CC BY
7
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340.1 Назар Гук
Нащональний ушверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, аспiрант спецiальностi 081 Право deslole94@gmail.com https://orcid.org/0000-0003-2966-3177
ПРОФЕСЮНАЛ1ЗАЩЯ СУДД1В ЯК ОСНОВА ДЕМОКРАТИЗАЦП СУДОВО1 СИСТЕМИ УКРА1НИ: ОРГАН1ЗАЦ1ЙНО-ПРАВОВ1 ЗАХОДИ
http://doi.org/10.23939/law2020.28.039 © Гук Н., 2020
У статт на основi аналiзу наукових праць, чинних нормативно-правових акт^в й правозастосовноТ практики здшснено комплексне фiлософсько-правове дослiдження мо-делювання процесу формування професшналпацп суддiв у контекстi сучасного процесу реформування державно-правовоТ сфери, iз визначенням частин, як провокують формування професiоналiзацil суддiв, та окресленням можливих вар1ант1в впливу на нет'.
Визначено основнi тенденцТ подальшого удосконалення суддiвського корпусу, а саме: перевiрка на реашзовашсть та ефективнiсть законодавчо окресленот' моделi формування суддiвського корпусу - призначення на посаду суддi на позапол^ичнш, прозорш, конкурснiй основ! за поданням ВРП зi залученням громадськост^ професшналпащя суддiвського корпусу; гарантування незалежност судово'Т системи i як результат - за-безпечення незалежностi та захищеност суддiвського корпусу; пiдвищення моральних та етичних вимог до суадв згщно з мiжнародними стандартами; зростання авторитету суддiв у суспiльствi та безумовна довiра до них.
Ключовi слова: суддя; суддiвський корпус; професiоналiзацiя суддiв; судова система; демократизащя; органпацшно-правов! заходи; Закон УкраТни «Про судоустрш i статус суддiв»; судова реформа; нацiональне законодавство.
Постановка проблеми. Формування корпусу професшних суддiв - це нормативно визначе-ний процес кадрового забезпечення системи судоустрою, вiд ефективностi якого залежить ефектив-нiсть функцiонування цiei системи. Як слушно вiдмiчаeться в перiодичнiй лггературк «Очiкувати на швидкий успiх реформи системи судоустрою не варто. Другорядним е питання ланок, юрисдикцiй, спещатзацш, адже головне - хто здшснюе правосуддя. I саме тому судова реформа розпочалась iз змiни яюсних пiдходiв до формування суддiвського корпусу» [1]. Отже, яюсть функцiонування системи судоустрою безумовно пов'язана iз яюстю суддiвського корпусу зокрема, щодо пов'язаносп актуальних питань судоустрою та формування корпусу сущв]. Вiдтак, удосконалення сувдвського корпусу е вагомою тенденцiею реформування системи судоустрою в Украшу
Аналiз дослiдження проблеми. Питання професiоналiзацii суддiв у контекстi сучасного реформування, як предмет сво1х дослiджень, обирали та обирають вченi-психологи та правники, що свiдчить про постiйну актуальшсть проведення таких наукових розвiдок. Тому теоретичною осно-
вою бакалаврсько! роботи стали положення, висновки та аргументи, яю мютяться у працях таких вггчизняних i зарубiжних учених: О. В. Бшова, С. В. Бобровник, О. В. Буряк, В. М. Вовк, О. О. Гаркуша, С. В. Глущенко, Н. А. Гураленко, С. В. Ювалов, О. В. Кошова, М. Б. Кравчик,
B. В. Кривенко, Р. О. Куйбща, У. А. Мiринич, Л. М. Москович, С. Ю. Обрусна, Н. В. Охотська, О. М. Омельчук, С. В. Прилуцький, Д. М. Притика, П. М. Рабшовпч, О. В. Саленко, С. В. Сердюк,
C. Сливка, С. Суховш, Ю. Ю. Чуприна, О. З. Хотинська-Нор та шш. Iхнi науковi працi становлять базис для теоретичного осмислення проблематики ще! бакалаврсько! роботи й розроблення авторського бачення !! вирiшення.
В^м, за результатами попереднiх наукових розвщок, вiддаючи належне дослiдникам, установлено, що сам механiзм (алгоритм) трансформадп професiоналiзацi! суддiв залишався поза сферою дослщження, вiдповiдно, не було показано детермшанти, якi сприяють професiоналiзацi!.
Метою статт на основi аналiзу наукових праць, чинних нормативно-правових актiв й право-застосовно! практики здiйснити комплексне фшософсько-правове дослiдження моделювання проде-су формування професюналiзадп суддiв у контекстi сучасного процесу реформування державно-правово! сфери, iз визначенням частин, якi провокують формування професюналiзадi! суддiв, та окреслен-ням можливих варiантiв впливу на не!.
Виклад основного матерiалу. У науковш лiтератур не iснуе унiфiковано!' дефшщп «суддiвсь-кого корпусу». При дьому використовуються й iншi вербальнi конструкци, а саме: «представники суддiвського сшвтовариства», до котрих вiдносять суддiв [2, с. 15], «суддiвське сшвтовариство» [, с. 13], «корпус професшних судщв» [4, с. 37]. На наше переконання, слушною е думка Обрус-но! С. Ю., яка тлумачить «поняття «суддiвське спiвтовариство» як форму самооргашзадн осiб, якi здiйснюють правосуддя, i е бiльш зладнане i з поняттям «суддiвське самоврядування» [5, с. 319].
На вщмшну вщ категорi! «спiвтовариство», яке означае «об'еднання людей, згуртованих спшь-ними умовами життя, iнтересами тощо» [6, с. 278], етимолопя слова «корпус» означае «сукупшсть осiб якогось однiе! спецiальностiу, службового становища тощо» [6, с. 300].
Звщси: бiльш етимологiчно обгрунтованим для визначення сукупностi осiб, яю здiйснюють правосуддя та мають однаковий статус, е використання вербально! конструкци «сувдвський корпус».
Деякi науковцi зауважують, що «не варто змют поняття «суддiвський корпус» визначати лише як професшш суддi, адже у встановлених Законом випадках дю дiяльнiсть можуть здiйснювати i непрофесiйнi суддЬ> [3, с. 319]. Цей погляд е стрним, адже статус судщв вiдрiзняеться вiд статусу присяжних. Так, вщповщно до ст. 52 ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» суддею е громадянин Укра!ни, який зпдно з Основним Законом та профшьним Законом призначений суддею, посщае штатну суддiвську посаду в одному з судiв Укра!ни та виконуе правосуддя на професiйних основах. О^м того, суддi гарантуеться перебування на посадi до досягнення ним 65 роюв (незмiнюванiсть суддi), крiм випадюв звiльнення суддi з посади чи припинення його повноважень вiдповiдно до Основного Закону та профшьного Закону (ст. 53) [7].
Зпдно з ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» статус присяжного вiдрiзняеться вщ статусу суд-дi (див.: роздш III «Суддi та присяжнi»). Присяжним е особа, котра у випадках, передбачених про-десуальним законом, та за згодою виршуе справи в складi суду разом iз суддею або ж залучаеться до здшснення правосуддя (ст. 63). Список присяжних затверджуеться на 3 роки й переглядаеться у випадку необхщносп для замши ошб, котрi вибули зi списку, за поданням територiального управ-лiння ДСАУ (ч. 4 ст. 64 Закону) [7].
Отже, враховуючи, що суддi та присяжш не мають однакового статусу, мають рiзнi строки повноважень, а також рiзнi тдстави, порядок набуття та припинення сво!х повноважень, обгрунтованим е розрiзняти категорi!: «суддiвський корпус» як сукупшсть ошб, якi здiйснюють правосуддя на професшнш основi та займають штатну суддiвську посаду в одному з судiв Укра!ни (корпус
професшних суддiв), та «корпус присяжних» як сукупшсть осiб, яю на пiдставi та у порядку, перед-бачених Конституцiею та законами Украши, залучаються до здiйснення правосуддя. Корпус присяжних, на вщмшну вiд сувдвського корпусу, формуеться перманентно (список присяжних затверджу-еться на три роки), тому важливого значення набувае порядок формування списюв присяжних та статус присяжних, яю потребують удосконалення.
Сучасний суддiвський корпус потребуе певного удосконалення. Поняття «формування суд-дiвського корпусу» визначаеться як упорядкований процес кадрового забезпечення судово! влади, який визначуе правовi механiзми набуття та припинення суддями повноважень [8]. Удосконалення сувдвського корпусу е значно ширшим поняттям, позаяк за сво!м змiстом передбачае: удосконалення формування сувдвського корпусу, себто правових механiзмiв набуття й припинення суддями сво!х повноважень; покращення якостi суддiвського корпусу на засадах тдвищення та розвитку професшно! правосвiдомостi суддiв (вiдносно поняття, ролi й значення професiйноi правосвщомос-тi суддiв); вдосконалення правового статусу судщв (суддiвського корпусу).
Вiдтак, удосконалення суддiвського корпусу - це процеси модершзацн та ефективiзацii кадрового потенщалу системи судоустрою, що передбачае: належне покращення органiзацiйно-правових механiзмiв набуття, припинення суддями повноважень i статусу професшного суддi; пiдвищення вимог й професшних стандарт для суддiвського корпусу з метою запровадження та утвердження справедливого, незалежного суду.
Конститутивною метою удосконалення суддiвського корпусу е його модершзащя, ефективь зацiя, та, як шдсумок, стабiлiзацiя на основi професшно! правосвiдомостi суддiв.
Визначальним завданням у контексп реформування нацiональноi судово! системи була люстра-цiя (очищення) суддiвського корпусу з метою пiдвищення авторитету й довiри до неi серед сощуму та боротьба з корупщею. Оскiльки, за даними Свiтового 1ндексу Правосуддя, Украiна за показни-ком «вщсутшсть корупцii» в судовiй системi посiла 95 мiсце зi 113 промошторених краiн [8]. Звщ-си, проблема корумпованосп судово! влади не втрачае свое! актуальностi й тепер. На переконання Прилуцького С., конституцшна модернiзацiя статусу суддiв е модусом подолання корупцшно! залежностi судово! влади в Укра!ш [9, с. 235].
З метою подальшого реформацiйного оновлення суддiвського корпусу вагомим е удосконалення статусу суддiвського корпусу, котрий детермшований зi статусом суддiв. Вщтак, важливого значення набувае науковий анатз сутностi та змiсту правового статусу професшного суддь
Правовий статус професшних суддiв грунтовно проаналiзований у дисертацн Обрусно! С. Ю. [5]. Зокрема, дослщниця доводить, що «представники суддiвського корпусу як громадяни Укра!ни мають загальний правовий статус; як виразники певно! сфери - галузевий статус; як суб'екти, яю виконують певний видом професшно! дiяльностi - професшний статус; як особи, що обшмають вiдповiднi посади - посадовий статус. Вщтак, у всiй цiй сукупносп доцiльно говорити про правовий статус суддiвського корпусу [24, с. 324].
Елементами правового статусу суддi Обрусна С. Ю., погоджуючись з позищею Москвич Л. М., вважае службовi права, службовi обов'язки, повноваження та правосуб'ектнiсть [5, с. 327]. При цьому вважаеться, що змютом поняття «службовi права суддi» е: можливють дiяти, можливiсть вимагати, можливють захисту, можливiсть користуватися конкретними сощальними благами [5, с. 327]. Погоджуючись з щею думкою, водночас представляеться недоцiльним вiдносити до змюту статусу суддi такий елемент, як повноваження, адже ця категорiя традицшно в правовiй науцi означае неподшьну еднiсть прав та обов'язкiв оргашв публiчноi влади.
Як слушно зауважуеться у юридичнiй перiодицi, «статус суддi - це не тiльки його права та обов'язки, а також вщповщальнють суддi перед державою за ухвалене рiшення. Нинi нас щкавлять дн та вiдповiдальнiсть суддi не поза межами суду, процесу, а саме при реалiзацii правосуддя в контексп кожного персонiфiкованого суддi» [10, с. 16].
Думаеться, що аксюматичним е включення до статусу суддi його вщповщальносп. При цьому, не ставлячи за мету наукового та практичного анатзу вщповщальносп суддiв, треба зазна-
чити, що у контекст реформадiйного удосконалення статусу суддiв важливого значення набувае законодавчо визначений механiзм притягнення суддiв до дисциплшарно! вiдповiдальностi (роздiл VI ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв») та, водночас, актуалiзуються питання вщповщальност суддiв за постанову неправомiрних рiшень та вiдповiдальностi суддi за порушення прав людини, визначе-них рiшеннями Свропейського суду з прав людини.
О^м того, вважаеться теоретично обгрунтованим й практично додiльним включення до змсту статусу суддiв - гарантш !х незалежностi. Зокрема, Кривенко В. В., обстоюючи необхщшсть та важливють захисту суддiвського корпусу, визначае, що «у демократичнш державi забезпечуеться всебiчний захист прав суддiв. При дьому маються на увазi як загальнолюдсью i загальногромадян-ськi права, так i права, змiст i гарантi! реалiзадi! яких обумовленi специфшою суддiвсько! дiяльностi i якi е невщ'емними вiд статусу суддi» [11, с. 153].
Важливою конституцшною гаранпею незалежностi суддiв, а також вагомим здобутком гро-мадянського суспiльства на шляху конституцшних перетворень щодо подолання корупцп е шсти-тут незмшюваносп суддiв [12, с. 13]. У цьому контекстi е слушною позицiя Прилуцького С., що «гарантiя незмшюваносп повинна бути пiд судовим захистом, а !! порушення допускаеться тшьки в судовому порядку» [12, с. 13]. Гарантп незалежностi i недоторканност суддiв посилено положениями Основного Закону (ст. 126). Конституцшним принципом кореспондуе й ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» [7].
Перелш, що визначаеться цими статтями, у повному обсязi розкривае гарантi! незалежност суддiв, якi потребують безпосередньо! реалiзадi! на сучасному етапi реформування системи судо-устрою. Забезпечення цих гарантш сприятиме гарантуванню незалежностi й захищеност суддiвсь-кого корпусу, що мае вагоме значення для ефективiзацi! судоустрою Укра!ни. Вiдтак, статус профе-сшного суддi за сво!м змiстом передбачае: правосуб'ектшсть суддi як необхiдну умову володшня правовим статусом; сукупнiсть професшних обов'язкiв суддi; комплекс службових прав суддц гарантi! незалежностi суддi; вщповщальшсть суддi.
В Укрш'т суддi мають единий статус незалежно вiд адмшстративно! посади, яку обiймае суддя в судi чи мiсдя суду в системi судоустрою (ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв») [7].
Розумiння суддiвського корпусу як сукупностi професiйних суддiв та еднiсть статусу суддiв дають шдстави виокремлювати узагальнюючу категорiю - статус суддiвського корпусу. Правова модернiзадiя статусу суддiвського корпусу i, зокрема уточнення та посилення гарантi! незалежносп й недоторканностi суддiв, обумовить утвердження стабшьност суддiвського корпусу, що може вважатися кшцевим результатом реформування суддiвського корпусу.
У контекстi конститудiйних змш та оновлення надiонального законодавства простежуеться пiдвищення вимог i професiйних стандарив до суддiвського корпусу. Звiсно, це i е спрямовано на професiоналiзадiю суддiвського корпусу. Як слушно зауважуеться у правознавчш лiтературi, при цьому вимога щодо компетентност обiймае не лише професшний аспект, а також iншi - зокрема особистий, соцiальний тощо [13, с. 34].
1муштет суддiв, який можна схарактеризувати як функцюнальний, визначаеться ст. 126 Основного Закону. Зпдно зi ст. 128 Конституцп Укра!ни, призначення на посаду суддi здiйснюеться Президентом Укра!ни за поданням ВРП у порядку, передбаченому законом. Вщтак, ВРУ позбавле-на права брати участь в обранш суддiв на посади та !х звiльненнi, що спрямовано на депол^изацда органiзадi! судово! влади.
Аналiз положень ст. 128, ст. 131 Основного закону дозволяе стверджувати, що призначення на посаду суддi здшснюеться Президентом лише на основi та зпдно з поданням ВРП, тобто роль Глави державиносить фактично церемошальний характер й залежить вiд змюту волевиявлення Вищо! ради правосуддя.
З цього приводу треба зазначити, що у пункп 14 Доповщ, присвяченiй призначенню суддiв (Венецiя, 16-17 березня 2007 р.), Венецiанська Комiсiя зазначила, що якщо Президент мае дiяти
лише в межах подання незалежно! ради суддiв, призначення суддiв Президентом кра!ни не видаеть-ся процедурою, що може створити проблеми [14].
Отже, Конституцiя Укра!ни та ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» основують новий механiзм призначення суддiв, що унеможливлюе ситуацп вносити подання ВРП про призначення суддею особи, яка не вщповщае установленим вимогам до кандидата на посаду суддь ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» окреслюе ч^кий порядок добору й призначення на посаду судд^ що передбачае вщповщш стадп (ст. 70) [7]. У цьому процес важливу роль вiдiграють таю органи як Вища рада правосуддя та Вища кватфшацшна комiсiя суддiв Укра!ни. Вагомою новелою нацiонального зако-нодавства е залучення до такого процесу громадськостi й створення для цього належних органiв: громадсько! ради доброчесносп (ст. 87 ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв» [7]); громадсько! ради мiжнародних експертiв (ст. 9 ЗУ «Про Вищий антикорупцшний суд»).
На основi вищеозначеного можна висновувати, що нацюнальним визначена нормативно-правова модель формування суддiвського корпусу шляхом призначення на посаду суддi на позапо-лiтичнiй, прозорiй, конкурснш основi за поданням ВРП зi залученням громадськостi. Варто зазна-чити, що така модель вщповщае мiжнародним, передусiм, европейським стандартам.
Метою будь-яко! реформи е такий результат, який виражае прагнення та цiнностi суспшьства. У сферi здiйснення правосуддя та оргашзацп судово! влади - це удосконалення конституцiйних основ правосуддя та судоустрою для забезпечення кожнiй людиш права на справедливий та ефек-тивний судовий розгляд справи незалежним й неупередженим судом. Вщтак, вагомого значення набувае концепт справедливосп суду, що безпосередньо пов'язаний з чесшстю суддiв (у контекстi «теорп справедливости» - «справедливють як чеснiсть» [15]) та з шшими морально-етичними якос-тями суддiв.
Текст присяги суддi дозволяе стверджувати, що особа, беручи на себе обов'язок здшснювати правосуддя, зобов 'язуеться суворо дотримуватись вимог закону та морально-етичних принцитв, а також поводитися як порядна, достойна високо! посади людина. При цьому треба зазначити, що одшею з шдстав притягнення суддi до дисциплшарно! вiдповiдальностi е поведiнка суддi, яка швечить звання суддi або шдривае авторитет правосуддя, передусiм у питаннях моралi, доброчес-ностi, непiдкупностi, вщповщносп способу життя статусу суддi, дотримання норм суддiвськоi етики та стандарив професiйноi поведiнки, що забезпечують суспшьну довiру до суду, а також прояв неповаги до iнших суддiв, адвокатiв, свiдкiв чи iнших учасниюв судового процесу (п. 3 ч. 1 ст. 106 ЗУ «Про судоустрш i статус суддiв») [7].
Звщси набувае важливого значення визначення понять «об'ективнiсть», «безстороннiсть», «не-упереджешсть», «незалежнiсть», «справедливiсть», «чеснiсть» та «сумлшшсть». Якщо змiст понять «справедливiсть» як право на справедливий суд (ст. 7 Закону) та «незалежшсть» (див.: ст. ст. 6, 48 Закону) можна визначити, виходячи iз положень закону, то змют зазначених шших понять не пояснюеться ш в закош, ш в юридичних енциклопедiях [7]. У Великому тлумачному словнику сучасно! украiнськоi мови цi слова мають таке значення: об'ективний - який юнуе поза людською свщомютю i незалежно вiд не!, незалежно вiд волi, бажань людини; безстороннш - який складае думку про когось або щось на шдст^ об'ективних фактiв, а не особистого почуття; неупереджений -який дiе на пiдставi об'ективних фактiв, позбавлений упередження, не мае обманно!, негативно!, заздалепдь сформовано! думки; чесний - який мае висою моральш якосп, правдивий, старанний, сумлiнний, вiдвертий тощо; сумлшний - який чесно, старанно, ретельно виконуе сво! обов'язки.
Визначення цих понять мiстяться в деяких ршеннях Свропейського суду з прав людини.
Судова практика визначае два критерп для встановлення безсторонностi суду вщповщно до п. 1 ст. 6 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод: 1) встановлення, що суд був суб'ективно безстороннш, тобто жодний iз його члешв не проявляв упередженосп та особисто! зацiкавленостi; 2) суд зобов'язаний бути об'ективно безстороннш, себто передбачаеться юнування достатшх гарантiй, щоб викреслити будь-яю сумнiви щодо цього (ршення Свропейського суду вiд 10 червня 1996 р. у справi «Пуллар проти Сполученого Королiвства») [16].
Виходячи з визначеного та на основi анатзу рiшень Свропейського суду з прав людини, мож-на дшти висновку, що майже всi поняття, якi е в текстi присяги суддi Укра!ни, взаемопов'язанi, випливають одне з одного або доповнюють одне одного та е морально-етичними категорiями.
Звщси важливого значення набувае морально-етична складова правового статусу сучасних суддiв. Зокрема, як зазначаеться у Стратеги розвитку судово! системи в Укра!ш на 2015-2020 рр. [106], розроблення та дотримання високих стандартiв поведшки й етичних приндипiв, так само як прозоре iнформування громадськостi про стан справ у цш сфер^ е важливими основами справедливого здшснення судочинства, гарантiями захисту суддiв вiд неналежного впливу та одночасно чинниками, яю сприяють пiдвищенню довiри громадськостi до судово! системи.
У контексп сучасного перезавантаження публiчно! влади й кардинальних змiн у системi су-доустрою та правосуддя визначальним завданням реформи е вщновлення довiри до судово! влади, передусiм, через апроксимування укра!нсько! системи судоустрою до мiжнародних стандартiв у контекстi евроштеграцшних продесiв держави. Вiдтак, однiею з найважливших умов оперативно! евроiнтеградi! Укра!ни е реформування системи судоустрою з метою розвитку незалежно! судово! влади й змщнення !! авторитету через шдвищення вимог до статусу суддiв вiдповiдно до мiжнарод-них (передуем, европейських) стандартiв.
Проблема суддiвсько! етики завжди викликала значний iнтерес як з боку науковщв, представни-юв громадськостi, так i практикуючих юриспв. Утiм, як справедливо зауважуеться в сучаснш юридичнiй лiтературi, «нинi, на жаль, трапляються численш порушення як суддями, так i прадiвни-ками суду норм етично! поведiнки, того ця проблема потребуе постiйного, систематичного вивчення та опрацювання рекомендадiй задля покращення ситуадi!» [10, с. 19].
Окрiм того, прийняття низки нових нормативно-правових акпв у контекстi реформування системи судово! системи актуалiзуе дефшщю доброчесностi, спiввiдношення надiонального зако-нодавства iз мiжнародними (передусiм, европейськими) стандартами щодо етично! складово! правового статусу сучасного суддi та ш. Вiдтак, особливого значення набувае розкриття змiсту добро-чесностi та професшно! етики як етично-моральних складових статусу судд^ як визначальних оновленого нацюнального законодавства та вiдповiдних мiжнародно-правових стандар^в.
Висновки. Отже, основними тендендiями подальшого удосконалення суддiвського корпусу, на нашу думку, е: перевiрка на реатзовашсть та ефективнiсть законодавчо окреслено! моделi фор-мування суддiвського корпусу - призначення на посаду суддi на позаполгтичнш, прозорiй, конкурс -нiй основi за поданням ВРП зi залученням громадськостi; професiоналiзадiя суддiвського корпусу; гарантування незалежностi судово! системи i як результат - забезпечення незалежностi та захище-ностi суддiвського корпусу; шдвищення моральних та етичних вимог до суддiв зпдно з мiжнарод-ними стандартами; зростання авторитету суддiв у суспiльствi та безумовна довiра до них.
Отже, удосконалення суддiвського корпусу у контексп сучасних тендендiй реформування судово! системи Укра!ни за сво!м змiстом передбачае послiдовнi етапи: очищення (люстрадiя) суддiвсь-кого корпусу; оновлення суддiвського корпусу через належну процедуру одiнювання вiдповiдностi суддiв посадi за критерiями фахово! компетентностi, доброчесносп, професiйно! етики; оптимiзадiя нормативно-правово! моделi (механiзму) формування суддiвського корпусу та модернiзадiя його статусу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Хотинська-Нор О. З. Теор1я судово!' реформи: шституцюнальш пастки. Судова апеляцгя. 2015. № 3. С. 35-42. 2. Черновський О. К. Психолопчна компетентшсть судд1 у практичнш д1яльност1. В1сник Вищо'1 ради юстицИ. 2011. № 2 (6). С. 14-18. 3. Чуприна Ю. Ю. Державна политика реформування системи судово! влади в Укршш: автореф. дис. ... канд. наук з держ. управл. Дншропетровськ, 2011. 20 с. 4. Москвич Л. М. Особистюш якосп судд1 в систем! забезпечення ефективносп судово! системи. Держава I право. 2009. Вип. 45. С. 201-207. 5. Обрусна С. Ю. Адмш1стративно-правов1 засади реформування судово! системи Укра!ни: дис.. .. на здобуття наук. ступеня д-ра. юрид. наук. Харшв. нац. ун-т внутр. справ, 2011. 430 с. 6. Словник укра!нсько! мови: в 11 томах. Т. 4, 1973. 840 с. 7. Закон Укра!ни «Про судоустрш 1 статус судд1в». Ввдомосп Верховно!
Ради. 2016. № 31. ст. 545. База даних «Законодавство Укра'ти» /ВР Украгни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1402-19 (дата звернення 29.09.2020 р.). 8. Шелевер Н. Особливосп реформування судщвського iMyHireTy тсля внесених змш до Конституцп Укра!ни (в частит правосуддя). Visegrad Journal on Human Rights. № 5 / 1. 2016. С. 167-170. URL: http://vjhr.sk/archive/2016_5/part_1/31.pdf (дата звернення 01.10. 2020 р.).
9. Шевчук С. В. Судова правотворчють: свгговий досввд i перспективи в УкраМ. К.: Реферат, 2007. 640 с.
10. Кравчик М. Б. Реформування судово! системи як важлива складова европейсько! штеграцп Укра!ни: автореф. ... дис. канд. юрид. наук. Львiв, 2015. 20 с. 11. Кривенко В. В. Демократизация судово! системи Укра!ни: проблеми i перспективи: дис. ... канд. юрид. наук. Одеса : Одеська нацюнальна юридична академiя, 2006. 216 с. 12. Прилуцький С. В. Судова влада в умовах формування громадянського сyспiльства та правово! держави в УкраМ: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Ки!в, 2013. 36 с. 13. Шуклша Н. Професшний розвиток судда: виклики сьогодення. Слово Нащональног школи cyддiв Украгни. 2013. № 3. С. 34-39. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/cln_2013_3_6 (дата звернення 2.10. 2020 р.). 14. Прилуцький С. В. Конституцшна мо-дертзащя статусу сyддiв як шлях у подолант корупцтно! залежностi судово! влади Укра!ни. Право Украгни. 2017. № 1. С. 12-18. 15. Прилуцький С. В. Громадянське сустльство в механiзмi судово! влади та правосуддя: теоретико-правовий аспект. Часопис Кигвськогоутверситету права. 2010. № 1. С. 236-242. 16. Бобровник С. В. Новi аспекти дослвдження теорп судово! влади. Вкник Нащональног академП правових наук Украгни. 2013. № 2. С. 337-339.
REFERENCES
1. Khotynska-Nor O. Z. Teoriia sudovoi reformy: instytutsionalni pastky [Theory of judicial reform: institutional traps]. Sudova apeliatsiia. 2015. No. 3. P. 35-42. 2. Chernovskyi O. K. Psykholohichna kompetentnist suddi u praktychnii diialnosti. [Psychological competence of the judge in practice] Visnyk Vyshchoi rady yustytsii. 2011. No. 2 (6). P. 14-18. 3. Chupryna Yu. Yu. Derzhavnapolityka reformuvannia systemy sudovoi vlady v Ukraini. [State policy of reforming the judiciary in Ukraine]: avtoref. dys. ... kand. nauk z derzh. upravl. Dnipropetrovsk, 2011. 20 p. 4. Moskvych L. M. Osobystisni yakosti suddi v systemi zabezpechennia efektyvnosti sudovoi systemy. [Personal qualities of a judge in the system of ensuring the efficiency of the judicial system.] Derzhava i pravo. 2009. Vyp. 45. P. 201-207. 5. Obrusna S. Yu. Administratyvno-pravovi zasady reformuvannia sudovoi systemy Ukrainy. [Administrative and legal principles of reforming the judicial system of Ukraine]: dys.. . na zdobuttia nauk. stupenia d-ra. yuryd. nauk. Kharkiv. nats. un-t vnutr. sprav, 2011. 430 s. 6. Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language]: v 11 tomakh. T. 4, 1973. 840 p. 7. Zakon Ukrainy «Pro sudoustrii i status suddiv». [Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges"] Vidomosti Verkhovnoi Rady. 2016. No. 31. St.545. Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy» / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 (data zvernennia 29.09. 2020 r.). 8. Shelever N. Osoblyvosti reformuvannia suddivskoho imunitetu pislia vnesenykh zmin do Konstytutsii Ukrainy [Features of reforming judicial immunity after amendments to the Constitution of Ukraine] (v chastyni pravosuddia). Visegrad Journal on Human Rights. No. 5 / 1. 2016. S. 167-170. URL: http://vjhr.sk/archive/ 2016_5/part_1/31.pdf (data zvernennia 01.10.2020 r.). 9. Shevchuk S. V. Sudova pravotvorchist: svitovyi dosvid i perspektyvy v Ukraini. [Judicial lawmaking: world experience and prospects in Ukraine] K. : Referat, 2007. 640 p. 10. Kravchyk M. B. Reformuvannia sudovoi systemy yak vazhlyva skladova yevropeiskoi intehratsii Ukrainy [Reforming the judicial system as an important component of European integration of Ukraine]: avtoref. ... dys. kand. yuryd. nauk. Lviv, 2015. 20 p. 11. Kryvenko V. V. Demokratyzatsiia sudovoi systemy Ukrainy [Democratization of the judicial system of Ukraine]: problemy i perspektyvy: dys. ... kand. yuryd. nauk. Odesa : Odeska natsionalna yurydychna akademiia, 2006. 216 p. 12. Prylutskyi S. V. Sudova vlada v umovakh formuvannia hromadianskoho suspilstva ta pravovoi derzhavy v Ukraini [Judiciary in the formation of civil society and the rule of law in Ukraine]: avtoref. dys. ... d-ra. yuryd. nauk. Kyiv, 2013. 36 p. 13. Shuklina N. Profesiinyi rozvytok suddi: vyklyky sohodennia. [Professional development of a judge: challenges of today] Slovo Natsionalnoi shkoly suddiv Ukrainy. 2013. No. 3. P. 34-39. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/cln_2013_3_6 (data zvernennia 2.10.2020 r.). 14. Prylutskyi S. V. Konstytutsiina modernizatsiia statusu suddiv yak shliakh u podolanni koruptsiinoi zalezhnosti sudovoi vlady Ukrainy. [Constitutional modernization of the status of judges as a way to overcome the corruption dependence of the judiciary of Ukraine.] Pravo Ukrainy. 2017. No. 1. P. 12-18. 15. Prylutskyi S. V. Hromadianske suspilstvo v mekhanizmi sudovoi vlady ta pravosuddia: teoretyko-pravovyi aspekt. [Civil society in the mechanism of judicial power and justice]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava. 2010. No. 1. P. 236-242. 16. Bobrovnyk S. V. Novi aspekty doslidzhennia teorii sudovoi vlady. [New aspects of the study of the theory of the judiciary] Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2013. No. 2. P. 337-339.
Дата надходження: 16.10.2020 р.
Nazar Huk
Institute law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University
PROFESSIONALIZATION OF JUDGES AS A BASIS FOR DEMOCRATIZATION OF THE JUDICIAL SYSTEM OF UKRAINE: ORGANIZATIONAL AND LEGAL MEASURES
The article, based on the analysis of scientific works, current regulations and law enforcement practice, provides a comprehensive philosophical and legal study of modeling the process of professionalization of judges in the context of the modern process of reforming the state and legal sphere, identifying parts that provoke professionalization of judges. options for influencing it.
The main trends of further improvement of the judiciary are identified, namely: verification of the feasibility and effectiveness of the legally defined model of forming the judiciary - appointment to the position of a judge on a non-political, transparent, competitive basis at the request of the GRP with public involvement; professionalization of the judiciary; guaranteeing the independence of the judiciary and, as a result, ensuring the independence and security of the judiciary; raising moral and ethical requirements for judges in accordance with international standards; the growth of the authority of judges in society and unconditional trust in them.
Key words: judge; the judiciary; professionalization of judges; judiciary; democratization; organizational and legal measures; Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges"; judicial reform; national legislation.
