CC BY
99
УДК 341.48
I. М. Жаровська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, доцент, професор кафедри теори та фiлософii права
М1ЖНАРОДН1 ТРИБУНАЛИ AD HOC: 1СТОРИКО-ПРАВОВА РЕТРОСПЕКТИВА
© Жаровська I. М., 2016
Розглядаються проблеми мгжнародних 1нституц1ональних правових засоб1в реалвацп мiжнародного гуман1тарного права. Особливу увагу придшено функщону-ванню мiжнародним трибуналам ad hoc. Придшено увагу мехашзму створення та функщонування Мiжнародного трибуналу для судового переслвдування ос1б, вщпо-вщальних за серйозн1 порушення мiжнародного гуман1тарного права, вчинених на територи колишньо! Югослава з 1991 р.
Ключов1 слова: мiжнародне гуман1тарне право, трибунал, ad hoc, Югослав1я.
И. М. Жаровская
МЕЖДУНАРОДНЫЕ ТРИБУНАЛЫ AD HOC: ИСТОРИКО-ПРАВОВАЯ РЕТРОСПЕКТИВА
Рассматриваются проблемы международных институциональных правовых средств реализации международного гуманитарного права. Особое внимание посвящено функционированию международным трибуналам ad hoc. Уделено внимание механизму создания и функционирования Международного трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенных на территории бывшей Югославии с 1991 г.
Ключевые слова: международное гуманитарное право, суд, ad hoc, Югославия.
I. M. Zharovska
INTERNATIONAL TRIBUNALS AD HOC: HISTORICAL AND LEGAL RETROSPECTIVE
The article deals with the problem of international institutional legal means to implement international humanitarian law. Special attention is devoted to the operation of international tribunals ad hoc. Dedicated attention to the mechanism of creation and functioning of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law committed in the former Yugoslavia since 1991.
Key words: international humanitarian law, tribunal, ad hoc, Yugoslavia.
Актуальнкть теми дослвдження. Рiвнiсть держав, ix незалежшсть у здшсненш внутрiшньоi i зовнiшньоi полггики зумовили ту обставину, що вони, хоча i е творцями мiжнародно-правовиx норм, виступають також основними суб'ектами ix iмплементацii. Бшьшкть мiжнародно-правовиx
норм, що мГстяться у Женевських конвенцмх 1949 р. i Додаткових протоколах до них 1977 р., реалiзуються через внутршньодержавний мехашзм iмплементацii. Однак у мiжнародному гуманiтарному правi Гснуе багато правових засобiв забезпечення Гмплементаци на мiжнародному рiвнi, якi становлять основу мiжнародного механiзмy iмплементацii норм мiжнародного гyманiтарного права. Це сукупшсть правових заcобiв, що icнyють у певних правових i органiзацiйних формах, як використовуються як iндивiдyально державою, так i спгльно кглькома державами для вcебiчноi, cвоeчаcноi i повноi реалiзацii прийнятих вiдповiдно до мiжнародного гyманiтарного права зобов'язань.
Прагнення до шдвищення ефективноcтi мiжнародно-правового регулювання захисту жертв вшни привело до того, що в рамках мiжнародного гуманггарного права з кiнця 40-х роюв ХХ ст. розпочався процес створення правових заcобiв i вiдповiдних до них правових i органiзацiйних форм, покликаних забезпечити iмплементацiю його положень не тгльки у межах внутршньодер-жавно!' правово!' системи, а й на мiжнародномy рiвнi. У свош cyкyпноcтi щ правовi засоби становлять мiжнародний механiзм iмплементацii мiжнародного гyманiтарного права, основною метою якого e забезпечення здшснення комплексу мiжнародно-правових норм, спрямованих на захист жертв вшни, цивгльних та шших об'eктiв, включаючи i припинення порушень мiжнародного гуманггарного права. Бгльше того, як i в шших галузях мiжнародного права, результати кодифшацй i прогресивного розвитку мiжнародного гуманггарного права cвiдчать про cтiйкy тенденщю до шсти-тущоналГзаци у межах ^ei галyзi мiжнародних механiзмiв здшснення мiжнародно-правових норм.
До мiжнародних шститущональних правових заcобiв реалiзацii мiжнародного гуманггарного права зараховують: встановлення фактiв згвдно зГ ст. 90 Додаткового протоколу I; призначення Держави-покровительки; призначення субституту Держави-покровительки; оргашзацм мГжнарод-ного контролю ввдповщно до Виконавчого регламенту до Гаазь^ конвенцii про захист культурних щнностей у разГ збройного конфлшту 1954 р.; шститущональний мехашзм, зумовлений главою 6 Протоколу II до Гаазь^ конвенцii 1954 р.; мГжнародт трибунали ad hоc; МГжнародний кримшальний суд; дмльшсть МГжнародного комгтету Червоного Хреста. Таю засоби потребують особливого наукового дослщження.
АктуалГзуеться питання дгльносп судГв ad hоc щодо розмежування понять. Нагадаемо, що 25 лютого 2014 року Верховна Рада звернулася до МГжнародного кримшального суду в порядку ad hoc з метою притягнення до кримiнальноi ввдповвдальносп вищих посадових ошб Украши за передбачеш ст. 7 Римського статуту МКС злочини проти людяносл гад час мирних акцш протесав громадян, що вщбувались в Украт в перюд з 30 листопада 2013-го по 22 лютого 2014 р. Звертаемо увагу, що тут не йдеться про створення трибуналу ad toc, а лишень про розгляд злочишв МГжнародним кримшальним судом у порядку виключення на разовш основу оскгльки Украiна не спромоглася до цього часу ратифшувати Римський статут.
Стан дослщження. Проблемами мГжнародного гуманггарного права займалися так дослвдники: I. П. Блищенко, В. Г. Буткевич, М. В. Буроменский, В. М. Лисик, В. М. Репецький, О. Святун, М. Срант та irn На науковому та практичному рГвн немае комплексного пвдходу до проблем щодо засобГв реалiзацii норм мГжнародного гуманггарного права, серед яких е i мГжнародт трибунали ad hoc.
Мета роботи - визначити аспекти правового регулювання створення та функщонування мГжнародних трибуналГв ad hoc.
Виклад основних положень. АналГз збройних конфлжпв, що ввдбулися за останш 50 роив, сввдчить про те, що для поведшки сторш збройних конфлжпв, насамперед внутршшх, характерна тенденцм до руйнування i насильства, а нащональш судовГ системи не завжди забезпечують ефективне припинення вшськових злочишв, у найкращому випадку обмежуючись залученням до кримiнальноi вадповадальносп ошб, винних у здшсненш порушень мГжнародного гуманггарного права, сторони, що програла. Саме тому з початку 90-х роюв XX ст. стала можливою постановка
питання про необхвдшсть перегляду ввдносин до вде1 створення мiжнародноi судово1 установи, яка забезпечуе залучення до ввдповвдальносл осiб, що вчинили злочини проти миру, людяносл i вiйськовi злочини.
Новаторством у справi впровадження мiжнародного правосуддя було створення у 1993 р. Мiжнародного трибуналу для судового переслвдування осiб, вiдповiдальних за серйозт порушення мiжнародного гуманiтарного права, вчинених на територи колишньоi Югославii, з 1991 р. по 11 лютого 1994 р. Трибунал прийняв Правила процедури i доведення, а 5 травня 1994 р. -Правила утримання пвд вартою.
У ст. ст. 1, 6, 8 i 9 Статуту Трибуналу закршлет норми, що визначають юрисдикщю Трибуналу щодо колишньоi' Югослави. Так, ввдповвдно до ст. 6, вона поширюеться тшьки на фiзичних осiб; вiдповiдно до ст. ст. 1 i 8 територiальна юрисдикцм цього судового органу поширюеться на територто колишньоi Соцiалiстичноi Федеративноi Республiки Югославii, включаючи 11 сухопутну територiю, повiтряний проспр i територiальнi води.
Тимчасова юрисдикцм поширюеться на перiод починаючи з 1 шчня 1991 р. Примггно, що тимчасова юрисдикцм не обмежена будь-яким перюдом. Вiдповiдно конфлiкти, що виникають знову на територи колишньо! Югослави, наприклад, конфлiкт у Косово, також входять до юрисдикци Трибуналу.
У тому випадку, якщо прокурор встановлюе, що злочин, який входить до компетенци Трибуналу, е предметом розслвдування або судового розгляду в нащональних судах будь-яко! держави, вш може просити державу направити йому усю шформащю, що стосуеться справи. Якщо прокурор встановлюе, що у будь-якому розслвдуванш або судовому розглядi дмння, що е об'ектом розслвдування або судового розгляду, розглядалися як звичайний злочин: порушен неупереджетсть або незалежшсть; розслвдування або розгляд, призначений для того, щоб ввдгородити обвинувачуваного вiд мiжнародноi кримiнальноi вiдповiдальностi; або справа не була розглянута в належний спошб; або питання, що розглядаються по цш справi, тюно пов'язанi тим чи iншим способом або зачшають важливi фактичнi або правовi питання, якi можуть мати наслвдки для розслiдування або розгляду у Трибунал^ - то вш може запропонувати Судовiй камерi направити офщшне прохання про передачу нащональним судом справи Трибуналу. Наступний розгляд справи проходитиме вже в шшш Судовш камерi.
Прохання про передачу, як i iншi важливi моменти дiяльностi Трибуналу, такi, як виконання судових доручень, мiстить у собi механiзм примусу. Якщо протягом 60 дтв з моменту одержання державою прохання про передачу вона не надасть Трибуналу ввдповда, що дае можливють Судовш камерi вважати, що держава вжила необхiдних заходiв для виконання прохання, про ситуаци поввдомляеться Радi Безпеки.
Ст. 2-5 Статуту Трибуналу закршлюють предметну компетенцiю Трибуналу, зараховуючи до неi здiйснення Трибуналом судового переслвдування осiб, якi: здшснювали або вiддавали наказ про здшснення серйозних порушень Женевських конвенцiй ввд 2 серпня 1949 р.; порушують закони i звичаi вiйни; вдаються до геноциду або вчиняють будь-як iншi дмння, перелiченi у пункп 3 ст. 4, а також чинять злочини проти людяносп. Варто зазначити, що д1яння, зумовленi в ст. 2 i 3 Статуту, охоплюються поняттям "вiйськовi злочини", хоча цей термш i не використовуеться у цьому мiжнародно-правовому актi.
Трибунал складаеться з таких оргашв:
1) камер, що включають двi Судовi камери i Апеляцiйну камеру;
2) обвинувачувача;
с) Секретарiату.
Камери складаються з 11 незалежних суддiв, причому в них не може бути два представники держави. До складу кожно! iз Судових камер входять три судд^ до складу Апеляцiйноi камери -п'ять суддiв. Суддi Трибуналу обираються Генеральною Асамблеею iз представленого Радою Безпеки списку. Суддi Трибуналу обирають Голову, що е членом Апеляцiйноi палати i головуе пiд час розглядiв. Пiсля консультацiй iз суддями Трибуналу Голова розподшяе суддiв в Апеляцшну камеру i Судовi камери. Кожен суддя працюе лише у тш Камер^ до яко1 вш розпод1лений. Суддi
кожно!' Судово!' камери обирають головуючого суддю, що веде увесь розгляд у Судовш камерi загалом.
Обвинувачувач ввдповвдае за розслiдування справ i обвинувачення осiб, вiдповiдальних за серйознi порушення мiжнародного гуманiтарного права, i дiе незалежно, як окремий орган Трибуналу. Призначення Обвинувачувача здшснюеться Радою Безпеки за рекомендащею Генерального секретаря. У пр. 87(А) Правил процедур та доказування Трибуналу визначено, що вина особи може бути встановлена тшьки тод^ коли бiльшiсть Судово!' Палати буде переконана, що вина е доведена поза розумними сумшвами. Тому наголошуеться у вироку у справi Купре, для засудження пiдсудного за вчинення злочину обвинувачення повинно переконати Судову палату (поза розумним сумшвом), що пвдсудний е винним. Для визначення, що обвинувачення довело вину обвинуваченого поза розумним сумшвом за кожним пунктом обвинувачення, Судова палата повинна встановити, чи е яюсь iншi розумш тлумачення наявних доказiв, окрiм тих, якi пiдтверджують вину обвинуваченого. Будь-яю сумнiви повиннi тлумачитися на користь обвинуваченого. А за недостатносп доказiв винуватостi обвинуваченого Судова палата повинна його виправдати [1, с. 134].
Особу, щодо яко1 винесений обвинувальний висновок, ввдповвдно до наказу або ордеру на арешт Мiжнародного трибуналу, тримають пiд вартою, негайно iнформують про iнкримiнованi ш обвинувачення i направляють у мiсце розташування Трибуналу. Судова камера призначае дату судового розгляду. Ршення, вироки i призначення покарання щодо осiб, обвинувачених у серйозних порушеннях мiжнародного гуманiтарного права, виносять Судовi камери. Ршення виноситься бiльшiстю суддiв Судово1 камери i оголошуеться Судовою камерою привселюдно. Воно супроводжуеться обгрунтованою думкою у письмовш формi, щодо нього можуть додаватися окремi або особливi думки.
Апеляцiйна камера розглядае апеляцй, поданi особами, засудженими Судовими камерами, або Обвинувачувачем на таких подставах:
1) у разi помилки у питанш права, у результатi яко1 рiшення втрачае чиннiсть;
2) у разi помилки у питаннi факту, що призвела до винесення неправосудного ршення.
Враховуючи цi пiдстави, Апеляцшна камера може пiдтверджувати, скасовувати або
переглядати ршення, прийнятi Судовими камерами.
Статут визначае чималу роль суддiвського розсуду в питанш призначення покарань у рамках Статуту. Основним обмежувачем е те, що як покарання може бути призначене лише ув'язнення. Трибунал не може призначати страту. Ст. 24 Статуту Трибуналу не виключае можливосп призначення покарань, передбачених законодавством держави, на територи яко1 злочин був вчинений. Тюремне ув'язнення ввдбуваеться у державу вибранш Трибуналом на пiдставi перелiку держав, як заявили Радi Безпеки про свою готовшсть прийняти засуджених осiб.
Отже, Статут визначае доволi чiтку систему реалiзацii iндивiдуальноi вiдповiдальностi за порушення мiжнародного гуманiтарного права на територи колишньоi Югославii, а дiяльнiсть Трибуналу сввдчить про те, що вш е достатньо ефективним правовим засобом реалiзацii мiжнародного гуманiтарного права в частит припинення його порушень. 16 травня 2012 року Верховна Рада Украши ратифжувала Угоду мiж Украшою та Органiзацiею Об'еднаних Нацiй про виконання вироюв, винесених Мiжнародним кримшальним трибуналом для колишньоi Югославii ввд 7 серпня 2007 року. Вона визначае правовi засади спiвпрацi Украши з Мiжнародним кримiнальним трибуналом для колишньо!' Югославii щодо постановлених останшм вирокiв. Грунтовно вивчивши це питання, К. Задоя стверджуе, що положення Угоди мiж Украшою та Оргашзащею Об'еднаних Нацш про виконання вироюв, винесених Мiжнародним кримiнальним трибуналом для колишньо!' Югослави вiд 7 серпня 2007 року, не узгоджуються з нормами багатьох вггчизняних нормативно-правових акпв, а саме - з нормами КПК, законодавства про статус шоземщв, ЗУ „Про застосування амнiстii в УкрашГ' та Положення про порядок здшснення помилування. При цьому таю неузгодженосл здебiльшого мають характер "правового вакууму" та можуть бути виршет лише за допомогою удосконалення нащонального законодавства Украши.
Найважливше те, що положення Угоди суперечать Конституци УкраГни, що фактично унеможливлюе Гiреалiзацiю в правовiй системi УкраГни [2, с. 104-105].
Трибунал щодо Сьера-Леоне розпочав свою роботу у червн 2001 р. Трибунал мае склад, подiбний до складу попередтх двох трибуналiв. Фiнансування Трибуналу ввдбуваеться за пiдтримки США. У 2005 р. Спецальний суд отримав приблизно 54,9 млн доларiв США - як добровшьн внески вiд 33 держав у межах чотирирiчного бюджету у розмiрi 104 млн доларiв США. У 2005 р. проводились судовi процеси щодо усiх дев'яти обвинувачених, якi перебувають пiд вартою у Фритаунi. 17 сiчня 2005 р. до другоГ СудовоГ камери були призначе^ три суддi, а згодом 7 березня був розпочатий судовий процес у справi РеволющйноГ ради збройних сил. Тим часом у першш Судовiй камерi все ще почергово ведуться судовi процеси у справах Сил громадянськоГ оборони та Об'еднаного революцшного фронту, як розпочалися 3 червня та 5 липня 2004 р., ввдповщно. Спецальний суд також розглядав двi iншi справи. У жовтнi 2004 р. Спецальний суд схвалив стратегiю завершення своеГ роботи, яка була представлена Головою Суду РБ ООН 24 травня 2005 р. Секретар Суду подписав згоду на виконання вирокв. Шсля завершення роботи Суд продовжить здшснення багатьох "остаточних заходiв", а потм припинить свое iснування в його нинiшнiй формi та з його статусом.
Висновок. Аналiз ушх позитивних i негативних моментiв дмльносп Трибуналiв ad hoc показуе, що Гх установа не може розглядати як адекватне виршення проблеми припинення мiжнародних злочинiв. Створення на мiжнародному рiвнi правових засобiв для покарання ошб, винних у вчиненнi дмнь, пов'язаних з порушенням мжнародного гуманитарного права в одних краГнах, за неприйняття подiбних заходiв щодо шших, не може не викликати почуття вибiркового пiдходу до гуманiтарних i правових наслiдкiв рiзних збройних конфлжпв. Такий пiдхiд можна усунути тшьки за допомогою функцiонування постiйного кримшального суду. Зауважимо, що на rn^^^i резолюци Ради Безпеки ООН 1966 (2010) ввд 22 грудня 2010 року д^льн^ть Мiжнародних кримiнальних трибуналiв у справах Руанди та колишньоГ Югослави припиняеться вiдповiдно з 1 липня 2012 та 1 липня 2013 року, а натомють Гх правонаступником стае Мiжнародний залишковий механзм для Кримiнальних трибуналiв. Усi мiжнароднi договори, укладенi ООН щодо вказаних мiжнародних трибуналiв, залишаються чинними й щодо цього механзму [3].
1. Гутник В. Принцип презумпци невинуватостг у практищ дгяльностг Мгжнародного трибуналу для колишньог Югослави та Мгжнародного криминального суду / В. Гутник // Юридична Украгна. - 2010. - № 2. - С. 133-138. 2. Задоя К. П. Проблеми реал1зацп у правовш системг Украгни угоди мгж Украгною та Оргатзацгею Об 'еднаних Нацш про виконання виротв, винесених мгжна-родним кримтальним трибуналом для колишньог Югослави / К. П. Задоя // Свропейськг перспек-тиви. - 2013. - № 6. - С. 99-105. 3. Малишев Б. В. Застосування норм права (теоргя i практика): навч. поЫб. / Б. В. Малишев, О. В. Москалюк. - К.: Реферат, 2010. - 260 с. 4. Жаровська I. М. Мiжнародне гумантарне право: навч. поЫб. /1. М. Жаровська. - К.: Атжа, 2010. - 280 с.
REFERENCES
1. Hutnyk V. Pryntsyp prezumptsiyi nevynuvatosti u praktytsi diyal'nosti Mizhnarodnoho trybunalu dlya kolyshn'oyi Yuhoslaviyi ta Mizhnarodnoho kryminal'noho sudu [The principle of the presumption of innocence in the practice of the International Tribunal for the Former Yugoslavia and the International Criminal Court] - Yurydychna Ukrayта, 2010. Vol. 2. pp. 133-138. 2. Zadoya K. P. Problemy realizatsiyi u pravoviy systemi Ukrayiny uhody mizh Ukrayinoyu ta orhanizatsiyeyu ob"yednanykh natsiy pro vykonannya vyrokiv, vynesenykh mizhnarodnym kryminal'nym trybunalom dlya kolyshn'oyi Yuhoslaviyi [Problems of the legal system in Ukraine agreement between Ukraine and the United Nations on the enforcement of judgments rendered by the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia] -Yevropeys'ki perspektyvy, 2013. Vol. 6. pp.99-105. 3. Malyshev B. V., Moskalyuk O. V. Zastosuvannya norm prava (teoriya i praktyka) [Application of the law (theory and practice)] Kiev, Referat Publ., 2010. 260 p. 4. Zharovs'ka I. M. Mizhnarodne humanitarne pravo[International humanitarian law] Kiev, Atika Publ., 2010, 280p.
