CC BY
37
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ТА М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
УДК 341.48
I. М. Жаровська
Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка"
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ М1ЖНАРОДНИХ СТАНДАРТ1В У СФЕРУ ПРАВ В1ЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
© Жаровська I. М., 2015
Розглянуто npaBOBi аспекти прав вшськовополонених. Закцентовано увагу на мгжнародних стандартах у сфер1 поводження з цieю категорieю осiб. Визначено суб'eктiв, як мають право на отримання статусу вшськовополонених. Вказано на необхщшсть удосконалення вiдповiдальностi за порушення прав вшськовополонених.
Ключовi слова: мiжнародне гуманiтарне право, комбатанти, вшськовополонеш, права людини, збройний конфлжт.
И. М. Жаровская
ПРОБЛЕМЫ ВНЕДРЕНИЯ МЕЖДУНАРОДНЫХ СТАНДАРТОВ У СФЕРУ ПРАВ ВОЕННОПЛЕННЫХ
Рассматрено правовые аспекты прав военнопленных. Акцентируется внимание на международных стандартах в сфере обращения с этой категорией лиц. Определены субъекты, имеющие право на получение статуса военнопленных. Указывается на необходимость усовершенствования ответственности за нарушение прав военнопленных.
Ключевые слова: международное гуманитарное право, комбатанты, военнопленные, права человека, вооруженный конфликт.
I. M. Zarowska
IMPLEMENTATION ISSUES OF INTERNATIONAL STANDARDS IN HUMAN POWs
The article examines the legal aspects of the rights of prisoners of war. The attention to international standards in the treatment of this category of persons. Defined entities are entitled to POW status. Highlights the need to improve accountability for violations of human prisoners.
Key words: international humanitarian law, combatants, prisoners of war, human rights, armed conflict.
Постановка проблеми. Проблема гумашзму та "людиноцентризму" особливо актуалiзуeться в перюд збройних конфлшив. У звт управлшня ООН з координацп гуманггарних питань визначено, що в результат конфлжту на сходi Украти i3 середини квггня минулого року по 27 березня 2015 року загинуло щонайменше 6083 особи i 15 397 були поранеш [1]. Кшьюсть осiб, що знаходяться в полош сьогоднi, е невизначеною, за рiзними даними вщ 400 до 1200 осiб. Актуалiзуeться тема дослiдження статусу вiйськовополонених у зв'язку з "пбридною" вiйною, що вщбуваеться на сходi Украши.
Мета роботи - дослщити проблеми впровадження мiжнародних стандарта у сферi прав вшськовополонених у практичнi реалп сьогодення.
Стан дослщження. У широком аспект статус вiйськовополонених дослiджували вiтчизнянi та зарубiжнi науковцi, зокрема: А. Б. Амелш, В. В. Альошин, I. Л. Арцибасов, С. Л. Сгоров,
A. Г. Григор'ев, Е. Волох, В. I. Люовський, В. Ю. Калугiн, А. М. Хайтем Ахмед, Ф. I. Кожевников, Л. Д. Тимченко, А. I. Полторак, Л. I. Савинський, Г. М. Мелков, О. I. ^унов, Ф. Кальсховен,
B. М. Репецький та ш.
На жаль, ще донедавна норми мiжнародного гумаштарного права були, як таю, що "регулюють вщносини мiж суб'ектами мiжнародного права з приводу захисту прав людини i основних свобод як у мирний час, так i тд час збройних конфлшив" [2, с. 203], для укра1нських правникiв мали науково-iнформацiйний, а не практичний характер, проте сьогодш ситуацiя докорiнно змiнилася. Незважаючи на те, що норми щодо вшськовополонених уже юнують майже пiвстолiття, багато практичних питань все ж таки залишаються.
Виклад основних положень. За увесь час юнування людства мiжнародне спiвтовариство розробило та погодило норми мiжнародного гуманiтарного права i сформувало основш принципи ведення вiйни. Один з нашстотшших серед них - це принцип захисту жертв вшни, що виражасться у забезпеченнi воюючими сторонами правового захисту жертвам вшни: пораненим, хворим, особам, що потерпши аварда корабля, вiйськовополоненим, цивiльному населенню, тобто надання 1м такого статусу, який гарантував би гуманне ставлення до них та унеможливлював би насильство, знущання, приниження пдносп.
Тут потрiбно погодитись з М. Грушком, який каже, що завданням мiжнародного гуманiтарного права е захист та полегшення долi жертв вiйни, до яких належать як комбатанти, так i мирне населення. Щодо комбатанив, то мiжнародне гуманiтарне право захищае як безпосереднiх учасникiв збройних конфлшив, так i осiб, якi припинили брати участь у них, - вшськовополонених. Захист вшськовополонених в умовах збройних конфлшив е одшею зi сфер регулювання мiжнародного гуманiтарного права [3, с. 122].
Про необхщшсть захисту ще! категори осiб говорять й юторичш джерела. Наприклад, епос "Махабхарата" (2-га пол. II ст. до н. е.) набагато об^нав свш час: во!нам заборонялося вбивати воропв, що втратили силу, i тих, хто здаеться у полон. Пюля видужання поранених вiйськовополонених !х пропонувалося вiдправляти на батькiвщину. Деяю правила цього епосу нагадують правила Гаазького положення 1907 р. про закони та звича! вшни. Дозволялися не уи види i прийоми вшни: поряд iз запаленими стршами була заборонена зазубрена або отруена зброя. кнували правила ре^зицп власносп ворога та правила поведiнки з вшськовополоненими, не можна було оголошувати вiйну без пощади.
Сучасне мiжнародне право мiстить багато актiв, що регулюють поводження з вшськовополоненими.
Насамперед дослщимо суб'ект, що може бути визнаний особою зi статусом вшськовополоненого. У ст. 44 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцш 1949 р. [4] поняття вшськовополонений визначено лакошчно: будь-який комбатант, що потрапляе тд владу супротивно! сторони, е вшськовополоненим. Водночас про цю категорда учасникiв збройних конфлiктiв докладно йдеться у Женевськiй конвенцп про поводження з вшськовополоненими 1949 р. [5]. Зокрема, у ст. 4 Конвенцп зазначено, що вшськовополоненими е особи, як потрапили тд владу ворога i належать до одше! з таких категорш: весь особовий склад збройних сил сторони, яка перебувае у конфлштц особовий склад добровольчих загошв та шших ополчень, включаючи особовий склад оргашзованих Рухiв Опору, якщо вони вщповщають нижченаведеним умовам: а) мають на чолi особу, вщповщальну за сво1х пiдлеглих; б) мають певний розтзнавальний знак, що його чггко видно здалека; в) вщкрито носять зброю; г) дотримуються у сво1х дiях законiв i звича1в вiйни; особовий склад регулярних збройних сил, що вважае себе тдпорядкованим урядовi або владi, не визнаних державою, яка тримае 1х у полонi; особи, якi йдуть за збройними силами, але не
входять до !х складу безпосередньо (постачальники, вiйськовi кореспонденти тощо); члени екiпажiв суден торговельного флоту, екiпажiв цившьно! авiащ! сторiн; населення неокуповано! територп, яке пiд час наближення ворога стихiйно, з власно! iнiцiативи, стае до збро!.
Конвенцiя прирiвнюе до вшськовополонених за ознакою поводження з ними таких ошб:
• штернованих на розсуд окупацшно! держави ошб, якi належать або належали до збройних сил окуповано! кра!ни;
• ошб, якi тдлягають iнтернуванню, вiдповiдно до мiжнародного права i до дипломатично! i консульсько! практики i договорiв.
Певнi дискуси точилися з приводу того, чи вважати комбатантами членiв нащонально-визвольних рух1в. Згодом у резолюцп Генерально! Асамбле! ООН 3103 (XXVIII) вщ 12 грудня 1973 р. "Основш принципи правового режиму комбатантiв, що борються проти колонiалiзму та шоземного панування i расистських режимiв" [6] говориться, що на цю категорда комбатантiв "мае бути поширений правовий режим, передбачений для комбаташгв у Женевських конвенщях 1949 р. та в шших мiжнародних документах" [13]. Отож, правоо отримати статус вшськовополоненого мають не тiльки особовий склад вшськово! сторони, але й добровольчi загони, якi прямо не шдпорядковаш уряду. Цей факт необхiдно враховувати у сьогодшшнш ситуацп, зокрема, за правово! проблеми iснування з нечггким, неврегульованим статусом добровольчого укра!нського корпусу "Правого сектору", хоча з погляду мiжнародного права бшщ цього загону мають право розраховувати на статус вшськовополонених.
Додатковий протокол I встановлюе, що статус вшськовополонених не поширюеться на багато категорш ошб. Так, не користуються "сприятливим поводженням вщповщно до конвенцiй або вiдповiдно до дшсного Протоколу" згiдно зi ст. 46 особи зi складу збройних сил сторони, що беруть участь у конфлшп, що потрапляють у владу противно! сторони у той час, коли вони займаються шпигунством. Не мають права на статус вшськовополоненого найманщ (ст. 47 ДП I). Але i у цих випадках цим особам надаються гарантп, викладенi в ст. 75 Додаткового протоколу I.
Женевська конвенщя про поводження з вшськовополоненими застерiгае, що медико-санiтарний склад i духовний персонал, затриманi державою, яка тримае !х в полонi, з метою надання допомоги вшськовополоненим, не повинш вважатися вiйськовополоненими. Отож, мiжнародний стандарт вказуе, що суб'ектами зi статусом вшськовополоненого можуть мати виключно комбатанти.
Часовими межами статусу вшськовополонених е момент, коли особи потраплять тд владу ворога, i аж до !х остаточного визволення i репатрiацi!.
Вагомим мiжнародним стандартом у сферi вiйськовополонених е те, що вони перебувають тд владою ворожо! держави, але не окремих ошб або вшськових частин, що захопили !х у полон. Незалежно вiд вщповщальносп, що може бути покладена на окремих ошб, саме держава, яка тримае в полош, вщповщае за поводження з вшськовополоненими. Вшськовополонеш звшьняються i репатрiюються вiдразу ж тсля припинення военних дiй.
Статистика Друго! свiтово! вiйни така: на територп Укра!ни було знищено близько 1 571 тис. вшськовополонених. Крiм того, на територп Бшоруси знищено 800 тис. радянських вшськовополонених, у Лита, Латвп та Естонi! - понад 400 тис., у Польщi - понад мшьйон. Були ще табори i у Нiмеччинi, Австрi!, Францп та в iнших кра!нах, де залишилися могили наших спiввiтчизникiв.
Своею чергою, шмецька влада створила шють концтаборiв i таборiв знищення, 40 !хшх фiлiалiв, 19 транспортних i переселенських таборiв, 64 гетто i в'язниць, п'ять таборiв для вшськовополонених (офлаги, шталаги, дулаги, робочi загони), усього 659 пунктiв примусу, тортур i невiдворотно! смертi [7].
1снують мiжнароднi стандарти, щодо прав вшськовополонених. Вщмггимо основнi серед них:
1. Заборона катування та правила допиту. Кожен вшськовополонений тд час його допиту зобов'язаний повiдомити тшьки сво! прiзвище, iм'я i звання, дату народження i особистий номер або, за вщсутносп такого, шшу рiвноцiнну iнформацiю. Вiйськовополоненому видаеться посвщчення особи, яке вiн зобов'язаний пред'явити за будь-яко! вимоги, але воно не тдлягае
конфюкацп. кторичш данi свiдчать про зовшм iнше. Одним зi способiв зламати дух ув'язненого та зруйнувати його особистий моральний самозахист було знищення його людсько! шдивщуальносп шляхом замши iменi на порядковий номер. В ушх таборах ув'язненим привласнювався номер, що прикршлювався спереду i на спиш на арештантському одязi, а в Освенцiмi i його вщдшеннях номер татуювався на лiвiй рущ ув'язненого.
Жоднi фiзичнi або моральш катування чи якийсь iнший зашб примусу не можуть застосовуватися до вшськовополонених для одержання вщ них ведомостей. Вiйськовополоненим, якi вiдмовляться вщповщати, не можна погрожувати, ображати !х, переслiдувати або обмежувати в правах. Допит вшськовополонених повинен проводитися мовою, зрозумшою для них. Законодавство не визначае способи отримання шформацп про вшськовополоненого.
2. Право власносп. Ус речi i предмети особистого користування, за винятком збро!, коней, вiйськового спорядження та вiйськових документiв, залишаються у володiннi вiйськовополонених, так само, як металевi каски, протигази i подiбнi предмети, виданi 1м для !хнього особистого захисту. У них залишаються також речi i предмети, що необхщш для !хнього одягу i харчування, навiть у тому випадку, якщо щ речi i предмети належать до офiцiйного вшськового спорядження. Знаки державно! належностi, знаки вщмшносп i предмети, що мають переважно суб'ективну щннють, не можуть бути конфюковаш у вiйськовополоненого.
Грошовi суми, що е у вшськовополонених, можуть бути вдабраш у них тшьки за розпорядженням офiцера i тiльки пiсля того, як у спещальному реестрi будуть зазначенi розмiри цих сум i данi про !хшх власникiв, та останнiм буде видана розписка, на якш будуть розбiрливо написанi iм'я, звання i вiйськова частина особи, що видала цю розписку.
3. Право на гщш умови життя, належне харчування та житло, медичне забезпечення.
Ытерноваш вшськовополонеш можуть бути розмiщенi тшьки у примщеннях, що
перебувають на сушi i надають повнi гарантп щодо гiгiени i збереження здоров'я. Удень табори для вшськовополонених, коли це уможливлюють умови вшськового характеру, мають бути позначен лггерами "PW" або "РО", розташованими так, щоб !х чiтко було видно з повпря.
Примiщення, призначенi вiйськовополоненим для шдивщуального або колективного користування, мають бути повнютю захищенi вщ вологосп, достатньо опалюватися i освiтлюватися, особливо у промiжок часу мiж настанням темряви i годиною увiмкненого свила. Повиннi бути передбаченi усi протипожежш заходи. У тих таборах, де поряд iз чоловiками перебувають вшськовополонеш жшки, для них повиннi бути забезпечеш окремi примiщення для сну.
Основний добовий рацюн харчування мае бути достатшм за кiлькiстю, яюстю i розма!тiстю для того, щоб тдтримувати задовiльний стан здоров'я вшськовополонених i не допускати втрати ваги або хвороб, що спричиняеться недостатнютю харчування. Вшськовополоненим повинна доставлятися питна вода у достатнш кiлькостi. Палшня тютюну повинно бути дозволене. Одяг, бшизна i взуття видають вшськовополоненим у достатнш кшькосп, з врахуванням ктматичних умов мiсцевостi, у якш перебувають вшськовополонеш. Регулярна замша i ремонт цих предмета забезпечуються державою, яка !х утримуе.
Держава, що утримуе вшськовополонених, зобов'язана дотримувати уш заходи ппени, необхщш для забезпечення чистоти i сприятливого для здоров'я стану таборiв i для запобтання виникненню епiдемiй. В усiх таборах, де е жшки-вшськовополонеш, мають надаватися окремi санiтарнi умови.
Кожен табiр повинен мати вiдповiдний лазарет. У разi потреби улаштовуються iзолятори для заразних i душевнохворих. Вiйськовополоненi, що страждають на важку недугу, або стан здоров'я яких вимагае спещального лшування, хiрургiчного втручання i госппатзацп, повиннi бути прийнятi у будь-яку прийнятну вшськову або цивiльну медичну установу, навггь якщо !хня репатрiацiя очiкуеться у близькому майбутньому. Особливi умови створюються для догляду за швалщами, зокрема незрячими.
Медичнi огляди вшськовополонених проводяться не рщше одного разу на мюяць. Пiд час них треба перевiряти i зазначати вагу кожного вшськовополоненого. Метою оглядiв е перевiрка загального стану здоров'я, харчування i чистоти вiйськовополонених, а також виявлення заразних хвороб (особливо туберкульозу, малярп i венеричних хвороб).
4. Право на сповщування релк-и.
Вшськовополоненим надаеться повна свобода для виконання обрядiв релiгiï, включаючи вiдвiдування богослужшь, за умови дотримання ними дисциплшарного порядку, введеного вiйськовою владою. Для релтйних служб мають вiдводитися належш примiщення.
5. Право на належш умови пращ та право на вщпочинок.
Держава, яка утримуе вшськовополонених, може використовувати працездатних осГб як робочу силу Î3 урахуванням ïx вiку, статi, звання, а також фiзичних здатностей, зокрема для того, щоб пiдтримувати ïx у належному фiзичному i моральному станi. Вщ вiйськовополонениx унтер-офiцерiв можна вимагати тшьки здiйснення нагляду за вшськовополоненими. ïx не можна у жодному разi змушувати до роботи.
Вшськовополонеш можуть бути притягнеш у примусовому порядку тшьки до виконання тих робгг, що належать до нижчеперелiчениx категорш: а) сiльське господарство; б) видобувш або обробнi галузi промисловосп, за винятком металургiйноï, машинобудiвноï i xiмiчноï промисловостi, а також до громадських робгг i будiвництва, що мають вшськовий характер; в) роботи на транспорт або вантажно-розвантажувальнi роботи; г) торговельна дГяльшсть, мистецтво i ремесло; д) роботи з домашнього господарства; ж) комунальш послуги, що не мають вшськового характеру або призначення.
Тривалють робочого дня вшськовополонених, включаючи час, необхщний для дороги на роботу i назад, не повинен перевищувати тривалосп робочого дня, установленого для зайнятих на тш самш робот цившьних працiвникiв цього району. Вшськовополоненим повинен надаватися вщпочинок усередиш робочого дня принаймш на одну годину. КрГм того, вшськовополоненим додатково надаеться безперервний 24-годинний вщпочинок один раз на тиждень, переважно в недшю або в день вщпочинку, установлений на 1'хнш батьювщиш. Кожному вiйськовополоненому, що проробив рш, надаеться безперервна восьмиденна вiдпустка зГ збереженням плати.
Держава, що утримуе вшськовополонених, повинна 1'м усГм щомюяця виплачувати аванс, що залежить вщ вшськового звання.
6. Право на зв'язок з сГмею, переписку та отримання кореспонденци.
Кожен вшськовополонений з моменту узяття його у полон або не шзшше як через тиждень тсля його прибуття у табГр, навпъ якщо це транзитний табГр, повинен одержати можливють надюлати безпосередньо свош родинГ, а також Центральному Агентству у справах вшськовополонених поштову картку, з повщомленням про узяття у полон, про стан свого здоров'я Гз вказГвкою свое1' адреси. ВГйськовополоненим повинно бути дозволено як вщправляти, так i одержувати листи i поштовГ картки. Якщо держава, яка утримуе полонених, вважае за необхщне обмежити цю кореспонденщю, повинна дозволяти вГдправлення принаймнГ двох лиспв i чотирьох карток на мюяць.
ВГйськовополоненим мае бути дозволено одержувати поштою ГндивГдуальнГ або колективш посилки, зокрема, продукти харчування, одяг, медикаменти та шшГ предмети.
7. Право на справедливий суд.
Якщо у законах, статутах або наказах держави, яка тримае полонених у полот, оголошуються злочинними дп, вчинеш вшськовополоненими, але ri самГ ди не спричиняють покарання, якщо вони зроблеш особами, що належать до складу збройних сил держави, яка тримае 1'х в полот, то у такому випадку на вшськовополонених будуть накладет лише дисциплшарт стягнення.
Науковщ вважають, що основний принцип призначення покарань - принцип поблажливосп. Не менш важливими у поводженш з вшськовополоненими е принцип здшснення судочинства тшьки судами. Тшьки вшськовГ суди можуть судити вшськовополоненого, однак держава, яка тримае людей у полот, може надати спещальне право цившьним судам судити цих осГб. Пщсудному повиннГ бути забезпеченГ елементарш гарантП' на захист.
Забороняються колективш покарання за шдивщуальш провини, тшесш покарання будь-якого виду. Держава, яка тримае в полот вшськовополонених, не може позбавити жодного з них його звання або можливосп носити знаки розтзнавання.
На вшськовополонених можуть бути накладеш таю дисциплшарш стягнення: 1) штраф у po3Mipi не бшьше як 50 % вщ авансу в рахунок грошового постачання i плати за роботу, що належать вшськовополоненим на термш, що не перевищуе 30 дшв; 2) позбавлення пiльг; 3) арешт. Тривалiсть одного покарання не повинна перевищувати 30 днiв.
Вшськовополонеш, яю пiсля невдало! втечi, знову потрапили у полон, не пщдаються жодному покаранню за втечу. Вшськовополонений, що намагаеться втекти або спшманий до вдалого завершення втечi, пщлягае за цю провину тiльки дисциплшарним стягненням, навiть у разi рецидиву.
Звернемо увагу, що ми дослщили тшьки основш права вiйськовополонених i цей перелш може бути продовжений.
Висновок. Проблемою мiжнародного гуманитарного права е його декларативнiсть. "Сьогодш механiзми контролю за дотриманням норм мiжнародного гуманiтарного права, зокрема щодо визначення статусу полонених i поводження з ними, е недостатньо ефективними. Держави звертаються до положень мiжнародного гуманитарного права лише тодi, коли !м це вигщно" [8, с. 385-386].
Мiжнародне право загалом i мiжнародне гуманiтарне право зокрема не можуть допускати "подвшних" стандартiв. Тому перспективою майбутшх наукових дослiджень повинш бути не тiльки статус вшськовополонених, але й вiдповiдальнiсть за недотримання норм поводження з вшськовополоненими. Безумовно, право на життя - це те право, яке не може бути обмежене навгть в умовах вшни, тому правове регулювання мiжнародних стандарта потребуе удосконалення, насамперед з погляду його реального практичного втшення.
1. Звт управления ООН з координацп гумантарних питань. - [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://reliefweb.int/sites/reliefweb.int/files/resources/0CHA%20Ukraine%20Situation% 20Report%20number%2033.pdf/ 2. Орант М. М. м1жнародне публ1чне право: схеми та дефенщИ. -Камянець-Подыьський: ПП "Медобори-2006", 2013. - 216 с. 3. Грушко М. В. Особливост1 несамовиконуваних та самовиконуваних норм щодо захисту вшськовополонених / М. В. Грушко // Бюлетень Министерства юстицИ Украгни. - 2013. - № 5. - С. 122-128. 4. Додатковий протокол до Женевських конвенцт в1д 12 серпня 1949 року, що стосуеться захисту жертв збройних конфлтт1в м1жнародного характеру (Протокол I): М1жнародний документ в1д 8 червня 1977 р. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua: Документ 995.911. 5. Конвенция об обращении с военнопленными: Международный документ от 12 августа 1949 г. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. Документ 995.153. 6. Основм принципи правового режиму комбатант1в, що борються проти колониализму та тоземного панування i расистських режим1в : резолющя Генеральной Асамблег ООН 3103 (XXVIII) вiд 12 груд. 1973 р. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/ doc/RES0LUmN/GEN/NR0/284/77mG/NR028477.pdf?0penElement. 7. Жаровська I. М. Мiжнародне гумантарне право: навч. поаб. / I. М. Жаровська. - К.: АтЫа, 2010. - 280 с. 8. Грушко М. В. Поняття "втськовополонений" в мiжнародному гумантарному правi / М. В. Грушко //Актуальш проблеми держави i права. - 2010. - Вип. 52. - С. 377-387.
