотири види захворювань, що потребують не-вщкладних заход1в: дитяч1 онколопчш захворювання, астма { алерпя, розла-годження ендокринно!, а також нервово! системи [2]. За ощнкою ВОЗ, в Сврош забруднення атмосферного повпря мшкодисперсними твердими час-тинками (МТЧ) е причиною 6,4 % смертей серед дней до 4-х роюв. Узагал1 МТЧ створюють найбшьший ризик для здоров'я населення. Через забруднення пов1тря МТЧ в Сврош щороку вмирають приблизно 370 тис. людей, що значно бшьше, шж гине в автомобшьних авар1ях. Стшю оргашчш забрудню-вач1 (СОЗ), побутов1 х1мшати, озон { тверд1 частинки збшьшують захворюва-шсть дней астмою. Вплив у раннш перюд життя токсичних речовин (СОЗ, пестициди, важю метали) спричиняють ускладнення для центрально! нервово! системи. Свинець шюдливо впливае на розумовий розвиток дней. 1снуе зв'язок м1ж шдвищеним р1внем свинцю у кров! людини та збшьшенням час-тоти випадюв захворювання астмою. Продукти неповного згоряння оргашч-но! речовини - полщикичних ароматичних вуглеводшв - спричиняють рак
легень. Погана яюсть повiтря в GBponi rnppi4HO призводить до сотень тисяч передчасних смертей, спричиняе втрати урожаю сшьськогосподарських культур, негативно впливае на стан екосистем. Екосистеми i рослиншсть потребу-ють термiнового захисту вщ пiдкислення, евтрофжаци та приземного озону.
Дед^ бiльше проблем пов'язано з шдвищенням рiвня шуму. Шум за-важае сну, вiдпочинку, навчанню та спшкуванню. Вiн спричинюе серцево-су-динш захворювання, погiршуе слух, чинить подразнювальний вплив, уражае систему органiв дихання. Приблизно 3 % гострих шфаркив мюкарду в Hi-меччинi викликаеться шумом дорожнього руху. Не зменшуються з часом втрати вiд екстремальних подiй. За останнi 15 роюв таю природш i антропо-генш поди стали причиною близько 96 тис. смертей, бшьше шж 42 млн людей в Сврош спричинено збитки.
Дедалi бшьшо! актуальност набувае проблема вiдходiв. Низька корпоративна культура виробництва та споживання в Укра!ш зумовлюе утворення вiдходiв у обсязi майже 90 % вщ початково використаних ресурсiв. У кра!нах ССКЦА утворюеться в середньому 14 тонн вiдходiв на душу населення за рж. Це приблизно у 3,5 раза бшьше, шж у крашах СС [2]. Очшуеться подальше збшьшення маси вiдходiв. На цей час збшьшення обсягу збирання побутових вiдходiв в Укра!ш становить 8-10 % на рж. Запобшання утворенню вiдходiв -прiоритет номер один в iерархil управлiння вводами. Проте досi успiхiв тут, особливо в Укра!ш, небагато. У крашах СС 31 % сумарного утворення вщхо-дiв захоронюють на звалищах. За 10 рокiв пiсля 1995 р. тут частка побутових вiдходiв на звалищах зменшився з 63 % до 42 %. У крашах ССКЦА ця частка був i юнуе зараз на рiвнi, що перевищуе 90 %. Таким чином, можна дшти вис-новку, що еколопчш показники функцiонування суспшьства в Укра!ш ютот-но прш^ нiж в кра!нах СС.
Гострота еколопчно! проблеми, пов'язано! з ростом народонаселення, економiчним i соцiальним розвитком суспшьства, ^ею чи iншою мiрою усвь домлена в усьому свт. До !'!' вирiшення пiд тиском громадськостi доклада-ють дедалi бшьше зусиль.
Конкретизуеться й удосконалюеться еколопчна полiтика, а також стратегiя !'!' здiйснення. Головна мета екологiчно! полпики будь-якого рангу: глобально!, регiонально!, нацiонально! або локально! завжди (навiть за !'!' вщ-сутностi як офiцiйного документа) виходила iз презумпцi! забезпечення юну-вання прийнятного для людей i бiоти екологiчного стану вЫх компонентiв навколишнього природного середовища в межах вщповщно! територи. Вона залишаеться такою ж i у нашi днi з урахуванням поступового шдвищення рiв-ня критерi!в прийнятностi. Водночас, протягом останшх бшьше шж ста роюв стратепя природоохоронно! дiяльностi стала зазнавати ютотних змiн.
До початку минулого столггтя це була стратепя "розбавлення й розсь ювання" (англ. "dilution is the solution of pollution"), яка виходила iз припу-щення, що природна асимшятивна спроможнiсть компонентiв довкiлля здат-на без збитку для них прийняти й знешкодити всю масу забруднювальних ре-човин, що вщводяться вiд жител, транспорних засобiв i об'ектiв виробництва. У першi десятилiття ХХ ст. стало ясно, що це не так, i на змшу поступово прийшла шша стратегiя, що одержала символiчну назву "стратегiя на кiнцi
труби" (англ. "the end of the pipe"). Тепер виршення проблеми стали вбачати в очищенш зворотно'' води мют i в застосуванш очисних споруд на тих стадь ях виробничих процеЫв, де утворюються викиди до атмосфери i скиди до водних об'еклв.
Однак до кшця 70-х роюв минулого сторГччя ставало усе зрозумшше, що цей шлях може привести лише до пом'якшення проблеми, але не до ii пов-ного вирiшення в очжуванш перспективi. Прогресуюче зростання вартостi очищення викидГв i скидГв у мГру збiльшення ступеня очищення, велика вит-рата матерiальних i енергетичних ресурЫв, трудношд остаточного видалення вилучених у процес очищення речовин - все це змусило шукати нову еколо-пчну стратегiю. Насамперед звернули увагу на промисловють, як на головне джерело забруднення води, повпря й грунпв. Почали задумуватися над роз-робленням й впровадженням у виробництво еколопчно бшьш чистих мало-вщхщних технологiй (англ. "cleaner technology"), що зводять до мшмуму потребу очищення викидГв i скидГв, так само як i розмiщення на земнш по-верхнi великоi маси твердих вГдходГв. МГшмГзащя утворення вГдходГв вшх ви-дГв, включаючи забруднювальнi речовини у викидах i скидах, стала провщ-ною iдеею такоi стратеги.
Сфера застосування цiеi iдеi поширювалася на весь життевий цикл продукци "вГд колиски до могили" (англ. "from the cradle to the grave"). Тобто, вся дГяльшсть на шляху вщ розроблення проектного завдання на нове виробництво або послугу, його реалiзацii та аж до повного закшчення термшу використання продукту або наданоi послуги орiентуеться на якомога бшьш повне запоб^ання забрудненню й деградаци природного середовища, а також на мiнiмiзацiю витрати енергп й природних ресуршв, насамперед невiднов-них. При цьому до розгляду включаються питання витрати енергп, видобутку сировини й палива, вЫх видГв транспортування матерiалiв i продукцii, iхньо-го оброблення, збер^ання, використання, утворення вГдходГв, ix знешкоджен-ня, утилiзацii та остаточного безпечного видалення.
Уже в рамковому Закош Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.) [5] був вельми слушно сформульований один Гз основних сучасних принципГв охорони довкшля (стаття 3 г): "еколопзащя ма-терГального виробництва на основГ комплексних рГшень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та вщтворення вщнов-люваних природних ресурсГв, широкого впровадження новГтнГх технологГй".
До кшця минулого сторГччя межГ застосування ресурсоощадноi стра-тегii помГтно розширилися, до них все бшьше почала долучатися сфера спо-живання. Це привело до шдвищення як еколопчно].', так i економiчноi ефек-тивностГ виробництва, показавши можливостГ подальшого руху вперед. Як наслГдок, на сучасному еташ соцГально-економГчного розвитку суспГльства створилися умови для формування його ново'' стратеги на базГ еколопзаци матерГального виробництва, пов'язано'' зГ змГною не лише його технологи, але й стилю життя людей, структури споживання виробГв i послуг.
Пщ еколопзащею виробництва розумГють цГлеспрямований процес перетворення економжи, орГентований на стГйке зменшення штегрального екологГчно деструктивного впливу на стан довкшля процеЫв виробництва й споживання товарГв i послуг, розраховуючи на одиницю сукупного суспшь-
ного продукту [6]. Еколопзащя здшснюеться через систему оргашзацшних 3axoAÏB, iнновацiйних процесiв, реструктуризацда сфери виробництва й спо-живчого попиту, технолопчну конверсiю, рацiоналiзацiю природокористу-вання всiх видiв, трансформацiю принцишв природоохоронно! дiяльностi.
Зменшення впливу на природу еколопчно деструктивних факторiв, що досягаеться при цьому, знижуе потребу в традицшних природоохоронних заходах, забезпечуючи водночас безперервне зменшення рiвня забрудненостi, вис-наженостi й засмiченостi компонентiв навколишнього природного середовища.
Шд iнтегральним екологiчно деструктивним впливом розумдать зве-денi до едино! критерiальноï бази результати тиску процесiв виробництва й споживання товарiв i послуг на стан довюлля, якi спричинюють його небажа-ну змiну. Тобто, тут юнуе причинно-наслiдковий зв'язок: "тиск" (англ. "pressure") - це причина, тодi як "вплив" (англ. "impact") - це ïï наслщок. Причо-му, наслiдки повиннi простежуватися з використанням новпшх методiв мош-торингу протягом усього життевого циклу товарiв i послуг, а ïx причини - мь нiмiзуватися за допомогою методiв управлiння на кожному еташ циклу.
Мету екологiзацiï економжи сформульовано вище у визначеннi цього поняття. У бiльш широкому сенс можна стверджувати, що генеральна мета еколопзаци всiеï дiяльностi громади полягае в забезпеченш постiйного покра-щання всix показникiв стану довкiлля в процес стiйкого вiдтворного розвит-ку. Декомпозищя цiеï мети дасть змогу визначити конкретш цiлi еколопзаци суспшьства з встановленням юльюсних показникiв та термшв ix досягнення. Без цього про серйозну еколопчну полiтику, а тим бшьш - стратегiю (яких в УкраАт все ще немае) можна навпь не говорити. Розроблення цих двох осно-воположних докуменпв, в яких встановлено вимiрнi цш, термiни i шляхи \х досягнення, мае стояти у порядку денному як невщкладне завдання уряду. Ц важливi питання вже почали обговорювати в науковiй лiтературi [7].
Завдання, що випливають iз мети, передбачають, що в процесi еколопзаци виробництва безупинно вiдтворюються його складовi елементи. До них належать вщтворення екологiчного попиту, екологiчно орiентованоï ви-робничоï основи й людських факторiв, а також мотивiв екологiзацiï. Ц питання розглянуто в роботах [8-10]. У них, зокрема, сформульоваш таю конкретш завдання трансформування господарського комплексу:
• реструктурування економ1ки на ршт галузей i виробництв;
• перепрофiлювання пiдприемств;
• усунення (зменшення) потреби в екологiчно неприйнятних видах продукцй або послуг;
• змшювання екологiчно неприйнятних теxнологiчниx процешв;
• зниження ресурсно! мiсткостi продукцй".
• У цих же роботах сформульовано основы принципи, що визначають завдання еколопзаци:
• штегральний тдхщ до облiку екологiчного впливу в усьому ланцюзi виробництва й споживання продукцй;
• орiентацiя на причини, а не на боротьбу з наслщками;
• розподш ввдповвдальносп, що зумовлюе встановлення адреси i ступеня ввд-повiдальностi суб'екпв екологiчно деструктивно1 д1яльност!;
• и •
• адекваттсть мотиващйного шструментарш, що вiдповiдае конкретним чiтко визначеним обставинам;
• системний тдхвд, що передбачае управлiнський вплив на Bei об'екти й суб'екти, здатт безпосередньо або опосередковано сприяти досягненню ni-лей екологiзацiï;
• максимальна ефективтсть, що забезпечуе найб1льшу подвiйну вигоду: еко-номiчну й еколопчну (англ. "win-win effect").
Не можна не погодиться з висновком [9] про те, що, незважаючи на велику кшьюсть фактор1в, як характеризують р1зн1 аспекти виробничо-спо-живчого циклу, юнуе один фактор, який зв'язуе воедино, здавалося б, розр1з-неш економ1чн1 процеси. Цим фактором е людина. Говорячи про еколопза-щю попиту, пропозицiï, торпвл^ комушкацш i т.д., ми маемо на уваз1 еколо-пзащю вщносин м1ж людьми в основних фазах виробничо-споживчого циклу. Тому еколопзащя економжи передбачае, насамперед, еколопзацш свь тогляду людей, потреби яких вона покликана задовольняти й зусиллями яких вона це здшснюе.
Конкретним результатом процесу еколопзацп економжи е шдвищен-ня р1вня екологiчноï безпеки людини й природного середовища, до якого прагнуть вс люди. Зрозумiло, цей процес не може бути стихшним, вш вима-гае управлiння. 1нструментом екологiзацiï економiки слугуе iнтегроване еко-логiчне управлiння й, зокрема, штегроване управлiння екологiчною безпе-кою. Його мета - еколопчне убезпечення життя й дiяльностi людини, як ни-нiшнього, так i майбутнiх поколшь.
Можна дати коротке, але досить точне визначення: "Еколопчна безпе-ка - це такий стан природи й впливiв на нього, за яких забезпечуеться прийнятний рiвень ризику ïхнього виходу за межi законодавчо встановлених еколопчних норм." Екологiчна безпека е складовою частиною нацiональноï безпеки держави, шд якою розумiють такий стан суспшьства i держави, коли забезпечуеться захист кожно1' людини, ïï прав та громадянських свобод, а та-кож надiйнiсть iснування та стшкий вщтворний розвиток держави, захист ïï основних цiнностей, матерiальних i духовних джерел життедiяльностi, кон-ституцшного ладу та державного суверенiтету, незалежносп та цiлiсностi.
Не можна не погодитися з негативною оцшкою вад, наявних у системi екологiчного убезпечення Украши [11]. Розглянутi в статл завдання щодо вдосконалювання цiеï системи повинш стати одним iз прюритетних напрям-кiв державноï екологiчноï полггики. Але головне, що, на наш погляд, потрiб-но зробити - це покласти кiнець пiдвищенню рiвня антропогенного впливу на середовище перебування, заборонивши його законом у найближчi роки. Для того, щоб фактичний екоцид в Украш, що мав у минулому не тшьки еколопчш, а й економiчнi i полггичш причини, не призвiв до сощальних кон-флiктiв, найважливiшою метою держави повинна бути лжвщащя ïï значного вщставання вiд результатiв дiяльностi розвинених держав, спрямована на охорону навколишнього природного середовища та забезпечення висо^' якосп життя населення. Потрiбно визнати, що в сучасних умовах iзольоване досягнення та^ мети видаеться мало реальним. Необхiдна допомога з боку розвинених держав, тюне спiвробiтництво з уЫма краïнами свiту. Зрештою, пол^ика нацiональноï екологiчноï безпеки Украïни повинна штегруватися в систему колективноï мiжнародноï екологiчноï безпеки.
Управлiння екологiчною безпекою, ризиком, ландшафтами, охороною навколишнього природного середовища, природокористуванням, природни-ми ресурсами, водами, вщходами - все це близью поняття, поеднуваш понят-
тям еколопчне управлшня. Вс вони спрямоваш на збереження еколопчно1' рiвноваги. Тобто, у кожному випадку еколопчного управлiння потрiбно роз-глядати стан об'екта управлшня та управляючих рiшень (дiй) щодо антропогенного тиску на нього, що забезпечують таку рiвновагу.
Наприкшщ 90-х рокiв минулого сторiччя еколопчну безпеку було внесено до концепци нацюнально1' безпеки США. У Ычш 1997 р. Верховна Рада Украши прийняла Концепцiю нацiональноï безпеки Украши, що мiстить еко-лопчш аспекти як ïï компонент. У нашш краïнi, як i в усьому свт, активно формуеться вщповщний поняттево-категорiйний апарат. До нових понять можна вщнести такi, як еколог1чно безпечне тдприемство i клас еколог1чно1 безпеки [12]. Шд першим розумшть пiдприемство, дiяльнiсть i продукцiя яко-го постiйно протягом усього життевого циклу продукцй' повнiстю вщповща-ють вимогам екологiчноï безпеки. Пiд другим - те мюце в системi класифжа-ци, що належить шдприемству залежно вiд ступеня вiдxилення наслщюв його дiяльностi вiд вимог екологiчноï безпеки. Поставивши величину зборiв, що сплачують пiдприемства за спецiальне використання природних ресуршв i забруднення навколишнього природного середовища, у пряму залежшсть вiд кла-су екологiчноï безпеки пiдприемств, можна створити економiчний стимул для них, що сприяе безперервному прагненню наблизитися до класу екологiчно безпечного пiдприемства.
Вкрай запущений еколопчний стан територи держави спонукае до по-шуку нових шляxiв економiчного стимулювання iнтенсифiкацiï дiяльностi тдприемств з покращання екологiчноï характеристики виробництва. Тому заслуговують уваги всi можливi пропозици з цього питання, як потребують вивчення i ретельного розроблення. У робот [12] сформульовано завдання щодо розроблення методологи класифжацп екологiчноï безпеки дiяльностi промислових пiдприемств, а також запровадження стандартизованого меха-шзму практичного використання цiеï класифiкацiï з метою стимулювання ïx природооxоронноï дiяльностi.
Така класифiкацiя дасть змогу:
• привести багатовекторну характеристику техногенних тисшв тдприемства на довшлля (викиди, скиди, розмщення в1дход1в, р1зт ф1зичт, х1м1чт, 6î-олопчт показники ïx складу i властивостей, зокрема, спйшсть, токсичтсть, здаттсть до накопичення та ш.) до едино1 характеристики, що значно спро-щуе ïï використання;
• класиф1кувати за единою ознакою еколопчно1 безпеки дiяльнiсть всх промислових тдприемств, що дае змогу розглядати та иор1внювати ïx у сукуп-ностц
• щентифшувати найбшьш еколопчно небезпечт иiдириемства, визначити серед них прюритетт промислов1 об'екти для застосування неввдкладних захо-д1в щодо зменшення ïx шквдливого впливу на довкшля;
• проводити мотторинг динам1ки змши узагальненого техногенного тиску промислових тдприемств на стан довкшля та анал1зувати його результата;
• удосконалити мехатзм економ1чного регулювання дiяльностi вс1х промислових тдприемств.
Крiм цього, данi на пiдставi iнтегрованоï оцiнки екологiчноï безпеки дiяльностi промислових пiдприемств, дадуть змогу:
• розробляти обгрунтоват пропозици щодо прийняття ршень у сфер1 еколо-пчного управлшня;
• економ1чно стимулювати шдприемства до впровадження бшьш чистих ви-робництв i еколопчних технологш з метою постшного полшшення показни-к1в, що характеризують 1х еколопчну результативн1сть, наближаючись до св1тового р1вня, притаманного показникам найкращих доступних техн1чних метод1в (англ. best available techniques - ВАТ);
• сприяти тдвищенню достов1рност1 облшових еколопчних даних, що нада-ються органами статистики, завдяки регулярнш верифшаци даних, отрима-них внаслвдок штегровано1 оцшки еколопчно1 безпеки дiяльностi промисло-вих тдприемств;
• прискорювати впровадження визнано1 в усьому свт прогресивно1 системи еколопчного менеджменту (СЕМ) на тдприемствах, яка сприяе пост1йному покращанню еколог1чно1 характеристики п1дприемства.
Що треба зробити для того, щоб усе це реаизувати? Насамперед, до-речно згадати про еколопчний паспорт промислового шдприемства, який за умов його модершзаци мiг би стати шструментом практичного здiйснення такоï iнтегрованоï оцшки. У роботi [12] не пропонуеться завершена методо-логiя повного циклу екологiчноï паспортизацiï з доведенням ïï до виршення конкретних остаточних завдань економiчного стимулювання у сферi екологи. Ïï ще треба розробити. Тут розглянуто лише основш можливi напрями ство-рення такоï методологiï, включно з визначенням ïï мети i завдань.
Головне щеолопчне положення нового витка екологiчноï паспортиза-цiï полягае у забезпеченш з ïï допомогою стiйкоï економiчноï зацiкавленостi пiдприемств у постшному покращаннi екологiчноï характеристики ïхнього повсякденного функцiонування. Саме таке постшне покращання, тобто пос-тупове невпинне зменшення викидiв, скидiв, розмiщення вiдходiв та iнших видiв тиску на довкшля протягом всього життевого циклу продукци i е метою добровольного запровадження серед пiдприемств усього свггу системи екологiчного менеджменту (керування) зпдно з Мiжнародним стандартом ISO 14001, прийнятим в Украш у виглядi нацiонального стандарту.
Для досягнення цiеï мети необхiдно вирiшити низку завдань. Серед них прюритетним е розроблення Державного стандарту Украши ДСТУ "Еколопчний паспорт промислового шдприемства" на замшу ГОСТ 17.0.0.04-90. Цей ДСТУ мае стати шструментом встановлення класу екологiчноï безпеки (КЕБ) шдприемства, вщ якого буде залежати величина збирання за природо-користування та забруднення довкшля. Форми нового ЕППП не повинш дуб-лювати форми державноï статистичноï звггносп. Вони мають мютити лише тi данi, яю необхiдно мати для вирiшення питання щодо приналежнос^ пiд-приемства до певного КЕБ.
Необхщно розробити i затвердити на державному рiвнi методику по-рiвняння величин фактичних еколопчних показникiв конкретного пiд-приемства з величинами найкращих св^ових показникiв, що наводяться в Свропейському реестрi даних BREF, яка би давала змогу визначати сшввщ-ношення мiж ними у вщсотках. Визначення КЕБ шдприемства дасть змогу щороку штегровано оцшювати його загальний вплив на довкшля i в процеЫ його зменшення шдприемством вiдповiдно зменшувати величину понижу-вального коефiцiента, на який помножують величину збирання.
Заслуговують вивчення i вщповщного реагування висновки [12]:
1. Обгрунтування доцшьносп вщновлення в Украш ведения ЕППП потре-буе розроблення нового ДСТУ "Еколопчний паспорт промислового тд-приемства. Основнi положення" на замiиу ГОСТ 17.0.0.04-90.
2. Запропоноване обов'язкове запровадження нового ЕППП дасть змогу прискорити впровадження на найбшьш небезпечних промислових тд-приемствах системи екологiчного менеджменту (СЕМ) зпдно з ДСТУ ISO 14001; це забезпечить постшне покращання екологiчниx характеристик тдприемств, насамперед - приналежних до найнижчого класу еко-логiчноï безпеки (КЕБ).
3. Регулярне ощнювання екологiчноï безпеки промислових пiдприемств за допомогою ЕППП з видачею вщповщного сертифiкату мае сприяти тд-вищенню на них екологiчноï i економiчноï ефективностi управлiння.
4. Використання даних ЕППП дасть змогу створити дiевi економiчнi стиму-ли для тдприемств, як б спонукали ïx до постшного пiдвищення такоï оцiнки з метою наближення до показниюв, притаманних найкращим свь товим досягненням, i зменшення власних витрат, пов'язаних з природо-користуванням пiдприемств (збори за використання природних ресурсiв i забруднення навколишнього природного середовища, штрафи за пору-шення екологiчного законодавства, компенсащя спричинених такими по-рушеннями збитюв).
Новим для Украши завданням е впровадження бшьш чистих вироб-ництв i еколопчних теxнологiй, яке набувае розвитку в передових крашах Заходу. Можливою причиною оргашзаци такого впровадження в европейських державах е та обставина, що в СС сертифшащя тдприемств, в яких створено СЕМ, на вщповщшсть вимогам стандарту ISO 14001, яка активно проводила-ся наприкшщ минулого сторiччя, шсля 2002 р. дещо призупинилась [2]. Ви-никла щея доповнити добровшьну iнiцiативу "знизу" (тобто, з боку тдприемств) обов'язковими вимогами "зверху" (з боку державних регуляторних оргашв). Заходи держави щодо створення бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш мае практично ту ж саму мету, що i добровшьне створення СЕМ. Але воно дае змогу державi активно втручатися в процес збшьшення кшькост "еколопчно дружшх" тдприемств, насамперед зробивши це за ра-хунок найбшьш еколопчно небезпечних з них.
Проте, попри всю привабливють такого прагнення, не можна шнору-вати ризик можливоï бюрократизаци цього заходу та зростання корупци в процеЫ розподшення чиновниками проекпв його державноï пiдтримки за ра-хунок бюджетного фiнансування. Тому необхщно завчасно передбачити вiд-повiднi профшактичш заходи. Нещодавно в Украïнi розроблено проект Нащ-ональноï концепц^ впровадження та розвитку бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш на перюд до 2020 р.
Насамперед потрiбно зробити принципове зауваження стосовно назви i правового статусу проекту цього документа. З його назви випливае, що цю Концепцш варто вважати керiвництвом до здшснення певних практичних дш у сферi виробництва. Тобто, це керiвний нормативно-правовий документ, на пiдставi якого оргашзуеться та здшснюеться вся виробнича дiяльнiсть у
державь Надання такого правового статусу документа тдтверджуеться вЫм його змiстом, а також проектом розпорядження Кабшету Мiнiстрiв Украши про схвалення Нацiональноï концепци.
Зпдно з розпорядженням, доручаеться Мшприроди разом з Мшпром-полiтики, МОН, Мшекономжи, Мiнфiном, НАН Украши у тримюячний тер-мiн пiсля схвалення цiеï Концепцiï подати до Кабiнету М1шс^в Украши про-позицiï щодо створення Нацiональноï ради з впровадження та розвитку бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш в Укра!ш та у шестимюячний термш, спiльно зi створеною Нацiональною радою, пропозицiï про створення Нащонального агентства Украши бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш та Нащональний план дш щодо ix впровадження та розвитку.
Такий шдхщ до визначення та виршення важливоï економiчноï та екологiчноï проблем е дещо несподiваний, адже порушуеться визнана у свт лопчна послщовшсть розроблення i прийняття необхщних для цього норма-тивно-правових докуменлв:
1. Полтика > 2. Стратегiя > 3. Законодавство > 4. Програма > 5. План.
Кожному з них мае передувати розроблення вiдповiдноï концепци, Саме дотримання та^ послщовносп дае пiдставу розраховувати на реалю-тичнiсть, дiевiсть та ефектившсть керiвниx документiв. Концепцiя не може бути керiвництвом до практично'1 diï. Це лише попередне уявлення, шдготов-чий документ для такого керiвництва.
Концепцiя асоцiюеться з поняттям початок, здатшстю сформувати розумове поняття, idew або думку. Вона стосуеться того, що лише сформовано або абстрактно уявлено у свiдомостi. Отже, це лише перший крок i вщ концепци до практичних дш ще дуже далеко. Тому не можна погодитись з тим, що у шестимюячний термш можна створити реальний Нащональний план дш щодо впровадження та розвитку бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш в Украш^ лише спираючись на концепщю, не маючи вщ-повiдноï полпики, стратеги, законодавства та програми, прийнятих Верховною Радою та Урядом Украши. Важливо розумгги необхщшсть ретельного розроблення всього ланцюга зазначених вище нормативно-правових доку-менлв, адже ця реформа у сферi виробництва потребуватиме мшьярдних витрат, перш шж вона почне давати першi зиски.
Тому конче потрiбно провести велику роботу щодо встановлення кон-кретних цшей, термов ix досягнення, практичних завдань, яю мае бути здшснено. I головне - потрiбно визначити необхщш ресурси та джерела !х отримання. В iншому разi це буде не реальний Нащональний план, а купа па-перу, яка не призведе до жодних корисних результат. Грошi на його розроблення та реалiзацiю будуть витрачеш марно.
На пiдставi викладеного вище, на наш погляд, потрiбно уточнити наз-ву документа, що розглядаеться, сформулювавши ïï, наприклад, так: Концеп-щя розроблення Нацiоналъноï полтики Украши у сфeрi впровадження бтьш чистих виробництв i eкологiчних технологш, а також докумeнтiв, що забез-печуютъ ïïрeалiзацiw.
Услщ за концепщею мають бути розроблеш таю 5 видiв докуменпв:
1. Нащональна полiтика Украïни у сферi впровадження бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш.
2. Нащональна стратепя Украши у сферi впровадження бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш.
3. Пакет законодавчих i нормативно-правових докуменив щодо впровадження бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш.
4. Нащональна програма впровадження бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш на перюд до 2025 р.
5. Нащональний план дш щодо впровадження бшьш чистих виробництв i еколопчних технологш на перюд до 2015 р.
З огляду на викладене, варто внести вщповщш змши до змюту Кон-цепци та всього ïï тексту. Зокрема, потрiбно вщмовитися вщ спокусливого, на перший погляд, прагнення виршити фундаментальну екологiчну проблему "швиденько" i не вимагаючи "iстотниx додаткових фшансових, матерiаль-них та шших ресурЫв", як стверджуеться у концепци. Це хибний пiдxiд, з якого шчого доброго не вийде. Насправд^ вирiшення цiеï проблеми потребуе тривалого часу i значних pecypcie, яю треба наперед розрахувати i визначити.
Окремого розгляду потребуе питання стосовно штегрованого еколо-гiчного управлiння. Поняття штегроване екологiчне управлiння вперше з'яви-лося в 1990 р. в закон Bеликоï Британп "Про охорону довюлля" (англ. UK Environmental Protection Act, 1990) [13]. Головна щея використання цього поняття полягала в тому, що в процес еколопчного управлшня вс пов,язанi мiж собою основнi види антропогенного тиску на довюлля, або емiсiï: викиди в атмосферу, скиди у водш об'екти, розмiщення вiдxодiв на грунт та iн., роз-глядаються сукупно, а не iзольовано. Критерiем ïx сукупноï мiнiмiзацiï в про-цес управлiння е вiдповiднiсть екологiчним показникам, що притаманш найкращим доступним техшчним методам, якi не потребують надмiрниx вит-рат (англ. best available techniques not entailing excessive costs - BATNEEC). Це поставило процес регулювання еколопчного тиску виробництва на стан довюлля на реалютичну основу, коли обов'язковим стае дотримання найкращих юнуючих економiчно обгрунтованих техшчних рiшень, якi забезпечують мь нiмiзацiю забруднення всix компонентiв довкiлля загалом.
Розвиваючи iдею BATNEEC, у 1996 р. в СС було прийнято Директиву про штегроване запоб^ання i регулювання забруднення (англ. Integrated Pollution Prevention and Control, 96/61/EEC), вщому як 1РРС Директива (англ. 1РРС Directive, Укр. Директива 1ЗРЗ). Вона е головною в еколопчному законодавсга СС, що регулюе промислову дiяльнiсть. Це рамкова директива, яка встановлюе штегрований пiдxiд до регулювання забруднення, зосереджуючи увагу на шд-приемствах з високим потенцiалом забруднення, i яка спираеться на найкрашд економiчно доступнi теxнiчнi рiшення або методи (НДТМ).
Просування у напрямку до 1РРС шдходу в Укра1ш потребуе повного i дуже актуального реформування iснуючоï системи видачi дозволiв на емiсiï шкiдливиx речовин у навколишне природне середовище: викиди, скиди, за-хоронення (складування) вiдxодiв, на спещальне використання природних ресурсiв. На цей час ця система в Укра1ш мае таю характерш риси [14]:
• одна i та ж система видач1 дозвол1в розповсюджуеться на вс1 шдприемства, незалежно ввд ïxньоï величини чи забруднювального потенциалу;
• регулюеться занадто велика кшьшсть забруднювальних речовин;
• за старою традищею дiяльнiсть з еколопчного регулювання сфокусовано пе-реважно на видачу дозвол1в "на кшщ труби";
• л1м1ти емюи встановлюються на основ! складних i негнучких розрахуншв як водночас не стимулюють до покращання еколопчних показнишв;
• дозволи видаються окремо для кожного компонента довшлля незалежно один ввд одного;
• за кожнии дозвш ввдповвдають р1зн1 структуры одиниц1 оргатв державного управлшня;
• в1дсутня належна координацiя д1й цих структурних одиниць;
• обмеженi вимоги до самомотторингу, якиИ проводять пiдприемства;
• залишаються поза увагою численнi аспекти антропогенного тиску, окр1м ви-кид1в газiв, скид1в води та видалення ввдход1в;
• дуже обмежене iнформування громадськосп та ïï участь у прийнятп рiшень;
а и
• низькии рlвень примусового юридичного впровадження стосовно дотриман-ня дозвол1в.
Директива про штегроване запобiгання i регулювання забруднення (96/61/EEC) мае такi ц1л1 [14] :
• досягти iнтегрованого запобiгання i регулювання забруднення через видачу единого дозволу на кожну теxнологiчну установку для визначено! к1лькост1 вид1в виробничоï д1яльност1, наведених у додатку I до директиви, i для пере-л1ку забруднюючих речовин, включених у додаток III; та
• розглядати довк1лля загалом i досягти високого рыня охорони усгх иого компонентов.
Директива потребуе впровадження iнтегрованоï системи дозвол1в, яка передбачае встановлення величин л1мпу емiсiï на основ! найкращих еконо-м1чно доступних техшчних рiшень або методiв - НДТМ (англ. best available techniques - BAT) для потенцшно найбшьш забруднювальних процеЫв i установок. №РС Директива застосовуеться до чгтко визначених установок, як1 використовують у таких видах д1яльност1:
• енергетичт галузi промисловост1 (смiттеспалювальнi заводи, нафтоперероб-н! заводи);
• виробництво i оброблення металiв (чорних i кольорових);
• промислов1сть мiнеральниx матерiалiв i виро61в (цемент, керамiка та заводи скляних виро61в);
• xiмiчна промисловють (органiчнi продукти, неорганiчнi продукти, фармацев-тичн1 товари);
• керування вiдxодами (звалища в1дход1в, установки для спалювання в1дход1в та iнше);
• шш1 (ското61Ин1, перероблення продуктОв харчування i молока, паперове виробництво, оздоблення текстилю, оброблення шктри, iнтенсивне вирощуван-ня свинеИ/птиц^, пiдприемства - користувачi органiчниx розчинник1в).
Для певних категорш пiдприемств з невеликим обсягом виробництва ця директива не застосовуеться. Наприклад, для виробництва паперу i картону з обсягом виробництва менше 20 тонн на добу. Даш щодо екологiчноï характеристики д1яльност1 европейських шдприемств, що вщповщають вимо-гам найкращих економiчно доступних техшчних ршень або методiв - НДТМ
(BAT) постшно нагромаджуються i коригуються у довщковому документ^ який мае скорочену назву BREF (англ. BAT reference document). За це вщповь дае Об'еднаний дослщницький центр СС в Севшы (1спашя). Данi, вмiщенi до BREF, можна отримати на сайтi цього центру: http://eippcb.jrc.es.
Впровадження 1РРС Директиви в Украш мае бути поступовим, але неухильним i зваженим. Регулятивним органам влади та промисловцям необ-хщно об'ективно оцiнити тi кроки у просторi i часi, яю е реальними щодо впровадження вимог директиви у найближчi роки в державь Ретельно плану-ючи щ кроки слiд iдентифiкувати всi потенцшш перепони i ризики. Оскiльки запровадження вимог директиви потребуе повного реформування системи еколопчного регулювання за допомогою дозволiв, таке планування повинно включати широкi консультацп з усiма зацiкавленими колами (промисловщ, представники регулятивних органiв, науковцi, громада) та мае бути шдтри-мано сильною полпичною волею представникiв владних структур.
Зпдно з вимогами Директиви про штегроване запобшання i регулювання забруднення (96/61/EEC), в Украш потрiбно розширити перелiк видiв нормованих еколопчних показниюв, до яких варто додатково долучити по-казники ефективност використання енерги, допустимого тиску вiбрацiï, радь аци та шуму, вимог щодо мiнiмiзацiï утворення вiдxодiв, а також щодо запо-бiгання забрудненню грунту i тдземних вод. У той же час процес видачi доз-волiв мае бути простим, зрозумшим для природокористувачiв.
Залучення ключових представникiв виробничого персоналу пiдприемств до впровадження НДТМ гальмуеться вiдсталими поглядами владноï бюрократ^ та менеджерiв самих тдприемств. Громадський вплив на них, зокрема через за-соби масовоï iнформацiï, може сприяти подоланню цiеï перешкоди.
Одним з перших кроюв до запровадження iнтегрованого екологiчного управлшня в Украш е створення тут Нацюнального реестру даних НДТМ. До реестру повинш входити данi щодо найкращих доступних в державi тех-нiчниx рiшень, якi мiнiмiзують еколопчний тиск на довкiлля. Цi техтчт данi включають як теxнологiю, що використовуеться, так i дат про те, у який спо-шб технолопчну установку сконструйовано та виготовлено, як ïï ремонтують i експлуатують, та у який споЫб виводять iз експлуатаци пiсля вичерпання ïï виробничого ресурсу.
Свропейський довщник BREF може бути певним взiрцем для Наць онального реестру даних НДТМ, який, водночас, мае бути адаптованим до нацiональноï економiчноï та iнституцiйноï ситуац^, об'ективно вiдображу-ючи, яю саме теxнiчнi рiшення е "найкращими" та "доступними" на цей час для умов держави. "Найкращим" техшчним рiшенням вважаеться таке, що виявляеться найбшьш ефективним у досягненш високого загального рiвня за-хисту довюлля як одного цшого в процеЫ вибору серед низки рiшень з рiзни-ми показниками екологiчноï результативность "Доступним" теxнiчним рiшен-ням вважають таке, що використовуе техшчш засоби, масштаби виробництва яких дае змогу ïx впроваджувати у вщповщному секторi промисловосп, за життеспроможних економiчниx умов, беручи до уваги витрати i вигоди. При цьому, немае значення, в яюй державi цi засоби виробляють, якщо пiд-приемство може ïx отримати на розумних умовах.
Зауважимо, що:
• показники НДТМ е р1зними для р1зних секторiв економiки;
• умови дозвол1в на природокористування повинт враховувати мiсцевi факто-ри, як оц1нюються компетентними органами, що видають дозволи;
• показники НДТМ постшно удосконалюються;
• саме показники НДТМ мають дотримуватись пiдприемствами, тод1 як ви61р ними конкретних теxнiчниx ршень не регламентуеться, це вiддаеться на роз-суд самих пiдприемств.
Повноцшне iнтегроване управлiння станом довк1лля можливе лише за умов, коли для вс1х компонентiв довк1лля встановлено стандарти (норми) ïx якост1, о6ов'язков1 для дотримання. ц1 норми повинн1 бути реалютичними з погляду можливост1 ïx досягнення та мати стандарты методи ïxнього вимь рювання. В Украш ц1 умови поки що не виконуються.
Еколопчне законодавство Украïни не встановлюе норм якост компонентов довюлля, обов'язкових до дотримання. приинят1 в державi на шдзакон-ному р1вш, виходячи з концепци нульового ризику, нормативи екологiчноï безпеки стану компонента довк1лля, до яких належать величини гранично допус-тимих концентрацiй (ГДК) речовин у вод1, у пов1тр1, у грунт1, де-юре такими нормами якост не являються. Проте, де-факто ïx часто такими вважають без будь-яких правових шдстав. Визнаючи, що практичне досягнення величин ГДК е взагалi у бшьшосп випадк1в нереалiстичним, тому що це дуже малi концентраций особливо з урахуванням таких властивостей сум1ш1 речовин у компонентах довкшля, як адитившсть i синергiзм. До того ж загальна к1льк1сть норм ГДК в Украш перевищуе три тисяч1 i лише для незначноï ïx частини ю-нують стандартизоваш методи вимiрювання концентрацiй на р1вш ГДК. Тому забезпечити i проконтролювати ïx досягнення практично неможливо.
Незважаючи на це, починаючи ще з радянських чаЫв, виходячи з формального бажання досягнення величин ГДК, в Украш виконують складш розрахунки величин гранично допустимих скид1в (викид1в) - ГДС(ГДВ) для якоюь частини нормованих речовин, як пiдприемства вившьнюють у довкш-ля. Перелiк цих речовин розробники розрахунюв укладають на свш розсуд, виходячи з1 своïx уявлень щодо ступеня ïx небезпечност як забруднювальних агентiв. Насправд^ вс1х розрахованих таким чином нормативних величин ГДС(ГДВ) шхто у бшьшосп випадкiв дотриматися не може. Тому, знов таки на шдзаконному р1вш, регулятивнi органи (звичайно це державш обласнi уп-равлiння м1нприроди) видають "^мча^в^' (але фактично пост1ино поновлю-ванi без зм1н) дозволи на бшьш висою скиди (викиди). Оскшьки не iснуе будь-яких правових обмежень для цих оргашв стосовно прийняття таких р1-шень, дозволи видають або на фактично юнуючому р1вш, або, навiть, i на бшьш високому р1вш. Це значною м1рою сприяе корупцИ, одночасно згубно впливаючи на стан довк1лля. Поза всяких сумшв1в, така практика регулювання на створюе стимул1в для покращання еколопчних показниюв виробничоï д1яльност1 та поступового зменшення р1вня забрудненостi довкшля.
Таким чином, одним 1з найважливiшиx завдань удосконалення екологiч-ного управлшня в Украт е розроблення i затвердження на законодавчому р1вн1
норм якост компоненпв довюлля (НЯКД), яю визначають ïx прийнятний для людей i бюти стан. Для цього необхщно:
• чпко визначити методолопю i критери розроблення НЯКД, зокрема еколопчних ГДК;
• встановити еколопчт ГДК на практично досяжному р1вт з використанням методологи прийнятного ризику i з врахуванням економ1чних обмежень;
• обмежити шльшсть нормованих речовин лише найб1льш важливими;
• забезпечити можливють вим1рювання кониентраиiй нормованих речовин на р1вт еколопчних ГДК;
• забезпечити в1льний доступ до даних НЯКД защкавлених представниюв про-мисловост i громади.
Необxiдно усвiдомити, що еколопчт ГДК, яю в Украш ще не юну-ють, принципово вiдрiзняються вiд тих ГДК, яю тут iснують i згiдно з чин-ним екологiчним законодавством е нормативами екологiчноï безпеки. Цi ос-таннi е нормами, що гарантують у разi ïx дотримання нульовий ризик для здоров'я i життя людини, а також для юнування у водi риби. Нове для Украши поняття норм якост компоненпв довкiлля, зокрема екологiчниx ГДК, е певним аналогом прийнятих в розвинених крашах стандартв якост компоненпв довкiлля. Вони встановлюються на законодавчому рiвнi на певний час за принципом ненульового (прийнятного) ризику. Тобто це е сощальний ком-промю мiж бажаними екологiчними вимогами та реальними економiчними можливостями. Бо в сучасних соцiально-економiчниx умовах забезпечити на всш територи держави "абсолютну" безпеку (дотримання нульового ризику) практично неможливо з економiчниx причин.
Перехщ на нормування екологiчного тиску тдприемств на довюлля на основi дотримання показниюв НДТМ не означае повноï вщмови вiд використання нормативiв ГДС i ГДВ. До них буде потрiбно звертатися у випад-ках, коли дотримання показникiв НДТР все ж не забезпечуе бажаного стану компоненпв довюлля, тобто НЯКД, прийнятих у державь Такий комбшова-ний шдхщ означае застосування у разi потреби бшьш суворих обмежень еколопчного тиску тдприемств, яке стане можливим шсля розроблення i вве-дення в дда НЯКД в Украшь Нормативи ГДС i ГДВ повинен встановлювати закон (а не шдзаконш документи) для обмеженоï юлькосп найбiльш небез-печних речовин.
Важливо забезпечити диференцшований пiдxiд до черговостi встановлен-ня бiльш суворих обмежень еколопчного тиску тдприемств на довкшля. Насамперед вони мають стосуватись найбшьш еколопчно небезпечних тдприемств, ви-ходячи з класу ïx екологiчноï' безпеки. Тому запропоноване нещодавно [12] запро-вадження класифiкацiï екологiчноï' безпеки тдприемств в Укршш, спрямоване на стимулювання тдвищення екологiчноï результативностi виробничоï даяльносп, е також корисним для впорядкування регуляторноï дiяльностi.
Очiкуванi кориснi економiчнi результати вiд впровадження 1РРС Директиви потрiбно спiввiдносити з необхщними для цього витратами, якi мо-жуть бути досить високими. Наприклад, потрiбнi для цього iнвестицiï у Чесь-кiй Республiцi, згiдно з розрахунками, досягли величини у два мшьярди дола-рiв США [14]. Тому процес впровадження директиви потребуе економiчно
обгрунтованого планування у часО Поряд з економiчними питаннями в про-цесi такого впровадження заслуговують уваги питання правового та шститу-цшного його забезпечення.
!снуюче на цей час в Украш законодавство не вiдповiдае вимогам рамковоï IРРС директиви i потребуе 1стотного реформування. Насамперед во-но стосуеться порядку видачi дозвол1в на викиди i скиди нормованих речовин у довкшля, захоронення (складування) в1дход1в, на спещальне використання природних ресурЫв, а також системи екологiчноï стандартизаци i нор-мування. I тут дуже важливо зробити правильний ви61р напрямiв цього реформування, як1 б давали змогу гармоншно, без зайвих втрат, провести необ-х1дн1 зм1ни чинного законодавства.
Серед таких шпрям1в можна назвати:
• розроблення i прийняття нового национального закону про екологiчне управлшня, що штегровано охоплюе вс1 компоненти довк1лля;
• внесення змш до чинного Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.) та до чинних закотв (кодекшв), як1 регулю-ють в1дносини, пов'язанi з пов1трям, водою, вiдxодами, грунтами, землеко-ристуванням, надрокористуванням, лiсами, рослинним i тваринним св1том;
• розроблення рамкового ("горизонтального", за захщною термiнологiею) закону про штегроваш дозволи, наприклад, закон про штегроване регулювання забруднення, або закон про еколопчт дозволи для конкретних виробничих установок, як можуть бути доповнеш "вертикальними" законами для конкретних секторiв промисловост!.
На додаток до запровадження правовоï основи удосконалення еколопч-ного управлiння в Украш необxiдно розробити в1дпов1дн1 пiдзаконнi правовi акти та адмiнiстративнi процедури для iмплементацiï нового законодавства.
Iнституцiйне забезпечення та^ iмплементацiï потребуе гарантування штеграци дозвiльноï д1яльност1 шляхом ефективноï координаци функц1И дер-жавних органiв, що видають еколопчт дозволи. Разом з тим, потребують удосконалення органи, вщповщальт за юридичне впровадження екологiчниx ршень. Для цього необxiдно залучати додатковi ресурси та органiзувати нав-чання персоналу. Умовно кажучи, дозвш повинен видаватись "з одного в1к-на", коли природокористувач мае справу лише з одним вщповщальним пра-щвником регуляторного органу, який вирiшуе вс1 поточн1 питання, узгоджу-ючи ïx з вщповщними пiдроздiлами цього органу, не залучаючи до цього самого природокористувача.
Реформування системи еколопчного регулювання з метою переходу до видачi единого дозволу доцшьно розпочинати з удосконалення координаци д1яльност1 тих державних оргашв, на як1 у цей час покладено вiдповiдаль-н1сть за видачу трьох окремих дозвол1в: на викиди, скиди i розмщення вщхо-д1в. Психолог1я працiвникiв цих оргашв мае поступово спрямовуватись на ш-тегроване врахування вимог мiнiмiзацiï антропогенного впливу на вс1 компоненти довкшля, яке розглядаеться як одне цше. Для цього потр16но посилю-вати зв'язки i консультацИ м1ж органами державного регулювання, в процеЫ яких лiквiдуеться паралелiзм i дублювання в ïx д1яльност1 та виявляються "бь л1 плями" щодо певних вид1в регулювання. Наприклад таких, яю сфокусова-но на пiдвищення ефективносп використання енергИ або запобiгання аварь
ям. В xодi цiеï роботи не виключаеться можливють виникнення певноï поль тичноï напруги мiж ïï учасниками, стурбованими очшуваною втратою своïx владних повноважень внаслщок здiйснення реформи. Для подолання такоï не-безпеки потрiбна сильна полпична воля з боку керiвникiв владних структур.
Запровадження iнтегрованого еколопчного управлшня потребуе шд-вищення уваги до питань примусового юридичного впровадження управ-лiнськиx ршень (англ. enforcement). Велику роль тут вщшрають державнi ор-гани еколопчного регулювання. Проте шституцшш можливостi у цш сферi дуже обмеженi. I справа тут не лише в недостатшх фшансових i людських ресурсах, але i в недовикористанш повноважень, якi мають екологiчнi шспекто-ри для такого юридичного впровадження.
До цього варто додати невисокий рiвень екологiчного монiторингу. Функци мониторингу роздiлено мiж рiзними органами державного управлшня без ïx належноï координаци, лаборатори недоукомплектовано, а наявнi обме-женi ресурси використовують неефективно. Це ще бшьш утруднюе роботу ш-спекторiв. Реформуючи систему екологiчного управлшня слщ перенести центр ваги у вщповщальносп за здiйснення монiторингу безпосередньо на шд-приемства. Це приведе не лише до економи державних ресуршв, але буде також спонукати пiдприемства до пiдвищення серед них почуття вщповщаль-ностi за свою еколопчну результатившсть. Тодi за державою залишиться лише функцiя дiевого контролю за здiйсненням монiторингу шдприемствами.
Плануючи запровадження iнтегрованого екологiчного управлшня не-обxiдно передбачати достатню юльюсть часу на переxiдний перiод, протягом якого буде вщбуватись замiна староï системи управлiння новою системою. Насамперед для кожноï галузi промисловостi потрiбно визначити реальний час, протягом якого буде здшснюватись переxiд до реалiзацiï НДТМ, а також забезпечити вщповщш iнвестицiï.
Паралельно з цим повинна поступово шдвищуватись функцiональна здатнiсть компетентних адмшютративних органiв державного управлiння до прийняття оптимальних управлiнськиx рiшень i контролю за ïx виконанням. Це складне багатокритерiальне науково-техшчне завдання, виршення якого потребуе системного шдходу. Ïï головний очiкуваний результат - визначення допустимого штегрального еколопчного тиску природокористувачiв на довкiлля i забезпечення допустимого впливу на вс його компоненти, як едине цше.
Пiсля Bсесвiтнього самiту в Йоганнесбурзi у 2002 р. нове на той час по-няття - штегроване управлшня станом навколишнього природного середовища або штегроване еколопчне управлшня одержало мiжнародне визнання. Йому передувало бшьш обмежене поняття - штегроване запобшання й регулювання забруднення, уведене в 1996 р. Директивою 96/61/ЕС. Як вже зазначалося раш-ше, ключовий принцип iнтегрованого пiдxоду - це розгляд вшх компонентiв довюлля, як единого цшого, допустимий вплив на який регулюеться единим дозволом. Вш видаеться на основi вщповщносп показникiв екологiчного тиску виробничого об'екта тим, яю зазначенi в перелшу найкращих доступних теxнiч-них ршень або методiв (НДТМ, англ. ВАТ - Best Available Techniques). Якщо цього недостатньо - адмшютративно зменшують допустиму величину тиску
(шдхщ "зверху"), а також реалiзують на об'ектах систему екологiчного менеджменту (СЕМ) або керування (шдхщ "знизу" - саморегулювання).
Об'ектом iнтегрованого управлiння може бути цша держава або якась ïï частина. Зокрема, це може бути регюн. ïxm к1льк1сть i границ в краïнi по-винш бути визначенi. Наприклад, у США юнуе 10 регiонiв Агентства охорони довкшля (англ. ЕРА), що поеднують 50 штата. В Украш це можуть бути 27 юнуючих адмшютративних територiальниx одиниць, хоча, мабуть доцшь-нiше було б мати 6-8 регютв.
Що саме шдлягае iнтегруванню в регiональнiй системi еколопчного управлiння? Iнтегруванню пiдлягають:
• державна еколопчна полiтика i стратегiя з шшими ïx видами, як1 сукупно визначають економiчнi, соцiальнi та еколопчт цш, термiни та шляхи ïx до-сягнення;
• еколопчне законодавство з шшими галузями права;
• р1зш р1вн управлiння - мiсцевого, регюнального, национального, м^жнародного;
• вс1 зацlкавленl сторони i верстви населення в процеа прииняття ршень з пи-тань управлiння;
• вс1 природт об'екти в межах об'екта управлшня;
• характеристики стану природних об'екпв: ф1зпчш, 61олог1чн1, х1м1чш;
• вс1 види iнформацiИного забезпечення управлшня та вс1 елементи системи мотторингу стану природних об'ектiв i пов'язаних з ними екосистем;
• еколопчне оцшювання взаемоди м1ж суспшьством i довк1ллям зг1дно з цик-л1чним пан-европеИським п1дходом DPSIR - РТСВР: рушшт сили, тиск на довкшля, Иого стан, вплив i реагування (управлiнськi ди);
• вс1 види екологiчного регулювання: юридичного, адмшстративного, еконо-м1чного, теxнiчного (единиИ дозвш на основ! НДТМ);
• вс1 види природокористування, сукупн1сть ус1х вид1в екологiчного тиску та впливу на стан вс1х компонентiв середовища;
• весь комплекс природоохоронних заxодiв, включаючи економiчнi меxанiзми ïxнього стимулювання;
• мiжнародне сп1вро61тництво у сферi забезпечення екологiчноï безпеки, пов'язаноï з природними об'ектами, що створюють або можуть створювати транскордонний вплив;
• сукуптсть в1дпов1дних наукових дисципл1н на базi системного п1дходу, не-о6х1дних для всебiчного обгрунтування рiшень з управлшня.
Завдання iнтегрованоï системи екологiчного управлшня (ГСЕУ) поля-гають насамперед в реашзаци циклу д1и зг1дно з пан-европейським шдходом DPSIR - РТСВР. Внаслщок його застосування створюеться причинно-наслщ-кова матриця опису взаемодИ м1ж сусп1льством та довк1ллям, розроблена Свропейською агенцiею довк1лля. У н1и представлено основш елементи 1н-тегрованоï екологiчноï оц1нки:
• руш1ин1 сили (англ. driving forces) - зм1ни у сустльствО промислов1сть, сiльське господарство та im;
• тиск на довкшля (англ. pressures on the environment) - викиди, скиди, розмь щення в1дход1в та 1н.;
• стан (англ. state, status) - яшсть довкшля;
• вплив (англ. impact) - втрата бiорiзноманiття, вплив на економшу та як1сть життя;
• реагування (англ. responses) - ди з управлшня, зокрема щодо еколопчного регулювання: юридичного, адмшстративного, економ1чного, техтчного.
Ди щодо реалiзацiï пiдxоду РТСВР можна показати на прикладi регь ональноï 1СЕУ, для створення якоï необхщно:
• iдеитифiкувати рушшн сили, що змшюють стан довкшля;
• ощнити фактичний екологiчиий тиск ввд всх джерел i нормативно закршити його на обмежений иерюд як гранично допустимий, який тдлягае неухиль-ному зменшенню;
• ощнити шнуючий еколопчний стан комиоиеитiв довкшля в репот;
• ощнити шнуючий еколопчний вплив на стан комиоиеитiв довшлля в регют;
• установити иоказники НДТМ - ВАТ для вс1х вид1в виробництв;
• ирийняти ирограму еколопчного оздоровлення регюну (цМ й етапи досягнення встановлених иоказнишв еколопчного тиску);
• оргатзувати активне сприяння вировадженню СЕМ на тдириемствах з метою постшного зменшення ïx тиску на довкшля;
• забезпечити ефективне стимулювання тдвищення екологiчноï результатив-ност виробничоï д1яльност!
Варто було б докласти зусиль до того, щоб щ концептуальнi положен-ня було розглянуто на державному рiвнi й, можливо, вiдображено в проект розроблюваного Екологiчного кодексу.
Запроваджуючи показники НДТМ (ВАТ) на шдприемствах, варто ро-зумiти, що це буде сприяти як покращанню еколопчних показниюв ïxньоï дь яльностi, так i економи коштв завдяки бiльш чистому виробництву, мiнiмiза-ци утворення вiдxодiв, економи сировини, матерiалiв i енерги. Але для цього потрiбно подолати низку перешкод, серед яких:
• значна частина виробничого устаткування на шдприемствах Украши перебу-вае в такому поганому стат, що його вже неможливо покращити i воно потребуе повноï замши;
• багато тдприемств працюють не на повну иотужтсть через нестачу замов-лень, тобто з иеребiльшенням ïx розм1р1в ироти необхщних, що знижуе ïx ефективтсть;
• вщсуттсть фонд1в для техтчного иереозброення;
• вщсуттсть чпких б1знесових перспектив;
• вщсуттсть на тдириемствах квал1ф1кованого кер1внищва (менеджменту) та сучасних iнформаиiйниx систем, багато тдприемств користуються старими державними виробничими стандартами;
• недостатня шльюсть персоналу з досввдом впровадження ирограм бшьш чистого виробництва та мiнiмiзаиiï в1дход1в.
Протягом останшх роюв перехщ до iнтегрованого еколопчного управлшня привертае все бшьше уваги вчених i фаxiвцiв у галузi охорони довюлля. 1нтегроване регулювання, як елемент управлшня, та зменшення забруднення поза сумшвом будуть сприяти реашзаци визнаного зараз у свт принципу стшкого вщтворного розвитку, який забезпечуе збершання природно-ресурсного потенцiалу. Ми розглянули далеко не вс питання, пов'язаш з еко-логiчними цiлями i завданнями. Вивчення цих питань варто продовжити з метою системного охоплення вЫх релевантних елеменпв, що формують еколопчну проблему.
Важливо зрозумпи, що iнтегроване управлiння процесом еколопзаци функцiонування суспiльства е сучасним шструментом його стшкого вщтвор-ного розвитку. Широке запровадження такого управлiння може стати запору-кою переходу людства до вищоï стади розвитку бюсфери на Землi - сфери ро-зуму (ноосфери), до чого закликав видатний украшський вчений В.I. Вер-надський. У ро6от1 [15] вш стверджуе: "Ноосфера е нове геолопчне явище на нашiй планетi. В нш вперше людина стае величезною геолопчною силою. Во-на може i повинна перебудовувати своею працею i думкою сферу свого жит-тя, перебудовувати докоршно пор1вняно з тим, що було рашше." Основною метою такоï перебудови е збереження бiосфери, придатноï для життя людей.
Здiйснення скоординованих заxодiв з екологiзацiï ст1икого вщтворно-го розвитку в Украïнi, спрямованих на досягнення цiеï мети, е прюритетним завданням вс1х без винятку ланок сучасного суспшьства.
Л1тература
1. Програма дш "Порядок денний на XXI сташття". - К. : Вид-во "^нтелсфера", 2000. -
360 с.
2. Защита окружающей среды Европы - Четвертая оценка. Европейское агентство по окружающей среде. - Копенгаген, 2007. - 452 с.
3. 2-й огляд результативности природооxоронноï д1яльност1 в Украшг Ком^ет з еколо-гiчноï полынки СЕК ООН. - Нью-Йорк i Женева, 2007. - 223 с.
4. Стан довкшля в Укршш. - Харюв : Вид-во УкрНДГЕП Мшприроди Украши, 2008. - 37 с.
5. Закон Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-12 ввд 25.06.1991 // Ввдомосп Верxовноï Ради Украши. - 1991. - № 41 (08.10.91). - 546 с.
6. Основи екологн. Екологгчна економша та управлшня природокористуванням : пвд-ручник / за заг. ред. Л.Г. Мельника та М.К. Шапочки. - Суми : ВТД "Ушверситетська книга", 2005. - 759 с.
7. Коваленко Г.Д. Экологические проблемы Украины: пути и трудности их решения Г. Д. Коваленко, В.Р. Лозанский // Проблеми охорони навколишнього природного середовища та екологiчноï безпеки : зб. наук. праць / УкрНДГЕП. - Харюв : Вид. д1м "Райдер", 2008. -268 с.
8. Edward Elgar. Environmental Policy in Europe: Industry, Competition and the Policy Process / Edited by F. Leveque. - Cheltenhem, UK, 1996. - 218 р.
9. Oosterhuis F. Product Policy in Europe: New Environmental Perspectives / F. Oosterhuis, F. Rubik, G. Scholl // Dordrecht, the Netherlands : Kluwer Academic Publishers, 1996. - 306 р.
10. Качинський А. Екологгчна безпека Украши : аналiз, ощнка та державна полынка / А. Качинський, Г. Хмшь / Нащональний шститут стратеггчних дослвджень. - К. : Вид-во НГСД, 2003. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.redhat9.niss.gov.ua/book/Kachin/
11. Лизун С. Екологгчна безпека як складова нацiональноï безпеки Украши / С. Лизун // Украша-НАТО : наук. журнал, 2007. - № 6 (22). - С. 69-75.
12. Лозанський В. Еколопчний паспорт промислового шдприемства: потрiбен новий нащональний стандарт / В. Лозанський // Стандартизащя, сертифшащя, яюсть : наук.-техн. журнал, 2008. - № 5 (54). - С. 18-22.
13. Andrew Porteous. Dictionary of environmental science and technology / Porteous Andrew // Second edition. - John Wiley, Chichester, New-York, Brisbane, Toronto, Singapore, 1997. - 635 p.
14. European Commission. Convergence with EU environmental legislation in Eastern Europe, Caucasus and Central Asia: a Guide. - Luxembourg, 2003. - 124 p.
15. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения : монография / В.И. Вернадский. - М. : Изд-во "Наука", 1987. - 340 с.
Филипчук Г.Г. Экологизация общества в контексте устойчивого развития
Среди многих проблем, которые предстали перед человечеством, все более пристальное внимание привлекает состояние окружающей естественной среды, то есть экологическая проблема. Развитие цивилизации в течение многих лет направлялось на максимальное удовлетворение сегодняшних экономических и социальных потребностей людей, в первую очередь властной элиты, которые считали неотложными и отодвигали на задний план другие проблемы, в частности - экологические. Такой будто бы прагматичный подход был присущ национальной политике, законодательству, стратегии и тактике функционирования и развития государства.
Filipchuk G.G. An ecologization of society in context of steady development
Among many problems which appeared before humanity, the state of natural environment comes into all more intent notice, that ecological problem. Development of civilization during many years headed for maximal satisfaction of today's economic and social necessities of people, above all things imperious elite, which considered urgent and moved aside other problems on a background, in particular - ecological. Such pragmatic approach was inherent a national policy, legislation, strategy and tactic of functioning and development of the state as though. _
УДК504.003.12+630*23 (477.83) Доц. Л.Д. Загвойська, канд. екон. наук;
магктрант Ю.В. Шведюк - НЛТУ Украти, м. Львiв
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНА ОЦ1НКА ЕФЕКТИВНОСТ1 АЛЬТЕРНАТИВНИХ СПОСОБ1В Л1СОВ1ДНОВЛЕННЯ В УМОВАХ РIВНИННОÏ ЧАСТИНИ ЛЬВIВСЬКОÏ ОБЛАСТ1
Виконано оцшку ефективносп альтернативных способiв люовщновлення з ура-хуванням люогосподарських, довкшьних, економiчниx i сощальних аспекпв з вико-ристанням методу аналiзу iерарxiй i СППР Expert Choice. Сенситивний аналiз показав високу чутливють ршень до змши прюритетносп критерпв.
Ключов1 слова: способи люовщновлення, природне поновлення, лiсовi культу-ри, плантаци швидкорослих порщ, багатокритерiальна ощнка альтернатив, метод аналiзу iерарxiй, Expert Choice, сенситивний аналiз.
Актуальшсть дослщження. Сьогодш можна впевнено констатувати появу новоï парадигми ведення люового господарства, яка наголошуе на важ-ливост екологiчноï та соцiально-культурноï ролi лiсiв, на вiдмiну вщ еконо-мiчноï (фiнансовоï), яка традицшно була домiнантною [13].
Переxiд до збалансованого, самопiдтримуваного розвитку вимагае врахування уподобань уЫх стейкxолдерiв, тобто тих, хто впливае або зазнае впливу вщ прийнятих ршень щодо менеджменту люових ресурсiв. Багато-цiльове використання люових ресурсiв у контекстi сталого розвитку потребуе врахування вартостей послуг люових екосистем. Лiсовi екосистеми надають життево важливi середовищетвiрнi послуги [11], тому основним завданням лiсiвникiв е забезпечення комплексного використання цих послуг. Частина послуг люових екосистем е взаемодоповнювальними, шша ж частина -взаемовиключними. Оскiльки бiльшiсть цих послуг е суспшьними благами, то попит на них залишаеться невиявленим, а споживання - надмiрним [6, 7].
