CC BY
1ПРОФЕС1ЙН1 ЗДОБУТКИ yKPAÏHCbKOÏ Д1АСПОРИ У ТВОРЕНН1 НАЦIOНАЛЬНOÏ ТЕРМ1НОЛОГЙ
К. пед. н., доцент Джус О. В.
Украг'на, 1вано-Франювськ, ДВНЗ «Прикарпатський нащональний университет 1мен1 Василя Стефаника», зав1дувач кафедри профестног осв1ти та тновацтних технолог1й
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31072019/6595
ABSTRACT
The article analyzes the professional achievements of the Ukrainian diaspora in the creation of national terminology. Recognizing the importance of responsibility, based on national principles of terminology and lexicography, scholars of the Ukrainian diaspora actively work on the creation of new textbooks and terminology dictionaries in various fields of knowledge with wide use of Ukrainian phraseology.
Based on the primary sources, periodicals of the states of the potential settlement of the Ukrainian immigrants, the memoirs and scientific explorations of scientists of Ukraine, Ukrainian abroad, the unfolding of the Ukrainian lexicographic tradition in the Ukrainian diaspora has been traced. Emphasis is placed on the implementation of the European experience in the professional training of future specialists and the improvement of professional skills of specialists.
The educational and educational context of the functioning of the Ukrainian diaspora, in particular the publication of professional reference literature, the popularization of scientific knowledge in the environment of Ukrainian emigration as a component of the resistance to Russification policy in the USSR. The important aspect of using their stay in emigration by Ukrainians as an opportunity to advance Ukrainian national interests was emphasized. The role of prominent representatives of the Ukrainian diaspora in spreading and preserving the Ukrainian language and national culture has been clarified.
Citation: Dzhus O. V. (2019) Professional Achievements of the Ukrainian Diaspora in the Creation of National Terminology. World Science. 7(47), Vol.2. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31072019/6595
Copyright: © 2019 Dzhus O. V. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Важливу роль у процес европейсько! та св^ово! штеграцп Укра!ни вщграе освгга укра!нщв за межами рщно! земл^ Змши у рiзних сферах суспшьного життя в Укра!ш спонукають до актуалiзацп проблем, пов'язаних з визначенням мюця i ролi укра!нсько! дiаспори у демократичних сощальних перетвореннях i культурно-освггшх процесах, до пошуюв взаемопроникнення наукових щей i практичних здобутюв у рiзних сферах життедiяльностi. Разом з тим, вщкритють i тенденцп до глобалiзацп спонукають до анатзу ствжиття дiаспор народiв-вихiдцiв iз колишньо! Росшсько! та Австро-угорсько! iмперiй. Так, питанню наукових i громадсько-просвггницьким здобуткам росшсько! ем^раци присвячеш працi росiйських учених П.Ковалевского (Зарубежная Россия. История и культурно-просветительная работа русского зарубежья за полвека (1920-1970) (Париж, 1970), М.Новикова (Русская научная организация и работа русских естествоиспытателей за границей. Введение в русско-эмигрантскую научную библиографию (Прага, 1935), М.Сорокша «Росшське наукове зарубiжжя: Матерiали для бiобiблiографiчного словника».
Освггшм осередкам бшорусько! ем^аци придшяла увагу В.Коваль (Ствпраця украгнськог та быоруськог д1аспори в галуз1 осв1ти у м1жвоенний пер1од ).
ARTICLE INFO
Received: 28 May 2019 Accepted: 17 July 2019 Published: 31 July 2019
KEYWORDS
emigration,
western Ukrainian diaspora, Ukrainian terminology, Ukrainian lexicographic tradition, vocational training.
Однак, порiвняльний ан^з професшних здобуткiв у творення власно1 нацюнально1 термiнологiй украшсько1, бшорусько1 та росшсько1 дiаспор вкрай важко зреалiзувати з низки причин. Якщо у середовищi украшсько1 емпрацп питання збереження рщно1 мови, продовження мовознавчих пошуюв та утвердження нацiональних традицш розвитку лiнгвiстики стояло поряд iз вiдновленням незалежностi Украши, то для росшсько1 емпраци це питання не було настшьки актуальним. Мова росшсько1 емпраци i мова СРСР залишалася росiйською. Щодо бшорусько1 емпраци, то вона була не чисельною (у порiвняннi з iншими) i, вщповщно, не такою науково активною. Оскшьки у мiжвоeннiй Чехословаччинi бiлоруських вищих навчальних закладiв не iснувало, то, за словами В.Коваль, досить часто бшоруська молодь з територи Захщно1 Бшоруси продовжувала свою освiту в украшських навчальних закладах дiаспори. Сотш бiлоруських студентiв часто орieнтувались на дiяльнiсть укра1нського студентства, брали участь у сшльних заходах, публiкували сво! матерiали на сторiнках укра1нсько1 преси. Щцтримка укра1нських емiгрантiв сприяла процесу шдивщуально1 адаптаци в iншомовнiй сфер^ яка досить часто була сферою сощально1 дискримшаци [8, с. 26].
У контекст огляду лiтератури з проблеми i екстраполяци на украшо-росшсью науковi стосунки, варто зазначити, що навiть у сучаснiй науковiй росшськш лiтературi вживають термiн «росшське заруб1жжя», ототожнюючи украшщв i бiлорусiв як росшських емiгрантiв. Так, у передмовi до матерiалiв уже згадуваного бiобiблiографiчного словника «Росшське наукове заруб1жжя» (2010 р.) М.Ю.Сороюна зазначае, що називати емнращю ХХ столiття «руською» е дезорieнтуюче, таким, що вносить у тлумачення дiаспори етнiчний компонент. Тому за основу взято термш «росшський» як iндикатор правового статусу емкранта - його громадянства.
З цим категорично не погоджувалася украшська наукова спшьнота i самi украшсью емиранти, якi залишили рiдну землю вже тсля втрати незалежностi з Украши (1918), а не Росшсько1 iмперil. Так, у 1927 р. Народною Украшською Радою було направлено меморандум "До верховного комiсарiату в справах емпраци при Лiзi Нацш". На основi представлених "наукових об'ективних доказiв про iснування окремо1 самостшно1 словянсько1 укра1нсько1 наци" (всього сiм позицш) Народна укра1нська рада просила не записувати в паспортах украшських емпраипв "руськими" або "поляками". "Нiяка гумаштарна установа, - вказувалося в меморандум^ - не може... позбавляти людину и чесного доброго нацiонального iменi й насильно приписувати 1й iм'я друго1 нацil, яка державно пануе над и нацiею". I далi: "Вся полiтична укра1нська емiграцiя ем^рувала не з Росil й не з Польщ^ а з Украши, в час юнування Укра1нсько1 держави, а коли остання впала, то ем^ращя украшська залишилася на чужиш в станi борцiв за и вiдновлення i не признае права нi московсько1, нi польсько1 державносп над Укра1ною. Тому iменування украшських ем^ранпв руськими або поляками е найбшьшим полiтичним насильством, яке тшьки можна заподiяти украlнськiй емiграцil" [3, с. 166-168].
Мета дослщження. Отож, причини, передумови, розгортання й здобутки ем^ранпв-украlнцiв, бiлорусiв i рошян, формування нацiональних дiаспор в ем^рацшних умовах були рiзними. У мовознавчих пошуках найбiльш яскраво проявилися вони саме в украшському емiграцiйному простора
Невiд'емною складовою органiзацiйно-наукових основ становлення та технологи професшно1 пiдготовки молодi у навчально-виховних iнституцiях, заснованих зарубiжними укра1нцями, 1хня безсумнiвна значущiсть для сучасних освiтнiх процесiв зумовили вибiр теми наукового дослiдження: проаналiзувати професшш здобутки укра1нсько1 дiаспори у творенш нацiональноl термiнологil та з'ясувати !х вплив на сучаснi освiтнi процеси незалежно1 укра1нсько1 держави.
Матерiали i методи. Становлення i розвиток украшсько1 освiти в кра1нах Заходу наприкшщ XIX - у першi чотири десятирiччя XX ст. - складний i багатогранний процес. Вiн нерозривно пов'язаний iз соцiально-економiчною та освггньою полiтикою держав, що стали для украшщв новою батькiвщиною, географiею та компактнютю !х розселення, зайнятiстю в рiзних галузях економiки, наявнiстю в середовищi дiаспори фахово1 iнтелiгенцil, и нацiональним освiдомленням, станом релiгiйного життя тощо. Внаслiдок цього в рiзних державах вiн рiзний, бiльш чи менш iнтенсивний та результативний, однак на межi XIX - XX ст. стае предметом защкавлення украшщв як важливий оплот рiдних культурних надбань, невичерпне джерело збереження духовносп И носilв.
Матерiали наукового пошуку пiдтверджують, що емiграцiя з украшських етшчних територiй мае давню юторда. Епiзодичнi ви1зди за lхнi меж^ зокрема з полiтичних мотивiв, та поселення представник1в укра1нського етносу в чужих державах - це давня проблема. Полпичними
емкрантами були князi Святослав, змушений тiкати до Угорщини, та «збирач» укра!нських земель Святополк, який помер «десь мгж чехи i ляхи» [11, с. 9]. Яскравi сторiнки дiяльностi укра!нщв-вимушених переселенцiв дала доба Гетьмана 1вана Мазепи. Поруч iз !! визначними постатями-чоловiками, укра!нський юторик у дiаспорi, вихованець Ки!вського й Берлшського унiверситетiв, професор Укра!нського наукового iнституту в Берлiнi й Укра!нського вiльного унiверситету в Празi Б.Крупницький розкрив дiяльнiсть жiнок-емiгранток, зокрема Ганни Орлик, дружини гетьмана Укра!ни, - втшача Пилипа Орлика i мате^ полiтика й дипломата, фактичного лщера укра!нсько! емкрацп часiв 1.Мазепи Григорiя Орлика, який пiсля смертi батька став екзильним гетьманом Укра!ни. На початку 1740-х рр. (шсля вимушеного п'ятирiчного побуту у ТТТвеш!) вона разом iз дочкою осiла в м. Станиславовi (теперiшньому 1вано-Франювську), що тодi належав польськiй Коронi. Добре обiзнана з полiтичною ситуацiею свое! доби, Г.Орлик була зв'язком мгж сином, шдданим Франци, та розтними на позаукра!нських просторах довiреними особами гетьмана-чоловiка 1.Мировичем i Ф.Нахимовським [9, с. 22].
Варто наголосити на феномеш укра!нсько! емiграцi! та дiаспори як частини свiтового укра!нства, що е унiкальним явищем культури й iсторi! Укра!ни. Власне, наукова штелкенщя й студентська укра!нська молодь, тдготовлена нею у численних закладах освгш укра!нсько! дiаспори (Укра!нський вшьний унiверситет, Укра!нський високий педагогiчний шститут iм. М.Драгоманова, Укра!нська господарська академiя, Укра!нський iнститут громадознавства (з 1929 р. - Укра!нський соцiологiчний шститут), Укра!нська студiя пластичного мистецтва та ш) долучилися до творення укра!нсько! термiнологi!.
Саме !хнiми зусиллями уже на початку 1920-х рр. були закладеш основи фуикцюнування в позаукра!нському европейському просторi iсторично!, соцiологiчно!, фшософсько!, фiлологiчно!, психологiчно!, економiчно!, математично!, фiзично!, бiологiчно!, хiмiчно!, геодезично!, астрономiчно!, географiчно!, агрономiчно! наук; бiблiографi! та бiблiотечно! справи; релiгiезнавства, мистецтвознавства, етнографi!, педагопки, правознавства, кооперацi!, лiсiвництва, ветеринарi!, мелюрацп, металознавства i металургi!, прикладно! медицини та ш. [6, с. 43].
Важливим чинником самовиявлення укра!нцiв у мiжнароднiй науково-професiйнiй дiяльностi стало входження у 1926 р. створеного за рш до того в Празi Академiчного комiтету (голова - проф. О.Колесса, секретар проф. О.Шульгин) до Комюи Мiжнародно! iнтелектуально! спiвпрацi при Лiзi Нацiй.
Слщ наголосити, що укра!нська термiнологiя активно творилася в Галичиш, увiбравши в себе кращi традицi!, якi можна простежити вже в «Альфавитах» i «Азбуковниках». Саме з них у другш половит XVI ст. постали першi спроби справжнiх словникiв, бiльш вiдомi пщ назвою «Лексиконiв» (перший такий рукописний лексикон з'явився в додатку до Острозько! Бiблi!, вiдомi також «Лексис» Лаврентiя Зизанiя (1596), «Лексикон славеноросский» П.Беринди (1627, 1653) та ш.), словничок 1.Котляревського до першого видання «Ене!ди», Словники 1.Войцеховича,
0.Павловського, словники-попередники «Словаря укра!нсько! мови» Б.Грiнченка та ш.
Комфортна (у порiвняннi з шдросшською Укра!ною) соцiально-економiчна та полгшчна
ситуацiя сприяла активнiй працi знаних захщноукра!нських термiнологiв -мовознавцiв, зокрема
1.Верхрадського (ботанiка), В.Левицького (фiзика i хiмiя), 1.Горбачевського (хiмiя). Пiзнiше цi напрацювання лягли в основу розвитку, поглиблення i вiдточування науково! укра!нсько! мови, насамперед мiжвоенного пiднесення часiв полгшки укра!нiзацi! в УРСР. Так, упродовж 1920 -х - 1930-х рр. 1нститут науково! мови шдготував i опублiкував низку термiнологiчних словникiв: математичний, словник зоолопчно! номенклатури, ботанiчно! номенклатури, загально-технiчний, природничо! термiнологi!, електротехшчний, педагогiчних i психологiчних термiнiв, техшчно! термiнологi! (мануфактура), механiчно! термiнологi!, дшово! мови, мiрництва, комунально! термiнологi!, економiчно! термiнологi!, будiвельно!, музично! термiнологi! [2].
Разом з тим, одним iз перших, ще несмiливих кроюв у напрямi нищення укра!нського мовознавства започатковуе стаття Л.Кагановича «Кiлька ^в про словники» (1930, «Прапор марксизму»), у якш стверджуеться про нехтування нових ^в радянського перiоду в Академiчному словнику укра!нсько! мови, а окремi слова «доби укра!нiзацi!» iменуються «псевдонауковими сурогатами» [17, с. 187].
«Резолюцiя Комiсi! НКО для перевiрки роботи на мовному фронтi в питаннях термiнологi!» в1д 26 кытня 1933 р. продовжуе переслiдування укра!нського мовознавства, репресi! науково! iнтелiгенцi!, яю досягли найбiльших масштабiв у 1937 р. Заслухавши «стан мовного фронту» комiсiя найбiльш небезпечним означила <агнорування нев1д'емних елементiв з сучасно! пролетарсько! радянсько! лексики», а також той факт, що «нацюнашстична термiнологiя широко
po3nunaca Ha YKpaiHi, nponi3mu go khh^kh, nrrepaTypu, npecn to^o, He 3a3HaroHH ^opa3y rocTpoi' Bigcini». I gani: «gtobhhkh 3 TaKoro... TepMmonoriero, craHoBnaTb b pyKax KnacoBoro Bopora BoMoBHHne •'.Hnpir.Tiii 6opoTbÖH 3 couianicTHHHHM 6ygiBHHUTBoM Ha MoBHoMy ^porni» [12].
Ha gyMKy H.MaceHKo, caMe y ueH nepiog mKona yKpaiHcbKoro TepMiHo3HaBCTBa 3a3Hana HH^iBHHx ygapiB, ^o npu3Beno go uinKoBHToi 3MiHH 3acag TBopeHHa TepMiHocucTeM [8]. Bnagoro 6yno cnnaHoBaHo BTpynaHHa b neKCHHHHK CKnag i BHyrpimHro crpyKTypy yKpaiHCbKoi mobh, cnpaMyBaHHa 11 b HanpaMi MaKCHManbHoro 36nu^eHHa 3 pociöcbKoro. BapTo HaronocuTH, ^o yKpalHcbKa MoBa 3a3HaBana cyBopoi pernaMeHTauii, ynopagKoBaHocri npaBonucy (b mupoKoMy po3yMiHHi, BKnronaronH Mop^onoriro h op^oeniro), TepMiHonorii', CHHTaKCHcy h neKCHKH Ta y3rog^eHHa 3 pociöcbKoro ynpogoB^ BCboro pagaHCbKoro nepiogy.
Hepe3 цe, neBHoro Miporo, BBa^aeMo «noriHHoro» peaкцiro yKpaiHCbKoi cninbHoTH (MaeMo Ha yBa3i - HecnpuKHaira, 3guByBaHHa, o6ypeHHa, CKenTHHHe craBneHHa) Ha HoBy pegaKuiro Ha HoBy pegaкцiro YKpaiHcbKoro npaBonucy, ^o 6yna cxBaneHa Ka6iHeToM MiHicTpiB YKpaiHH 22 TpaBHa 2019 poKy. BoHa rpymyeTbca Ha «yKpaiHCbKiM npaBonucmK Tpaguuii 3 ypaxyBaHHaM HoBiTHix mobhhx 3bh^, ^o Ha6yBaroTb nomupeHHa b pi3HHx c^epax cycninbHoro, HayKoBoro Ta KynbTypHoro ^Hira». npaBonucHa KoMicia noBepHyna go ^Hira HH3Ky oco6nHBocTeö "xapKiBCbKoro" npaBonucy, 3aTBepg^eHoro 1928 poKy. 3a nepeKoHaHHaM HneHiB KoMicii caMe TaK mh 3Mo^eMo noBepHyTHCb go "nHTOMoi' yKpaiHCbKoi' mobh" [15].
Bu^e 3a3Hanem Tparinm nogii b YPCP 3yMoBHnu nepeHeceHHa yKpaiHo3HaBHoro TepMmonoriHHoro цeнтpy Ha eMirpauiro. BugaTHHK yKpaiHCbKo-aMepuKaHCbKHK мoвoзнaвeцb Ta aKTHBHHH rpoMagcbKHH giaH yKpaiHCbKoi giacnopu, npo^ecop rapBapgcbKoro Ta KonyM6iöcbKoro yHiBepcHTeTiB, npe3ugeHT YKpaiHCbKoi BinbHoi' aKageMii HayK Mpin ffleBenboB y пpaцi «Hapuc cynacHoi yKpaiHCbKoi' niTepaTypHoi mobh» 3 uboro npuBogy HaronomyBaB, ^o 3 «1932-1933 poKiB BugaHHa TepMrnonoriHHHx cnoBHHKiB npunuHeHo, a B^e BHgaHi BunyneHo, TaK ^o noKH ^o ua пpaцa 3anumaeTbCa 6e3 npaKTHHHux HaCnigKiB. OgHane gna BinbHoi' yKpaiHCbKoi mobh (Ha eMirpauii) CnoBHHKH цi 36epiraroTb xapaKTep HopM, i HeMa CyMHiBy, ^o bohh npaBHTHMyTb 3a oCHoBy yKpaiHCbKoi TexHinHo-npoMHCnoBoi TepMiHonorii' y MaH6yTHboMy YKpaiHH» [18, c. 56-57].
Y xpoHonorinHo nepmiH BH^iM mKoni 3a MexaMH pigHoi' 3eMni - b YKpaiHcbKoMy BinbHoMy YHiBepcHTeTy y BigHi (3rogoM - npa3i i MroHxeHi) aK pe3ynbTaT пpaцi npo^ecopcbKo-BHKnagaubKoro CKnagy no6aHunu CBiT «OprarnHHa xiMia» IXop6aHeBCbKoro, «3aranbHa HayKa npaBa i noniTHKH» C.^mcrpaHCbKoro, «Ochobh 3eMne3HaHHa» C.PygHuubKoro, «MrnHapogHe npaBo» M.Ho3HHCbKoro, HHMano ToMiB HayKoBux 36ipHHKiB 3 6i6niorpa$iero HayKoBux ny6niKauiH, ^o MicTHTb coTHi Ha3B khh^ok, CTaTeH, ornagiB. flocnigHHK yKpaiHCbKoi eMirpauii C.Hapi^HHK 3 цboгo npuBogy craepg^yBaB, ^o «...npo^ecypa goBena CBiH negaroriHHHK gocBig Ta BuaBuna ce6e HayKoBHMH пpaцaмн y pi3Hux rany3ax nrogcbKoro 3HaHHa...» [11, c. 135].
He nocTynanaca HayKoBHM TepMmonoriHHHM 3go6yTKaM i YKpaiHcbKa rocnogapcbKa AKageMia - eguHa нaцioнanbнa noniTexHiKa 3a Me^aMH pigHoi' 3eMni, ge «peanbHo KyroTbca nigBanuHH ncuxonoriHHoi co6opHocTi uinoi Hauii Ta BuxoByroTbca мiцнi CTapmuHCbKi Kagpu, ^o MaroTb CTaTH Ha Honi aKTHBHux 3MaraHb b HanpaMi rocnogapcbKoi Big6ygoBH yKpaiHcbKux 3eMenb..." [13, c. 4]. 3a nac ii icHyBaHHa 6yno BugaHo coTHi gpyKoBaHux apKymiB HayKoBoi пpogyкцil 3 eKoHoMiKH, npaBa Ta co^onorii, xiMii Ta TexHonorii, 6ygiвннцтвa Ta зeмneмipннцтвa, npupogHuno-MaTeMaTHHHHx HayK, arpoHoMii Ta 3ooTexHiKH, rigpoTexHiKH Ta Meniopauji, niciвннцтвa, «AHaniTHHHa reoMeTpia Ha nno^i», «BogaHe rocnogapcTBo Ha YKpalHi», «Kypc rigpoTexHiKH», «rigpaBniKa», «CinbCbKorocnogapcbKa rigpoTexHiKa», «rigponoria» I.ffloBreHiBa, «CouianbHa 3ooTexHia» i «3aranbHe cKoTapcTBo» I.fflepeMeTHHCbKoro, «Teopia Koonepauii» E.MapToca Ta iH. flna po36ygoBH yKpaiHCbKoi TexHinHoi HoMeHKnaTypu ^axiBuaMH nicHuubKoi TepMiHonorinHoi 6yno BugaHo HiMeubKo-yKpaiHCbKHH «HicoTexHinHUK cnoBHHK»3 nigroToBneHo go gpyKy «PociHcbKo-yKpaiHCbKHH cinbCbKorocnogapcbKHK cnoBHHK» (y 2 h.).
HayKoBa i TepMiHonoriHHa npaua aKTHBHo npoBagunaca b YKpaiHcbKoMy BucoKoMy negaroriHHoMy iHCTHTyTi iM. M. flparoMaHoBa y npa3i, aKHK 6yB opraHi3oBaHHK 3a 3pa3KoM ToronacHHx bh^hx HaBHanbHux 3aKnagiB 3axigHoi GBponu, ane He KoniroBaB ix, a Big "ny^Hx HapogiB" nparHyB y3aTH "HoBi i Kpa^i npug6aHHa hhctoi HayKH, npucTocoByronu ix go yKpalHcbKoro rpymy" [13, c. 153]. npo^ecopcbKo-BHKnagaubKHK CKnag 3giöcHroBaB HayKoBy gianbHicTb aK y pi3Horo pogy HayKoBux ToBapucTBax y caMoMy iHCTHTyTi (ToBapucTBo iM. T.CKoBopogu, 3 1925 p. -HayKoBo-negaroriHHe ToBapucTBo; EionorinHe ToBapucTBo, 3rogoM, 3 1928 p., - MaTeMaTHHHo-npupogHHHe ToBapucTBo), TaK i no3a hhm (IcTopuKo-^inonorinHe ToBapucTBo, ToBapucTBo npuxunbHHKiB KHuru, negaroriHHe ToBapucTBo, HiHrBicTUHHUK rypToK) [4; 5].
Професшш науковi об'еднання були вогнищами науково! дiяльностi, сприяли розвитку мiжнародно! науково! сшвпращ Так, 1926 року завдяки зусиллям голови Спшки укра!нських лiкарiв д-ра Б.Матюшенка та д-ра В.Наливайка у Празi побачив свiт унiкальний «Медичний латинсько-укра!нський словник» М.Галина - лшаря^рурга, одного iз засновникiв та голови медично! секцi! Укра!нського наукового товариства у Киев^ автора перших наукових хiрургiчних праць, опублiкованих укра!нською мовою, та перших укра!нськомовних медичних словниюв, генерал-хорунжого медично! служби Укра!нсько! народно! республши. У передмовi «Медичного латинсько-укра!нського словника», зокрема зазначалося: «Наша медична термшолопя ще далека до усталення, вона саме тепер, в останш роки, енергiйно твориться й випробовуеться, - не лише теоретично, як рашше, а й практично, в щоденнш пращ укра!нських медичних шкш, в бiжучiй, медичнiй лiтературi» [4, с. 333].
Подальший розвиток укра!нсько! лексикографi! в дiаспорi був спричинений активiзацiею наступу на укра!нську мову та термшолопю в Радянськiй Укра!ш. Усвiдомлюючи вагу вiдповiдальностi, базуючись на нащональних засадах термiнознавства та лексикографи, вченi укра!нсько! дiаспори з рiзних галузей знань почали активно працювати над створенням нових словникiв: уже згадуваш «Медичний латинсько-укра!нського словник» М.Галина (1926), «Росшсько-укра!нський лiсотехнiчний словник» (1927-1931), «Чесько-укра!нського словник» Ф.Щербини (1935), термшолопчш словники з технiки, лiсового та сшьського господарств («Матерiалами до укра!нсько! технiчно! термiнологi!», 1925), укра!нсько-iталiйський словник С.Онацького з широким використанням укра!нсько! фразеологi! [11].
Разом з тим, шсля ускладнення умов перебування укра!нщв у Чехо-Словаччинi у зв'язку з прийняттям СРСР до Лiги Нацш (1934), розгортанням свiтово! економiчно! кризи та нормалiзацiею вщносин Чехословаччини iз Радянським Союзом, що в 1935 р. призвело до пiдписання пакту неагресп i взаемодопомоги мгж цими двома державами, головним центром науково! пращ з 1930-х рр. стае словниковий вщщл Укра!нського Наукового 1нституту в Берлм. З 1936 року вш розпочав систематичний збiр i опрацювання лексичного матерiалу для великого словника укра!нсько! мови, видав щлу серiю словниюв: «Нiмецький та укра!нський летунський словник» Нльницького-Занковича (Берлш, 1939), «Нiмецько-укра!нський пiдручний словник» ННаконечног, «Нгмецько-украгнський техшчний словник» А. Жуковського {. З. Кузел!.
У 1943 р. у Ляйпщгу побачив св^ «Укра!нсько-шмецький словник» З.Кузелi й Я.Рудницького. Зусиллями М.Пежанського, П. Штепи та О. Григоровича було вщнайдено та укомплектовано велику збiрку рщюсних словникiв, створено мiкрофiльми, що послужило в майбутньому доброю основою для майбутньо! пращ [7].
Варто перелiчити й появу на свгт «Укра!нсько-шмецько-французького словника» З.Листвецького (Авсбург, 1948), укра!нсько-англшсью словники Я.Крета (Вiннiпег, 1931), В.Захарюва (Регенсбург, 1945, 1946), В.Лева та 1.Вербяного (Байрот, 1947), К.Андруцишина i Я.Крета (Саскатун, 1955), Ф.Петренка «5.000 по французьки» (Париж, 1934), юпансько-укра!нського словника (Зальцбург, 1947 i Мюнхен, 1946), укра!нсько-японського словника А^брови та В.Одiнця (1944) та ш. [1].
Смiли можна означувати дiяльнiсть укра!нських науковцiв дiаспори як подвиг, щоденну монотонну, кроттку i «мурашину» працю. Я.Рудницький у статп «Зенон Кузеля як лексикограф» писав згадував: «Почалася iнтенсивна праця у «Словниковому вщдш»... Не маючи змоги вдень, Кузеля працював ночами й робив виписки з преси, журналiв, науково! лггератури, белетристики, поезп, радю, тощо. Власне сьогоднi, коли вш матерiали пропали через военнi ди, важко сказати точно, скiльки матерiалiв мало позначку «Кз». Немае одначе сумшву, що на приблизно сто тисяч карточок у нашш тодшнш картотецi понад 50 тисяч були записаш рукою Кузелi» [7, с. 86]. I далк «Вийшовши на нову емiграцiю, вiн кинувся в вир пращ й академiчного життя, не забуваючи при цьому улюбленого словникарства. Знову почалися збирання матерiалiв, карточки, екцерпти...». Варто зауважити, що Зенон Кузеля тдготував наукову розвщку-огляд укра!нського словникарства пiд назвою «1сторичний розвиток i сучасний стан укра!нського словництва» (1947) [7, с. 86].
Друга свггова вiйна певною мiрою призупинила означену вище дiяльнiсть, але не припинила. I! продовжили вчеш-дослщники Наукового товариства 1м. Шевченка, Укра!нського технiчно-господарського iнституту (Мюнхен) у Сврош, згодом - Укра!нського термiнологiчного центру у США, Товариства укра!нських Iнженерiв Америки. Результатом !х працi стали англшсько-укра!нськi галузевi словники (бшя 18 позицiй) з медицини, природознавства, технiки, мовознавства тощо. Серед них - "Вибiрковий англiйсько-укра!нський словник з природознавства, техшки i
сучасного побуту" А. Вовка, шмецько-украшський словник з електротехшки ,низка перевидань термiнологiчних словниюв 20-х i початку 30-х роив.
Результати. Можна з певнютю стверджувати, що науковщ укра!нсько! дiаспори обгрунтували потребу термшолопчно! працi на емпраци, опрацювали зрусифiковану та вихолощену укра!нську термiнологiю, методологiю, пiдходи, з'ясували li форми та завдання:
- вщнайти, вивчити та структурувати термiнологiчнi надбання перюду активного розвитку укра!нсько! термшологи;
- критично перевiрити виданi в УРСР галузеву словникову продукщю;
- пщбрати й запропонувати для нових термiнiв украшсью вiдповiдники;
- видати англо-украшсью словники;
- розробити методичш рекомендаци для пiдвищення ефективностi термшознавчо! працi.
Зважаючи на те, що причини, передумови, розгортання й здобутки емпранпв-украшщв,
бiлорусiв i росiян, формування нацiональних дiаспор в емiграцiйних умовах були рiзними, оскiльки питання збереження рщно! мови, продовження мовознавчих пошуюв та утвердження нацiональних мовних традицш було спiв мiрним з вщновленням незалежностi Укра!ни. Натомiсть для росшсько! емпраци мовне питання це питання не було актуальним, або ж (у змютовому сенсi термшологи) не стояло так гостро (мова росшсько! емпраци i мова СРСР була единою).
Висновки. Викладений матерiал дае тдстави зробити такi висновки:
1. Трапчш поди вимушено! емпраци та формування укра!нсько! дiаспори спричинили бурхливий розвиток укра1нсько1 науки за межами рщно! земл^
2. Спонукали до появи високих шкш i наукових цен^в поза батькiвщиною.
3. Стали потужним фактором для розвитку термшолопчно! працi на чужинi. Автор «Словника-порадника для дерусифшаци укра1нсько1 мови ("Дерусифшацшний довщник") А.Вовк у другiй половит ХХ ст. зазначав: «Термшолопчна праця на емпраци мусить бути спрямована в першу чергу на потреби Батьювщини... 1з самостiйнiстю потреба добро! термшологи у вшх дiлянках культури, науки i технiки стане актуальна i пекуча. Усе, що до цього часу робилося буде упорядковане, виправлене, доповнене чи запропоноване на емпраци, буде тодi використане й належно оцiнене. Цей лексичний фонд прискорить, тим самим, процес культурного вщродження народу. А з першими проблисками волi вона знайде шлях в Украшу» [2, с. 28].
4. Украшське термшотворення в дiаспорi характеризуеться спадкоемнiстю традицiй та бурхливим розвитком на укра!нських землях в добу нацюнального вiдродження та визвольних змагань, на емпраци, у дiаспорi, а сьогодш !х здобутки повертаються на батькiвщину i можуть стати запорукою успiху на шляху розвитку термшотворення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Б1блос: журнал б1блюграфи, книжки i рецензш. Нью-Йорк, 1957. Ч. 1. С. 8-12.
2. Вовк А: [Зб. про д1яльшсть видат. термшолога] / Нац. ун-т «Льв1в. полггехшка», Техн. ком. стандартизаци наук.-техн. термшологи Держстандарту та М-ва освгги i науки Украши; Ред.: Б.Рицар, М. Комова. Л.: Лпа-Прес, 2002. 63 с.
3. Григорив Н., Русова С. До верховного ком1сар1ату в справах ем1граци при Л1з1 Нацш // Вшъна Стлка. 1927 1929. Зб. 3. С. 166-168.
4. Dzhus O. The Competent Approach Of The Content Of The Activities Of Ukrainian Doctors In Prague As A Component Of Professional Preparation / Theory and practice of introduction of competence approach to higher education in Ukraine: monograph / edit. I.M.Trubavina, S. T. Zolotukhina. Vienna: Premier Publishing, 2019. Р. 329-337.
5. Джус О. Мюце i роль Укра!нського педагопчного товариства у професшному становленш молодi в Чехо-Словацькш Республщ мiжвоенноi доби // Науковий Вiсник Мелiтопольського державного педагопчного ушверситету. Серiя: Педагогiка. 2018. № 2. С. 16-20.
6. Джус О. Професшна тдготовка молода як запорука ll соцiальноi та психолопчно! безпеки в захвднш укра!нськш дiаспорi у першiй половинi ХХ ст. // Мигали Друго!' Мiжнародноi науково!' конференцй' «Спiвпраця мiж Укра!ною i Литвою в умовах росшсько! загрози». Вiльнюс, 2015. С. 37-45.
7. Збiрник на пошану Зенона Кузелi: Працi фiлологiчно! та iсторично-фiлософiчно! секци./За ред. В. Янева. - Париж - Нью-Йорк - Мюнхен - Торонто - Сщней: Записки Наукового Товариства iм. Шевченка, 1962. Т. CLXIX. 584 с.
8. Ковалъ О. В. Ствпраця укратсъкоХ та бшорусъко'1 diacnopu в галузi oceimu у мiжвоeнний // ВШсъково-науковий eicHUK. 2010. Вип. 14. С. 26-34.
9. Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. К.: Укра!на, 2003. 240 с.
10. Украшська мова у ХХ стор!ччг 1стор1я лшгвоциду. Документи i матер1али / Упорядн.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька; За ред. Л. Масенко. К.: Вид. дiм "Киево-Могилянська акадашя", 2005. 399 с.
11. Нар1жний С. Укра!нська етгращя. Культурна праця укра!'нсько!' емираци м1ж двома свгговими вшнами. Прага, 1942. 372 с.
12. Резолющя Комки НКО в справ1 перев1рки роботи на мовному фронт на доповщь тов. Хвил1 «Нацюналктична небезпека на мовному фронт й боротьба проти не!» (26 кв1тня 1933 р.) // Незалежний культуролопчний часопис «I». 2004. Ч. 5: http://www.ji.lviv.ua/n35texts/resolutions.htm
13. Свято 10-ти литя У. Г. А. // Укра!нське Слово. 1932. Ч. 6.
14. Российское научное зарубежье: Материалы для биобиблиографического словаря. Вып. 1 [Пилотный]: Медицинские науки: XIX — первая половина XX в. / Авт.-сост. М.Ю.Сорокина. М.: Дом русского зарубежья им. Александра Солженицына, 2010. 256 с.
15. Укра!нський правопис: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/ukrayinskij -pravopis-2019
16. Шаповал М. Укра!нський Вищий Педагопчний 1нститут iменi Михайла Драгоманова в Празi // Нова Укра!на. Прага, 1923. Ч. 6. С. 4.
17. Шевельов Ю. Украшська мова в першш половиш двадцятого столiття (1900-1941). Стан i статус. Нью-Йорк: Сучасшсть, 1987. 295 с.
18. Шерех Ю. Нарис сучасно! укра!'нсько!' литературно! мови. Мюнхен: Молоде життя, 1951. С.56-57
